95577

Виховання творчої особистості – одне з найважливіших соціальних завдань

Курсовая

Педагогика и дидактика

Чинники розвитку творчої особистості дошкільника в умовах сучасного дошкільного закладу. Технологія розвитку творчої особистості. Музичне виховання як засіб розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку. Використання музики на заняттях.Народні ігри – як засіб музичного виховання.

Украинкский

2015-09-24

1006.5 KB

8 чел.

   Курсова робота

Тема: Виховання творчої особистості – одне з найважливіших соціальних завдань.

                                                                          План               

Вступ……………………………………………….2 – 5 ст.

Розділ І.    Чинники розвитку творчої особистості дошкільника в умовах сучасного дошкільного закладу………..5 – 10 ст.

Розділ ІІ.    Технологія розвитку творчої особистості…….10 – 22 ст.                                                                                                                

2.1 Музичне виховання як засіб розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку .                                                                          

2.2 . Використання музики на заняттях.                                                              

 2.3.  Народні ігри – як засіб музичного виховання .

  Розділ III.     Розвиток музичного сприймання дошкільників як засіб формування творчої особистості…………………………………..22 – 35 ст.

3.1.Музика в житті дошкільників.

3.2.Розвиток творчої особистості дошкільника через музичні ігри.

ВИСНОВКИ…………………………………36 – 37 ст.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............37 -38 ст.

ДОДАТКИ…………………………………………39 – 44 ст.

                                                    

                                                        

                                                       В С Т У П

Витоки здібностей та обдарувань дітей -  на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть маленькі струмочки, які живлять джерело творчої думки.

В.Сухомлинський

   Першими зацікавилися проблемою творчого розвитку особистості ще стародавні філософи Арістотель, Платон, Шопенгауер, Ксенофонт, Сократ,  і ін. Далі теорію творчого розвитку особистості розробляли в своїх працях вітчизняні і зарубіжні учені Д.Б. Богоявленська,З.А. Голубева, Н.В. Дружинін, Н.С. Лейтес, А.М. Матюшкін, E.І. Яковлєва, А. Маслоу, К. Роджерс і ін.

   Питання творчого розвитку дитини на сучасному етапі продовжують залишатися актуальними і цікавими для дослідників. Різні аспекти творчого розвитку особистості висвітлені в роботах Л.C. Виготського, Б.М. Теплова, В.В. Медушевського, О.С. Газмана і багатьох інших учених. Розвиток різних напрямів дитячої творчої діяльності представлені в дослідженнях Б.М. Йєменського, В.А. Льовіна, H.A. Ветлугиної, Т.С. Комарової, Н.П. Сакуліной, Е.А. Флеріной.

   Дану проблему активно розробляють ведучі учені країн світової спільноти Ф. Баррон, Дж. Гилфорд, В.Дж. Гордон, Г. Лозанов, К. Роджерс, А. Ротенберг, К.В. Тейлор, Р. Торренс, В. Франки.

    У зв’язку з цим об’єктивна ситуація сьогоднішнього дня розглядає процес становлення творчої особистості як вирішальний чинник у випереджаючому розвитку покоління. З позицій даних вимог одним з найбільш актуальних пошуків всієї сучасної освіти виступає потреба у формуванні творчої особи на найраніших етапах її розвитку, а саме в дошкільному віці (Л.І. Божовіч, Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, A.B. Запорожец, Д.Б. Ельконін).

  Розвиток творчої особистості дитини розглядається  як процес рішення індивідуально значущих, соціально детермінованих, творчих завдань, що все більш ускладнюються, в процесі чого дитина оволодіває необхідним комплексом якостей, пов’язаних з різними аспектами її життєдіяльності. Розвиток творчої особистості - це вдосконалення системи її творчих відносин до різних аспектів життєдіяльності. Реалізовуючи свої відносини, що все більш і більш ускладнюються, особа об’єктивує себе в новій творчій якості.

Розвиток творчої особистості дошкільника - одне з пріоритетних завдань дошкільної освітньої установи. Отже, навчально-виховний процес повинен бути орієнтований на стимулювання творчості і формування творчої активності дитини, це можливо в результаті виконання певних умов.

  Однією з таких умов є організація розвиваючого середовища, тобто сукупності просторів, відкритих для дії особи, для становлення особливої субкультури, в яких педагоги можуть відповідати на активність дітей власною активністю, розвиваючи, таким чином, творчу особу дошкільника. Розвиваюче середовище формується на основі середовища соціального і виступає як організований педагогічний простір, що заснований на взаємодоповнюючому діяльнісному спілкуванні всіх учасників виховного процесу і припускає смислові і міжособові відносини, пов’ язані із створенням у виконуваній діяльності нових сторін творчого потенціалу особи і взаємозбагаченням кожного суб’єкта виховного процесу, включеного в активну, творчу, діяльнісну взаємодію.

    Аналіз психолого-педагогічної практики і вивчення досвіду діяльності дошкільних освітніх установ показують, що для ефективного протікання процесу розвитку творчої особистості дошкільника необхідне відповідне керівництво з боку вихователя, готового цілеспрямовано і цілісно здійснювати дану діяльність, що можливо тільки при реалізації наступних педагогічних функцій:

          інформаційна, така, що включає уміння користуватися мовною виразністю, точно і образно висловлювати матеріал, користуватися різними методами викладу, активізувати дітей в процесі творчої діяльності;

         організаторська, така, що включає уміння планувати навчально-виховний процес, підбирати матеріал, методи, прийоми і засоби для змістовної творчої діяльності дошкільників;

         діагностична, така, що включає уміння визначати особливості творчих здібностей дітей і враховувати це в організації творчої діяльності, здійснювати облік і контроль ефективності розвиваючої роботи в цілому, бачити зв’ язки розвитку творчої особистості дитини з використанням різних методів творчої і пізнавальної діяльності.

  Проблема розвитку творчої особистості викликає гострий інтерес у всьому світі. Розв'язання її суттєве в зв'язку з тим, що головна умова прогресивного розвитку суспільства - людина, що здатна до творення.

  Виховання творчої особистості починається з дошкільного віку. Дорослий створює сприятливі умови для розвитку основ художнього смаку дошкільника, його чутливості до краси природи, предметного та соціального довкілля. Ознайомлення дитини з творами декоративно-прикладного мистецтва, особливостями української орнаментальної вишивки, кераміки, писанкарства, ткацтва, розпису пробуджує її інтерес до національного мистецтва.

  Сучасний світ- світ креативних особистостей, адже вершин у ньому досягають лише ті,хто нестандартно підходить до розв язання будь-яких проблем. Не випадково у Державній базовій програмі розвитку дітей дошкільного віку «Я у Світі» креативність вперше визначено як одну із семи основних ліній розвитку .

      Креативність- характерна риса творчої особистості, що дає змогу генерувати оригінальні ідеї та обирати нешаблонні шляхи розв язання проблеми.

      Умови для розвитку креативності у дошкільників  можна забезпечити на музичних заняттях.

     Ще Василь Сухомлинський стверджував, що музика пробуджує енергію мислення, навіть у найінертніших дітей. Найкращим періодом для розвитку творчої уяви є дошкільне дитинство. Тому педагогам необхідно правильно сприймати прояви дитячої креативності: не переривати та не гальмувати її критичними зауваженнями, негативними оцінками; натомість якомога частіше створювати ситуації для вільного спілкування, обміну думками, розвивати нестандартне мислення, руйнувати стереоти.

   Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, з допомогою якого здійснюється виховання особистості, сила якого полягає, насамперед, у впливі на емоційну почуттєву сферу людини. Використання музики як засобу виховання дітей є одним з найважливіших завдань виховної діяльності дошкільного закладу. Звуки музики супроводжують людину від народження до смерті, бо жодне творіння цивілізації не зрівняється за силою емоційного впливу з музикою.

    Психологи і педіатри рекомендують батькам розвивати голос і слух у малюка ще в утробі матері. Спеціалісти стверджують, що музикальні вправи сприяють формуванню у дитини інтуїції, розвивають інтелект, посидючість, образну пам’ять і навіть риси лідера.

    Відомий російський невропатолог В.Д.Бехтєрєв відзначив величезний вплив музики на нервову систему, дихання і кровообіг. Різні мелодії можуть піднімати або знижувати артеріальний тиск, пришвидшувати або сповільнювати тиск. Тобто музика і здоров'я - дуже близькі поняття. Деякі медики музиканти спеціально створюють музику для оздоровлення.

    Людина, яка співає, приводить у порядок весь організм без ліків. Тому вважається, що спів - це своєрідний м'який еластичний масаж внутрішніх органів. Саме тому так важливо, щоб дитина співала і не лише сама, але і в хорі. Тоді вона буде здоровою і доб'ється успіхів у житті. Гарний спів - безцінний засіб для того, щоб дитина всебічно розвивалася.                                                                                                                                                     Музика, як діюче середовище різностороннього виховання,  формує креативність, як якість особистості.
Тому проблема музичної творчості, над якою я працюю, актуальна і відповідає потребам дитячого садка.

  В цій роботі  визначаю мету дослідження:                                                                                                                                            визначити особливості розвитку  творчих здібностей дітей засобами музики.                                                                                 Об єкт  дослідження:                                                                                                                                                                                        музичне виховання як засіб розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку.                                                                                                    

    Для вирішення поставленої мети сформульовано такі завдання:                                                                                             1. Проаналізувати психологічну, методичну та  історичну літературу з даної теми.                                                      2.Вивчити  процес розвитку творчих здібностей.                                                                                3.Вивчити музичну діяльність дітей  дошкільного віку, умови її виникнення та організації.                                                                                                                           4.Провести дослідно-експерементальну роботу підтверджуючого музичною діяльністю на розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку.

   Розвиток творчої особистості дошкільника в умовах дошкільної освітньої установи можливий завдяки створенню розвиваючого середовища, що сприяє перетворенню спонтанної і безпосередньої активності дитини на опосередковану культурну поведінку, в творчу діяльність (Л.С. Виготський) і готовності педагога, що виявляється в забезпеченні умов для розвитку дитячої самостійності, ініціативи, творчості і пошуку нових, творчих рішень.

                                                                             РОЗДІЛ   I

      Чинники розвитку творчої особистості дошкільника  в умовах сучасного дошкільного закладу.

    Завдання креативного розвитку дошкільників представлені в Базовій програмі розвитку дитини    дошкільного віку в Україні  « Я у Світі».

     Сучасна педагогічна та вікова психологія актуалізує проблему подальшого розроблення теоретичних положень та одержання нових емпіричних даних щодо вивчення тих чинників, які сприяють розвитку творчої особистості дошкільника.        

                                

    Особлива увага при цьому   приділяється     освітньо-виховному середовищу, у якому відбувається цей процес.

    Дослідження творчості та креативності особистості здійснювали відомі психологи, а саме: Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець,Г. С. Костюк, Р. С. Нємов, Я. О. Пономарьов, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн  та інші. На їхню думку, креативність характеризується наявністю таких рис особистості, як творчий потенціал, ініціативність, творча активність, імпровізаційність, творча спрямованість. Ці риси визначають індивідуальність особистості, уможливлюють її оптимальну інтеграцію в соціум.

  Досліджуючи сутність поняття "креативність", зарубіжні вчені дійшли висновку, що креативність – це сукупність особливостей психіки, що забезпечують продуктивні перетворення в діяльності людини (Д. Гілфорд, Е. Еріксон, К. Роджерс, Е. Торренс, Д. Треффінгер, Е. Фромм та ін.). Як суб’єктивна детермінація творчості креативність реалізується у процесі творчості, а як об’єктивна детермінація – формується залежно від умов, у яких вона відбувається.

      Аналізуючи та характеризуючи чинники розвитку творчої особистості дошкільника в умовах дошкільних  закладів    в  яких    довелося мені проходити практику, я дійшла висновків, що   у  дошкільному віці відбувається початкове становлення індивідуальності дитини.                                                                                                Максимальні прояви індивідуальності спостерігаються у процесі творчості . Дитині цікаво пізнавати світ, створювати власні деталі, які органічно доповнюють і прикрашають навколишню дійсність .

   У Законі України "Про освіту"  (Розділ І, стаття 6) передбачено "рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку" . Провідна роль у вирішенні цього питання належить освіті. Тому оптимізувати навчально-виховний процес, зробити його більш досконалим та універсальним в контексті формування творчо мислячої особистості, здатної до успішної самореалізації у соціальному житті, покликана саме креативна освіта .

     Творча активність з’являється у дітей як наслідок                         впливу креативогенних (сприятливих) факторів, які супроводжують її діяльність ще змалку. Щодо мислення як творчості, то воно виникає, коли людина потрапляє у проблемно-конфліктну ситуацію.    Я. О. Пономарьов зазначає, що експериментальне моделювання таких ситуацій є одним зі способів творчого мислення людини. Процес творчого мислення здійснюється за умов його самоорганізації, джерелом якої є пізнавальна активність особистості як цілісного "Я", що саморозвивається .                                                                                                                                                                                      "Я" спонукається до саморозвитку під час розв’язання творчих завдань на основі подолання особистісних конфліктів, які виникають у зв’язку із неможливістю безпосереднього їх вирішення і потребують активної особистісної самоперебудови. Відбувається певне переосмислення як спосіб активного втілення "Я" у проблемно-конфліктній ситуації. Це  визначає самозміну й саморозвиток суб’єкта, що трактує переосмислення як рефлексію .

   Розглядаючи саморозвиток дитячого мислення, М. М. Подд’яков зауважує, що в основі такого саморуху лежить внутрішнє протиріччя, яке полягає в тому, що кожен наступний етап мислення дитини, з одного боку, щось прояснює, а з іншого, дозволяє виявити маловідомі сторони об’єкта, що пізнається, сформулювати з цього приводу нові запитання .

    З огляду на це, в дитячому експериментуванні достатньо чітко можна прослідкувати процес саморуху мислення дошкільника. У процесі такого особливого виду діяльності дитина виявляє все більш складні приховані зв’язки і відношення між предметами та явищами навколишньої дійсності. Нові знання сприяють формулюванню нових цілей для здійснення більш значних перетворень, що в кінцевому випаду призводить до відкриття.

Дитяча творчість, за твердженням багатьох дослідників, відзначається своєрідністю – характеризується як "творчість для себе". Особливістю цієї творчості є те, що дитина у творчій праці самовдосконалюється, змінюється на краще, здобуває нові знання, набуває вміння й навички, отримує життєвий досвід .        Поступово ця "творчість для себе" починає слугувати іншим. Тобто дитина, пізнаючи себе, починає розуміти навколишній світ, застосовувати набуте раніше, удосконалювати довкілля, творити красу.

   На заняттях і в повсякденному житті дошкільники перебувають у стані творчості, тобто створюють оригінальні продукти своєї діяльності – малюнки, вироби з глини, пластиліну, паперу, конструкції з будівельного матеріалу, добирають рими до слів, складають вірші, займаються музикою  і  співом. Але новизна цих витворів є суто суб’єктивною. Це вкотре вказує на відмінність дитячої творчості від дорослої .

  Вважаємо, що покращити ставлення дошкільника до навколишнього світу, знайти з ним порозуміння допомагають різні форми дослідницької діяльності, її пошуковий, творчий характер. Розв’язання проблеми спочатку є невимушеною діяльністю, яка поступово захоплює дитину, надихає її до пошуку, експериментування, що, зазвичай, призводить до досягнення позитивних результатів. Така легкість у розв’язанні проблем пояснюється відсутністю в дошкільника потреби створювати суспільно цінний продукт, а також внутрішньої критики, яка притаманна дорослій людині. Незаангажованість дитячого мислення, невимушеність, розкутість стають причиною легкого включення дошкільника у процес розв’язання творчих завдань  .

             У дослідженнях низки психологів (В.У. Кузьменко, О.В. Проскура, Г.А. Урунтаєва та інші) доведено, що пригадування дітьми подій недалекого минулого та прогнозування майбутнього виводить дошкільника за межі ситуації, у якій він знаходиться, допомагає оцінити власні вчинки та їх значущість і перспективність у подальшому житті. У процесі таких ситуацій діти починають усвідомлювати, що життя людини складається зі взаємопов’язаних подій, які можливо заздалегідь спланувати і самотужки змінювати. На основі прогнозування індивідуально значущих подій дошкільники вчаться оцінювати власні вчинки у часовому вимірі, усвідомлюють значення власної поведінки та її вплив на життєві процеси, винаходять нові моделі поведінки, стилі спілкування, способи вирішення проблемних ситуацій для покращення життя в цілому .

  Отже, здатність дошкільників до наочного просторового моделювання є важливим чинником активізації процесу розв’язання творчих і винахідницьких завдань, проблемних ситуацій, допомагає розвинути самоконтроль.

   Особливістю розвитку просторового моделювання є те, що дорослий спочатку самостійно розробляє моделі, ознайомлює з ними дошкільників, а потім пропонує перейти до самостійного моделювання. Важливо, щоб моделі, створені дітьми, мали практичне застосування в повсякденному житті. Для цього варто застосовувати спеціальні ситуації, за допомогою яких з’являється можливість для поетапного розвитку здатності дітей до просторового моделювання, створення метафоричних образів, наприклад, порівняння улюблених літературних персонажів з певними образами   (квіткою, хмаринкою, грозою, деревом тощо) або обговорення та моделювання стосунків (відбувається на основі усвідомлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між окремими вчинками персонажів літературних творів, аналізу характеру їхніх стосунків. Діти здатні зображувати сцени з життя окремих персонажів; при цьому фокусувати свою увагу на їхньому розташуванні один відносно іншого).

    На думку багатьох дослідників, для покращення диференційованого сприйняття дітьми предметів та явищ навколишнього середовища доцільно застосовувати спостереження .                                                                                                               За допомогою спостереження в дітей формуються власні судження, більш розгорнені уявлення про взаємозалежності явищ навколишньої дійсності, розвивається здатність розрізняти особливості предметів, визначати їх якості та властивості, причинно-наслідкові зв’язки, що, у свою чергу, сприяє формуванню впевненості дошкільника у власних силах і діях, викликає почуття задоволення, посилює переконання, підвищує самооцінку. Це сприяє спонтанному вияву творчості дошкільника.

  Спираючись на дослідження психолога В.У. Кузьменко, я застосовувала в своїй практиці систему спостережень, які сприяють розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку. До них відносяться:

− розпізнавальні спостереження (сприяють нагромадженню уявлень про властивості предметів і явищ навколишньої дійсності на основі сенсорних дій та обстеження);

− відтворювальні спостереження (сенсорні дії звужуються, пріоритет набувають розумові);

− спостереження, ініційовані дорослим (вихователь визначає мету й завдання спостереження на основі знань про навколишнє середовище, здобутих дітьми під час занять);

−  спостереження, ініційовані дітьми (дитина самостійно визначає зміст спостереження та його об’єкт; в основі такої діяльності – події, які справили на неї найбільше враження) .

   Такі спостереження активізують процеси мислення дитини, ініціативність, прояви спонтанності, евристичності та самостійності.

    Ефективним чинником розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку,  є ігрові ситуації . З цією метою  я,в дитячому садку під час практики , застосовувала такі ігрові ситуації: "На що схоже?", "Відгадай, що це?", "Відгадай на дотик (в піску) ", "Що можна з цим зробити?", "Чим це було раніше?", "Перетвори фігури на різні предмети", "Для кого буде це?" тощо. У процесі організації таких ситуацій діти спроможні розглянути окремі елементи предметів та явищ, співвіднести їх між собою, відгадувати, уявляти, завершувати зображення, фантазувати, висловлювати власну думку, пропонувати різні способи застосування предметів .

  У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку в Україні  "Я у Світі", а саме – в розділі "Креативний розвиток" –  зазначено, що спілкуючись з природою, освоюючи рукотворний світ, налагоджуючи спілкування з різними людьми, спостерігаючи за собою, старший дошкільник охоче бере на себе роль дослідника, відкривача та створювача нового, експериментатора, раціоналізатора, фантазера, вигадника. Водночас молодший дошкільник імпровізує з фарбами, олівцями, глиною, пластиліном, готовими аплікативними формами, будівельним матеріалом, музичними рухами специфічними образами, охоче займається словотворчістю.

                                                                                                                  

  Тому серед найважливіших завдань креативного розвитку дошкільників у програмі визначено такі:

− збагачувати практичний і теоретичний досвід дитини;

− надавати їй можливість самовизначитися, виявляти творчу ініціативу, здійснювати самостійні вибори, приймати рішення, варіювати зміст і форму виконання завдання;

− заохочувати до досліджень та експериментування;

− виховувати потребу в нових враженнях;

− створювати сприятливі умови для становлення креативності як базової якості особистості .

   Працюючи з дітьми пропоную низку ігрових завдань-вправ для розвиток креативності дошкільників. Серед них заслуговують на увагу "Поміркуй та домалюй", "Мальовничі кола",  "Паралелі", "Дивні квадратики", "Маски емоцій", "Запашний букет", "Кольоровий світ", "Колір музики", "Кольорові асоціації" та інші. Застосування цих ігрових завдань сприяє збагаченню сенсорного досвіду дітей, їхньої емоційної сфери, стимулює  перцептивні процеси, призводить до активного прояву творчості дошкільниками.

   Таким чином, важливими чинниками розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку визначаємо такі: наявність сприятливого психологічного клімату в дошкільному навчальному закладі та в родині (атмосфери визнання, поваги, свободи), необхідного обладнання і матеріалів для творчості, соціально-емоційних (відчуття захищеності, безпеки) і розвивально-інтелектуальних (завдань творчого характеру) компонентів .

                                                                                                                                                                                          

 

                                                                  Розділ ІІ.                                                                                                                                                 

                            Технологія розвитку творчої особистості.                                                                                        

2.1 Музичне  виховання  як  засіб розвитку творчих  здібностей  дітей  дошкільного  віку.                                                                                                                                                                                                     

     У дитячому саду ми щодня займаємося музичною діяльністю. Працюємо над розвитком музичних здібностей, прищеплюємо естетичний смак.

Дитячий садок і сім’я – два головних колектива, відповідальних за розвиток та виховання дитини.

   Музичне мистецтво має величезне значення в розумовому, моральному, естетичному і фізичному вихованні. Починаємо працювати з дітьми у віці від двох до семи років і проводжаємо їх в школу. На цьому етапі шляху тривалістю в п'ять років дітки систематично, послідовно займаються всіма видами музичної діяльності. Вчаться слухати музику, співати, танцювати, виконувати ролі у театралізованих виставах.

   В процесі розучування, співу в дітей розвивається пам’ять, міцніють голосові зв’язки, уміння правильно дихати. Йде постійна робота над дикцією. Дитина вчиться правильно наспівувати звуки, слова, речення,, ритмічно, красиво танцювати, висловлювати в танці свої почуття і емоції, запрошувати на танець один одного і проводжати після танцю.

  Танцювати дуже корисно для здоров’я. У дитини розвивається правильна постава; надалі вона буде почувати себе впевнено в будь-якій ситуації.

Також прищеплюємо любов до класичної музики, розширюємо кругозір. При систематичному слуханні музики у дітей виробляється посидючість, увага. Це вже підготовка до школи та подальшого життя. Ми бачимо в кожній дитині таланти і здібності, допомагаємо їх розкрити.

  Музика – засіб виховання, коли воно усвідомлено сприймається дитиною. Людина, якій в дитинстві розкрили вікно в світ прекрасного, вміє повніше і радісніше сприймати життя, бачити світ багатосторонньо.   І ми, дорослі, допомагаємо дітям побачити красу в природі, в праці, вчимо хвилюватися і радіти. Кожному з батьків потрібно пам’ятати, що дітей несприйнятливих до музики немає. Навчаючи музиці, ми впливаємо на загальний розвиток і духовний світ дитини.

  Заняття музикою впливають на інтелектуальний розвиток і емоційне самопочуття дитини. Прискорюється ріст клітин, що відповідають за інтелект людини. Під дією музики активізуються енергетичні процеси організму, спрямовані на фізичне оздоровлення. Тому на музичних заняттях ми ретельно відбираємо музичний матеріал.

  Розвиток музикальності у кожної дитини індивідуальний, тому не потрібно засмучуватися, якщо у малюка не відразу виходить співати і танцювати, для цього потрібен час.

  На музичних заняттях ми розвиваємо кожну дитину і підходимо до кожної дитини індивідуально. Велика увага приділяється такому інструменту як – голос. Саме голос здатний стати основою музичної культури людини в майбутньому.

      На ранках ми часто показуємо музичні казки. Казкові вистави користуються у дітей незмінною любов’ю. Їх можна використовувати як чудовий ключик, який відкриває дверцята в навколишній чарівний світ образів, фарб, звуків, рухів.

   Навчаючи співу, ми враховуємо фізіологічні особливості дитини, методику роботи над диханням, темпом, дикцією. Пісенний і танцювальний репертуар підбирається відповідно до вікової групи.

   Навчання передбачає індивідуальний підхід і знання фізіології кожного віку. На музичних заняттях ми вчимо дітей любити співати пісні, вміти слухати музику різних жанрів, правильно, красиво і естетично рухатися.

   Хочеться і батькам побажати, щоб удома, на відпочинку, під час прогулянок зі своїми дітьми ви приділяли увагу музичному вихованню малюків і допомагали реально сприймати дійсність у всій красі і різноманітті, не руйнуючи чудовий світ дитини.

  Різні види мистецтва мають специфічний вплив на людину. Музика ж має можливість впливати на дитину на самих ранніх етапах. Доведено, що навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, впливає на самопочуття дитини.

  Музика є одним з найбагатших і дієвих засобів естетичного виховання, вона володіє великою силою емоційного впливу, виховує почуття людини, формує смаки.

   Музичне розвиток надає нічим не замінні вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, виховується чуйність до краси в мистецтві і житті. «Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити її до музичної культури, закласти її основи. Дошкільний вік надзвичайно важливий для подальшого оволодіння музичною культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, її загального духовного становлення».

  Займаючись музичним вихованням, важливо пам’ятати і про загальний розвиток дітей. Дошкільнята мають невеликий досвід уявлень про почуття людини, що існують в реальному житті. Музика, що передає всю гаму почуттів та їх відтінків може розширити ці уявлення. Крім морального аспекту, музичне виховання має велике значення для формування у дітей естетичних почуттів: прилучаючись до культурної музичної спадщини, дитина пізнає еталони краси, привласнює цінний культурний досвід поколінь. Музика розвиває дитину і розумово. Крім різноманітних відомостей про музику, що мають пізнавальне значення, бесіда про неї включає характеристику

емоційно-образного змісту, отже словник дітей збагачується образними словами і виразами, що характеризують почуття, передані в музиці. Уміння представити і відтворити висоту звуків в мелодії так само припускає розумові операції: порівняння, аналіз, зіставлення, запам’ятовування, що так само впливає не тільки на музичний, але й на загальний розвиток дитини.

      Музика розвиває емоційну сферу.

  Емоційна чуйність на музику – одна з найважливіших музичних здібностей. Вона пов’язана з розвитком емоційної чуйності й у житті, з вихованням таких якостей особистості, як доброта, вміння співчувати іншій людині.

  Розвиток музичних здібностей, одне з головних завдань музичного виховання дітей. Кардинальним для педагогіки є питання про природу музичних здібностей: чи становлять вони собою вроджені властивості людини чи розвиваються в результаті впливу навколишнього середовища, виховання та навчання. Здібності залежать від вроджених задатків, але розвиваються у процесі виховання та навчання. Всі музичні здібності виникають і розвиваються в музичній діяльності дитини. «Не в тому річ – пише Б.М.Теплов – що здібності виявляються в діяльності, а в тому, що вони створюються в цій діяльності».

  Це твердження стало загальноприйнятим у педагогіці і психології.

  Музика позитивно впливає на активність з’єднань між нервовими клітинами в головному мозку, що обумовлює закладку інтелекту. Чим раніше дитина почне слухати музику, тим більше нейронів буде задіяно, тим швидше буде розвиватися мозок.

  Чути звуки і слухати музику малюки здатні з 8-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Розвиток дитини в утробі матері неможливо уявити без музики, адже до семи місяців вагітності малюки можуть розрізняти тональність, ритм і знаходять свої музичні уподобання.

  Музика вчить дитину слухати, чути, представляти те, що чуєш, розвиває зорове і слухове сприйняття, слухову пам’ять, образне і асоціативне мислення. Найбільш відповідною музикою для маленьких дітей є класична. Доведено, що під неї діти заспокоюються, засинають, краще смокчуть груди і засвоюють материнське молоко.

  Музика благотворно впливає на розвиток у дітей емоційної сфери. А при позитивних емоціях дітки швидше розвиваються фізично, засвоюють нове, починають вимовляти перші слова і пропозиції.

  Під час вагітності і до шкільного віку дитини краще не слухати музику з низькими частотами і партіями ударних. Також не варто включати музику дуже голосно.                          У   період внутрішньоутробного розвитку вона здатна травмувати нервову систему, а у немовлят порушується сон, апетит, діти стають більш дратівливими і примхливими.

  Спочатку дітям для прослуховування необхідні короткі музичні твори або уривки з них. До 3-х років загальна прослуховування музики за день має становити не більше однієї години – це може бути 20 хвилин з ранку, 20 хвилин вдень і 20 хвилин перед сном. Після трьох років музичний потік можна збільшувати.

         Залучення дитини до музики починається ще під час вагітності, коли малюк і мама є єдиним цілим. Малюк вже тоді чує звуки і реагує на них. Тому батьки є першими, хто познайомить малюка з музикою і занурить в її прекрасний і казковий світ.

З перших днів життя треба супроводжувати діяльність малюка музикою (роблячи дитині масаж – ритмічним рухом або постукуванням, витягуючи його ручки, повертаючи головку), щоб дитина відчувала – як рухається його тіло в такт пісні і підсвідомо запам’ятовував ритмічне співвідношення слів, рухів і мелодії;

В своїй роботі намагаюсь супроводжувати ігри та забави дітей потішками і примовками. Вони прості у виконанні і дуже цікаві, допоможуть розвеселити дитину і зайняти увагою. Наприклад, відома майже кожному потішка «Ладушки» і примовка «Тілі-бом, тілі-бом, загорівся кішкин дім»;

   Імпровізую, складаю на ходу веселі пісеньки – це не тільки захоплює, а й відмінно піднімає настрій;

   Малюки напевно дуже люблять малювати. А малювати під звучну музику їм буде ще цікавіше. Особливо добре включати запис класичної музики. Для дітей старшого віку даю завдання намалювати звучну музику;

   Спів колискових дитині знайомий з перших днів її життя. Вона до цього вже звикла. Співаю колискову улюбленій ляльці або ведмежаті. Якщо  малюк ще невиразно вимовляє слова – співаю, а він  заколихує іграшку в такт співу. Звертаю увагу дитини на те – як різно може звучати колискова, залежно від того, хто її співає (Ведмедиця, Зайчиха або Мишка);

  Активно використовую лічилки. Намагаюся не просто проговорювати, а наспівувати. Вони добре розвивають не тільки відчуття ритму, а й слух дитини. До того ж легко допоможуть уникнути сварки між дітьми у визначенні того хто водить, хто перший, а хто другий;

   Гуляючи по парку або перебуваючи за містом, звертаю увагу дитини на звуки природи, на те як співає зозуля («ку-ку» на різних звуках), як шумить струмочок («ш-ш-ш»), як цвірінькають горобці (наспівуючи мелодійно ” чів-чів-чів »), прошу повторити почуте. Це відмінно розвиває музичне увагу, слух і музичну пам’ять;

  Граю з малюками у «Вгадай мелодію».  Наспівую уривок знайомої дитині пісеньки, а після того, як малюк її впізнав – виконую цю пісеньку разом з ним. Влаштовуючи дитячі свята, неодмінно дбаю про музику. Нехай яскраві, веселі дитячі пісеньки супроводжують ігри та спілкування малюків.

Домашнє свято.

  У батьків, які вирішили самостійно організувати дитячу вечірку, крім турбот, чим розважити і нагодувати гостей обов’язково виникне питання – як провести свято, щоб все пройшло гладко, без сліз і розчарувань.

   Будую розваги так, щоб діти “грали проти поля”, а не змагалися один з одним. Спільні пошуки скарбів, колективне заробляння призів на команду згуртує малюків краще, ніж суперництво (нагадую, що мова йде про свято для дошкільнят).

Якщо сценарій побудований на виконанні завдань – не вимагаю, щоб всі діти виконували кожне завдання. Це затягує захід, інші гості нудьгують, когось доводиться вмовляти. Так що нехай 1-2 добровольця візьмуть участь у конкурсі (і не треба вимагати строгого виконання правил), і переходите до наступної гри. А ось якщо всім дітям захотілося, і по кілька разів, кидати кульки в ціль або проходити смугу перешкод – відійду в сторону і даю їм награтися.

   Приготуйте призи та подарунки для всіх гостей. Краще однакові. Якщо ви збираєтеся давати призи за перемогу в конкурсах, обов’язково придумайте, як і за що ви будете нагороджувати тих, хто програв.

Ігор і розваг повинно бути з запасом, але не прагніть продемонструвати гостям всю придуману програму.

    Між конкурсами та іграми роблю паузи. Не намагаюся перекричати дитячий гамір, а вичікую, коли малюки заспокояться і подивляться на мене в очікуванні продовження.

   Будьте обережні з музикою. Багато дітей сприйнятливі до різких звуків. Крім того, навіть ненав’язливий звуковий фон погано діє на збудливих дітей. Тому музику, як і мультфільми, включайте, але не надто голосно і ненадовго.

   Придумайте кілька справ для “пустельників” – дітей, які не зможуть або не захочуть влитися в колектив. Мультфільм, цікава розмальовка, конструктор, виробний набір допоможуть дитині не відчувати себе самотньою.

. Приготування до свята нерідко проходять цікавіше самого торжества. Прикрашати приміщення, готувати   частування, брати участь в концерті або виставі, робити подарунки батькам маленьким гостям буде не менш цікаво, ніж брати участь в іграх і конкурсах.

  Забувааю про «не встигли», «не вдалося», «не вийшло». Успіх свята вимірюється дитячими посмішками, а не кількістю страв на столі або пунктами у розважальній програмі.

Навчаючи дитину музиці, батьки ставлять різні цілі і завдання. Це залежить від їх ставлення до музики і музичних професій. Однак основними завданнями музичного виховання дітей в сім’ї можна назвати ті ж, що і в дошкільному закладі, а саме:

• Збагатити духовний світ дитини музичними враженнями, викликати інтерес до музики, передати традиції свого народу, сформувати основи музичної культури;

• Розвивати музичні і творчі здібності в процесі різних видів діяльності (сприйняття, виконавство, творчість, музично – освітня діяльність);

• Сприяти загальному розвитку дітей засобами музики.

• Якщо дитина музично обдарована, то вже в дошкільному віці необхідно закласти основи для майбутнього професійного навчання.

Всі ці завдання вирішуються в конкретній діяльності. Якщо батьки розуміють важливість музичного виховання, вони прагнуть навчати дітей у сім’ї, музичних гуртках, студіях, музичних школах, відвідують з ними концерти, музичні вистави, намагаються збагатити різнобічними музичними враженнями, розширюють їх музичний досвід.

Вибір музичних творів, які дитина слухає вдома, залежить від музичного смаку і музичного досвіду сім’ї, її загальнокультурного рівня. Для розвитку музичних здібностей дітей, формування основ музичної культури необхідно використовувати народну та класичну музику. Лише на шедеврах можна виховувати смак маленьких слухачів. Діти повинні знати народну музику, яка тісно пов’язана з мовою, естетичними і народними традиціями, звичаями, духовною культурою народу.

Якщо дитина чує народні мелодії з раннього дитинства, вона, природно, «переймається» народно-пісенними інтонаціями. Вони стають їй звичними, рідними.

   Дитині важливо відчути і красу класичної музики, накопичити досвід її сприйняття, розрізнити зміну настроїв, прислухатися до звучання різних музичних інструментів, навчитися сприймати і старовинну, і сучасну музику, як «дорослу», так і написану спеціально для дітей.

Для слухання слід відбирати твори, в яких виражені почуття, доступні для дитячого сприйняття. Це повинні бути невеликі або фрагменти з яскравою мелодією, що запам’ятовується ритмом, барвистою гармонізацією, оркестровкою. Музичне виховання в домашніх умовах проходить індивідуально. Дитина повинна відчувати себе захищеною, коханою, перебувати в позитивному настрої.

2.2 Використання музики на заняттях.                                                                

           Працюючи з дітьми, я, як вихователь, намагалася заповнити повсякденне життя дітей музичними враженнями в різних видах діяльності , зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, які супроводжуються піснями. Ми розігрували дитячі пісеньки, мирилки, драматизували казки, у художній діяльності використовувала музику під час малювання, ліплення народної іграшки, а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

  Особливе місце в роботі з дітьми я відводила слуханню музики, яке включала у заняття з різних розділів програми.

  Дуже мені подобалися заняття з розвитку мови, де діти передавали свої враження від прослуханої п’єси, створювали власні казки.

  Слухаючи мелодію Е.Гріга, діти малювали в своїй уяві казкові печери, непролазні ліси, добрих і злих істот. Наймовчазнішим хотілося говорити, казкові образи діти передавали малюючи.

  Перед слуханням п’єси “Баба Яга” П.Чайковського я запитала:

   Яких героїв казок ви знаєте?

Усіх, кого ви назвали: Телесика, Івана–царевича, Котигорошка, Снігуроньку, Діда Мороза. Вони робили добрі справи, допомагали людям.

  А хто їм заважав?

          Баба Яга!

   Ось послухайте, як про неї розповідається в одній казці: “Вранці прокинулася Баба Яга – кістяна нога у своїй хатиночці на курячих ніжках. Дивиться – немає Івана–царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає – тільки вітер свище, хмари розганяє”.

Послухайте, як розповів П.Чайковський казку про Бабу Ягу в фортепіанній п’єсі, яку так і назвав “Баба Яга”(Звучить звукозапис п єси).

За допомогою навідних питань: Якою Баба Яга зображена в п’єсі ? Як розповідає про неї музика? Чи повідомляє вона про характер Баби Яги? Якими засобами? - діти створювали свої образи, добирали синоніми і характеризували її як фантастичний персонаж.

    Якщо діти говорили про негативні вчинки Баби Яги, то зовсім інакші емоції викликала у дітей п’єса “Танець феї Драже” з балету “Лускунчик”.

   Діти добирали слова до образу казкової феї солодощів: ніжна, красива, легка, солодка, добра, приносить радість людям. На обличчях з’являлися усмішки , діти відтворювали рухи феї. Музика особливо їм запам’яталася, вони просили повторного  прослуховування.

   Для того, щоб діти краще розуміли музичний твір та були внутрішньо налаштовані на його характер, я проводила короткі змістовні бесіди, так як вважаю, що музично підготовлена дитина почує в мелодії набагато більше, ніж дитина не зацікавлена.

Перед слуханням п’єс з “Дитячого альбому” П.Чайковського я провела бесіду:

      - Діти, ви чули ім’я Петра Ілліча Чайковського і його гарну музику? Композитор дуже любив і розумів дітей. Одного разу він вирішив зробити всім хлопчикам і дівчаткам подарунок. Подарунок не звичайний – цілий музичний світ, де живуть казкові герої, де співає на всі голоси природа, де панують любов і добро. Композитор написав 24 маленькі п’єси для фортепіано і назвав збірку “Дитячий альбом”. Відкриємо одну з сторінок. (Звучить музика)

Вечір... Довкола все стихло. Братик і сестричка приготувалися до сну, а няня прийшла розповісти їм казку. Вона знала багато казок – веселих, іноді сумних і навіть трішки страшних . Цього вечора няня почала свою казку дуже загадково. Діти стихли й уважно слухали. Казка ставали дедалі таємничішою, страшнішою... Діти співчували її героям і хотіли, щоб усе закінчилось добре. Так і сталося, бо кожна казка має щасливий кінець. Братик і сестричка заснули спокійно. Цю п’єсу композитор так і назвав: “Нянина казка”.

   Мені цікаво було спостерігати за дитячими переживаннями найбільш хвилюючих моментів, кульмінацій. Я ставила запитання:

- Чи сподобалася вам музика? А яку казку ви уявляли собі? Нумо, хто хоче розповісти!

Кожен з дітей придумав казкового персонажа, з яким трапились неймовірні пригоди.

     Музичні твори допомагають дітям краще зрозуміти красу рідної природи. Систематичні спостереження разом з дітьми за природними явищами викликають у дітей хвилюючі переживання. Переймаючись красою і загадковістю природи, діти довго зберігають свої враження, чекають нових зустрічей з нею, створюють свій маленький світ гармонії і краси. В цьому мені допомагало художньо – поетичне слово і музика.

Проводячи бесіду про осінь, я використовувала вірш Г.Бойка.

Ясне сонце не гріє,

Холодок повіва,

Засихає, жовтіє

На узліссі трава.

Небо хмуриться часто,

Потемніла ріка.

Щоб дощами упасти,                                                                                                                                                  Плине   хмара  важка.                                                                                                                                    

    Налаштувати дітей на осінній настрій  допомогла п’єса Чайковського “Осіння пісня” (Жовтень) з циклу “Пори року”. Діти характеризували музику як, які стукотіли по підвіконню. В цьому випадку я використала проблемну   ситуацію – порівняти дві п’єси: “Дощик” В.Косенка та “Осінній дощик” Мераба Парцхаладзе. Розповідаючи дітям про красу  природи, наголошувала, що вона скрізь : в промінчику сонця, у зимовому лісі, у першому проліску, в мелодії літнього дощу. Про красу природи поети склали вірші, художники намалювали її на картинах, композитори написали музику. Ось вслухайтесь в ці звуки. (Звучить музика,  я зачитую текст):

- Тихо навкруги, тільки легкий шепіт хвиль інколи порушує спокій, але з кожною хвилиною вітер стає дедалі дужчим, небо затягують важкі темні хмари. Хвилі більшають, набирають сили і ніби вже змагаються одна з одною. Починається буря. Хмари вже зовсім почорніли, хвилі стали несамовитими – підіймаються високо вгору і з гуркотом падають вниз.   Мить, ще мить, вітер вщухає, знову – блакитне небо, яскраве сонце і тихе спокійне море.

  Цю прекрасну музику створив Римський – Корсаков, і назвав він її “Море”. Чудово, ви згодні зі мною? А за допомогою яких слів можна створити образ моря? А якщо намалювати бурю фарбами? Які візьмемо кольори?

Під повторний супровід музики діти зображали море на папері. Море у кожного було різним – наслідок індивідуального відчуття твору. Переважали кольори: голубий, синій, чорний, де в кого море було спокійних відтінків. Це свідчить про те, що діти відчули музику і передали її характер у малюнку.

  Дуже цікаво використовувати музичні твори з малювання, особливо пейзажів. Тому що музика допомагає побачити і відчути красу пейзажу. Так, малюючи зиму, я використовувала у роботі такі матеріали: картини, фотознімки зимового пейзажу, платівки композиторів С.Прокоф’єва “Ранок”, А.Гречанінова “Холодно, холодно” і запропонували дітям відправитись в уявну подорож до зимового лісу під звуки музики.

  Уявімо, що ми, гуляючи в лісі, зайшли у цей куточок. Тихе сонне царство у лісі. Дерева вкриті снігом, таємничі, немов казкові. Густий ліс стоїть поважний, спокійний, не ворухнеться. Дерева старі, високі, своїми верхівками наче впираються в небо. Сніг білий, але не скрізь одинаковий. На галявині він білий, пухнастий, а в глибині лісу – темний. Придивіться уважно. Там, де багато ялин, сніг відблискує зеленим кольором, коли небо голубе, то і сніг  здається ніжно-голубуватим. Коли небо молочно-сіре, то картина зими здається сумною. Діти поринули у казку, кожен уявив свою, а потім із захопленням передавали її у малюнку. Саме музика допомогла створити ці маленькі шедеври.                                 

                                                                                                                 

2.3 Народні  ігри  -   як засіб музичного виховання.


Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор - одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор - доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.
Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:
1. Росте морква із землі або вирву , або ні. Раз, два, три.
2. Ходить квочка коло кілочка, водить діток - дрібних квіток, діти - квіти, квок!

Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.
Наприклад, тему "Праця дорослих" доповнять ігри - пісні: "А ми просо сіяли" і "Шевчик", "Соловейку, сватку, сватку"; до теми "Народні обряди та традиції"  - "Подоляночка", "Горобейко" "Ірву, ірву горішечки" тощо.
У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала; живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу- дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб'ята, травичка, огірочки, морквиця - надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри ("Ой так, ой так , ой так сіють мак"), в інших - у повторі щось змінюється.
Дітям довподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні  Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: "Хиталочка - гойдалочка", "Променята"," Співаночка - весняночка", "Від весни до зими".
Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, - свята і обряди, пов'язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є "Спи, Ісусе, спи", яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози,ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.
Окрему групу складають веснянки, гаївки ("Ой весна, весна днем красна", "Вербовая дощечка"), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. їх співали під час так званих " зелених свят". Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина - трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов'янських народів (пісня-гра "Синичко, синичко").
Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П.Чайковського" "Черевички", М.Римського - Корсакова "Ніч перед Різдвом", М.Лисенка "Утоплена, або Русальська ніч", "Різдвяна ніч".
Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.
Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.
Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.
На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури - музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.
Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.                                                                                                                  Видатний композитор і педагог Д. Кабалевський наголошує:
"Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі". 

Розділ 3. Розвиток музичного сприймання дошкільників як засіб                                      формування творчої особистості.

3.1 Музика в житті дошкільників.

          Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.

   Ввести дитину в чарівний світ музики, розвиваючи її музичні і творчі здібності покликані музичні керівники дошкільних закладів. Але важливо не тільки на музичних заняттях, а й у повсякденному житті створювати умови для розвитку музичних нахилів, інтересів, здібностей дітей. В іграх, на прогулянках, під час самостійної художньої діяльності діти за власною ініціативою можуть співати пісні, водити хороводи, слухати грамзапис музичних творів для дошкільників, підбирати найпростіші мелодії на дитячих музичних інструментах.

       Музичну діяльність дітей у побуті відрізняє самостійність, ініціативність, прагнення зробити щось своє.Отже, у дошкільників насамперед потрібно виховувати самостійність й ініціативу у використанні знайомих пісень, танців у різних умовах (в іграх, на прогулянках, у самостійній художній діяльності та ін.), у музично-дидактичних іграх розвивати мелодійний слух, почуття ритму, музично-сенсорні здібності, розширяти коло музичних вражень слуханням музичних творів у грамзапису і сприяти тому, щоб діти відтворювали їх у сюжетно-рольових іграх.

   Для успішного розвитку таких ігор діти повинні знати багато пісень, хороводів на побутову тематику, про різні професії, транспорт, народні пісні тощо. Такі твори є в програмовому музичному репертуарі (пісні: “Паровоз”, “Курчата”, музика А. Філіпенка, “Літаки”, музика І. Кишка, “Ідемо ми вулицями”, музика Тілічеєвої, “Баю-баю”, музика Красєєва; ігри: “Льотчики”, музика Нечаєва, “Поїзд”, музика Метлова, “Помічники”, музика Шутенко, “Веселий музикант”, музика Філіпенка, хоровод “Городна хороводна”, музика Можежелова та ін.).

   Вихователь повинен заохочувати творчі прояви дітей, нагадувати про можливість використання у грі знайомі пісні, допомогти їм у музичному виконанні.

  Проведення у повсякденному житті музично-дидактичних ігор, які розучуються дітьми на музичних заняттях, сприяє музичному розвитку, дає змогу дітям вправляти у розрізненні музичних звуків за тембром, висотою, ритмом, динамікою, за їх напрямком і характером. Наприклад, вчить дітей розрізняти звучання різних інструментів за тембром (грати якусь мелодію на піаніно, відстукувати ритмічний малюнок пісні на бубні, на барабані, а діти впізнають на якому інструменті він грав).

   Розрізняти звуки за висотою (співає нескладну мелодію, а діти повторюють, пропонувати розрізняти за висотою звучання двох бубнів, двох брязкальцях чи трикутників, що відтворюють різні за висотою звуки). Дітей старшого дошкільного віку в ігровій формі навчає розрізняти напрямок звучання мелодії (вгору чи вниз); піднімати ляльку на рух мелодії вгору і опускати, якщо мелодія йде вниз. Розвиває у них почуття ритму, пропонуючи їм за ритмічним малюнком, відстуканим на барабані, впізнати знайому пісеньку або повторити її. В іграх типу “Гаряче-холодно”, коли звучання брязкальця чи бубна послабляється або посилюється в залежності від віддалення чи наближення дитини до схованої іграшки, дошкільнята вчаться розрізняти звуки за динамікою. Для проведення музично-дидактичних ігор потрібно мати магнітофон з записом музичних творів для дошкільників, дитячі музичні інструменти. Музику можна використовувати при розповіданні дітям казок, особливо тих, за сюжетом яких написані дитячі опери або складено інсценівки з музичним супроводом, запропонувати їм послухати у запису пісні окремих персонажів (наприклад “Пісню кози” з опери Коваля “Вовк і семеро козенят” та ін.).

  Музика може мати місце і під час проведення бесід. Наприклад, розповідаючи дітям про свято Осіні, можна пропонувати заспівати пісні “Гарна осінь” Попатенка, про зиму – заспівати пісні “Зима” Шутенко, “Зимовий ліс”, музика Чічкова та ін.).

     Пісні, музику можуть залучати і під час розглядання ілюстрацій та бесід за ними. Так, розглядаючи ілюстрації з зображенням зимових розваг, діти можуть заспівати пісні: “Голубі санчата”, музика Йорданського та ін., під час бесід за ілюстрацією, на якій зображені діти що йдуть в ліс по гриби, проспівати пісні “На мосточку”, музика Філіпенка, “Ми ходили по гриби”, музика Верещагіна. Народні пісні-примовки, які широко використовуються на музичних заняттях для розспівування (“Сорока-ворона”, “Бім-бом”, обробка Степового).

  Пісні, музичні ігри, хороводи повинні мати місце і при ознайомленні дошкільнят з природою – під час спостережень (пісні “Осінь” Красєва, “Ялинка”, музика Філіпенка), прогулянок, екскурсій.

   Пісні можна виконати і під час зображувальної діяльності дошкільників. Наприклад, виліпили діти калачі і заспівали пісню Філіпенка “Калачі”, зробили аплікацію “Курчата” – заспівали пісню “Курчата” Філіпенка, намалювали літак і виконали пісню І. Кишка “Літаки”.

   Музика є також постійним супутником ранкової гімнастики. Маршова пісня організовує початкову ходьбу, сприяє виробленню чіткості, ритмічності рухів. Музичний супровід гімнастичних вправ не повинен знижувати темп рухів або допускати великі паузи між вправами. Музика супроводжує й заключну ходьбу. Музичний керівник супроводжує ранкову гімнастику у 2 – 3-х групах щоденно, тобто майже через день у кожній групі.

  У програмі дитячого садка в другій половині дня відведено 25 – 35 хв. для самостійної художньої діяльності дітей (зображувальної, літературної діяльності дітей, музичної, театралізованої). Дошкільнята за власною ініціативою малюють, ліплять, грають на дитячих музичних інструментах, драматизують казки, пісні, слухають музику в запису та ін. Для організації самостійної музичної діяльності кожна група дитячого садка повинно мати певне обладнання; програвач та набір пластинок, різноманітні дитячі музичні інструменти.

  Бажано мати в групі і альбом “Наші пісні” з картинками за змістом знайомих дітям пісень. Однією з важливих умов формування самостійної співочої діяльності є співи без музичного супроводу.

  Інтерес дітей до танцювальних рухів часто виникає після пропозиції вихователя у русі, який вони вивчали на музичному занятті.

  Виникненню самостійної музично-ігрової діяльності дошкільників сприйматиме використання магнітофона із записом музичного супроводу до улюблених музичних ігор.

  Нагадуючи дітям про те, що можна заспівати, потанцювати, пограти на музикальних інструментах, організувати гру в театр та ін. Вносячи в групу нові атрибути, посібники, вихователь сприяє кращий організації самостійної художньої діяльності та розвитку творчих здібностей дітей.

  Пожвавлення і радість вносять в життя дошкільнят вечори розваг. Вони дають їм також змогу активніше, творчо виявляти себе в музичній діяльності, сприяють закріпленню здобутих на музичних заняттях знань та вмінь, виховують у них винахідливість, спритність, ініціативу, життєрадісність.

  Види вечорів розваг найрізноманітніші: ляльковий, тіньовий, настільний театр, ігри драматизації, вечори ігор-атракціонів, загадок, святкування дня народження дітей, тематичні вечори-концерти (“пори року”, “Наш улюблений композитор”) та ін.

   Музика – невід’ємна частина вечорів розваг. У ляльковому, тіньовому, настільному театрах, в іграх-драматизаціях вона допомагає створювати настрій, розкриває і підкреслює характер дійових осіб, сприяє ритмічності їх рухів, емоційному виконанню ролі.

  На музичних вечорах, тематичних концертах та концертах художньої самодіяльності, вечорах музичних загадок, у драматизаціях пісень музика відіграє провідну роль. Вона пробуджує емоції дітей спрямовує їхні дії, допомагає відчути і передати засобі музичної віртуозності, розвиває музичні здібності дошкільників.                                                                                                                                   

3.2    Розвиток  творчої  особистості дошкільника  через музичні  ігри                                                                                                                                                                                                       

  Радянський педагог Ст. А. Сухомлинський підкреслював, що "гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, запалююча вогник питливості і допитливості."                                                                                                                                                                                       

   Мета моєї роботи полягає в тому, щоб допомогти дітям активно увійти у світ музики, стимулювати розвиток творчої і різнобічної особистості дошкільника через музичні ігри.
       Перед тим, як приступити до планування роботи, мною були запропоновані анкети для батьків, проведені бесіди з дітьми для виявлення рівня музичних здібностей дітей.
  Виходячи з даних анкетування та співбесід, для успішного здійснення мети разом з музичним керівником дитячого садка склала Робочу програму з розвитку музично - творчих здібностей у дітей дошкільного віку , яка включає в себе використання музично - ігрової творчості у всіх видах діяльності. Це дає можливість дітям проявляти себе в пісенних, танцювальних, інструментальні імпровізаціях.                                                                                                                               Одним з найбільш доступних засобів пізнання музики як виду мистецтва, що відповідають можливостям, особливостям, інтересам і потребам дитини, виступають музичні ігри.
   Розвиток співочих навичок є одним із завдань музичного виховання дітей в дитячих садах. Пісня звучить на святах і розвагах, музичних вечорах і виставах лялькового театру, вона супроводжує  ігри, танці, хороводи.                                                                                                  

    З метою розвитку творчих здібностей дітей, намагаюся підбирати разом з музичним керівником спеціальний музичний репертуар, який включає доступні дітям явища, виражає різноманітні емоції. Репертуар, в якому використані різні засоби музичної виразності, яскраво передають образ пісні.

   У гості до малят на заняття приходить лялька Катя, забавний Петрушка або м'яке пухнасте зайченя, і діти з великим натхненням співають для улюблених іграшок, відповідають на поставлені питання, грають з ними. Спів породжує здатність переживати настрої, душевний стан іншої людини, який відображено в піснях.                                                                                                                                                          

У вільний час діти дуже люблять грати в музично-дидактичні ігри, пов'язані із співом, наприклад «Музичний магазин». Діти дуже люблять ігри, які допомагають їм визначити рух мелодії: це і «музична драбинка» і фланелеграф, на якому, викладаючи ноти-кружечки, діти вчаться правильно передавати мелодію, визначати звуки по висоті.

    Для організації гри «Склади пісню за ритмічним малюнком» я використовую фланелеграф і маленькі картки із зображенням довгих та коротких звуків. З допомогою карток діти викладають на спеціальних смугах ритмічний малюнок нашумілої пісні. Свої уявлення про ту чи іншу пісню діти передають у малюнках. Зміст їх становлять улюблені пісні або музичні інструменти.

     В іграх «Де мої дітки?», «Хто в будиночку живе?» діти за допомогою звуконаслідування повинні передати голоси тварин: кішки - кошеня, собаки - цуценя, кози - козеня і т. д. Не всі відразу можуть передати голоси великої і маленької тварини. Прислухаючись до  дітей, щонизько співають , іноді примовляю: «Це не мої курчата, мої співають високими голосами». Кожному з дітей хочеться заспівати так, як треба. Позитивні результати дає і індивідуальна робота з кожною дитиною. Поступово діти чистіше інтонують.

  В музично - дидактичних іграх особливо яскраво проявляють себе музичні діти, вони завжди бувають гарними організаторами, відчувають, що здатні зацікавити, порадувати оточуючих. У вільний від занять час ці діти самостійно організовують різні музичні ігри, беруть на себе головні ролі в них.                                                                                                                                          Наприклад, можна провести гру «День народження».
Для гри треба змайструвати програвач з пластинками або магнітофон з дисками. На пластинки або диски наклеюються картинки у відповідності зі змістом пісні.
Я пропоную подарувати іменинникові пластинку або диск з улюбленою піснею, які можна купити в «магазині». Від виконавця ролі продавця залежить, візьмуть у нього цю платівку (диск) чи попросять іншу, тобто вимагається і чистота звучання і дотримання відтінків у співі. Тому роль продавця бере на себе дитина, що вміє чисто і виразно співати.

  Гра вводить дитину в життя, спілкування з оточуючими, з природою, сприяє набуттю знань. Вона завжди має певну мету.
У музичних іграх цією метою є розвиток інтелекту, почуття ритму і такту, пам'яті, музичного слуху, голосу, самій творчій діяльності дитини.

   Моє завдання полягає в тому, щоб залучити дитину в процес спілкування з музикою на основі різних видів музичної діяльності: сприйняття, виконавства, творчості. Вирішенню цього завдання - розбудити творчу активність дітей, стимулювати уяву, бажання включитись у творчу діяльність - сприяють музичні ігри, в ході яких дитина набуває досвіду переживання музики як безкорисливого задоволення та емоційної насолоди, розвиває музичні здібності, реалізує потребу в активній художньо - образному освоєнні вражень навколишнього життя, набуває здатність естетичного світосприйняття. швидше засвоюють вимоги програми по розвитку музично - ритмічних рухів, співочих даних і в області слухання музики.

Музичну гру можна визначити як духовно - практичну дію, спрямовану на задоволення потреби дитини в пізнанні навколишнього світу і власного «Я» на мові художніх образів.
Ефективність музичного розвитку дитини в процесі музичної гри забезпечується адекватністю переживання дитиною музично - ігрового образу, активним сприйняттям музики, яка виступає найважливішим складовим компонентом.

      Можна запропонувати дітям продавати не тільки пластинки (диски), але і музичні інструменти. Це дозволить організувати гру «Оркестр», в якій діти зможуть повправлятися у розвитку тембрового і мелодійного слуху, музичної пам'яті.

  .Ведучий виходить за двері. Діти домовляються, який музичний інструмент будуть імітувати, яку виконають пісню. Вибирають диригента. Ведучий входить, хлопці імітують гру на скрипці, баяні або балалайці і наспівують мелодію знайомої пісні. Ведучий називає інструмент і пісню. З цим завданням справляються навіть

малоактивні діти.
У своїй роботі я надаю велике значення пісенної імпровізації.           

Розумію, що вмінню творити, самостійно шукати пісенні інтонації дітей треба навчати, формувати у них музичний смак, розвивати вміння чисто інтонувати свої імпровізації і критично їх оцінювати. Тільки хороше оволодіння цими навичками спонукає дошкільників до свободи самовираження, до творчості.                        

Враховуючи, що творчі можливості дітей індивідуальні, намагаюся створити найкращі умови для самовираження кожному своєму вихованцю, підтримати невпевненого в собі, зупинити тих, хто висміює невдалий досвід товариша. І навіть якщо пісенна імпровізація дійсно примітивна й нецікава, прагну запевнити маленького виконавця, що варто ще трохи попрацювати, і успіх прийде.

.       Роботу над пісенної імпровізацією дітей веду поетапно. На першому етапі використовую епізод « Знайомство». Діти з задоволенням проспівують свої ім'я та прізвище, адресу, ім'я мами. На другому етапі націлюю дітей на створення своїх мелодій. Для цього використовую різні звуконаслідування (цокання годинника, звучання барабана), імітацію голосів зозулі, кішки, передачу голосом різного настрою персонажів (котик видужав - захворів). Потім діти придумують співочі переклички: « Оленко, де ти?» - « Я тут». На третьому етапі навчаю дітей складати мелодію на заданий текст (вірші А. Барто, С. Маршака), фольклорні тексти. Пропоную дошкільнятам вигадати пісні, програмні вірші. Вірші, вивчені в групі, ми пробуємо перекласти на музику.

  На заключному етапі дітям підготовчої групи пропоную таке творче завдання, як твір мелодії в заданому жанрі. Такі пісенні імпровізації діти придумують на склади:

тра-та-та - марш,

а-а-а - вальс,

ля-ля - полька,

спів з закритим ротом м-м-м - пісня.    

  Дітям дуже подобається співати індивідуально в мікрофон, в супроводі інструмента і без нього, під фонограму. Я використовую це прагнення для розвитку комунікативних здібностей дітей. Вивчений пісенний репертуар, хлопці із задоволенням демонструють на святкових ранках, розвагах, концертах.

   Така робота сприяє розвитку позитивного самовідчуття, що пов'язано з станом розкутості, впевненості в собі, відчуттям власного емоційного благополуччя, своєї значущості в дитячому колективі, сформованої позитивної самооцінки.         

  Для проведення гри «Вгадай, на чому граю» я підбираю кілька дитячих музичних інструментів (чим менші діти, тим більш контрастні за звучанням повинні бути інструменти), ставлю їх за ширму, а хлопцям роздаю картки із зображенням цих інструментів. Потім граю знайому мелодію. Дитина, хто вгадав, який інструмент звучить, повинен підняти відповідну картку.

       Цікаві ігрові творчі завдання я проводжу після повторного слухання нового музичного твору. Наприклад: звучить мелодія незнайомої польки. Діти визначають веселий, бадьорий, танцювальний характер музики. Ваня придумав цікавий ритмічний малюнок ударами. Валя каже: «Це музика-танець, вона весела і танцювати її треба легко і весело» і пропонує показати, які рухи можна виконувати (підскоки, крок польки).

  Ось вже знайомий вигляд польки можна побачити в рухах дітей. Один за одним хлопці включаються в танець, і ось вже танцює вся група.

   Музично - дидактичні ігри вимагають від дошкільнят певний запас музичних вражень, навичок і умінь. Ігри можуть бути найрізноманітнішими по характеру і змісту. Деякі з них являють собою нескладні ігрові дії - вправи, інші мають певний зміст, правила, які організовують дітей. Спочатку такі ігри я розучую на гуртку «Ігротека» індивідуально або з підгрупами. Коли ж діти засвоять правила і зміст ігор, вони самі організовують їх.

   Ігри на музичні теми надають позитивний вплив на різнобічний розвиток дітей. Вони закріплюють вміння, отримані на заняттях, розвивають музичний слух і пам'ять.

  Ритм - має важливе значення в житті людини, він супроводжує його все життя - биття серця, краплі дощу, цокання годинника і, нарешті, музика, а в її основу завжди закладений ритм, тому дуже важливо розвивати у дітей почуття ритму. Творчі прояви дітей в ритміці, так само, як у співі - це один з важливих показників музичного розвитку дитини. Музично-ритмічна діяльність дітей проходить більш успішно, якщо навчання елементам танцювальних рухів здійснюється в поєднанні з музичними іграми, з виконанням творчих завдань.

  Якщо дитина, в достатній мірі, володіє необхідними руховими навичками і у нього спостерігається тонке сприйняття музики, її характеру, виразних засобів, то він починає імпровізувати, створювати «свій» музично-ігровий образ, танець.

   Розвиток танцювального творчості я починаю вже з першої молодшої групи, так як ази музично-ритмічних рухів закладаються з раннього віку. Я спонукаю малюків легко стрибати, ритмічно присідати і плескати в долоні під веселу пісеньку або музику разом з зайчиком чи ведмедиком. Малюкам дуже подобається гра «До нас гості прийшли»

    Діти, сьогодні до нас у гості повинні прийти іграшки.

Чується стукіт у двері, мій помічник підходить до дверей і приносить ведмедика

- Здрастуйте, діти, я прийшов до вас в гості, щоб з вами грати і танцювати. Ваня, заграй мені на бубні, я попляшу.

Хлопчик повільно ударяє в бубон, мишка в моїх руках ритмічно переступає з ноги на ногу. Діти плескають. Аналогічним чином я граю прихід інших іграшок. Зайчик стрибає під швидкі удари молоточком на металлофоне, а пташка летить під дзвін дзвіночка.

    На третьому році життя діти опановують не тільки різні рухи у вільних танцях за показом дорослого, але і танці із зафіксованими рухами. По мірі все це сприяє кращому засвоєнню матеріалу, його осмислення і запам'ятовування., освоєння танцюі більшістю дітей я надаю їм можливість діяти самостійно. Вихователь танцює з тими дітьми, яким потрібна його допомога.

   Робота над танцювальною творчістю в середній групі починається так само з простих імпровізацій, різних переплясов. Потім діти придумують не тільки окремі рухи, що відповідають характеру музики, але й цілі композиції та сюжети. Важливо звертати увагу на виразність танцювальних імпровізацій, поступово готувати дітей до розгорнутої композиції. Дошкільнятам дуже подобається, що вони самі можуть скласти рухи танцю, поступово вони проявляють все більшу і більшу активність. Прослухавши музику того чи іншого жанру, діти з задоволенням складають польку чи вальс. Для того, щоб хлопці могли імпровізувати, їм необхідно емоційно відгукуватися на музику, вірити в незвичайну ситуацію, вільно спілкуватися з іншими дітьми під час колективної імпровізації танцювальних композицій, виконувати дії з уявними предметами (стрічкою, хустинкою, шарфом, прапорцем, м'ячем, кільцями, обручами і т. д.)

     Для розвитку імпровізації і творчості я пропоную такі ігри як «Що роблять діти?» і «Хто краще придумає танець».

    Дітям роздаються картки, на яких діти танцюють, крокують, качають ляльку. Спочатку в цю гру треба пограти на музичному занятті під музику. Потім запропонувати дошкільнятам придумати свої мелодії: плясовую, маршові, колискову. Пізніше завдання ускладнюється - «Саша, придумай маршову мелодію, Максим - плясовую, а Каріна - колискову». Для виконання завдання діти повинні взяти в руки хустинку, прапорець або ляльку.

    Музичні ігри - вправи допомагають дошкільнятам навчитися володіти своїм тілом, координувати рухи, погоджуючи їх з рухами інших дітей, вчать просторового орієнтування, закріплюють основні види рухів, сприяють освоєнню елементів танців, ,ігор, поглиблюють навички поводження з різними предметами, розвивають самостійність і творчість.

     Таким чином, музично-ритмічна діяльність дітей проходить більш успішно, якщо навчання елементів танцювальних рухів здійснюється в поєднанні з музичними іграми та творчими завданнями.

        Барвистість звучання оркестрового виконання знайомих творів емоційно впливають на хлопців. Використання аудіозапису у вільний від занять час, дає можливість дітям самостійно імпровізувати руху, складати нескладні композиції танців, хороводів та ігор.

А це є змістом таких музичних ігор, як

«Будемо танцювати»,

«Моя улюблена мелодія»,

«Визнач танець»,

Дітям дуже подобаються веселі музичні ігри - забави,

такі як:

«Море хвилюється»,

«Чотири кроки Вперед»,

«Ми - веселі мавпи» та ін .

   Хороводи мають своєрідний характер дій, так як тут всі рухи знайомі дітям з повсякденного досвіду. Новим є лише перехід від одного руху до іншого. Наслідування дорослому полегшує такі переходи. Поступово, при неодноразовому проведенні хороводу, діти починають самостійно виконувати рухи, наслідуючи один одному і без спеціального тренування оволодівають необхідними рухами.

Усім малюкам, які тільки що приходять в сад, дуже подобаються ігри: «Коровай», «Раздувайся, міхур!», «Зайчик», «Хто у нас хороший!» «Каруселі»

« Раздувайся, міхур!» - це одна з перших хороводних ігор. У ній триває знайомство і зближення дітей один з одним і з вихователем. Вводиться новий елемент - традиційний для хороводу ритуал запрошення, під час якого кожна дитина послідовно виконує дві ролі: спочатку її запрошують, а потім вона запрошує. Кожен учасник гри відчуває при цьому увагу інших дітей і сам його надає своїм партнерам.

   У цій грі діти навчаються новим рухам. З одного боку, це типове для хороводу шикування в коло, з іншого - виконання ритмизованных рухів, підлеглих образним словом. Ця гра вимагає більшої узгодженості рухів (її учасники повинні пристосуватися один до одного, щоб витримати ритм і темп руху) і більшої уваги до партнерів по хороводу. У той же час гра забавляє дітей і приносить їм задоволення.

Я пропоную всім дітям сісти на стільчики, розташовані півколом, і питаю одного з них: «Як тебе звуть? Скажи голосно, щоб усі чули!» Дитина називає своє ім'я, я ласкаво повторюю його: «Марійка, підемо грати!» Беру дитину за руку, підходимо разом з ним до наступного малюкові і знову питаю, як його звати. Повторюючи ім'я дитини лагідно, але так, щоб його чули всі, я пропоную і йому приєднатися до нас і подати руку Марійці. Тепер ми вже втрьох ідемо запрошувати наступну дитину прийняти участь у грі. Так по черзі за руки беруться всі діти. Спочатку краще підходити до тих вихованців, які висловлюють бажання включитися до гри, а скутих, заторможенных дітей доцільно запрошувати останніми. Якщо хтось відмовляється грати, не варто наполягати на цьому. Поступово, спостерігаючи за грою, теж захочуть бути в колективі. Коли всі діти будуть запрошені, утворюється довга ланцюжок. Вихователь бере за руку дитину, що стоїть останнім, і замикає коло. Я далі кажу:- «Подивіться, як нас багато! Який широкий круг вийшов, як бульбашка! А тепер давайте зробимо маленьке коло».

       Раздувайся великий, разом з вихователем діти стають тісним гуртком і починають «роздувати міхур»: нахиливши голову вниз, малюки дмуть в кулачки, складені один під іншим, як в дудочку. При цьому вони випрямляються і набирають повітря, а потім знову нахиляються, видувають повітря у свою люльку і вимовляють звук «ф-ф-ф-ф». Ці дії повторюються два-три рази. При кожному загостренні всі роблять крок назад, ніби міхур трохи збільшився. Потім беруться за руки і поступово розширюють коло, рухаючись і промовляючи такі слова:

Раздувайся, міхур,

Залишайся таким,

Та не лопайся!!

  Виходить велике розтягнуте коло. Вихователь входить в нього, торкається кожної пари з'єднаних рук, потім несподівано зупиняється і каже: «Луснула бульбашка!» Всі плескають у долоні, вимовляють слово «Хлоп!» і збираються в купку (до центру).

   Після цього гра починається спочатку, тобто знову роздувається міхур. А закінчити гру можна так. Коли міхур лопне, я кажу: «Полетіли маленькі бульбашки, полетіли, полетіли, полетіли...» Діти розбігаються в різні сторони.

    Гра на музичних інструментах - це один з видів дитячого виконавства. Застосування дитячих музичних інструментів та іграшок збагачує музичні враження дошкільнят, розвиває їх музичні здібності.

   Навчання грі на музичних інструментах починаю з групи ударних, які не мають звукоряду. Брязкальця, бубни, дзвіночки, музичні палички, дерев'яні ложки. Спочатку звучання цих інструментів супроводжує рух дітей - ходьбу, біг, танці. По мірі того, як діти починають відчувати і відтворювати, наприклад, в хлопках ритм музики, пропоную їм самим грати на цих інструментах. Спочатку допомагаю їм потрапляти в такт музики, потім їхні дії стають все більш самостійними.

    На заняттях діти з задоволенням грають на нетрадиційних шумових інструментах. Дітей приваблюють не тільки звучання інструментів, але і те, що вони можуть самі, без чиєїсь допомоги витягувати з них звуки. Дошкільнята люблять веселощі, сміх, рух, їх приваблюють незвичайні по виду музичні інструменти, вони хочуть грати і творити, у них є свій власний інтерес до музики.

   Щоб виховання і навчання носило творчий розвиваючий характер, ретельно продумую і підбираю наочний і практичний матеріал. Під час проведення занять використовую показ ілюстрацій, репродукцій картин, портретів композиторів

    Одним з ефективних прийомів розвитку творчих здібностей є ігровий прийом. Наприклад, на занятті граю на сопілці, пропоную: «А ви хочете так навчитися грати?». І тут же уточнюю:-

« У кожного з вас своя сопілочка, і тому пісня теж повинна бути своя, не схожа на інші». З самого початку підводжу дітей до критичної оцінки того, що у них виходить.

У середній групі завдання обтяжую. Крім названих прийомів, вводжу

більш складні, наприклад, музичні питання і відповіді, привітання. «Здрастуй, Наташа!» - «Привіт!»

   На одне заняття приношу ляльку Петрушку (бібабо) і кажу: « Діти, у нас в гостях Петрушка. Він хоче з вами потоваришувати, але нікого не знає по імені. Давайте з нею познайомимося». Нагадую при цьому: Так як імена у вас всі різні і щоб кожного з вас він краще запам'ятав, постарайтеся, щоб прозвучало ваше ім'я по-особливому, не схоже на інше». І кожна дитина намагається придумати, створити свою пісню, виконує її, а Петрушка каже, чиє ім'я запам'ятав краще всіх.

   У підготовчій до школи групі дошкільнята грають в такі музичні ігри, як твір мелодії на заданий текст, в заданому жанрі. Пропонуючи творче завдання, я розповідаю про дитинство П. І. Чайковського, звертаю увагу на те, що композитор почав складати музику з 5 років. Дітям старшого дошкільного віку теж 5 - 6 років, і вони можуть спробувати свої сили. Для цього застосовую такий ігровий прийом. Викликаю підгрупу дітей і кажу їм: кожного з вас він краще запам'ятав, постарайтеся, щоб прозвучало ваше ім'я по-особливому, не схоже на інше». І кожна дитина намагається придумати, створити свою пісню, виконує її, а Петрушка каже, чиє ім'я запам'ятав краще всіх.

   У старшій групі пропоную дітям придумати ритмічний малюнок на нетрадиційних шумових і музичних інструментах. Діти із задоволенням виконують такі творчі завдання:

- постукати різними дерев'яними брусочками або волоськими горіхами;

- потрясти шумові коробочки, постукати по них пальцями;

- пограти на шумовому інструменті з ключами музику грому, дощу;

- придумати свій ритмічний малюнок на бубні.

    З метою розвитку пісенної творчості проводжу творчу гру « Луна», коли одна дитина співає придумані фрази, а інші хором повторюють.

«Уявіть, що ви стали справжніми композиторами. До вас прийшли гості і попросили скласти польку. Початок вони придумали, а кінець у них ніяк не виходить. Допоможіть їм!». Потім діти-гості співають початок пісні, а діти-композитори складають кінець. Таким чином, всі діти беруть участь у творчому процесі.

    Ігрові заняття допомагають мені досліджувати завдяки ігровій ситуації, що змушує розкріпачити дитини; перевірити міцність набутих знань; судити про дитячої самостійності; виявляти їх творчі можливості.

   Розвиток творчої і різнобічної особистості дитини, просто неможливо без прояву ініціативи з боку дорослих. Особливо яскраво це проявляється під час проведення свят та розваг, коли і вихователі, помічники вихователів, улюблені дітьми мами і тата раптом перетворюються у веселого клоуна, злу Бабу Ягу, забудькуватого Діда Мороза, пустотливого Карлсона, Кощія безсмертного, добру сказочницу Василину з однією головною: виростити дітей небайдужих, які шукають, здатних до перетворювальної діяльності. Виховати справді творчого та різнобічно розвиненої людини.

   Успіх у роботі з розвитку творчих здібностей дітей може бути досягнутий тільки при тісній взаємодії з батьками вихованців, оскільки ті знання, які дитина отримує в дитячому садку, повинні підкріплюватися в умовах сім'ї. Тому переконую батьків в необхідності створення умов для творчої активності дітей. Батьки стали частіше цікавитися питаннями музичного виховання в сім ї.                   

  Для цього в групі я оформила журнал взаємодії вихователя і батьків, створені інформаційні папки для кожної групи: «Це цікаво!», «Поради батькам», « Це повинні знати ваші діти», «Пісні та вірші за порами року», «Яку музику діти повинні слухати . Діти стали набагато активніше;

• Самостійно придумують елементи танцю, вміють фантазувати;

• Змінилися взаємини дітей;

• Дошкільнята стали набагато добрішими, товариська, уважніше один до одного;

• Діти проявляють творчість у виразному виконанні пісень різноманітної тематики і характеру, імпровізують у відповідних ситуаціях повсякденного життя.

• Навчилися самостійно імпровізувати мелодії на заданий текст, складати їх в ритмі польки, маршу;

• У  дітей з'явилося бажання самостійно придумувати ігри і проводити їх з однолітками і малюками.

• Діти творчо передають дії персонажів у сюжетних іграх, подібних вправах та етюдах.

• У дітей з'явився інтерес до самостійного придумування імпровізованих переплясов.

• Дошкільнята із задоволенням імпровізують пісні, передаючи в рухах образи різних персонажів у відповідності з текстом і характером музики.

• Діти на основі знайомих рухів придумують елементи танцю на запропоновану музику.

• З великим інтересом діти імпровізують на різних дитячих музичних інструментах мелодії різного характеру.

• Із задоволенням виконують творчі завдання.

• Самостійно складають мелодії на металлофоне (пісню дощу, стукіт дятла)

Працюючи з дітьми, намагалася пропускати всі почуття, переживання дітей через свою душу і серце. Виховуючи малечу, я отримую право обережно і бережено водити в простір дитинства, заповнюючи його дорогоцінні хвилини спілкуванням, грою і творчістю.

ВИСНОВОК

         Творчі здібності - далеко не новий предмет дослідження. Проблема людських здібностей викликала величезний інтерес людей у всі часи. Однак у минулому у суспільства не виникало особливої ​​потреби в оволодінні творчості людей. Таланти з'являлися як би самі собою, стихійно створювали шедеври літератури і мистецтва: робили наукові відкриття, винаходили, задовольняючи тим самим потреби розвивається людської культури. У наш час ситуація корінним чином змінилася. Життя в епоху науково-технічного прогресу стає все різноманітніше і складніше.  І вона вимагає від людини не шаблонних, звичних дій, а рухливості, гнучкості мислення, швидкої орієнтації і адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення великих і малих проблем. Якщо врахувати той факт, що частка розумової праці майже у всіх професіях постійно росте, а все більша частина виконавської діяльності перекладається на машини, то стає очевидним, що творчі здібності людини слід визнати найістотнішою частиною його інтелекту і завдання їх розвитку - однієї з найважливіших завдань у вихованні сучасної людини. Адже всі культурні цінності, накопичені людством - результат творчої діяльності людей. І те, наскільки просунеться вперед людське суспільство в майбутньому, буде визначатися творчим потенціалом підростаючого покоління.                                                                            Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

   Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

   На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

    Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.

         На закінчення слід зазначити, що виховання творчих здібностей дітей буде ефективним лише в тому випадку, якщо воно буде являти собою цілеспрямований процес, у ході якого вирішується ряд приватних педагогічних завдань, спрямованих на досягнення кінцевої мети. І в даній роботі  я, на основі вивчення літератури з даної теми, спробувала визначити основні напрями та педагогічні завдання з розвитку таких найважливіших компонентів творчих здібностей як творче мислення і уява в дошкільному віці.                                                                                                                                     Так само важлива зацікавленість у заняттях самого педагога. Відомо, що зацікавити дітей, чим-небудь, дорослий може тільки, коли він захоплений сам. Якщо дитина відчуває таке ставлення дорослого, захоплення красою музики, він поступово теж визнає музичні цінності. Якщо ж доросла виявляє байдужість, воно передається і дітям. На   мій  погляд, необхідно удосконалювати театрально-музичне виховання дошкільнят, і вдосконалювати не за допомогою створення нових програм, методик,   а дотримуватися вже існуючого матеріалу, як уже говорилося, використовувати на заняттях всі види дитячої театрально-музичної діяльності.

      СПИСОК   ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України "Про освіту" від 23.05.91 №1060-ХІІ : із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.

2. Кононко О.Л. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку в Україні.  2-ге вид. / О.Л. Кононко. – К. : Світич, 2008. – 430 с.

3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К.: Ред. журналу “Дошкільне виховання”, 2012.

4. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Науково-методичний посібник. – К.: Ред. журналу “Дошкільне виховання”, 2003.

5.Сухомлинський В. “Серце віддаю дітям” Вибрані твори. Т. 3. “Радянська школа”. — Київ 1977

6.Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 — №4. – с.34-37.

7.  Ефремов В.І. Творче виховання і освіта дітей на базі ДНЗ. - Пенза, 2001.

8.Пріоритетні напрямки роботи дошкільної освіти / Упор. К.Л. Крутій. – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2008. – 202 с.

9. Березіна В.Г., Вікентьев І.Л., Модестов С.Ю. Дитинство творчої особистості. – СПб., 1994. 
10. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. — 2001 — №9. — ст. 39-42.

11.  Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. — 2000 — №2. — ст. 6-8.

12.  Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

13.   Кузьменко В. У. Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років : монографія / В. У. Кузьменко. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – 354 -362с

14.  Давидчук Л.М. Заняття в різновіковій групі дитячого садка / Л.М. Давидчук. — К.: Освіта, 2006. — 246 с.

15.  Апраксина, О. А. Музыка в воспитании творческой личности. – М.: Музыка, 1985. – с.37-38

16.  Михайлова, М. А. Развитие творческих способностей дошкольников. – Ярославль, 1997. – с.174-175.

17.  Головская К. В. Детское музыкальное творчество как метод музыкального воспитания. М.: Просвещение, 1987 – 63 с.

18.   Румер, М. А. О детском музыкальном творчестве. – М.: Музыка, 1979. – 109 с

19.  Выготский, Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте – М.: Просвещение, 1991. – с.16-17

Д О Д А Т К И

. Поради щодо розвитку творчості дитини

Шановні батьки!

Ми з Вами разом зацікавлені у гармонійному розвитку дитини. 

Сподіваємося, що ці поради допоможуть Вам!


1. Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.
2. Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо.
3. Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.
4. Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок, пісень, віршів.
5. Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображати у малюнках, грі, діях. 
6. Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).
7. Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.
8. Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі пісні та таночки, а й придумані.
9. Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.
10. Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та студій.

Бажаємо Вам успіху!

 «Використання музичної гри в життєдіяльності дитини»

Консультація для батьків дітей старших груп

Музично–ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.

Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у педагогів та батьків виникають необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення  від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання (дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико – естетичних ідеалів) і самоствердження (заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.

Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Музична гра може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально – вольових якостей.

Пропонуємо до уваги батьків такі ігри музичної спрямованості:

  1.  « Подоляночка»                                          4. «Диби, диби, дибки!»

      2. Ой, Василю, товаришу!»                          5. «Садівник і козенята»

3.« Впізнай за голосом»                                6.  «Гуси - лебеді»

Дати малятам радість

Одне із основних завдань дошкільної оселі - розвиток творчої особистості дитини. Музичне виховання посідає особливе місце в розвитку дітей, бо музика, пісня є найдоступнішим видом мистецтва. Головне в музичному вихованні - дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, інтерес до музики. Зокрема, хочу поділитися думками, враженнями та спостереженнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей раннього віку.
Виховання художнього смаку - неодмінна умова гармонійного розвитку людини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?», «З колиски», - відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи її, малюк заспокоюється, набуває стану психологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.
Важко переоцінити значення музики у вихованні благородних рис. Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу - прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчики й дівчатка пісню про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати, їх любов до найріднішої людини.
Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода, що композитори та поети мало пишуть для наймолодших. Як музичний керівник прагну робити все можливе для всебічного розвитку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літератури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхів вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
У музичному вихованні багато значить народна пісня, 3 неї ми дізнаємося про думки й сподівання, історію того чи іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес і до творчості інших народів.. Хочу висловити. й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, а ще неспроможні відокремити добре від поганого. Вважаю своїм обов’язком перешкоджати згубному впливові низькопробного розважального мистецтва, ознайомлюючи дітей з прекрасними народними творами, класикою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.
І ще. Дехто некритично використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психології. "Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне потрібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується; новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкриває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння.                                                                                                                                          

Музичні радіопередачі для дошкільнят

Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й оцінки, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості. 
Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного - у світ музики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатство звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.
Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім'ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.
Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли нам виповнювалось три - чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали вільну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.
Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: треба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.
Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних .звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико» і «Музичні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.
Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах - вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уявити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини - без супроводу баяна. Музика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.
Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям. 

 Музика для інтелекту

Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей. 

Вплив музики на мозок дитини 
Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.
Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох
півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.
У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що "лівопівкульний акцент" в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.
Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.
Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.

Ігри та вправи з музикою
Вправа "Звук затихає"
Мета. Розвивати у дітей вміння концентрувати увагу й зосереджуватися.
Обладнання: дзвоник або будь-який інший музичний інструмент зі звучанням, що поступово затихає (фортепіано, гітара, монохорд, гонг, трикутник, китайський дзвоник "Чарівний вітер" та ін.).
Зміст
Варіант 1. Педагог просить дітей (дитину) прислухатися до дзвоника (струни, клавіші, гонгу) доти, доки його звук зовсім не стихне.
Варіант 2. Можна використовувати парасольку, до якої підвішені металеві пластинки, дзвіночки, що мають приємний неголосний звук. Парасолька обертається — дзвіночки дзвенять, зупиняється — дзвіночки затихають. Діти (дитина) вслухаються доти, доки звук не припиниться повністю, показуючи руками затихання.

Гра "Скільки звуків у акорді"
Мета. Ознайомлювати дітей з десятком, вчити орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Обладнання: будь-який клавішний інструмент (фортепіано, дитячий музичний інструмент — іоніка тощо), картки із зображенням крапок від 1 до 10.
Зміст
Педагог демонструє дітям першу картку, на якій зображена одна крапка, програє при цьому один звук на фортепіано і повідомляє, що це "один". Далі — дві крапки: програє два звуки одночасно. Дітям пропонують зіграти на фортепіано (іоніці) стільки звуків, скільки намальовано крапок. Картки демонструються послідовно від 1 до 10. При цьому педагог запитує: "Скільки тут крапок ти бачиш? Скільки звуків потрібно зіграти? Скільки клавіш ти натиснув? Скільки пальчиків грало? Скільки ноток прозвучало? Скільки звуків ти почув?".
Отже, діти сприймають кількість і за допомогою зору, і за допомогою відчуттів, і на слух. Знайомство з десятком відбувається відразу, малі бачать, як на кожній наступній картці додається ще одна крапка, на клавіатурі додається ще одна клавіша, акорд (одночасне звучання кількох звуків) стає більш насиченим — адже кількість звуків збільшується.
Далі картки пропонуються у зворотному порядку, аналогічно по одному забираються в акорді звуки. Так діти автоматично засвоюють, що подальше число утворюється шляхом додавання одиниці до попереднього, а також те, що кожне наступне число більше, а попереднє менше. Вони легко починають орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Важливо показати дітям, що вибір клавіш може бути довільним, головне — щоб правильною залишалася кількість звуків; наприклад, число "три" можна уявити у вигляді акорду, де звуки звучать одночасно на поряд розташованих клавішах, або у вигляді тризвуччя, де клавіші розташовані через одну, або як завгодно по-іншому.
Отже, демонструється і рівність чисел. Дітям пропонують жартівливе завдання — повернути картку із зображенням крапок і зіграти свій варіант акорду.
Щоб акорд залишався милозвучним і щоб легше було сприймати кількість звуків на слух, педагог ілюструє кількість звуків, додаючи через одну клавішу (звуки грає не послідовно, а одночасно). Отже, кількість "десять" ілюструється двома акордами по п'ять звуків. Проте дитяча рука не може охопити таку відстань на клавіатурі інструмента, тому "зіграти десять" дитина може, натискаючи клавіші підряд (п'ять — лівою рукою і п'ять—правою), а заразом і закріплює, що 10 — це 5 і 5.

Гра "Музична лічба"
Мета. Закріплювати знання дітей про числа в межах 20.
Обладнання: дитячі музичні інструменти (металофони або маракаси, бубни, трикутники).
ЗМІСТ  Дошкільнятам роздають дитячі музичні інструменти. Спочатку звук програє одна дитина, повідомляє й запам'ятовує своє число "один"; потім до неї приєднується друга, граючи той самий звук на своєму інструменті — "два"; потім третя — і так далі до двадцяти. Потім педагог пропонує: "Зіграйте 15". Це означає, що всі, хто був 16-м, 17-м, 18-м, 19-м і 20-м не грають, а перші п'ятнадцятеро під "диригування" педагога виконують 15 звуків одночасно.
"Музична лічба" дає змогу наочно простежити не лише за порядком чисел у межах 20, а й встановити взаємозв'язок: як від збільшення кількості виконавців
збільшується насиченість звучання і навпаки.
Гру можна варіювати, "призначаючи" кожну дитину іншим числом (послідовно один за одним або врозкид) — так ненав'язливо повторюється певне розташування числа у числовому ряді — "після", "перед", "між".

Гра "Музичне Сонечко" 
Мета. Ознайомлювати дітей з голосними звуками та відповідними літерами. Формувати вміння читати злиті склади (приголосний + голосний).
Обладнання: два диски однакового діаметра з цупкого паперу або картону, скріплені болтом з гайкою так, щоб нижній диск вільно обертався. На верхньому
диску намальоване усміхнене Сонце, до нижнього диска прикріплено 10 промінців; на кожному промінці — велика червона літера, що позначає голосний звук: по лівому півколу — И, Е, А, О, У; по правому півколу — І, Є, Я, Ю, які пом'якшують приголосні.
Зміст  Педагог повідомляє дітям, що сьогодні до них у гості прийшло веселе Сонечко, яке дуже любить співати: "Кожен промінець співає свій звук. Спробуймо заспівати разом із Сонечком усі ці звуки". Проспівує кожний голосний звук, показуючи відповідну літеру на промінці, діти повторюють. Проспівування голосних звуків допомагає їм зрозуміти різницю між голосними і приголосними звуками (на відміну від приголосних звуків голосні можна співати). Проспівувати голосні звуки можна по-різному. Наприклад: "а", "о", "е", "и", "у" — на одній ноті внизу; "я", "є", "і", "ю" — на цій же ноті через октаву вгору. Або:
"а", "о", "є", "и", "у" — ступінчастим рухом мелодії вгору; "я", "є", "і", "ю" — вниз. Так діти навчаться безпомилково поєднувати голосні звуки з приголосними й визначати твердість або м'якість приголосного звука.
Можуть бути й інші варіанти проспівування голосних звуків, а потім і злитих складів, наприклад: "ми,'-"ме"-"ма" — весело (за мажорним тризвуччям),
а "мі"-"мє"—"мя" — сумно (за мінорним). Цей прийом також допомагає швидко осягнути різницю між твердими і м'якими приголосними звуками. Читаючи злиті
склади, можна за вказівкою педагога співати разом із Сонечком знайомі мелодії на якийсь певний склад або на різні склади. Наприклад, заспівати "Ой є в лісі калина" (укр. нар. пісня) на "пи-пи-пи".
При ознайомленні з новим приголосним звуком або при читанні складів літера розташовується ліворуч від Сонечка, і діти проспівують склад, прокручуючи диск із промінцями. Педагог розповідає, що кожен промінець
освітлює приголосний звук по-своєму. "Подивіться: якщо промінець Е посвітить на приголосний В вийшло "ве" (співаємо внизу), а якщо на В посвітить промінець
Є — вийде "вє" (співаємо вгорі)". Придумуючи різні способи проспівування злитих складів (голосно-тихо, внизу-вгорі, весело-сумно (у мажорі — в мінорі)), педагог має змогу в ігровій невимушеній формі ознайомити дітей з твердими та м'якими приголосними.

Гра "Караоке" 
Мета. Формувати у дітей вміння читати слова і словосполучення (виконувати знайому пісню із зоровою опорою на текст).
Обладнання: телевізор, в і деомагн ітофон або комп'ютер. Можна обійтися й підручними засобами — написати великими літерами за складами текст пісні на довгих смужках паперу (фразами) і перегортати їх, як календар.
Зміст  Починати "Караоке" краще з добре знайомих дітям пісень. Спочатку їм пропонують прослухати пісеньку, потім усі разом читають текст, а далі вже співають, стежачи очима за текстом. Можна поділити групу дітей на кілька підгруп (за рівнями читання) і співати пісеньку підгрупами — спочатку діти, які добре читають, потім слабкіші.
Якщо пісня добре знайома дітям і вони знають слова напам'ять, це не означає, що читання-караоке марне. Навпаки, в цьому разі малим ще простіше порівнювати звучання слова з його написанням, а це допомагає швидше опанувати техніку читання. Головне — домагатися того, щоб діти стежили очима за текстом.
Інший варіант гри — спів за вказівкою — співати той рядок, який показує педагог. У цій грі діти охоче виконують пісні, непомітно для себе прочитують ДОСИТЬ значну кількість текстів і вправляються у читанні їх цілими словами.

Вправа "Талановиті пальчики" 
Мета. Формувати у дітей графічні навички (володіння образотворчим інструментом, вміння передавати форму предметів, ліній, штрихувати по контуру).
Обладнання: магнітофон, аудіозапис музичних творів з різним ритмом, аркуші для малювання, набори кольорових олівців (фарб). 

           

                             

                      

                  

   

 



                                                                           


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53956. Learning Foreign Language 25 KB
  I study English. Nowadays English has become the world’s most important language in politics, science, trade and culture relations. Over 300 million people speak English as a mother tongue. To know English today is absolutely necessary for every educated person, for every good specialist. English language is a wonderful language.
53958. Культурология как наука: объект и предмет исследования, структура 29 KB
  Термин «культурология» был предложен в 1949 году известным американским антропологом Лесли Уайтом (1900—1975) для обозначения новой научной дисциплины как самостоятельной науки в комплексе социальных наук. Культурология является интегративной сферой знания, рожденной на стыке философии, истории, психологии, языкознания, этнографии, религии, социологии культуры и искусствоведения.
53959. Легенди та перекази рідного краю 72.5 KB
  Обладнання: книги Хуст над Тисою легенди рідного краю Замки Закарпаття довідник для туристів Хуст альбом Наше місто альбом Легенди нашого краю малюнки учнів. Повідомлення теми та мети уроку Сьогодні ми проводимо виховну годину на тему Легенди й перекази рідного краю на якій ми краще дізнаємось про минуле рідного краю зокрема Хустський замок від чого пішла назва нашого міста річок мікрорайонів; будемо розвивати своє зв’язне мовлення; вчитися шанувати і берегти історичні пам’ятки природу. Друга сторінка нашого журналу...
53960. Легкая атлетика в 4-м классе 100 KB
  В работе представлен конспект для проведения урока по физкультуре в системе государственных средних общеобразовательных школ. Тема урока: Легкая атлетика в 4м классе. Конспект урока по физической культуре.
53961. Geburtstag und Geschenke 1.59 MB
  Sch?n ist es im Herbstwald. Die Birken bekommen goldene, rote, dunkelbraune Bl?tter. Der Espenwald steht wie im Flammen da, und nur die Tannen bleiben immer dunkelgr?n. Die Pappeln haben braune Kleidung an. Ab und zu fliegt ein Vogel vorbei. Meisen, Spechte
53962. Стилістичні шари лексики. Практичне заняття клубу любителів української словесності 85.5 KB
  Мета заняття: 1 навчальна: закріпити й розширити знання учнів із зазначеної теми; 2 розвивальна: розвивати вміння й навички пов’язані зі стилістичною диференціацією лексики української мови; сприяти розвитку вмінь аналізувати порівнювати мовні явища конструювати мовні одиниці; сприяти розвитку логічного мислення; 3 виховна: виховувати повагу до слова естетичні смаки учнів. Большой энциклопедический...
53963. Удосконалення лексичних вмінь 40 KB
  З перших днів навчання дитини у школі повсякденно працюємо над словом: пояснюємо значення добираємо синонімічні пари вводимо слова в речення виявляємо синоніми в ілюстративному матеріалі й текстах. Виробляємо в учнів уміння добирати такі слова якими можна найточніше образно виразити свою думку. Визначення лексичного значення слова формування поняття про пряме та переносне значення слова. Ворота Додати в реченні потрібні слова.