95073

ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПСРП «Ремавтоагрегат»

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Поняття види та оцінка виробничих запасів підприємства Запаси як правило є однією з найбільш важливих і значних частин активів підприємства вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства...

Украинкский

2015-09-19

166.78 KB

0 чел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

  1.  Поняття, види та оцінка виробничих запасів підприємства

Запаси, як правило, є однією з найбільш важливих і значних частин активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, запасними частинами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Бутинець Ф.Ф. зазначає, що виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (малоцінні та швидкозношувані предмети).

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

  1.  утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
  2.  знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
  3.  утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації обліку запасів є їх економічно обґрунтована класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

  1.  сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
  2.  незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;
  3.  готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і  відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
  4.  товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;
  5.  малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом терміну, що не перевищує одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік;
  6.  поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

В наведеній класифікації виробничими запасами є перший пункт. В свою чергу, виділяють наступну їх класифікацію:

  1.  сировина добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва;
  2.  матеріали придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні та допоміжні:
  3.  основні матеріали це матеріали, які становлять основу продукту виробництва;
  4.  допоміжні матеріали матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва та управління. До групи допоміжних матеріалів у зв’язку із особливістю їх використання відносяться паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.
  5.  паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення);
  6.  тара оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції;
  7.  тарні матеріали оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування та транспортування.

  1.  запасні частини це оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин, у тому числі транспортних засобів, ремонту обладнання та машин сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів;
  2.  будівельні матеріали матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводять господарським або підрядним способом;
  3.  матеріали, передані у переробку оборотні матеріальні активи тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях;
  4.  матеріали сільськогосподарського призначення – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції в межах своєї звичайної діяльності;
  5.  напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу;
  6.  купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби – придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.

Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом строку, що не перевищує одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна.

У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню одних запасів іншими), а також є обов’язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів.

Важливою передумовою організації обліку виробничих запасів є їх оцінка. Вона відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства.

Порядок оцінювання запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів.

Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

При системі безперервного обліку надходження та витрачання запасів обліковуються постійно, день у день, при системі періодичного обліку під час складання звіту (один раз на рік, квартал, місяць).

При застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків запасів та собівартості проданої продукції проводиться в кінці облікового періоду. При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться протягом усього облікового періоду. Постійна система обліку запасів потребує більших витрат праці, хоча при використанні комп’ютерних технологій можна значно зменшити такі витрати.

Оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси», здійснюється на трьох етапах їх руху:

  1.  при надходженні запасів;
  2.  при вибутті запасів;
  3.  на дату складання балансу.

Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:

  1.  придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;
  2.  виготовлення; 
  3.  передачі засновниками (учасниками) підприємства в якості внесків до статутного капіталу;
  4.  безоплатної передачі;
  5.  обміну на інші запаси.

Згідно з діючими нормативними документами одержані виробничі запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю. Вона визначається залежно від способу їх надходження на підприємство. Розглянемо такі способи на рис. 1.1.

У відповідності до П(С)БО 9 списання виробничих запасів може відбуватись з наступних причин:

  1.  відпуск у виробництво;
  2.  списання у зв’язку з невідповідністю запасів до критеріїв визначення активу;
  3.  списання у зв’язку із псуванням, розкраданням тощо;
  4.  реалізація на сторону;
  5.  передача до статутного капіталу іншого підприємства.

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, у продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

  1.  ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  2.  середньозваженої собівартості;
  3.  собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
  4.  нормативних затрат;
  5.  ціни продажу.

Порядок формування первісної вартості запасів

Виготовлених власними силами

Внесених до статутного капіталу

Одержаних безоплатно

Придбаних в результаті об-міну на непо-дібні активи

Собівартість запасів складається з фактичних витрат на їх придбання. Формується на стадії закупівлі, транспортування і зберігання цих запасів до моменту передачі їх у виробництво.

Собівартість запасів формується на стадії виробництва.

Справедлива вартість з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника.

Погоджена засновниками підприємства справедлива вартість з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника.

Балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Справедлива вартість отриманих запасів.

Придбаних в результаті обміну на подібні активи

Придбаних

Рис. 1.1. Порядок формування первісної вартості запасів

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів застосовується у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при невеликій номенклатурі товарів (на торгових підприємствах). Він передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів збігається з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу ґрунтується на використанні комп’ютеризованих технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями.

При використанні методу середньозваженої собівартості середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).

При розрахунку ціни вибуття під час періодичного оцінювання беруться до уваги всі дані щодо надходження запасів за звітний період, а під час постійного лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Проблема цього методу полягає, головним чином, у складності відстежування середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто.

При застосуванні методу ФІФО: першими відпускаються запаси, що надійшли раніше. Метод ФІФО засновується на хронології надходження, тобто ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця стабільна. Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Цей метод найчастіше застосовується для таких запасів, як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись насамперед, щоб уникнути збитків від псування. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації. Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком методу.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Цей метод на практиці застосовується досить рідко.

Оцінювання вибуття запасів за цінами продажу ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Оцінювання за цінами реалізації застосовують підприємства роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торгової націнки товарів.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів.

Використовуючи різні формули оцінювання запасів, можна одержати різні значення прибутку. Дані оцінки при одній системі часто можуть відрізнятися від оцінки, отриманої при застосуванні іншої системи. Ця відмінність виникає через різницю в часі проведення оцінювання вартості залишків запасів.

З метою збереження об’єктивності оцінювання запасів в умовах цінової нестабільності згідно П(С)БО 9 вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Уцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли чиста вартість їх реалізації стає меншою за собівартість або балансову вартість тоді, коли запаси подешевшали, застаріли, зіпсувались або втратили свою первісну цінність. Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається як витрати того періоду, коли було здійснено їхнє переоцінювання (стаття «Інші операційні затрати» Звіту про фінансові результати).

Балансова вартість запасів не може бути вищою за їхню собівартість. Дооцінка обмежена сумою попередньої уцінки. За міжнародними правилами обліку дооцінка допускається лише в умовах гіперінфляції. Існує спеціальний національний стандарт, який регулює облік у період інфляції це П(С)БО 22 «Вплив зміни цін і інфляції».

Отже, для правильної організації обліку виробничих запасів важливе значення мають науково обґрунтована їх класифікація, оцінка і вибір одиниці обліку.


  1.  Нормативно-правова база з обліку виробничих запасів підприємства

Облік виробничих запасів підприємства є складною системою, що має безліч нюансів та особливостей. Саме тому в законодавчій базі виділено значну кількість документів, що регламентують порядок ведення їх бухгалтерського обліку та відображення інформації про них у звітності.

Основним нормативно-правовим документом як з бухгалтерського обліку в цілому, так і з обліку запасів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Він визначає основні принципи обліку виробничих запасів, порядок організації та ведення їх обліку (відповідальність за його організацію, первинні документи та облікові регістри, необхідність інвентаризації запасів та порядок відображення інформації про запаси у фінансовій звітності підприємств).

В Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій визначено перелік рахунків та субрахунків, призначених для обліку запасів, їх характеристику та порядок відображення на них відповідних господарських операцій. В Інструкції зазначено, які рахунки можуть кореспондувати між собою, яким чином ведеться аналітичний облік запасів та ін.

Частина підприємств ведуть бухгалтерський облік із застосуванням міжнародних стандартів, решта – використовують національні. Так, перша група господарюючих суб’єктів керується нормами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси», метою якого є визначення підходу до обліку запасів та визначення суми собівартості, яка повинна визнаватися як актив та переноситися на майбутні періоди до моменту визнання відповідних доходів. Цей Стандарт надає рекомендації щодо визначення собівартості та подальшого визнання витрат, включаючи будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації. Він також надає рекомендації щодо формул собівартості, що застосовуються для визначення собівартості запасів.

Національні ж вимоги до порядку ведення бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності інформації про виробничі запаси підприємств визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Положення визначає порядок визнання та визначення первісної оцінки запасів, оцінки вибуття запасів, оцінки запасів на дату балансу, розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності, а також особливості бухгалтерського обліку запасів підприємствами.

У «Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства», затверджених Міністерством фінансів України, визначені положення щодо формування облікової політики з наступних питань, що стосуються обліку виробничих запасів підприємства: методи оцінки вибуття запасів, періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів, порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат, періодичність та об’єкти проведення інвентаризації, визначення одиниці аналітичного обліку запасів. Даний нормативно-правовий документ використовується підприємствами в процесі формування наказу про облікову політику для визначення порядку ведення бухгалтерського обліку запасів та відображення інформації щодо них у звітності конкретних субєктів господарювання.

Порядок здійснення первинного обліку виробничих запасів підприємств здійснюється відповідно Наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.1996 р. Наказ визначає перелік типових форм первинних документів з обліку операцій з руху запасів на підприємстві, порядок їх заповнення, зберігання та реєстрації.

Зважаючи на відмінності виробничих запасів підприємств та малоцінних та швидкозношуваних предметів, форми первинних документів з їх обліку теж мають відмінності та затверджуються окремими нормативними актами. Так, порядок документального оформлення малоцінних та швидкозношуваних предметів визначається Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів» №145 від 22.05.1996 р.

Невід’ємною частиною обліку та контролю виробничих запасів підприємств є їх регулярна інвентаризація, що забезпечує відповідність фактичних даних обліковим, вчасне виявлення нестач, розкрадань та шахрайства. Загальні правила, вимоги та рекомендації з проведення інвентаризації майна підприємств та організацій визначені «Положенням про інвентаризацію активів і зобов’язань», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. №879. Документ регламентує порядок організації та основні правила проведення інвентаризації, порядок інвентаризації активів та зобов’язань, перевірки та оформлення результатів інвентаризації.

Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» від 22.11.1999 р. №116 визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Наказ Міністерства фінансів України «Про кореспонденцію рахунків» №143 від 28.03.2002 р. визначає типові бухгалтерські проведення, пов’язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів.

Нормативно-правова база з обліку виробничих запасів підприємств та організацій є досить складною та обширною і наведені вище законодавчі акти є лише основними документами даної сукупності. Окрім них існують інші накази, листи, роз’яснення Міністерств фінансів та статистики України, спрямовані на деталізацію положень основних нормативних актів з даної ділянки бухгалтерського обліку, роз’яснення порядку його ведення у випадку внесення змін до законодавства та ін.

  1.  Особливості ведення обліку виробничих запасів у зарубіжних країнах

Як уже було зазначено у попередньому пункті, суб’єкти господарювання мають право вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність як за національними стандартами, так і за стандартами, прийнятими на міжнародному рівні (у зарубіжних країнах). Розглянемо особливості такого обліку на прикладі обліку запасів.

Питання змісту, оцінки, подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку №2 «Запаси».

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів:

  1.  система постійного обліку запасів;
  2.  система періодичного обліку запасів.

За системи постійного обліку запасів облік руху матеріалів, товарів та інших запасів ведуть безпосередньо на рахунку «Складські запаси» за їх видами упродовж звітного періоду.

Рахунок «Складські запаси» є синтетичним або рахунком першого порядку. У плані рахунків бухгалтерського обліку, наприклад, Франції передбачено до нього такі рахунки другого порядку: «Сировина», «Інші матеріали», «Незавершене виробництво щодо послуг», «Продукція», «Товари». Кожний з них має ще рахунки третього порядку.

Надходження запасів від постачальника відображають на рахунках таким записом: дебет рахунка «Складські запаси» (за їх видами) – кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками» (або «Рахунки до сплати»).

Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію проводять наступним чином: дебет рахунків «Незавершене виробництво», «Накладні загально-виробничі витрати», «Собівартість реалізованих товарів» – кредит рахунка «Складські запаси» (за їх видами).

На кожну звітну дату залишки складських запасів визначають на рахунках складських запасів. Системним порядком, тобто на підставі інформації рахунків, визначають і суму витрачених матеріалів (запасів).

За цього методу на картках ведуть аналітичний облік руху матеріалів (запасів) упродовж звітного періоду. Одну картку відкривають на кожний вид матеріалів.

Цей метод забезпечує ширшу інформацію про наявність і рух матеріальних цінностей за кількістю й вартістю.

Залишок за рахунком «Складські запаси» йде в баланс, а витрати місяця з рахунку «Собівартість реалізованих товарів» у звіт про прибутки.

За системою періодичного обліку докладний облік матеріальних запасів упродовж звітного періоду на рахунку «Складські запаси» не ведеться. Відображається тільки початковий залишок (на початок звітного періоду), який був визначений наприкінці минулого звітного періоду під час інвентаризації.

Надходження складських запасів відображають на рахунку «Витрати на купівлю», який є рахунком елементів витрат.

Завдання полягає в тому, щоб на кінець звітного періоду визначити залишок невикористаних матеріалів (чи товарів) на складі й вартість використаних (списаних) запасів.

Для цього наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі та оцінюють залишок одним з прийнятих на підприємстві методів.

Суму витрачених товарів (запасів) визначають за формулою:

Витрачені запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівлі (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду    (1)

У системі рахунків бухгалтерського обліку (США) результати інвентаризації залишків складських запасів відображають так:

1) списують залишок складських запасів (за їх видами: товари, матеріали тощо) на початок звітного періоду: дебет рахунка «Фінансові результати звітного періоду» – кредит рахунка «Складські запаси». Цією проводкою початковий залишок запасів відноситься на витрати підприємства (безпосередньо на рахунок «Фінансові результати»);

2) відображають залишок запасів (за їх видами) на кінець звітного періоду. Залишок, виявлений під час інвентаризації проводять наступним чином: дебет рахунка «Складські запаси (за видами)» – кредит рахунка «Фінансові результати звітного періоду». Цим записом сума матеріальних витрат звітного періоду зменшується на величину невикористаних запасів.

За умови автоматизації обліку більшого поширення набула система постійного обліку запасів (США). У західноєвропейських країнах у фінансовому обліку частіше застосовують систему періодичного обліку запасів. Система постійного обліку ведеться в управлінському обліку.

Трохи інакше відображають залишки запасів на складі наприкінці звітного періоду в західноєвропейських країнах. У плані рахунків введено рахунки «Зміна залишкових запасів» для матеріалів і товарів, а також для готової продукції та незавершеного виробництва.

Наприкінці звітного періоду залишки запасів відображають так:

1) списують початковий залишок запасів: дебет рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)» – кредит рахунка «Складські запаси (товари)»;

2) відображають кінцевий залишок товарів, виявлений наприкінці звітного періоду під час інвентаризації: дебет рахунка «Складські запаси» – кредит рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)».

Сальдо рахунку «Зміна залишків запасів» переносять на рахунок «Фінансові результати звітного періоду»: дебет рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)» – кредит рахунка «Фінансові результати звітного періоду», або дебет рахунка «Фінансові результати звітного періоду» – кредит рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)».

У звіті про прибутки зміну залишків матеріалів і товарів показують серед елементів витрат зі знаком «+» (дебетове сальдо) або «–» (кредитове сальдо).

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт №2) у країнах ринкової економіки застосовують кілька методів оцінки запасів. Найважливішими з них є:

  1.  перше надходження перший видаток (ФІФО);
  2.  середньозважена собівартість;
  3.  останнє надходження перший видаток (ЛІФО);
  4.  ідентифікована собівартість конкретної партії.

Метод ФІФО припускає, що матеріали, придбані першими, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію також першими, тобто списуватимуться за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюють за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), придбані останніми, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію першими, тобто оцінюватимуться за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві.

За системи періодичного обліку запасів собівартість фактично витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначають загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період та їх залишку на початку періоду. За системи постійного обліку запасів вартість визначають за кожною партією відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Варто зазначити, що різні методи оцінки дають неоднакові результати щодо собівартості списаних на виробництво чи реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Отже, методи оцінки суттєво впливають на витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зрозуміло, держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають методи оцінки товарно-матеріальних запасів, і їх вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визначилася тенденція до зростання цін на товари чи матеріали, то фірми надають перевагу методові ЛІФО. У період значних інфляційних процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватися загальноприйнятого принципу обліку постійності облікової політики. Це стосується й застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою. Про це обов’язково зазначають у додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображають у балансі за собівартістю або ринковими цінами на час складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип називають «принципом меншої вартості». Отже, у балансі складські запаси відображають за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.

Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому в разі переоцінки запасів беруть чисту вартість реалізації, тобто ринкову ціну за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки:

1. Метод оцінки за видами (номенклатурними номерами) запасів (позиційний метод) – за цього методу по кожній позиції (найменуванню) товарів визначають собівартість і ринкову вартість і приймають меншу з них.

2. Метод оцінки за основними товарними групами (категоріями) запасів – оцінку проводять за групами (категоріями) товарів, порівнюють за категоріями собівартість і ринковою вартістю і беруть до обліку меншу з них.

3. Метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюють за собівартістю та за ринковими цінами й до обліку беруть меншу з них.

Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки позиційний.

Третій метод не може застосовуватися для розрахунків з бюджетом з податку на прибутки (не дозволяється).

На суму знецінення наприкінці року створюють резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат: дебет рахунка «Витрати на створення резервів» – кредит рахунка «Резерв на знецінення запасів».

Наприкінці наступного року цей резерв анулюють (повністю або частково) записом: дебет рахунка «Резерв знецінення запасів» – кредит рахунка «Доходи від анульованих резервів»; або донараховуються: дебет рахунка «Витрати на створення резервів» – кредит рахунка «Резерв на знецінення запасів».

Таким чином, організація бухгалтерського обліку виробничих запасів та порядок відображення інформації щодо них у звітності суб’єктів господарювання в зарубіжних країнах має як спільні, так і відмінні риси, зумовлені особливостями господарської діяльності та ринкової конюнктури таких країн.


1.4. Організаційно-економічна характеристика ПСРП «Ремавтоагрегат»

Приватне спеціалізоване ремонтне підприємство «Ремавтоагрегат» є юридичною особою приватного права, що діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про власність», а також інших чинних нормативно-правових актів України.

Підприємство було зареєстроване 31 січня 1996 року за адресою: 18005, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 42, кв. 5. Фактичне ж місцезнаходження господарюючого субєкта є наступним: 18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 12.

Ідентифікаційний код ЄДРПОУ підприємства: 21353889.

ПСРП «Ремавтоагрегат» є суб’єктом малого підприємництва, який діє на умовах спрощеного оподаткування (є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2% від доходу та сплатою податку на додану вартість).

Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, печатки із своїм повним найменуванням, фірмові бланки, штампи та інші реквізити, затверджені в установленому порядку.

Основною метою діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» є:

  1.  отримання прибутку;
  2.  створення висококонкурентного бізнесу з використанням найкращих підходів та методів управління;
  3.  формування ефективної команди та надійного місця роботи для працівників підприємства;
  4.  побудова системи взаємовідносин із зовнішнім середовищем (клієнтами, партнерами, конкурентами), базуючись на принципах відкритості та прозорості.

Предметом діяльності підприємства є:

  1.  організація ремонту тракторів та іншої сільськогосподарської техніки;
  2.  організація ремонту, сервісного обслуговування автомобільного транспорту, реалізація запасних частин до нього;
  3.  ремонт паливної апаратури тракторів виробництва країн СНД та вантажних автомобілів;
  4.  ремонт електрообладнання;
  5.  капітальний ремонт тракторів Т-150, МТЗ, ЮМЗ, «Карпатець»;
  6.  ремонт вузлів та агрегатів вантажних автомобілів та сільгосптехніки, легкових автомобілів, мікроавтобусів;
  7.  виконання фрезерувальних, токарних, наплавочних та електрогазо-зварювальних робіт;
  8.  шліфування колінвалів легкових і вантажних автомобілів, тракторів, розточка блоків, гільз.

Середньоспискова чисельність працівників на підприємстві становить 15 осіб. Його організаційна структура наведена на рис. 1.2.

Директор

Заступник директора

Виробничий цех

Бухгалтерія

Склад

Рис. 1.2. Організаційна структура ПСРП «Ремавтоагрегат»

ПСРП «Ремавтоагрегат» самостійно розробляє і затверджує штатний розклад (розпис), визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці власних працівників. Підприємство має право самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день, інші пільги тощо.

Для здійснення поточного бухгалтерського обліку, складання звітності, забезпечення контролю за дотриманням фінансової дисципліни на ПСРП «Ремавтоагрегат» виділено окремий структурний підрозділ – бухгалтерія. До його складу входять головний бухгалтер та два бухгалтера.

При здійсненні своєї діяльності бухгалтерія аналізованого підприємства керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативними актами, що регулюють методику ведення бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, кодекси, закони і т.д.), Наказом про облікову політику підприємства, Положенням про бухгалтерію та Статутом підприємства.

Робочий план рахунків розроблений на основі плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №186 від 19.04.2001 р.

Для ведення бухгалтерського обліку застосовується автоматизована форма обліку (підприємство використовує компютерну програму «1С: Підприємство 7.7»).

З метою оперативного та своєчасного здійснення безготівкових платежів, а також забезпечення інформованості персоналу щодо надходження оплати поставлених робіт та товарно-матеріальних цінностей підприємством використовується комп’ютерна програма «Клієнт-Банк».

ПСРП «Ремавтоагрегат» подає до контролюючих органів фінансову, податкову, статистичну та іншу звітність в електронному вигляді з допомогою системи електронного документообороту «М.Е.Doc IS». Окрім подання встановлених форм звітності дана програма використовується і для реєстрації, відправки та витягу податкових накладних та розрахунків коригувань з податку на додану вартість.

Основними функціями бухгалтерії є:

  1.  безперервне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;
  2.  організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та установчих документів, забезпечення дотримання встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;
  3.  дотримання правил документообігу і технології обробки облікової інформації;
  4.  контроль над дотриманням порядку оформлення первинних документів;
  5.  систематизація інформації, що міститься в первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку та в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені;
  6.  для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проведення інвентаризації активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;
  7.  забезпечення складання і подання на основі даних бухгалтерського обліку у встановлені законом терміни фінансової, податкової, статистичної та інших форм звітності.

Завдання, обов’язки, права та відповідальність працівників бухгалтерії наводяться у відповідних посадових інструкціях.

Для окреслення загальної характеристики фінансово-господарського стану ПСРП «Ремавтоагрегат» було виведено в окрему аналітичну таблицю сукупність показників, що безпосередньо характеризують такий стан (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Аналіз основних економічних показників діяльності

ПСРП «Ремавтоагрегат»

з/п

Показник

Оди-

ниці виміру

2012 рік

2013 рік

2014 рік

Відхилення

2013/

2012,

+/-

2013/

2012,

%

2014/

2013,

+/-

2014/

2013,

%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

Обсяг реалізо-ваної продукції

тис. грн.

1898,9

1901,4

1738,4

+2,5

+0,13

-163,0

-8,57

2

Вартість необо-ротних активів

тис. грн.

53,7

34,0

43,4

-19,7

-36,69

+9,4

+27,65

3

Собівартість реалізації

тис. грн.

1345,1

1323,3

1322,6

-21,8

-1,62

-0,7

-0,05

4

Витрати на од-ну гривню про-дукції

грн./

шт.

0,71

0,70

0,76

-0,01

-1,41

+0,05

+8,57

Продовження табл. 1.1

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

5

Валовий при-буток

тис. грн.

237,3

261,2

126,1

+23,9

+10,07

-135,1

-51,72

6

Фінансовий ре-зультат до опо-даткування

тис. грн.

84,5

67,0

-69,4

-17,5

-20,71

-136,4

-203,58

7

Чистий прибу-ток

тис. грн.

64,1

67,0

-69,4

+2,9

+4,52

-136,4

-203,58

8

Чисельність персоналу

чол.

14

15

17

+1

+7,14

+2

+13,33

9

Фонд оплати праці

тис. грн.

99,1

121,8

147,8

+22,7

+22,91

+26,0

+21,35

10

Виробіток на одного праців-ника

грн./

чол.

135,6

126,8

102,3

-8,8

-6,49

-24,5

-19,32

11

Середньорічна заробітна плата

грн.

1587,96

1701,21

1789,56

+113,25

+7,13

+88,35

+5,19

В ході аналізу основних економічних показників господарської діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» було виявлено деякі тенденції, зокрема:

  1.  нестабільною була динаміка обсягу реалізованої продукції, що у 2013 році зріс, проте вже у 2014 – зменшився на 8,57%;
  2.  вартість необоротних активів аналізованого підприємства знизилась у 2013 році та зросла в 2014, проте залишкова їх вартість на кінець періоду, що аналізувався, була нижчою, ніж на початок;
  3.  собівартість реалізації продукції підприємства знижувалась невеликими темпами: на 1,62% та 0,05% у 2013 та 2014 роках відповідно, що є позитивною тенденцією;
  4.  валовий прибуток підприємства у 2013 році в порівнянні із 2012 зріс на 10,07% або 23,9 тис. грн., а у 2014 – знизився на 51,72% або 135,1 тис. грн.;
  5.  розмір фінанового результату до оподаткування та чистого прибутку аналізованого підприємства у 2013 та 2014 роках був однаковим у зв’язку із його переходом на спрощену систему оподаткування. Так, у 2014 році порівняно із 2013 він знизився на 136,4 тис. грн. або 203,58%, а у 2013 в порівнянні із 2012 – фінансовий результат до оподаткування зріс на 17,5 тис. грн. (20,71%), чистий прибуток – на 2,9 тис. грн. (4,52%);
  6.  чисельність персоналу протягом аналізованого періоду зростала: на 1 та 2 особи у 2013 та 2014 роках відповідно;
  7.  фонд оплати праці та середньорічна заробітна плата зростали як у 2013, та і у 2014 роках;
  8.  розмір середньорічного виробітку одного працівника мав тенденцію до зниження: на 6,49% та 19,32% відповідно у 2013 та 2014 роках.

Аналітичними показниками, що яскраво відображають стан господарюючих субєктів, є показники платоспроможності та фінансової стійкості. Важливими є і дані щодо їх зміни протягом певного періоду. Розглянемо їх в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Аналіз динаміки показників платоспроможності та фінансової стійкості ПСРП «Ремавтоагрегат»

Показник

2012 рік

2013 рік

2014 рік

Норма-

тивне зна-чення

Відхилення

2013р./

2012р.

2014р./2013р.

2012р./НЗ

2013р./НЗ

2014р./НЗ

Коефіцієнт покриття

13,7

29,4

8,2

>1

+15,7

-21,2

+12,7

+28,4

+7,2

Коефіцієнт швидкої лік-відності

2,3

6,4

1,3

0,6-0,8

+4,1

-5,1

Коефіцієнт аб-солютної лік-відності

0,98

2,8

0,4

>0

збіль-

шення

+1,82

-2,4

+0,98

+2,8

+0,4

Коефіцієнт платоспромож-

ності (автоно-мії)

0,9

0,97

0,9

>0,5

+0,07

-0,07

+0,4

+0,47

+0,4

Коефіцієнт фінансування

14,6

30,6

8,2

<1

змен-шення

+16,0

-22,4

Коефіцієнт за-безпеченості власними обо-ротними кош-тами

0,9

0,97

0,9

>0,1

+0,07

-0,07

Коефіцієнт ма-невреності власного капі-талу

0,9

0,8

0,96

збіль-

шення

-0,1

+0,16


РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1. Документальне оформлення операцій з обліку виробничих запасів

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об’єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов’язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Номенклатура-цінник

Бухгалтерія

Кількісний та натурально-якісний облік

Первинні документи

По витра-чанню

По надход-женню

Реєстри здачі документів

Головна книга

По витрачанню

По надходженню

Накопичувальні відомості синтетичного обліку матеріалів

Облікова ціна

Відомості машинограми по витрачанню матеріалів

Відомості, журнали-ордери, машинограми по надходженню матеріалів

Книга (відомість) залишків матеріалів

По витратах

По надходженню

Відомості руху матеріалів в грошовому виразі

Вартісний облік

Місце зберігання

Рис. 2.1. Схема організації обліку запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат»

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку на підприємстві чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтерії.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю і оперативного управління виробничими запасами.

ПСРП «Ремавтагрегат» самостійно визначає свою облікову політику і обирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством. Формування облікової політики аналізованого підприємства здійснюється головним бухгалтером та керівником і затверджується наказом про облікову політику.

Від правильного документального оформлення операцій з надходження та вибуття виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та відображення у фінансовій звітності.

Документи, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат», та їх призначення, наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Первинні документи з надходження виробничих запасів

Форма №

Назва документа

Призначення документа

М-2

Доручення

Призначено для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів

М-3

Журнал реєстрації доручень

Застосовується для реєстрації виданих доручень

М-4

Прибутковий ордер

Призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників або з переробки. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів з переробки. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів

М-5, М-6

Товарно-транс-портна накладна

Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом

М-7

Акт про приймання матеріалів

Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжуючих документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів

М-12

Накладна на внут-рішнє переміщення матеріалів

Застосовується для обліку руху матеріалів всередині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії

М-13

Реєстр приймання-здачі документів

Оформлюється приймання-передача первинних документів. Складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою і передається до бухгалтерії підприємства разом з первинними документами і необхідними додатками

М-14

Відомість обліку залишків матеріалів на складі

Складається на основі матеріальних звітів матеріально відповідальних осіб і показує рух матеріальних цінностей на складі за день

М-16

Матеріальний ярлик

Використовується для позначення одиниць запасів

Запаси приймаються матеріально відповідальною особою ПСРП «Ремавтоагрегат» як за кількістю, так і за якістю. Тому порядок відображення запасів в бухгалтерському обліку підприємства пов’язаний з моментом настання матеріальної відповідальності. Якщо приймання за кількістю співпадає з прийманням за якістю, то настає матеріальна відповідальність у повному обсязі.

Надходження виробничих запасів на аналізоване підприємство є часто повторюваною операцією. Виробничі запаси зі складу відпускаються в цех для використання у процесі здійснення ремонту агрегатів, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до цеху вважається внутрішнім переміщенням запасів.

При відпуску запасів у виробництво на ПСРП «Ремавтоагрегат» виконуються наступні вимоги:

1) запаси обліковуються за вагою, обсягом та масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск запасів, як правило, здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів;

3) з головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано право отримувати зі складу запаси, а також отримуються зразки їх підписів. Ці дані обов’язково доводяться до працівників складу. Запаси у виробництво передаються зі складу тільки працівникам, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складу аналізованого підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цех для адміністративних чи інших потреб.

Основні документи, якими оформлюють операції з відпуску виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат», наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Документи з відпуску виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Форма №

Назва документа

Призначення документа

М-8, М-9, М-28, М-28а

Лімітно-забірна картка

Використовується для систематич-ного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску.

Зазначається місячний ліміт відпуску цеху

М-10

Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів

Заповнюється при разовому відпуску запасів в середині підприємства

М-11

Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів

Використовується для разового відпуску запасів в середині підприємства

М-18

Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу

Складається завідуючим складом (комірником) у разі виявлення відхилень фактичного залишку виробничих запасів від встановлених норм

М-19

Матеріальний звіт

Складається матеріально відповідальними особами і передається до бухгалтерії; відображає рух запасів на складі за певний період

Відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій стосовно виробничих запасів у первинних документах, збереження оброблених документів протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник аналізованого підприємства відповідно до законодавства та установчих документів.

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об’єктами господарської діяльності, та правильним і раціональним використанням запасів підприємства.

Залежно від напряму витрачання виробничих запасів у документах заповнюються реквізити, зазначені у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Реквізити документів, що характеризують операції з відпуску запасів

з/п

Операції з відпуску виробничих запасів

Основні реквізити,що характеризують відпуск

1

Відпуск виробничих запасів до цехів основного і допоміжного виробництва на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг

Дата відпуску, вид господарської операції, склад, одержувач

2

Відпуск виробничих запасів на утримання та експлуатацію обладнання

Призначення шифр витрат, найменування, сорт, розмір

3

Відпуск виробничихробничих і адміністративних потреб

Номенклатурний номер, одиниця виміру

4

Відпуск виробничих запасів на потреби непромислових виробництв і господарств

Кількість, ціна

5

Відпуск виробничих запасів на сторону та у переробку

Сума транспортно-заготівельних витрат чи відхилень від облікової ціни

Документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського й оперативного (складського) обліку.

Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків, законність операцій).

На документи з оприбуткування товарно-виробничих запасів складається реєстр прибуткових документів, а на документи, які підтверджують витрачанняреєстр видаткових документів. Реєстри складаються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий (з прикладеними до нього документами) передається до бухгалтерії.

У реєстрах наводяться наступні дані:

  1.  період, за який складено реєстр (тиждень, декада, місяць);
  2.  назва документів, за якими складено реєстр;
  3.  номери документів та їх загальна кількість;
  4.  підписи завідувача складу та бухгалтера, який приймає реєстри.

Приймаючи реєстри, бухгалтер перевіряє правильність записів у картках складського обліку, всіх документів і виведення залишків у натуральних одиницях.

Виконана робота підтверджується підписом у графі картки «контроль». Завдяки кількісному обліку запасів, який ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, бухгалтер відображає запаси в грошовому вимірнику, тобто веде вартісний облік.

Документи групуються за видами запасів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума, яка записується на зворотному боці реєстру. Дані оброблених реєстрів заносяться до накопичувальної відомості руху запасів, яка складається бухгалтером.

Відображення надходження та витрачання запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку чи розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на перше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів.

Відповідальність за приймання, зберігання і відпуск запасів покладається на матеріально відповідальних осіб, призначених наказом керівника ПСРП «Ремавтоагрегат». З посадовими особами, які відповідають за збереження матеріальних цінностей, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Облік запасів за місцем відповідального зберігання ведеться матеріально-відповідальною особою в Книзі складського обліку (ф. З-9) за найменуваннями, сортами, кількістю. В ній ведеться облік на складі матеріалів, продуктів харчування, готових виробів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, інших запасів. Книга видається завідуючому складом бухгалтерією. При цьому вона повинна бути прошнурована, сторінки пронумеровані та їх кількість завірена підписом головного бухгалтера підприємства та скріплена печаткою.

Книга ведеться у розрізі найменувань запасів, при цьому вказують місце їх зберігання, ціну, ґатунок, розмір, кількість, джерело отримання та видачі. Записи здійснюються по кожному документу про приймання чи видачу запасів і після кожного запису в Книзі виводиться залишок матеріалів.

Облік запасів в складі та бухгалтерії ведеться з присвоєнням їм номенклатурних номерів.

Номенклатурний номер це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів однієї назви, якості і ціни та має вісім знаків.

У встановлені терміни (відповідно до графіка документообігу) завідуючий складом комплектує прибуткові та видаткові документи, на їх підставі складає Реєстр приймання-здачі документів ф. №М-13 в двох примірниках, які разом з документами подає до бухгалтерії. В бухгалтерії перевіряють поданий звіт та роблять записи в облікових регістрах.


2.2. Фінансовий облік виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Облік запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат» здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси». Інформація про виробничі запаси, відображена у звітності та у бухгалтерському обліку підприємства, в усіх суттєвих аспектах відповідає нормативним документам, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до Наказу про облікову політику ПСРП «Ремавтоагрегат» вважає запасами активи, якi:

  1.  утримуються для використання за умов звичайної господарської діяльності;
  2.  перебувають у процесi виробництва, виконання робiт, надання послуг, управлiння виробництвом;
  3.  iснує ймовiрнiсть отримання в майбутньому економiчних вигод, пов’язаних iз їх використанням;
  4.  їх вартiсть може бути достовiрно визначена.

В ході дослідження господарської діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» було виявлено, що сума його виробничих запасів станом на 31.12.2013 року складала 348,6 тис. грн., в тому числі:

  1.  сировина і матеріали в сумі 58,9 тис. грн.;
  2.  паливо в сумі 19,1 тис. грн.;
  3.  запасні частини в сумі 263,2 тис. грн.;
  4.  будівельні матеріали в сумі 7,4 тис. грн.;
  5.  малоцінні та швидкозношувані предмети в сумі 6 тис. грн.

Розглянемо структуру виробничих запасів аналізованого підприємства на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Структура виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Виходячи з даних наведеної вище діаграми, найвагомішу частку (74%) в структурі запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» складають запасні частини, які окрім значної кількості містять широке різноманіття найменувань, які значно різняться за призначенням. Саме тому в цілях бухгалтерського обліку в номенклатурі запасів підприємства було виділено декілька груп запчастин, наприклад:

  1.  запчастини і матеріали на виробництво (в тому числі: запчастини до стартерів, компресорів, ГУРів, паливної апаратури, генераторів, пускачів, водяних насосів, двигунів, розподільників і т.д.);
  2.  запчастини до тракторів (в тому числі: до трактора МТЗ, ЮМЗ, Т-150, Т-40 і т.д.);
  3.  запчастини до комбайнів;
  4.  кільця ущільнюючі (в тому числі: гумові, мідні, алюмінієві, поліамідні, фторопластові);
  5.  манжети (в тому числі: манжети армовані, манжети гідравлічні гумові та поліуретанові);
  6.  гідравліка;
  7.  паси, підшипники, ремкомплекти та ін.

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами, організовується аналітичний облік.

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів аналізованого підприємства ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси». По дебету рахунка та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредитувитрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» має наступні субрахунки:

  1.  201 «Сировина й матеріали»;
  2.  202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;
  3.  203 «Паливо»;
  4.  204 «Тара й тарні матеріали»;
  5.  205 «Будівельні матеріали»;
  6.  206 «Матеріали, передані в переробку»;
  7.  207 «Запасні частини»;
  8.  208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;
  9.  209 «Інші матеріали».

До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Розрізи аналітичного обліку виробничих запасів

Субрахунки рахунка 20 «Виробничі запаси»

Розрізи аналітики

201 «Сировина й матеріали»

У розрізі видів та груп сировини, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб

202 «Купівельні

напівфабрикати та

комплектуючі вироби»

У розрізі купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб

203 «Паливо»

У розрізі видів палива, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб

204 «Тара й тарні матеріали»

У розрізі видів тари й тарних матеріалів і матеріально відповідальних осіб

205 «Будівельні матеріали»

За видами (групами) та окремими об’єктами будівельних матеріалів

206 «Матеріали, передані в

переробку»

У розрізі, який забезпечує отримання даних про підприємство -переробника та контроль заопераціями з переробки, за відповідними витратами

207 «Запасні частини»

За місцями зберігання й однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду також ведеться загрупами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); щознаходяться в ремонті

208 «Матеріали

сільськогосподарського

призначення»

За групами та видами матеріалів сільськогосподарського призначення в розрізі їх номенклатури

209 «Інші матеріали»

За групами та видами інших матеріалів

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Рахунки аналітичного обліку використовують для контролю за зберіганням і рухом матеріальних цінностей, їх оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для підведення підсумків інвентаризації.

Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» обумовлена значною їх номенклатурою.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Підсумкові дані відображають у журналі-ордері №5 (5А) за кредитом цього рахунка, звідки вже синтезовані дані знову ж відповідно до кореспондуючих рахунків переносять у Головну книгу.

Основні господарські операції з надходження запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат» наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Основні бухгалтерські проводки з придбання виробничих запасів

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Оприбутковано виробничі запаси, що надійшли від постачальника чи інших кредиторів

20

631, 685

2

Відображенно податковий кредит

641

631, 685

3

Закуплено запаси і МШП підзвітною особою

20

372

4

Відображенно податковий кредит

641

372

5

Повернуто матеріали із власного виробництва

20

23

6

Відображено транспорто-заготівельні витрати, повязані з придбанням запасів

20

685, 631

7

Оприбутковоно матеріали після списання необоротних активів

20

746

У відповідності до П(С)БО 9 списання виробничих запасів може відбуватись з наступних причин: відпуск у виробництво; списання у зв’язку з невідповідністю запасів до критеріїв визначення активу (не є джерелом матеріально-економічної вигоди); списання у зв’язку із псуванням, розкраданням тощо; реалізація на сторону; передача до статутного капіталу іншого підприємства; безоплатна передача (табл. 2.6) .

Таблиця 2.6

Відображення в обліку операцій по списанню виробничих запасів

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дт

Дт

1

Передано матеріали і виробництво

23

20

2

Передано матеріали загальновиробничих потреб

91

20

3

Списано собівартість реалізованих виробничих запасів

92

20

4

Списано облікову вартість реалізованих запасів

943

20

5

Відображено суму недостачі виробничих запасів

947

20

6

Безоплатно передано запаси іншому підприємству

949

20

Запаси можуть бути списані з балансу з відображенням їх в складі витрат у Звіті про фінансові результати, в результаті того, що вони не відповідають визначенню активу (не є джерелом майбутньої економічної вигоди). Витрати на придбання і створення активу, які не можуть бути відображені в Балансі у зв'язку з невідповідністю до вищенаведених вимог, включаються до складу витрат періоду у Звіті про фінансові результати.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33128. Планирование работы как творчества 24 KB
  Существует 2 вида планов: перспективный текущий Перспективный относительно тематические планы ритмики и готовые планы работы. Тематические планы составляются согласно программе утвержденной Министерством образования и зависят от направленности работы школы. Перспективные планы включают 3 раздела: организационная работа.
33129. Учет и оценка музыкально-ритмического воспитания 26 KB
  Проблема учета и оценки муз. Сложность учета обусловлена тем что любая муз. Учет может быть текущим и итоговым.
33130. Элементы белорусского народного танца 22 KB
  Затакт: и подскочить на низких полупальцах левой ноги сгибая в коленях правую ногу и поднимая ее ступней до середины икроножной мышцы опорной ноги. Такт 1 раз небольшой шаг на низкие полупальцы правой ноги вперед. и небольшой шаг на низкие полупальцы левой ноги вперед. два небольшой шаг на низкие полупальцы правой ноги вперед.
33131. Элементы классического тренажа 32.5 KB
  При выполнении плие необходимо соблюдать следующие требования: распределять тяжесть тела не только на обе ноги но и на обе ступни. При гран и деми плие нужно усиленно открывать колени нужна выворотность всей ноги. Тяжесть тела на обе ноги медленно и плавно сохраняя выворотность. Означает в танцевальной терминологии – отведение и приведение ноги.
33132. Элементы русского танца 23.5 KB
  Русские танцы бывают быстрые и медленные хороводные смысловую нагрузку передают перестроениями поэтому все элементы простые. В быстрых русских танцах используются следующие элементы: веревочки исполняются на демиплие колени в стороны: простая синкопированная сложная двойная моталочка простая и сложная. Элементы мужского танца: присядки хлопушки.
33133. Украинский танец 27.5 KB
  В медленных танцах движения рук мягкие плавные широкие спокойные. В быстрых танцах движения рук самые разнообразные быстро сменяют положение и направление. В танцах мальчиков движения рук тоже широкие спокойные но более сильные чем у девочек. Движения корпуса и головы.
33134. Значение ритмики в работе с детским танцевальным коллективом 22.5 KB
  Упражнения из ритмики дают учащимся умение свободно но сознательно расширить движения во времени и пространстве в полном соответствии с поставленной танцевальной задачей правильно согласовывать движения с музыкой. Выработку навыков ориентации в пространстве можно начинать с простых упражнений ритмики построенных на фигурных перестроениях где каждый должен учитывать движения другого равнения в линиях колонках. Упражнения из ритмики целесообразно проводить в первой части тренажа.
33135. Значение тренажа 23.5 KB
  Больших успехов достигают те кто регулярно тренирует свое тело следующими упражнениями. Важно достигнуть правильности исполнения того или иного упражнения давая определенную нагрузку на мышцы суставы связки. Каждый урок может включать 89 упражнений построенных по принципу чередования: упражнения плавные мягкие чередуются с упражнениями быстрыми резкими; упражнения на вытянутых ногах – с упражнениями на присогнутых ногах ит. Основу урока составляют приседания упражнения на развитие подвижности стопы маленькие броски круговые движения...
33136. Методика проведения занятий классического танца 21 KB
  Приступая к занятиям необходимо объяснить: как держаться за станок как поворачиваться для опоры на другую руку объяснить позиции рук и ног особое внимание уделить постановке всех частей тела и корпуса. Необходимо стремиться к тому чтобы выворотность развивалась от тазобедренного сустава до ступни что дает: большой размах движения высокий подъем ноги и свободное вращение. Основные навыки выворотности развиваются при разучивании позиций ног их точного выполнения.