94108

Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Рішення суду повинно відповідати вимогам встановленим законом. Відповідність цим вимогам робить рішення суду правосудним. Законність рішення це його відповідність нормам матеріального та процесуального закону.

Украинкский

2015-09-09

51.45 KB

0 чел.

Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.

Рішення суду повинно відповідати вимогам, встановленим законом. Такими вимогами є: законність (ст. 213 ЦПК); обґрунтованість (ст. 213 ЦПК); дотримання порядку ухвалення (ст. 209 ЦПК); форма (ст. 222 ЦПК); зміст (ст. 215 ЦПК); порядок проголошення (ст. 218 ЦПК). Відповідність цим вимогам робить рішення суду правосудним.

Законність рішення – це його відповідність нормам матеріального та процесуального закону. Умовами законності є: правильне застосування закону, який підлягає застосуванню; незастосування закону, який не підлягає застосуванню; правильне тлумачення закону.

Вимоги законності рішення суду забезпечується також правильним застосуванням приписів цивільного процесуального закону – додержання передбаченого ними цивільного процесуального порядку, процесуальної форми, точним здійсненням прав і обов’язків та правильною реалізацією повноважень.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Інші нормативно-правові акти застосовуються, якщо вони прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом. Якщо правовий акт не відповідає закону України або міжнародному договору, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Якщо ж закон України не відповідає міжнародному договору, згода на обов’язковість надана Верховною Радою України, то суд застосовує відповідний міжнародний договір. У випадках, встановлених законом, суд може застосовувати норми права інших держав, аналогію закону чи аналогію права (ст. 8 ЦПК).

Обґрунтованість рішення – це його правильність з фактичної сторони. Вимогами обґрунтованості є: повне і всебічне з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; доведеність цих обставин, які суд вважає встановленими; відповідність висновків суду, викладеним у рішенні, обставинам справи, які були встановлені у судовому засіданні.

Встановлені судом обставини повинні бути обґрунтовані лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку, за допомогою засобів, встановлених ст. 57 ЦПК, дослідженні, перевірені та оцінені у судовому засіданні. Відхилення доказів повинно бути обґрунтованим, наприклад, у зв’язку із неналежністю чи недопустимість доказів чи засобів доказування.

Рішення суду повинно бути ухваленим у порядку, встановленому цивільним процесуальним законом.

При прийнятті рішення суд повинен вирішити ряд питань, які стосуються як матеріально-правової вимоги, так і подальшого розвитку цивільного процесу у справі. Так, відповідно до ст. 214 ЦПК такими питаннями є:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Важливою вимогою до судового рішення є його форма. Воно викладається в письмовій формі головуючим або одним з суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь в ухваленні рішення (ст. 209 ЦПК). Не допускається наявність у рішенні суду різноманітних підчисток, зафарбувань чи інших способів коректування тексту. Як правило рішення суду не повинно мати і виправлень, однак якщо вони наявні у тексту, то ці поправки повинні бути застережені перед підписом суддів.

Рішення суду повинно відповідати вимогам щодо змісту, викладеним у ст. 210 ЦПК, а також повинно дати відповідь на усі питання, які вирішувалися судом у нарадчій кімнаті при його ухваленні. Воно має чотириелементну структуру і складатися із вступної, описової, мотивувальної та резолютивну частин.

У вступній частині рішення зазначається: час та місце його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвища та ініціали судді (суддів – при колегіальному розгляді); прізвища та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог. Метою викладу цієї частини є визначення суб’єктного складу учасників судового засідання та зазначення справи, по якій ухвалюється рішення.

В описовій частині міститься узагальнений виклад позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом. Тобто, у ній визначається розвиток спору, цивільного процесу по справі, опис доказової бази, яка досліджувалась у судовому засіданні.

В мотивувальній частині вказується: встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносин; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. Цією частиною суд обґрунтовує свої висновки аналізуючи юридичну та фактичну сторони справи.

В резолютивній частині вміщується висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; вказується строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження. Резолютивна частина рішення – це владне розпорядження суду, як державного органу, по справі, яке буде предметом виконання сторонами та іншими органами й особами, щодо яких воно ухвалене.

У ряді зобов’язань, які були предметом судового розгляду та вирішення, встановлено особливості щодо формулювання цієї частини судового рішення. Так, наприклад, суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК). Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ст. 217 ЦПК).

В резолютивній частині рішення суду може зазначатися положення про негайне виконання, яке застосовується у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК. При чому зазначення цієї умови у рішенні може бути обов’язком для суду, а також віднесено на розсуд суду.

У випадку складності справи суд може відкласти складання повного рішення суду на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення судового розгляду справи, оголосивши вступну та резолютивну частини рішення у тому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи (ч. 3 ст. 209 ЦПК).

Ухвалене рішення суду проголошується прилюдно, крім справ, які розглядалися у закритому судовому засіданні, що оголошуються лише особам, які беруть у судовому засіданні (ч. 9 ст. 6 ЦПК). Головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження (ст. 218 ЦПК). У разі проголошення неповного судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29853. Основные виды финансовых стратегии организации 14.33 KB
  Генеральной финансовой стратегией называют финансовую стратегию определяющую деятельность предприятия. Например взаимоотношения с бюджетами всех уровней образование и использование дохода предприятия потребности в финансовых ресурсах и источниках их формирования на год. [4; 322] Главной стратегической целью финансов является обеспечение предприятия необходимыми и достаточными финансовыми ресурсами. Финансовая стратегия предприятия в соответствии с главной стратегической целью обеспечивает: 1 формирование финансовых ресурсов и...
29854. Роль региональных и местных бюджетов в социально-экономическом развитии территорий 15.14 KB
  Роль региональных и местных бюджетов в социальноэкономическом развитии территорий Бюдже́т от старонормандского bougette кошель сумка кожаный мешок схема доходов и расходов определённого лица семьи бизнеса организации государства и т. Бюджет это важнейшая концепция как в микроэкономике так и в макроэкономике государственный бюджет. Изучением бюджета занимается наука финансы. Региональный бюджет совокупность валют правил и норм их использования взаимного обмена применения в качестве платежных средств а также...
29855. Валютные операции коммерческих банков, в России и за рубежом 18.25 KB
  Валютный рынок это вся совокупность конверсионных и кредитнодепозитных операций в иностранных валютах осуществляемых между контрагентами участниками валютного рынка. Валютные рынки можно классифицировать по следующим признакам: по виду операций. Например существует мировой рынок конверсионных операций в нём можно выделить сегменты конверсионных операций типа евро доллар или доллар иена а также мировой рынок кредитнодепозитных операций; по территориальному признаку. Текущие конверсионные операции по обмену одной валюты на другую а...
29856. Инновационная политика государства. Методы стимулирования и возможности. Мировой опыт 13.75 KB
  Под государственной инновационной политикой понимается комплекс целей а также методов воздействия государственных структур на экономику и общество в целом связанных с инициированием и повышением экономической и социальной эффективности инновационных процессов. Инновационная политика приобретает важное значение в условиях повышения инновационной активности коммерческих и государственных предприятий и структурной перестройки страны в целом. Формирование инновационной политики взаимосвязано прежде всего с переориентацией системы...
29857. Проблемы межбюджетных отношений и пути их решения 14.41 KB
  Проблемы межбюджетных отношений и пути их решения. Основная задача бюджетного федерализма заключается в том чтобы в конкретных экономических и политических условиях выбрать наиболее эффективную модель бюджетных отношений. Каждая страна решает задачу выбора модели бюджетных отношений посвоему. Эффективность межбюджетных отношений определяется не степенью централизации децентрализации бюджетной системы не наличием или отсутствием регулирующих налогов не долями доходов расходов федерального правительства не объемом и способами передачи...
29858. Иностранные инвестиции, их роль в экономике, создание благоприятного инвестиционного климата в РФ 15.6 KB
  Переход к устойчивому экономическому росту насущнейшая проблема развития экономики России успешное решение которой в первую очередь зависит от масштабного притока инвестиций в реальный сектор экономики. Привлечение иностранных инвестиций в российскую экономику должно способствовать решению следующих проблем социальноэкономического развития: освоение невостребованного научнотехнического потенциала России особенно на конверсируемых предприятиях военнопромышленного комплекса; продвижение российских товаров и технологий на внешний...
29859. Анализ финансового состояния компании и его содержания 16.82 KB
  Анализ финансового состояния компании и его содержания. Цель анализа состоит не только и не столько в том чтобы установить и оценить финансовое состояние предприятия но еще и в том чтобы постоянно проводить работу направленную на его улучшение. Анализ финансового состояния показывает по каким конкретным направлением надо вести эту работу дает возможность выявить наиболее важные аспекты и наиболее слабые позиции. Оценка финансового состояния может быть выполнена с различной степенью детализации в зависимости от цели анализа имеющейся...
29860. Направления совершенствования бюджетной классификации 12.67 KB
  направления совершенствования бюджетной классификации Бюджетная классификация Российской Федерации является группировкой доходов и расходов бюджетов всех уровней бюджетной системы Российской Федерации а также источников финансирования дефицитов этих бюджетов применяется при составлении проектов бюджетов и исполнении бюджетов всех уровней обеспечивает сопоставимость показателей бюджетов всех уровней бюджетной системы Российской Федерации. Бюджетная классификация Российской Федерации включает: 1 классификацию доходов бюджетов Российской...
29861. Инвестиционные риски и направления их минимизации 12.78 KB
  При управлении инвестиционными рисками используется ряд приемов: в основном они состоят из средств разрешения рисков и приемов снижения степени риска. Средствами разрешения рисков являются избежание их удержание передача снижение степени риска. Избежание риска означает простое уклонение от мероприятия связанного с риском. Однако избежание риска для инвестора чаще является отказом от прибыли.