9517

Память як багаторівневе, поліструктурне явище

Доклад

Психология и эзотерика

Сприймання та память. Псих.час та память. Сприймання в яких людина пізнає оточуючу дійсність зазавичай не зникають безслідно. Вони закріплюються, зберігаються та відтворюються надалі у формі впізнання предметів, що ми бачимо, спогадах. Змістовне спр...

Украинкский

2013-03-11

30.5 KB

32 чел.

Сприймання та память. Псих.час та память.

Сприймання в яких людина пізнає оточуючу дійсність зазавичай не зникають безслідно. Вони закріплюються, зберігаються та відтворюються надалі у формі впізнання предметів, що ми бачимо, спогадах. Змістовне сприймання предметів завжди предбачає і включає їх впізнання. Впізнавання має місце не лише там де ми впізнаемоі ототожнюємо визначений предмет, але і у випадку узагальненого впізнавання.Але сприймання в своїй конкретній діяльності не може обмежуватись узагальненим , безликим впізнаванням предметів поза простором і часом.Збереження послідовності між різними видами сприймання не менш суттева сторона памяті, ніж здатність запамятати визначене положення чи яку небуть операцію. Сприймання дійсності у кожної людинин істор.повязане з всією історією її життевого шляху.Але практ.реальність породжує  необхідність не лише в тому, щоб вкл.отримані в процесі сприйман.знання про дійсність в контексті визначеної ситуації особистого досвіду, але і в тому щоб витягнути їх з цього контексту, абстрагуватись від нього.При відтворенні сприйнятого, так як при відтвор.думок в певній єдності запамят.і почуття і зміст.Відображення чи відтворен.раніше сприйнятого в памяті вкл.ставлення осо-ті до того, що відтворюеться.Загальним для процесів відтворення, закарбовування та впізнання, які обєдн.терміном память ,є те, що вони відображають чи відтвор.минуле, попоредньоо пережите індивідом.Дякуючи цьому значно розширюються можливості відображ.дійсності, з теперішнього вона розходиться на минуле.Всі процеси памяті є сторонами,моментами, більш конкретної дія-сті, що повязана з впізнаванням(сприйм.) світу.

Психол.час.і П.(веккер)

Проблема спіівідношення часу і П.була поставлена ще Арістотелем в роботі «про П.та спогади»і в трактаті «Про душу».За думкою Арістотеля, сам відлік часу здійсн.через посередництво руху, властив.якого є час.Сама така оцінка руху робить можливим відлік, реальний вімір часу. Саму ж Ф виміру здійсн.душа, що рахує.Таким чином Арістотелем була висловлена думка про звязок  між П., псих.відображ.,і специфікою псих.часу.Концепція Канта. Він розумів, що природа псих.часу, як і простору, втілює в собі необхідну умову і передпосилку інтегративного, цілісного,організованого хар-ру люд-го досіду.Психічний час стає не виробничою, а висхідною предпосилкою організіції люд-го досвіду.-висновок Канта.Типова для традиц.¥ інтепритація співвідн.часу і П.веде до  висновків:1)час, як і простір, виявл.власт-тю не внутр.організ.психіки, в часності П.,а власт-тю, з 1 сторони О, а з ін.матер-го носія психічн.відображ.цього О. 2)мисл-ння і свід. Трактуються як висхідні форми псих.утвореннь, а память, як їх наслідок.

Висн.: Якщо псих.простір, і час і необхідним чином повяз.з ним психічна специфічність П.є не психолог.фікцією, не ілюзією, а спих.реальністтю, тому її основи і закономірності потрібно шукати в області висхідних рівнів організації психіки –в області сенсорно-перцептивних процесів, тбт в обл.сенсорного простору і часу.

Память як багаторівневе, поліструктурне явище.

П.відводиться середне. проміжне місце між сприйманням і мис-ням.І це визначає хар-р викладення та інтепритації сенсорно-перцепт.процесів, які фактично виявл.ізольваними від памяті.Але таке положення протирічитть природному висновку про «наскрізний»хар-р П., так само як і її відношення лише до когнітивних процесів.Головне в цьому загальн.компоненті і разом з тим в серединному варіатні багатообразних визначень полягає в тому, що П.явл.собою збереження і наступне відтворення люд-ною її досвіду.природньоо продовжує цю ж логіку виділення в П.процесів запамят., збереж, відтворен, забування. П.приписуеться явно надлишкова універсальність, що вона виходить за межі власне ¥.Ця універс.допускає декілька психоло.рівнів узагальненості в трактовці терміну «досвід».Реальністтю є психолог., нейрофізіолог., логічний та загальнобіолог. Рівні терміну «досвід» і відповідного терміну «паямять».П відношенню до всіх цих рівнів залиш.є досить справедливим визначення памяті, як «запечетление», збереження і наступного відтворення минулого досвіду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22186. Выявление знаний от экспертов 667.5 KB
  Экспертное оценивание представляет собой процесс измерения который можно определить как процедуру сравнения объектов по выбранным показателям признакам. В качестве показателей сравнения могут использоваться пространственновременные физические психические и другие свойства и характеристики объектов. Процедура сравнения включает в себя: определение причинноследственной связи между объектами; установление степени влияния одних объектов на другие.
22187. ОБРАБОТКА ЭКСПЕРТНЫХ ОЦЕНОК 310 KB
  Групповая экспертная оценка объектов при непосредственном оценивании. В зависимости от целей экспертного оценивания и метода учета экспертных оценок возникают следующие основные задачи: построение обобщенной оценки понятий и объектов на основе индивидуальных оценок экспертов; построение обобщенной оценки на основе парного сравнения объектов каждым из экспертов; определение относительных весов взаимосвязи объектов; определение зависимостей между ранжировками; определение согласованности мнений экспертов; оценка надежности обработки...