95563

Удосконалення управління виробництвом сільськогосподарської продукції в ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Курсовая

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Кищенці». Аналіз виробництва продукції в ТОВ «Кищенці». Аналіз структури управління ТОВ «Кищенці». Аналіз функції управління підрозділами ТОВ «Кищенці». Розрахунок економічної ефективності удосконалення управління виробництвом в ТОВ «Кищенці»...

Украинкский

2015-09-24

662.5 KB

10 чел.

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Уманський національний університет садівництва

факультет менеджменту

Кафедра менеджменту організацій

КУРСОВА РОБОТА

З «менеджменту організацій»

На тему:

«Удосконалення управління виробництвом сільськогосподарської продукції в ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області»

Студентка V курсу 52-мм групи

Напрямку підготовки 6.030601

«Менеджмент

Організацій і адміністрування»

Павленко І.А.

Керівник: доцент кафедри

Василенко О.П.

Національна шкала

_________________ __

Кількість балів:

__________Оцінка: ECTS_____ ___

Члени комісії__________________________

(Підпис)      

(Підпис)      

Умань-2013


Зміст

Вступ

1 РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ В АПК УКРАЇНИ.

  1.  Теоретичні основи управлінської діяльності………………………
    1.  Особливості управління АПК за ринкових умов………………….
    2.  Кількісні та якісні показники оцінки ефективності управління підприємством………………………………………………………….

2 РОЗДІЛ. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В ТОВ «КИЩЕНЦІ».

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Кищенці»………….

2.2 Аналіз виробництва продукції в ТОВ «Кищенці»……………………….

2.3. Аналіз структури управління ТОВ «Кищенці»………………………….

2.4. Аналіз функції управління підрозділами ТОВ «Кищенці».....................

3 РОЗДІЛ.УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ.

3.1. Розрахунок економічної ефективності удосконалення управління виробництвом в ТОВ «Кищенці» ........................................................

3.2.Шляхи удосконалення управління виробництвом сільськогосподарської продукції в ТОВ «Кищенці»………………………………………………

3.3. Удосконалення оцінки і стимулювання якості праці апарату управління …………………..……………………………………………

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури


Вступ

Удосконалення управління виробництвом - важливий резерв зростання його ефективності. Процес раціоналізації управління включає розробку комплексу організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, забезпечують більш ефективне використання землі, робочої сили, техніки та інших ресурсів, створення сприятливих умов праці і побуту працівників, впровадження нових технологій і якісне вдосконалення виробництва.

Специфіка сільськогосподарського виробництва (сезонність ,використання землі як основного засобу виробництва і т.д.) позначається на ефективності управління в АПК не менше, ніж на ефективності виробництва в цілому.

Тому практична реалізація прав і можливостей підприємства в здійсненні господарських функцій в умовах аграрно-економічної реформи об'єктивно вимагає раціонального внутрішньогосподарського устрою і створення ефективної системи управління.

Рослинництво є первинним та основним щаблем сільськогосподарського виробництва. Виробничо-технологічні процеси в рослинництві та тваринництві відрізняються великим різноманіттям і пред'являють специфічні вимоги до виконання сільськогосподарських робіт. Ефективність і конкурентоспроможність галузей рослинництва визначається витратами і результатами виробництва, які в свою чергу залежать від того, на скільки ефективна діюча система управління галуззю в господарстві. Важливим також є вжиття заходів, спрямованих на зниження витрат, пов'язаних з організацією та управлінням виробництвом, вдосконалення їх обліку і розподілу.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області.

Метою курсової роботи є: обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення системи управління галуззю рослинництва та тваринництва;

Завданням курсової роботи є:

- Вивчити управління галуззю рослинництва та тваринництва, економічні проблеми у виробничих умовах;

- Проаналізувати природні, кліматичні та економічні показники господарства;

- Проаналізувати сучасний стан зерново-технічного та молочно-м'ясного виробництва і організацію робочих процесів в рослинництві;

У процесі виконання курсової роботи були використані статистичні методи, методи нормативного планування, аналіз, порівняння та інші методи дослідження, метод математичного моделювання.

Вихідними матеріалами для написання даної курсової роботи є річні звіти ТОВ «Кищенці» Маньківського району, дані оперативного планування економічної служби господарства, інші джерела інформації.


1 РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ В АПК України.

  1.  Теоретичні основи управлінської діяльності

Функції керівника включають у себе безпосередню організацію прийняття рішення, яке розглядається як дія, що передує управлінському впливу, яке містить в свою чергу ситуаційний аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища, стосовно системи якою управляють, і розробку заходів для її цілеспрямованої зміни, з метою створення найбільш сприятливих для діяльності організації умов.

З метою запобігання негативних наслідків та забезпечення належного рівня ефективності, вчені пропонують комплекс принципів управлінських рішень, яких варто дотримуватись при їх ухваленні. Перелік вимог, що висуваються до управлінських рішень наводиться у науковій літературі.

Дослідниками цього питання виступають такі вітчизняні вчені: Малиненко В.Е., Малиновський В.Л., Мельникова О.А., Нарейко В.І., Савченко В.А.

На думку В.Л. Малиновського, «головною вимогою до управлінського рішення є чіткість, зрозумілість для виконавців, та конкретність і підконтрольність для самого керівника».

Крім цих головних вимог автор називає і таку як «оперативність доведення рішення до їх виконавців».

Слід зазначити, що в діяльності підприємства особливе місце займає управлінська складова, яка включає комплекс різноманітних умінь, навиків, необхідних менеджерам для реалізації функцій управління не лише системи прийняття управлінських рішень та підприємства загалом, сюди можна віднести системний підхід економічне обґрунтування управлінських рішень. Системний підхід змістовно відображає групу методів, за допомогою яких реальний об'єкт описується як сукупність взаємозв'язаних та взаємодіючих компонентів. Ці методи розвиваються в межах окремих наукових дисциплін і загальнонаукових концепцій та є результатом їх міждисциплінарного синтезу. Тому завдячуючи системному підходу – ефективному способу розумової діяльності і мислення, можлива творча самореалізація менеджера – управлінця, його професійна діяльність за наявності повної та достовірної інформації.

За системного підходу економічний об'єкт розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов'язаних процесами вихідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси. Тобто економічний об'єкт функціонує – він здатний сам діяти і одночасно піддаватися зовнішнім впливам.

Досить часто на підприємствах керівникам та менеджерам різних рівнів доводиться планувати управлінські рішення за умов малої кількості інформації та її недостовірності, а кінцеві результати не завжди співпадають з тими, які було передбачено. Тому в таких випадках враховують незаплановані невизначеності або ризики, які завжди супроводжують керівників та менеджерів при прийнятті рішень. Ігнорування та неврахування таких умов може призвести до неправильно прийнятого управлінського рішення [3, с.385].

А неправильне управління може призвести в свою чергу до додаткових негативних наслідків таких, як:

  •  неправильна діагностика головної функціональної проблеми продукції;
  •  втрата ринкової частки і погіршення фінансових результатів.

Тому стратегія управління має бути грамотно розробленою і базуватися на таких принципах:

  •  сильні лідери та працездатна команда;
  •  добре налагоджена робота з навчання персоналу;
  •  мотивація високоякісної роботи.

Не менш важливою за стратегію управління є методика економічного обґрунтування управлінських рішень, що стосується менеджменту операційної системи підприємства, базується на прийнятті управлінських рішень у його виробничій діяльності та в управлінні системою планування.

Економічне обґрунтування управлінських рішень пов'язаних з фінансовим менеджментом підприємства, визначає основні функції та управлінські структурні відносини підприємства з визначення потреб у фінансових ресурсах, управління основними видами фінансування, джерелами фінансування за допомогою облігацій, акцій, управління формуванням капіталу підприємства .


  1.  Особливості управління АПК за ринкових умов

Стабілізація та подальше підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах посідає провідне місце в аграрній економіці. Адже головною метою будь-якого підприємства є досягнення високої прибутковості, максимізація доходів, які б забезпечували необхідні умови діяльності господарюючих суб’єктів. З досягненням цієї мети безпосередньо пов’язана система управління.

Пошук напрямів і механізмів удосконалення управління підприємств агропромислового комплексу завжди був і залишається актуальним і життєво необхідним. Особливо це стосується сучасного розвитку, коли необхідно якомога швидше забезпечити вихід із кризової ситуації.

Однією з причин, що зумовлюють кризову ситуацію в агропромисловому виробництві, є втрата функцій державного управління  даною галуззю. Адже, як стверджував Дж. Кейнс і його послідовники, ринковий механізм на сучасному стані обов'язково має доповнюватись державним регулюванням економіки [2, с.20].

Управління як економічна категорія може виступати в двох формах: пряме і непряме. Держава як суб'єкт управління агропромислового виробництва в умовах ринкової економіки здійснює не безпосереднє керівництво, а забезпечує регулювання, координацію і контроль міжгалузевих відносин, та розвитку підприємств АПК.

Непряме державне управління економікою передбачає дію на соціально - економічні процеси як в державному, так і в недержавному секторах. При цьому економічна політика держави формується на розробки і впровадження в дію нормативних актів і механізмів, які забезпечують рівно вигідні для всіх господарюючих суб'єктів умови і правила поведінки їх на ринку. На загальнодержавному рівні формується система базових законів, визначається стратегія аграрної реформи і її пріоритети, розробляються механізми державної допомоги і підтримки сільськогосподарських підприємств.

На даний час державне регулювання недостатньо задіяне і його слід активізувати, а законодавчо-правова база вимагає подальшого вдосконалення. Проте й нині, в умовах недосконалої правової бази і не завжди ефективної дії економічного механізму, частина сільськогосподарських формувань успішно функціонують залишаючись прибутковими, а інші за однакових стартових умов опинились у фінансовій скруті. Це залежить насамперед від впливу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

До зовнішніх факторів слід віднести цілі підприємницької діяльності, технологічний рівень сільськогосподарського виробництва, територіальне розміщення підприємств, зовнішні зв'язки, стратегію зовнішньоекономічного розвитку, форми кооперації, природні-кліматичні умови. До внутрішніх факторів належать організаційно-правові форми господарювання, розміри і типи виробництва, організаційна побудова підприємства, його спеціалізація, рівень кваліфікації кадрів, технічна забезпеченість, застосування комп'ютерної техніки, рівень економічної і організаційної культури, відносин між внутрігосподарськими підрозділами, застосування прогресивних технологій.

Дедалі більша кількість науковців і практиків погоджується з тим, що здійснення реформи управління є першочерговим завданням у контексті вимог, які формуються на даному етапі розвитку ринкової економіки. Однією з таких вимог є необхідність впровадження нових підходів до стратегії управління інноваційною діяльністю в АПК, бо саме за рахунок інноваційних перетворень регіональні АПК можуть мати конкурентні переваги на світових агропродовольчих ринках.

Нині практично не розроблена методологічна база й відсутні дієві механізми управління інноваційними процесами на рівні регіональних АПК. У зв'язку можна сформулювати як пошук комплексних методологічних підходів до створення моделі управління інноваційною діяльністю в аграрному секторі на регіональному рівні. Виходячи з цього, головні завдання можна окреслити як: визначення умов і завдань системи управління інноваційними перетвореннями на рівні регіону та обґрунтування пропозицій щодо її формування.

Управління інноваційною діяльністю на рівні АПК — багаторівнева система управління інноваційними процесами, прийняття управлінських рішень, які націлені на створення конкурентоспроможної продукції в галузях АПК, досягнення ефективних результатів інноваційної діяльності та реалізація інноваційних стратегій. Структурними ланками інноваційного управління є: стратегія, розробка та здійснення єдиної інноваційної політики, кадрового забезпечення інноваційних процесів, розробка програми інноваційної діяльності, забезпечення інноваційних проектів ресурсами (у тому числі фінансовими й інформаційними), відбір та впровадження інноваційних проектів, створення інноваційної інфраструктури, моніторинг інноваційної діяльності тощо.

Пошук підходів до управління інноваційною діяльністю в АПК регіону повинні бути пов'язані в першу чергу з розробкою інноваційної стратегії АПК і створенням так званого ресурсного блоку інноваційного розвитку. Інноваційні стратегії повинні бути відображені в програмі інноваційного розвитку АПК регіону, яка є складовою довгострокової Програми розвитку регіонального АПК. Зазначена програма повинна містити також відповідні механізми управління (координування, регулювання) реалізацією інноваційних стратегій АПК регіону.

Створення ресурсного блоку інноваційного розвитку АПК повинно сприяти розв'язанню проблем фінансового, матеріального і кадрового забезпечення. Важливу роль у ресурсному забезпеченні інноваційних процесів відіграє фінансовий аспект. Фінансове забезпечення інноваційних перетворень можливо за рахунок наступних джерел: створення пайового інноваційного фонду АПК за участю як державних коштів, так і внесків приватних підприємств; виділення певного щорічного процента коштів із дохідної частини бюджету регіонального рівня; проведення інноваційного конкурсу (тендера) на розбудову інноваційної інфраструктури, фінансування якого в разі виграшу може здійснюватися з державного бюджету на основі повернення; залучення інвестицій в інноваційну інфраструктуру АПК регіону, яке супроводжується податковими пільгами, що повинні бути досить привабливими для виникнення бажання вкласти капітал в інноваційну інфраструктуру АПК регіону; коштів, які вивільняються за рахунок розробки заходів, спрямованих на зниження інноваційних ризиків; активізації залучення інвестиційного капіталу під гарантії регіональних органів влади.

Актуальним завданням у створенні механізмів управління інноваційною діяльністю на рівні регіонального АПК є координування процесу розробки системи підтримки інноваційної діяльності, складовими якої є об'єкти інфраструктури підтримки інноваційної діяльності в регіоні. В інноваційній інфраструктурі не виключено також утворення науково-технічних альянсів, консорціумів, спільних інноваційних підприємств (у тому числі й міжнародних), бізнес-інкубаторів, кластерних структур, агропромислових наукових парків і т. ін.

Дуже важливим питанням у формуванні механізмів управління інноваційною діяльністю на рівні регіонального АПК є визначення суб'єктів (ланок) управління й обґрунтування їхніх функцій. На першому етапі створення системи інноваційного управління це можуть бути два управлінських блоки: управління на рівні регіонального АПК і локальні системи управління інноваціями на рівні підприємств, організацій, об'єднань тощо. До першого блоку можна віднести створення на рівні АПК регіону відділу інноваційних перетворень при Головному управлінні сільського господарства та продовольства.

Головними завданнями цієї управлінської структури можуть бути: формування інноваційної політики та інноваційних стратегій в АПК регіону;

  1.  сприяння створенню інфраструктури інноваційної діяльності та інформаційного забезпечення інновацій; вивчення інноваційного середовища й інноваційного клімату в АПК регіону;
    1.  здійснення моніторингу інноваційних процесів; розробка Програм інноваційної діяльності в регіональному АПК;
      1.  сприяння формуванню механізмів розвитку й управління інноваціями; оцінка важливих для регіону інноваційних проектів і сприяння пошуку інвесторів, які побажають взяти участь у реалізації проектів;
      2.  визначення пріоритетів інноваційної діяльності та координування розповсюдження знань щодо інновацій в АПК.

При прийнятті управлінських рішень на регіональному рівні доцільними є консультації з регіональною спілкою сільгосптоваровиробників та обласною асоціацією фермерських господарств, а також врахування рекомендацій щодо процесів інноваційних перетворень, які розробляються на рівні відповідних департаментів Мінагрополітики. До другого блоку управління інноваційною діяльністю (на рівні локальних систем) доцільно віднести функції управління інноваційними процесами на підприємствах (організаціях, об'єднаннях тощо), створення відділів з інноваційної діяльності у великих підприємствах АПК та введення посад спеціалістів з інноваційних перетворень у середніх і малих підприємствах. Важливими завданнями управління на цьому етапі є:

  1.  сприяння розробці інноваційних програм і проектів господарюючим суб’єктом;
  2.  управління ризиками в інноваційній діяльності;
  3.  сприяння здійсненню реінжинірингових процесів;
  4.  використання методів програмно-цільового управління;
  5.  здійснення SWOT — аналізу;
  6.  організаційно-фінансове забезпечення реалізації інноваційних програм і проектів;
  7.  визначення ефективності інноваційних процесів тощо.

Для реалізації визначених напрямків слід забезпечити передумови впровадження ефективних механізмів управління інноваційною діяльністю на рівні регіонального АПК:

  1.  здійснення фінансової (про це вже йшлося), матеріально-технічної, організаційно-методичної підтримки інноваційних процесів у аграрній сфері;
    1.  максимально можливе залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в інновації;
      1.  проведення інформаційних компаній щодо інноваційних моделей розвитку АПК;
      2.  впровадження курсу інноваційного менеджменту в навчальний процес підготовки фахівців-аграріїв;
      3.  розробка довідника типових функцій спеціалістів з інноваційної діяльності;
      4.  створення системи стимулів сприяння інноваційній діяльності; розвиток системи інформаційного забезпечення підприємств АПК з різних аспектів НТП;
      5.  запровадження системи моніторингу інноваційних процесів в АПК.

Таким чином, успішний розвиток підприємств агропромислового комплексу вимагає посилення функцій державного управління на основі органічного поєднання ринкових механізмів з раціональним і ефективним державним втручанням. Основні напрями державного управління АПК повинні бути спрямовані на посилення економічного механізму шляхом формування сприятливого цінового, кредитного і податкового режимів, розробки ефективних цільових програм, дотування виробництва сільськогосподарської продукції.


  1.  Кількісні та якісні показники оцінки ефективності управління підприємством

Підприємство є відкритою системою, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем, тому оцінювання ефективності управління підприємством має проводитися на основі оцінок зовнішньої та внутрішньої ефективності управління. Оцінювання зовнішньої ефективності управління підприємством ґрунтується на оцінці рівня збалансованості інтересів підприємства та груп суб’єктів зовнішнього середовища, з якими воно взаємодіє (інвесторами, споживачами, постачальниками, органами, що регламентують, та конкурентами). Це дозволило виділити п’ять складників оцінки за цим напрямом та сформувати систему показників за кожним із них.

Оцінювання внутрішньої ефективності управління підприємством має ґрунтуватися на узагальненій оцінці ефективності за окремими елементами, що складають цілісну систему управління підприємством. До елементів внутрішньої структури системи управління підприємством відносять керовану підсистему, яку складають управлінський персонал, організаційна структура управління, технології управління та організаційна культура, та керуючу, до складу якої увійшли управління операційною, фінансовою, маркетинговою, інноваційною та інвестиційною видами діяльності, а також управління персоналом підприємства. Отже, внутрішня ефективність управління підприємством оцінюється за оцінками чотирьох складових ефективності керуючої підсистеми та шістьма складовими ефективності керованої підсистеми управління. Виділені складники оцінки ефективності управління підприємством дозволяють визначити перелік відповідних показників оцінки.

Ефективність – це комплексна характеристика управління підприємства, яка відображає ступінь досягнення цілей його діяльності, то в її оцінюванні має бути застосована система показників, побудова якої відбувається при дотриманні певних умов. По-перше, для більшої інформативності до системи оцінки ефективності управління мають виключатися лише відносні показники, які можуть не підпадати під стандартне визначення ефективності управління як співвідношення результату управління та витрат (ресурсів) на управління. По-друге, для відображення цілей діяльності підприємства кожний показник системи оцінки ефективності управління повинен мати граничне значення. По-третє, для врахування чинника часу для кожного показника поряд з його констатуючим значенням має визначатися його динаміка.

Показники оцінки ефективності управління підприємством поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники визначаються шляхом розрахунку та застосовуються в оцінюванні таких складників ефективності управління як ефективність керуючої підсистеми управління (оцінювання ефективності управлінського персоналу, організаційної структури управління, технології управління) та ефективність керованої підсистеми. Кількісні показники поділяються на показники-стимулянти, показники-дестимулянти та показники діапазону. Значення показників-стимулянтів пропорційно впливає на рівень ефективності управління підприємством, тобто чим вищим є значення показника, тим більш високим є рівень ефективності управління підприємством. Значення показників-дестимулянтів упливають на рівень ефективності управління підприємством у зворотному напрямі. Тобто чим вищим є значення показника, тим нижчим є рівень ефективності управління. Показники діапазону характеризуються наявністю певного діапазону значень. В цьому разі рівень ефективності управління буде найбільшим, якщо визначене значення показника збігається з вищим граничним значенням. Якщо результат показника вищий або нижчий за граничне значення, то рівень ефективності буде знижуватися у міру віддаленості від діапазону найбільш сприятливого значення показника.

Якісні показники отримують шляхом експертних оцінок. Їх застосовують в оцінюванні ефективності організаційної культури в межах визначення ефективності керуючої підсистеми управління та в оцінюванні зовнішньої ефективності управління підприємством за всіма складниками. Експертні оцінки мають проводитися за допомогою анкетування. Кожна складова оцінки зовнішньої ефективності управління має визначатися незалежними експертами та експертами від підприємства при обов’язковому встановленні збігу оцінок.

Кількісні та якісні показники мають встановлюватися не менш ніж за два звітних періоди, що дає можливість визначати їх констатуюче значення та динаміку з метою врахування чинника часу при оцінюванні ефективності управління підприємством. Констатуюче значення показника визначається за алгоритмом розрахунку, а динаміка – за темпом приросту показника відповідно до попереднього періоду.

Перелік показників оцінки внутрішньої ефективності управління підприємством подано в табл. 1.1., а зовнішніх в табл., 1.2.

Таблиця 1.1

Показники оцінки внутрішньої ефективності управління підприємством

Складники оцінки

Показники оцінки

Оцінка ефективності керуючої підсистеми

Оцінка ефективності управлінського персоналу

коефіцієнт кількісної та якісної укомплектованості персоналу управління; питома вага управлінського персоналу, який має стаж роботи на підприємстві та в галузі більш як 5 років; питома вага персоналу управління віком від 30 до 50 років; коефіцієнт сталості персоналу управління; коефіцієнт плинності персоналу управління; коефіцієнт заміщення персоналу управління; коефіцієнт співвідношення темпів нарощування обсягу реалізації та темпів зростання фонду заробітної плати персоналу управління; коефіцієнт відповідності середньомісячної заробітної плати персоналу управління рівню реальної заробітної плати; рентабельність витрат на управління

Оцінка ефективності організаційної структури управління

коефіцієнти дотримання норм керованості ланок управління; коефіцієнт співвідношення темпів нарощування обсягу реалізації та темпів зростання структурної централізації; коефіцієнт співвідношення темпів нарощування обсягу реалізації та темпів зростання кількісної централізації; коефіцієнт співвідношення темпів нарощування обсягу реалізації та темпів зростання централізації управління; коефіцієнт відповідності посаді; коефіцієнти співвідношення темпів нарощування обсягу реалізації та темпів зростання формалізації персоналу апарату управління та структурних підрозділів

Оцінка ефективності технології управління

коефіцієнт оперативності роботи з документами та іншими джерелами інформації; коефіцієнт використання інформації; коефіцієнт повноти реалізації управлінських рішень; коефіцієнт охоплення функцій управління автоматизацією; коефіцієнт зростання технічної озброєності управлінської праці; рентабельність використання основних засобів адміністративного призначення; питома вага прогресивних видів оргтехніки та ЕОМ у загальній їх вартості


Продовження таблиці 1.1.

Оцінка ефективності організаційної культури

рівень організації діяльності підрозділів управління персоналом; рівень стану трудової дисципліни; рівень задоволеності організацією робочих місць; рівень задоволеності умовами праці; рівень стану соціально-психологічного клімату в колективі; рівень задоволеності членством у колективі; рівень задоволеності прийнятими на підприємстві нормами поведінки працівників; рівень безпеки та охорони праці;

Оцінка ефективності керованої підсистеми

Оцінка ефективності управління операційною діяльністю

коефіцієнт фондовіддачі основних засобів; коефіцієнт оновлення основних засобів; коефіцієнти фізичного та морального зносу основних засобів; питома вага основних засобів з обмеженим правом власності; коефіцієнт матеріаловіддачі; рентабельність матеріальних витрат; коефіцієнт використання виробничих потужностей;

Оцінка ефективності управління персоналом

коефіцієнти кількісної та якісної укомплектованості кадрового складу підприємства; питома вага працівників, які мають стаж роботи на підприємстві та в галузі більш як 5 років; питома вага працівників віком від 25 до 50 років; коефіцієнт сталості персоналу підприємства; коефіцієнт плинності персоналу підприємства; коефіцієнт заміщення персоналу підприємства; коефіцієнт співвідношення темпів зростання середньомісячної продуктивності праці та середньомісячної заробітної плати персоналу підприємства;

Оцінка ефективності управління фінансовою діяльністю

коефіцієнт фінансової незалежності; коефіцієнт фінансового ризику; коефіцієнт забезпеченості оборотними засобами; коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності; рентабельність власного капіталу; коефіцієнти ліквідності; коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; коефіцієнти оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості; питома вага позитивного грошового потоку операційної діяльності в загальній його сумі; питома вага від’ємного грошового потоку операційної діяльності в загальній його сумі; коефіцієнт ліквідності грошового потоку операційної діяльності

Оцінка ефективності управління маркетинговою діяльністю

коефіцієнт ринкової частки продукції підприємства на національному ринку; коефіцієнт еластичності попиту на продукцію; коефіцієнт зміни обсягу реалізації продукції; рентабельність продажу; коефіцієнт співвідношення темпів нарощування обсягу реалізації та темпів зростання собівартості реалізованої продукції; коефіцієнт оборотності готової продукції та товарів; коефіцієнт окупності витрат у маркетингову діяльність;

Оцінка ефективності управління інвестиційною діяльністю

коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт забезпеченості необоротних активів власним капіталом; коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами; коефіцієнт маневреності; рентабельність інвестицій у необоротні активи; рентабельність інвестицій в оборотні активи

Оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю

коефіцієнт зростання суми витрат на дослідження, розробку та впровадження нових видів продукції; питома вага високотехнічного обладнання в загальній вартості основних засобів; коефіцієнт зростання суми витрат на освоєння нових ринків збуту; коефіцієнт співвідношення темпів зростання прибутку від операційної діяльності та темпів зростання витрат на інновації в маркетинг; коефіцієнт зростання авторських і суміжних з ними прав; питома вага працівників та керівників, які підвищили кваліфікацію; коефіцієнт зростання суми витрат на підбір, навчання та підвищення кваліфікації персоналу

 

Таблиця 1.2

Показники оцінки зовнішньої ефективності управління підприємством

Складники

оцінки

Показники оцінки

Збалансованість інтересів між інвесторами та підприємством

рівень ділової репутації підприємства; рівень кредитного рейтингу підприємства; рівень задоволеності базою даних про існуючих і можливих інвесторів; рівень задоволеності наявністю спеціальних засобів комунікації; рівень задоволеності наявністю ступеня ротації інвесторів; рівень задоволеності приростом вкладеного капіталу; рівень задоволеності виплатою процентів і дивідендів; рівень довіри до керівництва підприємства; рівень задоволеності доступністю до відповідних кредитних ресурсів; рівень довгострокових стосунків з інвесторами


Збалансованість інтересів між постачальниками та підприємством

рівень ділової репутації підприємства; рівень довіри до постачальників (до підприємства); рівень задоволеності базою даних про існуючих і можливих постачальників; рівень задоволеності оперативністю надходження інформації про/від постачальників; рівень задоволеності спеціальними засобами комунікації; рівень задоволеності швидкістю та якістю поставок; рівень задоволеності цінами та своєчасністю оплати за поставки; рівень задоволеності системою знижок і відстрочення оплати; рівень довгострокових стосунків з постачальниками; рівень задоволеності доступністю до основної інформації, яка сприяє поліпшенню поставок матеріальних ресурсів та надання послуг 

Збалансованість інтересів між споживачами та підприємством

рівень ділової репутації підприємства; рівень довіри до споживачів (до підприємства); рівень задоволеності можливістю здійснення моніторингу думок споживачів; рівень задоволеності базою даних про споживачів підприємства; рівень задоволеності оперативністю надходження інформації про/від споживачів; рівень задоволеності спеціальними засобами комунікації; рівень задоволеності швидкістю та якістю поставки продукції; рівень задоволеності цінами на продукцію та системою знижок; рівень задоволеності своєчасністю оплати за продукцію; рівень довгострокових стосунків зі споживачами

Збалансованість інтересів між органами, що регламентують, та підприємством

рівень задоволеності дотриманням вимог законів і законодавчих актів; рівень достовірної звітності про діяльність підприємства і податки; рівень задоволеності своєчасною оплатою державних податків та зборів; рівень задоволеності стабільністю та ясністю нормативної бази, яка регламентує діяльність підприємства; рівень задоволеності наявністю джерел бюджетного фінансування в діяльності підприємства; рівень задоволеності заходами органів державної влади; рівень задоволеності високим рівнем компетенції апарату чиновників

Збалансованість інтересів між конкурентами та підприємством

рівень задоволеності оперативністю реакції підприємства на появу нової продукції на ринку; рівень задоволеності базою даних про конкурентів підприємства; рівень задоволеності можливістю проведення періодичної оцінки стану конкурентів; рівень можливості отримання вигоди від витрат на дослідження стану конкуренції; рівень задоволеності домовленостями про спрощення конкурентної боротьби

Ефективність управління в сільськогосподарському господарстві на пряму пов’язана з такою економічною категорією як ефективність виробництва, що в свою чергу вимагає органічного поєднання і взаємодію чотирьох факторів − робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. Як зазначає у своїх наукових працях В.Г. Андрійчук, ефективність у самому широкому сенсі − це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною вартістю, або частиною їх вартості у формі виробничих витрат [8, с. 312].

Таким чином, сучасний комплексний аналіз системи управління підприємства, з погляду на його ефективність, включає багатобічний облік економічних, організаційних, соціальних, технічних та інформаційних показників виробничої діяльності, від яких залежать успішний розвиток сільськогосподарського підприємства, якість виробленої продукції або послуг, задоволеність споживачів тощо.


2 РОЗДІЛ. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ.

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

ТОВ «Кищенці» с. Кищенці розташоване в Маньківському районі Черкаської області. Підприємство діє на основі статуту ТОВ «Кищенці»  створено для спільного виробництва сільськогосподарської продукції діє на засадах підприємництва та самоврядування і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку.

За організаційно-правовою формою підприємство є товариством з обмеженою відповідальністю. ТОВ «Кищенці» є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, кутовий штамп, печатку із власним найменуванням, бланки, торговельну марку, іншу атрибутику юридичної особи, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними не майнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судді, господарському суді, третейському суді. У своїй діяльності керується чинним законодавством України, статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами підприємства.

ТОВ "Кищенці» утвореною спільно з голландською фірмою в 2002р., що залучила в товариство велику кількість  іноземних інвестицій. Ці капіталовкладення  сприяли швидкому розвитку товариства, адже було закуплено найсучасніші зразки сільськогосподарської  техніки, високопродуктивні сорти насіння різних культур, добрива та засоби захисту рослин, з будовано і реконструйовано будівлі та  споруди. Зараз ТОВ "Кищенці" має одні з найкращих показників  як на   рівні району, так і Черкаської області. Для обробітку закріпленої  площі сільськогосподарських угідь є необхідні матеріальні і трудові ресурси.

Статутний капітал ТОВ «Кищенці» складає 12868210 грн. Він розподілений між 4 засновниками.

Розподіл статутного капіталу між учасниками відбувається наступним чином:

  •  Беренд Попке ван дер Вальде – 48%
  •  Герріт Тонкенс – 48%
  •  Корнеліс Хендрік Хузінха – 2%
  •  Крячко Оксана Василівна – 2%

На балансі господарства рахується 10 тракторів, 6 зернозбиральних, 2 бурякозбиральних комбайни, 4 вантажних і  6 спеціальних автомобілів.

В господарстві орні землі сільськогосподарських угідь займають 100%.

Структура сільськогосподарських угідь показана в таблиці 2.1.

Зробимо аналіз забезпеченості господарства земельними угіддями за допомогою даних таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Наявність та структура земельних угідь в ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Види земельних угідь

2010 р

2011 р.

2012 р.

Трансформація

(+\-), га

Всього с.-г. угідь в т.ч.

4244

7349

9984

5740

Рілля

4244

7349

9984

5740

Рівень використання землі в с.-г. обороті, %

100

100

100

-

Рівень розораності угідь, %

100

100

100

-

З даних таблиці видно, що площа сільськогосподарських постійно змінювалась. Так в 2012р. площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 5740 га. В 2012р. площа сільськогосподарських угідь склала 9984 га.Це характеризує підприємство, як надійного орендаря і пояснює бажання власників паїв віддавати в оренду землі ТОВ «Кищенці». [16, ст. 21]

Таблиця 2.2

Чисельність та ефективність використання трудових ресурсів в ТОВ "Кищенці" Маньківського району Черкаської області

Показник

Роки

Динаміка змін

2010р.

2011 р.

2012 р.

Абсолютна,(+\-)

відносна,%

Валова продукція господарства у співставних цінах, тис. грн.

26914,32

62726,46

67980,26

41065,94

52,8

Середньорічна чисельність працівників зайнятих в с.-г., осіб

44

50

218

174

25,3

в т. ч. в рослинництві

39

40

176

137

22,2

в тваринництві

5

10

42

37

12

Всього вироблено валової продукції на одного середньорічного працівника, грн.

611,69

1 493,49

311,84

-300

50,98

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Нам відомо, що загальна середньорічна чисельність працівників товариства поділяється за двома підрозділами. При цьому найбільшу питому вагу мають працівники зайняті у рослинництві, а це 176 працівників, а підрозділ молочного скотарства в с. Добра з’явився лише 2010 року.

Таким, чином ми можемо зробити висновок, що ТОВ «Кищенці» досить добре забезпечене трудовими ресурсами, а високий рівень продуктивності праці зумовлює проведення високоефективного процесу виробництва сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.3

Динаміка основних показників розміру ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

1.Валова продукція в порівняльних цінах 2010 року, тис. грн, тис. грн.

26914,32

62 726,46

67 980,26

2. Товарна продукція тис. грн..

47835,7

122510,0

106271,0

0

3. Загальна земельна площа, га.

4244

7349

9984

у т. ч. с.-г. угіддя, га

4244

7349

9984

із них рілля, га.

4244

7349

9984

4. Середньорічна чисельність: робітників по господарству, чол..

44

50

218

  •  рослинництву

34

40

176

- тваринництву

6

10

42

5. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн..

32719,35

53245,4

102555,5

6. Середньорічна вартість оборотних

коштів, тис. грн..

53934,5

83001,05

95174

7. Поголів’я тварин , гол.

ВРХ

228

469

618

у т. ч. корови

75

195

276


Розглянувши динаміку основних показників розміру ТОВ «Кищенці» можна сказати, що валова продукція підприємства за три роки збільшилася на 41065,94 тис., грн., а розмір товарної продукції збільшився на 58435,3 тис.,грн. Це відбулося зокрема за рахунок розширення посівних площ, які зросли з 7349 га у 2011 році до 9984,0 га у 2012, тобто збільшилися на 2635га. Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2012 р. становить 102555,5, що на 41239,5 тис. грн більше порівняно з 2010 році. Поголів'я тварин у 2012 році становить 618 голів ВРХ, що на 342 більше ніж в 2010 році.

Таблиця 2.3

Структура товарної продукції ТОВ "Кищенці" Маньківського району Черкаської області

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

В середньому за 3 р.

Питома вага, %

Місце галузі

Всього продукції рослинництва тис.грн в т.ч.

28529,7

78842,1

95545,7

67309,1

87,17

-

пшениця

6259,2

12396,7

16091,66

11582,5

15

4

гречка

279,0

-

-

279

0,3

10

кукурудза на зерно

8330,0

23969,9

17403,8

16567,9

21,4

2

ячмінь ярий

2525,2

-

10276,7

2717,5

3,5

7

ячмінь озимий

1517,0

3033,8

6627,2

4842,5

6,3

6

соя

9619,3

2570,4

16190,8

9460,1

12,3

5

ріпак озимий

-

13904,8

23451,8

18678,3

22,2

1

цукрові буряки

-

22965,8

5056,4

14016,1

16,2

3

овочі відкритого грунту

-

0,7

447,4

224,05

0,2

11

Всього продукції тваринництва в тис.грн т.ч.

445,6

4267,5

10724,9

5146

6,5

-

Великої рогатої худоби

50

810,4

1411,4

757,3

1

9

молоко

395,6

3457,1

9313,5

4388,7

2,6

8

Разом продукції росл. І тваринн.

28975,3

83109,6

106270,6

77213,7

100

-

Щодо спеціалізації та складу товарної продукції, то основною галуззю даного товариства є рослинництво, лише 2010 року в ТОВ «Кищенці» в с. Добра було створено підрозділ тваринництва за напрямом молочного скотарства .

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів. Визначення ефективності виробничого процесу проводять за допомогою основних економічних показників виробництва. Розглянемо дані показники з метою характеристики господарської діяльності нашого ТОВ «Кищенці» (таблиця 2.4)

Таблиця 2.4

Основні економічні показники діяльності ТОВ «Кищенці»

Маньківського району Черкаської області

Показники

2010р.

2011р.

2012 р.

Динаміка змін

Абсолютна,

+/-

Відносна,

%

Площа с\г угідь,га.

4244

7349

9984

5740

42,5

Середньорічна кількість працівників,чол..

44

50

218

174

20,2

Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн

32719,35

53245,4

102555,5

69836,15

313,43

Валова продукція господарства у порівняльних цінах 2010 р, тис. грн.

26914,3

62726,5

67980,3

41065,9

52,8

Валовий доход, тис.грн

42853,0

103078,0

152622,0

109769,0

39,0

Чистий прибуток, тис. грн

8242,9

5273,0

20028,0

11785,1

41,2

Рівень рентабельності, %

24,3

20,9

27,2

2,9

-

З даних таблиці видно, що розмір валової продукції у звітному році в порівнянні з 2010р. збільшився на 41065,9 тис. грн., або 52,8 %. Середньорічна вартість основних засобів зросла в порівнянні з 2010 р. на 69836,15тис. грн. або на 213 %. Це свідчить про те, що товариство постійно залучає нові основні засоби у виробництво та веде інтенсивний розвиток виробництва сільськогосподарської продукції.

Валовий дохід зріс на 39,0 %, або на 109769,0 тис.грн. Різке зростання собівартості продукції зумовлено значним підвищенням ціни на технічні засоби, паливно-мастильні матеріали, мінеральні та органічні добрива, засоби захисту рослин, енергоносії, а також оплату праці.

Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. Тому зростання прибутку є позитивною тенденцією і свідчить про відмінну організаційну і виробничу політику підприємства. Чистий прибуток товариства в 2012р. в порівнянні з 2010р. збільшився на 11785,1тис.грн. , або 41,2 %.

Рівень рентабельності збільшився у звітному році на 2,9%, що вказує на  високу прибутковість діяльності  підприємства.

Власний капітал — це одна з основних категорій, що характеризує економічний стан підприємства. Тому, варто розглянути стан забезпеченості та ефективності використання власного капіталу (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5.

Основні показники забезпеченості ресурсів та ефективності їх використання у ТОВ «Кищенці» Маньківського р-н Черкаської області

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

1.Показники ефективності використання

землі

Урожайність ц/га:

зернових і зернобобових

66,01

65,19

66,23


Продовження таблиці 2.5.

кукурудза

91,09

171,42

248,52

ячмінь

30,44

54,52

60,05

цукрових буряків

-

262,26

540,7

Виробництво на 100 га відповідних угідь, ц.

зерна

3792,0

1802,0

2930,0

живої ваги ВРХ

1,18

5,89

5,90

молока

9,32

47,24

158,2

живої ваги свиней

-

-

-

валової продукції

680,89

853,54

634,17

чистого прибутку (збитку)

53,13

112,15

200,60

2.Показники ефективності використання основних виробничих фондів

Фондоозброєність, тис. грн..

150,09

1064,91

2330,81

Фондозабезпеченість,тис. грн..

1027,20

724,53

1027,20

Фондовіддача, грн..

0,82

1,18

0,66

Фондомісткість, грн..

1,22

0,85

1,51

Припадає в розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів, грн.:

валового доходу

0,10

0,88

3,30

чистого прибутку (збитку)

0,45

0,40

1,24

3.Показники ефективності використання трудових ресурсів

Виробництво валової продукції в розрахунку на 1 середньорічного працівника, тис. грн..

6072,97

7840,81

2004,83

у т.ч. рослинництва

690,11

1 568,16

386,25

тваринництва

5382,86

6 272,65

1618,58

Проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що земля в підприємстві використовується ефективно, оскільки збільшилась урожайність зернових культур у 2012 році порівняно з 2010 на 0,22 ц/га.

Це призвело до збільшення отриманої валової продукції та чистого прибутку на 100 га с.-г. угідь.

В господарстві основні виробничі фонди використовуються неефективно, оскільки фондовіддача у 2012 році збільшилася на 1,8 тис. грн. по відношенню до 2009року, а фондомісткість – зменшилася на 4.11тис. грн.

Ріст фондозабезпеченості сприяє росту товарної продукції, а ріст фондоозброєності – росту продуктивності праці, на що в товаристві слід звернути увагу. Для нормального функціонування товариство повинне бути забезпечене не лише земельними і матеріальними ресурсами, а і трудовими ресурсами.

Більшість процесів, пов’язаних з утриманням тварин, механізовані. Зокрема, господарство має в наявності кормороздачі (2 шт.), транспортери для видалення гною (5 шт.) та доїльну установку «Ялинка» та «Карусель». Характеристику ТОВ «Кищенці» завершу аналізом основних показників економічної ефективності виробничої діяльності, який відображу в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Основні показники економічної ефективності виробничої діяльності ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Вартість валової продукції у розрахунку на:

714,55

738,70

680,89

100 га с.-г. угідь, тис. грн

1 середньорічного працюючого, тис. грн.

689,22

1085,0

2004,83

100 грн. основних виробничих фондів с.-г. призначення, тис. грн.

0,82

1,18

0,66

Чистий прибуток у розрахунку на:

100 га с.-г. угідь, тис. грн

53,13

479,97

200,60


Продовження таблиці 2.6

1 середньорічного працюючого, тис. грн.

45,60

70,46

91,87

100 грн. основних виробничих фондів с.-г. призначення, тис.  грн.

13,11

19,43

66,25

Норма прибутку, %

6,48

13,89

10,13

Рівень рентабельності, %

19,61

16,84

25,65

Аналіз даних таблиці 2.6 показує, що показники ефективності виробничої діяльності протягом досліджуваного періоду мають тенденцію до збільшення. Так, у 2012 році рівень рентабельності становить 25,65 %, що на 6,04 процентних пункти вище ніж у 2010 році, і на –8,81 пунктів вище порівняно з 2011 роком. Норма прибутку у 2012 році зросла на 3,65 процентних пункти по відношенню до 2010 року і становить 10,13 %.

Отже, ТОВ «Кищенці» є прибутковим, має відносно стабільні показники ефективності використання основних виробничих фондів, у підприємстві є необхідні умови для подальшого розвитку і удосконалення.


2.2 Аналіз виробництва продукції в ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Виробництво сільськогосподарської продукції було і залишається первинною основою життя, а також основою будь-якого матеріального виробництва. Воно задовольняє постійно зростаючі потреби населення в продуктах харчування, а промисловість – у сировині для виробництва товарів.

ТОВ «Кищенці» займається виробництвом продукції рослинництва та тваринництва (з 2010 року).

Проаналізуємо в урожайності основних сільськогосподарських культур таблиці. 2.7.

Таблиця 2.7.

Урожайність ц/га:

Культура

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Абсолютна

+/_

зернові і зернобобові

66,01

65,19

66,23

0,22

кукурудза

91,09

171,42

248,52

157,43

ячмінь

30,44

54,52

60,05

29,61

цукрові буряки

-

262,26

540,7

278,44

З даних таблиці 2.7. бачимо, що урожайність сільськогосподарських культур збільшилася, зокрема: урожайність зернових і зернобобових у 2012 році становить 66,23 ц/га, що на 0,22 ц/га більше порівняно з 2010 р.; кукурудзи – 248,52 ц/га, що на 157,43 ц/га більше ніж в 2010 р.; ячменю - 60,05, що на 29,61 ц/га більше ніж в 2010 р.; цукрових буряків – 540,7, що на 278,44 ц/га більше порівняно із 2011 р.


Таблиця 2.8.

Структура товарної продукції ТОВ "Кищенці" Маньківського району Черкаської області

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

В середньому за 3 р.

Питома вага, %

Місце галузі

Всього продукції рослинництва тис. грн в т.ч.

28529,7

78842,1

94555,6

67309,1

87,17

-

пшениця

6259,2

12396,7

16091,6

11582,5

15

4

гречка

279,0

-

-

279

0,3

10

кукурудза на зерно

8330,0

23969,9

17403,9

16567,9

21,4

2

ячмінь ярий

2525,2

-

5627,2

2717,5

3,5

7

ячмінь озимий

1517,0

3033,8

10276,7

4842,5

6,3

6

соя

9619,3

2570,4

16190,6

9460,1

12,3

5

ріпак озимий

-

13904,8

23451,8

18678,3

22,2

1

цукрові буряки

-

22965,8

5066,4

14016,1

16,2

3

овочі відкритого грунту

-

0,7

447,4

224,05

0,2

11

Всього продукції тваринництва в тис. грн т.ч.

445,6

4267,5

10724,9

5146

6,5

-

Великої рогатої худоби

50

810,4

1411,4

757,3

1

9

молоко

395,6

3457,1

9313,5

4388,7

2,6

8

Разом продукції рослинництва і тваринництва

28975,3

83109,6

119554,5

77213,7

100

-

Для визначення глибини спеціалізації розрахуємо коефіцієнт спеціалізації за формулою:

Кс=100/[Пві×(2п-1)],                     (1.1)

де, Кс – коефіцієнт спеціалізації;

Пві – питома вага певного виду продукції в загальній її кількості;

п – порядковий номер питомої ваги кожного виду продукції у ранжированому ряді.

Кс=100/(22,2×1)+(21,4×3)+(16,2×5)+(15×7)+

+(12,3×9)+(6,5×11)+(6,3×13)+(3,5×15)+(2,6×17)+(1×19)+(0,3×21)= 0,19

Отже, коефіцієнт спеціалізації становить 0,19, який характеризує середній рівень спеціалізації підприємства.

Щодо галузі тваринництва, то продуктивність тварин знаходиться на середньому рівні: середньодобовий приріст ВРХ становить 430 г, середньорічний надій на 1 фуражну корову –7000 кг.

Жива маса дорослих корів — 600—650 кг, бугаїв — 850— 1100 кг. Телиці при добрій годівлі досягають живої маси у 12 місяців 290—300 кг, у 18 — 400—420 кг, бугайці — відповідно 380—400 і 500—520 кг, маючи при цьому задовільні м'ясні якості.

Товариство має достатню кормову базу для підвищення продуктивності тварин. Тварини утримуються у спеціальних приміщеннях. У ТОВ «Кищенці» вирощують ВРХ чорнорябої та червонорябої голштинської породи німецької та чеської селекції.

Господарство має в наявності один двохрядний (для утримання корів) і один корівник чотирьохрядний (ВРХ на відгодівлі), три телятники по 300 голів для кожного, а також два свинарника: для свиноматок і поросят та для відгодівлі і дорощування свиней (6000голів свиней).

Дані приміщення знаходяться за межами села. Доїльна зала «Ялинка» 2×14. Більшість процесів, пов’язаних з утриманням тварин, механізовані.

Рівень продуктивності праці і його динаміку в підприємстві відобразимо у таблиці 2.9.


Таблиця 2.9.

Динаміка росту продуктивності праці у ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Показники

2010 р

2011 р

2012 р.

2012р. в % до.

2010 р.

2011 р.

Вироблено валової продукції, тис. грн.: на 1 середньорічного працівника, зайнятого в с.-г. виробництві:

26914,32

62726,46

67980,26

248,86

108,38

в т.ч. в рослинництві

690,11

1568,16

386,25

55,96

24,63

в тваринництві

5381,86

3272,65

1618,58

30,07

49,45

Проаналізувавши дані таблиці ми бачимо, що продуктивність праці у ТОВ «Кищенці» на протязі трьох років у 2012 році була найвищою. Слід зазначити, що досягається такий рівень, перш за все, за рахунок збільшення виробництва валової продукції.

Підвищення продуктивності праці у ТОВ «Кищенці» відбувається за рахунок впровадження наукової сівозміни, застосування сучасних технологій обробітку землі No-till та Mini-till, збалансування кількості органічних і мінеральних добрив, впровадження нових сортів і гібридів, постійного зрошення полів, закупці племінної худоби за кордоном (в 2012 році було закуплено 200 голів червоного голштину в Голландії).

На полях товариства працюють сучасні трактори і комбайни вартістю до 300 тисяч євро. Техніка має супутникову навігацію Greenstar, автопілот Trimble, коли трактор сам знає, куди йому їхати, кондиціонер, рацію, по якій можна спілкуватися з колегами, холодильник, комп'ютерне управління.

Система нульового обробітку землі також відома як No-Till - сучасна система землеробства за якої ґрунт не ореться, а поверхня землі вкривається шаром спеціально подрібнених залишків рослин - мульчею.

Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується то така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також значно краще зберігає воду. Тому нульовий обробіток найдоцільніше застосовувати в посушливих місцевостях, а також навпаки на розташованих на схилах полях в умовах вологого клімату.

Нульовий обробіток ґрунту є сучасною досить складною системою землеробства яка вимагає спеціальної техніки та дотримання технологій і аж ніяк не зводиться до простої відмови від оранки. Зараз ця система набуває популярності і в Україні.

Загально визнано, що основною причиною агрофізичної деградації ґрунтів є їх інтенсивний механічний обробіток з обертанням скиби. Полицевий обробіток вимагає надто високих витрат палива та людської праці, що в сучасних умовах є неприйнятним як з економічної, так і екологічної точки зору.

No-till та Mini-till технології вже зарекомендували себе як високоефективні. Перехід на ці технології вимагає застосування нових мікробіологічних препаратів та регуляторів росту рослин. Їх використання дозволяє усунути негативну дію протруйників та залишків гербіцидів у грунті, а також активізувати функцію генів стійкості до підсилення захисту рослин.

Таблиця 2.10.

Кількість бур’янів в посівах пшениці ярої за різних технологій його обробітку, шт/м2.

Технологія обробітку грунту

Кількість бур’янів, шт/м2

кущення

збирання

Традиційна

38,7

53,1

No-till

14,5

33,9


При традиційній організації виробництва врожай на 80% залежить від погодних умов. При нульовій технології вплив погоди і клімату на ефективність рослинництва зведена до мінімуму — до 20%. А 4/5 припадає на технологію і управління сільськогосподарським процесом, що об’єднані в одну систему. При цій технології землеробства зведено до мінімуму вплив на ґрунт.

Таблиця 2.10.

Переваги технологій обробітку ґрунту

Технологія обробітку

ґрунту

Основний

обробіток

ґрунту

Передпосівний

обробіток

ґрунту

Сівба

Догляд за посівами

Результат

Звичайна

38 л/га

1 год/га

12 л/га

0,36 год/га

3,5 л/га 0,23 год/га

11,52 л/га 1,5 год/га

ПММ 65,09 л/га Роб. час 3,09 год/га

Mini-till

16 л/га

0,4 год/га

8 л/га

0,21 год/га

3,5 л/га

0,23 год/га

9,72 л/га

1,46 год/га

ПММ 37,22 л/га

Роб. час 2,3 год/га

No-till

0 л/га

0 год/га

0 л/га

0 год/га

7,8 л/га

0,25 год/га

1,2 л/га 1 год/га

ПММ 9 л/га Роб. час 1,25 год/га

З даних таблиці 2.10. бачимо, що система No-till найбільш економно використовує час та паливо-мастильні матеріали ( 65,09 л/га час 3,09 год/га) в порівнянні із звичайною технологією обробітку землі (9 л/га, час 1,25 год/га).

Показники оцінки ефективності управління виробництвом в господарстві наведено в таблиці 2.11.


Таблиця 2.11.

Показники ефективності управління виробництвом ТОВ «Кищенці» (за методикою І.Ф. Піскуненка)

№ п/п

Показник

2010 р.

2011 р.

2012р.

1. Загальні результативні показники

1.

Виробництво валової продукції:

30325,9

54287,22

338301,7

на 1 га с/г угідь, тис. грн.

7,14

7,38

3388,4

на 1 середньорічного працівника

689,2

1085

547,04

2.

Валовий доход:

16219,0

26164,0

43847,0

на 1 га с/г угідь, тис. грн.

3,82

3,56

4,39

на 1 середньорічного працівника

201,13

523,28

368,61

3.

Прибуток(+), збиток(-):

8242,9

35273,0

20028,0

на 1 га с/г угідь, тис. грн.

53,13

112,15

200,60

на 1 середньорічного працівника

51,25

164,84

324,7

4.

Фондовіддача, грн.

0,82

1,18

0,66

5.

Рівень рентабельності, %

19,61

16,84

25,65

2. Показники економічності апарату управління

.

Питома вага витрат на управління в собівартості валової продукції, %

9,1

9,2

9,4

2.

Питома вага витрат на оплату праці управлінського персоналу  в собівартості валової продукції, %

4,3

4,7

5,2

3.

Питома вага оплати праці управлінського персоналу в загальному фонді оплати праці, %

16,5

168,1

20,6

4.

Припадає працюючих на одного працівника апарату управління, чол.

14

16

16

3. Показники продуктивності управлінської праці

1.

Виробництво валової продукції, тис. грн.:

на 1 грн. управлінських витрат

6,45

6,21

7,03

на 1 працівника апарату управління

264,2

267,5

270,4

2.

Чистий доход, тис. грн.

на 1 грн. витрат на управління

0,29

0,33

0,55

на 1 працівника апарату управління

0,45

0,49

0,53

В період з 2010 по 2012 роки питома вага витрат на управління в собівартості валової продукції зросла на 0,58 %; питома вага оплати праці управлінського персоналу в загальному фонді оплати праці зросла на 1,5 %, а загальна кількість працівників на одного працівника управління зросла з 13 до 16 чоловік. Показники виробництва валової продукції на 1 грн. управлінських витрат зросла відповідно на 1,05, а на 1 працівника апарату управління на 613,3 тис. грн. Чистий доход на 1 грн. витрат на управління в 2012 році відносно до 2010 року збільшився на 0,23 тис. грн.; на 1 працівника апарату управління збільшився на 0,17 тис. грн. Поширеною є використання ще однієї методики для оцінки ефективності управління виробництвом продукції господарства (таблиця 2.8.).

Таблиця 2.8.

Оцінка ефективності управління виробництвом ТОВ «Кищенці» (за методикою О.Е. Бережного)

Показники

2010р.

2011р.

2012 р.

Питома вага, %

  •  працівників управління в загальній кількості працівників (а)
  •  зарплати працівників управління в загальному  фонді оплати праці (b)
  •  зарплати працівників управління в загальних витратах (с)
  •  витрати на управління в загальних витратах (

15,5

11,4

2,4 3,9

16,3

16,2

3,1 4,0

15,4

15,4

3,04,9

Індекс економічної ефективності в апараті управління Е=(а + b + с + d)/4

8,3

9,9

9,7

Виробництво валової продукції, тис. грн.:

  •  на 1 працівника управління (А)
  •  на 1 грн. заробітної плати працівників управління (В)
  •  на 1 грн. управління витрат (С)
  •  одержано прибутку  від реалізації продукції  на 1 працівника (D)

157,2

0,029

0,018

4,6

181,2

0,021

0,016

6,1

191,6

0,019

0,012

15,9

Індекс результативності апарату управління F=(A+B+C+D)/4

40,5

46,8

69,2

Індекс ефективності управлінської праці I=F+(1-E)

33,2

37,9

60,9


За даними таблиці можна зробити висновок, що індекс ефективності управлінської праці значно зріс протягом трьох років (на 32,8), якщо у 2010році він складав 28,1, то у 2012 - 60,9. Це пов'язано із збільшенням у 2012 році порівняно з 2010 індексу економічної ефективності на 1 та індексу результативності на 33,4.


2.3. Аналіз структури управління ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Організаційна структура управління - це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління. Розглянемо схему організаційної структури ТОВ «Кищенці» на рисунку 2.1.

  1.  

 

Рис. 2.1. Організаційна структура ТОВ «Кищенці»

Управління здійснюють всі керівники та спеціалісти, але найбільший об'єм управління лягає на керівників виробничих відділів. Отримавши відповідні вказівки керівники підрозділів видають наряди своїм підлеглим. [2, c.29].

На рисунку 2.2. розглянемо схему структури управління ТОВ «Кищенці на рисунку 2.2.

 

 

Рис. 2.3.1.Схема структури управління ТОВ «Кищенці»

Директор ТОВ «Кищенці» є Корнеліс Хендрік Хузінха. Рішення з питань функціонування підприємства приймають загальні збори підприємства, у тому числі і з тих, що передана загальними зборами до компетенції директора.

Статутний капітал ТОВ «Кищенці» складає 12868210 грн. Він розподілений між 4 засновниками. [16, ст. 8].

Розподіл статутного капіталу між учасниками відбувається наступним чином:

  •  Беренд Попке ван дер Вальде – 48%;
  •  Герріт Тонкенс – 48%;
  •  Корнеліс Хендрік Хузінха – 2%;
  •  Крячко Оксана Василівна – 2%.

Учасники не відповідають за зобов'язаннями товариства, але несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів (Додаток Б).

Також Антимонопольний комітет України 27 січня 2012 року Надав дозвіл ТОВ «Кищенці» на придбання частки в статутних капіталах ТОВ «Марійка» (с. Марійка, Черкаська обл.), ТОВ «Аскольд-АгроТехна» (м. Жашків, Черкаська обл.), що забезпечує перевищення 50 % голосів у вищих органах управління емітентів.

Підприємство раціонально розміщене по відношенню до адміністративних центрів, ринків збуту продукції та закупівлі оборотних засобів. Відстань до обласного центру м. Черкаси – 144,4 км, до районного центру смт. Маньківка – 7 км , до найближчої залізничної станції Поташ – 13 км. Неподалік знаходиться автошлях Київ - Одеса.

Структура будь-якого підприємства відображає упорядковане розташування його елементів і форму їхнього взаємозв'язку, перетворюючи діючу структуру в систему Використання на практиці управління схеми організаційної структури дозволяє зрозуміти формальну ієрархію організації, у тому числі, структуру процесів, відповідальності та звітності.

Отже, вищим органом управління господарством є загальні збори засновників, що збираються тричі на рік і в ході яких підбиваються підсумки виробничих періодів та визначаються завдання на наступні виробничі цикли.

Як видно з рисунку 2.2 та згідно з статутом ТОВ «Кищенці» вищим органом управління товариства є Загальні збори засновників ТОВ. До компетенції загальних зборів належать:

  •  визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження планів та звітів про їх виконання;
  •  внесення змін до статуту товариства;
  •  обрання й відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;
  •  затвердження річних результатів діяльності товариства, зокрема його дочірніх підприємств, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строків та порядку виплати частки прибутку:
  •  виключення учасників з товариства. [9, ст. 72]

Збори учасників товариства скликаються не рідше ніж два рази на рік. У ТОВ «Кищенці» виконавчий орган одноосібний і представлений директором товариства – Корнелісом Хендріком Хузінхою.

Одноособовим виконавчим органом Товариства є директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю, і є підзвітним Загальним Зборам його учасникам. Директор приймає рішення шляхом видачі наказів, розпоряджень та інших актів, які є обов’язкові для виконання персоналом товариства.

Ревізійна комісія Товариства здійснює контроль за фінансовою і господарською діяльністю товариства. Ревізійна комісія обирається Загальними Зборами Учасників. Ревізія господарської діяльності Товариства проводиться не менше одного разу на рік. Кожний замісник керує роботою підпорядкованих йому служб, відділів, виробництв.

Заступником генерального директора є головний фінансист товариства. Він здійснює контроль за виконанням планових завдань з реалізації виробленої продукції підприємства.

Технологічні процеси виробництва продукції на ТОВ «Кищенці» заходяться під контролем агрономів. Агроном здійснює оцінку грунту по кожному конкретному полю та вказує заходи, які необхідно провести у формі письмового звіту, який він передає заступнику директора по виробництву. Той, в свою чергу, проводить аналіз даних та планує потребу в добривах і гербіцидах. Ці плани погоджуються на засіданні керівництва, після чого проводяться закупівлі.

Виконавчим органом, що здійснює управління поточною діяльністю, є директор Корнеліс Хендрік Хузінха, який вирішує усі питання діяльності, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів. Він має право: без довіреності здійснювати дії від імені товариства; затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку; приймати та звільняти працівників; давати доручення; вирішувати питання пов'язані з діяльністю товариства. Контроль за фінансовою та господарською діяльністю може проводитись ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників з їх числа в кількості не менше трьох осіб строком на 2 роки. Директор не може бути членом ревізійної комісії.

Директор ТОВ «Кищенці» вміє добре планувати роботу, організувати колектив, приймає рішення своєчасно, здатний тримати під контролем основні моменти під час роботи, сприяє службовому росту підлеглих, до роботи ставиться з цікавістю, має авторитет у колективі. В разі виявлення працівника на робочому місці в алкогольному сп'янінні Корнеліс Хузінха автоматично звільняє працівника з роботи.

Поставленні завдання апарат управління виконує за допомогою виконання відповідних функцій, які передбачені Положенням про відповідну службу, а також посадових інструкцій, які розроблені для кожного працівника апарату управління ТОВ «Кищенці».

Для більш ефективної роботи ТОВ «Кищенці» повинна бути добре спланована організація оперативного управління, яке включає в себе проведення виробничих нарад, нарядів, диспетчерських годин. [16, c.7].

Кожен спеціаліст, а також директор ТОВ «Кищенці», складає плани на день, тиждень, місяць, квартал. Керівник веде робочий щоденник у якому записуються плани на день, ділові зустрічі та поїздки. Також робляться довгострокові плани, адже для ефективної роботи підприємства, та організованої робот кожного підрозділу зокрема, необхідно визначити плани роботи наперед, продумати найбільш оптимальні варіанти та визначити подальші цілі і стратегію.

Проаналізувавши організаційну структуру і структуру управління ТОВ «Кищенці» можемо зробити висновок, що вони є оптимальними для невеликого за розмірами господарства. Керівник має можливість щоденно отримувати інформацію про стан справ в господарстві, що називається з перших уст, а отже, має змогу здійснювати оперативне керівництво усіма процесами виробництва.

Щотижня керівник господарства проводить наради, які розпочинаються о 8.00 ранку. На нарадах він обговорює питання про те, хто скільки зробив, аналізує як спеціалісти виконують свої обов'язки.

Роботу, пов'язану з підготовкою і проведенням виробничих нарад проводить організація управління сільського господарства, на якому присутні керівники, агрономи та ін. Тут же наводять дані про врожайність сільськогосподарських культур і їх собівартість.

Стосовно технічної оснащеності підприємства відмітимо, що функціонує телефонний зв’язок, директор та спеціалісти мають мобільні телефони, в головному офісі (с. Добра) є комп'ютери, ксерокси, також в бухгалтерії підприємства забезпечена оргтехнікою. В офісі встановлені відеокамери. Вхід у офіс здійснюється по пластикових карточках, які фіксує датчик.


3 РОЗДІЛ.УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ.

3.1. Розрахунок економічної ефективності удосконалення управління виробництвом

Ефективність діяльності підприємства залежить від багатьох параметрів - ступеня розвиненості виробництва, поділу і кооперації праці, використання результатів науково-технічного прогресу,економічних ресурсів, форм стимулювання високопродуктивної праці тощо, але в першу чергу — від ступеня інтегрування зазначених факторів під час їх використання.

Управління - це вплив на працівників з метою досягнення цілей, що стоять перед підприємством і його працівниками. Воно базується, з одного боку, на багатьох галузях знань, таких, як економіка і політологія, соціологія і психологія,інженерні дисципліни, статистика, а з іншого боку – на безпосередньому узагальненні досвіду управління різними підприємствами, організаціями і компаніями у ході тривалої історії розвитку людської діяльності. Підвищення ефективності і якості роботи підприємства в умовах ринкової економіки можна досягти лише шляхом поєднання прогресивної техніки і технології з раціональною організацією виробництва і праці, тобто впровадження менеджменту.

Технологія – це наука, спрямована на виявлення фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей з метою визначення і використання на практиці найбільш ефективних, економічних, екологічних та природо відповідних процесів.

Інтенсивна технологія – це та, що забезпечує високу продуктивність праці, напружене використання основних засобів виробництва тощо. Технологія - це сукупність методів виробництва (підготовки, обробки, виробництва, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу), що здійснюються в процесі виробництва.

Технологія – це синтетична наука, яка базується на взаємопов’язаній і науково обґрунтованій системі, зокрема, організаційно-економічних, зооінженерних, ветеринарних, технічних заходів раціонального ведення галузі тваринництва, що забезпечують одержання продукції високої якості та необхідних обсягів за умов мінімальних витрат кормів, праці та інших матеріальних ресурсів. Завдання технології – виявлення фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей з метою визначення найбільш природо відповідного, економічно ефективного, екологічно раціонального високопродуктивного виробництва при високій якості вироблюваної продукції і раціональному використанні засобів виробництва з найменшими витратами енергії та забезпечення його високої культури і безпечності щодо людини і природи виробництва.

Всяка технологія повинна забезпечувати, по-перше, безпечні умови праці для працівника і підвищувати її продуктивність і культуру; по-друге, виробництво якісної продукції і не причиняти шкоди здоров’ю тварин; по-третє, не здійснювати руйнівний вплив на довкілля.

Технологія базується на комплексі біологічних наук (морфологія, фізіологія, генетика, розведення, годівля, зоогігієна, етологія тварин, біотехнологія тощо; технічних наук ( механізація, електрифікація, комп’ютерні технології, будівництво тощо); соціально-економічних наук (організація, управління, економіка, техніка безпеки тощо); інтегральних наук (екологія, еволюційна теорія, безпека життєдіяльності тощо).

Сучасні технології виробництва продукції тваринництва включають багатовекторні і комплексні питання утримування, розведення, годівлі, відтворення стада тварин; будівництво, облаштування, реконструкцію та експлуатацію тваринницьких приміщень та об’єктів; механізацію, електрифікацію, автоматизацію різноманітних процесів виробництва; комп’ютеризацію племінного та виробничого обліку, організацію та економіку виробництва в галузі тваринництва.

Технологія характеризується динамічністю, вона постійно змінюється під впливом факторів науково-технічного прогресу. Бажано, щоб технологія була природо відповідною щодо певних природно-кліматичних умов і зональних особливостей виробництва.

Удосконалення технології супроводжується реконструкцією приміщень та будівництвом нових, модернізацією систем машин і механізмів та їх використання за новим призначенням. Наприклад, прогресивні технології виробництва молока в ТОВ «Кищенці» включають наступні складові:

- вирощування високопродуктивного ремонтного молодняка;

- утримування з доїнням корів у доїльних залах типу «Ялинка» та «Карусель»;

- безприв’язне утримування корів у боксах, комбібоксах на глибокій підстилці в приміщеннях для відпочинку, доїльних та вигульних майданчиках;

- засоби механізації виробничих процесів заготівлі, транспортування, приготування, роздавання кормів, водопостачання, доїння корів, первинної обробки молока, видалення гною тощо;

- підтримання в тваринницьких приміщеннях оптимальних параметрів мікроклімату (температури, освітлення, вологості, складу та швидкості руху повітря, бактеріальної забрудненості);

- автоматизацію прив’язування та відв’язування корів;

- організацію праці (наприклад двозмінна);

- ветеринарно-санітарне забезпечення;

- удосконалення порід тварин ;

- поліпшення відтворення стада;

- підвищення резистентності тварин тощо.

Засоби механізації на фермі повністю забезпечують приготування кормів у кормоцехах для диференційованої годівлі груп корів різного фізіологічного стану; транспортування та роздавання кормів на кормові столи; механічне доїння корів; первинну обробку молока; напування тварин; видалення і транспортування гною; оптимальний мікроклімат у приміщеннях. Ця технологія включає прогресивні зооветеринарні заходи: спрямовані на вирощування ремонтних телиць, виділяючи такі періоди:

- молозивний до 10 днів,

- молочний до 6 місяців,

- період інтенсивного росту і розвитку від 6 до 15 місяців, - період парування чи осіменіння від 15 до 18 місяців виховання нетелів, їх правильну підготовку до отелення; проведення диспансеризації всіх корів-рожениць у пологовому відділенні; проведення осіменіння в оптимальні терміни після отелення; спеціальна підготовка кадрів для роботи в кожному цеху, оскільки в них передбачається внутрішньо групова спеціалізація й пристосування технології до фізіологічного стану та рівня продуктивності тварин.

Основним напрямом збільшення та здешевлення виробництва свинини є послідовна інтенсифікація галузі. Вона передбачає:

  •  зміцнення кормової бази, поліпшення племінних і продуктивних якостей поголів'я;
  •  запровадження нових технологій;
  •  індустріалізацію виробництва й удосконалення організаційних форм у галузі.

Варто зауважити, що підприємства, які мають поголів'я понад 2000 голів, виробляють на 100 га ріллі свинини на 20-25 % більше, а собівартість 1 ц приросту на 25-З0 % нижча, ніж у підприємствах, де поголів'я не перевищує 500 свиней.

Підвищення ефективності свинарства досягається, насамперед, унаслідок інтенсивного використання основних свиноматок. Висока плідність може стати результатом лише повноцінної та різнотипної годівлі тварин, доброго утримання й догляду за ними, відбору в основне стадо свиноматок від багатоплідних і крупноплідних помісей. Удосконалення племінних і продуктивних якостей свиней забезпечує підвищення плідності на 7-10 % і прискорює ріст поросят. Утримання свиноматки, від якої отримують щорічно менше 12 поросят, - збиткове.

З метою збільшення кількості приплоду практикують утримання молодих свинок для разових опоросів. Використання свинок разового опоросу дає змогу виявити з-поміж них високоплідних, і це дешевше, ніж здійснювати селекційний підбір через придбання.

У ТОВ «Кищенці» застосовують систему турових опоросів, які дають змогу отримувати поросят у сприятливий час року і краще організувати працю на фермі. Через турові опороси на підприємстві підвищують виробництво свинини на 10-15 % і знизити її собівартість на 14-18 % порівняно з цими ж показниками за циклічної системи.

Важливим заходом у збільшенні виробництва свинини й її здешевленні є нові прогресивні технології годівлі. Суха відгодівля свиней з використанням преміксів забезпечує середньодобовий приріст тварин 600-800 г.

На 1 ц приросту свиней в підприємстві витрачають не більше 6-7 кормових одиниць упродовж відгодівельного періоду (6-7 міс) і досягають за цей час живу масу однієї голови 100-110 кг.


3.2. Шляхи удосконалення управління виробництвом сільськогосподарської продукції в ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

На практиці для оцінки ефективності системи управління виробництва  найчастіше використовують три групи показників:

  1.  загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства — валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;
  2.  показники продуктивності управлінської праці — виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні, вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління, сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;
  3.  показники економічності апарату управління — питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.

Для удосконалення управління виробництва сільськогосподарської продукції ТОВ «Кищенці» можна використати:

  1.  Колективи виробничих підрозділів перевести на внутрішньогосподарський підряд із застосуванням суборенди на основні засоби;
  2.  Для збільшення виробництва продукції тваринництва забезпечити якісну та повноцінну годівлю тварин. Віддавати перевагу концентрованим кормам, в тому числі макуху, сіну, сінажу і багаторічні трави, кормовим коренеплодам, а також зеленим кормам в пасовищний період;
  3.  Запровадити в галузях виробництва інтенсивні технології виробництва продукції;
  4.  Запропонувати дієвий механізм мотивації праці працівників основного виробництва.

Удосконалення управління виробництвом дозволяє також підняти якісний рівень прийняття управлінських рішень, підвищити оперативність у вирішенні виробничо-господарських питань, що важко оцінити кількісно. Тому іноді в цих випадках використовуються експертні оцінки

Також, для того, щоб зберегти фізичні властивості ґрунту - структуру, пористість, оптимальний водно-повітряний режим - потрібно різко скоротити повторність обробітку, перейти на ефективні його форми, легкі машини та механізми.

Що ж стосується галузі рослинництва, безплужний обробіток ґрунту – це один з методів мінімального обробітку, який зберігає його цінні властивості. Технологія нульового обробітку передбачає використання спеціальних крокуючих агрегатів, які формують лунки, закладають туди добрива й насіння та загортають їх.

Альтернативою ультрахімізованого господарювання є органічне (біологічне) землеробство, при якому повністю виключається застосування отрутохімікатів і мінеральних добрив.

Органічне землеробство базується на використанні органічних добрив, насамперед гною.

Виробництво продукції тваринництва ґрунтується на перетворенні рослинного білка, спожитого тваринами і використовується для росту тіла і продукування молока. Інша частина неперетравлених кормових залишків (незасвоєних) виділяється у якості фекалій і сечі.

При утриманні тварин вони виділяють метан і аміак, який можна виявити по запаху, та який псує повітря, основним компонентом його є сірка. Виділення сполук тваринами, що мають неприємний запах є неминучий, але при додержанні усіх зоогігієнічних норм у приміщенні, зокрема вентиляції, концентрацію його можна зменшити. Близько 90% аміаку, що міститься у повітрі, надходить із сільськогосподарського виробництва.

Я пропоную для ТОВ «Кищенці» побудувати сучасну біогазові установку, яка пропускатиме щоденно через себе до 60 т гною (денний вихід гною від 1381 ВРХ та 6000 свиней). Гній та інші органічні рештки перероблятимуться у спеціальних реакторах на біогаз (метан) і цінне концентроване органічне добриво. Метан піде на опалення як екологічно чистого палива, а органічний осад, багатий на азот, фосфор, калій та мікроелементи, можна вносити у землю у вигляді фугату. У такому органічному добриві концентрація поживних елементів у 10 разів вища, ніж у гної, і транспортувати його набагато зручніше. Такий досвід є в багатьох країнах. Лише в Китаї у 1986 р. працювало 25 млн. установок біогазу, які дали країні 100 млрд. куб. м газу і велику кількість якісних органічних добрив.

При органічному (біологічному) землеробстві врожаї на 10-20% нижчі, ніж за традиційного способу внесення добрив, але його продукція цінується на світовому ринку значно дорожче від тієї, що вирощена із застосуванням міндобрив та отрутохімікатів, іноді навіть у 2-3 рази.

Створити міцну кормову базу підприємства можна при чіткому дотриманні принципів її раціональної організації, основними з яких є:

  •  дотримання відповідності природно-економічним умовам раціональної спеціалізації підприємства;
  •  ефективне використання головного засобу виробництва - землі, раціональна організація посівного і лукопасовищного кормовиробництва;
  •  пропорційне співвідношення між кормовими ресурсами і перспективами ефективного розвитку галузей тваринництва відповідно до потреб господарства в їх продукції. План трансформації земельних угідь має передбачати поліпшення їх за допомогою системи організаційно-економічних заходів з метою забезпечення випереджаючих темпів зростання кормової бази темпам збільшення поголів'я тварин при досягненні їх продуктивності згідно з  породними характеристиками;
  •  раціональне використання трудових ресурсів, засобів виробництва як у виробництві кормів, так і в галузях тваринництва. Дотримання цього принципу можливе при впровадженні прогресивних форм організації виробництва і праці, системи машин для забезпечення комплексної механізації виробничих процесів на всіх стадіях кормовиробництва;
  •  висока економічна ефективність при повному забезпеченні тваринництва високоякісними кормами і науково обґрунтованих нормативних витратах на одиницю продукції.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно: 

  •  враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;
  •  щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність  тварин відповідно до  їх породних можливостей;
  •  забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;
  •  раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості;
  •  використовувати кормовиробництво як елемент науково обґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;
  •  прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

Велике значення у відродженні тваринницьких галузей має поліпшення племінної справи. Необхідно реформувати систему селекційно-племінної роботи в тваринництві відповідно до Закону України “Про племінну справу у тваринництві”, насамперед в таких напрямах:

  •  удосконалення структури управління селекційно-племінною роботою та формування державної племінної інспекції;
  •  запровадження державної підтримки племінної справи у тваринництві і птахівництві;
  •  проведення селекційно-племінної роботи відповідно до програми селекції в тваринництві та птахівництві;
  •  поширення системи селекційно-племінної роботи на тваринництво у фермерських і особистих селянських господарствах.


3.3. Удосконалення оцінки і стимулювання якості праці апарату управління

Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, і її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

При створенні системи стимулювання слід виходити з розроблених в теорії управління і застосовуваних в ринковій економіці принципів:

  1.  Комплексність;
  2.  Системність;
  3.  Регламентація;
  4.  Спеціалізація;
  5.  Стабільність;
  6.  Цілеспрямоване творчість.

Організаційні фактори - це встановлення певного порядку проведення робіт, розмежування повноважень, формулювання цілей і завдань. Як вже було сказано, правильна організація виробничого процесу закладає фундамент під подальшу ефективну і якісну роботу.

З організаційними факторами тісно взаємодіють правові чинники, які мають на меті забезпечення відповідності прав і обов'язків працівника в процесі праці з урахуванням покладених на нього функцій. Це необхідно для правильної організації виробництва та подальшого справедливого стимулювання.

Технічні фактори припускають забезпечення персоналу сучасними засобами виробництва та оргтехнікою. Так само як і організаційні, ці аспекти є основними в роботі підприємства.

Матеріальні фактори визначають конкретні форми матеріального стимулювання: заробітну плату, премії, надбавки і т.д. і їх розмір.

Соціальні фактори припускають підвищення зацікавленості працівників шляхом надання їм різних соціальних пільг, надання соціальної допомоги, участі працівників в управлінні колективом.

Моральні чинники представляють комплекс заходів, метою яких є забезпечення позитивного морально-етичного клімату в колективі, правильний підбір і розстановку кадрів, різні форми моральних заохочень.

Всі перераховані фактори повинні застосовуватися не окремо, а в сукупності, що дає гарантію отримання хороших результатів. Саме тоді стане реальністю значне підвищення ефективності та якості роботи. Принцип комплексності вже у своїй назві визначає проведення зазначених заходів не по відношенню до одного або декільком співробітникам, а по відношенню до всього колективу підприємства. Такий підхід дасть значно більший ефект на рівні всього підприємства.

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу необхідно встановити критерії і показники, за якими проводиться оцінка. Під критеріями розуміють найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарату управління є показниками управлінської праці. Вони носять підлеглий характер стосовно критерію і є основою при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці і буде виражати критерій оцінки.

Для визначення економічної ефективності управлінської праці використовуються різні способи:

  1.  за показниками підприємства, організації і функціонуванню праці управлінського персоналу, обсягу переданої інформації;
  2.  за якістю і швидкістю прийнятих рішень;
  3.  за виконанням функцій управлінських ланок.

До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносяться:

  1.  зниження трудомісткості обробки управлінської інформації;
  2.  скорочення управлінського персоналу, термінів обробки інформації;
  3.  скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці;
  4.  механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління.

Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень, культура управління й інші, не вимірюються чи узагалі вимірюються неповно.

У сфері впливу управлінської праці на виробництво показники, які кількісно вимірювані, є:

  1.  збільшення фондовіддачі;
  2.  прискорення оборотності оборотних коштів;
  3.  збільшення рентабельності виробництва;
  4.  зменшення невиробничих витрат;
  5.  зниження трудомісткості продукції;
  6.  зниження собівартості продукції;
  7.  зменшення втрат робочого часу.

Хоча управлінська праця належить до продуктивної, але вона безпосередньо не створює певних матеріальних цінностей і бере участь у процесі виробництва опосередковано, забезпечуючи своєчасне і якісне виконання технологічний операцій. Тільки працю обмеженої кількості працівників у сфері управління можна оцінити за безпосередніми результатами їх роботи (облікові працівники, друкарки тощо). На ефективність управління впливають рівень підготовки кадрів, використання спеціалістів згідно з їхньою кваліфікацією, наукова організація праці та інші фактори.

Розглянемо позитивні та негативні впливи економічних інструментів управління (Табл., 3.1)


Таблиця 3.1

Позитивні і негативні впливи економічних інструментів управління 

Позитивні впливу 

Негативні впливи 

1. Зростання заробленої плати.

1.1. Індексація заробленої плати з урахуванням інфляції і збільшення обсягів виробництва.

1.2. Розвиток форм додаткової заробленої плати з урахуванням умов праці та кваліфікації.

1.3. Розподіл винагороди за кінцевий результат за КТУ безпосередньо у підрозділах.

1.Заморажіваніе заробленої плати.

1.1.Фіксірованная зароблена плата на мінімальному рівні в галузі.

1.2. Виплата додаткової зарплати за мінімальним КЗпП.

1.3. Централізований розподіл винагород дирекцією розподіл.

1.4. Відсутність чіткого положення про оплату праці персоналу 

2.1. Преміювання персоналу з прибутку у вигляді відсотка до посадового окладу.

2.2. Розподіл премії з прибутку за кінцевими результатами діяльності підрозділів і всередині самого колективу.

2. Ліквідація системи преміювання з прибутку.

2.1.Епізодіческое преміювання персоналу з фонду оплати праці без прив'язки до прибутку.

3. Розвиток соціального та медичного забезпечення.

3.1. Створення недержавного пенсійного фонду або додаткова виплата пенсії за рахунок підприємства 
3.2.
Страхування працівників за рахунок підприємства.

3.3. Забезпечення працівників безкоштовної або частково оплаченої фірмовим одягом і взуття, харчуванням, транспортом 

3. Ігнорування соціального та медичного забезпечення.

3.1. Використання тільки державного пенсійного забезпечення.

3.2.Ліквідація або відсутність страхування працівників за рахунок підприємства.

3.3. Ліквідація або відсутність забезпечення фірмовим одягом, харчуванням і транспортом 

Економічні та соціально-психологічні інструменти носять непрямий характер управлінського впливу. Економічні методи здійснюють матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників, вони засновані на використанні економічного механізму. Соціально-психологічні методи управління засновані на використанні соціального механізму (система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби).

Соціально-психологічні інструменти - способи здійснення управлінських дій на персонал, що базуються на використанні закономірностей психології та соціології. Об'єкт впливу цих методів - групи людей і окремі особи. По масштабу і способам впливу ці методи можна розділити на 2 основні групи:соціологічні методи, спрямовані на групи людей і їх взаємодії в процесі виробництва (зовнішній світ людини);психологічні, які направлено впливають на особистість конкретної людини (внутрішній світ людини).

Такий поділ досить умовно, в сучасному суспільному виробництві людина завжди діє не в ізольованому світі, а в групі різних за психології людей. Стимулювання направлено на збільшення обсягу, розширення асортименту, підвищення технічного рівня і якості продукції, що випускається з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. У свою чергу, ефективна і якісна робота тягне за собою зниження собівартості і підвищення рентабельності виробництва, що дає можливість додатково матеріально заохотити працівників.

Керівники підприємств більше значення надають важливості виконуваної роботи, отримання задоволення від трудової діяльності (близько 40%) і менша частина (близько 35%) - матеріального фактору.

Таким чином, неможливо здійснити правильне стимулювання найманих працівників без урахування їх трудових мотивацій. Саме на цьому принципі і повинна будуватися система стимулювання, яка повинна бути гнучкою, легко змінюється по відношенню до різних категорій персоналу, а не кісткової, що не дозволяє правильно оплатити працю відповідно до його ефективністю та якістю і врахувати всі нематеріальні стимули до праці.

ТОВ «Кищенці» виробляє продукції рослинництва і тваринництва. У зв'язку з цим основними формами організації праці є виробничі бригади – колектив працівників, наділених засобами виробництва та що беруть участь виходячи з кооперації й міжнародного поділу праці виробництві тих чи інших продуктів.

У рослинництві це рослинницькі бригади, у цьому відділенні вирощують зернові та технічні культури. У тваринництві – тваринницькі бригади, займаються скотарством і свинарством.

Кожен працівник бригади з урахуванням поділу праці наділений певними трудовими функціями. Наприклад, розглянемо постійну виробничу бригаду на скотарської фермі. У неї включені: оператори машинного доїння – 4 людини, оператори по роздачі кормів – 6 людини, оператори з видалення гною – 2 людини, ветфельдшер – 2 людина. Усі вони має робоче місце, конкретні трудові функції, забезпечується необхідним сировиною, матеріалами, засобами виробництва і т.п. відповідно до характером його роботи.

Також для ефективного функціонування робочої сили в підприємство організувало умови праці, встановивши раціональні режими праці та відпочинку, протягом робочого зміни, робочого дні, у протягом тижня, місяці, року.

Протягом дня передбачено 2 робочі зміни. Добовий режим праці операторів машинного доїння: початок великої роботи 5 год., кінець роботи – 9 год., перерву – з 9 год по 15 год., закінчення роботи – 19 год.

Підприємство лежить у сільській місцевості (с.Добра), під час перерви працівники перебувають вдома. Працівникам даної бригади передбачено лише 1 вихідного дня, під час яких їх заміщають допоміжні працівники. Протягом робочого року також ще передбачено щорічний оплачуваний відпустку – 28 календарних днів.

Умови оплати праці працівників регламентовані, форми і системи оплати праці залежить від характеру виконуваної праці та того, є робота сезонної чи постійної. Всі ці аспекти описані у «Положенні оплату праці, преміальною і натуральної оплаті робочих, керівників, фахівців і кількість службовців». Розглянемо перелік існуючих в ТОВ «Кищенці» систем стимулювання праці в таблиці 3.2.


Таблиця 3.2.

Перелік існуючих стимулюючих систем праці в ТОВ «Кищенці»

Форма стимулювання

Основний зміст

Заробітну плату (номінальна)

Оплату праці працівника, включаючи основну (відрядну, погодинну та отримати додатковий (премії, надбавки за профмайстерність, доплата за умови праці, сумісництво, підліткам, матерям-годувальницям, до праці у дні, за понаднормову роботу, за керівництво бригадою, оплата чи компенсацію відпустки і т.д.) зарплатню.

Заробітну плату (реальна)

Забезпечення реальної зарплати шляхом: підвищення тарифних ставок відповідність до встановленим державою мінімумом, запровадження компенсаційних виплат, індексації заробітної плати відповідність до інфляцією.

Стимулювання що регулює поведінка працівника з урахуванням вираження суспільної визнання

Вручення грамот.

Стипендіальні програми

Виділення коштів у освіту (покриття витрат освіту за).

Програми навчання персоналу

Покриття витрат на організацію навчання (перенавчання). Оплата отримання додаткової освіти, організація навчання.

Програми, пов'язані вихованню навчанням дітей

Виділення коштів у організацію дошкільного і шкільного дітей, онуків працівників підприємства

Програма виплат по тимчасової непрацездатності

за рахунок коштів утримуваних з доходів працівника, під час нещасного разі виплачувана сума , яка дорівнює річному прибутку працівника.

Медичне страхування

Як самих працівників, і членів їхнім родинам

Матеріальне стимулювання працівників у підприємстві має місце. Насамперед, диференціація зарплати пов'язані з високим якістю виконаних робіт, термінів виконання. Важливе значення має стимулювання працівників, які працюють у господарстві тривалий час, тобто. стаж. У цьому підприємстві передбачені такі доплати за стаж: 2 – 5 років – 10%, 5 – 10 років – 15%, 10 – 15 років – 20%, 15 – 20 років – 25%, понад двадцять років – 30%.

Заробітну плату бухгалтерів, фахівців, керівників нараховується відповідно до зі штатним розкладом. Але як стимулюючих чинників нараховуються надбавки за стаж.

У ТОВ «Кищенці» також елементом стимулювання є і моральний стимулювання. Воно проявляється у першу чергу, в заохочення трудових б у вигляді подяк, цінних подарунків, інформування у засобах масової інформації. Наприклад, щорічно працівники цього підприємства, зайняті в сівбі сільськогосподарських культур, досягли результатів, заохочуються подарунками.

Організація праці в сільськогосподарських підприємствах мусить бути раціональної, тобто у максимальному ступені враховувати досягнення науку й передового досвіду, забезпечувати повне юридичне й ефективне використання робочої сили й інших факторів виробництва для одержання кращих економічних результатів


Висновки і пропозиції

Отже, сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликане забезпечувати суспільство продовольством та сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для господарства вона віднесена до пріоритетних".

У виробничому процесі ТОВ «Кищенці» задіяно близько 218 особи, хоча у розрізі попередніх років цей показник був дещо меншим у 2010р. наявність працівників товариства становила 44 особи. Також можна побачити зміну, що за 3 роки кількість середньорічних працюючих зросла на 174 працівників.

Розглянувши динаміку основних показників розміру ТОВ «Кищенці» можна сказати, що валова продукція підприємства за три роки збільшилася на 328044,4 тис., грн., а розмір товарної продукції збільшився на 15470584,3 тис.,грн. Це відбулося зокрема за рахунок розширення посівних площ, які зросли з 7349 га у 2010 році до 9984 га у 2012, тобто збільшилися на 2635га.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2012 р. становитла 97912,0, що на 56528,4 тис. грн більше порівняно з 2010 році.

Поголів'я тварин у 2012 році становить 618 голів ВРХ, що на 342 більше ніж в 2010 році.

Розмір валової продукції  у звітному році в порівнянні з 2010р. збільшився на 327742,4 тис. грн., або 3,1 %. Середньорічна вартість основних засобів зросла в порівнянні з 2010р. на 56528,4 тис. грн. або  на 42,3 %. Це свідчить про те, що товариство постійно залучає нові основні засоби у виробництво та веде інтенсивний розвиток виробництва сільськогосподарської продукції.

Валовий дохід зріс на 39,0%, або на 109769 тис.грн. Різке зростання собівартості продукції зумовлено значним підвищенням ціни на технічні засоби, паливно-мастильні матеріали, мінеральні та органічні добрива, засоби захисту рослин, енергоносії, а також оплату праці.

В господарстві основні виробничі фонди використовуються неефективно, оскільки фондовіддача у 2012 році збільшилася на 1,8 тис. грн. по відношенню до 2009року, а фондомісткість – зменшилася на 4.11тис. грн.

Показники ефективності виробничої діяльності протягом досліджуваного періоду мають тенденцію до збільшення. Так, у 2012 році рівень рентабельності становить 27,23%, що на  2,84 процентних пункти вище ніж у 2010 році, і на –6,97 пунктів вище порівняно з 2011 роком. Норма прибутку у 2012 році зросла на 3,64 процентних пункти по відношенню до 2010 року.

Урожайність сільськогосподарських культур збільшилася, зокрема: урожайність зернових і зернобобових у 2012 році становить 66,23 ц/га, що на 0,22 ц/га більше порівняно з 2010 р.; кукурудзи – 248,52 ц/га, що на 157,43 ц/га більше ніж в 2010 р.; ячменю - 60,05, що на 29,61 ц/га більше ніж в 2010 р.; цукрових буряків – 540,7, що на 278,44 ц/га більше порівняно із 2011 р.

На полях товариства працюють сучасні трактори і комбайни вартістю до 300 тисяч євро. Техніка має супутникову навігацію Greenstar, автопілот Trimble, коли трактор сам знає, куди йому їхати, кондиціонер, рацію, по якій можна спілкуватися з колегами, холодильник, комп'ютерне управління.

Індекс ефективності управлінської праці значно зріс протягом трьох років (на 32,8), якщо у 2010році він складав 28,1, то у 2012 - 60,9. Це пов'язано із збільшенням у 2012 році порівняно з 2010 індексу економічної ефективності на 1 та індексу результативності на 33,4.

Отже, для удосконалення управління виробництва сільськогосподарської продукції ТОВ «Кищенці» можна використати:

  1.  Колективи виробничих підрозділів перевести на внутрішньогосподарський підряд із застосуванням суборенди на основні засоби;
  2.  Для збільшення виробництва продукції тваринництва забезпечити якісну та повноцінну годівлю тварин. Віддавати перевагу концентрованим кормам, в тому числі макуху, сіну, сінажу і багаторічні трави, кормовим коренеплодам, а також зеленим кормам в пасовищний період;
  3.  Запровадити в галузях виробництва інтенсивні технології виробництва продукції;
  4.  Запропонувати дієвий механізм мотивації праці працівників основного виробництва.


Список використаної літератури:

  1.  Василенко О.В., Шматько В.Г.Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. – К., 2003. – 440 с.
    1.  Мельникова О.А. Особливості праці управлінського персоналу та їх вплив на мотивацію праці / О.А. Мельникова// Формування ринкової економіки. – 2009. - №3. – С.385–394. 
      1.  Річні звіти ТОВ «Кищенці» за 2010-2012 рр.
        1.  Статут ТОВ «Кищенці».
        2.  Нарейко В. І. Розробка управлінського рішення / В. Нарейко// Економіка та держава. – 2009. - №1. – С.60-63.
        3.  Завадський Й.С. Менеджмент: [підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.]: У 2 т. Т.2 / Й.С. Завадський – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 640 с.
        4.  Лукинов И.И. Особенности аграрной реформы и интегрированных процессов в АПК Украины в контексте восточноевропейских преобразований / И.И. Лукинов // Экономика Украины. – 1993.
        5.  Дейнеко О.А. Эффективность и качество управления машиностроительным предприятием / О.А. Дейнеко. — М.: Машиностроение, 2007. — 24 с.
        6.  Мельник В.В. Системы управления: [учебн. пособие] / В.В. Мельник, Б.П. Титаренко, В.А. Волочиенко. — М.: Экономика и финансы, 2002. — 387 с.
        7.  Осовська Г.В. Менеджмент організації: [навчальн. посібник] / Г.В. Осовська, О.А. Осовський. — К.: Кондор, 2005. — 860 с.
        8.  Журавлева, Р.С. Седегова, В.Г. Янчевского. — М.: «Экзамен», 2002. — 516 с.
        9.  Гуторова О.О. Основи менеджменту: навч. посібник / О.О. Гуторова / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. − Харків: ХНАУ, 2009. − 329 с.
        10.  Ситниченко В. Сучасні системи менеджменту як інструмент виходу з кризи / В. Ситниченко // Стандартизація. Сертифікація. Якість. − 2009. − № 3. − С. 57-61.
        11.  Бєсєдін М.О. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід (модульний варіант): підручник / М.О. Бєсєдін, В.М. Нагаєв. − К.: Центр навч. л-ри, 2010. − 496 с.
        12.  Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / В.Г. Андрійчук. − К.: КНЕУ, 2011. − 356 с.
        13.  Статут ТОВ «Кищенці» Маньківського району Черкаської області


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19849. СУЖДЕНИЕ. Деление суждений по модальности 1.79 MB
  Мысль, выраженная в форме понятия, сама по себе ещё не есть процесс мышления. Для инициализации мыслительного процесса необходима элементарная логическая форма, каковой является суждение
19850. УМОЗАКЛЮЧЕНИЕ. Условные, разделительные и условно-разделительные силлогизмы 261 KB
  В процессе познания очевидные утверждения составляют лишь часть всех истин. Обычно для установления истины приходится в каждом случае производить особое исследование, т.е. четко поставить вопрос
19851. ДОКАЗАТЕЛЬСТВО. Паралогизмы, софизмы и парадоксы 118 KB
  Тема о доказательстве занимает в курсе логики особо важное место. В ней объединяются все рассмотренные ранее логические формулы и законы логики, правильное соблюдение которых обеспечивает логически стройную и последовательную мысль
19852. Принцип действия просвечивающего электронного микроскопа (ПЭМ). Схема ПЭМ 1007 KB
  Лекция 17 Принцип действия просвечивающего электронного микроскопа ПЭМ. Схема ПЭМ. Все современные просвечивающие электронные микроскопы ПЭМ могут работать в двух режимах – в режиме изображения и в режиме дифракции. Ход лучей в этих режимах указан на рис. 17: а – режим ...
19853. Требования к приготовлению образцов для ПЭМ. Препарирование порошковых материалов. Ультромикротомирование 934 KB
  Лекция 18 Требования к приготовлению образцов для ПЭМ. Препарирование порошковых материалов. Ультромикротомирование. Химическая и электрохимическая полировка. Метод ионнолучевого утонения. Весь процесс электронномикроскопических исследований условно можно разбит...
19854. Принцип работы сканирующих зондовых микроскопов. Пьезокерамические сканеры. Процесс сканирования поверхности в СЗМ 659.5 KB
  Лекция 19 Принцип работы сканирующих зондовых микроскопов. Пьезокерамические сканеры. Процесс сканирования поверхности в СЗМ. Визуализация информации получаемой с помощью СЗМ. Для исследования микрорельефа поверхности и ее локальных физических свойств в последнее д...
19855. Принцип работы сканирующего туннельного микроскопа (СТМ). Получение изображения поверхности в режиме постоянного туннельного тока и в режиме метода постоянной высоты 417.5 KB
  Лекция 20 Принцип работы сканирующего туннельного микроскопа СТМ. Получение изображения поверхности в режиме постоянного туннельного тока и в режиме метода постоянной высоты. Модуляционная методика определения локальной работы выхода. Измерение вольтамперных харак
19856. Принцип действия атомно-силового микроскопа (АСМ). Схема реализации обратной связи в АСМ 878.5 KB
  Лекция 21 Принцип действия атомносилового микроскопа АСМ. Схема реализации обратной связи в АСМ. Параметры кантилеверов в АСМ. Контактные и бесконтактные методики измерения. Атомносиловой микроскоп АСМ был изобретён в 1986 году Гердом Биннигом Кэлвином Куэйтом и Кри...
19857. Принцип действия магнитно-силового микроскопа (МСМ). Квазистатические методики в МСМ 1.67 MB
  Лекция 22 Принцип действия магнитносилового микроскопа МСМ. Квазистатические методики в МСМ. Колебательные методики в МСМ. Магнитносиловой микроскоп МСМ был изобретен И. Мартином и К. Викрамасингхом в 1987 г. для исследования локальных магнитных свойств образцов. Дан...