94286

Одиничний та партіонний методи організації виробництва

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Він же дозволяє встановити терміни запуску деталей вузлів механізмів у виробництві щоб забезпечити виконання замов за в запланований термін. Сутність та характеристика партіонного виробництва Партіонний метод організації виробництва характеризується наступними п’ятьма ознаками: Розміром партій: Періодичністю повторень партій у виробництві...

Украинкский

2015-09-10

82.45 KB

1 чел.

Одиничний та партіонний методи організації виробництва

1. Сутність та характеристика одиничного виробництва

2. Побудова календарного графіку виконання  замовлення

3. Сутність та характеристика партіонного виробництва

4. Групові методи обробки

5. Форми спеціалізації дільниць

6. Класифікаційні ознаки деталі

7. Розрахунок розмірів партії, періодичності повторення партії , тривалості виробничого циклу

1. Сутність та характеристика одиничного виробництва

Цей вид організації виробництва поширюється на виготовлення окремих (одиничних) машин різних видів, типів, модифікацій, істотно відрізняється один від одного. Так виготовляється унікальне обладнання (прокатні стани, турбіни та ін), спеціальна оснащення (моделі, штампи, ливарні форми, пристосування), вироби дослідного виробництва і зразки нової продукції.

Обладнання цехов, виконують разові замовлення, має бути універсальним.

На кожен виріб розробляється маршрутна технологія, якою визначається цехи-виконавці, порядок операцій, вказується обладнання, основний інструмент, матеріали. В основу розрахунків закладаються укрупнені нормативи витрат робочого часу. Надалі ця технологія допрацьовується безпосередньо на робочому місці з участю технологів і майстрів.

Об'єктом планування в одиничному виробництві служить замовлення, яке включає в себе крім виготовлення необхідної замовнику продукції також комплекс робіт з технологічної підготовки виробництва продукції. Тому система нормативних розрахунків повинна відповідно охоплювати не тільки переділи основному таким виробництва, але і також конструкторську, технологічну підготовку та матеріально-технічне забезпечення виробництва виробів.

Календарно-планові розрахунки як нормативна база планування одиничного виробництва включають

- Розрахунок тривалості циклу виконання замовлень та окремих стадій виробничого процесу;

- Встановлення на їх основі нормативів випереджень;

- Виконання календарно-об'ємних розрахунків виробництва замовлень з тим щоб забезпечити рівномірне й досить повне використання виробничих потужностей по всіх технологічних меж.

2.Побудова календарного графіку виконання  замовлення

У смстеме календарно-плашвих розрахунків в одиничному типі виробництва провідна роль належить тривалості виробничого ¬ ного циклу, на основі цього нормативу визначається ступінь реальності терміну виконання замовлення при укладенні господарського договору. Він же дозволяє встановити терміни запуску деталей, вузлів, механізмів у виробництві, щоб забезпечити виконання замов ¬ за в запланований термін.

Тривалість циклу відрізняється від тривалості циклу в серійному виробництві наступним:

1) щільність циклу (відношення технологічної частини цик ¬ ла по всій тривалості циклу} менше, так як межоле-раціонні пролежіваше більше;

2) норми технологічної трудомісткості встановлюються укрупнено;

3) розрахунок циклу по всьому виробничому процесу простіше (немає складності пов'язаних з різними розрахунками партій у різних цехах). Технологічний ланцюжок виготовлення виробу від запуску першої деталі до випуску готового виробу може розглядатися безпосередньо по циклового графіка всього процесу.

Готовність креслень до початку планованого року часто в одиничному виробництві не перевищує 60%. У міру розробки креслень і складання маршрутної технології ступінь завантаження цехів та дільниць уточнюється.

На турбінному заводі можна, наприклад, бачити технологічну карту з обробки ротора парової турбіни - норма часу 600 ч. Це приблизно півторамісячна завантаження великого унікального токарного верстата при двозмінній роботі.

На заводі металургійного машинобудування тривалість переходу або операції зазвичай встановлюється при нормуванні 3-5 ч. У цих умовах всі розрахунки по завантаженню устаткування вимагають постійного коректування.

3. Сутність та характеристика партіонного виробництва

Партіонний метод організації виробництва характеризується наступними п'ятьма ознаками:

- Розміром партій:

- Періодичністю повторень партій у виробництві;

- Тривалістю виробничого циклу;

- Розміром незавершеного виробництва:

- Порядком запуску деталей в виробництва.

Цей метод застосовується в основному в серійному виробництві.

Серією називається кількість одноразово (або безперервної) випущених чи запускаються на складання виробів. Партією називається кількістю одноразово випущених чи запускаються у виробництво деталей або вузлів виробів.

Сутність серійного виробництва полягає в тому, що виготовлення деталей або виробів на кожному з робочих місць відбувається не постійно, а в порядку чергування з виробництвом інших деталей, теж виготовляються на тому ж робочому місці. Отже, це пов'язано з переналагодженням обладнання, і чим більше розміри запускаються у виробництво партій, тим більше періоди між переналагодженням і менше перерви в роботі самого обладнання з-за переналагоджень. Проте розміри незавершеного виробництва, для якого потрібні площі, тара, транспортні та оборотні кошти, збільшуються.

Тому оптимальний розмір партії повинен забезпечити мінімум витрат на підготовчо-заключні роботи і мінімум втрат від осідання оборотних коштів у виробництві.

Для досягнення високої ефективності виробництва і створення фундаменту його ритмічного безперебійного протікання необхідно дотримуватися ряду вимог:

1) Виробнича програма, що складається з поєднання різних серій, повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечити виконання договірних зобов'язань перед замовником:

2) серії виробів повинні бути сплановані таким чином, щоб найбільш раціонально використовувати виробничі потужності підприємства при їх рівномірному завантаженні на технологічних переробках, виробничим підрозділам і в часі.

4. Групові методи обробки

Одним з актуальних завдань сучасної організації виробництва є розроблення і впровадження в практику організаційно-економічних передумов підвищення серійності і переходу до ефективніших методів — партіонного та потокового. Це завдання вирішується шляхом підвищення рівня стандартизації та уніфікації конструкцій виробів (вузлів, деталей), типізації технологічних процесів, застосування групових методів обробки деталей.

Суть останніх полягає в тому, що всі деталі групуються за ознаками конструктивної і технологічної подібності. З групи виділяється найскладніша деталь, що несе всі конструктивні і технологічні елементи групи. Якщо таку деталь виділити неможливо, то вона спеціально проектується. Для неї підбираються устаткування, оснащення, інструмент та технологія з таким розрахунком, щоб забезпечити без переналагоджень обробку всіх деталей групи.

Таким чином досягається скорочення різноманіття операцій та деталей, що обробляються. Метод групової обробки деталей сприяє застосуванню технології, яка відповідає рівню технології крупносерійного і масового виробництва. Групові методи дають змогу на 30—50 % підвищити продуктивність праці, виготовляючи продукцію на предметно-замкнених дільницях та групових (багатопредметних) потокових лініях без переналагодження устаткування.

На застосуванні групової технології обробки ґрунтується партіонний метод організації виробництва, котрий має такі характерні риси: запуск у виробництво предметів праці партіями; обробка одночасно продукції кількох найменувань; закріплення за робочим місцем виконання кількох операцій; широке застосування поряд із спеціалізованим устаткуванням і універсального; використання робітників високої кваліфікації з широкою спеціалізацією; переважне розташування устаткування за групами однотипних верстатів.

Найбільшого поширення партіонні методи організації набули в серійному і дрібносерійному виробництвах, у заготівельних цехах масового і великосерійного виробництва, що використовують високопродуктивне устаткування, яке перевершує за своєю потужністю пропускну спроможність сполучених верстатів і машин у наступних підрозділах.

Оскільки при партіонному виробництві на існуючих робочих місцях обробляється велика номенклатура деталей, дуже важливо визначити однакову за конструктивно-технологічними характеристиками кількість деталей, що обробляється безперервно на кожній операції.

Така кількість деталей визначається як розмір партії деталей (n), які одночасно запускаються у виробництво:

де Тп-з — підготовчо-завершальний час для оброблювальної партії деталей (ознайомлення з кресленнями, установлення режимів роботи устаткування тощо);

tшт — трудомісткість обробки найскладнішої деталі в партії;

Кн — коефіцієнт налагодження устаткування (0,08—0,1).

Розрахункова партія коригується так, щоб вона була кратною декадній або місячній програмі. Під час розрахунку партії деталей ураховуються конкретні виробничі умови, тому що за умови періодичної або постійної їх потреби не завжди устаткування в серійному виробництві може бути повністю завантажено.

Величина партії деталей безпосередньо впливає на ефективність виробництва. Збільшення партії деталей веде до зменшення кількості переналагоджень устаткування, унаслідок чого поліпшується його використання та знижуються витрати на підготовчо-завершальні роботи (переналагодження устаткування, отримання і здавання роботи та ін.). Крім того, спрощується планування та облік виробництва.

Водночас обробка деталей великими партіями має негативні наслідки: збільшуються запаси деталей у незавершеному виробництві, а разом з цим виробничі та складські площі для їх збереження.

Такі суперечливі впливи розміру партії деталей на техніко-економічні показники роботи потребують установлення її оптимальної величини. Оптимальним є такий розмір партії деталей, за якого загальні витрати на їх виготовлення будуть мінімальні, ураховуючи також витрати, які пов’язані з наявністю незавершеного виробництва.

Групове виробництво на механообробній стадії може бути створене на базі групової технології у вигляді предметно-групових цехів, дільниць і групових (багатопредметних) поточних ліній, де деталі обробляються без переналагодження верстатів.

5.  Форми спеціалізації дільниць

Подетально-групові дільниці разом з перевагами предметно-замкнених дільниць мають ще такі позитивні характеристики: відсутність часу на переналагодження верстатів, що веде до зниження собівартості обробки деталей і підвищення продуктивності праці; спрощення внутрішньоцехового оперативно-виробничого планування і управління за рахунок зменшення зовнішніх зв’язків кожної дільниці; підвищення ступеня саморегулювання дільниць внаслідок поліпшення внутрішніх зв’язків.

При предметно-груповій формі організації виробництва створюються виробничі дільниці, що спеціалізуються за предметами (деталі, складальні одиниці, вироби), котрі можуть бути предметно-замкненими або предметно-груповими.

На предметно-замкнених дільницях (з технологічного погляду) мають виконуватися, як правило, усі (від першої до останньої) або більшість операцій, що необхідні для повної обробки деталей або складальних одиниць у даному цеху.

Номенклатура деталей, що обробляються на предметно-замкненій дільниці, значно менша, ніж на будь-якій технологічній дільниці. В основу організації предметно-замкнених дільниць покладена класифікація деталей і складальних одиниць за певними ознаками. При цьому кожна класифікаційна група закріплюється за певною групою робочих місць.

Класифікація деталей здійснюється за допомогою теорії множини. Суть її полягає у визначенні низки конструктивно-технологічних та планово-організаційних ознак, за якими класифікується множина деталей, які є і можуть з’явитися вперше.

У результаті групування створюються горизонтальні та вер-
тикальні ряди класифікації. Горизонтальні ряди об’єднують деталі за конструктивно-технологічними та планово-організаційними ознаками в класифікаційні підрозділи: класи, підкласи, типи, групи і т. д. Вертикальні ряди інтегрують сукупність деяких класифікаційних підрозділів різних видів.

До основних ознак, за якими створюються такі ряди для класифікації деталей у машинобудуванні, як правило, належать: 1) вид заготовки; 2) габаритні розміри (маса) деталей; 3) конструктивний тип деталей; 4) основний технологічний маршрут обробки.

За першою ознакою деталі поділяються на класи. Наприклад, деталі виготовляють зі сталевого, чавунного, кольорового лиття; катаного круглого, смугового, листового матеріалу.

За другою ознакою деталі кожного класу підрозділяються на підкласи великих, середніх і дрібних деталей.

За третьою ознакою деталі кожного підкласу підрозділяються на групи за конструктивними характеристиками: вали, втулки, шестірні, гвинти, плити і т. д.

За четвертою ознакою кожна група деталей розбивається на типи за складністю і трудомісткістю операції та за технологічними маршрутами, наприклад, деталі з обробкою на токарних, фрезерувальних і свердлильних верстатах (т-ф-с), токарних, розточувальних та шліфувальних верстатах (т-р-ш ).

Типові представники груп виробів мають відповідати таким вимогам: 1) відображати принципові конструктивно-технологічні особливості виробів цієї групи; 2) близькість програми випуску виробів-представників до програми, що характерна для даної групи виробів; 3) достатність кількості типових представників найменувань деталей для забезпечення достовірності вибірки.

Планово-організаційна єдність сукупності деталей визначається за ознаками: трудомісткості і кількості деталей, що випускаються. Остаточно номенклатуру груп деталей виробів для обробки на конкретній дільниці визначають після розрахунків завантаження устаткування. Для цього використовується показник відносної трудомісткості Tj, який визначається за формулою

де tшкі — штучно-калькуляційний час i-ї операції, нормо-хв;

m — кількість операцій за технологічним процесом обробки  j-го виробу;

Кв.н — середній коефіцієнт виконання норм часу;

j — ритм випуску одиниці j-го виробу, хв/шт;

де Фпл — корисний фонд часу роботи в плановому періоді, год.

Показник Тj визначає сумарну кількість одиниць устаткування для обробки j-ї деталі за прийнятою технологією, запланованою кількістю випуску деталей (Nj) та кількістю робочих змін.

Предметно-замкнені дільниці вможливлюють обробку конструктивно і технологічно однотипних деталей на універсальному устаткуванні. Створення таких дільниць сприяє розширенню типізації технологічних процесів, що створює передумови до впровадження потокового методу організації в умовах серійного виробництва.

Результатом утілення в практику цього організаційно-технологічного заходу стало значне підвищення відповідальності робітників за якість і своєчасність виготовлення виробів, зменшення зв’язків між дільницями, спрощення оперативно-календарного планування та управління, що в цілому сприяло зростанню ефективності роботи дільниць і цехів.

При організації спеціалізованих за виробами або складальними одиницями складальних дільниць ознаками їх класифікації є: програма і повторюваність випуску виробів, конструктивна і технологічна однорідність, габаритні розміри або маса.

При організації предметно-замкнених дільниць, що спеціалізовані за деталями, ознаками класифікації є: застосовність деталей (оригінальні, уніфіковані, нормалізовані або стандартні); кількість і повторюваність випуску деталей або виробів (одиничний, серійний, масовий); вид матеріалу (чорні, кольорові метали тощо); метод отримання заготовки (лиття, ковання, різання і т. д.); розміри (маса), точність і шерхавість поверхні обробки; конфігурація і технологічні маршрути (однакові, схожі та різні).

Деталі (складальні одиниці) з однаковими технологічними маршрутами повинні мати той самий склад і таку саму послідовність виконання операцій.

Деталі з подібними технологічними маршрутами мають різний склад, але однакову послідовність виконання операцій і обробляються без зворотних рухів (однонаправлені маршрути).

Деталі з різними технологічними маршрутами мають різний склад і різну послідовність виконання операцій ( різнонаправлені маршрути).

Приклад руху деталей з подібними та різними маршрутами наведений на рис. 10.1.

Рис. 10.1. Рух деталей з подібними
та різними маршрутами в процесі обробки

Класифікаційні ознаки деталей. Класифікація деталей за однорідністю технологічних маршрутів має найбільше значення в процесі формування предметно-замкнених дільниць.

У конкретних виробничих умовах, крім указаних вище ознак, при організації предметно-замкнених дільниць може бути здійснена подальша диференціація деталей усередині кожної групи деталей. Під час групової обробки до групи включають деталі, що обробляються при одному настроюванні відповідного устаткування. У разі необхідності виконання кількох операцій при різних групових настроюваннях така деталь включається до певної групи з більшою трудомісткістю операцій.

За неповного завантаження робочих місць виготовленням деталей однієї класифікаційної групи за предметно-замкненою дільницею закріплюються деталі декількох груп з подібними класифікаційними ознаками.

Найефективнішою є організація предметно-замкнених дільниць з однаковими або подібними технологічними маршрутами виготовлення деталей. Такі дільниці, являючи собою простішу форму потокової лінії, мають безперечні переваги: скорочення кількості дільниць, на яких проходить обробку кожна деталь; зменшення кількості і різноманітності маршрутів руху деталей, що обробляються на дільниці; зменшення міжопераційного часу; ліквідація часу пролежування деталей між дільницями і між цехами.

У зв’язку з труднощами розрахунку завантаження робочих місць на дільниці для всіх варіантів закріплення за ними деталей за кожною групою з подібними технологічними маршрутами виконується така процедура:

  1.  виділяються кілька груп таких деталей, у яких базовими визначаються найбільш трудомісткі деталі зі складними маршрутами обробки;
  2.  за базовими деталями здійснюється розрахунок завантаження робочих місць.

За однакової і точно визначеної послідовності обробки деталей на всіх робочих місцях забезпечується поточність і ритмічність виробництва. Варіантів послідовності обробки деталей, однакової для всіх робочих місць, може бути дуже багато. Кожний з варіантів має різну тривалість виробничого циклу обробки однієї партії групи деталей. Завдання полягає в тому, щоб знайти варіант, який дає мінімальну тривалість виробничого циклу обробки партії деталей.

Створення предметно-замкнених дільниць інколи потребує перегляду конструкції і технології виготовлення деталей з метою уніфікації, нормалізації деталей, типізації технологічних процесів, найліпшого розташування устаткування (робочих місць). Це досягається, у свою чергу, жорстким закріпленням операцій за робочими місцями. У результаті таких заходів збільшується серійність виробництва, підвищується продуктивність праці, скорочується шлях руху деталей, зменшується виробничий цикл обробки деталей і незавершене виробництво, що в цілому веде до зниження собівартості продукції.

Можливості виготовлення деталей (виконання всіх операцій обробки деталі) на одній предметно-замкненій або предметно-груповій дільниці в деяких випадках обмежені з причин малого завантаження частини устаткування і робітників, необхідності виконання окремих операцій в іншому приміщенні через санітарно-гігієнічні або технологічні умови. У таких випадках використовується змішана форма спеціалізації, суть якої полягає в обробці деталей на технологічних та предметно-замкнених (предметно-групових) дільницях.

Такій змішаній формі спеціалізації притаманні такі самі переваги та недоліки, як і розглянутим вище формам. Разом з тим виникають додаткові труднощі, які обмежують її використання: технологічний маршрут ділиться на частини у випадках, коли операції, що переносяться з предметно-замкненої дільниці на технологічну, не початкові і не кінцеві; збільшуються відстань, час і витрати на транспортування деталей, а також тривалість виробничого циклу за рахунок міждільничного часу та часу транспортування; знижується відповідальність за строки і якість виготовлення деталей; ускладнюється цехове оперативно-виробниче планування та організація обслуговування виробництва деталей; виникають, як правило, оборотні заділи між дільницями, що потребує створення складських приміщень та спричиняє зростання незавершеного виробництва.

6. Класифікаційні ознаки деталі

Класифікація деталей за однорідністю технологічних маршрутів має найбільше значення в процесі формування предметно-замкнених дільниць.

У конкретних виробничих умовах, крім указаних вище ознак, при організації предметно-замкнених дільниць може бути здійснена подальша диференціація деталей усередині кожної групи деталей. Під час групової обробки до групи включають деталі, що обробляються при одному настроюванні відповідного устаткування. У разі необхідності виконання кількох операцій при різних групових настроюваннях така деталь включається до певної групи з більшою трудомісткістю операцій.

За неповного завантаження робочих місць виготовленням деталей однієї класифікаційної групи за предметно-замкненою дільницею закріплюються деталі декількох груп з подібними класифікаційними ознаками.

Найефективнішою є організація предметно-замкнених дільниць з однаковими або подібними технологічними маршрутами виготовлення деталей. Такі дільниці, являючи собою простішу форму потокової лінії, мають безперечні переваги: скорочення кількості дільниць, на яких проходить обробку кожна деталь; зменшення кількості і різноманітності маршрутів руху деталей, що обробляються на дільниці; зменшення міжопераційного часу; ліквідація часу пролежування деталей між дільницями і між цехами.

У зв’язку з труднощами розрахунку завантаження робочих місць на дільниці для всіх варіантів закріплення за ними деталей за кожною групою з подібними технологічними маршрутами виконується така процедура:

  1.  виділяються кілька груп таких деталей, у яких базовими визначаються найбільш трудомісткі деталі зі складними маршрутами обробки;
  2.  за базовими деталями здійснюється розрахунок завантаження робочих місць.

За однакової і точно визначеної послідовності обробки деталей на всіх робочих місцях забезпечується поточність і ритмічність виробництва. Варіантів послідовності обробки деталей, однакової для всіх робочих місць, може бути дуже багато. Кожний з варіантів має різну тривалість виробничого циклу обробки однієї партії групи деталей. Завдання полягає в тому, щоб знайти варіант, який дає мінімальну тривалість виробничого циклу обробки партії деталей.

Створення предметно-замкнених дільниць інколи потребує перегляду конструкції і технології виготовлення деталей з метою уніфікації, нормалізації деталей, типізації технологічних процесів, найліпшого розташування устаткування (робочих місць). Це досягається, у свою чергу, жорстким закріпленням операцій за робочими місцями. У результаті таких заходів збільшується серійність виробництва, підвищується продуктивність праці, скорочується шлях руху деталей, зменшується виробничий цикл обробки деталей і незавершене виробництво, що в цілому веде до зниження собівартості продукції.

Можливості виготовлення деталей (виконання всіх операцій обробки деталі) на одній предметно-замкненій або предметно-груповій дільниці в деяких випадках обмежені з причин малого завантаження частини устаткування і робітників, необхідності виконання окремих операцій в іншому приміщенні через санітарно-гігієнічні або технологічні умови. У таких випадках використовується змішана форма спеціалізації, суть якої полягає в обробці деталей на технологічних та предметно-замкнених (предметно-групових) дільницях.

Такій змішаній формі спеціалізації притаманні такі самі переваги та недоліки, як і розглянутим вище формам. Разом з тим виникають додаткові труднощі, які обмежують її використання: технологічний маршрут ділиться на частини у випадках, коли операції, що переносяться з предметно-замкненої дільниці на технологічну, не початкові і не кінцеві; збільшуються відстань, час і витрати на транспортування деталей, а також тривалість виробничого циклу за рахунок міждільничного часу та часу транспортування; знижується відповідальність за строки і якість виготовлення деталей; ускладнюється цехове оперативно-виробниче планування та організація обслуговування виробництва деталей; виникають, як правило, оборотні заділи між дільницями, що потребує створення складських приміщень та спричиняє зростання незавершеного виробництва.

7. Розрахунок розмірів партії, періодичності повторення партії , тривалості виробничого циклу

Розрахунок розміру партії деталей кожного найменування. На розмір партії деталей впливає багато економічних і організаційно-виробничих чинників, що зумовлює два етапи визначення нормального (оптимального) розміру партії по кожному найменуванню деталей.

Перший етап. Розраховується (мінімальний) розмір партії деталей j-го найменування за формулою:

де об  — припустимий відсоток утрат часу на переналагодження устаткування;

tп-з.іj — підготовчо-завершальний час на i-й операції j-го найменування виробу, хв;

.j — норма штучного часу на i-й операції j-го найменування виробу, хв;

m — кількість операцій j-го найменування виробів.

Припустимо, що максимальний розмір партії деталей j-го найменування дорівнює місячній програмі випуску.

Другий етап полягає в коригуванні отриманих розмірів партії деталей j-го найменування. Нормальний (оптимальний) розмір партії обмежений нерівністю:

Граничні розміри партії деталей j-го найменування коригуються виходячи з мінімального розміру. Коригування починається з установлення легкого для планування ритму (Rр) — періоду чергування партій виробів, які залежать від кількості робочих днів у місяці. Так, при 20 робочих днях ритмами будуть 20, 10, 5, 4, 2, та 1 день; якщо 21 день — 21, 7, 3 та 1; при 22 робочих днях у місяці ритми дорівнюють — 22, 11, 2 та 1 день.

Період чергування партії деталей кожного найменування розраховується за формулою:

Якщо з розрахунку виходить дробове число, то з ряду ритмів, які легкі для планування, беруть найближче ціле число.

Загальним для всіх найменувань деталей, закріплених за дільницею, беруться максимальний період чергування з усіх прийнятих, для нашого прикладу Rр = 3 дні. Умовою вибору розміру партії й періоду чергування є забезпечення пропорційності та відповідного рівня продуктивності праці на кожному робочому місці.

Коригування розміру партій деталей кожного j-го найменування здійснюється за формулою:

;   

Кількість партій по кожному j-му найменуванню деталей (Хj) визначається за формулою і відповідно у нашому прикладі:

;   

Кількість одиниць обладнання по кожній i-й операції розраховується за такою формулою:

де j — номенклатура оброблюваних деталей, закріплених за дільницею;

tн.об.ij — час, затрачуваний на переналагодження устаткування на i-й операції по j-му найменуванню деталі, хв;

Феф — ефективний фонд часу роботи устаткування за плановий період часу з урахуванням режиму роботи дільниці, хв;

Кв.нкоефіцієнт виконання норм часу.

На підставі даних нашого прикладу результати розрахунків кількості одиниць устаткування і коефіцієнта його завантаження оформлюються у вигляді таблиці.

Далі визначається коефіцієнт завантаження устаткування з використанням формули:

.

Аналогічно визначається розрахунок потреби в устаткуванні і коефіцієнт його завантаження для інших операцій. Якщо в основних групах верстатів Кз.об.і  0,8, то потрібно розширити номенклатуру деталей на даній дільниці.

Тривалість операційного циклу (To.ij, год) розраховується за формулою

.

Тривалість виробничого циклу розраховується для кожної партії деталей кожного найменування за стандарт-планом (графічний метод) і за формулами (аналітичний метод).

Аналітичним методом тривалість виробничого циклу визначається за формулою (приблизне значення, тому що у формулі не враховується час пролежування деталей і береться середньоарифметичне значення кількості одиниць устаткування):

де tзах — час на одну заходку деталей в інші цехи, хв;

Чзах — кількість заходів партії деталей в інші цехи;

tпр час, затрачуваний на природні процеси (сушіння, остигання й ін.), хв.

Визначення середнього розміру заділів і незавершеного виробництва. Розмір заділу по j-му найменуванню деталей визначається за формулою:

Величину незавершеного виробництва без обліку затрат праці на попередніх стадіях обробки деталей розраховують за формулою:

Література: [1, с. 301-318], [2, с. 301-306], [3, с. 57-61]



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83784. Требование об уплате налогов и сборов. Способы обеспечения исполнения обязанностей по уплате налогов и сборов 48.4 KB
  Требованием об уплате налога признается извещение налогоплательщика о неуплаченной сумме налога а также об обязанности уплатить в установленный срок неуплаченную сумму налога. Требование об уплате налога направляется налогоплательщику при наличии у него недоимки. Направляется налогоплательщику независимо от привлечения его к ответственности за нарушение законодательства о налогах и сборах. Требование об уплате налога должно содержать сведения о сумме задолженности по налогу размере пеней начисленных на момент направления требования сроке...
83785. Зачет и возврат излишне уплаченных или излишне взысканных сумм 39.45 KB
  В НК для налогоплательщиков плательщиков сборов налоговых агентов установлены единые правила зачета излишне уплаченных или взысканных налогов сборов и соответствующих пеней ст. Налоговый орган обязан сообщить налогоплательщику плательщику сбора налоговому агенту о каждом ставшем известным налоговому органу факте излишней уплаты и сумме излишне уплаченного взысканного в течение 10 дней со дня обнаружения такого факта. В случае обнаружения фактов свидетельствующих о возможной излишней уплате по предложению налогового органа или...
83786. Налоговая декларация: понятие, общие положения. Порядок внесения изменений и дополнений в налоговую декларацию 49.88 KB
  Налоговая декларация представляется в налоговый орган по месту учета налогоплательщика плательщика сбора налогового агента по установленной форме на бумажном носителе или в электронном виде в соответствии с законодательством РФ. Налоговый орган не вправе отказать в принятии налоговой декларации расчета представленной налогоплательщиком плательщиком сборов налоговым агентом по установленной форме установленному формату и обязан проставить по просьбе налогоплательщика плательщика сбора налогового агента на копии налоговой...
83787. Учет организаций и ФЛ. Порядок постановки на учет и снятия с учета организаций и ФЛ. Идентификационный номер налогоплательщика 41.68 KB
  Порядок постановки на учет и снятия с учета организаций и ФЛ. Юридическое лицо становится субъектом налоговых отношений с момента его государственной регистрации вне зависимости от его постановки на налоговый учет с этого же момента возникает и налоговая обязанность. Постановка на учет в качестве налогоплательщика организации и индивидуального предпринимателя осуществляется вне зависимости от обстоятельств с которыми НК РФ связывает возникновение обязанности по уплате того или иного налога т. Фактически НК РФ называет субъект налоговых...
83788. Налоговая проверка как основной метод налогового контроля. Камеральная налоговая проверка 42.7 KB
  Посредством проведения налоговой проверки возможно сопоставление данных предоставленных налогоплательщиком в налоговый орган и тех фактов которые выявлены налоговым органом. Срок давности проведения налоговой проверки составляет три календарных года деятельности налогоплательщика плательщика сбора или налогового агента. Подобные процессуальные действия называются встречной налоговой проверкой. Однако не следует считать встречную проверку самостоятельным видом налоговых проверок поскольку ее назначение возможно исключительно в пределах...
83789. Выездная налоговая проверка: порядок проведения, оформление результатов 42.96 KB
  Выездная налоговая проверка проводится на территории в помещении налогоплательщика но в том случае если налогоплательщик не может предоставить помещение для проведения выездной проверки она проводится по месту нахождения налогового органа. В случае если налогоплательщик физическое лицо препятствует проведению проверки пп. Выездная проверка налогоплательщика проводится в течение 2 месяцев Срок проведения выездной проверки может быть продлен до 4 или 6 месяцев в следующих случаях: налоговый орган получил информацию которая...
83790. Порядок рассмотрения дел о налоговых правонарушениях. Вынесение решения по результатам рассмотрения материалов налоговой проверки 40.06 KB
  Руководитель заместитель руководителя налогового органа извещает о времени и месте рассмотрения материалов налоговой проверки лицо в отношении которого проводилась эта проверка. Неявка лица в отношении которого проводилась налоговая проверка его представителя извещенного надлежащим образом о времени и месте рассмотрения материалов налоговой проверки не является препятствием для рассмотрения материалов налоговой проверки за исключением тех случаев когда участие этого лица будет признано руководителем заместителем руководителя...
83791. Производство по делу о предусмотренных НК РФ налоговых правонарушений 43.36 KB
  При обнаружении фактов свидетельствующих о нарушениях законодательства о налогах и сборах ответственность за которые установлена НК РФ за исключением налоговых правонарушений дела о выявлении которых рассматриваются в порядке установленном статьей 101 НК должностным лицом налогового органа в течение 10 дней со дня выявления указанного нарушения должен быть составлен в установленной форме акт подписываемый этим должностным лицом и лицом совершившим такое нарушение. Если указанное лицо уклоняется от получения указанного акта...
83792. Налоговая тайна. Порядок получения информации, содержащей налоговую тайну 42.15 KB
  Порядок получения информации содержащей налоговую тайну. Налоговую тайну составляют любые полученные налоговым органом органами внутренних дел следственными органами органом государственного внебюджетного фонда и таможенным органом сведения о налогоплательщике за исключением сведений: 1 являющихся общедоступными в том числе ставших таковыми с согласия их обладателя налогоплательщика; 2 об идентификационном номере налогоплательщика; 3 о нарушениях законодательства о налогах и сборах и мерах ответственности за эти нарушения; 4...