95690

АНАЛІЗ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ ЗАТ “УАСК”

Курсовая

Налоговое регулирование и страхование

Історичні аспекти виникнення та розвитку сільськогосподарського страхування Загальна характеристика, функції та значення сільськогосподарського страхування Класифікація ризиків у сільськогосподарському страхуванні Аналіз рейтингу страхових компаній на ринку сількогосподарського страхування...

Украинкский

2015-09-28

194.5 KB

4 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 2

     ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………………..…..6

1.1. Історичні аспекти виникнення та розвитку сільськогосподарського страхування……………………………………………………………………..……6

1.2.Загальна характеристика, функції та значення сільськогосподарського страхування ………………………………………………………………………….9

1.3. Класифікація ризиків у сільськогосподарському страхуванні………...……11

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ ЗАТ “УАСК”………………………………………………..….17

2.1. Аналіз рейтингу страхових компаній на ринку сількогосподарського страхування………………………………………………………...……………….17

2.2. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності ЗАТ “Української аграрно-страхової компанії ”…………….………………..……….21

2.3.Аналіз та оцінка фінансового стану ЗАТ «УАСК»…………………………..22

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………..……………………..…………..25

3.1.Використання міжнародного досвіду з страхування сільського господарства……………………………………………………………….………..25

3.2.Актуальні проблеми та шляхи покращення  сільськогосподарського страхування……………………………………………...………………………….27

ВИСНОВКИ……………...…………………………………………………………32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...………34

ВСТУП

В умовах ринкової економіки, коли підприємства здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, кожне підприємство відповідає за усі свої дії.

Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд факторів, таких як сезонність виробництва, залежність від погодних та кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Дане твердження справедливе для сільського господарства всіх країн, але особливо великим ризикам підлягає сільськогосподарське виробництво країн, економіки яких розвиваються або перебувають в процесі трансформації. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Можна стверджувати, що сама аграрна реформа є фактором ризику.

В Україні процеси реформування аграрного сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголівя сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, а також зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрно виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.

Стає зрозумілим, що система страхування як система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.

Дана курсова робота присвячена вивченню явища агроризику та їх перенесення на страхові компанії з виробника. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішній день, зважаючи на швидкі темпи інтеграції України в світове економічне середовище, та враховуючи потенціал нашої держави. Більш того, ця проблема є для України більш актуальною, ніж для багатьох інших країн тому, що лише порівняно недавно українські підприємства отримали змогу самостійно, без обмежень виходити на зовнішні ринки. Складна економічна ситуація в 90-х роках минулого століття та постійне підвищення конкуренції змусили українські підприємства виходити на зовнішні ринки, де вони зіткнулися з новими ризиками, з якими не всі підприємства могли успішно справитися.

Мета даної курсової роботи полягає в вивченні теоретичних аспектів страхування ризиками, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Метою допомоги держави є розвиток страхової інфраструктури, стандартизація умов страхування, зниження вартості страхових продуктів для сільськогосподарських користувачів та підвищення якості страхових продуктів. Враховуючи те, що в агробізнесі підприємства стикаються з багатьма різними ризиками, то для окремих видів ризику потрібно розробляти окремі методи їх страхування.

Завданням даної курсової роботи є дослідити законодавчу бази сфери страхування в АПК та сфери страхування в цілому, виявлення особливостей системи страхування для аграрного комплексу в зарубіжних країнах.

Предмет дослідження - теоретико-методичні засади формування системи страхування аграрних ризиків та організація механізму страхового захисту урожаю сільськогосподарських культур і майна сільгоспвиробників внаслідок природно-кліматичних ризиків.

Галузь страхування в агробізнесі описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обґрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної захищеності сільгоспвиробників від агроризиків, що неодмінно позитивно вплине на ефективність їх функціонування як на вітчизняному так і на зарубіжних ринках.

Правильне управління сільськогосподарськими ризиками здатне підвищити стабільність доходів від агробізнесу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішньому ринку, сприятиме більш інтенсивному залученню іноземних інвестицій в агропромислових комплекс, а також підвищити прибутковість окремих операцій завдяки зменшенню втрат від настання неочікуваних або не застрахованих подій.

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Історичні аспекти виникнення та розвитку сільськогосподарського страхування

Первинний зміст терміну страхування означає підтримку, гарантію успіху, відшкодування збитків особі, котра потерпіла. Існує безліч історичних фактів, що підтверджують існування страхування у сферах, пов'язаних із виробництвом та розподілом продуктів землеробства. Періодичність засух, повеней, неврожаїв, інших стихійних лих наші предки відчували на власному житті. Давні люди розуміли, що необхідно створювали спільні запаси. Система натурального продуктового страхування широко розвинулася на Сході, зокрема в Японії. Державні органи влади щорічно збирали з населення рис, просо й інші продукти, зберігали їх на складах і роздавали в роки голоду.

В Європі перше страхове товариство виникло в Ісландії в XII ст. Заможні селяни об'єднувалися у спільноту для взаємного захисту від втрат на випадок вогню, граду чи загибелі худоби. При страхуванні частина збитків відшкодовувалася грішми, а частина натурою, матеріалами або працею.

Особливістю існуючого примітивного страхування в цей час є відсутність страхових платежів які би регулярно сплачували у загальну касу учасники страхового колективу.

Зародження страхування у Київській Русі відображено в „Руській правді". Наприклад, якщо вбито княжого мужа, а вбивцю не буде знайдено, то 80 гривень за нього платить та округа, на території котрої було знайдено вбитого.

У сучасних умовах страхування придбало особливе значення в аграрному середовищі. Сільське господарство завжди потребувало фінансової підтримки зважаючи на неясність результатів його господарської діяльності через непередбачуваність погодних і інших умов. Останніми роками положення посилилося загальним кризовим станом економіки. Система страхування може надати сільським товаровиробникам певну фінансову підтримку. Тим паче, що збитки аграрного сектора торкаються інтересів не тільки самих товаровиробників, але і держави в цілому. Коли майно застраховане, держава значною мірою звільняється від необхідності відшкодування збитку. У випадках, коли цінності не застраховані, тягар відновлення їх втрат лягає на все суспільство [11]

Практику страхування втрат врожаю сільськогосподарських культур на території України розпочав Держстрах у 1941 році. Це було так зване обов'язкове окладне страхування, яке поширювалося на всі сільськогосподарські культури, а також сади, ягідники, виноградники, посіви і насадження в парниках і теплицях. Причому практики такого широкого охоплення страхуванням культур та площ не було ніде в світі. Страхування проводили на випадок несприятливої дії граду, зливи, бурі, вогню, вимокання, вимерзання, випрівання, заморозків, повені, посухи. Тарифні ставки диференціювалися за видом стихійного лиха, групами культур, їх територіальним розташуванням. Окрім обов'язкового страхування, існувало добровільне страхування. Воно дозволяло оцінювати врожай дещо вище, а отже й сподіватися на більше відшкодування.

Починаючи з 1967 року, було введене державне обов'язкове страхування майна колгоспів, міжгосподарських підприємств, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Державному обов'язковому страхуванню підлягало таке майно колгоспів: врожай сільськогосподарських культур (крім врожаю сінокосів); сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі та сім'ї бджіл; будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, обладнання, знаряддя лову, інвентар, продукція, сировина, матеріали, багаторічні насадження [3]

Врожай страхували на випадок загибелі чи пошкодження в результаті посухи, нестачі тепла, надмірного зволоження, вимокання, випрівання, заморозків, вимерзання, граду, зливи, бурі, урагану, паводку, селю, безводдя або маловоддя в джерелах зрошення і в результаті інших незвичайних для даної території метеорологічних або природних умов, а також від хвороб, шкідників рослин і пожежі. Сільськогосподарських тварин страхували на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою чи знищення в результаті стихійного лиха, інфекційних хвороб і пожежі. Будівлі та інше майно колгоспів страхували на випадок знищення або пошкодження в результаті повені, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, дії підґрунтових вод, селю, удару блискавки, землетрусу, просадки, пожежі, вибуху і аварій.

Для господарств, які підлягали обов'язковому страхуванню, Держстрах проводив нарахування страхових платежів за формою 101. Було встановлено 4 терміни сплати: 20% -- після укладання договору, 15% -- до 15 травня, 15% -- до 1 липня, та 50% -- до 1 жовтня поточного року. Страхове покриття за угодами становило 70%. Виплата страхового відшкодування здійснювалась у розмірі загального збитку, який визначався як різниця між запланованим та реально отриманим врожаєм.

Тобто причини збитку не розмежовувалися, не визначався прямий збиток, спричинений тим чи тим ризиком. У разі встановленого порушення господарством правил агротехніки Держстрах міг відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити розмір виплати. Факти таких порушень виявляв народний контроль, їх висвітлювали у пресі. Для того, щоб отримати страхове відшкодування, достатньо було вчасно звернутися в Держстрах з письмовою заявою про настання страхового випадку. Після такого звернення комісія на чолі з начальником відповідного районного відділення Держстраху, за участі представників управління сільського господарства та страхувальника, проводила огляд пошкоджених посівів, про що складала відповідний акт. У деяких випадках для підтвердження настання страхового випадку потрібно було надати довідку метеослужби, пожежної охорони тощо.

Фактів звернення до суду з боку колгоспів практично не було. Поточного моніторингу за станом посівів у період вегетації не проводили. Однак для забезпечення якісної роботи щодо визначення збитку за договорами страхування майна сільськогосподарських підприємств у кожному відділенні Держстраху працював агроном або декілька агрономів. У штаті дирекції були два агрономи, ветеринарний лікар, інженер. Збитковість страхування врожаю сільськогосподарських культур по Україні становила 80-130%.[8]

У 1982 ці було визначено перелік низькорентабельних колгоспів, рентабельність яких становила менше 34% (до таких, наприклад, належали м'ясо-молочні комбінати в регіонах, де була несприятлива ситуація щодо туберкульозу великої рогатої худоби). За такі колгоспи страхові платежі сплачувала держава.

З 1991 року за колгоспами визнали право добровільного страхування майна, а радгоспи до 1996 року підпадали під дію обов'язкового страхування. З 1994 року держава відмовилася від відповідальності за розрахунок по страхових відшкодуваннях з сільськогосподарськими підприємствами, і Укрдержстрах (реструктуризований та перейменований в НАСК «Оранта») заборгував господарствам значні суми страхових відшкодувань. Ці суми погашалися протягом трьох-чотирьох років частковими виплатами або формальним переукладанням договорів. Цей факт дуже негативно вплинув на загальне ставлення до страхування врожаю та іншого майна сільськогосподарських підприємств, породив недовіру не тільки до «Оранти», а й до страхування взагалі.[10]

Використання обов'язкової форми в системі ринкових відносин до певної міри звужує господарську самостійність суб'єктів цих відносин, товаровиробник (колективний, сімейний, одноосібний) повинен сам вирішувати, яким чином захистити себе від можливих фінансових ускладнень. І проте перевага добровільного страхування, тобто страхування за договором, перед обов'язковим не є безперечною, оскільки обов'язкове страхування знижує витрати кожного господарства на страхування своїх майнових інтересів. Добровільна форма страхування спочатку не припускає стовідсоткового оточенню страховим захистом всіх сільськогосподарських товаровиробників, що спричиняє за собою збільшення ставок страхових платежів, а обов'язкова форма страхування сприймається як додатковий податок, хоча ставки обов'язкового страхування у зв'язку з його загальністю будуть значно нижче, ніж ставки добровільного [5].

1.2.Розвиток і сучасний стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції

Суспільне виробництво протягом усього історичного шляху розвитку стикається із суперечностями між природою і людиною, між окремиим об’єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій – ризиків. Характерною рисою ефективного відтворювального процесу на підприємстві є його ритмічність та безпека, що здійснюється не завжди. В результаті виникнення природних катаклізмів чи настання інших негативних надзвичайних подій (технологічних катастроф, аварій, пожеж, епідемій тощо) нормальний виробничий процес може бути порушений або зупинений. Це викликає матеріальні збитки, які можуть бути зменшені внаслідок прийняття різних превентивних заходів. Повністю чи частково запобігти шкоді від настання різних негативних подій для виробництва неможливо, виникає потреба у відшкодуванні спричиненого матеріального збитку, відновленні нормальних умов праці.

Страхування майна сільськогосподарських виробників спрямоване на створення умов для відшкодування, насамперед, надзвичайних витрат, що виникли в результаті настання руйнівних страхових випадків. Посилюється ризиковий характер виробництва внаслідок зростання техногенного навантаження на навколишнє середовище, загострюються суперечності між діяльністю людини і екологічним потенціалом, який все більше втрачає можливості природного відновлення.[4]

Для того, щоб досягти успіхів у бізнесі, належить його постійно розширювати і вдосконалювати. Проте тим, хто вирощує сільськогосподарські культури, часто перешкоджають об’єктивні природні чинники, що надають змогу отримати прибуток тільки в певному обсязі. Лише застрахувавши врожай, фермери можуть виконати свій план, замінивши нестриману частку прибутку страховим відшкодуванням.

Українські підприємці часто взагалі не розуміють змісту страхування і не вбачають у ньому потреби. Окрім того, страхування врожаю - досить дороге задоволення, і часто підприємці просто не можуть собі дозволити виділити певну суму для добровільної підстраховки власного добробуту.

Є інформація, що до проекту бюджету закладені кошти на компенсації страхових платежів агрогосподарствам. Це може стати серйозним поштовхом для розвитку страхування сільгоспризиків. Якщо закон запрацює у повному обсязі, - прогнозують страховики, - ринок може розраховувати в наступному році приблизно на 300 млн. грн. страхових платежів з цього виду.[7]

Нині стає зрозуміло, що повноцінний розвиток фінансово-кредитних відносин неможливий без розбудови ринку страхових послуг в сільському господарстві. Адже страхування — це механізм, який дозволяє сільгоспвиробнику скористатися можливістю розділити свої ризики із страховою компанією та покращити доступ до кредитних ресурсів. Однак ринок страхування ризиків у сільському господарстві в Україні нині розвинутий слабо і працює не зовсім ефективно. Страхові послуги, пропоновані сільгоспвиробникам, для них неприйнятні, оскільки вони або надто дорогі, або за ними нереально одержати страхові виплати у разі настання страхового випадку. А страхові компанії поки що в цьому питанні назустріч своїм потенційним клієнтам ідуть дуже повільно.

Вимоги банкірів з цього приводу теж неоднозначні. Так 67% респондентів проведеного опитування вважають, що сільгоспвиробники мають страхуватися від усіх ризиків за схемою обов’язкового страхування. Разом з тим, вони ж вважають, що на Херсонщині сільгоспвиробникам недоцільно страхуватися від таких ризиків, як повінь, зсув і сель, а також підприємницького та податкового ризиків. 50% респондентів вважають, що сільгоспвиробники повинні страхуватися від таких ризиків, як пожежа, вимерзання, посухи, хвороби, знищення шкідниками, від протиправних дій третіх осіб та від ризику недоотримання прибутку.

Деякі вчені вважають, що обов’язкове страхування має певні переваги з точки зору функціонування страхової системи. Зокрема, всеохоплюючий характер обов’язкової системи дозволив би нівелювати ризики в межах території України, оскільки сільськогосподарські культури перебувають в різних кліматичних умовах. Однак ця перевага є водночас і недоліком з точки зору забезпечення прав суб’єктів господарювання в ринковій економіці. Оскільки існують регіони де виробництво не зазнає серйозних коливань і втрат через несприятливі кліматичні умови, то вимога до всіх господарств здійснювати страхування своєї виробничої діяльності означає примусовий перерозподіл коштів від одних господарств іншим, тобто є прихованим субсидіюванням одних підприємств іншими.

Розповсюдження страхування по території всієї України матиме свої переваги, але досягати цього потрібно не шляхом запровадження обов’язковості в страхуванні, а через створення привабливих умов страхування для сільськогосподарських виробників та розвитку конкуренції між страховими компаніями.[11]

Взагалі, обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур, як спосіб організації державної підтримки не є ефективним, оскільки державні кошти використовуються не там де в цьому є реальна потреба та зацікавленість обох сторін страхового процесу, а за принципом масового охоплення виробників страхуванням. Як наслідок, коштів буде витрачено більше, а ефект від такого заходу буде меншим. Щодо стимулювання с/г виробників до страхування ризиків їхнього виробництва, то примусовий характер страхування матиме скоріше зворотній ефект: замість формування розуміння необхідності страхування, він сприятиме наростанню невдоволенню виробників, які сприйматимуть його як додатковий податок і обмеження їхнього права вибору.

Звичайно ж, страхування має бути добровільним. Повинна бути й підтримка у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва з боку держави.

Міжнародний досвід свідчить, що державна підтримка страхування сільськогосподарського виробництва, яку переважно надають у формі компенсації частини страхових платежів, є більш ефективною формою стабілізації доходів сільгоспвиробників, ніж державна фінансова допомога у вигляді субсидій, заліків, списань, відстрочок платежів та прямих грошових компенсацій.

Розвиток страхування також може мати позитивні соціальні наслідки на селі. Адже коли сільгоспвиробник знатиме, що в разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на достойну компенсацію, то із впевненістю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. А це сприятиме збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення до міст та покращенню соціальної структури суспільства.[4]

1.3.Форми й методи страхування майна сільськогосподарських підприємств.

Існують дві основні форми страхування: обов’язкове і добровільне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №1000, страхування врожаю багаторічних насаджень і сільськогосподарських культур державних сільськогосподарських підприємств проводиться обов’язково. Для страхувальників – сільськогосподарських підприємств всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що передбачені чинним законодавством, страхування є добровільним.

На страхування приймають врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державних сільськогосподарських підприємств, а врожай зернових культур і цукрових буряків - підприємств всіх форм власності.

Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових буряків сільськогосподарських підприємств всіх форм власності проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки, захисту iнтересiв сільськогосподарських підприємств.

Суб'єктами обов'язкового страхування є: страхувальники - державні сiльськогосподарськi підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур i багаторічних насаджень та сiльськогосподарськi підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур i цукрових буряків; страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку лiцензiю на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майновi iнтереси, що не суперечать законодавству i пов'язанi з неотриманням або недоотриманням врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, зернових культур i цукрових бурякiв - сiльськогосподарськими пiдприємствами усiх форм власностi.

До страхових ризикiв, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повiнь, сель, посуха, повне раптове знищення посiвiв карантинними шкiдниками.

Страховим випадком вважається заподiяння страхувальнику прямих збиткiв у результатi часткової або повної загибелi врожаю сiльськогосподарських культур, багаторiчних насаджень, врожаю зернових культур i цукрових бурякiв унаслiдок прямої дiї страхових ризикiв.

Не пiдлягає обов'язковому страхуванню врожай:

- природних сiнокосiв i пасовищ;

- сiльськогосподарських культур, що посiянi на зелене добриво;

- сiльськогосподарських культур, що висiвалися понад три роки i жодного разу сiльськогосподарськi пiдприємства не одержали врожаю;

- пiдпокривних та безпокривних багаторiчних трав;

- посiвiв, та багаторiчних насаджень плодоносного вiку, якi не розмiщенi в зонi офiцiйного землевпорядкування.

Щодо видів страхування майна сільськогосподарських підприємств можна виділити страхування врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, страхування тварин, будівель та іншого майна.

Страхування сільськогосподарських тварин – це страхування великої рогатої худоби, коней віком від одного місяця до одного року, свиней віком до шести місяців, вівців, кіз, віслюків віком від одного року, бджолосімей, хутрових звірів (кролі, нутрії) з 45-денного віку, птиць у господарствах, що спеціалізуються на виробництві бройлерів у віці однин місяць.

На страхування беруться всі наявні в господарстві здорові тварини даного виду, що досягли страхового віку. Не приймаються хворі, виснажені тварини, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування, а також інфіковані тварини. При цьому всі тварини одного виду і вікової групи повинні бути застраховані на однакову страхову суму. Племінні тварини беруться на страхування лише за наявності племінного свідоцтва.

Страховими випадками є: загибель, знищення, або вимушений забій внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварії комунікаційних мереж.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освітлення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Нині в HACK "Оранта" діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріальних цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження.

За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи:

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та не придатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (із моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою і т. ін.). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.[7]

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. А також вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками істотно зменшувалися показники врожайності сільськогосподарських культур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної порівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного виконання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшого неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.[11]

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ ЗАТ “УАСК”

2.1. Аналіз рейтингу страхових компаній на ринку сількогосподарського страхування.

Сільськогосподарське виробництво - одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників [5].

Сучасне страхування аграрного виробництва - це система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ зв'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції у разі випадку певних подій за рахунок спеціально створених грошових коштів [3].

Одним з факторів, що стримує розвиток страхування в сільському господарстві є суперечливий характер страхових відносин між страхувальником і страховиком. Ця суперечність полягає в тому, що і страхувальник, і страховик мають свої економічні інтереси в здійсненні страхування. Так, страхувальник намагається забезпечити собі максимальний розмір страхового покриття (передати максимальний обсяг страхової відповідальності) при оптимальному розмірі страхових платежів (страхової премії). Якщо розмір страхової премії може здатися йому невиправдано великим, то він вимушений буде відмовитись від передачі частини ризиків страховику і зберегти їх у себе. Отже, існує проблема недооцінки страхувальником фінансової корисності страхових операцій та відсутність критеріїв і показників її визначення .

Водночас можна погодитися і зі страховими компаніями, які стверджують, що страхування сільськогосподарського виробництва є більш ризиковим і затратним видом страхування порівняно з іншими їх видами. Підвищена ризиковість страхування врожаю полягає в тому, що в разі настання страхового випадку втрат можуть зазнати не тільки окремі страхувальники, а  й цілі території, внаслідок чого кількість звернень щодо отримання відшкодування може бути занадто великою і негативно позначатиметься на фінансовому стані страхової компанії. Тому можна сказати про те, що даний вид страхування потребує підтримки з боку держави [4].

Проблематичним є надання страхувальником об'єктивної інформації про урожайність за минулі роки. Якщо страховик не може об'єктивно оцінювати ризик, то він не може надати адекватного страхування. Якщо страховик на підставі викривленої інформації недооцінив ризики конкретного виробництва, він опиняється під загрозою понести значні збитки в результаті виплати відшкодування. Ще однією проблемою є те, що приблизно 32-56 % сільськогосподарських виробників є збитковими, тому не можуть своєчасно вносити страхові платежі, а в деяких випадках взагалі відмовляються від страхування і віддають перевагу ризикам [5]. Тому для зменшення плати за страхування доцільно страхувати не вартість майбутнього врожаю, а лише затрати на посів і вирощування. Тоді страхова сума буде меншою і, відповідно, зменшуватиметься сума платежу. Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Аграрії в свою чергу часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику, маємо замкнуте коло. Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо йдуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Згідно даних таблиці 1 [13] можемо проаналізувати розміри страхових премій отриманих по страхуванню сільськогосподарських культур на весняно-літній період 2013року.

Таблиця1 Рейтинг страхових компаній по сільськогосподарському страхуванню на період 2013 року

Страхова компанія

Премії,тис.грн

Доля на ринку, %

Кількість договорів, шт.

Застрахована площа, га

1

Українська аграрно-страхова компанія

9 759,87

29,6

100

121 866,31

2

Оранта

6 495,59

19,7

86

13 736,38

3

Уніка

3 791,84

11,5

55

10 449,04

4

Стахова група ТАС

3 330,23

10,1

25

2 543,77

5

Українська пожарно-страхова компанія

2 703,25

8,2

72

3 091,66

6

Провідна

1 1747,54

5,3

32

2 445,94

7

Іллічевська

1 318,19

4,0

33

1 682,80

8

ІНГО Україна

956,20

2,9

56

18 863,06

9

Аска

692,42

2,1

27

17 062,85

10

Універсальна

692,42

2,1

17

3 091,66

11

Альфа-Гарант

428,64

1,3

4

156,54

12

Аско-Донбас північна

428,64

1,3

8

273,94

13

Оранта-Січ

428,64

1,3

6

313,08

Всього

32 974,54

100

524

195674,87

Отже, найбільше договорів у сільськогосподарському страхуванні заключено Українською аграрно-страховою компанією, яка є беззмінним лідером у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва в Україні з, майже, 20-літньою історією успішного досвіду в обслуговуванні клієнтів. Розмір страхової премії одержаний від цієї страхової компанії складає 9 759,87 тис. грн. Визначальним для цієї компанії є страхування ризиків аграрного виробництва. В компанії розроблено та впроваджено унікальну систему управління ризиками, яка дозволяє попередити і вчасно компенсувати збитки сільгоспвиробника. Меншу частку страхових премій порівняно з Українською аграрно-страховою компанією становить у страхові компанії «Оранта» - 6 495,59 тис. грн, вона має також відповідний перелік послуг для сільськогосподарських підприємств, який відповідно відрізняється від послуг, які надають інші страхові компанії. Найменше страхових премій отримано від таких страхових компаній, як «Альфа-Гарант», «Аско-Донбас північна» та «Оранта-Січ». Розмір страхових премій отриманих по страхуванню сільськогосподарських ризиків становить 428,64 тис грн від кожної з цих компаній відповідно.[15]

Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду. Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи. Наступим кроком має бути створення умов для об'єднання страхових компаній у страховий пул з метою розподілу ризиків між його учасниками, створення стандартних страхових продуктів, розробки методології оцінки ризиків і збитків, проведення перестрахування прийнятих ризиків. Ще одним важливим моментом в розбудові системи аграрного страхування має бути створення об'єднань виробників сільгосппродукції. Адже окремний виробник майже позбавлений можливостей впливати на умови страхування, як йому пропонують страхові компанії. Об'єднання сільгоспвиробників спроможне брати участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів, розповсюджувати інформацію про страхування та страхові продукти, надавати консультаційну допомогу сільгоспвиробникам на всіх етапах страхування.

 2.2. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності ЗАТ “УАСК”

За підсумками 2014 року ПрАТ «Українська аграрно-страхова компанія» знову вийшла в лідери ринку агрострахування за кількістю укладених договорів страхування з агровиробниками. Крім того, лідерські позиції «Українська аграрно-страхова компанія» утримує також і за показником зібраних премій. Про це сайту “Економіка Сьогодення” повідомили в страховій компанії.

Такі дані були розкриті консалтинговою компанією ТОВ «Агроіншуранс Інтернешнл», яка провела аналітичне дослідження ринку агрострахування в Україні за підсумками діяльності провідних агростраховиків протягом 2014 року.

Дослідження базувалося на даних, наданих компаніями: Українська Аграрно- Страхова Компанія (УАСК), АСКА, ІНГО Україна, ПЗУ Україна, Оранта, Домінанта, Страхові Гарантії і Брокбізнес. У 2014 році перераховані вище компанії обслуговували понад 98 % ринку агрострахування в Україні, що, відповідно, дає підстави називати їх провідними страховиками в галузі страхування сільськогосподарських ризиків.

Дослідження показало, що лідерами ринку за кількістю укладених договорів стали:

• УАСК (Українська аграрно-страхова компанія) -289 договорів

• СК Домінанта – 344 договори

• СК Страхові Гарантії – 272 договори.

Українська аграрно-страхова компанія опинилася серед лідерів і за зборами страхових премій на ринку в 2013 році. Компанії, що займають першість, продемонстрували такі результати:

• УАСК (Українська аграрно-страхова компанія) зібрала 27,729 млн. грн. премій по договорам страхування сільськогосподарської продукції

• СК Домінанта – 36,992 млн. грн.

• СК Страхові Гарантії – 27,297 млн. грн.

Всі компанії-лідери – члени Аграрного страхового Пулу України, які активно страхували сільськогосподарську продукцію в рамках державних програм форвардних закупівель. А це, в свою чергу, – 84% ринку агрострахування України.

Варто відзначити, що Українська аграрно-страхова компанія (УАСК) наполегливо тримає першість на ринку агрострахування і не перший рік демонструє високі показники своєї діяльності. Так, в 2012 році УАСК стала безумовним, з великим відривом від інших страховиків, лідером за кількістю укладених договорів страхування сільськогосподарських культур (33,5% від загальної кількості договорів на ринку агрострахування).

Крім того, Компанія також вийшла на лідерські позиції:

- за показником зібраних премій: в 2012-му андеррайтинговому році УАСК зібрала 49,7 млн грн. премій (38,1% -доля на ринку),

- за показником застрахованих площ: показник УАСК — 114 тис. га (15,8% – доля на ринку).[16]

2.3.Аналіз та оцінка фінансового стану ЗАТ «Української анграрно-страхової компанії».

Українська аграрно-страхова компанія - беззмінний лідер у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва в Україні з, майже, 20-літньою історією успішного досвіду в обслуговуванні клієнтів.

Основними напрямками діяльності є корпоративне та персональне страхування з усіх видів ризиків, з використанням власних та партнерських страхових продуктів і послуг, які у свою чергу захищені найвищою фінансовою надійністю та гарантіями першокласних зарубіжних перестраховиків.

«Українська аграрно-страхова компанія» підвела підсумки своєї діяльності за 2014 рік. Результати свідчать про збереження лідируючих позицій Компанії на  ринку агрострахування, зростання довіри страхувальників, що зумовлено, в першу чергу,  своєчасним виконанням Компанією своїх зобов’язань перед клієнтами та впровадженням унікальних методик андерайтингу у страхуванні сільськогосподарських ризиків.

Так у 2014 році сума зібраних премій  зросла на 244,8 %, що на 61 374,790 тис. грн. більше ніж у 2013 році.

Основну частку в формуванні страхового портфелю Компанії займають  страхування сільськогосподарських культур (68%), фінансові ризики (21 %) та страхування добровільної відповідальності (10%).

За даними Міжнародної Фінансової корпорації  по страхуванню весняно-літніх  та  озимих культур 2014 року частка зібраних премій  Українською аграрно-страховою компанією  склала 61 % від загальної суми зібраних премій всіма страховими компаніями в Україні.

Це свідчить про довіру з боку клієнтів, яка обумовлена багаторічним досвідом Компанії, умови якої відповідають сучасним потребам клієнтів.

Метою діяльності Компанії є забезпечення впевненості соціального захисту клієнта відповідно до обраного виду страхування! Так статистика виплат дозволяє зробити висновок «на 100 заявлених страхових випадків – 100 виплачених», що стало основним приорітетом компанії в політиці страхових виплат.

     Таблиця 2.1.Фінансові показники

Показники

2013 рік  тис. грн.

2014 рік тис. грн.

Темпи росту

Активи

55311

56617

102,36 %

Капітал

28534

43645

152,95%

Високоліквідні активи

27913

47602

170,53%

Чисті премії

18158

24475

134,78%

 

Зріст фінансових показників таких як активи і капітал свідчать про нарощення стійкості Компанії та дозволяють їй робити впевнені кроки на ринку страхування.

Ліквідність активів  характеризує можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов’язання. Так у 2014 році високоліквідні активи зросли на 19 689 тис. грн. в порівнянні з 2013 роком.

Таблиця 2.2.Оцінка розвитку ПрАТ «Українська           аграрно-страхова компанія»

Показники

2013р.  тис. грн.

2014р.  тис. грн.

Темпи росту

Фактичний запас платоспроможності

28534

43645

152,95%

Нормативний запас платоспроможності

9411

10449

111,02%

Відносне перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним

19116

33190

240,14%

Показник платоспроможності засвідчує можливості компанії виконати, насамперед, свої страхові зобов’язання згідно з умовами договорів страхування. Саме наявність відповідної суми для здійснення страхової виплати у визначений час і характеризує рівень платоспроможності нашої компанії.

Дані таблиці  дозволяють дійти висновку, що  рівень платоспроможності ПрАТ «Українська аграрно-страхова компанія» постійно зростає і є достатнім для виконання своїх зобов’язань перед страхувальниками.

З метою захисту інтересів клієнтів та партнерів, забезпечення фінансової стійкості, Компанія співпрацює з найбільш рейтинговими міжнародними перестраховиками  («Scor Global P&C SE», «Swiss Reinsuarense Company Ltd», «Polish Reinsuarense Company» ) та здійснює виважену політику перестрахування.

В 2014 році компанія продовжує розвиток регіональної мережі. На сьогоднішній день СК «УАСК» вже має представництва та планує їх створення в регіонах України:

Проведений фінансовий аналіз діяльності Компанії за 2014 рік свідчить про успішну реалізацію головної стратегічної лінії Компанії на 2013-2017 роки – збереження лідируючих позицій на ринку агрострахування та активну розбудову агентської мережі в усіх регіонах України.[17]

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1.Використання міжнародного досвіду з страхування сільського господарства

В усьому світі сільське господарство завжди було і залишається дотаційним. І майже в усіх країнах системи страхування і фінансування побудовані виключно на державній підтримці сільськогосподарських виробників.

Наприклад, розглянемо систему страхування у Канаді. Програма страхування врожаю від усіх ризиків, була започаткована в провінції Альберта і досі залишається найбільш універсальною. Передбачається страхування від ризиків пов’язаних із несприятливими погодними умовами. Договір містить безліч культур та перелік ризиків, від яких ці культури застраховано.

Ціни на продукцію встановлює Канадська зернова комісія.

Фермер отримує державну субсидію на сплату страхового внеску в залежності від обраного ним рівня страхового покриття. Якщо покриття обрано на рівні 50%, то уряд сплачує 80% страхового внеску. При рівні покриття більшому за 50% страховий внесок сплачується рівними частинами урядом і фермером.

Відшкодування відбувається втому випадку, якщо отриманий урожай є меншим за застрахований.

Взагалі розроблено безліч програм і страхування від прямого граду (у місцевостях, де град дуже велика загроза. Страхові відшкодування здійснюються наступного дня після настання страхового випадку, страхувати можна як все поле, такі окрему його частину), і програма відшкодування за незасіяну площу з приводу пересіву культур, а також за площу вкриту снігом, і програма відшкодування шкоди заподіяної дикими тваринами.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу.

Азербайджан визначив статтю витрат на страхування ризиків у сільському господарстві. У проекті закону "Про державний бюджет Азербайджану" уперше передбачена стаття витрат на суму 2 тис. на страхування ризиків у сільському господарстві країни.

Для виділення коштів Державна страхова компанія повинна буде представляти в Міністерство фінансів Азербайджану спеціальну форму, на підставі якої кошти будуть перераховуватись з казначейства на її рахунок для передачі фермеру, що застрахував свої ризики.

Міністерство сільського господарства, рибальства і продовольства Іспанії збільшить у 2013 році суму, що направляється на субсидії по страхуванню сільськогосподарських ризиків. На це в цілому іспанські селяни одержать у 224 млн. євро, що на 7% більше, ніж торік.

Отже існує великий досвід страхування та фінансування фермерів варто лише ретельно проаналізувати та запровадити найбільш адекватні для українських виробників сільгосп продукції схеми.

З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.

З метою забезпечення майнового захисту сільськогосподарських товаровиробників від негативного впливу стихійних явищ страхові компанії України, які займаються обов'язковими видами страхування в сільському господарстві, створюють сільськогосподарський страховий резерв. Він формується за рахунок відрахувань в розмірі 5 відсотків від загальної суми страхових внесків, які надійшли за договорами обов'язкових видів страхування.

Сільськогосподарський страховий резерв акумулюється у Аграрному фонді і використовується для:

а) надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування страхових резервів товариствами взаємного страхування в сільській місцевості;

б)надання фінансової допомоги на зворотній основі сільськогосподарським підприємствам, які постраждали від негативного впливу стихійних явищ;

в) проведення протиепізоотичних та карантинних заходів;

г) проведення інформаційно-консультативних заходів щодо забезпечення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників.

Порядок використання коштів сільськогосподарського страхового резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою страхового захисту майнових інтересів сільськогосподарські товаровиробники можуть створювати товариства взаємного страхування та використовувати для формування страхових резервів таких товариств страхові платежі за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості здійснюється шляхом надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування або поповнення страхових резервів.

3.2.АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ АГРАРНОГО СТРАХУВАННЯ.

Сільськогосподарське виробництво - одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників.

Україна знаходиться в зоні ризикового землекористування, коли постійно існують ризики небезпечних природних явищ та несприятливих погодних умов. Вплив цих ризиків на результати сільськогосподарського виробництва призводить до значних втрат врожайності, що загрожує стабільності сільськогосподарського виробництва та сталому розвитку аграрного сектора економіки.

Потребує істотного удосконалення механізм аграрного страхування. Проблеми страхового механізму, з погляду страховика, полягають ось у чому:

1. Страхова компанія, яка отримала ліцензію на обов'язкове страхування, зобов'язана страхувати всі господарства, навіть якщо наперед відомо, що вони збиткові.

2. Страховий ринок недостатньо капіталізований. В аграро-виробників, незважаючи на позитивні тенденції розвитку АПК, грошей немає. Отже, виплата страхових платежів не стає необхідністю, а буде нерівномірною. 3. Проблематичним є надання страхувальником об'єктивної інформації про урожайність за минулі роки. Якщо страховик не може об'єктивно оцінювати ризик, то він не може надати адекватного страхування.

4. У системі страхового бізнесу не вистачає кваліфікованих фахівців, які могли би виявити причину страхової події і кваліфіковано оцінити величину збитків.

5. Страховик повинен мати збалансований „страховий портфель". Це означає, що страхуванням повинні бути охоплені не лише кліматичне нестабільні райони, а й регіони із достатньо стабільними кліматичними умовами. Наприклад, засуха у Вінницькій області трапляються раз на п'ять років, а у Криму із п'яти років засушливими є чотири. Тому для кожного регіону розробляються свої страхові тарифи. На Закарпатті та в Криму вони вищі, а у Центральних областях України нижчі.

6. Дискусійним є питання стосовно участі у сільськогосподарському страхуванні дрібних фірм. Зарубіжна практика засвідчує, що на ринку страхування повинні працювати лише потужні компанії, які мають філіали і можуть страхувати в усій Україні. Невеликі страхові компанії будуть нерентабельними, якщо їх операції зі страхування ризиків будуть здійснюватися у регіонах, де ймовірність виникнення страхової події дуже висока. Однак з метою забез-печення конкуренції на страховому ринку сільгоспвиробник має право альтернативного вибору страховика, в тому числі й зарубіжного.

7. Необхідно створити надійну систему перестрахування. Проблема полягає в тому, щоби для перестрахування ризику критерії його оцінки збігалися як у страховика, так і перестраховика. Для зарубіжних перестраховиків повинна бути зрозумілою методика перестрахування. Дуже часто критерії західних страхових компаній не збігаються з українськими. Це, зокрема, стосується величини страхового тарифу. В усьому світі сільськогосподарські ризики найскладніші і тарифи на них високі [6]

Існують проблеми і в страхувальників. Важливою є дія психологічного чинника. Аграрні виробники ще не знають досконало своїх прав і обов'язків як страхувальники. Тому навіть незначні суперечності у діючому страховому механізмі викликають у них підозру і недовіра. Необхідно підвищувати страхову грамотність селян.

На думку представників найбільшої страхової компанії в Україні „Оранта", інтерес в аграріїв до обов'язкового страхування можна визвати через бюджетну компенсацію частини страхових внесків. Це означає, що у сільгоспстрахуванні обов'язково повинна брати участь держава. Роль її повинна зводитися до забезпечення таких заходів:

1. Субсидування сільгоспстрахування в обсязі не менше 50%.

2. Участь у врегулюванні катастрофічних збитків. Держава повинна перестрахувати ризики, які страховики не мають змоги покрити.

3. Надання довгострокових кредитів дрібним і середнім фермерам.

4. Встановлення прямих санкцій за несплату страхових внесків.

5. Тісна співпраця державних органів із міжнародними фінансовими організаціями [4]

Очевидно, що економічну вигоду від страхування аграрови-робники відчують тоді, коли вони матимуть змогу виконати свої зобов'язання, а держава передбачить у бюджеті кошти для компенсації страхових платежів.

Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду. Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи. Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків. Таким чином уряд забезпечить взаємну зацікавленість в страхуванні як в страховиків так і в страхових компаніях.

Отже, в ситуації, що склалась, потрібно знайти оптимальне рішення щодо подальшого стимулювання страхування сільськогосподарського виробництва найефективнішим способом. Щоб страхування надавало суттєву фінансову допомогу сільгоспвиробникам при відновленні нормальної виробничої діяльності, порушеної в разі настання страхових випадків, необхідно вжити ряд конструктивних заходів.[17]

По-перше, сформулювати і законодавчо закріпити чітку стратегію розвитку української моделі сільськогосподарського страхування, яка б визначила форми його проведення.

По-друге, оптимізувати розміри страхових тарифів не лише у напрямі зниження надзвичайно високих, але і шляхом їх глибокої диференціації. Крім того, можна піти шляхом їх розробки як за рівнями зниження врожайності, так і за групами однорідних за своїм фінансово-економічним становищем сільськогосподарських організацій, а також за їхніми видами.

По-третє, перспективним є впровадження групового страхування врожаю на основі об'єднання зусиль страхувальників у межах сільськогосподарського адміністративного району. Завдяки цьому можна досягти певного зниження страхового тарифу в інтересах сільськогосподарських організацій або використання в договорі пільг і різноманітних знижок.

По-четверте, необхідно вдосконалити нормативно-правові акти стосовно страхування агроризиків, сформувати банк достовірної офіційної інформації та забезпечити її доступність.

Підводячи підсумки вищесказаного можна говорити про те, що в сучасних реаліях при страхуванні сільськогосподарських ризиків варто надавати перевагу ринковим механізмам здійснення цього виду страхування, при цьому не відкидати вплив держави, який зводиться не лише до нормативного регулювання, а й до створення спеціальних консультативних органів та кооперативів взаємного страхування і здійснення, надання субсидій страхувальникам та перестрахування страхових ризиків [11]

ВИСНОВКИ

Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов'язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється.

По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних ? обов'язковим.

Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.

З іншого боку, аграрії часто не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.

Сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду.

Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи.

Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків.

В процесі дослідження є можливість зробити висновок, що система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами:

- сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;

- удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;

- інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;

- стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;

Здійснення запропонованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, має привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян [12]

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Закон України. Про страхування. [Електронний ресурс] : Закон (від 18 жовтня 2011 року N 3925-VI).
  2.  Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» N 1877-IV.
  3.  Закон України «Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції» № 3064
  4.  Борисова В.А. Страхові послуги – Суми: Довкілля, 2004р.
  5.  Грушко В.І. Головне завдання - подальший розвиток страхового ринку // Україна - Business. - 2003. - с. 2-13.
  6.  Дем'яненко М.Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку // Облік і фінанси АПК - 2007 - №5.
  7.  Крестьянінова В.В. Специфіка страхування сільськогосподарських ризиків в Україні// Економічні науки № 12(2009). - 8-12 с..
  8.  М.В. Мних Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: Київ – 2004р.
  9.  Навроцький С. А. Соціально-економічні аспекти страхування в АПК, 2004 - 316 с.
  10.  О.Д. Заруба. Страхова справа – Київ: Знання, 1998 р.
  11.  Облік державної підтримки Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Жука В.М., Герасимука І.В. - К., 2007 - с. 145
  12.  Пантелєєв В.Д., О.Ю. Кіпрєєва. Аналітичний огляд сучасного стану страхування сільськогосподарських ризиків в Україні // Вісник аграрної науки Причорномор'я. -2006. - №4. - с. 25-30.
  13.  Приказюк О.В. Страхування сільськогосподарських ризиків як засіб беззбиткової діяльності сільгоспвиробників // Економіка АПК. - 2006. - № 4. - C.87-91.
  14.  Рекомендації Мінагропрополітики та ЛСОУ «Про розширення страхування врожаю сільгоспкультур»
  15.  Страхуваня: підручник / керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець, д-р екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998 - 528 с.
  16.  Свістунов О. Роль страхування в управлінні ризиками сільського господарства в Україні та напрями підвищення його ефективності // Економіка України. - 2006. - № 1. - C.66-71.
  17.  Шолойко А.С. Актуальні проблеми розвитку сільськогосподарського страхування в Україні // «Інститут аграрної економіки» - 2008 - 6 с.
  18.  Юргенс И.Ю. Проблемы развития национальной системы страхования в условиях экономического кризиса // Финансы. - 1998 - №10 - с. 30-33.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83811. Правовое положение, функции и полномочия Министерства финансов РФ в налоговой сфере 41.23 KB
  Министерство финансов Российской Федерации Минфин России является федеральным органом исполнительной власти осуществляющим функции по выработке государственной политики и нормативноправовому регулированию в сфере бюджетной налоговой страховой валютной банковской деятельности государственного долга аудиторской деятельности бухгалтерского учета и бухгалтерской отчетности производства переработки и обращения драгоценных металлов и драгоценных камней таможенных платежей определения таможенной стоимости товаров и транспортных...
83812. Правовое положение Федеральной налоговой службы и её органов (структурных подразделений) 40.57 KB
  Основные функции возложенные на ФНС России по контролю и надзору: за соблюдением законодательства РФ о налогах и сборах; за правильностью исчисления полнотой своевременностью внесения в соответствующий бюджет налогов и сборов и иных обязательных платежей; за производством и оборотом этилового спирта спиртосодержащей алкогольной и табачной продукции; за соблюдением валютного законодательства в пределах компетенции налоговых органов; за информированием налогоплательщиков по вопросам налогового законодательства и разъяснением системы...
83813. Анализ действующей налоговой системы, современного налогового законодательства и направления налоговой реформы 40.05 KB
  Основные направления налоговой политики принимаются ежегодно Основные направления бюджетной политики на 2015 год и на плановый период 2016 и 2017 годов принимаются и рассматриваются одновременно с проектом закона о федеральном бюджете на текущий период 3 года и утверждаются на заседании правительства РФ. Политики: Поддержка инвестиций Развитие человеческого капитала Повышение предпринимательской активности.
83814. Правовое регулирование налога на добавленную стоимость: налогоплательщики и основные элементы налога 44.09 KB
  НДС это косвенный налог. Плательщиками НДС признаются: организации в том числе некоммерческие предприниматели Условно всех налогоплательщиков НДС можно разделить на две группы: налогоплательщики внутреннего НДС т. НДС уплачиваемого при реализации товаров работ услуг на территории РФ налогоплательщики ввозного НДС т. НДС уплачиваемого при ввозе товаров на территорию РФ Освобождение от исполнения обязанностей плательщиков НДС Организации и предприниматели у которых за 3 предшествующих последовательных календарных месяца сумма...
83815. Правовое регулирование акцизов: налогоплательщики, основные элементы налога. Обязанности взимания акциза при ввозе и вывозе подакцизных товаров Таможенного союза 47.79 KB
  Обязанности взимания акциза при ввозе и вывозе подакцизных товаров Таможенного союза. Налогоплательщики: 1 организации; 2 индивидуальные предприниматели; 3 лица признаваемые налогоплательщиками в связи с перемещением товаров через таможенную границу Таможенного союза определяемые в соответствии с таможенным законодательством Таможенного союза и законодательством Российской Федерации о таможенном деле. Объектом налогообложения признаются следующие операции: 1 реализация на территории Российской Федерации лицами произведенных ими...
83816. Правовое регулирование налога на доходы физических лиц: налогоплательщики, основные элементы налогообложения, особенности налоговых льгот 46.1 KB
  Налогоплательщиками признаются физические лица являющиеся налоговыми резидентами Российской Федерации а также физические лица получающие доходы от источников в Российской Федерации не являющиеся налоговыми резидентами Российской Федерации. Налоговыми резидентами признаются физические лица фактически находящиеся в Российской Федерации не менее 183 календарных дней в течение 12 следующих подряд месяцев. Налоговыми резидентами в 2015 году признаются физические лица фактически находящиеся в Российской Федерации на территориях Республики...
83817. Правовое регулирование налога на прибыль организаций: налогоплательщики, основные элементы налогообложения, особенности определения доходов и расходов у разных налогоплательщиков 49.15 KB
  Расходы. Группировка расходов Расходы это обоснованные и документально подтвержденные затраты предприятия. Они делятся на расходы связанные с производством и реализацией зарплата сотрудников покупная стоимость сырья и материалов амортизация основные средств и пр. и на внереализационные расходы отрицательная курсовая разница судебные и арбитражные сборы и пр.
83818. Правовое регулирование сборов за пользование объектами животного мира и за пользование объектами водных биологических ресурсов: налогоплательщики, основные элементы налога 43.06 KB
  Плательщики сбора Граждане индивидуальные предприниматели и юридические лица получающие в установленном порядке лицензию разрешение на пользование объектами животного мира на территории Российской Федерации.3 НК РФ ставки сбора устанавливаются за каждый объект животного мира отдельно. Порядок и сроки уплаты сбора Сбор необходимо уплатить за предоставление разрешения на добычу объектов животного мира охотничьих ресурсов на территории Российской Федерации. Уплата сбора за пользование объектами животного мира производится плательщиками по...
83819. Правовое регулирование водного налога: налогоплательщики, основные элементы налогообложения 39.3 KB
  Кроме того плательщиками водного налога признаются организации и индивидуальные предприниматели которые пользуются подземными водными объектами на основании лицензий по Закону РФ от 21. Налогоплательщик исчисляет сумму налога самостоятельно. Сумма налога по итогам каждого налогового периода исчисляется как произведение налоговой базы и соответствующей ей налоговой ставки.