94917

Сутність та особливості здійснення реформи 1861 року в Україні

Реферат

История и СИД

Вплив реформи 1861 року на селянство7 Наслідки реформи. Водночас половинчастість і непослідовність селянської реформи зумовили збереження численних пережитків феодалізму в економічній соціальній та політичній галузях життя. Селянська реформа 1861 р. скасувала кріпосництво позначилася на правовому становищі селянства та інших суспільних верств...

Украинкский

2015-09-18

39.68 KB

2 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                                                             Кафедра історії, філософії та політології

                             

Реферат на тему:

«Сутність та особливості здійснення реформи 1861 року в Україні.»

Виконав:

Студент 23 групи КЕФ

Городинський Дмитро Ігорович

Перевірив:

Викладач

Патлатой Олександр Євгенович

Одеса 2014

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

1.  Сутність та основні засади реформи 1861 року………………....4

2.  Вплив реформи 1861 року на селянство…………………………7

  1.  Наслідки реформи…………….…………………………………...8

Висновок……………………………………………………………………..11

Список використаної літератури…………………………………………...12


Вступ

     Значущим етапом в історії України є кінець 50-х — початок 60-х pp. У цей час, коли очевидною стала неспроможність подальшого збереження феодально-кріпосницьких відносин, відбулося скасування кріпосного права, почав встановлюватися новий, буржуазний лад.

     Процес затвердження капіталізму в Україні розвивався згідно із всезагальними для всієї Росії закономірностями, а також в ньому виявлялися особливості,які були зумовлені як історичним минулим, так і колоніальною політикою, що здійснювалася царатом щодо України.

    Затвердження капіталістичного суспільно-економічного укладу в Україні обумовило інтенсивний розвиток промисловості, сільського господарства, торгівлі. Водночас половинчастість і непослідовність селянської реформи зумовили збереження численних пережитків феодалізму в економічній, соціальній та політичній галузях життя.

    Разом з тим реформою 1861 p. було створено певні умови для швидкого розвитку промислового капіталізму, обумовленого попитом на продукцію чорної металургії та машинобудування, кам'яне вугілля, залізну руду.

1.Сутність та основні засади реформи 1861 року.

    Селянська реформа (1861 р.) скасувала кріпосництво, позначилася на правовому становищі селянства та інших суспільних верств, визначила розвиток суспільних відносин російської України на другу половину XIX - початок XX ст.

      Правову основу селянської реформи в Україні становили спеціальні загальноімперські законодавчі акти, а також видані окремо для українських губерній царські укази й постанови (всього 19 окремих законодавчих актів). Цими законами передбачались особисте звільнення селян, надання їм земельних ділянок і викуп останніх, визначалися селянські повинності й організація селянського самоврядування. Головні положення селянської реформи були викладені у царському маніфесті від 19 лютого 1861 р. та Загальному положенні про сет, звільнених із кріпосної залежності. В Україні поземельні відносини між поміщиками й селянами визначалися трьома місцевими положеннями про поземельний устрій поміщицьких селян, що їх спеціально видали для губерній Лівобережжя, Правобережжя та Півдня України. Були опубліковані також додаткові правила. Вони визначали становище різних категорій колишніх кріпосних селян (дворових, фабричних). Наприклад, Положення щодо влаштування дворовій людей оголошувало їх особисто вільними, однак зобов'язувало протягом двох років служити своїм власникам або платити оброк. За положенням, землю отримували лише ті з них, хто мав її до реформи, але фактично більшість цієї категорії селянства землі не мала.

Основні положення аграрної реформи 1861 р. полягають у такому:

- повне збереження поміщицького землеволодіння;

- майже повсюдне зменшення селянських земельних наділів, якими селяни користувалися до реформи;

- селянам, як правило, надавали землю гіршої якості, наділи роздрібнювалися на кілька ділянок у різних місцях; позбавлення селян пасовищ, луків, лісів та інших угідь;

- селянство України внаслідок реформи втратило понад 15 % загальної площі земель, які раніше перебували в їхньому користуванні;

- протягом 49 років селяни мусили викуповувати в поміщиків земельні наділи згідно зі встановленими реформою цінами, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю;

- земельна реформа 1861 р. надала поміщикам право впродовж двох років самим визначати й оформляти в так званих "уставних грамотах" розміри земельних наділів селян. У цей час селяни перебували в становищі "тимчасово зобов'язаних", змушені були, як і до реформи, відбувати панщину або платити оброк. У багатьох місцевостях таке становище тривало багато років. Дворові селяни взагалі землі не отримали.

- Долю державних селян, які становили 50 % від усіх селян, було вирішено в 1866 р. законом про поземельний устрій. Згідно з ним ці селяни мали право викупити свій наділ, а до того часу вони повинні були сплачувати щорічний державний податок.

     Разом із тим реформа 1861 р. створила сприятливі умови для активізації господарської діяльності, перетворення селян-кріпаків на вільних людей. Селяни могли вільно пересуватися, купувати й продавати рухоме й нерухоме майно, займатися підприємництвом, торгівлею. Реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту, другий етап якого відбувався в 60-80-х рр. ХІХ ст.

    Правовою основою здійснення реформи в регіонах, де переважало общинне землекористування (зокрема, у трьох південних губерніях України - Катеринославській, Херсонській, Таврійській, а також у південній частині Харківської) було Великоросійське місцеве положення. За цим документом земля розподілялася в межах сільської громади на зрівняльних засадах із періодичними переділами. В основі наділення селян землею тут лежав єдиний указний наділ (розмір коливався в різних місцевостях) на кожну ревізьку душу. Якщо дореформений наділ перевищував установлені норми, то поміщик міг відрізати надлишок на свою користь.

     На Лівобережну Україну з подвірно-сімейним землекористуванням поширювалося Малоросійське місцеве положення. Його специфіка полягала в тім, що в основу наділення селян землею було покладено принцип спадкоємно-сімейного землекористування. Тобто, землю відводили всій громаді, а потім виділяли селянським сім'ям у спадкове користування. Розміри наділів залежали від господарської забезпеченості тяглом.

    Найпоширенішими були такі види наділів, як садибні, піші, додаткові. Пішими наділами забезпечували всіх селян, для категорії тяглих селян існували додаткові наділи. Поміщики одержали право на зменшення наділів селян, заміну угідь, перенесення їх, садиб тощо.

     На територію українського Правобережжя - в Київську, Волинську і Подільську губернії - реформа поширилася кількома роками потому. Правовою основою її проведення стало Окреме місцеве положення, а також близько десяти спеціально для Правобережної України додатково виданих (1863 р.) законодавчих актів. В основу цих документів уряд поклав Інвентарні правила (1847-1848 рр.). Землю виділяли на сільську громаду і закріпляли за селянами у спадкове подвірне землекористування. Селянам надавалося право на одержання повного інвентарного наділу. У випадку, якщо фактичний наділ був меншим, ніж інвентарний, селяни могли подавати клопотання до мирового посередника щодо повернення в їхнє користування відрізаної поміщиками мирської землі. 

2. Вплив реформи 1861 року на селянство.

    Сам процес звільнення селян мав відбутися не відразу,  а поступово, розтягуючись на роки.  Реформа проводилась не в інтересах селян (процес звільнення затягнувся на довгий час,  зберігалася обов’язкова трудова повинність їх на користь поміщиків,  грошову повинність замінили на відробітки, селянські наділи перенесли на більш непридатні землі).  Але також ці перетворення здійснювались не в інтересах поміщиків.  Про це свідчить відсутність достатньої фінансової підтримки,  необхідної для перебудови поміщицьких господарств на нових ринкових засадах,  закриття кредитних установ і позбавлення можливості отримання поміщиками дешевих кредитів.  Очевидно, вона проводилась насамперед в інтересах держави.[1]

Реформа містила дві основні складові:

1) скасування особистої залежності селян від поміщиків, надання їм ряду прав і свобод;

2) наділення останніх землею.  

    Отже,  селяни стали вільними.  Згідно закону,  вони могли придбати, орендувати,  закладати,  дарувати, продавати землю, інше нерухоме та рухоме майно, записуватися в цехи і гільдії, займатися підприємницькою діяльністю,  найматися на різні роботи.  Селяни здобули право здійснювати вільно торгівлю, відкривати різні промислові, торгові і ремісничі заклади, виробляти і продавати свої вироби як у селах, так і в містах.  Також селяни отримали право без дозволу поміщика одружуватися,  віддавати дітей у навчальні заклади,  переходити в інші стани тощо.  Вони могли домагатися своїх прав у цивільних справах, вчиняти позови і тяжби, відповідати за себе особисто або через повіреного. Селян не можна було покарати інакше як за вироком суду або за законним розпорядженням урядової і громадської влади.

    Але реалії були іншими.  Так,  зберігались деякі громадські і майнові обмеження,  що залишали селян нижчим станом.  Вони отримували паспорт тільки на рік, платили подушну подать, несли рекрутську повинність, їх могли карати різками. Землевласники вважалися попечителями сільської громади.  Негативно сприйняли селяни існування тимчасово зобов’язаного стану,  суть якого полягала у тому,  що до того часу,  як буде підписана уставна грамота, яка врегульовувала їх земельний статус, за поміщиками визнавалося право власності на всю землю у володіннях селян,  а останні користувалися цією землею і відбували за неї встановлені повинності.

    Реформа 1861 р. розширила можливості особистої ініціативи, право продавати й купувати землю,  змінювати рід занять. Тих селян,  які скористалися цим вповні, невдовзі почнуть називати «куркулями» й «мироїдами».[2]

    Це внесе додаткову напругу у стосунки односельчан. Ріст індивідуалізму на селі виявлявся в поступовому переході під тиском природного приросту населення до інтенсивніших форм господарювання,  иверсифікації джерел прибутку, де такі можливості існували. Хоча селянське господарство не було повністю інтегровано в ринок,  відносини попиту й пропозиції дедалі більше регулювали його історичний поступ.  Існує  вердження,  що селянська економіка знаходилась в стані природного (нормального)  процесу розвитку, який раніше спостерігався в деяких європейських країнах.[3]

Наслідки реформи

1. Особисте звільнення селянина,  покращення його соціально-правового статусу. Скасування ганебної кріпосної залежності селян, здобуття ними цілого ряду прав і свобод відкрило їм можливості для розвитку своєї особистості, формування індивідуальної ідентичності, покращення внутрішньосімейних відносин тощо.

2. Поширення не селі ринкових й товарно-грошових відносин, створення певних умов для підприємництва. Зокрема,  це зростання руху земельної власності,  тобто перехід землі з одних рук в інші, її купівля-продаж,  оренда тощо. Перетворення в аграрній сфері сприяли втягненню традиційних землеробів у товарно-грошові відносини, уряди-годи – накопиченню капіталу. Назагал це була корінна соціальна перебудова,  поступова раціоналізація і європеїзація суспільних відносин.[4]  Модернізація виявилася передусім у розвитку промислової інфраструктури (залізниць,  шосейних і морських шляхів сполучення та інших комунікацій).  Це дало поштовх до технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств і використання ними сільськогосподарських машин.

Формувалися передумови поступового руху від праці на землі як засобу існування до її комерційного характеру, з’являлися хлібороби-підприємці.  

3.Формування ринку вільнонайманої робочої сили,  необхідного для наступної індустріалізації країни. Залучення селян до роботи на промислових об’єктах, особливо на Півдні і Сході України, будівництва залізниць й т. д.  

4. Окреслились нові риси ментальності селянина. У другій половині ХІХ –  на початку ХХ ст.  дворянство втратило більше половини своїх земель,   а приватновласницьке селянське землеволодіння збільшилось в 10  разів.  Відбулась не проста механічна зміна власника,  а значно вагоміша подія –  зміна укладу життя на селі,  соціального обличчя селянина,  його психології,  взаємин колишніх кріпаків з дворянами.[5]

5. Реформа 1861 р.  чітко окреслила вектори протистояння між окремими  групами сільського населення:   

а)  між поміщиками і селянами;

б)  колишніми державними селянами,  які швидше освоювали капіталістичні засоби ведення господарства і колишніми кріпосними,  що сплачували більший викуп і отримували менші земельні наділи;  

в)  між купецтвом і лихварями й незаможним селянством.

6. Наслідком трансформацій в аграрній сфері стали селянські міграції в різні напрями,  які значною мірою визначали характер,  темпи і особливості аграрної еволюції.  Масове переселення з України на Схід стало наслідком безземелля або малоземелля,  господарської скрути,  бажання селян одержати власну землю і зажити на ній з почуттям власника.  Селянська міграція на Південь України відбилася на розвитку сільського господарства регіону, а саме у сфері формування постійних найманих робітників, переходу до капіталі стичної системи господарювання,  посилення темпу розвитку виробничих відносин.  Мало місце збільшення чисельності і темпи приросту населення краю, виникли нові населені пункти, створювались етнічно змішані поселення та посилились міжетнічні зв’язки.

7. Зберігалася залежність значної частини селянських господарств від                                                поміщицьких. Станова замкнутість,  характерна для суспільства,  роз’єднувала інтереси різних соціальних груп. Такий стан забезпечував відносну самостійність самодержавної влади у проведенні реформ.  Цим можна пояснити довготривалість аграрних перетворень, їх низьку ефективність. Аграрна політика російського уряду в пореформений період залежно від політичної кон’юнктури неодноразово змінювалась,  але майже завжди нехтувала інтересами селянських господарств.

    Незважаючи на половинчастість реформи 1861  р.,  селяни отримали особисту свободу й інші громадянські права, можливість самостійно господарювати і включатись в товарно-грошові відносини.  Особиста залежність змінилася функціональним розподілом праці. Все це певною мірою посприяло формуванню автономно-суверенного індивіда, особистості. В свою чергу, традиції, цінності й менталітет населення зберегли високий ступінь консервативності.

Висновок

     Розвиток промисловості, швидке зростання міст та неземлеробського населення, залізничного, річкового і морського транспорту, розширення внутрішньої і зовнішньої торгівлі — усе це справляло істотний вплив на характер та структуру сільськогосподарського виробництва. Землеробство втягувалося у товарний обіг і поступово перетворювалося на підприємницьке, капіталістичне. Однак цей процес гальмувався численними пережитками кріпосництва, головними з яких було збереження поміщицького землеволодіння. Реформа 1861 р. залишила в руках колишніх кріпосників величезні площі землі. Селяни ж були приречені на малоземелля та безземелля, а, отже, і напівкріпосницьку кабалу.

    Внаслідок реформи 1861 р. селяни України втратили 1 млн. десятин або понад 15% загальної площі земель, якими вони користувались раніше. 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менші 5 десятин, тобто нижче норми середнього прожиткового мінімуму.

    Скасування кріпосного права і наступні реформи, утвердження приватної власності стали причиною серйозних змін в суспільному устрої країни. Змінилося становище не тільки селянства. У пореформений період формувалися нові суспільні класи — буржуазія і промисловий пролетаріат. Утвердження буржуазно-капіталістичних відносин відбувалося в умовах збереження численних пережитків феодального ладу, серед яких, перш за все, слід відмітити політичне панування класу дворян — поміщиків, становий поділ суспільства та ін.


Список використаної літератури

  1.  Реєнт О.П. Велика реформа 1861 р.: погляд із ХХІ ст. // Проблеми історії України ХІХпочатку ХХ ст. – 2011. – Вип. 18; Шевченко В. Скасування кріпосного права у 1861 році: спроба нетрадиційного аналізу. – К., 2008.
  2.  Ахиезер А.С. Критика исторического опыта: (Социокультурная динамика России). – Новосибирск, 1997. – Т. 1. От прошлого к будущему. – С. 296.
  3.  Миронов Б.Н.  Социальная история России периода империи (ХVIII –  начало ХХ в.):  Генезис личности,  демократической семьи,  гражданского общества и правового государства. – СПб., 1999. – Т. 2. – С. X–XI.
  4.  Медушевский А.Н.  Формирование гражданского общества:  реформы и контр-реформы в России // Реформы и реформаторы в России. – М., 1996. – С. 74.
  5.  Марочко В.І. Аграрні реформи в Україні (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.): соціально-економічний аспект // Матеріали Всеукраїнського симпозіуму з проблем аграрної історії. – Ч. 1. – К., 1996. – С. 75.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74155. Основные права и обязанности граждан в сфере государственного управления 16.36 KB
  Виды прав граждан в сфере государственного управления: на участие в управлении государством как непосредственно так и через своих представителей; на поступление на государственную службу; на обращение в органы государственной власти органы местного самоуправления и к их должностным лицам как индивидуально так и коллективно; на свободу передвижения; на неприкосновенность личности; на неприкосновенность жилища; на объединение включая право создавать профессиональные союзы для защиты своих интересов; на проведение собраний митингов...
74156. Административно-правовой статус юридических лиц 19.53 KB
  В отношении общественных организаций запрещаются создание объединений преследующих незаконные цели и осуществление деятельности посягающей на здоровье и нравственность населения права и законные интересы граждан. Обязанности юридических лиц: общие необходимость соблюдения требований законодательства в своей деятельности; обязанность государственной регистрации создания реорганизации ликвидации юридических лиц внесения изменений в уставные документы; специальные регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с...
74160. Исследование эффективности автоматического отключения питания в системе TN-C 69 KB
  При отсутствии нулевого провода А 31 Выводы по разделам Обеспечивает ли защитное заземление защиту от косвенного прикосновения в системе TNC и почему Да защищает путём снижения тока кз отводом в землю Возможно ли автоматического отключение питания при отсутствии нулевого провода и почему Результаты измерений При целом нулевом проводе...
74161. Исследование защитного заземления электроустановок 18.03 KB
  Закрепление теоретических знаний по пожарной безопасности промышленных предприятий; изучение существующих средств тушения пожаров; приобретение навыков по правильному использованию, применению и расчету необходимого количества средств пожаротушения для обеспечения пожарной безопасности объектов железнодорожного транспорта
74162. Исследование параметров микроклимата производственных помещений 17.14 KB
  Изучить методы и приборы для изменения микроклимата производственных помещений, ознакомиться с методами нормирования оптимальных и допустимых значений параметров микроклимата, а также приобрести практические навыки в оценке микроклимата рабочей зоны, и принятие мер по её нормализации
74163. Исследование эффективности средств зашиты от шума. Звукоизоляция ограждающих конструкций 60.5 KB
  Цель работы: Изучить методику измерения и нормирования производственного шума средства и методы защиты расчета и оценки эффективности звукоизоляции ограждающих конструкций производственного оборудования и зданий. Исходные данные: Место проведения измерений шума: кабина машиниста электропоезда Источник шума: тяговые двигатели компрессора стук колёс Рекомендуемое средство звукоизоляции...