95626

Основні виробничі фонди

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Основні виробничі фонди Анотація Поняття і структура основних фондів. Групи основних фондів. Ремонт амортизація і заміна основних фондів. Ефективність відтворення та використання основних фондів.

Украинкский

2015-09-25

133.31 KB

0 чел.

9


ЛЕКЦІЯ 4.

Основні виробничі фонди

Анотація

Поняття і структура основних фондів. Активна і пасивна частини основного капіталу підприємства. Групи основних фондів. Фізичний і моральний знос матеріальних об’єктів. Поняття амортизації. Методи нарахування амортизації. Нарахування амортизації в податковому обліку. Ремонт, амортизація і заміна основних фондів. Ефективність відтворення та використання основних фондів.

Показники оцінки ефективності використання основних фондів. Ремонт, модернізація і заміна основних засобів. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.

План лекції

4.1. Оцінка, класифікація і структура основних фондів

4.2. Знос, амортизація і відтворення основних фондів

4.3 Амортизація: сутність та методи нарахування

4.4 Ефективність відтворення та використання основних фондів 

1

До матеріальних активів підприємства належить сукупність усіх його ресурсів у речовому вигляді, які можна побачити або доторкнутися до них, вони мають матеріальну форму. До складу матеріальних активів відносяться переважно виробничі фонди і майно соціального призначення.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (виконання робіт, надання послуг) частинами в міру їх зносу.

За виробничим призначенням основні фонди поділяють на виробничі (які беруть участь в процесі виробництва) і невиробничі.

Окремі підприємства (в основному великі або державної форми власності) окрім основних виробничих фондів володіють також майном невиробничого (соціального) призначення, зокрема житловими будинками, дитячими садками і яслами, поліклініками, їдальнями, будинками відпочинку, профілакторіями, палацами культури, спортивними спорудами та іншими культурно-побутовими об’єктами.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 7 «Основні засоби», основні засоби –  це  матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) .

Класифікація обʼєктів основних засобів зображена на рис. 4.1, а класифікація самих основних засобів наведена в табл. 4.1.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій

відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно

Об’єкт основних засобів

інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством

закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього

Рисунок 4.1– Класифікація обʼєктів основних засобів

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи — капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об’єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період необхідна оцінка основних фондів підприємства – грошове вираження їхньої вартості.

Таблиця 4.1 – Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації

Групи

Мінімально допустимі строки корисного використання, років

група 1 – земельні ділянки

група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом

15

група 3 – будівлі

20

споруди

15

передавальні пристрої

10

група 4 – машини та обладнання

5

з них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,  телефони (в т. ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн.

2

група 5 – транспортні засоби

5

група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

група 7 – тварини

6

група 8 – багаторічні насадження

10

група 9 –  інші основні засоби

12

група 10 – бібліотечні фонди

група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи

група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди

5

група 13 – природні ресурси

група 14  – інвентарна тара

6

група 15 – предмети прокату

5

група 16– довгострокові біологічні активи

7

Таблиця 4.2 – Класифікація груп нематеріальних активів і строків їх амортизації

Групи

Строк дії права користування

група 1 – права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище)

відповідно до правовстановлюючого документа

група 2 – права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо)

відповідно до правовстановлюючого документа

група 3  – права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті

відповідно до правовстановлюючого документа

група 4 – права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в т.ч. ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті

відповідно до правовстановлюючого документа,

але не менш як
5 років

група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті

відповідно до правовстановлюючого документа,

але не менш як
2 роки

група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

відповідно до правовстановлюючого документа

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.

Проте, у зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовим зношенням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

  1.  суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
  2.  реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
  3.  суми ввізного мита;
  4.  суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
  5.  витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
  6.  витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
  7.  інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона складається з таких самих витрат, як і первісна вартість, але за сучасними цінами.

Повна (первісна і відновлена) вартість основних фондів — це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди обліковуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних фондів виникає розбіжність. Тому для забезпечення порівнянності щодо вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.

Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Індекс переоцінки = справедлива вартість об’єкта/ залишкова вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.

Структура основних засобів визначається як співвідношення вартості окремих видів або груп основних засобів до їх загальної вартості на підприємстві. Чим більша питома вага активної частини основних засобів за інших однакових умов, тим структура основних засобів є прогресивнішою та ефективнішою. Співвідношення видів або груп основних засобів може змінюватися під впливом низки факторів, серед яких доцільно виділити наступні: форма організації виробництва; виробничо-технологічні особливості підприємства; технічний рівень виробництва; територіальне розміщення підприємства.

2

Основні фонди протягом свого функціонування зазнають фізичного (матеріального), а також техніко-економічного старіння (морального зносу).

Під фізичним (матеріальним) зносом основних виробничих фондів розуміють поступову втрату ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості.

Ступінь фізичного зносу основних фондів можна визначити двома розрахунковими методами:

1) за строком експлуатації (через співставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

2) за даними обстеження технічного стану.

Коефіцієнт економічного зносу окремого об’єкту основних фондів або групи основних фондів визначають як відношення накопиченої суми зносу, до первісної вартості.

Техніко-економічне старіння (моральний знос) — це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.

Ступінь техніко-економічного старіння того чи того засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта Ктес, що його розраховують за формулою:

 (4.1)

де Во, В1 — повна вартість (ціна) застосовуваного й нового основного фонду; По, П1 — відповідно продуктивність тих самих основних фондів або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично зношених і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

При аналізі структури виробничих основних засобів виявляється також співвідношення активної частини і пасивної частин на початок і кінець звітного періоду. Активна частина безпосередньо впливає на предмет праці. Основні засоби, які створюють умови для здійснення процесу виробництва, утворюють пасивну частину.

До активної частини основних засобів прийнято відносити машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент тощо. До пасивної частини належать будівлі, споруди, виробничий та господарський інвентар, інші основні засоби.

Підвищення питомої ваги активної частини основних засобів характеризує прогресивність їх структури, зростання технічної оснащеності підприємства, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі.

Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини основних засобів мають випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин та обладнання – темпи зростання інших видів активної частини основних засобів.

3

В бухгалтерському обліку амортизація нараховується відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Згідно з даним стандартом, зносом основних засобів називається сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Залишкова вартість основних засобів розраховується як первісна вартість мінус знос.

Амортизація  - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Об’єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

  1.  очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
  2.  фізичний та моральний знос, що передбачається;
  3.  правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Амортизація об’єктів груп 9, 12, 14, 15 нараховується за прямолінійним або виробничим методами.

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується

Приклади застосування кожного методу нарахування амортизації наведено нижче:

Задача. Підприємство придбало верстат токарний за 19250 грн. Наладчики здійснили установку цього верстата, вартість якої склала 500 грн. Витрати на доставку верстата становлять 250 грн. Термін корисного використання верстата – 5 років. По закінченні терміну корисного використання верстату підприємство планує його продати й очікує отримати за нього 2000 грн. Розрахувати амортизацію, результати навести в таблиці.

Розв’язання

Прямолінійний метод

Первісна вартість = 19250+500+250=20000 (грн.)

Ліквідаційна вартість = 2000 грн.

Період використання

Річна сума амортизації

Сума зносу

Залишкова вартість

1 рік

(20000-2000)/5= 3600

3600

20000-3600=16400

2 рік

(20000-2000)/5= 3600

7200

20000-7200=12800

3 рік

(20000-2000)/5= 3600

10800

20000-10800=9200

4 рік

(20000-2000)/5= 3600

14400

20000-14400=5600

5 рік

(20000-2000)/5= 3600

18000

20000-18000=2000

 

Метод зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації = Залишкова (первісна) вартість * Норма амортизації

Норма амортизації = 1-

Норма амортизації = 1-=0,369

Період використання

Річна сума амортизації

Сума зносу

Залишкова вартість

1 рік

20000*0,369=7380,85

7380,85

20000-7380,85= =12619,15

2 рік

12619,15*0,369=4657,00

12037,86

20000-12037,86= =7962,14

3 рік

7962,14*0,369=2938,37

14976,23

20000-14976,23= =5023,77

4 рік

5023,77*0,369=1853,99

16830,21

20000-16830,21= =3169,79

5 рік

3169,79*0,369=1169,79

18000,00

20000-18000,00= =2000,00

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації = Залишкова (первісна) вартість * Норма амортизації

Норма амортизації =100%/5*2=40%

Період використання

Річна сума амортизації

Сума зносу

Залишкова вартість

1 рік

20000*0,4= 8000

8000

20000-8000=12000

2 рік

12000*0,4= 4800

12800

20000-12800=7200

3 рік

7200*0,4= 2880

15680

20000-15680=4320

4рік

4320*0,4= 1728

17408

20000-17408=2592

5 рік

2592-2000=592

18000

20000-18000=2000

Кумулятивний метод

Річна сума амортизації = Вартість, що амортизується * Кумулятивний коефіцієнт (Кк)

Вартість, що амортизується = 20000 - 2000=18000 (грн.)

Кк1=5/(1+2+3+4+5)=0,33;  Кк2=4//(1+2+3+4+5)=0,26…

Період використання

Річна сума амортизації

Сума зносу

Залишкова вартість

1 рік

18000*0,33 = 6000

6000

20000- 6000= 14000

2 рік

18000* 0,26= 4800

10800

20000- 10800= 9200

3 рік

18000* 0,2= 3600

14400

20000- 14400= 5600

4 рік

18000* 0,13= 2400

16800

20000-16800 = 3200

5 рік

18000* 0,07= 1200

18000

20000-18000 = 2000

Виробничий метод

Та сама задача, але доповнена даними: техніко-експлуатаційною характеристикою обладнання вказано, що ним можна обробити 6000 деталей. В перший місяць експлуатації було оброблено 50 деталей, в наступний – 70 деталей.

Тоді виробнича ставка амортизації =18000/6000=3

Сума амортизації першого місяця = 50*3=150 (грн.)

Сума амортизації другого місяця = 70*3=210 (грн.)

У бухгалтерському обліку користуються вищеописаними методами нарахування амортизації, але є такий виняток: амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими способами:

1) у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решта 50 % вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

2) в першому місяці використання об’єкта амортизується 100 % його вартості.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання та може переглядаєтися. В бухгалтерському обліку нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

4

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації насамперед активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до початкового технологічного призначення.

Деякі види основних фондів складаються з великої кількості елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно Звідси виникає необхідність заміни або відновлення зношених деталей устаткування перед тим, як вони стануть непридатними для подальшого використання у виробничому процесі. Таке часткове відновлення основних фондів здійснюється за допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонту полягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.

У зв’язку з цим періодично проводять необхідні профілактично-технічні операції, поточний та капітальний ремонт основних фондів підприємства.

Мета поточного ремонту — збереження основних засобів у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню.

Призначення капітального ремонту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів основних засобів. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшого через тривалі проміжки часу (один раз за кілька років). Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні якого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).

Витрати на поточний ремонт є постійними й відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції (робіт, послуг). Проведення капітального ремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що унеможливлює пряме включення їх до собівартості продукції: ці витрати визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонт фінансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду і за характером та обсягом робіт, що виконуються, відносять до сфери капітального будівництва.

Якщо витрати на капітальний ремонт виробничого устаткування становлять більшу частину вартості нового устаткування, то виникає питання про доцільність самого ремонту.

Загальний розмір витрат на ремонтно-технічне обслуговування діючих засобів праці залежить від кількості ремонтів протягом фактичного строку їхньої експлуатації та від собівартості кожного ремонту.

Скорочення кількості ремонтів можна досягти збільшуючи фізичну довговічність устаткування та визначаючи раціональні строки його експлуатації.

Розвиток і підвищення ефективності виробництва можливі за умови інтенсифікації відтворення та кращого  використання діючих основних фондів підприємств.

Показники, які характеризують ефективність використання основних фондів поділяються на дві групи:

  1. показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності основних фондів;
  2. показники рівня використання основних фондів в цілому і окремих їхніх видів.

Так, до першої групи належать такі показники:

коефіцієнт оновлення - визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року;

коефіцієнт вибуття — відношення обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року;

коефіцієнт зносу окремих видів та всієї сукупності основних фондів – відношення накопиченої суми зносу до первісної вартості.

Показники рівня використання основних фондів поділяються на дві групи показників: узагальнюючі і конкретні.

До узагальнюючих показників ефективності використання основних  фондів відносять такі показники:

  1.  фондовіддача. Характеризує обсяг виробленої підприємством продукції у грошовому вимірнику (ВП) одиницею основних виробничих фондів (Фсер):

Фв=ВП/Фсер     (4.4)

  1.   фондомісткість – показник, зворотний показнику фондовіддачі. Показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг):

Фмсер/ВП     (4.5)

  1.  фондоозброєність праці. Розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих фондів Ф (II, III, IV) (тобто II, III та IV груп основних виробничих фондів) і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робочу зміну підприємства пвп):

Фо=Ф(ІІ, ІІІ, IV)/ Чпвп     (4.6)

  1.  рентабельність основних фондів. Розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства (П) до середньорічної вартості основних виробничих фондів сер), тобто за формулою:

Ro=(П)/сер)    (4.7)

  1.  коефіцієнт введення основних виробничих фондів вв) показує, на яку суму було введено фондів (Фвв) порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду (Фкп) і розраховується так:

Квввв/ Фкп     (4.8)

  1.  коефіцієнт вибуття основних виробничих фондіввиб) показує, на яку суму були вилучені фонди (Фвиб) порівняно з їх вартістю на початок підзвітного періоду (Фпп) і розраховується за формулою:

Квиб= Фвиб/ Фпп    (4.9)

До конкретних показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

  1.  коефіцієнт інтенсивного використання обладнанняінт) показує, яку кількість продукції було виготовлено за одиницю часу (Рфакт) відповідно до технічної (паспортної) продуктивності (Рпасп) визначеної одиниці обладнання. Обчислюють цей показник за формулою:

Кінт= Рфактпасп    (4.10)

  1.  коефіцієнт екстенсивного використання обладнанняекст) показує, який час було витрачено для здійснення виробничих процесів (Тфакт) в календарному фонді робочого часу (Ткаленд) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчислити за формулою 4.11:

Кекст= Тфакт/ Ткаленд   (4.11)

  1.  коефіцієнт інтегрального використання обладнанняінтегр) характеризує ступінь завантаження виробничого обладнання за його продуктивністю і часом роботи. Він розраховується як добуток індексів інтенсивного Кінт та екстенсивного Кекст використання обладнання:

Кінтегр = Кінтекст     (4.12)

  1.  резерв виробничої потужності (Rn) показує, на скільки можна підвищити ефективність використання виробничого обладнання згідно з умовами його використання за продуктивністю і часом. Його обчислюють за формулою:

Rn = 1 – Кінтегр     (4.13)

  1.  коефіцієнт змінності роботи устаткуваннязм) показує, як використовується наявне на підприємстві обладнання протягом доби. Розраховується як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін всіма одиницями обладнання (∑Мзм) до кількості працюючих одиниць обладнання в максимально завантажену зміну (∑max):

Кзм = ∑Мзм/ ∑max    (4.14)

  1.  напруженість використання устаткуванняву) показує, яку кількість продукції можна виготовити на одиниці виробничого обладнання. Обчислюється як відношення загальної кількості виготовленої за звітний період продукції (Q) в натуральному вираженні до кількості виробничого обладнання на підприємстві (N), тобто за формулою:

Нву = Q / N      (4.15)

  1.  напруженість використання виробничих площввп) показує, яку кількість продукції можна виготовити на одиниці загальної або виробничої площі. Обчислюється як відношення загальної кількості виготовленої за звітний період продукції (Q) до виробничої (загальної) площі на підприємстві (S), тобто за формулою 4.16:

Нввп = Q / S     (4.16)

Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємством є такістановка, монтаж та введення в експлуатацію основних виробничих фондів по можливості одночасно; збільшення капітальних вкладень в активну частину основних виробничих фондів підприємства; максимально можливе використання продуктивності та потужності наявного на підприємстві обладнання; максимально можливе використання календарного фонду часу згідно з технічними характеристиками обладнання; забезпечення належного обслуговування та дотримання необхідних умов експлуатації обладнання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6746. Порядок применения в Таможенном союзе количественных ограничений 29.69 KB
  Порядок применения в Таможенном союзе количественных ограничений. В соответствии с соглашением О единых мерах нетарифного регулирования в отношении третьих стран количественные ограничения экспорта (импорта) представляют собой меры по количественн...
6747. Лицензирование во внешнеторговой сфере Таможенного союза 28.91 KB
  Лицензирование во внешнеторговой сфере Таможенного союза. В рамках Таможенного союза применение мер регулирования, затрагивающих внешнюю торговлю товарами, включенными в единый перечень, а также применение тарифной квоты реализуются, как правило, пу...
6748. Порядок и условия применения тарифных квот в Таможенном союзе 26.25 KB
  Порядок и условия применения тарифных квот в Таможенном союзе. В соответствии с Соглашением об условиях и механизме применения тарифных квот от 12 декабря 2008 г. при осуществлении регулирования ввоза на единую таможенную территорию сельскохозяйстве...
6749. Другие виды нетарифного регулирования (наблюдение за экспортом/импортом, исключительное право на экспорт/импорт, особые виды запретов и ограничений во внешней торговле товарами) 27.69 KB
  Другие виды нетарифного регулирования (наблюдение за экспортом/импортом, исключительное право на экспорт/импорт, особые виды запретов и ограничений во внешней торговле товарами). Наряду с квотированием и лицензированием Соглашением о единых мерах не...
6750. Клеточные основы наследственности человека 29.41 KB
  Клеточные основы наследственности человека Клетка - основная единица биологической активности. Первое описание клеток было сделано в 1665 году англичанином Р.Гуком. В зависимости от структурных особенностей клетки делятся на прокариотическ...
6751. Жизненный (клеточный) цикл 26.07 KB
  Жизненный (клеточный) цикл Весь период существования клетки от её возникновения до деления или гибели называется жизненным, или клеточным циклом. Вновь появившаяся клетка первоначально растет и дифференцируется, затем она выполняет свои специфически...
6752. Деление клетки 24.88 KB
  Деление клетки. В настоящее время известно три типа деления эукариотических клеток: амитоз, митоз и мейоз. Амитоз - прямое деление. При этом клетка, а иногда – только её ядро, делится путём простой перетяжки. Равномерного распределения нас...
6753. Основы цитогенетики. Строение и типы метафазных хромосом человека 26.99 KB
  Основы цитогенетики. Строение и типы метафазных хромосом человека. Многие ученые в разных странах мира изучали хромосомы клеточного ядра. Однако только в 1955 году Тио и Леван установили, что в большинстве клеток у человека присутствует 46 хромосом....
6754. Понятие о кариотипе человека 27.61 KB
  Понятие о кариотипе человека. Число, размеры и форма хромосом являются специфическими признаками для каждого вида живых организмов. Так, в клетках рака-отшельника содержится по 254 хромосомы, а у комара - только 6. Соматические клетки человека ...