94292

Виробничі системи

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Процес перетворення вкладених ресурсів у кінцевий продукт Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні у процесі перетворення доданої вартості як різниці між вартістю вкладень та вартістю або ціною кінцевого продукту. Виробничі системи ВС це особливий клас систем що обєднують працюючих знаряддя і предмети праці та інші елементи...

Украинкский

2015-09-10

92.52 KB

1 чел.

Виробничі системи

1.Виробництво як відкрита система

2. Організаційні основи виробничих систем

3. Підприємство — складна виробнича система

1.Виробництво як відкрита система

Виробництво — найважливіша сфера людської діяльності з перетворення предметів праці з метою задоволення потреб всіх суб’єктів суспільства.

Виробнича функція охоплює всі дії, що безпосередньо пов’язані з виготовленням товарів чи наданням послуг. Вона відіграє головну роль у створенні товарів або послуг і є ядром будь-якого промислового підприємства.

На рис 2.1 схематично показана виробнича функція як процес перетворення вкладених ресурсів у кінцеву продукцію.

Рис. 2.1 Процес перетворення вкладених ресурсів у кінцевий продукт

Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні (у процесі перетворення) доданої вартості як різниці між вартістю вкладень та вартістю або ціною кінцевого продукту. Аналіз складових процесу перетворень дає змогу усунути чи перепроектувати збиткові операції, збільшуючи тим самим додану вартість.

Отже, у процесі активної взаємодії функцій маркетингу, виробництва та фінансів розробляються вироби, прогнозуються і створюються реальні виробничі графіки, приймаються кількісні та якісні рішення, здійснюється обмін інформацією про стан діяльності. Залежно від виду діяльності підприємства на додаток до розглянутих функцій формуються інші функції, які забезпечують їх ефективне здійснення (наприклад, матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерського обліку, технічного обслуговування, управління персоналом, технічної підготовки виробництва, збуту тощо).

Системою можна назвати будь-який об’єкт, що має у своєму складі сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих частин або елементів.

Будь-яка система складається з не менш як чотирьох основних компонентів: входу, процесу, виходу та пристроїв зворотного зв’язку і контролю.

Виробничі системи (ВС) — це особливий клас систем, що об’єднують працюючих, знаряддя і предмети праці та інші елементи, які необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюється продукція або послуги.

Елементами виробничої системи є люди і матеріальні об’єкти — праця, знаряддя, предмети, продукти праці, а також технологія, організація виробництва.

Структура виробничої системи — це сукупність елементів і стійких зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи і її тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей системи під час різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін.

Структура виробничої системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсистем, а також зв’язками з зовнішнім середовищем.

Структура виробничої системи, зображена на рис. 2.2

Рис. 2.2. Структура виробничої системи

2. Організаційні основи виробничих систем

У будь-яких системах кожен елемент (як частина) потрібен для підтримання і функціонування всієї системи і поза неї існувати не може.

Системи формуються і функціонують на основі загальних (універсальних) законів і окремих принципів. Усі закони і принципи організації діють взаємопов’язано, а не ізольовано.

   Принципи організації — основні правила, що відображають загальні універсальні закони організації.

Закони організації виробничих систем.

Під законом організації виробничих систем розуміються необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою і зовнішнім середовищем.

Закони організації виробничих систем утворюють систему законів, які взаємозалежні і взаємообумовлені, а всі разом становлять ціле.

Основні групи законів організації укладаються в такій послідовності: закони статики, закони розвитку.

Закони статики організації виробничих систем:

 1. Закон відповідності виробничих систем цілям, що перед ними поставлені. Кожна система при формуванні цілеспрямована на задоволення певних потреб.

 2. Закон відповідності організації виробничої системи зовнішньому середовищу. Зумовлений відкритістю цих систем та взаємодією їх з динамічним зовнішнім середовищем

3. Закон відповідності елементів виробничої системи один одному. У процесі створення і функціонування виробничої системи достатньо чітко формулюються вимоги до продукції (послуг), яку вона виготовляє, а також до параметрів сировини та матеріалів відповідно до обраної технології. Тому насамперед важливе значення має відповідність технологічного процесу сировині та продукції.

4. Закон відповідності зв’язків елементів виробничих систем їх властивостям і сутності системи.

5) Закон резервів у виробничих системах 

Резерви виробничої системи при їх різноманітності можна згрупувати таким чином:

  1.  організаційні резерви створюють можливість перебудови структури системи (наприклад, просторової структури — шляхом зміни зв’язків елементів, їх функцій; часової структури — змінюючи послідовність робіт). Іноді вони сприяють передачі або отриманню деяких робіт даною виробничою системою в процесі перерозподілу завдань з іншими виробничим системами;
  2.  інтенсивно-екстенсивні резерви, що забезпечують тимчасову зміну інтенсивності роботи устаткування та робітників (наприклад, зміни швидкості операції різання), збільшення тривалості роботи устаткування (наприклад, збільшення кількості змін) та елементів системи (понаднормовані години роботи робітників);
  3.  ресурсні резерви об’єднують резерви устаткування, робітників, незавершеного виробництва, інструментів, матеріалів тощо. Наприклад, проблеми, пов’язані з відмовою верстата, можуть усуватися різними шляхами: використанням накопиченого незавершеного виробництва, введенням у роботу резервного верстата, передачею операції на інші верстати і т. д.

Для організації будь-якої виробничої системи важливо мати уявлення про конкретність резервів, відповідність розміщення резервів місцям виникнення потреби в них.

Для виробничих систем найефективнішими вважаються резерви часу та інформації.

Резерви часу розглядаються як можливість зміни черговості робіт.

Резерви інформації передбачають наявність варіантних технологій, дозвіл на заміну матеріалів, інструменту та ін.

6. Закон усунення надлишковості означає, що кожна виробнича система має бути завершеною.

Завершеність виробничої системи та її підсистем полягає у створенні структури, яка б сприяла досягненню мети, що стоїть перед системою, мати чіткі й обмежені зв’язки з зовнішнім середовищем і не містити зайвих підсистем і елементів.

Закони розвитку виробничих систем.

Нормальний стан виробничої системи пов’язаний з безперервним її функціонуванням.

Виробнича система постійно розвивається під впливом:

  1.  змін зовнішнього середовища (потреби в номенклатурі, кількості, якості продукції, зміни матеріалів і комплектуючих, соціальних вимог, інфраструктури та ін.);
  2.  спрацювання матеріальних елементів системи;
  3.  розвитку особистостей, що складають трудовий колектив, його оновлення та підвищення кваліфікації;
  4.  технологічного прогресу, який в умовах конкуренції вимушує вдосконалювати існуючу технічну базу, ліпше використовувати устаткування.

Розвиток виробничої системи здійснюється з різною швидкістю і підпорядкований відповідним законам:

1. Закон інерції, який відбиває об’єктивну властивість системи зберігати свій стан, поки які-небудь впливи його не змінять.

2. Закон еластичності відбиває спроможність виробничих систем деформуватися, змінюватися з часом відповідно до умов, що змінилися.

3. Закон безперервності вдосконалення зумовлений змінами стану і вимог зовнішнього середовища (економічна ситуація, ринки збуту, умови постачання ресурсів) та цілями виробничої системи (за обсягом, якістю, видом продукції, що випускається, її собівартістю).

Виробничі системи, незважаючи на їх значну різноманітність, залежно від виду діяльності, типу виробництва, галузевих особливостей, мають ряд загальних особливостей, що відрізняють їх від систем інших класів і визначають своєрідність законів, принципів функціонування та розвитку.

Особливості виробничих систем.

· цілеспрямованість виробничих систем — пов’язана зі створенням їх для задоволення певних потреб і спроможністю виробляти необхідну продукцію або робити послуги;

  1.  поліструктурність виробничих систем — характеризується одночасним існуванням у них підсистем, що перетинаються, де кожний елемент системи одночасно входить у кілька підсистем і функціонує відповідно до їх вимог та цілей;
  2.  відкритість виробничих систем, що виявляється не тільки в матеріальному, енергетичному обміні, а й в обміні інформацією з зовнішнім середовищем;
  3.  складність виробничих систем, яка зумовлена їх основними елементами: працівниками, знаряддям і предметами праці; цілеспрямованістю, поліструктурністю, відкритістю, альтернативністю зв’язків, великою кількістю процесів, що здійснюються в системі;
  4.  різноманітність виробничих систем, яка характеризується такими поняттями, як: спеціалізація, концентрація, пропорційність окремих частин системи і підсистем, прямоточність виробничих процесів, ритмічність часткових виробничих процесів, вид продукції, серійність виробництва. Ці особливості у взаємозв’язку та взаємозумовленості визначають раціональність форм організації виробничих систем та їх підсистем, які відрізняються переважно характером зв’язків між елементами.

У процесі проектування та вдосконалювання виробничих систем їм надаються такі певні властивості:

  1.  результативність — характеризує спроможність виробничої системи створювати продукцію або надавати послуги, що необхідні споживачам. Вона забезпечується організацією виробничої системи;
  2.  надійність — передбачає стійке функціонування, здатність до локалізації у порівняно невеликих частинах системи негативних наслідків стохастичних обурень, що відбуваються як усередині системи, так і в зовнішньому середовищі. Надійність системи забезпечується внутрішньосистемними резервами, системою управління і кооперацією з іншими виробничими системами;
  3.  гнучкість — являє собою можливість пристосовувати виробничі системи до умов зовнішнього середовища, яке змінюється, насамперед через поліпшення продукції, що випускається. Забезпечується властивостями елементів системи і внутрішньосистемними резервами;
  4.  керованість — відбиває допустимість тимчасової зміни процесу функціонування в бажаному напрямі внаслідок керуючих впливів. Забезпечується внутрішньосистемними резервами і розчленовуванням системи на підсистеми, що відносно незалежні, а також обмеженням розмірів системи. Ступінь керованості визначається співвідношенням керованих і некерованих процесів у системі управління;
  5.  довготривалість — характеризує здатність виробничої системи протягом тривалого часу зберігати результативність;
  6.  структура — визначає сукупність взаємопов’язаних ланок елементів, що створюють систему. Загалом структуру характеризують найбільш суттєві та стійкі властивості системи, відносини між її елементами;
  7.  організація виробництва — відображає оптимизацію та координацію в часі та просторі всіх основних і допоміжних елементів системи та її підсистем, спрямованих на виготовлення необхідної споживачам продукції (послуг);
  8.  рівень організації виробничої системи — відбиває ступінь наближення організації системи до ідеального стану.

3. Підприємство — складна виробнича система

Організація — це спільна діяльність групи людей, яка координується для досягнення їх загальної мети.

Формальну організацію, основна мета діяльності якої лежить в економічній сфері, називають підприємством. Законом України встановлено, що підприємство є основною первинною організаційно-господарською ланкою економічної системи країни, яка, виготовляючи і реалізуючі продукцію та послуги, забезпечує досягнення своїх цілей.

Головна мета підприємствазадовольнити запити і потреби ринку в певних видах продукції та послуг. Економічним результатом діяльності підприємства є одержання максимального прибутку в довгостроковій перспективі.

Для досягнення головної мети і прибутковості своєї діяльності підприємство повинне забезпечувати:

  1.  конкурентоспроможність продукції, що випускається, та послуг, які надаються;
  2.  високий рівень організації, розвиток та підвищення ефективності виробничої системи;
  3.  прискорення оновлення номенклатури та асортименту продукції (послуг), що випускається;
  4.  упровадження прогресивних технологій та устаткування;
  5.  створення сприятливих умов для високопродуктивної праці персоналу.

З погляду економічних відносин промислове підприємство являє собою складну підприємницьку структуру, для якої характерні виробничо-технологічна та організаційно-економічна єдність, а також господарська самостійність (рис. 3).

Підприємства класифікуються за різноманітними ознаками.

Залежно від розмірів розрізняють дрібні, середні та великі підприємства; на дрібних працюють десятки людей; на середніх — сотні; на великих — тисячі; можна також говорити про дуже великі підприємства, на яких працюють десятки тисяч людей.

За характером продукції, що випускається, і сферою діяльності підприємства поділяються на промислові, сільськогосподарські, транспортні, торгові та ін.

На підставі організаційного типу виробничих процесів розрізняють підприємства з масовим (кондитерська фабрика), серійним (домобудівний комбінат) і одиничним (судноверф) виробництвом.

Рис. 2.3. Підприємство як складна виробнича система

За ступенем спеціалізації продукції розрізняють три типи підприємств:

  1.  універсальні, що випускають різноманітну, не обов’язково взаємопов’язану продукцію;
  2.  спеціалізовані, які виробляють однорідні вироби (послуги);
  3.  комбінати, процес виготовлення продукції на яких складається з окремих послідовних етапів часткового перетворення предметів праці.

За ступенем механізації та автоматизації виробничих процесів підприємства бувають автоматизовані, комплексно-механізовані, частково механізовані.

Будь-яке підприємство є складною ієрархічною системою, яка складається зі ступенів: робоче місце, дільниця, цех, виробництво (рис. 2.4).

Кожний верхній щабель являє собою елемент зовнішнього середовища для нижніх ступенів, а кожен нижній є елементом внутрішнього середовища для верхнього. Усі ступені ієрархії можуть підрозділятися на функціональні підсистеми, які мають об’єкт і суб’єкт управління

Кожна ланка та функціональні підсистеми підприємства мають «вхід», «процес» і «вихід».

Мета створення підприємства пов’язана з потребами ринку, конструкцією і технологією виготовлення продукції, обсягами її випуску, організаційним типом виробництва, вибором елементів виробничої системи, визначенням виробничих потужностей, їх розташуванням на певній площі та іншими параметрами.

Рис. 2.4. Структура ієрархічної виробничої системи

Література: [1, с. 27-58], [2, с. 62-91]


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55215. Форматування тексту 43.5 KB
  Мета: навчальна: продовжувати формувати знання вміння та форматування тексту; розвивати самостійне логічне мислення працьовитість. Запитання: Яку тему ви опрацювали на сьогоднішній урок Відповідь: Форматування тексту. І звичайний текст набраний на клавіатурі може виглядати яскраво красиво і різноманітно...
55216. Особливості галузевої структури господарського комплексу Придніпровського економічного району України. Його роль в е Територіально-галузева структура економіки 25.34 KB
  сновою промислового комплексу району є енергетика, яка базується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля.
55219. Зв’язок науки про РПС і регіональну економіку з іншими науками. Роль науки РПС у розвитку економіки регіонів 25.47 KB
  Теорія розміщення продуктивних сил базується на загальних економічних законах. Тому розміщення продуктивних сил повинно здійснюватися за законами, керуючись якими, можна досягти максимального економічного й соціального ефекту при мінімальних витратах. Основним законом, який визначає характер РПС
55220. Наши права и обязанности 35 KB
  Оборудование: карточкизнаки по правам человека; выставка детских рисунков и литературы по правовому воспитанию; индивидуальный раздаточный материал. Учитель: Права ребенка Лишь появиться ребенок И начнет едва дышать У него уже с пеленок Всякие права Он имеет право жить Развиваться и дружить Иметь просторный дружный...
55221. Права і обов’язки дитини 73.5 KB
  Мета Розширити знання дітей про основні права та обовязки громадян які гарантує Основний закон України - Конституція а також Декларація прав дитини; розвивати бажання дбати про повноцінність свого життя; мовленнєві компетенції; виховувати...
55222. Знаємо свої права, виконуємо обов'язки 41.5 KB
  Обладнання: картки роздатковий матеріал Конвенція ООН про права дитини Конституція України прислівя. Дорогі діти 20 листопада 2009року виповнилося 20 років з дня прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про права дитини.
55223. КОНВЕНЦИЯ ООН О ПРАВАХ РЕБЕНКА 768 KB
  Цель воспитательного часа: дать первоначальное представление о документах по правам ребенка раскрыть основные понятия: конвенция декларация государство Оборудование: магнитная доска иллюстрации по теме картинки...