95698

Відновлення картриджів для лазерних та струменевих принтерів

Курсовая

Информатика, кибернетика и программирование

Навчитися відновлювати картриджі, які пройшли етап першого використання та заповнити їх новим тонером (для лазерних картриджів) або чорнилом (для струменевих), що дозволяє використовувати картридж неодноразово. Актуальність теми: Відновлення картриджа принтера - процедура, яка дозволить вам заощадити гроші на покупку нового картриджа.

Украинкский

2015-09-28

460.5 KB

0 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 5

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ СЕРВІСУ ТА ДЕЗАЙНУ

Відділення інформаційно-комунікаційних технологій

Професія:4113 Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення

ПИСЬМОВА ЕКЗАМЕНАЦІЙНА РОБОТА

На тему:

«Відновлення картриджів для лазерних та струменевих принтерів»

Допустити до захисту

Заступник директора з НР                              С.В.Тимченко

Робота захищена з оцінкою             _________________________                                              

м. Біла Церква - 2015

Зміст

Вступ…..………………………………………………………………………..3-4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Поняття принтер………………………….………………………….…….4-5

1.1.1  Характеристика сучасних технологій цифрового друку………...……………………………………………………….…...……..5-9

1.1.2 Способи з'єднання принтера з носієм цифрової інформації.......9-10

1.2 Види принтерів…………………………………………………………10-11

1.2.1Матречний принтер………………..……………..…...…..….…..11-12

1.2.1.1Конструкція……………………………………...…………..13

1.2.2 Струменевий принтер……………………………………………14

 1.2.2.1 Принцип дії……………………………..………………..14-16

 1.2.2.2 Конструкція……………………………………..……….16

1.2.3 Лазерний принтер………………………………..…………..….17-18

 1.2.3.1 Принцип дії…………………………..………………..……18

1.2.3.1.1 Зарядка фото вала……………………..……….18-19

  1.2.3.1.2 Лазерне сканування…………...……..…………….20

  1.2.3.1.3 Накладення тонера…………………..….……...20-21

 1.2.3.1.4 Перенос тонеру…………………………..………...21

  1.2.3.1.5 Закріплення тонера…………………………....…..22

Вступ

У більшості власників персональних комп'ютерів в офісі чи вдома або вже є принтер, або актуальне питання про його придбання. Незважаючи на те, що Інтернет і електронна пошта стають звичайною справою при обміні інформацією, документальні носії, що вимагають виведення інформації на друк, ще нескоро вийдуть з моди. У магазинах - пропонується величезний вибір друкуючих і копіювальних пристроїв, що відрізняються між собою як по швидкості і якості друку, так і за ціною. Світова практика говорить, що всі виробники принтерів пропонують свою продукцію або за собівартістю, або навіть в збиток собі. Але, продавши користувачеві принтер, вони змушують купувати картриджі, відповідні саме для цієї моделі принтера, тому що здаються нелогічними дії з продажу товару в збиток, стають дуже логічними при аналізі витрат, пов'язаних з обслуговуванням його витратними матеріалами. Мало хто може дозволити собі з віддати велику суму грошей  за новий картридж, знаючи про існування більш економічних шляхів вирішення цієї проблеми.

Для економних і невибагливих користувачів, готових обміняти свою працю і витрачений час на дешевизну, ринок пропонує купити в магазині спеціальний набір для відновлення або заправки картриджів для відповідних принтерів. Таким чином кожен користувач зможе самостійно відновити картридж.

Мета: Навчитися відновлювати картриджі, які пройшли етап першого використання та  заповнити їх новим тонером ( для лазерних картриджів ) або чорнилом ( для струменевих ), що дозволяє  використовувати картридж неодноразово .

Актуальність теми: Відновлення картриджа принтера - процедура, яка дозволить вам заощадити гроші на покупку нового картриджа. Ця послуга передбачає, що у картриджі замінюється не тільки тонер, але й деталі, які відпрацювали покладений ним термін. Це дозволяє повернути картриджу його первісний стан без втрати якості друку і без великих затрат. Адже в наш час ціни на новий картридж дуже великі.

Завдання: Відновити  струменевий та лазерний картриджі та провести їх заправку новим тонером ( для лазерних картриджів ) або чорнилом ( для струменевих ).

1.1 Поняття принтер

Комп'ютерний принтер (англ. printer — друкар) — периферійний друкувальний пристрій, що підключається до комп'ютера і має змогу друкувати текстову та іншу графічну інформацію на папері.

Процес друку називається «виведенням до друку», а отриманий документ — роздруківкою або твердою копією. Принтер має перетворювач цифрової інформації (текст, фото, графіка), що зберігається в запам'ятовувальних пристроях комп'ютера, фотоапарата та цифрової пам'яті особливою машинною мовою.

За технологією друку принтери поділяють на матричні, струменеві, лазерні й сублімаційні, а за кольоровістю друку — на кольорові й монохромні.

Монохромні принтери можуть друкувати зображення, що має кілька градацій одного кольору, зазвичай, чорного (хоча зрідка застосовують інші кольори: синій, червоний чи зелений).

Із розвитком комп'ютерних технологій крім монохромних набули поширення принтери, що можуть друкувати майже весь спектр кольорів, видимий людським оком. Такі принтери називають «кольоровими».

Матричні принтери застосовують як спеціалізовані для друку на рулонах паперу в лабораторіях, банках, бухгалтеріях, для друку на багатошарових бланках (наприклад, паспорти, авіаквитки), а також, коли важливий саме факт друку ударом. Вважається, що факт удару ускладнює несанкціоновані зміни фінансового документа.

Набули поширення багатофункціональні пристрої, в яких об'єднано принтер і сканер. Здебільшого вони мають функції копіювального апарата, а іноді — також і факса. Таке поєднання зручне в роботі.

1.1.1 Техніко-економічний аналіз сучасних технологій цифрового друку

За поширеністю лідером є струменевий друк, другим — лазерний, третім — термосублімаційний, четвертим — матричний. При струменевому, лазерному і матричному способах друку лінеатура становить 300-80-30 lpi, і залежить від роздільної здатності пристрою. При сублімаційному друці лінеатура отримуваних півтонів більше 300 lpi, тому наймасовіше застосування монохромні лазерна і матрична технології отримали для друку текстів і графіки, а повнокольороватермосублімациійна технологія використовується у фотопринтерах. Кольоровий струменевий друк дає добрі результати при друці текстів, графіки і фотографій.

За кольороутворенням до повнокольорових (англ. continuoustone — безперервний тон кольору) належать тільки принтери термосублімаційної технології. Струменева, лазерна і матрична технології — растрові (англ. bi-level — два рівні), тобто, для отримання однієї повнокольорової точки растру потрібен мікрорастр — по 16х16=256 «службових» мікропікселів кожного кольору. Головний конструктивний недолік лазерних технологій — труднощі досягнення допуску більше 1200dpi, крапок на дюйм. В наш час межа для лазерного друку кожного кольору при раструванні 2400dpi /16=150 lpi, що на порядок гірше за характеристики аналогового кольорового фотопаперу.

Нові модифікації лазерних, струменевих і термосублімаційних технологій друку дають добрі результати і належать до комбінованих (англ. contone — напівтоновий колір). Contone = bi-level + continuoustone. Таке півтонове зображення місцями друкується крапками, а місцями — безперервною заливкою, барвником. Струменева й лазерна технології друкують крапки з «чіткими» межами, без перекриття, але якщо роздільна здатність менша 4800dpi, то на остаточному зображенні видно растр, в аналоговій фотографії кажуть про зернистість зображення. На аналоговому кольоровому фотопапері зображення створюється теж крапками з «чіткими» межами, але роздільна здатність фотопаперу більша і зображення виходить дрібнозернистим. У термосублімаційній технології сусідні пікселі частково перекриваються. Це знижує роздільну здатність до 300 lpi (300 lpi для растру — 300х16=4800dpi), але створює ефект безперервності зображення, як на аналоговому кольоровому фотопапері. Візуально, фото, видруковане на термосублімаційному принтері, виглядає відмінно.

До переваг лазерного друку належить постійна готовність до роботи. У лазерного принтера тонер не сохне, ніщо не засмічується. Щоправда, тонер і папір дряпають світлочутливий шар на барабані, що обмежує термін служби барабана 4-5 заправками картриджа. Ресурс фото-барабана зазвичай розраховано на 10—15 тис. сторінок. Ресурс картриджа розраховано на 2.000 — 5.000 сторінок (при 5% заповненні аркуша, яке є характерним для друку переважно тексту з незначними вставками графіки).

Картриджі лазерних принтерів у більшості фірм продаються в комплекті зі світлочутливим барабаном, тому одноразове їх використання виходить досить дорогим. Заради економії споживачі іноді повторно заправляють картриджі тонером (до 4-5 разів) як самостійно, так і користуючись послугами невеликих спеціалізованих підприємств.

Лазерні принтери друкують швидше від струменевих та інших принтерів. Лазерні принтери можуть використовувати різний папір (наприклад, текстуру) і плівки. Відбитки з лазерного принтера стійкіші до вологи, агресивних середовищ, проте, оскільки зображення лазерного принтера закріплюється на носіях шляхом нагрівання, то з часом, може відбуватися обсипання зображення, особливо коли папір піддається механічному впливу.

Витратні матеріали для лазерних принтерів у перерахунку на 1 стандартну сторінку дешевші, ніж для струменевих принтерів. Найдешевші витратні матеріали для матричних принтерів. Однак повно-колірні лазерні принтери мають фактично 4 окремих вузли для нанесення зображення, тому таке обладнання дорожче в порівнянні зі струменевими, термосублімаційними й матричними принтерами. Комплект картриджів для повно-колірного лазерного принтера з світлочутливими барабанами вартує приблизно в 5 разів дорожче за монохромний картридж.

Головні конструктивні недоліки струменевих технологій: проблеми із засиханням чорнила і засміченням сопел та дефекти відтворення слабо забарвлених фрагментів зображення. Причин засмічення сопел багато. Наприклад:

1.на поверхні чорнила утворюється плівка оксиду, яка при повній витраті чорнила картриджа потрапляє в сопла;

2.випаровування води з чорнильної суспензії і загустіння чорнила;

3.злипання зерен у пігментному чорнилі;

4.чорнило пригоряє на термоелементах і ця луска летить у фільтр і сопла.

Фільтри картриджа з поролону не достатньо ефективні і накопичують «сміття» при неодноразовому використанні картриджа після перезаправки. При допуску 4800dpi краплі повинні падати на папір з кроком 25,4\4800=0,0053 мм. При кожному роз-друку термічні або п'єзоелектричні насоси виштовхують з кожного сопла мільйони крапель чорнила ємкістю 2 піко літри. При зустрічі з папером крапля розбризкується, чорнило вбирається й розпливається. Пляма чорнила за діаметром виходить, приблизно, в 2 рази більшою від сопла, що викинуло краплю. Сопло має діаметр близько 0,0053\2=2,6 мікрон. Природно, що засмітитись соплу діаметром менше 3 мікрон дуже просто. Хоча б якесь (із більш ніж 400 сопел друкуючої головки) обов'язково засмітиться.

Для відтворення світлої ділянки зображення будь-якого кольору потрібно мало забарвлених «службових» мікропікселів, в результаті виходять рідкісні крапки на «великій» площі зображення — просто незабарвлений папір. А людина судить про якість зображення, в першу чергу, виходячи з достовірності відтворення саме світлих відтінків зображення. Щоб пом'якшити цей недолік, до чотирьох базових кольорів (CMYK) додаються по одному або по два світлі (hell) варіанти блакитного (C-hell), пурпурового (M-hell), жовтого (Y-hell) і чорного (К-hell) чорнила. Зазвичай буває не більше 8 чорнильниць. Комплект фірмових картриджів для струменевого принтера ємкістю по 5-10 мл коштує достатньо дорого, а витрачається чорнило не тільки на друк, але і на прочищення сопел. Оптимальніше, коли чорнильниці нерухомі на корпусі принтера, вони більші за об'ємом, можна використовувати більше світлих кольорів, вони не знижують швидкості друку за рахунок інерції і створюються умови для зниження ефекту засихання чорнила за рахунок продування повітрям сопел друкувальної головки після закінчення роботи. Інші недоліки струменевих технологій: невисока швидкість повно колірного друку, обумовлена в основному раструванням і кількістю додаткових світлих кольорів, вицвітанням кольорів зображення, «водобоязнь» відбитків при використанні водорозчинного чорнила і обсипання зображення, при використанні пігментного чорнила, чутливість до сорту паперу.

До переваг сублімаційного друку відноситься можливість змішувати на носієві зображення кольору в достатньо широкому діапазоні (до 6 біт кожного з базових кольорів). Найсвітліші тони формуються в хмарці барвника так само природно, як і темніші. В струменевих принтерів це завдання частково вирішується, на жаль, за рахунок додавання чорнильниць світлих тонів, тобто — ускладнення апаратури і подорожчання друку. Не менш складні шляхи рішення цієї задачі для лазерних технологій, де використовують попереднє змішування кольорів на барабані за допомогою магнітних добавок до тонера або змішуванням кольорів на проміжному носієві з подальшим друком на папір.

До серйозних проблем сублімаційного друку можна віднести вкрай повільне виведення фотографій і чутливість чорнила до ультрафіолету. Комплекти для сублімаційного друку поки щодорогі. Зараз найпопулярніший, якнайкращий за якістю і найдешевший спосіб друку повно кольорових фотографій з цифрових носіїв — це друк на аналоговий кольоровий фотопапір у фотосалонах. Друк на аналоговий кольоровий фотопапір у фотосалонах проводиться на цифрових друкувальних автоматичних машинах. Папір рухається в друкувальній машині, цифрова інформація порядково перетворюється в світловий потік, світловий потік порядково експонує кольоровий аналоговий фотопапір, потім фотопапір проявляють «мокрим» хімічним способом. Швидкість друку близько 1000 фотографій в годину, тобто в 5-15 разів швидше за цифровий друк. На кольоровому аналоговому фотопапері в кожному з 3 субтрактивних шарів допуск більше 2000 lpi, фотографічна широта до 6,7 біт, тобто фотографія, зроблена на кольоровому аналоговому фотопапері, може містити до 1 123 836 (20,1 Bit) кольорів з плавними, реальними півтонами.

1.1.2 Способи з'єднання принтера з носієм цифрової інформації

З'єднання принтера з комп'ютером через послідовний порт зі швидкістю до 50 кб/с не задовольняє сучасним вимогам. З'єднання через паралельний порт забезпечує значно більшу швидкість і тривалий час було основним інтерфейсом для підключення принтерів. Після того, як набув поширення USB-інтерфейс, принтери здебільшого комплектують саме ним. Крім більшої швидкості передачі він забезпечує ширші можливості для двосторонньої взаємодії: зокрема, принтер може надавати більше інформації про свій стан (наявність паперу та інших матеріалів для друку, помилки, що сталися під час друку), повідомляти про потребу у втручанні людини для технічного обслуговування чи ремонту тощо. Принтери, що мають мережевий інтерфейс, підключаються до локальної мережі безпосередньо, що надає змогу користуватися принтером з усіх підключених до мережі пристроїв.

Застосовують також бездротові підключення принтерів за допомогою Інфрачервоних портів, Bluetooth, Wi-Fi.

Інфрачервоний порт забезпечує друк із комп'ютерів, КПК, телефонів та інших пристроїв, які мають можливість друку і забезпечені інфрачервоним портом. Зона застосування обмежена декількома сантиметрами прямої видимості між портами пристроїв. ІЧ-порт поступився місцем радіо інтерфейсам Bluetooth і Wi-Fi. Bluetooth і Wi-Fi — дозволяють встановити принтер в будь-якому зручному місці на відстані до 10-100 метрів.

Сучасні принтери читають флеш-пам'ять, мають відео екран і дозволяють друкувати фотографії без комп'ютера.

1.2 Види принтерів

Принтери можна класифікувати за кількома основними позиціях: принципом роботи друкуючого механізму, максимальним форматом аркуша папери, використання кольорового друку, наявності або відсутності апаратної підтримки мови PostScript та іншим.

За принципом друку розрізняються матричні, струнні та лазерні принтери. 

1.2.1 Матричний принтер

Матричний принтер (англ. dotmatrixprinter) — комп'ютерний принтер, що створює зображення на папері з окремих маленьких точок ударним способом друкуючою головкою, що має набір голок, які приводяться в дію електромагнітами(див мал. 1.2.1.1).

Малюнок 1.2.1.1 − Матричний принтер

Головка принтера розташовується на каретці, що рухається по напрямних впоперек аркуша паперу; при цьому голки в заданій послідовності наносять удари по фарбувальній стрічці, фарба з якої відбивається на папері подібно тому, як виконується друк на друкарській машинці, та тією різницею, що машинка за один удар наносить одну літеру, а матричний принтер — один вертикальний ряд точок. Для переміщення каретки зазвичай використовується ремінна передача, рідше — зубчаста рейка або гвинтова передача. Привід каретки забезпечується кроковим електродвигуном. Кроковий двигун також забезпечує просування (транспортування) аркуша паперу.

Голки в друкувальній голівці розташовуються, залежно від їх кількості, одним або двома вертикальними стовпцями. Матеріалом для голок служить зносостійкий вольфрамовий сплав. Оскільки електромагніти при роботі нагріваються, головка облаштована радіатором для пасивного відводу тепла, у високопродуктивних принтерах також застосовується примусове охолодження голівки вентилятором, та використовується система температурного контролю друкувальної головки.

Для друку на носіях різної товщини в матричному принтері є регулювання зазору між друкувальною голівкою і опорного валом. Залежно від моделі, регулювання може проводиться вручну, або автоматично.

У різний час випускалися принтери з 9, 12, 14, 18, 24, 36, 48 голками в головці, а найбільшого поширення набули 9- і 24-голчасті принтери.

Кількість голок визначала якість та швидкість друку. 9-голчасті принтери забезпечують високошвидкісний друк з невисокими вимогами до якості. За рахунок меншої кількості голок 9-голчаста друкувальна головка відрізняється більшою надійністю і меншим нагріванням. Для підвищення якості та швидкості друку в деяких принтерах використовуються здвоєні (2х9) і зчетверені (4х9) 9-голчасті голівки. 24-голчастий принтер в графічному режимі забезпечує роздільну здатність 360х360 точок на дюйм.

В окремих моделях принтерів також використовувався апаратний метод підвищення якості, що полягав в повторному проході головки по вже надрукованій частині тексту або зображення з попереднім просуванням аркуша на 1/2 відстані між голками по вертикалі.У деяких принтерах для збільшення ресурсу стрічка має вигляд Стрічки Мебіуса.

1.2.1.1 Конструкція

Головка принтера розташовується на каретці, що рухається по напрямних впоперек аркуша паперу; при цьому голки в заданій послідовності наносять удари по фарбувальній стрічці, фарба з якої відбивається на папері подібно тому, як виконується друк на друкарській машинці(див.мал.1.2.1.1.1).

Малюнок 1.2.1.1.1− Конструкція матричного принтера

1.2.2 Струменевий принтер

Струменевий принтер — один із різновидів принтерів. Пристрій має низьку швидкість друку порівняно з лазерним аналогом, проте відрізняється високою якістю нанесення півтонових зображень(Див.мал.1.2.2.1).

Малюнок 1.2.2.1 − Струменевий принтер

1.2.2.1 Принцип дії

Принцип дії струменевих моделей подібний до способу роботи матричних принтерів тим, що зображення на носії формується за рахунок точок. Проте замість головок з голками в струменевих апаратах використовується матриця, яка виконує друк за допомогою рідких барвників.

Картриджі з барвниками можуть мати вбудовану друкувальну голівку (такий підхід використовується компаніями Hewlett-Packard, Lexmark). Є також і моделі, в яких друкувальна матриця являє собою деталь принтера, а змінні картриджі місять лише барвник.

При довгому простої принтеру (тиждень і більше) відбувається висихання залишків барвника на соплах друкувальної головки. У більшості випадків пристрій чистить її автоматично. Використовуючи відповідний розділ налаштувань драйверу, можна також провести примусову очистку сопел. Під час прочистки друкувальної голівки інтенсивно витрачається барвник. Особливо небезпечне висихання сопел друкувальної матриці для принтерів Epson та Canon.

Якщо неможливо очистити сопла друкувальної голівки штатними засобами, їх подальша проводиться в ремонтних майстернях. При заміні картриджу, що містить друкувальну матрицю, на новий проблем, як правило, не виникає.

Типи подачі барвника в струменевих принтерах

Друкувальні голівки струменевих принтерів створюються за допомогою використання наступних типів подачі барвника:

• Безперервна подача (ContinuousInkJet). Подача барвника відбувається безперервно, факт потрапляння чорнил на друкувальну поверхню визначається модулятором потоку барвника. В сопло такої друкувальної головки під тиском подається барвник, який при виході з нього розбивається на мікрокраплі. Останнім додатково надається електричний заряд.

Розбиває потік барвника на краплі розташований на соплі п’єзокристал, на якому формується акустична хвиля. Чорнила, що не повинні потрапити на друкувальну поверхню потрапляють в збірник барвника та повертаються в основний резервуар з барвником.

• Подача за вимогою(Drop-on-demand). Подача барвника із сопла друкувальної головки відбувається тільки тоді, коли барвник справді потрібно нанести на відповідну соплу область друкувальної поверхні. Саме цей спосіб подачі чорнил широко використовується в сучасних моделях струменевих принтерів.

1.2.2.2 Конструкція

Конструкція сучасних струменевих принтерів, як правило, включає в себе(див. мал.1.2.2.2.1):

Малюнок  1.2.2.2.1− Конструкція струменевого принтера

1.2.3 Лазерний принтер

Лазерний принтер (англ. laserprinter) — один з видів принтерів, що дозволяє швидко виготовляти високоякісні відбитки тексту і графіки на звичайному папері(див.мал.1.2.3.1).

Малюнок 1.2.3.1 − Лазерний принтер

Подібно до фотокопіювальних апаратів лазерні принтери використовують у процесі ксерографічного друку, однак відмінність полягає у тому, що формування зображення відбувається шляхом безпосередньої експозиції (освітлення) лазерним променем фоточутливих елементів принтера.

Принцип дії лазерного принтера полягає у наступному: на алюмінієву трубку (фотобарабан), покриту світлочутливим шаром, наноситься негативний статичний заряд. Після цього промінь лазера проходить по фотобарабану, і у тому місці, де потрібно щось надрукувати, знімає частину заряду. Після чого на фотобарабан наноситься тонер (це сухе чорнило, що складаються із суміші смол, полімерів, металевої стружки, вугільного пилу та іншої хімії), який також має негативний заряд, і тому прилипає до барабана у тих місцях, де пройшов лазер і зняв заряд. Далі барабан прокочується по паперу (що має позитивний заряд) і залишає на ньому весь тонер, після чого папір потрапляє у піч, де під впливом високої температури тонер міцно припікається до паперу.

Для друку кольорового зображення всі кольори на барабан наносяться по черзі, або друк відбувається у 4 проходи (для друку чорного, блакитного, пурпурного і жовтого кольорів). Подібний метод друку використовується в копіювальних апаратах і деяких факсах. Схожа система використовується і в світлодіодних принтерах, однак у них замість лазера використовується нерухомий рядок зі світлодіодами — LED-технологія друку (LightEmittingDiode).

1.2.3.1 Принцип дії

Процес лазерного друку складається з п'яти послідовних кроків:

Зарядка фотовала

Лазерне сканування

Накладення тонера

Перенос тонеру

Закріплення тонера

 

1.2.3.1.1 Зарядка фото вала

Фотовал — циліндр з покриттям з світлочутливого напівпровідника (матеріалу, здатного змінювати свій електричний опір при освітленні). У деяких системах замість фотоціліндра використовувався фоторемінь — еластична закільцьованих смуга з фотослоя.

Зарядка фотовала (фотобарабана) — нанесення рівномірного електричного заряду на поверхню обертового фотобарабана. Найпоширенішим матеріалом для фотобарабану слугує фотоорганіка — вимагає використання негативного заряду, проте є матеріали (наприклад, кремній), що дозволяють використовувати позитивний заряд.

Спочатку зарядка здійснювалася з допомогою скоротрона (англ. scorotron) — натягнутого дроту, на який подається напруга відносно фотобарабана. Між дротом і фотобарабаном зазвичай поміщається металева сітка, яка служить для вирівнювання електричного поля.

Пізніше стали застосовувати зарядку за допомогою зарядного валика (англ. ChargeRoller). Така система дозволила зменшити напругу і знизити проблему виділення озону на коронному розряді (перетворення молекул O2 в O 3 під дією високої напруги), що призводило до проблеми прямого механічного контакту і зносу частин, а також чищення від забруднень(див.мал.1.2.1.2).

Малюнок 1.2.1.2 − Процес лазерного друку.

1. Фотобарабан; 2. Зарядний валик;  3. Промінь лазера; 4. Обертове дзеркало;

5. Розподільна лінза; 6. Катридж з тонером; 7. Магнітний вал; 8. Папір;

9. Ракель; 10. Бункер з відпрацьованим тонером ; 11. Пічка.

1.2.3.1.2 Лазерне сканування

Лазерне сканування (засвічування) — процес проходження негативно зарядженої поверхні фотовалу під лазерним променем. Промінь лазера відхиляється обертовим дзеркалом і, проходячи через розподільну лінзу, фокусується на фотовал. Лазер активізується тільки у тих місцях, на які з магнітного вала (магнітного барабану) надалі повинен буде потрапити тонер. Під дією лазера ділянки фоточутливої поверхні фотовалу, які були засвічені лазером, стають електропровідними, і частина заряду на цих ділянках «стікає» на металеву основу фотовалу. Тим самим на поверхні фотовал створюється електростатичне зображення майбутнього відбитка у вигляді «малюнка» з ділянок з негативним зарядом, ніж загальний фон.

1.2.3.1.3 Накладення тонера

Негативно заряджений ролик при подачі тонера надає тонеру негативний заряд і подає його на ролик проявлення. Тонер, що знаходиться у бункері, притягається до поверхні магнітного валу під дією магніту, з якого виготовлена серцевина валу. Під час обертання магнітного валатонер, що знаходиться на його поверхні, проходить через вузьку щілину, утворену між дозуючим лезом і магнітним валом. Після цього тонер входить у контакт з фотовалом і притягується на нього у тих місцях, де зберігся негативний заряд. Дуже поширена помилка, що тонер притягається саме до місць відсутності заряду на фотовалі. Однак, тонер, будучи діелектриком, електризується у дипольно-заряджені частинки, які притягуються до будь-яких заряджених поверонь незалежно від знаку заряду останніх. Тонер не зможе утриматися на фотовалі у місцях без заряду.

У той же час, поширене і зворотна помилка, що тонер притягається саме до місць, зарядженим негативно. Більшість марок тонерів, що випускаються для побутових лазерних принтерів, маркуються як негативно заряджаємі, що говорить про неможливість тяжіння негативно заряджених частинок тонера до однойменно заряджених ділянок фотобарабана. Тому, насправді, негативно заряджений тонер не може притягатися до всіх заряджених ділянок незалежно від знаку заряду, а тільки до тих, у яких відсутній заряд, або, принаймні, до тих, величина заряду яких не заважає утворенню у поверхневому шарі фотобарабана дипольного моменту під впливом електростатичного поля негативно заряджених часточок тонера.

Тим самим електростатичне зображення перетвориться у видиме. Притягнутий до фотовалутонер рухається на ньому далі, поки не торкається паперу.

1.2.3.1.4 Перенос тонеру

У місці контакту фотовалу з папером, під папером знаходиться ще один ролик, який називають роликом перенесення (коронатор). На нього подається позитивний заряд, який він передає паперу, з яким контактує. Часточки тонера, доторкаючись до позитивно зарядженого паперу, переносяться на нього і утримуються на поверхні за рахунок електростатики.

Якщо у цей момент подивитися на папір, на ньому буде сформовано повністю готове зображення, яке можна легко зруйнувати, провівши по ньому пальцем, тому що зображення складається з притягнутого до паперу порошку тонера, нічим іншим, крім електростатики, на папері не утримувалась. Для отримання фінального відбитка зображення необхідно закріпити.

1.2.3.1.5 Закріплення тонера

Папір з «насипаним» тонерним зображенням рухається далі до вузла закріплення (пічка). Закріплюється зображення за рахунок нагріву і тиску. Піч складається з двох валів:

Верхнього, всередині якого знаходиться нагрівальний елемент (зазвичай — галогенна лампа), так званий термовал;

Нижнього (притискний ролик), який притискає папір до верхнього за рахунок підпірної пружини.

За температурою термовала стежить термодатчик (термістор). Піч являє собою два дотичних вали, між якими проходить папір. При нагріванні паперу (180–220 °C) тонер, притягнутий до неї, розплавляється і в рідкому вигляді втискається в текстуру паперу. Вийшовши з печі, тонер швидко твердне, що створює постійне зображення, стійке до зовнішніх впливів. Щоб папір, на який нанесено тонер, не прилипав до термовалу, на ньому є віддільники паперу.

Однак термовал — не єдина реалізація нагрівача. Альтернативою є пічка, в якій використовується термоплівка: спеціальний гнучкий матеріал з нагрівальними елементами у своїй структурі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76425. Запаздывающее звено и его свойства 45.78 KB
  Переходную функцию звена получим решив уравнение. Переходная характеристика звена приведена на рисунке. – Переходная характеристика запаздывающего звена Импульсная переходная функция запаздывающего звена имеет вид: Импульсная переходная характеристика запаздывающего звена представлена...
76426. Виды соединений звеньев САУ 50.49 KB
  Соединение звеньев в САУ может выполняться в 3-х основных формах: последовательная, параллельная и соединение с обратной связью. Последовательное соединение звеньев (a)
76427. Правила преобразования структурных схем 90.16 KB
  Критерий правильности упрощения схемы заключается в равенстве входных и выходных сигналов упрощаемого участка до и после преобразования. Перенос сумматора через сумматор: а до преобразования; б после преобразования. Перенос узла через сумматор: а до преобразования; б после преобразования.
76428. Условия устойчивости линейных систем автоматического управления 93.58 KB
  Изменение регулируемой величины при произвольном внешнем воздействии представляет собой решение уравнения 3.22 первое слагаемое вынужденная составляющая имеющая тот же характер что и правая часть уравнения 3. Она определяется как частное решение неоднородного дифференциального уравнения 3.21 с правой частью: Второе слагаемое свободная переходная составляющая которая определяется общим решением однородного дифференциального уравнения 3.
76429. Критерий устойчивости Гурвица 61.79 KB
  Поэтому большее распространение получил алгебраический критерий устойчивости сформулированный в 1895 году математиком А. Критерий устойчивости сводится к тому что при должны быть больше нуля все определителей Гурвица получаемых из квадратной матрицы коэффициентов. Условия нахождения системы на границе устойчивости можно получить приравнивая нулю последний определитель: при положительности всех остальных определителей.
76430. Критерий устойчивости Михайлова 37.19 KB
  Критерий устойчивости Михайлова. 21: чтобы замкнутая система была устойчивой необходимо и достаточно чтобы годограф характеристического многочлена замкнутой системы годограф Михайлова начинался на положительной части действительной оси и проходил последовательно в положительном направлении исключая точку начала координат n квадрантов комплексной плоскости где n – порядок характеристического уравнения. Графическое изображение годографов Михайлова для устойчивых и неустойчивых систем Практический пример Пусть характеристическое уравнение...
76431. КРИТЕРИЙ УСТОЙЧИВОСТИ НАЙКВИСТА 155.49 KB
  Предварительно должна быть определена устойчивость исследуемой системы в разомкнутом состоянии. Для неустойчивой разомкнутой системы нужно выяснить какое число корней ее характеристического полинома имеет положительные вещественные части. В одноконтурной системе составленной из последовательно соединенных звеньев корни характеристических полиномов этих звеньев являются одновременно корнями характеристического полинома разомкнутой системы. Если какоелибо звено в прямой цепи системы охвачено обратной связью то нужно определить корни...
76432. Структурные схемы систем автоматического управления 160.04 KB
  Структурная схема Структурная схема САУ схема САУ это изображение системы регулирования в виде совокупности динамических звеньев с указанием связей между ними. Структурная схема САУ может быть составлена на основе известных уравнений системы и наоборот уравнения системы могут быть получены из структурной схемы. Наименование Обозначение на структурной схеме Звено с одним входом Звено с двумя входами Узел разветвление Наименование Обозначение на структурной схеме Cумматор Элемент сравненияаналог сумматора Простейшие сочетания...
76433. Статические и астатические системы управления 21.21 KB
  В зависимости от принципа и закона функционирования ЗУ задающего программу изменения выходной величины различают основные виды САУ: системы стабилизации программные следящие и самонастраивающиеся системы среди которых можно выделить экстремальные оптимальные и адаптивные системы. обеспечивается неизменное значение управляемой величины при всех видах возмущений...