95781

Мета, зміст і організація управлінського обліку

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Впровадження облікових технологій а визначається управлінська задача та її управлінське рішення; б визначається перелік даних які необхідні для її вирішення а також система іх збору та правила документообігу; в визначаються результати яких планується досягти та призначаються відповідальні за досягнення результатів Узгодження даних управлінського...

Украинкский

2015-09-29

139.5 KB

2 чел.

PAGE  16


Прийняття рішення

Розпізнавання проблеми

Відбір альтернатив

Обґрунтування проблем

наліз проблем

Встановлення цілей (результатів) розв’язання проблеми

Формулювання та видання рішення

Завдання етапів організації та впровадження управлінського обліку на підприємстві

ІІ. Ув’язка прийнятих рішень із існуючими управлінськими рішеннями, обліковою політикою, бухгалтерською практикою і існуючими обліковими технологіями

І. Формування управлінського рішення, облікової задачі або аналіз і опис існуючого рішення

ІІІ. Впровадження облікових технологій

а) визначається управлінська задача та її управлінське рішення;

б) визначається перелік даних, які необхідні для її вирішення, а також система іх збору та правила документообігу;

в) визначаються результати, яких планується досягти, та призначаються відповідальні за досягнення результатів

Узгодження даних управлінського обліку з даними фінансового та податкового обліку.  Потрібно, щоб результати за період за різними методами обліку відрізнялись в незначній мірі.

Тема 1.  Мета, зміст і організація управлінського обліку

План

  1.  Сутність, мета і завдання управлінського обліку
  2.  Принципи і система організації управлінського обліку
  3.  Методичні підходи до побудови плану рахунків управлінського обліку

  1.  Сутність, мета і завдання управлінського обліку

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, систематизації, інтерпретації та передачі інформації, яку менеджери різних рівнів управління підприємством використовують для планування, оцінювання, контролю і регулювання його діяльності, а також для прийняття поточних, стратегічних та оперативних управлінських рішень.

Управлінський облік є складовою облікової системи кожного суб'єкта господарювання, до якої також належать виробничий (оперативно-технічний), фінансовий, податковий і статистичний облік.

Виділяють такі основні етапи становлення і розвитку управлінського обліку:

  •  перший етап (початок XX ст.) пов'язаний із появою методів нормування праці. Створена на цьому ґрунті система калькулювання стандартних витрат та оперативного аналізу відхилень дала змогу змістити акценти з функції обліку на функцію контролю;
  •  другий етап (30-ті – 70-ті роки XX ст.) характеризується поступовою зміною принципів накопичення і використання даних про витрати виробництва, розробленням системи калькулювання змінних витрат («директ-кост»), організацією обліку за центрами витрат і відповідальності. У наслідок цього в 50-х роках XX ст. сформувалась окрема складова облікової системи підприємства – управлінський облік, зорієнтована на дані про витрати і результати діяльності підприємства;
  •  третій етап формування управлінського обліку і його становлення як самостійної цілісної сфери діяльності розпочався в середині 70-х років XX ст. у зв’язку з посиленням ролі стратегічного управління за умов суттєвих змін у системах управління та технологіях виробництва.

Метою управлінського обліку є формування інформаційного забезпечення для ефективного управління підприємством. Управлінський облік пов'язує обліковий процес із процесом управління.

Основними завданнями управлінського обліку на підприємстві є:

  •  обґрунтування методу обліку і калькулювання витрат;
  •  використання сучасних методів збирання і систематизації інформації для прогнозування, планування (бюджетування) витрат, доходів і результатів діяльності підприємства;
  •  формування інформації для оцінювання, порівняння, аналізу та контролю витрат і результатів за напрямами діяльності підприємства, місцями виникнення витрат, центрами відповідальності тощо;
  •  забезпечення якісного і своєчасного зібрання та подання необхідної інформації для обґрунтованого прийняття стратегічних і поточних управлінських рішень;
  •  створення інформаційної бази для складання прогнозу про імовірні зміни конкурентоспроможності підприємства чи окремих видів його діяльності або продукції на ринку на основі оцінки альтернативних варіантів розвитку виробництва, інших видів діяльності підприємства та довколишнього підприємницького середовища.

Таким чином, управлінський облік можна охарактеризувати як інтегруючу систему підготовки заключної інформації і забезпечення нею  різних рівнів управління з метою ефективного планування, контролю і підвищення якості прийнятих рішень. Прийняття рішень – це основа діяльності суб’єкта господарювання. Від якості  розробки, прийняття та впровадження  управлінських рішень залежить ефективність  використання  людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретного суб’єкта господарювання. За результатами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки  запланованих показників і досягнутих результатів. Тому в сучасних умовах господарювання для прийняття обґрунтованих управлінських рішень необхідно враховувати основні етапи процесу:

Запропоноване  наступне визначення  категорії «прийняття управлінського рішення»: прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується  вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

2.Принципи і система організації управлінського обліку.

Управлінський облік забезпечує формування інформації, необхідної для ефективного управління підприємством, використовуючи вхідну інформацію та певні методи її опрацювання (вимірювання, систематизації, оцінювання тощо) задля отримання результатів, що відповідають конкретним завданням управління.

Управлінському обліку, як системі, притаманні такі власні принципи:

Принцип орієнтації обліку

Направлений на досягнення стратегічної мети і поточних завдань економічного розвитку підприємства

Принцип методологічної незалежності

Кожне підприємство самостійно визначає порядок організації і ведення управлінського обліку

Принцип порівняння

Систематичне порівняння витрат і результатів діяльності

Принцип багатоваріантності

Означає, що при підготовці інформації потрібно враховувати всі можливі варіанти прийняття рішення

Принцип комплексності

Необхідно забезпечити багаторазове використання даних первинної і проміжної інформації для різних завдань управління

Принцип комунікаційності

Формування показників внутрішньої звітності здійснюється з урахуванням комунікаційних зв’язків між рівнями і центрами управління.

Принцип відособленості

Вимагає розгляду кожного економічного суб’єкта  окремо від інших. В управлінському обліку при вирішенні специфічних завдань відособлено розглядається підприємство н7е тільки в цілому, але і окремі його підрозділи

Принцип безперервності

Має на увазі  необхідність формування інформаційного поля облікових даних постійно, а не час від часу

Принцип повноти

Інформація, яка стосується обліково – управлінської проблеми, повинна бути максимально повною для того, щоб рішення, прийняті на основі цієї інформації, були максимально ефективними. З принципом повноти тісно перекликається принцип надійності, який вимагає, щоб інформація, що використовується при ухваленні рішень, була обґрунтованою.

Принцип своєчасності

Інформація повинна бути представлена тоді, коли  вона  необхідна

Принцип

зіставності

Однакові показники за різні періоди часу повинні бути сформовані відповідно до одних і тих же принципів

Принцип зрозумілості

Інформація, представлена в будь – якому обліковому документі, повинна бути зрозуміла  користувачеві цього документа. Інформація повинна бути доречною, тобто повинна відноситися до проблеми, що цікавить управлінський персонал, і не бути переобтяжена зайвими деталями

Принцип періодичності

Абсолютно очевидний принцип, хоча фактично  витримати його складніше, ніж при підготовці зовнішньої фінансової звітності, там цей принцип підтримується законодавчою вимогою  надання періодичної звітності. Проте і внутрішній оборот інформації , і внутрішні звіти бажано також будувати  з урахуванням цього принципу

Принцип економічності

Витрати на підтримку системи управлінського обліку повинні бути  істотно менше витрат  на   її функціонування. Інформаційний обмін обліково – управлінськими даними повинен приносити організації користь  у вигляді зниження трансанкційних  та інших витрат

Інформація, яка формується у системі управлінського обліку, необхідна для прийняття  управлінських рішень. Щоб передбачити, яка саме інформація необхідна керівництву, необхідно знати основні функції  управління. До управлінських функцій належать : планування, контроль, регулювання, організація та стимулювання:

Функції управлінського обліку

Організація інформаційних потоків

  •  розробка і (або) впровадження систем обміну інформацією між різними сегментами організації і представлення  і представлення інформації (підготовка різного роду внутрішніх управлінських звітів);
  •  аналіз інформації;
  •  планування діяльності

Зміст інформаційних потоків

  •  координація діяльності підрозділів, сегментів організації або окремих співробітників;
  •  мотивація персоналу;
  •  контроль за виконанням планів

.

В рамках зазначених функцій  можна виділити  наступні основні завдання, що вирішуються в системі управлінського обліку:

Представлення інформації

- оцінка запасів, обґрунтування продажних цін, визначення прибутку, фор-мування інформаційних файлів  про доходи і витрати, розробка і представ-лення керівництву  суб’єкта господарювання різних внутрішніх звітів

Аналіз

- визначення шляхів найбільш ефективного використання ресурсів, зокрема обмежених, виявлення можливості зростання фінансової результативності (внутрішніх резервів) і міжперіодна оптимізація фінансового результату , підготовка інформації для ухвалення рішень про структуру і обсяги випуску продукції, підготовка інформації  для ухвалення рішень про способи фінансування різних проектів, сегментів, видів діяльності і т.д., розробка варіантів інвестування

Планування

- прогнозування майбутніх значень показників, розробка оперативних і тактичних планів, підготовка інформації для ухвалення рішень короткострокових  або довгострокових цілей і завдань організації

Мотивація

- мотивація співробітників і менеджерів, розробка способів участі співробітників і менеджерів в прибутку компанії; розмежування сфер відповідальності менеджерів; розробка способів оцінки ефективності  роботи підрозділів  і менеджерів

Контроль

- організація внутрішнього фінансового контролю, організація внутрішнього аудиту, порівняння фактично досягнутих  з плановими показниками і розробка рекомендацій керівництву по усуненню або недопущенню виявлених відхилень в майбутньому

Координація

- координація діяльності різних сегментів бізнесу, оптимізація структури бізнесу, розробка політики в області розподілу накладних витрат між підрозділами суб’єкта господарювання і (або) продуктами, організація поточного обміну інформацією між підрозділами і менеджерами

В сучасних умовах принципово змінилось концептуальне поняття суті бухгалтерського обліку яке передбачає забезпечення обліковою інформацією не абстрактних осіб а задоволення специфічних потреб конкретних користувачів: як зовнішніх так і внутрішніх.

Бухгалтерський облік і дві його підсистеми – фінансовий та управлінський облік – в сукупності складають систему інформаційного забезпечення  економічної діяльності суб’єкта господарювання.

Фінансовий облік охоплює інформацію яка використовується в основному зовнішніми користувачами (акціонерами банками податковими органами тощо). Головною метою фінансового обліку є надання інформації про фінансовий і майновий стан підприємства.

Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації яка необхідна для управління  в межах даного підприємства.

Його головною функцією є обґрунтування процесу прийняття управлінських рішень.

Фінансовий та управлінський облік мають спільні і відмінні риси:

Ознака порівняння

Управлінський облік

Фінансовий облік

Відмінності управлінського обліку від фінансового обліку

1

2

3

4

1. Обов’язковість  ведення обліку

Залежить від рішення керівників підприємства, підрозділів

В Україні регулю-ється ЗУ «Про бух- галтерський облік і фінансову звітність» , НП(С)БО, П(С)БО

Управлінський облік не підпорядковується загальноприйнятим бухгалтерським національним  та міжнародним стандартам і схемам обліку та не є обов’язковим

2. Користувачі інформації

Чітко обумовлене коло  працівників управлінського персоналу підприємства

Широке поле зовнішніх та внутрішніх користувачів

Користувачами в управлінському обліку  є внутрішні користувачі різних рівнів управління

3. Об’єкти обліку та звітності

Центри відповідальності, окремі продукти тощо

Підприємство в цілому

Об’єктами управлінського обліку є конкретні сегменти господ-дарської діяльності


1

2

3

4

4. Мета обліку

Надання інформації для планування, управління, контролю та прийняття рішень

Складання звітності для потреб зовнішніх користувачів

Управлінський облік спрямований на майбутнє

5. Вимірники в обліку

Грошові, натуральні, трудові, якісні

Грошові, трудові, натуральні

В управлінському обліку використовують будь – які вимірники

6. Звіти

Дуже детальні, часом зачіпають найдрібніші деталі і відображають незначні фактори. Особливо це стосується витрат

Зазвичай мають узагальнений вигляд і служать для найбільш загальних оцінок роботи підприємства

Періодичність складання звітів в управлінському обліку не регламентується законодавчо та може змінюватися в часі

7. Частота подання звітності

Залежить від потреб управління (частіше – щодення, щотиж-нева, щомісячна)

Квартальна і річна

8. Строки подання звітності

Оперативно по закінченні звітного періоду, встанов-леного на підп-ві

На вимогу користувачів або у встановлені законо-давством строки

9. Ступінь відповідальності за помилки в обліку

Дисциплінарна (догана, зауваження тощо)

Адміністративно - кримінальна

За помилки в управлінському обліку відсутня юридична відповідальність

10. Групування витрат

За статтями калькуляції, за спосо-бами включення до собівартості, за сту-пенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

За елементами витрат

В управлінському обліку в основу групування витрат  покладено принцип – різні витрати для різних цілей

11. Ступінь відкритості інформації

Інформація має конфіденційний характер

Інформація є публічною, відкритою

Дані управлінського обліку є комерцій-ною таємницею підприємства

12. Область використання інформації

Визначається досить широким колом показників, які використовують кері-вники підприємств, технологи, маркето-логи, економісти та інші. Окреслити чіт-ко конкретні межі неможливо.

Може бути визначена більш чітко і конкре-тно. Набір показників досить стандартний і стабільний. Пред- ставляє інтерес для обмеженого кола спеціалістів у сфері фінансів, аудиту, біржових котирувань акцій тощо

В управлінському обліку використовуються не тільки дані конкретного підприємства, але й інформація про стан зовнішнього середовища



1

2

3

4

13. Порядок розрахунку фінансових результатів

В залежності від мети обліку розраховують прибуток або маржинальний дохід як результат діяльності окремого центру відповідальності

Фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства за звітний період відображається на рахунку прибутку чи збитків

За сегментами діяльності підприємства, окремо за кожним видом продукції (робіт, послуг), за центрами відповідальності за допомогою маржинального аналізу

Управлінський облік має свої особливості:

  •  система обліку повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;
  •  відповідальність за всі види    виробничих ресурсів на всіх етапах круго-обігу засобів в процесі виробництва або обігу закріплюється за центром відповідальності і сприяє контролю, оцінці діяльності, стимулюванню  діяльності менеджерів;
  •  одним із основних об’єктів управлінського обліку є витрати, причому адміністрація сама вирішує, в яких розрізах їх класифікувати і на скільки деталізувати їх облік;
  •  розробка системи внутрішньої звітності, налагодження чітких інформаційних потоків між відділами  із застосуванням сучасних засобів автоматизації. Звітність надається в довільній формі, схваленій керівництвом підприємства. Періодичність кожного виду звітності встановлюється в залежності від потреб конкретного користувача. Крім того, може складатися неперіодична звітність, потреба у якій виникає в робочому режимі,
  •  користувачі інформації управлінського обліку і їх специфічні вимоги заздалегідь відомі, тому немає сенсу в надмірному нарощуванні обсягу і деталізації інформації.

Проте, поряд із зазначеними відмінностями та особливостями, між фінансовим та управлінським обліком є спільні риси:

  •  фінансовий і управлінський облік ґрунтуються на даних єдиної інформаційної системи обліку;
  •  спираються на концепцію відповідальності в управлінні господарськими об’єктами;
  •  їх інформація служить для прийняття рішень, хоча й різної спрямованості.

Система управлінського обліку – це система збору, систематизації, аналізу, контролю і планування управлінської інформації.

Виділяють такі основні системи управлінського обліку:

1)за видами управлінських рішень:

- стратегічний управлінський облік;

- поточний;

- оперативний;

2)за широтою охоплення інформації:

- систематичний облік;

- проблемний облік;

3)за рівнем взаємозв’язку між планами рахунків фінансового та управлінського обліку:

- автономна (двокругова) система обліку;

- інтегрована (моністична) система обліку;

4)за повнотою включення витрат у собівартість продукції:

- облік повних витрат;

- облік змінних витрат;

5)за способом контролю витрат:

- облік фактичних витрат;

- облік нормативних (стандартних) витрат;

6)за об’єктами обліку, аналізу та планування витрат:

- облік за процесами (переділами);

- облік за замовленнями;

- облік за видами діяльності;

- облік за регіонами діяльності;

- облік за центрами відповідальності.

Організація управлінського обліку безпосередньо на підприємстві залежить від структури цього підприємства, виду та масштабів підприємницької діяльності, технології та організації конкретного виробництва, виду продукції (робіт, послуг) політики управлінського менеджменту.

Можна виділити такі основні етапи організації управлінського обліку на підприємстві:

  •  визначення управлінських завдань та порядку їх управлінського вирішення;
  •  визначення складу і термінів подання інформації, необхідної для обґрунтованого прийняття управлінських рішень;
  •  організація системи збору управлінської інформації та затвердження порядку документообігу;
  •  затвердження облікової політики управлінського обліку;
  •  призначення осіб, відповідальних за формування і подання управлінської інформації та внутрішньої управлінської звітності.

Організація управлінського обліку на підприємстві може бути представлена у вигляді наступної схеми:

Етапи організації управлінського обліку на підприємстві

Методологічний

Технічний

Організаційний

Обирається модель управлінського обліку в залежності від його мети, визначаються об’єкти та методи обліку витрат, а також елементи бухгалтерського обліку, які можуть служити для формування інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Це план рахунків управлінського обліку, визначення статей калькуляції та інше

Обирається склад регістрів аналітичного обліку, форми внутрішньої звітності і визначення напрямку руху інформації в середині підприємства

Передбачає розподіл обов’язків між працівниками в системі управлінського обліку

Створення системи управлінського обліку для конкретних цілей також відбувається в три етапи, кожен з яких вирішує специфічні завдання:

Отже, організацію системи управлінського обліку на підприємствах доцільно здійснювати в такій послідовності:

  1.  визначити організаційну структуру підприємства;
    1.  розробити організаційну схему управлінського обліку;
    2.  розробити схему документообігу;
    3.  розробити систему контролю витрат;
    4.  організувати центри відповідальності;
    5.  розробити бюджети для центрів відповідальності  і показники їх діяльності;
    6.  визначити види продукції (робіт, послуг), яку виробляє підприємство;
    7.  визначити систему обліку і калькулювання продукції (калькулювання за замовленнями, калькулювання за процесами);
    8.  визначити перелік постійних та змінних витрат на виробництво продукції та порядок контролю цих витрат.

 

3.Методичні підходи до побудови плану рахунків управлінського обліку

Важливим питанням організації управлінського обліку є вибір відображення облікової інформації, зокрема принципів побудови плану рахунків. Міжнародна практика  виробила два основних варіанти зв’язку між управлінською і фінансовою бухгалтерією. Цей зв'язок здійснюється за допомогою контрольних рахунків, до яких належать рахунки витрат і доходів фінансової бухгалтерії (рахунки 9 та 7 класу національного плану рахунків). У світовій практиці застосовують дві основні системи побудови плану рахунків обліку:

- автономну (двоколову) систему, тобто використання двох автономних систем рахунків управлінського і фінансового обліку, які не кореспондуються між собою. Зв'язок між ними здійснюється за допомогою парних контрольних рахунків, що називаються дзеркальними, або рахунками – екранами і відображаються як у фінансовому обліку, так і в управлінському. Фінансовий результат визначається як у фінансовому обліку, так і в управлінському, і в кінцевому підсумку фінансовий облік спрямований на визначення фінансового результату з метою оподаткування, а в автономному управлінському обліку повинен бути виявлений економічно обґрунтований результат  (з позицій фірми). Організація управлінського обліку базується на використанні методів визначення  повної собівартості, але при цьому  застосовуються й інші методи : простий та розвинений «директ - костинг», нормативний метод, «стандарт - костинг». Цей підхід характерний  для великих промислових підприємств країн так званої англосаксонської  групи – США, Великобританії, Австралії, Канади. Для них характерна відсутність жорсткого регулювання обліку з боку держави і як наслідок відсутність єдиного національного плану рахунків. Бухгалтерський облік у цих країнах є саморегулівною системою, оскільки його правила,  принципи і концепції розробляються та приймаються професійними організаціями  облікових принципів. Системи рахунків підприємств цих країн вибирають самостійно виходячи з масштабів і характеру своєї діяльності;

- інтегровану (моністичну) систему, при застосуванні якої рахунки фінансового та управлінського обліку існують у межах єдиної системи рахунків і кореспондують між собою. Для підприємств України, де існує жорстка система державного регулювання обліку та звітності, доцільніше використовувати досвід європейських країн зі значним  регулюванням економіки , і насамперед Франції і Німеччини, для яких  характерний  саме інтегрований  підхід до побудови  плану рахунків. За такого підходу рахунки фінансового і управлінського обліку кореспондують в межах єдиної системи, а їх взаємозв’язок відбувається за допомогою контрольних рахунків, які прямо кореспондують  з рахунками управлінського обліку.

У процесі історичного розвитку сформувалися 3 основні варіанти побудови системи обліку:

- загальна – застосовують на підприємствах торгівлі, сфери послуг і невеликих промислових підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Ця система ґрунтується на періодичному обліку запасів, згідно з яким протягом звітного періоду на спеціальних рахунках ведуть облік придбання запасів, а в кінці звітного періоду проводять їх інвентаризацію;

- інтегрована – забезпечує калькулювання витрат за окремими об’єктами обліку та контроль витрат. При інтегрованій системі обліку використовують спеціальні синтетичні рахунки управлінського обліку витрат: виробництво, виробничі накладні витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо, до яких відкривають відповідні аналітичні рахунки згідно з прийнятою схемою деталізації інформації.

- переплетена – передбачає окреме ведення рахунків фінансового та управлінського обліку, взаємозв’язок між якими досягається через спеціальні контрольні рахунки.

При загальній системі витрати підприємства обліковуються  за елементами, кількість і склад яких визначає підприємство. Доходи обліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів), інвестицій у цінні папери та ін. наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закриваються  через списання їх сальдо на рахунок «Прибутки та збитки», за даними якого визначається фінансовий результат діяльності підприємства. На промислових підприємствах поряд з обліком витрат за елементами застосовується зведений  рахунок виробництва, за даними якого визначається собівартість випущеної продукції. У дебет цього рахунка наприкінці звітного періоду списуються залишки незавершеного виробництва на початок періоду, а також усі елементи виробничих витрат звітного періоду. З кредиту цього рахунку списуються залишки незавершеного виробництва на кінець періоду, визначені інвентаризацією. У результаті сальдо Зведеного рахунка виробництва відображатиме виробничу собівартість готової продукції і списується в дебет Зведеного рахунка прибутку. У дебет Зведеного  рахунка прибутку  списується також залишок готової продукції на початок періоду і дебетове  сальдо рахунків невиробничих витрат. За  кредитом Зведеного рахунка  прибутку відображаються доходи звітного періоду  і залишок  готової продукції на кінець  періоду.  Кінцеве сальдо Зведеного рахунку прибутку відображаються  доходи звітного періоду  і залишок готової продукції на кінець періоду. Кінцеве сальдо Зведеного рахунка прибутку відображає фінансовий результат звітного періоду.

Більшість промислових підприємств США, Великобританії, Канади та інших  країн англосаксонської групи використовують  інтегровану  систему обліку, яка забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції і контроль  витрат на її виробництво. Це досягається через «вмонтування» рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, у результаті чого вони кореспондують з рахунками  фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів сировини, готової продукції та незавершеного виробництва відображаються на рахунках відповідних запасів. В основу відокремлення рахунків для обліку витрат при інтегрованій системі обліку покладено функціональну  ознаку. Для цього застосовуються рахунки, ідентичні рахункам 23 «Виробництво», 91 «Загально виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». На перших двох з наведених рахунків відображаються витрати, пов’язані з виробництвом продукції. Прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо на рахунку 23 «Виробництво», а непрямі накопичуються на рахунку 91 і наприкінці звітного періоду списуються на рахунок 23 та розподіляються між об’єктами калькулювання. Витрати підрозділів, що займаються невиробничою діяльністю (управління, збут, дослідження), не включаються у виробничу собівартість, а списуються на рахунок фінансових результатів у тому обліковому періоді, в якому були здійснені.

Змішана система обліку передбачає  відокремлене ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним. У системі рахунків виробничого обліку здійснюється облік запасів, калькулювання собівартості продукції і визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. У системі рахунків фінансового обліку відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, а також визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства. Взаємозв’язок фінансового та виробничого обліку здійснюється за допомогою спеціальних контрольних рахунків. У фінансовому обліку використовується Контрольний рахунок управлінського обліку, а в управлінському – Контрольний рахунок фінансового обліку. Ці рахунки мають протилежну будову і дзеркально відтворюють один одного. Сума прибутку, розрахованого за даними виробничого обліку, не збігається із сумою прибутку фінансового обліку. Це пояснюється тим, що в системі виробничого обліку формується прибуток від основної діяльності підприємства, а в системі рахунків фінансового обліку відображається ще й прибуток чи збиток від позареалізаційних операцій, фінансової та інвестиційної діяльності, зокрема одержані та сплачені відсотки, дисконти, дивіденди. На практиці розбіжності  у прибутку можуть зумовлюватися також застосуванням різних методів оцінки запасів. Наприклад, застосування  методу ФІФО у фінансовому обліку, а методу   нормативних витрат  в управлінському призведе до розбіжностей в оцінці прибутку.

Для українських підприємств рекомендовано застосовувати загальну або інтегровану  систему обліку відповідно до особливостей  будови національного  плану рахунків.

Фінансовий облік витрат здійснюється у системі таких рахунків:

  •  рахунки за елементами (восьмий клас): матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати, інші витрати;
  •  рахунки витрат діяльності (дев'ятий клас): собівартість реалізації, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати, податки на прибуток, надзвичайні витрати;
  •  окремі рахунки запасів (другий клас): виробництво, брак у виробництві, напівфабрикати;
  •  рахунок третього класу «Кошти, розрахунки та інші активи» - витрати майбутніх періодів;
  •  рахунок сьомого класу «Доходи і результати діяльності»- результати діяльності.

У фінансовому обліку витрати відображають одночасно зі зменшенням активів чи збільшенням зобов’язань підприємства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35113. СВЯЗИ С ОБЩЕСТВЕННОСТЬЮ В ГОСУДАРСТВЕННЫХ СТРУКТУРАХ 310.5 KB
  ТАРАШВИЛИ стажер международного прессклуба СВЯЗИ С ОБЩЕСТВЕННОСТЬЮ В ГОСУДАРСТВЕННЫХ СТРУКТУРАХ Содержание: Роль PR в государственной системе. Модели связей с общественностью. Цели связей с общественностью. Связи с общественностью в государственных структурах.
35115. Електрика і магнетизм 12.26 MB
  Потенціал та робота електростатичного поля 17 3. Рух заряджених частинок у електричних та магнітних полях 47 8. ПОЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЕЛИЧИН Фізична величина Позначення Розмірність СІ Валентність Z Маса m M Молярна маса M MN1 Сила F LMT2 Швидкість LT1 Температура T Θ Теплоємність C L2MT2Θ1 Орбітальний момент імпульсу спін повний момент імпульсу l s j L2MT1 Концентрація N L3 Дипольний момент TIL Напруженість електричного поля LMT3I1 Індукція електричного поля L2TI Намагніченість M L1I Поляризованість діелектрика P L2TI...
35116. Информационные технологии. ИТ 391 KB
  Коммуникации: ПК с широким средством периферийных устройств прикладное ПО глобальные и локальные сети. Передача данных традиционным способом или по компьютерной сети. Модель обмена включает в себя формальное описание процедур выполняемых в компьютерной сети. Аппаратные компоненты устройства и узлы для реализации компьютерной сети модемы коммутаторы маршрутизаторы.
35117. Программирование в Turbo Pascal 794 KB
  Вводите внимательно’ if Summa=stoim then writeln‘Спасибо за покупку’ else if Summa stoim then writeln‘Возьмите сдачу’ summastoim else Writeln‘Доплатите’ stoim summa End. Program имя программы ; Раздел описания: Раздел подключения модулей ; Раздел описания типов ; Раздел описания меток ; Раздел описания постоянных ; Раздел описания переменных ; Раздел описания процедур и функций ; begin Раздел операторов ; end. End.; Var; Const ; Begin раздел операторов ; End; Function имя функции список формальных параметров: тип...
35118. ПОВЕРОЧНЫЙ РАСЧЕТ КОТЛОВ-УТИЛИЗАТОРОВ 1.25 MB
  Котёл Г420 предназначен для охлаждения технологических газов с целью конденсации паров серы и получения насыщенного пара в процессе обезвреживания сероводородных газов. Котлыутилизаторы – горизонтальные газотрубные с естественной циркуляцией состоят из входной и выходной газовых камер и газотрубного барабана. По ходу газов испарительная поверхность разделена на две отдельные равные ступени. Технологические газы проходят параллельно в каждой ступени входную газовую камеру испарительный пучок и выходную газовую камеру.
35119. Ректификационная колонна непрерывного действия 577.5 KB
  Как правило ректификационные колонны действуют по принципу противотока в целом по всему аппарату в то время как на каждом отдельном участке формирования поверхности контакта фаз схемы взаимодействия фаз могут быть самыми разнообразными. Для обеспечения неравновесных состояний пара и жидкости в нижнюю часть колонны куб подводится теплота а в верхней части колонны теплота отбирается дефлегматор. Жидкая фаза стекает с питающей тарелки вниз и поступает в куб колонны где происходит интенсивное испарение. Образующийся пар подается вниз...
35120. Проектирование сусловарочного апарата для пивоваренного производства 221 KB
  3 Приготовление пивного сусла 1.4 Охлаждение сусла 1. 1 Технологическая схема производства пива Производство пива слагается из следующих этапов:1приём и хранение солода; 2 очистка и дробление солода; 3 приготовление пивного сусла; 4 охлаждение сусла; 5 приготовление дрожжей чистой культуры; 6 главное брожение; 7 дображивание; 8 осветление пива; 9 розлив пива в бутылки и в бочки.3 Приготовление пивного сусла Дроблённый солод смешивается с тёплой водой около 600 С в заторном котле 13.
35121. ШНЕКОВЫЙ ПРЕСС ВПО 20А 1.82 MB
  В качестве исходных данных использовалась схема пресса с нанесенными габаритными размерами и обозначениями. Для кинематического расчета привода использовались данные о мощности двигателя.