9528

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях

Доклад

История и СИД

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Бронзовий вік в Україні був завершальною стадією первіснообщинного ладу. В ньому поступово визріли передумови для виникнення станово-класових відносин, які утвердилися в часи патріар...

Украинкский

2013-03-12

46.5 KB

18 чел.

Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях.

Бронзовий вік в Україні був завершальною стадією первіснообщинного ладу. В ньому поступово визріли передумови для виникнення станово-класових відносин, які утвердилися в часи патріархату. Тоді в українських степах з'явилися племена кочівників: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни.Кіммерійці. Про кіммерійців згадують писемні джерела, зокрема «Одіссея» Гомера. Населяли вони межиріччя Дону й Дністра наприкінці II — на початку І тис. до н. е. Про кіммерійців згадується також у Біблії. Основою їхнього господарства було скотарство як головна передумова існування кінних загонів, які здійснювали походи аж у Середню Азію. Кіммерійці першими на території України освоїли технологію виробництва заліза з болотяних руд, а також металообробку, яка поліпшила їхнє озброєння.У кіммерійському середовищі, поряд з економічними, відбувалися важливі суспільно-політичні процеси, зокрема перехід від військової демократії до станово-класового суспільства, в основі якого був рабовласницький спосіб виробництва. Відчужуваний додатковий продукт нагромаджувався в руках «царів» (вождів міжплемінних союзів) та знаті.Ведучи безперервні війни, кіммерійці вдосконалювали воєнне мистецтво. Свідченням цього є їхні успішні походи на Близький Схід — в Ассирію та Урарту Військово-політичне об'єднання кіммерійців розпалося у VII ст. до н. е. під могутнім натиском скіфських племен. З часом кіммерійці асимілювалися зі скіфами.Скіфи. У середині VII ст. у степах на півдні України з'явилися іраномовні племена скіфів. Вони займали також лісостепову зону України. Скіфськими землями протікали Борисфен (Дніпро), Гіпаніс (Південний Буг), Тирас (Дністер)та інші ріки.Геродот (прибл. 490 — 480 рр. — прибл. 430—424 рр. до н. е.) — найвідоміший давньогрецький історик. У «Історії греко-перських воєн» висвітлив історію греко-пер-' ських воєн від 500 до 478 року до н. е. і коротко історію Ассирії, Персії, Вавилону, Єгипту, Самосу, Кірени, Лівії і Скіфії того часу. Описав племена, які жили на території теперішньої України. Головний твір — «Гісторійс аподей-ксіс» («Опис історії», або просто «Історії», або, в іншому варіанті, «Історіон бібліа еннеа» — «Історій дев'ять книг») — містить відомості про світ еллінів та навколишніх варварів і про взаємини між ними.Півн. Причорномор'ю присвячена четверта книга Геродота під назвою «Мельпомена». Геродот охарактеризував етноси, що проживали на землях Скіфії: борисфе-нітів, ольвіополітів, кал ліпідів, алізонів, андрофагів, савроматів, тіссагетів, ісседонів, гіперборів, амазонок, неврів, меланхленів, будинів і власне скіфів — царських, землеробів (орачів) і скотарів (кочових скіфів).Згідно з його твердженнями у пониззі Південного Бугу жили кал ліпіди («прекраснокінні»); вище від них — алазо-ни; далі на північ, між Дніпром і Дністром, — скіфи-орачі. Усі вони займалися рільництвом. Геродот зазначав, що скіфи-орачі вирощували зерно на продаж грецьким колоніям у Причорномор'ї, переважно Ольвії. Степовими просторами Лівобережжя й Правобережжя володіли скіфи-кочівники й царські скіфи. Вони також мали торговельні зв'язки з грецькими колоніями.Згадані річки, між якими розселялися скіфи та інші племена, в той час не зовсім відповідали сучасним уявленням про них. Зокрема, витоком Дніпра давні народи вважали річку Березину. Тому, якщо ця гіпотеза правильна, слід вважати, що давня назва Дніпра — Борисфен — збереглася до наших часів (острів Березань).Сусідами скіфів були народи, етнічно неспоріднені з прийшлими кочівниками. У лісостеповій та поліській зонах України, як вважав Геродот, проживали неври, меланхлени («чорноризці»), андрофаги («людожери»), гелони, будини та ін.Наприкінці VI ст. до н/е. в Причорноморському степу утворилося державне об'єднання, очолене скіфами, до якого увійшло населення степових і лісостепових регіонів. Правив державою цар. Йому і племінній верхівці належала вища влада. Столиця цієї могутньої держави розташовувалася на Нижньому Дніпрі (поблизу сучасного м. Кам'янка-Дніпровська). Влада передавалася у спадок від батька до молодшого сина. Суспільство формували найвища аристократія, общинники, воїни, жерці. Історики твердять, що ці соціальні відмінності могли зумовлюватися етнічними особливостями: нерідко траплялися випадки, коли владні або інші функції в багатоетнічному суспільстві повністю були зосереджені в руках одного з етносів. Розквіт скіфської держави припав на VIIV ст. до н. е., про що свідчать розкопки царських курганів.Значущою подією в історії скіфів була війна проти перського царя Дарія І (прибл. 513р. до н.е.). Цей народ регулярно вів війни проти своїх сусідів, особливо фракійців (з V ст. до н. е.), що стало причиною зіткнення з Македонією. У 339 р. до н. е. у битві з царем Філіппом II Македонським скіфи були переможені. У 331 р. до н. е. 30-тисячне військо Зопіріона (полководця Олександра Македонського) було повністю розгромлене.Скіфи за царювання Скілура і Палака намагалися встановити своє панування на території всього Кримського півострова. Проте здолати опір Боспорської держави і Херсонеса їм не вдалося. Не зумівши зберегти свою перевагу, скіфи поступово розчинилися в сарматському середовищі.Скіфська культура увібрала кращі досягнення цивілізацій Кавказу, Сходу, а найбільше — Греції та Риму. Сама ж Скіфія мала певний вплив на суспільний устрій, економіку, культуру та ідеологію лісостепової України. Однак тривала експлуатація цих земель виснажила скіфів, що й стало однією з головних причин зникнення їхньої держави.Наприкінці III ст. до н. е. розпочався завершальний період скіфської історії. Під натиском сарматів основна частина цього народу відступила в Нижнє Подніпров'я та степовий Крим. Була заснована нова столиця Неаполь, тобто Нове місто (грецька назва). Залишки міста збереглися на околиці сучасного Сімферополя. У згаданій місцевості постало нове державне об'єднання, відоме як Мала Скіфія. Історія цього царства пов'язана з успішною боротьбою за грецькі міста Північного Причорномор'я, зокрема Херсонес та Ольвію, з війнами проти сарматів та Понтійського царства.На останньому етапі історії скіфів став інтенсивнішим процес державотворення, зароджувалися міста, зміцніли зв'язки з грецькими колоніями Причорномор'я. Найвищого розквіту Мала Скіфія досягла у II ст. до н. е., а також у перших століттях нашої ери. Розпалася вона у III ст. н. е. під ударами сарматів з півночі та римських міст-держав з півдня і остаточно загинула внаслідок навали гунів у IV ст.Сармати. У III ст. до н. е. в Північне Причорномор'я почали проникати іраномовні сарматські племена зі Сходу. Відомо, що вони сформувалися у поволзько-приуральських степах у III ст. до н. е. Давньогрецький географ та історик Страбон (прибл. 63 р. до н. е. — прибл. 19 р. н. е.) згадує у творі «Географія» язигів, роксоланів, сіраків, аорсів. Пізніше інші автори називають ще й сарматське плем'я аланів, які у II ст. до н. е. зайняли межиріччя Дону і Дніпра, а на межі нової ери — Дніпра і Дністра. Шість столітьсармати панували в степах Північного Причорномор'я. Давні автори вбачали спорідненість між сарматами та скіфами. Як і багато інших кочівників, сармати були слабо cпорідненим союзом племен, котрі часто ворогували між собою (язиги, роксолани та алани).Економічні зв'язки з грецькими та римськими містами Північного Причорномор'я значною мірою сприяли формуванню у сарматів станово-класового суспільства, посиленню влади племінної знаті. Проникнення цих племен у причорноморські міста і входження до правлячих династій Боспорського  царства посилило їх вплив на античну культуру. У середині III ст. н. е. сармати втратили провідне становище в регіоні. На той час з'явилися вихідці з Прибалтики, готи, які й поклали край пануванню сарматів, а довершили цю справу нові кочівники — гуни — у IV ст. н. е. Готи.  Ними було  східногерманське  племінне  об'єднання, яке походило з  району Готланда (Ютландія). У І—III ст. вони захопили північні регіони сучасної Польщі й розділилися на остготів і вестготів. Перші переселилися у III ст. через Наддніпрянщину на Азовське узбережжя, а звідти на Балкани. Вестготи досягли кордонів римських провінцій. У другій половині III ст. готи захопили античні міста-держави Тіру, Ольвію, а також Боспорську державу. У другій половині IV ст. проти готів воювали анти. 375 року готський союз розгромили гуни, після чого основну його частину було витіснено з Північного Причорномор'я.

На території України готи жили з кінця II до рубежу IVV ст.  Вони створили державу Германаріха, до якої

входили підкорені слов'янські, скіфські, дакійські та сарматські племена.  Археологічним відповідником готів  на землях України є вельбарська та частина черняхівської культур. Гуни. УIV ст. кінець пануванню готів поклали гуни. Під тиском їх та слов'ян готи покинули українські землі.Кочовий тюркомовний  народ гунів, який у IV ст. з'явився в степах України, розпочав добу великого переселення народів, у процесі якого певною мірою сформувалася сучасна політична карта Європи. Розгромивши у IV ст. сарматів і оволодівши  Боспорським царством, гуни вторглися через Кубань у Північне Причорномор'я, перемогли остготів і досягли Наддністрянщини, де починалися володіння вестготів. На землях Північного Причорномор'я вони утворили свою  державу. Імперія розпалася після битви з римськими військами,  яку гуни, очолювані Аттілою, програли. Після цього, переселившись у степи України, гуни поступово розчинилися серед нових кочових народів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83343. Вживання прикметників для всебічної характеристики предметів 57.5 KB
  Закріплювати знання учнів про відмінювання прикметників, удосконалювати вміння визначати рід, число, відмінок прикметників у реченнях, добирати синоніми та антоніми до них. Розвивати вміння вживати прикметники в мовленні ля повнішого розкриття думки, характеристики предметів...
83344. Відмінювання іменників. Орудний відмінок іменників жіночого роду 552.5 KB
  Формувати вміння вживати в усному і писемному мовленні іменників жіночого роду з нульовим закінченням в Орудному відмінку; розвивати зв’язне мовлення, увагу, пізнавальну самостійність; виховувати ретельне ставлення до вивчення української мови, любов до рідного краю, бережливе ставлення до свого здоров’я.
83345. Підсумковий урок по темі «Речення» 38.5 KB
  Що таке речення Які бувають речення за метою висловлювання Які бувають речення за емоційним забарвленням Що таке граматична основа речення На що вказує підмет На які питання відповідає Що виражає присудок На які питання відповідає Які ще члени речення ви знаєте На які питання...
83346. Узагальнення вивченого про іменник 62 KB
  Команди для участі в КВК готові Команда Веселий Іменник Ми команда Веселий іменник друзі. Запитання для команди Веселий Іменник Віра власна чи загальна назва Якщо ім’я Віра то власна. Голуб назва істоти чи неістотиістота Скільки відмінків у іменників 7 На яке питання відповідає орудний відмінок...
83348. Однорідні члени речення «Спогади про літо» 777 KB
  Мета: розширити знання дітей про члени речення ознайомити з однорідними членами речення їхніми характерними ознаками вчити визначати в реченні однорідні члени; розвивати вміння уважно слухати й аналізувати речення; творче мислення; виховувати шанобливе ставлення до хліба інтерес до народних традицій.
83349. Написання не з дієсловами. Спостереження за зв’язком дієслова в реченні з іншими частинами мови 348.5 KB
  Чи любить Яринка прокидатися зранку Що вона запитала у дідуся Що порадив дідусь Чи послухає поради дідуся Яринка Давайте спробуємо сьогодні довести що праця навчання наполегливість необхідні в житті людини. Для початку з’ясуємо яка орфограма в імені Яринки велика буква Яким звуком починається слово...
83350. Повторення та узагальнення вивченого про дієслово як частину мови 154 KB
  Мета: Узагальнити знання про ознаки дієслова удосконалювати вміння розрізняти часові форми дієслова закріплювати навички правопису не з дієсловами. Вміння визначати до якої дієвідміни та особи належать дієслова. Обладнання: стіл накритий вишитою скатертиною на якому розміщені паска писанки...
83351. Вправи на вживання різних відмінкових форм прикметників 351 KB
  Мета: Закріпити знання про відмінювання прикметників у множині. Вчити школярів правильно вимовляти і записувати форми прикметників у множині, вживати на письмі закінчення прикметників, орієнтуючись на кінцевий приголосний звук основи.