95787

Інформаційне забезпечення процесу управління потенціалом підприємства

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Інформаційні характеристики процесу управління Структура і оцінювання інформаційного потенціалу підприємства Інформаційне забезпечення системи управління потенціалом підприємства В умовах науково-технічного прогресу швидко зростає роль інформації специфічного ресурсу епохи НТР.

Украинкский

2015-09-29

140.5 KB

2 чел.

Тема 5. інформаційне забезпечення процесу управління потенціалом підприємства

  1.  Інформаційне забезпечення системи управління потенціалом підприємства
  2.  Інформаційні характеристики процесу управління
  3.  Структура і оцінювання інформаційного потенціалу підприємства

  1.  Інформаційне забезпечення системи управління потенціалом підприємства

В умовах науково-технічного прогресу швидко зростає роль інформації, специфічного ресурсу епохи НТР. Знання, стають «самим коштовним життєвим продуктом». Зараз інформація є необхідною умовою й елементом будь-якої виробничої діяльності, що по своїй значимості усе більш прирівнюється до енергетичних і сировинних ресурсів і використовується для заміщення живої праці, сировини й енергії. Вплив інформації на ріст кінцевих результатів виробництва і їхню якість настільки очевидний і великий, що, наприклад, Л. І. Абалкін включає її до складу факторів економічного росту. На думку деяких закордонних учених, інформація, наукові знання є «новим джерелом додаткової вартості».

Інформація усе більше здобуває характер товару. Безупинно зростають витрати на інформацію, збільшується їхня питома вага в загальних витратах виробництва.

Інформація володіє низкою неперевершених специфічних властивостей — вона не витрачається в процесі використання, розширення її споживання практично не має обмежень. Ці важливі її особливості необхідно використовувати в теорії і практиці інтенсифікації суспільного виробництва для підвищення ефективності якісних факторів економічного росту, прискорення його динаміки. У цьому зв'язку деякі економісти думають, що розвиток і використання інформації повинні враховуватися в процесі планування і керування.

Таким чином, інформація фактично визнана елементом виробництва і є невід'ємною складовою частиною економічного потенціалу підприємства. Причому вона має не допоміжну роль, а виконує сполучну функцію у відношенні інших елементів економічного потенціалу, поєднуючи їх як єдине ціле. Інформація регулює функціонування процесу виробництва; сприяє підвищенню продуктивності живої праці і знарядь праці, ефективності використання предметів праці й енергетичних ресурсів; допомагає підняти рівень і ефективність технологій.

У промисловому виробництві інформація використовується насамперед у вигляді результатів наукових розробок з удосконалення основних фондів і предметів праці, знань і навичок виробничого персоналу. Разом з тим, із прискоренням науково-технічного прогресу всезростаючу роль у виробництві відіграють такі форми інформації, як результати наукових розробок в області організації виробництва, праці і керування, дані з вивчення ринку збуту, математичне забезпечення автоматизованих систем, програми керування для машин і устаткування і т.п. Інформацію в такому вигляді вже не можна віднести ні до однієї традиційної форми продуктивних сил і вона виступає в ролі специфічної продуктивної сили, що забезпечує зв'язок між іншими видами продуктивних сил. Таким чином, інформація має двоїсту природу.

У структурному відношенні вона насамперед містить у собі результати закінчених науково-дослідних, проектних і конструкторсько-технологічних робіт з підвищення характеристик елементів і факторів виробництва, поліпшення їхнього використання й удосконалення взаємодії між ними, тобто інформацію, пов'язану з раціоналізацією організації виробництва, праці і керування. Іншою складовою частиною інформації варто вважати досвід господарювання, що представляє собою знання виробничого персоналу.

Третьою складовою частиною інформації в сучасних умовах є інформаційні ресурси, під якими варто розуміти такі види інформації, що на спеціальних носіях застосовуються для керування дією машин і устаткування, а також дані, що містяться в спеціальних банках і використовуються машиною чи людиною при рішенні різного роду задач.

Інформація повною мірою відповідає викладеним вище ознакам елементів економічного потенціалу. Так, у промисловості для багатьох сучасних автоматизованих технологічних систем інформація визначає не тільки економічну ефективність, але і саму можливість їхнього функціонування. Практика останніх років показала, що різке розширення арсеналу технічних засобів виробництва саме по собі не спричинило відповідного росту продуктивності праці. Він стає можливим тільки при відповідному рівні керування й організації виробництва.

У практичній діяльності вибір варіанта організації виробництва обумовлює насамперед параметри виробів (якість і кількість), а також обсяги, терміни і періодичність їхнього виготовлення. Тому інформація не може бути неадекватною продукції, що випускається, і іншим елементам економічного потенціалу. Більш того, вона значною мірою забезпечує відповідність між самими елементами потенціалу, між ними і продукцією, що виробляється.

У виробничих процесах інформація виконує й іншу найважливішу функцію - регулювання споживання ресурсів і заміщення одних видів ресурсів іншими. У цьому  полягає особливість взаємозамінності інформації з іншими елементами економічного потенціалу промислового підприємства. Різні форми інформації мають різну здатність до заміщення тих чи інших елементів потенціалу. Але найбільша їхня ефективність, як показує практика, виявляється у вивільненні промислово-виробничого персоналу. Великий ефект інформації, що заміняється, виявляється й у відношенні іншого елемента економічного потенціалу - основних фондів. Інформація сприяє економії й інших видів виробничих ресурсів.

Досить упевнено можна стверджувати, що інформація відтворюється усередині виробничої системи.

Доцільно визначати інформаційну систему підприємства насамперед як середовище, що автоматизує виконання заздалегідь запланованих дій, а також уможливлює своєчасне реагування на незаплановані зміни ринкової ситуації та внутрішнього середовища.

  1.  Інформаційні характеристики процесу управління

Інформаційними характеристиками процесу управління є:

1. Кількість інформації. Це надзвичайно важлива характеристика, оскільки працівники апарату управління бувають перевантажені інформацією, що утруднює прийняття рішення. Буває і навпаки, коли апарат управління відчуває інформаційний “голод”, тобто рішення доводиться приймати в умовах нестачі інформації і невизначеності ситуації.

2. Повнота інформації. Вона визначається співвідношенням необхідної для управління інформації та фактично отриманої.

Для оцінки якості отриманої інформації використовуються такі її характеристики, як достовірність і точність, актуальність, цінність і корисність.

3. Достовірність і точність інформації характеризують інформаційне забезпечення процесу управління. Усі відомості лише з певним ступенем достовірності відображають реальні події. Чим вищою є достовірність і точність інформації, тим більше можливостей для розробки ефективних рішень.

4. Актуальність інформації пов’язана з часом, протягом якого інформація старіє. Актуальність залежить від своєчасності отримання, реєстрації і правильного використання інформації за призначенням.

5. Цінність і корисність інформації є відносною характеристикою, оскільки цінність інформації може бути різною стосовно об’єктів, які її сприймають.

Тому об’єктивно оцінити чи виміряти цінність інформації неможливо. Однак, в практиці управління кожен керівник, розробляючи рішення, самостійно оцінює отримані відомості. Інформаційне забезпечення є незадовільним, якщо до керівника надходить непотрібна інформація, яка завантажує його зайвою роботою.

6. За можливістю продуктивного використання розрізняють інформацію корисну, неправдиву і надмірну.

В інформаційному забезпеченні присутні усі ці види інформації. При здійсненні управління необхідно прагнути звести до мінімуму неправдиву інформацію і визначити обсяг корисної, оскільки надлишок інформації утруднює прийняття рішень.

7. Дуже важливим є розподіл інформації по рівнях управління. На кожному рівні управління вирішуються власні специфічні завдання, і інформація може стосуватися діяльності лише відповідного рівня. Зрозуміло, що чим вищий рівень управління, тим вищий ступінь концентрації і узагальнення інформації.

8. Оскільки кожна функціональна ланка управління потребує специфічних відомостей, інформацію можна розподілити і систематизувати як по основних, так і по конкретних функціях управління. В свою чергу виконання кожної специфічної функції вимагає певної конкретної інформації. Тому інформація, яка необхідна для планового відділу буде відрізнятись від тої, яка необхідна відділу кадрів, маркетингу чи матеріально-технічного забезпечення. Окрім цього інформація буде різнитися за обсягом, структурою, формою надходження.

9. За роллю в процесі управління можна виділити інформацію фактичну, планову і нормативно-довідкову.

Фактична інформація – фіксується в наказах, розпорядженнях, накладних, табелях, тобто в тих документах, які формуються безпосередньо під час виконання виробничих чи господарських операцій.

Планова інформація – міститься у всіх видах оперативних, поточних, перспективних і стратегічних планів.

Нормативно-довідкова це інформація про норми затрат матеріальних ресурсів, праці, нормативи відрахувань, тарифи і т.п.

Ця інформація відіграє дуже важливу роль в управлінні оскільки, з одного боку використовується в плануванні, зокрема при визначенні потреби в ресурсах, та з іншого, використовується для контролю за витратами ресурсів.

10. Важливими характеристиками інформації є її регулярність і ритмічність надходження та частота використання. Не вся інформація однаково використовується в процесі управління. Одні види використовуються постійно, інші – періодично, а деякі – епізодично. Від частоти надходження інформації залежать засоби її накопичення, обробки і зберігання.

Комунікації в управлінні підприємством – це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до підлеглих та інших працівників організації.

На кожному підприємстві існує комунікаційна мережа, тобто сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою через спеціально створені інформаційні канали.

Обмін інформацією пронизує усі управлінські функції і являє собою сполучний процес. Якщо комунікації налагоджені погано, інформація надходить невчасно або виправляється, рішення можуть прийматися помилково, підлеглі можуть неправильно розуміти керівника, можуть погіршитись міжособові стосунки.

Комунікаційний процес містить такі елементи:

  •  Відправник - це особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію і передає її;
  •  Повідомлення - це власне сама інформація;
  •  Канал – це засіб передачі інформації;
  •  Отримувач – це адресат, особа, якій призначена інформація;
  •  Зворотний зв’язок – це зворотне повідомлення про отримання зв’язку.  

На підприємстві для управління доступними є два типи комунікації: формальні і неформальні.

Формальні – це комунікації, передбачені організаційною структурою.

Вони можуть бути вертикальні, горизонтальні та діагональні.

Вертикальні допомагають зв’язувати рівні управління. Основний вид таких комунікацій – зверху униз, від вищого керівника через низку підлеглих керівників до виконавців. Комунікації знизу угору забезпечують зворотний зв’язок.

Горизонтальні комунікації – це обмін інформацією між особами на одному рівні ієрархії.

Це вид комунікації допомагає координувати діяльність підрозділів.

Діагональні комунікації – здійснюються між особами, які знаходяться на різних рівнях ієрархії і не пов’язані лінійним ланцюжком управління.

Неформальні комунікації – не залежать від організаційної структури, але на них припадає значна частина комунікацій.

Через канали неформальних комунікацій розповсюджується як достовірна інформація, так і плітки та чутки. Основною позитивною характеристикою неформальних комунікацій є швидкість передачі інформації.

Комунікації на підприємстві можуть здійснюватись:

  •  між двома особами;
  •  між особою і групою;
  •  всередині групи;
  •  між рівнями управління і підрозділами підприємства;
  •  між підприємством і зовнішнім середовищем.

Повідомлення передаються за допомогою мови, зображень, дій. Найпростішим засобом є мова. Вона реалізується через усні та письмові повідомлення.

Письмові комунікації – це накази, розпорядження, доповіді, оголошення, довідники, планова і звітна документація.

Усні комунікації – це телефонні розмови, публічні виступи, наради, безпосереднє спілкування.

Американський вчений Роберт Фалмер виділяє п’ять основних вимог до повідомлення в комунікації. Вони повинні бути ясними, повними, лаконічними, конкретними і коректними.

Ефективність спілкування залежить також від каналу здійснення комунікацій. Вищою формою спілкування є мова.

Існують наступні компоненти мовного каналу:  

  •  вербальний ( словесний ) компонент;
  •  паравербальний – тон і сила голосу;
  •  невербальний – рухи, жести, міміка.

Під впливом різноманітних причин може відбуватись деформація комунікаційного процесу. Одним з комунікаційних бар’єрів є конкуренція між повідомленнями або інформаційне перевантаження. Коли утримувач інформації отримує її з багатьох джерел, він надає перевагу тому, яке на його думку, в даний момент є найбільш важливим.

На якість комунікацій впливає структура управління. Чим більше в ній рівнів, тим більша ймовірність виправлення інформації або її втрати.

Важливу роль відіграє статус особи, яка надсилає повідомлення. Як правило, особа, вища за статусом, ніж адресат повідомлення, заслуговує на вищий ступінь довіри.

Управлінська практика свідчить, що багато проблем виникає через різне сприйняття різними людьми однакових подій, ситуацій і слів. Тому, керівникові необхідно знати, чи однаково він і підлеглий сприймають одне і теж саме. Для цього необхідно забезпечувати зворотний зв’язок.

Головним чинником при цьому є мова. Практика управління підтверджує, що керівник повинен пристосувати свої повідомлення до рівня аудиторії. Незрозумілі терміни, складні слова та конструкції речень можуть залишитися незрозумілими для підлеглих. Підвищує ефективність комунікацій використання зрозумілих слів та елементів повтору.

Для кожного окремого випадку чи ситуації ефективним є певний засіб комунікації. Чи то усне повідомлення, чи письмовий документ, конфіденційний або навпаки публічний характер повідомлення.

Важливою рисою управління є не тільки вміння користуватися мовою, але й уміння слухати, демонструвати відкритість і увагу до почуттів підлеглих.

Суттєво впливає на ефективність комунікацій застосування персональних комп’ютерів, електронної пошти, телетайпів, мобільного зв’язку, періодичних інформаційних видань.

3. Структура і оцінювання інформаційного потенціалу підприємства

Інформаційний потенціал підприємства  - це сукупність інформаційних ресурсів і здатностей до їх реалізації, які забезпечують умови тривалого розвитку підприємства на основі генерації, накопичення і використання знань (фактів і правил).

Сучасні науковці вважають, що складовими інформаційного потенціалу підприємства є інформаційні, інтелектуальні та інші нематеріальні активи, а саме:

знання та досвід працівників (робітників, інженерно-технічних працівників (ІТП), керівників);

технічна документація (конструкторська, технологічна, ремонтно-експлуатаційна та ін.);

економічна інформація (маркетингова, відомості про економічних контрагентів підприємства, техніко-економічні характеристики обладнання, технологій тощо);

права власності на продукцію інтелектуальної праці (ноу-хау, патенти, зареєстровані торговельні марки, „розкручені” бренди, промислові зразки і т.п.);

програмне, інформаційне та ін. забезпечення комп’ютерних інформаційних систем (ІС);

наукоємні вироби та послуги, технології їх виробництва;

засвідчена сертифікатами відповідність підприємства і його продукції міжнародним стандартам, наприклад, ІСО 9000, ІСО 14000;

засоби комунікації та зв’язку, інформаційні системи та технології управління (переважно комп’ютерні);

корпоративна культура і соціально-психологічний клімат на підприємстві та у його підрозділах;

налагоджені зв’язки з економічними контрагентами (споживачами, постачальниками, посередниками і т.д.), а також представниками контактних аудиторій (засобами масової інформації, кредитно-фінансовими установами, політичними рухами, органами влади тощо), налагоджена і перевірена часом збутова мережа;

імідж та ділова репутація.

Структуру інформаційного потенціалу підприємства наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Структура інформаційного потенціалу підприємства

Складові

Елементи складових

Знання та досвід

знання та досвід персоналу

корпоративна культура

соціально-психологічний клімат

Документація та права

технічна, технологічна і т.п. документація

права власності на патенти, торгові марки, промислові зразки, ноу-хау, товарні знаки

сертифікати відповідності стандартам якості, вимогам екологічної безпеки тощо

Наукоємна продукція

вироби

послуги

технології

Інформаційні системи та технології

засоби комунікації та зв’язку

інформаційні системи і технології

інформаційне, програмне, технічне та ін. забезпечення інформаційних систем

Інформація та зв’язки

економічна інформація

зв’язки з економічними контрагентами, контактними аудиторіями і т.п.

імідж, репутація

Як бачимо з наведеного переліку складових, інформаційний потенціал підприємства не є тотожним інтелектуальному. Згідно з запропонованою класифікацією останній є складовою частиною інформаційного потенціалу. Його також не слід ототожнювати і лише з нематеріальними активами підприємства, оскільки, як бачимо з табл. 1, інформаційний потенціал містить як нематеріальну, так і матеріальну частину.

Оцінка інформаційного потенціалу підприємства необхідна для регулювання податку на прибуток та обсягу амортизаційних відрахувань, збільшення ринкової вартості підприємства тощо. Однак  більшою мірою це потрібно для визначення перспектив розвитку і оптимізації вибору конкретних його напрямків.

З цих позицій інформаційний потенціал (його складові) слід розглядати з точки зору інформаційних ресурсів і здатностей до їх реалізації. За цією ознакою структура інформаційного потенціалу може набути вигляду, поданого у табл. 2.

Таблиця 2

Ресурсна і здатністна частини інформаційного потенціалу підприємства

Інформаційні ресурси

Здатності до їх реалізації

Знання та досвід персоналу

Технічна, технологічна і т.п. документація

Права власності на патенти, торгові марки, промислові зразки, ноу-хау, товарні знаки

Сертифікати відповідності стандартам якості, вимогам екологічної безпеки тощо

Засоби комунікації та зв’язку

Інформаційні системи і технології

Інформаційне, програмне, технічне та ін. забезпечення інформаційних систем

Економічна інформація

Наукомісткі вироби, послуги, технології

Зв’язки з економічними контрагентами, контактними аудиторіями і т.п.

Імідж підприємства у споживачів і ділових партнерів, ділова репутація

Соціально-психологічний клімат

Корпоративна культура

Ресурсна частина характеризує стан інформаційного оснащення (інформаційних ресурсів) розвитку підприємства, його якісний і кількісний стан.

Друга частина характеризує здатність до реалізації можливостей розвитку, які випливають з наявного інформаційного оснащення (інформаційних ресурсів).

Розглянемо детальніше показники, за якими необхідно виконувати оцінку інформаційних ресурсів (інформаційного оснащення) підприємства.

Знання та досвід персоналу можна оцінити кількісними показниками рівня освіти, рівня кваліфікації, виробничого стажу (загального та відповідно до профілю діяльності підприємства) тощо. Окрім того, для оцінки доцільно застосовувати і якісні показники, наприклад, наявність досвіду роботи у закордонній фірмі, досвіду виготовлення продукції на експорт, проходження персоналом курсів підвищення кваліфікації і т.п.

Якісна конструкторська, технологічна, експлуатаційна, ремонтна та ін. документація, якою володіє підприємство, свідчить про високий рівень інформаційного потенціалу, особливо якщо вона стосується сучасної конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на ринку. Для оцінки можуть бути застосовані як кількісні показники (визначаються здебільшого непрямим методом, наприклад, рівень прогресивності конструкцій і технологій, рівень ремонтопридатності конструкцій, технологічність виготовлення і економічність їх експлуатації тощо), так і якісні (такі, що визначають рівень якості документації переважно шляхом експертної оцінки).

Права власності на патенти, „розкручені” торгові марки, промислові зразки, ноу-хау, товарні знаки та ін. свідчить не тільки про високий рівень інформаційного потенціалу, а й про рівень його правової захищеності. Для оцінки доцільно застосовувати вартісну оцінку: витратний метод, метод доходів (звільнення від роялті), метод аналогій, визначення ринкової вартості.

Наявність сертифікатів відповідності стандартам якості, вимогам екологічної безпеки підвищує імідж підприємства і його продукції, збільшує їх конкурентоспроможність, а у ряді випадків сертифікація є єдино можливим засобом забезпечення просування продукції на ринок. Оцінка може виконуватися за якісними і кількісними показниками. До останніх можна віднести, наприклад, частку сертифікованої продукції та технологій, виробництв тощо.

Рівень оснащеності сучасними засобами комунікації та зв’язку можна оцінити шляхом порівняння з кращими підприємствами і установами, які працюють на ринку чи у галузі.

Рівень використання інформаційних систем і технологій доцільно оцінювати відомими показниками рівня автоматизації і механізації робіт (виробничих, управлінських, допоміжних) на усіх стадіях управління процесами виробництва продукції та її просування на ринку. Його можна визначати шляхом порівняння з лідерами на ринку чи у галузі. Побічно його можна визначити за допомогою показників продуктивності праці, інформатизації процесів виробництва, збуту і управління тощо.

Рівень інформаційного, програмного, технічного та ін. забезпечення інформаційних систем можна визначити за допомогою коефіцієнтів їх прогресивності, оновлюваності тощо. Окрім того, доцільним є порівняння техніко-економічних параметрів програм, комп’ютерної техніки, інформаційних баз даних і знань з кращими зразками чи з тими, що застосовують (використовують) лідери на ринку

Забезпеченість економічною інформацією, необхідною для прийняття обґрунтованих і економічно ефективних рішень укрупнено слід виконувати за допомогою авторських підходів із застосуванням запропонованої критеріальної бази і системи показників, зокрема:                                                                                         ,                                                                (1)                    ,                                                                    (2)

де Ппх - похибка пошуку; Ппв - повнота пошуку; Кр - обсяг виданої релевантної інформації; Ко - загальний обсяг виданої інформації; Крм - обсяг релевантної інформації в загальній її сукупності.

Величини Кр, Ко, і Крм можуть вимірюватися кількістю документів чи в стандартних одиницях, що прийняті для вимірювання кількості інформації, - Байт, Кбайт, Мбайт, Гбайт тощо.

Як випливає з формул (1-2), ефективність пошуку інформації тим вища, чим вища повнота пошуку (Ппв) і менше похибка пошуку (Ппх).

Для оцінки рівня інформаційного оснащення управлінських рішень можуть бути застосовані такі показники:

- коефіцієнт повноти інформації (Кпі), який розраховується як відношення обсягу інформації, яка є у особи, що приймає рішення (ОПР), до обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

- коефіцієнт точності інформації (Кті), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної інформації;

- коефіцієнт суперечливості інформації (Ксі), що розраховується як відношення кількості наявних незалежних свідчень на користь ухвалення рішення, до загальної кількості незалежних свідчень.

Обсяг інформації може бути розрахований у кількості текстових символів, умовних друкованих аркушах, сторінках формату А4, Кбайт і т.п.

Запропоновані одиничні показники можуть бути об'єднані в єдиний інтегральний показник:

Кін = Кпі × Кті × Ксі.                                                  (3)

Для оцінки рівня інформаційної оснащеності  залежно від розрахованого значення інтегрального показника (Кін) може бути запропонована така шкала (рис. 1).

Далі розглянемо показники, за якими слід проводити оцінювання здатності до реалізації інформаційного оснащення підприємства.

Частка наукоємних виробів, послуг, та технологій у їх загальній кількості прямо характеризує здатність реалізувати інформаційне оснащення підприємства (інформацію про потреби та запити споживачів, наявні права на патенти та технічну документацію тощо) і свідчить про високий інформаційний потенціал, який з цих позицій слід розглядати як складову частину інноваційного потенціалу. Окрім того, їхні характеристики слід порівнювати з характеристиками кращих на ринку (у галузі) виробів, послуг, та технологій.

Наявність сталих налагоджених зв’язків з економічними контрагентами підприємства, представниками контактних аудиторій тощо свідчить про високий рівень інформаційного потенціалу і здатність до його реалізації. Для оцінки можуть бути застосовані як якісні (тривалість контактів, рівень зацікавленості економічних контрагентів у співробітництві, умови співробітництва та ін.), так і кількісні показники, зокрема: частка продукції, яка реалізується постійним споживачам, або частка отримуваного від цього прибутку тощо. Особливо важливим є наявність добре налагодженої та перевіреної часом збутової мережі та системи товароруху.

Імідж підприємства у споживачів і ділових партнерів, його ділова репутація мають самостійну ринкову вартість (гудвіл) і значною мірою впливають на ефективність його ринкової діяльності, однак і самі безпосередньо залежать від неї. Гудвіл визначається як різниця між оцінкою підприємства на фондовому ринку (біржі) і сумою чистих активів. Оцінити імідж і ділову репутацію можна досить об’єктивно, наприклад, шляхом опитувань споживачів чи витратами часу і коштів на укладання угод з діловими партнерами, на просування продукції на ринок, зокрема стимулювання збуту, порівняно з основними конкурентами. За цими показниками і слід вести оцінку здатності підприємства до реалізації наявного інформаційного потенціалу.

Соціально-психологічний клімат у колективі працівників підприємства та його структурних підрозділів, корпоративна культура підприємства у багатьох випадках значною мірою визначають шанси на успіх реалізації потенціалу підприємства, у тому числі інформаційного, і істотно підвищують його. Для їх оцінки застосовуються методи соціології та психології.

Комплексну оцінку інформаційного потенціалу підприємства можна виконати за допомогою відомого у математиці методу відстаней. При цьому кількісні оцінки показників слід порівнювати безпосередньо, а якісні оцінки доцільно переводити у бальні.

Розрахункова формула має вигляд

 (4)

де n – кількість показників; Bі – вагомість і-го показника; δі – відносна оцінка і-го показника (порівняно з еталоном).

При цьому

якщо максимальне значення показника є бажанішим;

якщо мінімальне значення показника є бажанішим.

Вагомості показників визначають експертним методом. Згідно з формулою (4) бажанішим є менше значення і-го інтегрального показника, це свідчить про більш високий рівень інформаційного потенціалу підприємства (ідеальним є І = 0).

Основною проблемою є вибір еталону (бази) для порівняння. Таким може бути найкраще значення показника з усіх підприємств, які працюють на ринку (у галузі).

Доцільно за формулою (4) оцінювати ресурсну і здатнісні складові інформаційного потенціалу. Це дозволить окремо визначити як ресурсну оснащеність підприємства, так і здатність до її реалізації, та визначити на цій основі конкретні заходи з розвитку потенціалу.

Підтриманням інформаційного потенціалу на належному рівні та забезпеченням його розвитку повинні займатися такі служби підприємства:

вище керівництво, відділ кадрів та відділ технічного навчання відповідають за підвищення рівня знань і кваліфікації персоналу;

конструкторський та технологічний відділи є відповідальними за комплектність та якість технічної документації;

патентно-ліцензійний відділ та бюро технічної інформації, а також юридична служба підприємства є відповідальними за забезпечення юридичних прав на патенти, торгові марки і т.д., їх реєстрацію у відповідних установах. Вони також повинні контролювати порядок і умови використання зазначених прав підприємства;

вище керівництво, керівники структурних підрозділів підприємства, відділ технічного контролю є відповідальними за сертифікацію продукції, технологій і виробництва у цілому;

відділ комп’ютерних інформаційних систем і технологій повинен відповідати за впровадження, використання, підтримання працездатності, модернізацію інформаційних систем і технологій, засобів комунікації та зв’язку. Він же (його підрозділи) відповідають за інформаційне, програмне, технічне та ін. забезпечення інформаційних систем;

відділ маркетингу є відповідальними за повноту та якість економічної інформації, що характеризує зовнішнє середовище господарювання та економічних контрагентів підприємства. Економічні і фінансові підрозділи - за інформацію, що характеризує внутрішньовиробничі відносини та ефективність діяльності підприємства;

відділ маркетингу також відповідає за налагодження і підтримання зв’язків з економічними контрагентами підприємства та контактними аудиторіями. Він відповідає і за формування та підтримання на належному рівні іміджу та ділової репутації;

вище керівництво підприємства та його структурних підрозділів відповідає за рівень корпоративної культури та соціально-психологічний клімат.

Схема управління потенціалом підприємства, у тому числі інформаційним, як однією з його складових, наведена на рис. 2.

Рисунок 2 . Схема управління потенціалом підприємства

Питання для самоконтролю

Яку роль відіграє інформація в управлінні потенціалом підприємства?

Які джерела інформації використовуються на підприємстві?

Охарактеризуйте ознаки і характеристики інформації та їхнє значення  для здійснення процесу управління підприємством.

 Охарактеризуйте інформаційні комунікації в управлінні підприємством.

Охарактеризуйте складові інформаційного потенціалу підприємства.

Охарактеризуйте підходи до структуризації інформаційного потенціалу підприємства.

За якими показниками можна оцінити інформаційний потенціал підприємства?

Які служби підприємства повинні займатися підтриманням інформаційного потенціалу на належному рівні та забезпеченням його розвитку?


0

0,3

,7

1

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Рисунок 1 – Рівні інформаційного оснащення управлінських рішень

Потенціал підприємства

ПІДПРИЄМСТВО

Виробничий потенціал

...

Інформацій-ний потенціал

...

Інноваційний потенціал

Система інформаційного забезпечення

Організаційно-економічний механізм управління підприємством


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54895. Обчислення в MS Excel. Використання формул і функцій 35.5 KB
  Мета заняття: Навчальна: Навчити студентів створювати електронні таблиці в MS Excel виконувати обчислення використовуючи формули та вбудовані функції розв’язувати економічні задачі. Забезпеченість заняття: Обладнання: ПЕОМ з операційною системою Windows ППП MS Office MS Excel. Роздатковий матеріал: варіанти індивідуальних завдань до лабораторної роботи перелік основних помилок в MS Excel та варіанти їх виправлень інструкції і методичні вказівки щодо виконання лабораторної роботи.
54896. Основные макроэкономические цели, их характеристика и взаимосвязь 20.23 KB
  Макроэкономика является важнейшим разделом экономической теории, в котором исследуется функционирование национальной экономики как единого целого. При макроэкономическом подходе к анализу основным предметом изучения является совместная деятельность всех экономических субъектов и обобщающие результаты этой деятельности
54897. Аналіз виховної роботи у класіза 2010 – 1011 навчальний рік 126 KB
  У першу чергу запланувала організацію класного колективу формування в учнів позитивного відношення один до одного. Також визначила завдання в таких аспектах виховання: зміцнення здоров’я учнів і виховання в них здорового способу життя; виховання поважного відношення до праці; створення дитячого колективу. Проводилась індивідуальна робота з окремими учнями досліджувалась особистість учнів. З метою покращення навчальновиховної роботи передбачаю такі цілі: забезпечити...
54898. Основные макроэкономические показатели 20.8 KB
  Валовый национальный продукт — это общая рыночная стоимость полного объема конечных товаров и услуг, произведенных в экономике за определенный период времени (обычно год).
54899. План уроку як візуальний образ 183 KB
  Якщо план уроку нам необхідний для предявлення його учням групі то варто задуматися наскільки ефективно ми використовуємо цей навчальний епізод уроку. План уроку це і постановка навчальних завдань і стисле подання всієї навчальної інформації. Найбільш близькі до такого розуміння плану уроку опорні конспекти про них ми поговоримо в наступних публікаціях.
54900. Профессия «журналист» 336 KB
  Ларри Кинг Король в подтяжках Если даже вы понятия не имеете кто такой Ларри Кинг вы точно помните вопрос который он задал своему собеседнику 8 сентября 2000 года в передаче Ларри Кинг в прямом эфире. К этому моменту Владимир Путин работал президентом России восемь месяцев а Ларри Кинг вел прямые эфиры 43 года. Неизменные подтяжки и скрипучий голос Ларри превратились в...
54902. Оптимальное соотношение ресурсов 27.43 KB
  Считается, что ресурсы используются эффективно, когда невозможно за счет иного их применения улучшить благосостояние хотя бы одного хозяйства, не ухудшив при этом состояния других хозяйств.