95535

Фінансовий облік розрахунків з оплати праці на прикладі Кілійського УВГ

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Розглянути основні поняття та проблеми оплати праці. Вивчити існуючі форми та системи оплати праці. Дати характеристику робочих рахунків по обліку розрахунків з персоналом по заробітній платі та страхуванню. Розглянути нарахування оплати праці, а також порядок утримання та відрахувань з фонду заробітної плати...

Украинкский

2015-09-24

547 KB

1 чел.

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально науковий інстетут мента і права

Кафедра обліку і аудиту   

                                                                                    

КУРСОВА  РОБОТА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

„Фінансовий облік”

                                                                                                Виконала:        

                                                                              студентка 4-го курсу 3 групи ФУіП

                                                                                       напрямку підготовки 6.030 509

                                                                                        «Облік і аудит»

                                                                     Мирошниченко Н.П

                                                                                          Перевірила:

                                                                                        проф. кафедри облыку і аудиту

                                                                                           -------------------------------

Рівне 2014 р.

Зміст

        Вступ………………………………………………………………………………3

  1.  Економічна сутність розрахунків з оплати праці в бюджетних установах………………………………………………………………………….7
  2.  Фінансовий облік розрахунків з оплати праці на прикладі Кілійського УВГ
    1.  Організація обліку розрахунків з оплати праці…………………10
    2.  Первинний облік  розрахунків з оплати праці…………………..36
    3.  Фінансовий облік розрахунків з оплати праці………………….38

3. Звітність Кілійського УВГ щодо розрахунків з оплати праці………..43

Висновки та пропозиціі…………….………………………………...………….47

Література………………………………………………………………………...48

Додатки

Вступ

Питання оплати праці є ключовим у системі соціально-економічних відносин, оскільки стосується інтересів основної частини населення країни та впливає на всі сфери суспільного життя. Рівень оплати праці визначає такі базові макроекономічні параметри, як стандарти соціального захисту та сукупний платоспроможний попит. У той же час вітчизняні стандарти оплати праці надто низькі. Низький рівень життя широких верств населення у поєднанні із надмірним – за європейськими стандартами – майновим розшаруванням є чи не основною соціальною проблемою України.

Оплата праці, яка складає основу доходів населення, залишається надто низькою для виконання її основних функцій, її міжгалузева диференціація – надто високою, а міжкваліфікаційні розбіжності – надмірними в галузях з високою оплатою праці і такими, що межують із зрівнялівкою, у галузях з низькою заробітною платою, передусім у бюджетній сфері. Низькі стандарти оплати праці та відсутність безпосереднього зв’язку між заробітками та ефективністю праці впливають на зниження економічної та трудової активності.

Інтеграція України у світову економічну систему, розвиток ринкових від-носин стали підставою для широкого використання  бухгалтерської інформації з метою підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.

Бухгалтерський облік – це спосіб документального спостереження, відо-браження й контролю за господарською діяльністю виробників і господарників, а також система зберігання, вимірювання та обробки, інтерпретації і передачі інфо-рмації про господарську діяльність підприємства, установи організації внутрішнім та зовнішнім користувачам ля прийняття оптимальних рішень. Тобто, іншим сло-вами, бухгалтерський облік – це система безперервного й взаємозв’язаного спо-стереження і контролю за господарською діяльністю окремого підприємства, ор-ганізації чи установи з метою одержання про них поточних і підсумкових показ-ників.

Бухгалтерський облік ведеться практично у всіх сферах суспільного життя, не залежно від того, чи це комерційних об’єктів господарювання, чи благодійних та некомерційних установ.

Актуальність обраної теми дослідження пояснюється залежністю величини заробітної плати від рівня життя населення будь-якої країни. Для більшості населення заробітна плата є основним джерелом доходів. А тому питання, пов’язані із заробітною платою (її величиною, формою нарахування та виплати) є одними з найбільш актуальних як для працівників, так і для роботодавців. Ціллю даної роботи є викладення на прикладі конкретного підприємства особливості обліку оплати праці, висвітлення теоретичних питань, які стосуються даної проблеми, вивчення законодавчого регулювання відповідних розрахунків по оплаті праці. Для досягнення поставленої цілі необхідно розв’язати наступний перелік задач:

- Розглянути основні поняття та проблеми оплати праці;

- Вивчити існуючі форми та системи оплати праці;

- Дати характеристику робочих рахунків по обліку розрахунків з персоналом по заробітній платі та страхуванню;

- Розглянути нарахування оплати праці, а також порядок утримання та відрахувань з фонду заробітної плати;

- Вивчити особливості бухгалтерського обліку та організації оплати праці на конкретному підприємстві.

Об’єктом дослідження є Кілійське управління водного господарства.

Кілійське управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією з правом одерження власних прибутків. Завдяки цьому підприємство має можливість спростити навантаження на державний бюджет по утриманню майна яке знаходиться на балансі підприємства; виплаті заробітної плати; закупівлі :запасних частин, матеріалів, паливно мастильних матеріалів. Але також це покладає на бухгалтерський облік додаткове навантаження та відповідальність. Не дивлячись на це, у наш важкий для економіки час, КУВГ намагається втриматися на гідному вірні. І це доводять показники які показує підприємство достатнйо довгий час на рівні області. І не лише на рівні водних господарст, КУВГ займає не останнє місце і на рівні району.

Основні функції Кілійського управління водного господарства:

  1.Здійснення контролю за додержанням Водного, Земельного кодексу України та природоохоронного законодавства щодо збереження і раціонального використання водних ресурсів і земель водного фонду, та додержання правил їх використання;

      2.реалізація регіональних програм використання і відтворення  водних ресурсів, охорони вод та водних об’єктів, здійснення заходів щодо поліпшення водогосподарської і екологічної обстановки;

проведення заходів щодо попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, організація безаварійного пропуску повені на об’єктах Управління, участь у розробці заходів щодо захисту населених пунктів і сільгоспугідь від затоплення та підтоплення;

3.організація експлуатації державних меліоративних систем міжгосподарського значення, водогосподарських комплексів та окремих споруд, виконання поточного і капітального ремонтів, надання послуг водокористувачам на договірних засадах з технічного обслуговування внутрішньогосподарських меліоративних мереж, подачі води на зрошення, промислові, комунальні та інші потреби;

проведення обліку державного меліоративного фонду, паспортизації систем, планування робіт щодо утримання у робочому стані існуючих міжгосподарських державних меліоративних систем та складання технічної документації на їх поточний і капітальний ремонт; 

      4.управління   утримує на спеціальному фонді базу відпочинку,  та інші допоміжні підрозділи, які б сприяли поповненню недостатнього державного фінансування з бюджету;

      5. участь у веденні моніторингу водних ресурсів та меліорованих земель;

      6.здійснює відповідно до законодавства в межах своїх повноважень контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, дотриманням суб’єктами господарювання незалежно від форми власності, у тому числі й іноземними, вимог водного законодавства, стандартів, норм і правил водокористування; 

      7.аналізує і узагальнює дані обліку водокористування моніторингових спостережень за гідрохімічною і радіологічною якістю поверхні вод, скиданням забруднюючих речовин в поверхневі водоймища і водостоки підприємствами і господарствами, умов спец водокористування і режиму господарської діяльності на землях водного фонду;

      8.розробляє і здійснює районні програми використання вод, відтворення водних ресурсів на основі даних державного обліку вод та водного кадастру;

      9.організовує розробку та виконання заходів для забезпечення безаварійного пропуску повені та паводків на об’єктах Управління; 

  10.розглядає матеріали щодо умов спеціального водокористування та надання водних об’єктів в оренду, розробляє відповідні технічні умови;

     11.здійснює контроль за правильністю нарахування та внесення до бюджету плати за використання водних ресурсів, звертається до органів місцевого самоврядування з пропозиціями щодо направлення коштів, отриманих як плата за використання водних ресурсів, для розвитку та відновлення інженерної інфраструктури водогосподарських систем і водних ресурсів;

    12.забезпечує збереження та  утримання державних меліоративних фондів, захисних споруд  та інших основних фондів у робочому стані;

    13.сприяє розвитку науково-технічного прогресу організовує впровадження у виробництво винаходів і раціоналізаторських пропозицій, обміну досвідом з питань  експлуатації меліоративних систем та водного господарства;

    14.здійснює в установленому порядку пропаганду та роз’яснення вимог водного законодавства України через місцеві засоби масової інформації; 

    15.надає на договірних засадах практичну допомогу сільськогосподарським товаровиробникам з експлуатації меліоративної мережі, виконання ремонтно-доглядових робіт на внутрішньогосподарській  мережі, розробки схем подачі води на зрошення, а також природоохоронних заходів,  організації роботи дощувальної техніки, не допускаючи при  цьому порушення технологічної цілісності функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу; 

    16.організовує проведення атестації робочих місць за умовами праці та контролює правильність обґрунтування пільг і компенсації за роботу в шкідливих і важких умовах праці;

    17.забезпечує виконання усіма посадовими особами обов’язків щодо створення безпечних і здорових умов праці, планування заходів, спрямованих на попередження травматизму і захворюваності, здійснює контроль за станом охорони праці та безпеки дорожнього руху;

    18.сприяє забезпеченню виробництва кваліфікованими працівниками, для чого здійснює взаємозв’язки із закладами освіти з питань підготовки та перепідготовки спеціалістів і робітничих кадрів;

 19.надає суб’єктам господарювання, юридичним і фізичним особам платні послуги відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України та відповідно до Порядку надання платних послуг бюджетними організаціями Держводгоспу України (у разі необхідності Порядок додається як додаток);

    20.видає довідки і рекомендації щодо водогосподарської обстановки на водних об’єктах та меліоративного стану зрошуваних земель з прилеглими територіями; 

    21.надає консультації з питань: - підготовки матеріалів для отримання дозволів та їх погодження; на спец водокористування для власних потреб; на спец водокористування з субабонентами із складною питомою нормою водокористування; на проведення робіт на землях водного фонду; визначення лімітів водокористування, організації та проведення заходів щодо раціонального використання водних ресурсів на підприємствах, в установах і організаціях.

  1.  Економічна сутність заробітної плати в бюджетних установах та завдання обліку

Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах і складають основну суму загальних видатків, а тому облік праці та її оплати в бюджетних установах є важливою ділянкою обліку.

Праця в бюджетних установах виступає як цілеспрямована діяльність людей по управлінню державою в цілому та місцевого самоврядування, охороні громадського порядку, забезпечення незалежного судочинства та прокурорського нагляду тощо, а також надання нематеріальних послуг в соціальній сфері для задоволення потреб членів суспільства.

На бюджетні установи, як і на всі юридичні особи, поширюється дія законів України "Про оплату праці", "Про відпустки", Кодекс законів про працю, інструкції Держкомстату (Міністерства статистики), накази та інструкції інших державних органів щодо праці, її оплати, нарахування внесків на соціальне страхування та до Пенсійного фонду.

Згідно з законом України від 24 березня 1995 р. № 108/95 - ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини працівників підприємств, установ та організацій всіх форм власності та видів діяльності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудові відносини на підприємстві між власником (роботодавцем) і працівником регулюється трудовими договорами, договорами цивільно-правового характеру, контрактами та ін. угодами (напр., за сумісництвом). 

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором ц угодою сторін. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства для виконання роботи, або функцій за відповідною кваліфікацією, професією, посадою; працівнику гарантується заробітна плата та встановлені законодавством гарантії, пільги, компенсації, працівник підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку.

Договір цивільно-правового характеру передбачає оплату за виконану роботу. Таким є договір підряду. Це угода, за якою підрядник (виконавець робіт) зобов’язується виконати роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти 1 оплатити роботу. Оплата за такою угодою здійснюється за результатами виконаної роботи.

На підприємствах, в установах, організаціях можуть укладатися колективні договори з трудовим колективом. В них зазначаються права і обов’язки роботодавця й колективу в цілому та соціальні гарантії, які є однаковими для всіх працівників.

Контракти з працівниками укладаються індивідуально на визначений термін із зазначенням вимог до обох сторін. Форми і розміри зарплати встановлюються власником або уповноваженим ним органом.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.

Заробітна плата працівників бюджетних установ здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Постановами КМУ затверджуються Умови оплати праці, Тарифні сітки та схеми посадових окладів тощо.

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет. Виділення грошових коштів на видатки відповідно до затверджених кошторисів називається фінансуванням бюджетних установ. Використання проводиться тільки на цілі, передбачені у відповідній статті кошторису та в межах отриманних сум.

Видатки окремої бюджетної установи фінансуються, як правило, з якого-небудь одного конкретного бюджету залежно від підпорядкованості установи, її територіального розміщення, народногосподарського значення і доцільності віднесення видатків на даний бюджет відповідно до економічних і соціальних задач держави.

Фінансування здійснюється через орган Державного казначейства. Для обліку руху коштів призначено рахунок 31 який називається «розрахунки в банках». Записи по дебету здійснюються на підставі виписок з поточних рахунків які видаються Держказначейством. При використанні виписок банку в бухгалтерії установи для записів на рахунках необхідно пам'ятати, що в банку рахунок № 31 «Рахунки в банках» є пасивним. Унаслідок цього в бухгалтерії банку суми бюджетних коштів, що надійшли бюджетній установі, відображаються по кредиту цього рахунка. Суми у виписках банку наводяться в тому значенні, яке вони мають для банку.

Аналітичний облік касових видатків ведеться по кожному поточному рахунку в розрізі КЕКВ.По заробітній платі використовують КЕКВ 2111 (нарахована заробітна плата) та КЕКВ 2120 (нарахування на заробітну плату).

Сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці.

Під фондом оплати праці бюджетних установ розуміють обсяг коштів, отриманих як у вигляді фінансування із бюджету, так і від надання платних послуг і т.п.., що запланований відповідно до кошторису доходів і видатків бюджетних установ для використання при розрахунках по заробітній платі з працівниками.

 При плануванні та обліку заробітної плати необхідно розрізняти плановий і фактичний фонд заробітної плати.

Плановий фонд – це суми асигнувань, передбачені кошторисом бюджетних установ.

Фактичний фонд – це нарахована заробітна плата працівникам по розрахунково-платіжним відомостям.

Фонд оплати праці (ФОП) — основний економічний показник з оплати праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, економічному аналізі.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оплату праці” фонд заробітної плати містить такі складові:

— фонд основної заробітної плати;

— фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;

— інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо).

Фонд основної заробітної плати — це заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати робітникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з вини робітників.

Фонд додаткової заробітної плати — це виплати, пов'язані з надбавками і доплатами, які передбачені чинним законодавством, а також оплата передбачених законодавством щорічних і додаткових відпусток та робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків.

Фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати разом створюють загальний фонд заробітної плати підприємства.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат з ФОП належать винагороди за підсумками роботи за рік, суми наданих трудових і соціальних пільг працівникам, а також матеріальної допомоги.

Обчислення ФОП передбачає розрахунок фонду прямої заробітної плати та доплат у годинний, денний та щомісячний фонди заробітної плати.

2. Фінансовий облік розрахунків з оплати праці на прикладі Кілійського УВГ

2.1. Організація обліку розрахунків з оплати праці

Виплати по заробітній платі здійснюються першочергово разом з перерахуванням до фондів обов’язкових платежів. Облік праці та розрахунків по заробітній платі є одним із найважливіших напрямків облікового процесу. До завдань обліку праці та її оплати слід віднести: дотриманням штатної дисципліни, правильне обчислення заробітної плати та утримання з неї, своєчасні розрахунки по заробітній платі, контроль за виконанням фонду, забезпечення працівників інформацією про заробітну плату.

Традиційно на початку року Уряд затверджує посадовий оклад (тарифну ставку) працівника першого тарифного розряду для визначення посадових окладів (ставок) за Єдиною тарифною сіткою (далі — ЄТС). 

 Бюджетні установи мусять затвердити штатні розписи в місячний строк із початку року (абз. 1 п. 45 Порядку № 228). Основні цифри, необхідні для їх складання, зокрема, розміри мінімальної зарплати на 2013 рік, зафіксовано в ст. 8 Закону про Держбюджет-2013.

 А посадовий оклад (тарифну ставку) працівника першого тарифного розряду Кабмін  зафіксував в січні, унісши відповідні зміни в Постанову № 1298.

Як бачимо, розміри посадових окладів за ЄТС упродовж 2013 року змінюватимуться лише двічі (Додаток 1).

 Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в понаднормовий час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, доплати зайнятим на роботах особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я , а також премії до ювілейних дат, за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06,12,2012 р. № 5515-VI. Статтею 7 Закону установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату з 1 січня - 1147 гривня, з 1 грудня - 1218 гривні;

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності та господарювання і фізичних осіб, встановлюється щорічно. Працівнику, що виконав місячну (годинну) норму, нарахована заробітна плата менша за законодавчо встановлений мінімум, підприємство здійснює доплату до цього рівня.

Прожитковий мінімум затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06,12,2013 р. № 5515-VI статтею 7. У 2013 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1108 гривні, з 1 грудня - 1176 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

  •  працездатних осіб: з 1 січня - 1147 гривня, з 1 грудня - 1218 гривні;
  •  дітей віком до 6 років: з 1 січня - 972 гривень, з 1 грудня - 1032 гривень;
  •  дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 1210 гривень, з 1 грудня - 1286 гривні;
  •  осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривень, з 1 грудня - 949 гривень.

Нарахування основної та додаткової заробітної плати здійснюється на підставі штатного розкладу,  наказів, нормованого завдання, а також табеля обліку використаного робочого часу. В залежності від займаімої посади та з метою покращення (точності) обліку заробітної платидеякі працівники талілюються з 26 по 25. При цьому виникають відхилення від календарної норми робочих днів в порівнянні з обліком робочого часу по табелю, але вцілому кількість робочих днів на кінець року лишається без змін.

Для розрахунку кілікості робочіх днів на 2013 рік, розрахованих по календарю пятиденної робочої неділі з двома вихідними днями в субота та неділю використовують Додаток 2.

Робочий час – це встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого робітники і службовці згідно з правилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов’язки.

Робочий день – це встановлена законом норма робочого часу протягом доби. Нормування робочого часу протягом календарного тижня є робочим тижнем.

При п’ятиденому робочому тижні встановлено його тривалість – 40 годин.

Законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу для:

- працівників віком від 16 до 18 років(36 годинний робочий тиждень),

- працівників зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень.

Зарплата працівникам, молодшим 18 років за скороченої тривалості робочого тижня сплачується в розмірах, передбачених відрядними розцінками.

Відповідно до виробничиз потреб основна маса працівників (машиністи насосних станцій які відповідають за безбепебійну подачу води працюють позмінно).

У вихідні та святкові дні, а також у нічний час (з 22 години вечора до 6 години ранки). Згідно з Кодексом Законів «Про працю» оплата праці за умов відхилення від норми здійснюється таким чином:  

  •  У нічний час – у підвищеному розмірі – від 20% до 40% у нічний час (відповідно до колективного договору підприємства нічни час оплачується в розмірі 35%) .
  •  У святкові та неробочі дні – у подвійному розмірі.

На підприємстві виплачується заробітна плата два рази на місяць. Заробітна плата складається із двох частин: заробітної плати за першу половину місяця (так званий «аванс») та за другу половину місяця (безпосередньо заробітна плата). Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць обумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно яких: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

З 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці дуже і дуже спростився. Адже замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один — єдиний соціальний внесок.

Отже, з 2011 року, утримується із заробітної плати працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати, 2,6% від заробітної плати працівників які працюють за цівільно-правовим договором, та 2% від суми нарахованих лікарняних  (п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010) та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги (п.164.6 Податкового кодексу).

Згідно статей 12, 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-VI та Податкового кодексу України розраховані такі значення для застосування податкової соціальної пільги в 2013 році:

"Звичайна" пільга (100%) - 573,50 грн.

Підвищена пільга (150%) – 860.25 грн.

Підвищена пільга (200%) - 1147 грн.

Граничний розмір доходу для отримання пільги в 2013 році - 1610 грн.

В той же час робиться нарахування на фонд оплати праці, який складає з:  36,6% суми заробітної плати, 33.2% суми лікарняних листів, 34,7% суми заробітної плати працівників які працюють за цивільно-правовими договорами та 8.41% суми заробітної плати та лікарняних листів працівників інвалідів (п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010).

Таблиця 1

№ п/п

Категорія застрахованих осіб

Єдиний внесок

Нарахування

Утримання

Всього %

ФССНВВ%

ФССВБ %

ФСС ТВП %

ПФУ%

Всього %

ФСС ВБ %

ФСС ТВП %

ПФУ%

1

за осіб, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до окркмих Законів України

36.3

0.2

1.5

1.4

33.2

6.1

0.6

1

4.5

2

інші працівники

36.3

0.2

1.5

1.5

33.2

3.6

0.6

1

2

3

фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами

34.7

 

1.5

 

33.2

2.6

0.6

 

2

4

особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності

33.2

 

 

 

33.3

2

 

 

2

5

працюючі інваліди, які працюють на посадах, роботах на яких зараховуеться до стажу, що дає право на одержання пенсіїї відповідно др окремих Законів України

8.41

1.51

1.5

1.4

4

6.1

0.6

1

4.5

6

інші працівники-інваліди

8.41

1.51

1.5

1.4

4

3.6

0.6

1

2

Також здійснюються наступні необов’язкові утримання: аванс, штрафи  та аліменти накладені в адміністративному порядку,профвнески.

Лікарняні та декретні — найпоширеніші виплати, які працівник має право отримати від роботодавця та держави.

Відповідно до ст. 35 Закону № 2240, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі в разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності в догляді за хворою дитиною;

3) необхідності в догляді за хворим членом сім’ї;

4) необхідності в догляді за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

8) санаторно-курортного лікування.

Страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за Законом № 2240.(п. 8 ст. 2 Закону № 2240)

Таблиця 2

Тривалість тимчасової непрацездатності

Страховий випадок

Тимчасова непрацездатність

Тимчасова непрацездатністьунаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві

Увесь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК групи інвалідності: перші п’ять днів оплачуються за рахунок коштів підприємства, із шостого дня — за рахунок коштів Фонду*

Тимчасова непрацездатністьунаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві застрахованих інвалідів, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС

Виплачується Фондом із першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності

Тимчасова непрацездатністьунаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах

Надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року: перші п’ять днів оплачуються за рахунок коштів підприємства, із шостого дня — за рахунок коштів Фонду

Тимчасова непрацездатність по догляду за хворою дитиною віком до 14 років застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах

Надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року: з першого дня за рахунок коштів Фонду, але не більше 14 календарних днів

Тимчасова непрацездатність по догляду за хворою дитиною віком до 14 років

Оплачується з першого дня за рахунок коштів Фонду:

період, протягом якого дитина потребує догляду, алене більше 14 календарних днів;

увесь час перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною віком до 6 років (до 14 років — у разі лікування важкохворої дитини, на підставі висновку ЛКК);

увесь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, дитини, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС;

увесь час стаціонарного лікування дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) або хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання та постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС

Тимчасова непрацездатність по догляду за хворим членом сім’ї(крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років)

Оплачується з першого дня за рахунок коштів Фонду, алене більше 3 днів (залежно від тяжкості перебігу захворювання та побутових умов термін може бути подовжений за рішенням ЛКК або головного лікаря, алене більше як за 7 календарних днів)

Тимчасова непрацездатність у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює доглядза дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років

Допомога надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за кошти Фонду за період, коли мати по медвисновкам не може здійснювати догляд за дитиною

Тимчасова непрацездатність викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби

Допомога надається з першого дня за весь час відсутності на роботі за рахунок Фонду

У разі тимчасового переведення відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу

Допомога надається з першого дня за час такої роботи за рахунок Фонду, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до переведення

Протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства

Допомога надається з першого дня за кошти Фонду за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства й назад

Тимчасова непрацездатність у разі здійснення санаторно-курортного лікування

Допомога за рахунок коштів Фонду надається:

у разі здійснення санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу й назад;

за весь час перебування в санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу й у зворотному напрямку), якщо застрахована особа направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травмбезпосередньо зі стаціонару лікувального закладу;

особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу й назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається (ч. 1 ст. 36 Закону № 2240):

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

До того ж працівнику необхідно пам’ятати, що в разі порушення в періоді отримання допомоги режиму, установленого лікарем, або в разі пропуску без поважних причин медичного огляду, у т.ч. лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) він втрачає право на допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється комісією (уповноваженим) із соціального страхування.

Наприклад, якщо працівник усупереч настановам лікаря з’являється на своєму робочому місці та працює, комісією із соціального страхування підприємства може бути прийняте рішення не оплачувати такого листка непрацездатності.

 Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням, мають застраховані особи (ч. 1 ст. 4 Закону № 2240). Воно виникає з настанням страхового випадку в період роботи (у т.ч. під час випробувального терміну та в день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Застрахована особа — найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням.(п. 2 ст. 2 Закону № 2240)

Підставою для виплати лікарняних є виданий і оформлений у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності. За наявності пільг для призначення допомоги слід надати копії відповідних підтверджуючих документів (ст. 51Закону №2240).

Порядок видачі й оформлення лікарняного при настанні страхових випадків регламентується Інструкцією № 455 (про оформлення листка непрацездатності читайте в наступних номерах газети«Інтерактивна бухгалтерія»).

Після пред’явлення лікарняного за основним місцем роботи (або його копії за сумісництвом), та за потреби — документів, що підтверджують право на пільгу (для отримання 100% середньої зарплати), передбачену абз. 5 ст. 37 Закону № 2240, комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства не пізніше 10 днів має бути прийняте рішення про призначення допомоги чи про відмову в її наданні.

Порядок функціонування спеціальних комісій або вповноважених по соціальному страхуванню на підприємстві регламентується Положенням про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням, затвердженим постановою ФСС з ТВП від 23.06.2008 р. № 25.

Рішення комісії оформлюється протоколом у день їх прийняття, який є підставою для розрахунку суми допомоги.

Протокол засідання комісії разом із документами застрахованих осіб передається до бухгалтерії для нарахування суми матеріального забезпечення й оформлення заяви-розрахунку (про це читайте далі).

Оплата перших п’яти днів тимчасової непраце внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 2240). Наразі Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (установлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Лікарняний, надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Для розрахунку суми допомоги використовують показник середньої зарплати, який визначають за правилами, установленими Порядком № 1266. А саме:

1.Визначається розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата — він становить останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок.

Під час визначення розрахункового періоду необхідно врахувати декілька додаткових правил:

  •  якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувалися страхові внески) менш ніж 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), у яких сплачено страхові внески;
  •  у разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувалися страхові внески) менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку;
  •  місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), у яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. 

До таких причин належать:
— тимчасова непрацездатність;
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком.

(п.п. 5, 6 Порядку № 1266)

2. Визначається сума заробітку за розрахунковий період. До нього входить: нарахована за цей період зарплата за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні й компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р№ 108/95-ВР та підлягають обкладанню ПДФО, та з яких сплачували єдиний соцвнесок (п. 7 Порядку № 1266).

Під час обчислення середньої заробітної плати для оплати лікарняних не включаються в розрахунок виплати за невідпрацьований час (оплата всіх видів відпусток, компенсації за невикористані відпустки, збереження середньої заробітної плати працівникам у період виконання державних і громадських обов’язків у робочий час, оплата простою, тимчасової непрацездатності тощо) (див. листи Мінпраці від 06.10.2006 р. № 673/020/99-06, від 08.02.2008 р. № 60/020/99-08, від 05.06.2008 р. № 295/020/99-08).

У середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) включається заробітна плата в межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати й оподатковуваного доходу, з яких сплачується єдиний соцвнесок (у 2013 році ця величина становить: у січні – листопаді — 19499 грн, у грудні — 20706 грн).

(п. 9 Порядку № 1266)

У разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала через згадані вище поважні причини, для обчислення середньої зарплати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми, у такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу.

Середня зарплата для розрахунку страхових виплат й оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленої працівникові на момент настання страхового випадку, якщо:

  •  у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин;
  •  страховий випадок настав у перший день роботи.

3. Визначається середньоденна зарплата (дохід) за відпрацьований час або за один календарний день (Сз) за формулою:

Сз = Зп / Крд ,

де: Зп — нарахований за розрахунковий період заробіток, з якого сплачувалися страхові внески;

Крд — кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Для розрахунку застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності й оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується й середньогодинна зарплата (п. 15 Порядку № 1266). А саме, у разі коли:

  •  ведеться підсумований облік робочого часу;
  •  облік робочого часу ведеться в годинах;
  •  у місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, установлюється неповний робочий день.

4. Перевіряється, чи середньоденна (середньогодинна) зарплата не перевищує максимальної суми зарплати, з якої сплачуються страхові внески, у розрахунку на один день (годину), яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на норму робочого часу цього місяця (абз. 6 п. 14 Порядку № 1266).

5. Розраховуються лікарняні шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи працівника, див. лист Фонду від 04.11.2009 р. № 04-06/Ч-254з-312).

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

1) 60% середнього заробітку — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;

2) 80% середнього заробітку — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

3) 100% середнього заробітку — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;

4) 100% середнього заробітку — застрахованим особам:

віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

З 04.02.2011 р. набрав чинності Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. № 26 (далі —Порядок № 26), який визначає умови фінансування Фондом страхувальників-роботодавців для надання ними видів матеріального забезпечення, визначених ст. 34 Закону № 2240, зокрема й допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами, за формою, наведеною у додатку до Порядку № 26.

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один із яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається на підприємстві, а другий — подається до робочого органу Фонду (п. 6 Порядку № 26).

У Порядку № 26 не визначено періодичності подання до Фонду заяв-розрахунків протягом місяця, тому страхувальнику слід самостійно визначитися із цим питанням, ураховуючи строки виплати матеріального забезпечення, визначені в ст. 52 Закону № 2240 і п. 8 Порядку № 26 щодо строків надходження коштів Фонду на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до п. 5 Порядку № 26, для отримання коштів за такими заявами-розрахунками страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним у Державному реєстрі (для зареєстрованих після 01.01.2011 р.).

Робочі органи Фонду повинні перерахувати кошти на окремий поточний рахунок страхувальника в сумі, зазначеній у заяві-розрахунку, протягом десяти робочих днів після її надходження(п. 8 Порядку № 26).

У заяві-розрахунку страхувальником має бути зазначено номер окремого поточного рахунку, відкритого в банку в порядку, установленому НБУ. Якщо страхувальник-роботодавець є бюджетною установою, він має зазначити номер окремого поточного рахунка для зарахування страхових коштів Фонду у відповідному органі Держказначейства. Роз’яснення щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків надано в листі НБУ від 14.12.2010 р.№ 25-111/2972-22535, а для страхувальників-роботодавців, які є бюджетними установами, — у листі Держказначейства від 30.12.2010 р. № 17-04/3353-24549.

        Зараховані на окремий поточний рахунок підприємства в банку (органі Держказначейства) кошти можуть бути використані страхувальником-роботодавцем виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Вони не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. (ч. 2 ст. 21 Закону № 2240)

Після надходження цих коштів страхувальник-роботодавець зобов’язаний виплатити відповідне матеріальне забезпечення, призначене застрахованим особам, у строки, визначені в ст. 52 Закону № 2240 (п. 9 Порядку № 26). Зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується не пізніше найближчого після призначення дня, установленого на підприємстві для виплати заробітної плати.

Якщо сума отриманих страхувальником від Фонду коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення застрахованим особам, невикористані страхові кошти мають бути повернені до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування протягом трьох робочих днів.

При нарахуванні середньої заробітної плати за час відпусток і для виплати компенсації за невикористані відпустки використовують Порядок № 100.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарні місяці роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який відпрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

При цьому слід враховувати, що якщо 3 число, як це було в січні та травні цього року, було першим робочим днем для всіх, зазначений місяць враховуватиметься при обчисленні середньої заробітної плати для працівників, які відпрацювали на підприємстві менше року. Якщо ж працівника зараховано на роботу з 4 січня чи 4 травня цього року, зазначений місяць не враховується.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, наприклад його прийнято на роботу 04.05.2012 р., а звільнено 29.06.2012 р. — відсутній повністю відпрацьований місяць,середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 Порядку № 100 виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. До цього періоду відноситься період, коли:

  •  працівники з не залежних від них причин працювали в режимі неповного робочого тижня (наказом по підприємству працівників відділу, цеху тощо було переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня в зв’язку з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня);
  •  було оформлено простій не з вини працівника;
  •  працівникам надавались відпустки без збереження заробітної плати відповідно до статей 25, 26 Закону про відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати для працівників з відрядною оплатою праці у разі відсутності оперативних даних за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Наприклад, працівнику надається відпустка з 01.06.2012 р., тобто розрахунковий період — червень 2011 р. — травень 2012 р., відсутні оперативні дані щодо його заробітної плати за травень 2012 р., отже, йому можуть провадити розрахунок середньої заробітної плати з урахуванням заробітної плати за травень 2011 р.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпустки або виплати компенсації за невикористані дні відпустки включаються:

  •  основна заробітна плата;
  •  доплати і надбавки (за понаднормову роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші);
  •  виробничі премії (премії, які не мають разового характеру) та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;
  •  винагорода за підсумками річної роботи і за вислугу років;
  •  індексація;
  •  виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років включається при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, якщо зазначену винагороду нараховано в поточному році за попередній рік (п. 3 Порядку № 100).

Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Премії включаються до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Якщо ця умова не виконується і винагорода нараховується в поточному році за поточний рік, то така винагорода не включається до розрахунку середньої заробітної плати.

При обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження у розрахунку не враховуються:

  •  виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов’язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт і виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов’язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
  •  одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
  •  компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
  •  премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва (за винятком таких премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результатами господарської діяльності);
  •  грошові і речові винагороди за призові місця у змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
  •  пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
  •  літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що виплачується за авторським договором;
  •  вартість безплатно виданих спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
  •  дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
  •  виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
  •  вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
  •  заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
  •  суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
  •  доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
  •  компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

В інших випадках, коли нарахування провадяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не має заробітку не з власної вини, розрахунки здійснюються виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Тривалість відпусток визначається незалежно від режимів та графіків роботи і розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

При цьому святкові та неробочі дні необхідно відрізняти від вихідних днів — суботи та неділі, які включаються при розрахунку відпустки як календарні дні.

Відповідно до ст. 73 КЗпП у 2012 р. на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться в такі святкові і неробочі дні:

  •  1 січня — Новий рік;
  •  7 січня — Різдво Христове;
  •  8 березня — Міжнародний жіночий день;
  •  1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
  •  5 травня— Пасха (Великдень);
  •  9 травня — День Перемоги;
  •  23 червня — Трійця;
  •  28 червня — День Конституції України;
  •  24 серпня — День незалежності України.

Отже, у разі якщо на той період, в якому надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких днів, проте ці дні не оплачуються.

Розмір середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та виплати компенсації за невикористані дні відпустки визначають виходячи із середньоденного заробітку, який обчислюють шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових та неробочих днів (далі — с. н. дн.), установлених ст. 73 КЗпП). Отриманий результат множать на кількість календарних днів відпустки.

Відповідно до статті 121 КЗпП України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Міністерство соціальної політики України листом від 5 березня 2012 року № 204/13/184-12 роз'яснило, що у разі направлення працівника у відрядження треба порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника відповідно до умов трудового договору, і у разі коли заробітна плата вища від його середнього заробітку – заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток – виплачується середня заробітна плата.

Якщо дні відрядження оплачено за середнім заробітком, то виплати за такий період індексації не підлягають, оскільки при визначенні їх розміру суму індексації враховано.

Якщо ж дні відрядження оплачуються з урахуванням заробітної плати працівника згідно з трудовим договором, то виплати за такий період підлягають індексації відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Середня заробітна плата працівника визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з урахуванням виплат за два календарних місяці, що передували місяцю, в якому почалося відрядження.

Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489 за період перебування у відрядженні в табелі обліку використання робочого часу робиться відмітка «ВД» незалежно від того, в якому порядку здійснюється оплата цього періоду.

На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, заробітна плата зберігається в тій організації, що його відрядила. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом середній заробіток зберігається за ним на обох посадах, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між організаціями, що направляли працівника у відрядження за згодою між ними.

У таких випадках видається два накази, добові виплачує лише одна організація.

Міністерство фінансів України листом від 29 грудня 2007 року № 31-18030-07-27/29310 рекомендує розподіл витрат на відрядження між організаціями складати у письмовій формі.

Працівник, який їде у відрядження лише з основної роботи або з роботи за сумісництвом, повинен на іншому місці роботи на цей час оформити щорічну відпустку або відпустку без збереження заробітної плати.        

Якщо внутрішній сумісник вирішуватиме у відрядженні питання, пов'язані як з однією, так і з другою його посадами, у наказі варто зазначити, що у відрядження направляється такий-то працівник (прізвище, ім'я та по батькові) та вказати всі його посади. Тоді йому зберігається заробітна плата як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Індексація за вислугу років є складовою заробітної плати, що має разовий характер. Таким чином установлення надбавки за вислугу років в важається базовим для визначення індексації.

При звільнені працівника, який не відпрацював повний робочий місяць, індексації підлягає частина грошового доходу в межах прожиткового мінімуму за відпрацьований час.

Виплата надбавки за стаж роботи проводиться щомісячно від суми установлених тарифних ставок за фактично відпрацьовиний час попереднього місяця в залежності від стажу непреривної роботи в управлінні за рішенням начальника управління в межах фонду заробітної плати, затвердженого в сміті по слідуючій шкалі :

Таблиця 7

Стаж непреривної роботи в управлінні

% оплати

Для машиністів насосних станцій

від 3 до 5 років

6%

від 5 до 10 років

8%

від 10 до 15 років

10%

понад  15 років

15%

Для трактористів-машиністів

від 2 до 5 років

8%

від 5 до 10 років

10%

від 10 до 15 років

13%

понад  15 років

16%

 

Індексація грошових доходів це механізм підвищення доходів, який дає можливість частково відшкодувати зростання споживчих цін.

Проведення індексації регулюється Законом Украіни „Про індексацію грошових доходів населення” від 03,07,91р. №1282-XII (у редакції від 06,02,2003р. №491-IV) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17,07,2003р. №1078.

Індексації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру, у межахпрожиточного мінімуму, установленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У базовому місяці індексація не проводиться. Базовим для проведення індексації вважається місяць підвищення заробітної плати (посадового окладу, тарифної ставки та інших постійних складових зарплати). Не індексується матеріальна допомога, допомога при виході на пенсію, винагорода. Також згідно з. п. Порядку 1078 не індексується оплата 5 днів тимчасової непрацездатності та допомога за рахунок соцстраху.

Незалежно від причини звільнення, працівник у день звільнення повинен отримати остаточний розрахунок.

Обов’язком роботодавця в разі звільнення працівника є проведення з ним остаточного розрахунку та виплата всіх належних йому відповідно до трудового законодавства сум, а саме:

— заробітної плати за фактично відпрацьований час у місяці звільнення;

— вихідної допомоги;

— компенсації за невикористану відпустку;

— інших виплат.

 Вихідна допомога виплачується працівникам при звільненні за окремими підставами. Випадки, коли здійснюється виплата вихідної допомоги при звільненні, визначено ст. 44 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р (далі — КЗпП). Розмір вихідної допомоги встановлюєтьсяКЗпП та колективним договором підприємства і залежить від підстави, за якою провадиться звільнення працівника.

Законодавчо встановлені мінімальні розміри вихідної допомоги залежно від причини звільнення

Таблиця 3

 Підстава для припинення трудового договору*

Мінімальний розмір вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП)

Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП)

Середній місячний заробіток

Зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП)

Виявлення невідповідності працівника обійманій посади або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також відмова в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП)

Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП)

 

Порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП)

Тримісячний середній заробіток

* Зауважимо, що виплата вихідної допомоги працівникам, які призиваються на військову службу або направляються на альтернативну (невійськову) службу, чинною редакцією ст. 44 КЗпП не передбачена. Зміни, унесені до ст. 44 КЗпП Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI, які встановлювали обов’язок роботодавця виплачувати зазначеним особам вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних зарплат, визнано неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 02.05.2008 р. № 10-РП/2008). Це підтверджує Мінпраці в листі від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII особам, які призиваються на строкову військову службу, повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів державного бюджету. Порядок виплати цієї допомоги повинен встановити КМУ, однак наразі його не встановлено (лист Мінпраці від 07.09.2009 р. № 211/06/186-09).

 

Наведені в таблиці суми вихідної допомоги, передбачені ст. 44 КЗпП, є законодавчо встановленими мінімальними гарантіями, нижче яких роботодавець не має права виплачувати вихідну допомогу. Водночас він може встановити в колективному договорі виплату допомоги в сумі більшій, ніж передбаченаст. 44 КЗпП.

Виплата вихідної допомоги в більшому розмірі може бути передбачена також іншими законодавчими актами. Так, у разі звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП працівників, віднесених до I і II категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесені до категорії III, роботодавець зобов’язаний виплатити їм вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати (п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону ВР УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII (далі — Закон № 796)). У цьому випадку виплата вихідної допомоги здійснюється за рахунок коштів, перерахованих роботодавцю центрами з нарахування та виплати соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян (п.п. 6 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936).

Розрахунок суми вихідної допомоги здійснюється відповідно доПорядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100(далі — Порядок № 100). Послідовність дій при розрахунку вихідної допомоги така.

1. Визначаємо період, за який здійснюється обчислення заробітної плати. Згідно з абзацом третімп. 2 Порядку № 100 розрахунок суми вихідної допомоги провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передували місяцю звільнення.

Якщо впродовж останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо ж і впродовж цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня не зі своєї вини, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

2. Визначаємо кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства.

3. Визначаємо кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником, який звільняється, протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що включається до розрахунку).

4. Визначаємо виплати, які були нараховані працівнику в розрахунковому періоді та братимуть участь у розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку розміру вихідної допомоги. Перелік таких виплат наведено в п. 3 Порядку № 100. Не беруть участі в розрахунку середньої заробітної плати виплати, зазначені в п. 4 Порядку № 100, а також виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних та громадських обов’язків, щорічної та додаткової відпустки, відрядження тощо), та допомога по тимчасовій непрацездатності (абзац другий п. 4 Порядку № 100).

Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в розмірі, в якому вони нараховані, без виключення утримань податку, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Водночас, визначаючи виплати, що братимуть участь у розрахунку середньої заробітної плати, необхідно враховувати вимоги абзаців першого ідругого п. 3 Порядку № 100, згідно з якими квартальні премії, а також премії, нараховані за триваліший проміжок часу, уключаються до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Якщо кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати враховуються пропорційно часу,відпрацьованому в розрахунковому періоді.

5. Здійснюємо розрахунок середньомісячної заробітної плати. Відповідно до абзацу другого п. 8 Порядку № 100 розмір середньомісячної заробітної плати для нарахування вихідної допомоги дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та середньомісячної кількості робочих днів у розрахунковому періоді.

У свою чергу:

— середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні (інший фактично відпрацьований період, що враховується) на кількість відпрацьованих за цей період робочих днів;

— середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні 2 календарні місяці відповідно до графіка роботи підприємства, установленого з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, у загальному випадку розрахунок середньої заробітної плати для визначення розміру вихідної допомоги можна відобразити у вигляді формули:

ЗПср = ЗПф : РДф х РДг : 2,де

 ЗПср — середньомісячна заробітна плата для визначення розміру вихідної допомоги;

ЗПф — сума заробітної плати за фактично відпрацьовані працівником робочі дні протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що враховується) та інших виплат, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;

РДф — кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що враховується);

РДг — кількість робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства.

 Статтею 83 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено, що при звільненні працівнику виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні:

— щорічної відпустки;

— додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

До щорічних відпусток належать (ст. 4 Закону про відпустки):

— основна відпустка;

— додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами;

— додаткова відпустка за особливий характер праці;

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Зауважимо: додаткова відпустка, що надається на підставі п. 22 ч. 1 ст. 20 і п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 796, особам, віднесеним до 1 і 2 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на думку Мінпраці, не належить до щорічних відпусток, тому така відпустка не підлягає компенсації (див. листи від 17.11.2006 р. № 415/13/116-06; від 18.06.2007 р. № 150/13/133-07).

Право на щорічну відпустку мінімальної тривалості 24 календарні дні мають усі особи, які працюють на умовах трудового договору.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються відповідно до ст. 19 Закону про відпустки:

— жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

— жінці, яка має дитину-інваліда;

— жінці, яка всиновила дитину;

— одинокій матері, батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— особі, яка взяла дитину під опіку;

— одному з прийомних батьків.

Інші види оплачуваних відпусток (наприклад, навчальні, творчі відпустки), не використані працівником,компенсації не підлягають.

Компенсація за невикористану відпустку надається працівнику незалежно від причин звільнення.

Компенсації підлягають усі дні всіх не використаних працівником щорічних відпусток незалежно від того, скільки років вони не надавалися. Також законодавство не встановлює строків давності, після яких втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку здійснюється аналогічно розрахунку звичайних відпускних.

Алгоритм розрахунку компенсації за невикористану відпустку такий.

1. Визначаємо кількість невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації.

Розрахунок днів невикористаної щорічної відпустки можна здійснити за допомогою такої формули:

Дкомп = Двідп х (Квідпр - Пвідпр) : (Крік - Прік),де

Дкомп — кількість днів невикористаної відпустки, за які надається компенсація;

Двідп — загальна тривалість відпустки;

Квідпр — кількість календарних днів у поточному робочому році до дня звільнення, за які не надавалася відпустка;

Пвідпр — кількість святкових та неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, які припадають на поточний робочий рік до дня звільнення;

Крік — загальна кількість календарних днів у поточному робочому році;

Прік — загальна кількість святкових та неробочих днів у поточному робочому році.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менше 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості (ст. 24 Закону про відпустки). Якщо такі особи до звільнення пропрацювали менше 10 місяців, компенсація виплачується пропорційно відпрацьованому ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарного дня при тривалості відпустки 56, 42 і 28 календарних днів відповідно (п. 6 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346)).

Щодо розрахунку кількості днів невикористаних додаткових відпусток батькам, які мають дітей, зазначимо таке.

Додаткова відпустка батькам, які мають дітей, належить до соціальних відпусток та надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. У разі звільнення працівник має право на її використання або отримання компенсації за неї в повному обсязі, незалежно від відпрацьованого часу в цьому році. Нагадаємо: з 01.01.2010 р. тривалість відпустки на дітей становить 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Згідно з роз’ясненнями, наданими Мінпраці в листах від 25.08.2005 р. № 36-455, від 22.02.2008 р. № 33/13/116-08, від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10, від 21.07.2010 р. № 215/13/116-10, тривалість невикористаних соціальних відпусток працівникам, які мають дітей, повинна визначатися згідно з нормами законодавства, що діяли в тому році, за який надається компенсація.

2. Розраховуємо середньоденну зарплату. Середня заробітна плата визначається відповідно до Порядку № 100 виходячи із сумарного заробітку за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю виплати компенсації. Працівнику, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу по 1-ше число місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Середньоденна заробітна плата визначається за такою формулою:

ЗПср = ЗП : (Крік - Прік - Ч),де

ЗП — сума заробітної плати та інших виплат, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;

Ч — час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства чи з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді.

Що стосується виплат, які включаються до розрахунку середньої зарплати (ЗП), то їх перелік наведено в п. 3 Порядку № 100. Крім того, до розрахунку середньої зарплати для визначення суми компенсації за невикористану відпустку включаються також виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних та громадських обов’язків тощо), та допомоги по тимчасовій непрацездатності (абзац четвертий п. 3 Порядку № 100). Не беруть участі в розрахунку середньої заробітної плати виплати, зазначені в п. 4 Порядку № 100.

3. Розраховуємо суму компенсації за невикористану відпустку. Цей розрахунок покажемо у вигляді такої формули:

К = Дкомп х ЗПср,де

К — сума компенсації за невикористану відпустку;

ЗПср — середньоденна заробітна плата.

 Згідно зі ст. 127 КЗпП із сум заробітної плати, нарахованої працівнику при звільненні, з метою покриття його заборгованості перед підприємством, з якого він звільняється, роботодавець на підставі наказу (розпорядження) може здійснювати утримання:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;

2) для повернення сум, надмірно виплачених унаслідок рахункових помилок;

3) для погашення невитраченого та своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення в іншу місцевість; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав та розміру утримань;

4) при звільненні працівника до закінчення робочого року, у рахунок якого він уже отримав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки;

5) для відшкодування збитку, заподіяного з вини працівника підприємству, установі, організації.

Причому у випадках, перелічених у пп. 1 — 3, роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про утримання, якщо виконуються одночасно такі дві умови:

— не закінчився строк в один місяць із дня закінчення строку, установленого для повернення авансу, погашення заборгованості або із дня виплати неправильно обчисленої суми;

— працівник не оспорює підстав та розміру утримань.

В іншому разі видання такого наказу (розпорядження) є неправомірним. Зазначені суми може бути стягнуто з працівника тільки за рішенням суду.

Якщо працівник звільняється до закінчення робочого року, за який він вже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості перед підприємством роботодавець здійснює утримання із заробітної плати за дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

При проведенні утримання роботодавець зобов’язаний ураховувати обмеження, установлені п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП і ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки, якими визначаються випадки, коли таке утримання не здійснюється. Згідно з наведеними нормами це випадки звільнення працівника у зв’язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);

2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України (п. 5 ст. 36 КЗпП);

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);

4) змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);

5) виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);

6) нез’явленням на роботу більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (п. 5 ст. 40 КЗпП);

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Також не здійснюється утримання із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки в разі смерті працівника.

Зауважимо: крім наведеного переліку виплат, при проведенні остаточного розрахунку із заробітної плати працівника можуть здійснюватися утримання за виконавчими листами (наприклад, аліменти, відшкодування шкоди тощо). Розмір утримань із заробітної плати працівника за виконавчими листами обчислюється виходячи із суми, яка залишається після утримання податків (ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV (далі — Закон № 606)). Перелік видів доходів, з яких проводиться утримання аліментів, затверджено постановою КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26.02.93 р. № 146. Згідно з цим документом утримання аліментів із сум вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли працівник при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років, не здійснюється.

Припиняючи нарахування та виплату за виконавчими листами у зв’язку зі звільненням працівника-боржника, роботодавець зобов’язаний протягом 
3 днів повідомити державного виконавця про причину припинення виплат за в
иконавчими листами та вказати нове місце роботи, проживання або навчання працівника-боржника, якщо вони відомі (ч. 2 ст. 69 Закону № 606).

Звертаємо увагу: проводячи утримання із суми заробітної плати, нарахованої працівнику при звільненні, роботодавець зобов’язаний дотримуватись вимог ст. 128 КЗпП, що встановлюють обмеження розміру відрахувань із заробітної плати працівника. Так, згідно із зазначеною нормою загальний розмір проведених відрахувань при кожній виплаті заробітної плати працівнику не може перевищувати 20 %, а в деяких випадках, окремо передбачених законодавством (наприклад, при відрахуванні із заробітної плати за декількома виконавчими документами), — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Розмір відрахувань із заробітної плати в цьому випадку не може перевищувати 70 %.

 Строки розрахунку при звільненні встановлено ст. 116 КЗпП.

При звільненні працівника виплата всіх належних йому сум здійснюється в день звільнення, яким у загальному випадку вважається останній робочий день.

Про нараховані суми власник або уповноважений ним орган зобов’язаний письмово повідомити працівника перед виплатою (ч. 1 ст. 116 КЗпП). Оскільки форму повідомлення законодавчо не встановлено, то роботодавець має право її визначити самостійно. Таким повідомленням, наприклад, може бути як розрахунковий лист, так і спеціально розроблена підприємством форма.

Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми має бути виплачено не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розміри сум, належних працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у зазначений вище строк виплатити працівнику суму, що не оспорюється.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у зазначені вище строки за відсутності спору про їх розмір роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП), а при непроведенні його до розгляду справи в суді — по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13 (далі — постанова № 13)).

За наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки, якщо спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ст. 117 КЗпП). При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частини, яку вона складала в заявлених вимогах, істотності цієї частини порівняно з середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (абзац другий п. 20 постанови № 13).

Крім того, у разі порушення роботодавцем строку видачі трудової книжки працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 4 ст. 235 КЗпП).Розрахунок середнього заробітку в наведених випадках здійснюється відповідно до Порядку № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці.

Якщо виплата за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку з працівником або за несвоєчасну видачу трудової книжки здійснюється за рішенням суду, то роботодавцю необхідно врахувати такі особливості. Суми таких виплат прямо вказуються у рішенні суду, причому без утримання обов’язкових платежів, які сплачуються згідно з чинним законодавством. Тому для уникнення непотрібних проблем рекомендуємо роботодавцю простежити за тим, щоб у резолютивній частині рішення було зазначено, що суд визначив суму заробітку, який підлягає нарахуванню, без утримань обов’язкових платежів. Якщо все ж такої вказівки не буде, роботодавець може звернутися до суду за роз’ясненням рішення суду, і вже в роз’ясненні суд укаже на те, що належна до виплати сума середньої зарплати за час вимушеного прогулу визначена без відповідних утримань.

Усе це необхідно для того, щоб роботодавець у разі добровільного виконання рішення суду мав можливість утримати з нарахованої за вимушений прогул або за несвоєчасний розрахунок зарплати обов’язкові платежі. В іншому разі він вимушений буде їх заплатити за рахунок своїх коштів.

Розібравшись з особливостями розрахунку заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, а також середньої заробітної плати за затримку остаточного розрахунку та видачі трудової книжки, перейдемо до відображення зазначених виплат в податковому та бухгалтерському обліку.

 

2.2. Первинний облік з оплати праці

Облік основного складу працівників має забезпечити систематичне одержання даних про чисельність працівників на підприємстві, а також за його структурними підрозділами, про склад працівників за статтю, віком, категоріями персоналу, посадами, спеціальностями, освітою, стажем роботи та іншими ознаками.

Державний комітет статистики Украіни наказом « Про затвердження типоових форм первинноі облікової документаціі зі цістатистики праці» від 5 грудня 2008р. №489 затвердив типові форми первинноі облікової документаціі підприємств, установ, організацій щодо обліку особового складу, використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати:

-№ П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу»;

-№ П-2 «Особова картка працівника»;

-№ П-3 «Наказ  (розпорядження) про надання відпустки»;

-№ П-4 «Наказ  (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)»;

-№ П-5 «Табель обліку використання робочого часу»;

-№ П-6 «Розрахунково-платіжні відомость працівника»;

-№ П-7 «Розрахунково-платіжні відомость (зведена)».

Для оформлення прийняття працівників на роботу та іх облік на підприємстві застосовується «Наказ про прийняття на роботу» за типовою формою №П-1. Наказ складається у відділі кадрів на підставі заяви працівника.

В наказі зазначається назва структурного підрозділу, професія (посада), квалішікація, умови прийняття на роботу (на конкурсній основі, за умовами контракту, зі строком прибування, на час виконання певноі роботи, на період відсутності основного працівника та ін.), умови роботи (основна, за сумісництвом, тривалість робочого дня (тижня)), розмір окладу (тарифна ставка).

Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуть іі на кожного працівника, який пропрацював на підприємстві понад 5 років, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Порядок веденнч трудових книжок визначено «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» (затв. наказом Міністерства праці Украіни, Міністерства юстицій Украіни, Міністерства соціального захисту населення Украіни від 29 липня 1993 р. №58).   

Первинні документи по обліку праці і заробітної плати, що надходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (Додаток).

Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з робітниками і службовцями. Вони містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати і суми, що належать видачі на руки. Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей служать:

  •  табель використання робочого часу (для нарахування заробітної плати та всіх інших оплат, в основу яких покладено час - доплати за роботу в нічний і понадурочний час, оплата простоїв, за час непрацездатності тощо)(Додаток);
  •  накопичувальні картки виробітку і заробітної плати (для робітників-відрядників);
  •  довідки-розрахунки бухгалтерії (за всіма видами додаткової заробітної плати і допомоги по тимчасовій непрацездатності);
  •  розрахункові відомості за минулий місяць (для розрахунку сум утримань прибуткового податку з доходів громадян);
  •  рішення судових органів (на утримання за виконавчими листками);
  •  заяви працівників на різні види перерахувань;
  •  платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) тощо.

2.3.Фінансовий облік розрахунків з оплати праці

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємство здійснює на пасивному рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" за субрахунком:

661 "Розрахунки за заробітною платою".

По кредиту субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображаються суми нарахованої основної і додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибуткового податку, ЄСВ, за виконавчими листками та інші утримання). Звідси в бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 "Розрахунки за заробітною платою" і дебету рахунку 801 «Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи» (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці), при наявності спец рахунку використовують рахунок 811 «Видатки за коштами, отриманні як  плата послуг», 652 "По соціальному страхуванню" (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування) та ін.

Суми утримань із заробітної плати працівників підприємства відображаються записом по дебету рахунка 661 "Розрахунки по заробітній платі" в кореспонденції з кредитом рахунків: 641 "Розрахунки за податками" (на суму утриманого прибуткового податку, що підлягає перерахуванню до бюджету); 651 "За пенсійним забезпеченням" (на суму утримані збору до Пенсійного фонду); 653 "За страхуванням на випадок безробіття" (на суму утримань збору до Фонду соціального страхування на випадок безробіття); 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (на суму утримань за виконавчими листками) та ін.

Після проведення всіх нарахувань складається меморіальний ордер №5. В якому відображається зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та кореспонденція рахунків.

Зміст операціі

Д-т субрахунків

К-т субрахунків

Нараховано заробітної плати

801

661

Нараховано лікарняних з/п

801

661

Нараховано на оздоровлення

801

661

Нараховано ЄСВ 36.3%

801

651

Нараховано ЄСВ 33.2% з/п

801

651/3

Нараховано ЄСВ 8.41%

801

651/2

Нараховано ЄСВ 34.7%

801

651/6

Нараховано ЄСВ 33.2% соц.стр.

801

651/3

Нараховано ЄСВ 8.41%

801

651/2

Утримано подато з доходів

661

641/3

Утримано ЄСВ 3.6%

661

651/4

Утримано ЄСВ 2.6%

661

651/7

Утримано ЄСВ 2%

661

651/5

Утримано членських поф внесків 1%

661

666

Утримано членських поф внесків 2%

661

666

Утримано аліменти

661

668

Утримано штраши

661

641/7

Також для відображення лікарняних отриманих та виплачених за рахунок фонду соціального страхування складається окремий меморіальний ордер №5.

Зміст операціі

Д-т субрахунків

К-т субрахунків

Нараховано лікарняних

652

661

Утримано подато з доходів

661

641/3

Утримано ЄСВ 2%

661

651/5

Таким чином ми бачимо що нарахування на лікарняні не відображаються в данному меморіальному ордері, а відображаються в меморіальному ордері по нахахуванню загробної плати. Томущо ці витрати покладаються на роботодавця.

На основі меморіальних ордерів №5 складається зведенний журнал ордер № 5 (бюджет, спец рахунок, лікарняні) для полегшення відображення операцій в головній книзі.

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті ведеться в картках - особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.

 Порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ визначається виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464). Базою для нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, п.п. 4.3.5 Інструкції № 21-5). Для визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, роботодавцям слід керуватися Інструкцією від 13.01.2004 р. № 5. Крім того, на виконання ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 КМУ розробив Перелік від 22.12.2010 р. № 1170, який містить виплати, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ.

Інформацію щодо необхідності обкладення ЄСВ виплат, які можуть провадитися працівнику, що звільняється.

 

Виплата

Інформація щодо включення до бази нарахування ЄСВ

Підстава

1

2

3

Заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення

Уключається до бази нарахування ЄСВ

Входить до фонду оплати праці згідно з розд. 2 Інструкції № 5

Вихідна допомога 
в разі звільнення

Не включається до бази нарахування ЄСВ

Не входить до фонду оплати праці (п.п. 3.8 Інструкції № 5) та зазначена в п. 4 розд. I Переліку № 1170 у складі виплат, на які не здійснюється нарахування ЄСВ

Компенсація за невикористані дні відпустки

Уключається до бази нарахування ЄСВ

Входить до складу фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5)

Виплата за затримку остаточного розрахунку

Не включається до бази нарахування ЄСВ

Належить до інших виплат, які не входять до фонду оплати праці (п.п. 3.9 Інструкції № 5), та зазначена в п. 5 розд. I Переліку № 1170 у складі виплат, на які не здійснюється нарахування ЄСВ.

Виплата за затримку видачі трудової книжки

Уключається до бази нарахування ЄСВ

Входить до складу фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5)

 

Виплати, які включаються до бази нарахування ЄСВпідлягають відображенню у Звіті з ЄСВ за формою додатка 4 до Порядку формування і подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2.

Податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО). Заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та виплати, які роботодавець здійснює у зв’язку із затримкою остаточного розрахунку та видачі трудової книжки включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та обкладаються ПДФО за ставками, передбаченими п. 167.1 ПКУ:

— за ставкою 15 % — для доходу, сума якого не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року;

— за ставкою 17 % — із суми перевищення.

У зв’язку з тим, що грошова компенсація за невикористану відпустку входить до складу додаткової заробітної плати, вона обкладається ПДФО у складі зарплати за правилами, передбаченими для заробітної плати, а саме:

— при визначенні бази оподаткування зменшується на суму ЄСВ у частині утримань та на суму податкової соціальної пільги (далі — ПСП) (за наявності права на неї);

— ураховується при визначенні граничного розміру доходу, що дає право на ПСП. 

З 01.01.2011 р. у місяці звільнення до зарплати працівника, який має право на застосування ПСП, може включатися пільга незалежно від кількості відпрацьованих ним у такому місяці днів (п.п. 169.3.4 ПКУ).

Що стосується вихідної допомоги, яка виплачується в разі звільнення працівника, то із роз’яснень, наведених у листі ДПАУ від 09.03.2011 р. № 4628/6/17-0715, можна зробити висновок, що для цілей обкладення ПДФО вихідна допомога не є заробітною платою. На думку податківців, вона належить до складу загального оподатковуваного доходу на підставі п.п. 164.2.18 ПКУ, тоді як доходи у вигляді зарплати включаються на підставі п.п. 164.2.1 ПКУ. Отже, ПСП до вихідної допомоги не застосовується і ця виплата не враховується при визначенні права на ПСП.

Середня заробітна плата за затримку остаточного розрахунку виплачується колишньому працівнику, який на момент виплати вже не перебуває у трудових відносинах з підприємством, про що є відповідний запис у трудовій книжці. Крім того, ця виплата не входить до фонду оплати праці (п. 3.9 Інструкції № 5), а отже, не є заробітною платою для цілей обкладення ПДФО. ПСП до неї не застосовується і вона не враховується при визначенні права на ПСП.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, виплата якого здійснюється у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки працівнику, для цілей обкладення ПДФО, на нашу думку, є заробітною платою. Як зазначалося раніше, він уключається до фонду оплати праці на підставі п.п. 2.2.12 Інструкції № 5.

У зв’язку з цим:

1) уся сума середньої зарплати за час вимушеного прогулу включається до оподатковуваного доходу місяця, в якому вона нарахована;

2) застосовується та ставка податку з доходів, яка діє на момент нарахування суми середньої зарплати за час вимушеного прогулу;

3) уся сума середньої зарплати за час вимушеного прогулу порівнюється з граничною величиною доходу, що дає право на застосування ПСП.

При проведенні остаточного розрахунку роботодавець зобов’язаний провести перерахунок сум доходів, нарахованих працівнику, який звільняється, у вигляді заробітної плати, утриманого ПДФО, а також суми наданої ПСП (у разі наявності права на неї) (п.п. «в» п.п. 169.4.2, п.п. 169.4.3 ПКУ).

Перерахунок здійснюється за кожний місяць звітного року до моменту звільнення. При проведенні перерахунку уточнюються нараховані та виплачені доходи з урахуванням сум, нарахованих безпосередньо за відповідний місяць (відпускних, лікарняних тощо), правильність нарахування ПДФО за кожний місяць, наявність підстав для застосування ПСП та виправляються допущені помилки, пов’язані з нарахуванням та оподаткуванням доходів, а також застосуванням ПСП.

Недоплата стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу працівника, який звільняється, за відповідний місяць (після його оподаткування), а в разі недостатності суми такого доходу — непогашена частина недоплати включається до складу податкового зобов’язання працівника за результатами звітного податкового року та сплачується самим працівником (п.п. 169.4.4 ПКУ).

Що стосується переплати з ПДФО, то роботодавцем на суму такої переплати зменшується сума нарахованого податкового зобов’язання працівника в місяці звільнення. Якщо ж сума переплати перевищує суму ПДФО, нарахованого в останньому місяці роботи, то сума перевищення підлягає відшкодуванню з бюджету за результатами звітного року. Для цього працівник повинен вести облік доходів та витрат у Книзі обліку доходів та витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1022, та подати до 1 травня року, наступного за звітним, річну декларацію про майновий стан і доходи, в якій задекларувати суму переплати ПДФО.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ роботодавець  відображає:

— заробітну плату за фактично відпрацьований час у місяці звільнення, компенсацію за невикористані дні відпустки, середній заробіток за час вимушеного прогулу та середню зарплату за затримку остаточного розрахунку з ознакою доходу «101»;

— вихідну допомогу при звільненні з ознакою доходу «127».

Суми вихідної допомоги при звільненні в розмірі, передбаченому чинним законодавством,уключаються до витрат на підставі п. 142.2 ПКУ. Сума перевищення над законодавчо встановленим розміром до складу витрат не включається.

Суми, нараховані працівникам за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, на нашу думку, не включаються до витрат, оскільки вони є свого роду штрафною санкцією, що накладається на роботодавця за несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником.

 

Виплата

ЄСВ

ПДФО

Витрати

Заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення

+

+

+

Вихідна допомога в разі звільнення

-

+

+ / -

Компенсація за невикористані дні відпустки

+

+

+

Виплата за затримку остаточного розрахунку

-

+

-

Виплата за затримку видачі трудової книжки

+

+

+

Умовні позначення:

«+» — обкладається ЄСВ (ПДФО) або включається до складу витрат підприємства;

«-» — не обкладається ЄСВ (ПДФО) або не включається до складу витрат підприємства.

 Крім того, варто звернути увагу у разі звільнення працівника у зв’язку з його переведенням на інше підприємство, в установу, організацію (п. 5 ст. 36 КЗпП) компенсація за невикористані дні щорічної відпустки може бути або виплачена йому на руки в загальному порядку, або за його бажанням перерахована на рахунок підприємства, на яке працівник переводиться.

Розрахунок та нарахування сум компенсації за невикористану відпустку, нарахування (утримання) та сплату ЄСВ, а також утримання та перерахування ПДФО, на наш погляд, має здійснювати підприємство, з якого звільняється працівник. Витрати, пов’язані з нарахуванням суми компенсації, а також нарахована сума ЄСВ уключаються до складу витрат такого підприємства.

Відомості про виплачену компенсацію колишній роботодавець повинен відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ та у звітності щодо ЄСВ.

3.Звітність Кілійського УВГ щодо розрахунків з оплати праці

Складання звітності в бюджетних установах завершує повний цикл бухгалтерської обробки даних, які накопичуються в облікових реєстрах.

Особливості бухгалтерської звітності в бюджетних організаціях:

· обов’язковість та державне регламентуванння, що випливає з характеру затвердження бюджету. Держава через Міністерство фінансів суворо регламентує склад і порядок складання звітності, терміни її подання, розгляд та затвердження. Усі бюджетні організації, установи повинні дотримуватись правил та термінів складання звітності, подавати її в установленому обсязі;

· єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

· методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їх обов’язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів і видатків;

· достовірність звітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіх рівнів, що також необхідна для успішного виконання показників бюджету як за доходами, так і видатками, для своєчасного реагування на відхилення. Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан організації, а також результати її діяльності. Достовірною вважається бухгалтерська звітність, сформульована та складена з урахуванням правил, встановлених нормативними актами системи нормативного регулювання;

· простота, зрозумілість, доступність та прозорість звітності, які необхідні для широкого залучення всіх працівників до управління, активізація людського фактора. Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недоліки діяльності окремих керівників;

· цілісність – вимога, пов’язана з необхідністю включення в бухгалтерську звітність даних про всі господарські операції, які здійснюються організацією як юридичною особою в цілому;

· послідовність, що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Звітність про виконання бюджету – це метод узагальнення планових і звітних показників, приведених в таку систему, яка характеризує виконання бюджету, зобов’язань, затверджених кошторисами за відповідний звітний період.

Звітність про виконання кошторису доходів і видатків – це система показників, яка характеризує виконання бюджету та допомагає регулюванню діяльності організації та установи за відповідний звітний період часу.

Звітність, яку надають установи та організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, можна умовно поділити на такі види:

· за складом: а) місячна; б) квартальна; в) річна;

· за обсягом: а) зведена; б) вища організація; в) органи Державного казначейства;

· за місцем подання:

а) звітність, яка подається Рахунковій палаті;

б) звітність, яка подається в органи податкової служби;

в) звітність, яка подається в органи статистики;

г) звітність, яка подається в інші органи.

· залежно від використання коштів

а) звітність за бюджетними коштами;

б) звітність за спеціальними коштами;

в) звітність за сумами за дорученнями та за іншими позабюджетними коштами.

Річні звіти складаються за звітний рік, яким вважається період з 1 січня до 31 грудня включно.

Форми звітності заповнюються в гривнях, а зведені звіти головних розпорядників – у тисячах гривень з одним десятковим знаком. У формах бухгалтерських звітів наводяться всі передбачені показники. У випадках незаповнення тієї чи іншої статті (рядка, графи) через відсутність активів, пасивів, операцій ця стаття прокреслюється.

До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником установи пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій з урегулювання розбіжностей фактичної наявності цінностей відповідні записи мають бути внесені до реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку. Суми статей балансу за коштами на рахунках у банках, банківськими позиками, дані про рух фінансування з бюджету та позабюджетних фондів повинні відповідати відомостям, вказаним у виписках банків. Відображення у балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені, не допускається.

Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер установи, в централізованих бухгалтеріях – керівник цього органу управління установи, при якому вона утворена, і головний бухгалтер. Крім того, звіти про виконання плану за штатами і контингентами у міністерствах, відомствах, управліннях (відділах) держадміністрацій підписує керівник фінансової служби.

У бухгалтерських звітах не повинно бути жодних підчисток і помарок. Виправлення помилок у звітах здійснюється з дотриманням вимог, встановлених закнодавством.

 Строки подання річних звітів установами встановлюються організаціями, до яких подаються ці звіти.

Кожний бухгалтерський звіт установи до подання його у визначені органи розглядається і затверджується у порядку, встановленому законодавством та установчими документами організації.

Річні бухгалтерські звіти подаються:

· вищій установі;

· органу Державного казначейства – при отриманні асигнувань з державного бюджету;

· органу Державної статистики – при окремих вказівках.

Зведені річні звіти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади подаються до Управління бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Державного казначейства України керівниками бухгалтерських служб цих установ після перевірки даних про асигнування Управлінням оперативно-касового планування видатків Головного управління Державного казначейства України та перевірки форми № 3 “Звіт про виконання плану за штатами і контингентами” галузевими управліннями Міністерства фінансів України.

Інформаційність річного звіту повинна бути доповнена пояснювальною запискою, яка є обов’язковим додатком до річного звіту. Її обсяг та зміст не регламентовані, хоча навряд чи доцільно перевантажувати записку переліченням показників, які безпосередньо читаються за формами звітності. Разом з тим, у пояснювальній записці наводяться пояснення основних факторів, які вплинули на господарські та фінансові результати роботи установи, висвітлюється її фінансовий та майновий стан. Крім того, тут знаходять своє відображення відомості про намір установи змінити на майбутній рік методологію подачі окремих господарських і майнових операцій, коштів та розрахунків, а також подачу інформацію про дебіторів, що мають найбільшу прострочену заборгованість, із зазначенням суми боргу.

У поясненнях до звіту всі установи наводять курс, за яким при складанні річного бухгалтерського звіту був здійснений перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті у грошову одиницю, що діє на території України, а також пояснюють причини змін вступного балансу на початок року.

Для керівництва бюджетною установою потрібно мати достовірну та вичерпну інформацію про загальний обсяг використання, джерела утворення, стан та розміщення коштів. Такі дані отримують за допомогою одного з елементів методу бухгалтерського обліку – бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс бюджетної установи – це метод відображення та групування на визначену дату, як правило на 1-е число, засобів бюджетної установи за видами, розміщенням, використанням та джерелами їх утворення в грошовій оцінці.

Засоби бюджетної установи та джерела їх утворення в балансі показуються за статтями.

Стаття балансу – це складова активу і пасиву, яка характеризує групу економічно однорідних господарських засобів та джерел їх утворення.

Статті балансу, в свою чергу, об’єднуються в економічно однорідні групи – розділи балансу.

Актив балансу бюджетної установи складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати.

У пасиві балансу відображаються джерела утворення засобів. Основним джерелом утворення господарських засобів бюджетної установи є асигнування з бюджету.

Пасив балансу бюджетної установи складається з трьох розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Зобов’язання.

ІІІ. Доходи.

Структура балансу бюджетної установи суттєво відрізняється від балансу госпрозрахункової.

Баланс складається на підставі звірених даних синтетичного та аналітичного обліку на кінець звітного періоду. Залишки на рахунках обліку на початок року повинні бути тотожні відповідним даним на кінець року в балансі за попередній період.

Установи складають єдиний баланс за всіма коштами загального і спеціального фондів.

Кожна установа заповнює в балансі тільки ті рядки, які відносяться до її діяльності.

Зокрема заробітна плата бюджетного фонду відображається в «Звіті про надходження та використання коштів загольного фонду ( форма №2д, №2м)». За КЕКВ 2111 код рядка 050  нарахована заробітна, а КЕКВ 2120 код рядка 070 нарахування на заробітну плату. Заробітна плата спеціального фонду відображається в «Звіті про надходження і викаристання коштів, отриманих як плата за послуги ( форма №4-1д, №4-1м)». За КЕКВ 2111 код рядка 110  нарахована заробітна, а КЕКВ 2120 код рядка 130 нарахування на заробітну плату. Також в «Звіті про рух грошових коштів» відображаються суми, отриманих коштів від фонду соціального страхування на виплату лікарняних за рахунок фонду за кодом рядка 301.

Висновки та пропозиціі

На сьогодні Україна знаходиться в процесі економічного розвитку, що не може не відбиватися на всіх сферах життя країни. Найголовнішою з них є бюджетна сфера. Через це зростає необхідність удосконалення ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ, а саме його комп’ютеризація.

Застосування комп'ютерних технологій дозволяє автоматизувати робоче місце бухгалтера й покращити процес реєстрації господарських операцій. При роботі бухгалтера застосовується зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів. Саме така форма ведення обліку сьогодні необхідна в бюджетних установах, адже це дозволить підвищити оперативність управління бюджетними ресурсами, посилити контроль за їх цільовим використанням.

Основними перепонами на шляху ефективного функціонування і діяльності бюджетних установ є: постатейне кошторисне фінансування, яке не створює стимулів до пошуку шляхів оптимального використання наявних ресурсів; кошти виділяються на їх утримання, а не на покриття витрат відповідно до обсягів виконаних послуг; розподіл коштів здійснюється відповідно до застарілих підходів; брак фінансування не дозволяє здійснювати своєчасне оновлення морально і фізично застарілих основних засобів; система фінансового і статистичного обліку та звітності не дозволяє одержати інформацію, необхідну для ефективного планування і розподілу ресурсів .В умовах обмеженого обсягу бюджетних ресурсів зростає роль власних надходжень як джерела фінансування установ державного сектора. У сучасних умовах питома вага спеціальних коштів у кошторисі доходів і видатків окремих установ значна, тому важливого значення набуває правильно організований облік цих коштів. У загальній системі бухгалтерського обліку бюджетних установ саме облік доходів і видатків є найскладнішим і найвідповідальнішим, про що свідчить традиційна друга назва системи - бухгалтерський облік виконання кошторису доходів і видатків . Використання синтетичних та аналітичних рахунків для органів державного сектора передбачає, зокрема,відокремлення при обліку результатів діяльності доходів і видатків за загальним та спеціальним фондами, та роздільний облік результатів виконання кошторису за даними фондами.

Сучасний етап переходу економіки України до ринку, що характеризується спадом виробництва і поглиблення кризових явищ в економіці, зниженням життєвого рівня населення, офіційним безробіттям та розладом фінансової системи, вимагає пошуку шляхів забезпечення високого рівня добробуту народу на основі раціональної організації оплати праці і створення достатньої кількості робочих місць, комплексного реформування всіх складових систем економічних відносин, включаючи відносини власності та присвоєння тощо. Система оплати праці і матеріального стимулювання має відповідати вимогам прискорення науково-технічного прогресу, переходу на інтенсивні методи господарювання. Тому усе це може бути досягнуто за умови створення належної системи обліку і контролю за витратами праці та її  оплатою. Ці завдання щодо  організації оплати праці  стоять перед бухгалтерським обліком.

Література

  1.  Конституція України, 1996 р.
  2.  Кодекс законів про працю, 1996 р.
  3.  Закон України «Про оплату праці», 1995 р.
  4.  Закон України «Про відпустки», 1996 р.
  5.  Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», 2010 р.
  6.  Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06, 12,2013 р. № 5515-VI.
  7.  Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 №504/96-ВР.
  8.  Постанова КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок №100).
  9.  Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б.. Кисла В.І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: Навч.-практ.посібник. – Київ, ЦУЛ, 2010. – 536 с.
  10.  Лишеленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник. – Київ: ЦНЛ, 2005. – 528 с.
  11.  Рудницький В.С., Лазаришина І.Д., Бачинський В.І., Поліщук В.Л. Організація первинного обліку та економічного аналізу на прикладі підприємств торгівлі: Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 480 с.
  12.  Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV, зі змінами і доповненнями.
  13.  Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI.
  14.  Податковий кодекс України : кодекс вiд 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
  15.  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій. Затв. Мінфінансів України від 30.11.99 р., №291.
  16.  Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон : наказ Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року №362.
  17.  Інструкція зі статистики зарплати. Затв. Наказом Мінстату України від 13.01.2004 р. N 5.
  18.  Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності : наказ Міністерства фінансів України 28 березня 2013 року № 433.
  19.  Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності : наказ Міністерства фінансів України 11 квітня 2013 року №476.
  20.  Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій. – К.: КНЕУ, 2000. – 216с.
  21.  Джога Р.Т., Свірко С.В., Сінельник Л.М. Бухгалтерський облік в бюджетних установах. Підручник. К.: КНЕУ, 2003. – 483с.
  22.  Вербицкая Л.В. Теория и организация бухгалтерского учета. К.: «Логос», 2005. – 170с.
  23.  Інструкція зі статистики кількості працівників: Затверджено наказом ДКСУ від 28,09,05р.№286.
  24.  Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07,12,84р. №8073-Х
  25.  Закон У Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170
  26.  Лист № 31-18030-07-21/27231 — лист Мінфіну України від 12.10.2009 р. № 31-18030-07-21/27231 «Щодо відшкодування добових у разі оформлення службового відрядження на один день»
  27.  Лист Мінсоцполітики України від 20.10.11 р. № 307/13/133-11 "Що до права на додаткову відпустку працівників" (Витяг).
  28.  Постанова КМУ від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
  29.  Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Розряд

Коефіцієнт

01.01.2013

01.12.2013

Оклад
згідно ро
зряду

Оклад
(тарифна ста
вка)

Оклад
згідно ро
зряду

Оклад
(тарифна ста
вка)

1

1,00

845,00

1147

928,00

1218

2

1,09

921,05

1152

1011,52

1223

3

1,18

997,10

1162

1095,04

1233

4

1,27

1073,15

1172

1178,56

1243

5

1,36

1149,20

1182

1262,08

1262

6

1,45

1225,25

1225

1345,60

1346

7

1,54

1301,30

1301

1429,12

1429

8

1,64

1385,80

1386

1521,92

1522

9

1,73

1461,85

1462

1605,44

1605

10

1,82

1537,90

1538

1688,96

1689

11

1,97

1664,65

1665

1828,16

1828

12

2,12

1791,40

1791

1967,36

1967

13

2,27

1918,15

1918

2106,56

2107

14

2,42

2044,90

2045

2245,76

2246

15

2,58

2180,10

2180

2394,24

2394

16

2,79

2357,55

2358

2589,12

2589

17

3,00

2535,00

2535

2784,00

2784

18

3,21

2712,45

2712

2978,88

2979

19

3,42

2889,90

2890

3173,76

3174

20

3,64

3075,80

3076

3377,92

3378

21

3,85

3253,25

3253

3572,80

3573

22

4,06

3430,70

3431

3767,68

3768

23

4,27

3608,15

3608

3962,56

3963

24

4,36

3684,20

3684

4046,08

4046

25

4,51

3810,95

3811

4185,28

4185

Додаток 2


з/п

Показник

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

2013 р.

1

Кількість календарних днів

31

28

31

30

31

30

31

31

30

31

30

31

365

2

Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято)

2
(1, 7)

-

1 (8)

 


(1, 2, 5, 9)


(23, 28)

-

1 (24)

-

-

-

-

10

3

Кількість вихідних днів

8

8

10

8

8

10

8

9

9

8

9

9

104

4

Кількість днів, робота в які не проводиться

10

8

11

8

12

12

8

10

9

8

9

9

114

5

Кількість робочих днів

21

20

20

22

19

18

23

21

21

23

21

22

251

6

Кількість днів, що передують святковим та неробочим, в які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на одну годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)

 

-

1 (7)

1 (30)

1 (8)

1 (27)

-

1 (23)

-

-

-

1 (31)

6

Норма тривалості робочого часу, год.

7

при 40-годинному робочому тижні

168

160

159

175

151

143

184

167

168

184

168

175

2002

8

39-годинному робочому тижні

163,8

156

156

171,6

148,2

140,4

179,4

163,8

163,8

179,4

163,8

171,6

1957,8

9

38,5-годинному робочому тижні

161,7

154

154

169,4

146,3

138,6

177,1

161,7

161,7

177,1

161,7

169,4

1932,7

10

36-годинному робочому тижні

151,2

144

144

158,4

136,8

129,6

165,6

151,2

151,2

165,6

151,2

158,4

1807,2

11

33-годинному робочому тижні

138,6

132

132

145,2

125,4

118,8

151,8

138,6

138,6

151,8

138,6

145,2

1656,6

12

30-годинному робочому тижні

126

120

120

132

114

108

138

126

126

138

126

132

1506

13

25-годинному робочому тижні

105

100

100

110

95

90

115

105

105

115

105

110

1255

14

24-годинному робочому тижні

100,8

96

96

105,6

91,2

86,4

110,4

100,8

100,8

110,4

100,8

105,6

1204,8

15

20-годинному робочому тижні

84

80

80

88

76

72

92

84

84

92

84

88

1004

16

18-годинному робочому тижні

75,6

72

72

79,2

68,4

64,8

82,8

75,6

75,6

82,8

75,6

79,2

903,6


PAGE  50


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

56314. Tabagisme-l’ENNEMI de l’homme 102 KB
  Tous les participants recoivent les feuilles de papier. Le professeur dit: «Le soleil au centre - c’est le centre de l’univers. Il doit être lié par des lignes avec des étoiles autour du soleil. Ces lignes portent les noms : ma couleur préférée ;
56316. ТАБЛИЦІ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ 209.5 KB
  Принцип використання таблиць полягає в тому, що вони спонукають учнів згадати орфографічне правило на основі зіставлення поданих у таблиці прикладів. Порівнюючи праву і ліву колонки, учень пояснює суперечливі на перший погляд приклади, аргументуючи їх відповідними правилами, винятками.
56317. Періодичний закон Д.І. Менделєєва 121 KB
  Мета: ознайомити учнів з періодичним законом хімічних елементів; формувати уявлення про періодичну зміну властивостей хімічних елементів; показати загальну залежність і розвиток неорганічної природи...
56318. Програми роботи з таблицями 78.5 KB
  Ми завершуємо ознайомлення з табличними величинами та програмами роботи з таблицями. Ви вмієте описувати масиви, вводити і виводити елементи масивів, складати програми опрацювання табличних величин. Але треба бути уважним і добре розуміти, що робиш і для чого.
56319. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ НАПИСАННЯ ТЕКСТУ НАУКОВОЇ РОБОТИ ТА ЙОГО ОФОРМЛЕННЯ 24.36 KB
  Які існують прийоми осмислення тексту (і виділення інформаційно-смислових блоків)? Психологи називають три такі прийоми: виділення смислових опорних пунктів (або ключових слів), антиципація та реціпація
56320. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧБОВИХ ТА УЧБОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ НА ПРИКЛАДІ УЧБОВОГО РЕФЕРАТУ, КОНТРОЛЬНОЇ Й КУРСОВОЇ РОБОТИ 18.36 KB
  Реферат (від латинського refezo – доповідаю, повідомляю) – це короткий виклад змісту документа або його частини, що включає основні фактичні відомості та висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом і доцільності звернення до нього.
56321. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧБОВИХ ТА УЧБОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ НА ПРИКЛАДІ ДИПЛОМНОЇ (ВИПУСКНОЇ) РОБОТИ 17.12 KB
  Дипломна робота – це вид навчально-дослідницької діяльності, орієнтованої на розвиток вміння самостійно виконувати науковий аналіз питань, пов'язаних із специфікою освоюваної професії. Дипломна робота є заключним періодом навчання у вищій школі, так як вона виконується на випускному курсі під керівництвом наукового керівника.
56322. Нацистский «новый порядок» в Европе 110 KB
  Движение Сопротивления в Европе Цели движения Сопротивления: Движение Сопротивления –- это освободительное движение в оккупированных странах Формы движения Сопротивления против внешнего и внутреннего фашизма и установленного фашистами порядка.