94334

Відпуск сталі. Вплив на структуру і властивості

Доклад

Производство и промышленные технологии

Процеси перетворення мартенситу і залишкового аустеніту при нагріванні називаються відпуском загартованої сталі. Після низького відпуску 12О250С у загартованій сталі зберігається мікроструктура мартенситу. Зміна структури при нагріванні відпусканні обумовлює і зміну механічних властивостей сталі.

Украинкский

2015-09-11

17.79 KB

0 чел.

Відпуск сталі. Вплив на структуру і властивості.

Процеси перетворення мартенситу і залишкового аустеніту при нагріванні називаються відпуском загартованої сталі. Відпуск залежно від одержаної мікроструктури називають низьким, середнім або високим.


Після низького відпуску (12О-250°С) у загартованій сталі зберігається мікроструктура мартенситу. Після середнього відпускання (350-500°С) утвориться тростит відпуску, після високого (500-650°С) сорбіт відпуску. Останні дві структури (тростит і сорбіт) розрізняються лише за ступенем дисперсності цементитних часток і механічних властивостей.

У ферито-цементитних сумішах, які утворюються при розпаді переохолодженого аустеніту, цементит має пластинчасту форму, а при розпаді мартенситу зернисту.

Зміна структури при нагріванні (відпусканні) обумовлює і зміну механічних властивостей сталі. Підвищення температури відпуску призводить до зниження твердості і міцності й до підвищення в'язкості та пластичності. На твердість і міцність ферито-цементитних сумішей форма цементиту істотно не впливає. Однак пластичність і в'язкість сталі, що має зернисту форму цементитних часток, більш висока, ніж сталі із пластинчастою формою цементитних часток.

На міцність і твердість істотно впливає розмір цементитних часток та їхня кількість. Зі збільшенням кількості та зменшенням розмірів часток процес переміщення дислокацій, погіршується, відбувається їхнє гальмування. Це призводить до підвищення міцності та твердості сталі. Зменшення кількості та дисперсності, навпаки, знижує твердість і міцність. От чому сталь, що має структуру троститу, характеризується більш високими твердістю та міцністю в порівнянні зі сталлю, що має структури сорбіту і перліту.

Відпуск є кінцевий вид термічної обробки, який призначається для створення в сталі певної структури в цілях отримання заданих якостей.

Таким чином, відпуском називають технологічний процес термічної обробки, який полягає в нагріванні загартованої сталі до певної температури, яка не перевищуює точки Аси витримці при ній і подальшим охолодженням до кімнатної температури.

В загартованій сталі при її нагріванні проходить розпад твердого розчину з утворенням мікроструктур, які мають певні механічні властивості. В залежності від отриманої мікроструктури і згідно механічних властивостей загартованої сталі, які набуваються під час її наступного нагрівання до певних температур, розрізняють низький, середній і високий відпуск.

Низький відпуск проводять шляхом нагрівання загартованої сталі до температури 120-250°С. При даних температурах утворюється структура відпущеного мартенситу, дещо знімаються внутрішні напруження і зберігається властива мартенситу висока твердість. Цьому відпуску підлягають деталі, які працюють в умовах тертя і зносу, цементовані (шестерні, вали коробок передач, диски фрикційних механізмів та ін.), а також ріжучі і вимірювальні інструменти. Температура відпуску вибирається у вказаних рамках в залежності від призначення виробу. Наприклад, ріжучий і вимірювальний інструмент в цілях збереження високої твердості і зносостійкості відпускають при температурах

15О-200°С. Цементовані вироби, твердість яких повинна бути в рамках НКС 50-60, відпускають при температурах 200-220°С.


Інколи на виробництві, особливо інструментальному, використовують гартування з самовідпуском. Температуру самовідпуску в цьому випадку визначають по кольорам побіжалості, які представляють собою кольори тонкої плівки окисла, яка утворюється при температурах: 220°С світло-жовтий; 255°С коричневий; 285°С фіолетовий; 295-3І0°С -темно-синій; 330°С темно-сірий. З підвищенням температури відпуску збільшується товщина оксидної плівки і змінюється її забарвлення.

Середній відпуск проводять шляхом нагрівання загартованої сталі до температури 350-500°С. В результаті середнього відпуску сталь набуває структури троститу відпуску, твердість помітно знижується, при цьому зберігається висока міцність і пружність сталі. Такому відпуску підлягають пружини, ресори, торсіонні та інші пружинні елементи. Середній відпуск здійснюється в електричних печах чи в розплавах солей.

Високий відпуск проводять при температурах 500-650°С. При цьому сталі набувають структуру сорбіту відпуску, яка поєднує високу в'язкість і пластичність з достатньо високою твердістю і міцністю. При високому відпуску майже повністю знімаються внутрішні напруження. Високий відпуск використовується для деталей, які працюють при великих ударних і знакозмін-них навантаженнях (шатуни, поршні і силові шпильки двигунів).

Термічна обробка, яка складається з гартування і подальшого високого відпуску з метою отримання мікроструктури сорбіту відпуску, в техніці отримала назву покращення. Покращенню піддають середньовуглецеві (0,3-0,6%С) конструкційні і леговані сталі, від яких вимагають високої межі текучості ат, межі міцності ав, ударної в'язкості а„.

Для деяких сталей, які містять леговані елементи Сг, XV, V, Мо, температурні інтервали розпаду мартенситу зміщуються в бік підвищення температури, тому і вказані інтервали для різних видів відпуску також зміщуються вгору.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24023. Поверхностные и глубокие вены нижней конечности, их анатомия, топография, анастомозы 263 KB
  К органам иммунной системы принадлежат костный мозг в котором лимфоидная ткань тесно связана с кроветворной тимус вилочковая железа лимфатические узлы селезенка скопления лимфоидной ткани в стенках полых органов пищеварительной дыхательной систем и. Многочисленные лимфатические узлы лежат на путях следования лимфы от органов и тканей в венозную систему. Лимфатические капилляры тимуса которых больше в корковом веществе образуют в паренхиме органа сети из которых формируются лимфатические сосуды впадающие в передние средостенные...
24024. Ядра серого вещества спинного мозга, их назначение. Локализация проводящих путей в белом веществе спинного мозг 239.5 KB
  Ядра серого вещества спинного мозга их назначение. Локализация проводящих путей в белом веществе спинного мозга. Задние рога спинного мозга представлены преимущественно более мелкими клетками. Серое вещество задних рогов спинного мозга неоднородно.
24025. Строение простой и сложной рефлекторных дуг. Классификация проводящих путей головного и спинного мозга 236 KB
  Рефлекторная дуга это цпь нервных клеток обязательно включающая первый чувствительный и последний двигательный или секреторный нейроны по которым импульс движется от места возникновения к месту приложения мышцы железы. В трехнейронной рефлекторной дуге первый нейрон представлен чувствительной клеткой по которой импульс от места возникновения в чувствительном нервном окончании рецепторе лежащем в коже слизистой оболочке или в органах движется вначале по периферическому отростку в составе нерва а затем по...
24026. Крестцовое сплетение, его топография, нервы, области иннервации 284.5 KB
  Крестцовое сплетение его топография нервы области иннервации. Крестцовое сплетение plexus sacralis образовано передними ветвями V поясничного Lv верхних четырех крестцовых Si Siv и части передней ветви IV поясничного Lfv спинномозговых нервов. Передняя ветвь V поясничного спинномозгового нерва а также присоединяющаяся к нему часть передней ветви IV поясничного нерва образует пояснйчнокрестцовый ствол truncus lumbosacralis. Он спускается в полость малого таза и на передней поверхности грушевидной мышцы соединяется с передними...
24027. Кость как орган; ее развитие, строение, рост. Классификация костей 251 KB
  Кости разнообразны по величине и форме занимают определенное положение в теле. имеет удлиненную цилиндрической или трехгранной формы среднюю часть тело кости диафиз diaphysis от греч. Участок кости где диафиз переходит в эпифиз выделяют как м е т а ф и з metaphysis. Трубчатые кости составляют скелет конечностей выполняют функции рычагов.
24028. Голеностопный сустав: строение, форма, движения; мышцы, действующие на этот сустав, их кровоснабжение и иннервация; рентгеновское изображение голеностопного сустава 211 KB
  Строение мышцы как органа. Скелетные мышцы прикрепляясь к костям приводят их в вижение участвуют в образовании стенок полостей тела: ротовой грудной брюшной таза входят в состав стенок некоторых внутренних органов глотка верхняя часть пищевода гортань находятся в числе вспомогательных органов глаза глазодвигательные мышцы оказывают действие на слуховые косточки в барабанной полости. Под воздействием импульсов поступающих по нервам из центргльной нервной системы скелетные мышцы действуют на костные рычаги активно изменяют...
24029. Паховый канал, его стенки, глубокое и поверхностное кольцо 212.5 KB
  Он проходит в толще передней стенки живота у нижней её границы от глубокого пахового кольца ббразованного поперечной фасцией над серединой паховои связки до поверхностногог пахового кольца находящегося над верхней ветвью лобковой кости между латеральной и медиальной ножками апоневроза наружной косой мышцы живота рис. Оно ограничено ножками апоневроза наружной косой мышцы живота: сверху_ медиальной crus mediate снизу латер а л ь н о й cms laterdle. reflexum состоящая из ответвления волокон паховой связки и латеральной ножки...
24030. Медиальные и задние мышцы и фасции бедра: их топография, Функции, кровоснабжение и иннервация 217.5 KB
  Задние мышцы К задней группе мышц бедра относятся двуглавая мышца бедра полусухожильная и полуперепончатая мышцы см. Ниже в задней области бедра полусухожильная и полуперепончатая мышцы располагаются медиально прилежат к большой приводящей мышце; двуглавая мышца бедра занимает латеральное положение и прилежит к латеральной широкой мышце бедра. Начиная от уровня границы между средней и нижней третями бедра мышцы расходятся в стороны поэтому полусухожильная и полуперепончатая мышцы ограничивают подколенную ямку с медиальной стороны а...
24031. Тонкая кишка, ее отделы, их топография, отношение к брюшине, строение стенки, кровоснабжение, иннервация 262.5 KB
  Располагается тонкая кишка в области чревья средняя область живота книзу от желудка и поперечной ободочной кишки достигая входа в полость таза. Длина тонкой кишки у живого человека колеблется от 22 до 44 м; у мужчин кишка длиннее чем у женщин. У трупа вследствие исчезновения тонуса мышечной оболочки длина тонкой кишки составляет 5 6 м. Верхней границей тонкой кишки является привратник желудка а нижней илеоцекальный клапан у места ее впадения в слепую кишку.