95636

ТРУДОВІ РЕСУРСИ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ І ЇЇ ОПЛАТА

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Основним джерелом багатства суспільства і головним чинником створення матеріальних і духовних благ людини є праця. Праця – це доцільна діяльність людини, в процесі якої створюються матеріальні і духовні цінності. Сам же процес праці включає наступні елементи: власне саму праця, як доцільну діяльність людини; предмети праці...

Украинкский

2015-09-25

115 KB

0 чел.

ТЕМА №4  «ТРУДОВІ РЕСУРСИ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ І ЇЇ ОПЛАТА»

ПЛАН

  1.  ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ.
  2.  ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ І МЕТОДИКА ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ.
  3.  ОПЛАТА ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ.
  4.  ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ.


  1.  ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ.

Основним джерелом багатства суспільства і головним чинником створення матеріальних і духовних благ людини є праця. 

 Праця – це доцільна діяльність людини, в процесі якої створюються матеріальні і духовні цінності.

Сам же процес праці  включає наступні елементи:

- власне саму праця, як доцільну діяльність людини;

- предмети праці;

- засоби праці;

- результат праці.

 Який існує взаємозв'язок між всіма цими елементами?

 Річ у тому, що без засобів виробництва не можливо здійснювати процес праці, але і без праці людини засоби виробництва нічого не можуть створити.

Тільки праця приводить в дію засоби виробництва і сприяє реалізації мети людини. Таким чином, праця не тільки виступає найважливішим джерелом багатства, але і є основною умовою всього людського життя.

 Праця в сільському господарстві має ряд особливостей, які відображають специфіку галузі.  

  1.  В процесі праці в сільському господарстві людина має справу з живими організмами – рослинами і тваринами, а отже, при виробництві продукції необхідно знати і враховувати вимоги біологічних законів.
  2.  Ефективність праці залежить від природно-кліматичних умов і якості земельних ресурсів.
  3.  На використання праці впливає сезонний характер виробництва.
  4.  В сільському господарстві відсутня  вузька спеціалізація праці.
  5.  Порівняльно низький рівень механізації трудових процесів в рослинництві і тваринництві. 
  6.  Праця працівників використовується як в суспільному виробництві, так і в особистих підсобних господарствах.
  7.  Праця в сільському господарстві мало приваблива і не естетична (погодні умови, осадки, забрудненість, сонячна радіація).
  8.  В процесі виробництва висока питома вага жінок, підлітків і пенсіонерів.

Так, в структурі загальної чисельності працюючих в сільському господарстві на частку жінок доводиться біля 40%, тоді як в будівництві, транспорті питома вага жінок займає 20-25%.  

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і кінцеві результати праці безпосередньо залежать від:

- рівня кваліфікації кадрів;

-  і ступеня використання трудових ресурсів.

Трудові ресурси це частина населення країни, яка володіє сукупністю фізичних та розумових здібностей і яка може їх застосовувати в процесі виробництва матеріальних благ.

 

Найдієвішою і соціально активною частиною трудових ресурсів в сільському господарстві є робоча сила.

 Під робочою силою слід розуміти сукупність фізичних і розумових здібностей людини, якими вона володіє і які застосовує в процесі виробництва матеріальних благ і послуг.

Таким чином, виходячи з вищезгаданих визначень видно, що поняття «трудові ресурси» ширше, ніж поняття «робоча сила». 

Згідно чинного законодавства до трудових ресурсів в сільському господарстві відносять населення в працездатному віці, а саме:

- чоловіків у віці від 16 до 60 (62) років;

- жінок у віці від 16 до 60 років включно;

- підлітків;

- і осіб пенсійного віку, що проживають в сільській місцевості.

 Трудові ресурси сільськогосподарських підприємств поділяються на:

- виробничий персонал;

- зайнятих в невиробничих підрозділах (працівники житлово-комунального господарства, культурно-побутових і дитячих установ і т.д.).

 Виробничий персонал – це працівники, зайняті у виробництві і його обслуговуванні.

У свою чергу виробничий персонал залежно від галузевої приналежності ділиться на: 

- працівників сільського господарства;

- працівників промисловості;

- працівників підсобних виробництв і промислів.

Всіх працівників сільськогосподарських підприємств по видах діяльності підрозділяють на наступні категорії:  

- керівники;

- фахівці;

- робітники;

- службовці;

- молодший обслуговуючий персонал.

 Робітники – це працівники, які безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або наданням виробничих послуг.

  1.  Всіх робітників підрозділяють на основних і допоміжних.

До останніх відносяться робочі, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, а також в допоміжних підрозділах.

 2. По тривалості перебування на підприємстві робітників підрозділяють на:

- постійних;

- сезонних;

- тимчасових.

 Постійними вважаються ті, які були прийняті на роботу без обмеженого терміну або на термін не більше 6 місяців.

 Сезонними вважаються працівники, які поступили на підприємство на період сезонних робіт (терміном не більше 6 місяців).

 Тимчасовими вважаються робітники, які прийняті на роботу строком до 2-х місяців, а при заміщенні тимчасово відсутніх працівників – до 4-х місяців.

 Постійних робітників класифікують:

- по професіях (трактористи-машиністи, комбайнери, оператори машинного доїння і т.д.);       

 - по кваліфікації (тракторист-машиніст 1-го, 2-го, 3-го класу і т.д.);

 - по віку;

- стажу;

- освіті і т.д.

Керівники і фахівці організовують виробничий процес і керують ним.

Власне керівниками вважаються директор (голова)

Головними фахівцями – економіст, бухгалтер, агроном, зоотехнік і т.д. – і їх заступники. Тобто всі ті, хто має вищу і середню освіту.

Службовці – це працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування (касири, діловоди, секретарі-друкарки, статистики, обліковці, табельники і ін.).

До молодшого обслуговуючого персоналу відносяться працівники, що посідають посади по догляду за службовими приміщеннями, а також по обслуговуванню робітників і службовців (двірники, прибиральниці, кур'єри і ін.).

Наявність і рух трудових ресурсів на  підприємстві характеризується рядом абсолютних і відносних показників:

Структура трудових ресурсів – це процентне співвідношення різних категорій працівників в їх загальній чисельності.

Середньорічна чисельність працівників за рік визначається шляхом підсумовування середньорічної чисельності працівників за всі місяці і розподілом одержаної суми на 12.

Середньорічна чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовування середньорічної чисельності працівників за кожний календарний день місяця і розподілом одержаної суми на число календарних днів в місяці.

Коефіцієнт вибуття кадрів – це відношення кількості звільнених працівників за даний період до середньорічної чисельності працівників за той же період (в %, тобто помножене на 100%).

Коефіцієнт прийому кадрів – це відношення кількості прийнятих працівників, за певний період часу, до середньорічної чисельності персоналу за цей же період (в %, тобто помножене на 100%).

Кажучи про наступний показник, слід зазначити, що важливим чинником, що робить вплив на рівень використання робочої  сили і ефективність сільськогосподарського виробництва, є забезпеченість підприємства трудовими ресурсами.

Недостатня забезпеченість може привести до невиконання виробничої програми, а дуже висока забезпеченість – до неповного використання робочої сили і зниження продуктивності праці. 

Коефіцієнт забезпеченості – це відношення чисельності наявних ресурсів (фактичних) до необхідної чисельності для виконання плану виробництва (нормативних).  

Трудозабеспеченность – ця кількість працівників у розрахунку на 100 га земельної площі (с.г. угідь або ріллі).

Це були загальні показники, які характеризують трудові ресурси. Тепер поговоримо трохи про показники, які характеризують рівень використання трудових ресурсів.

 Показники, що характеризують рівень використання трудових ресурсів підприємства.

1. Кількість відпрацьованих за рік одним працівником люд-дн.; люд-год.  

Норматив – 1925 люд-год. (275дн. х 7 година.).

 2. Коефіцієнт використання трудових ресурсів це відношення фактично відпрацьованого часу до річного запасу робочого часу. (люд-дн.; люд-год.).

 3. Річний запас робочого часу – це множення середньорічної чисельності робітників і планової чисельності робочих днів (275), (годинника - 7) в році (люд-дн.; люд-год.).

 4. Коефіцієнт сезонності. Він розраховується по мінімуму і по максимуму.

 

Коефіцієнт сезонності – це відношення мінімальної (максимального) кількості праці, що затрачується, в місяці до середньомісячної їх кількості (люд-год.).

5.Размах сезонності – це відношення максимальних місячних витрат до мінімальних.

Важливе значення в підвищенні ефективності використанні робочої сили має знаходження шляхів зменшення сезонності сільськогосподарської праці, яке можна досягти шляхом раціонального об'єднання галузей рослинництва, тваринництва і промислової переробки сільськогосподарської продукції, а також шляхом упровадження комплексної механізації. 

 


  1.   ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ І МЕТОДИКА ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ.

Зростання виробництва продукції сільського господарства може бути досягнутий або за рахунок збільшення кількості споживчих ресурсів, тобто екстенсивним шляхом, або за рахунок підвищення ефективності їх використання, тобто інтенсивним шляхом.

Важлива роль в зв'язку з цим відводиться раціональному використанню трудових ресурсів.

Основною економічною категорією, яка характеризує ефективність використання трудових ресурсів, є продуктивність праці.

Продуктивність праці – це здатність конкретної праці людини створювати певну кількість споживчих вартостей в одиницю робочого часу.

Тобто, продуктивність праці виражає зв'язок між обсягом виробництва продукції і витратами праці.

   ВП

 ПП = -------------- (1)

  ЗП

 Де – ЗП – прямі затрати праці.

Чим більше виробляється продукції в одиницю робочого часу або, чим менше затрачується часу на виробництво одиниці продукції, тим вище його продуктивність праці.    

Продуктивність праці є найактуальнішою проблемою, від якої залежать темпи розширеного виробництва в сільському господарстві, і повне задоволення потреб населення в його продукції.

Для визначення рівня і динаміки продуктивності праці в сільському господарстві і його галузях використовують систему

- натуральних і

- вартісних показників.

 

1). При визначенні продуктивності праці при виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції (зерна, молока і т.д.), продукцію враховують в натуральних одиницях вимірювання (ц, кг, т.).  

      ВП (ц, кг, т)

 ПП = ------------------ (2)

ЗП

2). При визначенні продуктивності праці в окремих галузях (рослинництві, тваринництві) або в сільськогосподарському виробництві в цілому, де обсяг с/г продукції не можна врахувати в натуральному виразі, застосовують грошову оцінку сільськогосподарської продукції.

      ВП (грн.)

 ПП = ------------------ (3)

ЗП

Для цих цілей використовують:

- поточні і

- порівняльні ціни

P.S. Слід пам'ятати, що при визначенні продуктивності праці в господарствах з різною спеціалізацією не можна використовувати поточні ціни, оскільки вони не будуть відображати істинну картину діяльності підприємства.

В даному випадку використовують порівняльні ціни.  

Розрізняють:

  •  годинну;
  •  денну;
  •  річну продуктивність праці.

  1.  Годинна продуктивність праці:

ВП

         ПП = ----------------------- (4)

ЗП (люд.-год.)

2. Денна продуктивність праці:

ВП

         ПП = ----------------------- (5)

ЗП (люд.-дн.)

3. Річна продуктивність праці:

ВП

         ПП = ----------------------- (6)

Р

Де – Р – середньорічна чисельність працівників.

Зворотним показником продуктивності праці є трудомісткість, яка показує скільки затрачено праці на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткість, як правило, розраховується по конкретному виду продукції або її групі. (Наприклад: зерно – вид продукції; зернові – група)

ЗП

 Т = ------------------- (7)

      ВП (ц, кг, т)

Всі вище перераховані показники продуктивності праці називаються повними.

Основним недоліком повних показників продуктивності праці, як натуральних, так і вартісних, є те, що їх можна визначити тільки в цілому за рік, після завершення господарського року.  

Тому, разом з повними показниками продуктивності праці для оперативного контролю за ефективністю використання праці на проміжних операціях сільськогосподарського виробництва, використовують додаткові (непрямі) показники.  

Ці показники не дають дійсної характеристики ефективності трудових витрат, але побічно характеризують продуктивність праці на проміжних операціях технологічного процесу.

Непрямі показники продуктивності праці:

  •  Обсяг сільськогосподарських робіт, виконаних за одиницю часу (га за 1 годину; т. за 1 годину);
  •  Витрати праці на обробіток 1 га сільськогосподарських культур (люд-рік);
  •  Витрати праці на обслуговування 1 голови худоби в тваринництві (люд-рік);
  •  Навантаження худоби на працівника тваринництва (корів на доярку, скотаря; телят на телятника; свиней на свинарку і т.д.);
  •  Витрати праці на виконання окремих операцій в тваринництві (на роздачу кормів, на доїння, на прибирання гною і т.д.).

При цьому фактичні витрати праці порівнюються з нормативними.

При виробництві продукції затрачується як жива праця, так і минула  (упредметнена в засобах виробництва) праця.

Жива праця - це праця, яка приводить в рух створені в минулому часі засоби виробництва.

Коли процес праці завершений і продукт праці вийшов за його межі, то вся втілена в процесі виробництва праця є упредметненою (минулою) працею.

Таким чином, уречевлена (минула) праця включає працю працівників промисловості, втілену в машинах, устаткуваннях, мінеральних добривах, а також працю працівників сільського господарства, яка затрачена на попередніх етапах виробництва і упредметнена в:

- насінні;

- кормах;

- інших засобах і предметах праці сільськогосподарського походження.

В сукупності живою і минула працею є сукупною працею. 

Таким чином, виходячи з того, що в процесі виробництва затрачується як жива, так і упредметнена праця, то економічна сутність підвищення продуктивності праці полягає в тому, що при виробництві продукту частка живої праці повинна скорочуватися, а частка минулої праці – повинна збільшуватися, але збільшуватися так, щоб загальна сума витрат (сукупна праця) на виробництво продукту – зменшувалася. 

 

Якщо економія одних елементів витрат поглинається збільшенням інших, то зростання продуктивності праці не відбувається.

 


3. ОПЛАТА ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Поняття заробітної плати і її види.

Раціональне використання робочої сили в значній мірі залежить від кадрової політики підприємства, важливою складовою частиною якої є організація оплати праці. Заробітна плата залишається найважливішим стимулом зростання продуктивності праці, а відповідно, і ефективності роботи підприємства.

Саме поняття «заробітна плата» (оплата праці) може мати наступні значення:

- виражена в грошовій формі частина суспільного продукту, яка відшкодовує витрати необхідної праці, розподіляється згідно кількості і якості праці, що затрачується працівником, і поступає в його особисте споживання;

- ціна трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі;

- частина витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- важливий стимул підвищення продуктивності праці і ефективності виробництва.

Залежно від ряду характерних ознак сьогодні можна виділити наступні види заробітної платні:  

- номінальна і реальна;

- грошова і натуроплата;

- нарахована і одержана «на руки»;

- основна і додаткова;

- мінімальна.

 Номінальна заробітна плата це нарахована і одержана заробітна плата працівником за працю в певний період.

Вона не залежить від цін на товари і послуги (тобто не пов'язана з їх рівнем), а залежить від рівня освіти і кваліфікації працівника, складності і якості його праці, розміру податків, стягуваних із заробітної плати і т.д.

 Реальна заробітна плата це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.

Вона залежить від рівня цін на предмети споживання і послуги, від величини непрямих податків (ПДВ, акцизів) і інших чинників.

 Грошова заробітна плата – це заробітна плата, яка виплачується грошима, тобто національною валютою.

 Натуроплата це оплата праці працівників, яка через відсутність наявної грошової маси в сільськогосподарських підприємствах, виплачується не грошима, а еквівалентом грошей (тобто зерно, молоко, цукор і т.д.).

Згідно останнім змінам, внесеним в Закон України (від 11.07.02 р.) «Про оплату праці» виплачувати зарплату натурою можна лише в розмірі, що не перевищує 50% нарахованої за місяць заробітної плати. При цьому починаючи з 1-го січня 2003 року, бухгалтер сільгосппідприємства нараховуючи заробітну плату в натуральній формі, зобов'язаний утримувати прибутковий податок зі всієї неї суми.  

 Нарахована заробітна плата – це сума розрахована виходячи з існуючих ставок оплати або окладів до утримання з неї податків, відрахувань на соціальне страхування, внесків і інших вирахувань.

Вона використовується для визначення сумарних виробничих витрат на оплату праці.

«Одержана на руки» заробітна плата – це те, що видається працівнику на руки в касі підприємства.

 Основна заробітна плата – це відносно постійна частина, яка визначається відповідно до встановленого працівнику розряду, категорії, окладу і т.д., тобто за діючими тарифами і нормативами.

 Додаткова заробітна плата – це заробітна плата, яка включає різні виплати понад основну, це:

- премії, надбавки до посадових окладів і інші виплати стимулюючого характеру;

- доплати за роботу в нічний і вечірній час, в наднормовий час, вихідні і святкові дні, тобто виплати компенсуючого характеру;

- виплати, не пов'язані з фактично відпрацьованим часом (оплата чергових і додаткових відпусток, доплата підліткам за скорочений робочий час, винагороди за вислугу років, виплата вихідних допоміг і т.д.).

 Мінімальна заробітна плата – теоретично повинна відповідати рівню заробітної плати працівників некваліфікованої праці.

Слід зазначити, що мінімальна заробітна плата у принципі повинна бути не нижче офіційно встановленого прожиткового мінімуму. Проте в даний час ця сума далека від відповідності. Величина прожиткового мінімуму коливається по регіонах і по категоріях населення (діти до 6 років, діти від 6-18 років, працездатні, не працездатні), а в середньому по Україні на одну людину в 2002 році прожитковий мінімум складав 342 грн. при мінімальній заробітній платі, на цей же період – 165 грн. З 1 липня 2003 року мінімальна заробітна плата по Україні складає 237 грн.      

        

Форми і системи оплати праці

 Організація оплати праці на підприємстві включає наступні основні елементи або складові частини:

- формування фонду заробітної плати;

- нормування праці;

- тарифікація заробітної плати;

- визначення форми і системи оплати праці.

 До складу фонду оплати праці включаються нараховані на підприємстві суми оплати праці в грошовій і натуральній формах за відпрацьований і невідпрацьований час (відпустка), стимулюючі доплати і надбавки, компенсаційні виплати, премії і одноразові заохочувальні виплати, а також суми, виділені на живлення, житло, паливо, які носять постійний характер.

 Тарифікація заробітної плати є основою для її розрахунку і є сукупністю нормативів, за допомогою яких регулюється заробітна плата робітників і службовців залежно від видів виробництв, кваліфікаційних ознак, характеру і умов праці, різних категорій працівників.

 Вона включає наступні елементи:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- тарифно-кваліфікаційні довідники.

Найважливішим нормативним актам в області тарифікації є тарифно-кваліфікаційний довідник. 

Він призначений для тарифікації робіт, привласнення розряду робітникам і містить наступну інформацію:

- перелік професій і робіт по даній галузі;

- опис основних робіт по професіях робітників;

- вимоги, що пред'являються до знань і навиків виконавця;

- розряди, якими тарифікуються роботи.  

Тарифна ставка – це розмір оплати праці робочого відповідного розряду за годину або день.

Вона є початковою нормативною величиною для визначення заробітної платні робітників і встановлюється в залежності:

- від вибраної на підприємстві форми оплати праці (відрядної або почасової);

- кваліфікації праці, складності виконуваних робіт;

- умов праці.

Початковий рівень тарифної ставки працівників різної кваліфікації – це ставка 1-го розряду (вона визначає рівень оплати найпростішої праці).

Тарифна сітка – сукупність тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, представлена у вигляді шкали.

Тарифні коефіцієнти показують, в скільки разів тарифні ставки 2-го, 3-го і подальших розрядів перевищують тарифну ставку 1-го розряду.

Щоб визначити годинну тарифну ставку робочого якого-небудь розряду (наприклад, 4-го), необхідно годинну тарифну ставку робочого 1-го розряду помножити на тарифний коефіцієнт 4-го розряду.

Тарифна ставка 1-го розряду встановлюється в законодавчому порядку для організацій бюджетної сфери. В сільському господарстві до таких підприємств, як правило, відносяться підприємства, які займаються виробництвом насіння, розведенням племінної худоби, учбові господарства і ін.

Працівникам інших організаційно-правових форм господарювання заробітна плата розраховується виходячи з прийнятих на підприємстві форм і систем оплати праці. В її основі може бути як єдина тарифна сітка для працівників бюджетної сфери, так і тарифи, встановлені на підприємстві.

Форми заробітної плата

Форми заробітної плати є засобом практичного здійснення принципу оплати по праці, створення матеріальної зацікавленості у працівників підприємства в результатах праці.

Форми оплати праці підрозділяються на системи.

Під системою заробітної плати розуміють спосіб з'єднання основної і додаткової оплати праці.

В даний час на сільськогосподарських підприємствах застосовуються наступні форми оплати праці:

- відрядна;

- почасова;

Відрядна форма оплати праці – одна з найпоширеніших. В її основі лежить кількість і якість продукції, виготовленої працівником за певний час.

Заробітна плата нараховується по наперед встановлених розцінках за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції.

Дана форма стимулює збільшення кількісних показників роботи, тому її краще застосовувати на ділянках виробництва з переважанням ручної або машинної праці.

Відрядна форма оплати праці підрозділяється на системи за способом визначення відрядної розцінки  (пряма, непряма, прогресивна, акордова, підрядна).

При цьому, залежно від способу розрахунку з працівниками, дані системи можуть бути індивідуальними і колективними. Крім того, може бути враховано матеріальне заохочення (з преміальними виплатами або без них).

1. Пряма відрядна система припускає, що праця робітників оплачується по  однакових розцінках за кожну одиницю продукції чи обсяг виконаних робіт.

Індивідуальна система припускає вживання індивідуальних розцінок і відповідного обсягу робіт, колективна – колективної відрядної розцінки і обсягу робіт, виконаного бригадою в цілому.

2. При відрядно-преміальній системі робітнику-відряднику або бригаді по прямих відрядних розцінках виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників, передбачених в положенні про преміювання.

3. непрямо-відрядна система застосовується, як правило, для оплати праці працівників допоміжних і обслуговуючих виробництв.

Заробіток даного робітника залежить від праці працівників основного виробництва і визначається виходячи з непрямо-відрядних розцінок і обсягу продукції (робіт), проведеної ними.

Ця система сприяє зацікавленості допоміжних робітників в результатах праці обслуговуемих ними основних робітників.

4.Сдельно-прогрессивная система  полягає в тому, що виготовлена продукція (обсяг робіт) в межах встановленої норми оплачується по прямих розцінках, а понад норму – по підвищених.

Підвищені розцінки можуть бути гнучкими, тобто прогресивно зростати при перевищенні певних рівнів.

Ця система прийнятна,  наприклад, в молочному скотарстві, де продукція поступає рівномірно протягом всього року.

5. При акордовій системі відразу встановлюється загальна величина оплати за виконання всього наперед обумовленого комплексу робіт (акордового завдання).

Заробітна платня в повному обсягу виплачується лише після їх завершення, а до цього виплачується аванс.

Дана система стимулює виконання робіт з меншою чисельністю зайнятих і в більш короткі терміни.

Почасова форма оплати праці.  При цій формі оплати праці заробіток робітників залежить перш за все від кількості відпрацьованого часу і розраховується по встановленій тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований час.

Почасова форма оплати праці застосовується на роботах, які:

- не піддаються точному обліку і нормуванню;

- вимагають особливої точності і акуратності;

- виконуються технічними засобами із заданою продуктивністю, і тому безпосередньо не залежать від зусиль виробника.

1. При простій почасовій системі оплата розраховується виходячи з фактично відпрацьованого часу.

2. При почасово-преміальній системі робітнику, окрім плати за відпрацьований час, видається премія за виконання і перевиконання завдання згідно положенню про преміювання.

3.Оплата праці службовців здійснюється відповідно до посадового окладу по штатному розкладу і діючого положення про преміювання.

По суті, це різновид почасово-преміальної системи з тією різницею, що замість тарифної ставки (годинний або денний) фігурує місячний або річний оклад.

 


4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ.

Ефективність використання ресурсів відображається в продуктивності праці.

Трудові ресурси в сільському господарстві завжди обмежені, тому, чим менше використовується праці на одиницю продукції, тим більше можна одержати продукції при наявних трудових ресурсах.  

Можливості підвищення продуктивності праці необмежені.

Чинники, які впливають або сприяють підвищенню виходу продукції і зменшенню витрат праці на її виробництво, є основою для знаходження основних шляхів збільшення продуктивності праці.

Ступінь і спрямованість цих чинників на продуктивність праці в сільському господарстві неоднакові.

Одні з них сприяють зниженню витрат праці

інші приводять до збільшення виробництва продукції 

а треті роблять вплив одночасно і на економію праці, і на зростання виробництва продукції.  

Наприклад: підвищення рівня механізації виробничих процесів в рослинництві сприяє вивільненню ручної праці, заміни її машинами, а зрештою скороченню сукупних витрат праці.

В той же час, зростання рівня механізації трудомістких процесів в рослинництві забезпечує проведення польових робіт в стислі терміни, сприяє поліпшенню якості обробки ґрунту, догляду за посівами і збирання врожаю, а отже все це приводить до збільшення виходу продукції з одиниці площі і зростання продуктивності праці.

Виходячи з цього, основними шляхами підвищення продуктивності праці є:

  •  Зростання фондозабезпеченності господарства і фондоозброєності праці;
  •  Підвищення інтенсивності використання основних фондів;
  •  Поглиблення спеціалізації і посилення концентрації сільськогосподарського виробництва;
  •  Упровадження ресурсозберігаючих і прогресивних технологій в рослинництві і тваринництві;
  •  Поліпшення організації праці і підвищення її інтенсивності;
  •  Підвищення кваліфікації кадрів для с/г підприємств;
  •  Посилення матеріального стимулювання праці.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20532. Создание и редактирование различных видов диаграмм в Excel 74 KB
  Диаграмма – это графическое представление числовых данных. Ряды данных – это наборы значений которые требуется изобразить на диаграмме. Например при построении диаграммы дохода компании за последнее десятилетие рядом данных является набор значений дохода за каждый год. Математический аналог рядов данных это значения функции Y.
20533. Встроенные функции EXCEL. Статистический анализ 101 KB
  Встроенные функции EXCEL. Простейший способ получения полной информации о любой из них заключается в переходе на вкладку Поиск из меню после чего необходимо напечатать имя нужной функции и нажать кнопку Показать. Для удобства функции в EXCEL разбиты по категориям матаматические финансовые статистические и т. Зная к какой категории относится функция справку о ней можно получить следующим образом: Щелкните на закладке Содержание в верхней части окна а затем последовательно пункты Создание формул и проверка книг Функции листа.
20534. Создание, дополнение и чтение файла данных 80 KB
  Создать файл данных со следующей структурой: шифр товара наименование план выпуска на каждый квартал фактический выпуск в каждом квартале. выпуск Факт. выпуск План. выпуск Факт.
20535. Обработка файла данных 23.5 KB
  Данные по машинам автобазы: номер марка план перевозок факт. Макет исходных данных номер марка план факт о 367 нр ГАЗ 105 100 л 577 ор ЗИЛ 185 185 н 705 ар КамАЗ 220 220 в 368 еу ЛИАЗ 343 340 а 859 ср МАЗ 368 368 у 364 ар УАЗ 373 373 м 290 ао КамАЗ 288 287 н 390 ал ГАЗ 100 99 Алгоритм программы Программа по разработанному алгоритму Командный файл Обработка файла данных CLEAR {Очистка экрана} SET TALK OFF {Команда запрета выполнения отдельных команд} USE Imfd...
20536. Изучение принципов микропрограммного управления 23 KB
  Владимир 2000 Цель работы: Изучение принципов построения микропрограммного устройства управления. Развитие методов параллельной обработки данных и параллельного программирования показало что сложные алгоритмы могут быть эффективно реализованы при микропрограммном управлении что обусловило применение принципов микропрограммного управления в ЭВМ высокой производительности. Микропрограммный принцип управления обеспечивает реализацию одной машинной команды путем выполнения микрокоманд записанных в постоянной памяти.
20537. КЭШ память с прямым распределением 32 KB
  Владимир 2000 Цель работы: Изучение принципа построения кэшпамяти с пря мым распределением. Введение Кэшпамять это быстродействующая память расположенная между центральным процессором и основной памятью. В больших универсальных ЭВМ основная память которых имеет емкость порядка 3264 Мбайт обычно используется кэшпамять емкость 64256 Кбайт т.
20539. Уравнение Беллмана для непрерывных процессов 92.5 KB
  Разобьем этот интервал на 2 интервала Рис Где бесконечно малая величена Запишем уравнение 3 на этих 2х отрезках Используя принцип оптимальности: 4 Обозначим через Подставив в 4 Поскольку значение от выбора управления не зависит то ее можем внести под знак минимума и тогда выражение 5 Разделим каждое слагаемое этого уровня на Перейдем к приделу при На основании теоремы о среднем значении интеграла на бесконечно малом отрезке времени Пояснение Рисунок Тогда 5а 6 полная производная этой функции. Вместо Полученное...
20540. Многокритериальные задачи теории принятия решений 31.5 KB
  Проблему решения оптимизационных задач с учетом множества показателей эффективности называют проблемой решения многокритериальных задач или проблемой векторной оптимизации. Формулировка проблемы оптимизации по векторному критерию была в первые сформулирована Вильфредо Парето 1896г. Таким образом проблема векторной оптимизации – это проблема принятия компромиссного решения. В настоящие время можно выделить 4 подхода к основной проблеме векторной оптимизации: т.