95248

Організаційно-інформаційна модель аналізу виробничих запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат»

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Поняття види та оцінка виробничих запасів підприємства Запаси як правило є однією з найбільш важливих і значних частин активів підприємства вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства...

Украинкский

2015-09-21

242.86 KB

5 чел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

  1.  Поняття, види та оцінка виробничих запасів підприємства

Запаси, як правило, є однією з найбільш важливих і значних частин активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, запасними частинами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Бутинець Ф.Ф. зазначає, що виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (малоцінні та швидкозношувані предмети).

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

  1.  утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
  2.  знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
  3.  утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації обліку запасів є їх економічно обґрунтована класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

  1.  сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
  2.  незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;
  3.  готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і  відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
  4.  товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;
  5.  малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом терміну, що не перевищує одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік;
  6.  поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

В наведеній класифікації виробничими запасами є перший пункт. В свою чергу, виділяють наступну їх класифікацію:

  1.  сировина добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва;
  2.  матеріали придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні та допоміжні:
  3.  основні матеріали це матеріали, які становлять основу продукту виробництва;
  4.  допоміжні матеріали матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва та управління. До групи допоміжних матеріалів у зв’язку із особливістю їх використання відносяться паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.
  5.  паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення);
  6.  тара оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції;
  7.  тарні матеріали оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування та транспортування.

  1.  запасні частини це оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин, у тому числі транспортних засобів, ремонту обладнання та машин сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів;
  2.  будівельні матеріали матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводять господарським або підрядним способом;
  3.  матеріали, передані у переробку оборотні матеріальні активи тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях;
  4.  матеріали сільськогосподарського призначення – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції в межах своєї звичайної діяльності;
  5.  напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу;
  6.  купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби – придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.

Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом строку, що не перевищує одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна.

У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню одних запасів іншими), а також є обов’язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів.

Важливою передумовою організації обліку виробничих запасів є їх оцінка. Вона відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства.

Порядок оцінювання запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів.

Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

При системі безперервного обліку надходження та витрачання запасів обліковуються постійно, день у день, при системі періодичного обліку під час складання звіту (один раз на рік, квартал, місяць).

При застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків запасів та собівартості проданої продукції проводиться в кінці облікового періоду. При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться протягом усього облікового періоду. Постійна система обліку запасів потребує більших витрат праці, хоча при використанні комп’ютерних технологій можна значно зменшити такі витрати.

Оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси», здійснюється на трьох етапах їх руху:

  1.  при надходженні запасів;
  2.  при вибутті запасів;
  3.  на дату складання балансу.

Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:

  1.  придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;
  2.  виготовлення; 
  3.  передачі засновниками (учасниками) підприємства в якості внесків до статутного капіталу;
  4.  безоплатної передачі;
  5.  обміну на інші запаси.

Згідно з діючими нормативними документами одержані виробничі запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю. Вона визначається залежно від способу їх надходження на підприємство. Розглянемо такі способи на рис. 1.1.

У відповідності до П(С)БО 9 списання виробничих запасів може відбуватись з наступних причин:

  1.  відпуск у виробництво;
  2.  списання у зв’язку з невідповідністю запасів до критеріїв визначення активу;
  3.  списання у зв’язку із псуванням, розкраданням тощо;
  4.  реалізація на сторону;
  5.  передача до статутного капіталу іншого підприємства.

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, у продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

  1.  ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  2.  середньозваженої собівартості;
  3.  собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
  4.  нормативних затрат;
  5.  ціни продажу.

Порядок формування первісної вартості запасів

Виготовлених власними силами

Внесених до статутного капіталу

Одержаних безоплатно

Придбаних в результаті об-міну на непо-дібні активи

Собівартість запасів складається з фактичних витрат на їх придбання. Формується на стадії закупівлі, транспортування і зберігання цих запасів до моменту передачі їх у виробництво.

Собівартість запасів формується на стадії виробництва.

Справедлива вартість з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника.

Погоджена засновниками підприємства справедлива вартість з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника.

Балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Справедлива вартість отриманих запасів.

Придбаних в результаті обміну на подібні активи

Придбаних

Рис. 1.1. Порядок формування первісної вартості запасів

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів застосовується у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при невеликій номенклатурі товарів (на торгових підприємствах). Він передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів збігається з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу ґрунтується на використанні комп’ютеризованих технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями.

При використанні методу середньозваженої собівартості середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).

При розрахунку ціни вибуття під час періодичного оцінювання беруться до уваги всі дані щодо надходження запасів за звітний період, а під час постійного лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Проблема цього методу полягає, головним чином, у складності відстежування середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто.

При застосуванні методу ФІФО: першими відпускаються запаси, що надійшли раніше. Метод ФІФО засновується на хронології надходження, тобто ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця стабільна. Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Цей метод найчастіше застосовується для таких запасів, як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись насамперед, щоб уникнути збитків від псування. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації. Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком методу.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Цей метод на практиці застосовується досить рідко.

Оцінювання вибуття запасів за цінами продажу ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Оцінювання за цінами реалізації застосовують підприємства роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торгової націнки товарів.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів.

Використовуючи різні формули оцінювання запасів, можна одержати різні значення прибутку. Дані оцінки при одній системі часто можуть відрізнятися від оцінки, отриманої при застосуванні іншої системи. Ця відмінність виникає через різницю в часі проведення оцінювання вартості залишків запасів.

З метою збереження об’єктивності оцінювання запасів в умовах цінової нестабільності згідно П(С)БО 9 вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Уцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли чиста вартість їх реалізації стає меншою за собівартість або балансову вартість тоді, коли запаси подешевшали, застаріли, зіпсувались або втратили свою первісну цінність. Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається як витрати того періоду, коли було здійснено їхнє переоцінювання (стаття «Інші операційні затрати» Звіту про фінансові результати).

Балансова вартість запасів не може бути вищою за їхню собівартість. Дооцінка обмежена сумою попередньої уцінки. За міжнародними правилами обліку дооцінка допускається лише в умовах гіперінфляції. Існує спеціальний національний стандарт, який регулює облік у період інфляції це П(С)БО 22 «Вплив зміни цін і інфляції».

Отже, для правильної організації обліку виробничих запасів важливе значення мають науково обґрунтована їх класифікація, оцінка і вибір одиниці обліку.


  1.  Нормативно-правова база з обліку виробничих запасів підприємства

Облік виробничих запасів підприємства є складною системою, що має безліч нюансів та особливостей. Саме тому в законодавчій базі виділено значну кількість документів, що регламентують порядок ведення їх бухгалтерського обліку та відображення інформації про них у звітності.

Основним нормативно-правовим документом як з бухгалтерського обліку в цілому, так і з обліку запасів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Він визначає основні принципи обліку виробничих запасів, порядок організації та ведення їх обліку (відповідальність за його організацію, первинні документи та облікові регістри, необхідність інвентаризації запасів та порядок відображення інформації про запаси у фінансовій звітності підприємств).

В Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій визначено перелік рахунків та субрахунків, призначених для обліку запасів, їх характеристику та порядок відображення на них відповідних господарських операцій. В Інструкції зазначено, які рахунки можуть кореспондувати між собою, яким чином ведеться аналітичний облік запасів та ін.

Частина підприємств ведуть бухгалтерський облік із застосуванням міжнародних стандартів, решта – використовують національні. Так, перша група господарюючих суб’єктів керується нормами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси», метою якого є визначення підходу до обліку запасів та визначення суми собівартості, яка повинна визнаватися як актив та переноситися на майбутні періоди до моменту визнання відповідних доходів. Цей Стандарт надає рекомендації щодо визначення собівартості та подальшого визнання витрат, включаючи будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації. Він також надає рекомендації щодо формул собівартості, що застосовуються для визначення собівартості запасів.

Національні ж вимоги до порядку ведення бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності інформації про виробничі запаси підприємств визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Положення визначає порядок визнання та визначення первісної оцінки запасів, оцінки вибуття запасів, оцінки запасів на дату балансу, розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності, а також особливості бухгалтерського обліку запасів підприємствами.

У «Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства», затверджених Міністерством фінансів України, визначені положення щодо формування облікової політики з наступних питань, що стосуються обліку виробничих запасів підприємства: методи оцінки вибуття запасів, періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів, порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат, періодичність та об’єкти проведення інвентаризації, визначення одиниці аналітичного обліку запасів. Даний нормативно-правовий документ використовується підприємствами в процесі формування наказу про облікову політику для визначення порядку ведення бухгалтерського обліку запасів та відображення інформації щодо них у звітності конкретних субєктів господарювання.

Порядок здійснення первинного обліку виробничих запасів підприємств здійснюється відповідно Наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.1996 р. Наказ визначає перелік типових форм первинних документів з обліку операцій з руху запасів на підприємстві, порядок їх заповнення, зберігання та реєстрації.

Зважаючи на відмінності виробничих запасів підприємств та малоцінних та швидкозношуваних предметів, форми первинних документів з їх обліку теж мають відмінності та затверджуються окремими нормативними актами. Так, порядок документального оформлення малоцінних та швидкозношуваних предметів визначається Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів» №145 від 22.05.1996 р.

Невід’ємною частиною обліку та контролю виробничих запасів підприємств є їх регулярна інвентаризація, що забезпечує відповідність фактичних даних обліковим, вчасне виявлення нестач, розкрадань та шахрайства. Загальні правила, вимоги та рекомендації з проведення інвентаризації майна підприємств та організацій визначені «Положенням про інвентаризацію активів і зобов’язань», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. №879. Документ регламентує порядок організації та основні правила проведення інвентаризації, порядок інвентаризації активів та зобов’язань, перевірки та оформлення результатів інвентаризації.

Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» від 22.11.1999 р. №116 визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Наказ Міністерства фінансів України «Про кореспонденцію рахунків» №143 від 28.03.2002 р. визначає типові бухгалтерські проведення, пов’язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів.

Нормативно-правова база з обліку виробничих запасів підприємств та організацій є досить складною та обширною і наведені вище законодавчі акти є лише основними документами даної сукупності. Окрім них існують інші накази, листи, роз’яснення Міністерств фінансів та статистики України, спрямовані на деталізацію положень основних нормативних актів з даної ділянки бухгалтерського обліку, роз’яснення порядку його ведення у випадку внесення змін до законодавства та ін.

  1.  Особливості ведення обліку виробничих запасів у зарубіжних країнах

Як уже було зазначено у попередньому пункті, суб’єкти господарювання мають право вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність як за національними стандартами, так і за стандартами, прийнятими на міжнародному рівні (у зарубіжних країнах). Розглянемо особливості такого обліку на прикладі обліку запасів.

Питання змісту, оцінки, подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку №2 «Запаси».

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів:

  1.  система постійного обліку запасів;
  2.  система періодичного обліку запасів.

За системи постійного обліку запасів облік руху матеріалів, товарів та інших запасів ведуть безпосередньо на рахунку «Складські запаси» за їх видами упродовж звітного періоду.

Рахунок «Складські запаси» є синтетичним або рахунком першого порядку. У плані рахунків бухгалтерського обліку, наприклад, Франції передбачено до нього такі рахунки другого порядку: «Сировина», «Інші матеріали», «Незавершене виробництво щодо послуг», «Продукція», «Товари». Кожний з них має ще рахунки третього порядку.

Надходження запасів від постачальника відображають на рахунках таким записом: дебет рахунка «Складські запаси» (за їх видами) – кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками» (або «Рахунки до сплати»).

Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію проводять наступним чином: дебет рахунків «Незавершене виробництво», «Накладні загально-виробничі витрати», «Собівартість реалізованих товарів» – кредит рахунка «Складські запаси» (за їх видами).

На кожну звітну дату залишки складських запасів визначають на рахунках складських запасів. Системним порядком, тобто на підставі інформації рахунків, визначають і суму витрачених матеріалів (запасів).

За цього методу на картках ведуть аналітичний облік руху матеріалів (запасів) упродовж звітного періоду. Одну картку відкривають на кожний вид матеріалів.

Цей метод забезпечує ширшу інформацію про наявність і рух матеріальних цінностей за кількістю й вартістю.

Залишок за рахунком «Складські запаси» йде в баланс, а витрати місяця з рахунку «Собівартість реалізованих товарів» у звіт про прибутки.

За системою періодичного обліку докладний облік матеріальних запасів упродовж звітного періоду на рахунку «Складські запаси» не ведеться. Відображається тільки початковий залишок (на початок звітного періоду), який був визначений наприкінці минулого звітного періоду під час інвентаризації.

Надходження складських запасів відображають на рахунку «Витрати на купівлю», який є рахунком елементів витрат.

Завдання полягає в тому, щоб на кінець звітного періоду визначити залишок невикористаних матеріалів (чи товарів) на складі й вартість використаних (списаних) запасів.

Для цього наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі та оцінюють залишок одним з прийнятих на підприємстві методів.

Суму витрачених товарів (запасів) визначають за формулою:

Витрачені запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівлі (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду    (1)

У системі рахунків бухгалтерського обліку (США) результати інвентаризації залишків складських запасів відображають так:

1) списують залишок складських запасів (за їх видами: товари, матеріали тощо) на початок звітного періоду: дебет рахунка «Фінансові результати звітного періоду» – кредит рахунка «Складські запаси». Цією проводкою початковий залишок запасів відноситься на витрати підприємства (безпосередньо на рахунок «Фінансові результати»);

2) відображають залишок запасів (за їх видами) на кінець звітного періоду. Залишок, виявлений під час інвентаризації проводять наступним чином: дебет рахунка «Складські запаси (за видами)» – кредит рахунка «Фінансові результати звітного періоду». Цим записом сума матеріальних витрат звітного періоду зменшується на величину невикористаних запасів.

За умови автоматизації обліку більшого поширення набула система постійного обліку запасів (США). У західноєвропейських країнах у фінансовому обліку частіше застосовують систему періодичного обліку запасів. Система постійного обліку ведеться в управлінському обліку.

Трохи інакше відображають залишки запасів на складі наприкінці звітного періоду в західноєвропейських країнах. У плані рахунків введено рахунки «Зміна залишкових запасів» для матеріалів і товарів, а також для готової продукції та незавершеного виробництва.

Наприкінці звітного періоду залишки запасів відображають так:

1) списують початковий залишок запасів: дебет рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)» – кредит рахунка «Складські запаси (товари)»;

2) відображають кінцевий залишок товарів, виявлений наприкінці звітного періоду під час інвентаризації: дебет рахунка «Складські запаси» – кредит рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)».

Сальдо рахунку «Зміна залишків запасів» переносять на рахунок «Фінансові результати звітного періоду»: дебет рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)» – кредит рахунка «Фінансові результати звітного періоду», або дебет рахунка «Фінансові результати звітного періоду» – кредит рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)».

У звіті про прибутки зміну залишків матеріалів і товарів показують серед елементів витрат зі знаком «+» (дебетове сальдо) або «–» (кредитове сальдо).

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт №2) у країнах ринкової економіки застосовують кілька методів оцінки запасів. Найважливішими з них є:

  1.  перше надходження перший видаток (ФІФО);
  2.  середньозважена собівартість;
  3.  останнє надходження перший видаток (ЛІФО);
  4.  ідентифікована собівартість конкретної партії.

Метод ФІФО припускає, що матеріали, придбані першими, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію також першими, тобто списуватимуться за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюють за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), придбані останніми, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію першими, тобто оцінюватимуться за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві.

За системи періодичного обліку запасів собівартість фактично витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначають загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період та їх залишку на початку періоду. За системи постійного обліку запасів вартість визначають за кожною партією відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Варто зазначити, що різні методи оцінки дають неоднакові результати щодо собівартості списаних на виробництво чи реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Отже, методи оцінки суттєво впливають на витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зрозуміло, держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають методи оцінки товарно-матеріальних запасів, і їх вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визначилася тенденція до зростання цін на товари чи матеріали, то фірми надають перевагу методові ЛІФО. У період значних інфляційних процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватися загальноприйнятого принципу обліку постійності облікової політики. Це стосується й застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою. Про це обов’язково зазначають у додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображають у балансі за собівартістю або ринковими цінами на час складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип називають «принципом меншої вартості». Отже, у балансі складські запаси відображають за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.

Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому в разі переоцінки запасів беруть чисту вартість реалізації, тобто ринкову ціну за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки:

1. Метод оцінки за видами (номенклатурними номерами) запасів (позиційний метод) – за цього методу по кожній позиції (найменуванню) товарів визначають собівартість і ринкову вартість і приймають меншу з них.

2. Метод оцінки за основними товарними групами (категоріями) запасів – оцінку проводять за групами (категоріями) товарів, порівнюють за категоріями собівартість і ринковою вартістю і беруть до обліку меншу з них.

3. Метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюють за собівартістю та за ринковими цінами й до обліку беруть меншу з них.

Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки позиційний.

Третій метод не може застосовуватися для розрахунків з бюджетом з податку на прибутки (не дозволяється).

На суму знецінення наприкінці року створюють резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат: дебет рахунка «Витрати на створення резервів» – кредит рахунка «Резерв на знецінення запасів».

Наприкінці наступного року цей резерв анулюють (повністю або частково) записом: дебет рахунка «Резерв знецінення запасів» – кредит рахунка «Доходи від анульованих резервів»; або донараховуються: дебет рахунка «Витрати на створення резервів» – кредит рахунка «Резерв на знецінення запасів».

Таким чином, організація бухгалтерського обліку виробничих запасів та порядок відображення інформації щодо них у звітності суб’єктів господарювання в зарубіжних країнах має як спільні, так і відмінні риси, зумовлені особливостями господарської діяльності та ринкової конюнктури таких країн.


1.4. Організаційно-економічна характеристика ПСРП «Ремавтоагрегат»

Приватне спеціалізоване ремонтне підприємство «Ремавтоагрегат» є юридичною особою приватного права, що діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про власність», а також інших чинних нормативно-правових актів України.

Підприємство було зареєстроване 31 січня 1996 року за адресою: 18005, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 42, кв. 5. Фактичне ж місцезнаходження господарюючого субєкта є наступним: 18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 12.

Ідентифікаційний код ЄДРПОУ підприємства: 21353889.

ПСРП «Ремавтоагрегат» є суб’єктом малого підприємництва, який діє на умовах спрощеного оподаткування (є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2% від доходу та сплатою податку на додану вартість).

Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, печатки із своїм повним найменуванням, фірмові бланки, штампи та інші реквізити, затверджені в установленому порядку.

Основною метою діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» є:

  1.  отримання прибутку;
  2.  створення висококонкурентного бізнесу з використанням найкращих підходів та методів управління;
  3.  формування ефективної команди та надійного місця роботи для працівників підприємства;
  4.  побудова системи взаємовідносин із зовнішнім середовищем (клієнтами, партнерами, конкурентами), базуючись на принципах відкритості та прозорості.

Предметом діяльності підприємства є:

  1.  організація ремонту тракторів та іншої сільськогосподарської техніки;
  2.  організація ремонту, сервісного обслуговування автомобільного транспорту, реалізація запасних частин до нього;
  3.  ремонт паливної апаратури тракторів виробництва країн СНД та вантажних автомобілів;
  4.  ремонт електрообладнання;
  5.  капітальний ремонт тракторів Т-150, МТЗ, ЮМЗ, «Карпатець»;
  6.  ремонт вузлів та агрегатів вантажних автомобілів та сільгосптехніки, легкових автомобілів, мікроавтобусів;
  7.  виконання фрезерувальних, токарних, наплавочних та електрогазо-зварювальних робіт;
  8.  шліфування колінвалів легкових і вантажних автомобілів, тракторів, розточка блоків, гільз.

Середньоспискова чисельність працівників на підприємстві становить 17 осіб. Його організаційна структура наведена на рис. 1.2.

Директор

Заступник директора

Виробничий цех

Бухгалтерія

Склад

Рис. 1.2. Організаційна структура ПСРП «Ремавтоагрегат»

ПСРП «Ремавтоагрегат» самостійно розробляє і затверджує штатний розклад (розпис), визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці власних працівників.

Для здійснення поточного бухгалтерського обліку, складання звітності, забезпечення контролю за дотриманням фінансової дисципліни на ПСРП «Ремавтоагрегат» виділено окремий структурний підрозділ – бухгалтерія. До його складу входять головний бухгалтер та два бухгалтера.

При здійсненні своєї діяльності бухгалтерія аналізованого підприємства керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативними актами, що регулюють методику ведення бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, кодекси, закони і т.д.), Наказом про облікову політику підприємства, Положенням про бухгалтерію та Статутом підприємства.

Робочий план рахунків розроблений на основі плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №186 від 19.04.2001 р.

Для ведення бухгалтерського обліку застосовується автоматизована форма обліку (підприємство використовує компютерну програму «1С: Підприємство 7.7»).

Основними функціями бухгалтерії є:

  1.  безперервне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;
  2.  організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та установчих документів, забезпечення дотримання встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;
  3.  дотримання правил документообігу і технології обробки облікової інформації;
  4.  контроль над дотриманням порядку оформлення первинних документів;
  5.  систематизація інформації, що міститься в первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку та в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені;
  6.  для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проведення інвентаризації активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;
  7.  забезпечення складання і подання на основі даних бухгалтерського обліку у встановлені законом терміни фінансової, податкової, статистичної та інших форм звітності.

Завдання, обов’язки, права та відповідальність працівників бухгалтерії наводяться у відповідних посадових інструкціях.

Для окреслення загальної характеристики фінансово-господарського стану ПСРП «Ремавтоагрегат» було виведено в окрему аналітичну таблицю сукупність показників, що безпосередньо характеризують такий стан (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Аналіз основних економічних показників діяльності

ПСРП «Ремавтоагрегат»

з/п

Показник

Оди-

ниці виміру

2012 рік

2013 рік

2014 рік

Відхилення

2013/

2012,

+/-

2013/

2012,

%

2014/

2013,

+/-

2014/

2013,

%

1

Обсяг реалізо-ваної продукції

тис. грн.

1898,9

1901,4

1738,4

+2,5

+0,13

-163,0

-8,57

2

Вартість необо-ротних активів

тис. грн.

53,7

34,0

43,4

-19,7

-36,69

+9,4

+27,65

3

Собівартість реалізації

тис. грн.

1345,1

1323,3

1322,6

-21,8

-1,62

-0,7

-0,05

4

Витрати на од-ну гривню про-дукції

грн./

шт.

0,71

0,70

0,76

-0,01

-1,41

+0,05

+8,57

5

Валовий при-буток

тис. грн.

237,3

261,2

126,1

+23,9

+10,07

-135,1

-51,72

6

Фінансовий ре-зультат до опо-даткування

тис. грн.

84,5

67,0

-69,4

-17,5

-20,71

-136,4

-203,58

7

Чистий прибу-ток

тис. грн.

64,1

67,0

-69,4

+2,9

+4,52

-136,4

-203,58

8

Чисельність персоналу

чол.

14

15

17

+1

+7,14

+2

+13,33

9

Фонд оплати праці

тис. грн.

99,1

121,8

147,8

+22,7

+22,91

+26,0

+21,35

10

Виробіток на одного праців-ника

грн./

чол.

135,6

126,8

102,3

-8,8

-6,49

-24,5

-19,32

11

Середньорічна заробітна плата

грн.

1587,96

1701,21

1789,56

+113,25

+7,13

+88,35

+5,19

В ході аналізу основних економічних показників господарської діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» було виявлено деякі тенденції, зокрема:

  1.  нестабільною була динаміка обсягу реалізованої продукції, що у 2013 році зріс, проте вже у 2014 зменшився на 8,57%;
  2.  вартість необоротних активів аналізованого підприємства знизилась у 2013 році та зросла в 2014, проте залишкова їх вартість на кінець періоду, що аналізувався, була нижчою, ніж на початок;
  3.  собівартість реалізації продукції підприємства знижувалась невеликими темпами: на 1,62% та 0,05% у 2013 та 2014 роках відповідно, що є позитивною тенденцією;
  4.  валовий прибуток підприємства у 2013 році в порівнянні із 2012 зріс на 10,07% або 23,9 тис. грн., а у 2014 – знизився на 51,72% або 135,1 тис. грн.;
  5.  розмір фінанового результату до оподаткування та чистого прибутку аналізованого підприємства у 2013 та 2014 роках був однаковим у зв’язку із його переходом на спрощену систему оподаткування. Так, у 2014 році порівняно із 2013 він знизився на 136,4 тис. грн. або 203,58%, а у 2013 в порівнянні із 2012 – фінансовий результат до оподаткування зріс на 17,5 тис. грн. (20,71%), чистий прибуток – на 2,9 тис. грн. (4,52%);
  6.  чисельність персоналу протягом аналізованого періоду зростала: на 1 та 2 особи у 2013 та 2014 роках відповідно;
  7.  фонд оплати праці та середньорічна заробітна плата зростали як у 2013, та і у 2014 роках;
  8.  розмір середньорічного виробітку одного працівника мав тенденцію до зниження: на 6,49% та 19,32% відповідно у 2013 та 2014 роках. Наслідком цього є падіння обсягу реалізованої продукції та збитковість підприємства у 2014 році.

Аналітичними показниками, що яскраво відображають стан господарюючих субєктів, є показники платоспроможності та фінансової стійкості. Важливими є і дані щодо їх зміни протягом певного періоду та відповідності науково обґрунтованим нормам. Розглянемо їх в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Аналіз динаміки показників платоспроможності та фінансової стійкості ПСРП «Ремавтоагрегат»

Показник

2012 рік

2013 рік

2014 рік

Норма-

тивне зна-чення

Відхилення

2013р./

2012р.

2014р./2013р.

2012р./НЗ

2013р./НЗ

2014р./НЗ

Коефіцієнт покриття

13,7

29,4

8,2

>1

+15,7

-21,2

+12,7

+28,4

+7,2

Коефіцієнт швидкої лік-відності

2,3

6,4

1,3

0,6-0,8

+4,1

-5,1

+1,5

+5,6

+0,5

Коефіцієнт аб-солютної лік-відності

0,98

2,8

0,4

>0

збільшення

+1,82

-2,4

+0,98

+2,8

+0,4

Коефіцієнт платоспромож-

ності (автоно-мії)

0,9

0,97

0,9

>0,5

+0,07

-0,07

+0,4

+0,47

+0,4

Коефіцієнт за-безпеченості власними обо-ротними кош-тами

0,9

0,97

0,9

>0,1

+0,07

-0,07

+0,8

+0,87

+0,8

Коефіцієнт ма-невреності власного капі-талу

0,9

0,8

0,96

збільшення

-0,1

+0,16

-

-

-

Виходячи з даних, наведених в табл. 1.2, можемо зробити наступні висновки:

  1.  відповідно до значень коефіцієнта покриття (поточної ліквідності) протягом аналізованого періоду ПСРП «Ремавтоагрегат» мало цілком ліквідний баланс – було достатньо обігових коштів для погашення боргів підприємства протягом року;
  2.  коефіцієнт швидкої ліквідності не відповідав нормативам, прийнятим у міжнародній практиці, проте був більшим 1, що свідчить про достатню кількість найбільш ліквідних активів (грошові кошти, дебіторська заборгованість), яка припадає на одиницю термінових боргів підприємства. Це відображає можливість швидко перетворювати активи в грошові кошти для погашення кредиторської заборгованості;
  3.  що ж до коефіцієнта абсолютної ліквідності, то показник відповідав нормі, але значно знизився у 2014 році. Відповідно до його значень підприємство здатне за потреби терміново ліквідувати короткострокову заборгованість;
  4.  значення коефіцієнта автономії ПСРП «Ремавтоагрегат» протягом 2012-2014 рр. знаходилось на приблизно однаковому рівні та відповідало нормі. Це свідчить про незалежніть підприємства від зовнішніх позикових джерел;
  5.  коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами повторив значення попереднього показника і також відповідав нормативу;
  6.  позитивні тенденції спостерігались і у динаміці коефіцієнта маневреності власного капіталу, який протягом аналізованого періоду зростав.

Таким чином, провівши короткий аналіз основних показників, що характеризують господарську діяльність ПСРП «Ремавтоагрегат», було виявлено, що фінансові результати діяльності (доходи, витрати, прибуток) зростали у 2013 році, проте вже у 2014 дещо знижувались, але незважаючи на це аналітичні показники підприємства відображали його цілком задовільний стан, платоспроможність та фінансову стабільність.


РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1. Документальне оформлення операцій з обліку виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за господарською діяльностю ПСРП «Ремавтоагрегат», та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов’язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку на підприємстві чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтерії.

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю і оперативного управління виробничими запасами.

ПСРП «Ремавтагрегат» самостійно визначає свою облікову політику і обирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством. Формування облікової політики аналізованого підприємства здійснюється головним бухгалтером та керівником і затверджується наказом про облікову політику.

Від правильного документального оформлення операцій з надходження та вибуття виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та відображення у фінансовій звітності.

Розглянемо порядок організації документообігу аналізованого підприємства стосовно обліку виробничих запасів на рис. 2.1.

Номенклатура-цінник

Бухгалтерія

Кількісний та натурально-якісний облік

Первинні документи

По витра-чанню

По надход-женню

Реєстри здачі документів

Головна книга

По витрачанню

По надходженню

Накопичувальні відомості синтетичного обліку матеріалів

Облікова ціна

Відомості машинограми по витрачанню матеріалів

Відомості, журнали-ордери, машинограми по надходженню матеріалів

Книга (відомість) залишків матеріалів

По витратах

По надходженню

Відомості руху матеріалів в грошовому виразі

Вартісний облік

Місце зберігання

Рис. 2.1. Схема організації обліку запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат»

Документи, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат», та їх призначення, наведено в табл. 2.1.

Запаси приймаються матеріально відповідальною особою аналізованого підприємства як за кількістю, так і за якістю. Тому порядок відображення запасів в його бухгалтерському обліку пов’язаний з моментом настання матеріальної відповідальності. Якщо приймання за кількістю співпадає з прийманням за якістю, то настає матеріальна відповідальність у повному обсязі.

Таблиця 2.1

Первинні документи з надходження виробничих запасів

Форма №

Назва документа

Призначення документа

1

2

3

М-2

Доручення

Призначено для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів

М-3

Журнал реєстрації доручень

Застосовується для реєстрації виданих доручень

М-4

Прибутковий ордер

Призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників або з переробки. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів з переробки. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів

М-5, М-6

Товарно-транс-портна накладна

Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом

М-7

Акт про приймання матеріалів

Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжуючих документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів

М-12

Накладна на внут-рішнє переміщення матеріалів

Застосовується для обліку руху матеріалів всередині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії

М-13

Реєстр приймання-здачі документів

Оформлюється приймання-передача первинних документів. Складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою і передається до бухгалтерії підприємства разом з первинними документами і необхідними додатками

М-14

Відомість обліку залишків матеріалів на складі

Складається на основі матеріальних звітів матеріально відповідальних осіб і показує рух матеріальних цінностей на складі за день

Продовження табл. 2.1

1

2

3

М-16

Матеріальний ярлик

Використовується для позначення одиниць запасів

Надходження виробничих запасів на аналізоване підприємство є часто повторюваною операцією. Виробничі запаси зі складу відпускаються в цех для використання у процесі здійснення ремонту агрегатів, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до цеху вважається внутрішнім переміщенням запасів.

При відпуску запасів у виробництво на ПСРП «Ремавтоагрегат» виконуються наступні вимоги:

1) запаси обліковуються за вагою, обсягом та масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск запасів, як правило, здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів;

3) з головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано право отримувати зі складу запаси, а також отримуються зразки їх підписів. Ці дані обов’язково доводяться до працівників складу. Запаси у виробництво передаються зі складу тільки працівникам, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складу аналізованого підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цех для адміністративних чи інших потреб.

Основні документи, якими оформлюють операції з відпуску виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат», наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Документи з відпуску виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Форма №

Назва документа

Призначення документа

М-8, М-9, М-28, М-28а

Лімітно-забірна картка

Використовується для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного конт-ролю за дотриманням встановлених лі-мітів їх відпуску. Зазначається місячний ліміт відпуску цеху

М-10

Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів

Заповнюється при разовому відпуску запасів всередині підприємства

М-11

Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів

Використовується для разового відпус-ку запасів всередині підприємства

М-18

Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу

Складається завідуючим складом (ко-мірником) у разі виявлення відхилень фактичного залишку виробничих запасів від встановлених норм

М-19

Матеріальний звіт

Складається матеріально відповідаль-ними особами і передається до бухгал-терії; відображає рух запасів на складі за певний період

Відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій стосовно виробничих запасів у первинних документах, збереження оброблених документів протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник аналізованого підприємства відповідно до законодавства та установчих документів.

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об’єктами господарської діяльності та правильним і раціональним використанням запасів підприємства.

Залежно від напряму витрачання виробничих запасів у документах заповнюються реквізити, зазначені у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Реквізити документів, що характеризують операції з відпуску запасів

з/п

Операції з відпуску виробничих запасів

Основні реквізити,що характеризують відпуск

1

Відпуск виробничих запасів до цехів ос-новного і допоміжного виробництва на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг

Дата відпуску, вид госпо-дарської операції, склад, одержувач

2

Відпуск виробничих запасів на утримання та експлуатацію обладнання

Призначення, шифр витрат, найменування, сорт, розмір

3

Відпуск запасів для виробничих і адмі-ністративних потреб

Номенклатурний номер, оди-ниця виміру

4

Відпуск виробничих запасів на потреби непромислових виробництв і господарств

Кількість, ціна

5

Відпуск виробничих запасів на сторону та у переробку

Сума транспортно-заготіве-льних витрат чи відхилень від облікової ціни

Документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського й оперативного (складського) обліку.

Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків, законність операцій).

На документи з оприбуткування товарно-виробничих запасів складається реєстр прибуткових документів, а на документи, які підтверджують витрачанняреєстр видаткових документів. Реєстри складаються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий (з прикладеними до нього документами) передається до бухгалтерії.

У реєстрах наводяться наступні дані:

  1.  період, за який складено реєстр (тиждень, декада, місяць);
  2.  назва документів, за якими складено реєстр;
  3.  номери документів та їх загальна кількість;
  4.  підписи завідувача складу та бухгалтера, який приймає реєстри.

Приймаючи реєстри, бухгалтер перевіряє правильність записів у картках складського обліку, всіх документів і виведення залишків у натуральних одиницях. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки «контроль». Завдяки кількісному обліку запасів, який ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, бухгалтер відображає запаси в грошовому вимірнику, тобто веде вартісний облік.

Відповідальність за приймання, зберігання і відпуск запасів покладається на матеріально відповідальних осіб, призначених наказом керівника ПСРП «Ремавтоагрегат». З посадовими особами, які відповідають за збереження матеріальних цінностей, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Облік запасів за місцем відповідального зберігання ведеться матеріально відповідальною особою в Книзі складського обліку (ф. З-9) за найменуваннями, сортами, кількістю. Книга видається завідуючому складом бухгалтерією. При цьому вона повинна бути прошнурована, сторінки пронумеровані та їх кількість завірена підписом головного бухгалтера підприємства та скріплена печаткою.

Книга ведеться у розрізі найменувань запасів, при цьому вказують місце їх зберігання, ціну, ґатунок, розмір, кількість, джерело отримання та видачі. Записи здійснюються по кожному документу про приймання чи видачу запасів і після кожного запису в Книзі виводиться залишок матеріалів.

Облік запасів в складі та бухгалтерії ведеться з присвоєнням їм номенклатурних номерів.

Номенклатурний номер це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів однієї назви, якості і ціни та має вісім знаків.

У встановлені терміни (відповідно до графіка документообігу) завідуючий складом комплектує прибуткові та видаткові документи, на їх підставі складає Реєстр приймання-здачі документів ф. №М-13 в двох примірниках, які разом з документами подає до бухгалтерії. В бухгалтерії перевіряють поданий звіт та роблять записи в облікових регістрах.


2.2. Фінансовий облік виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Облік запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат» здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси». Інформація про виробничі запаси, відображена у звітності та у бухгалтерському обліку підприємства, в усіх суттєвих аспектах відповідає нормативним документам, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

В ході дослідження господарської діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» було виявлено, що сума його виробничих запасів станом на 31.12.2014 року складала 308,2 тис. грн., в тому числі:

  1.  сировина і матеріали в сумі 58,9 тис. грн.;
  2.  паливо в сумі 14,1 тис. грн.;
  3.  запасні частини в сумі 221,8 тис. грн.;
  4.  будівельні матеріали в сумі 7,4 тис. грн.;
  5.  малоцінні та швидкозношувані предмети в сумі 6 тис. грн.

Розглянемо структуру виробничих запасів аналізованого підприємства на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Структура виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Виходячи з даних наведеної вище діаграми, найвагомішу частку (74%) в структурі запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» складають запасні частини, які окрім значної кількості містять широке різноманіття найменувань, які значно різняться за призначенням. Саме тому в цілях бухгалтерського обліку в номенклатурі запасів підприємства було виділено декілька груп запчастин, наприклад:

  1.  запчастини і матеріали на виробництво (в тому числі: запчастини до стартерів, компресорів, ГУРів, паливної апаратури, генераторів, пускачів, водяних насосів, двигунів, розподільників і т.д.);
  2.  запчастини до тракторів (в тому числі: до трактора МТЗ, ЮМЗ, Т-150, Т-40 і т.д.);
  3.  запчастини до комбайнів;
  4.  кільця ущільнюючі (в тому числі: гумові, мідні, алюмінієві, поліамідні, фторопластові);
  5.  манжети (в тому числі: манжети армовані, манжети гідравлічні гумові та поліуретанові);
  6.  гідравліка;
  7.  паси, підшипники, ремкомплекти та ін.

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами, організовується їх аналітичний облік.

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів аналізованого підприємства ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси». По дебету рахунка та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредитувитрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» має наступні субрахунки:

  1.  201 «Сировина й матеріали»;
  2.  202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;
  3.  203 «Паливо»;
  4.  204 «Тара й тарні матеріали»;
  5.  205 «Будівельні матеріали»;
  6.  206 «Матеріали, передані в переробку»;
  7.  207 «Запасні частини»;
  8.  208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;
  9.  209 «Інші матеріали».

До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо. На ПСРП «Ремавтоагрегат» аналітичні рахунки з обліку виробничих запасів відкриваються з урахуванням розрізів, наведених в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Розрізи аналітичного обліку виробничих запасів

Субрахунки рахунка 20 «Виробничі запаси»

Розрізи аналітики

1

2

201 «Сировина й матеріали»

У розрізі видів та груп сировини, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб

202 «Купівельні на-півфабрикати та комплектуючі вироби»

У розрізі купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб

203 «Паливо»

У розрізі видів палива, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб

204 «Тара й тарні матеріали»

У розрізі видів тари й тарних матеріалів і матеріально відповідальних осіб

205 «Будівельні матеріали»

За видами (групами) та окремими об’єктами будівельних матеріалів

206 «Матеріали, пе-редані в переробку»

У розрізі, який забезпечує отримання даних про підприємство-переробника та контроль за операціями з переробки, за відповідними витратами

207 «Запасні частини»

За місцями зберігання й однорідними групами. Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду також ведеться за групами

Продовження табл. 2.4

1

2

208 «Матеріали сі-льськогосподарсь-кого призначення»

За групами та видами матеріалів сільськогос-подарського призначення в розрізі їх номенклатури

209 «Інші матеріа-ли»

За групами та видами інших матеріалів

Аналітичний облік виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» ведеться за групами, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Рахунки аналітичного обліку використовують для контролю за зберіганням і рухом матеріальних цінностей, їх оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для підведення підсумків інвентаризації.

Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» обумовлена значною їх номенклатурою.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Підсумкові дані відображають у журналі-ордері №5 (5А) звідки вже синтезовані дані знову ж відповідно до кореспондуючих рахунків переносять у Головну книгу.

Основні господарські операції з надходження запасів та їх облік на ПСРП «Ремавтоагрегат» наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Кореспонденція рахунків з придбання виробничих запасів

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

2

3

4

1

Оприбутковано виробничі запаси, що надійшли від постачальника

20

68

2

Відображенно податковий кредит з ПДВ

641

68

Продовження табл. 2.5

1

2

3

4

3

Закуплено запаси і МШП підзвітною особою

20

372

4

Відображенно податковий кредит з ПДВ

641

372

5

Повернуто матеріали із власного виробництва

20

23

6

Відображено транспорто-заготівельні витрати, повязані з придбанням запасів

20

68

7

Оприбутковано матеріали після списання необо-ротних активів

20

746

Списання запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» у зв’язку з невідповідністю критеріям визначення активу (не є джерелом матеріально-економічної вигоди),  псуванням, розкраданням, реалізацією на сторону, передачею до статутного капіталу іншого підприємства, безоплатною передачею відображається у бухгалтерському обліку наступним чином (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Відображення в обліку операцій зі списання виробничих запасів

з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Передано матеріали у виробництво

23

20

2

Передано матеріали для загальновиробничих потреб

91

20

3

Списано собівартість реалізованих виробничих за-пасів

92

20

4

Списано облікову вартість реалізованих запасів

943

20

5

Відображено суму недостачі виробничих запасів

947

20

6

Безоплатно передано запаси іншому підприємству

949

20

Таким чином, облік виробничих запасів аналізованого підприємства та відображення інформації про них у фінансовій звітності здійснюється відповідно до вимог чинних законодавчих актів, а особливості господарської діяльності підприємства знаходять своє відображення в аналітичному обліку.


2.3. Управлінський облік виробничих запасів підприємства

Забезпечення ефективності управління виробничими запасами на ПСРП «Ремавтоагрегат» має велике значення, особливо зважаючи на те, що на підприємстві зосереджуються великі потоки матеріальних цінностей.

В умовах ринкової економіки особливо важливого значення набуває поліпшення використання матеріальних ресурсів. Якість управління ним багато в чому залежить від своєчасного отримання менеджером достовірної інформації про стан об’єкта управління, яку переважно надає управлінський облік.

В собівартості продукції аналізованого підприємства питома вага затрат виробничих запасів коливається в межах від 60% до 70%. Особливістю виробничих запасів є те, що вони під час виробництва повністю використовуються, і для кожного наступного виробничого циклу необхідні нові. Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складі підприємства повинні завжди знаходитись виробничі запаси в межах норм, передбачених його потребами. І хоча утримання запасів пов’язане з певними витратами, підприємство змушене це робити. Мотивами цього є:

  1.  ймовірність порушення встановленого графіка постачань виробничих запасів;
  2.  можливе коливання попиту;
  3.  можливість своєчасного реагування на сезонні коливання виробництва;
  4.  знижки при купівлі великої партії можуть стати причиною створення запасу;
  5.  можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу;
  6.  можливість негайного обслуговування покупців, що позитивно впливає на імідж підприємства;
  7.  зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин;
  8.  спрощення процесу управління виробництвом.

Перелічені причини свідчать про необхідність створення виробничих запасів на аналізованому підприємстві. З іншого боку, для збереження конкурентоспроможності воно повинно шукати резерви зниження витрат та не «відволікати» оборотний капітал на створення надмірних обсягів виробничих запасів. До негативних наслідків складування великих обсягів виробничих запасів належать:

  1.  збільшення витрат на зберігання запасів, адже на складі не створюються нові матеріальні цінності чи додаткова споживча вартість. Виробничі запаси, що зберігаються на складі, тимчасово виключені з фінансового обігу, хоча на їх придбання витрачено певні ресурси;
  2.  високий ступінь невизначеності попиту на товари/послуги, що будуть створені з використанням таких запасів, можуть призвести до проблем з ліквідністю;
  3.  погіршення якості запасів під час зберігання (усушка, псування), можливість крадіжок чи неефективного використання;
  4.  проблеми з охороною довкілля та безпекою;
  5.  збільшення страхових платежів.

Мета управління виробничими запасами на ПСРП «Ремавтоагрегат» – знайти «золоту середину»: запасів повинно бути не дуже багато, щоб не відволікати гроші з обігу, і не дуже мало, щоб уникнути «порожніх складів» і не допустити зупинки процесу виробництва.

В умовах конкурентної боротьби за споживача, коли потенційна пропозиція перевищує попит, проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції стають пріоритетними. Коли попит перевищує пропозицію, то впевненість у тому, що будь-яка партія виготовленої продукції буде реалізована, обумовлює функціонування витратного виробництва, більше уваги приділяється максимальному завантаженню виробничих потужностей, зниженню собівартості одиниці продукції шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу, тоді як завдання підвищення інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне значення. Динамічність і невизначеність попиту на ринку робить недоцільним створення і підтримку великих запасів.

Реалізація концепцій і систем упралінського обліку виробничих запасів аналізованого підприємства та якість їх функціонування була б неможливою без отримання своєчасної, повної і достовірної інформації.

Найбільшу частку займає інформація, що формується бухгалтерським обліком, зокрема обліком управлінським, який на відміну від фінансового обліку, спрямований на внутрішніх користувачів (менеджерів підприємства), і націлений на надання допомоги адміністрації в плануванні, управлінні і контролі виконання управлінських рішень. Управлінський облік має справу як з оперативною інформацією, так і з інформацією «історичного» характеру, в ньому фігурують оцінки і плани на майбутнє (прогнозування) і використовується багато приблизних оцінок – розрахункових, експертних, очікуваних.

Характерною ознакою управлінського обліку ПСРП «Ремавтоагрегат» є його децентралізація задля наближення його до місць виникнення витрат і прийняття рішень. Щодо виробничих запасів, то вони займають провідну роль в системі управлінського обліку. Виробничі запаси є складовою частиною виробничих витрат, а управлінський облік в своїй діяльності націлений саме на розгляд поведінки і управління витрат, методів і способів обліку витрат та калькулювання собівартості, аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень. Для управління запасами в управлінському обліку аналізованого підприємства використовують багато процедур і технічних прийомів:

1) правильне бюджетування потреби у різних елементах запасів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції, товарів). Відправною точкою бюджетування на ПСРП «Ремавтоагрегат» є розроблення бюджету продажів та робіт, який передбачає запланований обсяг продажу окремих видів продукції та виконання робіт. Складання усіх інших бюджетів ґрунтується на бюджеті продажів, бо він визначає майбутній обсяг виробництва чи закупівель товару, витрати на виробництво, рух грошових коштів тощо. Норми витрат виробничих запасів за їх видами визначає інженер-технолог на основі технологічних карт окремих процесів або з розрахунку на одиницю продукції, а ціну – працівники відділу постачання, враховуючи витрати на їх заготівлю і транспортування. Такі розрахунки виконують з кожного виду продукції, а потім визначають загальні потреби кожного виду виробничих запасів та загальні матеріальні витрати на виробництво загалом на підприємстві. Бюджет придбання матеріалів містить розрахунки кількості матеріалів за їх видами, які необхідно придбати у плановому періоді, та витрати коштів на придбання матеріалів. Розрахунки ґрунтуються на потребі в матеріалах, визначеній в бюджеті використання матеріалів, та з урахуванням зміни їх залишків на початок та на кінець відповідного періоду. Запаси матеріалів планують за їх видами у відсотках до планової потреби у наступному бюджетному періоді, враховуючи умови постачання та особливості ринку. Бюджет складається з кожного виду матеріалів окремо, а загальна сума витрат на придбання матеріалів визначається загалом по підприємству. Одночасно з цим бюджетом складається графік оплати постачальникам за матеріали, який потім використовується під час планування руху коштів та складання бюджетного балансу. Під час складання такого графіка враховують прийнятий порядок розрахунків з постачальниками (попередня оплата, оплата при придбанні, купівля в кредит з відтермінуванням платежів на певну кількість днів);

2) контроль за нормативами та рівнем запасів відповідно до бюджету, розрахунок коефіцієнта оборотності запасів та середнього періоду їх оборотності як загалом, так і за видами запасів;

3) контроль повторних замовлень виробничих запасів, для чого потрібно знати щоденну потребу в сировині та час реалізації замовлення (час з моменту оформлення заявки до отримання її від постачальника). Це дає можливість визначити, за якого мінімально допустимого залишку сировини необхідно оформляти повторне замовлення (так звана точка замовлення). Обсяг замовлення також залежить від обсягу окремої закупівлі, частоти здійснення закупівель, умов поставки, способу транспортування, порядку розрахунків тощо.

Для кожної з груп запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» залежно від їх вартості і частки в загальних витратах закладається різний ступінь деталізації під час планування, управління та контролю.

Отже, основні прийоми і процедури, що використовує управлінський облік ПСРП «Ремавтоагрегат» для управління власними виробничими запасами, полягають у визначенні обсягів закупівель, які б забезпечували безперервний виробничий цикл, але, водночас, не створювали б надлишкового запасу. Реалізація концепції управлінського обліку підприємства б неможливою без застосування інформаційно-комп’ютерних технологій. Створення комплексного інформаційного середовища дає змогу планувати продаж і виробництво, управляти попитом, обліковувати матеріали, виробничі потужності і специфікацію виробів, управляти закупівлею, запасами і продажем, розробляти бюджетування, управляти фінансовими потоками, відносинами з клієнтами чи кадрами.


2.4. Шляхи вдосконалення обліку та документального оформлення виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

В умовах адаптації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів в Україні він має бути орієнтований на забезпечення оперативною інформацією всіх суб’єктів управління, а також на підготовку інформації на основі бухгалтерської звітності для інвесторів та кредиторів. Зростає потреба в реєстрації і формуванні конкретної інформації, необхідної для контролю за діяльністю підприємств як ззовні (з боку власника), так і всередині (з боку управлінського персоналу). Cаме такий елемент як облікова політика виступає одним із основних засобів управління бухгалтерським обліком на підприємстві.

Таким чином, на ПСРП «Ремавтоагрегат» доцільним є вдосконалення облікової політики з питань, що стосуються виробничих запасів, внесення певних доповнень, що допоможе краще і ефективніше вести облік, а також покращувати та значно розширювати діяльність.

Для забезпечення правильності даних бухгалтерського обліку, їх відповідності фактичному стану необхідно стежити за ретельним і своєчасним проведенням інвентаризацій, контрольних та вибіркових перевірок, які мають велике значення у збереженні матеріалів. Саме тому рекомендовано внести наступні зміни в порядок проведення інвентаризацій на ПСРП «Ремавтоагрегат»:

  1.  повні інвентаризації виробничих запасів підприємства проводити два рази на рік (замість одного разу, як раніше);
  2.  періодично за виникненням необхідності проводити перевірки окремих груп запасів. Такі перевірки проводяться на підставі наказу керівника підприємства, а за їх результатами має проводитись відповідне коригування залишків запасів (оприбуткування лишків, списання недостач),  а також виявлення винних осіб та вжиття заходів для запобігання недостачам у майбутньому.

Якщо на підприємстві не налагоджена чітка робота з документами, то, як результат, погіршується саме управління, оскільки воно залежить від якості, достовірності, оперативності приймання-передачі інформації, налагодження довідковo-інформаційнoї служби, чіткої організації пошуку, зберігання та використання документів.

Збільшення обсягів інформації, підвищення вимог щодо оперативності та якості її обробки, зростання інформаційного навантаження потребує ефективно розробленого документообігу.

На всіх підприємствах, перш за все, повинен бути встановлений порядок приймання, реєстрації, контролю за виконанням, збереженням оброблених документів. Отже, для того ефективного управління на підприємстві графік його документообігу потребує негайного вдосконалення.

Також для швидкого отримання інформації щодо руху виробничих запасів пропонується ввести такі субрахунки:

201/1- м’ясо-молочні продукти

201/2 - овочеві продукти

201/3 - фруктово-плодові продукти

203/1-  паливні матеріали

203/2 - мастильні матеріали

204/1 - тара (бочки, каністри)

204/2 - тарні матеріали (деталі для збирання ящиків, залізні заготовки для обручів)

205/1 – цемент, пісок, шлакоблок

205/2 – фарба, ґрунтовка, розчинник

207/1 –  запасні частини для вантажних та легкових автомобілів

207/2 –  запасні частини для комбайнів і тракторів

207/3 –  запасні частини  для ремонту

208/1 – мінеральні добрива

208/2 - ЗЗР

208/3 - насіння

208/4 – корми

208/5 – ветеринарні препарати

Це дасть змогу краще вести бухгалтерський облік та уникнути помилок і краще контролювати надходження  і вибуття запасів.

Одним із напрямів удосконалення обліку наявності та руху виробничих запасів на підприємстві є спрощення оформлення операцій, які пов’язані з оприбуткуванням та витратами матеріальних цінностей. Відпуск матеріалів у виробництво, де це доцільно, можна оформляти на підставі встановленого ліміту безпосередньо в картках складського обліку матеріалів, передбачивши в них підпис особи, яка отримує цінності. Також можна на картках складського обліку відображати і внутрішнє переміщення цінностей.

Для забезпечення збереження виробничих запасів, правильного приймання, зберігання та відпуску велике значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими та вимірювальними приладами, мірною тарою та іншими пристосуваннями.

Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів і витратами матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів, деталей і вузлів у виробництві. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання.

Значно поліпшити організацію обліку виробничих запасів можна, удосконалюючи процес документування, тобто ширше використовуючи накопичувальні документи (лімітно-забірні картки, відомості тощо.), картки складського обліку як витратний документ по відпущених матеріалах (бездокументальну систему оформлення витрат матеріалів).

Доцільною також є розробка єдиної форми документа (на відпущення матеріалу), призначеної для машинної обробки. У цей документ варто включити всі об’єкти основного та допоміжного виробництва під відповідними кодами, які б указували напрям використання матеріальних ресурсів – основні вироби, запасні частини, товари народного споживання, разові замовлення, ремонтно-експлуатаційні потреби.

Щоб уникнути помилок і порушень при збору та реєстрації оперативних фактів про виробничі запаси, що підлягають обліку, доцільно розробити детальні інструкції конкретним виконавцям (у вигляді посадових інструкцій, виписок з графіків документообігу) про порядок і терміни реєстрації даних, а також використовувати систему заохочень і покарань за виконання своїх обов’язків виконавцями.

Доцільне використання на всіх ділянках обліку уніфікованих форм документації. Крім того:

-створення графіків документообігу з обліку запасів і доведення до виконавців їх функцій при створенні і перевірці первинного документа;

- видача розпорядчої документації особам, що відповідають за здійснення тієї або іншої господарської операції, і мають право підпису первинних документів;

- контроль з боку працівників бухгалтерії за правильністю оформлення первинної документації з обліку виробничих запасів (включення в обов'язок бухгалтера, що робить обробку документа, цієї функції через посадові інструкції та встановлення відповідальності за її недотримання);

Таким чином, реалізація перелічених напрямів удосконалення обліку запасів вітчизняними підприємствами призведе до значного підвищення результативності їх фінансово-економічної діяльності, дозволить налагодити більш дієвий і менш трудомісткий облік, контроль за наявністю, рухом і використанням виробничих запасів, а також досягти їх економії.

На СТОВ «Україна» при розгляді облікової політики булизнайдено недоліки, що негативно впливають на покращення діяльності підприємства.Таким чином, потрібно вдосконалити облікову політику, щодовиробничих запасів, внести певні доповнення, що допоможе краще іефективніше вести облік.

На всіх підприємствах, перш за все, повинен бути встановленийпорядок приймання, реєстрації, контролю за виконанням, збереженнямоброблених документів. Таким чиномспочатку складають первинні документи, що  являються вихідним пунктом бухгалтерського обліку, відображають сутність  господарської операції та її наслідки. Ця робота досить трудомістка і  потребує значних затрат. На СТОВ «Україна» відсутній графік документообігу, це є значним упущенням, тому що точне дотримання графіків документообігу сприяє своєчасному і повному відображенню в облікових регістрах здійснюваних господарських операцій. Головному бухгалтеру слід скласти схему або перелік робіт зі створення та обробки документів, виконуваних інженерно-технічними, комерційними, бухгалтерськими службами з вказівкою термінів виконання. Проект графіка документообігу наведено в додатку С. Це сприятиме конкретизації інформації по окремо взятому об`єкту і прискорить подальшу обробку та аналіз документів.

Безперебійність здійснення виробничого процесу СТОВ «Україна»передбачає систематичне надходження виробничих запасів. В свою чергу, вирішення проблеми ефективного використання виробничих запасів потребує повної, об’єктивної, своєчасної і достовірної інформації про їх надходження та використання. Основним носієм такої інформації є первинний документ, від своєчасності та повноти складання якого в значній мірі залежить ефективність прийняття управлінських рішень.

Правильна і раціональна організація обліку матеріальних цінностей забезпечується чіткою системою документообігу і визначеним порядком оформлення операцій з руху матеріалів, письмове розпорядження на її виконання. Дослідження організації обліку виробничих запасів та застосування типових форм первинних документів на даному підприємстві показують на ряд недоліків, які, потребують додаткового вивчення з метою врегулювання. Зокрема це стосується дублювання записів у бухгалтерських документах та необхідності підвищення їх контрольної функції.

А тому, актуальним залишається питання зменшення трудомісткості складання первинних документів з одночасним забезпеченням наявності вичерпної інформації про здійснювані операції з метою контролю за правильністю їх відображення в обліку.

При надходженні виробничих запасів на СТОВ «Україна», оформляються документи, форми яких затверджені Наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів». Відповідно до призначення та ролі документів у обліковому процесі виробничих запасів, їх розділяють на такі, що:

- сприяють надходженню виробничих запасів;

- засвідчують факт оприбуткування;

- підтверджують законність вибуття та цільове використання;

- забезпечують ведення складського обліку;

- супроводжують рух первинних документів зі складу до бухгалтерії та забезпечують єдність даних бухгалтерського і складського обліку.

Так, при отриманні виробничих запасів у постачальника, використовується довіреність (формаМ-2), якою засвідчується право працівника виступати довіреною особою підприємства. Виписані документи реєструються у Журналі реєстрації довіреностей (форма№ М-3), основною функцією якого є контроль за їх цільовим використанням та вчасністю повернення до бухгалтерії після закінчення терміну дії. Саме від організації обліку і контролю за рухом виданих довіреностей залежить вчасність надходження виробничих запасів, повнота їх оприбуткування, рівень зловживань матеріально-відповідальних осіб, які, в міру своїх посадових обов’язків, здійснюють придбання матеріалів.

А тому для внутрішнього контролю пропонується ввести реєстр прострочених довіреностей (табл.3.1.) в якому буде відображатися інформація про непрозвітовані  доручення.

Таблиця 3.1.

Реєстр «прострочених» довіреностей

Номер довіреності

Дата видачі

Термін дії довіреності

Посада і прізвище особи, якій видано довіреність

Прострочені

1

2

3

4

5

Удосконалення обліку виробничих запасів було і залишається одним із найцікавіших питань бухгалтерського обліку. Полеміка щодо облікупридбаних виробничих запасів, ефективності їх використання, особливостейрозподілу та списання транспортно-заготівельних витрат триває й досі.

Запаси займають особливе місце у складі майна та структурі витрат СТОВ «Україна». Крім того, вони є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства. Належним чином організований облік виробничих запасів (якісна проінформованість про їх наявність та рух) має суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю. У зв’язку з цим ми пропонуємо для контролю за відхиленням фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу і для контролю залишків матеріалів, що знаходиться без руху почати використовувати на підприємстві сигнальну довідку про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу.

Сигнальне документування значно підвищить дієвість господарського обліку. Суть сигнального документування полягає в тому, що на кожний факт відхилень від нормального технологічного процесу в місцях їх виникнення заповнюється спеціальний сигнальний документ.Сигнальний документ повністю відповідає основному документу, але позначається діагональною червоною смугою, що свідчить про відхилення (додаток Т).

Найчастіше ці відхилення виникають унаслідок заміни матеріалів, додаткового відпуску їх на виправлення браку, нарахування заробітної плати за години простою, виправлення браку не з вини робітника, доплати міжрозрядної різниці.

Довідка складається в одному примірнику завідуючим складом (комірником), який повинен своєчасно повідомити відділу постачання про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановленої норми запасу та про залишки матеріалів, що знаходяться без руху. Довідка заповнюється на підставі даних складського обліку матеріалів. Критерій для вкючення даних у довідку встановлює відділ матеріально-технічного постачання підприємства (організації).

А тому важливою передумовою того, щоб прийом сигнального документування був справді дійовим, є обов'язкове оформлення сигнальними документами кожного випадку відхилень. Тоді фахівці з обліку матимуть можливість формувати окремі масиви інформації та використовувати їх для оперативного управління формуванням собівартості продукції, а ефективна система управління запасами дозволить керівництву отримувати якісну інформацію про наявність та рух запасів.


РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Організаційно-інформаційна модель аналізу виробничих запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат»

Важливою умовою розвитку підприємства й інтенсифікації виробництва продукції є стабільне забезпечення матеріальними ресурсами (матеріальними оборотними активами) та ефективне їх використання. Це зумовлено тим, що вартість матеріальних ресурсів становить значну питому вагу у витратах виробництва продукції, відповідно, економне та раціональне використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи комплектуючих виробів сприяє поліпшенню фінансового стану підприємства.

Основними завданнями аналізу матеріальних ресурсів ПСРП «Ремавтоагрегат» є:

  1.  вивчення потреби підприємства в матеріальних ресурсах;
  2.  оцінка реальності та економічного обґрунтування планів матеріально-технічного забезпечення, його взаємозв’язку з планом виробництва;
  3.  оцінка забезпечення плану поставок укладеними договорами, якості договорів;
  4.  оцінка вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів;
  5.  аналіз виконання планів матеріально-технічного забезпечення за обсягом, асортиментом, строками, якістю ресурсів і аналіз впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники;
  6.  оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів;
  7.  виявлення та оцінка внутрішніх невикористаних резервів економії матеріальних ресурсів та розроблення заходів щодо їх використання.

Напрями аналізу виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» подано нижче (рис. 3.1).

АНАЛІЗ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Аналіз забезпечення підприємства матеріальними ресурсами

Аналіз стану та використання виробничих запасів

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Аналіз впливу матеріальних ресурсів на виробничі результати підприємства

Аналіз динаміки, складу і структури матеріальних ресурсів

Аналіз руху матеріальних ресурсів

Оцінка стану виробничих запасів

Аналіз інтенсивності використання виробничих запасів

Аналіз загальних і питомих витрат матеріалів

Аналіз рівня та динаміки узагальнювальних та часткових показників ефективності використання матеріальних ресурсів

Факторний аналіз матеріаломісткості продукції

Рис. 3.1. Основні напрями аналізу матеріальних ресурсів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Аналіз забезпечення підприємства матеріальними ресурсами здійснюють за такими напрямами:

1. Аналіз динаміки, складу та структури матеріальних ресурсів, що дає змогу визначити:

  1.  які дефіцитні та дорогі матеріали використовує підприємство;
  2.  споживання яких з них переважає у виробництві конкретного виду продукції;
  3.  чи є продукція матеріаломісткою.

Для цього розраховують такі показники:

1) частка матеріальних витрат у загальних витратах на виробництво;

2) частка окремих видів матеріальних ресурсів, здебільшого сировини, основних матеріалів, палива, енергії, в їх загальній вартості;

3) частка матеріальних витрат на виробництво окремих виробів у загальній їх вартості та її зміна за відповідний період;

4) якість отриманих від постачальників матеріалів, відповідність їх стандартам, технічним умовам.

2. Аналіз руху матеріальних ресурсів, що передбачає оцінку ритмічності їх поставок, а у випадку виникнення порушень у надходженні матеріальних ресурсів розраховують такі показники як:

  1.  середньоквадратичне відхилення;
  2.  рівень нерівномірності постачання;
  3.  коефіцієнт варіації.

Під час аналізу стану та використання виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» з метою визначення надлишкових (наднормативних) запасів фактичну величину запасів зіставляють з нормативною, вивчають динаміку їх залишків, комплектність, наявність непотрібних і зіпсованих матеріалів та сировини. Найважливішими показниками, які характеризують інтенсивність споживання виробничих запасів підприємства, є коефіцієнт оборотності, коефіцієнт закріплення і тривалість обороту.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів ПСРП «Ремавтоагрегат» здійснюють за такими основними напрямами: аналіз використання матеріальних ресурсів, аналіз узагальнювальних і часткових показників ефективності їх використання, факторний аналіз матеріаломісткості продукції.

Використання матеріальних ресурсів характеризують загальні витрати матеріалів і витрати матеріалів на виробництво одиниці продукції. До узагальнювальних показників оцінки ефективності їх використання належать: прибуток на одну гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва продукції та матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів. Для детальнішого аналізу використання матеріальних ресурсів послуговуються частковими показниками, які характеризують споживання окремих складових матеріальних ресурсів (основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо).

Для визначення впливу матеріальних ресурсів на виробничі результати підприємства використовують методи факторного аналізу. Вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на обсяг виробленої продукції визначають з різним рівнем деталізації. Факторами першого рівня є зміна матеріальних витрат і ефективності їх використання (матеріаловіддача чи матеріаломісткість).

До джерел інформації аналізу матеріальних ресурсів ПСРП «Ремавтоагрегат» належать: планові, обліково-звітні й необлікові документи. Планова інформація для оцінки забезпечення потреби підприємства в матеріальних ресурсах міститься в перспективних і поточних планах матеріально-технічного забезпечення, специфікаціях, планових калькуляціях виробів тощо.

Для проведення ретроспективного аналізу матеріальних ресурсів використовують первинні й звітні документи. Основними формами первинної облікової інформації є акти приймання матеріалів, картки складського обліку, відомості обліку залишків матеріалів на складі, рахунки-фактури, акти про брак, доручення.

До форм статистичної звітності, що використовується в процесі проведення аналізу виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат», належать:

  1.  форма №1-підприємництво, малі «Звіт про основні показники діяльності малих підприємств»;
  2.  форма № 3-мтп «Звіт про залишки і витрати матеріалів»;
  3.  форма № 4-мтп «Звіт про залишки і використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти»;
  4.  форма № 11-мтп «Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії».

Основними формами фінансової звітності, які використовують для аналізу матеріальних ресурсів, є форма №1-м «Баланс» та форма №2-м «Звіт про фінансові результати».

До необлікової інформації належать договори на постачання сировини та матеріалів, норми і нормативи витрачання матеріальних ресурсів, результати маркетингових досліджень, П(С)БО 9 «Запаси».

Аналіз матеріальних ресурсів ПСРП «Ремавтоагрегат» передбачає застосування системи показників. За характером відображення економічних процесів ці показники поділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні показники характеризують задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах і вимірюються у вартісних і натуральних одиницях виміру. Відносні показники дають змогу оцінити використання підприємством матеріальних ресурсів, наприклад, рівень матеріаломісткості чи матеріаловіддачі продукції. Тільки поєднання цих двох груп показників дає повне уявлення про можливість підвищення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання матеріальних ресурсів.


3.2. Методика проведення загального та факторного аналізу виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Наявність матеріальних ресурсів відповідного асортименту та якості є необхідною умовою виробництва продукції та досягнення стабільного фінансового стану ПСРП «Ремавтоагрегат». Важливим засобом пошуку резервів зниження собівартості продукції та зростання прибутку є аналіз складу та структури матеріальних ресурсів і визначення тенденцій їх зміни з метою прийняття відповідного управлінського рішення.

Визначення абсолютного і відносного відхилення фактичної вартості матеріальних ресурсів від розрахункової (планової) вартості або вартості попередніх періодів загалом для підприємства чи за окремими видами характеризує тенденцію їх зміни.

Аналіз складу та структури матеріальних ресурсів аналізованого підприємства дає змогу визначити: які дефіцитні та дорогі матеріали воно використовує, споживання яких з них переважає у виробництві конкретного виду продукції, чи є продукція матеріаломісткою. Для цього розраховують такі показники: частка матеріальних витрат (вартості матеріальних ресурсів) у загальних витратах на виробництво, частка окремих видів матеріальних ресурсів, здебільшого сировини, основних матеріалів, палива, енергії, в їх загальній вартості, частка матеріальних витрат на виробництво окремих виробів у загальній їх вартості та її зміна за аналізований період.

Потреба підприємства в матеріальних ресурсах визначається за окремими їх видами на основну і неосновну діяльність та за їх запасами, які необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства на кінець періоду (місяця, кварталу, року). Потребу в матеріальних ресурсах для виробничої програми обчислюють за формулою 2:

МР = ∑Пв х Нij + Зі         (2)

де МР загальна потреба в матеріальних ресурсах;

Пв випуск кожного виду продукції;

Нij  потреба і-го виду матеріалів на випуск j-го виду продукції (виходячи з виробничої програми і приросту незавершеного виробництва);

Зі  необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і-го виду матеріальних ресурсів на кінець періоду.

В основу розрахунку всієї потреби аналізованого підприємства покладені нормативи і норми витрат ресурсів на одиницю продукції та складських запасів.

Норма це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці роботи.

Норми враховують підвищення якості продукції, її конкурентно-спроможність, прогресивність нових видів і відображають головні напрями технічного прогресу.

Суть управління запасами ПСРП «Ремавтоагрегат» полягає в здійсненні контролю за станом запасів і прийнятті заходів, спрямованих на економію часу і коштів шляхом мінімізації затрат на утримання запасів, необхідних для своєчасного та якісного виконання виробничої програми.

Метою такого управління є забезпечення безперебійного виробництва продукції в потрібній кількості та в установлені терміни, повної реалізації випущеної продукції з мінімальними затратами на утримання запасів.

Аналіз стану запасів проводиться за допомогою показника запасу в днях. Цей показник характеризує на скільки днів нормальної роботи підприємства вистачить наявного в залишку того чи іншого виду виробничого запасу.

Забезпеченість підприємства запасами в днях (Дiз) обчислюється як відношення залишку даного виду матеріальних ресурсів до середньоденної потреби в цьому матеріалі (формула 3):

Дiз = МРiз / Дiз          (3)

де МРiз запас і-го виду матеріальних ресурсів у натуральних одиницях виміру;

Дiз одноденна потреба в і-му виді матеріальних ресурсів у цих же одиницях виміру.

Для визначення денної потреби з кожного виду матеріальних ресурсів потрібно загальні витрати цього виду ресурсів на потреби виробництва за аналізований період поділити на кількість календарних днів у періоді (360, 90, 30).

У ході аналізу доцільно дати обґрунтовану оцінку запасів і визначення їх вартості. Визначена в ході аналізу потреба підприємства в матеріальних ресурсах, необхідних як для основного виробництва, так і для виготовлення технологічної оснастки, проведення ремонтно-експлуатаційних робіт, капітального будівництва власними силами порівнюється з потребою згідно з планом матеріально-технічного забезпечення. Обчислюється завищення або заниження потреби.

Окрім того, вивчається правильність визначення суми внутрішніх та зовнішніх джерел покриття потреб підприємства в матеріальних ресурсах.

До зовнішніх джерел належать надходження від постачальників відповідно до укладених договорів, а до внутрішніх скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення напівфабрикатів, запровадження передових енергоощадних технологій тощо.

Реальну потребу в придбанні матеріалів визначають як різницю між загальною потребою у певному виді матеріальних ресурсів і можливістю їх покриття за рахунок внутрішніх джерел. Очевидно, що точність визначення внутрішніх джерел обумовлює об’єктивність розрахунку потреби в зовнішніх джерелах.

Рівень забезпечення потреби підприємства за рахунок зовнішніх джерел визначають як відношення величини матеріальних ресурсів, згідно з укладеними договорами на їх постачання, до визначеної потреби, яку можна покрити лише за рахунок зовнішніх джерел. При цьому для оцінки використовують два показники:

1) коефіцієнт забезпечення за планом відношення величини матеріальних ресурсів, згідно з укладеними договорами, до планової потреби;

2) коефіцієнт забезпечення фактичний відношення вартості фактично поставлених матеріальних ресурсів до планової потреби. Такий аналіз проводять для кожного виду матеріальних ресурсів.

Оцінюють також якість отриманих від постачальників матеріалів, відповідність їх стандартам, технічним умовам. Якщо відбувається порушення умов договорів, то висувають претензії до постачальників матеріальних ресурсів.

Аналіз завершується розробленням заходів щодо оптимізації рівня виробничих запасів, поліпшення стану їх зберігання, ліквідації понаднормативних запасів.

Одночасно аналізують відповідність обсягів, асортименту та якості отриманих матеріальних ресурсів умовам укладених договорів на постачання, а також втрати продукції в результаті виникнення порушень.

Під час аналізу стану виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат», з метою визначення надлишкових (наднормативних) запасів, фактичну величину запасів зіставляють з нормативною, вивчають динаміку їх залишків, комплектність, наявність непотрібних і зіпсованих матеріалів та сировини.

Норматив мінімальна величина виробничих запасів, необхідна підприємству для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків за неї. Норматив виробничих запасів визначають на основі розроблених норм за кожним видом запасів, у гривнях, днях, відсотках. Ці норми є чинними протягом декількох років і переглядаються у випадку зміни технології виробництва, номенклатури продукції, умов матеріально-технічного забезпечення тощо.

Для основної номенклатури матеріальних ресурсів встановлюють норми в днях запасу. Норма за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийому та складування матеріалів.

Поточний запас призначений для забезпечення неперервного виробничого процесу між двома наступними поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок матеріалів за договорами (цикл постачання), а також обсяг їх споживання у виробництві.

Страховий, або гарантійний, запас необхідний підприємству для гарантування неперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та термінів постачання матеріалів контрагентами, транспортом або у разі відвантаження некомплектних партій.

Транспортний запас створюють у випадку перевищення термінів вантажообігу порівняно з термінами документообігу, а технологічний (підготовчий) – для підготовки матеріалів до виробництва, зокрема для аналізу і лабораторних випробувань. Сума визначених норм оборотних активів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів утворює загальну норму.

У процесі аналізу перевіряють відповідність фактичної величини запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на основі даних щодо фактичної наявності матеріалів у натуральному виразі та середньодобового їх витрачання визначають фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною. У тих випадках, коли кількість найменувань сировини та матеріалів велика і вони надходять від багатьох постачальників, що заважає розраховувати норму за окремими її елементами (доставка, прийом, зберігання тощо), норму визначають у середньому за всіма матеріалами відповідно до фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та величину їх середнього залишку.

Рівень забезпечення підприємства відповідним видом виробничих запасів (kЗі) визначають як відношення фактичної вартості виробничих запасів і-го виду на підприємстві (Зі) до нормативу, розрахованого для і-го виду запасів (Зні) (формула 4):

kЗі= Зі / Зні           (4)

Відповідно дефіцит, або надлишок, матеріальних ресурсів дорівнює ∆Зі = Зіні.

Водночас, аналізуючи динаміку окремих видів виробничих запасів, необхідно зіставляти темпи зростання запасів з темпами зростання обсягів виробництва продукції.

Найважливішими показниками, які характеризують інтенсивність споживання виробничих запасів підприємства, є:

1) коефіцієнт оборотності виробничих запасів (kоз), що показує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Його визначають за формулою 5:

kоз = ЧД / ¯Зз або kоз = СРП / ¯Зз       (5)

де ¯З3  середні залишки виробничих запасів за звітний період, грн;

ЧД чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

СРП собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Середні залишки визначають як середньоарифметичну величину виробничих запасів на початок і кінець звітного періоду. Якщо розрахований коефіцієнт оборотності запасів становить, наприклад, 3, то це свідчить, що підприємство для забезпечення своєї діяльності має запасів на чотири місяці наперед (12:3=4), і запаси протягом року поповнювалися тричі. Визначити оптимальне значення цього показника важко, тому слід враховувати особливості конкретного виду економічної діяльності. Чим вища оборотність запасів, тим ефективніше вони використовуються, менше коштів витрачається на їх формування. Зменшення значення kоз у звітному періоді порівняно з його значенням у попередньому свідчить про сповільнення обороту запасів;

2) коефіцієнт закріплення виробничих запасів kЗ є показником, оберненим до швидкості обороту, його обчислюють за формулою 6:

kз =  ¯Зз / ЧД або kз = ¯Зз / СРП        (6)

Він характеризує вартість матеріальних ресурсів, яка припадає на одну гривню чистого доходу або собівартості реалізованої продукції. Позитивна тенденція зменшення цього показника щодо попередніх періодів.

3) тривалість (період) обороту виробничих запасів (Чоз) визначається за формулою 7:

Чоз = Т / kоз           (7)

де Т – кількість днів, за які обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30 дням, квартал – 90, півріччя – 180 і рік – 360).

Величина Чоз показує час, протягом якого виробничі запаси трансформуються в кошти. Зменшення значення Чоз у звітному періоді порівняно з попереднім уважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Слід зазначити, що вищеперелічені показники можна також обчислювати для окремих видів виробничих запасів (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби).

Отже, матеріальні ресурси, перебуваючи у виробничих запасах, не беруть участі у виробничому процесі, а вкладені в них кошти тимчасово вибувають з обороту. Тому аналіз стану і використання виробничих запасів є особливо актуальним для оцінки оптимальності величини запасів.

Розширення виробництва продукції ПСРП «Ремавтоагрегат» в умовах ринкової економіки відбувається не стільки за рахунок збільшення матеріальних ресурсів, скільки внаслідок підвищення ефективності їх використання. У звязку з цим найважливішим напрямом аналізу є вивчення закономірностей витрат матеріалів та резервів подальшого їх зниження.

Використання матеріальних ресурсів підприємства аналізують за такими основними напрямами:

  1.  аналіз питомих витрат матеріалів і палива;
  2.  аналіз виходу продукції з одиниці сировини; аналіз витрат сировини, матеріалів, палива тощо на окремих стадіях їх споживання;
  3.  аналіз використання відходів сировини і матеріалів.

Використання матеріальних ресурсів характеризують показники загальних витрат матеріалів і показники витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції. Плановий обсяг матеріальних витрат на виробничі потреби визначають на основі виробничої програми і норм витрат сировини, матеріалів, палива та ін. на одиницю продукції. Фактичні витрати можуть не збігатися з плановими внаслідок відхилення фактичного випуску продукції від планового, а також фактичних витрат сировини, матеріалів, палива на виробництво одиниці продукції від встановленої норми.

Аналіз витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції здійснюють за показниками норм витрат і питомих витрат. Норма витрат це гранично допустима величина витрат сировини, матеріалів, палива на виробництво одиниці продукції конкретного виду для певних умов. Питомі витрати це середні витрати, які розраховують як відношення загального обсягу витрачених матеріалів до кількості виробленої продукції.

У процесі аналізу використання матеріальних ресурсів оцінюють дотримання норм, порівнюючи фактичні дані за звітний період з нормою; вивчають динаміку питомих витрат шляхом зіставлення питомих витрат звітного і попередніх періодів. При цьому для кількісної характеристики динаміки питомих витрат використовують чотири різні індекси (Ім).

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів аналізованого підприємства застосовують систему узагальнювальних та часткових показників, розрахунок яких ґрунтується на показнику матеріальних витрат. Це пояснюється тим, що в процесі виробництва готової продукції матеріальні ресурси поступово споживаються, а їх вартість враховується у витратах виробництва як матеріальні витрати.

До узагальнювальних показників належать: прибуток на одну гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва продукції та матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів (табл. 3.1). Вони оцінюють ефективність використання матеріальних ресурсів підприємством.

Таблиця 3.1

Узагальнювальні показники ефективності використання матеріальних ресурсів ПСРП «Ремавтоагрегат»

Показник

Методика розрахунку

Призначення

Прибуток на одну гривню матеріальних витрат

Відношення прибутку від реа-лізації продукції до суми мате-ріальних витрат за відповідний період

Характеризує прибутко-вість матеріальних витрат

Матеріало-віддача про-дукції

Відношення обсягу виробленої продукції до суми матеріальних витрат за відповідний період

Характеризує вихід продук-ції з кожної гривні спожи-тих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, па-лива, енергії тощо)

Матеріало-місткість продукції

Показник, обернений до мате-ріаловіддачі продукції

Показує, скільки матеріа-льних витрат припадає на гривню виробленої про-дукції

Коефіцієнт співвідно-шення темпів зростання об-сягу виробле-ної продукції й  матеріаль-них витрат

Відношення темпів зростання виробленої продукції до темпів зростання матеріальних витрат за відповідний період

Характеризує у відносному виразі динаміку матеріало-віддачі та фактори її зростання

Частка мате-ріальних вит-рат у собівар-тості продук-ції

Відношення суми матеріальних витрат до собівартості вироб-леної (реалізованої) продукції

Відображає рівень викорис-тання матеріальних ресур-сів, а також структуру вит-рат виробленої (реалізо-ваної) продукції

Коефіцієнт

використання

матеріалів

Відношення суми фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний випуск продукції

Характеризує рівень економного використання матеріалів у процесі виробництва, їх перевитрати порівняно з нормами

Для детальнішого аналізу використання матеріальних ресурсів ПСРП «Ремавтоагрегат» користуються частковими показниками, які характеризують споживання окремих складових матеріальних ресурсів (основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії тощо).

Найважливішим серед перелічених показників вважають матеріаломісткість продукції, яку аналізують за такими напрямами:

  1.  рівень і динаміка матеріаломісткості продукції за відповідний період;
  2.  зміна матеріаломісткості за окремими елементами (сировиномісткість, металомісткість, паливомісткість, енергомісткість тощо);
  3.  вплив факторів на зміну матеріаломісткості продукції;
  4.  зміна матеріаломісткості найважливіших видів продукції.

В процесі аналізу матеріальних ресурсів особливого значення набуває вивчення причин зміни матеріаломісткості продукції. Такий аналіз здійснюють на трьох рівнях:

а) матеріаломісткість усієї виробленої підприємством продукції;

б) матеріаломісткість конкретного виду продукції;

в) матеріаломісткість одиниці продукції.

Матеріаломісткість продукції ПСРП «Ремавтоагрегат» залежить від суми матеріальних витрат на її виробництво, а також від обсягу і структури виробленої продукції. В свою чергу, на величину матеріальних витрат впливають: кількість і структура виробленої продукції, питомі витрати матеріалів та їх вартість, а на обсяг виробленої продукції – кількість і структура виробленої продукції, а також відпускні ціни на неї.


3.3. Організація та методика аудиту виробничих запасів на ПСРП «Ремавтоагрегат»

До предмета аудиту виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» належать процеси та явища, відображені документально, пов’язані з рухом виробничих запасів, їх залишками, оцінкою тощо.

Об’єктами аудиту виробничих запасів аналізованого підприємства є:

  1.  кількісне та якісне приймання запасів від постачальника, а також при внутрішньому переміщенні в міжцеховому напрямку, між матеріально відповідальними особами, складами та виробництвом. При цьому досліджується: повнота оприбуткування запасів за даними бухгалтерського обліку, їх відповідність за кількістю та якістю за даними супровідних приймальних документів і складених матеріально відповідальними особами, а також повнота оприбуткування запасів, які надійшли без супровідних документів;
  2.  умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності. Досліджується, чи відповідає стан складського господарства вимогам зберігання запасів (наявність вагів та час їх клеймування, обладнання складів полицями, шафами, контейнерами, протипожежним обладнанням). Закріплення матеріальної відповідальності перевіряється за даними договорів про матеріальну відповідальність, укладених між адміністрацією підприємства та конкретними працівниками;
  3.  норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання – перевіряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в лімітно-забірних картках і відомостях на витрачання матеріалів;
  4.  первинна документація з обліку запасів досліджується в частині достовірності відображених у ній господарських операцій;
  5.  бухгалтерський облік та звітність вивчаються в частині достовірності даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них;
  6.  фінансова звітність. Досліджується інформація про: методи оцінки запасів; балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації; балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(С)БО 9;
  7.  брак та пошкодження запасів – досліджуються причини, які зумовили виникнення негативних явищ, розмір невиробничих витрат, встановлюються особи, винні в заподіянні шкоди;
  8.  недостача цінностей та шкода, виявлені при інвентаризації, їх обґрунтованість і відповідальні особи – узагальнюється дослідження інших об’єктів, де виявлена шкода, перевіряється, чи підтверджується їх розмір даними бухгалтерського обліку та іншими зібраними доказами, наскільки правильно встановлену матеріальну відповідальність конкретних працівників і розмір їх відшкодування.

Джерела інформації для аудиту виробничих запасів являють собою предметну область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух виробничих запасів.

Здійснюючи аудиторське дослідження, аудитор вивчає документи, за допомогою яких відтворює ланцюг господарських фактів від придбання запасів, їх зберігання і до списання. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів. Аудит виробничих запасів не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства (накази про зміну матеріально відповідальних осіб; про проведення ревізій, інвентаризацій; про розгляд результатів ревізій та інвентаризацій тощо), висновків спеціалістів (щодо якості та придатності запасів, доцільності їх придбання, списання).

У ході аудиту використовуються акти ревізій та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, а також інформація, одержана в ході попереднього аудиту. Ці джерела інформації мають допоміжний характер, проте їх дослідження дає можливість встановити місця підвищеного інформаційного ризику.

Предметна область дослідження виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» включає:

1. Внутрішні нормативні та загальні документи підприємства.

2. Облікову політику підприємства з питань обліку виробничих запасів.

3. Договори з матеріально відповідальними особами.

4. Договори з контрагентами.

5. Документацію суб’єктів внутрішнього контролю з питань контролю за раціональним використанням та збереженням виробничих запасів.

6. Первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів.

7. Регістри зведеного синтетичного обліку (Головна книга), оперативну, статистичну та фінансову звітність.

8. Інші документи, що відображають факти господарської діяльності, пов’язані з придбанням та списанням виробничих запасів.

9. Місця зберігання виробничих запасів, включаючи ваговимірні пристрої.

10. Технологічний процес виробництва, а саме, інформаційні потоки щодо руху сировини і матеріалів від складу матеріалів до складу готової продукції, тобто проходження матеріалів від однієї стадії виробництва до іншої, їх перетворення на готову продукцію.

Перевірка документів дозволяє виділити основні порушення операцій з обліку виробничих запасів та отримати аудиторські докази за допомогою наступних методів внутрішнього аудиту:

  1.  інвентаризація – використовується для підтвердження фактичної наявності виробничих запасів;
  2.  перерахунок даних – для підтвердження достовірності арифметичних підрахунків виробничих запасів, відповідності їх величині, відображеній в первинних документах облікових регістрах бухгалтерського обліку;
  3.  підтвердження – використовується для отримання інформації про правильне відображення в бухгалтерському обліку проведених господарських операцій і залишків на рахунках обліку виробничих запасів;
  4.  аналітичні процедури – застосовуються при зіставленні наявності виробничих запасів в різні періоди, даних звіту про їх рух з даними бухгалтерського обліку при оцінці співвідношень між різними статтями звіту і порівнянні їх з даними за попередні періоди.

При дослідженні внутрішніх нормативних та загальних документів аудитор визначає питання, на яких необхідно загострити свою увагу при подальшому вивченні інформації. Так, якщо в результаті дослідження аудитор дійшов висновку, що окремий вид сировини є дефіцитним, то виникає необхідність прослідкувати її рух та визначитися, чи не допускалися випадки її недовкладення або підміни іншою із зниженням якості виготовленої продукції. Аналіз інформації з наказів про призначення матеріально відповідальних осіб та їх характеристик за даними особової справи дає можливість сконцентрувати увагу на ступені довіри до них. Наявність наказів про проведення контрольних заходів щодо збереження виробничих запасів, про одержані результати ревізій та інвентаризацій формує думку аудитора щодо довіри до системи внутрішнього контролю.

Вивчення договорів (індивідуальних та колективних) із матеріально відповідальними особами дає можливість аудитору скласти думку про дотримання вимог чинного законодавства у роботі з цією категорією працівників.

Аудитор у процесі свого дослідження чітко відслідковує інформаційні потоки, пов’язані з господарськими діями чи подіями, від прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.

Аналіз облікової політики дає змогу встановити, яких методів дотримується підприємство з питань первісної оцінки виробничих запасів, їх переоцінки та методу оцінки виробничих запасів.

Таким чином, можна зробити висновок, що виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» є висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.

При проведені інвентаризації запасів застосовуються наступні аналітичні процедури: порівняння фактичних показників з нормативними, плановими, прогнозними значеннями; перевірка відповідності синтетичного і аналітичного обліку. Для використання даних процедур необхідно мати чітку методику проведення перевірки, яка розробляється на стадії планування та спрямована на збір аудиторських доказів з метою проведення аналізу та впровадження заходів щодо підвищення ефективності використання виробничих запасів.

Проведення внутрішнього аудиту операцій з обліку виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» складається з наступних етапів:

1) на першому етапі аудиту виробничих запасів проводиться перевірка своєчасності, повноти проведення інвентаризації виробничих запасів і контролю виконання договорів з постачальниками й покупцями відповідних запасів;

2) другий етап аудиту спрямовано на перевірку надходження виробничих запасів, а саме своєчасності та правильності документального оформлення оприбуткування запасів первинними документами типової форми;

3) третій етап спрямований на контроль вибуття виробничих запасів;

4) четвертий етап спрямовано на підтвердження інформації про фактичні залишки виробничих запасів на складах підприємства;

5) п’ятий етап спрямовано на проведення аналізу ефективності використання виробничих запасів на підприємстві.

6) шостий етап аудиту запасів є заключним та спрямований на складання та подання аудиторського висновку.

Отже, внутрішній аудит виробничих запасів ПСРП «Ремавтоагрегат» спрямований на збір аудиторських доказів, проведення аналізу, застосування моделей та методів з метою розробки рекомендації щодо оптимізації роботи облікового апарату, а також напрямів підвищення ефективності управління виробничими запасами.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31360. Глобализация мирохозяйственных связей: сущность, направления, перспективы 626.5 KB
  Проблема глобализации пока еще не нашла полного отражения в трудах экономистов-международников, хотя, справедливости ради, надо сказать, что текущая публицистика изобилует темами, связанными с глобализацией. Появившись в экономических исследованиях в конце 60-х гг., глобальные процессы в разное время с разных точек зрения рассматривались разными авторами, но подходы к осмыслению понятия как такового начали формироваться лишь к концу 90-х гг.
31361. КОРПОРАТИВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТЬЮ ФИНАНСОВО-ПРОМЫШЛЕННЫХ ГРУПП (НА ПРИМЕРЕ ФПГ, СОЗДАННЫХ В ТЕКСТИЛЬНОЙ ОТРАСЛИ) 514 KB
  Основной научный результат, полученный в диссертационной работе, заключается в разработке комплекса связанных методик управления, включаемых в цикл корпоративного управления эффективностью функционирования текстильной финансово-промышленной группы и ее технологических цепочек.
31362. ОСНОВЫ МЕТОДОЛОГИИ ПРЕОБРАЗОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ СИСТЕМЫ БУХГАЛТЕРСКОГО УЧЕТА К МЕЖДУНАРОДНЫМ СТАНДАРТАМ 602.5 KB
  Данная проблема актуальна и потому, что в период функционирования планово-регулируемой экономики подлинное содержание элементов финансовой отчетности было трансформировано и, по существу, не было востребовано. Отчетность, несмотря на декларируемое требование открытости, была недоступна внешнему пользователю.
31363. МОНИТОРИНГ КОММЕРЧЕСКИХ БАНКОВ В СОВРЕМЕННОЙ РОССИИ 296.5 KB
  Анализ функционирования и взаимодействия этих систем дает основания делать некоторые выводы и позволяет сформулировать основные проблемы, решение которых будет способствовать совершенствованию системы налоговых отношений и контроля, а также позволит повысить результативность применения норм налогового права в части налога на прибыль, взимаемого с коммерческих банков.
31364. Влияние визуальной самоподачи образа «я» на конфликтность субъекта общения 8.86 MB
  На современном этапе развития психологии необходимо получение новых научных знаний о роли семиотических компонентов внешнего облика в возникновении и развитии межличностных конфликтов, выявление тех особенностей самоподачи субъекта, которые являются «конфликтогенными». Изучение проблемы не только углубит общенаучное понимание механизмов возникновения конфликтности, но и позволит осуществлять профилактику, коррекцию и поиск путей конструктивного разрешения конфликтов на невербальном уровне, подойти по новому к поиску путей коррекции лиц с повышенной конфликтностью.
31365. Процесс глобализации и национальная экономика 1.18 MB
  Влияние глобализации на позицию страны в системе мирохозяйственных связей. Место страны в системе мирохозяйственных связей: концептуальные положения. Глобальная конкурентоспособность страны: концептуальные основы. Цикл жизнедеятельности страны как концептуальная основа анализа ее глобальной конкурентоспособности.
31366. ПУТЬ БОРИСА ПАСТЕРНАКА К “ДОКТОРУ ЖИВАГО” 1.05 MB
  Другие темы в лирике и в романе. Сравнительный анализ образной парадигмы в лирике и в романе. Сравнительный анализ парадигмы мотивов в лирике и в романе. Многие положения €œОхранной грамоты€ встречаются в романе.
31367. Стратегическое управление фирмой в кризисных условиях 751.5 KB
  Они должны быть достаточно хорошо знакомы с деятельностью компании чтобы знать какие изменения вносить в стратегию. Ещё одно преимущество заключающееся в поощрении активного управления а не в простом реагировании на внешние факторы приводит к тому что новаторские стратегии могут стать ключом к улучшению результатов деятельности компании в долгосрочном плане. Из истории бизнеса известно что высоких результатов добивались обычно компании инициативные и ведущие а не те которые просто реагировали на изменившиеся условия или защищались....
31368. ФИЛОСОФИЯ БЕЗОПАСНОСТИ 414 KB
  ПОЛИКАРПОВ ФИЛОСОФИЯ БЕЗОПАСНОСТИ эссе Ответственный редактор д. Философия безопасности. В эссе рассматривается одна из практически не разработанных проблем современного философского и научного знания – философские основы безопасности жизнедеятельности человека и социума. Автор на основе богатого материала анализирует различные виды опасности и безопасности военную экономическую социальную психологическую информационную и др.