94371

Чоловічі та жіночі бісерні прикраси Буковини

Дипломная

Культурология и искусствоведение

Популярність бісеру відчутна в українській народній культурі XIX століття. Збережені в музейних колекціях, бісерні оздоби з цієї доби засвідчують уже сформований високий ступінь розвитку технології, а орнамент та колорит цих творів відображає місцеві мистецькі особливості.

Украинкский

2015-09-11

205 KB

0 чел.

Чоловічі та жіночі бісерні прикраси Буковини

З М І С Т

Вступ…………………………………………………………………………..3-6

Розділ І. Творчий пошук та вирішення теми…………………………….…7-13

Розділ ІІ. Технологія виконання…………………………………………..14-17

Розділ ІІІ. Економічний  розрахунок……………………………………...18-22

Розділ ІV. Правила техніки безпеки та охорона праці………….………...23-27

Висновки……………………………………………………………………..28

Резюме………………………………………………………………………..29 

Список використаної літератури……………………………….…..........30-32

Художні вироби з бісеру відомі в побуті багатьох народів світу. Найвагомішою ділянкою творчості майстрів з цього виду мистецтва є виготовлення прикрас.

Популярність бісеру відчутна в українській народній культурі XIX століття. Збережені в музейних колекціях, бісерні оздоби з цієї доби засвідчують уже сформований високий ступінь розвитку технології, а орнамент та колорит цих творів відображає місцеві мистецькі особливості. На початок XX ст. прикраси з бісеру стають важливою складовою народного вбрання західних областей України, а також окремих сіл Східного Полісся та Середнього Подніпров’я. В ансамблі одягу вони виконують декоративну й оберегову функції і разом з тим виступають промовистою ознакою віку та суспільного становища особи.

Всебічне дослідження технологічних та художніх особливостей прикрас із бісеру дозволяє глибше осягнути надбання національної культури та заповнити ще одну "білу пляму" в історії народного мистецтва України. Дослідження також сприятиме тому, щоб українські пам'ятки посіли належне місце серед подібних творів інших європейських народів.

Впродовж останніх років XX ст. – початку XXI ст. зросла популярність бісерних виробів та суспільного попиту на них. Прагнучи задовольнити зростаючі потреби на художні вироби з бісеру, українські майстри за мистецькими ідеями найчастіше звертаються до взірців сучасного західноєвропейського костюма.

Тема дипломної  роботи  - «Бісерні прикраси Буковини».

Мета роботи – виявити мистецьку цінність прикрас із бісеру як художньо вагомої галузі традиційної творчості українців.

Відповідно до окресленої мети поставлені такі завдання:

  •  визначити етапи розвитку української традиції прикрас зі скла та бісеру;
  •  окреслити територію поширення виробів із бісеру в українців;
  •  розглянути фізичні та естетичні якості бісеру, технологічні можливості виготовлення прикрас із нього та вплив цих факторів на художню виразність творів;
  •  висвітлити основні засоби та прийоми художньої виразності, що застосовувалися народними майстрами в XIX - першій пол. XX ст. у різних осередках Західної України;

Об'єктом дослідження є бісерні оздоби як художнє явище українського народного мистецтва XIX - першої пол. XX століття.

Предметом є генезис та художні особливості українських прикрас з бісеру: технічні прийоми виготовлення, типологія, система художньої виразності, орнаментальні структури декору.

 Методи дослідження. Методологічною основою роботи є принцип системності.

Історіографія питання. У процесі історичного розвитку українських земель окреслювалися локальні особливості національної культури, що знайшли виразний відбиток і в одязі та  різноманітних прикрасах. У процесі розвитку суспільства, зростання потреб людини, змінювалися і вимоги - функції з часом, набували дедалі більшої складності, багатогранності.

Для виконання даної роботи було опрацьовано наступну літературу та джерела: Афанасьєва В.А. Українське радянське образотворче мистецтво. - С.: 1978,  Глущенко: Альбом Авт. - упоряд. Б.С. Бутник-Сіверський. - ІС:Мистецтво. 1977., Голяк Т. Світ краси // Сім'я. -1999.- № 4-5.- С.4-5, Даниленко В..Я. Дизайн //Підручник.: Харків.. ХДАДМ, 2003, Бушина Т.І. Декоративно–прикладне мистецтво Радянської Буковини. - К., Мистецтво, 1986, Виставка народного декоративно–прикладного мистецтва України. К.: «Наукова думка», 1996, Гоберман Д.Н. Гуцульщина - край мистецтва. - М., Ленинград.: Искусство, 1966, Греков Б. Д.. Київська Русь. К. «Наукова думка», 1951, Кисельова Н.М., Придатко Т.О., Кара-Васильєва Т.В. Художні промисли України. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини. - К., Мистецтво, 1979. Народна творчість та етнографія. К., 1978. №6  та ін

Практичне застосування. Дана робота може бути використана, як доповнення до одягу, має сувенірне та виставкове призначення.

Структура дипломної роботи складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, резюме та списку використаної літератури.

Розділ І. Творчий пошук та вирішення теми

Барвистий і дивовижно фантастичний костюм буковинців. Відбиваючи вплив створеного в народі ідеалу краси, в поняття якого входила горда осанка, високий зріст, динамічна фігура при міцній будові тіла, він ніс у собі відтінок життєстверджуючого оптимізму. Цьому ідеалу підкорялась і уява про красу костюма, створеного за принципом зіставлення його частин [35,119].

Завжди виграшно проглядається декоративне оформлення  одягу  в  поєднанні з  поясними, нагрудними, головними та іншими  прикрасами. Одежа не може бути натурально красивою, якщо в ній порушена внутрішня логіка побудови форми, якщо його частини не складають єдиного цілого з прикрасами.

Нині, в епоху відродження народного, або фольклорного стилю, все частіше колекції одягу виконуються в етностилі. Фольклорний стиль називають також етнічним. Одяг фольклорного характеру дуже часто відрізняється декоративністю, в ньому використовуються самі різні прийоми обробки та  прикрас.

Виразність і функціональність українського національного одягу досягалася завдяки використанню різноманітних матеріалів, простоті й відпрацьованості конструкцій та форм, багатству видів, техніки і композицій прикрас та оздоблень.  Це мистецтво, яке узгоджує в гармонійну цілісність мистецтво тканин, крою, формоутворення, декору, головних уборів, взуття, і прикрас.

Мистецтво виготовлення виробів з бісеру сягає  глибини  віків. Виготовлення прикрас з бісеру – один із самих загадкових, найцікавіших видів народної творчості. Інтерес до даного виду творчості в різні часи то раптового зростав, то практично повністю зникав. Виготовлення виробів з бісеру має свою багатовікову історію й особливості розвитку.

Бісер поширений у всіх культурах світу. Його використовували  не лише як матеріал для виготовлення прикрас, але й як засіб платежу. З бісеру виготовляли чотки у християнстві і буддизмі.

Популярний бісер і сьогодні. Його широко застосовують для оздоблення одягу, виготовлення аксесуарів. Вражають своєю чарівністю бісерні сучасні і народні прикраси. Для оздоблення предметів інтер’єру бісер є незамінним та неповторним матеріалом[55,33].

Різні народні прикраси,  які  можна  виготовити з  бісеру, можна розділити на два типи: ті, що носили на тілі й ті, що вдягали поверх одягу. Перші виконували ритуальні та захисні функції, уберігали людину від пристріту (зурочення) і порчі. А ось аксесуари, які носили поверх одягу були красномовним свідченням достатку господаря.

Гердан являє собою ткану нагрудну прикрасу у вигляді двох смужок бісеру, які спереду з'єднані медальйоном. Одягалися через голову. Цікаво, що раніше цю прикрасу носили як жінки, так і чоловіки. У східній частині країни гердани були невідомі, проте широко використовувалися в Галичині. Гердан вважався потужним оберегом, його не можна було передавати іншій людині або давати комусь поносити. Орнаменти на гердані зазвичай узгоджувалися з вишивками певної місцевості на сорочках (24,81).

Так буковинські характерні ознаки можна віднайти і в костюмних доповненнях у Глибоцькому районі та на околиці Чернівців,  коли у святкові дні молоді чоловіки носили нагрудну прикрасу — гердан, лиц — вишукано оформлену бісером стрічку за заздалегідь складеним рисунком. Два її кінці, оповиваючи шию, сходились на грудях, утворюючи медальйон квадратної форми, оздоблений підвісками із склярусу. Іноді бісерну стрічку робили настільки довгою, що її перехрещували на грудях і підтикали спереду  під пояс, а капелюх прикрашався штучними квітами, перами та шовковими стрічками[5,123].

Аналіз художніх особливостей костюмів буковинського передгір'я дозволяє виявити в них не тільки локальні характерні ознаки по районах, а й ті спільні для всіх зон риси, що були характерні для оздоблення костюмів  Буковини  в  цілому. Естетичні смаки майстрів передгір'я найбільш зримо проявились у колористиці костюмних комплексів. Це яскраво виражений фоновий контраст між білим і чорним кольорами плечового і настегнового одягу в жіночому костюмі та провідне місце білого кольору в чоловічому. 

Дуже часто  доповненням до одягу були плетінки або силянки - це рівні смужки бісеру, які зав'язуються ззаду на шиї. Свою назву ці прикраси отримали від способу їх виготовлення – «силяння», нанизування бісеру на нитку. Плетінки товщиною в 2-3 см були повсякденними прикрасами українок і служили оберегом. Залежно від орнаменту, плетінки могли вберегти від пристріту і порчі, прикликати вдачу або життєву енергію. Гуцули нашивали бісерну стрічку на червоне полотно - вважалося, що це підвищує захисну силу оберега[46,89].

Одними з святкових прикрас були кризи - коміри шириною аж до 20 см. Вони прикрашали шию, повністю при цьому покриваючи жіночі плечі і груди. У свято жінки могли одягнути відразу кілька комірів різного кольору, довжини і ширини.

На Гуцульшнні крім вінків, ще й досі збереглося «чільце» або «рясна» — підвішені до дротика вузенькі металеві платівки, що мають вигляд маленьких стрючечків або пелюсток квітів. Чільце носять над чолом. Вбирає його «молода» на весілля, або всі дівчата під час урочистих свят.

Гуцульське чільце — це, либонь, залишок тої староукраїнської оздоби, що була запозичена від Візантії в період княжої доби в Україні. Це була діадема з березової кори, обшита дорогою тканиною, а зверху покрита золотою або срібною платівкою. Під платівкою внизу підвішувались декоративні бляшки або намистини. Подібна оздоба жіночої голови була знайдена археологом Хвойком у Броварях на Полтавщині.

Криза — тип нагрудної бісерної прикраси (типологічної підгрупи силянок-комірів) у вигляді великого круглого коміра. Більшість українських бісерних криз складається з нашийного стрічкового ґердану та широкої силянки - коміра,  які робили окремо, а потім зшивали до купи. Іноді кризу, як однодільну силянку, могли виготовляти й без стрічкової частини. Важлива особливість кризи — її стрічково - ярусна композиція, що твориться чергуванням орнаментальних смуг, розмежованих прямими або хвилястими лініями.

Криза відноситься до прикрас, виготовлення яких завжди вважалося проявом неабиякої вправності й досконалого володіння засобами та прийомами художньої виразності майстра.

Котильон з бісеру («вісьорок», «вістончик», «герданник», «ланцок») — поширений тип чоловічої нагрудної прикраси у формі невеликого п’ятикутника (прямокутника з трикутним дашком), яку виконували у техніці бісерного ткання. Прикраса мала композицію з геометричних, рослинних, зрідка зооморфних чи антропоморфних мотивів, також графічних знаків.

На  верхівці бісерного котильона виплітали петель ку, за яку прикрасу чіпляли до ґудзика, нашитого на кишеньку сорочки чи піджака. Іноді замість петельки до верхівки котильона пришивали металевий карабінчик, яким прикрасу кріпили до прорізу на кишеньці. На Буковинському Поділлі відоме уживання котильонів як декоративних доповнень до тканих крайок. 

Опрацьовуючи  джерелознавчу літературу, звертаємо  увагу, що навколо  нас  так  багато  символів,  які  несуть  приховану  й  глибоку  інформацію. Особливо це стосується символів  на вишивках  і  прикрасах.  Одним із  найдавніших  вважають  символ  кола  -  солярний  знак.  Sol  з латини перекладають  як  Сонце,  саме  тому  знак  кола  сонячний  або  ж  солярний.

Вінець  на  голові  дівчини  чи вінок  на  голові -  те ж  саме  коло,  завершений  цикл,  символ  повноти  і  досконалості.  Більшість  жіночих  символів   традиційно   є  круглими або  округлими  на  відміну  від  чоловічих  символів  - гострих і  агресивних.   Щоправда,  коло   теж  може  бути  чоловічим  символом,  якщо  у  нього  вміщено  хрест. Саме  ж коло  без  хреста,   символізує  жіноче  лоно,  зокрема  зародження  і  продовження  життя [56,81].

Найдешевшими, а значить, і найбільш доступними для більшості населення були пацьорки. Вони виготовлялися з різнобарвного скла. Намистини великих розмірів декорували золотом і розписували кольоровими фарбами.

Опрацьовуючи  монографію  чернівецького етнографа  австрійського  походження Р.Ф.Кайндля «Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази» звертаємо  увагу  на прикраси жителів сучасних територій Вижницького та Путильського  районів.  Наприклад, чоловічий  капелюх (крисаня) прикрашався китицями чорного,бурого, сірого або червоного кольорів,  а жінки носили сережки(коутки), мідяні ланцюжки (рикески) довкола зап'ясток,  на шиї - малі бубонці (колотилці) або барвисте скляне намисто різної величини і форми (блескауки,  пацьорки),  часто намисто із  срібних  монет (згарда). Прикрашали  дівчата  і  волосся,  переплітаючи його червоною  вовною,  до  якої  дорослі  ще  долучають  мідяні ґудзики.  Сучасні  напульсники- це традиційна прикраса молодих гуцулів,  яка  мала  назву – нараквиці[49,118].

 Нагрудні прикраси сьогодні не забуті, і багато дівчат носять їх не тільки на тематичні заходи, а й у повсякденному житті. Так, в магазинах часто можна зустріти гердани, коралі, пацьорки, перли. Зі зрозумілих причин дукати і дукачі сьогодні є скоріше музейними експонатами, ніж прикрасами.

Особливості композиції декоративно-вжиткового мистецтва обумовлені технічними і художніми можливостями матеріалу. Композиція в декоративно-вжитковому мистецтві обумовлюється органічним зв'язком матеріалу, призначенням виробу, його декору, форми. При цьому форма повинна відтворювати природні властивості матеріалу і водночас враховувати цільове призначення виробу[34,79].

Одним з важливих художніх засобів рішення виробу є колір. Колір може підсилити або приглушити звучання форми або окремих її елементів. Правильний вибір колірного рішення ґрунтується на знанні властивостей кольору й законів його сприйняття.

Отже, українські національні прикраси дуже красиві і колоритні. Їх можна поєднувати між собою в довільному порядку, як втім це і робили наші предки.

Основні етапи проектування виробів декоративно-прикладного характеру

1. Збір інформації та її аналіз

Роботу над композицією курсового  проекту розпочато із ознайомлення з завданням, збирання інформації по виробу, який потрібно розробити. На цьому етапі дуже важливо зібрати і проаналізувати всю інформацію, яка стосується цього типу творів.

Під час збору інформації було зроблено чимало замальовок і схем, які дали змогу краще осмислити і обдумати технологічні якості виробу та полегшити пошук власного варіанту  жіночої  прикраси – кризи, чоловічого гердана, чоловічого капелюха, жіночого чільця і котильона – чоловічої нагрудної прикраси.

Завдання проектувальника: за відведений час зібрати максимальну кількість інформації про даний твір, про характеристику його зовнішнього вигляду, внутрішню будову, кращі зразки виробів. Джерелами можуть бути публікації в українській та зарубіжній пресі, різноманітні каталоги фірм і виставок, матеріали музеїв та архівів.

Чим більше зібрано інформації, зроблено замальовок і схем, чим краще осмислені і обдумані технологічні якості виробу, тим легше працювати над пошуком власного варіанту, тим оригінальнішим буде рішення і повніша відповідь на поставлене завдання.

2. Ескізування.

Ескіз вирішує найважливіші питання без яких не може обійтися жодна композиція:

- ідею виробу;

- сюжетний задум, який необхідно вирішити просто і зрозуміло;

- виразність образів художніми засобами.

Ідейний зміст виробу завжди залишається головним, який керує і підпорядковує собі другорядне.

Композицією вирішується найважливіше завдання - створення художнього образу виробу.

Ескіз дає орієнтовну уяву про майбутню закінчену роботу. У ньому узагальнюються всі підготовчі матеріали: етюди, замальовки, попередні робочі ескізи. По завершенні ескізування, згідно затвердження ескізів виконується чистовий проект. У чистовому ескізі вдосконалювалась загальна форма виробу, визначався матеріал, декор.

У визначенні художньої специфіки певного  мистецького витвру велику роль відіграє композиція орнаментальних мотивів.

Колористична гама побудована на конкретному поєднанні темних і світлих ділянок, надзвичайно вміло підібрана та згармонізована. Кольорове рішення - основна складова частина проекту, виконана в кольорі. Вона повинна відтворювати колір матеріалу з якого виконаний виріб.

3. Проектування

Вміння проектувати складається з двох частин: обдуманого опрацювання ідеї та зображення цієї ідеї на папері.

Під час виконання чистового проекту важливо добре закомпонувати, тобто розмістити графічну частину проекту на планшеті (підібрати масштабність, співрозмірність зображення з площею планшета). Для того, щоб вірно закомпонувати зображення на листі паперу необхідно розробити спеціальний чорновий ескіз у масштабі.

Кольоровий проект виконано гуашшю. Виконуючи чистовий проект, потрібно пам’ятати, що основне його завдання – наочність. І тому завжди важливо вибрати правильний метод передачі зображення, яке проектується.

Отже, на формоутворення виробу впливає безліч факторів. По-перше, призначення виробу. Чим глибше автор проникає в суть його функції, тим органічніше буде вирішена композиція.

Розділ ІІ. Технологія  виконання

        Сьогодні бісерним виробництвом займаються у багатьох країнах світу. Бісер виробляють різних форм, різних кольорів. Виробники бісеру застосовують свої професійні секрети для виготовлення продукції. В торгівельній мережі зустрічається  безліч  її видів: з кольорового  та прозорого скла, пофарбований всередині чи зверху, перламутровий, смугастий, матовий, меланжевий   з гладенькою чи  шершавою  поверхнею. Намистини виготовляють з різних видів матеріалу: скла, пластмаси, дерева, кераміки і навіть з дорогоцінного  каміння та металів[12,34].

Бісер - забарвлені в різні кольори скляні, металеві і пластмасові зерна. Зерна можуть бути сферичної, циліндрової, гранованої форми, прозорі або «глухі», блискучі або матові, мати круглі або квадратні отвори.
Технологія виготовлення бісеру у загальних рисах така: спершу з скла, забарвленого оксидами металів, витягають товстостінні трубки малого діаметру, від яких відсікають невеликі колечка. Такий бісер циліндрової форми називають рубаним або коленим. Якщо необхідно отримати бісер класичної круглої форми, заготовки піддають подальшій обробці.

Матеріали  та інструменти:

Для виготовлення виробів з бісеру використовують різні матеріали. Діаметр бісеринок не більше 2 мм. Розмір бісеру позначають номером, чим більший номер тим дрібніший бісер. Намистини – круглі бісерини  з діаметром більше 2мм. Рубка, січений бісер  – скляні палички, довжина яких рівна діаметруСтеклярус – скляні  трубочки, довжина їх більша за діаметр, який  визначає номер стеклярусу. Блискітки – пластинки різних форм, які мають дірочки для кріплення Дріт підбирають в залежності від виду виробу та бісеру. Виготовляючи прикраси ( брошки, заколки), дрібні деталі сувенірів використовують  тонкий кольоровий  дріт,  для виготовлення виробів для оздоблення інтер’єрів використовують дріт різної товщини: тонший -  для виготовлення деталей та їх монтажу, товстіший -  для основи до якої кріпляться деталі. Товщина дроту залежить від  діаметра отвору бісеринки,через неї він має просилятися щонайменше два рази. Дріт повинен бути зручним у роботі,  легко згинатися і скручуватися. Використовують мідний дріт, а також алюміневий як основу для кріплення деталей[11,23].

Окрім бісеру, стеклярусу і різних намистин, нам буде потрібно капронові нитки, волосінь, сталевий дріт різного діаметру, верстат для тканих виробів, тонкі голки. Голки потрібного діаметру можна отримати, обточивши звичайну тонку голку (L0, L1) наждачним папером. В даний час в магазинах можна знайти голки для бісероплетенія іноземного виробництва.
Для роботи з дрібним бісером замість голки я використовую петельку з ніхромової дроту діаметром 0,18 міліметра, кінці якої міцно скручую між собою.

Поступово така «голка» сточується, стає дуже тонкою, що дозволяє протягувати через бісеринку декілька ниток. Капронову нитку, на яку низатиметься виріб, перед початком роботи можна навощити. В цьому випадку нитка набуває певної жорсткості і менше плутається. Якщо в плетінні використовується крупний бісер з великими отворами, можна узяти подвійну нитку. Це дозволить уникнути провисання бісеру і зробить роботу акуратнішої.
        Для вощіння нитки вденьте нитка в голку і кілька разів з легким натиском протягнете її через грудочку воску, поки кінці нитки не склеяться між собою. На волосінь або дріт бісер нижуть, коли необхідно отримати жорстку конструкцію, наприклад при виготовленні накладних квіток, об’ємних хрестів і інших виробів.

Для робіт, виконаних з прозорих бісеринок. більше підходить волосінь, а дрібні непрозорі зерна добре набирати на дріт. Кольорові  нитки,  пластилін, фольгу, клей, папір, тканину, дерев’яні палички, флористична тасьма  – використовують для оздоблення деталей  та оформлення готових виробів.

Серветка,   на яку насипають бісер для  роботи використовується для  того, щоб бісер не розбігався по робочій поверхні.

Для серветки використовують однотонну тканину.

Під час  роботи використовують  інструменти: голки, шпильки, круглогубці, плоскогубці,  ножиці.

1.Способи нанизування.
Для виготовлення виробів з бісеру використовують різні основи
- жилку, нитку, дріт. Перевагами бісерного плетіння на дротяній основі є можливість надання виробам  об’ємної форми. Цьому сприяє  основа, яка гнучка і піддатлива у роботі.  При виготовленні виробів  з бісеру на дротяній основі використовують техніки: низання петельками, дугами, та  паралельного плетіння.

Отже, на виробах  з бісеру  не повинна відчуватись перевантаженість декоративними елементами і єдність між центральною частиною та загальним орнаментом. Розмір основних і другорядних мотивів завжди залежить від величини декоративної площини.  

 Розділ ІІІ. Економічний  розрахунок

Економічний  розрахунок  необхідний  для  оцінки виготовленого  виробу  в  матеріалі, що  складається  з  обчислення наведених  статей.

Визначення затрат за окремими статтями калькуляції відбувається таким чином:

1. В статтю «Сировина та основні матеріали»  включають затрати на сировину  та матеріали,  які утворюють  основу  виробу та  є  необхідними складовими елементами при його виконанні. Вартість матеріалів визначається на основі прогресивних норм затрат та оптових цін по прейскуранту, плюс транспортно-заготівельні  затрати.

2. Затрати    за    статтею   «Додаткові    матеріали»    визначаються   на підприємстві прямим рахунком,  виходячи із прогресивних норм їх затрат та  відповідних оптових цін.

3. Затрати за статтею «Паливо та електроенергія на технологічні потреби», визначаються виходячи з планових норм їх затрат та планових цін.

4. В статті «Заробітна плата працюючого» планується основна  заробітна плата яка,  може  бути  прямим  рахунком  віднесена  на  собівартість виробу. Сюди може бути внесена і зарплата інженерно-технічних  працівників, безпосередньо пов'язаних з виконанням виробу. До складу цієї  зарплати входять виплати за відрядними розцінками та доплати за відрядно - та  погодинно-преміальній системі. В тих випадках, коли віднесення основної зарплати на конкретні види продукції неможливо, її розприділяють за видами  продукції пропорційно трудоємкості виконання цих видів продукції.

5. В   статтю   «Додаткова   заробітна  плата»   промислових   робітників відноситься  додаткова  заробітна  плата  робітників,  яка  включає виплати, передбачені  законодавством  про  працю  або  колективними договорами,  оплата чергових додаткових відпусток, пільгових годин з виконанням громадських та суспільних доручень, виплата винагород, перерви в роботі матерів-годувальниць, час пов'язаний за вислугу років та інше.

         6. В статтю  «Цехові затрати» включають затрати на обслуговування цехів та управління ними: заробітна плата, управління цехами, амортизація та затрати на утримання і поточний ремонт приміщення, споруджень та інвентар загально-цехового призначення, затрати на досліди, раціоналізацію цехового характеру.

         7. Затрати за статтею «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання»    включають:   вартість   додаткових матеріалів,   необхідних  для  нормативної  роботи  обладнання.

         8. В статтю «Виробничі затрати» включаються затрати,  пов'язані з управліннями підприємства та організацією виробництва в цілому: заробітна плата персоналу управління, відрахування на соціальне страхування, затрати на відрядження та переміщення працівників на службові роз'їзди, утримання легкового транспорту, телеграфні та поштові затрати, амортизація, утримання та ремонт приміщень.

           9. В статтю «Невиробничі затрати» включаються затрати пов'язані з реалізацією продукції: упаковка, доставка продукції на станцію відправки, завантаження та затрати по збуту готової продукції.

          10. Фонд  накопичення.

          11. Єдиний соціальний  внесок – єдиний  платіж  до  Пенсійного фонду, який містить в собі  кілька   внесків  на  соціальне  та  пенсійне   страхування.  Роботодавцем  проводиться відрахування до  Пенсійного фонду  та  ще  трьох соціальних  фондів - страхування  на випадок  безробіття,  із  тимчасової  втрати  працездатності  та  від  нещасних  випадків  на  виробництві.

Собівартість — це затрати на виріб, які пов'язані з його виготовленням та реалізацією. Затрати розрізняються між собою в залежності від того де вони були створені.  Цехові затрати - це затрати, які були створені при виготовленні виробу в цеху. Виробничі затрати - затрати, які були створені при виготовленні виробу на підприємстві. Повна збутова собівартість - затрати, які пов'язані, як з виготовленням, так і з реалізацією виробу.

Зміст статей затрат

1.Сировина та матеріали - вартість сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, додаткових матеріалів необхідних на технологічні потреби.

№п/п

Назва матеріалу

Міра виміру

Кількість

Ціна в грн.

Вартість в грн.

1.

Бісер зелений

уп.

5

20,00

100,00

2.

Бісер фіолетовий

уп.

4

20,00

80,00

3.

Бісер  розовий

уп.

5

20,00

100,00

4.

Бісер синій

уп.

 6

20,00

 120,00

5.

Нитка шовк.

 уп.

      3

 50,00

150,00

6.

Застібка

шт.

        4

  50.00

200,00

Дод. матеріали

50,00

Разом

800,00

2. Затрати палива та електроенергії на технологічні потреби:

1 кВт/г = 52,5 коп.(згідно постанови  Національної  комісії регулювання  електроенергії  України (зареєстрованої 02.03. 2015  за №231/26676)

    Використано - 80 кВт

   0,525 грн.  х 80 =42,00грн.

3.Основна заробітна плата.

     Технічні операції:

• Заготовка матеріалу – 200,00 грн.;

• Розмітка орнаменту – 100,00 грн.;

• Виконання  бісероплетіння  – 600,00 грн.;

• Опорядження робіт –100,00 грн.

Основна заробітна плата становить - 1000,00 грн.

    Заробітна плата працюючих, які безпосередньо приймають участь у виготовленні виробу (нарахування відбувається згідно по підрядним розцінкам, або тарифним ставкам) – 1000,00грн.            

4.Додаткова заробітна плата. Входять суми нарахування згідно з законодавством про працю: відпустка, пільг підліткам, годуючим матерям, державні обов'язки та інші (додаткова заробітна плата, визначається в % відношенні від основної заробітної плати)

1000,00 х 10% = 100,00 грн.

  5.Цехові витрати пов’язані з  діяльністю  та  управлінням  цеху і визначаються  в  процентному  відношенні  від  основної  заробітної  плати.

1000,00 х 5% = 50,00 грн.

          Сума п’яти статей витрат  складає  цехову  собівартість  виконання  робіт:

            800,00грн.+ 42,00грн.+ 1000,00грн.+100,00 рн.+50,00грн.=1992,00грн.

 6.Витрати на утримання  та  експлуатацію обладнання. Ці витрати   включають амортизацію  обладнання  та  транспортних        засобів,  вартість та утримання  цехового  транспорту тощо. 

1000,00 х 6% =60,00 грн.

            7. Виробничі затрати          

                Вони  охоплюють  заробітну  плату  працівників  управління  підприємством;   витрати, пов’язані з  відрядженням,  поточний  ремонт  та амортизація  приміщень,  споруд  виробничого  призначення, на  підготовку  кадрів,  відрахування  на  утримання  керівних органів,  податки  тощо. Виробничі  витрати визначаються  в  процентному  відношенні  від  основної  заробітної  плати:

1000,00грн. х 8%   =80,00 грн.

      Сума  семи статей витрат складає  виробничу  собівартість  виробу:

      1992,00грн.+ 60,00грн.+80,00 грн. =2132,00 грн.

8. Невиробничі затрати пов’язані з реалізацією виробу, затратами на              упаковку, дорогу та інше.  Визначаються  в  процентному  відношенні  від  виробничої  собівартості:

         2132,00 грн. х 1%   = 21,32грн.

9.Фонд  накопичення визначається  в  процентному  відношенні  від  основної  заробітної плати:

         1000грн.  х 2%   = 20,00грн.

10. Єдиний  соціальний внесок визначається  в  процентному  відношенні  від  основної  заробітної плати:

     1000грн.  х 36,3%   = 363,00грн.

 Сума  десяти  статей складає повну  вартість  виконаних  робіт:

2132,00 грн. + 21,32грн. + 20,00грн. + 363,00грн..= 2535,32грн.

11. Щоб  визначити  ціну,  необхідно  визначити  прибуток.

2535,32грн. х 18%  =456,53 грн.

12. ПДВ

(2535,32грн. +456,53 грн.) х 20%  =598,37 грн.

Сума  12-ти статей затрат  складає  ціну  роботи:

2535,32грн. +456,53 грн.+598,37 грн.= 3590,22грн.

Отже, собівартість дипломної роботи -  семи чоловічих і жіночих  бісерних  прикрас  складає:

                          -цехова  собівартість - 1992,00грн.;

               -виробнича собівартість -2132,00 грн.;

               -повна  збутова  собівартість - 3590,22грн.

Отже, в  дану  суму входять витрати  на  закупівлю необхідних  матеріалів  для  виконання дипломної  роботи,  затрати  на  електронергію,  всі  виробничі  та  невиробничі  фонди, зарплати  за  виконання  різних  технологічних  операцій.


РозділІV. Правила техніки безпеки  та охорона праці

Охорона праці в нашій країні є пріоритетною в діяльності державних органів і громадських організацій. Адже йдеться про найдорожчу суспільну цінність - здоров'я і життя людей.  Тому роботодавець і працівник мають добре знати нормативно-правову базу в межах своїх виробничих стосунків, оскільки майбутній інженер може у процесі своєї діяльності виступати як у ролі найманого працівника, так і в ролі роботодавця.   

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності[49,191].

 Принцип «від техніки безпеки до безпечної техніки» - характеризує взаємообумовленість цих двох складових сучасного виробництва. Особливо це стосується  безпеки  виробничого  обладнання,  вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт, безпеки під час експлуатації котлів і різноманітних посудин, які працюють під тиском, електробезпеки тощо.

         Праця - це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої за допомогою знарядь вона впливає на природу, використовуючи її з метою створення матеріальних благ, необхідних для забезпечення своїх потреб. У процесі праці люди вступають у виробничі відносини.

          У виробничий процес, учасником якого є людина, включені знаряддя праці та предмети праці, які перебувають у постійному взаємозв'язку, впливаючи на людину.

Отже, праця як процес включає три компоненти:

а) власне працю як доцільну діяльність;

б) предмет праці (те, на що спрямована праця);

в) знаряддя праці

 Зміст праці зумовлений рівнем розвитку продуктивних сил, які є системою суб'єктивних (людина) і речових елементів, що здійснюють «обмін речовин» між людиною і природою у процесі суспільного виробництва. Продуктивні сили забезпечують провідну сторону способу виробництва, основу розвитку суспільства.

             Цілеспрямовано витрачаючи свою робочу силу у процесі трудової діяльності, людина «опредметнює», втілює себе в оточуючому її матеріальному світі. Породженням її розуму і праці є речові елементи продуктивних сил - засоби виробництва та засоби споживання.

У статті 1  Закону України  проголошується: «Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці» [33,66].

Закон України «Про пожежну безпеку» проголошує, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Забезпечення здорових та безпечних умов праці  доручається адміністрації  підприємства, або  майстрові  в навчальному закладі. Інструкція  з техніки безпеки та промислової санітарії  в  майстерні передбачає  ряд заходів, щоб запобігти нещасним випадкам під час роботи.

Інструктаж з техніки безпеки  повинен проводити майстер відділення і викладач:  один раз  на початку семестру (вступний),  і  на протязі семестру, безпосередньо перед роботою (повторний).

Приміщення для майстерень розташовують у будівлі, що стоїть окремо, або на будь-якому поверсі, за винятком підвального. Майстерні, в яких є важкі верстати, розташовують на першому поверсі. Площа роботи приміщень повинна бути теплою і сухою з матеріалів, що швидко відчищаються; щоб на одного учня припадало не менше 4 м.

Матеріал підлоги повинен бути стійким до механічних ударів, не просочуватися маслами та агресивною речовиною (рідиною). Якщо підлога цементна, то на робочих місцях повинні бути дерев'яні настили.

Відповідно до будівельних норм та правил пожежної безпеки двері майстерень повинні відчинятися назовні.

Температура повітря в майстернях, навіть у холодну пору року, не повинна бути нижчою 18-21 °С, в майстернях механічної обробки 16-18°С. Для створення відповідного мікроклімату на робочих місцях приміщення майстерень обладнують вентиляцією та опаленням[31,88].

Обладнання в майстернях повинно розміщуватись таким чином, щоб організувати безпеку при роботі і не заважати руху працюючих у проходах.

Все обладнання, що експлуатується (верстати, верстаки, тощо), має бути правильно встановлено та надійно закріплено. Дозволяється експлуатувати тільки справне обладнання. Забезпечення здорових та безпечних умов праці доручається адміністрації підприємства, або майстрові в навчальному закладі. Інструкція з техніки безпеки та промислової санітарії передбачає ряд мір, щоб запобігти нещасним випадкам під час роботи над виробничим завданням.

Площа робочої зони визначається відповідно до інструкції. Розмір робочого місця залежить від величини та положення робочої та допоміжної площин, простору розміщення робітника в процесі роботи, розміру проходів і підходів до робочих місць. Оптимальною можна вважати робочу площу 650x700 мм, що дозволяє здійснювати будь-який вид роботи[36,73].

Робоче місце - це частина площі на якій розміщені верстат, різноманітні пристрої та інструменти.

Раціональна організація робочого місця дає можливість підвищити продуктивність праці, поліпшує якість продукції, зменшує небезпечність роботи.

Робоче місце повинно бути добре освітленим, при чому його слід відділити від дії прямих сонячних променів. Бажано, щоб світло падало спереду чи зліва. При денному освітленні світло необхідно направити з різних точок, щоб на роботі не було різних тіней.

Кількість світильників і їх місце потрібно підбирати в залежності від величини і характеру роботи, величини столу, щоб під час роботи очі не перевтомлювались як від нестачі світла, так і від його надмірної кількості.

Деякі частини електричного обладнання, які в нормальних умовах не перебувають під напругою, в разі пошкодження ізоляції можуть виявитись небезпечними.

Тому необхідно стежити за нею. Безпечним для людини вважається електричний струм до 0.05 А; струм від 0.05 до 0.1 А вважається небезпечним, а струм від 0.1 А - смертельним. Напруга нижча за 40 В -безпечна, а вища за 40 В - небезпечна.

Струм, який проходить через людський організм залежить від відношення напруги до опору організму.

Опір організму людини не сталий, він залежить від стану шкіри і місця дотику (суха чи спітніла), від шляху проходження струму від нервового стану і в середньому дорівнює 1000 ом, а іноді знижується до 200 - 300 ом.

Від ураження електричним струмом захищає заземлення.

Працювати на незаземленому устаткуванні забороняється[34,123].

При огляді устаткування особливу увагу звертати на ізоляцію, оголені місця проводів негайно ізолювати, особливу увагу приділяти переносним електрифікованим інструментам.

Протипожежні заходи

Підлога в майстернях повинна бути вогнетривка, та стійка проти розчинників. Нітро-целюльозні  та поліефірні лаки слід наносити в різних розпалюваних кабінах

При застосуванні цих матеріалів в тому самому устаткуванні, його потрібно вичищати і вимивати. Основним засобом гасіння пожежі є вода. Протипожежний водопровід повинен бути розрахований на високий та низький тиск.

Для гасіння пожежі пов'язаних із застосуванням легкозаймистих рідин, застосовують автоматичні установки хімічного пожежогасіння. При виникненні пожежі в зону горіння вводять вогнегасні хімічні елементи з газо-пароутворювальною здатністю, які ліквідовують пожежу. Для ліквідації пожежі велике значення має своєчасне повідомлення про неї.

І перш за все пожежі потрібно своєчасно і швидко евакуювати людей. Для цього приміщення повинно мати достатню кількість евакуаційних виходів.

Правила    безпеки праці,  санітарії і гігієни  при виготовленні     виробів з бісеру.

1.Перед початком роботи підготувати робоче місце.
2.Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.
3.Роботу виконувати при достатньому освітленні.
4.Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.

5.Інструменти  класти на стіл ручкою до себе, передавати  – ручкою
від себе.  Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від
працюючого. Передавати ножиці,  тримаючи за зімкнуті леза.
6. Плоскогубці, круглозубці та кусачки тримати в обхват, не закладати
пальці між  ручками  інструмента –  можна  защемити пальці.
7.Зберігати інструменти слід у спеціальній коробці.
8. Голки зберігати у спеціально відведеному місці. Якщо голка  необхідно обов’язково
 знайти.
9. Під час роботи, при тугому проходженні голки через бісеринку  
використовувати
 наперсток.
10. Не користуватися несправним інструментом, іржавими та зігнутими
голками.

Отже, під час організації робочого місця весь необхідний інструмент та матеріал повинен бути під рукою і відповідати вимогам правил техніки безпеки.

Висновки

Народне мистецтво у всі часи було нерозривно пов'язане з життям і побутом народу. Народ вкладав у нього всі свої найкращі почуття, думки і свою душу, возвеличуючи навколишній світ, збагачуючись духовно.

Дослідивши тему «Бісерні  прикраси  Буковини»,  ми  звернули  увагу що сьогоднішнє завдання художників,  митців – подолання споживацького ставлення до традицій, творче засвоєння їх, коли провідним, вихідним принципом стає проникнення в духовно-моральну сутність традицій сприйняття мистецького  творуне як в сукупності декоративно–конструктивних якостей, а як цілісного світорозуміння.

Сьогодення  демонструє  велику  популярність  етнічних  прикрас: як жіночих так, і чоловічих.  Мода - дуже чутливий інструмент всіх соціальних змін, природних змін, а також культурного відродження.

 Ми  вважаємо,  що  кожен  захоче  мати доповнення  до  свого  гардеробу  у вигляді  таких  етно-традиційних прикрас: жіночі прикраси - криза, чіпець і чоловічі – капелюх, гердан, котильон  в техніці бісерного  плетіння.

Дипломна  робота «Бісерні  прикраси  Буковини»  висвітлює особливості розвитку сучасних прикрас та біжутерії в народному стилі, в поєднанні з традиційними мотивами. Вироби добре вписуються у сучасній моді на прикраси, які досить часто популярні, завдяки своїй етнічній самобутності.

Резюме

Художник - прикладник створював речі, зручні у користуванні, яким притаманна доцільність та утилітарність, а також враховував естетичні вимоги свого часу. Лише сукупність цих характеристик (доцільність, утилітарність, краса) становить художню цінність предмета, робить його високохудожнім твором.   Велике значення мала і  має оберегова функція, котра переходячи протягом століть від покоління до покоління, набувала традиційно - побутових рис, втрачаючи своє первинне значення.

Отличаясь  большой  разнообразностью  орнаментальных  мотивов,  композиционных  решений,  украинский костюм    сформировался  как   ценное  культурное  явление  нашего  народа.

Не  потерял  он  своего  практичного  использования  и  в  наше  время.  Из  появлением современных  материалов, составные  компоненты  народной  одежды,  их  орнаментация  изменилась,  стилизировалась. В  наше  время  можна  увидеть  тенденцию  к  освоению  новых  технических  приемов  в  оформлении,  поиск  нового  содержания  в  орнаментации  и  колористике.

Embroidery is spiritual character of the Ukrainian people, native edge, paternal dwelling, and heat of maternal hands.

An art does not dip out the audience likings. It calls to our conscience, compelled, as we live, as they do. It one of his basic values, tasks. And an artist must be a man not quiet, to respond to pain and gladness other. He always sees setting because; to sketch hearts a true, faith, love sympathy. Similarly and embroidery – gladness the eye of man, decorating, dress, interior, by a shoe and other businesses.

Ukrainian embroidery is one of most widespread and by the most perfective aspect of folk art. Embroidery during many ages and years was perfected and reached to us in the type of wonderful decorative patterns, stitches.

Список використаних джерел та літератури

1.Автомонов П.П. Декоративно-прикладне мистецтво і предметно-естетичне середовище школи.// Народна творчість та етнографія. 1979-№1.

2.Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво: Навчальний посібник. - Львів:Світ,1992.

3.Академія Наук України. Український державний музей етнографії та художнього промислу. - К.: Вид. Академії Наук.,1999.

 4.Антонович К.А., Захарчук-Чугай Р.В. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів., Світ, 1992.

5.Аротонов С. А. Народи і культура. – М. «Просвещение», 1989.

6.  Афанасьєв В.А Українське образотворче мистецтво. - К.: -1999.

7. Бардина Р.А. Изделие народных художественных промыслов и сувениров.-   М.: Высш. школа, 1990.

8.Бердник Т. О. Основи художнього проектування одягу і ескізної графіки. – Ростов – на – Дону: «Фенікс», 2000.

9.Божко Л.А. Бисер. Уроки мастерства. Узд.3-е. – М.: Мартин, 2006.

10.Борисенко В. К. Обряди на Україні: Іст.-етн. Досл.- К. : Наук, думка, 1998.

11.Бондар І.Б. Орнаментика. 1992.

12.Бхаскаран Л. Дизайн и время. Стиль и направления в совр.иск. М.: Арт-Родник, 2006.
1
3.Бытачевская Т.Н. Иск.как формообр.фактор в дизайне. Ставр. - М.: 2004.
1
4.Бычков В.В. Эстетика. Краткий курс. М.: Проект, 2003.

15.Бутник - Сіверський Б.С. «Українське народне мистецтво». 1966

16.Божко Ю.Г.Основы архитектоники и комбинаторики формообразования.: Учеб. Пособие. - Харків: Вища школа,1984.

17.Бушина Т.І. Декоративно–прикладне мистецтво  Буковини. - К., Мистецтво, 1986.

18.Виставка народного декоративно–прикладного мистецтва України. К.: «Наукова думка», 1996.

19.Гоберман Д.Н. Гуцульщина - край мистецтва. - М., Ленинград.: Иск., 1966.

20.Греков Б. Д.. Київська Русь. К. «Наукова думка», 1951.

21.Василащук Ганна. Альбом. Київ, Мистецтво, 1985.

22. Вагилевич И. Гуцулы – обитатели Восточной ветки Карпатских гор. К.: «Наукова думка», – 1955.

23. Війранд Т. Молоді про мистецтво. Таллін, - «Экс-Мо», 1990.

24.Воропай О. Звичаї нашого народу: у 2-х Т. – Мюнхен: Укр. Видавництво, 1996.

25.Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. Київ, Мистецтво, 2001.

26.Волжанина Е.А. Проектная культура. М., 2010. 

27.Воронов Н. Очерки теории отечественного дизайна. М., 1997.

28.Воронов Н.В. Суть дизайна.  М.: Грант, 2002.  

29.Гирич І. Київська ідея і українська справа // Пам'ять століть, -1998.-№3.

30.Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. – К.: «Наукова думка», 1984.

31.Горіна Т. С. Моделювання форми одягу. - М. «Просвещение», 1982.

32.Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры. М.:  «Изд-во АСТ»,  2001.  

33.Грашин А.А. Методология дизайн-проектирования элементов предметной среды. Учеб. пос. М.: Архитектура, 2004.

34.Гоберман Д.Н. Искусство гуцулов. Москва "Художник" 1980.

35.Гуцульщина Історико-етнографічне дослідження. Київ "Наукова думка"

1987.

36.Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України. Київ.: 1966.

37.Гуцульщина: етнографічні дослідження / За ред. Ю.Г.Гошка . – К, 1987.

38.Даценко 1.1. Гігієна та екологія праці. —і Львів, 2000.

39. Денисенко Г. Ф. Охрана труда.— М.,  2010.

40.Дзеконська–Козловська А. Жіноча мода XX ст. – М. «Госполитиздат», 1982.

41.Жидецький В.Ц., Джигирей В.С, Мельников О.В. Основи охорони праці. — Львів,  1999.

42.Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів. — Львів, 2000.

43.Зацарний В.В., Сабарно Р.В. Охорона праці — К., 2006.

44. Кокорев Н.П. Гигиена труда на производстве — М.,  1973.

45.  Керб Л.П. Производственная санитария и охрана труда. — К.,  1985.

46. Количественнне оценки тяжести труда.  Межотрасл. методические

рекомендации. — М.,  2012.

47. Іттен І., М.Д. Пронов.  Мистецтво кольору. К.: «Наукова думка», 2000.

48.Кара-Васильєва Т.В. Творці дивосвіту. К., Школа. 1984.

49.Кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Чернівці.: «Молодий буковинець», 2000.

50.Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. – К., 1996.

51.Кожолянко Г. К. Матеріальна культура населення Буковини. – К. «Наукова думка», 1988.

52.Кувеньова Л. Ф. Громадський побут українського селянства. – К.«Мистецтво», 1963.  

53.Коберник О.М. Проектно-технологічна система трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. - № 4.

54.Костишина М. В. Гуцульщина. – К.: «Наукова думка», 1991.

55.Косачева О.П. «Український народний орнамент».

56.Т. В. Художнє проектування костюму. – М.: «Просвещение», 1982.

57.Литвинець Є.Н. “Чарівні узори”. - К.: Освіта, 2010.

58.Литвинець А. Голки, нитки, намистинки. К., Веселка. 1989.

59.Литвинець Е.Н. Дивний візерунок. М., Молода гвардія. 1988.

60.Литвинець С.М. Українське народне мистецтво. Вишивання і нанизування: Альбом - К.: Вища школа.

61.Марусик - Хмендак Н. Барви Буковини (книга - альбом). - К.:

Народні джерела, 2006.

62.Макарчик С.А. Етнографія України.- Львів. Видавництво “Світ”, 2012.

63.Матейко К. І. Український народний одяг. – К.: «Мистецтво», 1987.

64.Навроцкий. Гигиена труда. М., Медицина, 1967.

65.Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. та ін. Культура і побут населення України. – К., 1993.

66.Наулко В. І. Етнічний склад населення України. - К.: «Мистецтво», 1985.

67.Нариси з історії українського мистецтва. - К. -1983.

68.Охорона праці в Україні, 2000.

69.Павх С.П. Бісерне рукоділля. – Тернопіль – Харків: Вид-во «Ранок», 2009.  («Практикум»)  

70. Рак Л., Боринець Н. Технічні види праці.  - К.:Освіта, 2010

71.Редколегія. Українське народне мистецтво. К., ДВ Образотворче мистецтво і муз. літератури. 1960.

72.Редколегія. Історія українського мистецтва. К., Жовтень. 1996.

73.Сензюк Н.К. Композиція в декоративному мистецтві. - К.: Школа.,

1988.

74. Селівачов Михайло. Лексикон української орнаментики. — К.: Ред. вісника "АНТ", 2005.

75.Селівачов Р. Сучасне мистецтво і народна творчість.//Народне мистецтво.-1999.

76. Скрипник Г. А. Етнографічні музеї України. — К.: Наук, думка, 1989.

77.Соломченко О. Г. Народні таланти Прикарпаття. — К.: Мистецтво, 1969.

    78.Стили. К. О. Гартман. М., Искусство, 2000 

     79.Тищенко О.Р. Дек.- прикл. мистецтво східних слов’ян.– К., 1989. 

80. Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. – К., Наукова думка,  1997.     

81. Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник. – Київ.: Либідь, 1993.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53069. МОВА — НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ СПІЛКУВАННЯ, ПІЗНАННЯ І ВПЛИВУ 1.08 MB
  У всякому випадку цю думку можна виразити лише з допомогою слів якоїсь людської мови. Про яку функцію мови йдеться в прочитаному тексті Пригадати які основні функції виконує мова. Які із записаних функцій мови є на ваше переконання основними Творче осмислення висловлювання робота в мінігрупах Прочитати мовчки висловлювання.
53070. Особливості композиції, колорит, кольорова гамма. Творчість К. Білокур. Декоративний натюрморт «Весняні квіти» 63 KB
  Декоративний натюрморт Весняні квіти Мета: Навчальна: розширювати знання учнів про натюрморт як один із жанрів образотворчого мистецтва вчити розпізнавати форми реалістичні декоративні їх специфіку порівнювати реалістичне і декоративне стилізоване зображення предметів локальний і зумовлений кольори стилізувати реальні форми в декоративні ознайомити учнів з творчістю видатної української художниці К. Літературний ряд: Ольга Косач Олена Пчілка Весняні квіти. Так квіти фрукти овочі та предмети побуту можна трактувати...
53072. Ігри при вивченні іноземної мови 59.5 KB
  Методичний посібник розрахований на розвиток інтересу школярів до вивчення іноземної мови формування творчих здібностей учнів кращому закріпленню лексичного та граматичного матеріалу. Гра сприяє засвоєнню знань не за примусом а проходить зацікавлено створює атмосферу здорового змагання сприяє мобілізації та розвитку творчих здібностей дає можливість оцінити себе серед інших учнів а також працювати командою. Проводячи такий урок обов'язком вчителя є створити атмосферу дружби довіри на уроці не тільки ставити свої умови гри але й...
53073. Проектна робота «Ходить гарбуз по городу» 72.5 KB
  Мета проекту: вчити учнів працювати з науковопізнавальною літературою; розкрити користь гарбуза для людини його фармакологічні властивості та використання; розвивати творчі та інтелектуальні здібності; виховувати працьовитість взаємодопомогу почуття дружби необхідність ділитися досвідом новими ідеями знахідками. Посередині столу – великий гарбуз з намальованим обличчям. Гарбуз Що ти знаєш про нього Наше завдання – збагатити знання учнів про гарбуз його історію назву види лікувальні властивості страви з нього.
53075. Каждый несет ответственность перед всей планетой (по рассказу Ю. Нагибина «Мой первый друг, мой друг бесценный» 24 KB
  Нагибина Мой первый друг мой друг бесценный. Оборудование и материалы: текст рассказа; портрет писателя; тетради учеников; на отвороте доски закрыт от учеников написан отрывок из стихотворения:: Мой первый друг мой друг бесценный И я судьбу благословил Когда мой двор уединенный Печальным снегом занесенный Твой колокольчик огласил. Сегодня мы говорим о рассказе писателя Юрия Нагибина Мой первый друг мой друг бесценный.
53076. Основи здоров'я. Газобезпека 137 KB
  Перша вправа для покращення мозкового обігу, працюємо з нашими головами, але не забуваємо, що вага голови 5кг., тому оберігаємо шию, як зв.язуючий ланцюг.
53077. Рівняння стану ідеального газу 138.5 KB
  Повторення основних понять створення презентації за допомогою програми PowerPoint. Створення презентації за темою Рівняння стану ідеального газу. Два учні розв’язують домашні задачі біля дошки інші повторюють основні поняття створення презентації за допомогою програми PowerPoint вчитель читає початок речення а учні закінчують його. Закінчіть речення: Комп'ютерні презентації використовують для.