95773

Структура потенціалу підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Науково-методичні підходи до структуризації потенціалу підприємства. Склад ресурсів підприємства як елементів його потенціалу. Характеристика ресурсів і визначення рівня ресурсного потенціалу підприємства. Науково-методичні підходи до структуризації потенціалу підприємства.

Украинкский

2015-09-29

265.5 KB

1 чел.

Тема 2. Структура потенціалу підприємства

 

2.1. Науково-методичні підходи до структуризації потенціалу підприємства

2.2. Склад ресурсів підприємства як елементів його потенціалу

2.3. Характеристика ресурсів і визначення рівня ресурсного потенціалу підприємства

2.1. Науково-методичні підходи до структуризації потенціалу підприємства

Формування і використання потенціалу підприємства вимагає його структуризації, тобто, розподілу на компоненти з встановленням їхніх функцій та міжкомпонентних зв’язків.

Найбільш поширеними підходами до структуризації потенціалу підприємства є блочно-модульна структуризація і функціональна структуризація.

Ідея, закладена Поповим Є. і Ханжиною В. при побудові блочно-модульної структури потенціалу, заснована на взаємодії трьох складових, які найповніше характеризують внутрішній стан підприємства – системи управління, ресурсів і діяльності персоналу (рис.2.1). Таким чином, охоплюються всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягати поставлених цілей.

Рис.2.1. Блочно-модульна структура потенціалу підприємства

В управлінському блоці формулюється місія, виробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться завдання. Причому названий блок представлений у вигляді сукупності компонентів, утворюючих систему управління: планування, організовування, мотивування і контроль.

Реалізація поставлених цілей здійснюється за рахунок ресурсів підприємства – трудових, інформаційних, фінансових і матеріальних (виробничо-технічних).

Особлива увага приділяється діяльності персоналу, оскільки будь-яка організація – це, перш за все, люди. Блок діяльності персоналу включає три складові – аналітичну, виробничу і комунікаційну (діяльність, направлена на взаємодію з ринком). Аналітична складова діяльності підприємства включає в себе наукові дослідження і розробки і є основою для виробництва певного ресурсу або продукції. Комунікаційна діяльність передбачає здійснення функції розробки і застосування комплексу маркетингових інструментів взаємодії із ринком (просування, стимулювання, ціноутворення, товарна політика). Разом з тим, за допомогою комунікаційної складової забезпечується надходження інформації про зовнішнє середовище, яка необхідна для управління на етапі планування і вироблення стратегічних цілей.

Представлена вище структура потенціалу має такі позитивні сторони.

  •  Розподіл управлінського блоку на компоненти (планування, організовування, мотивування і контроль) відображує послідовність стратегічного планування і управління як підприємством в цілому, так і його окремими функціональними складовими.
  •  Виділення значного числа складових дозволяє встановити взаємозв'язки зазначеної структури з усіма структурними підрозділами підприємства, визначити повний набір функцій для кожного з них, охопити весь спектр напрямів діяльності персоналу – від досліджень до застосування маркетингових інструментів взаємодії з ринком.
  •  Нерідко обов'язки персоналу обмежуються стандартним набором виробничих функцій, недостатня увага приділяється аналітичній роботі. Подібний дисбаланс спричиняє скорочення активності в решті сфер діяльності підприємства. Це може зашкодити підприємству, особливо, якщо воно функціонує на ринку, що динамічно розвивається.
  •  В блочно-модульній структурі чітко виокремлена ресурсна складова потенціалу, виділені основні компоненти. При цьому до найбільш важливих віднесені персонал та інформація, оскільки вони мають первинне значення для будь-якої організації на будь-якому етапі її розвитку.
  •  Перетин блоків ресурсів і системи управління структурує процес планування і управління як на рівні кінцевої продукції (товару), так і на рівні ресурсів, вироблених підприємством для внутрішнього споживання.
  •  Кожен малий куб моделі потенціалу є об'єктом управлінських і маркетингових рішень.

Таким чином, дана модель дозволяє керівникові бачити весь спектр можливих областей діяльності, оцінити рівень розвитку в кожній з них і виявити серед них ті, які раніше перебували поза увагою при стратегічному плануванні й управлінні.

Завдяки цьому забезпечується комплексний розгляд підприємства, з'являється можливість об'єктивно розставити пріоритети в розвитку стратегічних складових відповідно до визначених перспективних цілей.

  •  Наявність комунікаційного блоку робить модель відкритою системою, забезпечує рух інформаційних потоків за двома основними напрямами: «підприємство-ринок», «ринок-підприємство».

Таким чином, виявлення структури потенціалу підприємства – необхідний етап стратегічного аналізу і управління. Визначена у вигляді моделі, яка будується на взаємодії основних стратегічних компонентів підприємства, дана структура охоплює всі внутрішньофірмові процеси, що протікають в різних функціональних областях його внутрішнього середовища. В результаті забезпечується системний погляд на підприємство, формується поелементна структура потенціалу, що є найважливішою передумовою його оцінювання і є базою для подальшого стратегічного планування.

Подібний підхід можна використовувати при визначенні й інших складових потенціалу підприємства.

Інша методика, розроблена вітчизняними науковцями Федоніним О.С., Рєпіною І.М., Олексюком О.І., передбачає структуризацію потенціалу підприємства за функціональною ознакою розмежування в структурі потенціалу підприємства суб’єктних і об’єктних складових (рис. 2.2).

Об’єктні складові пов’язані з матеріально-речовинною формою потенціалу. Вони споживаються і відтворюються в процесі виробництва. До об’єктних складових дослідники відносять:

Рис.2.2. Структура потенціалу підприємства за функціональною ознакою

  •  виробничий потенціал – наявні і приховані можливості підприємства щодо залучення і використання ресурсів і факторів виробництва для максимально можливого випуску продукції. До його складу входять:

 потенціал землі та природнокліматичні умови (можливість використання природних багатств у господарській діяльності);

 потенціал основних фондів (наявні і приховані резерви основних фондів, які формують виробничу потужність підприємства);

 потенціал оборотних фондів (сукупність предметів праці, зосереджених у виробничих запасах, незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів);

 потенціал нематеріальних активів (сукупність можливостей використовувати права на продукти інтелектуальної праці в господарському процесі);

 потенціал технологічного персоналу (здатність робітників виробляти продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги);  

  •   інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо створення і впровадження нових ідей для технічного, організаційного чи управлінського оновлення підприємства;
  •   фінансовий потенціал – обсяг власних, залучених і позичених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат;
  •   інвестиційний потенціал – наявні і приховані можливості для здійснення простого і розширеного відтворення;
  •   потенціал відтворення. Відтворення потенціалу підприємства - це безперервний процес відновлення його складових. За простого відтворення спожиті фактори виробництва відновлюються в незмінних обсягах. За розширеного відтворення відбувається кількісний і якісний розвиток виробничих та інших складових потенціалу. У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку підприємства: екстенсивний, інтенсивний та екстенсивно-інтенсивний (змішаний). За екстенсивного типу відтворення потенціалу розвиток досягається за рахунок залучення додаткових ресурсів. Інтенсивний тип передбачає вдосконалення факторів виробництва та поліпшення їхнього використання. За змішаного типу відтворення відбувається двома шляхами: і за рахунок додаткових ресурсів, і через більш ефективне їхнє використання.

Інноваційний та інвестиційний потенціали в сукупності є основою потенціалу відтворення підприємства. Інноваційний потенціал забезпечує генерацію нових ідей, а інвестиційний потенціал забезпечує їхнє впровадження через використання різних фінансових джерел. Отже, потенціал відтворення – це сукупність матеріальних, технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів, якими володіє підприємство та використовує або може додатково залучити для простого і розширеного відтворення факторів виробництва.

Суб’єктні складові потенціалу підприємства не споживаються в процесі виробництва, а є передумовою і чинником раціонального споживання і ефективного використання об’єктних складових. До суб’єктних складових потенціалу підприємства науковці відносять:

  •   науково-технічний потенціал – рівень забезпечення виробництва наукою, технікою, технологією; рівень підготовки науково-технічних, інженерних, конструкторських кадрів; наявність можливостей та ресурсів для розв’язання науково-технічних проблем і задач;
  •   управлінський потенціал – знання, здібності і навички керівного персоналу усіх рівнів, ланок та функціональних служб управління, які реалізуються в процесі формування та організації діяльності виробничих, економічних і соціальних підсистем підприємства та забезпечують інтеграцію функціонально-структурних та нематеріальних елементів;
  •   потенціал організаційної структури управління – управлінський механізм функціонування підприємства, який визначає порядок організації функціональних елементів системи та характер зв’язків керування, підпорядкування та взаємодії між окремими елементами підприємства;
  •   маркетинговий потенціал – здатність підприємства спрямовувати власні функції на використання і пошук потенційних ринків збуту та нових споживачів.У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал. Це максимальна функціональна спроможність системно інтегрованих підрозділів підприємства усіх видів діяльності з пересування в просторі та руху в часі засобів виробництва, матеріалів, готової продукції, енергетичних та інформаційних потоків.

В структурі потенціалу підприємства науковці виокремлюють складові, які не можна однозначно віднести чи до суб’єктних, чи до об’єктних. Це:

  •   трудовий потенціал – сукупність кількісних і якісних характеристик робочої сили підприємства;
  •   інфраструктурний потенціал – збалансовані з потребами виробництва можливості допоміжних та обслуговуючих цехів, служб і господарств щодо забезпечення необхідних умов для діяльності основних цехів і підрозділів підприємства;
  •   інформаційний потенціал – сукупність та єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують збирання, накопичення, зберігання, обробку та поширення інформаційних ресурсів для підготовки та прийняття управлінських рішень.

За іншим науковим підходом до структуризації потенціалу підприємства, запропонованим Бачевським Б.Є., Заблодською І.В., Решетняк О.О., функціональні елементи потенціалу підприємства водночас є і носіями його зовнішнього ринкового потенціалу.

Так, потенціал блоку систем виробництва та реалізації продукції, перебуваючи носієм функції виробництва і реалізації продукції, має за мету водночас забезпечення ринкового попиту на продукцію в певному обсязі, асортименті та якості й отримання власником прибутку від її продажу.

Потенціал підсистеми енергозабезпечення підприємства функціонально призначений для забезпечення необхідною кількістю енергії всіх інших підсистем підприємства і водночас створює попит на ринку енергоносіїв.

Потенціал підсистеми постачання полягає у функціональній властивості забезпечити інші підсистеми підприємства технічними і матеріальними ресурсами і створити попит на ринку сировинних і матеріальних ресурсів.

Потенціал підсистеми фінансів і кредиту – властивість забезпечити фінансову ті інвестиційну діяльність підприємства необхідними коштами за оптимальним співвідношенням – власних, залучених, запозичених, забезпечуючи водночас певний попит на фінансовому ринку.

Потенціал підсистеми забезпечення кадрами – властивість забезпечити усі функціональні елементи підприємства необхідною кваліфікованою працею, створюючи попит на ринку праці.

Потенціал підсистеми розвитку і підтримки – властивість забезпечити зниження рівня фізичного і морального зносу до оптимального рівня, забезпечити розвиток підприємства до рівня сучасних технологій і, водночас, створювати попит на запчастини, нове обладнання, нові технології.

Потенціал підсистеми управління – властивість забезпечити керування функціональною діяльністю всіх елементів підприємства на основі вхідної інформації щодо розвитку ринків збуту і постачання, технічної та юридичної інформації, а також забезпечення попиту на послуги постачальників інформації та пропозиція власної інформації.

Таким чином, функціональний потенціал за відповідними елементами пересікається із ринковим потенціалом. При цьому властивості, скеровані на внутрішнє середовище підприємства, перебувають у прямому і зворотному зв’язку із ринковим оточенням підприємства.

Балацкий О.Ф., досліджуючи теоретичні проблеми оцінки економічного потенціалу регіонів, зауважує, що за своїм соціально-економічним змістом економічний потенціал пов'язаний з такими економічними категоріями, як національне багатство, продуктивні сили, матеріально-технічна база, і в структуру економічного потенціалу території включає такі основні елементи: виробничий, трудовий, природно-ресурсний, інноваційний і інституційний. Кожен з них характеризується кількісним і якісним станом відповідних видів ресурсів: виробничих, трудових, природних і інноваційних. Ефективність використання економічного потенціалу, зазначає науковець, залежить не лише від наявності відповідних ресурсів, але і оптимального їх залучення до господарського обороту.

При дослідженні структури потенціалу, зазначає науковець, необхідно виходити з принципу системності, за яким потенціал розглядається як система, що складається з підсистем, представлених потенціалами різного порядку. Останні утворюють рівні системи. Потенціал більш високого рівня складається з потенціалів нижнього рівня. Аналіз структури економічного потенціалу показує, як наявність взаємозв'язків між потенціалами різних рівнів, так і між потенціалами одного рівня. Взаємний вплив потенціалів одного рівня обумовлюється взаємозамінністю і взаємодоповнюваністю різних ресурсів. Властивість взаємозамінності припускає, що зменшення або збільшення в системі одного ресурсу може бути компенсоване в певних пропорціях іншим ресурсом. Згідно властивості взаємодоповнюваності збільшення в системі одного економічного ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу. Ці властивості економічних ресурсів необхідно враховувати при аналізі взаємозв'язків потенціалів нижчого і вищого рівнів.

Вплив будь-якої складової на величину потенціалу в цілому можливий тільки з урахуванням сумісної дії потенціалів одного рівня. Наприклад, якщо необхідно оцінити, як зміниться економічний потенціал системи, якщо зменшиться або збільшиться кількість або якість трудових ресурсів, слід заздалегідь оцінити зміни у величині або якості інших ресурсів (природних, інвестиційних, інноваційних, інституційних) і з урахуванням їхніх змін оцінити новий стан сукупного потенціалу (рис.2.3).


Рис. 2.3. Структура економічного потенціалу

Окрім видової структури економічного потенціалу О.Ф. Балацкий зауважує на можливе виділення структур за іншими ознаками: галузевою, територіальною, відтворювальною.

За територіальною ознакою можна виділити: економічний потенціал країни, регіонів, адміністративних і економічних районів, територіально-виробничих комплексів, компаній, підприємств.

У галузевому розрізі виокремлюються економічні потенціали галузей економіки і виробничих комплексів, зокрема, економічний потенціал агропромислового, паливно-енергетичного, металургійного, транспортного комплексів. Серед галузей окремо можна представити економічний потенціал промисловості, сільського господарства, будівництва і т.ін.

Величина економічних потенціалів окремих регіонів, територій і галузей багато в чому визначається рівнем розвитку міжгалузевих і міжтериторіальних зв'язків. Вказані потенціали утворюють потенціал вищого порядку - економічного потенціалу країни.

Дуже складним об'єктом є відтворювальна структура економічного потенціалу. Відтворювальний підхід до аналізу потенціалу дозволяє виділити його структурні елементи за фазами відтворення: потенціал виробництва, потенціал розподілу, потенціал обміну і потенціал споживання. Фаза виробництва суспільного продукту збігається з фазою споживання (реалізації) економічного потенціалу, а в процесі споживання суспільного продукту відбувається відтворення економічного потенціалу. Відтворення економічного потенціалу здійснюється за допомогою відтворення окремих його елементів: відтворення робочої сили, відтворення капіталу, відтворення природних ресурсів, відтворення інформації, відтворення соціально-політичних систем.

У складі економічного потенціалу  Балацкий О.Ф. виокремлює активну і пасивну частки. Активна частка економічного потенціалу представляє ресурси, які на поточний момент часу залучені до економічної діяльності і визначають результат його використання. До активної частки відносяться діючі основні виробничі і невиробничі фонди, нормативні запаси матеріальних цінностей у сфері виробництва і обертання, зайнята частка економічно активного населення, залучені природні ресурси, реалізована в технологіях, засобах, предметах і продуктах науково-технічна інформація. Активна частка економічного потенціалу забезпечує поточні результати функціонування економіки території. Пасивна частка це ресурси наявні, враховані, але не задіяні в господарському обороті. До них відносять: наднормативні запаси і резерви матеріальних цінностей у сфері виробництва і обертання; незайняту частку трудових ресурсів (безробітні, особи, зайняті домашнім господарством, учні і студенти працездатного віку); розвідані і враховані, але не залучені до обороту природні виробничі ресурси; реалізовану в проектах науково-технічну інформацію; результати наукових і дослідно-конструкторських розробок. Така диференціація економічного потенціалу на активну і пасивну частки дозволяє виявити інтенсивні і екстенсивні резерви, які має в своєму розпорядженні носій потенціалу для нарощування обсягів матеріальних благ і послуг.

Лапін Є.В. пропонує розглядати економічний потенціал підприємства як складну, динамічну, ієрархічну систему, що складається із підсистем і елементів (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Структура економічного потенціалу підприємства

Кожна з підсистем потенціалу залежить від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів, залучених у виробничий процес, рівня організації виробництва і праці, ефективності системи управління. У сукупності трудові, виробничі, інноваційні, організаційно-управлінські ресурси утворюють ресурсну структуру економічного потенціалу підприємства.

Для оцінювання рівня використання економічного потенціалу підприємства науковець пропонує застосувати метод декомпозиції. Метод декомпозиції дозволяє визначити залежність сукупного економічного потенціалу підприємства від окремих його підсистем у вигляді функції P = f (xi), де хi – характеризує і-ту підсистему економічного потенціалу підприємства. Ураховуючи односпрямований характер залежності між Р та х, можна стверджувати, що цілеспрямований вплив на будь-яку і-ту підсистему сприяє зростанню економічного потенціалу підприємства. Таке зростання можна виразити у вигляді функції P = fxi), де Іхі – обсяг інвестицій в і-ту підсистему. У даному випадку під інвестиціями дослідник розуміє не лише прямі капіталовкладення, а й будь-які витрати, пов’язані із удосконаленням організації, управління, планування та контролю.

Для практичної реалізації методу декомпозиції необхідно впорядкувати окремі підсистеми потенціалу підприємства та визначити взаємозв’язки між ними. При цьому взаємозв’язки повинні бути встановлені включно до найпростіших елементів окремих підсистем потенціалу підприємства. Така процедура може бути реалізована в чотири етапи. На першому етапі визначаються самостійні підсистеми потенціалу: трудова, інвестиційна, ресурсна, інноваційна тощо. На другому – проводиться деталізація складових першого рівня. Третій рівень декомпозиції відповідним чином являє собою структуру складових другого рівня. На цьому рівні потенціал деталізується за окремими видами ресурсів. Четвертий рівень декомпозиції деталізує предмети діяльності в межах третього рівня. На рис.2.5 зображений фрагмент декомпозиції економічного потенціалу підприємства.

Відповідно до методу декомпозиції економічний потенціал підприємства в більш загальному вигляді рекомендується визначати за формулою:

     (2.1)

де pj – кількісний або якісний показник використання i-го компонента економічного потенціалу підприємства, kj – коефіцієнт значущості і-го компонента економічного потенціалу (визначається за допомогою експертів) N - кількість складових економічного потенціалу підприємства.

Рис. 2.5. Приклад декомпозиції структурних елементів економічного потенціалу підприємства

Розрахунок показників окремих компонентів (структурних елементів) економічних потенціалів нижчого рівня Лапін Є.В. пропонує проводити за формулами:

  (2.2)

  (2.3)

  (2.4)

За своєю суттю метод декомпозиції є комплексним. У ньому поєднується метод формального оцінювання показника використання і-го компонента економічного потенціалу підприємства (Pj) і експертного оцінювання значущості і-го компонента економічного потенціалу (kj) причому (kj) для різних рівнів розрахунку може мати різні значення.

На підставі результату дослідження складу та структури потенціалу підприємства, механізму взаємодії окремих його структурних елементів удається встановити оптимальні пропорції витрат підприємства на формування, підтримку та розвиток окремих структурних елементів його потенціалу.

2.2. Склад ресурсів підприємства як елементів його потенціалу

У загальному вигляді потенціалом є сукупність наявних засобів, запасів, джерел, що можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети. Таке тлумачення містить в собі два аспекти: наявність ресурсів і цільову спрямованість їхнього використання. З економічних позицій до ресурсів відносять сукупність окремих елементів, що прямо або побічно беруть участь в процесі виробництва або наданні послуг. Тому найважливішою особливістю категорії «ресурси» є безпосередній зв'язок із процесом виробництва, тобто, набуття ресурсами в процесі їхнього використання форми чинників виробництва.

Економічні ресурси – це ті природні і соціальні сили, які можуть бути залучені у виробництво, в процес створення товарів, послуг й інших цінностей. В економічній науці ресурси підрозділяють на чотири групи: природні, матеріальні, трудові і фінансові.

Всі види економічних ресурсів, що виділяються в економіці, обмежені і кількісно, і якісно. У цьому полягає принцип «обмеженості» або «рідкісності», «дефіцитності» ресурсів, що є їхньою особливістю.

Ще однією особливістю категорії «ресурси» є їхня відтворюваність, тобто, здатність відновлюватися замість спожитої частки. До невідтворювальних ресурсів відносять земельні угіддя, корисні копалини, повітря й інші, тобто, ресурси, які практично неможливо відтворити знов.

Мати достатні ресурси для підприємства означає мати в своєму розпорядженні необхідні можливості і певні умови для свого розвитку й нормального функціонування відповідно до поставлених цілей. Отже, підприємство повинно забезпечити високу ефективність функціонування за рахунок повного і раціонального використання всіх своїх ресурсів.

Відмінністю між термінами «ресурси» і «потенціал» є те, що ресурси існують незалежно від суб'єктів економічної діяльності, а потенціал окремого підприємства, суспільства в цілому є невіддільним від суб'єктів діяльності. Тобто, «потенціал», окрім матеріальних і нематеріальних засобів, включає здібності працівників, колективу, підприємства, суспільства в цілому до ефективного використання наявних засобів або ресурсів.

Зростання обсягів діяльності підприємства залежить від величини накопичених ресурсів (основного і оборотного капіталу, трудових ресурсів) й ефективності їхнього використання. Суспільству небайдуже, скільки ресурсів буде витрачено на кожну грошову одиницю національного доходу і кінцевого продукту. Цим обумовлюється необхідність систематичного обліку, контролю і підтримки в оптимальних розмірах і пропорціях співвідношення темпів зростання обсягів діяльності з темпами нарощування основного і оборотного капіталу, робочої сили й інших ресурсів.

З цією метою доцільно в системі оцінних показників ефективності ресурсів використовувати економічну категорію, через яку можна враховувати величину накопичених ресурсів, рівень використання можливостей і величину створеного суспільного продукту. Такою категорією може слугувати «ресурсний потенціал».

Незнання можливостей і величини невикористаних резервів кожного підприємства й галузі в цілому приводить до необґрунтованого нарощування ресурсного потенціалу. Термін «ресурсний потенціал» в наукових дослідженнях використовується в основному відносно галузей, крупних економічних регіонів, країни в цілому. Але, оскільки одними з головних складових ресурсного потенціалу цих суб'єктів є підприємства, які забезпечують виробництво товарів і послуг, є цілком обґрунтованим застосування цього терміну відносно підприємства.

В економічній літературі ресурсний потенціал розглядається як сукупна величина реалізованих і нереалізованих можливостей використання ресурсів в процесі задоволення суспільних потреб, що забезпечують можливість отримання максимального економічного ефекту в заданий момент часу. У роботах більшості авторів ресурсний потенціал представлений всіма ресурсами, використовуваними в суспільному виробництві на тій або іншій стадії розвитку продуктивних сил. І це одна з основоположних особливостей категорії «ресурсний потенціал». До того ж, вона містить ще в собі низку якісних економічних характеристик.

Як економічна категорія ресурсний потенціал виражає відносини між людьми з приводу акумуляції і використання наявних можливостей. Суть ресурсного потенціалу полягає у взаємодії всіх його складових елементів.

Ресурсний потенціал є не простою сумою, а системою ресурсів, використовуваних комплексно, тобто, передбачає обов'язкове взаємодоповнення окремих ресурсів в процесі суспільного виробництва. Збільшення в системі одного якого-небудь ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу.

Важливою відмітною особливістю категорії ресурсного потенціалу є також і те, що вона передбачає можливість взаємозамінності ресурсів, використовуваних в суспільному виробництві. Багатофункціональність більшості видів ресурсів створює умови варіації застосування різних їхніх видів і елементів для досягнення одного і того ж заданого кінцевого результату.

Характеризуючи ресурсний потенціал, слід враховувати, що до його складу входять не лише ресурси, призначені до споживання в даному періоді, але й страхові та інші запаси. Отже, ресурсний потенціал визначає потенційну (а не тільки реальну) можливість їхнього споживання в процесі суспільного виробництва.

Ресурсний потенціал характеризує не весь запас даного ресурсу, наявного в природі або суспільстві, а тільки ту його частку, яку можна отримати з урахуванням досягнутого рівня технологічного розвитку суспільства й економічної доцільності залучення до суспільного виробництва. Тому в ресурсний потенціал включаються тільки такі джерела ресурсів, отримання яких можливе й ефективне на поточному етапі суспільного розвитку.

І, нарешті, в ресурсний потенціал включається не лише існуюча система ресурсів, але й альтернативні ресурси та їхні джерела, тобто нові види ресурсів, що раніше не існували (або не використовувалися), можливість використання яких науково обґрунтована і отримання (або використання) є перспективним.

Ресурсний потенціал реалізується в процесі здійснення діяльності підприємства. Ця діяльність полягає в активному і цілеспрямованому використанні персоналом підприємства засобів і перетворенні предметів праці, в результаті чого створюються нові товари і послуги.

Важливим етапом використання ресурсного потенціалу є реалізація вироблених товарів і послуг, отримання прибутку, утвердження на вже освоєних ринках і освоєння нових.

В процесі свого розвитку ресурсний потенціал підприємства може збільшуватися або зменшуватися. Останнє відбувається в тих випадках, коли зменшуються власні ресурси підприємства унаслідок звільнення працівників, скорочення надходжень матеріальних ресурсів, вибуття основних фондів, що не компенсуються їхнім відновленням, й подібне Зниження потенціалу можливе також унаслідок стійкого падіння попиту на продукцію.

Основними видами ресурсів, що використовуються підприємством є:

Технічні ресурси. Це, насамперед, основні фонди: обладнання, устаткування, будівлі, споруди, виробничі площі, інвентар. Для потенціалу підприємства, окрім кількості технічних ресурсів, важливе значення мають їхній стан, структура, особливості використання та утримання.

Технологічні ресурси - використовувані технології та особливості організації виробничого процесу, динамічність технологічних змін, інновацій, наявність конкурентноспроможних ідей та наукових розробок.

Матеріальні ресурси. Це сировина, матеріали, особливості їхнього використання, обробки, збагачення, утилізації. Це предмети праці, які в результаті їхнього використання із застосуванням інших видів ресурсів у процесі праці перетворюються на готову продукцію, здатну задовольняти потреби споживачів. У матеріаломістких галузях питома частка матеріальних ресурсів у собівартості продукції є значною. Тому раціональне їхнє використання є одним з резервів виробництва, а отже, і виробничого потенціалу підприємства.

Трудові ресурси. Люди, здатні до праці, становлять основний елемент продуктивних сил суспільства, оскільки саме вони сполучають засоби і предмети праці, і в результаті трудових зусиль створюється готова продукція. Однією з найактуальніших проблем сучасного управління є активізація людського фактору. Трудовий потенціал не можна обмежувати лише здатністю до фізичних дій. Вагоме значення мають розумова діяльність, знання, вміння, кваліфікація, демографічний та віковий склад працівників, їхнє ставлення до праці, трудова дисципліна, спроможність реалізовувати цілі та завдання підприємства.

Фінансові ресурси. Придбання технічних і матеріальних ресурсів та найом робочої сили неможливо здійснити без важливого елементу фінансових ресурсів – грошових коштів. Грошові кошти, які є в розпорядженні підприємства, призначені для здійснення поточних платежів, для затрат на розширене відтворення виробництва, для платежів за усіма зобов'язаннями, для стимулювання працівників. Складовими фінансових ресурсів є цінні папери держави та інших підприємств, інвестиційні вкладення. Важливе значення для потенціалу підприємства є стан фінансових активів, їхня ліквідність, можливості та обсяги отримання позик і кредитів і т.ін.

Торговельні ресурси. Для підприємств, які здійснюють торговельну діяльність, важливими є можливі обсяги та умови закупівлі товарів, встановлені із постачальниками господарські зв'язки, асортимент, його широта та можливість оновлення.

Нематеріальні ресурси. Вони забезпечують економічну користь протягом тривалого періоду, але не мають матеріальної основи для отримання доходів. Нематеріальні ресурси включають в себе:

  •  об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування;
  •  об'єкти, що охороняються авторськими і суміжними правами: твори науки, літератури, комп'ютерні програми, бази даних, мікросхеми;
  •  нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності: раціоналізаторські пропозиції, «ноу-хау», комерційна таємниця.

Нематеріальні ресурси, як і матеріальні, потребують права власності і захисту. Ці права закріпляються патентами, свідоцтвами, ліцензіями.

Просторові ресурси. Це характер виробничих приміщень й території підприємства, наявність і стан комунікацій, можливість їх розширення, місцезнаходження і розташування підприємства, відстань від постачальників та споживачів, наближеність до транспортних шляхів.

Інформаційні ресурси. Здійснювати управління підприємством, не володіючи інформацією про внутрішнє та зовнішнє становище, неможливо. Важливе значення мають характер інформації, доступ до неї, можливість розширення інформації і підвищення її ймовірності та інше.

Час. Він є специфічним і, на відміну від інших, не відновлюваним ресурсом. Підприємство може придбати нове обладнання, сировину, матеріали, поновити працездатність робітників, отримати чи створити інформацію, але не може повернути втрачений час. А від використання цього ресурсу залежить ефективність використання потенціалу.

Ресурси організаційної структури управління - характер та гнучкість керівної системи, способи підпорядкування, обсяги повноважень та відповідальності, швидкість проходження керівних впливів.

Важливими для ефективної діяльності підприємства є його репутація, досвід ділових зв'язків, престиж торгових марок, маркетингові позиції на ринку, стала клієнтура, зв'язки з постачальниками і партнерами. Останнім часом до складу ресурсів відносять також здатність до підприємницької діяльності, заповзятливість господарюючих суб'єктів. Хоча цей фактор не є уречевленим та кількісно визначеним, саме він відіграє вирішальну роль в успіху підприємства і обумовлює ефективність використання його матеріальних і фінансових ресурсів.

2.3. Характеристика ресурсів і визначення рівня ресурсного потенціалу підприємства

У економічній літературі існують різноманітні методичні підходи до характеристики ресурсів підприємства. Так, у складі факторів виробництва прийнято виділяти елементарні ресурси (праця, капітал, нематеріальні активи) та диспозиційні ресурси, тобто, управлінські. Це здатність людини комбінувати елементарні фактори для досягнення цілей підприємства і здійснювати функції управління.

Ресурси виробництва також прийнято підрозділяти на постійні (фіксовані) та змінні. Кількісні масштаби використання постійних ресурсів є незмінними протягом заданого часового періоду. Змінні – це ті ресурси, обсяг яких змінюється в часі; навіть протягом одного операційного циклу підприємство має можливість змінити їхню кількість.

За приналежністю ресурсів підприємству розрізняють внутрішні, які має в своєму розпорядженні само підприємство, і зовнішні ресурси. За рівнем реалізації ресурсів в господарському процесі розрізняють: фактичні ресурси, тобто, постійно необхідні для виконання виробничої програми; потенційні ресурси, які можуть бути отримані і задіяні за певних умов; умовні ресурси, до яких відносять засоби різних резервних і спеціальних фондів, напрями використання довгострокових кредитів банків та інші.

Залежно від їхньої альтернативної цінності в межах підприємства ресурси підрозділяються на: загальні ресурси (альтернативна цінність таких ресурсів є однаковою і в межах підприємства, і поза ними); специфічні ресурси (альтернативна цінність таких ресурсів є вищою в межах підприємства, аніж поза ними) й інтерспецифічні ресурси, які не мають альтернативної цінності поза межами конкретного підприємства.

Залежно від міри залучення до виробничо-господарської діяльності різні елементи ресурсного потенціалу відіграють неоднакову роль, тому при дослідженні структури ресурсного потенціалу слід виділяти в його складі активну і пасивну частки. До активних відносять ресурси, які залучені в економічну діяльність і прямо впливають на її результативність: основні виробничі і невиробничі фонди; нормативні запаси матеріальних цінностей у сфері виробництва і обертання; зайнята частка економічно активного населення; реалізована в технологіях, засобах, предметах і продуктах праці науково-технічна інформація. Ресурси, що є в наявності, але не залучені до господарського обороту, відносять до пасивної частки ресурсного потенціалу: наднормативні запаси і резерви матеріальних цінностей у сфері виробництва і обертання; незайнята частка трудових ресурсів; реалізована в проектах науково-технічна інформація; результати наукових і дослідно-конструкторських розробок.

Виділення у складі ресурсного потенціалу активної і пасивної часток є дуже важливим і з теоретичної, і з практичної точок зору, оскільки воно дозволяє, по-перше, об'єктивно оцінювати рівень використання ресурсного потенціалу, а, по-друге, виявляти інтенсивні і екстенсивні резерви підвищення ефективності виробництва.

За рівнем використання можливостей господарюючої ланки ресурсний потенціал підрозділяється на фактичний (досягнутий на поточну дату) і перспективний. Така диференціація дозволяє оцінювати рівень використання ресурсного потенціалу через порівняння перспективного рівня ресурсного потенціалу із його фактичним значенням. Основоположним етапом є визначення потенційних можливостей господарюючої системи.

Можна класифікувати ресурсний потенціал й за іншими важливими ознаками: територіальною, галузевою, організаційною, управлінською, відтворювальною, енергетично-потужною, інформаційно-доступною.

Для характеристики ресурсів використовуються такі терміни, як запас ресурсів і потік ресурсів. Під запасом ресурсу розуміється його наявний обсяг, який фактично знаходиться в розпорядженні підприємства. Потоком ресурсу називається обсяг, який може бути залучений додатково для використання впродовж одного виробничого циклу.

Обсяг випуску продукції залежить не лише від кількості факторів виробництва, але й від їхнього комбінування. Здатність ресурсів до комбінування визначається їхньою взаємозамінністю та взаємодоповненістю.

Взаємозамінність ресурсів обумовлює межі заміщення одного ресурсу іншим. Міра взаємозамінності ресурсів визначає можливості зниження видатків, пов'язаних з їхнім використанням, і, відповідно, зростання прибутків залежно від співвідношення цін на окремі види ресурсів.

Взаємодоповненість ресурсів виявляє себе через дотримання певних пропорцій при використанні окремих видів ресурсів. Оцінювання взаємодоповненості дозволяє виявити надлишки окремих ресурсів, які не використовуються в господарському процесі, але можуть бути резервом зростання обсягів діяльності.

Стан ресурсів може бути визначений за допомогою кількісних та якісних характеристик. Кількісні характеристики необхідні для оцінювання обсягів запасів ресурсів. Якісні характеристики дають змогу частково або комплексно оцінити споживчі якості та ефективність використання окремих видів ресурсів.

Крім того, обсяг і склад ресурсів можуть бути охарактеризовані у:

– функціональному аспекті, залежно від місця та ролі використання окремих ресурсів у процесі виробництва;

– просторовому аспекті, виходячи з їхнього територіального місцезнаходження;

– часовому аспекті, який характеризується мобілізаційною готовністю окремих  ресурсів до використання.

Загалом ресурсні можливості підприємств можна оцінити системою показників, яка включає в себе:

  •  показники обсягу та складу ресурсів підприємства, які відбивають кількісну, видову (матеріально-уречевлену) та територіальну структуру ресурсів;
  •  показники якості та оцінки повноти використання окремих видів ресурсів (коефіцієнт використання, коефіцієнт виходу готової продукції, коефіцієнт вмісту корисних речовин, продуктивність, потужність);
  •  показники взаємозамінності ресурсів (коефіцієнт взаємозамінності одного ресурсу іншим);
  •  показники збалансованості складу ресурсів (коефіцієнт збалансованості ресурсів, надлишок чи дефіцит окремих ресурсів);
  •  показники ефективності використання ресурсів (часткові і узагальнюючі).

Зокрема, найпоширенішим показником використання основних фондів є фондовіддача, яку можна визначити за формулою:

     (2.1)

де В – підсумковий вартісний результат функціонування виробничого потенціалу,

Вовф вартість елемента потенціалу «основні виробничі фонди».

Фондомісткість є показником, оберненим до показника фондовіддачі. Фондоозброєність визначається відношенням вартості основних виробничих фондів до чисельності промислово-виробничого персоналу і характеризує вартість робочого місця.

Ефективність використання активної частини основних фондів або тільки машин і устаткування характеризують коефіцієнти екстенсивного завантаження (використання основних фондів за часом), інтенсивного завантаження (використання основних фондів за продуктивністю), коефіцієнт змінності роботи обладнання. Коефіцієнт змінності роботи машинного парку може бути розрахований за формулами:

     (2.5)

або      (2.6)

де Тф – фактично відпрацьоване число верстато-змін на добу;

N – загальна кількість наявних верстатів у машинному парку підприємства;

Тверст.год - фактично відпрацьоване число верстато-годин на добу;

t max – максимально можливе число верстато-годин при роботі в одну зміну.

Оскільки останнім часом виробничий потенціал промислових підприємств поповнюється все більшою кількістю прогресивного і дорогого обладнання і устаткування, коефіцієнт змінності варто розраховувати як середньозважену величину з урахуванням вартості окремих груп машин і верстатів:

    (2.7)

де Ці – балансова вартість і-тої групи машин і обладнання;

Кзм і – коефіцієнт змінності роботи і-тої групи машин і обладнання;

n – число груп машин і обладнання.

Показники віддачі застосованих у виробництві основних фондів варто доповнювати показником віддачі споживання основних фондів:

    (2.8)

де А – амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів.

Підвищуючи якість продукції та технічний рівень виробництва підприємства вдаються до модернізації основних виробничих фондів, що призводить до збільшення сукупної маси і вартості застосовуваних засобів виробництва. Віддачу витрат на модернізацію можна визначити за приростом результату функціонування виробничого потенціалу:

   (2.9)

де ΔВ – приріст у досліджуваному періоді підсумкового результату функціонування виробничого потенціалу;

Вмф - витрати на модернізацію основних виробничих фондів.

Показниками використання трудових ресурсів є продуктивність праці, темп її росту, показники використання робочого часу, вивільнення працівників, підвищення кваліфікації, вдосконалення професійної структури кадрів.

Для розрахунку показника продуктивності праці можна використовувати формули:

    (2.10), (2.11)

де Фрчп – фонд робочого часу середньоспискового працівника;

tод.п – трудомісткість виготовлення одиниці продукції;

Чпвп – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Продуктивність праці, відображаючи ефективність використання трудових ресурсів, водночас є комплексним показником, який певною мірою відображає сумарний вплив усіх інших елементів виробничого потенціалу – основних фондів, матеріальних, енергетичних, інформаційних та інших ресурсів. У цьому зв’язку кращим є вимірювання продуктивності праці в чистій продукції:

    (2.12)

де Вм,е – вартість спожитих матеріальних та енергетичних ресурсів, пов’язаних з одержанням підсумкового результату функціонування виробничого потенціалу.

До часткових показників, що виявляють окремі локальні зв’язки між елементами потенціалу підприємства, належить коефіцієнт змінності роботи промислово-виробничого персоналу, який певною мірою визначає і завантаження основних виробничих фондів підприємства:

   (2.13)

де Фд – кількість людино-днів, фактично відпрацьованих робітниками в усіх змінах в досліджуваному періоді;

Дзм – кількість людино-днів, відпрацьованих робітниками у найбільш навантажену зміну.

Іншим частковим показником, що характеризує використання трудових ресурсів на підприємстві, є показник віддачі повної заробітної плати, який показує, яка сума вартості підсумкового результату функціонування виробничого потенціалу припадає на 1 грн. виплачених промислово-виробничому персоналу заробітної платні і премій:

   (2.14)

де ФЗПпвп – фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу;

ФМЗ пвп – фонд матеріального заохочення.

Основним показником ефективності використання матеріальних ресурсів є: матеріаловіддача, що являє собою відношення:

    (2.15)

де М – вартість матеріальних, сировинних або енергетичних ресурсів, витрачених на одержання підсумкового результату В.

Показник матеріаломісткості є оберненим до показника матеріаловіддачі. Подібні показники розраховуються як за всією сукупністю матеріальних, сировинних чи енергетичних ресурсів, так і за окремими їхніми видами. Іншими частковими показниками використання матеріальних ресурсів є: коефіцієнт використання матеріалів, коефіцієнт відходів, коефіцієнт виходу готової продукції, коефіцієнт вилучення корисного компоненту із сировини, структура виробничих запасів сировини і матеріалів, економія матеріальних ресурсів.

Показниками, що характеризують використання технологічних ресурсів, можна вважати показники ефективності технології виробництва і технологічної оснащеності виробництва. Ефективність технології виробництва розраховується за формулою:

    (2.16)

де Вт вартість технологічної складової виробничого потенціалу.

Технологічна оснащеність виробництва є величиною, зворотною ефективності технології виробництва.

Оскільки через недоліки обліку далеко не завжди можна визначити вартість використовуваних технологій, розрахунок показників можна здійснювати за приростами їхніх значень. Частковим показником при вимірюванні ефективності використання технологічної складової ресурсного потенціалу є частка продукції, виробленої з використанням прогресивних технологічних процесів.

Ефективність використання інформаційних ресурсів можна визначити відношенням економічного ефекту від використання програмного забезпечення, маркетингового дослідження ринку і т. ін. до витрат виробництва.

Узагальнюючими показниками, які характеризують економічну ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства, є: обсяг випуску продукції, витрати на одиницю продукції, виробництво продукції на одиницю затрат, прибуток, рентабельність, рівень задоволення попиту споживачів, зміцнення позицій на ринку, наявність конкурентних переваг, зростання ділової репутації підприємства та його іміджу.

Сукупний рівень ресурсного потенціалу підприємства визначається:

– сучасним складом і станом ресурсного забезпечення;

 рівнем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям і завданням та наявністю стратегічних ресурсів;

– спроможністю ресурсного потенціалу забезпечити, по-перше, стійкість підприємства до негативного впливу зовнішнього середовища і, по-друге, гнучкість і адаптованість для використання позитивних можливостей, зумовлених змінами в зовнішньому середовищі.

Загалом ресурсний потенціал підприємства можна визначити як сукупність накопичених ресурсів господарюючого суб'єкта, що характеризують можливості системи до здійснення цілеспрямованої діяльності із урахуванням впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Категорія ресурсного потенціалу необхідна для оцінювання можливостей майбутнього розвитку, оскільки враховує напрями розширення, поповнення і відтворення джерел ресурсів, що представляють резерви, з яких залучаються матеріально-речові і інформаційні системи виробництва. Такий підхід враховує внутрішні виробничі можливості й положення в ринковому середовищі, дозволяє своєчасно позбавитися від зайвих ресурсів, якщо рівень їхнього використання знижується, зберігати і нарощувати ті необхідні ресурси, які затребувані ринком. Наведений на рис.2.6 алгоритм визначення ресурсного потенціалу дозволить підприємству оцінити сили і можливості, щоб успішно розвиватися.

Рис. 2.6. Алгоритм визначення оптимального рівня ресурсного потенціалу підприємства

Необхідність в посиленому використанні ресурсного потенціалу, який є сукупністю різних елементів, що володіють значними економічними можливостями і разом дають синергетичний ефект, ставить питання про системний підхід до його управління. Це означає, що управління не повинне обмежуватися сферою якогось одного елементу потенціалу, оскільки ефект використання кожного доповнює і підсилює результат всієї економіки підприємства. Потрібне комплексне вирішення завдань ресурсного потенціалу як єдиного цілого з урахуванням взаємообумовленості і ефективної взаємодії всіх його елементів.

В цілому величину ресурсного потенціалу підприємства можна оцінити сумою потенціалів складових його елементів:

     (2.17)

де Р – ресурсний потенціал підприємства;

рi – потенціал i-го елемента ресурсного потенціалу підприємства.

Загальним для визначення величин потенціалу елементів, відзначає Стексова С.Ю., є їхня залежність від попиту на продукт, для якого формується потенціал (П), фондомісткості роздільно основного і оборотного ресурсу (відповідно Фос, Фоб), трудомісткості (Т) (кадровий ресурс), тобто:

   (2.18)

Для вирішення конкретних завдань при певному попиті потрібне визначення величини потенціалу і визначення величини складових його елементів. Загальна величина цього потенціалу визначається сумою потенціалів його елементів, а саме:

    (2.19)

де Рзi – ресурсний потенціал, призначений для вирішення i-того завдання;

рзi величина елементу ресурсного потенціалу, призначеного для вирішення i-того завдання.

Така методика оцінювання стану ресурсного потенціалу є лише початковим кроком в управлінні ним. Надалі вона має бути вибудована за вектором вибору способів підвищення ефективності елементів ресурсного потенціалу.

Ресурсний потенціал є важливою складовою потенціалу виживання підприємства в ринковому середовищі. Потенціал виживання підприємства можна розглядати як функцію (залежність) типу:

П = f (РП, МР, ЗУ),    (2.20)

де: РП – ресурсний потенціал підприємства;

МР – можливості та перспективи розвитку;

ЗУ – зовнішні умови функціонування.

Визначені складові потенціалу тісно взаємодіють між собою. Перша складова – це наявне ресурсне забезпечення, яке відповідає стратегічним цілям та ринковим умовам функціонування. Друга – внутрішні можливості підприємства щодо удосконалення ресурсного забезпечення та використання ресурсів. Третя складова – це стан та очікувані зміни в зовнішньому середовищі. Зрозуміло, що вони здійснюють вплив на першу і другу складові потенціалу. У підприємства, яке є економічно спроможним на час оцінювання, при низькому потенціалі виживання можуть виникнути труднощі і проблеми в майбутньому. І навпаки, якщо на даний час підприємство економічно неспроможне, але має високий потенціал до виживання, доцільно буде орієнтуватися не на його ліквідацію, а на реорганізацію чи санацію, які дозволять підприємству вийти з кризи. Найважливішим фактором економічного зростання й відновлення, що забезпечує можливість модернізації діючих виробництв, створення і впровадження новітньої техніки і технології, сучасних систем організації і управління виробничими й економічними процесами, є інвестиційний потенціал підприємства.

Дослідження показують, що в більшості випадків підприємства йдуть традиційними шляхами розвитку – інтенсивним і екстенсивним за рахунок заходів, в першому випадку, поліпшуючих використання вже функціонуючих елементів ресурсного потенціалу, і в другому випадку, коли до наявних ресурсів додається додатковий в результаті підвищення інвестиційної активності підприємства.

Питання для самоконтролю

  1.  Охарактеризуйте особливості блочно-модульної структуризації потенціалу підприємства.
  2.   Охарактеризуйте об’єктні складові в структурі потенціалу підприємства.
  3.  Охарактеризуйте суб’єктні складові потенціалу підприємства.
  4.  Яку роль відіграє маркетинговий потенціал у сукупному потенціалі підприємства?
  5.  Яку роль відіграє інноваційний потенціал у сукупному потенціалі підприємства?
  6.  Яку роль відіграє інвестиційний потенціал у сукупному потенціалі підприємства?
  7.   Яку роль відіграє потенціал відтворення у сукупному потенціалі підприємства?
  8.  Які складові в структурі потенціалу підприємства не можна однозначно віднести чи до суб’єктних, чи до об’єктних складових? Яку роль вони відіграють у сукупному потенціалі підприємства?
  9.  Охарактеризуйте особливості використання методу декомпозиції при структуризації потенціалу підприємства.
  10.  Охарактеризуйте ресурсний підхід до формування і оцінювання потенціалу підприємства.
  11.  Яку роль у формуванні і використанні потенціалу підприємства відіграють технічні ресурси?
  12.  Охарактеризуйте значення для ефективного використання потенціалу підприємства його технологічних ресурсів.
  13.  Яку роль у формуванні і використанні потенціалу підприємства відіграють матеріальні ресурси?
  14.  Яким чином трудові ресурси впливають на формування і використання потенціалу підприємства?
  15.  Яку роль у формуванні і використанні потенціалу підприємства відіграють фінансові ресурси?
  16.  Охарактеризуйте значення для ефективного використання потенціалу підприємства його торговельних ресурсів.
  17.  Охарактеризуйте значення для ефективного використання потенціалу підприємства його нематеріальних ресурсів.
  18.  Яким чином просторові ресурси впливають на формування і використання потенціалу підприємства?
  19.  Охарактеризуйте значення для ефективного використання потенціалу підприємства його інформаційних ресурсів.
  20.  У чому полягає специфічність часових ресурсів підприємства? Яким чином від використання часу залежить ефективність використання потенціалу підприємства?
  21.  Охарактеризуйте ресурси організаційної структури управління підприємством.
  22.  Охарактеризуйте методичні підходи до характеристики ресурсів підприємства.
  23.  Охарактеризуйте кількісний аспект оцінювання ресурсів підприємства.
  24.  Охарактеризуйте якісний аспект оцінювання ресурсів підприємства.
  25.  Охарактеризуйте функціональний аспект оцінювання ресурсів підприємства.
  26.  Охарактеризуйте просторовий аспект оцінювання ресурсів підприємства.
  27.  Охарактеризуйте часовий аспект оцінювання ресурсів підприємства.
  28.  За допомогою яких показників можна оцінити ресурсні можливості підприємства?


M

K

I

L

P

O

C

RR

G

A

Блок системи управління:

Pпланування

Oорганізовування

Sмотивування

Cконтроль

Блок ресурсів:

Mматеріальні

Kфінансові

Iінформаційні

Lтрудові

Блок діяльності персоналу:

А – аналітична

Gвиробнича

Rкомунікаційна

 

Потенціал

підприємства

Субєктні складові

Науково-технічний потенціал

Управлінський потенціал

Потенціал оргструктури управління

Маркетинговий потенціал

Логістичний потенціал

Обєктні складові

Трудовий потенціал

Інформаційний потенціал

Інфраструктурний потенціал

Виробничий потенціал

Засоби виробництва

Потенціал технологічного персоналу

Потенціал землі та природно-кліматичні умови

Потенціал основних фондів (засоби праці)

Потенціал оборотних фондів (предмети праці)

Потенціал нематеріальних активів

Інноваційний потенціал

Інвестиційний потенціал

Фінансовий потенціал

Потенціал відтворення

Трудовий

Інвестиційний

Природний

Інноваційний

Інституціональний

ПОТЕНЦІАЛИ

Трудові ресурси

Виробничі фонди

Природні ресурси

Інформація

Системи

РЕСУРСИ

Економічний потенціал

ОБ’ЄКТИ

Країна

Галузь

Підприємство

РЕЗУЛЬТАТ

ЕЛЕМЕНТИ

Сукупний

суспільний продукт

Валовий

внутрішній продукт

Національний дохід

Предмети праці

Засоби праці

Праця

Економічна

Соціальна

Екологічна

Кадровий потенціал

Виробничий потенціал

Інноваційний потенціал

Організаційно-управлінський потенціал

Індивідуальний потенціал працівника

Потенціал організації праці

Демографічний та етнокультурний потенціал

Технологічний потенціал

Технічний потенціал

Природно-ресурсний потенціал

Потенціал матеріальних активів

Інвестиційний потенціал

Економічний потенціал

Виробничий потенціал

(Prpi)

Ринковий

потенціал

Потенціал організаційної та управлінської діяльності

Ресурсний потенціал

(Pr)

Інформаційний потенціал

(Pі)

Pj

Технологічний потенціал

(Pр)

Трудові

ресурси

(Prl)

Ефективність праці

(Prls)

Інформаційні

ресурси

(Prх)

Фінансові

ресурси

(Prf)

Матеріальні

Ресурси

(Prm)

Prj

Корпоратив-на культура

(Prlk)

Плинність кадрів

(Prlt)

Економія трудових ресурсів (Prls)

Prlj

Визначення об’єкта дослідження – ресурсний потенціал підприємства

Прогноз характеристик ресурсів підприємства

Прогноз ринкової ситуації

Прогноз характеристик продукції

Аналіз наявного ресурсного потенціалу підприємства

Оптимальний рівень ресурсного потенціалу підприємства

Виявлення резервів зростання і стабілізації ресурсного потенціалу

Регламентована потреба у розвитку ресурсного потенціалу підприємства

Допустимі витрати на удосконалення і зростання ресурсного потенціалу підприємства


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26294. Признаки заведения дел. Номенклатуры дел и их назначение. Формирование дел 117.5 KB
  Номенклатуры дел и их назначение. Формирование дел Определение дело. Дело совокупность документов или документ относящихся к одному вопросу или участку деятельности помещенных в отдельную обложку ГОСТ Р 5114198 Делопроизводство и архивное дело.
26295. Обеспечение сохранности и подготовка документов организации к последующему хранению 20.04 KB
  Социологический – опрос членов ЭК Номинальный – принцип вида документов Подготовка к передаче в архив: ЭЦД Составление описей постоянного и временного сроков хранения Передача дел в архив организации 13 года Уничтожение дел с истекшим сроком хранения Ценность документов не равнозначна она оценивается при: Составлении НД при формировании дел при подготовке к передаче в архив. Отбор документов имеющих политическую хозяйственную научную значимость Отбор документов не имеющих таковой значимости но имеющих практическую значимость Выделение...
26296. Делопроизводственная служба 20.05 KB
  Задачи службы ДОУ: установление единого порядка работы с документами; создание условий обеспеих эффект использование компьютерных технологий при работе с докми; обеспечение сохранности документов. ведение контроля за исполнением документов информирование руководителя о состоянии исполнительской дисциплины организация изготовления документов копирования и проектирование бланков доков; разработка сводной номенклатуры дел организации обеспечение подготовки номенклатур дел структурных подразделений; организация работы архива...
26297. Организация архивного дела в РФ в 1991-2004 гг 21.09 KB
  Организация архивного дела в РФ в 19912004 гг. В 1990е гг в России была проведена Архивная реформа. В июне 1993 – Основы архивного законодательства. Закрепили дальнейшую централизацию архивного дела АД Бывшие партахривы интегрированы в архивную систему бывшие архивы СССР стали принадлежать РФ объем архивного фонда увеличился в 2 раза.
26298. Организация архивного дела в РФ в 2000-е годы 17.95 KB
  На Росохранкультуру и ее территориальную сеть возложены: государственный контроль за вывозом из Российской Федерации и ввозом на ее территорию культурных ценностей и обеспечение экспертизы культурных ценностей соблюдение законодательства Российской Федерации в сфере архивного дела выдача лицензий разрешений на право деятельности по реставрации объектов культурного наследия памятников истории и культуры; оказание содействия законным собственникам в восстановлении их прав на культурные ценности при их незаконных вывозе и ввозе а также...
26299. Взаимоотношения органов управления архивным делом и госархивов с архивами организаций 46.5 KB
  Архив организации – это структурное подразделение организации осуществляющее прием и хранение архивных документов учет и их использование. Все это отразилось на состоянии организации ведомственного хранения документов. Перед архивистами стояли задачи: разработки и обоснования критериев определения источников комплектования уточнение профильности установление состава документов архивов. Новый критерий источников комплектования – форма собственности с государственными: на основе законодательства об архивном деле на основе...
26300. Использование документов АФ РФ и других архивных документов в архиве 30.29 KB
  Использование документов АФ РФ и других архивных документов в архиве. В современном архивоведении важнейшими направлениями использования архивных документов являются: укрепление российской государственности удовлетворение информационных потребностей общества обеспечения законных прав и интересов граждан. В процессе использования архивных документов участвуют 2 стороны – архив хранящий информацию и пользователь которому нужна информация. Использование документов в управленческих целях предполагает информационное обеспечение работы данного...
26301. Архивное законодательство в 1990-е 50.5 KB
  правовые основы архивного дела – иерархическая классификация архивного законодательства: федеральное законодательство: Конституция РФ ФЗ об архивном деле н р ФЗ Об обязательном экземпляре документов 1994г. норма архивного права воздействует на все сферы общественных отношений возникающих в области архивного дела: организация и фондирование документов АФ РФ комплектование и экспертиза ценности н р приказ Росархива Об утверждении примерного положения о центральноэкспертных комиссиях министерств и ведомств РФ...
26302. Внешняя политика индепендентской республики. Ирландская и шотландская экспедиции Кромвеля 25.49 KB
  Бежавшие в Ирландию роялисты установили контроль над большей частью Ирландии которую они надеялись использовать как базу для вторжения в Англию. Армия прекрасно помнила опыт 1641 года когда в ответ на восстание ирландцев парламент издал указ о конфискации в Ирландии 2. Офицеры армии надеялись что и теперь завоевание Ирландии приведет к улучшению их благосостояния. Завоевание Ирландии Сразу же после высадки в Дублине войска республики начали систематическое завоевание страны.