95685

Праця молоді

Курсовая

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні Основні положення щодо працевлаштування молоді, відповідно до Закону Про зайнятість населення Особливості працевлаштування та організації роботи молоді відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП) Особливості працевлаштування випускників вищих навчальних закладів...

Украинкский

2015-09-28

163 KB

3 чел.


34

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Володимир-Волинський агротехнічний коледж

Курсова робота

З дисципліни «Трудове право»

На тему:

«Праця молоді»

Виконав

Студент групи П-31

Новаковський В.О.

Савюк І.В.

Перевірив викладач

Володимир-Волинський

2015

Міністерство освіти і науки України

Володимир-Волинський агротехнічний коледж

«Затверджую»

Зав. відділення «Правознавство»

_____________________________

«_____»_______________2015р.

ЗАВДАННЯ

На курсову роботу з дисципліни

«Трудове право»

Студент(ка)_____________________________________курсу______________групи

________________________________________________________________________________

               (прізвище, ім’я, по-батькові)

Тема роботи_____________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Затверджено рішенням циклової комісії протокол №                  від__________________2015р.

Зміст курсової роботи (перелік питань, що їх належить розробити)_______________________

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Дата видачі завдання

________________________________________________________________________________

Керівник курсової роботи                                                        ______________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові)

Зміст

[1] Вступ

[2]
1.  Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні

[2.1] 1.1 Основні положення щодо працевлаштування молоді, відповідно до Закону „Про зайнятість населення”

[2.2] 1.2 Особливості працевлаштування та організації роботи молоді відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП)

[2.3] 1.3 Особливості працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням

[3]

[4] 2. Приоритетні заходи, спрямовані на вдосконалення механізму працевлаштування  молоді

[4.1] 2.1 Перспективні заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді

[4.2] 2.2 Заходи, спрямовані на підтримку молодіжного підприємництва

[5]
Висновки

[6]
Література

Вступ

Тема даної курсової роботи: „Праця молоді”.

Мета написання роботи полягає з особливостями правового регулювання працевлаштування молоді в Україні.

Основними завданнями  при написанні  роботи стали:

  •  підбір та аналіз нормативних та літературних джерел, присвячених проблемам працевлаштування молоді;
  •  узагальнення отриманих даних;
  •  оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що перехід України до ринкової економіки зумовлює глибокі зміни у характері суспільно-трудових відносин, які потребують адекватного правового регулювання. А чинне нині трудове законодавство, яке в своїй основі представлене ще радянським Кодексом законів про працю, не завжди в змозі забезпечити належний рівень регулювання трудових відносин, що в підсумку відбивається на рівні гарантій трудових прав працівників, зокрема молоді.

В роботі я намагаюсь розкрити наступні питання:

  •  Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні: основні положення щодо працевлаштування молоді, відповідно до Закону „Про зайнятість населення”; особливості працевлаштування та організації роботи молоді відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП); особливості працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням
  •  Приоритетні заходи, спрямовані на вдосконалення механізму працевлаштування  молоді: перспективні заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді; заходи, спрямовані на підтримку молодіжного підприємництва.

При написанні роботи мною були використані: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закони України та інші нормативні акти, підручники, статті, монографії вітчизняних і зарубіжних фахівців з трудового права.


1.  Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні

1.1 Основні положення щодо працевлаштування молоді, відповідно до Закону „Про зайнятість населення”

Основними нормативними документами, які регламентують питання працевлаштування молоді в Україні є:

  •  Конституція України;
  •  Кодекс законів про працю України;
  •  Закон України „Про зайнятість населення”  від  1 березня 1991 року   N 803-XII  в редакції Закону N  662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
  •  Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року N 2998-XIIв редакції  Закону N  581-IV  від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.158Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді” від 6 жовтня 1999 року N 1285/99;
  •  Постанова Верховної Ради „Про рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Соціальне становлення молоді як один із головних чинників підвищення добробуту народу"” від 13 липня 2000 року N 1873-III;
  •  Постанова Верховної Ради України „Про інформацію Кабінету Міністрів України "Про забезпечення працевлаштування молоді, зокрема  випускників шкіл, вузів та інших навчальних закладів" від 16 липня 1997 року N 463/97-ВР;
  •  Постанова Кабінету Міністрів України  „Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких  здійснювалась за державним замовленням” від 22 серпня 1996 р. N 992;
  •  Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні” від 1 листопада 1999 р. № 2028;
  •  Декларація Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні від 15 грудня 1992 року N 2859-XII в редакції Закону N 655-XIV  від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.220;
  •  Щодо правил в'їзду та порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволів на працевлаштування в Україні.// Лист Мінпраці України від 18.08.2000 р. №ДУ-14-2123;
  •  тощо.

Закон України „Про зайнятість населення” визначає правові, економічні та  організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до статті 8 Закону України „Про зайнятість населення” громадяни мають  право  на  працевлаштування  і  вибір  місця роботи шляхом звернення до  підприємства,  установи,  організації, індивідуального  селянського  (фермерського)  господарства  і   до іншого роботодавця або при безплатному сприянні  державної  служби зайнятості.

Іноземці  та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до  угоди  про  розподіл  продукції,  які  прибули  в  Україну  на визначений  термін,  одержують право на трудову діяльність лише за наявності  в  них  дозволу на працевлаштування, виданого державною службою  зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором  у  межах  і  за  посадами (спеціальністю), визначеними угодою  про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на   працевлаштування.  

У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби  зайнятості  України  з  підприємств, установ  і  організацій,  незалежно  від форм власності,  державна служба  зайнятості  стягує   штраф   за   кожну   таку   особу   у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму     доходів громадян. Ці кошти  спрямовуються  до  державного  фонду  сприяння зайнятості населення.

Порядок і умови  укладення  трудового  договору  визначаються законодавством України про працю.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про зайнятість населення” держава   забезпечує   надання  додаткових  гарантій  щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують  соціального  захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі: молоді,  яка закінчила або припинила навчання  у  середніх загальноосвітніх  школах,  професійно-технічних  закладах  освіти, звільнилася   зі   строкової   військової    або    альтернативної (невійськової)  служби і якій надається перше робоче місце,  дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків,  а також особам, яким  виповнилося  п'ятнадцять  років  і  які  за згодою одного із батьків або особи,  яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Для  працевлаштування  зазначених  категорій  громадян  місцеві  державні  адміністрації,   виконавчі органи  відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах  і  організаціях,  незалежно  від  форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць  за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У разі   скорочення   чисельності   або   штату   працівників підприємств,   установ  і  організацій  у  розмірі,  що  перевищує встановлену  квоту,  місцеві  державні  адміністрації,   виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.

У разі відмови у  прийомі  на  роботу  зазначених  категорій  громадян у межах установленої броні  з  підприємств,  установ  і  організацій  державна   служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного  мінімуму  доходів  громадян.  Одержані кошти  спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися  для  фінансування витрат  підприємств,  установ і організацій,  які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.

З метою  сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян   у   праці   Кабінетом  Міністрів  України  і  місцевими державними   адміністраціями,  органами  місцевого  самоврядування розробляються  річні  та  довгострокові  державна  і територіальні програми зайнятості населення.

Державна  і  територіальні  програми зайнятості населення спрямовані на:

а) сприяння розвиткові на структурній  перебудові  економіки, створенню умов для направлення вивільнюваних працівників  у  першу чергу на рентабельні виробництва і в пріоритетні галузі  народного господарства;

б) запобігання розвиткові безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

в) поліпшення системи відтворення робочої сили у поєднанні  з розвитком  робочих  місць,  професійної  орієнтації,   підготовки, перепідготовки  і  підвищення  кваліфікації  населення,  ефективне використання трудових ресурсів;

г) захист безробітних та їх сімей  від  негативних  наслідків безробіття та забезпечення  зайнятості  громадян,  які  потребують соціального захисту і нездатні на  рівних  умовах  конкурувати  на ринку праці;

д)    формування   матеріальної,   кадрової,   інформаційної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

е) заходи  сприяння  зайнятості  населення,  яке  проживає  в сільській місцевості.

Для реалізації державної  політики  зайнятості  населення, професійної     орієнтації,     підготовки    і    перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки  тимчасово  не  працюючих громадян  у порядку,  що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється   державна   служба   зайнятості,    діяльність   якої здійснюється під керівництвом  Міністерства  праці  та  соціальної політики України,  місцевих  державних  адміністрацій  та  органів місцевого самоврядування.

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади    професійної    підготовки    незайнятого     населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро  зайнятості,  центри  реабілітації  населення,  підприємства, установи і організації, підпорядковані службі зайнятості.

Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості  населення, надаються державною службою безплатно.

Відповідно до статті 24 Закону України „Про зайнятість населення” професійна  підготовка,    підвищення    кваліфікації    і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості  як  такі, що  шукають  роботу,  безробітних,  може  провадитись  у випадках:

  •  неможливості підібрати підходящу роботу через  відсутність  у громадянина необхідної професійної кваліфікації;
  •  необхідності змінити кваліфікацію  у  зв'язку  з  відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина;
  •  втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;
  •  пошуку  роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

Професійна  підготовка,   підвищення    кваліфікації    і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у  навчальних  закладах,  на  підприємствах,  в установах і  організаціях  (незалежно  від  їх  підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у  спеціально  створюваних  для цього учбових центрах за рахунок коштів державного фонду  сприяння зайнятості населення.

1.2 Особливості працевлаштування та організації роботи молоді відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП)

Відповідно до статті 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене  угодою сторін  випробування  з  метою  перевірки відповідності працівника роботі,  яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена  в  наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період     випробування    на    працівників    поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які  не  досягли  вісімнадцяти  років;  молодих  робітників  після закінчення   професійних   навчально-виховних   закладів;  молодих спеціалістів після закінчення  вищих  навчальних  закладів;  осіб, звільнених  у  запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;   інвалідів,   направлених   на   роботу   відповідно   до рекомендації   медико-соціальної   експертизи.   

Глава XIII КЗпП має назву „ПРАЦЯ МОЛОДІ”. В ній, зокрема, в статті 187  визначаються права неповнолітніх у трудових правовідносинах:

„Неповнолітні, тобто особи,  що не досягли вісімнадцяти років, у  трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов  праці  користуються  пільгами,  встановленими законодавством України.”

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше  шістнадцяти років.  

За згодою одного із  батьків  або  особи,  що  його  замінює, можуть, як  виняток,  прийматись  на  роботу  особи,  які  досягли п'ятнадцяти років.

Для підготовки  молоді  до  продуктивної  праці  допускається прийняття     на     роботу     учнів    загальноосвітніх    шкіл, професійно-технічних і середніх  спеціальних  навчальних  закладів для  виконання  легкої  роботи, що  не  завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними  чотирнадцятирічного  віку  за  згодою  одного  з батьків або особи, що його замінює.

На кожному підприємстві,  в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників,  які не досягли вісімнадцяти років, із  зазначенням  дати їх народження.

Забороняється застосування праці  осіб  молодше  вісімнадцяти років  на  важких  роботах  і  на   роботах   з   шкідливими   або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти  років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких  робіт  і  робіт  із шкідливими і небезпечними умовами праці,  а також граничні норми  підіймання  і  переміщення важких  речей  особами  молодше  вісімнадцяти років затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Усі особи молодше вісімнадцяти років  приймаються  на  роботу лише  після  попереднього  медичного  огляду  і  в подальшому,  до досягнення 21  року,  щороку  підлягають  обов'язковому  медичному оглядові.

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних,  надурочних робіт і робіт у вихідні  дні.

Для робітників  віком  до  вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для  дорослих  робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб,  що не досягли вісімнадцяти років.

Для молодих  робітників,  які  поступають на підприємство,  в організацію    після     закінчення     загальноосвітніх     шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві,  в  передбачених законодавством випадках і розмірах  та  на  визначені  ним  строки можуть   затверджуватись   знижені   норми   виробітку.  Ці  норми затверджуються  власником  або  уповноваженим   ним   органом   за погодженням з профспілковим комітетом.

Заробітна плата працівникам молодше  вісімнадцяти  років  при скороченій  тривалості  щоденної  роботи  виплачується  в такому ж розмірі,  як  працівникам   відповідних   категорій   при   повній тривалості щоденної роботи.

Праця працівників молодше вісімнадцяти  років,  допущених  до відрядних    робіт,    оплачується   за   відрядними   розцінками, встановленими для дорослих працівників,  з  доплатою  за  тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих  працівників.

Оплата праці       учнів        загальноосвітніх        шкіл, професійно-технічних  і  середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання  час,  провадиться пропорційно відпрацьованому  часу  або  залежно  від  виробітку.  Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Щорічні відпустки  працівникам  віком  до  вісімнадцяти років надаються у зручний для них час.

Щорічні відпустки працівникам  віком  до  вісімнадцяти  років повної  тривалості  у  перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного  терміну  безперервної  роботи  на  даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до статті 196 КЗпП для всіх  підприємств  і  організацій  встановлюється   броня прийняття  на  роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні  навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років.

Районні   і   міські  Ради  народних  депутатів  затверджують програми  влаштування на роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для працевлаштування молоді та забезпечують їх виконання всіма підприємствами, установами, організаціями.

Відмова у  прийнятті  на  роботу  і  професійне  навчання  на виробництві  зазначеним  особам,  направленим  в  рахунок   броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена ними до суду.

Стаття 197 КЗпП називається „Надання молоді першого робочого місця”, в ній зазначено:

„Працездатній молоді  -  громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних   навчально-виховних   і  вищих  навчальних  закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки,  а також після звільнення    зі    строкової    військової   або   альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче  місце  на  строк  не менше двох років.

Молодим спеціалістам  -  випускникам   державних   навчальних закладів, потреба  в  яких раніше  була  заявлена  підприємствами, установами,  організаціями, надається робота за фахом на період не менше  трьох  років  у  порядку,  визначеному  Кабінетом Міністрів України.”

Звільнення працівників   молодше   вісімнадцяти    років    з ініціативи  власника  або  уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення,  тільки  за  згодою районної  (міської)  комісії  в  справах неповнолітніх.  При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1,  2  і  6  статті  40  Кодексу: ( змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників; виявленої  невідповідності  працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації  або  стану здоров'я,  які перешкоджають продовженню даної роботи; поновлення на роботі працівника,  який раніше виконував цю роботу)  провадиться  лише  у  виняткових  випадках  і  не допускається без працевлаштування.

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього,  а також державні органи та службові особи,  на  яких  покладено  нагляд  і контроль  за  додержанням  законодавства  про  працю,  мають право вимагати розірвання трудового договору з  неповнолітнім,   у  тому числі  й  строкового,  коли  продовження  його  чинності  загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Молоді, яка поєднує роботу з навчанням надаються пільги. Зокрема, відповідно до статті 201 КЗпП для професійної    підготовки   і   підвищення   кваліфікації працівників,  особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує   індивідуальне,   бригадне,  курсове  та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи.

Працівникам, які проходять виробниче навчання або  навчаються в  навчальних  закладах  без  відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен  створювати  необхідні  умови  для поєднання роботи з навчанням.

1.3 Особливості працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням

„Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких  здійснювалась за державним замовленням” затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 22 серпня 1996 р. N 992 розроблено  відповідно  до  статті 52 Закону України "Про освіту",  на виконання  Указу  Президента  України від  23  січня  1996  р.  N  77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів  та  працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 р.  N 342  та  статті  197 Кодексу законів про працю України. Відповідно до зазначеного Порядку випускники   вищих  навчальних  закладів,  яким  присвоєно кваліфікацію     фахівця     з      вищою      освітою      різних освітньо-кваліфікаційних  рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на  роботу,  вважаються  молодими  фахівцями  протягом трьох  років  з  моменту  укладення  ними  трудового  договору  із замовником.  Час  навчання  в  інтернатурі  до  цього  терміну  не включається.

Формування  державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою здійснюється згідно з постановою Кабінету  Міністрів України від  29  лютого  1996  р.  N 266  "Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням".

За   рік   до   закінчення   навчання  міністерства,  інші центральні органи  виконавчої  влади,  Рада  міністрів  Автономної Республіки  Крим,  обласні,  Київська  та  Севастопольська  міські державні  адміністрації,   державні   організації   та   установи, уповноважені  Кабінетом  Міністрів України,  укладають контракти з виконавцями державного  замовлення  (далі  -  державні  замовники) відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам та відомствам,  що мають  у  своєму  підпорядкуванні  вищі  навчальні заклади, які  виконують  державне  замовлення  (далі  -  виконавці державного замовлення),  перелік місць працевлаштування  та  умов, які   вони   зобов'язуються  створити  випускнику  (забезпеченість житлом,  розмір  заробітної  плати,  інші   соціальні   гарантії).

Згідно з угодою випускник зобов'язаний  глибоко  оволодіти всіма  видами  професійної  діяльності,  передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою,  та відпрацювати у  замовника  не менше   трьох   років,   а  вищий  навчальний  заклад  забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою.

Замовники  можуть  за  рахунок   своїх   коштів   надавати студентам  матеріальну допомогу,  а також встановлювати доплати до державної стипендії,  визначеної  для  відповідної  спеціальності, курсу,  навчального закладу. Граничні розміри зазначених виплат не обмежуються.

Випускники,  які уклали угоду з вищим навчальним  закладом після  зарахування  на  навчання,  повинні  відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Якщо випускник без  поважних  причин  не  захистив  дипломний проект,  замовник  може надати йому роботу з урахуванням одержаної спеціальності та кваліфікації.

У разі неприбуття молодого фахівця  за  направленням  або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за  порушення  трудової дисципліни,  звільнення  за  власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати  у  встановленому  порядку  до державного  бюджету  вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Випускникові,  якому відмовлено  в  прийнятті  на  роботу після  прибуття до місця призначення,  замовник компенсує витрати, пов'язані з переїздом випускника і членів його сім'ї як  до  місця призначення,  так  із  поверненням  до постійного місця проживання (якщо  він  був  направлений  до  іншої   місцевості)   згідно   з визначеними в угоді умовами.

У разі  відмови  у  прийнятті  на  роботу  за  призначенням і звернення  молодих  фахівців  до  центрів   зайнятості   замовники відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов'язані з працевлаштуванням,   перепідготовкою,   виплатою    допомоги    по безробіттю  та  матеріальної  допомоги в розмірі стипендії під час проходження професійної  підготовки  та  перепідготовки.  

Спори,  що виникають у разі порушень угоди, розглядаються в судовому порядку.

Випускники  вищих  навчальних закладів працевлаштовуються на місця,  доведені  до  вищого  навчального  закладу  виконавцями державного замовлення.

Керівництво  вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику  посаду  відповідно до   укладеної   угоди.  

Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення  навчання на  підставі  одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним  переліку  місць працевлаштування випускників.

Вручення   випускникові  диплома  про  закінчення  вищого навчального закладу, направлення на роботу  та видача належних  йому  коштів,  які  перераховані  до  вищого навчального закладу  замовником,  здійснюється  протягом   семи   днів   після закінчення  ним  вищого навчального закладу.  

Оформлене замовником або вищим навчальним  закладом  (за  домовленістю  із  замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

Молодий фахівець повинен прибути до місця  призначення  у термін, визначений у направленні на роботу.

Якщо  замовник  відмовив  у  прийнятті на роботу молодого фахівця,  останній звертається до державної служби  зайнятості  за сприянням у працевлаштуванні. При цьому пред'являється направлення на роботу і скріплена печаткою замовника  довідка  про  відмову  у працевлаштуванні.

Реєстрація молодих фахівців у державній службі зайнятості здійснюється  за   місцем   постійного   проживання   у   порядку, визначеному законодавством про зайнятість населення.

На  прохання  молодого фахівця,  який отримав довідку про надання можливості самостійного працевлаштування, або  за  направленням служби зайнятості протягом трьох років після закінчення ним вищого навчального закладу  керівник  підприємства, установи, організації може оформити йому направлення на роботу.

Звільнення молодого фахівця  з  ініціативи  замовника  до закінчення  терміну  угоди  дозволяється у випадках,  передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України.


2. Приоритетні заходи, спрямовані на вдосконалення механізму працевлаштування  молоді

2.1 Перспективні заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді

Важливим кроком на шляху вдосконалення механізму працевлаштування молоді в Україні став Указ Президента „Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді” від 6 жовтня 1999 року N 1285/99.

Указом, з метою надання допомоги різним категоріям молоді  України  в адекватному  професійному  самовизначенні,  відповідно  до  Закону України "Про зайнятість населення"  та для  забезпечення заінтересованості  роботодавців  у  створенні  нових  і додаткових робочих місць  було постановлено затвердити  «Заходи  щодо   забезпечення   працевлаштування молоді», в яких міністерствам,  іншим центральним органам виконавчої влади було придписано забезпечити виконання та фінансування зазначених Заходів  у  межах загальної  суми  асигнувань,  що  передбачаються для цих органів у Державному бюджеті України, а Раді міністрів Автономної Республіки Крим,  місцевим державним адміністраціям - у встановленому порядку за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Необхідність розроблення    заходів     щодо     забезпечення працевлаштування  молоді  зумовлена  негативними тенденціями,  які спостерігаються в економіці України в останні роки та впливають на стан молоді на ринку праці. Сьогодні для суспільства небезпечною є не сама проблема  безробіття,  а  недосконалість  механізмів  його профілактики та регулювання.

Основною метою  цих  заходів  є  сприяння  вирішенню  проблем безробіття  серед  молоді,  а  також   вирішення   низки   гострих соціальних   проблем,   масштаби   та  глибина  яких  збільшуються паралельно зі зростанням кількості молодих осіб,  які втратили або не можуть знайти роботу.

Ці заходи   передбачають розв'язання таких завдань:

  •  поступове створення  відповідних економічних умов та подальше розроблення нормативно-правової  бази  щодо  вторинної  зайнятості студентів та учнів у вільний від навчання час;
  •  удосконалення механізму  соціально-правового  захисту молоді, якій надається перше робоче місце випускників  вищих  та  середніх професійно-технічних навчальних закладів;
  •  сприяння створенню нових робочих місць для молоді;
  •  забезпечення створення та підтримки діяльності мережі центрів зайнятості та працевлаштування молоді.

В Указі, зокрема, містились наступні приписання (таблиця 3.1):

Таблиця 3.1

Завдання міністерствам і відомствам відповідно до Указу Президента „Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді” від 6 жовтня 1999 року N 1285/99

Захід

Відповідальний орган

I. Удосконалення нормативно-правової бази.

Розробити та  подати  Кабінету  Міністрів  України пропозиції щодо   механізму   матеріального   заохочення   роботодавців    до працевлаштування   молоді   та   надання  першого  робочого  місця випускникам  професійно-технічних  та  вищих  навчальних  закладів різних рівнів акредитації.

Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін,                            Міносвіти, Держкомсім'ямолодь

Створити відповідну нормативно-правову  базу  та  забезпечити формування мережі молодіжних центрів праці.

Держкомсім'ямолодь, Мінпраці

Розробити проект  закону  про внесення змін до Закону України "Про  сприяння  соціальному  становленню  та  розвитку  молоді   в Україні"  щодо  вторинної  зайнятості  студентської  та учнівської молоді.

Держкомсім'ямолодь, Мін'юст, Міносвіти, Мінпраці, Мінфін, Мінекономіки

Розробити та  подати  Кабінету   Міністрів   України   проект нормативно-правового   акта   щодо  звільнення  від  оподаткування  студентів  та  учнів,  які  працюють  у  складі  студентських   та учнівських  трудових  загонів на сільськогосподарських роботах або на інших видах робіт на підприємствах  державної  або  комунальної форми   власності,   а  також  передбачити  податкові  пільги  для господарств, підприємств, організацій і установ, що надають робочі місця  студентській  та  учнівській  молоді у вільний від навчання час.

Мінекономіки, Мінпраці, Мінфін, Держкомсім'ямолодь

Забезпечити пільгове   проходження   студентами   та   учнями медичного огляду  під  час  оформлення  на  роботу  в  студентські трудові загони.

МОЗ, Мінфін, Мінекономіки, Держкомсім'ямолодь

II. Забезпечення працевлаштування молоді

Передбачити бронювання необхідної кількості робочих місць  на підприємствах,   в   установах  і  організаціях  для  забезпечення працевлаштування    випускників    загальноосвітніх     шкіл     і професійно-технічних закладів,  а  також  молоді,  якій  надається перше робоче місце.

Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін, Міносвіти, Рада міністрів Автономної                            Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації

Створити умови  для  поширення  діяльності  студентських   та учнівських трудових загонів,  волонтерських бригад та забезпечення їх необхідним обсягом робіт і належними умовами перебування.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та                            Севастопольська міські державні адміністрації

Забезпечити першочергове  працевлаштування  окремих категорій молоді,  зокрема студентів із  числа  дітей-сиріт  та  дітей,  які позбавлені батьківського піклування.

Мінпраці, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська                            та Севастопольська міські державні адміністрації

Забезпечити працевлаштування випускників з числа студентських подружжів за направленням у межах одного населеного пункту.

Мінпраці, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська                           та Севастопольська міські державні адміністрації

Забезпечити організацію     професійної     підготовки     та перепідготовки молодих безробітних.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та                            Севастопольська міські державні  адміністрації

Забезпечити організаційну та фінансову підтримку створення та діяльності молодіжних центрів праці.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації

Сприяти залученню   молоді   до  підприємницької  діяльності, створити відповідні умови функціонування та  ефективного  розвитку молодіжного підприємництва, зокрема: розробити  механізм та забезпечувати пільгове оподаткування молодіжного підприємництва; забезпечити організаційну та фінансову підтримку  створення та   діяльності   мережі   молодіжних  бізнес-центрів,  молодіжних бізнес-інкубаторів, молодіжних інтернет-центрів.

Держкомпідприємництво, Мінекономіки, Мін'юст, Мінфін, Держкомсім'ямолодь,  Міносвіти, Рада міністрів Автономної                           Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні                           адміністрації

III. Науково-методичне, кадрове та інформаційне забезпечення

Провести науково-соціологічні     дослідження     з    питань економічного становища молоді в Україні та  визначити  перспективи діяльності держави щодо його поліпшення.

Держкомсім'ямолодь, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,  Київська та Севастопольська міські державні адміністрації

Забезпечувати проведення       Всеукраїнського       конкурсу бізнес-планів молодих підприємців.

Держкомсім'ямолодь, Держкомпідприємництво, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації

2.2 Заходи, спрямовані на підтримку молодіжного підприємництва

Відповідно до Постанови Верховної Ради України „Про стан дотримання вимог законодавства щодо працевлаштування неповнолітніх та випускників навчальних закладів 2000 року”  від 16 листопада 2000 року N 2103-III  було постановлено розробити і   затвердити Державну    програму    підтримки молодіжного  підприємництва  та  сприяння   зайнятості  молоді  на 2001 - 2005 роки.

В зв’язку з цим,  Постановою Кабінету Міністрів України  від 12 квітня 2002 р.  N 536 була затверджена Державна   програму   підтримки   молодіжного підприємництва на 2002-2005 роки (далі - Програма).

В програмі відзначено, що сектор малого    бізнесу    в    Україні    охоплює     понад 1,7 млн.  суб'єктів малого підприємництва.  За останні п'ять років їх кількість збільшилася  порівняно  з  попередніми  роками  майже у 2  рази.  Чисельність  працюючих  у  сфері малого підприємництва зросла більше ніж у 1,6 рази і становить понад 3,2 млн.  осіб.  На початок 2002 року на 10 тис.  чоловік населення припадало 47 малих підприємств.

Майже 5 відсотків осіб віком від 18  до  28  років  провадять підприємницьку  діяльність.  В  інших  вікових групах цей показник дещо вищий. Так, серед 29 - 39-річних осіб, які є активною, досить освіченою,  професійно  підготовленою  для самостійної економічної діяльності групою населення, він становить 9 відсотків. Серед осіб віком 40 - 49  років  частка  підприємців  дорівнює  6  відсотків, старших вікових груп - 2 відсотки.

Проте у    молодіжному    середовищі    зростає     соціальна напруженість,  викликана  підвищенням загального рівня безробіття.

Сьогодні для суспільства небезпечною є  не  тільки  сама  проблема безробіття, а й недосконалість механізму його профілактики.

У такій  ситуації  створення  сприятливих  умов  для розвитку молодіжного   підприємництва   та   реалізації    підприємницького потенціалу молоді дасть відповідний соціальний ефект.

Метою Програми  є  створення  сприятливих  умов  для розвитку молодіжного  підприємництва,  зменшення  рівня  безробіття   серед молоді шляхом її залучення до підприємницької діяльності.

Основними завданнями Програми є:

  •  сприяння розвитку  підприємницького  сектору  як  невід'ємної частини економіки;
  •  адаптація молоді до умов ринкової економіки;
  •  створення умов для активізації молодіжного підприємництва;
  •  сприяння створенню нових робочих місць для молоді;
  •  запровадження ефективних механізмів  співробітництва  органів державної  влади  і  громадських об'єднань молодих підприємців для розв'язання соціально-економічних проблем.

Основними напрямами Програми є:

  •  співробітництво органів   державної   влади   і   громадських об'єднань   молодих   підприємців   у  вирішенні  питань  розвитку молодіжного підприємництва;
  •  інституційна та    інформаційна     підтримка     молодіжного підприємництва;
  •  освітня та соціально-психологічна підтримка молоді;
  •  фінансово-кредитна та   інвестиційна   підтримка  молодіжного підприємництва.

Наявність негативних   тенденцій   у   розвитку   молодіжного підприємництва    пов'язана    із     значною     зарегульованістю підприємницької   діяльності,   відсутністю   прозорих  механізмів взаємодії  органів  державної   влади   і   молодих   підприємців.

Пріоритетним  завданням  цього напряму є встановлення партнерських відносин органів  державної  влади  та  підприємницьких  структур, розвиток  інститутів  громадянського  суспільства,  що дасть змогу молодим підприємцям відстоювати свої інтереси у владних структурах та органах управління.

Конструктивний діалог   між   органами   державної   влади  і громадськими об'єднаннями молодих підприємців досягається шляхом:

  •  активізації роботи дорадчих та  консультативних  органів  при органах  державної  влади,  введення  до  їх  складу представників громадських об'єднань молодих підприємців;
  •  проведення "круглих  столів",  семінарів  і  конференцій   за участю   представників   органів   державної   влади,  громадських об'єднань молодих підприємців;
  •  врахування пропозицій    громадських    об'єднань     молодих підприємців під час прийняття рішень органами державної влади.

Відсутність дієвої  системи  підтримки   легального   бізнесу призводить до значної тінізації економіки. Створенню такої системи сприятиме   розширення   інфраструктури   підтримки    молодіжного підприємництва.  Реалізація  цього  напряму  дасть  змогу вирішити питання консультаційної  та  інформаційної  підтримки  молодіжного підприємництва через мережу спеціалізованих закладів.

Розширення інфраструктури підтримки молодіжного підприємництва передбачається забезпечити шляхом:

  •  підготовки пропозицій і внесення змін до  законодавства  щодо молодіжного підприємництва;
  •  утворення Всеукраїнського    молодіжного    центру   розвитку підприємництва.

    Задоволення потреб молоді  в  інформації  з  основних  питань молодіжного    підприємництва,    а    також   пропагування   ідей підприємництва є  нагальною  потребою  сучасності  і  зумовлюється вимогами економічного розвитку.

Інформаційна підтримка       молодіжного       підприємництва здійснюється шляхом:

  •  видання допоміжної,  зокрема консультаційної,  літератури для молодих підприємців;
  •  проведення тематичних опитувань серед молоді;
  •  видання спеціалізованого журналу для молодих підприємців;
  •  створення потужного інтернет-порталу для молодих підприємців, а також розгалуженої бази даних в мережі Інтернет про вакансії для молоді, яка шукає роботу.

Для надання  освітньої  та  соціально-психологічної підтримки молоді у провадженні підприємницької діяльності передбачається:

  •  розроблення механізму  проходження   стажування   молоді   на підприємствах, в установах та організаціях;
  •  сприяння виконанню   програм  центрів  соціальних  служб  для молоді,  молодіжних центрів праці,  діяльність яких спрямована  на підтримку молодіжного підприємництва;
  •  створення вечірніх шкіл підприємництва для молоді;
  •  проведення "круглих столів", семінарів і конференцій.

Молодіжне підприємництво  потребує   фінансово-кредитної   та інвестиційної  підтримки,  яка  дасть змогу багатьом молодим людям взяти участь у процесі відтворення вітчизняної економіки.

Для надання молодіжному підприємництву фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки слід:

  •  розробити механізм   передачі   невикористаних   матеріальних активів державних підприємств у лізинг молодим підприємцям;
  •  утворити молодіжний фонд підтримки підприємництва;
  •  створити  систему фінансування молодих підприємців-початківців.

Фінансове забезпечення  виконання  Програми  здійснюється  за рахунок коштів державного бюджету,  інших джерел фінансування,  не заборонених законодавством.

У 2003-2005   роках   видатки   на  виконання  цієї  Програми здійснюватимуться в межах асигнувань,  передбачених  у  державному бюджеті  на  відповідний рік Державному комітетові у справах сім'ї та молоді на реалізацію цієї Програми.

Координацію діяльності    центральних    та   інших   органів виконавчої  влади,  пов'язаної  з  виконанням  Програми,  здійснює Державний комітет у справах сім'ї та молоді, який щокварталу подає Кабінетові Міністрів України інформацію про виконання Програми.

Виконання Програми дасть змогу:

  •  збільшити чисельність    молодих    осіб,    що     провадять підприємницьку діяльність;
  •  підвищити рівень зайнятості молоді;
  •  удосконалити інфраструктуру       підтримки       молодіжного підприємництва,  елементи якої надають інформаційно-консультаційну та  методичну  допомогу  у  створенні  та функціонуванні суб'єктів підприємництва;
  •  розширити можливості  молоді  для   отримання   кредитів   та інвестицій на провадження підприємницької діяльності;
  •  зменшити соціально-психологічну напруженість серед молоді.


Висновки

В результаті проведеного дослідження мною були зроблені наступні висновки:

Держава гарантує   працездатній   молоді   рівне   з   іншими громадянами  право  на  працю.  Особливості  праці   неповнолітніх встановлюються законодавством.

Держава забезпечує   працездатній   молоді   надання  першого робочого місця на строк не менше двох років після  закінчення  або припинення  навчання  у  загальноосвітніх,  професійно-технічних і вищих навчальних закладах,  завершення  професійної  підготовки  і перепідготовки,  а  також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби.  Дворічний строк першого робочого  місця  обчислюється  з  урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на  строкову  військову  або  альтернативну (невійськову) службу.

Молоді громадяни,   які   звернулися   до   державної  служби зайнятості в пошуках роботи,  одержують  безплатну  інформацію  та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності,  професії, місця роботи,  а також,  у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.

Держава сприяє  створенню  молодіжних центрів праці,  а також молодіжних громадських  організацій  (агентства,  біржі,  бюро  та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного  навчання  молоді  та  вдосконалення  її  професійної майстерності.   Типове   положення   про  молодіжні  центри  праці затверджується  Кабінетом  Міністрів  України.  

Квота робочих місць для працевлаштування молоді  визначається місцевими    органами   виконавчої   влади,   органами   місцевого самоврядування  в  межах,  встановлених   Законом   України   "Про зайнятість населення".

У разі  відмови  в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої  квоти  з   підприємств,   установ   та   організацій стягується  штраф  у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму   доходів  громадян  за  кожну  таку  відмову.  Ці  кошти спрямовуються    до    Фонду    загальнообов'язкового   державного соціального   страхування   України   на   випадок   безробіття  і використовуються  для  надання  роботодавцям  дотацій на створення додаткових  робочих місць для молоді та її професійну підготовку і перепідготовку.

Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади, центрами  соціальних  служб  для  молоді надає учням, студентам та аспірантам  денної  форми  навчання  допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час.

Держава забезпечує  умови  для  вторинної  зайнятості молоді. Органи  виконавчої  влади  та  органи   місцевого   самоврядування відповідно  до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги щодо прибуткового  податку  з  громадян  студентам  та  учням,  що працюють  у  складі студентських та учнівських трудових загонів на сільськогосподарських  роботах  чи  на  інших  видах   робіт,   на підприємствах державної або комунальної форми власності.

Молодіжні центри  праці,  що  діють  відповідно  до  Типового положення,  а також громадські молодіжні  організації  (агентства, біржі,  бюро  та  інші)  за  наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості,  сприяють  працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у поза навчальний час,  надають послуги,  пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.

Державна служба  зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам  соціальних  служб  для  молоді  інформацію  про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).

Держава гарантує надання роботи за фахом на період  не  менше трьох   років   молодим   спеціалістам   -  випускникам  державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів,  потреба в яких була визначена державним замовленням.

Держава підтримує   і   сприяє   розвиткові   підприємницької ініціативи та діяльності молоді.

Держава сприяє     створенню    молодіжних    бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програми  підготовки  молоді  до підприємницької     діяльності,     надання    інформаційних    та консультативних послуг. З цією метою розробляється та реалізується система   заходів   підтримки   підприємництва  молоді,  включаючи довгострокове  пільгове  кредитування,  забезпечення   виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо.

Органи місцевого   самоврядування   можуть  встановлювати  за рахунок коштів,  що надходять до місцевого бюджету, пільгову плату за  реєстрацію  підприємств,  створених  молодими  громадянами  та молодіжними громадськими організаціями.


Література

  1.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР
  2.  Кодекс законів про працю України затверджений Законом N 322-VIII від 10.12.71 в редакції Закону N  762-IV  від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
  3.  Закон України „Про внесення змін до Закону України " Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"” від 23 берез. 2000 р. № 1613-ІІІ // Уряд. кур’єр. - 2000. - 26 квіт. - ("Орієнтир." -  № 14. - С. 12-14).
  4.  Державна   програма   підтримки   молодіжного підприємництва на 2002-2005 роки затверджена Постановою Кабінету Міністрів України  від 12 квітня 2002 р.  N 536
  5.  Закон України „Про зайнятість населення”  від  1 березня 1991 року   N 803-XII  в редакції Закону N  662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
  6.  Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 року N 3929-XII в редакції Закону N 1277-IV  від 18.11.2003
  7.  Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року N 2998-XIIв редакції  Закону N  581-IV  від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.158
  8.  Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді” від 6 жовтня 1999 року N 1285/99
  9.  Постанова  Верховної Ради „Про проведення парламентських слухань про становище молоді в Україні” від 16 берез. 2000 р. № 1568-ІІІ // Уряд. кур’єр. - 2000. - 29 берез. - С. 4.
  10.  Постанова Верховної Ради  „Про проведення парламентських слухань про становище молоді в Україні” від 10 липня 2003 року N 1084-IV.
  11.  Постанова Верховної Ради „Про рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Соціальне становлення молоді як один із головних чинників підвищення добробуту народу"” від 13 липня 2000 року N 1873-III
  12.  Постанова Верховної Ради України „Про інформацію Кабінету Міністрів України "Про забезпечення працевлаштування молоді, зокрема  випускників шкіл, вузів та інших навчальних закладів" 16 липня 1997 року N 463/97-ВР
  13.  Постанова Кабінету Міністрів  „Про соціальні служби для молоді” від 13 серп. 1993 р. № 648 // Зібр. постанов Уряду України. - 1993. - № 12. - Ст. 2777.
  14.  Постанова Кабінету Міністрів України  „Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких  здійснювалась за державним замовленням” від 22 серпня 1996 р. N 992  
  15.  Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні” від 1 листопада 1999 р. № 2028
  16.  Декларація Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні від 15 грудня 1992 року N 2859-XII в редакції Закону N 655-XIV  від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.220
  17.  Наказ Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку надання  роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних” N 1 від 10.01.2001 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2001 р.                                      за N 75/5266  в редакції Наказу Мінпраці та соцполітики  N 136  від 20.05.2003
  18.  Розпорядження Київської облдержадміністрації „Про заходи щодо реалізації в Київській області державної молодіжної політики, підтримки молодіжних громадських організацій та забезпечення працевлаштування молоді” від 12 трав. 2000 р. № 227 // Вісн. Київ. облдержадміністрації. - 2000. - 19 трав. - С. 1.
  19.  Щодо правил в'їзду та порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволів на працевлаштування в Україні.// Лист Мінпраці України від 18.08.2000 р. №ДУ-14-2123
  20.  Проект Трудового Кодексу № 1038 від 14.05.2003

  1.  Гаврилюк М. Право неповнолітніх на працю захищено законом: [Про проблеми молоді. Питання зайнятості молоді] // Вісник прокуратури. - 2001. - № 1. - С. 65-66.
  2.  Герейло В. Робота для юних: [Пробл. працевлаштування найменш соціально- захищених: дітей-сиріт… Досвід Одес. обл.] // Уряд. кур’єр.- 2000. - 5 лип. - С. 14.
  3.  Звєрєва І. Д., Курганова О. В. Правові проблеми працевлаштування неповнолітніх в Україні // Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнівської молоді: Наук.-метод. зб. ст. - К., 1997. - С. 193-221.
  4.  Ипсен Э. Дети, вынужденные работать: Междунар. орг. труда привлекает внимание к возрастающей пробл. использования дет. труда // Комуніст. - 1996. - № 30 (лип.). - С. 12; № 32. - С. 6-7.
  5.  Кучерова С., Шумкова Н. Працевлаштування випускників бізнес-шкіл: проблеми та можливості. http://www.management.com.ua/be/be018.html
  6.  Мельник С., Коропець П., Гуляєв В. Аналітичний огляд стану молодіжної зайнятості в Україні: [Молодіжний ринок праці] // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 1.- С. 3-6.
  7.  Реус Є. Вікові межі працездатності неповнолітніх: адаптація українського законодавства до міжнародних угод // Право України. - 1998. - №5. - С. 73-75.
  8.  Рожко О. Правові аспекти зайнятості молоді // Молодь та бізнес: Взаємодія структур малого і середнього бізнесу державних інституцій та вищої школи: Зб. наук. ст. за матеріалами наук.-практ. конф. 25-26 листоп. 1998 р. - Рівне, 1998. - С. 98-100.
  9.  Свистельников М. Праця підлітків: вимоги ринку і законодавство // Предпринимательство, хоз-во и право. - 1999. -  № 5. -  С. 34-35.
  10.  Скалецька З. Правове регулювання праці молоді // Юрид. вісн. України. - 1998. - 20-26 серп. (№ 34). - С. 6.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62316. Сучасний урок української мови в допоміжній школі 18.3 KB
  Уроки української мови за своїм характером за їх змістом методикою проведення метою можуть бути різноманітними. У залежності від мети виділяється три основних типи уроку з української мови: аповідомлення учням нових знань бзакріплення вперевірки...
62318. СВЯЗЬ УРОКОВ ВОСПРИЯТИЯ С УРОКАМИ ПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ 23.71 KB
  Задания развивающие графическую речь школьников имеют целью: Перевести детей в ситуацию привычную данному возрасту а именно: от словесных ответов к рисованию к деятельности; Активизировать мышление и восприятие детей при помощи процесса рисования во время которого дети видят...