95120

Стан нормативно-правової бази з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України

Дипломная

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Сутність військової праці та особливості її стимулювання Грошове забезпечення у системі матеріального забезпечення військовослужбовців Становлення та розвиток грошового забезпечення військовослужбовців Розвиток основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за часи незалежності...

Украинкский

2015-09-20

124.66 KB

2 чел.

23

ЗМІСТ

ВСТУП……………………….….……………………………………………………......4

РОЗДІЛ І.  РОЗВИТОК СКЛАДОВИХ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МОТИВАЦІЮ ДО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. ………………….......7

1.1. Сутність військової праці та особливості її стимулювання……………….........7

1.2. Грошове забезпечення у системі матеріального забезпечення військовослужбовців…….….…………………………………………………………..15

1.3  Становлення та розвиток грошового забезпечення військовослужбовців……19 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ З ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗА ЧАСИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРІЇНИ.……………………………………………………….......26

2.1.  Розвиток основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за часи незалежності….….………………………………………………………..........26

2.2. Зміни в грошовому забезпеченні військовослужбовців Збройних Сил України за останні роки в контексті стимулювання до проходження військової служби…44

РОЗДІЛ ІІІ. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ З ПИТАНЬ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ………….….…………………………………………………………53

3.1. Актуальні питання нормативно-правової бази з грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України………………………………...............53 

3.2. Шляхи вдосконалення порядку виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в контексті вдосконалення  нормативно-правової бази з питань грошового забезпечення військовослужбовців. ………………………………......................................................59

ВИСНОВКИ………….….……………………………………………………………...63

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………....68

ДОДАТКИ

ВСТУП

На сьогоднішній день в Україні триває процес побудови професійної армії. Ефективність розвитку Збройних Сил України залежить від багатьох факторів. Серед них важливе місце посідає кадрова політика, тобто, комплектування українського війська висококваліфікованими спеціалістами. Досягти цієї мети досить можна в декілька етапів: потрібно створити умови, які б стимулювали громадян до проходження військової служби, забезпечити їх якісне навчання військовій справі, надати змогу повністю реалізовувати отримані знання та навички на практиці через проведення регулярних військових навчань (що потребує наявності необхідного озброєння, техніки та боєприпасів). Перший етап є найважливішим. Його завдання полягає в необхідності переконання громадян до кар’єри у Збройних Силах України і добровільному прийнятті низки обмежень, які з нею пов’язані; відмові від можливості самореалізації у цивільній сфері суспільного життя. Виконати дане завдання можна використовуючи багато інструментів. Серед них необхідно виокремити гідну оплату праці військовослужбовців. Винагородою за працю військовослужбовців є грошове забезпечення. Безумовно, що в процесі трансформації Збройних Сил України зміни повинні торкнутися і грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять:

  1.  посадовий оклад, оклад за військовим званням;
  2.  щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
  3.  одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Актуальність теми кваліфікаційної роботи бакалавра обумовлена тим, що на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України важливе значення надається розвитку нормативно-правової бази, яка є основою для виплати грошового забезпечення.

Метою роботи полягає в тому, щоб дослідити сучасний стан нормативно-правової база з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. Розглянути зміни які відбулись у грошовому забезпеченні за останні роки. Вказати недоліки сучасної нормативно правової бази та вказати можливі перспективи в розвитку нормативної бази.

Для досягнення мети бакалаврської роботи були сформовані наступні завдання:

  1.  розкрити роль і місце грошового забезпечення в системі матеріального забезпечення військовослужбовців;
  2.  досліди сучасний стан нормативно-правової бази з грошового забезпечення;
  3.  дослідити основні зміни в грошовому забезпеченні;
  4.  вказати недоліки сучасної нормативно-правова база з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України;
  5.  вказати можливі перспективи розвитку нормативно-правова база з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Об'єктом дослідження виступає нормативно-правова база з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Предметом дослідження сучасний стан нормативно-правової база з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та можливі перспективи її покращення та розвитку.

Дотримуючись мети та поставлених завдань робота структурно побудована з вступу, трьох розділів, загальних висновків, переліку використаних джерел і додатків.

У першому розділі розглядається роль і місце грошового забезпечення в системі матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

У другому розділі увага приділена до основних змін в грошовому забезпечені та до сучасного стану нормативно-правової бази з грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

У третьому розділі досліджені недоліки сучасної нормативно правової бази та можливі шляхи її розвитку.

Методологічно-інформаційну основу бакалаврської роботи складають Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністра оборони України, різноманітні електронні ресурси, у яких розкриваються теоретичні та практичні аспекти даної теми, а також матеріали, які були вивчені протягом навчання у Військовому інституті.

РОЗДІЛ І.  Розвиток складових грошового забезпечення та їх вплив на мотивацію до військовослужбовців.

1.1 Сутність військової праці та особливості її стимулювання

     Праця – основна умова людського існування. Завдяки праці людина зуміла оволодіти силами природи й поставити її на службу своїм інтересам, навчилась виробляти знаряддя праці, змогла розвинути свої здібності й знання, що в сукупності визначило прогрес суспільного розвитку.

Праця – цілеспрямована діяльність людини, яка організовується нею у залежності від того, якими знаряддями вона володіє.

У процесі розвитку суспільства, появи нових знарядь праці й нових видів діяльності відбувається розподіл праці. Процес розподілу праці регламентується спільними законами розвитку суспільства, характерними для всіх суспільно-економічних формацій.

Поява військової праці належить до того періоду, коли почала створюватись збройна сила як особлива організація в суспільстві. Військова праця – праця зі специфічною організацією й специфічними знаряддями.

У сучасному суспільстві можна виділити працю в сферах матеріального виробництва й працю в сферах нематеріального виробництва.

Праця в сферах матеріального й нематеріального виробництва взаємопов’язана. Працівники виробничої сфери (матеріального виробництва) забезпечують умови утримання працівників нематеріального виробництва, а останні, у свою чергу, сприяють більш повному задоволенню потреб усього населення держави, всебічному розвитку й підвищенню значення суспільної праці. Військова праця є різновидом суспільної праці щодо надання специфічних послуг суспільству в збройному захисті і територіальній цілісності держави. Вона пов’язана із забезпеченням оборони країни, частково внесена у виробничу сферу (військове виробництво, військове будівництво ) і деякі інші види праці в збройних силах. На оборонних підприємствах праця є виробничою, утворюючою кінцеву військову продукцію, призначення якої – бути матеріальною основою обороноздатності країни. До цього виду у військовій сфері належить і праця в тилових підрозділах (ремонт побутової техніки, майна і т. д.).

Праця військовослужбовців є переважно невиробничою і належить до сфери нематеріального виробництва.

Виокремлення військової праці як найважливішої галузі невиробничої праці дозволяє підвищувати ефективність спільної суспільної роботи держави. Це зумовлено тим, що військова праця здійснює свої функції захисту держави на основі спеціалізації.

Взаємозв’язок між працею в цивільній сфері і військовою полягає в тому, що збройні сили, споживаючи частину суспільного продукту й здійснюючи свої функції, забезпечують найважливішу суспільну потребу – охороняють мирне життя людей, захищають країну від зовнішньої агресії , забезпечують обороноздатність країни.

Специфічна особливість військової праці полягає в тому, що вона жорстко регламентована, підпорядкована нормам і правилам, сформульованим у статутах Збройних Сил України, наказах Міністерства оборони України й інструкціях, заснована на точному дотриманні їх вимог усіма військовослужбовцями, зв’язана з ризиком для життя.

Особливість сучасної військової праці полягає в колективному характері, породженому все більшим введенням в збройних силах нових видів зброї й військової техніки, які обслуговують більші колективи військовослужбовців. Успішне застосування таких видів зброї й військової техніки може бути забезпечено лише вмілими й узгодженими діями багатьох людей, їх високою організованістю, дисциплінованістю, бездоганним виконанням кожним своїх обов’язків.

Аналіз особливостей військової праці дозволяє визначити її суть. В економічному плані вона означає таку форму суспільного поділу праці, при якій частина суспільства, зайнята в Збройних Силах, використовує військову техніку й озброєння за їх призначенням та лише виробляє специфічну послугу суспільству . Або, говорячи інакше, військова праця – це цілеспрямована діяльність особового складу збройних сил із захисту держави, яка виражена у формі військової служби.

Військова праця виступає складовою частиною сукупної суспільної роботи і носить корисний і необхідний характер.

Поява військової праці відноситься до того періоду, коли почали створюватися збройні сили як особлива організація в суспільстві. Військова праця пов’язана зі специфічним суспільним утворенням зі специфічними знаряддями праці.

Військова праця відрізняється від усіх інших видів праці своєю складністю й інтенсивністю. Військовослужбовці при мирних обставинах повинні бути готові до умов сучасної війни, що потребує найвищої напруги сил, волі й високого ступеня підготовки. А щоб підготувати себе до таких умов, необхідні щоденні витрати праці на оволодіння військовою спеціальністю, пов’язаною з підвищеною небезпекою для життя.

Специфіка військової праці полягає в тому, що в її основі лежать особливі матеріальні чинники людської діяльності. Будь-яка праця пов'язана з визначеними матеріальними чинниками, тобто засобами виробництва, за допомогою яких людина впливає на природу у своїх цілях або організовує свою діяльність у нематеріальній сфері. Для військової праці матеріальним чинником виступає озброєння і військова техніка. Але цей матеріальний чинник є засобом специфічного виробництва, що має основну мету   створити умови для мирної діяльності працівників матеріальної сфери, а не виробництва продукту.

Військова праця відрізняється особливим характером особистого чинника. Відомо, що в процесі бойової підготовки матеріальний чинник військової праці з'єднюється з особистими чинниками. Озброєння та військова техніка, незважаючи на досягнуті успіхи в створенні засобів управління складними системами зброї, не можуть діяти самостійно, необхідна праця військових з особливою організацією і управлінням.

Матеріальні потреби військових, що задовольняються за допомогою винагороди за працю і системи стимулювання військової праці, виступають у цілому в загальній категорії економічних інтересів.

В яких би сферах виробництва не були зайняті члени суспільства, розподілення життєвих засобів між ними здійснюється у відповідності з економічним законом розподілу праці. У зв'язку з цим оплата праці в будь-якій сфері суспільного виробництва допускає якісну оцінку і кількісні виміри трудових затрат. Це означає що суть заробітної плати робітників матеріального виробництва і сфери нематеріального виробництва одна і таж.

Всі основні закономірності формування оплати праці працівників Збройних Сил такі як і для працівників сфери матеріального виробництва. Для визначення розмірів їх оплати праці застосовується порівняльний метод, суть якого полягає в тому, що при встановленні заробітної плати працівнику-спеціалісту сфери специфічних послуг береться заробітна плата спеціаліста однакової кваліфікації приблизно таких-самих умов праці в сфері матеріального виробництва.

В ринкових умовах, коли багатьом трудовим колективам самим представлено право встановлювати оклади і ставки, коли іншим стає підхід до регулювання розподільних процесів, вибір надійного орієнтира для формування оплати військової праці стає проблематичним.

Специфічний характер військової діяльності (бойова підготовка, знаходження військ у бойовій готовності, проводження збройної боротьби, зв'язаної з ризиком для життя) здійснює вплив на вибір форм і методів задоволення матеріальних потреб особового складу Збройних Сил України, робить складним рішення проблеми всебічного стимулювання військової праці.

Військова праця носить форму чіткого зобов'язання, незаперечного підкорення, що ускладнює реалізацію особистого інтересу в споживанні. Цей інтерес наче висувався на другий план перед необхідністю виконання військового обов'язку.

Реалізація особистих інтересів військовослужбовців здійснюється за допомогою стимулів, які можуть визначається в формі нагород, відзнак та різного роду цільовими формами матеріального стимулювання до високих результатів у праці.

Особисті матеріальні стимули військовослужбовців виступають в двох основних формах: у грошовій та натуральній формі.

Специфіка військової служби об'єктивно потребує щоб, армія і флот мали здібності в різних умовах забезпечити задоволення матеріальних і культурно-побутових потреб особового складу, необхідних для збереження його боєздатності. Внаслідок цього форми реалізації особистих матеріальних інтересів військовослужбовців визначаються, перш за все характером військової праці.

В процесі матеріального забезпечення військової праці розрізнюють два поняття :

- винагорода за працю

- стимулювання праці.

Винагорода за працю - це основа задоволення матеріальних потреб військовослужбовців, що визначається в залежності від обсягу використаної військової праці в даних суспільних умовах. В обсязі винагороди за працю, виражається індивідуальна характеристика військовослужбовця, яка пов'язана з певними обов'язками особи, та спеціальними умовами тобто необхідністю задоволення культурних і побутових потреб як самого військовослужбовця так і членів його сім'ї.

В широкому розумінні винагороди за військову працю і заходи стимулювання праці знаходять вираження в одному понятті „ економічне стимулювання військової праці".

Стимулювання військової праці виступає в системі визначених додаткових матеріальних благ, які мають цілі віддати перевагу, виділити окремі сфери військової діяльності, які відрізняються від звичайних своєю інтенсивністю, роботою в екстремальних умовах, кліматичними та іншими особливостями здійснення праці, а також ступенями небезпеки для здоров'я і життя військовослужбовця. Стимулювання успішної військової праці може виступати й у звичайних умовах, коли необхідно виділити в економічному плані високі досягнення в бойовій підготовці.

Стимулювання представляє собою систему взаємопов'язаних заходів матеріального і морального впливу, направлених на підвищення кількісних і якісних результатів праці. Основна мета стимулювання - всесвітнє підвищення ефективності суспільної праці і всебічний розвиток всіх членів суспільства.

Особисті інтереси - це загальна властивість людей і форма безпосередньої реалізації матеріальних інтересів. Для військових вони визначаються особливостями функціонування даного суспільного організму і характером військової праці. Система винагороди за військову працю і його стимулювання враховує особливості самих Збройних Сил, умови проходження служби і комплектування військових, конкретний характер праці й обсяг енергії, що витрачається на виконання військових обов'язків. Винагорода за працю і система стимулів повинні будувати на таких обґрунтуваннях щоб викликати інтерес до військової служби, особливо в основному ключовому осередку Збройних Сил України - кадрового офіцерського складу.

Основним показником, який характеризує кількість і якість військової праці в теперішній час є посада яка виконується військовослужбовцем. В самій назві посади закладений обсяг праці, величина відповідальності, масштаб керівництва, освіта військовослужбовця, яку він повинен мати. Показником якості праці є тривалість служби. Як правило, чим більший стаж служби, тим більш цінним є військовослужбовець як одиниця військової праці. Виходячи з викладених показників якості, в нинішній час застосовуються такі принципи матеріального стимулювання:

- матеріальна зацікавленість кожного військовослужбовця в більш якісному здійснені своїх обов'язків, поставлених задач, підвищення майстерності і кваліфікації, рівня бойової підготовки;

- неприпустимість зрівнювального підходу при визначенні розмірів грошового забезпечення ;

- матеріальне стимулювання військової праці здійснюється в інтересах розвитку і удосконалення Збройних Сил України, забезпечення необхідної достатності оборони країни;

- матеріальне стимулювання повинно забезпечити застосування праці військовослужбовцями там, де це необхідно у відповідності з цілями і інтересами захисту держави.

Система матеріального стимулювання повинна носити комплексний характер і забезпечувати найбільш раціональне і всебічне задоволення потреб військовослужбовців тобто повинна включати в себе як натуральні види забезпечення так і грошові виплати.

Матеріальне стимулювання забезпечує матеріальну зацікавленість в результаті праці, активізацію діяльності військовослужбовців, що в кінцевому результаті має добрий вплив на підвищення бойової готовності Збройних Сил України.

Таким чином, військова праця являється працею специфічної області діяльності. Ця праця, хоч і є невиробничою, але суспільно-корисною, тому проблема вірного, найбільш раціонального його стимулювання виникає і в Збройних Силах України.

1.2  Грошове забезпечення у системі матеріального забезпечення військовослужбовців

Згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» держава гарантує військовослужбовцям матеріальне забезпечення, що стимулює зацікавленість громадян України у військовій службі [5].

Соціальний захист військовослужбовців як функція держави — це система норм права, що гарантують реалізацію конституційних прав та свобод, матеріальне та інше забезпечення у визначених державою розмірах, державне та інші види особистого страхування, а також встановлених законом заходів, застосування яких має усунути або запобігти порушенням соціальних прав військовослужбовців. Сутність соціального захисту полягає в  законодавчому забезпеченні реалізації економічних, політичних, соціальних і інших прав, свобод і інтересів громадян. Така постановка питання має конституційний відтінок.

Одним із важливих факторів матеріального забезпечення військовослужбовців є грошове забезпечення. Воно виступає одним із факторів якісного комплектування Збройних Сил.

Грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення включає виплати військовослужбовцям посадових окладів , окладів за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення.

Кошти на утримання ЗСУ виділяються з державного бюджету України. Державний бюджет – є основним джерелом витрат на оборону. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» видатки для Міністерства оборони визначені у розмірі 15,2 млрд. грн., із яких майже 65,93% (10 022 ,5 млн. грн.) - видатки на грошове забезпечення та оплату праці [3] .

Законом  України «Про Державний бюджет України на 2015 рік » видатки для Міністерства оборони визначені у розмірі 39,7 млрд. грн.. із яких 14,5 млрд. грн.. по загальному фонду і 125.7 млн. грн.. по спеціальному фонду на оплату праці і грошове забезпечення [4].

Питання організації грошового забезпечення військовослужбовців, приведення норм грошового забезпечення у відповідність до реального стану життя і діяльності військовослужбовців мають значення не лише для укріплення бойової готовності військ, частин і закладів, підвищення професійної майстерності військовослужбовців, але є визначальними в системі комплектування Збройних Сил України висококваліфікованими спеціалістами.

На сьогоднішній день основним та найбільш важливим стимулом для проходження військової служби та вирішальним фактором забезпечення укомплектованості Збройних Сил кадрами є грошове забезпечення військовослужбовців. З переходом нашої країни до ринкової економіки, всебічним розвитком грошових відносин, грошово-матеріальні блага здобули перевагу над питаннями моралі, честі та гідності. Таким чином саме матеріальні стимули вимагають підвищувати якість і ефективність бойової підготовки особового складу, бойову готовність армії в цілому. Грошове забезпечення є основою матеріального забезпечення військовослужбовців, а тому посилює матеріальну зацікавленість в досягненні високих показників бойової та фізичної підготовки особового складу. Недооцінка належного рівня грошового забезпечення військовослужбовців призводить до недоукомплектованості, небажання громадян України проходити військову службу, низького рівня підготовки особового складу, підриву престижу Збройних Сил України та інших негативних явищ в сучасній українській армії.

В результаті зменшення значення інших видів матеріального забезпечення роль грошового забезпечення у системі матеріального забезпечення суттєво зросла. Ця реакція обумовлює необхідність більш відповідального відношення до проблеми підвищення розмірів грошового забезпечення, що реалізується шляхом удосконалення існуючих і введення нових грошових виплат, безпосередньо залежних від результатів праці військовослужбовців, пов’язуючи все це з економічними реаліями сьогоднішнього дня.

При визначенні розмірів грошових виплат враховується специфіка діяльності військовослужбовця, а саме те, що його праця складається з несення військової служби, яка за кількістю та якістю не є однорідною у різних випадках. Ці різниці в умовах праці військовослужбовців виникають через різні об’єми роботи (взвод, рота, батальйон і т.д.), різні рівні кваліфікації (стан роботи, спеціальна освіта, військове звання, вчений ступінь), різні міри відповідальності, яка визначається службовим положенням військовослужбовця, важливістю дорученої йому справи, різних умов проходження служби. Грошове забезпечення, яке є одною із основних форм забезпечення потреб військовослужбовців, побудоване таким чином, щоб врахувати ці різниці в умовах праці. Це досягається шляхом встановленням різного роду додаткових видів грошового забезпечення для окремих  категорій військовослужбовців.

Різні види надбавок у видах Збройних Сил України обумовлені різницею в умовах проходження служби для військовослужбовців сухопутних військ, льотно-технічного складу авіації, підрозділів військ повітряних сил , кораблях військово-морських сил України.

Отже, саме грошове забезпечення виступає основним стимулом військовослужбовців до праці і займає значне місце в системі їх матеріального забезпечення, є компонентом задоволення матеріальних і духовних потреб, визначальним фактором рівня бойової готовності Збройних Сил України.

Приведення норм грошового забезпечення до реальних економічних потреб військовослужбовців укріплюють не лише бойову готовність військ, а й підвищують професійну майстерність особового складу та є визначальними в системі комплектування Збройних Сил України висококваліфікованими спеціалістами.

      Ігнорування специфічних особливостей військової служби при оплаті військової праці військовослужбовця тягне за собою зниження престижу військової служби. Саме тому з моменту створення незалежної України укомплектованість посад особовим складом в цілому по Збройним Силам суттєво збільшилась . У  зв’язку із ситуацією в Державі чисельність Збройних Сил України набагато збільшилась. Було проведено 3 етапи мобілізації в 2014 році , та заплановано 4 етапи мобілізації в 2015. З початку агресії Росії в Україні чисельність Збройних Сил нараховувало 130 тис. чоловік , а в кінці 2014 вже нараховувалось 200 тис. чоловік. В 2015 році планується збільшити чисельність до 230 тис. чоловік . Метою циклу часткових мобілізацій, які відбудуться у 2015 році, стане створення міцного резерву та заміна особового складу, який вислужив встановлений термін строкової служби.

      Щодо якісного комплектування Збройних Сил України особовим складом слід звернути увагу на такий фактор, як перехід до професійної армії. Адже професійна армія потребує великих реформ, як в системі грошового забезпечення, так і в Збройних Силах в цілому. В першу чергу для кращої фінансової диференціації в оплаті військової праці різних категорій військовослужбовців потрібно вдосконалити структуру грошового забезпечення Збройних Сил України, умови оплати військової праці.

1.3 Становлення та розвиток грошового забезпечення військовослужбовців

З 6 грудня 1991 року, з дня становлення ЗС України, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців проводилося згідно з Наказу МО СССР “О введении в действие положения о денежном довольствии военнослужащих Советской Армии” від 14 серпня 1978 року, який повністю втратив свою законодавчу силу лише 29 квітня 2001 року після введення Наказу МО України “Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України”. Грошове забезпечення військовослужбовців відповідно до Наказу МО СССР складалося з окладу за військовим званням, посадового окладу, додаткових видів грошового забезпечення та шляхового забезпечення.

Протягом 1978 – 1992 років оклад за військовим званням змінювався у межах від 85 до 50 % від посадового окладу офіцера. Фінансове забезпечення військовослужбовців перевищувало рівень середньої заробітної плати по СССР майже у 4-ри рази, а мінімальної – 8,5. Це надавало змогу підвищувати мотивацію приходу на військову службу та підтримувати відповідну елітність цієї професії. Величина посадового окладу майже вдвічі перевищувала рівень середньої заробітної плати (посадовий оклад командира корпусу становив від 230 до 260 руб. та середній рівень заробітної плати по державі – 137 руб.), а сукупна виплата додаткових видів надбавок та соціальних гарантій дозволяла забезпечувати належний життєвий рівень не тільки військовослужбовцю, а й всій його родині. До 1991 року проводилося в середньому щоквартальне підвищення посадових окладів військовослужбовців приблизно на 15 %, а також на початку 1992 року введена окрема виплата прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військовослужбовцям-мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військовослужбовцям жінкам одноразової грошової винагороди за безперервну службу від 3% до 20 %. Після здобуття незалежності протягом 1992 – 2005 років було введено в дію ряд нормативно правових актів, які визначали та уточнювали порядок виплат посадових окладів військовослужбовців, обов’язкових, додаткових надбавок та різних видів грошових винагород тощо. Переважно їх дія спрямовувалася на встановлення нових надбавок та додаткових винагород різним категоріям офіцерського складу. Навіть була здійснена спроба введення надбавки “заслужений юрист України” у 2005 році, що становила 30 % від посадового окладу, яка була відмінена у 2006 році Указом Президента України № 272. Особливої уваги заслуговує введення в дію закону “Об индексации денежных доходов населения”, що дозволило отримувати військовослужбовцям суми індексації їх грошового забезпечення за попередній місяць (даний закон спочатку був введений в дію для захисту малозабезпечених верств населення від впливу зростаючих темпів інфляції.) Тобто, з 1992 року постійне підвищення як посадових окладів так і окладів за званням частково було призупинено та замінено отриманням відповідної суми індексації залежно від змін темпів інфляції у державі та поступовим підвищенням премій, доплат. Тобто, фінансове забезпечення військовослужбовців все частіше почало залежати від підвищення або встановлення додаткових видів грошового забезпечення. Але, у зв’язку з наростаючими темпами інфляції з 110 до 1000 % та нестабільного рівня державної грошової одиниці під час кризових років навіть постійне підвищення розмірів посадових окладів та інших додаткових виплат суттєво не впливало на збільшення рівня як фінансового так і соціального забезпечення військовослужбовців. Тому наприкінці 1993 року для забезпечення постійного підвищення посадових окладів було введено спеціальну шкалу прив’язану до рівня мінімальної заробітної плати (наприклад Постанова Кабінету міністрів України № 419 “Про, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”) та встановлені нові посадові оклади (посадовий оклад командира корпусу становив 130550 крб., що вже на цей час був у 1,24 рази меншим за рівень середньої заробітної плати). З 01.12.1993р. були підвищені посадові оклади за військовим званням лише особам строкової служби, військовослужбовцям жінкам, та тим, що проходять службу за контрактом на посадах солдат, матросів, сержантів та старшин на 18 %. Також з 1994 року виникла можливість преміювання військовослужбовців залежно від власного грошового фонду на розсуд командира частини. Але прикріплення величин посадових окладів до змін мінімальної заробітної плати, у зв’язку з наявною гіперінфляцією та швидким знеціненням грошової одиниці, не дало необхідних позитивних змін щодо суттєвого підвищення фінансового забезпечення військовослужбовців. Розрив між рівнями мінімальної та середньої заробітної плати мав тенденцію до щомісячного збільшення, а завдяки сталому рівню посадового окладу та окладу за військовим званням рівень соціальної забезпеченості військовослужбовців – не змінювався. Для аналізу динаміки змін у структурі грошового забезпечення був визначений коефіцієнт щорічної зміни рівня грошового забезпечення відносно величини мінімальної заробітної плати для таких категорій військовослужбовців, як командир корпусу, командир батальйону (дивізіону), командир взводу, командир бригади, командир роти. Результати свідчать про стійке зменшення фінансового забезпечення військовослужбовців ЗС України з 1993 року по 2012 роки включно. Незважаючи на різке збільшення фінансування у 1993 році загалом за 34 роки наявна низхідна тенденція до підвищення грошового забезпечення відносно щорічних змін мінімальної заробітної плати по державі. З кінця 1994 року, у зв’язку з додатковою економією бюджетних коштів схема прив’язки встановлення посадових окладів до рівня мінімальної заробітної плати була скасована та знову встановленні їх законодавчо визначені величини (величина окладу за військовим званням полковника у 1994 році була в 1,37 раз меншою за величину середньої заробітної плати, а у 2012 – у 8,17). Протягом 1995 – 1996 років в середньому два рази на рік проводилося незначне корегування розмірів посадових окладів. У 1995 році було введено ряд стимулюючих надбавок та виплат що мали постійний щомісячний характер (надбавка 40% за особливі умови служби (рис. 4), виконання особливо важливих завдань, до 50% за значний обсяг робіт та виплата премій за рахунок фонду преміювання тощо). Тобто, з часом, постійні зміни посадових окладів почали замінювати через введення нових стимулюючих премій, що мали щомісячний обов’язковий характер (наприклад, у 2004 році максимальна сума однієї з таких премій досягла 33,3 % від посадового окладу військовослужбовця). Через уведення в дію 7 листопада 2007 року Постанови КМ України № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, була докорінно змінена схема розрахунку грошового забезпечення: змінені розміри посадових окладів, премій, надбавок та доплат[8]. Деякі виплати були замінені іншими (наприклад, премія у розмірі 33,3 % за старим посадовим окладом була замінена на 10 % за новим відповідно до Наказу МО України № 260 “Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, але від нового посадового окладу)[14]. Норми цієї постанови запроваджували нові умови грошового забезпечення військовослужбовців дев'яти силових міністерств і відомств, так і для осіб, звільнених з військової служби у минулі роки. Зокрема, структура та умови грошового забезпечення змінюються для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки та Державної кримінально-виконавчої служби. Після 2007 року жодним нормативним актом не була визначена необхідність збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців. Підвищення загального розміру грошового забезпечення відбувалося за рахунок збільшення розміру обов’язкової для виплати премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, наказом Міністра оборони України від 5 листопада 2010 року №576 “Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 22 липня 2010 №380” з 1 листопада 2010 року було збільшено мінімальний розмір преміювання військовослужбовців Збройних Сил України до 55 (70) відсотків посадового окладу, а з 1 червня 2011 року – 90 % для офіцерів, 125 % для контрактників, у 2011 році – особам сержантського та старшинського складу та науково-педагогічним працівникам з числа військовослужбовців кафедр вищих військових навчальних закладів, що мають статус національних – 70 %, іншим військовослужбовцям – 55%, а у 2012 році – особам сержантського та старшинського складу – 125%, науково-педагогічним працівникам з числа військовослужбовці в кафедр вищих військових навчальних закладів, що мають статус національних – 105%, іншим військовослужбовцям – 90%. Таким чином, відбулось збільшення рівня грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом збільшення розміру премії до 90 – 125 % посадового окладу та виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % від сукупності посадового окладу та окладу за званням . Для аналізу динаміки змін у структурі грошового забезпечення був визначений коефіцієнт щорічної зміни рівня грошового забезпечення відносно величини середньої заробітної плати . Результати свідчать про постійне підвищення фінансового забезпечення військовослужбовців відносно рівня середньої заробітної плати по державі (з 1992 по 2007 роки) та подальше його різке зниження. Навіть за суттєвого підвищення розмірів премій все одно рівень фінансового забезпечення військовослужбовців має тенденцію до щорічного зниження відносно розмірів мінімальної та середньої заробітних плат по державі.

Наприклад, командир корпусу отримував:

Вид виплати

розмір

дата

розрахунок

Всього

1

ОВЗ

135

1-31.12

135

2

ПО

2140

1-31.12

2140

3

НВР

35%

1-31.12

2140+135*0,35

796,25

4

НТ

15%

1-30.11

2140*0,15

321

5

НКК

8%

1-31.12

2140*0,08*0,5

85,6

6

НВОВЗ

50%

1-30.11

2140+135+796,25*0,5

1535,60

7

Премія

90%

1-30.11

2140*0,9

1926

8

ЩДГВ

60%

1-30.11

2140+135+796,25+321+85,6+1535,6+1926*0,6

4163,67

11100,12

У 2007 році командир корпусу получав 6936,45 грн. грошове забезпечення, а розмір середньої заробітної плати становив 1675 грн. це в  4,14 рази більше грошове забезпечення порівняно до розміру середньої заробітної плати , а у 2012 році – командир корпуса получав 11100,12 грн. грошового забезпечення, а середня заробітна плата становила 3337 грн., що на  3,32 рази більше. У 2015 році командир корпусу получає 11100,12грн. ,а середня заробітна плата становить 4300грн. це в 2,58 рази більше грошове забезпечення ніж середня заробітна плата.

Відповідно до Концепції реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року  передбачається збільшення питомої ваги посадових окладів та окладів за званням у структурі грошового забезпечення на 80 % для підвищення престижу професії та можливості конкурентно-спроможності на ринку праці, так як середнє грошове забезпечення контрактника майже в половину менше за розмір середньої заробітної плати.

Таким чином сьогодні склалася ситуація, за якої, навіть з урахуванням виплати премії (90%) та надбавки за виконання особливо важливих завдань, грошове забезпечення військовослужбовців не може перевищити рівень фінансового забезпечення військовослужбовців, що також здійснює свій вплив на рівень соціального забезпечення військовослужбовців та конкурентоспроможність військової служби на ринку праці.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ З ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗА ЧАСИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРІЇНИ

2.1.  Розвиток основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за часи незалежності

  Після розпаду СРСР, із здобуттям Україною незалежності розпочинається реформування Збройних Сил України а одним із головних елементів було реформування грошового забезпечення військовослужбовців,адже на території нашої держави залишилась велика кількість військових частин та 30% ВПК Радянського Союзу. Що в свою чергу було занадто важким тягарем для незалежної країни адже утримати тільки особовий склад який на тай час нараховував близько 768 тисяч, було не так то просто, так як головним джерелом фінансування залишився державний бюджет. Як наслідок цього, фінансування оборонних потреб різко скоротилось. Зокрема це підтверджують такі дані, що в 1990 році витрати на оборону становили 30% ВВП, а вже в 1996 році склали лише 1,57% від ВВП.

Для військовослужбовців строкової служби, так і для прапорщиків та військовослужбовців, що проходять службу за контрактом для оплати посадових окладів застосовуються тарифні розряди. Відповідно до посади, яку військовослужбовець займає,а також складності та обсягу робіт, які він виконує, йому присвоюється відповідний тарифний розряд. До1994 у Збройних Силах України існувало 9 тарифних розрядів, розміри окладів яких поряд з іншими основними видами грошового забезпечення в період економічної нестабільності в Україні зазнавали змін. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 8 липня 1994 «Про доповнення до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 1993 №419» в Збройних Силах України з 8 липня 1994 року вводиться Х тарифний розряд. З цього нововведення стає помітним такий факт, що максимальний розмір Х тарифного розряду прапорщиків та військовослужбовців, що проходять службу за контрактом майже не відрізняється від мінімального розміру посадового окладу військовослужбовців офіцерського складу. Це говорить про підвищення матеріального стану цих категорій військовослужбовців.

В 1996 році економіка України досягає значних позитивних зрушень. Зокрема, спостерігається значне зниження індексу інфляції з 109.4% у січні до 100.9% в грудні 1996 року. Це в свою чергу дає підстави для формування розмірів окладів грошового забезпечення на більш тривалий термін. Зокрема Указом Президента України №923/96 від 4.10.1996 року вводяться розміри окладів за військове звання, посадові оклади військовослужбовцям офіцерського складу, прапорщиків та військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

У 2000 році для поліпшення матеріального забезпечення військовослужбовців Постановою Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000р. було введено підвищення посадових окладів.

У 2007 році була затверджена Постанова Кабінету Міністрів України №1294 «Про упорядкування структури та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», що ще раз підвищує розміри посадових окладів.

Найменування посади

Розміри окладу

УПУ

923/1996

ПКМУ

829/2000

ПКМУ

1294/2007

Міністр оборони України   

180

380

2000-2250

Перший заступник Міністра оборони України

170

340

2000-2250

Заступник Міністра оборони, командувач видів Збройних Сил України

165

330

2000-2250

Начальник Головного управління,  командувач військ військового округу

155-165

250-260

2000-2140

Командувач ОТК

147-155

260

2000-2140

Начальник самостійного управління, командувач армії

145-155

235-250

1700-1800

Командир корпусу

140-145

225-235

1500-1600

Начальник відділу у складі управління

130-140

210-225

1350-1400

Командир дивізії

125-135

200-220

1350-1400

Начальник групи

120-130

195-210

1250-1350

Старший офіцер, командир бригади

115-125

185-200

1150-1200

Офіцер, командир полку

105-115

170-185

1050-1150

Командир батальйону, дивізіону

95-105

155-170

1000-1100

Командир роти, батареї

90-100

145-160

950-1050

Командир взводу

80-90

135-145

750-850

В 2001 році 5 березня був прийнятий наказ Міністра Оборони України №75 «Положення про грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України». Порядок нарахування залишився той же який теж був передбачений в наказі Міністра оборони СРСР №75 1978 року, але відбулись деякі зміни:

  1.  У разі призначення військовослужбовців строкової служби з одних посад на інші посадові оклади за новими посадами виплачуються з дня підписання наказу про призначення:
  2.  Військовослужбовці, які в період проходження строкової служби прийняті на посади солдат (матросів), сержантів і старшин за контрактом оклади за військовим званням виплачуються з дня підписання контракту, але не раніше дня зарахування та призначення на відповідні посади:
  3.  Прапорщикам (мічманам), військовозобовязаним та жінкам, які підлягають зарахування на військову службу за контрактом оклади за військове звання виплачуються з дня зарахування до списків особового складу військової частини:
  4.  Особам офіцерського складу, призваним на військову службу із запасу у добровільному порядку або за призовом, оклади за військовими званнями виплачуються з дня прибуття до військового комісаріату:
  5.  Строк тимчасового виконання посади обчислюється з дня вступу військовослужбовця до виконання обовязків за посадою, але не раніше дня підписання командиром військової частини наказу про допуск до тимчасового виконання посади і до дня звільнення з посади включно.

11 червня 2008 року було видано Наказ Міністра Оборони №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам», що в свою чергу відмінив попередні та вносить деякі зміни:

  1.  Особам рядового, сержантського та старшинського складу, направленим для проходження строкової служби у звязку з розірванням контракту, із дня розірвання контракту виплачується посадові оклади військовослужбовцям строкової служби за займаними посадами та припиняється виплата грошового забезпечення, установленого для осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять службу за контрактом .
  2.  Військовослужбовцям строкової служби, призначеним у звязку з переходом військової частини на новий штат на посади рядового, сержантського та старшинського складу, оклади за цими посадами виплачуються з дня підписання наказу про призначення, але не раніше дня оголошення в наказі командира військової частини про перехід на новий штат і дня одержання військовою частиною нового штату.
  3.  Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу за контрактом ( за призовом ), із дня вступу до виконання обовязків за посадою та до першого щорічного оцінювання – виплачується максимальні посадові оклади за цими посадами.
  4.  Особам офіцерського складу, призваним на військову службу за призовом із запасу, з дня відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату та до дня вступу до виконання обовязків за посадою, на яку вони призвані, виплачується мінімальний посадовий оклад, передбачений за первинною типовою офіцерською посадою «командир взводу»
  5.  Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, у тому числі із запасу (крім військовослужбовців строкової служби, які прийняті на військову службу за контрактом), оклади за військовим званням виплачуються з дня зарахування до списків особового складу військової частини.
  6.  Особам офіцерського складу, призваним на військову службу за призовом із запасу, оклади за військовим званням виплачуються з дня відправлення у військову частина з районного (міського) військового комісаріату.
  7.  Військовослужбовцям, допущеним у період перебування у розпорядженні до тимчасового виконання обовязків за не вакантними посадами, посадові оклади за не вакантними посадами, що тимчасово виконуються, не виплачуються.

Щодо окладів за військовим званням та їх розміри майже не змінились, Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року №923/96 були встановлені оклади за військовим званням. Із збільшенням у 1999 році посадових окладів наступним кроком було збільшення Указом Президента України від 29 січня 1999 року №98/99 і оклади за військовим званням, що неможна сказати про Постанову Кабінету Міністрів України від  листопада 2007 року «1294, де змінне відбулось.

Військове звання

Розміри окладу

УПУ

923/1996

ПКМУ

98/99

ПКМУ

1294/2007

Генерал армії України

112

160

160

Генерал-полковник

100

150

150

Генерал-лейтенант

95

145

145

Генерал-майор

89

140

140

Полковник

78

135

135

Підполковник

73

130

130

Майор

68

125

125

Капітан

59

120

120

Старший лейтенант

55

115

115

Лейтенант

50

110

110

Молодший лейтенант

46

105

105

Старший прапорщик

32

65

65

Прапорщик

28

60

60

Старшина

26

55

55

Старший Сержант

25

50

50

Сержант

24

45

45

Молодший Сержант

23

40

40

Старший солдат

22

35

35

Солдат

20

30

30

Дану ситуацію прокоментував заступник Міністра оборони України Борис Андресюк так: «мізерний є оклади за військовим званням, які не змінювались з 1999 року. Так, військове звання «сержант» передбачає надбавку лише 45 гривень, «капітан» - 120 гривень, а «полковник» - 135 гривень. Ця ситуація аж ніяк не сприяє підняттю престижу служби у Збройних Силах України. Виникає логічне запитання, навіщо командиру роти – «капітану» досягати якихось успіхів по службі, йти кар’єрними сходами, якщо різниця між ним і «полковником» - лише 15 гривень, а рівень відповідальності незрівнянно більший».

Постановою Кабінету Міністрів України №452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців» від 6 грудня 1998 року було введено розміри процентних надбавок за вислугу років до окладів грошового забезпечення військовослужбовців.

Вислуга років

Розміри надбавки у %

ПКМУ

№452

ПКМУ

№419

ПКМУ

№1294

1-2 років

-

5%

5%

2-5 років

5%

10%

10%

5-10 років

10%

20%

20%

10-15 років

15%

25%

25%

15-20 років

20%

30%

30%

20-25 років

25%

35%

35%

25-30 років

30%

40%

40%

Більше 30 років

40%

Процентна надбавка за вислугу років – це один із видів щомісячних виплат грошового забезпечення являє собою стимулювання проходження військової служби. Основна ціль виплати – зацікавити військовослужбовця до найбільш тривалої служби. Ця надбавка займає особливе місце в системі грошового забезпечення, адже прямо залежить від розмірів окладу за військовим званням і посадового окладу, і в тому є суттєво частиною всієї суми місячного розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Але враховуючи те, що проходження служби у ВВНЗ у вислугу раніше не враховувалось, а також для отримання п’ятипроцентної надбавки потрібно ще було прослужити не менше 2 років, можна сказати, що ця надбавка була малоефективною. Адже, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) лише після 6 років служби отримували право на надбавку в розмірі 5% що звичайно не могло служити достатньою компенсацією за прослужені роки.

Частковим вирішенням цієї проблеми були прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №419 від 7.06.1993 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ». Цією Постановою було введено нові розміри відсоткової надбавки до окладів грошового утримання за вислугу років ці розміри залишились без змін і про дубльовані у Постанові Кабінету Міністрів України №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

На перший погляд розміри суттєвих змін не зазнали, але слід звернути увагу на те, що при складанні нових розмірів надбавки акцент був зроблений на збільшення компенсації за відносно не тривалий період служби. Адже, якщо раніше при вислузі більше 5 років, надбавка складала 10%, то зараз ця надбавка складає при вислузі від 2 до 5 років, а щодо надбавки у розмірі 15%, то вона взагалі була відмінена. Отже зміни розміру відсоткової надбавки поступово наближаються до своєї головної цілі – зацікавити військовослужбовців до найбільш тривалої служби. Але звичайно ці розміри недостатньо компенсують прос лужені роки військовослужбовця.

Звичайно, такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад і оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, не єдиним в системі грошового забезпечення. В процесі становлення Збройних Сил України зазнають змін існуючі та зявляються нові додаткові види грошового забезпечення.

Для покращення соціального захисту військовослужбовців в 1991 році Наказом Міністра Оборони №530 «Порядок виплати грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов’язків і бездоганну військову дисципліну» починається виплата одноразової грошової винагороди за підтримання викової бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов’язків і бездоганну дисципліну в розмірі двох місячних окладів грошового утримання на рік та матеріальної допомоги в розмірі місячного окладу грошового утримання на рік. Розміри цих винагород прямо залежить від основних видів грошового забезпечення і суттєво покращував би матеріальні можливості військовослужбовців, адже розмір цієї винагороди рівнявся грошовому забезпеченню військовослужбовця, яке він заробляє майже за 2 місяці. Але тут нам знову треба повернутись до такого поняття, як інфляція, яка зводить намагання уряду хочу якось покращити матеріальне становище військовослужбовців до не таких вже і позитивних і відчутних зрушень.

Наступним кроком реформування системи грошового забезпечення є Постанов Кабінету Міністрів України №171 19.03.1993 року «Про грошове забезпечення окремих категорій військовослужбовців». В цій Постанові з метою підвищення соціального стану науково складу Збройних Сил, а також зменшення відсотку та залучення нових, висококваліфікованих працівників вводиться доплата за науковий ступінь кандидати і доктора наук у розмірі відповідно 15% і 20% від посадового окладу, яку введено з 1 січня 1994. На сьогоднішній день розміри доплати коливається від 5% до 25% посадового окладу.

Ще одним кроком реформування грошового забезпечення є Указ Президента України №615/95 від 4.07.1995 року «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України». Згідно з цим Указом з метою посилення соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та відповідно до Статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» вводиться нові надбавки. Зокрема встановлюється військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячна надбавка у розмірі 40% від окладів грошового утримання за особливі умови служби та виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт – до 50% від окладів грошового утримання. Виплати були неефективні і тільки збільшували номінальні розмір грошового забезпечення. Також цим Указом вводиться таке поняття, як преміювання військовослужбовців, що являє собою спрямування частки коштів на матеріальне стимулювання праці військовослужбовців.

Відповідно до Указу командира військової частини, керівникам установи та організацій надається право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотирьохмісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

За часи незалежності преміювання відбувалось:

  1.  Згідно Указу Президента України №615/95 від 4.07.1995 року «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» , розміри премії військовослужбовця встановлював командир військової частини.
  2.  Згідно Наказу Міністра Оборони України №457 від 16.12.1998 «Про затвердження Інструкції про умови преміювання військовослужбовців Збройних Сил України», розмір премії становить 33,3% від всього грошового забезпечення за місяць.
  3.  Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.07 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців…», Розміри премії, але не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби. Номінальний розмір премії щороку встановлюється наказом Міністра оборони України про бюджетну політику Міністерства оборони України на відповідний рік.

Премія відіграє важливу роль в матеріальному плані, адже є вагомою часткою грошового забезпечення військовослужбовця, але не виконує функції премії і належної ролі.

Ще одним підпунктом цього Указу вводить в дію виплату військовослужбовцям в разі відбуття їх у чергову відпустку матеріального допомоги в розмірі двох окладів грошового утримання, що є це одним кроком до покращення матеріального становища військовослужбовців. Цей Указ вступив в дію з 1 липня 1995 року і був скасований в звязку з появою Указу Президента України №923/96 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» від 04.10.1996 року.

Ще одним кроком реформування грошового забезпечення стає прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців , осіб рядового на начальницького складу», яка вводить грошову допомогу на оздоровлення. Допомога для оздоровлення при щорічній основні відпустці виплачується офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям які проходять службу за контрактом в разі відбуття їх в щорічну чергову відпустку. Проходження військової служби, особливо в сучасних умовах, вимагає великого напруження сил, для відновлення яких і передбачена чергова відпустка. Але на відміну від звичайної праці, військова служба пов’язана з певними втратами здоров’я (надмірне витрачання енергії як фізичної так і нервової, постійне перебування у стані стреса і т.п.). Тому для більш якісного відпочинку і надання можливості відновлення під час відпустки втраченого здоров’я призначена допомога для оздоровлення при щорічній основні відпустці. Тобто допомога для оздоровлення при щорічні основні відпустці носить характер гарантії держави щодо соціального захисту військовослужбовців. Допомога для оздоровлення при щорічні основні відпустці виплачується в у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з посадових окладів, окладів за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовці мають право за штатними посадами на день вибуття у відпустку.

Одноразова допомога на початкове обзаведення, назви допомоги можна побачити, що ця виплата призначена для допомоги військовослужбовцям на першому етапі військової служби за контрактом на посадах солдат, сержантів, старшин. Якщо взяти до уваги, що вона виплачується тільки військовослужбовцям, які прийняті на службу за контрактом на посади солдат, сержантів, старшин безпосередньо зі строкової служби (без звільнення в запас), то можна зробити висновок, що ця допомога призначена для придбання військовослужбовцями речей першочергової необхідності (постільні речі, посуд, і т.п.). Справа в тому, що військовослужбовці в цьому випадку змінюють статус з військовослужбовців строкової служби, які проживають в казармі та перебувають на повному державному забезпеченні (проживання, харчування, одяг і т.п.), на військовослужбовців за контрактом, які самостійно вирішують питання щодо проживання, харчування та інше. При цьому на першому етапі після строкової служби військовослужбовцям необхідна певна сума для придбання речей першої необхідності.

Військовослужбовці, які прослужили не менше шести місяців на строковій службі і мають відповідну освіту та за станом здоров’я можуть проходити військову службу, можуть, за їх бажанням, підписувати контракт на проходження військової служби на посадах солдатів, сержантів, старшин без звільнення в запас. Таким військовослужбовцям відповідно до додатка № 25 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 р. виплачується одноразова допомога на початкове обзаведення в наступних розмірах : 95 - прийнятим на термін до 3 років включно - місячного окладу грошового утримання; - прийнятим на термін більше 3 років - двох місячних окладів грошового утримання. Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.07 № 1294 та наказу Міністра оборони України від 24.01.09 № 30 військовослужбовцям допомога виплачується в обсязі 50% від її номінального розміру, крім тих, хто належить до плаваючого або льотного складу, проходить службу в аеромобільних військах, виконує роботи під водою або займається розмінуванням вибухових предметів. Допомога виплачується від окладів за військовим званням та окладів за посадами, на які військовослужбовці призначені, тільки за умов, що вони приступили до виконання цих посад.

Початкова реформування додаткових видів грошового забезпечення стає Постанова Кабінету Міністрів України №1431 від 20.12.1997 року яка, вводить перелік додаткових видів грошового забезпечення. Але цей перелік викликає неабияке обурення з боку військовослужбовців, адже не в повній мірі забезпечує їх соціальний захист відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей». Тому ця Постанова була відразу же відмінена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1479 від 30.12.1997.

Перелік додаткових видів грошового забезпечення був суттєво змінений та доповнений новими додатковими видами грошового забезпечення.

Зокрема були змінені такі додаткові види грошового забезпечення:

  1.  Надбавка за кваліфікацію особам офіцерського складу – військові льотчики і штурмани інструкторського складу, які мають клас 2, 1 та клас снайпера. Розмір цієї надбавки було змінено для 2 класу з 10% до 5%, 1 класу – з 15% до 8%, клас снайпер – з 20% до 10%
  2.  В доплаті за науковий ступінь і вчене звання, замість існуючих доплат у розмірі 15% і 20%, категорії військовослужбовців, які отримували цю доплату, розширяються,а з нею розширяється і розміри доплат відповідно від 15% до 50% в залежності від наукового ступеню і вченого звання.
  3.  Надбавка за знання та використання іноземною мови. Замість існуючої надбавки до 10% вводиться в дію надбавка розміром від 5% до 25% в залежності від кількості іноземних мов.
  4.  Підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії. Розміри збільшені за відмінні оцінки та добрі і відмінні з 25% на 50% і з 10% на 25% відповідно

На основі цих змін та ряду інших в дію вводиться Постановою Кабінету Міністрів України №452 від 6.04.1998 року новий перелік додаткових видів грошового забезпечення.

Наступним кроком в реформуванні системи служить Постанова Кабінету Міністрів України №1695 від 15.09.1999 року «Про порядок нарахування та виплати щомісячної надбавки за службу в Збройних Силах». Згідно цієї Постанови на виконання Указу Президента України від 14 липня 1999 №847 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Силах України» було встановлено, починаючи з 1 вересня 1999 року, виплату військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячної надбавки за службу у Збройних Силах в розмірі до 40% посадового окладу. Ця надбавка виплачується разом з грошовим забезпеченням за поточний місяць військовослужбовцям, які згідно із законодавством мають право на отримання посадових окладів за встановленою або тимчасовою посадою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 наказом Міністра оборони України від 6 березня 1995 р. № 50 введена в дію 55 Інструкція про розміри і порядок виплати надбавки військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці . Виплата надбавки військовослужбовцям у зв’язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, здійснюється у штабах видів Збройних Сил України, військових округах, управліннях центрального апарату Міністерства оборони України, в об’єднаннях, з’єднаннях, військових частинах; військово-навчальних закладах, установах, організаціях та підприємствах (далі – військових частинах) Міністерства оборони України, які одержали дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності, пов’язаної з державною таємницею. Надбавка до посадових окладів у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, виплачується військовослужбовцям, які за своїми функціональними обов’язками або на час виконання робіт, згідно з укладеними договорами, займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням та використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці (далі – які працюють в умовах режимних обмежень). Військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, встановлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня таємності інформації: - відомості та їх носії, що мають ступінь таємності ― особливої важливості – 20 %; - відомості та їх носії, що мають ступінь таємності ― цілком таємно – 15 %; - відомості та їх носії, що мають ступінь таємності ― таємно‖ – 10 % (2) Військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень і безпосередньо виконують науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі – НДДКР), що містять державну таємницю і передбачені державним замовленням (контрактом) установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня таємності та обсягу інформації: - відомості та їх носії, що мають ступінь таємності ― особливої  важливості‖ – 70-100 %; - відомості та їх носії, що мають ступінь таємності ― цілком  таємно‖ – 30-70 %; - відомості та їх носії, що мають ступінь таємності ―  таємно‖ – 10-30 % [1]. Надбавка у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, нараховується військовослужбовцям від посадових окладів, що отримуються за основною або тимчасовою посадою.

Із введеним з 1 січня 2003 року Указ Президента України №173 від 23.02.2002 року щомісячної 100%-ої надбавки та з 1 травня 2003 року Указ Президента України №389 / Наказ Міністра Оборони України №146/1/11/201 надбавки за безперервну службу від 3 до 20%. Розміри грошового забезпечення військовослужбовців у порівнянні з 2002 року збільшились на 60-80%. У кінці 2004 року відбулась виплата надбавки за безперервну службу в максимальних розмірах ( від 10 до 90 % ) грошове забезпечення військовослужбовців, які мали право на її отримання, збільшилось ще на 7 – 58% (залежно від вислуги років ).

Згідно Наказу Міністра Оборони України  від 4 січня 2005 року №3 були введені нові розміри надбавки за безперервну військову службу.

Вислуга років

Розмір надбавки

Понад 5 років

10%

Понад 10 років

30%

Понад 15 років

50%

Понад 20 років

65%

Понад 25 років

85%

Із вступом в силу 11 червня 2008 року НМОУ №260 дану надбавку було відмінено, на її зміну прийшла винагорода за тривалу безперервну військову службу яка виплачується військовослужбовцям один раз на 5 років.

Вислуга років

Розміри надбавки

15 років

1,0

Посадовий оклад і оклад за військовим званням

20 років

1,5

25 років

2,0

30 років

2,5

35 і кожні наступні 5 років

3,0

2.2. Зміни в грошовому забезпеченні військовослужбовців Збройних Сил України за останні роки в контексті стимулювання до проходження військової служби

Наступним кроком вдосконалення структури грошового забезпечення стало прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка затвердила нові схеми розмірів посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів, посадових окладів осіб рядового а начальницького складу, окладів за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового складу і начальницького складу. Цією постановою вводиться нова надбавка до посадового окладу за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) в розмірі 50% та 100% посадового окладу. Наказом Міністра Оборони України №56 від 19 лютого 2008 року ця надбавка була визначена як 100% посадового окладу для військовослужбовців, які проходять службу в ЦАМО, командуваннях видів Збройних Сил України, Об’эднаному ОК та розробляють, проводять експертизи нормативно – правових актів: військовослужбовці, які залучаються Антитерористичним центром СБУ до проведення антитерористичних заходів. Наказом Міністра Оборони України №30 від 24 січня 2009 року дана надбавка в розмірі 50% посадового окладу була визначена для осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і виплачувалась в поточному місяці за результатами минулого. Проте і ця надбавка лише номінально збільшує грошове забезпечення рядового військовослужбовця. Надбавка майже повністю дублює щомісячну 100% надбавку, яка була відмінена.

Надбавки за роботу з особовим складом Відповідно до додатка № 25 постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.07 № 1294, надбавка виплачується у розмірі 15 відсотків від посадового окладу . Надбавка за роботу з особовим складом виплачується особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом і виконують посади старшин підрозділів із штатною чисельністю військовослужбовців строкової служби більше ніж 20 осіб . Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.07 № 1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатком № 25 до постанови (у т.ч. надбавка за роботу з особовим складом), їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого постановою розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, які знешкоджують вибухові предмети . Відповідно до п.18 Інструкції, виплата надбавки проводиться з дня вступу зазначених військовослужбовців до виконання обов’язків за посадами старшин підрозділів, але не раніше дня підписання наказу про призначення. Виплата надбавки припиняється з дня, наступного за днем звільнення їх від посад.

З метою підвищення престижу військової служби та додаткового її стимулювання в окремих видах Збройних Сил та родах військ, а також для посилення соціального захисту військовослужбовців постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.10 № 889 запроваджено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди. Порядок її виплати визначений наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595. Винагорода, на момент її запровадження, була призначена для підвищення грошового забезпечення військовослужбовців льотного і плаваючого складу. При цьому її розмір залежав від наявності у військовослужбовців годин польотів або ходових годин: за наявності останніх винагорода виплачувалась у розмірі до 100% місячного грошового забезпечення, при відсутності – до 20%. Згодом коло осіб, що мали право на цю винагороду, поступово збільшувалось. Її виплата спочатку була запроваджена для певних категорій військовослужбовців, що проходять службу на території Автономної республіки Крим (далі – АР Крим), а також військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів, потім – для військовослужбовців, які проходять службу у високомобільних десантних військах. При цьому умови виплати було змінено, і вона виплачувалась усім військовослужбовцям, які мали на неї право, у розмірі до 100% місячного грошового забезпечення, незалежно від наявності польотів або виходів у море. Починаючи з 1 квітня 2013 року виплата щомісячної додаткової винагороди запроваджена для всіх військовослужбовців Збройних Сил України (крім строкової військової служби) у порядку, що зазначений нижче. Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода виконує роль виплати, що, з одного боку стимулює проходження військової служби в особливих умовах в окремих видах Збройних Сил та родах військ, а з іншого боку – має характер державної гарантії щодо посилення соціального захисту військовослужбовців Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.10 № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) у таких розмірах на місяць:

1. У розмірі до 100% місячного грошового забезпечення військовослужбовцям

- які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України,

- які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком до зазначеної постанови – окремі установи, організації і військові частини, що дислоковані на території АР Крим),

- які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил,

- які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, - льотного складу Збройних Сил.

2. Іншим військовослужбовцям Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби):

- з 1 квітня 2013 року – до 20% місячного грошового забезпечення,

- з 1 вересня 2013 року – до 40% місячного грошового забезпечення,

- з 1 січня 2014 року – до 60% місячного грошового забезпечення,

- з 1 квітня 2014 року – до 80% місячного грошового забезпечення,

- з 1 липня 2014 року – до 100% місячного грошового забезпечення .

На сьогодні щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовці(крім строкової служби) получають у розмірі 60% , а в розмірі 100% получають військовослужбовці які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, - льотного складу Збройних Сил.

Відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди, що затверджена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад,  оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою. Військовослужбовцям, звільненим з льотної роботи на підставі постанови військово-лікарської комісії, винагорода в розмірі до 100% місячного грошового забезпечення виплачується до дня звільнення від льотної роботи, визначеного в постанові військово-лікарської комісії, про що оголошується в наказі командира військової частини. Наступний розмір винагороди визначається з дня вступу у виконання відповідної посади. Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Інакше кажучи, винагорода виплачується в поточному місяці за минулий на підставі наказу командира військової 70 частини, що видається на початку кожного місяця, що настає за місяцем, за який виплачується винагорода, із зазначенням в ньому розміру винагороди . При цьому необхідно враховувати той факт, що деякі додаткові види грошового забезпечення, що включаються до розрахунку винагороди, також виплачуються в поточному місяці за минулий. При обчисленні суми винагороди необхідно включати суми окладів грошового утримання і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які мають право військовослужбовці за відповідний місяць, а не у відповідному місяці. Це означає, що для розрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди (далі – ЩДГВ) в травні за квітень необхідно враховувати суми окладів грошового утримання, надбавки за вислугу років, надбавки за класну кваліфікацію, інших виплат, що були здійснені у квітні – за квітень, а також суми надбавок за виконання особливо важливих завдань, за особливі умови служби, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, премії та інших виплат, що були здійснені у травні – за квітень. Крім цього, військовослужбовцям, що були допущені до тимчасового виконання обов’язків за посадами, у поточному місяці за минулий здійснюється доплата різниці в посадових окладах за посадами, що тимчасово виконуються, і за їх штатними посадами. Це є матеріал іншої навчальної теми, але при вивченні порядку виплати ЩДГВ необхідно усвідомлювати принцип її нарахування. Для цього треба розуміти, що зазначена доплата при тимчасовому виконанні обов’язків за посадами включається до розрахунку суми ЩДГВ за таким самим принципом: наприклад, доплата, що була здійснена у травні за квітень, включається до розрахунку суми ЩДГВ за квітень, що буде виплачена у травні. Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення та припиняється з дня, наступного за днем звільнення від обов'язків за посадою. Військовослужбовцям, які вибувають з військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини. Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за:

- порушення статутних правил несення служби;

- особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки;

- уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння);

- порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.

У зв’язку із ситуацією у Державі був прийнятий наказ Міністерства Оборони України №49 від 02.02.2015 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» цим наказом було зазначено порядок та умови
виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду. Цим наказом передбачена винагорода за участь в АТО , що становить суму місячного грошового забезпечення військовослужбовця , але не менше 3000 грн.

Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях виплачується За безпосередню участь у бойових діях після видання бойового наказу військовослужбовцям військових частин виплачується додаткова винагорода у розмірі 1000 гривень за кожну добу такої участі.

Безпосередня участь у бойових діях визначається тільки за ті дні, коли військовослужбовці виконують завдання на напрямку зосередження основних зусиль (напрямку головного удару) . Виплата додаткових винагород здійснюється щомісяця за підсумками фактичного виконання конкретних завдань за минулий місяць.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» були зазначені розміри додаткових винагород за знищення (захоплення) :

Найменування завдання

Розмір винагороди, гривень

Корабля 1 рангу :

243600

2 рангу

182700

3 рангу

121800

4 рангу

97440

бойового літака (винищувальної та штурмової авіації), зенітного ракетного комплексу

121800

реактивної системи залпового вогню

60900

тактичного ракетного комплексу, військового літака

54810

танка, наземної артилерії (самохідної), бойового вертольота

48720

наземної артилерії (іншої), військового вертольота, протитанкового ракетного комплексу

42630

бойової машини піхоти (десанту), бронетранспортера, броньованої розвідувально-дозорної машини

42630

іншого літального апарата (об’єкта), оснащеного засобами ураження або спостереження (у тому числі безпілотного)

36540

переносного зенітно-ракетного комплексу

30450

судна військового (допоміжного) забезпечення водотоннажністю понад 5 тис. тонн

30450

судна військового (допоміжного) забезпечення водотоннажністю до 5 тис. тонн включно

24360

військового автомобіля (вантажного, спеціалізованого), малогабаритного судна бойового (розвідувального) призначення, військового тягача

12180

Також цією Постановою були визначенні розміри за успішне виконання бойового завдання, визначеного розпорядчим документом вищого органу військового управління (виплачується на з’єднання, окрему військову частину, установу):

Найменування завдання

Розмір винагороди, гривень

бригадою

365400

полком; батальйонно-тактичною групою

243600

батальйоном; дивізіоном; прирівняними до них військовими частинами (підрозділами)

121800

ротою; батареєю; ескадрильєю; взводом; групою; прирівняними до них підрозділами

60900

РОЗДІЛ ІІІ. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ З ПИТАНЬ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ

3.1. Актуальні питання нормативно-правової бази з грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України

Розглядаючи актуальні питання щодо грошового забезпечення виникає доволі багато проблемних питань.

Почнемо з того, що грошове забезпечення – це частка національного доходу, яку в грошовій формі отримують військовослужбовці для задоволення своїх матеріальних та культурних потреб з урахуванням особливостей і порядку проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців. З іншого боку, грошове забезпечення – це всі види грошового забезпечення, в тому числі матеріальна допомога, допомога на оздоровлення, виплати, пов’язані зі звільненням із військової служби, виплата яких здійснюється за рахунок коштів Держбюджету України, яке визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До квітня 2015 року діяло обмеження щодо нарахування грошового забезпечення  -  воно повинно було  не перевищувати сім мінімальних заробітних плат, що становить станом на 01.01.2015 року  8526 гривень.

Грошове забезпечення є основним джерелом отримання доходів  військовослужбовця. Тому повне і своєчасне задоволення військовослужбовця грошовим забезпеченням є постійною турботою командирів і начальників усіх ступенів. Грошове забезпечення військовослужбовця складається з посадового окладу та окладу за військовим званням, місячних та інших підвищень, надбавок та інших додаткових грошових виплат. Додаткові види грошового забезпечення виплачуються з урахуванням особливих умов служби, які стимулюють службу в Збройних Силах, підвищення професійної майстерності, компенсують додаткові витрати пов’язані з виконанням службових завдань і виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

У порівнянні із провідними країнами світу наш військовослужбовець отримує грошове забезпечення яке в 2 рази менше,  ніж середня заробітна плата. Щоб уникнути всіх цих проблем потрібно в самі короткі терміни внести всі корективи, щодо збільшення основних видів грошового забезпечення до нормативно-правової  бази.

Рис.1 Динаміка грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців  відносно рівня мінімальної заробітної плати, у %

Зокрема, на сьогоднішній день існує досить значна кількість питань в грошовому забезпеченні, які потребують доопрацювання і реформування саме на законодавчому рівні.

Так, з кінця 1996 року наявна тенденція до сталого грошового розриву

між званнями лише у 5 грн., що в свою чергу є значним дестимулюючим чинником у отриманні військовослужбовцем наступного звання (у 1996 році оклад за військовим званням становив майже 70% від посадового окладу військовослужбовця, а у 2014 – 6,31%)

Наприклад, грошове забезпечення військовослужбовця у 1996 році становило: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, а також надбавку за класну кваліфікацію і особливі умови служби, якщо військовослужбовець мав на це право.

Тобто, робимо нарахування грошового забезпечення капітана ЗСУ 1996 року, начальника служби забезпечення військової частини з вислугою років 8 років 2 місяці, розмір якого складається із окладу за військовим званням, посадового окладу та посадової  надбавки за вислугу років:

120+155+55 =330 грн

Останнє підвищення рівня посадового окладу було здійснене 1 січня 2008 року відповідно до прийнятої Кабінетом Міністрів Постанови від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»,  яка набрала чинності з 1 січня 2008 року (максимальний посадовий оклад командира корпусу склав 2140 грн., а командира взводу – 850 грн.). Були скасовані неефективні щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які встановлювались військовослужбовцям у межах наявних і, як правило, недостатніх фінансових ресурсів. Їх встановлення часто мало суб'єктивний характер, що спричиняло значну диференціацію в розмірах грошового забезпечення між різними категоріями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та між силовими структурами (наприклад, різниця у грошовому забезпеченні полковників, що обіймали однакові за функціональним призначенням посади у різних структурах завдяки різним видам додаткових надбавок могла становити більше половини щомісячного грошового забезпечення).

За умовами нарахування грошового забезпечення, що діяли до 1 січня 2008 року, розмір посадового окладу становив лише 10–15% загальної суми грошового забезпечення (посадовий оклад командира взводу становив 141 грн., командира – 227 грн.). А зі зміною структури та умов грошового забезпечення з 1 січня 2008 року було значно підвищено посадові оклади, що збільшило їх питому вагу в грошовому забезпеченні від 50 до 60% (посадовий оклад командира взводу встановлювався в розмірі 950 – 1050 грн., а командира корпусу 2000 – 2140 грн.)

Для визначення оптимальних величин посадових окладів, окладів за званням військовослужбовців та розроблення нової структури грошового забезпечення було проведене сумарне порівняння фактично нарахованих посадових окладів та величин, обов’язкових щомісячних премій, що нараховуються з посадового окладу з введенням у дію Постанови КМУ №1294 на 07.11.2007 та 01.01.2014 роки включно.

Тобто, навіть з введенням  мінімального розміру обов’язкової премії у сумі 90 % від посадового окладу не поліпшило фінансового стану військовослужбовців порівняно до грошового забезпечення 2007 року. Виходячи з щорічних темпів підвищення розміру мінімальної заробітної плати по Україні за сталої структури грошового забезпечення 2007 року посадовий оклад командира корпусу повинен становити 5127 грн., на 2014 рік, а командира взводу 2036 грн., що на 41,75 % менше за фінансовий рівень 2007 року.

Це тільки що стосується основних виплат, з яких складається грошове забезпечення військовослужбовців.

У структурі грошового забезпечення з часу набуття Україною незалежності було здійснено ряд змін, які в основному не зачіпали рівні як посадових окладів, так і окладів за військовим званням. Збільшення розмірів грошового забезпечення здійснюється завдяки підвищенню або встановленню премій та доплат. Подальше збереження сучасної структури виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України може призвести до поглиблення виявлених тенденцій: збереження на сталому рівні посадових окладів, що є не конкурентоспроможними на ринку праці; підвищення розміру грошового забезпечення за рахунок додаткових виплат та премій, що зменшує соціальний захист військовослужбовців; несвоєчасне підвищення рівня грошового забезпечення (за рахунок премій та додаткових виплат) через відсутність законодавчо закріплених нормативних норм «автоматичного» підвищення посадових окладів; збереження на фіксованому рівні величини окладу за звання тощо.

Недосконалість нормативної бази можна і спостерігати і при обрахунку винагород за участь в  антитерористичній операції та винагороди за участь в бойових діях.  Виплати здійснюються на підставі бойового наказу або бойового розпорядження командира військової частини, журналу бойових дій, журналу ведення бойової обстановки, бойового донесення — підсумкового за результатами бою, рапортів про участь в бойових діях, які подаються за підпорядкованістю до штабу сектору, штабу АТО та наказу командира військової частини.

Доволі складно визначити, чи військовослужбовці приймають участь в бойових діях чи. В наказі Міністерства оборони зазначається порядок оформлення такої винагороди, але доволі складно в умовах антитерористичної операції, що склалися на Сході, визначити чи дійсно військовослужбовці приймають участь в бойових діях. Підставами для такого визначення слугують рапорти командирів підрозділів, які подаються і відповідно візуються начальниками всіх рівнів, починаючи від командира взводу і закінчуючи командиром бригади. Це в свою чергу становить певну бюрократичну складність, так як документи повинні були пройти через всі рівні управління бригади, і потім ще через пройти оформлення в штабі Антитерористичної операції і завізуватись.

Але в такому разі виникає інша проблема – недостатнє фінансування з Державного бюджету України. Ця проблема завжди існувала в Збройних Силах, але сьогодні, під час проведення антитерористичної операції, вона стоїть доволі гостро.

Особливо гостро постає питання щодо заохочення і стимулювання військовослужбовців для подальшої військової служби. В особливості це стосується винагороди за безперервну тривалість військової служби.

Ураховуючи дані коефіцієнти і складові даної винагороди, то це доволі невеликі суми, в сучасному перерахунку, враховуючи до цього і показники інфляції. Тому, вважаємо за  необхідне  внести зміни до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року.

3.2. Шляхи вдосконалення порядку виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в контексті вдосконалення  нормативно-правової бази з питань грошового забезпечення військовослужбовців.

Не варто забувати, що грошове забезпечення військовослужбовця – це насамперед  неофіційний показник  його становища в суспільстві. Тому, вважаємо за доцільне:

  1.  затвердити та ввести в дію тарифну сітку для всіх категорій військовослужбовців, відповідно до тарифів якої регулювати встановлення посадових окладів; прив’язати підвищення величин посадових окладів до зміни рівня мінімальної заробітної плати у коефіцієнтному відношенні;
  2.  збільшити у відсотковому еквіваленті розміри надбавки за вислугу років від 10 до 15 років – 30%; від 15 до 20 років – 40%; від 20 до 25 років – 45%; від 25 і більше – 50%);

Для прикладу візьмемо розміри надбавок, які діють на сьогодні, і із запропонованими вище.

Нарахуємо грошове забезпечення майору Семенчуку А.А (1050). з вислугою років 13 років 2 місяці і 7 днів. за червень місяць поточного року

ОВЗ      125      1-30. 06                                                           125

ПО        1050    1-30.06                                                           1050

ПНВР    25%    1-30.06    (125 + 1050) х 0,25                       293,75

НВОВЗ  50%   1-31.05    (125+1050+293,75) х 0,5             734,38

Премія    90%   1-31.05   1050х0,9                                             945

ЩДГВ     60%   1-31.05    (125+1050+293,75+734,38+945)х0,6    1888,88

Всього нараховано: 5037,01 грн

Тепер за запропонованими показниками:                      

ОВЗ      125      1-30. 06                                                           125

ПО        1050    1-30.06                                                           1050

ПНВР    30%    1-30.06    (125 + 1050) х 0,3                       352,50

НВОВЗ  50%   1-31.05    (125+1050+352,50) х 0,5             763,75

Премія    90%   1-31.05   1050х0,9                                             945

ЩДГВ     60%   1-31.05    (125+1050+352,50+763,75+945)х0,6    1941.75

Всього нараховано: 5178,00

Різниця складає 140,99

На сьогодні це доволі незначна сума, так як з урахуванням інфляційних процесів, які є сьогодні в нашій економіці, але така різниця складає у військовослужбовців за умови рівного службового становища, але з різницею у вислугою років до 5 років.

  1.  розробити механізм встановлення окладів за званням військовослужбовців за контрактом в залежності від варіативності тарифних розрядів (наприклад, від 64 % за перший тарифний розряд та 82 % за десятий від величини посадового окладу);
  2.  розробити безперебійний механізм отримання необхідної кількості у відповідні строки речового майна військовослужбовцями, або компенсації за нього;
  3.  ввести в дію реальний механізм забезпечення військовослужбовців у відповідні строки житлом, або забезпечити у повному обсязі коштами для оренди житлового приміщення;
  4.  визначити норми та систему отримання продуктових пайків військовослужбовцями або компенсації за них;
  5.  переглянути розміри доплат та надбавок, скоротити їх кількість;
  6.  підвищити розмір надбавки за роботу з таємними документами – до 60 % тощо

За рахунок прив’язки розміру посадового окладу до зміни рівня мінімальної заробітної плати (введення відповідного коефіцієнту) та збільшення окладу за званням від 64 до 82 % є можливим забезпечення конкурентоспроможного рівня грошового забезпечення на ринку праці України для військовослужбовців контрактної служби, а також підвищення престижу військової служби.

Тобто, оклад за військовим званням підвищувати на відповідний коефіцієнт, який обчислюватиметься від рівня мінімальної заробітної плати.

Це буде дійсно новаторством, так як підвищення окладів за військовим званням не здійснювалися уже на протязі майже 20 років.

Зробимо розрахунок:

ОВЗ      125      1-30. 06                                                                          125

ОВЗ підвищ   64%       1-30.06      1218 х 0,64                                      779,52                    

ПО        1050    1-30.06                                                                           1050

ПНВР    25%    1-30.06    (125 + 779,52 + 1050) х 0,25                         448,63

НВОВЗ  50%   1-31.05    (125+1050+448,63) х 0,5                                1221,58

Премія    90%   1-31.05   1050х0,9                                                            945

ЩДГВ     60%   1-31.05    (125+779,52+1050+448,63+1221,58+945)х0,6   2741,84

Всього нараховано: 7311,57 грн

Суттєва різниця між 5037,01 і 7311,57 гривень, яка дорівнює 2274,56 гривень.

А тепер поєднаємо підвищення окладу за військовим званням разом із запропонованими змінами до обчислення посадової надбавки за вислугу років:

ОВЗ      125      1-30. 06                                                                        125

ОВЗ підвищ   64%       1-30.06      1218 х 0,64                                    779,52                    

ПО        1050    1-30.06                                                                         1050

ПНВР    30%    1-30.06    (125 + 779,52 + 1050) х 0,3                         586,36

НВОВЗ  50%   1-31.05    (125+1050+779,52+ 586,36) х 0,5             1270,44

Премія    90%   1-31.05   1050х0,9                                                        945

ЩДГВ     60%   1-31.05    (125+779,52+1050+586,36+1270,44+945)х0,6  2853,79

Всього нараховано : 7610,11

Можна наглядно порівняти отримані результати з тими, які існують на сьогоднішній день.

Аналогічно можна зробити порівняння із надбавкою за роботу із таємними документами.

Візьмемо для прикладу посадовий оклад, розмір якого становить 1050 гривень і зробимо розрахунок надбавки згідно розмірів, які діють на сьогодні:

1050 х 0,1 = 105 грн. – за роботу із документами з грифом «таємно»;

1050 х 0,15 =  157,50 грн. – за роботу із документами грифом «цілком таємно»;

1050 х 0,2 = 210 грн. – за роботу з документами «особливої важливості».

А якщо відповідно збільшити розміри надбавок до 40, 50, та 60 % відповідно.

То в такому разі :

1050 х 0,4 = 420 грн. – за роботу із документами з грифом «таємно»;

1050 х 0,5 =  525 грн. – за роботу із документами  з грифом «цілком таємно»;

1050 х 0,6 = 630 грн. – за роботу з документами «особливої важливості».

Також суттєва різниця, якщо розмір такої надбавки ще і застосувати до обрахунку щомісячної  додаткової грошової винагороди (ЩДГВ). В такому разі грошове забезпечення буде в значно більшому розмірі, ніж нараховується за діючими нормами.

Таким чином, нормативно-правова база щодо нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям потребує значного вдосконалення, щоб грошове забезпечення забезпечувало належну функцію соціального захисту військовослужбовців.

ВИСНОВКИ

Збройні Сили мають важливе значення для України, виконуючи важливу функцію її захисту. Праця військовослужбовців є однiєю з складових суспiльної працi, виробляє специфічний товар, що носить назву бойова готовність. Специфiка вiйськової дiяльностi вказує вплив на вибiр форм та методiв задоволення матерiальних потреб вiйськовослужбовцiв, ускладнює рiшення  проблем матерiального стимулювання військової праці.

Головну роль в системі матерiального стимулювання військової праці грає грошове забезпечення,  яке є основною формою задоволення матерiальних та культурних потреб вiйськовослужбовцiв, якi проходять службу за контрактом. Грошове забезпечення представляє собою частину нацiонального прибутку, яку в грошовiй формi отримують військовослужбовці згiдно з кiлькiстю і якiстю витраченої працi, з облiком особливостей вiйськової служби та порядку проходження її рiзними категорiями вiйськовослужбовцiв.

Важливим мотивом завжди був і є досить високий рівень матеріальної забезпеченості та соціального захисту військовослужбовців. При розробці принципів фінансування на утримання особового складу враховувалися й такі аспекти, як рівень заробітної платні в цивільному секторі, стимули укладання повторного контракту з точки зору ефективності/вартості, визначення об’єктивних критеріїв оцінки службової діяльності тощо. Сьогодні грошове забезпечення військовослужбовців – гнучка система, яка враховує не тільки тривалість служби та військове звання, а й ініціативу у службовій діяльності, професіоналізм, знання іноземних мов, службу в умовах, що пов’язані з підвищеним ризиком для життя. Загалом різниця в окладі при однаковій вислузі та посаді може сягати до 50%. Але військова служба – це можливість отримати не тільки високе грошове утримання чи надбавки до окладу, а й компенсацію за наймання житла, грошову допомогу, а також пенсійне забезпечення. Військовослужбовцям і членам їхніх сімей надаються пільги на медичне та інше обслуговування.

На сьогодні виплата грошового забезпечення керується Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260
"Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам". Ці документи встановлюють та визначають порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Для вирішення першого недоліки необхідно створити нові документи та розглянути питання про збільшення розмірів основних видів грошового забезпечення. Нормативна база якою керується грошове забезпечення сьогодні потребує змін у зв’язку з підписанням асоціації з Європейським Союзом. Ми знаємо, що грошове забезпечення військовослужбовців європейських країн набагато більше ніж у нашій країні. Середня сума місячного грошового забезпечення у нашій країні складає 5-10 тисяч гривень, у той час коли середнє грошове забезпечення європейських країн складає 3-5 тисяч євро – це близько 72-120 тисяч гривень. Одже, для того щоб зрівнятись з європейськими державами, необхідно збільшити розміри грошового забезпечення, а для цього нам необхідно замінити нормативну базу на нову.

З підвищенням грошового забезпечення зацікавленість громадян України у проходженні військової служби зросте. У зв’язку з ситуацією яка склалась на Сході країни зріс престиж Збройних Сил України. З’явилась велика кількість бажаючих проходити військову службу та стати на захист своєї держави.

В даній роботі були розглянуті наступні завдання:

  1.  розкрити роль і місце грошового забезпечення в системі матеріального забезпечення військовослужбовців;
  2.  досліди сучасний стан нормативно-правової бази з грошового забезпечення;
  3.  дослідити основні зміни в грошовому забезпеченні;
  4.  вказати недоліки сучасної нормативно-правова база з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України;
  5.  вказати можливі перспективи розвитку нормативно-правова база з питань грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Підводячи підсумки кваліфікаційної роботи бакалавра можу сказати, що її мета досягнена, а матеріал викладено послідовно та в повному обсязі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1.  Конституція ( Основний Закон) України.
  2.  Воєнна Доктрина України.
  3.  Закон України від 31 грудня 2014 року № 719-18 «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
  4.  Закон України від 16 квітня 2015 року № 80-19 «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
  5.  Закон України від 15 квітня 2015 року № 2011- 12 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
  6.  Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ЗП « Про загальний військовий обов'язок, і військову службу».
  7.  Указ Президента України від 28 березня 2014 року № 347 « Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців ».
  8.  Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
  9.  Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій».
  10.  Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
  11.  Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці».
  12.  Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».
  13.  Наказ Міністра оборони України від 02.02.2015 №49  «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій»
  14.  Наказ Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 « Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
  15.  Наказ міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
  16.  Наказ Міністра оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей».
  17.  Наказ міністра оборони України від 08.10.2014 року № 718 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги».
  18.  Наказ міністра оборони України від 02.12.2013  № 831 «Про деякі питання призначення пенсій та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, військова служба яких пов'язана із стрибками з парашутом».
  19.  Наказ Міністра оборони України від 16 червня 2006 року №303 «Про затвердження Інструкції про порядок присвоєння класної кваліфікації військовослужбовцям Збройних Сил України».
  20.  Наказ Міністра оборони України від 12 листопада 2010 року №590 « Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України».
  21.  Чімишенко С.М. під ред. Коломійця Г.О.  Навчальний посібник з дисципліни « Грошове забезпечення військовослужбовців».
  22.  Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців. Навчальний посібник. Видання друге. – К.: ФОП Бреза А.Є. – 2013. – 111 с.
  23.  Базова захищеність населення України // Матеріали вибіркового соціально-демографічного обстеження (2006–2012 рр.). – К.: Держ. служба статистики України, 2012. – 145 с.
  24.  Офіційний сайт Міністерства оборони України  - http://www.mil.gov.ua.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75788. Уроки английского языка 3.83 MB
  I was brought up in a small town in the countryside. Growing up in the countryside offered lots of advantages for young people. The only problem was that we often got into trouble as we made up stories that we acted out around town. I can remember one adventure in particular...
75789. Роль ВТО в развитии мировой торговли 364 KB
  Цель работы – рассмотреть отношения ВТО в развитии мировой торговли. Объектом исследования курсовой работы является организация ВТО. Основной задачей курсовой работы является определить важность организации ВТО в развитии мировой торговли.
75790. Органы местного самоуправления в Российской Федерации: основные проблемы законодательного регулирования 56.55 KB
  Целью написания данной курсовой работы является исследование проблем и перспектив развития российского законодательства в области местного самоуправления, а также формулировка предложений по совершенствованию данного направления законодательства.
75791. Расчет электрической части силовых трансформаторов 379.5 KB
  Силовыми трансформаторами называют трансформаторы, служащие для преобразования электрической энергии в сетях энергосистем и электропотребителей. Данные трансформаторы являются определяющими трансформаторами рассматриваемыми для данной специальности, то есть основными...
75792. Электроснабжение механического завода местной промышленности 121.06 KB
  В данном курсовом проекте рассмотрены вопросы электроснабжения механического завода местной промышленности, касающиеся определения расчетных нагрузок цехов завода с учетом их внутреннего освещения и наружного освещения территории комбината, построения картограммы нагрузок...
75796. Создание RPM пакета в операционной системе Linux 629.67 KB
  Основным преимуществом программного обеспечения с открытым кодом является, как следует из названия, доступность внутренней информации об особенностях работы приложений. Имея исходный код, вы можете изучить, как приложение работает, изменить, улучшить и расширять его функции, заимствовать и повторно использовать код...