95576

Механізм правового регулювання та його елементи

Курсовая

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Мета даної роботи така: розглянути механізм правового регулювання. Поставлена у роботі мета конкретизується через вирішення таких завдань: описати поняття, предмет, типи та методи правового регулювання; розглянути структуру механізму правового регулювання; визначити ефективність правового регулювання.

Украинкский

2015-09-24

154 KB

2 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT3

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра теорії держави та права

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Теорія держави та права»

на тему:   «Механізм правового регулювання та його елементи»

Виконав: курсант 1-го курсу 113 навчальної групи

Спеціальність (напрям підготовки): правознавство, інститут підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції        

               Маліновський Я.В.

Керівник: кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії держави та права

                Пікуля Т.О.

Оцінка: Національна шкала ____________

Кількість балів: ______ ECTS: _________

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1.СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.......................5

1.1.Поняття та мета правового регулювання......................................................5

1.2.Предмет правового регулювання...................................................................7

1.3.Засоби правового регулювання......................................................................8

1.4.Типи правового регулювання.........................................................................9

РОЗДІЛ 2.ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ......................................................................................................11

2.1.Складові елементи механізму правового регулювання........................11

2.2.Стадії правового регулювання................................................................13

2.3.Ефективність правового регулювання суспільних відносин...............15

РОЗДІЛ 3.ДІЯ ПРАВОВИХ СТИМУЛІВ ТА ОБМЕЖЕНЬ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ............................................................................18

ВИСНОВКИ..............................................................................................................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................30


Вступ

Укрaїна cтавши на шлях рoзвитку тa станoвлення дiйсно сувeреннoї і незалежної країни , неухильно орієнтуючись на визнані світовою спільнотою демократичні та гуманістичні за своїм змістом і спрямованістю міжнародні стандарти, приступила до формування державних інституцій, місцевого самоврядування, системи національного права .

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну соціальну, правову державу . Основними принципами такої держави об’єктивно виступають верховенство. Права, першочергова соціальна цінність прав і свобод людини і громадянина. Саме тому ст . З Конституція України підкреслює, що "Людина , її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що  права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави . Держава відповідає перед людиною за свою діяльність . Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави". Частина ж перша ст. 8  Основного  Закону нашої держави проголошує : " В Україні визнається і діє принцип верховенства права" .

Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає організації і здійснення діяльності держави , її органів і посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами . Ці ж вимоги мають бути орієнтирами й у повсякденному житі кожного громадянина.

Мета даної роботи така: розглянути механізм правового регулювання.

Поставлена у роботі  мета конкретизується через  вирішення таких завдань:

  •   описати поняття, предмет, типи та методи  правового регулювання ;
  •  розглянути структуру механізму правового регулювання;
  •  визначити ефективність правового регулювання.

Структура курсової роботи.    Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів (перший i другий з підпунктами), висновків та списку використаної літератури.


РОЗДІЛ 1.СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1.Поняття та мета правового регулювання

У юридичній літературі сформувалось певне розуміння сутності правового регулювання, незважаючи на різні підходи щодо його визначення.

Під правовим регулюванням П. Рабінович розуміє здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення охорони і розвитку.

А. Черданцев зазначає, що правове регулювання – це впорядкування суспільних відносин за допомогою норм права та інших правових засобів (актів застосування, договорів тощо) [12].

Таким чином, в юридичній науці сформувалося майже єдине розуміння правового регулювання як дії права на суспільні відносини за допомогою певних юридичних засобів, насамперед норм права, що здійснюються в інтересах всього суспільства або певного колективу чи особистості, з метою підпорядкувати поведінку окремих суб'єктів встановленому в суспільстві правопорядку [6,12].

З визначення слідує, що правовим регулюванням можна назвати тільки таку дію, при якій ставляться достатньо ясно визначені цілі. Наприклад, в цілях впорядкування користування землею, забезпечення її збереження, підвищення ефективності землекористування видається закон про землю. І дія норм земельного права, в результаті якого реалізуються поставлені цілі, можна назвати правовим регулюванням [8, 11].

З вищесказаного можна зробити висновок, що метою механізму правового регулювання є забезпечення впорядкування суспільних відносин, що гарантує справедливе задоволення інтересів суб'єктів. Це пояснює значущість даної категорії і показує, що роль механізму правового регулювання полягає в організації соціального життя, здійсненні інтересів людей.

  1.  

Слід мати на увазі, що в реальному житті право має не тільки юридичний вплив на суспільні відносини, а й вплив виховного, інформаційного та іншого характеру. Тому розрізняють два явища: правовий вплив і правове регулювання [6].

Правовий вплив виступає як частина системи соціального регулювання суспільних відносин. Основним елементом керуючої та керованої систем виступають люди, а управління зводиться до того, що одні з них впливають на свідомість і поведінку інших.

Правовому впливу в системі управління суспільством належить особливе місце, оскільки воно є одним з важливих організаційних чинників, спрямованих на забезпечення ефективності практичної діяльності людей. Завдання соціального, в першу чергу державного, управління не можуть бути вирішені без аналізу специфічної дії на суспільні відносини – нормативно-правового регулювання. Неабиякою мірою цьому сприяє системно-структурний аналіз державно-правових явищ, який з успіхом застосовується у області права.

Дослідження співвідношення правового впливу і правового регулювання вимагає уточнення понять «регулювання» і «вплив», оскільки в юридичній літературі справедливо звертається увага на нерівнозначність цих категорій. Термін регулювання пішов від лат. «regulo» – правило і позначає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає дію на що-небудь за допомогою системи дій. Смислове навантаження у цих двох категорій близьке, частково співпадає, але не однозначне. Поняття «вплив» за об'ємом ширше, ніж «регулювання», бо дія включає як регулювання за допомогою певної правової норми, так і інші правові засоби і форми впливу на поведінку людей.

У юридичній літературі одні дослідники включають в правове регулювання всі види дії права на свідомість і поведінку людей, інші виводять за його межі ідеологію, виховання.

Перші під правовим регулюванням розуміють правовий вплив, тобто сукупність різних видів і форм впливу права на суспільні відносини, на поведінку і свідомість людей. Слід погодитися з думкою других, які вважають, що правове регулювання – це дія права на суспільні відносини за допомогою системи спеціальних юридичних засобів, бо не кожна правова категорія безпосередньо регулює суспільні відносини, але можна з упевненістю сказати, що будь-яка з них не може не надавати на даний інститут загальної дії. Цей висновок важливий не тільки в теоретичному, але і в практичному плані, бо такий підхід дозволяє точно визначити місце і функціональну роль того або іншого елементу в системі юридичної надбудови суспільства і використовувати його за призначенням з найбільшою користю.

Правова дія – це результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини як спеціальної системи власне правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації і застосування), так і інших правових явищ (правосвідомості, правової культури, правових принципів, правотворчого процесу) [7].

1.2.Предмет правового регулювання

Предметом правового регулювання є найважливіші для держави, об'єднань людей і конкретних осіб суспільні відносини, що об'єктивно потребують і піддаються юридичному регулюванню і сторони яких виступають їх свідомими та вольовими учасниками [6].

Історія правового життя суспільства показала, що в сферу правового регулювання входить три групи суспільних відносин, що відповідають перерахованим ознакам.

Першу групу складають відносини людей по обміну цінностями (як матеріальними, так і нематеріальними). Тут найяскравіше виявляється можливість і необхідність правового регулювання майнових відносин, бо у взаємоприйнятному обміні майном зацікавлене і все суспільство, і кожна окрема людина. Ці відносини будуються на основі загальновизнаних правил (наприклад, визнання виразу цінності майна в грошовому еквіваленті); обов'язковість визнання правил забезпечена дієвою силою спеціального апарату правового примусу.

Другу групу утворюють відносини по владному управлінню суспільством. В управлінні соціальними процесами зацікавлені і людина, і суспільство. Управління здійснюється заради задоволення як індивідуальних, так і загальносоціальних інтересів і повинно реалізуватися за строгими правилами, забезпеченими силою примусу. Природно, в сферу правового регулювання входить державне управління соціальними процесами.

До третьої групи входять відносини із забезпечення правопорядку, які покликані забезпечити нормальне протікання процесів обміну цінностями і процесів управління суспільством. Це відносини, що виникають з порушення правил, регламентуючих поведінку людей в двох вказаних сферах [10].

1.3.Засоби правового регулювання

Щодо конкретних суспільних відносин правове регулювання здійснюється за допомогою таких методів або засобів:

  1.  Дозволу – тобто надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього засобу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих або інших благ.
  2.  Зобов'язування – це юридично закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах, обставинах. Наприклад, покладення обов'язку забезпечення обвинуваченому права на захист, обов'язок своєчасного виконання договірних зобов'язань.
  3.  Заборони – це юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Як приклади заборони можуть бути положення норм права про заборону пропаганди війни, національної або расової переваги одних народів над іншими [6].

Виходячи з даних правових засобів і враховуючи власні інтереси, cуб’єкт будує відповідну програму дій.

У інформаційно-психологічному плані правовими засобами виступають не самі норми права, договори або правозастосовчі акти, а ті конкретні заходи інформаційно-психологічної дії, які в них містяться. Це – суб'єктивні права і обов'язки, пільги, заохочення і покарання і т.д., які, у свою чергу, підрозділяються на дві великі групи: правові стимули і правові обмеження.

Саме стимули і обмеження врешті решт є значущими для поведінки, пов'язаними в буквальному розумінні з цінністю, на яку орієнтується інтерес суб'єкта.

Якщо правові стимули покликані спонукати до правомірної поведінки, вигідної і для особи, і для суспільства, то правові обмеження – стримувати від протиправного задоволення її власних інтересів, яке може бути вигідним для особи, але не вигідно, чи навіть, навпаки, шкідливо для інших громадян, суспільства в цілому [8].

1.4.Типи правового регулювання

У юридичній літературі і в практиці існує дві юридичні формули, на основі яких виділяються два типи правового регулювання.

Перша формула: дозволено все, окрім прямо забороненого в законі. На цій формулі побудований загальнодозволяючий тип правового регулювання. По цьому типу в регульованих правом відносинах встановлюються строго і чітко сформульовані заборони. Як правило, об'єм цих заборон невеликий, а об'єм дозволів не визначений: все, що не заборонено. Наприклад, право допускає для членів суспільства будь-які способи множення матеріальних благ, окрім прямо заборонених законом. Даний тип правового регулювання сприяє (або не перешкоджає) проявам ініціативності, активності, самостійності в рішенні життєвих задач. Він характерний для відносин, що регламентуються галуззю цивільного права.

Друга формула правового регулювання: заборонено все, окрім прямо дозволеного. Учасник правових відносин подібного типу може зробити тільки дії, які прямо дозволені законом, а вся решта дій заборонена. Цей тип правового регулювання прийнято називати дозвільним. Він властивий тим галузям права, які зв'язані, наприклад, з державним управлінням (адміністративне право). Тут в законі указується точний, строго обмежений об'єм правомочності; все, що виходить за межі компетенції владного суб'єкта, категорично заборонено.

Безумовно, немає галузей права, побудованих лише на одному типі правового регулювання. Так, в цивільне право «вкраплені» елементи дозвільного типа, а в адміністративному праві можна зустріти норми, регулюючі відносини управління по загальнодозволяючому типу.

Разом з тим достатньо очевидно, що загальнодозволяючий тип правового регулювання пов'язаний із закріпленням в праві соціальної свободи, з правом людини на вибір засобів і способів досягнення поставленої мети. Дозвільний же тип правового регулювання витікає з необхідності високої і строгої впорядкованості суспільних відносин, послідовної реалізації принципів законності. Дозвільний тип правового регулювання є єдиним при застосуванні заходів юридичної відповідальності і ряду інших заходів державного примусу [10].


РОЗДІЛ 2.ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2.1.Складові елементи механізму правового регулювання

Механізм правового регулювання може бути визначений як узята в єдності система правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативна правова дія на суспільні відносини.

З визначення поняття механізму правового регулювання видно, що це комплексне явище, серед складових елементів якого можна виділити наступні:

  •  норми права,
  •  правові відносини,
  •  акти реалізації прав та обов’язків.

1. Норми права є основою механізму правового регулювання. Адже саме з юридичних норм, їх змісту починається правовий вплив на соціальні відносини. Якість правового регулювання залежить від того, наскільки норми права вірно враховують закономірності суспільних відносин, що регулюються, наскільки високий рівень загальної і правової культури законодавчого корпусу. Безпосереднім чинником виникнення правових норм є правотворча діяльність держави, що полягає у прийнятті, зміні або відміні певних правових норм.

2. Правові відносини, тобто суспільні відносини, які відбуваються у межах, визначених нормами права. Норма права, регламентуючи суспільні відносини, надає їм юридичної форми, його учасники стають суб'єктами права, які взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Відтак, правові відносини можна собі уявити як форму, в якій визначена в правовій нормі модель поведінки суб'єктів набуває свого реального буття. Водночас реалізація правових приписів, здійснення прав і обов'язків, що виходять з норми права, може відбуватися і поза рамками правових відносин. Така ситуація виникає, наприклад, при додержанні суб'єктом приписів права, що містять у собі певні заборони.

3. Акти реалізації прав і обов'язків – це дії суб'єктів щодо здійснення приписів правових норм. Реалізація прав і обов'язків може відбуватися як у межах певних правовідносин (купівля-продаж, даріння тощо), так і в окремих актах (право суб'єкта розпоряджатися річчю, що йому належить). Слід зауважити, що існує низка явищ, які на всіх його етапах суттєво впливають на процес правового регулювання суспільних відносин. Такими чинниками є: а) законність; б) правосвідомість; в) правова культура [6].

Н.І. Матузов та А.В. Малько [8] виділяють ще один елемент механізму правового регулювання – юридичний факт.

Дані елементи можна об’єднати в загальну схему взаємозв'язку елементів механізму правового регулювання, яка виглядає таким чином. Компетентний орган (посадова особа) встановлює наявність в реальній дійсності тих обставин (юридичних фактів), на які розрахована норма права, виносить правозастосовчий акт (рішення), який підтверджує наявність вказаних обставин і тим самим визнає, що дана норма повинна бути реалізована. В результаті у осіб, що підпадають під дію цієї норми, виникають конкретні суб'єктивні права і обов'язки або, іншими словами, між особами виникають конкретні правові відносини. Після встановлення правовідносин, суб'єкти цих відносин здобувають можливість здійснювати дії, що становлять зміст суб'єктивних прав і обов'язків, тобто отримують можливість реалізувати ці права і обов'язки, і тим самим реалізувати норму права. Реалізація юридично значущих, тобто тих, що тягнуть за собою правові наслідки, дій характеризує завершення дії механізму правового регулювання, при якому відбувається перехід загальних розпоряджень юридичних норм, конкретизованих на стадії правових відносин в права і обов'язки, в ту фактичну, реальну поведінку, на яку направлена воля законодавця [4].

Як своєрідні додаткові елементи механізму правового регулювання можуть виступати акти офіційного тлумачення норм права, правосвідомість, режим законності і ін [8].

2.2.Стадії правового регулювання

Правове регулювання тривалий в часі процес. Воно припускає активну діяльність людей їх колективів і в процесі створення права, і в ході його втілення в життя.

Процес дії права на поведінку людей і суспільні відносини починається з моменту усвідомлення необхідності і можливості регламентації за допомогою права якихось життєвих ситуацій. У деяких умовах люди діють по праву навіть за відсутності або всупереч діючим юридичним розпорядженням. Наприклад, в умовах «товарного» голоду, дефіцитності тих чи інших товарів люди здійснюють операції купівлі-продажу не згідно з законом, а за традиційними правилами, що передбачають право продавця і покупця самим визначати ціну товару. В умовах тоталітарного політичного режиму люди, не дивлячись на загрозу застосування до ним каральних юридичних санкцій, реалізовували своє природне право на свободу думки і її вираження.

Ці та інші приклади свідчать про регулятивну роль права до його фіксації у вигляді формально визначених норм, прийнятих і гарантованих державною владою.

Регулятивна дія права найкраще прослідковується і ефективно починається з видання законотворчими органами держави нормативних актів. Зведення в закон, надання строгих юридичних форм нормам права – перша стадія правового регулювання, коли створюється його нормативна основа. На цій стадії введені в правову систему норми регламентують, направляють поведінку учасників суспільного життя шляхом встановлення їх правового статусу. Для суб'єкта права (індивіда або організації) окреслюється круг можливих прав і обов’язків.

Правовий статус громадянина визначається перш за все конституційним законодавством, а також іншими нормативно-правовими актами. Правовий статус організацій опосередковується нормативними актами, що встановлюють їх компетенцію, тобто об'єм прав і обов'язків. Наприклад, ст. 16 ЦК України надає громадянину або організації право звертатися до суду за захистом свої майнових та не майнових прав. У даній нормі закріплена можливість будь-якого члена суспільства звернутися за захистом своїх прав в даній сфері в суд.

На першій стадії здійснюється загальна, не персоніфікована, тобто, така, що не індивідуалізувалося дія права. Норми права орієнтують учасників правового життя на досягнення поставленої ними мети, попереджають про можливість настання як позитивних, так і негативних наслідків поведінки людей у сфері правового регулювання. У нормах права як би прогнозуються перешкоди на шляху задоволення правових інтересів членів суспільства і указуються можливі правові засоби їх подолання.

Крім того, на першій стадії реалізуються інформативні можливості права, виявляється активна дія на свідомість, волю, а значить, і на активну поведінку людей у сфері правового регулювання.

На другій стадії правового регулювання відбуваються індивідуалізація і конкретизація прав і обов'язків. Після настання обставин, передбачених нормами, які іменуються юридичними фактами, виникають відносини, що індивідуалізувалися, в учасників яких виникають конкретні права і обов'язки. Тут учасники правового життя «наділяються» способами поведінки, витікаючими з норм права і умов конкретної правової ситуації, тобто здійснюється індивідуалізація прав і обов'язків.

На цій, другий, стадії у конкретної людини або організації, на майнові інтереси чи права якої були певні посягання згідно ст. 16 ЦК України є конкретне право звернення в суд (кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу [2]), а у судового органу з'являється обов'язок прийняти таку заяву до розгляду.

Друга стадія – стадія активної роботи елементу правового регулювання, що має назву правові відносини.

Третя стадія правового регулювання характеризується реалізацією, втіленням в життя тих прав і обов'язків конкретних суб'єктів, які у них є в тій або іншій правовій ситуації (у конкретних правових відносинах).

Так, мета правового захисту майнових та немайнових прав та інтересів громадянина або організації буде досягнута, коли, наприклад, суб’єкт, що посягав на такі права, буде за рішенням суду зобов’язаний відшкодувати збитки чи відшкодувати моральну (немайнову) шкоди потерпілому.

Стадія реалізації прав і обов'язків може займати тривалий часовий період, наприклад, в триваючих правовідносинах (стан в шлюбно-сімейних, трудових відносинах). На цій стадії здійснюється захист порушених прав і інтересів суб'єктів, усуваються перешкоди на шляху їх досягнення, тобто реалізується правозабезпечувальна, правоохоронна функції права [11].

Деякі автори виділяють більше стадій правового регулювання. Так Н.І. Матузов та А.В. Малько в своєму підручнику виділяють чотири таких стадії, кожна з яких відбивається в певному з чотирьох наведених вище елементів механізму правового регулювання. А також дані автори виділяють п’яту стадію, яка є факультативною та вступає в дію тоді, коли суб'єкти в процесі правореалізації порушують норми права і коли на допомогу незадоволеному інтересу повинна прийти відповідна правозастосовча діяльність [8].

2.3.Ефективність правового регулювання суспільних відносин

Метою видання правових приписів є досягнення необхідного суспільно корисного результату. Саме тому суспільство зацікавлено, щоб юридичні норми досягали мети, визначеної при їх виданні. Аналіз цих питань і становить проблему ефективності правового регулювання [6].

Ефективність правового регулювання – це співвідношення між результатом правового регулювання і поставленою перед ним метою.

У сучасних умовах можна виділити наступні напрями підвищення ефективності правового регулювання.

1. Вдосконалення правотворчості, в процесі якої в нормах права (з урахуванням високого рівня законодавчої техніки) якнайповніше виражаються суспільні інтереси і ті закономірності, в рамках яких вони діятимуть. Потрібно створювати за допомогою відповідних юридичних і інформаційних засобів таке положення, коли дотримання закону буде вигідніше його порушення. Крім того, важливо підсилити юридичну гарантованість правових засобів, що діють в механізмі правового регулювання, тобто підвищити рівень вірогідності в досягненні цінності і понизити рівень вірогідності в тому, що перешкодило цьому процесу.

2. Вдосконалення правозастосування «доповнює» дієвість нормативного регулювання, а значить, і в цілому механізм правового регулювання.

Поєднання нормативного регулювання і правозастосування необхідне, бо, узяті окремо, вони відразу починають демонструвати свої «слабкі сторони»: нормативне регулювання без індивідуального перетворюється часто на формалізм, а правозастосування без нормативного (без загальних правил) – в свавілля. От чому механізм правового регулювання повинен виражати такий взаємозв'язок різних правових засобів, що представляють різні види правового регулювання, який надаватиме управлінському процесу додаткових переваг. Якщо нормативна регламентація покликана забезпечити стабільність і необхідну одноманітність в регулюванні суспільних відносин, ввести їх в тверді рамки законності, то правозастосування – облік конкретної обстановки, своєрідність кожної юридичної ситуації.

Оптимальне поєднання правотворчості і правозастосування надає гнучкості і універсальності правовому регулюванню, мінімізує збої і зупинки у дії права.

3. Підвищення рівня правової культури суб'єктів права також впливатиме на якість правового регулювання, на процес зміцнення законності і правопорядку.

Інтереси людини – ось головний орієнтир для вдосконалення елементів механізму правового регулювання, підвищення його ефективності. Виступаючи свого роду юридичною технологією задоволення даних інтересів, механізм правового регулювання повинен бути соціально цінним за своєю природою, повинен створювати режим сприяння здійсненню [8].


РОЗДІЛ 3.ДІЯ ПРАВОВИХ СТИМУЛІВ ТА ОБМЕЖЕНЬ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Представники теорії держави та права фактично єдині в тому, що функції в праві - це основні напрями правового впливу на суспільні відносини. Б. І. Пугінський визначає функції правових стимулів та обмежень як характер впливу окремих юридичних інструментів. Загалом з цими підходами можна погодитися.

На першій стадії механізму правового регулювання відбувається формулювання правила поведінки, яке спрямоване на задоволення інтересів, що знаходяться в сфері права та потребують їх впорядкування. На даному етапі визначається коло інтересів та правовідносин, а відповідно й правових засобів для їх задоволення. Першій стадії механізму правового регулювання відповідає такий елемент як норма права, який є основним. Для того, щоб правові стимули та обмеження почали впливати на суспільні відносини треба, щоб вони були закріплені в нормі права та набули обов’язкового характеру. Саме тому правові стимули та обмеження з’являються вже на стадії створення норми права [16,c.92].

Зупинимось детальніше на розгляді регулятивно-спрямовуючої функції правових стимулів та обмежень на стадії створення норми права. Вона полягає в безпосередньому регулюванні суспільних відносин шляхом втілення конкретних видів правових стимулів та обмежень - суб’єктивних прав, юридичних обов’язків, заборон, покарань та інших, - в нормах права. Правова норма закріплює певний варіант поведінки, стає приписом загального характеру та спрямована на персонально невизначене коло осіб. Якщо до видання норми права суб’єкти можуть обирати варіанти поведінки залежно від обставин, тоді як із виданням норми права суб’єкти можуть отримати нові можливості, стимули соціально корисної діяльності або обмеження небажаних та протиправних дій. За допомогою правового стимулу або обмеження, закріпленого в нормі права, суб’єкт отримує можливість діяти певним чином і, якщо особа обере саме цей спосіб досягнення соціальних благ, тоді їй буде забезпечена підтримка держави. Саме тому особливо важливим є закріплення правових стимулів та обмежень в загальнообов’язкових нормах права.

Правові стимули надають суб’єктам правовідносин гарантовану державою можливість свободи дій для досягнення певного блага. Будь-яка правова норма, яка містить правовий стимул, передбачає наявність відповідного правового обмеження в кореспондованій їй нормі права - не порушувати надану особі можливість, не перешкоджати особі в досягненні соціального блага. Правові стимули містять в собі можливості для максимально повного задоволення інтересів суб’єктів, в той час як за допомогою правових обмежень стримується соціально шкідлива поведінка, що також сприяє задоволенню інтересів осіб. В цьому сенсі норма права є засобом, за допомогою якого й впроваджуються правові стимули та обмеження в механізм правового регулювання суспільних відносин. Оскільки, лише за умови набуття загальнообов’язкового характеру та соціальної цінності, правові стимули та обмеження можуть ефективно регулювати суспільні відносини.

На думку Л. І. Петражицького, стимули, які містять права та переваги, пов’язані із досягненням певної посади, громадянства та ін. та закріплені в законодавстві, спрямовують особу на досягнення цих благ. Впровадження приватної власності за допомогою норми права стає правовим стимулом, оскільки викликає в суб’єктів поштовх до здобуття та захисту своєї власності за допомогою правового інституту, який захищає держава.

Зацікавленість осіб в заощадженні, виробництві та накопиченні господарчих благ не з’явилася взагалі, якщо не існувало інституту приватної власності, як правового стимулу накопичувати матеріальні блага. На даному прикладі ми бачимо характер дії правових стимулів на стадії створення норм права, а саме крізь втілення стимулів у нормах права вони спрямовують дії суб’єктів на досягнення соціально корисних результатів та впорядковують суспільні відносини [18,c.189].

Правові обмеження в свою чергу реалізують свої функції в механізмі правового регулювання суспільних відносин завдяки їх дії на стадії створення норми права. Призначення правових обмежень в механізмі правового регулювання полягає не лише в утриманні осіб від скоєння протиправних дій та вчинків, але й у попередженні порушень правових норм загалом. Тобто, суб’єкти права впорядковують суспільні відносини шляхом закріплення правових обмежень в нормах права.

За умов реалізації статичної функції норми права в механізмі правового регулювання її елементи втілюють різні види правових стимулів та обмежень. Так, гіпотеза норми права передбачає втілення юридичного факту-стимулу або обмеження, з яким особа пов’язує настання позитивних або негативних для неї подій або наслідків. Диспозиція та санкція норми права реалізуються в механізмі правового регулювання за допомогою правовідносин. В диспозиції правової норми, адресованої учасникам правовідносин, втілюються наступні види правових стимулів: суб’єктивні права, законні інтереси, пільги, привілеї, імунітети; та відповідні правові обмеження: юридичний обов’язок та заборона.

Санкцію норми права можна розглядати в якості доповнення до регулюючого впливу диспозиції на випадок, коли учасники суспільних відносин заслуговують на схвалення їх соціально корисної поведінки або осуд суспільно шкідливих дій. Схвалення соціально корисної поведінки у формі позитивної санкції відбувається за допомогою такого виду правових стимулів, як заохочення. Негативна санкція, яка передбачає покарання як вид правового обмеження, діє тоді, коли має місце порушення приписів норми права. Загалом дія санкції пов’язана із реалізацією відновлювальної функції права. До цього моменту санкція знаходиться у статичному стані, тобто безпосередньо не впливає на суспільні відносини. Таким чином, санкція норми права виконує статичну та відновлювальну функцію в механізмі правового регулювання суспільних відносин та містить в собі різновиди правових стимулів та обмежень відповідно.

Статична функція норми права в механізмі правового регулювання пов’язана із динамічною функцією та є відправною для її дії. Завдяки динамічній функції норми права виявляються властивості та функції правових стимулів та обмежень, спрямовані на зміну, вдосконалення суспільних відносин та сприяння їх розвиткові відповідно до суспільних потреб. Такий вплив правових стимулів та обмежень відбувається для закріплення та стабілізації нових правовідносин, які з’являються в суспільстві, а також для подальшого ефективного розвитку вже існуючих. Наприклад, ст. 11 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 р. визначає, що підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені цивільним законодавством, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки6. Таким чином, в нормі цивільного законодавства закріплений правовий стимул для суб’єктів цивільних правовідносин вчиняти соціально корисні, не протиправні дії, які породжують цивільні права та обов’язки та відповідно будуть визнані та захищені з боку держави. Особам надаються можливості для задоволення власних інтересів за допомогою цивільних прав та обов’язків, які вони можуть набути й завдяки діям, які не передбачені законодавством.

Динамічна функція норм права в механізмі правового регулювання не дає правовим стимулам та обмеженням застарівати та перетворюватися на сукупність правових засобів, які відірвані від реальних суспільних відносин. Водночас притаманна нормам права формальна визначеність перешкоджає швидкій зміні правових стимулів та обмежень, яка виникає з стрімкою зміною суспільних відносин в державі [15,c.193].

В механізмі правового регулювання норми права виконують не лише статичну та динамічну функцію, але ще й охорону. Охорона функція норм права полягає в реалізації переважно правових обмежень, а саме: юридичних обов’язків, заборон та покарання. Наприклад, у ст. 147 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. закріплене, що за порушення трудової дисципліни щодо працівника може бути застосований один із заходів стягнення: догана або звільнення7. В даному випадку з метою охорони трудової дисципліни на підприємствах, установах та організаціях законодавець встановив в статті Кодексу законів про працю України правове обмеження, яке полягає в покладенні на працівників юридичного обов’язку не порушувати дисципліну та передбачає заходи щодо звернення стягнення за порушення.

Таким чином, норма права є основою механізму правового регулювання та реалізується переважно у правовідносинах. Але існує думка, що реалізація норми права, а разом з нею правових стимулів та обмежень, може відбуватися й поза конкретних правовідносин - в правосуб’єктності осіб. Такий висновок пов’язаний з існуванням загальних прав та обов’язків суб’єктів права. Мова йде про комплекс прав та обов’язків, які складають правосуб’єктність осіб за законом. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки є відповідними видами правових стимулів та обмежень, які стають передумовами особливих правовідносин між громадянами та державою8. Норми права, які встановлюють права та обов’язки громадян, визначають компетенцію та структуру органів державної влади та управління, закріплюють «абсолютні» права громадян, тобто такі права, які суб’єкт використовує відносно всіх інших осіб. В такому випадку йдеться про вплив правових стимулів та обмежень на стадії до правовідносин, коли суб’єкти обирають варіант поведінки, спрямовують свою діяльність відповідно до правової норми. Таким чином, норми права, правові стимули та обмеження можуть бути реалізовані за допомогою правосуб’єктності осіб.

Друга стадія механізму правового регулювання передбачає визначення спеціальних умов, при настанні яких починає діяти норма права. Йдеться про умови, із якими норми права пов’язують виникнення, зміну та припинення правовідносин. Елементом, який відповідає цій стадії є юридичний факт або фактичний склад. На даній стадії правові стимули та обмеження діють в якості юридичних фактів, із якими особа пов’язує настання певних правових наслідків - позитивних або негативних [14,c.69].

Наступна, третя стадія механізму правового регулювання передбачає встановлення конкретного юридичного зв’язку між суб’єктами правовідносин. Йдеться про правовідносини, які виникають за умови наявності юридичних фактів завдяки нормам права. На даній стадії абстрактна норма права трансформується в конкретне правило поведінки для суб’єктів правовідносин. Цій стадії відповідає такий елемент механізму правового регулювання як правовідносини. Розглянемо дію правових стимулів та обмежень в правовідносинах докладніше. На стадії правовідносин в механізмі правового регулювання діють такі види правових стимулів та обмежень як суб’єктивні права та юридичні обов’язки відповідно. Завдяки правовідносинам механізм правового регулювання, як система правових засобів, починає активно впливати на суспільні відносини, відбувається реалізація норм права. Під правовідносинами розуміють особливу форму взаємозв’язку суб’єктів через їх права та обов’язки, що закріплені в нормах права9. Завдяки правовідносинам між суб’єктами встановлюється сталий правовий зв’язок, конкретизується склад сторін, обсяг їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Взаємозв’язок між учасниками правовідносин має індивідуально визначений характер.

Суб’єктивне право, як вид правового стимулу, в правовідносинах розглянемо як єдність трьох можливостей. Перша - це загальна можливість уповноваженої особи обрати варіант поведінки. Друга - це конкретна можливість, що полягає в праві вимоги вчинення певних дій або утримання від них щодо іншого учасника правовідносин, наприклад, наймодавець може вимагати від наймача своєчасної сплати за користування майном. Третя - це спеціальна можливість, яка надає власнику суб’єктивного права можливість звернутися за захистом свого права до держави у випадку його порушення. Спеціальна можливість визначає специфічну ознаку суб’єктивного права, як правового засобу, - його охорона з боку держави.

В юридичній літературі правовідносини поділяють на види: прості та складні. Прості правовідносини - це такі, в яких одна сторона є носієм суб’єктивного права, а інша - юридичного обов’язку. Складні правовідносини передбачають, що кожна зі сторін має суб’єктивні права та юридичні обов’язки. В механізмі правового регулювання, на стадії правовідносин, суб’єктивні права та юридичні обов’язки, як види правових стимулів та обмежень відповідно, закріплюють фактичні дії осіб, спрямовані на досягнення соціальних благ. Саме заради задоволення інтересів суб’єктів права, досягнення ними соціальних благ та благополуччя суспільства загалом між особами й встановлюються соціальні зв’язки. В цьому сенсі цілком справедливим є твердження В. В. Копєйчикова про те, що правовідносини - це юридична форма фактичних суспільних відносин, за допомогою якої останні впорядковуються та ефективно досягаються цілі, заради яких вони виникали. Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання є зовнішньою формою виразу правових стимулів та обмежень. Внутрішній їх зміст реалізується учасниками правовідносин за допомогою здійснення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків [19,c.212].

Виходячи з вищевикладеного, норма права, юридичний факт та правовідносини відіграють надзвичайно важливу роль у впровадженні правових стимулів та обмежень в механізм правового регулювання, але вирішальне значення має реалізація правових стимулів та обмежень безпосередньо суб’єктами в повсякденому житті. Втілені в нормах права та правовідносинах правові стимули та обмеження лише тоді стають «живими», коли реалізуються в свідомих вольових діях осіб. Розглянемо характер дії правових стимулів та обмежень на четвертій стадії механізму правового регулювання, на якій відбувається реалізація суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Елементом, який відповідає цій стадії механізму правового регулювання, є акти реалізації права - це документи чи реальні дії, що регламентують процес реалізації правової норми шляхом її використання, виконання, дотримання чи застосування.

В юридичній літературі відсутня єдина точка зору з приводу того, чим за змістом є реалізація права. Одна група вчених, представником якої є А. С. Піголкін, вважають, що реалізація права - це чіткий, обумовлений процес здійснення правових приписів. Відповідно, реалізація права - це дії суб’єктів, в яких втілюються приписи правових норм (правомірна поведінка), практична діяльність осіб щодо здійснення прав та виконання юридичних обов’язків. Іншими словами реалізація права розглядається як втілення в діях осіб тих вимог, які визначені в нормах права, як конкретний прояв механізму правового регулювання. Це є найбільш стале та розповсюджене уявлення про реалізацію права. В інших випадках реалізація права розглядається не лише як процес або зовнішній прояв механізму правового регулювання, але й як його кінцевий результат. В такому аспекті, реалізація права - це досягнення повної відповідності між вимогами норм вчинити певні дії або утриматися від їх здійснення та фактичними діями суб’єктів.

Характер впливу правових стимулів та обмежень на суб’єктів права визначається за допомогою форм реалізації права: дотримання, виконання та використання правових норм. Поняття «дотримуватися», «виконувати» та «використовувати» мають майже однакове філологічне значення, яке полягає у здійсненні чогось, впровадженні в життя. Як правові категорії, кожна з них визначає своєрідну форму правової діяльності, що має власний особливий зміст.

Дотримання передбачає реалізацію переважно правових обмежень, зокрема юридичних обов’язків, у формі пасивної поведінки, тобто утримання від заборонених дій. Дотримання правових обмежень завжди має не активний, а пасивний характер. Реалізація даної форми відбувається не завдяки вчиненню активних дій суб’єктами права, а завдяки утриманню від вчинення обмежених або заборонених законом дій [17,c.129].

Виконання - це така форма реалізації правових обмежень, яка потребує від суб’єктів права обов’язкового здійснення передбачених нормами активних дій. Така форма реалізації права передбачає виконання суб’єктами права покладених на них обов’язків. Використання - це така форма реалізації права, за допомогою якої втілюються в життя можливості, які надають правові стимули, зокрема суб’єктивні права. В межах цієї форми реалізації правових стимулів відбувається здійснення суб’єктивних прав учасників правовідносин. Характерною рисою використання є активна поведінка осіб. Наприклад, здійснення громадянами своїх конституційних прав на свободу об’єднання в політичні  партії та громадські організації (ст. 36 Конституції України). Мова йде також про реалізацію повноважень органами державної влади та організаціями, які є учасниками правовідносин. Діючи відповідно до статутів, положень та інших актів, які визначають їх правовий статус, вони безперешкодно здійснюють свої функції та повноваження.

На відміну від дотримання та виконання, пов’язаних із реалізацією правових обмежень, у формі використання реалізуються можливості, втілені в правових стимулах. Отже, можна стверджувати, що правові стимули реалізуються в формі використання, а правові обмеження - у формі дотримання та виконання.

Специфічною формою реалізації норм права є правозастосування. Якщо дотримання, виконання та використання пов’язані із діями осіб, то правозастосування здійснюється державними органами та їх посадовими особами. Правозастосування має місце тоді, коли особа самостійно не може реалізувати права та обов’язки, передбачені в законі, без посередництва органів державної влади. За результатами правозастосовчої діяльності виноситься акт застосування норм права - індивідуальний акт державно- владного характеру, який містить права та обов’язки певних осіб або міру їх відповідальності. Вважаємо, що на даній стадії механізму правового регулювання правові стимули та обмеження здійснюють вплив на суспільні відносини шляхом визначення суб’єктивних прав або юридичних обов’язків осіб, яким адресований індивідуальний акт застосування норм права [15,c.124].

Таким чином, вивчення місця та ролі правових стимулів та обмежень в механізмі правового регулювання відіграє важливу роль в розумінні динаміки їх впливу на суспільні відносини. Це зумовлено передусім тим, що правові стимули та обмеження є правовими засобами, які відображають початок правового регулювання та втілюють основні потреби суспільства. В механізмі правового регулювання правові стимули та обмеження виявляються завдяки функціям - основним напрямкам впливу на суспільні відносини на стадіях механізму правового регулювання. Разом з елементами механізму правового регулювання правові стимули та обмеження не лише задовольняють інтереси суб’єктів права, але й підвищують ефективність правового регулювання загалом.


ВИСНОВКИ

Право є регулятором суспільних відносин, необхідним і корисним для суспільства, адже врегульовує суспільні відносини, забезпечує правопорядок. Цінність чинного в суспільстві права безпосередньо залежить від поєднання інтересів особи, суспільства та держави загалом, що характеризує право як унікальний феномен здатний забезпечити організованість, узгодженість, стабільність і динамічність суспільним відносинам.

Наявність правового регулювання дає можливість за допомогою правових норм і інших юридичних засобів впливати на суспільні відносини з метою їхнього упорядкування, розвитку і захисту.

Механізм правового регулювання покликаний за допомогою правових засобів упорядковувати суспільні відносини відповідно до цілей і задач правової держави. Даний механізм просто необхідний для підтримки законності і правопорядку як основи і невід’ємної умови нормального життя цивілізованого суспільства.

На сучасному етапі дослідження механізму правового регулювання назріла необхідність нового бачення механізму правового регулювання – у виді «об'ємного» явища. З даної точки зору механізм правового регулювання можна підрозділити на такі компоненти: механізм правотворчості, механізм реалізації норм права, механізм державного примусу, де охоронну спрямованість має механізм процесуального регулювання.

Пріоритетні напрямки правового регулювання в сучасній Україні:

у сфері економічних, майнових відносин – сприяння розвитку ринкових відносин, додержання рівності форм власності (державної, приватної, комунальної);

  •  у політичній сфері – сприяння розвитку в цивілізованій формі політичного плюралізму за умови додержання громадянського миру і злагоди;
  •  у сфері управлінських відносин – сприяння ефективній роботі управлінського апарату без збільшення його штату;
  •  у сфері охорони суспільного порядку – боротьба з корупцією та іншими правопорушеннями, охорона і захист прав і свобод людини і громадянина.

Хотілося б також відзначити, що питання про механізм правового регулювання є важливим і досить дискусійним у правовій науці. Як уже зазначалося: інтереси людини – це головний орієнтир для розвитку й удосконалювання елементів механізму правового регулювання, підвищення їхньої ефективності.

Виступаючи свого роду юридичною технологією задоволення даних інтересів, механізм правового регулювання повинний бути постійно цінним за своїм характером, повинний створювати режим сприяння, здійснення законних прагнень особистості, упорядкуванню її правового статусу.

У будь-якому суспільстві ставиться задача забезпечити високу ефективність механізму правового регулювання, включаючи удосконалення законодавства, поліпшення ефективності і якості застосування права, посилення правової активності громадян, різних громадських організацій, підйом загальної правової культури, удосконалення правового виховання.

Вивчення механізму правового регулювання відіграє важливу роль у розумінні кожним юристом динаміки впливу на суспільні відносини всіх юридичних засобів у комплексі. Значення єдності і взаємодії в механізмі правового регулювання дуже важливе для зміцнення правової основи державного і громадського життя.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Конституція України 2006 – Х.: ФОЛІО, 2008
  2.  Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№40–44, ст. 356
  3.  Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, 33, ст. 443
  4.  Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х томах. Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 354 с.
  5.  Алексеев С.С. Теория права. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 320 с.
  6.  Загальна теорія держави і права: Навч. Посіб. /А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – Стер. Вид. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 320 с. – Бібліогр.: с. 312.
  7.  Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 3-е изд., переработанное и дополненное. – М.:Юрайт, 1997. – 416 с.
  8.  Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юристъ, 2004. – 512 с.
  9.  Основы права: Учебно-методическое пособие./ Под ред. профессора В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – 296 с.
  10.  Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов./ Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА М, 1998. – 570 с.
  11.  Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М), 2002. – 616 с.
  12.  Теорія держави і права. Академічний курс: Підруч. / О.В. Зайчук, А.П. Заєць, В.С. Журавський, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.
  13.  Теорія держави та права: Посіб. Для підготов. До іспитів /С.М. Тимченко, Р.А. Калюжний, Н.М. Пархоменко, С.М. Легша. – 3-є вид. стереотип. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 176 с.
  14.  Малько А. В. Механизм правового регулирования: Лекция /А. В. Малько // Правоведение. - 1996.- №3. - С. S4-62.
  15.  Мірошник С. В. Теория правового стимулирования: Автореф. дис. докт. юр. наук. - Ростов-на- Дону. - 2003. - С. 40.
  16.  Философский словарь / Под ред. М. М. Розенталя. - М., 1972. С. 448.
  17.  Пугинский Б. И. Правовые средства обеспечения эффективности производства. - С. 33.
  18.  5Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. - СПб, 1909. - Т. 1. - С. 312.
  19.   Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 1 - С. 12.
  20.   Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. - 1971. - № 12. - С. ^6.
  21.   Теория права и государства. Академический курс: Учебник / Под ред. М.Н. Марченко. Т. 2. - М.: Юристъ, 2000. - С. 448.
  22.   Загальна теорія держави та права. Навчальний посібник / За ред. В. В. Копєйчикова. - К., 1998. - С. 190.
  23.   Теория права и государства. Учебник / Под. ред. О. Ф. Скакун, Н. К. Подберезский. - X., 1997. - С. 136.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16588. Изучение результатов искусственного отбора 2.35 MB
  Лабораторная работа № 6 Тема: Изучение результатов искусственного отбора Цель: выявить черты сходства и различия сортов растений как результат реализации задач поставленных человеком в ходе искусственного отбора. Оборудование: муляжи различных сортов яблок гр
16589. Митоз в клетках корешков лука 382 KB
  Лабораторная работа № 4 Тема: Митоз в клетках корешков лука Цель работы: выявить отличительные особенности стадий митотического деления клеток. Оборудование: микроскоп спиртовка микропрепарат Митоз в клетках корешков лукафильтровальная бумагапрепарова
16590. Изучение приспособленности организмов к среде обитания 394.5 KB
  Лабораторная работа № 7 Тема: Изучение приспособленности организмов к среде обитания Цель: выяснить механизм образования приспособлений к среде обитания и их относительный характер сделать вывод о том что приспособленность – результат действия естественного о
16591. Каталитическая активность ферментов в живых клетках 38 KB
  Лабораторная работа № 9 Тема: Каталитическая активность ферментов в живых клетках Цель: выявить каталитическую функцию белков в живых клетках сформировать знания о роли ферментов в клетках закрепить умение работать с микроскопом проводить опыты и объяснять резу...
16592. Изучение фенотипов местных сортов растений 55.5 KB
  Лабораторная работа № 12 Тема: Изучение фенотипов местных сортов растений Цель: расширить знания о задачах современной селекции. Оборудование: пакетики семян различных сортов томатов два экземпляра натуральных или гербарных образцов злаковых растений одного ...
16593. Сравнение строения тканей многоклеточных организмов (на примере: растений, грибов, животных и человека).Типы тканей и их функции 1.21 MB
  Лабораторная работа № 3 Тема: Сравнение строения тканей многоклеточных организмов на примере: растений грибов животных и человека.Типы тканей и их функции. Ткань – это группа клеток и межклеточное вещество объединенные общим строением функцией и происхождение...
16594. Строение половых клеток. Изучение мейоза в пыльниках цветковых растений 697.5 KB
  Лабораторная работа № 5 Тема: Строение половых клеток. Изучение мейоза в пыльниках цветковых растений. Цель работы: выявить отличительные особенности строения половых клеток. Увидеть на препаратах процесс деления наследственного материала хромосом во время фор
16595. СОВРЕМЕННЫЕ МОЛОДЕЖНЫЕ ПРОГРАММЫ НА ТЕЛЕВИДЕНИИ КРАСНОДАРСКОГО КРАЯ: ПОИСК ОПТИМАЛЬНОЙ МОДЕЛИ 1.79 MB
  Термином «молодежные программы» часто определяются передачи, предназначенные для молодежной аудитории. Но для того, чтобы понять реальные телеинтересы и телепотребности нынешних молодых телезрителей, попробуем разобраться в особенностях молодежной аудитории
16596. Определение ароморфозов и идиоадаптаций в эволюции растений и животных 101.5 KB
  Лабораторная работа № 8 Тема: Определение ароморфозов и идиоадаптаций в эволюции растений и животных Цель: выявить ароморфозы и идиоадаптации у растений Оборудование: гербарные растения чучела хордовых рыб земноводных птиц пресмыкающихся млекопитающих...