9528

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях

Доклад

История и СИД

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Бронзовий вік в Україні був завершальною стадією первіснообщинного ладу. В ньому поступово визріли передумови для виникнення станово-класових відносин, які утвердилися в часи патріар...

Украинкский

2013-03-12

46.5 KB

19 чел.

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях.

Бронзовий вік в Україні був завершальною стадією первіснообщинного ладу. В ньому поступово визріли передумови для виникнення станово-класових відносин, які утвердилися в часи патріархату. Тоді в українських степах з'явилися племена кочівників: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни.Кіммерійці. Про кіммерійців згадують писемні джерела, зокрема «Одіссея» Гомера. Населяли вони межиріччя Дону й Дністра наприкінці II — на початку І тис. до н. е. Про кіммерійців згадується також у Біблії. Основою їхнього господарства було скотарство як головна передумова існування кінних загонів, які здійснювали походи аж у Середню Азію. Кіммерійці першими на території України освоїли технологію виробництва заліза з болотяних руд, а також металообробку, яка поліпшила їхнє озброєння.У кіммерійському середовищі, поряд з економічними, відбувалися важливі суспільно-політичні процеси, зокрема перехід від військової демократії до станово-класового суспільства, в основі якого був рабовласницький спосіб виробництва. Відчужуваний додатковий продукт нагромаджувався в руках «царів» (вождів міжплемінних союзів) та знаті.Ведучи безперервні війни, кіммерійці вдосконалювали воєнне мистецтво. Свідченням цього є їхні успішні походи на Близький Схід — в Ассирію та Урарту Військово-політичне об'єднання кіммерійців розпалося у VII ст. до н. е. під могутнім натиском скіфських племен. З часом кіммерійці асимілювалися зі скіфами.Скіфи. У середині VII ст. у степах на півдні України з'явилися іраномовні племена скіфів. Вони займали також лісостепову зону України. Скіфськими землями протікали Борисфен (Дніпро), Гіпаніс (Південний Буг), Тирас (Дністер)та інші ріки.Геродот (прибл. 490 — 480 рр. — прибл. 430—424 рр. до н. е.) — найвідоміший давньогрецький історик. У «Історії греко-перських воєн» висвітлив історію греко-пер-' ських воєн від 500 до 478 року до н. е. і коротко історію Ассирії, Персії, Вавилону, Єгипту, Самосу, Кірени, Лівії і Скіфії того часу. Описав племена, які жили на території теперішньої України. Головний твір — «Гісторійс аподей-ксіс» («Опис історії», або просто «Історії», або, в іншому варіанті, «Історіон бібліа еннеа» — «Історій дев'ять книг») — містить відомості про світ еллінів та навколишніх варварів і про взаємини між ними.Півн. Причорномор'ю присвячена четверта книга Геродота під назвою «Мельпомена». Геродот охарактеризував етноси, що проживали на землях Скіфії: борисфе-нітів, ольвіополітів, кал ліпідів, алізонів, андрофагів, савроматів, тіссагетів, ісседонів, гіперборів, амазонок, неврів, меланхленів, будинів і власне скіфів — царських, землеробів (орачів) і скотарів (кочових скіфів).Згідно з його твердженнями у пониззі Південного Бугу жили кал ліпіди («прекраснокінні»); вище від них — алазо-ни; далі на північ, між Дніпром і Дністром, — скіфи-орачі. Усі вони займалися рільництвом. Геродот зазначав, що скіфи-орачі вирощували зерно на продаж грецьким колоніям у Причорномор'ї, переважно Ольвії. Степовими просторами Лівобережжя й Правобережжя володіли скіфи-кочівники й царські скіфи. Вони також мали торговельні зв'язки з грецькими колоніями.Згадані річки, між якими розселялися скіфи та інші племена, в той час не зовсім відповідали сучасним уявленням про них. Зокрема, витоком Дніпра давні народи вважали річку Березину. Тому, якщо ця гіпотеза правильна, слід вважати, що давня назва Дніпра — Борисфен — збереглася до наших часів (острів Березань).Сусідами скіфів були народи, етнічно неспоріднені з прийшлими кочівниками. У лісостеповій та поліській зонах України, як вважав Геродот, проживали неври, меланхлени («чорноризці»), андрофаги («людожери»), гелони, будини та ін.Наприкінці VI ст. до н/е. в Причорноморському степу утворилося державне об'єднання, очолене скіфами, до якого увійшло населення степових і лісостепових регіонів. Правив державою цар. Йому і племінній верхівці належала вища влада. Столиця цієї могутньої держави розташовувалася на Нижньому Дніпрі (поблизу сучасного м. Кам'янка-Дніпровська). Влада передавалася у спадок від батька до молодшого сина. Суспільство формували найвища аристократія, общинники, воїни, жерці. Історики твердять, що ці соціальні відмінності могли зумовлюватися етнічними особливостями: нерідко траплялися випадки, коли владні або інші функції в багатоетнічному суспільстві повністю були зосереджені в руках одного з етносів. Розквіт скіфської держави припав на VIIV ст. до н. е., про що свідчать розкопки царських курганів.Значущою подією в історії скіфів була війна проти перського царя Дарія І (прибл. 513р. до н.е.). Цей народ регулярно вів війни проти своїх сусідів, особливо фракійців (з V ст. до н. е.), що стало причиною зіткнення з Македонією. У 339 р. до н. е. у битві з царем Філіппом II Македонським скіфи були переможені. У 331 р. до н. е. 30-тисячне військо Зопіріона (полководця Олександра Македонського) було повністю розгромлене.Скіфи за царювання Скілура і Палака намагалися встановити своє панування на території всього Кримського півострова. Проте здолати опір Боспорської держави і Херсонеса їм не вдалося. Не зумівши зберегти свою перевагу, скіфи поступово розчинилися в сарматському середовищі.Скіфська культура увібрала кращі досягнення цивілізацій Кавказу, Сходу, а найбільше — Греції та Риму. Сама ж Скіфія мала певний вплив на суспільний устрій, економіку, культуру та ідеологію лісостепової України. Однак тривала експлуатація цих земель виснажила скіфів, що й стало однією з головних причин зникнення їхньої держави.Наприкінці III ст. до н. е. розпочався завершальний період скіфської історії. Під натиском сарматів основна частина цього народу відступила в Нижнє Подніпров'я та степовий Крим. Була заснована нова столиця Неаполь, тобто Нове місто (грецька назва). Залишки міста збереглися на околиці сучасного Сімферополя. У згаданій місцевості постало нове державне об'єднання, відоме як Мала Скіфія. Історія цього царства пов'язана з успішною боротьбою за грецькі міста Північного Причорномор'я, зокрема Херсонес та Ольвію, з війнами проти сарматів та Понтійського царства.На останньому етапі історії скіфів став інтенсивнішим процес державотворення, зароджувалися міста, зміцніли зв'язки з грецькими колоніями Причорномор'я. Найвищого розквіту Мала Скіфія досягла у II ст. до н. е., а також у перших століттях нашої ери. Розпалася вона у III ст. н. е. під ударами сарматів з півночі та римських міст-держав з півдня і остаточно загинула внаслідок навали гунів у IV ст.Сармати. У III ст. до н. е. в Північне Причорномор'я почали проникати іраномовні сарматські племена зі Сходу. Відомо, що вони сформувалися у поволзько-приуральських степах у III ст. до н. е. Давньогрецький географ та історик Страбон (прибл. 63 р. до н. е. — прибл. 19 р. н. е.) згадує у творі «Географія» язигів, роксоланів, сіраків, аорсів. Пізніше інші автори називають ще й сарматське плем'я аланів, які у II ст. до н. е. зайняли межиріччя Дону і Дніпра, а на межі нової ери — Дніпра і Дністра. Шість столітьсармати панували в степах Північного Причорномор'я. Давні автори вбачали спорідненість між сарматами та скіфами. Як і багато інших кочівників, сармати були слабо cпорідненим союзом племен, котрі часто ворогували між собою (язиги, роксолани та алани).Економічні зв'язки з грецькими та римськими містами Північного Причорномор'я значною мірою сприяли формуванню у сарматів станово-класового суспільства, посиленню влади племінної знаті. Проникнення цих племен у причорноморські міста і входження до правлячих династій Боспорського  царства посилило їх вплив на античну культуру. У середині III ст. н. е. сармати втратили провідне становище в регіоні. На той час з'явилися вихідці з Прибалтики, готи, які й поклали край пануванню сарматів, а довершили цю справу нові кочівники — гуни — у IV ст. н. е. Готи.  Ними було  східногерманське  племінне  об'єднання, яке походило з  району Готланда (Ютландія). У І—III ст. вони захопили північні регіони сучасної Польщі й розділилися на остготів і вестготів. Перші переселилися у III ст. через Наддніпрянщину на Азовське узбережжя, а звідти на Балкани. Вестготи досягли кордонів римських провінцій. У другій половині III ст. готи захопили античні міста-держави Тіру, Ольвію, а також Боспорську державу. У другій половині IV ст. проти готів воювали анти. 375 року готський союз розгромили гуни, після чого основну його частину було витіснено з Північного Причорномор'я.

На території України готи жили з кінця II до рубежу IVV ст.  Вони створили державу Германаріха, до якої

входили підкорені слов'янські, скіфські, дакійські та сарматські племена.  Археологічним відповідником готів  на землях України є вельбарська та частина черняхівської культур. Гуни. УIV ст. кінець пануванню готів поклали гуни. Під тиском їх та слов'ян готи покинули українські землі.Кочовий тюркомовний  народ гунів, який у IV ст. з'явився в степах України, розпочав добу великого переселення народів, у процесі якого певною мірою сформувалася сучасна політична карта Європи. Розгромивши у IV ст. сарматів і оволодівши  Боспорським царством, гуни вторглися через Кубань у Північне Причорномор'я, перемогли остготів і досягли Наддністрянщини, де починалися володіння вестготів. На землях Північного Причорномор'я вони утворили свою  державу. Імперія розпалася після битви з римськими військами,  яку гуни, очолювані Аттілою, програли. Після цього, переселившись у степи України, гуни поступово розчинилися серед нових кочових народів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26085. Структура государственных органов управления финансами в РФ 47 KB
  Именно эти органы принимают окончательное решение при утверждении федерального бюджета и отчета о его исполнении. На Министерство финансов возложены следующие задачи: 1 разработка и реализация единой государственной финансовой политики; 2 составление проекта и исполнение федерального бюджета; 3 осуществление финансового контроля за рациональным и целевым расходованием бюджетных средств и средств федеральных внебюджетных фондов; 4 обеспечение устойчивости государственных финансов и осуществление мер по развитию финансового рынка Основными...
26086. Порядок исчисления и уплаты ЕСХН 45.5 KB
  При определении объекта налогообложения налогоплательщики уменьшают полученные ими доходы на следующие расходы: 1 расходы на приобретение сооружение и изготовление основных средств а также на достройку дооборудование реконструкцию модернизацию и техническое перевооружение основных средств; 2 расходы на приобретение нематериальных активов создание нематериальных активов самим налогоплательщиком; 3 расходы на ремонт основных средств в том числе арендованных; 4 арендные в том числе лизинговые платежи за арендуемое в том числе...
26087. Культура и общество, Социальная культура 69.96 KB
  Место и роль культуры в обществе велики. Личность несет печать конкретной культуры и конкретного общества. Кроме того общество создает условия для массового использования ценностей культуры а следовательно порождает потребности в тиражировании и репродуцировании артефактов что в свою очередь превращается в процессы воспроизводства культуры. Понятно что вне общественных форм жизни эти особенности в развитии культуры были бы невозможны.
26088. Семиотическое измерение культуры 15.56 KB
  Явления культуры знаки и совокупность знаков тексты в которых зашифрована социальная информация т. В рамках семиотического подхода культура представляется как система коммуникаций обмена информацией а явления культуры рассматриваются как система знаков. Возможности понимания и трансляции культуры могут реализовываться с помощью различных знаковых систем или языков культуры: естественного языка фольклора традиций предметов быта охоты или другого вида деятельности ритуалов обрядов церемоний этикета типа жилища посредством...
26089. Динамика культуры 16.85 KB
  Законом общественного развития в том числе и законом развития культуры принято называть объективно существующую повторяющуюся необходимую существенную связь явлений общественной жизни или этапов исторического процесса.Вебер до отказа от признания закономерностей развития культуры например О. Кроме того позиции ученых различаются в зависимости от того какой масштаб действия законов развития культуры ими признается: или законы действуют в масштабах всего человечества так считают большинство исследователей За десять тысяч лет своего...
26090. Практикоориентированное освоение потенциала культуры 13.28 KB
  Экспертиза культуры также назначается по делам об экстремистской деятельности когда необходимо установить наличие или отсутствие на объекте фашистской символики пропаганды жестокости насилия вражды по отношению к определенной социальной религиозной национальной группе. Экспертиза памятников культуры проводится для охраны сохранения памятников при необходимости включении данных объектов в реестр объектов культурного наследия или установлении законности его сноса. Экспертиза памятников также актуальна по уголовным делам связанных с...
26091. Тело как феномен 17.04 KB
  Тело всегда наполняет наше сознание или сознание наполняет тело. Исходя из этого положения тело непрерывно выявляет процесс становления сознания. Именно тело является тем что сообщает миру бытие и обладать телом означает для живущего сращиваться с определенной средой сливаться воедино с определенными проектами и непрерывно в них углубляться поэтому тело должно рассматриваться не как объект мира но как средство нашего с ним сообщения.
26092. Культурная коммуникация 18.05 KB
  Необходимыми условиями и структурными компонентами социокультурной коммуникации являются наличие общего языка у субъектов коммуникации каналов передачи информации а также правил осуществления связей семиотических этических. Различные интерпретации социокультурной коммуникации основанные на различных методологических парадигмах акцентируют ее суть либо как совокупности средств передачи социальной информации образующих базу для становления и развития информационного общества технократически рационалистический подход либо как способа...
26093. Социокультурный прогресс 17.3 KB
  Заслуга разработки теории культурного прогресса принадлежит философам второй половины XVIII века Ж. Основой прогресса просветители считали совершенствование разума рост знаний.Дальнейшую разработку теория культурного прогресса получает в марксизме. Основу марксистской концепции культурного прогресса составляет учение об общественноэкономических формациях.