95462

Використання ігрових прийомів у навчанні фонетики молодших школярів

Дипломная

Педагогика и дидактика

Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігрових прийомів на уроках іноземної мови Дидактичні умови використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів. Найбільш ефективними шляхами реалізації фонетичних навичок і вмінь до вивчення іноземної мови є застосування ігрових прийомів навчання.

Украинкский

2015-09-23

2.2 MB

3 чел.

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Факультет іноземної філології та музичного мистецтва

Кафедра іноземної філології

Пояснювальна записка

до дипломної роботи

спеціаліст

(освітньо-кваліфікаційний рівень)

на тему 

Використання ігрових прийомів у навчанні фонетики молодших школярів

Виконала: студентка  5 курсу, групи 511 ан

спеціальність        

7.02030302 Мова і література (англійська)*

Одай Аделіна Вікторівна

Керівник: к.п.н., доцент кафедри іноземної філології Горовенко О. А.

Рецензент: к.ф.н., доцент, доцент кафедри іноземної філології Пікалова А. О.


Харків – 2015


ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ ПРИ НАВЧАННІ ФОНЕТИКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ …………………………………………………………………………………… 6

1.1 Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігрових прийомів на уроках іноземної мови …………………………………………. 6

1.2 Дидактичні умови використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів…………………………………………………16

1.3 Використання ігрових прийомів у процесі формування фонетичних навичок молодших школярів ………………………………………………… 21

Висновки до першого розділу………………………………………………. 28

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ НА ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНИХ НАВИЧОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ………………………………………………… 30

2.1 Визначення показників первинного рівня сформованості фонетичних навичок молодших школярів в експериментальному та контрольному класах……………………………………………………………………………. 30

2.2 Формування фонетичних навичок молодших школярів у процесі використання ігрових прийомів……………………………………………… 38

2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальному і контрольному класах…………………………………46

Висновки до другого розділу…………………………………………………52

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 54

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………. 56

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………. 65



ВСТУП

Актуальність дослідження. Відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти (освітня галузь «Мова та література»), провідною метою є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій [6]. 

Набуття фонетичних навичок перетворює учня з носія академічних знань на людину соціально активну, налаштовану на соціалізацію у суспільстві з метою практичного використання здобутих знань.

Необхідність формування фонетичних навичок і вмінь молодших школярів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних методів, прийомів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації фонетичних навичок і вмінь до вивчення іноземної мови є застосування ігрових прийомів навчання.

Ігровий прийом до вивчення іноземних мов розглядається як прийом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання і досягнення цілей навчання при розв’язанні певних проблемних завдань.

Аналіз науково-педагогічних джерел дає підстави стверджувати, що інтерес вітчизняних та зарубіжних учених щодо питань використання ігрових прийомів у навчанні фонетики молодших школярів на уроках англійської мови останнім часом підвищився. Однак наукове обгрунтування формування фонетичних навичок учнів запропоновано у працях К. Гросса, О. Леонтьєва, Ю. Нагибіна тощо.

Стала нормативна вимова учнів є необхідною передумовою для швидкого і міцного засвоєння мовного матеріалу, що у значній мірі сприяє успішному виробленню умінь усного мовлення, читання та письма.

Об’єкт дослідження  процес навчання фонетики молодших школярів на уроках англійської мови.

Предмет дослідження ігрові прийоми у процесі навчання фонетики молодших школярів.

Мета дослідження − теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити вплив ігрових прийомів на формування фонетичних навичок учнів.

Гіпотеза дослідження. Припускаємо, що використання ігрових прийомів на уроках англійської мови дасть змогу розвинути фонетичні навички та вміння молодших школярів, за умов:

  •  забезпечення позитивної мотивації учнів у процесі навчання;
  •  методичного забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів.

Завдання дослідження:

1. Розкрити суть і надати змістовну характеристику понять «прийом», «ігрові прийоми», «гра», «дидактична гра», «умова», «дидактична умова».

2. Визначити роль ігрових прийомів під час навчання фонетики на уроках англійської мови.

3. Експериментально перевірити вплив педагогічних умов використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження; узагальнення досвіду провідних педагогів, психологів та методистів, спостереження, системний аналіз, педагогічний експеримент, вивчення наукової літератури з теми дослідження, порівняння, аналіз та узагальнення, аналіз шкільної документації. 

Наукова новизна полягає у розробці нових ігрових прийомів для формування фонетичних навичок і вмінь на уроках англійської мови молодших школярів.

Апробація результатів наукового дослідження. Виступ на науково-практичній конференції викладачів та студентів кафедри іноземної філології (Харків, 2015); тези.

Характеристика структури роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку літератури, додатків.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ ПРИ НАВЧАННІ ФОНЕТИКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігрових прийомів на уроках іноземної мови

Вивчення англійської мови із психологічної точки зору – це складний процес формування у корі головного мозку нової мовної системи, що починає співіснувати і постійно взаємодіяти з виробленою системою рідної мови, випробовуючи на собі її інтерферуючий вплив.

У молодшому шкільному віці діти допитливі, їм цікаво все нове, і нова отримана інформація залишається у голові на довгі роки. Коли дитині цікаво, вона легко концентрує увагу і виконує дані їй завдання, особливо, якщо вони несуть ігровий характер.

Ігрові прийоми допомагають дітям стати творчими особистостями, вчать творчо ставитися до будь-якої справи. Творчо ставитися до справи – значить виконувати її якісно, на більш високому рівні. Творчість – це постійне вдосконалювання й прогрес у будь-якій діяльності. Ігрові прийоми приносять дітям і дорослим радість творчості. Без радості творчості наше життя перетворюється у нудьгу й рутину. Творча людина завжди чимсь захоплена. Від творчих можливостей людини залежить її життєвий рівень.

Багато видатних педагогів звертали увагу на ефективність використання ігрових прийомів у процесі навчання, у яких проявляються найбільш повно й часом зненацька здатності особистості.

Ігровий прийом – організований прийом, що вимагає напруги емоційних і розумових сил та завжди припускає ухвалення рішення – як діяти, що сказати, яким чином перемогти. Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність учнів. А якщо учень при цьому говорить іноземною мовою, це відкриває багато навчальних можливостей. Більше того, слабкий у мовній підготовці учень може стати першим у грі: спритність і кмітливість тут є більш важливим, чим знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань – все це дає можливість перебороти незручність, що заважає вільно вживати слова чужої мови, і позитивно позначається на результатах навчання.

Німецький психолог К. Гросс, першим наприкінці XIX ст. зробив спробу систематичного вивчення ігрових прийомів, називаючи їх споконвічною школою поведінки [19]. Для нього, якими б зовнішніми або внутрішніми факторами ігрові прийоми не мотивувалися, їх зміст полягає в тому, щоб стати для дітей школою життя.

Непомітно засвоюється мовний матеріал, а разом із цим виникає почуття задоволення. О. Леонтьєв експериментально довів, що в цілому немає підстав бачити в наявності або відсутності здатностей до іноземної мови пояснення й тим більше, виправдання успішності або неуспішності оволодіння іноземною мовою [18]. Будь-яка нормальна дитина може й повинна опанувати іноземну мову і вільно користуватися нею у спілкуванні. Видатний дослідник ігрового прийому Д. Ельконін вважає, що ігровий прийом є соціальним за своєю природою і спроектованим на відбиття світу дорослих [8]. Називаючи ігровий прийом «арифметикою соціальних відносин», науковець розглядає ігровий прийом як засіб, що виникає на певному етапі, як одну із провідних форм розвитку психічних функцій і способів пізнання дитиною світу дорослих [9] .

Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення ігрового прийому: «Під час використання ігрового прийому, виявляється характер дитини, її погляди на життя, її ідеали» [2, с. 24-29]. У роботах Я. Коменського відзначалося, що за допомогою ігрових прийомів легше здійснюється залучення у навчальну діяльність [11] .

Завдяки ігровим прийомам, діти, самі того не усвідомлюючи, у процесі навчання наближаються до вирішення складних життєвих проблем.

К. Ушинський, автор теорії духовного розвитку дитини в ігровому прийомі, уперше висунув ідею про використання ігрового прийому в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через ігровий прийом до трудової діяльності. К. Ушинський стверджував, що в ігровому прийомі поєднується одночасне прагнення, відчуття і уявлення [19].

Психолого-педагогічні дослідження, що проводяться неодноразово, показали, що у дитини можуть бути сформовані досить складні форми аналізу і синтезу властивостей сприйняття об'єктів, зіставлення і узагальнення спостережуваних явищ, розуміння найпростіших зв'язків та їх взаємозалежностей [2]. Джерелом пізнання школяра є чуттєвий та інтелектуальний досвід. Але слід зазначити, що такий досвід може бути об'ємним, але не впорядкованим, неорганізованим. Направити його в потрібне русло покликаний педагог, який не тільки знає, чому вчити дитину, але і як навчати, щоб навчання було розвиваючим. Тому потреби нинішнього часу вимагають від вчителя перебудови в змісті і формах роботи з дітьми, творчих зусиль, пошуку нових підходів до кожної дитини з урахуванням його рівня розвитку, особливості нервової системи та здібності до засвоєння знань, активного використання наукових досягнень у галузі педагогіки і      психології [9].

Психологічні і фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам’ятовуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена чутливість, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідування, – передумови вивчення молодшими школярами іноземних мов.

Психологи Дж. Брунер, Л. Виготський, С. Рубінштейн вважають, що у шкільному віці використання ігрового прийому все ще залишається важливим засобом формування вмінь і навичок у житті дитини [38]. Оскільки гра, навчання і праця – основні види діяльності в житті людини, а перехід від однієї до іншої – це взаємодія їх попередніх і наступних форм, то вибір ігрового прийому і оптимальної форми навчання на початковому етапі є цілком виправданим.

Під прийомом розуміється елементарний методичний вчинок, спрямований на вирішення конкретної задачі викладання на певному етапі практичного заняття [1].

Ігрові прийоми − прийоми, що мають навчальний і розвиваючий характер, розширюють кругозір учнів, стимулюють їх пізнавальний інтерес, формують різні вміння і навички, сприяють психологічному розвитку.

Ігровим прийомам властиві чотири головні риси:

1) вільна розвиваюча діяльність, що використовується заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від його результату;

2) творчий, значно імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності;

3) наявність прямих або непрямих правил, що відбивають зміст ігрового прийому, логічну й тимчасову послідовність розвитку;

4) присутність навчального характеру [17].

Рухливий ігровий прийом на уроках іноземної мови має використовуватися з навчально-виховною метою. Ігрова форма занять створюється за допомогою спеціальних прийомів та ситуацій, які виступають як засіб пробудження, стимулювання учнів до пізнавальної діяльності. Кожний ігровий прийом повинен мати завдання для виконання, які подаються в найрізноманітніших формах з широким діапазоном ускладнень. Поступове зростання труднощів у розв'язанні ігрових завдань дає змогу дитині прогресувати, розвиваючи свої творчі здібності, самоактуалізувати себе як творчу особистість. Реалізація цієї ідеї спричиняє нові підходи до організації уроку.

У структуру ігрового прийому, як процесу, входять:

- ролі, узяті на себе граючими;

- ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

- реальні відносини між граючими;

- сюжет (зміст) – область дійсності, умовно відтворена у грі.

Ідея використання ігрової поведінки на уроці одержала підкріплення зі сторони теорії ролей, розробленої соціологами і соціопсихологами. Соціальне середовище, у якому людина живе, виступає стосовно неї як первинна соціалізація. У ній вона поступово засвоює соціальний досвід, зафіксований у мові. Природно, що при оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують при оволодінні рідною мовою. У цьому зв'язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний, умовний характер. Міра умовності може бути різною: перевтілення в реальних людей, у літературних персонажів, у героїв казок тощо. Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової діяльності [11] .

Визнання на державному рівні доцільності навчання іноземної мови з другого класу загальноосвітньої школи підтверджує вагомість цього предмета для реформування змісту початкової освіти, його значення для реалізації перспективних завдань розвитку особистості: підвищення рівня освіченості, формування готовності до міжкультурного співробітництва, сприяння практичному оволодінню іноземною мовою. Крім того, такий підхід змушує замислитися над проблемами раннього навчання іноземної мови й можливостями їх реалізації. Серед завдань, які потребують розв'язання, є вибір ефективних і оптимальних засобів навчання молодших школярів. Одним із них є дидактична гра, яка на межі дошкільного і молодшого шкільного віку залишається домінантним видом діяльності дітей цієї вікової категорії.

С. Гончаренко зазначає, що ігрова діяльність − різновид активної діяльності людини (дитини), у процесі якої відбувається оволодіння суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування. Це дитяче моделювання соціальних відносин [ 43]. Педагогічно доцільне та вміле керівництво ігровою діяльністю з боку дорослих формує емоційну, моральну та інтелектуальну сфери дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує волю до дії та здатність до гальмування − якості, необхідні людині в трудовій і суспільній    діяльностях [20].

Можливо, відносна новизна застосування ігрових прийомів призводить до того, що, незважаючи на значний інтерес до цього питання педагогів, психологів, методистів, теоретичний і практичний аспекти проблеми залишаються мало розробленими. Відсутні усталені погляди на цей феномен. Так, відзначається надмірна різноманітність підходів до класифікації ігрових прийомів, взагалі, й навчальних, зокрема, що, у свою чергу, часто призводить до певної невизначеності з цього питання.

Проблеми класифікації ігрових прийомів досліджувалися значною кількістю науковців.

Залежно від матеріалу, що використовується під час проведення навчальної гри, розглядають:

  •    ігри з предметами: під час їх проведення використовуються іграшки, граючись з якими, діти вчаться порівнювати, встановлювати подібності та відмінності предметів, знайомляться з їх властивостями;
  •     настільно-друковані ігри: базуються на доборі малюнків за принципом схожості, або складання цілого з частин;
  •     словесні ігри: у процесі їх проведення учні вчаться описувати предмети, виділяти їх характерні ознаки, групувати за властивостями та відгадувати за описом.

Використовуючи ігровий прийом як прийом формування в учнів нових знань, умінь і навичок, вчитель наповнює її дидактичним змістом − вносить в ігрову діяльність певний навчальний матеріал, перетворюючи цю розвагу на дидактичну гру.

У сучасній теорії навчання існують різні підходи до визначення дидактичного статусу ігор. Одна група науковців відносить гру до методів навчання. Інша характеризує її як прийом навчання. Ми поділяємо погляди обох груп учених, оскільки у тому разі, коли дидактична гра застосовується як допоміжний елемент методу навчання (у процесі бесіди, практичної роботи, пояснення тощо), її можна вважати прийомом навчання. З іншого боку, якщо у процесі ігрової діяльності передбачено використання інших методичних засобів (наочності, розповіді, пояснення тощо), то дидактичну гру можна віднести до категорії методів навчання.

Поняття гра, як засіб підготовки учнів до вивчення нового − це інструмент розв'язання суперечностей між характером мотивацій, пізнавальною спрямованістю особистості та об'єктивною необхідністю оволодіння новими знаннями, між сприйняттям явищ та усвідомлення їх як наукових фактів, між знаннями, що мають учні, і тими, що повинні бути, між усвідомленням окремого і загального, елементарного та систематичного.

Деякі вчені О. Вербицький, Д. Кавтарадзе, О. Коваленко  розглядають гру як форму навчання [37]. З такою позицією можна погодитись, адже в дидактичному розумінні форма навчання − це спеціально організована діяльність вчителя й учнів, яка відбувається за встановленим порядком у певному режимі. До цієї категорії відносять уроки, семінари, екскурсії, заняття тощо. Кожна із цих форм може бути успішно реалізована у вигляді дидактичної гри, оскільки у процесі її організації створюються умови для засвоєння учнями змісту освіти під керівництвом учителя за певними правилами, порядком і регламентом.

З точки зору О. Савченко, дидактична гра − це засіб навчання, оскільки вона спрямована на засвоєння й використання конкретних знань, умінь, навичок і є механізмом навчання, основний педагогічний зміст та призначення якого − навчати діяти. Дидактична гра є засобом цілеспрямованого керівництва викладачем розумовою діяльністю учнів, а також засобом формування тих пізнавальних структур, які забезпечують можливість самостійно регулювати розумову діяльність [4]. Сутність дидактичної гри як засобу засвоєння знань виявляється в її здатності успішно реалізовувати мету навчання, досягати реальних результатів, оволодівати досвідом творчої діяльності, моральних та інших якостей особистості. Ця здатність полягає в ігровому моделюванні конкретних видів діяльності (навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, професійної тощо), що спрямовані на відтворення і засвоєння соціального досвіду, внаслідок чого відбувається формування творчої, активної, соціальної та компетентної особистості.

У науці відома також значна кількість визначень дидактичної гри. Не існує єдності й щодо термінів «педагогічна гра», «навчальна гра», «дидактична гра», «пізнавальна гра». У певному значенні ці назви інколи можна розглядати як синонімічні. У широкому розумінні всі ігри є навчальними, оскільки з їх допомогою можна навчити особистість виконувати певні дії. Будь-яка гра є пізнавальною, бо, граючись, людина пізнає оточуючий її світ, якості, властивості предметів, явищ тощо. Здебільшого, гру, яка використовується в педагогічному процесі, називають загальним поняттям «педагогічна гра» або «навчально-педагогічна гра». Вона спрямовує зусилля гравців не тільки на засвоєння змісту навчальної дисципліни, але й на формування понять про певні норми поведінки. Навчальний ігровий прийом передбачає розв'язання навчальних завдань, а всі інші її функції, не пов'язані безпосередньо з навчанням, залишаються поза увагою гравців. У зв'язку з тим, що процес навчання носить двосторонній характер, гра має певне значення як для процесу навчання (дидактична гра), так і для процесу учіння (пізнавальна гра). А це означає, що дидактична гра − це навчальна гра, яка застосовується у процесі навчання, реалізує певні функції, має навчальну мету і завдання. Таким чином, дидактична гра, що використовується на уроці з певною метою, може бути як навчально-педагогічною, так і навчальною та пізнавальною, тобто виконувати функції перелічених видів ігор.

Існують різні погляди і на сутність поняття «дидактична гра» з точки зору діяльнісного підходу. Досить часто її ототожнюють з ігровою діяльністю. Таке формулювання уявляється нам дещо поверховим, оскільки спостерігається суттєва відмінність між поняттями «дидактична гра» та «ігрова діяльність». Відомо, що дидактична гра − це обов'язково сукупність двох взаємозалежних видів діяльності − навчальної й ігрової, причому реалізація однієї з них − навчальної, здійснюється засобами іншої − ігрової. Деколи досить складно визначити, де чітко простежується навчальна, а де ігрова діяльність. Ігрова діяльність, за визначенням Л. Виготського, − це основа розвитку життєвого досвіду дитини, її фізичних, розумових і духовних здібностей, діяльність, засобами якої у ранньому дитинстві активізується процес пізнання нового та невідомого [2]. А це означає, що такий вид діяльності може здійснюватись не лише в навчальних цілях і в навчальному процесі, а й тоді, коли діти розважаються. Іншою відмінністю також є і те, що однією з неодмінних умов здійснення навчальної діяльності є участь у ній вчителя.

Переважною більшістю дослідників А. Артемова, В. Крутій, С. Роман,      В. Яковлєв та іншими зазначається, що використання дидактичних ігор у навчальному процесі великою мірою сприяє появі в учнів інтересу до пізнання, оскільки дидактичні завдання, що ставить учитель перед учнями, сприймаються як ігровий прийом. Увага, пам'ять, мислення спрямовані на ігровий прийом, а не на її навчальний компонент. Дидактична гра є ефективним засобом для реалізації виховних цілей навчання. Організація її на уроках допомагає розвивати у школярів самостійність, відповідальність, активність, а також дозволяє випробовувати власні можливості, аналізувати помилки та активізувати приховані здібності. Ігровий прийом, на відміну від традиційних засобів навчання, не лише передає певну обсяг знань, а насамперед розвиває здібності аналізувати, синтезувати, застосовувати одержану інформацію у практичній діяльності. Крім того, дидактична гра має колективний характер і викликає потребу у спілкуванні [12].

Дидактичні ігри, в яких відсутній яскраво виражений елемент ігрового прийому (тобто її розважальний компонент), перетворюються на звичайні навчальні завдання. Втім недоцільно занадто захоплюватись іграми у процесі навчання, оскільки за таких умов вони перестають цікавити учнів, що знижує інтерес до навчання [12].

Погоджуємось із думкою науковців А. Артемова, В. Крутій, С. Роман, які вважають, що дидактичні ігри забезпечують максимальне емоційне залучення учасників до навчальної діяльності. Під час дидактичної гри учасники навчального процесу перебувають в інших умовах, ніж за традиційного навчання. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами дидактичної гри. Вони мають змогу самі обирати роль, висувати припущення щодо подальшого розвитку подій, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв'язання, брати на себе відповідальність за обране рішення. Зазначені можливості дозволяють якомога глибше пізнати ті явища й події, які необхідні у процесі засвоєння навчального предмета. Крім того, учасники гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та якості, які раніше були невідомі.

Отже, проведене нами дослідження дає змогу констатувати, що ігрові прийоми, мають навчальний і розвиваючий характер, розширюють кругозір учнів, стимулюють їх пізнавальний інтерес, формують різні вміння і навички, сприяють психологічному розвитку. У структуру ігрового прийому, як процесу, входять: ролі, узяті на себе граючими; ігрові дії; заміщення реальних речей ігровими, умовними; реальні відносини між граючими; сюжет.

Ігрова форма занять створюється за допомогою спеціальних прийомів та ситуацій, які виступають як засіб пробудження, стимулювання учнів до пізнавальної діяльності.

Використання ігрових прийомів на уроках англійської мови  створюють сприятливі умови для ефективного формування фонетичних навичок і вмінь у молодших школярів, полегшуючи засвоєння важких проблемних завдань.

1.2 Дидактичні умови використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів

Перш ніж розглянути дидактичні умови використання ігрових прийомів з метою успішної іншомовної підготовки молодших школярів, з'ясуємо значення таких понять, як «умова» та «дидактична умова». За великим тлумачним словником сучасної української мови термін «умова» розуміється, як:

  •  взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь, угода, договір;
  •  вимога, пропозиція, що висувається однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також під час укладання угоди, договору;
  •  необхідна обставина, яка уможливлює здійснення, створення утворення чого-небудь або сприяє чомусь;
  •  правила, що існують або встановлені в тій чи іншій галузі життєдіяльності, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь;
  •  сукупність даних, положення, що лежить в основі чого-небудь [5].

У педагогіці умови визначаються як − обставини чи особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється щось [3].

Відповідно, дидактичні умови являють собою сукупність обставин, які роблять успішним проведення навчального процесу [3].

Визначено дидактичні умови використання ігрових прийомів під час навчання фонетики молодших школярів:

1. Наявність мети навчально-виховного процесу, яка має особистісний сенс і забезпечує позитивну мотивацію учнів у процесі навчання з використанням ігрових прийомів на уроках англійської мови;

2. Методичне забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів (наявність посібників з методики формування фонетичних навичок учнів, а саме: таблиць класифікації голосних і приголосних сучасної англійської мови; таблиць артикуляції важких у вимові звуків; наочності до дидактичних ігор та вправ з формування фонетичних навичок учнів; методичних посібників, рекомендацій, зразків конспектів, дидактичних ігор та вправ, творів художньої літератури для формування фонетичної компетенції школярів.

Розглянемо визначені дидактичні умови більш детально.

Мотивація являє собою систему мотивів або стимулів, що спонукає учня до конкретних форм діяльності або поведінки. Значення мотивації для поведінки діяльності і формування особистості школяра дуже велике. Завдання педагога полягає у вихованні правильної мотивації учнів [3].

Показниками, за якими визначаються рівні пізнавальної мотивації є:

  •    наявність інтересу до навчання, що зовнішньо виражається у свідомому характері навчально-пізнавальної діяльності, невимушеності дій;
  •    цілеспрямованість та наполегливість навчально-пізнавальних дій;
  •    тривалість довільної уваги, яку спрямовує учень на навчальну дисципліну;
  •    прагнення до систематичного навчання, що зовнішньо реалізується поряд із наполегливістю в охайності, ретельності під час виконання навчальних дій.

Мотиваційний компонент є складовою навчального процесу. Першими у створенні сучасних напрямів у вивченні мотивації були У. Джеймс, К. Левін, І. Павлов, Е. Соколов та інших [5].

Різноманітні аспекти мотивації відображено у працях таких зарубіжних психологів: Д. Аткінсона, А. Маслоу, К. Роджера, К. Юнга та інших [5].

Цей компонент формує усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності. Повноцінний стимул можливий за усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення учнів до навчального предмета. Учитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню потребу в засвоєнні знань. Це досягається за допомогою чіткого й достатнього формулювання пізнавального завдання (найчастіше у формі проблемної ситуації), адже одна й та сама за характером і результатами навчальна діяльність учнів може мати різні мотиви. Тому важливо, щоб учитель свідомо управляв мотиваційною стороною навчальної діяльності учнів, їх інтересами і потребами, формував позитивне ставлення до навчання, яке можливе, якщо:

  •     наукові знання викликають зацікавленість, а вчитель створює ситуації, якими учні захоплюються;
  •     знання, вміння і навички значимі для учня практично в різних життєвих ситуаціях і тому викликають глибоку зацікавленість;
  •     навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, використовувати власні сили при засвоєнні навчального матеріалу;
  •     у системі суспільних пріоритетів наукові знання користуються належним авторитетом, що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів;
  •     сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливу атмосферу і прагнення зайняти гідне місце серед ровесників);
  •     підтримується почуття власної гідності; навчальна діяльність є плідною (стимулює подальші старання);
  •     утвердилося справедливе оцінювання досягнень, доброзичливе ставлення, повага й розумна вимогливість до учнів.

Позитивна навчально-пізнавальна мотивація, яка реалізується в свідомому визначенні мети власної навчально-пізнавальної діяльності, розумінні та сприйманні вимог вчителя, наявності та розвиненості умінь працювати з книгою, наявності уміння складати план своїх дій, наявності умінь самоконтролю впливає на підбір дидактичних ігор для уроків англійської мови.

Н. Волкова зазначає, що емоційне благополуччя у співпраці вчителя і учнів забезпечується позитивною оцінкою дій і вчинків останніх з боку вчителя і дорослих. Емоційна налаштованість − це активізація почуттів, обумовлених змістом майбутньої роботи, характером інформації, яку вчителю необхідно передати, а учням засвоїти [3]. Якщо вчитель не вміє викликати перед майбутньою зустріччю з учнями певних позитивних емоцій, то неможливо створити необхідний психологічний клімат, який би забезпечив результативність взаємодії його з учнями.

Отже, емоційна налаштованість є складовою частиною позитивної мотивації. Така мотивація передбачає виникнення стійких позитивних аспектів, які за основу мали б чітке уявлення сприятливої атмосфери на уроці, схвалення дій і вчинків учня вчителем та однолітками і отримання задоволення від процесу і результатів своєї праці.

Відповідно до другої дидактичної умови, «методичне забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів» зазначимо, що наочні посібники – це навчальні, матеріальні моделі предметів, що вивчають явища або їх властивості з метою створення в пізнавальній діяльності учня тенденцій до представлення реальних предметів, явищ або сторін в природних умовах існування [3]. Така наочність сприяє розвитку в учнів наочно-образного мислення, виступає в ролі засобу активізації уваги при засвоєнні будь-якого навчального матеріалу, сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності, виступають в ролі методів стимулювання інтересу до оволодіння знаннями, створення установки на ефективне навчання.

Застосування наочних методів навчання обумовлено дидактичним принципом наочності, який обгрунтував у «Великій дидактиці» Я. Коменський [12]. Він розглядав чуттєвий досвід дитини як основу навчання і вважав, що навчання слід починати «не зі словесного тлумачення про речі, але з реального спостереження над ними» [12]. Я. Коменський висунув «золоте правило дидактики»: «... Все, що тільки можна, представляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме − для сприйняття зором, чутне − слухом, запахи − нюхом, смак − смаком, доступне дотику − шляхом дотику. Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються кількома почуттями» [12,с. 156].

Наочні засоби під час навчання іноземної мови використовуються для ілюстрації країнознавчого матеріалу, для створення наочної опори в ході презентації будь-якої ситуації, що стимулює до спілкування. Немає сумніву, що «країнознавча» наочність необхідна, оскільки вона дозволяє дати учням яскраві образи, що полегшують розуміння іншомовних виразів. Однак не можна зводити роль наочності тільки до цього.

На сучасному етапі навчання іноземних мов значна увага також приділяється застосуванню мультимедійних технологій, в яких одночасно використовуються тексти, графіка, відеоматеріали, звукові ефекти, анімація − все це є сукупністю аудіо та візуальних ефектів разом з інтерактивним програмним забезпеченням, які впливають на емоційні та понятійні сфери, сприяють більш ефективному засвоєнню мовного та мовленнєвого матеріалу. Поєднання візуального зображення, тексту і звукового супроводження надає можливість для комплексного розвитку навичок мовної діяльності учня іноземною мовою. Цей процес має інтерактивний характер завдяки сторонньому зв'язку: можливості «спілкування» з комп'ютером, коли учень та комп'ютер можуть ставити питання та отримувати відповіді на них. Загальновідомо, що ефективність навчання фонетики збільшується при використанні наочних ілюстрацій, а мультимедійні засоби об'єднують відео, аудіоматеріали, ілюстрації, таблиці тощо на одному носії CD або DVD, якщо порівнювати з роботою в аудиторії чи лінгафонному кабінеті [13]. Завдяки таким технологіям з'явилися навчальні системи нового покоління, які перетворюють процес навчання фонетики в захоплюючу гру. У наш час застосування інтерактивних засобів навчання це не тільки сучасні технічні засоби, але і нові форми і методи викладання, новий підхід до процесу навчання фонетики. Застосування в освіті комп'ютерів і інформаційних технологій робить істотний вплив на зміст, методи і організацію навчального процесу з різних дисциплін.

Отже, використання ігрових прийомів на уроках англійської мови  створює сприятливі умови для ефективного формування фонетичних навичок і вмінь молодших школярів, полегшуючи засвоєння важких англомовних звуків. Використання методичних матеріалів дають можливість учням не тільки ефективно засвоювати фонетичні зразки після багаторазового їх опрацювання, але й урізноманітнює навчальну діяльність учнів на уроці іноземної мови та збагачує їх лінгвістичний світогляд.

1.3 Використання ігрових прийомів у процесі формування фонетичних навичок молодших школярів

Відомо, що на початковому етапі навчання необхідно закласти основу гарної вимови, яка передбачає правильне інтонування, дотримання пауз, знання особливостей наголосів слів у реченнях і правильну артикуляцію. Це потрібно задля нормального функціонування мовлення учнів.

Добре відпрацьована вимовна сторона висловлювання учнів готує їх для реалізації говоріння як виду мовленнєвої діяльності.

Усвідомлення звуків досягається за допомогою наступних (після відчуттів) ступенів сприйняття. Для сприйняття іншомовної інформації вони формуються заново, в результаті утворення численних нервових зв'язків між відповідними нейронами певних ділянок мозку. Це значно ускладнює і уповільнює процес формування каналу сприйняття іншомовного мовлення, вимагає тривалої, регулярної роботи з розвитку мовленнєвого (тобто фонематичного та інтонаційного) слуху.

Принцип функціонування механізму сприйняття полягає в наступному. Прийнятий сигнал про звук після проходження етапу відчуттів (тобто відповідних структур мозку) інтегрується і в закодованому вигляді надходить до довготривалої пам'яті і на «запуск» артикуляційного апарату. Пам'ять «видає» закодований сигнал про наявність у ній інформації про еталонний звук (попередньо «записаний» у результаті його неодноразового сприйняття), артикуляційний же апарат забезпечує відтворення (беззвучне чи озвучене) вказаного звуку. При цьому сигнал-відповідь на це надходить разом із сигналом з нам'яті і прийнятим сигналом до відповідної структури мозку, яка забезпечує їхнє порівняння. У разі наявності усіх трьох сигналів, їхнього збігу у часі й параметрах вказана структура формує підсумковий сигнал про характер «прийнятого» звуку, надходження якого до відповідних структур мозку супроводжується ідеальним явищем — усвідомленням сприйнятого сигналу (звука) [15].

Знання фонетичних навичок дозволить учням нормативно вимовляти усі звуки англійської мови; засвоїти диференціальні ознаки звуків (голосні і приголосні). Фонетичні вміння допоможуть школярам засвоїти ритміку (чергування наголошених складів) англійського висловлювання, наголос службових слів (допоміжних дієслів у заперечній формі). Помилки у вимові заважають здійсненню основної мети мови – комунікації.

У методиці викладання іноземних мов розрізняють імітативний і аналітико-імітативний способи ознайомлення з новим фонетичним матеріалом.

При імітативному способі наголос робиться не так на свідоме засвоєння особливостей артикуляції, а як на слухове сприйняття мови та її імітацію. При аналітико-імітативному способі поєднуються різні способи створення нових звукових образів: письмо, артикуляція та імітація. У виконанні правил-інструкцій, що дає вчитель, учні освоюють поняття «альвеоли», «міжзубний звук», «придих», та ін.

На початковому етапі навчання використовуються вправи, створені задля формування слухових і вимовних навичок. Вони бувають двох типів:

1. Вправи на активне слухання, розпізнавання звуків, що створені для розвитку фонетичного слуху, встановлення диференційних ознак досліджуваних фонем. Ці вправи можуть виконуватися на слух і за допомогою графічної опори, з голосу вчителя, або з магнітофоном. Наприклад:

  •    прослухайте ряд звуків/слів, підніміть руку/сигнальною карткою чи плесніть в долоні, коли почуєте звук;
  •    прослухайте речення, підніміть руку, коли почуєте питальне (оповідальне) речення;
  •    прослухайте речення і відзначте ударні слова тощо.

2. Вправи відтворення, спрямовані на активне обговорення (імітацію) звуків, складів, словосполучень, речень за зразком − вчителем або диктором– хором та індивідуально. Вправи можуть мати ігровий характер.

Відповідно до вищезазначеного, Ж. Веренінова пропонує прийом використання українських слів, приказок, віршів для проголошення його з англійським акцентом. З метою зняття монотонності у процесі тренування можна попросити учнів вимовляти слова чи речення з різною інтонацією, силою голосу, темпом мови.

Досить ефективним видом роботи є проголошення складних з фонетичного погляду лексичних одиниць складів, починаючи з останнього слова. З іншого боку, вимовлене з кінця слово, психологічно перестає здаватися складним, досягається потрібний інтонаційний ефект: при проголошенні слова чи висловлювання з кінця до початку зберігається правильний інтонаційний малюнок.

Також для формування міцних вимовних навичок, корисно використовувати читання віршів з різними інтонаційними відтінками.

Ефективним засобом засвоєння фонетичного матеріалу є заучування напам'ять скоромовок, римівок, діалогів, уривків із прози тощо.

Скоромовки, вірші, діалоги – це матеріал у навчанні. Його можна використовувати в усіх класах, навчаючи мистецтву іноземного висловлювання. Їх використання у практиці викладання англійської, безсумнівно, сприятиме кращому оволодінню цим предметом, розширюючи знання про мову, лексичний запас й особливо його функціонування [48].

Учні повинні не готуватися до промови, як передбачено усними введеними курсами, а починати навчання відразу. Створити реальну обстановку на уроці, запровадити елемент гри акторів-професіоналів у процесі оволодіння звукової сторони іноземної мови допоможуть римування.

Риму можна використовувати під час введення або закріплення нового фонетичного явища. Урок, як правило, починається з фонетичної вправи, до якої часто включаються римування. Вони є своєрідним відпочинком для дітей. Рими допомагають вимові окремих важких слів, особливо тих, які відсутні в українській мові. Замість окремих слів і словосполучень, що містять той чи інший звук, можна запропонувати класу спеціально відібрані римування. Потім протягом двох-трьох уроків римування повторюється, коригується вимова звуку. Цей вид роботи можна включити в урок на різних його етапах, вона є своєрідною розрядкою учнів. Рима підбирається залежно від того, який звук відпрацьовується.

Процес формування фонетичних навичок вимагає великих зусиль, оскільки навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями іноземної мови, що вивчається наголосом та основними інтонаційними моделями найбільш поширених типів простих і складних речень. У результаті цього виникає ряд проблем при навчанні фонетики, які обумовлені різними факторами. Тому доцільно використовувати ігрові прийоми при роботі над фонетичним матеріалом, що дозволять уникнути одноманітного механічного тренування [50].

Найчастіше використовуються ігрові прийоми: на розпізнання звуків, букв; транскрипції та інтонації.

Ігрові прийоми на відпрацювання звуків, букв:

− «Чую – не чую» − учитель вимовляє слова, у яких є буква «N». Учень піднімає руку, якщо почує цю букву в слові. Перемагає та команда, у якої буде найменша кількість помилок. Слова: name, engineer, cosmonaut, driver, friend, Great Britain, teacher, doctor, grandmother, fine, pilot.

− «Один зайвий» − учитель пропонує учням вибрати з трьох або чотирьох слів те, у якому немає певного звуку (зайве слово). Наприклад:

meet, seal, sit, veal (зайве слово sit)

bat, pen, and, sad (зайве слово pen).

Методом виокремлення потрібного звуку може бути оплеск після «зайвого слова» або учні можуть просто назвати його.

− «П'ять карток» − Команда ділиться на дві команди, учитель просить назвати дані п'ять букв алфавіту: B, S, Y, G, W. Та команда, що безпомилково назве букви алфавіту, перемагає.

− «Розстав букви» − для кожної команди даються картки. Потрібно розставити букви в правильній послідовності. Буквами можуть бути діти, до грудей яких прикріплені таблички з буквами.

При навчанні англійській мові на початковому етапі приділяється дуже велика увага правильній вимові звуків. Навчальна мета ігрового прийому полягає в тому, щоб діти вимовляли й дізнавалися необхідні звуки, не думаючи про цьому спеціально, роблячи це автоматично. Тому на уроках доцільно використати наступні ігрові прийоми.

– «Сніжний ком» – вчитель дає установку, діти повторюють за ним, і пропонують свій варіант;

– «Пізнайко» − вчитель зачитує фонетичний вірш, у якому домінує будь-який звук. Діти повинні відгадати його.

– «Чарівний телефон» − на дошці малюється великий телефон, на кнопках замість цифр указані букви. Задача учасників гри: за якийсь конкретний час, скласти з букв як найбільше слів і вимовити їх.

– «Веселі звуки» − ведучий кидає учасникам гри по черзі м’яч, назвавши звук, участники назад кидають м’яч ведучому, назвавши слово, у якому цей звук чується.

– «Магічні вирази» − необхідно дібрати риму для доповнення віршика, вирази. Наприклад:

It’s a … (cat),

Sitting on a … (mat),

Wearing a … (hat),

Watching a … (rat), тощо.

− «Прочитай правильно слово» − учні утворюють дві команди. У вчителя в руках коробка з картками слів. Вчитель вимовляє яке-небудь слово, і члени команди по черзі вибирають в коробці та прочитують відповідне слово. Якщо одна команда помиляється − надається право вибору іншій команді.

−«Скоромовка» − на відпрацювання звуку [t], той, хто зуміє повторити скоромовку швидко й без помилок, виграє.

Діти слухають скоромовку.

Together, together,

Together every day.

Together, together

We work and play.

− «Хитре мишеня» учитель дає установку учням уявити, як маленьке мишеня навшпиньки тихенько крадеться по кімнаті, де спить кішка, намагаючись її не розбудити [t-t-t]. Учень показує, як ходить мишеня, вимовляючи звук [t]. Один із учнів або учитель зображують кішку, яка прокинулась і біжить за мишеням.

− «Koмapi та оси» − метою гри − навчити розрізняти на слух звуки [z] i [ð]. Учитель пропонує дітям вимовити звук [z] − [z-z-z] i пояснити, що так дзижчатимуть комарі, потім запропоновується дітям вимовити звук [ð] – [ð-ð-ð] i пояснити, що так дзижчатимуть оси. Щоразу, коли дзижчатимуть комарі (звук [z]), діти мають плескати в долоні, неначе відганяють комарів, а коли задзижчать оси (звук [ð]), вони мають сидіти тихо, щоб оса їх не вкусила.

− «Цікавий кролик» − відпрацювання звуків [ð] − [s] This is. Перед проспівуванням пісеньки вчитель пропонує дітям пограти в боязкого, але дуже цікавого кролика (язичок), який виглядає з нірки (рот), аби поглянути на наші іграшки, але кожного разу ховається назад. Можна додати братика лиса (рука), який лякає кролика біля входу в нірку.

Відпрацьовується це поєднання пісенькою:

This is a bear, this is a hare,

This is a dog and this is a frog.

This is a car, this is a star,

This is a ball and this is a doll.

− «Яке слово звучить?» − Учням пропонується набір з 10-20 слів. Вчитель починає читати з певною швидкістю слова в довільній послідовності. Учні повинні знайти в списку слова, вимовлені вчителем, і поставити поряд з кожним з них порядковий номер у міру їх вимови; відзначити в списку лише ті слова, які були вимовлені вчителем; записати на слух слова, яких немає в списку, спробувати знайти їх у словнику, і, якщо вони невідомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були орфографічні помилки при їх записі. Виграє той, хто найякісніше виконав завдання.

− «Сплетемо вінок зі слів» − учитель вимовляє слово, а учні визначають останній звук у ньому, згадують нове слово що починається на цей звук; у нового слова визначають останній звук і знову пригадують слово, що починається з цього звуку і так далі.

«Хто має найкращій слух?» вимовляти українські й англійські звуки. Завдання учнів – підняти руку, коли почуєте англійський звук, а коли український – руку опустити». Учні, які помилилися, вибувають з гри. Виграє та команда, в якій до кінця гри залишиться більше учасників.

Ігрові прийоми на відпрацювання інтонації:

− «Диригент оркестру» − рухаючи руками, як диригент, плескаючи в долоні, легко стукаючи рукою або олівцем, вчитель відтворює наголошені і ненаголошені склади, інтонацію, а учні намагаються відгадати цей вірш/римівку.

− «Давайте працювати над інтонацією!» − клас ділять на дві команди. На дошці  написані речення. Представники обох команд повинні поставити наголос, стрілочками відмітити підвищення голосу або його пониження і правильно прочитати ці речення.

Ігрові прийоми на відпрацювання транскрипції:

− «Хто знає символи звуків найкраще?» − Вчитель роздає учням знаки транскрипції, потім вимовляє англійські звуки, а учні показують відповідні їм знаки транскрипції. І навпаки, вчитель показує знаки транскрипції, а учні називають відповідний їм голосний чи приголосний звук або слово, в якому є цей звук.

Отже, формування фонетичних навичок завдяки ігровим прийомам у процесі навчання англійської мови є одним із актуальних завдань методики навчання англійської мови. Виразне мовлення передбачає використання не тільки лексичних та граматичних засобів мови, але й правильну організацію мовлення у фонетично-інтонаційному відношенні, що забезпечується тренуванням та практикою в різноманітних ситуативно-комунікативних актах спілкування у класній і позакласній роботі.

Використання ігрових прийомів при цьому відіграє важливу роль, оскільки запобігають одноманітному механічному повторенню, створюють сприятливий, психологічний клімат при навчанні фонетичного аспекту англійської мови. Завдяки грі знімається психологічне навантаження учнів, активізується їх мовна діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови. Як і у будь-якій ігровій діяльності, при її проведенні дуже важливими є взаємовідносини між учнями та учителем, у класі взагалі. Велике значення має присутність на уроці духу змагання, який виникає при сприйманні і відтворенні іншомовного висловлювання: хто швидше зрозуміє, правильно відповість на запитання тощо.

Висновки до першого розділу

Проведений аналіз наукових джерел дає підстави визначити, що на сьогоднішньому етапі навчання англійської мови у молодших школярів, одним із ефективних прийомів формування фонетичних навичок і вмінь є використання ігрових прийомів.

З’ясовано, що розвиток фонетичних навичок і вмінь на уроках англійської мови формуються за допомогою застосування ігрових прийомів, які спрямовані на постанову правильної вимови усіх звуків, звукосполучень, відповідно до орфоепічних норм, наголосів, володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічний наголос тощо).

Завдяки використання методичних матеріалів дають можливість учням не тільки ефективно засвоювати фонетичні зразки після багаторазового їх опрацювання, але й урізноманітнює навчальну діяльність учнів на уроці іноземної мови та збагачує їх лінгвістичний світогляд.

Використання ігрових прийомів дає змогу вчителю англійської мови компенсувати певною мірою відсутність природного мовного середовища та одночасно забезпечити формування й удосконалення фонетичних навичок і вмінь молодших школярів.



РОЗДІЛ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ НА ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНИХ НАВИЧОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Визначення показників первинного рівня сформованості фонетичних навичок молодших школярів в експериментальному та контрольному класах

Основна мета експериментальної роботи полягала у перевірці гіпотези дослідження, яка ґрунтується на припущенні про те, що використання ігрових прийомів на уроках англійської мови дасть змогу розвинути фонетичні навички та вміння молодших школярів, за умов:

  •  забезпечення позитивної мотивації учнів у процесі навчання;
  •  методичного забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів.

Завданнями експерименту були:

  1.  визначення рівня сформованості фонетичних навичок учнів;
  2.  перевірка впливу дидактичних умов успішної фонетичної іншомовної підготовки;
  3.  визначення й оцінювання результатів експерименту.

Експеримент включав три етапи дослідження:

1) констатувальний етап експерименту, спрямований на визначення рівня розвитку навчальних здібностей учнів контрольного та експериментального класів;

2) формувальний етап експерименту, який включає дидактичні умови успішної фонетичної іншомовної підготовки та систему занять із використанням ігрових прийомів на уроках англійської мови для розвитку фонетичних навичок;

3) контрольний етап експерименту, спрямований на визначення результативності впливу педагогічних умов успішної фонетичної іншомовної підготовки.

Проведений експеримент з проблем розвитку фонетичних навичок молодших школярів, дозволив з’ясувати ефективність застосування ігрових прийомів на уроках англійської мови у молодших класах.

Підготовка до проведення експерименту передбачала:

- вибір експериментального і контрольного класів;

- відбір методики діагностування реальних навчальних можливостей учнів, рівня їх у навченості.

Експериментальне дослідження проводилося нами протягом січня − лютого 2015 навчального року на базі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 у 2 − Б (12 учнів) та 2 − В класах (13 учнів).

На початковому етапі відбувалося визначення первинного рівня сформованості фонетичних навичок учнів. З цією метою учням експериментального й контрольного класів було запропоновано виконати контрольну роботу.

Існує кілька критеріїв відбору фонетичного мінімуму.

1) За ступенем складності фонетичного явища. Об'єктом засвоєння при навчанні вимови є лише ті фонетичні, що являють для учнів певні труднощі.

2) За критерієм відповідності потребам спілкування. До мінімуму передусім включаються ті звуки та інтонеми, що виконують у мовленні смислорозрізняльну функцію.

3) За критерієм нормативності. З фонетичного мінімуму для середніх навчальних закладів вилучаються всілякі відхилення від норми, а об'єктом навчання виступає повний стиль зразкової літературної вимови (за еталон береться вимова дикторів/ коментаторів радіо і телебачення).

Нами були визначені критерії оцінювання рівня сформованості фонетичних навичок, які представлено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Критерії оцінювання рівня сформованості фонетичних навичок

Для того щоб перевірити правильність визначення довготи голосних звуків, ми запропонували учням прослухати декілька слів, які знаходяться в опозиції одне до одного тільки за цією ознакою.

Нами було перевірено правильність відтворення довготи/короткості у читанні методом аудитивного аналізу.

Наявність або відсутність придиху не виконує дистинктивної функції. На нашу думку, це і спричинює неуважне ставлення до аспірації, яка є диференційною ознакою англійських приголосних, зокрема [h], [k], [t]. Неправильне  використання цих приголосних у позиції перед наголошеним складом та після спричинює іншомовний акцент.

Критерії, які описані нами, дають змогу зробити висновок й оцінити сформованість фонетичних навичок на сегментному рівні. Усі наступні критерії пов’язані з фонетичними одиницями та явищами супрасегментного рівня.

Щодо визначення рівня сформованості фонетичних навичок, що використовуються на супрасегментному рівні, слід почати з паузації. Цей процес передбачає зв’язок з фразовою мелодикою.

У фонетиці англійської мови розрізняють три види мелодики:

- нисхідну;

- висхідну;

- прогредієнтну.

Види мелодики залежить від виду речення за метою висловлювання. Неправильне визначення мелодики при сприйнятті мовлення на слух та неправильне використання у читанні чи мовленні може призвести до порушення акту комунікації.

Після визначення пауз та виду мелодики доцільно розрізнювати наголос у складних та похідних словах. Порушення правил акцентуації, впливає на зрозумілість мовлення. Трудність зумовлена відмінністю акцентуації у англійській і рідній мовах: наголос у рідній мові є вільним, нефіксованим. Ми вважаємо, необхідно оцінити обрані нами види мовленнєвої діяльності за критерієм розрізнення наголосу у складних та похідних словах.

Рівні оцінювання знань та умінь молодших школярів:

Високий: 100 − 99% − 12 балів;  98 – 93% − 11 балів;   92 − 83% − 10 балів;

Середній:  84 − 75% − 9 балів;    74 − 61% −8 балів;      60 – 52% − 7 балів;

Достатній: 51 − 45% − 6 балів;    45 − 37% − 5 балів;     37 − 29% − 4 бали;

Низький:   29 − 21% − 3 бали;     21 − 13% − 2 бали;       13 − 7% − 1 бал.

У ході експерименту, рівні визначаються за такими характеристиками:

Високий рівень мають ті школярі, що проявляють активність у пізнавальній діяльності у класі, мають високий рівень навчальних досягнень, набули вмінь та навичок в процесі навчання фонетики англійської мови, дисципліновані, мають сформоване емоційно-позитивне ставлення до вивчення  англійської мови й глибоко усвідомлюють її значення, їх внутрішній стимул до навчання як прагнення до пізнання нового, переважає над зовнішнім.

До середнього рівня відносяться учні, які виявляють знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. Здатні розв'язувати завдання за зразком, володіють елементарними вміннями навчальної діяльності;

До достатнього рівня можна віднести тих учнів, які не завжди активні у пізнавальній діяльності, набули достатніх фонетичних вмінь та навичок у процесі навчання, однак іноді порушують дисципліну, їм подобається навчатися, однак вони глибоко не усвідомлюють значення навчання, їх внутрішній стимул до навчання як прагнення до пізнання нового урівноважує зовнішній.

До низького рівня сформованості фонетичних умінь та навичок належать ті учні, що не проявляють активності у навчанні, мають низький рівень навчальних досягнень, не набули достатніх вмінь та навичок у процесі навчання фонетики англійської мови, вони не схильні до наполегливої роботи, часто порушують дисципліну, заохочення, є їх стимулами до навчання [16].

Ми провели контрольну роботу у 2 – Б та 2 – В класах і результати цієї роботи обчислювали за формулою Заціорського [42]:

P = (N*100%) / M;

P – відсоток у класі з однаковим рівнем сформованості фонетичних навичок англійської мови;

N – кількість учнів з відповідним рівнем знань;

M – загальна кількість учнів у класі.

За результатами констатувального етапу експерименту було складено таблиці 2.2 та 2.3.


Таблиця 2.2

Результати констатувального етапу експерименту

у 2 - Б класі

Бали за відповіді

Прізвище та ім’я

І

ІІ

ІІІ

Абсолютний показник

Рівень сформованості фонетичних навичок і вмінь

1

Азарова А.

4

4

3

11

В

2

Бориско Т.

2

3

2

7

С

3

Бейгул Н.

4

3

3

10

В

4

Голіцин О.

2

3

3

8

С

5

Гришко М.

4

3

4

11

В

6

Головіна М.

1

2

2

5

Д

7

Зозуля Я.

3

3

4

10

В

8

Костенко А.

4

2

2

8

С

9

Тугай Ф.

3

3

3

9

С

10

Мусієнко Є.

3

3

4

10

В

11

Олексенко К.

2

1

3

6

Д

12

Підгорний А.

2

2

2

6

Д

Завдяки результатам констатувального етапу проведених контрольних робіт у 2 – Б та 2 – В класів, дозволили визначити рівень сформованості фонетичних умінь і навичок.


Таблиця 2.3

Результати констатувального етапу експерименту

у 2 − В класі

Бали за відповіді

Прізвище та ім`я

І

ІІ

ІІІ

Абсолютний показник

Рівень сформованості фонетичних навичок і вмінь

1

Антюфєєв М.

3

3

3

9

С

2

Бодяк А.

4

2

2

8

С

3

Валлас М.

3

0

2

5

Д

4

Ващенко М.

4

4

3

11

В

5

Котихін С.

3

3

2

8

С

6

Латченко С.

1

1

3

5

Д

7

Назаренко О.

3

2

2

7

С

8

Несен М.

1

3

2

6

Д

9

Ольховська А.

3

3

4

10

В

10

Пашаєв А.

1

2

0

3

Н

11

Проценко В.

2

3

2

7

С

12

Рибак А.

1

1

3

5

Д

13

Розенко Н.

4

4

3

11

В

Для порівняння рівнів якості знань учнів у 2 – Б та 2 − В класів, було побудовано стовпчикову діаграму (рис. 2.1).

В учнів 2 – Б класу вищий рівень значно більший, ніж у 2 – В класі на 18%, хоча середній – 8%, достатній – 6% і низький рівні – 8%  переважають у 2 – В класі.

Рис. 2.1 Показники констатувального етапу сформованості фонетичних навичок і вмінь молодших школярів у 2 – Б і 2 – В класах

У таблиці 2.4 відображено показники констатувального етапу сформованості фонетичних навичок і вмінь молодших школярів у 2 − Б і       2 − В класах.

Таблиця 2.4

Показники констатувального етапу сформованості фонетичних навичок і вмінь молодших школярів у 2 − Б і 2 − В класах

Отримані результати свідчать про те, що рівень сформованості  фонетичних навичок молодших школярів 2 − В класу нижчий, ніж у 2 – Б класі. У подальшому дослідженні будемо визначати 2 − В клас як експериментальний, а 2 − Б клас як контрольний.

Отже, результати первинного рівня сформованості фонетичних навичок молодших школярів проведених на уроках англійської мови, свідчать про недостатню увагу педагогів до проблеми формування в учнів фонетичних умінь. Тому, на нашу думку, для ефективного формування та подальшого розвитку фонетичних навичок молодших школярів на уроках англійської мови, необхідно створити відповідні дидактичні умови використання ігрових прийомів.

2.2 Формування фонетичних навичок молодших школярів у процесі використання ігрових прийомів

На початковому етапі роботи з ігровими прийомами у навчанні фонетики учням доцільно закласти основу безпомилкової вимови, яка передбачає правильне інтонування, дотримання пауз, знання особливостей наголосу слів в реченні, а також правильну артикуляцію у порівнянні з такими ж фонетичними явищами у рідній мові, стежити за тим, щоб учні усвідомлювали ті дії, які вони виконують з фонетичним матеріалом, тобто щоб ця робота не переходила в механічне повторення за диктором або вчителем [24, 26].

Учням можна ставити проблемні завдання: використовуючи ігрові прийоми учні знаходять відмінності у вимові англійських та схожих рідномовних звуків, добирають приклади слів із заданим звуком зі свого словникового запасу, диференціюють контрастні звуки в англійських словах тощо.

Підкреслимо, що добре сформовані навички вимови мають велике значення не тільки у плані говоріння, але у розумінні мовлення, оскільки той, хто сприймає інформацію, спирається на вже відомі йому звукові образи.

Підвищення рівня сформованості фонетичних навичок молодших школярів залежить від оптимального вибору системи методів навчання, завдяки яким забезпечується розвиток певних умінь і навичок учнів. Для більш ефективних прийомів розвитку фонетичних навичок було обрано ігрові прийоми на відпрацювання інтонації, звуків, букв, транскрипції [30].

Для навчання вимови англомовних звуків використовуються:

а) ігрові прийоми на рецепцію

б) ігрові прийоми на репродукцію.

Метою доцільного використання цих ігрових прийомів є формування як слухових, так і вимовних навичок.

Ігрові прийоми на рецепцію звуків − націлені на розвиток фонематичного слуху учнів.

Учитель пропонує учням прослухати слова (фрази, римівки, віршик), в яких домінує певний новий звук. Завдання ігрового прийому на впізнавання може бути сформульовано так:

«Чую – не чую» − учитель вимовляє слова, у яких є буква «N». Учень піднімає руку, якщо почує цю букву в слові. Перемагає та команда, у якої буде найменша кількість помилок. Слова: name, engineer, cosmonaut, driver, friend, Great Britain, teacher, doctor, grandmother, fine, pilot.

− «Strange Sounds» («Чудернацькі звуки») − Учитель вимовляє англійські слова. Діти плескають у долоні, якщо чують український звук в англійському слові.

Наприклад: [т] able, са [т], [р] iver, [р] ose, [р] oom, [с] ank you, wea [з] er and so on.

Потім у ролі ведучого виступають самі учні по черзі.

− «Step and Dap» − Засвоєння явища аспірації звуків [t], [d] і оглушення кінцевого [d].

Магнітофонний запис. Пісня виконується хором. Ведучий виконує ті рухи, про які співають діти. Або діти всі разом виконують рухи:

1. Step-step, dap-dap/ 2t.

Turn yourself around

And then you dap, dap, dap.

2. Bend and dap-dap.

3. Hands up, dap-dap.

4. Hands out, dap-dap.

5. Hands down, dap-dap.

− «Кенгуру»Вимова звуків [d], [r], для початку вивчаємо вірш, розуміючи його зміст. Повторюємо вірш, діти зображують рухи тварини, при цьому чітко вимовляються звуки [d], [r]:

Come with me to the  zoo, zoo, zoo.

To see the kangaroo, zoo, zoo;

Watch him walk with a kangaroo

Jump, jump, jump!

As he goes along with a

Bump, bump, bump.

− « Хто має найкращій слух?» − Учитель: «Зараз я буду вимовляти українські й англійські звуки. Ваше завдання – підняти руку, коли почуєте англійський звук, а коли український – руку опустити».

Учні , що помилилися, вибувають з гри. Виграє та команда, в якій до кінця гри залишиться більше учасників:

[ əu ], [ р ], [ т ], [ au ], [ θ ], [ ð ], [ ŋ ], [ w]

− «Маленький кролик» − Відпрацювання звуків [h] і [p].

Вчитель: Діти, ви можете показати, як кролик стрибає? Тож, пострибаємо усі разом як кролик і будемо говорити «Hippity hop», але давайте вимовляти це дуже м'яко:

Little brown rabbit went hippity hop,

Hippity hop, hippity hop.

Into the garden without any stop,

Hippity hop, hippity hop.

He ate for supper a fresh carrot top,

Hippity hop, hippity hop.

Then home went the rabbit without any stop,

Hippity hop, hippity hop.

– «Веселі звуки» − ведучий кидає учасникам гри по черзі м’яч, назвавши звук, учасники назад кидають м’яч ведучому, назвавши слово, у якому цей звук чується.

− «Рахівниця» — порахуйте, скільки разів у реченні, римівці, вірші трапиться звук [a:] / [a] довга/коротка голосна, слово під наголосом тощо. Перемагає той, хто підрахує правильну кількість поданого звуку без помилок. (Додаток В)

Ігрові прийоми на диференціацію звуків, які учні можуть сплутати, не розрізнити. Вони виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Завдання може бути сформульовано так:

− «Koмapi та оси» − Учитель пропонує дітям вимовити звук [z] − [z-z-z] i пояснити, що так дзижчатимуть комарі, потім запропоновується дітям вимовити звук [ð] – [ð-ð-ð] i пояснити, що так дзижчатимуть оси. Щоразу, коли дзижчатимуть комарі (звук [z]), діти мають плескати в долоні, неначе відганяють комарів, а коли задзижчать оси (звук [ð]), вони мають сидіти тихо, щоб оса їх не вкусила.

− «Цікавий кролик»(відпрацювання звуків [ð] - [s] This is...).

Діти, зараз ми пограємо у боязкого, але дуже цікавого кролика (язичок), який виглядає з нірки (рот), аби поглянути на наші іграшки, але кожного разу ховається назад. Можна додати братика лиса (рука), який лякає кролика біля входу в нірку.

Відпрацьовується це поєднання пісенькою:

This is a bear, this is a hare,

This is a dog and this is a frog.

This is a car, this is a star,

This is a ball and this is a doll.

− Казка про «Mr. Language»

Діти, Mr. Language – це ваш друг, який буде вам допомагати. У нього дуже гарна вимова, тому що він – англієць. Давайте спробуємо вимовити звуки так, як це робить він.

Вранці Mr. Language прокинувся, встав, відтулив штори на вікні [w] – [w]. Погода була чудова, він вигукнув [a:], [ɔ:]. Вирішив прибрати у кімнаті, вибити килими [p] – [b]. Трохи попрацював пилососом [t] – [d], протер дзеркало [h] – [h]. Поснідав та вирішив попити чаю, проте він був гарячий. Mr. Language подмухав [f] – [v].

Пішов на прогулянку після сніданку. Надворі побачив пташку, яка звала пташенят: [vi:] – [vi:] – [vi:]. Під деревом сиділа мати – свиня з поросятами та звала їх: [wi] – [wi] – [wi]. Назустріч йому вибіг злий собака та загарчав: [r] – [rrrr], Mr. Language сказав у відповідь [brr]. Він тупнув ногою, і собака втік.

Раптом підповзла змія та засичала: [ʃ ] – [ʃʃʃ]. Вона зламала зуба та засичала: [θ] – [ð]. Mr. Language усміхнувся і пішов додому, де на нього чекали справи.

Ігровий прийом «Зіпсований телефон» − Клас ділиться на три команди Учні повторюють за вчителем пари слів, які відрізняються лише одним звуком. Виграє та команда, яка вірно продемонструє вимову поданих слів.

Free – three                   day – they                  mouse - mouth

Sin – thin                      dare – there                taught - thought

Sick – thick                  pass – path                  sing – thing

У рецептивно-репродуктивних ігрових прийомах об'єктом засвоєння може бути окремий звук або можуть контрастуватися два чи три звуки.

Учитель має підготувати наочність, яка полегшує сприйняття та відтворення представленого фонетичного матеріалу. Це можуть бути малюнки, сигнальні картки зі звуками, мультимедійні технології тощо.

Вчитель пропонує учням обрати малюнки, пов'язані з пісенькою, на відпрацювання звуку [p]та пропонує відповісти на ряд запитань.

Показуючи малюнок, на якому намальований фазан, вчитель знайомить учнів з пісенькою, формулюючи завдання таким чином:

I am a mother pheasant plucker,

I pluck mother pheasants.

I am the best mother pheasant plucker, 

That ever plucked a mother pheasant!

Для перевірки розуміння пісеньки учням пропонують вибрати той  малюнок, який відповідав би змісту пісні:

Саме такі ігрові прийоми слід використовувати на всіх ступенях навчання англійської мови у школі. Але призначення дещо відрізняється залежно від ступеня.

Однак на початковому етапі, головною метою вправ — формування слухо-вимовних навичок учнів, тому питома вага усіх фонетичних ігрових прийомів досить значна [21].

Наведемо алгоритм роботи над ігровими прийомами (табл. 2.5)

Таблиця 2.5

Алгоритм опрацювання ігрових прийомів

Етап

Список опрацювання ігрових прийомів

Зразки технологій опрацювання ігрових прийомів

І

Ігровий прийом «Веселі вирази» на рецептивне відпрацювання, інтонації.

Betty Botter bought some butter,
«But, she said, this butter’s bitter,
If I put it in batter it will make my butter’s bitter. So, it was batter Betty Botta’s bought a bit of better butter.

ІІ

Ігровий прийом «Зіпсований телефон» на репродуктивне відпрацювання транскрипції.

[b] [ð] [z] [h] [Ө] [w] [v] [t] [k] [p] [ou:] [d] [f] [r] [æ] [m] [s] [o] [c]

ІІІ

Ігровий прийом «Чарівний телефон» на продуктивне відпрацювання букв.

B, R, F, D, G, S

   K, L, T, C,

    A, W, V,

          P

Отже, слід зазначити, що вчителю англійської мови потрібно доцільно використовувати такі ігрові прийоми, які мали б фонетичну та комунікативну цінність. Наприклад, для правильної вимови приголосних звуків [ð] − [s] слід опрацювати таку пісеньку з використанням ігрового прийому:

− «Цікавий кролик» − Перед проспівуванням пісеньки вчитель пропонує дітям пограти в боязкого, але дуже цікавого кролика (язичок), який виглядає з нірки (рот), аби поглянути на наші іграшки, але кожного разу ховається назад. Можна додати братика лиса (рука), який лякає кролика біля входу в нірку.

Відпрацьовується це поєднання пісенькою:

This is a bear, this is a hare,

This is a dog and this is a frog.

This is a car, this is a star,

This is a ball and this is a doll.

А для вимови приголосного звука [b], який характеризується як дзвінкий губний звук, учитель використовує пісеньку з участю відомої мелодії «В траве сидел кузнечик»:

I bought a bit of baking

Powder and baked a batch of biscuits.

I brought a big basket of biscuits

Back to the bakery and

Baked a basket of big biscuits.

Then I took the big basket of biscuits

And the basket of big biscuits 

And mixed the big biscuits.

Учителю слід доцільно використовувати візуальні та вербальні опори, завдяки яким, полегшили б сприйняття та відтворення представленого фонетичного матеріалу. Це можуть бути малюнки, сигнальні картки зі звуками та картки зі словами, які містять звуки для опрацювання.

Значна увага також приділяється застосуванню мультимедійних технологій, в яких одночасно використовуються тексти, графіка, відеоматеріали, звукові ефекти, анімація тощо. Наступний ігровий прийом реалізовується за допомогою мультимедіїї й звучить так:

Учитель пропонує учням один із ігрових прийомів − «Сплетемо вінок зі слів» − Комп’ютер-диктор вимовляє слово, а учні визначають останній звук у ньому, згадують нове слово що починається на цей звук; у нового слова визначають останній звук і знову пригадують слово, що починається з цього звуку і так далі. Наприклад:

Також доцільним є використання мультимедійних програм, таких як, наприклад, Англійська мова 1−4 клас (відеоуроки). Такі програми допомагають молодшим школярам правильній вимові, яку промовляє носій мови [51], (Додаток Б).

Кожного разу вчитель доцільно змінює завдання та використовує різні ігрові прийоми, акцентуючи увагу молодших школярів на правильній вимові англомовних звуків. Для цього він пропонує школярам різні ігрові прийоми на відпрацювання звуків, букв; відпрацювання транскрипції та інтонації.

Отже, технології опрацювання англійських ігрових прийомів створюють сприятливі дидактичні умови для ефективного формування фонетичних навичок молодших школярів, а саме: полегшуючи засвоєння важких англомовних звуків. Використання ігрових прийомів дає можливість учням не тільки ефективно засвоювати фонетичні зразки після багаторазового їх опрацювання, але й урізноманітнює навчальну діяльність учнів на уроці англійської мови, збагачує їх лінгвістичний світогляд, розвиває соціокультурну компетенцію, збагачуючи школярів історичним та соціальним досвідом народу, мову якого вони вивчають.

2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальному і контрольному класах

Для визначення впливу дидактичних умов використання ігрових прийомів на розвиток фонетичних навичок молодших школярів, необхідно було виявити й пояснити шляхом порівняльного аналізу якісних і кількісних змін у сформованості фонетичних навичок учнів експериментального і контрольного класів.

Виявлення ефективності застосування ігрових прийомів на уроках англійської мови вимагало проведення аналізу сформованості фонетичних навичок молодших школярів. Рівень розвитку фонетичних навичок визначали за допомогою контрольної роботи.

Вимірювання здійснювалось за тими ж критеріями і на основі тих же показників, що забезпечувало об’єктивність отриманих результатів.

Результати контрольного етапу експерименту, який відображає вплив дидактичних умов на рівень розвитку фонетичних навичок молодших школярів, занесено до таблиць 2.6 та 2.7.

Таблиця 2.6

Результати контрольного етапу експерименту

у 2 - Б класі

Бали за відповіді

Прізвище та ім’я

І

ІІ

ІІІ

Абсолютний показник

Рівень сформованості фонетичних навичок і вмінь

1

Азарова А.

4

4

3

11

В

2

Бориско Т.

2

3

2

7

С

3

Бейгул Н.

4

3

3

10

В

4

Голіцин О.

2

3

3

8

С

5

Гришко М.

4

3

4

11

В

6

Головіна М.

1

2

2

5

Д

7

Зозуля Я.

3

3

4

10

В

8

Костенко А.

4

2

2

8

С

9

Тугай Ф.

3

3

3

9

С

10

Мусієнко Є.

3

3

4

10

В

11

Олексенко К.

2

1

3

6

Д

12

Підгорний А.

2

2

2

6

Д

Таблиця 2.7

Результати контрольного етапу експерименту

у 2 - В класі

Бали за відповіді

Прізвище та ім`я

І

ІІ

ІІІ

Абсолютний показник

Рівень сформованості фонетичних навичок і вмінь

1

Антюфєєв М.

3

3

4

10

В

2

Бодяк А.

4

2

2

8

С

3

Валлас М.

3

0

2

5

Д

4

Ващенко М.

4

4

3

11

В

5

Котихін С.

3

3

2

8

С

6

Латченко С.

1

2

3

6

Д

7

Назаренко О.

3

2

2

7

С

8

Несен М.

4

3

2

9

С

9

Ольховська А.

3

3

4

10

В

10

Пашаєв А.

1

2

3

6

Д

11

Проценко В.

2

3

2

7

С

12

Рибак А.

4

1

3

8

С

13

Розенко Н.

4

4

3

11

В

З метою порівняння результатів контрольного та експериментального класу після проведення формувального етапу експерименту було складено стовпчикову діаграму:

Рис. 2.2 Рівень розвитку фонетичних навичок молодших школярів після проведення формувального етапу експерименту

Рівень розвитку фонетичних навичок молодших школярів після проведення формувального етапу експерименту відображено у табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Рівень розвитку фонетичних навичок молодших школярів після проведення формувального етапу експерименту 

Рівні оцінювання

2 − Б (контрольний) клас

2 − В (експериментальний) клас

Високий рівень

41 %

28 %

Середній рівень

34 %

46 %

Достатній рівень

25 %

24 %

Низький рівень

0 %

0 %

Використання ігрових прийомів у навчанні фонетики значною мірою вплинуло на підвищення якості знань в учнів  2 − В (експериментального) класу.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що використання ігрових прийомів сприяло розвитку фонетичних навичок молодших школярів.

Отже, аналіз рівня розвитку фонетичних навичок показав, що в експериментальному класі − 2 − В, де застосовувались ігрові прийоми, рівень розвитку фонетичних навичок є вищим.

Наведемо динаміку розвитку фонетичних навичок в експериментальному класі:

Таблиця 2.9

Динаміка розвитку фонетичних навичок у 2 – В класі

Для того, щоб відобразити динаміку показників рівня сформованості фонетичних навичок учнів в експериментальному (2 − В) класі, було побудовано стовпчикову діаграму:

Рис. 2.4 Динаміка розвитку фонетичних навичок і вмінь в експериментальному класі.

Отже, ми отримали такі статистичні дані: приріст між констатувальним етапом експерименту і контрольним етапом експерименту значно високий, адже показники високого рівня сформованості фонетичних навичок учнів в експериментальному (2 − В) класі підвищився на 5%, середній на 8%, достатній на 7%, низький на 8%.

Отримані дані свідчать про те, що в експериментальному класі отримано більш позитивні результати в рівнях розвитку фонетичних навичок молодших школярів, порівняно з контрольним класом. Так, високий рівень значно підвищився в експериментальному класі на 5%, тоді як на констатувальному етапі експерименту він складав 23%, середній рівень на констатувальному етапі складав 38%, то зараз − 46 %, достатній рівень на констатувальному етапі складав 31%, де на експериментальному етапі маємо нижчий показник − 24%, низький рівень знизився на 8%.

Отже, отримані результати дають підстави вважати, що поставлені завдання виконано, мету досягнуто, проведена експериментальна робота підтвердила гіпотезу дослідження: ефективність використання ігрових прийомів для розвитку фонетичних навичок учнів молодших класів на уроках англійської мови була доведена зростанням усіх досліджуваних критеріїв і показників. Отримані теоретичні й практичні висновки свідчать, що визначені й теоретично обґрунтовані педагогічні умови використання ігрових прийомів сприяють розвитку фонетичним навичкам молодших школярів.

Висновки до другого розділу

Згідно з гіпотезою дослідження, забезпечення позитивної мотивації учнів у процесі навчання, а також методичного забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів сприятиме формуванню фонетичних навичок і вмінь у  молодших школярів на уроках англійської мови.

Визначено основні критерії та показники, які відобразили зміни у розвитку фонетичних навичок, а саме: темп мовлення, паузація, визначення фразової мелодики, розрізнення наголосу у складних та похідних словах, визначення довготи / короткості голосного, наявність / відсутність придиху.

Використання ігрових прийомів на уроках англійської мови дало можливість учням не тільки ефективно засвоїти фонетичні зразки після багаторазового їх опрацювання, але й урізноманітнило навчальну діяльність учнів, збагатило їх лінгвістичний світогляд, збагачуючи їх історичним та соціальним досвідом народу, мову якого вони вивчають.

Експериментальні дані свідчать про те, що ігрові прийоми сприяють розвитку фонетичних навичок учнів молодших класів та підвищенню їхніх навчальних досягнень. Адже, високий рівень значно підвищився в експериментальному класі на 5%, тоді як на констатувальному етапі експерименту він складав 23%, середній рівень на констатувальному етапі складав 38%, то зараз − 46 %, достатній рівень на констатувальному етапі складав 31%, де на експериментальному етапі знизився на 7%, низький рівень знизився на 8%. Якщо порівнювати між контрольним (2 – Б) та експериментальним (2 – В) класами то контрольний клас так і залишився на тому самому констатувальному рівні сформованості фонетичних навичок і вмінь, адже ігрові прийоми використовувалися в експериментальному (2 – В) класі, завдяки яким рівень сформованості фонетичних навичок і вмінь значно покращився, середній рівень сформованості експериментального класу перевершив контрольний клас.

Використання ігрових прийомів у практиці навчання учнів молодших класів сприяло підвищенню інтересу й загальної мотивації учнів до процесу пізнання завдяки новим формам роботи; створенню сприятливих умов для ефективного формування фонетичних навичок молодших школярів, полегшуючи засвоєння важких англомовних звуків.


ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези та дозволило сформулювати висновки відповідно до поставлених завдань:

  •  було розкрито суть і надано змістовну характеристику понять «прийом», «ігрові прийоми», «гра», «дидактична гра», «умова», «дидактична умова»;
  •  визначено роль ігрових прийомів під час навчання фонетики на уроках англійської мови;
  •  експериментально перевірено вплив педагогічних умов використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів.

Теоретично обґрунтовано доцільність використання ігрових прийомів у формуванні фонетичних навичок і вмінь молодших школярів на уроках англійської мови.

Використання ігрових прийомів на уроках англійської мови дозволило підтримувати інтерес учнів до вивчення англійської мови та дало змогу вчителю зацікавити учнів, урізноманітити навчальну діяльність учнів та уникнути монотонності під час вивчення мови.

Науково обґрунтовано основні критерії та показники, які відображали зміни у розвитку фонетичних навичок, а саме: темп мовлення, паузація, визначення фразової мелодики, розрізнення наголосу у складних та похідних словах, визначення довготи / короткості голосного, наявність / відсутність придиху.

Експериментально доведено на основі уточнених критеріїв та показників рівнів розвитку фонетичних навичок і вмінь молодших школярів, що використання ігрових прийомів сприяють:

а) позитивній динаміці розвитку фонетичних навичок і вмінь;

б) підвищенню оволодіння загальнонавчальними вміннями й навичками контрольної роботи (планувати навчальну роботу, раціонально використовувати час на виконання контрольної роботи, аналізувати свої дії, здійснювати самоконтроль тощо);

в) підвищенню інтересу й загальної мотивації учнів до процесу пізнання завдяки новим формам роботи; активізації процесу навчання через динамічність, привабливість представлення наочної інформації; ігровій складовій навчальних завдань; сполученню різних форм навчальної діяльності школярів; оперативності отримання необхідних даних у достатньому обсязі; об’єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь та навичок учнів.

Вірогідність отриманих результатів підтверджено методом математичної статистики.

Високий рівень значно підвищився в експериментальному класі на 5%, тоді як на констатувальному етапі експерименту він складав 23%, середній рівень на констатувальному етапі складав 38%, то зараз − 46 %, достатній рівень на констатувальному етапі складав 31%, де на експериментальному етапі маємо нижчий показник − 24%, низький рівень знизився на 8%.

Порівняльний аналіз експериментальних даних довів, що вихідна методологія була правильною, поставлені завдання виконано, мету досягнуто. Одержані теоретичні й практичні висновки сприяють подальшому впровадженню ігрових прийомів у процес навчання фонетики англійської мови молодших школярів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Бикеева А. С. Некоторые приемы развития творческих способностей учащихся на уроках иностранного языка / А. С. Бикеева. – М. : Просвещение, 2005. – 148с.
  2.  Выготский Л. С. Игра и ее роль в психическом развития ребенка // Вопросы психологии. – 1966. – №6. – С.64–76.
  3.  Волкова Н. П. Педагогіка: [навчальний посібник] / Наталія Павлівна Волкова. – К.: Академія, 2001. – 212 с.
  4.  Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання / С. Воробйова // Рідна школа. – 2002. – №10. – С. 46–48.
  5.  Горовенко О. А. [дисертація] «Формування особистісно-професійного іміджу вчителя загально-освітнього навчального закладу засобами само презентації» / Оксана Горовенко. – Харків, 2013. –83 – 84 с.
  6.  Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти  [Електронний ресурс]. – 2004. http://www.tsaredarivka-school.edukit.mk.ua/Files/downloads/Державний%20стандарт%20базової%20І%20повної%20середньої%20освіти.doc
  7.  Доналдсон М. Мисленнєва діяльність дітей. – М.: Просвітництво, 1985. – 190 з.
  8.  Эльконин Д. Б. Психология игры. – М.: ВЛАДОС, 1999. – С. 27–151.
  9.   Эльконин Д. Б. Психология обучения младшего школьника / Эльконин Д. Б. – Просвещение, 1974. – 345 с.
  10.   Калініна Л. В., Самойлюкевич І. В., Березенська Л. І. Your English-Speaking World: Sound Land. – К.: Контекст, 2003. – 148 с.
  11.  Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения. – В 2-х т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.І. – С. 544.
  12.   Коменський Я. А. "Велика дидактика".– Обрані педагогічні твори / Я. А. Коменський. – М.: Вч.пед.видавн., 1955.
  13.  Конышева  А. В. Современные методы обучения английскому языку / А. В. Конышева. – Минск: ТераСистемс, 2004. – 176 с.
  14.   Корчажкина О. М., Тихонова Р. М. Мои любимые звуки: Фонетико-орфографический справочник английского языка. – М.: Владос, 1996.
  15.   Кочергина В. А. Введение в языковедение. Основы фонетики – фонологии. Грамматика: Учебное пособие. – М.: Изд-во МГУ, 1991.
  16.   Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України. – № 40. – 5 жовтня 2000 року.
  17.   Лащикова И. И. Игры как приём развития воображения и фантазии на уроках немецкого языка / И. И. Лащикова. – М.: Просвещение, 2003. – 127с.
  18.   http://www.psyh.kiev.ua/Леонтьєв_Олексій_Миколайович
  19.   Леонтьєв О. О. Психологічні передумови раннього оволодіння іноземними мовами / / іноз. мов. в школі. – 1985. – С. 24–29.
  20.   Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання: [Навч. Посібник.] / В.І. Лозова, Г.В. Троцко – Харків: « ОВС », 2002.
  21.   Ляховицкий, М. В. Методика викладання іноземних мов [Текст]: навч. Посібник / М. В. Ляховицкий. М.: Вища школа, 1981.     159 с.
  22.   Ляховицкий М. В., Кошман И. М. Технические средства в обучении иностранным языкам. - М.:Просвещение, 1981. –144с.
  23.   Матусевіч М. І. Введення у загальну фонетику. СПб., «Комета», 1990.
  24.   Мезенін М. В. Поговоримо прo скоромовки / / Іноземні мови в школі. 1993 . № 2
  25.   Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах [Текст]: Підручник / За ред. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт,        1989. – 320 с.
  26.   Михальчук В. А., Лисенко М. В. Практическая фонетика английского языка. Модификации английских согласных в связной речи. СПб.: Издательский дом «Книжный мир», 2001.
  27.   Носова, Е. А.  Формування вміння вирішувати логічні завдання у старшому дошкільному віці. з СБ «Удосконалення процесу формування фонетичних навичок». – Л., 1990.
  28.   Ніколаєва С. Ю. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення,  викладання, оцінювання // Наук. редактор українського видання докт. пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва – К.: Ленвіт, 2003. – С.    116–117.
  29.   Ніколаєва С. Ю. Методика викладання іноземної мови у середніх навчальних закладах: підручник / [кол. Авторів під керівництвом  С. Ю. Ніколаєвої] – К. : Ленвіт, 2002. – 328с.  
  30.   Общая методика обучения иностранным языкам в средней школе / под ред. А. А. Миролюбова, И.В. Рахманова и др. – М.: Просвещение, 1996.
  31.    Пентюк М. Словник- довідник з української лінгводидактики: [Навчальний посібник] / кол.авторів за ред. М. Пентилюк. – К.: Ленвіт,  2003. – 149 с.
  32.   Перлова В. В. Прийоми роботи з транскрипцією на уроках англійської мови / В.в. Перлова // Іноземні мови. – 2006. № 4
  33.   Поговоримо про скоромовки [Текст] // Иностр. яз. в шк.  1993. № 2. С.51 55
  34.   Померанцева Т.О. Використання приказок і скоромовок на уроці німецької мови // Іноземні мови в школі. 2001. № 2.
  35.   Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Німецька мова 212 класи. – К.: Шкільний світ, 2001. – 44 с.
  36.   Протасова Е. Ю. Обучение иностранному языку дошкольников. Иностранные языки в школе / Протасова Е. Ю. – 1990. №1.
  37.   Роман С.В. Методика викладання англійської мови в початковій школі: [ Навч. посібник] / Роман С. В. – К.: Ленвіт, 2005.
  38.   Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1976. – 416 с.
  39.  Симоненко Т. В. Теорія і практика професійної мовно-комунікативної компетенції студентів філологічних факультетів / Симоненко Т. В. – Черкаси: Вид. Вовчок О. Ю., 2006. – 328 с.
  40.   Соловова, О. М. Методика навчання іноземних мов [Текст]: базовий курс лекцій / Є. М. Соловова. М.: Просвещение, 2001. 239 с.
  41.  Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка / М. Г. Стельмахович. – К. : ІЗМН, 1997. – 232 с.
  42.   Суходольский Г. В. Основы математической статистики для психологов: [Учебник] / Суходольский Г. В. – СПб.: Издательство С.Петербурского ун-та, 1998. – 464с.]:  
  43.   Український педагогічний словник / [авт.-уклад. Гончаренко С.У.]. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
  44.   Філатов В. М., Філатова О. Г. Теорія і практика раннього навчання іноземних мов. Навчальний посібник для педагогічних коледжів, мовних вузів. Ростов н / Д: аніон, 1999. 384 с.
  45.   http://5fan.info/merotrujgotrrnaotr.html
  46.   Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі // Поч. школа. – 1997. – №9. – С. 18–20.
  47.   Щербань П. М. Прикладна педагогіка, – К., 2002.
  48.   Dobson M. Dialogs for Everyday Use. Washington, D.C., 1994. –   85 p.
  49.   English for primarily teachers. Slattery Marry, Willis Jane – Oxford University Press, 2001. – 135 p.
  50.   Hancock Mark. English Pronunciation in Use Intermediate. С аудио-файлами MP3 PDF
  51.   http://bagirin-soft.pp.ua/lessons/60122-angliyskiy-yazyk-1-4-klass-videouroki.html


ДОДАТКИ

Додаток А

Охорона праці

  1.  Загальні положення

1.1 Інструкція з безпеки життєдіяльності для вчителя англійської мови (далі інструкція) поширюється на всіх вчителів англійської мови, які під час проведення навчальних занять, виховних заходів та позакласних заходів з предмета працюють в приміщеннях кабінетів англійської мови.

1.2 Вимоги інструкції є обов'язковими для виконання усіма вчителями англійської мови.

1.3 Навчальний кабінет англійської мови знаходиться на другому поверсі школи, призначений для проведення занять школи І-ІІІ ступеню і належить до типу навчальних кабінетів «кабінети з окремих предметів». Робочий день вчителя англійської мови розпочинається та закінчується відповідно до тижневого навантаження та розкладу уроків, затвердженого директором школи та узгодженого профспілковим комітетом та райСЕС. У кабінеті англійської мови для виконання навчальних планів та програм використовуються відео-, аудіо- апаратура, комп’ютерна техніка.

1.4 Посаду вчителя англійської мови може займати лише особа, яка має фахову освіту (вчитель англійської мови), пройшла обов’язковий медичний огляд та спеціальний інструктаж з охорони праці.

2. Вимоги перед початком робіт в кабінеті англійської мови

  1.   Учитель англійської мови перед початком занять у кабінеті проводить інструктажі з безпеки життєдіяльності; негайно сповіщає адміністрацію школи про кожний нещасний випадок, який стався з будь-яким учасником навчально-виховного процесу в кабінеті англійської мови.
    1.   Вчитель англійської мови перед початком роботи зобов'язаний впевнитися у відповідності робочих місць учнів вимогам безпеки та охорони праці, санітарно-гігієнічним правилам. У разі встановлення порушень таких вимог, при виявлені будь-яких несправностей в кабінеті вчитель повинен повідомити про це адміністрацію навчального закладу і не розпочинає навчальних занять в даному приміщенні до ліквідації порушень.
    2.   Якщо стан робочого місця або обладнання становить загрозу життю та здоров'ю, вчитель англійської мови повинен вжити заходів, щоб запобігти доступу учнів та вчителів у небезпечне місце та негайно повідомити адміністрацію.
    3.   Чітко визначити порядок і правила безпечного здійснення навчальної діяльності в кабінеті.
    4.   Перевірити наявність і надійність необхідних для навчальної діяльності обладнання, предметів, засобів.
    5.   Вчитель англійської мови зобов'язаний ознайомити учнів з обладнанням навчального кабінету, з правилами поведінки в кабінеті під час занять з предмету; проінструктувати учнів щодо правил безпечного користування навчальним обладнанням, яке необхідно на уроці, провести відповідні інструктажі з безпеки та зробити записи про їх проведення у відповідному журналі реєстрації інструктажів.

2.7 Вчитель англійської мови перед початком уроку повинен поцікавитися станом здоров'я учнів і у разі отримання скарги забезпечити негайне надання медичної допомоги, довести про це до відома класного керівника та адміністрації.

3. Вимоги безпеки праці під час виконання робіт у кабінеті англійської мови

  1.  Вчитель англійської мови під час навчальної та позакласної діяльності повинен постійно перебувати в кабінеті разом з учнями, залишати робоче місце забороняється.
  2.  Вчитель англійської мови повинен забезпечити та проконтролювати виконання учнями вимог безпеки.
  3.  Вчитель під час занять не може користуватися мобільним телефоном, вживати їжу чи відволікатися від роботи в інший спосіб.
  4.  Вчитель англійської мови повинен користуватися для організації навчально-виховного процесу тільки безпечними засобами та пристроями, які передбачені діючими нормативними положеннями, стоять на інвентарному обліку в навчальному закладі та є справними.

3.5 В разі погіршення стану здоров'я, хвороби та будь-яких інших обставин чи особливостей самопочуття учнів негайно повідомити адміністрацію.

3.6 Вчитель повинен контролювати дотримання рекомендацій та інструкцій учнями під час виконання нового виду діяльності.

  1.   У випадку отримання травми учнями негайно повідомити адміністрацію.
    1.   Вчитель повинен забороняти учням висовуватися з вікон, сідати та ставати на підвіконня, викидати з вікон будь-які речі.
    2.   Під час використання учнями спеціальних приладів (відеотехніки) вчитель повинен контролювати їх справність.
    3.   Якщо у кабінеті є підвищення підлоги (подіум) біля дошки або біля столу вчителя, учнів необхідно попередити про необхідність бути обережним при пересуванні у кабінеті.

4. Вимоги з безпеки життєдіяльності по закінченню робіт у кабінеті англійської мови

4.1 Вчитель англійської мови повинен закінчити урок у встановлений термін згідно з режимом роботи навчального закладу.

  1.    Вчитель англійської мови повинен відключити обладнання, яке застосовувалось на уроці.
    1.   Вчитель англійської мови повинен прибрати робоче місце.
    2.   Вчитель англійської мови зобов'язаний перевірити стан робочих місць учнів та учителя на кінець уроку, а у разі виявлення несправностей, повідомити адміністрацію та зробити запис в журнал адміністративно-господарського контролю.
    3.   В разі проведення в навчальному кабінеті англійської мови останнього уроку за розкладом вчитель повинен вивести учнів до роздягальні та пересвідчитися, що вони покинули межі навчального закладу за відповідним маршрутом переміщення по території навчального закладу.
    4.   Забороняється залишати учнів у навчальному кабінеті без нагляду вчителя.
    5.   Прибирання у навчальному кабінеті англійської мови учнями відбувається під наглядом завідуючого кабінетом, який стежить за дотриманням учнями правил безпеки та особистої гігієни. Для прибирання використовують знаряддя, яке не має ушкоджень та не може призвести до травмування, не дозволяється збирати сміття руками, необхідно змітати їх щітками в призначений для цього совок.

5. Вимоги з безпеки життєдіяльності під час аварійних ситуацій

5.1 До аварійних ситуацій відносять:

  •    ураження електричним струмом зокрема у т. ч. коротке замикання електропроводки, займання ізоляції;
  •    травмування учасників навчально-виховного процесу.

5.2 Вчитель англійської мови повинен негайно відключити від електромережі (вимикач освітлення) і організувати дії в залежності від характеру аварії:

  •    надати першу медичну допомогу постраждалому;
  •    сповістити адміністрацію.

5.3  У разі виникнення пожежі або загорання, вчитель англійської мови повинен:

  •    організувати евакуацію учнів один за одним з приміщення (згідно з Порядком евакуації учнів навчального закладу);
  •    негайно довести до відома адміністрацію чи іншого працівника навчального закладу про факт пожежі;
  •    викликати в разі потреби пожежну команду за телефоном «101»;
  •    вимкнути електромережу освітлення;
  •    зачинити вікна і двері, щоб вогонь не поширювався на сусіднє приміщення;
  •    якщо завідувач кабінету англійської мови є членом ДПД і пройшов відповідну підготовку, він приступає до ліквідації осередку вогню, при цьому легкозаймисті та горючі рідини й електропроводку слід гасити піском, вогнетривким покривалом, порошковим або вуглекислотним вогнегасником;
  •    знеструмлену електропроводку можна гасити водою або будь-яким наявним вогнегасником.

5.4 У разі нещасного випадку завідувач кабінета іноземної мови надає постраждалому першу (долікарську) допомогу згідно до медичних рекомендацій та інструкції з надання першої допомоги у разі нещасного випадку, після цього викликає лікаря чи швидку допомогу, негайно сповіщає адміністрацію, діє за алгоритмом, який передбачається у подібних ситуаціях.


Додаток Б

Мультимедійна програма − Англійська мова 1−4 клас (відеоуроки).

 

 


Додаток В

Ігрові прийоми у навчанні фонетики

− «Koмapi та оси»

А ви знаєте як дзижчать комарі та оси? Ось зараз ми і дізнаємося. Перша команда буде вимовляти звук [z] − [z-z-z], так дзижчатимуть комарі, а друга команда вимовляє звук [ð] – [ð-ð-ð], так дзижчатимуть оси. Щоразу, коли дзижчатимуть комарі (звук [z]), перша команда має плескати в долоні, неначе відганяти комарів, а коли задзижчать оси (звук [ð]), вони мають сидіти тихо, щоб оса їх не вкусила.

− «Повторюшки»

(відпрацювання дифтонгів [aі], [eі] − My name is...)

− Давайте познайомимося! Але спочатку пограємо у «Повторюшки». Ви знаєте, хто такі Повторюшки? Це маленькі гноми з величезними вухами. Вони уважно прислухаються до всього довкола і тому дуже красиво всі повторюють. Нумо, Повторюшки, приготували свої вушка!

(Вчитель прикладає долоні з пальцями до вух, діти повторюють за ним): [aі], [maі], [eі], [neі], [neіm], [neіmіz], [maі neіmіz].

− «Риби»

(відпрацювання звуків [w] [ts] − What’s your name?)

− A ви хочете дізнатися, як мене звати англійською? Тоді запитаєте англійською! Але спочатку пограємо! Уявіть, що ви − величезні риби, які лежать на дні моря і пускають величезні пузирі [wо], − [wо]. Губки трубочкою! Пузир зростає (руками змальовує зростаючий пузир, діти повторюють за ним), зростає і лопається [ts] (при цьому звуку руки різко розходяться у різні боки). А тепер, повторюшки, приготували свої вушка! (фонетичне відпрацювання фрази «What’s your name?») (жест: your − обоє розкритої долоні перед собою). Ви кого запитуєте (озирається по сторонах)? Мене? Тоді покажіть ручками: «Your name». − «Your name». − «What’s your name?». – «What’s your name?» (хором). – «My name’s».

− «Цікавий кролик»

(відпрацювання звуків [ð] - [s] This is...).

Діти, зараз ми пограємо у боязкого, але дуже цікавого кролика (язичок), який виглядає з нірки (рот), аби поглянути на наші іграшки, але кожного разу ховається назад. Можна додати братика лиса (рука), який лякає кролика біля входу в нірку.

Відпрацьовується це поєднання пісенькою:

This is a bear, this is a hare,

This is a dog and this is a frog.

This is a car, this is a star,

This is a ball and this is a doll.

− «Дзвіночок»

(відпрацювання звуку [ŋ] − закінчення -ing)

− Діти, ви знаєте, як дзвенять вранішні дзвіночки? - ing, -ing! Morning! Good morning! (Вчитель говорить це бадьорим високим голосом і вдає, що дзвенить у дзвіночок).

     А як дзвенять вечірні дзвони? Діти повторюють за вчителем - ing, -ing! Evening! Good evening! (Вчитель знижує голос і темп).

− «Foreign Speakers»

− Учитель пропонує дітям ситуацію: «Ми − іноземці. Ми не знаємо, як вимовляти українські звуки. Тому ми замінюємо їх відповідними англійськими звуками.   Повторюйте слова і фрази за мною»:

     [д] - [d] дім, дятел, діти, доміно.

     Дід Додон в дуду дудів,

     Діну дід дудою задів,

     [т] - [t] кіт, стіл, тигр, кит, тісто, теля.

     [з] - [ð] Зіна, заєць, зима, завод, коза.

     [с] - [θ] сіно, сонце, сосна, сані, сон, син.

     Сім дочок-сірочок

     Вишивають сім сорочок.

     Семен сказав своїм синам:

     − Cини, складіть скирту сіна.

     Сини склали скирту сіна.

     Семен сказав своїм синам:

     − Спасибі.

     [р] - [r] рукавиця, рослина, рядок, ромашка, роса, рибалка, річка, робота.

     На річці Роман спіймав руками рака,

     Рак ущипнув Романа за руку.

     У горішнику горішина

     Горішками обвішана.

     Оришка й Тимошко

     Струшують горішки.

− «Strange Sounds» («Чудернацькі звуки»)

Учитель вимовляє англійські слова. Діти плескають у долоні, якщо чують український звук в англійському слові.

Наприклад: [т] able, са [т], [р] iver, [р] ose, [р] oom, [с] ank you, wea [з] er and so on.

Потім у ролі ведучого виступають самі учні по черзі.

− «Чую - не чую»

Учитель вимовляє слова, у яких є буква «N». Учень піднімає руку, якщо почує цю букву в слові. Перемагає та команда, у якої буде найменша кількість помилок.

Слова: name, engineer, cosmonaut, driver, friend, Great Britain, teacher, doctor, grandmother, fine, pilot, America, grandfather, no, doll.

− «Хто правильніше прочитає?»

На дошці записується невеликий вірш або уривок з нього (лічилка, скоромовка). Викладач читає і пояснює значення слів, речень, звертає увагу на трудності вимови окремих звуків. Текст кілька разів прочитується учнями. Після цього даються дві-три хвилини для заучування напам'ять. Текст на дошці закривається, і учні повинні прочитати його напам'ять. Від кожної команди виділяються два-три читці. За безпомилкове читання нараховуються очки; за кожну помилку знімається одне очко. Перемагає команда, що набрала більше очок:

However, the shot Shott shot shot not Shott − but Nott.

− «Спіймай звук»

Вчитель по черзі називає слова, в яких є або немає звука [r], артикуляція якого відпрацьовується. Якщо учні чують даний звук – плескають в долоні, якщо ні – сидять тихо. Цей ігровий прийом на увагу:

Слова: doll, roll, rabbit, sea, cupboard, break, window, door, table, river.

 − «Назви слово»

Учні стають у коло. Один із гравців кидає м’яча іншому і вимовляє звук, наприклад, [e]. Гравець, який піймав м’яча, має назвати слово із цим звуком, наприклад, pet. Продовжуючи гру, він називає інший звук і кидає м’яч сусідові.

− «Який звук задумано?»

Клас ділиться на три команди. Вчитель називає ланцюжок слів, в яких зустрічається один і той самий звук. Учні повинні здогадатися, що це за звук. Виграє та команда хто правильно назве звук:

Слова: fall, doll, ball, lamp, lazy, blue, little, plant, place, dislike.  Задуманий звук − [l].

− «Правда – неправда»

Вчитель або кращий учень називає звуки, показуючи відповідні транскрип-ційні знаки і іноді «допускає» помилки. Учні повинні помітити помилку, плеска-ючи в долоні, та виправити її:

[ d3 ]  - [ дж ]; [ i:] - [ г ]; [ g ] - [ и ]; [ h ] - [ х ]; [ u ] - [ у ]

− «Вчитель – учень»

Один учень у ролі вчителя називає звук, а «учень» знаходить його позначення та називає з ним кілька слів. Потім вони міняються ролями:

[g] - giraffe; [h] – honey; [d3] – jump.

− «Один зайвий»

Учитель пропонує учням вибрати з трьох або чотирьох слів те, у якому немає певного звуку (зайве слово). Наприклад:

meet, seal, sit, veal (зайве слово sit)

bat, pen, and, sad (зайве слово pen).

Методом виокремлення потрібного звуку може бути оплеск після «зайвого слова» або учні можуть просто назвати його.

− «Зіпсований телефон»

Вчитель чітко називає звук чи слово пошепки для кожного ряду. Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово або звук, щоб воно дійшло до останнього гравця і зберегло свою первинну форму. Перемагає той ряд, останній гравець якого правильно назвав слово або звук, яке дійшло до нього. Звук − [dʒ], слово − jump.

− «Імітації»

Учитель пропонує дітям вправи на імітацію, пояснюючи учням , на що схожа вимова того чи іншого звука.

  •  вправа «Гуси» (звук [g]);
  •  вправа «Жуки» (звуки [ʒ] та [dʒ]);
  •  вправа «Їжачок» (звуки [f] та [v]);
  •  вправа «Мухи» (звук [ð]);
  •  вправа «Насос» (звук [θ]);
  •  вправа «Задуваємо свічки на торті» (звук [p] та [h]);
  •  вправа «Повітряні кульки» (звук [s]), тощо.

Подібні вправи вчитель може сам складати для відпрацювання саме того звука, який вивчається.

Казка про «Mr. Language»

Діти, Mr. Language – це ваш друг, який буде вам допомагати. У нього дуже гарна вимова, тому що він – англієць. Давайте спробуємо вимовити звуки так, як це робить він.

Вранці Mr. Language прокинувся, встав, відтулив штори на вікні [w] – [w]. Погода була чудова, він вигукнув [a:], [ɔ:]. Вирішив прибрати у кімнаті, вибити килими [p] – [b]. Трохи попрацював пилососом [t] – [d], протер дзеркало [h] – [h]. Поснідав та вирішив попити чаю, проте він був гарячий. Mr. Language подмухав [f] – [v].

Пішов на прогулянку після сніданку. Надворі побачив пташку, яка звала пташенят: [vi:] – [vi:] – [vi:]. Під деревом сиділа мати – свиня з поросятами та звала їх: [wi] – [wi] – [wi]. Назустріч йому вибіг злий собака та загарчав: [r] – [rrrr], Mr. Language сказав у відповідь [brr]. Він тупнув ногою, і собака втік.

Раптом підповзла змія та засичала: [ʃ] – [ʃʃʃ]. Вона зламала зуба та засичала: [θ] – [ð]. Mr. Language усміхнувся і пішов додому, де на нього чекали справи.

− «Скоромовки»

Учитель зачитує скоромовку, після чого кожен учень повинен правильно прочитати скоромовку. Хто прочитає скоромовку без помилок, той отримує певну кількість очок. Відпрацювання звука [b].
A big black bug bit a big black bear, made the big black bear bleed blood.

− «Playing Airplane. [v]»

− Ви коли-небудь грали в «літачок»? Напевно, ви розправляли руки, немов крила, злегка нахилялися вперед – і ось ви вже летите. Маленькі англійці теж люблять грати в цю гру. Але замість звука [ж] вони вимовляють звук [v]. Давайте пограємо в «англійський літачок»:

The plane is travelling up in the sky vvv – vvv – vvv.

Moving so fast and ever so high vvv – vvv – vvv.

Over the land and over the sea vvv – vvv – vvv.

But we always come back in time for tea vvv – vvv – vvv.

– «Go, my little pony, go»! [ou]

– Ви коли-небудь бачили поні? Звичайно ж, так. В Англії дуже люблять поні. Саме тому, коли маленькі англійці граються, вони часто уявляють, що грають з поні. Вони навіть придумали особливий віршик, щоб коник швидше біг:

Go, my little pony, go!

Go! Go! Go!

Go, my little pony, go!

Go! Go! Go!

Gallop, pony, gallop, go!

Цей ігровий прийом використовують з рухами.

 – «Monkey Talk». [ð]

– Мені здається, що ви усі можете дуже добре показувати маленьких мавпочок – як вони кривляються  та «розмовляють». Мавпочки в англійському зоопарку розмовляють англійською. І коли вони вимовляють звук [ð], дуже стараються – так стараються, що показують відвідувачам свої язички. Розгнівана мавпочка на всіх кричить: «They, they, they», а дресирована мавпочка розмовляє як поет: «Thee, thee, thee»:

Little monkey in the tree

This is what he says to me,

“They, they, they

Thee, thee, thee”.

Monkey jumps from limb to limb

While I chatter back to him:

«Thee, thee, thee

They, they, they».

− « Хто має найкращій слух?»

Учитель: «Зараз я буду вимовляти українські й англійські звуки. Ваше завдання – підняти руку, коли почуєте англійський звук, а коли український – руку опустити».

Учні , що помилилися, вибувають з гри. Виграє та команда, в якій до кінця гри залишиться більше учасників:

[ əu ], [ р ], [ т ], [ au ], [ θ ], [ ð ], [ ŋ ], [ w]

− «Давайте працювати над інтонацією!»

Клас ділять на дві команди. На дошці написані речення, вчитель зачитує ці речення з інтонацією. Представники обох команд повинні поставити наголос, стрілочками відмітити підвищення голосу або його пониження і правильно прочитати ці речення:

1. They say, the winter will be cold. 2. It becomes dark very fast here. 3. My car won’t start. 4. Don't close the door! 5. What a lovely day it is! 6. I couldn't return your call yesterday, because I was too busy. 7. If I had a million dollars, I'd be rich.

− «П'ять карток».

Учитель просить назвати дані п'ять букв алфавіту. Та команда, що безпомилково назве букви алфавіту, перемагає:

V, W, X, Y, Z

«Розстав букви» 

Для кожної команди даються картки. Потрібно розставити букви в правильній послідовності. Буквами можуть бути діти, до грудей яких прикріплені таблички з буквами:

1 команда: D, G, E,F, H,

2 команда: K, M, O, L, N

3 команда: S, U, Q, R, T

− «Вгадай по голосу, хто прийшов до тебе у гості»

Хто-небудь із хлопців, закривши очі, стоїть біля дошки, а інший учень голосно вимовляє слова вітання:

                                 Good morning, Pete!

                                 How are  you?

Той, хто стоїть біля дошки, повинен по голосу здогадатися, хто з ним вітається, повинен відповісти на привітання, назвавши учня на ім'я:

                                 Good morning, Olga!

                                 I amine, thank you!

− «Step and Dap»

Засвоєння явища аспірації звуків [t], [d] і оглушення кінцевого [d].

Магнітофонний запис. Пісня виконується хором. Ведучий виконує ті рухи, про які співають діти. Або діти всі разом виконують рухи:

1. Step-step, dap-dap/ 2t.

Turn yourself around

And then you dap, dap, dap.

2. Bend and dap-dap.

3. Hands up, dap-dap.

4. Hands out, dap-dap.

5. Hands down, dap-dap.

− «Кенгуру»

Вимова звуків [d], [r], для початку вивчаємо вірш, розуміючи його зміст. Повторюємо вірш, діти зображують рухи тварини, при цьому чітко вимовляються звуки [d], [r]:

Come with me to the  zoo, zoo, zoo.

To see the kangaroo, zoo, zoo;

Watch him walk with a kangaroo

Jump, jump, jump!

As he goes along with a

Bump, bump, bump.

− «Маленький кролик»

Відпрацювання звуків [h] і [p].

Вчитель: Діти, ви можете показати, як кролик стрибає? Тож, пострибаємо усі разом як кролик і будемо говорити «Hippity hop», але давайте вимовляти це дуже м'яко:

Little brown rabbit went hippity hop,

Hippity hop, hippity hop.

Into the garden without any stop,

Hippity hop, hippity hop.

He ate for supper a fresh carrot top,

Hippity hop, hippity hop.

Then home went the rabbit without any stop,

Hippity hop, hippity hop.

− «Хитре мишеня» 

Учитель дає установку учням уявити, як маленьке мишеня навшпиньки тихенько крадеться по кімнаті, де спить кішка, намагаючись її не розбудити [t-t-t]. Учень показує, як ходить мишеня, вимовляючи звук [t]. Один із учнів або учитель зображують кішку, яка прокинулась і біжить за мишеням.

− «Корова» 

Учні змикають губи і промовляють звук [m] так, як ніби вони побачили щось дуже смачне [mmm].

− «На прийомі у лікаря»

Учні уявляють собі ситуацію, у якій вони відвідують лікаря і показують йому горлечко. Щоб лікар добре оглянув горло, учням необхідно вимовити звук [a:].

− «Весела казочка»

Одного разу уночі розігралася буря, подув сильний вітер [u:] і по даху застукав дощик [p]. Десь ухала сова на дереві [u], а невідома птиця повторювала [au]. На фермі замичала корова [m], заглеготали гуси [g] і загарчав собака [r]. Потім пробіг, форкаючи, їжачок [f], [v], а два жука сердито перемовлялися. А вранці виглянуло сонце, і природа усміхнулася [i:].

– «Магічні вирази» − необхідно дібрати риму для доповнення віршика, вирази. Наприклад:

It’s a … (cat),

Sitting on a … (mat),

Wearing a … (hat),

Watching a … (rat), тощо.

− «Сплетемо вінок зі слів»  

Учитель вимовляє слово, а учні визначають останній звук у ньому, згадують нове слово що починається на цей звук; у нового слова визначають останній звук і знову пригадують слово, що починається з цього звуку:

− «Веселі мелодії»

Учитель пропонує учням обрати малюнки, пов'язані з пісенькою, на відпрацювання звуку [p]та пропонує відповісти на ряд запитань.

Показуючи малюнок, на якому намальований фазан, вчитель знайомить учнів з пісенькою, формулюючи завдання таким чином:

I am a mother pheasant plucker,

I pluck mother pheasants.

I am the best mother pheasant plucker,

That ever plucked a mother pheasant!

Для перевірки розуміння пісеньки учням пропонують вибрати той  малюнок, який відповідав би змісту пісні:

 − «Диригент оркестру»

Рухаючи руками, як диригент, плескаючи в долоні, легко стукаючи рукою або олівцем, вчитель відтворює наголошені і ненаголошені склади, інтонацію, а учні намагаються відгадати цей вірш/рисівку:

A black cat sat on a mat

      аnd rapidly ate a fat rat.

«Рахівниця» 

Порахуйте, скільки разів у реченні, римівці, вірші трапиться звук [a:] / [a] довга/коротка голосна, слово під наголосом тощо. Перемагає той, хто підрахує правильну кількість поданого звуку без помилок:

I am a mother pheasant plucker, I pluck mother pheasants.
I am the best mother pheasant plucker, that ever plucked a mother pheasant!


Додаток Г

План-конспект уроку з англійської мови

Проведеного у 2 – Б класі 26.01.2015 р.

Тема: Crafts

Мета: 1) Освітня: формування основних навичок писемного мовлення.

          2) Практична: опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для іншомовного спілкування, розвивати здібності учнів до комунікації, складати речення в англійській мові.

         3) Розвиваюча: розвивати в учнів мовленнєві здібності, уяву та увагу, інтерес до вивчення англійської мови.

         4) Виховна: виховання толерантності, культурного спілкування, позитивного ставлення до англійської мови.

Перебіг уроку:

1. Організація класу.

Привітання.

Good morning, children! I’m glad to see you! Sit down please.

Повідомлення теми і мети уроку.

Today the topic of our lesson is “Crafts”.

Фонетична зарядка.

Children, you see a new tongue-twister. Listen to me and repeat after me.

Yellow butter, purple jelly, red jam, black bread. Spread it thick, say it quick! Yellow butter, purple jelly, red jam, black bread.

2. Основна частина уроку

Перевірка домашнього завдання

Let’s check your hometask.

− Thank you!

Open your  Pupils book on the p. 54. But firstly we learn one sound [y]. All together [y]. Repeat once more [y].

Okey, now we pass to the game.

− «Який звук задумано?»

Клас ділиться на три команди. Вчитель називає ланцюжок слів, в яких зустрічається один і той самий звук. Учні повинні здогадатися, що це за звук. Виграє та команда хто правильно назве звук:

Слова: yellow, baby, lazy, heavy, very, lady.  Задуманий звук − [y].

− Very nice! Let’s read the poem one by one.

3. Заключна частина уроку.

Write down your hometask: PB, p. 55.

− Children, thank you for your lesson. The lesson is over. Good luck! Bye-bye!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60644. Розрахунок заробітоку працівників при окладній формі оплати праці 3.01 MB
  Скласти алгоритм та розв’язати задачу “Розрахунок заробітку працівників при окладній формі оплати праці”, використовуючи засоби MS Excel. Визначити заробіток кожного працівника.
60648. Маски и каналы 2.44 MB
  В этом уроке вы узнаете как: Уточнять выделение с помощью быстрой маски. Сохранять выделение как маску канала Просматривать маску с помощью палитры Chnnels Каналы. Рисовать в маске чтобы модифицировать выделение.