95632

Адміністративна відповідальність юридичних осіб

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Юридичні особи як специфічний суб’єкт адміністративної відповідальності. Юридичні особи як специфічний суб’єкт адміністративної відповідальності Одним із найбільш специфічних суб’єктів адміністративної відповідальності виступають юридичні особи.

Украинкский

2015-09-25

25.39 KB

0 чел.

Лекція 5. Адміністративна відповідальність юридичних осіб

План

1. Юридичні особи як специфічний суб’єкт адміністративної відповідальності.

2. Особливості окремих елементів складу адміністративних правопорушень, вчинених юридичними особами.

3. Особливості адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб.

1. Юридичні особи як специфічний суб’єкт адміністративної відповідальності

Одним із найбільш специфічних суб’єктів адміністративної відповідальності виступають юридичні особи. У першу чергу, така специфічність, пояснюється нормативними приписами КпАП України щодо ознак суб’єкта адміністративного проступку, аналіз яких підтверджує факт неможливості притягнення за нормами КпАП України юридичної особи до адміністративної відповідальності, на відміну від кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства Російської Федерації, де інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб ґрунтовно фіксується, а юридична особа визнається суб’єктом адміністративного проступку.

Як відомо, для вітчизняної правової системи характерним є притягнення юридичної особи до цивільно-правової відповідальності, а адміністративна відповідальність таких осіб отримала відновлення лише після проголошення Україною незалежності та переходу до ринкових відносин.

Вивченням питання адміністративної відповідальності юридичних осіб займались такі вчені як В.Б. Авер’янов, Д.М. Бахрах, К.С. Бельський, Ю.П. Битяк, С.М. Братусь, Л.К. Воронова, І.А. Галаган, І.П. Голосніченко, В.І. Димченко, Є.В. Додін, Л.В. Коваль, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, А.Т. Комзюк, В.М. Кудрявцев, М.Ф. Кузнєцов, Б.М. Лазарєв, Д.М. Лук’янець, В.Ф. Опришко, А. О.Селіванов, М.С. Студеникина, В.А. Тархов, Е.М. Трубецький, Ю.С. Шемшученко, О.М. Якуба та багато інших.

Необхідність існування адміністративної відповідальності юридичних осіб зумовлена тим, що останні є не лише учасниками правових відносин, вони також виступають одним з об’єктів публічного адміністрування. Таким чином, органи публічної адміністрації, здійснюючи владний вплив, застосовують відповідні адміністративні методи.

Нормативними підставами притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності є спеціальне законодавство (Митний кодекс України, Водний кодекс України, Закони України «Про політичні партії», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про ціни і ціноутворення», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування», численна кількість підзаконних нормативно-правових актів, на підставі яких до юридичної особи застосовуються санкції, зокрема: Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затверджена наказом Міністерства фінансів України та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, затверджені наказами МНС «Інструкція про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів» та «Інструкція з організації роботи органів державного пожежного нагляду» тощо), а фактичною підставою – вчинення юридичною особою протиправного, винного, адміністративно караного, суспільно шкідливого адміністративного проступку.

2. Особливості окремих елементів складу адміністративних правопорушень, вчинених юридичними особами

Головна особливість притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності, окрім певних процесуальних та матеріальних правил (наявність спеціального законодавства, що визначає строки, об’єктивну сторону, підстави, стягнення та санкції тощо), полягає у наявності вини юридичної особи у вчиненні адміністративного проступку (питання наявності вини, форм її прояву залишаються дискусійним у науці адміністративного права). Однак, провина – необхідна умова будь-якої відповідальності. Тому юридична відповідальність можлива, доцільна і справедлива лише при наявності провини правопорушника.

На відміну від адміністративної відповідальності фізичних осіб, домінуючою в нашому випадку є не превентивна (виховна), а правовідновлююча (компенсаційна) функція. Її може доповнювати репресивно-карна.

Основна підстава адміністративної відповідальності юридичних осіб – проступок. Сучасними російськими науковцями неодноразово підкреслювалась тотожна природа проступку фізичної та юридичної особи і пропонувалось ввести одне спільне визначення. Склад проступку, скоєного юридичною особою, має ряд особливостей. Вони пов’язані переважно з суб’єктом та суб’єктивною стороною правопорушення.

Загальним суб’єктом правопорушення є правосуб’єктна юридична особа, тобто така, яка пройшла процедуру державної реєстрації в порядку встановленому для цього виду юридичних осіб і включена до єдиного державного реєстру. 

Існує і спеціальний суб’єкт – юридична особа, яка крім загальних має спеціальні, додаткові ознаки. Такі ознаки, необхідні для статусу спеціального суб’єкта, можна набути двома шляхами:

нормативним – отримання державного дозволу, ліцензії, делегування повноважень, наявність яких робить можливим скоєння правопорушення;

фактичним – набуття певних реальних ознак (монопольне становище на ринку), не пов’язаних з державним дозволом, але за відсутності яких конкретне правопорушення вчинене бути не може.

Визначення вини юридичної особи у вчиненні адміністративного проступку містить певні труднощі через те, що колективне утворення, як суб’єкт відповідальності, на відміну від фізичної особи, позбавлене можливості що-небудь передбачати, усвідомлювати, розраховувати. На думку Л. Попова і Ю. Колісниченка, яку варто підтримати, вина юридичної особи – це суб’єктивне відношення до правопорушення колективу юридичної особи-порушника, що має визначатись за домінуючою (переважаючою) волею, під якою перш за все слід розуміти волю адміністрації (керівництва, власників) юридичної особи. Вину юридичної особи, з суб’єктивної точки зору, слід розуміти, як вину її посадових осіб і вважати доведеною лише за наявності встановленої вини посадових осіб. Тобто, як зазначає А. Зима, усвідомлення фізичними особами, що входять до складу юридичної особи скоєних діянь, які є протиправних це обов’язкова, але не єдина ознака вини юридичної особи – необхідно встановити факт присутності домінуючої волі відповідних фізичних осіб над волею інших співробітників та членів трудового колективу юридичної особи.

Хоча на думку Д. Лук’янця, дії юридичної особи слід вважати винними, якщо вони є наслідком усвідомлюваних дій фізичних осіб, що входять до складу юридичної особи. Вчений-адміністративіст визначає дві можливі форми вини юридичної особи, які виникають через дії фізичних осіб: фізична особа усвідомлює, що її дії (бездіяльність) призведуть до вчинення юридичною особою протиправного діяння і вчиняє такі дії (продовжує бездіяльність); фізична особа не усвідомлює, що її дії (бездіяльність) призведуть до вчинення юридичною особою протиправного діяння, хоча повинна усвідомлювати це, і вчиняє такі дії (продовжує бездіяльність).

Враховуючи викладене, варто зазначити, що ознаками адміністративної відповідальності юридичних осіб, що відрізняють її від адміністративної відповідальності фізичних осіб, є: 

– специфічний суб’єкт відповідальності;

– правова поведінка суб’єкта, яка реалізується в діяльності фізичних осіб, що складають соціальний субстрат юридичної особи, внаслідок чого вина юридичної особи серйозно відрізняється від вини особи фізичної;

– стягнення, яке застосовується до правопорушника, тягне негативні наслідки не лише для порушника (юридичної особи), а й пов’язаних з нею фізичних осіб;

– специфіка санкцій, які застосовуються до юридичної особи-правопорушника.

3. Особливості адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб

Існуючі стягнення, що застосовуються за адміністративні правопорушення юридичних осіб, можна розділити на фінансові та організаційні.

Фінансові стягнення – це такі, що впливають виключно на фінансову сторону діяльності юридичної особи і розмір яких може бути визначений у грошовій формі. Сюди ми відносимо штраф, пеню, вилучення незаконно отриманої виручки, конфіскацію предметів, що безпосередньо пов’язані зі скоєнням проступку, а також спеціальні стягнення близькі до конфіскації.

Організаційні (нефінансові) стягнення спрямовані на обмеження, певні зміни в організації виробничої, підприємницької, соціально-політичної діяльності порушника або в його структурі. Застосування деяких з них часто слугує й заходом припинення правопорушення. До них слід віднести: офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; анулювання дозволу чи ліцензії; зупинення певного виду діяльності чи зупинення всієї діяльності юридичної особи на певний строк; припинення юридичної особи (примусовий поділ (реорганізацію) або ліквідацію).

Окреме місце займає попередження. Воно не здійснює на порушника ні фінансового, ні організаційного впливу. За таких обставин його слід розглядати виключно як преюдиційний факт – передумову застосування більш суворих адміністративних стягнень.

Вважається, що для ефективного функціонування адміністративної відповідальності юридичних осіб цілком достатньо семи видів стягнень, до числа яких слід віднести попередження, штраф, конфіскацію предметів, що безпосередньо пов’язані зі скоєнням проступку, безоплатне вилучення незаконно добутих продуктів моря, анулювання дозволу чи ліцензії, зупинення певного виду діяльності, припинення юридичної особи (примусовий поділ (реорганізація) або ліквідація).

Складаючи цілісну систему, ці стягнення мають бути поділені на основні та додаткові. Основними стягненнями доцільно визнати попередження, штраф, зупинення діяльності юридичної особи (певного виду діяльності), анулювання дозволу (ліцензії), припинення юридичної особи, додатковим – безоплатне вилучення незаконно добутих продуктів моря. Конфіскація може виступати, як основним, так і додатковим стягненням.

Питання для самостійного вивчення:

Проект Кодексу про адміністративні проступки в аспекті адміністративної відповідальності юридичних осіб.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28415. Привилегии и иммунитеты дипломатического представительства 28 KB
  Привилегии lexprivus – особые правовые преимущества льготы. Иммунитеты и привилегии предоставляются не для личных выгод а для обеспечения эффективного осуществления функций дипломатических представительств как органов представляющих государство. В Венской конвенции 1961 года дипломатические иммунитеты и привилегии подразделены на иммунитеты и привилегии дипломатического представительства и личные иммунитеты и привилегии членов дипломатического персонала и их семей. К первой категории относятся: неприкосновенность помещений...
28419. Привилегии и иммунитеты международных организаций 168.91 KB
  Большое влияние на становление и объем привилегий и им_мунитетов международных организаций оказала практика при_менения дипломатических привилегий и иммунитетов т. Тот факт что привилегии и иммунитеты международных организаций почти совпадают или близки по объему привиле_гиям и иммунитетам дипломатических представительств госу_дарств за рубежом однако не дает никаких оснований считать или именовать первые как дипломатические привилегии и иммунитеты поскольку осуществление дипломатии присуще только государствам но не международным...
28423. Право международных организаций 24.5 KB
  В большинстве случаев в право организаций не включают нормы о международных конференциях и иных международных органах. Особое место занимает внутреннее право международных организаций. Внутреннее право международных организаций регулирует внутриорганизационную деятельность а не отношения между государствами.