95889

Греческая архитектура 2-й половины V века до н.э. Постройки в Аттике, на Пелопонессе и побережье Малой Азии (Гефестейон в Афинах, храм Посейдона на мысе Сунион, храм Аполлона в Фигалии и храм Афины в Милете)

Доклад

Культурология и искусствоведение

Постройки в Аттике на Пелопонессе и побережье Малой Азии Гефестейон в Афинах храм Посейдона на мысе Сунион храм Аполлона в Фигалии и храм Афины в Милете Гефестейон в Афинах Наиболее сохранившийся греческий античный храм. Это храм дорического ордера расположенный на северо-западной стороне Афинской Агоры.

Русский

2015-09-30

1.33 MB

0 чел.

Греческая архитектура 2-й половины V века до н.э. Постройки в Аттике, на Пелопонессе и побережье Малой Азии (Гефестейон в Афинах, храм Посейдона на мысе Сунион, храм Аполлона в Фигалии и храм Афины в Милете)

Гефестейон в Афинах

Наиболее сохранившийся греческий античный храм. Это храм дорического ордера, расположенный на северо-западной стороне Афинской Агоры. Сооружался в период 449415 годов до н.э. и был посвящен богу Гефесту. Архитектор неизвестен, но это тот же зодчий, который построил храм на мысе Сунион и храм Ареса на Агоре. Шесть колонн на узкой и тринадцать колонн на длинной стороне.

Храм Посейдона в Сунионе

Храм стоит на высоте 73 метров от уровня моря и построен в дорическом стиле. Внутри храма стояла статуя Посейдона. На Сунионе находилось святилище, которое включало в себя, помимо храма Посейдона, и храм, построенный в честь богини мудрости Афины. На открытой площадке храма стояли статуи, в качестве даров богам, преподнесенных городом или знатными афинянами. Одна из них - «Курос Суниона» - выставлена в Национальном археологическом музее.

Храм Аполлона в Фигалии (Храм Аполлона в Бассах)

На одиноком, поросшем дубами плоскогорье, называвшемся Бассами, близ Фигалии, Иктину предстояло перестроить в большой храм маленькую капеллу Аполлона Эпикурия. Как и во всех других известных нам случаях деятельности Иктина, он был здесь только автором проекта, исполнителями которого являлись, другие архитекторыПроект Иктина относится к 20-м годам V века. Храм Аполлона был выстроен иэ известняка. В его отделке не найти ни изящных деталей и профилировок, ни такого тонкого расчета курватуры, как в Парфеноне, но зато самый план поражает смелостью и оригинальностью своего замысла. В отличие от всех греческих храмов, храм в Бассах был ориентирован не с востока на запад, а с севера на юг; возможно, что такое расположение диктовалось самыми условиями почвы и наличием первоначального святилища, но нужна была смелость гения, чтобы найти выход, который, внешне как будто пренебрегая традициями, вместе с тем давал им внутреннее удовлетворение. Иктин нашел выход в том, что сзади присоединил к целле нового храма помещение старого святилища, в котором помещалась культовая статуя Аполлона, причем сохранил старый вход в эту капеллу Аполлона, который выходил на восток, и, таким образом наперекор традициям, оказался в продольной стороне храма. Снаружи храм имел вполне традиционный дорийский облик, но отличался непривычной длиной (шести колоннам по фасаду соответствовали по боковым сторонам не тринадцать, а пятнадцать колонн 6:15). Зато совершенно по-новому была задумана внутренность храма. В центре целлы пол был слегка опущен. По боковым стенам целлы короткие выступы образовывали ниши, вероятно, предназначенные для помещения статуй; причем два отрезка стен были расположены по диагонали. Выступы завершались полуколоннами на очень широких базах, увенчанными трехгранными ионийскими капителями, небывалыми ни до, ни после Иктина. Довершалась эта удивительная комбинация неожиданных элементов, во-первых, одинокой коринфской колонной, которая отделяла целлу от капеллы Аполлона, а во-вторых, тем, что фигурный фриз обходил не с наружной стороны целлы, как обычно, а украшал ее внутренние стены. Все эти нововведения интересны не только сами по себе, но и как показатель общего стремления Иктина перенести центр тяжести с наружной массы храма на внутреннее его пространство. Перед нами — первая попытка осуществить идею интерьера, до сих пор чуждую греческой архитектуре. Архитектура тех эпох, которые проявляют особенный интерес к человеческой душе, всегда характеризуется перевесом интерьера над экстерьером.

Присматриваясь к этой попытке Иктина создать новую концепцию внутреннего пространства, естественно задать вопрос об освещении целлы храма. Обычное освещение через входные двери, разумеется, было совершенно недостаточно для фриза. Как было выяснено при раскопках храма в Бассах, часть мраморных черепиц крыши храма имела в середине отверстие, которое особым обрамлением было защищено от стока воды. Совершенно несомненно, что эти черепицы с отверстиями предназначались для освещения. Поэтому следует предполагать, что храм Аполлона в Бассах имел и потолок и крышу. Таким образом, Иктину принадлежит заслуга не только нового подхода к организации внутреннего пространства, но и постановки, впервые, проблемы освещения этого внутреннего пространства.

Наконец, храм Аполлона в Бассах был первым храмом, где одновременно участвовали все три ордера, где впервые появляется коринфская капитель.

Храм Афины в Милете

Периптериальный храм Афины в Милете. Ионийский храм, возведенный на подии вблизи Театральной бухты, приписан Афине на основании надписи на мраморном квадре архаического времени, найденном во вторичном использовании в стене театральной скены римского времени, а также граффити на аттической чернофигурной вазе и двух надписей бустрофедоном (способ письма, при котором направление написания чередуется в зависимости от чётности строки) на верхнем и нижнем фустах колонны с посвящениями Афине.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31617. ГАРЯЧКА 74.5 KB
  Температура тіла безумовно не може служити в цьому розумінні універсальним критерієм однак не залежне від зовнішньої температури “саморозігрівання†організму супроводжує багато різноманітних за походженням хвороб маючи при цьому у своїй основі єдиний патофізіологічний механізм. Гарячка проявляється тимчасовим підвищенням температури тіла не залежно від температури зовнішнього середовища і звичайно супроводжується рядом характерних змін обміну речовин і фізіологічних функцій. 2 Нейрони “заданого рівня температури†група...
31618. ГІПОКСІЯ 82 KB
  І Екзогенний тип гіпоксії гіпоксична гіпоксія виникає внаслідок зменшення парціального тиску кисню у повітрі. При підйомі в гори з врахуванням ознак гіпоксії що розвивається виділяють наступні зони: I. Висотна хвороба гостра чи блискавична форма гіпоксичної гіпоксії яка виникає під час висотних польотів у літальних апаратах з кабінами відкритого типу чи при порушенні герметичності кабін закритого типу. Патогенетичною основою екзогенного типу гіпоксії у всіх випадках є артеріальна гіпоксемія тобто зменшення тиску кисню в...
31619. ЕКСТРЕМАЛЬНІ СТАНИ 132.5 KB
  Велика кількість крові скопичується в розширених венозних і артеріальних судинах черевної порожнини легень підшкірної клітковини що значно зменшує ОЦК і АТ і отже приплив крові до серця. Обумовлене цим зниження серцевого викиду крові приводить до ще більшого зменшення ОЦК і АТ що ускладнює стан пацієнта. У результаті зазначених змін розвивається комплекс закономірних стереотипних взаємозалежних змін в організмі до яких відносять тріаду характерних порушень: 1 Розлади і недостатність функцій органів і фізіологічних систем:...
31620. ЗАПАЛЕННЯ. Фагоцитоз 78 KB
  Потім в ділянку запалення виходять мононуклеарні фагоцити моноцити які фагоцитують не тільки мікроорганізми а і зруйновані клітини. Головне завдання лейкоцитів в зоні запалення – фагоцитоз мікроорганізмів і продуктів розпаду пошкоджених клітин. □ Рецептороопосередковані механізми обумовлюються існуванням на поверхні фагоцитів спеціальних рецепторів для молекул які входять до складу мікробної стінки наприклад для вуглеводню зімозану або для молекул які з‘являються на поверхні власних нежиттєздатних клітин зони запалення.
31621. Запалення. Етіологія запалення 99.5 KB
  Крім того запалення є важливою захиснопристосувальною реакцією яка сформувалася в процесі еволюції як засіб збереження цілого організму за рахунок втрати його якоїсь певної частини. Запалення ушкоджує цілу структурнофункціональну одиницю тканини або органа яка носить назву гістіон і включає в себе: 1 специфічні для даної тканини чи органа клітини паренхіматозні клітини; 2 елементи сполучної тканини: а клітини фіброцити фібробласти моноцити гранулоцити тканині базофіли б сполучнотканинні волокна колагенові еластичні...
31622. ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК 85.5 KB
  Гломерулонефрит двохстороннє дифузне захворювання нирок алергійної природи. Гострий гломерулонефрит ГГН найбільш розповсюджене захворювання нирок особливо у молодому віці 2040 років має тривалий сезонний перебіг загострюється з жовтня по березень і є причиною розвитку ХНН. гіпертензивний синдром виникає у зв’язку із гіпоксією юкстагломерулярного апарату нирок що веде до активації ренінангіотензинальдостеронвазопресинної системи і супроводжується виникненням реноваскулярної гіпертензії.
31623. ІНФЕКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС 81.5 KB
  Розвиток і перебіг інфекційного процесу викликаного різними патогенними мікроорганізмами характеризуються в цілому однотипністю але разом з тим існують визначені відмінні риси цього процесу обумовлені насамперед характером інфекційного фактора а також реактивністю макроорганізму і впливом на нього умов навколишнього середовища. Усі збудники інфекційних хвороб відбулися від вільно живучих мікроорганізмів сапрофітів що набули в ході еволюції здатність до паразитизму існуванню за рахунок живильних речовин організму хазяїна. Надходження...
31624. ПАТОГЕННА ДІЯ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 77.5 KB
  Крашсиндром це патологічний процес який розвивається в потерпілих у результаті тривалого 48 г і більше роздавлювання м’яких тканин кінцівок уламками зруйнованих будинків споруджень брилами ґрунту при обвалах у шахтах і ін. Головною ознакою стадії декомпенсації є зниження температури ядра тіла що закономірно приводить: а до зменшення швидкості всіх біохімічних реакцій в організмі у тому числі і процесів біологічного окислювання; б при цьому різко зменшується споживання кисню й утворення АТФ у клітинах; в дефіцит...
31625. ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ НИРОК 85 KB
  Ниркову недостатність класифікують наступним чином: 1 У залежності від причин розвитку недостатність нирок може бути: а преренальною порушення кровопостачання нирок б ренальною порушення функції клубочків клубочкової фільтрації і ниркових канальців канальцевої реабсорбції і секреції в постренальною порушення що виникають на шляху відтоку сечі і г аренальною порушення обумовлені відсутністю нирок. Причиною цього є перешкоди відтоку фільтрату чи сечі при ушкодженні канальців закупорка канальців некротчними...