96003

Формування товарного портфеля підприємства

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Структура та показники оптимальності товарного портфеля підприємства. Загальна характеристика підприємства та його ринків. Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства. Аналіз структури і оптимальності товарного портфеля підприємства. Організація охорони праці на підприємстві.

Украинкский

2015-10-02

1.29 MB

13 чел.

Формування товарного портфеля підприємства

ЗМІСТ

[1] ВСТУП

[2] РОЗДІЛ 1.

[3] ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОГО ПОРТФЕЛЯ ПІДПРИЄМСТВА

[3.1] 1.1. Суть,  значення та методи формування товарного портфеля підприємства

[3.2] 1.2. Структура та показники оптимальності товарного портфеля підприємства

[4] РОЗДІЛ 2.

[5] АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТОВАРНОГО ПОРТФЕЛЯ ПАТ «МИРГОРОДСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ВОД»

[5.1] 2.1. Загальна характеристика підприємства та його ринків

[5.2] 2.2. Аналіз техніко-економічних показників діяльності  підприємства

[5.3] 2.3. Аналіз структури і оптимальності товарного портфеля                   підприємства

[5.4] 2.4. Організація охорони праці на підприємстві

[6] РОЗДІЛ 3.

[7] ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОПТИМАЛЬНОСТІ ТОВАРНОГО ПОРТФЕЛЯ ПІДПРИЄМСТВА

[7.1] 3.1. Пропозиції щодо забезпечення оптимального рівня товарного портфеля підприємства

[7.2] 3.2. Елімінування товарної позиції з ціллю оптимізації товарного портфеля підприємства

[8] ВИСНОВОК

[9] СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

[10] ДОДАТКИ

ВСТУП

Тема даної дипломної роботи є формування товарного портфеля        ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод».

В даний час українським торговим компаніям доводиться проводити асортиментну політику в умовах присутності на ринку великої кількості постачальників і виробників товарів, високої конкуренції і постійного ускладнення асортименту.

Однією з особливостей сучасного товарного портфеля у багатьох сферах торгівлі є наявність колекційних товарів, що характеризуються відносно коротким життєвим циклом і особливостями структури попиту, що накладає суттєві обмеження на операції організації торгівлі.

Дана тема є досить актуальною оскільки ефективне формування товарного портфелю допомагає вирішити, яку саме продукцію варто виробляти підприємству з урахуванням якнайповнішого задоволення потреб споживачів та досягнення власних інтересів. Крім того, процеси формування товарного портфеля також мають відбуватися правильно, тому необхідно знати інструменти для управління ними.

Обєкт дослідження товарний портфель приватного акціонерного товариства «Миргородський завод мінеральних вод» розташоване в м. Миргород, що спеціалізується на виробництві мінеральних вод.

Предмет  – необхідність формування оптимального товарного портфеля та оптимізація товарного портфеля підприємства.

Метою роботи: надання практичних рекомендацій щодо формування оптимального товарного асортименту на промисловому підприємстві на прикладі ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод»

Реалізація мети дипломної роботи зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

  •  дослідити суть та значення формування товарного портфеля;
  •  проаналізувати структуру оптимального товарного портфеля та дослідити методи його формування;
  •  оцінити існуючий техніко-економічний стан підприємства;
  •  проаналізувати товарний портфель підприємства щодо його оптимальності;
  •  розробити пропозиції щодо покращення товарного портфеля підприємства.

Теоретичною основою роботи стали праці вчених та закони України, дані Держкомстату та надана підприємством фінансова та бухгалтерська звітності, дані щодо випуску та реалізації продукції за 2011 – 2013  роки.

Структура роботи: робота складається із вступу, трьох розділів,  висновків та пропозицій, списку використаної літератури та додатків.


РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОГО ПОРТФЕЛЯ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Суть,  значення та методи формування товарного портфеля підприємства 

В науковій літературі категорії «товарний портфель» і «товарний асортимент» досить часто застосовують як синоніми, при цьому традиційним для підприємців виробничої сфери є оперування терміном товарний асортимент, під яким розуміють набір різноманітних товарів, об’єднаних певною споживчою, торговою або виробничою ознакою [2, с. 78]. Узагальнення результатів наукового пошуку з метою визначення рівня поширення дефініції «товарний портфель», дає нам можливість стверджувати, що дослідники не приділяють достатньої уваги питанню уточнення змістового наповнення товарного портфеля і методів управління ним.

В літературних джерелах, товарний портфель розглядається переважно як «набір продуктів, що виробляється або продається компанією» [3, с. 154]. Спираючись на думку Силакова А. В., товарний портфель варто ідентифікувати як «сукупність всіх товарів (товарних груп, видів і різновидів товару), для випуску яких є можливості в рамках організаційно-економічних і технологічних умов даного виробництва» [4, с. 205].

Термін «product portfolio» часто перекладається з англійської мови і як товарний портфель, і як асортимент товарів. На наш погляд синонімічне використання цих категорій є недоцільним, оскільки розгляд сукупності всіх товарів підприємства як «портфеля» означає інший підхід до розуміння особливостей його формування – більш динамічний і такий, що спрямовує на досягнення встановлених цілей, на максимізацію корисності при зменшенні ризику.

У діяльності підприємств товарний портфель являє собою сукупність товарів, які мають різний рівень рентабельності, що знаходяться на різних етапах життєвого циклу (ЖЦТ) і, як наслідок, мають різні перспективи на ринку. Через обмеження тривалості ЖЦТ склад портфеля є величиною змінною в часі, що обумовлено зняттям з виробництва старих товарів і освоєнням нових (оновленням асортименту). При цьому склад і структура товарного портфеля повинні відповідати сукупності цілей різного горизонту планування, які ставить перед собою організація.

Структура товарного портфеля являє собою пропорції обсягів виробництва різних видів товарів, його складових. У кінцевому результаті вона виражається у виробничій програмі підприємства - переліку товарів, що випускаються із зазначенням обсягів їх виробництва. Структуру товарного портфеля можна представити в такому вигляді (рис. 1.1.):

Рис.1.1. Ієрархічна класифікація товарів для визначення

структури товарного портфеля

Формуванню товарного портфелю передує розроблення асортиментної концепції. З останньою ототожнюють побудову оптимальної асортиментної структури товарного пропонування. За її основу беруть споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а також необхідність забезпечити підприємству найефективніше використання сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів для виготовлення продукції з різними витратами. Мета асортиментної концепції полягає в тім, щоб спрямувати підприємство на випуск товару, який найбільше відповідає структурі, та різноманітності попиту конкретних покупців. Отже, асортиментна концепція – це своєрідна програма управління розвитком виробництва та реалізації товарів. Цільова частина цієї програми стосується оптимізації структури асортименту, а програма – передбачає систему заходів для досягнення такої структури у заздалегідь визначений період.

Суть формування товарного портфеля полягає в плануванні всіх видів діяльності, спрямованих на відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації на ринки, а також приведення властивостей цих продуктів у відповідність до вимог споживачів. Отже, це безперервний процес, який здійснюється протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження ідеї і до вилучення продукції з товарної програми.

Формування товарного портфеля підприємства неможливе без визначення його принципової спрямованості, обсягів і супутніх послуг. У сучасному виробництві всі ці напрями тісно пов’язані і не диференціюються, що потребує досягнення компромісу між різними сферами виробничо-комерційної діяльності підприємства. У загальному вигляді система формування асортименту передбачає здійснення таких заходів [11, с. 175]:

  1.  визначення поточних і перспективних потреб споживачів, аналіз наявних способів використання продукції і особливостей споживчої поведінки на відповідних ринках;
  2.  оцінка товарів-аналогів, що виробляють конкуренти, за тими самими напрямками;
  3.  критична оцінка власних виробів та аналогічної продукції конкурентів з позиції покупця;
  4.  корегування асортименту у зв’язку зі змінами рівня конкурентоспроможності окремих товарів;
  5.  вивчення пропозицій щодо створення нових товарів та поліпшення властивостей уже вироблюваної продукції, а також нових способів та сфер використання товарів;
  6.  розроблення специфікації нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;
  7.  вивчення можливостей виробництва нової або модернізованої продукції з урахуванням можливих цін, собівартості, рентабельності;
  8.  розроблення спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів щодо якості, найменування, упаковки продукту згідно з результатами проведених випробувань виробу;
  9.  оцінювання всього асортименту та внесення змін до нього.

Крім збуту цей процес безпосередньо зачіпає сфери виробництва, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, а також взаємовідносини з технологічними та конструкторськими підрозділами. Тому наслідки помилок, допущених у формуванні товарного асортименту не можуть бути в майбутньому нейтралізовані лише політикою збуту та зусиллями реклами.

Формування товарного портфелю передбачає певні управлінські дії щодо роботи з окремим товаром, які означають процес обґрунтування включення нового товару в товарний портфель, виведення товару, а також модифікації наявних товарів і зміни структури портфеля.

Принципи формування товарного портфеля, тобто правила, якими варто керуватись при його побудові, не є чітко визначеними і достатньо розробленими в економічній літературі. Окрім необхідності врахування технічних та технологічних можливостей виробництва; врахування ресурсної бази підприємства для забезпечення випуску визначених товарів у необхідній кількості (сировинне, фінансове, трудове забезпечення); задоволення споживача; адаптивність товарної пропозиції вимогам ринку, що змінюються, – про що зазначає Герасимчук З. В. [8, с. 95], доцільним є виокремлення наступних принципів:

  •  прийняття рішення на основі якісної інформації – достовірної, повної, адекватної, об’єктивної та актуальної;
  •  використання не тільки фактичних, а й прогнозних даних;
  •  процес формування товарного портфеля має бути практично безперервним і вчасно пристосовувати його до змін;
  •  відповідність стратегії підприємства та його цілям;
  •  реальне оцінювання зовнішніх (ринкових) і внутрішніх (ресурсних) можливостей;
  •  комплексний розгляд і аналіз товарного портфеля, що дозволяє оцінити його з різних позицій і точок зору (врахування стратегічних, маркетингових, фінансових, виробничих та інших аспектів);
  •  узгодженість складових товарного портфеля;
  •  побудова збалансованого товарного портфеля (наприклад, за життєвим циклом продукції тощо);
  •  виважений підхід до вибору критерію оптимальності, що має відповідати особливостям конкретного підприємства;
  •  обґрунтованість рішень за допомогою наукових методів формування товарного портфеля.

З точки зору практики, найбільш важливим є уточнення методів формування товарного портфеля. Зазначимо, що в науковій літературі одні і ті ж самі методи можуть називатись як методами формування товарного портфеля, так і методами оцінки, аналізу чи оптимізації товарного портфеля. При цьому, стосовно співставлення методів формування і аналізу товарного портфеля можна погодитись, адже формування базується на попередньому аналізі.

У процесі планування товарного портфеля традиційно зявляються питання стандартизації та диференціювання товару. Зі стандартизацією товарів пов’язують зниження витрат на виробництво, розподіл, збут і обслуговування. Диференціювання товару сприяє повнішому використанню можливостей ринку та його окремих сегментів; заповнення тих товарних ніш де немає конкурентів або конкуренція незначна.

Вибір методів формування товарної політики підприємства повинен спиратися на певну сукупність методологічних принципів, реалізація яких дозволяє забезпечити формування оптимального товарного портфелю.           С. І. Генова серед таких принципів виділяє наступні [3, с. 30] (рис. 1.2.):

  •  принцип довгострокової стратегічної орієнтації;
  •  принцип синергізму;
  •  принцип стратегічної гнучкості.

Рис. 1.2. Принципи формування товарного портфеля за С. І. Генова 

Принцип довгострокової стратегічної орієнтації передбачає формування товарного портфелю підприємства на основі постійного інноваційного оновлення та оптимізації асортименту продукції з метою забезпечення довгострокової фінансової та ринкової стійкості підприємства в мінливих умовах зовнішнього середовища.

Принцип синергізму передбачає забезпечення взаємного доповнення та взаємної підтримки різних видів продукції або їх груп в товарному портфелі підприємства з метою формування та розвитку фінансово-інвестиційного потенціалу оновлення асортименту продукції на інноваційній основі.

Принцип стратегічної гнучкості передбачає формування динамічного товарного портфелю підприємства на основі оптимального співвідношення асортиментних позицій різного рівня ризику з метою забезпечення ринкової стійкості підприємства в умовах невизначеності зовнішнього середовища.

Серед основних науково обґрунтованих підходів до формування товарного портфеля підприємства можна виділити торговельно-товарознавчий та портфельний підходи [4, с. 195].

Торговельно-товарознавчий підхід ґрунтується на дослідженні потреб споживачів та пошуку шляхів якнайбільш повного їх задоволення шляхом розширення, оновлення або інших змін асортименту продукції. Так, класифікуючи методи формування товарного асортименту, Н.С. Кубишина в окрему групу виділяє методи формування товарного портфелю на основі виявлення споживчих переваг [11, с. 178].

В дослідженні Ісайчиков Н. І. визначає матричний (портфельний) підхід до формування товарної політики, що базується на максимізації дохідності різних проектів, де проектами, з точки зору маркетингу, є товари підприємства, що представляються в координатах «назва товару – ринок – споживач товару» [7].

Портфельний підхід дає змогу оцінити товарний портфель за різними критеріями і віднести його до певного типу. Розрізняють такі типи товарних портфелів [5]:

  1.  за критерієм оптимальності (за рівнем доходу, обсягу продажу, частки ринку, рівнем прибутку);
  2.  за критерієм ризику (страховий, не страховий);
  3.  за критерієм охоплення сегментів цільового ринку, галузевої та технологічної однорідності (спеціалізований та диверсифікований);
  4.  за критерієм цільового показника (однорідноцільовий та багатоцільовий);
  5.  за критерієм тривалості періоду досягнення цільового показника (портфель максимуму поточного результату, портфель росту).

І.В. Заблодська, виділяє такі методи, як тестування, АВС-XYZ аналіз, статистичний, кабінетний, польовий, графічний, експертний, економіко-математичний, порівняння, матрицю БКГ, анкетування, сенсорний та інші   [4, с. 45]. Але зазначений перелік не дає можливості об’єктивно класифікувати методи формування товарної політики за певними ознаками.

Однією з перших двофакторних моделей портфельного аналізу стала стратегічна модель М. Портера. Відповідно до неї, залежність між часткою ринку та доходом від інвестицій має форму U-подібної кривої. Фірма з невеликою часткою ринку може досягти успіху на ньому, якщо матиме чітко визначену стратегію, концентруючи свої зусилля на одній «ніші», навіть якщо її загальна частка на ринку незначна. Таке бачення відрізняє модель Портера від класичної моделі [6, с. 631].

Найпоширенішим на сьогоднішній день матричним методом аналізу продуктового портфелю є метод Бостонської консалтингової групи (BCG).   Даний метод простий у використанні, заснований на доступній інформації та не потребує значних витрат, а одержувані результати досить зрозумілі для інтерпретації та прийняття рішень [6, с. 630]. Головним недоліком матриці BCG прийнято вважати нехтування багатьма важливими показниками, включаючи і прибутки підприємства. В основі матриці БКГ лежать два припущення :

  1.  Бізнес, що має істотну частку ринку, набуває в результаті дії ефекту досвіду конкурентну стратегічну перевагу в відношенні до витрат виробництва. Звідси випливає, що найбільший конкурент має найбільшу рентабельність при продажу за ринковими цінами і для нього фінансові потоки максимальні.
  2.  Присутність на зростаючому ринку означає підвищену потребу у фінансових коштах для розвитку, тобто оновлення та розширення виробництва, проведення інтенсивної реклами і т.д. Якщо темп зростання ринку невеликий, наприклад зрілий ринок, то товар не потребує значного фінансування.

У тому випадку, коли обидві гіпотези виконуються, можна виділити чотири групи ринків товару, відповідні різним пріоритетним стратегічним цілям і фінансовим потребам:

  1.  «Важкі діти» (швидке зростання / мала частка): товари цієї групи можуть виявитися дуже перспективними, оскільки ринок розширюється, але вимагають значних коштів для підтримки зростання. Стосовно до цієї групи продуктів необхідно вирішити: збільшити частку ринку даних товарів або припинити їх фінансування.
  2.  «Зірки» (швидке зростання / висока частка) - це ринкові лідери. Вони приносять значний прибуток завдяки своїй конкурентоспроможності, але також потребують фінансування для підтримки високої частки динамічного ринку .
  3.  «Дійні корови» (повільне зростання / висока частка): товари, здатні принести більше прибутку, ніж необхідно для підтримки їхнього росту. Вони є основним джерелом фінансових коштів для диверсифікації та наукових досліджень. Пріоритетна стратегічна мета  –  «збір врожаю» .
  4.  «Бродячі собаки» (повільне зростання / мала частка) - це продукти, які знаходяться в невигідному становищі по недоліків і не мають можливостей зростання. Збереження таких товарів пов'язане зі значними фінансовими витратами при невеликих шансах на поліпшення становища. Пріоритетна стратегія - припинення інвестицій і скромне існування.

Оскільки існує досить велика кількість методів формування товарного портфеля, які можуть бути згруповані по-різному узагальнимо класифікації розглянуті в роботах Кубишиної Н.С. [11], Крохи Г. [10], Веселова А. І. [14] , Зозульова О. В. [12, с. 163], Зозульова О. В. та Глеєвої М. Г [13]. Загальну класифікацію наведено на рис. 1.3.

Рис.1.3. Методи формування товарного портфеля

1. Методи виявлення споживчих переваг, що орієнтуються на визначенні пріоритетів і поведінки споживачів: методи засобів спостереження залежно від стадії вияву споживчих переваг; методи засобів спостереження залежно від форми вияву споживчих переваг; методів диференціювання окремих елементів і властивостей продуктів: модель Розенберга; багатомірні методи; методи зіставлення необхідного і реального профілю; модель з ідеальною точкою; матриця спільних покупок; метод побудови простору сприйняття продукту споживачами; кластерний аналіз.

2. Методи економічного аналізу, що ґрунтуються на оцінці товарного портфеля з точки зору підприємства і впливу на його діяльність:

2.1. Класифікаційні методи визначають належність товару до асортиментної групи, визначеної за певними критеріями: АВС-аналіз; XYZ-аналіз; сполучений АВС- та XYZ- аналіз; метод Дібба-Симкіна; матриця Маркон.

2.2. Економіко-математичні методи, що спрощують досліджуваний об’єкт для того, щоб стало можливо застосувати математичні моделі: лінійна економіко-математична модель та симплекс-метод; методи динамічного програмування; методів теорії нечітких множин; метод статистичних кореляцій; методики імітаційного моделювання; метод теорії ігор.

2.3. Інші методи економічного аналізу: ранжування товарних груп; аналіз рентабельності продукції; операційного аналізу; методу експертних оцінок.

3. Методи портфельного аналізу, що розглядають складові товарного портфеля у їх сукупності і взаємозв’язку, а не окремо один від одного:

3.1. Метод аналізу за допомогою життєвого циклу товарів;

3.2. Матричні методи: матриця BCG; матриця McKinsey; модель ADL; матриця; «темпи росту підприємства – темпи росту ніші»; «продукт – форма існування малого підприємства»; матриця розробки товару; матриця конкуренції за М. Портером; «товар-ринки» за Ансоффом; матриця росту за рахунок зовнішнього придбання; матриця «ціна – якість»; матриця «якість – вертикальна інтеграція»; матриця стратегій на фазі впровадження.

Розглянемо докладніше один з класифікаційних методів, а саме АВС-аналіз. ABC-аналіз, відомий у роботах російських фахівців під назвою функціонально-вартісної аналіз — це метод структурного аналізу, заснований на ранжируванні об'єктів за обраними показниками [11]. 

Метод АВС пов'язаний із широко розповсюдженим у природі явищем, відомим як правило "80 - 20", що вперше відкрив і теоретично обґрунтував В.Парето (1897р.). Відповідно до принципу Парето, товари групи А підлягають більше ретельному обліку й більше частої інвентаризації, попит на них прогнозується за допомогою більше складних методик і більш часто, уважно контролюється своєчасне поповнення цих запасів. У той час, як потреба в активних товарах визначається більше точним методом прогнозування збуту, потреба в малоактивних товарах може визначатися менш точним і більше дешевим способом обліку минулого досвіду. Таким чином, використання принципу Парето в керуванні товарними запасами означає, що вся номенклатура ділиться на групи за критерієм активності. Група А, як "найбільш активна", піддається самому ретельному контролю, групі В виявляється менше управлінської уваги, а група С обслуговується "найменш активно" [6, с. 637].

Суть методу АВС полягає в тому, що відповідно до мети аналізу вибирається класифікаційна ознака. Далі здійснюється ранжирування в порядку убування цієї класифікаційної ознаки. При класифікації вхідних матеріальних потоків по обсязі зроблених у рік закупівель необхідно всю номенклатуру видів сировини, що здобувають, і матеріалів розташувати в порядку убування вартості їхнього річного споживання. Послідовність проведення АВС-аналізу представлена на рис. 1.4.

  •  

  •  

  •  
  •  

  •  

  •  
  •  
  •  
  •  

  •  

  •  
  •  
  •  

  •  

Рис. 1.4. Послідовність етапів АВС-аналізу [27, с. 145]

Зазначимо, що всі вищенаведені методи мають свої переваги і недоліки, а тому для формування товарного портфеля доцільним є використання певної системи методів, що дозволить нейтралізувати ці недоліки. Пошук методів оптимізації товарного портфелю має забезпечити виявлення принципів і механізмів визначення оптимальної пропорції товарів, що поєднує товари, які знаходяться на різних стадіях життєвого циклу, а також здатна максимально задовольнити зростаючі потреби за усіма основними та додатковими ознаками, з урахуванням ресурсних, виробничих можливостей та економічної доцільності виробництва [13]. До таких методів передусім можна віднести економіко-математичні методи, які за необхідності мають доповнюватись методами портфельного аналізу (аналізу за допомогою життєвого циклу товарів та матричними).

Цікаво, що в західній науковій літературі дослідники пропонують формувати товарний портфель, ґрунтуючись на принципах максимізації вартості підприємства за допомогою фінансових методів, оціночних моделей (Scoring models) та перевірочних списків (Check lists), використовувати для оптимізації товарного портфелю «бульбашкові діаграми» (Bubble diagrams), а для підтримки реалізації стратегії – метод стратегічних кошиків (Strategic Buckets) [12, с. 67].

У процесі забезпечення ефективного використання ресурсів при досягненні стратегічних цілей підприємства, вибір методів обґрунтування структури товарів і послуг потребує використання сучасного аналітичного інструментарію і відповідної інформаційної бази. Товарний портфель підприємства фокусує увагу не тільки на визначенні асортиментного переліку продукції, але й дає змогу максимізувати загальну вартість, балансуючи між ризикованістю і результативністю. Формування товарного портфеля впливає на всі сфери діяльності підприємства – операційну, інвестиційну та фінансову, і потребує врахування багатьох факторів та обмежень зовнішнього і внутрішнього середовища. Процес оптимізації товарного портфеля на етапі формування має бути похідним від поставлених цільових орієнтирів компанії.

Отже, на сьогоднішній день розроблено чимало методик та підходів, які дозволяють проаналізувати ефективність наявного продуктового портфелю підприємства та його структури,  сформувати пропозиції щодо нового портфелю та обґрунтувати доцільність його впровадження. Незважаючи на наявність поширених та загальноприйнятих критеріїв у прийнятті рішень з даного питання, універсального рішення при виборі методики формування ефективного портфелю не існує. В залежності від особливостей підприємства, цілей і завдань дослідження, обмежень за часом та наявною інформацією, оптимальною буде одна із перелічених методик або комплексне поєднання декількох із них.

1.2. Структура та показники оптимальності товарного портфеля підприємства

Пошук оптимального товарного портфеля має враховувати принаймні два критерії: збереження постійної цільової аудиторії та максимізацію прибутку фірми.

Науково-економічна література визначає велику кількість трактувань в понятті «оптимальний товарний портфель». Дослідження його специфіки показало, що ряд вчених визначають його або дуже широко, або більш вузько: «сукупність усіх асортиментних груп товарів, які пропонуються конкретною фірмою» [24, с. 188].

Товарний портфель будь-якої фірми є часткою загального товарного асортименту, що пропонує саме галузь. Розширення або нарощування асортименту - це вихід за межі галузевого асортименту. Таке розширення можливе як вниз так і вгору (перехід на інші сегменти ринку). Якщо фірма займається виробництвом декількох асортиментних груп товарів, то можна казати про товарну номенклатуру - сукупність всіх асортиментних груп товарів та товарних одиниць, запропонованих покупцям конкретним продавцем.

Товарна номенклатура — це сукупність найменувань товарів, з якими у своїй професійній діяльності працюють митні служби і суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності [19, с. 184].

До основних показників товарної номенклатури відносять (рис. 1.4):

  •  ширину номенклатури - кількість виділених за певними ознаками видів продукції, які виготовляє підприємство наприклад, верстатобудівний завод виготовляє наступні види металорізальних верстатів: токарні, свердлувальні, фрезерні;
  •  глибину - кількість товарних одиниць кожного з видів, наприклад: токарні верстати виготовляються трьох типорозмірів, виділених за максимальним діаметром і довжиною деталі, що обробляється;
  •  насиченість - характеризує загальну кількість товарних одиниць у номенклатурі продукції;
  •  гармонійність - характеризує рівень подібності товарів різних асортиментних груп (за призначенням, технологією виготовлення, характеристиками, методами збуту). Так всі згадані верстати можуть реалізовуватися споживачам методом прямого збуту, тобто за методами збуту номенклатура продукції є гармонійною.

Торговельним підприємствам слід приділяти значну увагу щодо оптимізації їх товарного портфеля, тому що від цього залежить імідж підприємства, рівень підтримки контингенту постійних споживачів та розмір прибутку. Результати планування товарного портфеля дають можливість оптимізувати його структуру, розробляти обґрунтовані управлінські рішення щодо розширення чи скорочення товарного портфеля.

Ширина

Глибина

Мала

Велика

Мала

Одна модель для кожної з кількох аналогічних груп товарів

Багато моделей для кожної з кількох аналогічних груп товарів

Велика

Одна модель для кожної з кількох відмінних груп товарів

Багато моделей для кожної з кількох відмінних груп товарів

Рис. 1.4. Варіанти товарної номенклатури [6, с. 354]

Процес оптимізації товарного портфеля складається з 6 етапів          (рис. 1.5):

Рис. 1.5. Етапи процесу оптимізації товарного портфеля

Перший та другий етапи процесу оптимізації товарного портфеля – визначення функції цілі та обмежень функції цілі – є невід’ємною частиною задачі оптимізації. У якості функції цілі обирають максимізацію обсягу збуту товарів у натуральному вираженні. Для визначення обмежень функції цілі необхідно виявити фактори, які впливають на функцію цілі, у якості яких виступають фактори впливу на формування товарного портфеля підприємства. Це обумовлено тим, що на обсяг збуту товарів впливає якість формування товарного портфеля.

Третім етапом оптимізації товарного портфеля виступає прогнозування обсягу збуту товарів по групах підприємств у розрізі сегментів ринку. Для цього визначено та оцінено такий фактор, як прихильність потенційних споживачів до підприємства. Це обумовлено його впливом на прогнозування обсягу збуту товару по підприємствах. Результати оцінки даного фактору є вхідними даними для розподілу отриманих даних загального обсягу збуту товарів з урахуванням сегментів ринку по підприємствах.

Наступним четвертим етапом оптимізації товарного портфеля виступає прогнозування ринкового попиту на товари та попиту на товари підприємств, який реалізується на основі результатів третього чи четвертого етапів. Результати прогнозу попиту на товари підприємств дають можливість для підприємства визначити, які товари можуть принести максимальні прибутки, а які мінімальні; які товари повинні займати максимальну частку в товарному портфелі, а які можна виключити; які товари потребують підтримуючі маркетингові зусилля, а які стимулюючі маркетингові зусилля.

П’ятим етапом оптимізації товарного портфеля виступає прогнозування ринкової частки підприємств по товарах. Заключним етапом оптимізації товарного портфеля виступає прогнозування його структури, що дає можливість підприємствам розробляти обґрунтовані рішення щодо стратегій планування товарної структури.

Узагальнюючи думки вчених по проблемі визначення специфіки оптимального товарного портфелю, можна виділити два напрямки в його понятті (рис. 1.6):

1. з позиції виробника;

2. з позиції споживача.

Рис. 1.6. Специфіка оптимального товарного портфеля

Для споживача оптимальний товарний портфель виступає сукупністю товарів, що відповідає їх потребам та вимогам, несучи корисний ефект від їх використання. Для виробника – це оптимальна пропорція товарів, які перебувають на різних стадіях життєвого циклу, здатні максимально задовольнити зростаючі потреби за усіма основними та додатковими ознаками, з урахуванням ресурсних, виробничих можливостей та економічної доцільності виробництва. Орієнтуючись при розробці товарного портфелю на ринковий попит, існує необхідність використовувати моделі та методи, що обґрунтовані номенклатурою та структурою товарів, які мають попит на продукцію.

Внаслідок цього, можна виділити дві групи методів оптимізації товарного портфелю з врахуванням методів управління асортименту та класифікації управлінських рішень за Рейльяном Я. [9, с. 64] (рис. 1.7):

− аналітичні;

− синтетичні.

                                              Аналітичні і синтетичні  

методи оптимізації товарного портфеля компанії

Рис. 1.7. Джерела виникнення методів оптимізації

товарного портфеля підприємства

Група аналітичних методів передбачає проведення аналізу, абстрагування, допущення за інших рівних умов для визначення оптимального товарного портфелю, синтетичні – не опираються на розрахунки, виміри, логічні алгоритми, задані правила, використовують лише існуючий досвід та аналогії.

Тому для досягнення високих результатів, компанія повинна сполучати методи оптимізації товарного портфелю компанії, здійснюючи при цьому критичний порівняльний аналіз.

Ключ до вирішення проблеми вибору оптимального портфеля лежить в теоремі про існування ефективного набору портфелів, так званої межі ефективності. Суть теореми зводиться до того, що будь-який інвестор повинен вибрати з усього нескінченного набору портфелів такий портфель, який :

1. Забезпечує максимальну очікувану прибутковість при кожному рівні ризику.

2. Забезпечує мінімальний ризик для кожної величини, очікуваної прибутковості.

Набір портфелів, які мінімізують рівень ризику при кожній величині очікуваної прибутковості, утворюють так званий кордон ефективності. Ефективний портфель - це такий портфель, який забезпечує мінімальний ризик при заданій величині середньо арифметичного рівня прибутковості і максимальну віддачу при заданому рівні ризику  [9. c. 147].

Пошук оптимальної виробничої програми (структури товарного портфеля) може бути зведений до постановки та вирішення задачі математичного програмування. Використання оптимізаційних моделей є потужним інструментом, що дозволяє полегшити пошук збалансованості товарного портфеля .

Враховуючи, що в процесі ЖЦТ показники обсягів реалізації кожного товару в майбутньому, залежать від свого минулого значення, то очевидно, що формування збалансованої структури товарного портфеля можна розглядати тільки в динаміці. Тому основним типом моделі оптимізації виробничої програми буде модель динамічного програмування. Вибір тривалості періоду, що включається в модель, залежить від багатьох факторів, так як, з одного боку, при його збільшенні відбувається накопичення впливу випадкових факторів, що веде до зниження точності розрахунку прогнозних показників; з іншого боку, для прийняття обґрунтованих управлінських рішень період повинен бути досить тривалим. З урахуванням досвіду авторів можна рекомендувати розглядати період в 3 роки в якості оптимального.

Виживання підприємств та забезпечення достатнього рівня ефективності в умовах кризи можна досягти шляхом створення на підприємствах товарного портфелю, який дозволить мінімізувати фінансові та комерційні ризики, врахувати запити споживачів щодо якості товарів та потреби в них, передбачити дії у відповідь на зміну ринкової поведінки конкурентів, забезпечити надходження необхідних грошових потоків.

Товарний портфель, який найбільшою мірою відповідає ринку можна сформувати лише на результатах всебічного та ґрунтовного маркетингового аналізу, тому створення ефективного товарного портфелю вимагає високої якості управлінських рішень.

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТОВАРНОГО ПОРТФЕЛЯ ПАТ «МИРГОРОДСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ВОД»

2.1. Загальна характеристика підприємства та його ринків

Миргородський завод мінеральних вод – провідний вітчизняний виробник з багаторічним досвідом роботи та бездоганною репутацією. Підприємство оснащене найсучаснішим обладнанням, сертифіковане за міжнародними стандартами, тому є одним з передових у вітчизняній галузі, а його персонал вважається одним з найбільш кваліфікованих в Україні.

ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод»  розпочав роботу 1927 року. 30 грудня 1974 року в експлуатацію було введено новий завод, оскільки старий вичерпав свій ресурс з випуску продукції. 1998 року була введена в експлуатацію лінія № 2 з розливу мінеральної води та безалкогольних напоїв у ПЕТ-тару ємкістю 0,5; 1,0; 1,5 літри. Технічне переоснащення дало можливість збільшити випуск продукції майже в 1,6 рази у порівнянні з 1997 роком. Уведений в експлуатацію новий цех з розливу питної води «Старий Миргород»  в каністри ємкістю 5 літрів.

На початку 1990-х років підприємство пережило не найкращі часи. Переломним став 1994 рік, коли завод викупив трудовий колектив, після чого було створено акціонерне товариство закритого типу. Тоді керівництву, аби утриматися на плаву, довелося піти на нестандартні рішення й на деякий час відмовитися від фінансування всієї соціальної сфери — підсобного господарства, гуртожитків, дитячого садка. Іншого виходу не було — фінансовий вантаж величезної інфраструктури колишнього радянського заводу рано чи пізно призвів би молоде підприємство до неминучого краху.

Натомість ресурси, отримані за рахунок досягнутої економії того самого 1995 року, було вкладено в модернізацію виробництва: на підприємстві запустили нову сучасну лінію з розливу мінеральної води в тоді ще незвичні для українського ринку поліетиленові пляшки місткістю півтора літра. Нині, коли завод міцно стоїть на ногах, він розвиває соціальну сферу.

Компанія заснована в 1996 році та існує на підставі стратегічного партнерства таких підприємств [36]:

  1.  Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (15,3% ринку).
  2.  Миргородський завод мінеральних вод (11,3%).
  3.  Трускавецький завод мінеральних вод (0,1%).
  4.  Дистрибуційна компанія ПАТ «Нова».
  5.  Дистрибуційна компанія ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Крім того, компанія «IDS Group Ukraine» є ексклюзивним імпортером легендарної грузинської мінеральної води «Borjomi» в Україні.

Скорочення накладних витрат і витрат виробництва, підвищення продуктивності праці дали відчутний економічний ефект. Однак підприємство не зупинилося на досягнутому й 60% прибутку інвестувало в модернізацію виробництва. 1998 року в експлуатацію введено другу лінію, яка дозволяє розливати мінеральну воду в півлітрові, літрові й півтора літрові поліетиленові пляшки. Для придбання й наладки наступної виробничої лінії було залучено кредит Європейського банку реконструкції та розвитку.

У результаті ретельно продуманої стратегії модернізації обсяги виробництва ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» зросли з 18,6 млн. літрів 1994 року до 80,7 млн. літрів 2001 року. На сьогодні підприємство має чотири лінії з розливу мінеральної води, виробнича потужність яких лише за півтора літровими пляшками становить до 420 тис. шт. на добу.

ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» приділяє велику увагу якості продукції. Підприємство — одне з не багатьох вітчизняних виробників мінеральних вод, що розробило й впровадило систему управління якістю відповідно до вимог міжнародних стандартів серії ISO 9000:2000. Підтверджуючий сертифікат отримано ще влітку 2001 року. Звернімо увагу, що, окрім високої якості продукції, сертифікат гарантує високу кваліфікацію менеджерів підприємства й персоналу.

Також розроблено й упроваджено міжнародні стандарти екологічного менеджменту серії ISO 14001, створено систему постійного моніторингу екологічної безпеки Миргородського родовища мінеральних вод. Регулярно проводяться гідрогеологічні дослідження. Фахівці науково-виробничого підприємства «Спецводгео» на замовлення ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» розробили постійно діючу модель Миргородського родовища мінеральних вод. За допомогою цієї моделі фахівці підприємства можуть оптимізувати використання води родовища, прораховувати вплив на нього змін довкілля, відпрацьовувати заходи запобігання небезпечним ситуаціям.

Матеріали, які проходять через службу МТС надходять на 3 склади. Сировина надходить від постачальників трьома видами транспорту: залізничним, автомобільним і канальним шляхом. Вода з артезіанського джерела надходить по канальних шляхах, хімічні препарати надходять автомобільним шляхом, мінералізовані речовини надходять залізничним шляхом.

2006 року стала до ладу потужна лінія з розливу мінеральної води продуктивністю 24 тисяч пляшок на годину. Тоді ж почала працювати нова сучасна лінія розливу питної води «Старий Миргород». Потужність лінії — 2200 шестилітрових бутилів на годину.

Станом на 2013 рік завод випускає такі види продукції:

  1.  Мінеральна вода  «Миргородська» (газована).
  2.  Мінеральна вода «Миргородська Лагідна» (слабо- негазована).
  3.  Старий Миргород (негазована).
  4.  Аляска (негазована).
  5.  Сорочинська (негазована).
  6.  Аква-лайф (негазована).

МЗМВ лауреат та переможець багатьох національних та міжнародних конкурсів. Серед них [36] :

  •  1997 рік: приз «За комерційний престиж» (Мадрид).
  •  1998 рік: міжнародні нагороди «Золота арка» та «Приз Європейського ринку».
  •  1999 рік: американський приз за «високу якість та міжнародне визнання продукту».
  •  2000 рік: Клуб лідерів торгівлі: «Найкраща торгова марка тисячоліття».
  •  2001рік: лауреат шостої програми  «Людина Року-2001»: номінація «Національна торгова марка року-2001».
  •  2002-2009 роки: міжнародний конкурс «Вибір року»: «Найкраща мінеральна лікувально-столова вода».
  •  2011 рік – Мінеральна вода «Миргородська Лагідна» – Переможець Всеукраїнського конкурсу « 100 найкращих товарів».

Види економічної діяльності:

  1.  виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв;
  2.  діяльність автомобільного вантажного транспорту;
  3.  оптова торгівля напоями;
  4.  роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями;
  5.  діяльність у сфері геології та геологорозвідування.

Миргородські мінеральні води експортуються до США, Росії, Естонії, Молдови, Німеччини. Але основним ринком збуту продукції залишається Україна. Генеральним дистрибутором продукції ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» є компанія «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Між заводом і компанією-дистрибутором існує своєрідний розподіл праці. Функціями заводу є забезпечення високих стандартів якості продукції, модернізація та розширення виробничих потужностей, гарантування безперебійності виробництва. Компанія «Індустріальні і дистрибуційні системи» налагодила ефективну систему просування продукції. Компанія розробляє маркетингові стратегії для кожної торгової марки, які випускає ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод», регулярно проводить дослідження ринку. Особливість просування компанією «ІДС» мінеральних вод полягає у тому, що основний акцент робиться не на агресивну рекламу, а на унікальні властивості продукції, її високу якість і продуману маркетингову стратегію.

Визнання миргородської продукції є результатом не лише її унікальних природних властивостей, а й наполегливої роботи професіоналів. Це стало можливим завдяки високотехнологічному виробництву, яке забезпечує виняткову якість продукції, а також ефективній системі дистрибуції. За        87 років завод з невеликого цеху, де використовували ручну працю, перетворився на підприємство з найпотужнішою виробничою базою. Використання сучасних технологій дає змогу невеликому колективу заводу в 300 чоловік щорічно розливати до 140 млн. літрів різних вод.

ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод», як і всі інші підприємства, має своїх споживачів. Вивчаючи споживача як фактор маркетингового середовища, підприємство звертає увагу на два основні питання: дослідження факторів, які впливають на поведінку споживача; прийняття споживачем рішення про купівлю товару. 

На ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» є найбільш чітка форма організаційної структури управляння підприємством, а саме лінійно-функціональна система, що грунтується на сформульованому А. Файолем принципі єдності розподілу доручень. Вищим органом правління               ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод»  є Загальні збори акціонерів, які мають право приймати рішення з усіх питань, що стосуються підприємства. Діяльність Загальних зборів акціонерів регламентується статтею 10 статуту підприємства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу їхніх акцій; члени виконавчих органів, які не є акціонерами, з правом дорадчого голосу; особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів. За пунктом Статуту 10.6.1 Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Для контролю за виконанням рішень Вищого органу та за діяльність Генерального директора у період між Загальними зборами акціонерів, для представництва акціонерів з їх числа набирається Наглядова Рада у складі 3 чоловік на п’ять років. Також Загальними зборами акціонерів вибирається Ревізійна комісія, що здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства шляхом проведення планових та позапланових перевірок документації ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод», а також веде службові розслідування за фактами виявлення порушень.

Виконавчим органом товариства є одноосібний орган – Генеральний директор, який є підзвітним Загальним зборам акціонерів і Наглядовій Раді,  організовує виконання їх рішень. Cтруктура наведена на рис. 2.1.


 


На ринку безалкогольних напоїв досить багато учасників з безліччю торгових марок і брендів. Однак в українців вже склалися традиційні переваги і тому дрібні або нові бренди йдуть з ринку, витісняючись більш великими брендами. Так майже 50 % всього ринку газованої води і майже 70% ринку негазованої води належать 10 великим виробникам. Решта частки належать невеликим місцевим торговим маркам і виробникам. Вхід нових операторів на ринок досить важкий, оскільки український ринок мінеральних вод досить консолідований і діючі оператори міцно утримують свої позиції, розширюючи своє виробництво.

Конкурентна ситуація на ринку мінерально-столових вод України свідчить про домінування двох компаній — холдингу «IDS Group» та ТНК «Coca Cola Beverages», а також про спробу компаній «Оболонь» та концерну «Ерлан» наблизитися до двох лідерів.

Основні великі гравці на ринку мінеральних вод в Україні, частка ринку за основними гравцями за обсягами продажу приведена на рис. 2.2 [6]:

  1.  IDS Group Ukraine (компанії належать такі торгові марки, як «Моршинська», «Миргородська», «Аляска», «Трускавецька», а також мінеральна вода «Боржомі», імпортована з Грузії );
    1.  «Кока -Кола Беверіджиз Україна» (бренд « BonAqua » );
    2.  «Оболонь» (мінеральна і питна вода торгових марок «Оболонська», «Прозора»);
    3.  «Росинка» (ТМ «Софія Київська») ;
    4.  «Ерлан» (ТМ «Знаменівська»);
    5.  Свалявський завод мінеральних вод (мінеральна вода торгових марок ТМ «Поляна Квасова», «Свалява», «Лужанська», «Поляна джерельна»).

Рис. 2.2. Частка ринку за основними виробниками за 2013 рік

Незважаючи на те, що великі компанії є закордонними, а не українськими, їх портфель брендів складається в основному з вітчизняних торговельних марок. Це пов'язано з тим, що українці більш лояльні до українських торговим марками і з тим, що мінеральна вода українських брендів дешевше, ніж міжнародних.

Торгові марки за популярністю серед українців (рис.2.3) [34]:

  1.  Моршинська;
    1.  Миргородська;
    2.  БонАква;
    3.  Знаменівська;
    4.  Оболонська;
    5.  Трускавецька;
    6.  Поляна Квасова;
    7.  Прозора;
    8.  Софія Київська.

Рис. 2.3. Частка ринку основних торгових марок за 2013 рік

На українському ринку спостерігається неоднозначна тенденція виробництва мінеральної води: так у 2010 р. відбулося зростання обсягу виробництва на 4,3 млн. дол. порівняно з 2009 р., в 2011 р. виробництво знизилося майже на 8%, а в 2012 р. знову збільшилася на 2% і склало 126,6 млн. дол. (рис. 2.2). Вже за перше півріччя 2013 виробництво негазованої мінеральної води зросло на 26,2% порівняно з першим півріччям 2012 А виробництво мінеральної газованої води за цей період скоротилося на 3,9% порівняно з 2012 р.

Рис. 2.2. Динаміка виробництва мінеральної води, млн. дол.[32]

Експорт мінеральних вод незначний і в 4 рази менше імпорту. За останні три роки спостерігається тенденція зниження обсягів експорту. 80 % всієї експортованої продукції поставляє на зарубіжні ринки компанія IDS Group. Основними імпортерами українських мінеральних вод є Росія, країни СНД і країни Прибалтики. Імпорт з кожним роком зростає : у 2010 р. обсяги імпорту збільшилися майже на 60 %, а в 2011 р. збільшилися на 21 %. Основним постачальником мінеральної води в Україні є Грузія. Іншими постачальниками є Росія, Франція, Італія, Польща, Канада, Швейцарія та інші країни.

Споживання мінеральних вод щороку зростає, що робить даний ринок привабливим для інвесторів. На ринку достатньо високий рівень конкуренції, дуже багато операторів ринку, але основна частка виробництва мінеральних вод належить 10 великим компаніям. Великі компанії в своєму портфелі мають як національні торгові марки, так і міжнародні бренди. Для того, щоб залучити потенційних споживачів, компанії часто проводять рекламні акції, піар, змінюють форму пляшки і дизайн етикетки.

2.2. Аналіз техніко-економічних показників діяльності  підприємства

Розглядаючи діяльність підприємства за 2011-2013 pp., перш за все, потрібно проаналізувати основні техніко-економічні показники, для того, щоб знати реальну картину розвитку підприємства та його подальші перспективи.

Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності [27 c. 48].

Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.

Основними завданнями техніко-економічного аналізу є оцінка результатів виконання плану за кількісними й якісними показниками, пошук резервів виробництва і шляхів максимального використання їх.

Аналіз проводиться по 2011, 2012 і 2013 роках, за допомогою наданого балансу (форма №1), фінансової звітності  (форма №2), примітки до річної фінансової звітності (форма №5), оперативної звітності та форми №1 підприємництва ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» (Додатки ). Аналіз проведено в табл. 2.1.

На основі техніко-економічних показників записаних в табл. 2.1. зробимо висновок. Середня вартість сукупного капіталу має тенденцію збільшення, за 2012 рік вона збільшилась на 24751,5 тис. грн., а темп росту за 2012 рік становить 19,91 %, в 2013 році абсолютне відхилення становить 33186 тис. грн., а тем росту 22,26 %.  Середня вартість власного капіталу в 2012 році  в порівнянні з 2011 роком зросла на 26054,5 тис. грн., а в 2013 році збільшилась на  37162 тис. грн., темп росту становить 29,79 % і 32,74 % відповідно. Питома вага сукупного капіталу має більшу частку і збільшується з кожним роком. Це свідчить про зниження ступеня фінансової незалежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів. Отже, виникає необхідність оптимізувати структуру капіталу підприємства.  


Таблиця 2.1.

Аналіз техніко-економічних показників діяльності ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» за 2011-2013рр.

Показники

Од. виміру

Джерела інформації розрахунків

2011 р.

2012 р.

2013 р.

Відхилення  2011 до 2012 роки

Відхилення  2012 до 2013 роки

Абсо-

лютне

Темп росту, %

Абсо-

лютне

Темп росту, %

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

  1.  Середня вартість сукупного капіталу

Тис. грн.

½ *(ряд280гр.3+ряд280гр.4)ф.1

124328,5

149080

182266

24751,5

19,91

33186

22,26

2. Середня вартість власного капіталу

Тис. грн.

½ *(ряд380гр.3+ряд380гр.4)ф.1

87463,5

113518

150680

26054,5

29,79

37162

32,74

3. Ресурси підприємства

3.1. Основні засоби:

3.1.1. за первинною вартістю на кінець року

Тис. грн.

Ряд031гр.4ф.1

141515

148135

136560

6620

4,68

-11575

-7,81

3.1.2. за залишковою вартістю на кінець року

Тис. грн.

Ряд030гр.4ф.1

59508

55565

66898

-3943

-6,63

11333

20,4

3.1.3. знос на кінець року

Тис. грн.

Ряд032гр.4ф.1

82007

92570

69662

10563

12,88

-22908

-24,75

3.1.4. середня вартість

Тис. грн.

½*(ряд031гр.3+ряд031гр.4)ф.1

142679,5

144825

142347,5

2145,5

1,5

-2477,5

-1,71

3.2. Нематеріальні активи:

3.2.1. за первинною вартістю на кінець року

Тис. грн.

Ряд011гр.4ф.1

5466

5506

8473

40

0,73

2967

53,89

3.2.2. за залишковою вартістю на кінець року

Тис. грн.

Ряд010гр.4ф.1

3667

3278

5820

-389

-10,61

2542

77,55

3.2.3. знос на кінець року

Тис. грн.

Ряд012гр.4ф.1

1799

2228

2653

429

23,85

425

19,08

3.2.4. середня вартість

Тис. грн.

½*(ряд011гр.3+ряд011гр.4)ф.1

5296,5

5486

6989,5

189,5

3,58

1503,50

27,41

Продовження таблиці 2.1

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

3.3. Оборотні активи:

3.3.1. усього на кінець року

Тис. грн.

Ряд260гр.4ф.1

65775

94527

102064

28752

43,71

7537

7,97

3.3.2. запаси на кінець року

Тис. грн.

Ряд100гр.4+ряд110гр.4+ряд120гр.4+ряд130гр.4+ряд140гр.4

18524

18860

15023

336

1,81

-3837

-20,34

3.3.3. дебіторська заборгованість на кінець року

Тис. грн.

Ряд150гр.4+ряд160гр.4+ряд170гр.4+ряд180гр.4+ряд190гр.4+

+ряд200гр.4+ряд210гр.4

46508

72301

82184

25793

55,46

9883

13,67

3.3.4. грошові кошти на кінець року

Тис. грн.

Ряд220гр.4+ряд230гр.4+ряд240гр.4+ряд250гр.4

743

3366

24847

2623

353,03

21481

638,18

3.3.5. середні залишки оборотних засобів

Тис. грн.

½*(ряд260гр.3+ряд260гр.4)ф.1

52256,5

80151

120771

27894,5

53,38

40620

50,68

3.4.Середньооблікова чисельність:

3.4.1. працівників

Осіб

Ряд010гр.2ф№1-ПВ

79

82

84

3

3,8

2

2,44

3.4.2. робітників

Осіб

Оперативна звітність

203

217

229

14

6,9

12

5,53

3.4.3. персоналу в еквіваленті повної зайнятості

Осіб

Ряд001гр.2ф№1-ПВ

275

291

294

16

5,82

3

1,03

4. Економічні показники

4.1. чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Тис. грн.

Ряд035гр.3ф.2

232769

263271

246270

30502

13,1

-17000

-6,46

4.2. обсяг виробництва продукції

Тис. грн.

Ф.1-підприємництво р.2ряд200гр.1

232514

253531

245866,4

21017

9,04

-7664,60

-3,02

4.3. собівартість виробленої продукції

Тис. грн.

Ф.1-підприємництво р.2ряд200гр.2

132460,1

140654,9

153507,2

8194,8

6,18

12852,3

9,14

Продовження таблиці 2.1.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

4.4. собівартість реалізованої продукції

Тис. грн.

Ряд040гр.3ф.2

150170

184313

177441

34143

22,74

-6872

-3,73

4.5. трудовитрати

Люд.-год.

Ф.1-ПВ ряд009гр.2

488986

528182

529274

39196

8,02

1092

0,21

5. Фінансові результати

5.1. валовий прибуток (збиток)

Тис. грн.

Ф.2 ряд050гр.3(ряд055гр.3)

70860

78958

68829

8098

11,43

-10129

-12,83

5.2. прибуток (збиток) від операційної діяльності

Тис. грн.

Ф.2 ряд100гр.3(ряд105гр.3)

39869

61707

50907

21838

54,77

-10800

-17,50

5.3. прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

Тис. грн.

Ф.2 ряд170гр.3(ряд175гр.3)

34685

60862

55046

26177

75,47

-5816

-9,56

5.4. чистий прибуток (збиток)

Тис. грн.

Ф.2 ряд220гр.3(ряд225гр.3)

25229

47130

44118

21901

86,81

-3012

-6,39

6. Показники ефективності використання ресурсів

6.1. продуктивність праці одного працівника

Тис.грн./

особу

ПП1 пр.= п.4.2/п.3.4.1

2943,21

3091,84

2926,98

148,63

5,05

-164,86

-5,33

6.2. продуктивність праці одного робітника

Тис.грн./

особу

ПП1 р.= п.4.2/п.3.4.2

1145,39

1168,35

1073,65

22,96

2

-94,7

-8,1

6.3. коефіцієнт зносу основних засобів

Ф.1.ряд032/ф.1ряд031

0,54

0,58

0,62

0,04

7,41

0,04

6,89

6.4. коефіцієнт оновлення основних засобів

Ф.5.ряд260гр.5/ф.1ряд031гр.4

0,085

0,053

0,177

-0,032

-37,65

0,12

233,96

6.5. коефіцієнт вибуття основних засобів

Ф.5ряд260гр.8/ф.1.ряд031гр.3

0,998

0,009

0,248

-0,989

-99,10

0,24

2655,56

Продовження таблиці 2.1.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

6.6. фондовіддача

Грн./грн.

П.4.2/п.3.1.4

1,63

1,75

1,73

0,12

7,36

-0,02

-1,14

6.7. фондомісткість

Грн./грн.

П.3.1.4/п.4.2

0,61

0,57

0,58

-0,04

-6,56

0,01

1,75

6.8. фондоозброєність праці

Тис.грн./

особу

П.3.1.4/п.3.4.2

702,85

667,39

621,6

-35,46

-5,05

-45,79

-6,86

6.9. коефіцієнт обіговості оборотних засобів

Обороти

П.4.1/п.3.3.5

4,45

3,28

2,04

-1,17

-26,29

-1,24

-37,80

6.10. коефіцієнт закріплення оборотних засобів

Грн./грн.

П.3.3.5/п.4.1

0,22

0,30

0,49

0,08

36,36

0,19

63,33

6.11. середній період обороту оборотних засобів

Дн.

360дн./п.6.9

80,9

109,76

176,47

28,86

35,67

66,71

60,78

6.12. коефіцієнт обіговості активів

Обороти

П.4.1/п.1

1,87

1,79

1,35

-0,08

-4,28

-0,44

-24,58

6.13. коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості

Обороти

035ф.2/ ½*(ряд160ф.1гр.3+ряд160гр.4)

410,16

-

-

-

-

-

-

6.14. середній період обороту дебіторської заборгованості

Дн.

360дн./п.6.13

0,88

-

-

-

-

-

-

6.15. коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості

Обороти

Ряд035ф.2/ ½*(ряд530ф.1+ряд530ф.1гр.4)

18,91

12,94

10,02

-5,97

-31,57

-2,92

-22,57

6.16. середній період обороту кредиторської заборгованості

Дн.

360дн./п.6.15

19,04

27,82

35,93

8,78

46,11

8,11

29,15

Продовження таблиці 2.1.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

6.17. коефіцієнт обіговості запасів

Обороти

Ряд035ф.2/ ½*(ряд100гр.3-ряд140ф.1+гр.4ряд100-ряд140ф.1)

27,22

21,78

14,88

-5,44

-19,99

-6,90

-31,68

6.18. середній період зберігання запасів

Дн.

360дн./п.6.17

13,23

16,53

24,19

3,3

24,94

7,66

46,34

6.19. тривалість операційного циклу

Дн.

П.6.18+п.6.14

14,11

16,53

24,19

2,42

17,15

7,66

46,34

7. Показники рентабельності підприємства

7.1. рентабельність сукупного капіталу

%

RROA= Ряд170ф.2/ряд640ф.1

29,98

45,78

33,34

15,8

52,70

-12,44

-27,17

7.2. рентабельність власного капіталу

%

RROE= Ряд220ф.2/ряд380ф.1

33,71

47,09

34,75

13,38

39,69

-12,34

-26,21

7.3. валова рентабельність продажу

%

ROPM= Ряд050ф.2/ряд035ф.2

30,44

30

27,95

-0,44

-1,45

-2,05

-6,83

7.4. операційна рентабельність продажу

%

ROIM= Ряд100ф.2/ряд035ф.2

17,13

23,44

20,67

6,31

36,84

-2,77

-11,82

7.5. чиста рентабельність продажу

%

RNPM= Ряд220ф.2/ряд035ф.2

10,84

17,9

17,91

7,06

65,13

0,01

0,06

7.6. рентабельність продукції

%

RPR= Ряд050ф.2/ряд040ф.2

47,19

42,84

38,79

-4,35

-9,22

-4,05

-9,45


Основні засоби за первинною вартістю на кінець 2012 року збільшились на 6620 тис. грн., а темп росту становить 4,68 %, спричинена їх поліпшенням (модернізацією). В 2013 році спостерігається зменшення основних засобів за первинною вартістю на 11575 тис. грн., темп росту 7,81 %, зменшення пов’язане з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів. Основні засоби за залишковою вартістю на кінець 2012 року зменшились в порівнянні з 2011 роком і становлять 3943 тис. грн., а темп росту буде 6,63 %, що ж стосується 2013 року то там ми спостерігаємо збільшення залишкової вартості на 11333 тис. грн., темп росту 20,4 %.  

Нематеріальні активи за залишковою вартістю на кінець 2012 року збільшились на 40 тис. грн.,  темп росту становить 7,3 %, а в 2013 році в порівнянні з 2012 роком збільшились на 2967 тис. грн., темп росту – 53,89 %. Збільшення нематеріальних активів пов’язане з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку служби. За залишковою вартістю нематеріальні активи в 2012 році зменшились на   389 тис. грн., а в 2013 році збільшились на 2542 тис. грн.. темп росту становить 10,61 % і 77,55 % відповідно.

Оборотні активи на кінець року зростають, так у 2012 році вони збільшились на 28752 тис. грн., а в 2013 році на 7537 тис. грн., звідси темп росту становить 43,71 % і 7,97 % відповідно. Таким чином, у разі збільшення розміру оборотних засобів можна зробити висновок не тільки про зростання обсягів виробництва або цін на товарно-матеріальні запаси, але і про зменшення швидкості обороту оборотних засобів підприємства.

Дебіторська заборгованість має тенденцію зростання, так в 2012 році вона збільшилась на 25793 тис. грн., а в 2013 році на 9883 тис. грн., темп росту збільшився на 55,46 % і 13,67 %. Грошові кошти протягом трьох років збільшується, в 2012 році порівняно з 2011 роком абсолютне відхилення становить 2623 тис. грн., а в 2013 році в порівнянні з 2012 роком 21481 тис. грн. Різке збільшення кількості оборотів грошових коштів в аналізуємому періоді в порівнянні з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.

Середньооблікова чисельність працівників на протязі трьох років зросла. Станом на 2011 рік в компанію працюють 79 працівників та 203 робітника, на 2012 рік 82 працівника та 217 робітників, а в 2013 році 84 працівників та 229 робітників. Збільшення кількості працівників свідчить про збільшення виробничих потужностей та розширення роботи підприємства.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2012 році в порівнянні з 2011 роком зросла на 30502 тис. грн., а в 2013 році в порівнянні з 2012 роком зменшилась на 17000 тис. грн., темп росту становить 13,1 % і 6,46 % відповідно. Зменшення чистого доходу свідчить про сповільнення обсягів діяльності протягом 2013 року. Собівартість реалізованої продукції в 2012 році збільшилась на 34143 тис. грн., а в 2013 році зменшилась на 6872 тис. грн., темп росту становить 22,74 % і 3,73 % відповідно. Динаміку собівартості реалізованої продукції покажемо на       рис. 2.3. Абсолютне відхилення трудовитрат становлять 39196 люд.-год. в 2012 році та 1092 люд.-год. в 2013 році, темп росту 8,02 % та 0,21 % відповідно. Динаміку чистого доходу та собівартості реалізованої продукції показано на рис. 2.4.

Рис. 2.3. Динаміка собівартості реалізованої продукції

за 2011-2013 роки

Валовий прибуток (збиток) за 2012 рік збільшився на 8098 тис. грн., темп росту складає 11,43 %, в 2013 році валовий прибуток зменшився на 10129 тис. грн., а темп росту становить 12,83 %. На зменшення валового прибутку найбільше вплинуло збільшення собівартості продукції та зменшення обсягів реалізації продукції. Прибуток (збиток) від операційної діяльності збільшився в 2012 році на 21838 тис. грн., та зменшився в           2013 році на 10800 тис. грн., темп росту становить 54,77 % та 17,50 % відповідно.

Рис. 2.4. Динаміка чистого доходу від реалізації продукції та

собівартості реалізованої продукції за 2011-2013 роки

Чистий прибуток (збиток) в 2012 році він зріс на 21901 тис. грн., а в 2013 році зменшився на 3012 тис. грн. Зменшення чистого прибутку можна оцінюється негативно,  оскільки воно відбулось насамперед за рахунок зростання собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), що свідчить про підвищення ресурсоємності виробництва. Динаміку чистого доходу та чистого прибутку розглянуто на рисунку 2.5.

Рис. 2.5. Динаміка чистого доходу та чистого прибутку

за 2011-2013 роки

Продуктивність праці одного працівника в 2012 році зросла на        148,63 тис. грн./особу, а в 2013 році зменшилась на 164,86 тис. грн./особу,          темп росту становить 5,05 % і 5,33 % відповідно. Продуктивність праці одного робітника в 2012 році зросла на 22,96 тис. грн./особу, а в 2013 році зменшилась на 94,7 тис. грн./особу, темп росту становить 2 % і 8,1 % відповідно в 2012 та 2013 році. В результаті зниження продуктивності праці знизиться ефективність використання всіх наявних ресурсів на підприємстві, втрата обсягів виробництва та реалізації продукції, підвищення собівартості продукції.

Коефіцієнт зносу основних показує наскільки амортизовані основні засоби, тобто я кою мірою профінансована їхня майбутня можлива заміна по мірі зносу. Провівши розрахунки ми бачимо, що коефіцієнт зносу не відповідає нормативному, оскільки частка зношених основних засобів перевищує 50 % і спостерігається тенденція до збільшення цього показника. Так в 2011 році коефіцієнт становить 54 %, в 2012 році 58 %, а в 2013 році вже 62 %. Тобто підприємству потрібно вживати відповідних заходів та здійснити модернізацію чи реконструкцію основних засобів. Це сприятиме більшій продуктивності виробництва.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує яку частку наявних на кінець року  основних засобів становлять нові. Отже, з таблиці 2.1  видно, що в 2011 році частка нових основних засобів склала 8,5 %, а 2012 році  - 5,3 %, а в 2013 році 17,7 %. Коефіцієнт вибуття основних засобів перевищує норму, так в 2011 році він становить 99,8 %, що в декілька десятків разів перевищує коефіцієнт оновлення, в 2012 році – 9 %, спостерігається зниження коефіцієнта, але він все ж перевищує норму, а в 2013 році ми бачимо знову підвищення до 24,8 %. Підприємству необхідно звернути увагу на рівень оновлення та вибуття основних засобів, високий коефіцієнт вибуття свідчить про малий термін служби основних засобів.

Фондовіддача показує наскільки ефективне вкладення коштів. Так в 2012 році вона зросла на 0,12 грн./грн., а в 2013 році зменшилась на            0,02 грн./грн., темп росту становить 7,36 % і 1,14 % відповідно. Падіння фондовіддачі свідчить про нераціональне та не ефективне використання наявних у розпорядженні, про використання застарілих основних засобів.

Фондовіддача показує наскільки ефективне вкладення коштів. Так в 2012 році вона зросла на 0,12 грн./грн., а в 2013 році зменшилась на            0,02 грн./грн., темп росту становить 7,36 % і 1,14 % відповідно. Падіння фондовіддачі свідчить про нераціональне та не ефективне використання наявних у розпорядженні, про використання застарілих основних засобів.

Фондомісткість  показує величину вартості основних засобів, що припадає на одиницю продукції випущену підприємством. Даний показник служить для визначення основних фондів організації, так в 2012 році він зменшився на 0,04 грн./грн., а в 2013 році зріс на 0,01. Зменшення фондомісткості в 2012 році є нормальним адже показник фондомісткості в цьому ж  році зростав.

Показник фондоозброєності праці показує ефективність використання основних виробничих фондів працівниками підприємства. Проаналізувавши табл. 2.1 ми бачимо, що він зменшується на протязі трьох років. Так в 2012 році він зменшився на 35,46 тис. грн./особу, а в 2013 році на                       45,79 тис. грн./особу. Це свідчить про зменшення інтенсивності виробництва, тобто збільшення витрат праці (часу) на виробництво однієї продукції.

Коефіцієнт обіговості активів   характеризує ефективність використання компанією всіх наявних у розпорядженні ресурсів. Він показує скільки разів за рік відбувається повний цикл виробництва та обігу, що приносить ефект у вигляді прибутку. Він має тенденцію зменшення, так в 2012 році він зменшився на 0,08 обороти,  а в 2013 році на 0,44 обороти, темп росту становить 4,28 % та 24,58 % відповідно. Це свідчить про не дуже ефективну діяльність підприємства.

Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству.  Ми бачимо зменшення коефіцієнта обіговості кредиторської заборгованості, так в 2012 році він зменшився на 5,97 обороти, а в 2013 на 2,92 обороти, темп росту складає 31,57 % та 22,57 %, це свідчить про ріст покупок у кредит. Коефіцієнт обіговості запасів відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Даний показник має тенденцію зниження, так в 2012 році він зменшився на 5,44 обороти, а в 2013 році на 6,9 обороти. Зниження даного показника свідчить про зниження попиту на готову продукцію.  

Рентабельність власного капіталу характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство. Спостерігається збільшення рентабельності власного капіталу в 2012 році на 13,38 %, та зниження в    2013 році на 26,21 %. Негативно вплинули на показник, зниження рентабельності продажу та збільшення частки власного капіталу в складі його загальної величини. Валова рентабельність продажу показують, наскільки великим є прибуток відносно виручки від реалізації продукції. Проаналізувавши таблицю 2.1 ми бачимо,що валова рентабельність продажу за три роки зменшується, так в 2011 році вона зменшилась на 0,44 %, а в    2013 році на 2,05 %. Зменшення рентабельності продажу свідчить про зниження конкурентоспроможності підприємства на ринку, так як свідчить про зниження попиту на продукцію.

Проаналізувавши техніко-економічні показники ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» за 2011 - 2013 рр. ми бачимо зниження фінансової залежності підприємства від інвесторів. Протягом трьох років відбувається збільшення оборотних активів за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Надлишок запасів на кінець 2012 року свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства і зниження ефективності технологічного процесу. Водночас брак запасів у 2013 році гальмує хід операційного процесу, уповільнюючи швидкість обороту засобів підприємства. Коефіцієнт зносу основних засобів перевищує допустиму норму, що свідчить про застаріле обладнання, та про малий термін експлуатації. Аналіз таблиці показав зниження інтенсивності виробництва та зниження попиту на готову продукцію.

2.3. Аналіз структури і оптимальності товарного портфеля                   підприємства

Дуже рідко підприємство виробляє один вид товару. Звичайно виробнича програма фірми включає кілька видів товарів, які пов’язаних один з одним, так і непов’язаних.

Господарський портфель – сукупність усіх самостійних господарський підрозділів, виді діяльності чи продукції, яка істотно відрізняється від простої їх суми. Аналіз господарського «портфелю» є одним із найважливіших інструментів стратегічного управління, завдяки якому керівництво підприємства визначає різні напрямки своєї діяльності з метою вкладення коштів в найбільш прибуткові з них та припинення чи обмеження діяльності найслабкіших.

Всі підприємства намагаються завчасно потурбуватись про визначення різноманітності товарного виробництва та його асортименту. Розглянемо структуру товарного асортименту ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод». Отримані результати запишемо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2.

Структура товарного асортименту ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод»

ШИРИНА

ГЛИБИНА

Миргородська вода (сильно газована)

Миргородська Лагідна  (слабо газована)

Сорочинська

Аква-лайф

Старий Миргород

Аляска

Газована вода, рівень мінералізації - от 2,5 до 3,5 г/м;

0,5 л.

Газована,

помірний рівень мінералізації

(0,4-0,7г/м3); хлоридо-натрієвий склад;

0,5 л.

Сильно газована, низький рівень мінералі-

зації

1,5л

Негазована столова вода

6,0 л

Негазована столова вода

6,0 л

Негазована столова вода

18,9л

Газована вода, рівень мінералізації - от 2,5 - 3,5 г/м;

1 л.

Газована,

помірний рівень мінералізації

(0,4-0,7г/м3); хлоридо-натрієвий склад;

1,5 л.

Негазована столова вода

18,9л

Газована вода, рівень мінералізації - от 2,5 - 3,5 г/м;

1,5 л.

Негазована,

помірний рівень мінералізації (0,4-0,7 г/л)

0,5л.

Негазована,

помірний рівень мінералізації (0,4-0,7 г/л)

1,5л

Ширина асортименту визначається кількістю категорій товару (або товарних груп), глибина - кількістю найменувань товару в рамках кожної товарної групи. Чим більше різних товарних груп у магазині, тим ширше асортимент. Чим більше найменувань в кожній товарній групі, тим асортимент глибше. Гармонійність товарної номенклатури - це ступінь близькості між товарами різних товарних асортиментів з точки зору використання, вимог до організації виробництва, каналів дистрибуції і т.д.

ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» має малий асортимент продукції. Продукція гармонійна, оскільки підприємство випускає тільки мінеральну воду. Ширина товарного асортименту 6 одиниць, глибина –        14 одиниць. «Миргородська Лагідна»  має найглибший асортимент в товарному портфелі підприємства, а саме 4 одиниці товару.

Для подальшого дослідження товарного портфеля ми розділили мінеральну воду на 4 асортиментні групи, а саме:

  1.  води натуральні мінеральні негазовані – мін. вода «Миргородська Лагідна» (1,5 л., 0,5 л.);
  2.  води натуральні мінеральні газовані – мін. вода «Миргородська»      (1,5 л., 1 л., 0,5 л.), мін. вода «Миргородська Лагідна» (1,5 л., 0,5 л.);
  3.  води газовані інші – питна вода «Сорочинська» (1,5 л.);
  4.  води не підсолоджені й не ароматизовані інші (крім мінеральних та газованих) – питна вода «Старий Миргород» (6,0 л., 18,9 л.), «Аляска»      (18,9 л.), «Аква Лайф» (6,0 л.).

Розглянемо яку частку в товарному портфелі має кожна асортиментна група. Середня частка кожної асортиментної групи в  товарному портфелі  за 2011-2013 роки представлена на рисунку 2.6. Отже, частка води мінеральної негазованої становить 7,7 %, вода мінеральна газована займає 61,5 % всього портфеля, вода газована інша – 9,7 % і вода не підсолоджена та не ароматизована (крім мінеральної та газованої) займає 21,1 % від всього товарного портфеля. Як можемо бачити на рисунку 2,6 найбільшу частку займає вода мінеральна газована.

Рис. 2.6. Частка асортиментних груп в товарному портфелі підприємства

Розглянемо докладніше частку по кожній асортиментній групі в товарному портфелі за три роки та порівняємо її на рисунку 2.7.

Рис. 2.7.  Динаміка зміни частки асортиментної групи в

товарному портфелі  за 2011-2013 роки 


Проаналізувавши рисунок 2.7 бачимо, що води мінеральні газовані займають найбільшу частку товарного портфеля. Зміна частки товарного портфеля води мінеральної негазованої з кожним роком збільшується за три роки вона зросла на 3,1 %. А саме з 5,9 % до 9 %. Води мінеральні газовані в 2012 році зменшились на 7 %, а в 2013 році знову збільшилась на 1,3 % і становлять 60 %. Води газовані інші за три роки зменшились на 2,7 %. Води не підсолоджені та не ароматизовані (крім мінеральних та газованих) мають тенденцію зростання і за три роки збільшили частку товарного портфеля на 5,3 %,  а саме в з 17,7 % до 23 %.

Розглянемо товарний портфель за допомогою ABC-аналіз, який дозволить класифікувати асортиментні групи фірми залежно від їхньої значущості. В основі класифікації лежить принцип Парето.

Відносно ABC-аналізу правило Парето виглядає таким чином: надійний контроль 20% позицій дозволяє на 80% контролювати систему. У бізнесі принцип АВС-аналізу та принцип Парето використовуються найчастіше у логістиці для управління товарними запасами: стосовно запасів сировини, комплектуючих, постачальників, клієнтів тощо.  

Першим кроком у проведенні ABC - аналізу просто перерахуємо всі аналізовані позиції. Відсортуємо всі позиції за спаданням обсягом виробництва. Дана дія виражається в розподілі суми окремої позиції на загальну суму продажів. Дані запишемо в таблицю 2.3. В окремому стовпці розрахуйте сукупний відсоток. Сукупний відсоток рахується накопичувально, починаючи з верхніх рядків таблиці. Далі потрібно присвоїти кожній позиції відповідну групу А, В або С:

  •  позиції від початку таблиці до кордону 80% - категорія А
  •  позиції від кордону 80% до кордону 95% - категорія В
  •  позиції від кордону 95% до кордону 100% - категорія C

Таблиця 2.3.

Розрахунок АВС – аналізу.

Асортиментна група

Обсяг виробництва, тис. дал.

Вклад, %

Накопичувальний вклад, %

Група

1

Води мін. газовані

11462,9

49

49

А

2

Води не підсолоджені та не ароматизовані (крім мінеральних та газованих)

8720,4

37

86

В

3

Води мін. негазовані

1751,7

7

93

В

4

Води газовані інші

1663,8

7

100

С

Сума

13598,8

100

Необхідно пам'ятати, що розрахунок АВС - аналізу дозволяє тільки узагальнити наявну інформацію і представити її в зручному вигляді. Він є одним з інструментів при розробці портфельної стратегії компанії. Більш докладно вивимо причини потрапляння товарів в ту чи іншу групу.

1 Група А – найважливіша асортиментна група, локомотиви кампанії, приносять максимальний прибуток або продажу. Кампанія буде нести великі втрати при різкому зниженні ефективності даної групи. До даної групи відносяться вода мінеральна газована. Ресурси групи А повинні жорстко контролюватися, чітко прогнозуватися, часто моніторитись, бути максимально конкурентоспроможними і не втрачати свої сильні сторони. На дану групу ресурсів повинні бути виділені максимальні інвестиції, кращі ресурси. Успіхи групи А мають бути проаналізовані та максимально транслюватися на інші категорії .

2 група В - група ресурсів, які забезпечують хороші стабільні продажі. До даної групи відносяться води не підсолоджені та не ароматизовані (крім мінеральних та газованих) та води мінеральні негазовані. Дана асортиментна група також важливі для кампанії, але може модеруватись спокійнішими і помірними темпами. Дані ресурси зазвичай є «дійними коровами», відносно стабільні в короткостроковій перспективі. Інвестиції в дану асортиментну групу кампанії не значні і необхідні тільки для підтримки існуючого рівня.

3 група С - найменш важлива група в кампанії відносяться води газовані інші. До такої групи можуть належати: ресурси, від яких необхідно позбавлятися, які необхідно змінювати, покращувати. При аналізі даної групи необхідно бути дуже уважним і в першу чергу зрозуміти причину низького вкладу.

Кожна асортиментна група товарів знаходиться на різних етапах життєвого циклу. Для того, щоб визначити яка асортиментна група потребує підтримки на етапі зростання і для збільшення обсягів збуту інтенсивної реклами, яким потрібно набагато більше ресурсів порівняно з товарами на ринку з малими темпами зростання застосуємо матрицю БКГ. Матриця «Бостон консалтинг груп» (БКГ) розглядає групи товарів залежно від темпів росту ринкового попиту на них, співвідношення частки ринку товарів певної фірми до відповідної частки основного конкурента, обсягів інвестицій у виробництво товарів, прибутків тощо. Відповідно до цього виділяються 4 групи товарiв («зірки», «дійні корови», «важкі діти» або «знаки запитання», «собаки») i відповідні маркетингові стратегії. 

В ній розглядаються лише два чинники, дві змінні: відносна частка ринку і темп зростання ринку. Для побудови матриці використовуємо як темп приросту та рентабельність конкретного СГП. Обсяги збуту вимірюємо в декалітрах ( 1 дал. = 10 л.). Дані записуємо в табл. 2.4.

Таблиця 2.4.

Вихідні дані для побудови модифікованої матриці БКГ

Асортиментна група

Обєм продаж, тис. дал.

Темп росту, %

Відносна доля ринку

1

Води мін. негазовані

1754,2

4

0,9

2

Води мін. газовані

11481,5

14

5,3

3

Води мін інші

1671,1

12

0,75

4

Води не підсолоджені та не ароматизовані (крім мінеральних та газованих)

8726,3

8

3,1

На сонові даних будуємо матрицю БКГ на якій точками відмітимо положення кожної асортиментної групи, яку займає та чи інша група , а колами обсяги збуту цих асортиментних груп (рис. 2.8.).  

Темп росту ринку

Низький                          Високий         

   2     4      6      8      10    12    14     16     18     20

«Важкі діти»

«Зірки»    

«Бродячі собаки»

«Дійні корови»

0,1   0,2    0,4     0,6    0,8     1      2       4       6      8      10

     Мала                                        Висока

Відносна доля ринку

Рис. 2.8. Матриця БКГ

Аналізуючи положення асортиментних груп на матриці БКГ можна зробити висновок, що в цілому асортиментна група ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» є досить збалансований, більшу половину обсягу продаж здійснюють «зірки» - 2 асортиментна група (11481,5 тис. дал.), «дійні корови» (група – 4) разом із «зірками» можуть інвестувати розвиток асортиментної групи (3), яка знаходить у квадраті «важкі діти». В асортиментну групу 3 входять товари, які можуть бути перспективними, оскільки ринок розширяється, але вони потребують значних коштів для підтримки зростання. Стосовно цієї групи продуктів необхідно вирішити: збільшити частку ринку даних товарів або припинити їх фінансування. Їй можна запропонувати стратегію підведення підсумків чи стратегію оновлення за рахунок вільних коштів асортиментних груп, що знаходяться в квадраті «дійні корови» та «зірки» (група  2, 4).

Група 1 знаходиться в «бродячих собаках» - це продукти, які мають низьку долю ринку і не мають можливостей зростання, оскільки знаходяться в непривабливих галузях (зокрема, галузь може бути непривабливою через високий рівень конкуренції). Чисті грошові потоки у таких бізнес-одиниць нульові або негативні. Якщо немає особливих обставин (наприклад, даний продукт є доповнюючим для товару «дійні корови» або «зірки»), то від цих бізнес-одиниць слід позбавлятися. Для цієї групи можна запропонувати стратегію підведення підсумків чи стратегію оновлення за рахунок вільних коштів асортиментних груп, що знаходяться у квадраті «дійні корови» чи «зірки».

Для асортиментної групи 2, що знаходяться в квадраті «зірок» буде доцільна стратегія подальшого зростання за рахунок вільних коштів «дійних корів».  Для асортиментної  групи 3 - стратегія подальшого зростання за рахунок вільних коштів асортиментної група 4. Асортиментна група 4, що займає велику долю на слабо зростаючому ринку, має можливість акумулювати вільні кошти, які можна використати для розвитку іншої асортиментної групи. Стратегія для цієї групи повинна включати кроки по стабілізації і підвищенні обсягів продажу на основі високої якості продукції та зниження цін.

Отже, провівши портфельний аналіз ми можемо стверджувати, що товарний портфель компаніє займає достойне місце на ринку мінеральних вод України. Після аналізу матриці БКГ ми бачимо, що товарний портфель  близький до оптимального, але не  в ньому є товари які здатні забезпечити компанію вільними коштами для можливості інвестування в розвиток менш розвинених асортиментних груп. Та є товари, що перебувають на стадії  зростання, що потребують інвестування і здатні забезпечити майбутню стабільність і стійкість компанії. Також ми з’ясували, що асортиментна група води газовані інші знаходить в групі «важкі діти», отже вона потребує докладнішого аналізу для з’ясування подальших дій підприємства щодо неї.

2.4. Організація охорони праці на підприємстві

Система управління охороною праці на ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод». Згідно з законом України «Про охорону праці» на ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» створена служба охорони праці для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Служба з охорони праці входить до структури ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод», як одна з основних виробничо-технічних служб. Вона складається з інженера з охорони праці та сестри медичної. Інженер з охорони праці повинен мати вищу технічну освіту та стаж роботи в галузі охорони праці не менше 3 років.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці інженера з охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки. Інженер з охорони праці в своїй діяльності керується законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці , що діють в межах підприємства. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки  в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Основні завдання:

1. Згідно з впровадженої системи якості відповідно до ISO 9001 опрацювання ефективної системи управління праці на підприємстві та сприяння удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структурованого підрозділу і кожного працівника. Забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з цих питань.

2. Організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників.

3. Вивчення та сприяння впровадження в виробництво досягнень науки та техніки, прогресивних та безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників.

4. Контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.

5. Інформування та надання розяснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Служба охорони праці входить до структури підприємства як одна з основних виробничо–технічних служб. Служба охорони праці підпорядковуються безпосередньо керівникові підприємства.

За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівникам служби охорони праці прирівнюються до керівників основного виробничого – технічних служб підприємства.

Функції та обовязки:

  1.  Розроблення спільно з іншими підрозділами підприємства колективних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням.
  2.  Підготовка проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю.
  3.  Проведення перевірок дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
  4.  Складання звітності з охорони праці за встановленими формам.
  5.  Проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці.
  6.  Ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяними ними шкоди.
  7.  Інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.
  8.  Розгляд питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, розгляд листів, заяв, скарг працівників, що стосуються питань додержання законодавства про охорону праці.
  9.  Організація підготовки інформаційних стендів, кутів з охорони праці; нарад, семінарів, конкурсів щодо питань охорони праці; пропаганда з питань охорони праці з використанням інформаційних засобів.
  10.  Участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232; складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обмеження щодо наявності профзахворювань; організації з питань навчання охорони праці; робота комісії з перевірки питань з охорони праці.

Єдиний порядок проведення попереднього (при прийнятті на роботу) та періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обовязкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Перевірка знань з охорони праці посадових осіб, які пройшли навчання у галузевих навчальних центрах, проводиться комісією, створеною наказом вищого органу.

За характером і часом проведення інструктажів з охорони праці поділяються на вступний, первинний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади, з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання. Вступний інструктаж проводиться інженером з охорони праці  або іншим фахівцем відповідно до наказу по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку з питань охорони праці. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці  індивідуально з окремими працівниками або з групою працівників, які виконують однотипні роботи. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

  •  на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці;
  •  для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці приведенню в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, при порушенні працівниками вимог нормативно-правових актів, що призвели до аварій, травм, пожеж. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при ліквідації аварії або стихійного лиха. Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників.

Кожен працівник повинен мати санітарну книжку, куди регулярно заносять результати медичних оглядів, у тому числі і відомості про перенесені інфекційні захворювання, проходження працівниками навчання за програмою гігієнічної підготовки. Санітарні книжки зберігаються у начальника цеху або в пункті охорони здоров'я.

Зміна санітарного одягу проводиться щодня або частіше у міру забруднення. Забороняється входити до виробничого цеху без санітарного одягу або в спецодязі для роботи на вулиці. Спецодяг перуть у пральні підприємства або на підприємствах побутового обслуговування населення. Забороняється прання санітарного та спецодягу в домашніх умовах.

З метою охорони здоров'я та попередження виробничого травматизму всім працівникам підприємства слід виконувати основні вимоги техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до чинних нормативних документів. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, якими користується працівник, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці (Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року).

Служба охорони праці входить до структури підприємства як одна з основних виробничо–технічних служб. Служба охорони праці підпорядковуються безпосередньо керівникові підприємства.

За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівникам служби охорони праці прирівнюються до керівників основного виробничого – технічних служб підприємства.

Розрахунок річної економії підприємства від поліпшення умов праці. Розрахуємо річну економію від зменшення рівня захворюваності.

Вихідні дані:

  •  кількість днів непрацездатності через хвороби на 100 працівників до проведення заходів Д1 =1780, після Д2=1440;
  •  річна середньооблікова чисельність робітників Чз=510 чоловік;
  •  вартість виробленої товарної продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу Зв=273 грн.;
  •  вартість річної товарної продукції підприємства Рn= 21 млн. грн.;
  •  середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу Чср=492 чол.;
  •  середньорічна заробітна плата одного працівника разом з відрахуваннями на соцстрахування Зр= 48000 грн.;
  •  середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності       Пδ= 115 грн.;
  •  умовно – постійні витрати у собівартості річної товарної продукції n=50% (У=n*Рn, млн. грн.)

Розв’язання:

Розрахунок економії від зменшення рівня захворюваності здійснюється в такій послідовності:

  1.  Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності за певний час:

де Д1, Д2 – кількість днів непрацездатності через хвороби на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходів.

2. Зростання продуктивності праці:

де Зв – вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Рn – вартість річної товарної продукції підприємства.

3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності:

де Чср – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Зр – заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соцстрахування.

4. Річна економія на собівартості продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат:

де У – умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності:

де П – середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності

6. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності:

Розрахуємо економію підприємства за рахунок скорочення чисельності працівників які працюють у шкідливих умовах при відміні додаткової відпустки та скороченого робочого дня.

Вихідні дані:

  •  кількість робочих днів на одного працівника протягом року Фδ – 250 днів;
  •  середньоденна оплата роботи працівників при 8-ми годинному робочому дні Зδ – 122 грн.;
  •  скорочення чисельності працівників, зайнятих у шкідливих умовах, які мають право на додаткову відпустку та скорочений робочий день              Ч – 14 чол.;
  •  додаткова відпустка за роботу в шкідливих умовах Дв – 11 днів;
  •  кількість годин на які скорочено робочий день через несприятливі умови праці d – 2 год.

Розв’язання:

1. Економія фонду заробітної плати в зв’язку з відміною  скороченого робочого дня (Есд) розраховується за формулою:

де Зг – середня оплата однієї години роботи працівника;

Фδ – кількість робочих днів (змін) на одного працівника за рік;

ЧІсд, ЧІІсд – чисельність працівників, які мають право на скорочений робочий день, відповідно до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці;

d1, d2 – кількість годин на які скорочено робочий день через несприятливі умови праці, відповідно до і після запровадження умов праці.

2. Економія фонду заробітної плати у зв’язку зі скороченням чи повною відміною додаткової відпустки (Едв):

де Зδ – середня оплата роботи одного працівника;

ЧІсд, ЧІІсд – чисельність працівників, які мають право на додаткову відпустку. До і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці;

ДІв, ДІІв – середня тривалість додаткової відпустки одного працівника, що має на це право, відповідно до і після запровадження заходів.

Провівши дослідження можемо стверджувати, що організація охорони праці на підприємстві відповідає всім законодавчим нормам та попереджує виробничий травматизм під час виробництва продукції.

Отже, ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод»  розпочав роботу 1927 року. 30 грудня 1974 року в експлуатацію було введено новий завод, оскільки старий вичерпав свій ресурс з випуску продукції. Зараз завод входить до «IDS Group», самого великого виробника мінеральних вод в Україні. На 2013 рік підприємство виробляє 6 видів продукції. Аналіз техніок-економічних показників показав, що підприємству потрібно звернути увагу на знос основних засобів, оскільки він перевищує норму в декілька разів. Ми спостерігаємо зменшення чистого доходу.  Також ми бачимо, що оборотність кредиторських коштів зросла, що свідчить про збільшення покупок в кредит.

Для проведення аналізу товарного порфеля ми розділили всю продукцію на 4 асортиментні групи, а саме вода мінеральна негазована, вода мінеральна газована, вода інша газована, вода не ароматизована та не підсолоджена (крім мінеральної та газованої). За цими асортиментними групами ми провели аналіз на сонові матриці БКГ та АВС-аналіз. На основі цих матрицю ми бачимо, що вода питна газована займає позицію «зірки» в приносить найбільший прибуток, вода не ароматизована та не підсолоджена (крім мінеральної та газованої) знаходиться в групі «дійні корови», вода питна інша в групі «вадкі діти» а вода мінеральна негазована на перетині груп «дійні корови» та «бродячі собаки», що свідчить про поступовий перехід цієї асортиментної в «бродячих собак» в скорому майбутньому. Проведено аналіз охорони праці на підприємстві, він відповідає всім нормам та стандартам України.

РОЗДІЛ 3.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОПТИМАЛЬНОСТІ ТОВАРНОГО ПОРТФЕЛЯ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Пропозиції щодо забезпечення оптимального рівня товарного портфеля підприємства

Перспективний товарний асортимент - це є діючий товарний асортимент підприємства, але скорегований та дороблений на величину вимог, які поставив ринок перед виробником.

В другому розділі ми провели аналіз товарного портфеля і зясували, що ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» займає друге місце серед конкурентів і має досить збалансований портфель. Всі товари підприємства ми розділили на 4 асортиментні групи, а саме:

  1.  води натуральні мінеральні негазовані;
  2.  води натуральні мінеральні газовані;
  3.  води газовані інші;
  4.  води не підсолоджені й не ароматизовані інші (крім мінеральних та газованих).

Було проведено дослідження частки кожної асортиментної групи в товарному портфелі. Середня частка кожної асортиментної групи в  товарному портфелі  за 2011-2013 роки представлена на рис. 2.6. Отже, частка води мінеральної негазованої становить 7,7 %, вода мінеральна газована займає 61,5 % всього портфеля, вода газована інша – 9,7 % і вода не підсолоджена та не ароматизована (крім мінеральної та газованої) займає 21,1 % від всього товарного портфеля. Як можемо бачити на рис. 2,6 найбільшу частку займає вода мінеральна газована.  

Після аналізу матриці БКГ ми з’ясували, що води не підсолоджені та не ароматизовані (крім мінеральних та газованих) знаходяться в групі «дійні корови», води мінеральні газовані в «зірках», води газовані інші в групі «важкі діти», а води мінеральні негазовані в квадраті «бродячі собаки».  Оскільки води мінеральні негазовані та води не ароматизовані та не підсолоджені (крім мінеральних та газованих) знаходяться в групі «дійні корови», то підприємству потрібно шукати нові товари, або модифікувати вже існуючі. Тому що група води мінеральні негазовані переходять з «дійних корів» в «собак», а отже вимагають великих котів на підтримання позицій та у найближчий час стануть не прибутковими.  

В ідеалі збалансований товарний портфель підприємства повинен включати 2-3 товару – «корови», 1-2 – «зірки», кілька «проблем» в якості доробку на майбутнє і, можливо, невелике число товарів – «собак». Надлишок старіючих товарів («собак») вказує на небезпеку спаду, навіть якщо поточні результати діяльності підприємства відносно гарні. Надлишок нових товарів може привести до фінансових ускладнень.

В групі «важкі діти» знаходиться один товарний асортимент, а саме вода питна сильно газована «Сорочинська». Товари даної групи вимагають прийняття рішення про збільшення фінансування, щоб повернутись до «зірок» або про зняття його з виробництва й виключення з номенклатури. Тому потрібно провести додатковий аналіз показників збуту, частки ринку, рівня витрат і рентабельності для даної групи продукції.  

Показники збуту включають дані про обсяг відвантаження та реалізації продукції, залишки готової продукції на складах. Збут - невід'ємний елемент процесу маркетингу, так як є завершальною, найбільш відповідальною стадією забезпечення споживача необхідним для нього товаром. Він спрямований на формування та підтримку ефективної системи переміщення продукту від виробника до кінцевого споживача з мінімальними витратами. Система збуту функціонує під впливом значної кількості факторів зовнішнього середовища, які мають негативний вплив на економічні показники цієї системи. Тому є об'єктивна необхідність організації безперервного контролю за функціонуванням усіх елементів системи збуту з метою виявлення та профілактики можливих відхилень в економічній поведінці збутових організацій та досягнення ними поставлених цілей.

В умовах ринкової системи господарювання під збутом розуміється комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, отримання і обробка замовлень, комплектація і підготовка продукції до відправки споживачам, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця призначення) і організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію).

Вони тісно пов'язані з показниками виробництва та показниками прибутку і рентабельності. Проведемо аналіз показників збуту за 2011-2013 роки у табличній формі.

Таблиця 3.1.

Динаміка об’єму реалізації

Роки

Обсяги виробництва, тис. грн.

Обсяги збуту, тис. грн.

2011

27044,6

24951

2012

26617,3

25483

2013

19967,2

20054,8

Для кращого сприймання поданої інформації наведемо графічне відображення отриманих результатів на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Динаміка зміни обсягів реалізації та обсягів збуту

за 2011-2013 роки

Проаналізувавши обсяги збуту води питної «Сорочинської» за 2011 – 2013 роки, ми бачимо суттєве зниження виробництва мінеральної води в 2013 році.  Що свідчить про зниження  доходу підприємства.

Частка продукції у товарному портфелі зазнає зменшення рис. 3.2.

Рис. 3.2. Динаміка зміни частки «Сорочинської» в товарному портфелі

Проаналізувавши рис. 3.2 ми бачимо, що частка ринку в товарному портфелі має тенденцію зменшення, так в 2011 році вона була  10,7 %, в 2012 році 10,5 %, а в 2013 році 8%, що свідчить про зменшення частки за три роки на 2,7 %. Але все ж вода питна «Сорочинська» замає достатньо велику частку серед асортименту. Отже, на основі даних, ми можемо зробити висновок, що підприємству потрібно обрати стратегію  оновлення за рахунок вільних коштів асортиментних груп, що знаходяться в квадраті «дійні корови» та «зірки».  На основі АВС - аналізу та аналізу обсягів збуту ми можемо запропонувати інвестувати вільні кошти в розвиток даної води.  Далі розглянемо траєкторії розвитку товарних груп  і виберемо ту, що підійде саме нам.

Суть портфельного аналізу залежить від визначенні того, в яких підрозділів вилучити ресурси (вилучають у "дійної корови") і до кого їх передати (віддають "зірці" чи "проблемі"). Слід сказати, що ці стратегії обгрунтовані лише тією мері, наскільки реалізуються гіпотези, де вони базуються.

У динамічному корпоративному портфелі виділяють чотири траєкторії (сценарії) розвитку, розглянемо їх на рис. 3.3.

Темпи росту ринку

            -

  +       

    Невдача

 +

                            +

                           

      НДДКР

Послідовник

  -

           -                                                               

Новатор

                +         -

Потреба  в оборотних коштах

Рис. 3.3. Траєкторії розвитку товарних груп

  1.  «Траєкторія товару». Інвестуючи в науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) кошти, одержувані від «дійних корів», підприємство виходить на ринок з принципово новим товаром, який займає місце зірки.
  2.  «Траєкторія послідовника». Кошти від «дійних корів» інвестуються в товар – «проблему», на ринку якого домінує лідер. Підприємство дотримується агресивної стратегії нарощування частки ринку, і товар – «проблема» перетворюється на «зірку».
  3.  «Траєкторія невдачі». Внаслідок недостатнього інвестування товар-«зірка», втрачає лідируючі позиції на ринку і стає товаром – «проблемою».
  4.  «Траєкторія посередності». Товару – «проблеми» не вдається збільшити свою частку ринку, і він вступає в наступну стадію (товар – «собака»).

Слід відмітити, що «траєкторія товару» та  «траєкторія послідовника» є самими оптимальними для даної ситуації, але «траєкторія товару» передбачає створення принципово нового товару, що є дуже затратним, тому ми пропонуємо для даного товару «траєкторію послідовника». Дана структура передбачає залучення вільних коштів в воду питну «Сорочинська» від «дійних корів», щоб створити продукцію,  яка буде наслідувати продукцію лідера.

Основа стратегії "наступного за лідером" - адаптивне поведінку, узгоджене з діями конкурентів і прагнення домінувати по витратах. Подібна стратегія передбачає «мирне співіснування» і усвідомлений розділ ринку і вибирається тоді, коли можливості диференціації малі, а цінова боротьба веде в підсумку до втрат для всіх конкурентів.

Багато компаній вважають за краще слідувати в кільватері лідерів ринку, проте останні вельми ревниво ставляться до їх спроб переманити клієнтів. Якщо послідовник пропонує низькі ціни, послуги високої якості або поліпшений продукт, лідер має можливість миттєво зробити адекватні кроки. Практично лідер перевершує послідовників у всіх видах конкурентної боротьби. Оскільки сутичка, що найбільш ймовірно, призведе до ослаблення обох компаній до радості конкурентів, послідовник повинен сім раз відміряти, перш ніж кинутися в атаку. У разі якщо послідовник не в силах завдати попереджуючого удару у вигляді нового продукту або різкого розширення системи розподілу, йому слід триматися за лідером, не намагаючись атакувати його.

Лідером ринку за даним видом води є «Моршинська» [37]. «Мо́ршинська» — це столова мінеральна вода із низьким рівнем мінералізації 0,1-0,3 г/л. Проаналізуємо її товарний асортимент. Так «Моршинська» випускає такі товарні групи, що конкурують з водою питною «Сорочинська»:

  •  «Моршинська» преміам (вода в стекля них пляшках  по 0,33 л., 0,5 л., слабо газована та негазована);
  •   «Моршинська» спортик (0,33 л., вода для дітей з зручним ковпачком та зручною формою упаковки);
  •  «Моршинська» газована (0,33 л., 0,5 л., 0,75 л. та 1,5 л.)

Щоб досягти кращих результатів та мати перспективу на майбутнє ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» потрібно провести оновлення продукції. Воно здійснюють з використанням процесів диференціації та диверсифікації. Диференціація — це доповнення існуючих ліній (номенклатурних груп) продукції новими її видами. Наприклад, організація випуску нових моделей телевізорів як доповнення до наявного асортименту .

Горизонтальна диверсифікація — це додавання до виробничої програми нових, споріднених видів продуктів одного техніко-економічного рівня [13. с. 548].

Вертикальна диверсифікація — це доповнення виробничо-технічної програми продукцією вищого чи нижчого технічного рівня.

Латеральна диверсифікація має місце тоді, коли між існуючими і новими продуктами не існує жодного зв'язку. Наприклад, підприємство, яке виробляє телевізори, поширює свою діяльність на сферу обслуговування (будівництво готелів, ресторанів і т. п.) чи якусь іншу галузь виробництва.

Проаналізувавши вище наведену інформацію ми пропонуємо ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» провести горизонтальну диференціацію, а саме збільшити асортимент «Сорочинської» води.

Під час управління продукцією завжди постає низка проблем, які необхідно враховувати і розв'язувати для досягнення бажаного наслідку маркетингової діяльності підприємства — отримання максимального прибутку. З-поміж них можна назвати, наприклад, такі:

Швидке старіння продукції. Будь-який продукт через кілька років уже не відповідатиме сучасному науково-технічному рівню чи побажанням споживачів. Таке старіння може бути суто технічним (результат науково-технічного прогресу, товарної політики фірм, які пропонують ринку досконаліші види продуктів), фізичним (результат тривалого використання чи експлуатації продукту) чи стильовим (результат трансформації смаків споживачів). Виходячи з цього, планування нової продукції чи елімінування старої визнають засадничими елементами ринкової діяльності будь-якої фірми.

Водночас треба враховувати, що нова продукція може завдати смертельного удару торгівлі старою (це явище має назву «товарного канібалізму»). У зв'язку з цим треба уникати надто великої схожості між існуючою і новою продукцією, ефективно розмішу ти новинки на ринку (поруч з товарами фірм-конкурентів і подалі від товарів власної фірми, з якими могла б небажано конкурувати.

Залежно від міри новизни для продуцентів і для ринку розрізняють:

  •  світові новинки — нові товари, поява яких веде до формування нових ринків (такими, наприклад, була розчинна кава, кулькові ручки, електронні годинники);
    •  нові товарні лінії: нові товари, які уможливлюють вихід підприємства на нові ринки;
      •  розширення існуючих товарних ліній: нові товари як допов­нення до існуючих у підприємства (нова розфасовка, цукерки, морозиво чи шоколад з наповнювачами та ін.);
        •  удосконалення та модифікація існуючих товарів;
        •  репозиціювання: розміщення існуючих товарів на нових ринках;
        •  «зниження» цін: пропонування нових товарів за цінами вже відомих.

Відповідно до міри впізнання товарів споживачами розрізняють такі три рівні їхньої новизни:

  1.  продукція, що не потребує нового пізнання (вивчення), оскільки є тільки модифікацією давно відомої продукції;
    1.  продукція, що змінює існуючу практику використання, але не потребує нового вивчення;
      1.  абсолютно нові товари, які не мають аналогів серед існуючих і потребують вивчення.

Розрізняють три способи планування продукції:

  •  узагальнено — визначення основної ідеї, цілей використання;
  •  конкретно — визначення конкретних характеристик та властивостей продукції;
  •  розширено — визначення не тільки конкретних характеристик продукції, а й гарантій, умов використання чи повернення тощо.

Відповідно до цього розглядають три рівні створення нового товару:

  •  товар за задумом — констатація вигоди від товару для конкретних споживачів;
  •  товар у реальному виконанні — комплекс необхідних атрибутів функціонального характеру;
  •  товар з підкріпленням — комплекс атрибутів, що включає умо­ви монтажу, поставки, торговельного кредитування, сервісу тощо.

Високий рівень ризику за товарних нововведень. У зв'язку з цим сферу планування нової продукції розглядають як особливо важливу, що підлягає пильному нагляду і плануванню. Водночас треба пам'ятати, що фірми, які намагаються забезпечити зростання, користуючись лише своїми традиційними продуктами, часто потрапляють в умови жорстокої конкуренції. Тому, незважаючи на ризик спроб запровадження на ринок товарів-новинок, що мають технічні, естетичні і якісні переваги, завжди бажано намастись хоча б тимчасово опинитись поза конкуренцією.

Як бачимо, асортимент «Моршинської», що є конкурентом для «Сорочинської» значно ширший. Отже, що б підняти прибуток та здійснити перехід води питної «Сорочинська» від групи «важкі діти» до «зірок» ми пропонуємо поглибити асортимент «Сорочинської» та представити її  в пляшках 0,33 л та 0,75 л. Дослідження вчених виявили, що 0, 75 л є самою оптимальною і зручною пляшкою для покупця. Також оскільки вода питна «Сорочинська» не є мінеральною та не містить великої кількості мінералів,які можуть бути шкідливими для дітей, ми пропонуємо створити дитячу лінію на основі питної води «Сорочинська», як слабо та негазовану в пляшках по 0,33 л. та з відповідним ковпачком для дітей.  Доцільно представити воду в скляній пляшці, звісно вода в стеклі коштує дорожче, але вода в стеклі має більш презентабельний вид, отже її почнуть закуповувати ресторани та установи для проведення важливих зустрічей.  Ці нововведення дозволять не тільки залишити споживачів, а й залучити нових та більш перспективних. Якщо втілити зазначені вище нововведення в життя, то вода питна «Сорочинська» перейде з групи «важкі діти»  в «зірки» та забезпечить перспективу на  майбутнє для підприємства.

3.2. Елімінування товарної позиції з ціллю оптимізації товарного портфеля підприємства

Оскільки асортиментна група води натуральні мінеральні негазовані знаходиться в квадраті «бродячі собаки» - це означає про падіння обсягів збуту, значні витрати часу та коштів. «Бродячі собаки» - це ті товари, що знаходяться на стадії  спаду. Це свідчить про те, що товари цієї групи є збитковими та потребують додаткових інвестицій для збереження зайнятих позицій. Для цього товару характерний низький темп росту та і невелика частка ринку. Як зазначалось на рис. 2.7, який відображає динаміку зміни частки товарного портфелю по кожній асортиментній групі за                    2011–2013 роки - частка товарного портфелю в 2013  руці зменшилась на 0,5 %, що свідчить про спад виробництва та споживання товару. Оскільки група «бродячі собаки» є досить затратною та немає перспективи, то ми пропонуємо провести елімінування даної асортиментної групи.

Елімінування — це процес зняття застарілого (такого, який перестав користуватись достатньо активним попитом) товару з виробництва і ринку. Основне завдання цієї частини маркетингової товарної політики — оптимізувати процеси усунення з ринку застарілих товарів, тобто своєчасно відмовитись від їх виробництва, узгодити витрати підприємства на виробництво і збут товарів, попит на які постійно спадає, зі зменшенням доходів від їхнього продажу, котрі поки ще наявні і на котрі можна розраховувати принаймні в найближчому майбутньому [41].

Елімінування є процесом менш дослідженим і менш використовуваним у маркетинговій практиці, ніж планування продукції. Це пояснюється кількома причинами. Так, у плануванні продукції ініціативу виявляє фірма, елімінування ж часто нав'язується ринком і є результатом його розвитку. Крім цього, «розпрощатись» з продукцією, яка стала звичною, фірмі набагато складніше, у тому числі і психологічно, ніж вивести на ринок нову.

Проте зняття продукції з виробництва і реалізації часто стає необхідністю. Так, якщо фірма виходить на ринок з новою проекцією, вона повинна усунути застарілу, щоб не підірвати свою виробничу програму. Крім того, на багатопродуктових фірмах більша частина доходів надходить здебільшого від реалізації невеликої частини асортименту. Решта асортименту забезпечує порівняно невеликий внесок у загальний результат фірми. Треба брати до уваги також і те, що певні продукти завершують свій життєвий цикл або внаслідок зміни чинного законодавства підпадають під заборону, що також потребує їх усунення.

Незважаючи на всі очевидні переваги стратегії елімінації, при недостатньо якісному менеджменті, вилучення товару з асортиментного ряду може негативно позначитися на споживачах, які є його прихильниками і продовжують використовувати товар. Втрата певної кількості лояльних покупців і їх перехід до конкурентів - найбільш ймовірний результат, який може отримати ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» при недостатній увазі до елімінаційного процесу. Це питання є важливим для  підприємствах, оскільки воно досить часто модернізують свій товарний портфель. Так як споживчі переваги постійно змінюються, вони підприємство змушене одночасно вводити в асортиментний ряд нові товари та виключати з нього застарілі з точки зору ринку товари. Не втратити покупців, лояльних до застаріваючим продуктам при їх елімінації, полягає в умінні підприємства правильно реалізовувати стратегію елімінації. Тому досить важливо відноситься до елімінації як до процесу, яким необхідно управляти. В основі цього управління лежить мінімізація виробничих, ринкових, фінансових втрат компанії, та вживання заходів які б сприяли збереженню споживачів.

Критерії елімінування продукції:

  1.  економічна значущість продукту для підприємства: рентабельність, частка в обороті, надходження від реалізації;
  2.  позиція продукту на ринку (матриця БКГ);
  3.  міра використання продуктом виробничих та складських потужностей;
  4.  перспективи продукту.

Методи елімінування продукції (зняття з ринку) рекомендовані для ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод»:

  1.  збору врожаю – поступове зниження витрат на виробництво і збут, отже, зменшення обсягів продажу застарілого продукту і можливе збереження;
    1.  видоювання – різке зменшення витрат на маркетинг, аби знизити загальні витрати і зберегти прибуток на заключних стадіях ЖЦТ;
    2.  концентрації зусиль – усі зусилля маркетингу націлюються на найсильніший і найпривабливіший сегмент ринку, одночасно решта сегментів виводиться із фази збуту;
    3.  посилення лінії продукту – виключення деяких асортиментних позицій з продуктової лінії, завдяки чому ресурси концентруються на тих позиціях, які найбільш вигідні для фірми;
    4.  виключення лінії продукту – вихід фірми з деяких галузей функціонування, щоб сконцентруватись на особливо пріоритетних, перспективних і ефективних напрямах.

Якщо порівняти час початку елімінування з часом проходження товаром стадій життєвого циклу, то йому відповідатиме стадія спаду (деградація). Дослідження "чинників ризику", які свідчать про необхідність ретельного дослідження неходового товару та визначення подальшої стратегії (елімінування або посилення позицій) показало, що асортиментна група вода натуральна мінеральна негазована  має  такі характеристики:

  •  скорочення обсягів попиту та збуту;
  •  зниження норми прибутку, зменшення частки ринку;
  •  зростання витрат обігу;
  •  поява досконалішого товару-аналога;
  •  активізація діяльності конкурентів.

Для своєчасної процедури елімінування підприємству необхідне орієнтування на платоспроможний попит. Рішення щодо елімінації приймаємо на основі  таких критеріїв:  

  •  економічна вагомість продукту для підприємства;
  •  позиція товару на ринку;
  •  рівень використання виробничих і складських потужностей для виробництва продукту;
  •  майбутні перспективи продукту.

Жоден із перерахованих чинників сам по собі не може бути підставою для зняття продукції з виробництва або вилучення її з реалізації. Проте їхня сукупність і тим більше перманентність свідчать про необхідність прийняття певного маркетингового рішення, однією з альтернатив якого може бути вихід із ринку. Процес виведення товару з ринку завжди складний і досить болісний для фірми, тому зняттю з реалізації та припиненню виробництва ми запропонували тільки найбільш неходові модифікації товару.

У цілому зазначимо, що для пом'якшення негативних наслідків виходу товару з ринку дуже важливим є застосування такого елемента товарної політики, як своєчасне внесення до товару змін, що підвищують корисність в очах клієнтів, і виведення на ринок нових товарів замість тих, які вичерпали свій життєвий цикл.

Доведено, що виробничі витрати дуже чутливі до асортименту. Наприклад, скорочення наполовину асортименту підвищує продуктивність на 30 %, скорочує витрати на 17 % і істотно знижує точку беззбитковості. Повторне скорочення асортименту підвищує продуктивність на 75 %, скорочує витрати на 30 % і знижує точку беззбитковості більш ніж на 50 %.

Розглядаючи продуктовий портфель компанії, оцінити який саме продукт доцільно виключити з товарного асортименту, можна різними способами використовуючи показники: ринкові, збутові, фінансові, виробничі і т. д. Найчастіше в цю групу потрапляють товари, що знаходяться на етапі спаду життєвого циклу товару - «собаки» («птахи додо ») в матриці Boston Consulting Group. Ця група поповнюється так само і «знаками питання» - товарні одиниці, що функціонують на ринку з високими темпами зростання і з малою ринковою часткою щодо конкурентів. Справжні позиції вимагають значну частину фінансових та управлінських ресурсів. Компанії нерідко не в змозі інвестувати в дані проекти, крім того ринкова ситуація може скластися таким чином, що вкладення в товарні позиції цієї групи стають найчастіше не доцільні.

Існує дві форми елімінаційного процесу: повна елімінація і часткова елімінація. Повна елімінація здійснюється в тому випадку, коли продукт видаляється з асортиментного ряду для всіх споживачів, як для нових, так і для існуючих. Суть часткової елімінації полягає у вилученні товару з асортиментного ряду виключно для нових клієнтів, які звертаються в компанію вперше. Існуючі ж клієнти мають можливість продовжувати здійснювати покупки елімінуючого товару. Продукт залишається на стадії часткової елімінації доти, поки природний процес старіння продукту не змусить всіх споживачів самостійно переключитися на вдосконалений продукт. Обидві форми процесу елімінації вимагають різних операційних зобов'язань від менеджменту компанії і по-різному впливають на лояльність споживачів. Розглянемо форми повної і часткової елімінацію більш докладно. Повна елімінація може бути реалізована наступним чином [41]:

Таблиця 3.2

Форми повної  елімінації

Вид № 1

Вид № 2

Продукт видаляється з асортиментного ряду як для нових, так і для існуючих клієнтів, що змушує існуючих споживачів переключатися до аналогічних продуктів компанії або до продуктів конкуруючих фірм.

Продукт продається іншій організації разом з існуючими споживачами.

При реалізації першого виду повної елімінації (табл. 3.2) підприємству необхідно мати в наявності альтернативний товар,тому ми в попередньому пункті запропонували розширити асортимент групи, на який компанія може переорієнтувати своїх клієнтів. Якщо не буде такого або з якихось причин підприємство не встигає виробити покращений аналог виключеного товару вчасно, є небезпека того, що клієнти почнуть переходити на продукт конкуруючої фірми. Другий вид повної елімінації веде до однозначної втрати частини споживачів, які фактично будуть належати і приносити гроші підприємству - покупцю бізнес одиниці. Таким чином, втрата частини клієнтської бази неминуча при реалізації стратегії повної елімінації. Для того, що б виключити негативні сторони процесу, існує альтернативна форма елімінації товарів - часткова елімінація. Часткова елімінація реалізується звичайно в два способи (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Форми часткової елімінації

Вид № 1

Вид № 2

Продукт виключається з асортиментного ряду для нових споживачів, які вперше звернулися в компанію. Водночас існуючі клієнти мають можливість надалі здійснювати покупку цього товару:

  •  продукт представляється як неіснуючий в товарний асортимент для нових клієнтів, але підприємство робить його доступним для існуючих споживачів;
  •  продукт представляється як неіснуючий в товарному асортименті для певного споживчого сегмента, але підприємство робить його доступним для альтернативних нових сегментів і існуючих споживачі.

Продукт свідомо робиться підприємством менш привабливим для існуючих клієнтів з метою їх переорієнтації на альтернативний, вдосконалений продукт:

  •  продукт представляється як неіснуючий в товарний асортимент для нових клієнтів, існуючі споживачі так само не можуть продовжувати купувати додаткові одиниці даного продукту, однак мають право на отримання обслуговування (технічне обслуговування, сервісний супровід) вже експлуатованих товарів;
  •   об'єднуються кілька схожих за характеристиками продуктів/послуг в єдиний продукт з вже існуючим назвою;
  •   у продукту виключаються певні властивості, але сутність його не змінюється;
  •  об'єднуються кілька схожих за характеристиками продуктів/послуг в єдиний продукт з новою назвою.

Часткова елімінація може бути реалізована за двома напрямками. Суть першого напрямку в тому, що товар видаляється з асортиментного ряду для нових споживачів, які вперше звернулися в компанію. Існуючі клієнти мають можливість надалі здійснювати покупку даного товару. Використання трьох відповідних стратегій (табл. 3.3) обумовлено бажанням компанії не тільки зберегти своїх клієнтів після процесу елімінації, а й збільшити їх лояльність. Другий вид часткової елімінації орієнтований на те, щоб використовуючи різні прийоми, спонукати споживачів елімінінуючого продукту добровільно перейти до поліпшеного аналогу товару. Варіації в рамках другого підходу більш жорсткі по відношенню до існуючих клієнтів, проте припускають послідовність дій відносно елімінації товару без порушення відносин з клієнтом.

На відміну від повної елімінації часткову елімінацію і її види реалізують ті компанії, які ставлять лояльність клієнтів на пріоритетні місця. Тому саме часткову елімінацію ми пропонуємо обрати нашому підприємству. У чистому вигляді повна елімінація буде небезпечна для підприємства з точки зору втрати споживачів, але і при часткова елімінація може супроводжуватися низкою проблем.

Підводячи підсумок вищевикладеного, важливо відзначити те, що основна мета при проведенні елімінації товару полягає в максимізації ефективності даного процесу для підприємства. З точки зору ринкової ефективності часткова форма елімінації безумовно більш кращий варіант. З токи зору виробничих і управлінських ресурсів ефективніше реалізовувати повну форму елімінації.

Проаналізувавши наведену вище інформацію можна стверджувати, що підприємству потрібно провести часткову елімінацію і поступове виведення товару з ринку. Оскільки в попередньому пункті розділу було описано, та запропоновано ввести зміни до товарної одиниці вода питна «Сорочинська», на даному етапі ми можемо запропонувати підприємству  дії, які зроблять процес виходу води натуральної мінеральної негазованої з ринку не таким болючим. Щоб не втратити споживачів та перевести їх на споживання інших товарів фірми ми пропонуємо провести ряд акцій, наприклад, до пляшки       1,5 л води «Миргородська Лагідна» додавати в подарунок 0,33 л чи 0,5 л води питної «Сорочинська». Цей захід дозволить поступово вилучити «Миргородську Лагідну» з ринку з не великими втратами споживачів, оскільки вони звикнуть до нового  товару, а саме «Сорочинської» слабо чи негазованої  в більш зручних упаковках та з новими характеристиками товару та забезпечить новим товарам свій сегмент на ринку.

Що ж стосується частки капіталу,який вкладено в групу натуральна мінеральна негазована, то обіговий капітал, вкладений в у готові вироби, найде на рахунок підприємства у вигляді остаточного розрахунку після реалізації останньої партії. Що ж стосується устаткування, то можна пристосувати наявні потужності для виробництва товару запропонованого вище, а саме для води питної «Сорочинської» в 0,33 л., 0,5 л. чи 0,75 л. Це дозволить скоротити витрати на нові виробничі потужності для удосконаленого товару запропонованого вище.

Отже, можна зробити такий висновок, що підприємству потрібно розширити асортиментну групу води питної іншої, а саме води «Сорочинська». Збільшення асортименту води дозволить збільшити кількість споживачів і як результати збільшення доходу від цієї асортиментної групи, що дозволить їй перейти з квадрата «важкі діти» в «зірки».

Асортиментній групі води натуральні мінеральні негазовані ми запропонували часткову елімінації. Для менш болючого виходу товару з ринку можна провести акції по залученню вже існуючих клієнтів до покупки інших видів води.

ВИСНОВОК

У процесі забезпечення ефективного використання ресурсів при досягненні стратегічних цілей підприємства, вибір методів обґрунтування структури товарів і послуг потребує використання сучасного аналітичного інструментарію і відповідної інформаційної бази. Як об’єкт управлінського впливу, товарний портфель підприємства фокусує увагу не тільки на визначенні асортиментного переліку продукції, але й дає змогу максимізувати загальну вартість, балансуючи між ризикованістю і результативністю.

Товарний портфель варто ідентифікувати як, сукупність всіх товарів (товарних груп, видів і різновидів товару), для випуску яких є можливості в рамках організаційно-економічних і технологічних умов даного виробництва. Формуванню товарного портфелю передує розроблення асортиментної концепції.

Формування товарного портфеля впливає на всі сфери діяльності підприємства – операційну, інвестиційну та фінансову, і потребує врахування багатьох факторів та обмежень зовнішнього і внутрішнього середовища. Процес оптимізації товарного портфеля на етапі формування має бути похідним від поставлених цільових орієнтирів компанії. Тому управлінські рішення керівництва мають уточнити критерії оптимізації товарного портфеля і вибрати найраціональніші методи оновлення портфелю відповідно до стадії життєвого циклу як продукції, так і компанії і галузі.

Суть формування товарного портфеля полягає в плануванні всіх видів діяльності, спрямованих на відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації на ринки, а також приведення властивостей цих продуктів у відповідність до вимог споживачів. Отже, це безперервний процес, який здійснюється протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження ідеї і до вилучення продукції з товарної програми.

Існує досить велика кількість методів формування товарного портфеля, які можуть бути згруповані по-різному узагальнимо класифікації розглянуті в роботах Кубишиної Н., Крохи Г., Веселова А. І., Зозульова О. В., Зозульова О. В. та Глеєвої М. Г, а саме:

1. Методи виявлення споживчих переваг, що орієнтуються на визначенні пріоритетів і поведінки споживачів.

2. Методи економічного аналізу, що ґрунтуються на оцінці товарного портфеля з точки зору підприємства і впливу на його діяльність:

2.1. Класифікаційні методи визначають належність товару до асортиментної групи, визначеної за певними критеріями.

2.2. Економіко-математичні методи, що спрощують досліджуваний об’єкт для того, щоб стало можливо застосувати математичні моделі.

2.3. Інші методи економічного аналізу.

3. Методи портфельного аналізу, що розглядають складові товарного портфеля у їх сукупності і взаємозв’язку, а не окремо один від одного:

3.1. Метод аналізу за допомогою життєвого циклу товарів;

3.2. Матричні методи.

Однією з перших двофакторних моделей портфельного аналізу стала стратегічна модель М. Портера. Відповідно до неї, залежність між часткою ринку та доходом від інвестицій має форму U-подібної кривої. Фірма з невеликою часткою ринку може досягти успіху на ньому, якщо матиме чітко визначену стратегію, концентруючи свої зусилля на одній «ніші», навіть якщо її загальна частка на ринку незначна. Таке бачення відрізняє модель Портера від класичної моделі.

Найпоширенішим на сьогоднішній день матричним методом аналізу продуктового портфелю є метод Бостонської консалтингової групи (BCG).   Даний метод простий у використанні, заснований на доступній інформації та не потребує значних витрат, а одержувані результати досить зрозумілі для інтерпретації та прийняття рішень. Головним недоліком матриці BCG прийнято вважати нехтування багатьма важливими показниками, включаючи і прибутки підприємства.

Пошук оптимального товарного портфеля має враховувати принаймні два критерії: збереження постійної цільової аудиторії та максимізацію прибутку фірми. Процес оптимізації товарного портфеля складається з 6 етапів:

  1.  визначення функції цілі;
    1.  обмеження функції цілі;
    2.  прогноз обсягів збуту товарів;
    3.  прогноз ринкового попиту на товари;
    4.  прогноз ринкової частки підприємства по товарах;
    5.  прогноз структури товарного портфеля.

Товарний портфель, який найбільшою мірою відповідає ринку можна сформувати лише на результатах всебічного та ґрунтовного маркетингового аналізу, тому створення ефективного товарного портфелю вимагає високої якості управлінських рішень.

ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод»  розпочав роботу 1927 року. 30 грудня 1974 року в експлуатацію було введено новий завод, оскільки старий вичерпав свій ресурс з випуску продукції. МЗМВ лауреат та переможець багатьох національних та міжнародних конкурсів.

Проаналізувавши техніко-економічні показники ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» за 2011 - 2013 рр. ми бачимо зниження фінансової залежності підприємства від інвесторів. Протягом трьох років відбувається збільшення оборотних активів за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Надлишок запасів на кінець 2012 року свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства і зниження ефективності технологічного процесу. Водночас брак запасів у 2013 році гальмує хід операційного процесу, уповільнюючи швидкість обороту засобів підприємства. Коефіцієнт зносу основних засобів перевищує допустиму норму, що свідчить про застаріле обладнання, та про малий термін експлуатації. Аналіз таблиці показав зниження інтенсивності виробництва та зниження попиту на готову продукцію.

Аналіз товарного портфеля по матриці БКГ та АБС - аналізу показав, що підприємству потрібно розширювати свою асортиментну політику. Підприємству потрібно вводити нові продукти та модернізувати старі, оскільки воно немає товарних асортиментів в перспективі на майбутнє. Але якщо розширити асортиментну групу води газовані інші, а саме воду питну «Сорочинська», то підприємство зможе розраховувати на цей асортимент в майбутньому. Розширення товарного асортименту дасть  можливість розвиватися в майбутньому та збільшити коло споживачів, за допомогою нових для підприємства товарних груп.  Запропоновано елімінування асортиментної групи води мінеральні негазовані потрібно проводити поступово, та з залученням все введеної в виробництво модернізованої води «Сорочинська», що дасть змогу не втратити споживачів, а перевести їх на споживання нової групи товарів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Азарян, О. М. Маркетинг: принципи та функції: навч. посіб. / О. М. Азарян, І. Х. Баширов, Б. З. Воробйов та ін.; за ред. О. М. Азарин; – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: МОіН України: НВФ «Студцентр», 2001. – 319 с.
  2.  Акулич, И. Л. Маркетинг: учеб. пособие / И. Л. Акулич, И. З. Герчиков. – Минск: Интерпрессервис: Мисанта, 2003. – 369 с.
  3.  Алексеев А. А. Маркетингове принципы оптимизации глубины ассортимента продукции / А. А. Алексеев // Маркетинг и маркетингове исследования в России. – 2001. – № 6 (36). – С. 4-12.
  4.  Ассель, Г. Маркетинг: принципы и стратегия: учеб. для вузов / Г. Ассель. – М. : ИНФРА-М, 2001. – ХІІ, 804 с.
  5.  Балабанова, Л. В. Маркетингова товарна політика в системі менеджменту підприємств: Л. В. Балабанова, О. А. Бриндіна; Донец. держ. ун-текономіки і торгівлі ім. Туган-Барановського. – Донецьк, 2006. – 230 с.
  6.  Барышев, А. Ф. Маркетинг: учебник / А. Ф. Барышев. – 2-е изд., стер. –М.: Academia, 2002. –с.  207.
  7.  Беляев, В. И. Маркетинг: Основы теории и практики: учебник для студентов вузов, обучающихся по экон. спец. и направлениям / В. И. Беляев. – М.: КНОРУС, 2005. – 669 с.
  8.  Бланк, И. А. Управление торговым предприятием: учеб. для студ. эк.спец. / И. А. Бланк. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2009. – 416 с.
  9.  Близнюк С. В. Маркетинг в Україні: проблеми становлення та розвитку: підруч. [для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.] / С.В. Близнюк. – [2-ге вид., випр. і доп.]. – К.: Політехніка, 2004. – 400 с.
  10.  Ващекин, Н. П. Маркетинг: учебник / коллектив авторов; под. ред. проф. Н. П. Ващекина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2004.– 312 с.
  11.  Веселов А. И. Товарная политика предприятий: анализ основных взглядов и методов оценки / А. И. Веселов
  12.  Гапошина, Л. Г. Товар в маркетинге: лекция-М / Л. Г. Гапошина – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг» (МУПК), 2001. – 34 с.
  13.  Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. - Київ: Лібра, 2008. - 712 с.
  14.  Генова С.И. Оптимизация процесса планирования ассортимента продукции в рамках маркетинговой деятельносты предприятия: дис. докт. экон. наук: 08.00.06 / Модавская экономическая академия. / С.И. Генова – Кишинев, 2006. – 154 с.
  15.  Герасимчук З. В. Проблеми ефективного управління товарним портфелем/З. В. Герасимчук // Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. - 2009. Випуск 6 (22). – Луцьк.
  16.  Гетьман О. О. Економічна діагностика: навч. посіб. [для вузів] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 307с.
  17.  Глєєва М. Г., Зозульов О. В. Класифікація методів формування оптимального товарного портфелю компанії [Електронний ресурс] / М. Г. Глєєва, О. В. Зозульов // Режим доступу до джерела: http://probl-economy.kpi.ua/pdf/2008_16.pdf
  18.  Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.gorstat.kiev.ua.
  19.  Доль, П. Маркетинг – менеджмент и стратегии: учебник / П. Дойль; пер. с англ.. С. Жильцов; под общ. ред.. Ю. Н. Каптуревского; 3-е между. изд. – СПб. и ДР.: Питер, 2002. – 538 с.
  20.  Заблодська, І. В. Товарна політика підприємства: механізм формування: монографія / І. В. Заблодська. – Луганськ: Вид-во СМУ             ім. В. Даля, 2006. – 240 с.
  21.  Завьялов, П. С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах: учеб. пособие / П. С. Завьялов. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 495 с.: ил. – (Высшее образование). – Сер. осн. 2009 . – 493 с.
  22.  Звьоздкіна, О. Г. Маркетингова товарна політика: навч.-метод. розробка / уклад. О. Г. Звьоздкіна. – К.: МАУП, 1998. – 84 с.
  23.   Зозулев, А. В. Промышленный маркетинг: стратегический аспект: учеб. пособие для студ. вузов / А. В. Зозулев. – Х.: Студцентр, 2005. – 328 с.
  24.  Ілляшенко, С. М. Маркетингова товарна політика: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С. М. Ілляшенко. – Суми: Унів. кн., 2005. – 232 с.
  25.  Исайчиков Н. И. Матричные методы разработки товарной политики предприятия базового элемента маркетинг-микс
  26.  Кабушкин Н. И. Основы менеджмента: Учеб. пособие. / Н.И. Кабушкин. – [3-е изд.]. – М.: Новое знание, 2000. –  336 с.
  27.  Кардаш, В. Я. Маркетингова товарна політика: підручник / Київський національний економічний ун-т. – К. : КНЕУ, 2001. – 239с.
  28.  Клавдиева Е.В. Разработка товарной стратегии текстильного предприятия и выбор оптимального варианта обновления продукции: Дис. канд. экон. наук: 08.00.05 /Е.В.Клавдиева – М., 2003. - 160 c.
  29.  Королькова Е. М. Организация маркетинга на предприятия: Учеб. пособие. / Е.М. Королькова. – Издательство ТГТУ, 2001 р. – 339 с.  
  30.  Котлер, Ф. Маркетинг-менеджмент: Ф. Котлер, К. Л. Келлер.12-е изд. – СПб. : «Питер», 2006. – 816 с.
  31.  Кроха Г. Товарный асортимент: методи аналізу та оптимізації / Г. Кроха // Отдел маркетинга, 2009. – 145 с.
  32.  Кубишина Н.С. Методика розробки стратегічного набору товарів на промисловому ринку// Економічний вісник НТТУ «КПІ». – 2010.
  33.   Лутай, А. С. Производство и формирование товарного ассортимента: уч. пособ. / А. С. Лутай, Г. А. Петропольський. – Донецк.: ДИСТ, 1984, 22 с.
  34.  Метод оптимізації інвестиційного портфеля за моделлю                  Г. Марковіца [Электронный ресурс]. – Режим доступа:  http://newshansa.blogspot.com/2011/07/blog-post_2917.html
  35.  Новикова, Н. Г. Основные направления маркетинговых исследований на этапе формирования товарного ассортимента: Иркутская государственная экономическая академия. – Иркутск, 2007.
  36.   Офіційний сайт підприємства «Миргородська» [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.mirgorodska.ua/
  37.   Офіційний сайт підприємства «Моршинська» [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.morshinska.ua/
  38.  Рейльян Я.Р. Аналитическая основа принятия управленческих решений. – Моква, 2011. - 208 с
  39.  Силаков А.В. Выбор структуры товарного портфеля предприятия на основе анализа его сбалансированности [Електронний ресурс] / А.В Силаков., Н.С. Иващенко // Режим доступу до джерела: http://referent.mubint.ru/security/8/3125/1
  40.  Старостіна, А. О. Промисловий маркетинг. Теорія та господарські ситуації: підручник для студ. екон. спец. / ред. А. О. Старостіна. – К.: «Іван Федоров», 1997. – 400 с.
  41.  Формы элиминационного процесса товара [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.adme.ru/business/formy-eliminacionnogo-processa-tovara-oni-98358/ © AdMe.ru
  42.  Хамініч С.Ю. Маркетингова товарна політика: Навчальний посібник / С.Ю.Хамініч – Д.: Наука і освіта, 2008. – 200 с.
  43.  Холодний, Г. О. Маркетингова товарна політика: навч. посібник / Г. О. Холодний – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 324 с.
  44.  Шаповалов, Г. М. Товарный маркетинг: учебник / Г. М. Шаповалов. – М.: Изд-во МГУ, 2000. – 81 с.
  45.  Шканова, О. М. Маркетингова товарна політика: навч. посіб. / О. М. Шканова. – К.: МАУП, 2003. – 160 с.

ДОДАТКИ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30329. Распределение имен по типам склонения в индоевропейском языке 85 KB
  Семантический признак основание для выделения типов склонения. По древнейшим суффиксам уже выделялось 5 типов склонения а долгое о и у краткие подтипы: согласные es en et er у долгое = ъв. Изменения древнейшей системы склонения начались с общеславянского языка.