9528

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях

Доклад

История и СИД

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Бронзовий вік в Україні був завершальною стадією первіснообщинного ладу. В ньому поступово визріли передумови для виникнення станово-класових відносин, які утвердилися в часи патріар...

Украинкский

2013-03-12

46.5 KB

18 чел.

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях.

Бронзовий вік в Україні був завершальною стадією первіснообщинного ладу. В ньому поступово визріли передумови для виникнення станово-класових відносин, які утвердилися в часи патріархату. Тоді в українських степах з'явилися племена кочівників: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни.Кіммерійці. Про кіммерійців згадують писемні джерела, зокрема «Одіссея» Гомера. Населяли вони межиріччя Дону й Дністра наприкінці II — на початку І тис. до н. е. Про кіммерійців згадується також у Біблії. Основою їхнього господарства було скотарство як головна передумова існування кінних загонів, які здійснювали походи аж у Середню Азію. Кіммерійці першими на території України освоїли технологію виробництва заліза з болотяних руд, а також металообробку, яка поліпшила їхнє озброєння.У кіммерійському середовищі, поряд з економічними, відбувалися важливі суспільно-політичні процеси, зокрема перехід від військової демократії до станово-класового суспільства, в основі якого був рабовласницький спосіб виробництва. Відчужуваний додатковий продукт нагромаджувався в руках «царів» (вождів міжплемінних союзів) та знаті.Ведучи безперервні війни, кіммерійці вдосконалювали воєнне мистецтво. Свідченням цього є їхні успішні походи на Близький Схід — в Ассирію та Урарту Військово-політичне об'єднання кіммерійців розпалося у VII ст. до н. е. під могутнім натиском скіфських племен. З часом кіммерійці асимілювалися зі скіфами.Скіфи. У середині VII ст. у степах на півдні України з'явилися іраномовні племена скіфів. Вони займали також лісостепову зону України. Скіфськими землями протікали Борисфен (Дніпро), Гіпаніс (Південний Буг), Тирас (Дністер)та інші ріки.Геродот (прибл. 490 — 480 рр. — прибл. 430—424 рр. до н. е.) — найвідоміший давньогрецький історик. У «Історії греко-перських воєн» висвітлив історію греко-пер-' ських воєн від 500 до 478 року до н. е. і коротко історію Ассирії, Персії, Вавилону, Єгипту, Самосу, Кірени, Лівії і Скіфії того часу. Описав племена, які жили на території теперішньої України. Головний твір — «Гісторійс аподей-ксіс» («Опис історії», або просто «Історії», або, в іншому варіанті, «Історіон бібліа еннеа» — «Історій дев'ять книг») — містить відомості про світ еллінів та навколишніх варварів і про взаємини між ними.Півн. Причорномор'ю присвячена четверта книга Геродота під назвою «Мельпомена». Геродот охарактеризував етноси, що проживали на землях Скіфії: борисфе-нітів, ольвіополітів, кал ліпідів, алізонів, андрофагів, савроматів, тіссагетів, ісседонів, гіперборів, амазонок, неврів, меланхленів, будинів і власне скіфів — царських, землеробів (орачів) і скотарів (кочових скіфів).Згідно з його твердженнями у пониззі Південного Бугу жили кал ліпіди («прекраснокінні»); вище від них — алазо-ни; далі на північ, між Дніпром і Дністром, — скіфи-орачі. Усі вони займалися рільництвом. Геродот зазначав, що скіфи-орачі вирощували зерно на продаж грецьким колоніям у Причорномор'ї, переважно Ольвії. Степовими просторами Лівобережжя й Правобережжя володіли скіфи-кочівники й царські скіфи. Вони також мали торговельні зв'язки з грецькими колоніями.Згадані річки, між якими розселялися скіфи та інші племена, в той час не зовсім відповідали сучасним уявленням про них. Зокрема, витоком Дніпра давні народи вважали річку Березину. Тому, якщо ця гіпотеза правильна, слід вважати, що давня назва Дніпра — Борисфен — збереглася до наших часів (острів Березань).Сусідами скіфів були народи, етнічно неспоріднені з прийшлими кочівниками. У лісостеповій та поліській зонах України, як вважав Геродот, проживали неври, меланхлени («чорноризці»), андрофаги («людожери»), гелони, будини та ін.Наприкінці VI ст. до н/е. в Причорноморському степу утворилося державне об'єднання, очолене скіфами, до якого увійшло населення степових і лісостепових регіонів. Правив державою цар. Йому і племінній верхівці належала вища влада. Столиця цієї могутньої держави розташовувалася на Нижньому Дніпрі (поблизу сучасного м. Кам'янка-Дніпровська). Влада передавалася у спадок від батька до молодшого сина. Суспільство формували найвища аристократія, общинники, воїни, жерці. Історики твердять, що ці соціальні відмінності могли зумовлюватися етнічними особливостями: нерідко траплялися випадки, коли владні або інші функції в багатоетнічному суспільстві повністю були зосереджені в руках одного з етносів. Розквіт скіфської держави припав на VIIV ст. до н. е., про що свідчать розкопки царських курганів.Значущою подією в історії скіфів була війна проти перського царя Дарія І (прибл. 513р. до н.е.). Цей народ регулярно вів війни проти своїх сусідів, особливо фракійців (з V ст. до н. е.), що стало причиною зіткнення з Македонією. У 339 р. до н. е. у битві з царем Філіппом II Македонським скіфи були переможені. У 331 р. до н. е. 30-тисячне військо Зопіріона (полководця Олександра Македонського) було повністю розгромлене.Скіфи за царювання Скілура і Палака намагалися встановити своє панування на території всього Кримського півострова. Проте здолати опір Боспорської держави і Херсонеса їм не вдалося. Не зумівши зберегти свою перевагу, скіфи поступово розчинилися в сарматському середовищі.Скіфська культура увібрала кращі досягнення цивілізацій Кавказу, Сходу, а найбільше — Греції та Риму. Сама ж Скіфія мала певний вплив на суспільний устрій, економіку, культуру та ідеологію лісостепової України. Однак тривала експлуатація цих земель виснажила скіфів, що й стало однією з головних причин зникнення їхньої держави.Наприкінці III ст. до н. е. розпочався завершальний період скіфської історії. Під натиском сарматів основна частина цього народу відступила в Нижнє Подніпров'я та степовий Крим. Була заснована нова столиця Неаполь, тобто Нове місто (грецька назва). Залишки міста збереглися на околиці сучасного Сімферополя. У згаданій місцевості постало нове державне об'єднання, відоме як Мала Скіфія. Історія цього царства пов'язана з успішною боротьбою за грецькі міста Північного Причорномор'я, зокрема Херсонес та Ольвію, з війнами проти сарматів та Понтійського царства.На останньому етапі історії скіфів став інтенсивнішим процес державотворення, зароджувалися міста, зміцніли зв'язки з грецькими колоніями Причорномор'я. Найвищого розквіту Мала Скіфія досягла у II ст. до н. е., а також у перших століттях нашої ери. Розпалася вона у III ст. н. е. під ударами сарматів з півночі та римських міст-держав з півдня і остаточно загинула внаслідок навали гунів у IV ст.Сармати. У III ст. до н. е. в Північне Причорномор'я почали проникати іраномовні сарматські племена зі Сходу. Відомо, що вони сформувалися у поволзько-приуральських степах у III ст. до н. е. Давньогрецький географ та історик Страбон (прибл. 63 р. до н. е. — прибл. 19 р. н. е.) згадує у творі «Географія» язигів, роксоланів, сіраків, аорсів. Пізніше інші автори називають ще й сарматське плем'я аланів, які у II ст. до н. е. зайняли межиріччя Дону і Дніпра, а на межі нової ери — Дніпра і Дністра. Шість столітьсармати панували в степах Північного Причорномор'я. Давні автори вбачали спорідненість між сарматами та скіфами. Як і багато інших кочівників, сармати були слабо cпорідненим союзом племен, котрі часто ворогували між собою (язиги, роксолани та алани).Економічні зв'язки з грецькими та римськими містами Північного Причорномор'я значною мірою сприяли формуванню у сарматів станово-класового суспільства, посиленню влади племінної знаті. Проникнення цих племен у причорноморські міста і входження до правлячих династій Боспорського  царства посилило їх вплив на античну культуру. У середині III ст. н. е. сармати втратили провідне становище в регіоні. На той час з'явилися вихідці з Прибалтики, готи, які й поклали край пануванню сарматів, а довершили цю справу нові кочівники — гуни — у IV ст. н. е. Готи.  Ними було  східногерманське  племінне  об'єднання, яке походило з  району Готланда (Ютландія). У І—III ст. вони захопили північні регіони сучасної Польщі й розділилися на остготів і вестготів. Перші переселилися у III ст. через Наддніпрянщину на Азовське узбережжя, а звідти на Балкани. Вестготи досягли кордонів римських провінцій. У другій половині III ст. готи захопили античні міста-держави Тіру, Ольвію, а також Боспорську державу. У другій половині IV ст. проти готів воювали анти. 375 року готський союз розгромили гуни, після чого основну його частину було витіснено з Північного Причорномор'я.

На території України готи жили з кінця II до рубежу IVV ст.  Вони створили державу Германаріха, до якої

входили підкорені слов'янські, скіфські, дакійські та сарматські племена.  Археологічним відповідником готів  на землях України є вельбарська та частина черняхівської культур. Гуни. УIV ст. кінець пануванню готів поклали гуни. Під тиском їх та слов'ян готи покинули українські землі.Кочовий тюркомовний  народ гунів, який у IV ст. з'явився в степах України, розпочав добу великого переселення народів, у процесі якого певною мірою сформувалася сучасна політична карта Європи. Розгромивши у IV ст. сарматів і оволодівши  Боспорським царством, гуни вторглися через Кубань у Північне Причорномор'я, перемогли остготів і досягли Наддністрянщини, де починалися володіння вестготів. На землях Північного Причорномор'я вони утворили свою  державу. Імперія розпалася після битви з римськими військами,  яку гуни, очолювані Аттілою, програли. Після цього, переселившись у степи України, гуни поступово розчинилися серед нових кочових народів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36664. Термореактивные полимеры и материалы на их основе 59.5 KB
  Термореактивные полимеры (смолы) применяются в качестве связующих веществ, в которые вводят обычно отвердители, наполнители, пластификаторы и другие модифицирующие добавки. Основными требованиями к связующим веществам являются: высокая клеящая способность (адгезия)
36665. Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація 250 KB
  Методика аналізу фінансового стану підприємства на базі звітності. Фінансова звітність це система взаємоповязаних узагальнюючих показників що відображають фінансовий стан підприємства установи організації та результати діяльності за звітний період. Таблиця 1 Призначення компонентів фінансової звітності Компонент Призначення Баланс Інформація про фінансове становище підприємства на певну дату. Звіт про прибутки та збитки Інформація про доходи витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період Звіт про зміни у...
36666. Загальноприйняті принципи і системи обліку 255.5 KB
  Загальноприйняті принципи і системи обліку. ПЛАН Роль обліку в системі управління користувачі облікової інформації. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку. Міжнародні організації зі стандартизації бухгалтерського обліку і звітності Склад та загальна характеристика міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
36667. Педагогіка вищої школи. Тексти лекцій 179.46 KB
  Структура методів навчання за джерелами знань ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ Моральнодуховні якості гуманістична спрямованість; національна гідність; інтелігентність; життєві ідеали; совісність; чесність; правдивість; обєктивність; толерантність. Професійні знання навчального предмета; анатомії і фізіології людини; психології; педагогіки; методики навчання. pais дитя ago веду керую наука про навчання та виховання дітей.
36668. ПРОЕКТИРОВАНИЕ ПРЕДПРИЯТИЙ АВТОМОБИЛЬНОГО ТРАНСПОРТА 773.5 KB
  Стоимость зданий и сооружений по подгруппам производственные здания административнобытовые помещения складские помещения закрытая стоянка трансформаторная компрессорная склад газовых баллонов прочие отапливаемые помещения открытая стоянка определяется по формуле: Цз=цзi Vзi 1 где Цз общая стоимость зданий и сооружений руб м3; цзi стоимость одного м3 iой группы зданий или сооружений руб м3; Vзi объем iой подгруппы зданий м3; N количество всех оцениваемых зданий и сооружений ед. Стоимость открытой стоянки и затраты...
36669. Термодинамика и тепломассообмен 2.83 MB
  Первоначально же в середине XIX века она возникла как техническая термодинамика изучающая закономерности взаимного превращения теплоты в механическую работу и являющаяся теоретическим 4ундаментом теплотехники. На ее основе производится расчет и проектирование технологического оборудования для осуществления процессов деформации сушки термообработки и других формируются методы прямого преобразования теплоты в электрическую энергию проводится анализ эффективности термодинамических циклов процессов теплообмена изучаются...
36670. ТЕОРИЯ АВТОМАТИЧЕСКОГО УПРАВЛЕНИЯ Линейные системы управления 5.19 MB
  В учебном пособии излагаются методы анализа и синтеза линейных линеаризованных систем автоматического управления САУ базирующиеся на применении принципа обратной связи по выходной управляемой координате или по вектору координат состояния объекта управления. Продемонстрированы современные методы математического описания линейных объектов и систем во временной и частотной области показана взаимосвязь различных методов описания приведены наиболее распространенные в инженерной практике методы анализа и синтеза непрерывных и дискретных...
36671. СПЕЦИАЛЬНАЯ СЕМЕЙНАЯ ПЕДАГОГИКА 2.13 MB
  Типы семейного воспитания и их влияние на формирование личности ребенка. Проблема воспитания в семье ребенка с нарушением зрения182 6. Создание в семье оптимальных условий для полноценного развития ребенка с нарушениями речи. Семейное воспитание ребенка с ДЦП в раннем возрасте .
36672. Лекции и исследования по древней истории русского права 7.31 MB
  Но под источником права можно разуметь и продукт этой силы в данном случае самый закон; это на том основании что судья берет норму для решения известного случая прямо из закона который является для него источником права отдельных лиц. Начичность обычая проявлятся в том что известные юридические действия совершаются постоянно по единообразной норме. Чтобы доказать что в данное время действует известный обычай нужно привести ряд единообразных действий определяемых одним какимлибо юридическим началом. Если нет повода думать что...