95640

ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ

Лекция

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Ключові слова: валюта валютні цінності валютна політика іноземна валюта конвертованість валюти валютне регулювання валютні обмеження міжнародні розрахунки зовнішньоекономічна діяльність експорт імпорт акредитив інкасо платіж на відкритий рахунок авансові платежі банківський переказ вексель конверсійні операції кліринг...

Украинкский

2015-09-25

200 KB

1 чел.

ЛЕКЦІЯ 13

ТЕМА 8. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ

Мета :

  1.  актуалізувати раніше вивчені знання або поняття;
  2.  ознайомитися з особливостями операцій банків з іноземною валютою.
  3.  формування у студента знань про організацію діяльності комерційного банку з іноземною валютою.

Ключові слова: 

валюта, валютні цінності, валютна політика, іноземна валюта, конвертованість валюти, валютне регулювання, валютні обмеження, міжнародні розрахунки, зовнішньоекономічна діяльність, експорт, імпорт, акредитив, інкасо, платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, вексель, конверсійні операції, , кліринг, форвардний контракт, ф 'ючерсний контракт, валютний опціон, валютний «своп».

План

  1.  Поняття валюти, валютного курсу, котирування валют.
  2.  Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій
  3.  Здійснення розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних угодах.
  4.  Фінансування експортно-імпортних угод.
  5.  Посередницькі операції комерційних банків з іноземною валютою.
  6.  Неторгівельні операції банків з валютою.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 №2121-III ; Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/B_zakon/law_BBD.pdf.
  2.  Банківські операції: підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за ред. д-ра екон. наук А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2004 — 384 с.
  3.  Васюренко О.В. Банківський менеджмент [Текст]: навч. пос. / О.В. Васюренко. − К.: Видавничий центр "Академія", 2001. − 320 с. – ISBN 658-456-782-1.
  4.  Банківська справа: навчальний посібник/ За ред.. проф.. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с. – (Серія «Банки і біржі»).
  5.  Банківський менеджмент: навч. посіб. –[ 4-тє вид., перероб. і доп.].  /           О.А.  Кириченко, І.В., В. І. Міщенка. та ін..  К.: Знання, 2005. – 832 с.
  6.  Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с.
  7.  Васюренко О. В. Банківські операції : навч. посібн. / Васюренко О. В. - К. : Знання, 2006. - 312 с.

1. Поняття валюти, валютного курсу, котирування валют.

Валюта, у широкому розумінні цього поняття, означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо). Але найбільш прийнятним є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю» валютні цінності це:

  1.  валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та с законним платіжним засобом на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.
  2.  іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються із нього, але підлягають обмінові на грошові знаки; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Валюта класифікується за кількома критеріями. Основними із них є емітентська належність валюти. За цим критерієм виділяють національну, іноземну та колективну валюту – СДР та євро.

Одним із найважливіших елементів валютної системи є конвертованість національних валют.

Повна конвертованість валюти означає вільний обмін національної валюти на інші іноземні валюти. Вона володіє повною внутрішньою і зовнішньою зворотністю, тобто однаковим джерелом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів. Сфера обміну поширюється на поточні операції, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів та закордонних інвестицій.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Наприклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших – ні, так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших – ні. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів – внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу – капітальною.

Валютне регулювання у державі, будучи нормативним, здійснюється шляхом укладення міжнародних валютних угод та виданням нормативних актів у сфері валютних відносин. Валютне регулювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації Валютних відносин і визначенні правового режиму операцій з ватютнкмн цінностями.

Правовий режим валютних відносин в Україні - це режим валютних обмежень або режим валютного регулювання та контролю. Зазначений режим є менш суворим, ніж режим державної валютної монополії та більш суворим, ніж режим вільної конвертова- ності валют, що майже не передбачає валютних обмежень.

Валютні обмеження - це система нормативних правил, що регламентують права резидентів та нерезидентів щодо проведення операцій з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством. Основним завданням цих заходів є:

  •   регулювання платіжного балансу;
  •   підтримання валютного курсу;
  •   концентрація валютних цінностей у руках держави для розв’язання поточних та стратегічних завдань.

Залежно від сфери застосування валютних обмежень відрізняються і їхні форми. Так, за поточними операціями найчастіше використовуються такі форми валютних обмежень:

  •   блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів у цій країні, обмеження їх можливостей користування цими коштами;
  •   обов’язковий продаж валютної виручки експортерів повністю або частково Національному чи уповноваженим банкам, що мають валютну ліцензію Національного банку;
  •   обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (лише за наявністю дозволу органу валютного контролю або за умови внесення попереднього депозиту в банк у національній валюті);
  •   обмеження на форвардні закупки імпортерами іноземної валюти;
  •   заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту; ,
  •   заборона оплати імпорту деяких товарів за національну валюту;
  •   заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;
  •   регулювання строків платежів за експортом та імпортом в умовах нестабільності валютних курсів;

численність валютних курсів -- диференційовані валютні курси за різними видами операцій, товарними групами та регіонами.

Валютна політика - це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно з поточними і стратегічними цілями економічної політики країни.

Девальвація - зменшення офіційного золотого вмісту грошової одиниці країни або зниження її курсу щодо відношення до валют інших країн, що здійснюється у законодавчому порядку.

Ревальвація, навпаки, полягає у збільшенні золотого вмісту грошової одиниці або підвищенні її курсу щодо відношення до валют інших країн, що здійснюється державою в офіційному порядку.

Валютна інтервенція - втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищення або зниження курсу валюти своєї країни або іноземної валюти. В тих випадках, коли країна зацікавлена в підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мега - зниження курсу національної валюти - здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

2. Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій

Порядок проведення банками операцій з іноземною валютою регламентується чинним законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю" та понад 100 нормативними актами НБУ.

Для одержання валютної ліцензії банки повинні представити НБУ такі документи:

1) заяву на одержання валютної ліцензії з економічним обґрунтуванням необхідності здійснення валютних операцій;

2) банківську ліцензію та її копію;

3) бухгалтерську звітність за основний фінансовий рік та акт останньої ревізії;

4) довідку про технічну готовність банку для здійснення таких операцій;

5) довідку про наявність кваліфікованого персоналу;

6) довідку про організацію внутрішньобанківського контролю.

Ліцензії, які надають банкам на здійснення валютних операцій, бувають декількох видів:

1) одноразові;

2) внутрішні;

3) внутрішньо розширені;

4) генеральні.

Внутрішня ліцензія дає право банкам здійснювати операції в іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку.

Внутрішньо розширена дозволяє банкам здійснювати операції на внутрішньому валютному ринку, а також встановлює кореспондентські відносини з іноземними банками, однак в обмеженій кількості (не більше 6).

Генеральна ліцензія дозволяє проводити валютні операції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Відповідно до отриманих ліцензій, банки можуть проводити такі операції в іноземній валюті:

1) ведення валютних рахунків клієнтів (поточних, депозитних, розподільчих);

2) неторговельні операції (обмін валюти через обмінні пункти, валютне обслуговування фізичних осіб тощо);

3) встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

4) операції за міжнародними торговельними розрахунками;

5) операції з торгівлі валютою на внутрішньому валютному ринку;

в) операції зі залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках;

7) проведення конверсійних операцій на міжнародних ринках;

8) інші операції.

Операції з валютними цінностями поділяють на два види:

1) поточні операції;

2) операції, пов'язані з рухом капіталу.

До поточних операцій відносять:

— перекази в Україні та з українською іноземною валютою без відстрочки платежів за експортно-імпортними операціями, а також для розрахунків, які пов'язані з кредитуванням експортно-імпортних операцій на строк не більше 180 днів;

— одержання та надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів;

— перекази в Україні та з України дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями, кредитами тощо;

— перекази неторговельного характеру, включаючи заробітну плату, пенсію тощо.

До операцій, пов'язаних з рухом капіталів, відносять:

— прямі інвестиції;

— портфельні інвестиції;

— надання та одержання фінансових кредитів на строк більше 180 днів;

— надання чи одержання відстрочки платежу на строк більше 180 днів за експортно-імпортним контрактом;

— перекази, проплата права власності на будівлі, споруди та інше майно, а також прав на нерухомість;

— інші операції.

Основою валютних операцій є валютний курс — своєрідна форма ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначає співвідношення між національною грошовою одиницею та іноземною валютою, виходячи із їх купівельної спроможності.

Розрізняють валютні курси:

1) фіксовані;

2) плаваючі.

Визначення валютних курсів називається котируванням валюти. Воно може бути прямим або зворотним.

Пряме котирування — це позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної. Наприклад, поточний курс долара США до гривні буде позначено так:

USD/ UAN = 5,3000, тобто, 5,3 грн за 1 дол. США.

Зворотне (непряме) котирування — це позначення кількості іноземної валюти за одиницю національної. Наприклад:

GBP/ USD = 1,6820,

де GBP — англійський фунт стерлінгів.

Крос-курс — співвідношення між двома валютами, виражене через третю, як правило, долар США.

На практиці використовують три основні методи визначення крос-курсів:

1) з прямим котируванням до долара (тобто долар є базою котировки для двох валют).

Наприклад: потрібно розрахувати співвідношення євро до англійського фунта стерлінга за таких умов:

USD/ GBP = 1,3100,

де USD — база котировки; GBP — валюта котировки;

USD / EURO=1,5500

EURO / GBP =0,8452

2) з прямим і зворотним котируванням до долара. У нашому випадку курси долара перемножуються;

3) зі зворотним котируванням до долара. У нашому випадку курси долара потрібно розділити.

Визначимо крос-курс англійського фунта стерлінга до євро:

GBP / USD =1,6820; EURO / USD  =1,2500

GBP / EURO =1,3456

При здійсненні банківських операцій використовують валютний арбітраж — операція купівлі валюти з одночасним її продажем.

Розрізняють валютні арбітражі:

а) часовий, який здійснюється з метою одержання прибутку від різниці у курсах валюти у часі;

б) просторовий, який ґрунтується на різницях валютних курсів на різних фінанс

Відкриття юридичними особами – резидентами, постійними представництвами, інвесторами-нерезидентами та іншими особами поточного, депозитного (вкладного) валютного рахунку

Порядок відкриття поточних, вкладних (депозитних) рахунків в іноземній валюті не відрізняється від порядку відкриття поточних рахунків у національній валюті, подається такий же пакет документів, як і для відкриття поточного рахунку в національній валюті, і він регламентується Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах (постанова № 492 Правління НБУ від 12.11.2003 р., зі змінами і доповненнями).

У разі, якщо поточний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, надання повного пакета документів не обов’язкове, а тільки подають:

заяву про відкриття рахунку в іноземній валюті;

картку із зразками підписів та відбитком печатки.

Банк із власником рахунку укладає договір банківського рахунку в іноземній валюті.

Відокремленим підрозділам підприємств поточні рахунки в іноземній валюті відкривають за згодою головного підприємства, що мають право використовувати іноземну валюту у своїх розрахунках. Для відкриття таких рахунків відокремлені підрозділи подають такі ж документи, що й при відкритті поточних рахунків у національній валюті.

Документи на відкриття цих рахунків особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів.

На поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зарахування можуть проводитися через розподільчі рахунки і безпосередньо.

З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються такі операції:

оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні;

виплата готівкою або платіжними документами працівникам на службові відрядження під час виїзду за кордон, на експлуатаційні витрати за кордоном відповідно до законодавства України.

перерахування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів – суб’єктів господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж нерезидентові товарів (робіт, послуг);

перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);

обмін на іншу іноземну валюту та інші цілі відповідно до законодавства України.

На окремі поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб – резидентів, які мають відповідні повноваження згідно із законодавством України, зараховують кошти, що підлягають переходу у власність держави (конфісковані, нічийні, прийняті митними органами на зберігання, у випадках, передбачених законодавством України, загублені або залишені в готелях, транспорті, театрах, інших громадських місцях, якщо за ними не звернувся їх власник протягом терміну, встановленого законодавством України, спадкові, подаровані державі тощо). Операції за цими рахунками здійснюються відповідно до вимог законодавства України.

Порядок відкриття кореспондентських рахунків банків
в іноземній валюті

Банки, крім відкриття та обслуговування рахунків клієнтів, здійснюють зовнішньоекономічну діяльність міжнародні розрахункові та кредитні операції, банківські валютні перекази, надають інші міжнародні банківські послуги. Ця діяльність банку має назву «бенкінг» –міжнародний банківський бізнес.

Банк здійснює зовнішньоекономічну діяльність через закордонну філію, дочірній банк або шляхом встановлення кореспондентських відносин із закордонними банками.

Для налагодження ділових контактів банк може заснувати представництво за кордоном, штат якого складається з представника, асистента і секретаря. Представники не мають права здійснювати банківську діяльність, а направляють клієнтів у філію або в головний офіс банку.

Відкриття представництва часто передує відкриттю філій. У деяких країнах відкриття філій іноземних банків заборонено, тому в них відкривають представництво банку.

Закордонний дочірній банк – іноземна компанія підконтрольна вітчизняному або спільному банкові.

Міжнародна банківська діяльність заснована на кореспондентських відносинах, які є базою для трансферту грошей (переказування та отримання переданих коштів), обміну валюти, фінансування міжнародної торгівлі. Кореспондентом є банк (або фінансова компанія), який представляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення.

Наявність широкої мережі кореспондентських рахунків надає можливість банкам:

звернутись за консультацією про торгові та правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі;

одержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;

рекомендувати партнера як адресата-резидента;

рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;

включити банк-кореспондент як посередника у проведенні угод за інкасо або акредитива та ін.

Кореспондентські відносини дозволяють надавати якісні послуги клієнтам банку щодо здійснення безпечних операцій: проведення розрахункових і комерційних операцій, надання гарантій і т. д.

Для відкриття рахунку банк-кореспондент подає такі документи:

дозвіл територіального управління Національного банку на встановлення прямих кореспондентських відносин;

заяву на відкриття рахунку;

нотаріально завірені копії статуту та банківської ліцензії;

картку із зразками підписів та відбитком печатки;

баланс і довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.

Операції за кореспондентськими рахунками банків можуть виконуватися в межах наявних коштів; за взаємною домовленістю можливий овердрафт.

Після цього відбувається обмін контрольними документами.

Контрольні документи – документи, подані банками один одному з метою запобігання можливості втрат у результаті зловживанням їхнім ім’ям.

До них належить:

річний звіт / баланс;

список підписів уповноважених осіб;

угода щодо використання кодового ключа кодів SWIFT (кодів, що гарантують істинність).

список банків-кореспондентів в інших країнах;

копію ліцензії (письмового дозволу) центрального банку, якщо вона є, або принаймні довідку про те, що вона видана із зазначенням її номера (залежно від законодавства держави).

Рекомендований додатковий перелік документів:

список філій у країні з їхніми адресами;

ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб банку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань;

додаткові інформаційні публікації про банк із загальних питань.

Наприкінці банки-кореспонденти мають дійти згоди про те, чиї контрольні ключі використовуватимуться при кодуванні важливих повідомлень у майбутньому.

3. Здійснення розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних угодах.

Згідно з чинним законодавством міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг, іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами виконуються банками, як правило, у вільно конвертованій валюті.

Уповноважені банки здійснюють міжнародні розрахунки у формах документарного акредитива, банківського переказу та інших. Можливість використання тих або інших форм розрахунків може визначатися міждержавними угодами, встановлюватися в міжбанківських кореспондентських угодах з іноземними банками. Залежно від стану платіжного балансу України НБУ може коригувати форми розрахунків з окремими країнами. Вибір конкретної іноземної валюти і форми розрахунків визначаються за погодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.

Зовнішньоекономічний контракт - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором країни, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

До умов, які повинні бути передбачені в контракті, належать, зокрема:

  •  умови поставки товарів відповідно до міжнародних правил;
  •  ціна та загальна вартість контракту (визначаються ціна одиниці виміру товару і загальна вартість товарів за контрактом та валюта платежу).

Валюта ціни - це валюта, в якій встановлюється ціна контракту, а валюта платежу - це валюта, в якій здійснюється платіж. Валюта ціни не обов'язково повинна збігатись з валютою платежу. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переведення однієї валюти в іншу.

Встановлення валютних курсів називається котируванням валюти. Воно буває двох видів:

  •  пряме (визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної);
  •  непряме (зворотнє) (визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти).

Співвідношення між двома валютами, яке випливає з курсів цих валют до третьої валюти, називається крос-курс;

умови платежів, тобто спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

Здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України від 23.09.94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Існують такі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:

1. Банківський переказ - це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспондента.

Операції із переказування іноземної валюти регламентуються Правилами здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, затвердженими постановою № 486 Правління НБУ від 14.10.2004 р. (із змінами і доповненнями).

Перекази іноземної валюти та їх виплата можуть здійснюватися як з поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті, так і без їх відкриття.

Якщо переказ здійснюється з поточного рахунку, фізична особа (резидент та нерезидент) подає працівникові банку такі документи:

платіжне доручення в іноземній валюті;

документ, що ідентифікує особу (паспорт або документ, що його замінює);

документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб підстав для здійснення переказу за межі України. Документи, що складені іноземною мовою, мають бути перекладені на українську мову. Переклад засвідчується нотаріально. Офіційні документи, складені і засвідчені на території іноземних держав, підлягають консульській легалізації відповідно до законодавства.

Якщо переказ здійснюється без відкриття поточного рахунку, клієнт подає:

заяву на переказ готівки;

документ, що ідентифікує особу;

документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб-резидентів підстав для здійснення переказу;

документи, що підтверджують джерела походження іноземної валюти у фізичних осіб-нерезидентів;

митну декларацію на ввезення готівкової іноземної валюти в Україну;

документ банку (установи) про видачу готівкової іноземної валюти з власного поточного (депозитного) рахунку, відкритого в банку (установі) України (заява на видавання готівки);

документ банку (установи) про видачу готівкової іноземної валюти чеком (заява на видавання готівки).

Відповідальний працівник банку на оригіналах відповідних підтверджувальних документів робить позначку про перерахування коштів за межі України.

Сьогодні більшість міжнародних міжбанківських платежів здійснюються через Всесвітню систему міжбанківських фінансових телекомунікацій - SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications). Мережа СВІФТ складається із двох поєднаних один з одним центрів управління в Амстердамі і Калпспері (США) з численними системами комп ’ютерів для управління мережею і передання даних. Із цими центрами управління поєднані національні концентратори в окремих країнах-учасницях.

Головніша сферами діяльності системи СВІФТс:

  •   платежі - системи для виконання банківських інструкцій, інструкцій клієнта, повідомлень, заяв, клірингу і розрахунків;
  •   цінні папери - системи для підіримки торговельних підтверджень, клірингу, розрахунків і процедури зберігання;

- іноземна валюта і грошові ринки — системи для підтримки повідомлень, підтвердження, відповідностей, двосторонніх і багатосторонніх відносин.

2. Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит, при цьому в експортера немає гарантій одержання платежу від імпортера. Тому такі розрахунки застосовуються тоді, коли існують регулярні і стабільні ділові відносини між покупцем і виробником (наприклад, асоційованими членами транснаціональних корпорацій) і немає законодавчих обмежень.

Розрахунки по відкритому рахунку передбачають, що експортер відвантажує на адресу покупця товар, надсилає йому відповідні документи та записує суму у дебет рахунку покупця. Цей рахунок відкривається не в банку, а ведеться підприємством-постачальником. Імпортер повинен оплатити одержані товари протягом заздалегідь обумовленого строку, причому він розпоряджається товарами на свій розсуд.

Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер та імпортер роблять компенсуючі проведення. Ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу.

Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаро- розпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв’язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на експортера. Третя особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів.

Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами. При регулярних поставках сторони можуть домовитись, що розрахунки між ними здійснюватимуться не за кожною окремою партією товару, а у відповідні терміни - зазвичай в кінці місяця або кварталу.

Платіж на відкритий рахунок - найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає жодних гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в обумовлений строк.

Розрахунки за допомогою відкритого рахунку доцільно використовувати, якщо:

  •   між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі і довгострокові ділові стосунки;
  •  торгівля між країнами вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування.

3. Інкасо означає операції, здійснювані банками на підставі одержаних інструкцій з документами з метою:

одержання акцепту або платежу залежно від угоди;

видачі комерційних документів проти акцепту або проти платежу;

видачі документів на інших умовах.

Інкасо - це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів суму коштів, що йому належить,, від платника (імпортера) за відвантажені йому товари чи надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експоріера у себе в банку.

Розрізняють два види інкасо - чисте і документарне. Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, які не супровод жуються комерційними документами. Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

У зовнішньоекономічній діяльності в основному використовують документарне інкасо, бо воно краще захищає інтереси постачальника. Постачальник має бути впевнений, що комерційні документи потраплять до покупця лише після оплати продукції.

При інкасовій формі розрахунків, як правило, беруть участь чотири сторони:

  •   експортер (продавець, довіритель) - сторона, що виставляє документи на інкасо;
  •   банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає операцію щодо інкасування;
  •   інкасуючий банк, яким може бути будь-який банк, що бере участь у виконанні інкасового доручення, за винятком банку- ремітента. Цей банк подає документи платнику;
  •   імпортер (покупець, платник) — сторона, що здійснює платіж або акцепт за отриманий товар.

4. Акредитив являє собою угоду, відмежовану від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися.

Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, які розроблені Міжнародною Торговою Палатою і затверджені в 1993 р. Ці Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, згідно з якою банк, що діє на прохання та на підставі інструкції свого клієнта, повинен зробити платіж третій особі або за наказом клієнта сплатити чи акцептувати, чи негоціювати (тобто купити чи взяти на облік) тратти проти передбачених документів, якщо було додержано всіх умов акредитива.

5. Аванс. Найбільш вигідною формою міжнародних розрахунків для експортера є авансові платежі. Аванс - це грошова сума або майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов’язань за контрактом. Аванс може бути в грошовій або в товарній формах. Товарна форма авансу передбачає передання імпортером експортеру сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для виготовлення замовленого обладнання. Грошова форма авансу передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання контракту. Авансові платежі використовуються, якщо:

  •   продавець не впевнений у платоспроможності покупця;
  •   економічна і політична ситуація у країні покупця нестабільна;
  •  при поставці дорогого обладнання, яке виготовлене за індивідуальним замовленням;
  •   при поставках рідкісних дефіцитних товарів;
  •   у разі досить тривалих строків дії контракту.

Аванс може надаватися як у розмірі повної вартості контракту (замовлення), так і у вигляді частки, відповідного відсотка від неї. Для експортера найвигіднішим є авансовий платіж на загальну суму контракту або попередня оплата. У цьому разі експортер достатньо захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться або буде неспроможним заплатити за товар, який йому вже відвантажений.

Авансовий платіж у розмірі загальної вартості контракту використовується, коли:

  •   валютне законодавство й органи валютного контролю країни покупця допускають авансові платежі у розмірі 100% вартості контракту;
  •   відсутні державні обмеження або заборона на імпорт/ експорт товарів;
  •   імпортер має вдосталь ліквідних ресурсів для здійснення авансового платежу;
  •   ціна товарів, що купуються за допомогою авансової форми розрахунків, відносно невелика в загальному обороті коштів імпортера.

Недоліком авансової форми розрахунків є комплексний ризик імпортера, який полягає у такому:

  •   експортер може не поставити товар або поставити несвоєчасно, невідповідної якості або неправильної специфікації;
  •   експортер може не дотримуватись асортименту товару, умов транспортування, пакування;
  •   імпортер може втратити аванс та матеріальну компенсацію

4. Фінансування експортно-імпортних угод

Комерційні банки надають своїм клієнтам ряд кредитів і послуг кредитного характеру на проведення операцій, пов'язаних з експортом та імпортом продукції.

Банківське кредитування здійснюється у таких формах:

  •  акцепт векселів;
  •  видача гарантій;
  •  облік векселів;
  •  підтвердження акредитивів;
  •  кредитування по відкритому рахунку;
  •  видача позички в іноземній валюті під контракт і під заставу.

Підтвердження акредитива застосовується як форма кредитування імпортера і виражається в тому, що банк, який обслуговує імпортера, повинен: або перевести в банк експортера на свій коррахунок суму коштів, зазначену в акредитиві; або якщо на цьому рахунку достатньо коштів для виконання акредитива, послати повідомлення оплатити акредитив зі свого коррахунку без додаткового переказу грошей.

Підтвердження акредитива може проводити і банк експортера, але при цьому збільшуються витрати імпортера при розрахунках акредитивами.

Кредитування по відкритому рахунку як форма кредитування експортно-імпортних операцій може надаватися як у розрізі міжбанківських, так і міжурядових відносин.

У міжбанківських відносинах такий рахунок відкривається в комерційному банку, що обслуговує експортера. По цьому рахунку встановлюється ліміт кредитування або кредитна лінія, в межах яких здійснюються платежі експортеру. На цей же рахунок надходять платежі від імпортера. Дозволяється наявність дебетового сальдо по відкритому рахунку в межах ліміту і протягом певного періоду. При використанні ліміту оплата експортно-імпортних операцій не проводиться (подібно до контокорентного рахунку).

Кредит під контракт на виробництво продукції для експорту видається і погашається у валюті.

Умови надання кредиту:

  •  наявність гарантії вітчизняного банку або гарантії зарубіжного ділового партнера;
  •  наявність забезпечення. Як забезпечення по кредитах в іноземній валюті банк може приймати акредитиви або платіжні гарантії, виставлені іноземними банками-кореспондентами на користь позичальника чи його гаранта.

Кредити видаються на звичайних комерційних умовах, однак з урахуванням валютного курсу, що складається на валютному ринку по вільно конвертованій валюті (ставку по іноземній валюті встановлюють поквартально).

Джерело погашення кредиту - виручка в іноземній валюті.

Для отримання кредиту позичальник подає до банку заяву, в якій зазначається така інформація:

  •  мета, сума, термін кредиту;
  •  найменування і кількість товару, що купують, його вартість, країна придбання і валюта платежу (валюта, в якій товар оплачується), валюта ціни (валюта, в якій товар оцінюється);
  •  економічне обгрунтування кредиту;
  •  джерела погашення кредиту в іноземній валюті.

До заяви додаються:

  •  гарантійний лист банку чи іноземного партнера;
  •  техніко-економічне обгрунтування кредиту, включаючи кошторис витрат по кредитованому проекту і розрахунок окупності кредитованих витрат;
  •  графік поставки імпортного товару;
  •  розрахунок строків погашення кредиту і сплати процентів.

Після розгляду документів укладається кредитний договір. Позичальник подає банку строкові зобов'язання, в яких обумовлюються суми і строки погашення кредиту.

З позичкового рахунку оплачуються доручення клієнтів на проведення розрахунків з іноземними партнерами.

Нарахування процентів починається з моменту виникнення позичкової заборгованості.

Заходи впливу за несвоєчасну сплату процентів:

  •  припинення подальшого кредитування в іноземній валюті;
  •  дострокове погашення кредиту;
  •  збільшення розміру плати за кредит;
  •  блокування валютного рахунку позичальника і гаранта.

У процесі кредитування клієнтів в іноземній валюті особлива увага приділяється техніко-економічному обгрунтуванню. Кредитування під заставу. Заставою можуть виступати грошові вимоги до покупців в іноземній валюті і сама іноземна валюта, яка є у позичальника.

5. Посередницькі операції комерційних банків з іноземною валютою. Конверсійні операції банків

Під іноземною валютою розуміється як власне іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної держав, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземки валюті або монетарних металах.

Під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, та операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на територію України або за її межі валютних цінностей.

Під торгівлею валютою розуміють купівлю-продаж іноземної валюти за національну або інші конвертовані валюти.

Купівля та продаж іноземної валюти здійснюється на валютному ринку. При цьому тут складається така система взаємовідносин:

  •  між комерційними банками та їх клієнтами у даній країні;
  •  між комерційними банками однієї і тієї ж країни;
  •  між комерційними банками різних країн;
  •  між комерційними та центральними емісійними банками;
  •  між центральними емісійними банками.

У першій ланці з цих сфер валютного ринку ведеться роздрібна торгівля іноземною валютою, а в решті - оптова торгівля. Торгівля валютою може здійснюватись комерційними банками на комісійних засадах або за власний рахунок.

Валюти розрізняють за двома ознаками:

1. Конвертованістю:

  •  вільно конвертована;
  •  неконвертована.

2. Строковістю:

касова, або операція спот, при якій розрахунки між продавцем і покупцем валюти здійснюються не пізніше, ніж на другий робочий день після укладення угоди;

Строкова, або форвардна угода, що передбачає розрахунок між продавцем та покупцем валюти не раніше, ніж через два робочі дні після її укладення за курсом, зафіксованим в угоді.

І касовою і строковою угодою передбачається фіксація певного валютного курсу в момент її укладення. Касові угоди укладаються за поточним ринковим курсом - так званим спот-курсом валюти, а тому часто й сам ринок таких контрактів називають спотовим. Валютний курс, за яким здійснюються контракти на ринку строкових угод, називається форвардним курсом, а ринок відповідно - форвардним.

Більш складним різновидом форвардної угоди є угода своп, що укладається між банками і дозволяє їм тримати свою валютну позицію закритою, тим самим запобігаючи ризику зміни курсу валюти. Валютні операції своп полягають в одночасному проведенні двох протилежних за змістом операцій: купівлі (продажу) валютних коштів на умовах спот та продажу (купівлі) на умовах форвард. Якщо продаж валюти проводиться на спотовому ринку і одночасно укладається угода про купівлю тієї саиої валюти на форвардному ринку, то це валютна операція своп, що має назву репорт. Якщо ж ідеться про купівлю валюти на умовах спот у поєднанні з одночасним продажем на форварді, то відповідну операцію називають депорт.

Валютна позиція банку - це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті. Різниця між сумою активів у іноземній валюті і пасивів у тій самій валюті називається експозицією щодо даної валюти. Експозиція визначає розмір валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованості активів і пасивів в іноземній валюті. Чим більший розмір експозиції, тим більший валютний ризик існує в банку, і навпаки.

Валютна позиція банку буває закритою і відкритою. Валютна позиція називається закритою, якщо сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті, а відкритою, - якщо сума активів та позабалансових вимог не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов'язань.

Валютна позиція відкрита довга - це коли сума активів і позабалансових вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов'язань. Якщо відбувається навпаки, то відкрита валютна позиція називається короткою.

Валютна позиція банку визначається щоденно і окремо стосовно кожної іноземної валюти. Нормативне значення нормативу валютної позиції   Н13 не може перевищувати 30%.

Обрахування загальної величини відкритої валютної позиції проводиться таким чином:

  •  визначається відкрита валютна позиція за кожною іноземною валютою як різниця між сумою активів за балансовими та позабалансовими рахунками та сумою пасивів за балансовими та позабалансовими рахунками. При цьому довга відкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус;
  •  довгі і короткі відкриті валютні позиції за кожною іноземною валютою переводяться в гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ;
  •  загальна величина відкритої валютної позиції банку дорівнює сумі абсолютних величин довгої та короткої відкритої валютної позиції банку у гривневому еквіваленті за кожною іноземною валютою.

Збалансованість активів і пасивів у іноземній валюті є одним із методів управління валютним ризиком. Зайнявши певну валютну позицію, можна отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу, оскільки:

довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу.

Розмір прибутків і збитків залежить від розміру експозиції та змін у валютних курсах.

Управління валютною позицією банку може здійснюватися на основі структурного балансування активів та зобов’язань в іноземній валюті за строками і сумами, тобто методами натурального (природного) хеджування. До них відносяться: структурне балансування валютних потоків; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання), дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті тощо.

Обмеження величини валютної позиції також може бути досягнене методами штучного хеджування, які базуються на проведенні позабалансових операцій, таких як строкові валютні угоди, форвардні валютні контракти, валютні ф’ючерси, валютні опціони та валютні своп-контракти.

Комерційні банки відіграють головну роль на валютних ринках, оскільки вони:

купують і продають іноземну валюту, що сприяє безперебійності розрахунків по міжнародних угодах;

допомагають учасникам зовнішньоекономічної діяльності уникати чи зводити до мінімуму експозицію до іноземної валюти. Це ситуація, при якій експортер або імпортер піддаються впливу валютного ризику, тобто невизначеності фінансових результатів угоди.

Це досягається завдяки таким заходам:

  1.  Введенню банківського рахунку в іноземній валюті.
  2.  Наданню позички в іноземній валюті.
  3.  Укладанню форвардних валютних угод. При цьому банк дає згоду продати або купити певну кількість іноземної валюти по фіксованому обмінному курсу для поставки її в майбутньому.

Експортери та імпортери можуть уникнути своєї експозиції до іноземної валюти шляхом фіксації зі своїм банком обмінного курсу наступних валютних надходжень або платежів.

Суми контрактів та тривалість форвардного періоду можуть довільними і визначаються в угоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам.

Для європейських умов, коли котирування показує кількість валюти за один долар США, короткотерміновий (до року) форвардний курс можна розрахувати за формулою:

де: ФКВІД- форвардний курс валюти до долара США;

СКВІД - спот-курс валюти до долара США;

КВ - річна відсоткова ставка за даною валютою;

КД - річна відсоткова ставка за доларом США;

n - форвардний період у днях;

Т - максимальна кількість днів у році за умовами договору.

Для розрахунку довготермінових форвардних курсів використовується формула:

де: ФКВІД - форвардний курс валюти до долара США;

СКВІД - спот-курс валюти до долара США;

КВ - річна відсоткова ставка за даною валютою;

КД - річна відсоткова ставка за доларом США;

n - кількість років;

Необхідно проаналізувати дохідність та рівень ризику кожного з напрямків вкладення коштів, а також переваги та недоліки укладання форвардного валютного контракту.

4. Укладанню валютних опціонів. Вони дають власникам право (але не зобов'язання) купувати чи продавати в майбутньому визначену кількість іноземної валюти по фіксованому курсу обміну. Існує два типи валютних опціонів - опціони покупця і опціони продавця. Опціон покупця дає право купувати, опціон продавця дає право продавати.

Призначення валютних опціонів полягає в захисті власника від несприятливих коливань валютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився у сприятливому для власника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов’язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструменту страхування валютних ризиків обмежується розміром опціонної премії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону.

Для проведення розрахунків за опціонною угодою відводять 2 робочі дні. Тому валютний опціон має бути пред’явлений до виконання його власником не пізніше як за 2 робочі дні до дати розрахунків за умови прийняття рішення про його виконання.

Використання валютних опціонів фірмами для страхування валютних ризиків доцільне у таких випадках:

коли час та сума валютних надходжень і платежів точно не визначені, а отже, застосування форвардів та ф’ючерсів неможливе;

при захисті експортних або імпортних товарів, які чутливі до зміни цін, виражених у конкретній валюті;

при публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;

для підтримки комерційної пропозиції на укладання контрактів із зарубіжним партнером, які оцінюються в іноземній валюті.

Для банків основними напрямками використання валютних опціонів є страхування відкритої валютної позиції та захист інвестиційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті.

Конверсійні операції (Forex Exchange Operations) - це угоди між учасниками валютного ринку щодо обміну грошових сум, номінованих у валюті однієї країни, на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату.

Конверсійні операції поділяються на:

  •   операції з негайною поставкою валюти або поточні конверсійні операції;
  •   термінові валютні конверсійні операції;
  •   угоди swap (своп).

Своєю чергою, операції з негайною поставкою можуть поділятися на операції з датою валютування сьогодні (today або скорочено tod), завтра (tomorrow або скорочено torn) і датою валютування через два робочі банківські дні - операції на умовах спот (spot).

Дата валютування — це дата виконання умов угоди, тобто фізичного переміщення коштів.

Термінові валютні операції поділяються на форварди, ф’ю- черси, огіціони.

Поточні конверсійні операції проводяться відповідно до обмінного поточного валютного курсу. Наприклад, поточний курс долара США до української гривні буде позначено так: USD/UAIT-=8,11. У цьому виразі валюта, проставлена в чисельнику, є базовою (база котирування), в знаменнику - котированою (валюта котирування). Валютний курс у вигляді відповідної цифрової суми позначає кількість котированої валюти за одиницю базової ваиоти (тобто 8,11 гривні за 1 долар CIJJА). Останні дві цифри у позначенні валютного курсу називаються «пігісами» або «процентними пунктами». 100 пунктів становлять базове число - «фігуру». Так, зміна курсу долара до гривні з 8,11 до 8,15 буде означати його підвищення на 4 «пункти», а зміна курсу з 8,11 до 7,11 - падіння курсу долара на 1 «фігуру».

На практиці застосовуються два види котирування поточного обмінного вачіотного курсу - пряме і непряме. Пряме котирування - це позначення кількості національної вачюти за одиницю іноземної. Пряме котирування валютних курсів із використанням долара США як базової валюти застосовується у більшості країн світу, в тому числі в Україні. Непряме котирування - це позначення кількості іноземної валюти за одиницю національної. Непряме котирування с зворотним щодо прямого котирування.

  1.  Неторговельні операції банків в іноземній валюті:

1. Обмінні та конверсійні операції з іноземною валютою в обмінних пунктах

До валютно-обмінних операцій з іноземного валютою належать:

купівля у фізичних осіб – резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж чеків за готівкові гривні;

конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

2. Касові операції в іноземній валюті в уповноважених банках

Здійснення готівкових операцій з іноземною валютою організовано в уповноважених банках за тією ж схемою, що і здійснення касових операцій із національною валютою.

Уповноважені банки через свої валютні каси здійснюють такі операції:

для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон резидентами – юридичними особами і фізичними особами – підприємцями та іноземними представництвами;

для забезпечення експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, юридичними особами – резидентами та іноземними представництвами і морськими агентами з метою виконання зобов’язань перед нерезидентами;

для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом, для здійснення своєї статутної діяльності представництвом Бюро міжнародної організації з міграції, у тому числі для покриття витрат, пов’язаних із забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину;

для виплат фізичним особам – резидентам за передані права інтелектуальної власності за кордоном;

для виплат фізичним особам – резидентам, які уклали контракт (договір) з юридичною особою – нерезидентом про їх працевлаштування за межами України, для оплати витрат, пов’язаних із проїздом територією іноземної держави.

Усі операції оформляються на підставі заяви на видавання готівки, доручення уповноваженому представникові на отримання іноземної валюти в касі уповноваженого банку та листа-розрахунку і підтверджувальних документів, у яких обов’язково мають бути зазначені повна назва платника, повна назва бенефіціара, валюта і сума платежу.

3. Перекази іноземної валюти

Операції із переказування іноземної валюти регламентуються Правилами здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, затвердженими постановою № 486 Правління НБУ від 14.10.2004 р. (із змінами і доповненнями).

Перекази іноземної валюти та їх виплата можуть здійснюватися як з поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті, так і без їх відкриття.

Якщо переказ здійснюється з поточного рахунку, фізична особа (резидент та нерезидент) подає працівникові банку такі документи:

платіжне доручення в іноземній валюті;

документ, що ідентифікує особу (паспорт або документ, що його замінює);

документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб підстав для здійснення переказу за межі України. Документи, що складені іноземною мовою, мають бути перекладені на українську мову. Переклад засвідчується нотаріально. Офіційні документи, складені і засвідчені на території іноземних держав, підлягають консульській легалізації відповідно до законодавства.

Якщо переказ здійснюється без відкриття поточного рахунку, клієнт подає:

заяву на переказ готівки;

документ, що ідентифікує особу;

документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб-резидентів підстав для здійснення переказу;

документи, що підтверджують джерела походження іноземної валюти у фізичних осіб-нерезидентів;

митну декларацію на ввезення готівкової іноземної валюти в Україну;

документ банку (установи) про видачу готівкової іноземної валюти з власного поточного (депозитного) рахунку, відкритого в банку (установі) України (заява на видавання готівки);

документ банку (установи) про видачу готівкової іноземної валюти чеком (заява на видавання готівки).

Відповідальний працівник банку на оригіналах відповідних підтверджувальних документів робить позначку про перерахування коштів за межі України.

PAGE  2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52436. We wish you a Merry Christmas and a Happy New Year! 374 KB
  Wht pretty little mitten Does nybody live here Ніхто не відповідає. Wht pretty little mitten Does nybody live here Mouse. Come nd live here with me. Wht pretty little mitten Does nybody live here Mouse.
52437. Marry Christmas 61.5 KB
  МАКІЇВКА 2011 Mrry Christms The wrmest Christms greetings Especilly for you To hope you hve hppy time Tht lsts ll New Yer through Christms is on the 25 th of December. Trditionlly Christms festivities lsted 12 dys. Ply snowblls nd dnce He hs crrot for his nose Round the Christms tree He hs funny ht.
52438. CHRISTMAS COMES BUT ONCE A YEAR 44 KB
  Celebrte holidys hve prties enjoy fun on the snow Decorte fire tree get presents Mke fireworks visit reltives go to church So tody our lesson will be dedicted to the coming holidy Christms. I’d like to introduce the epigrph of the lesson: Its Christms time Songs tht rhyme...
52439. Christmas In English-Speaking Countries 57 KB
  Equipment: tperecorder music of the songs posters Christms decortions sheets of pper crds with the poem Techer: Good morning. Tody we’ll spek bout Christms in Englishspeking countries. First prt is the presenttion of Christms you’ve prepred.
52440. Сім чудес України 682.5 KB
  2010 рік Мета: розширити знання учнів про Україну як державу в якій ми живемо; ознайомити дітей з історично відомими місцями України; формувати і розвивати патріотичні почуття учнів любов та повагу до рідної землі; виховувати почуття громадянськості й гордості за свою Батьківщину за історичне минуле українського народу; розвивати пізнавальний інтерес до минулого і сьогодення.Симоненко ; на мультимедійному екрані фотозображення семи чудес України і напис Сім чудес України . Раді вітати вас на виховному заході Сім чудес України .Усок виконує...
52441. Мій Чугуїв – мій рідний край. Віртуальна подорож 62 KB
  Ми вирушаємо Звучить мелодія пісні На нашій Україні Учень: На Слобожанском вольном крае Где встарь шумели ковыли Тяжёлый колос наливая Пшеница гнётся до земли. Ось що розповідають про ті часи 1 – й учень...
52442. Cities. Towns. Villages. Sightseeings 32 KB
  Завдання: 1 контроль навичок аудіювання читання письма та усного мовлення; 2 навчити учнів використовувати набуті знання вміння та навички в писемній та усній мові; 3 виховувати в учнів інтерес до цікавих визначних місць світу. Основна частина уроку: Контроль навичок письма і засвоєння тематичної лексики: Now children we’ll check up your knowledge of themticl vocbulry. Dicttion trnsltion: напрямок територія мальовничий архітектура визначний краєвид маршрут навколишній довідкове бюро річкова гавань nd now 2 numbers turn...
52443. Подорож. Опис міста. Подорож по місту 42.5 KB
  Children, when people want travel they need a lot of information: they way of traveling, the things they have to take with them, some information about country they want to go to. That’s why we shall speak about it.