96069

Історія заселення та походження назв нашого краю

Реферат

Краеведение и историческая этнография

У 1775 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губерній Російської імперії, а самі козаки переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

Украинкский

2015-10-02

39.68 KB

2 чел.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України

Кафедра мовної підготовки

РЕФЕРАТ 

на тему: «Історія заселення та походження назв нашого краю»

Студента  1-го курсу

ІІ мед.факультету гр. 101б

Єрошенко А.О.

Викладач: Тягло Л. В.

.

Дніпропетровськ 2015

Зміст

  1.  Історія заселення Дніпропетровської області.
  2.  Заснування міста Дніпропетровськ та історичні назви міста.
  3.  Про Кривий Ріг.
  4.  Жовті Води.
  5.  Павлоград.
  6.  Новомосковськ .
  7.  Нікополь
  8.  Історія назв річок Дніпропетровської області.

1.Історія заселення Дніпропетровської області.

Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту. Територія області густо заселяється в епоху бронзи (ІІІ — початок І тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. В цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя. У подальшому придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких: сармати, готи, гуни, авари, болгари, угорці (які переселялися до Паннонії), хазари, печеніги, половці.

У VI–VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ століття н. е.) по річці Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії — Константинополем. Також по Дніпру йшли на Візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного Дніпропетровська існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Також тут було місце збору загонів руських князів перед походомна схід, де згодом відбулася битва на річці Калка з полководцями Чингізхана у 1223 році.

Монголо-татарська навала 1239–1242 років спустошила Придніпров'я. Ця територія стала місцем кочовищ азійських орд і надовго дістала назву «Дикого поля».

Нове заселення пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорізьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1775 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губерній Російської імперії, а самі козаки переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

2.Заснування міста Дніпропетровськ та історичні назви міста.

У Середньовіччі територія міста належала Запорізькій Січі під час козаччини. У 1635 році побудована польська фортеця Кодак. Та ось у 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного Дніпропетровська існує селище Новий Кодак, яке у 1750 році вже називається містом.
Кодак татарською означає "поселення на горі". В 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво за непотрібністю було ліквідовано, а землі Запоріжжя увійшли у склад Азовської губернії. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у ріку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість. Катеринослав І в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ.

Російська імператриця Катерина II мріяла збудувати „Південну пальміру“ — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — „Північна Пальміра“. Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватикан). (Але — величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р. Будівельники встигли закласти величезний фундамент (нині — Жовтнева площа Дніпропетровська). Це ще одна дата заснування міста: 1887 р. городяни святкували 100-річчя міста. Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку. 1789 р. було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м.Підгороднє), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині Рибальське — частина Ігрені). У гирлі Сури було засноване колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 р. було засновано с. Краснопілля. У 1796–1802 за бажанням імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ.

Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але офіційно місто залишалося з попередньою назвою — Катеринослав. Після приходу Радянської влади, 19 липня 1926 р.  Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Г. І. Петровського).

3.Про Кривий Ріг.

Криви́й Ріг — місто в Дніпропетровській області; найбільше місто України, яке не є обласним центром. У середині XVI ст. була створена Запорізька Січ. Із XVII ст. починається заселення цих земель козаками. У 1734 року було створено Інгульську паланку, у переліку приналежних їй сіл і зимівників згаданий і Кривий Ріг. 1771 року в Кривому Розі розташовується Ставка Коша Запорізької Січі. Залишки фортифікаційних споруд знаходилися при кургані Царева Могила (до нашого часу не збереглися). У 1774 року академік Гюльденштедт відвідав район Кривого Рогу і зробив його перший науковий опис. Він згадує про розробки чорно-слюдистого сланцю в районі злиття рік Інгулець і Саксагань. Після завершення 1774 року російсько-турецької війни російська влада відкрили новий поштовий тракт, що зв'язав м. Кременчук із Кінбурном і Очаківом, де стояли російські війська. Саме 8 травня 1775 року в «Розписі заснованих поштових станцій по річці Інгулець від Кременчука до Херсона» з'являється перша офіційна письмова згадка про Кривий Ріг.

Існує декілька версій походження назви мого рідного міста. Криворізький краєзнавець Б. Кравець вважає, що засновником нашого міста був січовий козак Матвій Ріг, поранений у битві під Жовтими Водами (1648р.). Отримавши рану ноги, він став непридатним до козакування і оселившись у нашому краї, дав початок місту. Про заселення краю у козацькі часи свідчить і місцева пам’ятка природи – 300-річна груша, що знаходиться у приватній садибі по вул, Шмідта, 15 (Карнаватка). Ще одна версія про козака Рога: «Давно це було, коли гриміла по Україні слава про Січ Запорозьку... На схилі літ хоробрий козак Ріг побудував для себе оселю якраз на тому місці, де Інгулець та Саксагань зливаються. Став потихеньку господарювати. І хто не їхав мимо, завертав до старого Рога. А оскільки в боях позбувся козак правого ока, прозвали його в народі Кривим. Бувало, повертались чумаки з Криму:  "А чи не заїхати нам до Кривого Рога, чи далі поїхати?"  Поважали чумаки Рога за гостинність, чуйність, відвертість, а ще за цікаві розповіді. Йшли роки, навколо хати козака почали з'являтися інші оселі. Згодом тут виросло село. Вже і козака Рога не стало, а назва так і лишилася - Кривий Ріг.»

Друга версія, вже про коваля: «За царювання Петра І на уральських заводах працювали майстри по залізу Рогови.  Молодший з них - Іван - через щось потрапив у немилість до заводовласника. Забрали його у солдати. На той час була війна з Швецією. Сміливо бився з чужинцями уралець, але в одній із сутичок наздогнала його ворожа куля. Тяжко пораненого солдата підібрали місцеві хуторяни. Іван одужав, зміцнів, тільки перебита нога погано зрослася - так він і залишився кривим. Від своїх рятівників багато наслухався колишній солдат про запорозьких козаків. Захотілося і йому подивитись на вільну козаччину.  Вирушив він у дорогу, але ненадовго вистачило сил. А тут ще й осінні дощі почалися. Вирішив Іван зазимувати в одній з балок, де текла річка. Збудував домівку і став жити, полюючи дичину та збираючи різні ягоди. Одного разу натрапив Іван Рогов на залізну руду, що виходила на поверхню з надрічкових скель, і згадав про уральські заводи, про свою родину і своє ремесло. Невідомо, скільки минуло часу і як це йому вдалося, але закурів біля оселі чорнуватий димок - це залізних справ майстер почав плавити залізну руду...  Недалеко проходив чумацький шлях. Осі на чумацьких возах були дерев'яні, і Іван Рогов почав кувати та пропонувати чумакам залізні. Незабаром слава про ці осі рознеслася далеко, і якщо чумаки питали один одного, де той ставив залізні осі на віз, то чулося у відповідь: "Та в Кривого Рога". Згодом біля хатинки майстра почали селитися запорожці. Поселення стало селом.  Ну, а назва так і лишилася - Кривий Ріг»

Третя версія: Було це ще за чумацьких часів. Возили чумаки сіль з Криму. Їх шлях пролягав повз маленьке мальовниче село, що стояло у балочці при злитті двох річок. Ніхто і назви його не знав. Село та село. Рідко коли завертали сюди. Та знайшовся один метикуватий господар і поставив при дорозі на в'їзді до села корчму...  Якось заїхала до нього велика чумацька валка підкріпитись, відпочити, віз відремонтувати. Зайшли до корчми. Господар зустрів їх гостинно. Звичайно, і без горілки не обійшлося. Але оскільки господар склянками ще не розжився, то частував чумаків з великого кривого баранячого рога. Обходив з рогом усіх, а сам на одну ногу припадав. Кривий, значить, був. Так сподобалось у нього чумакам, що кожного разу, проїжджаючи мимо, старший питав:  "А що, брати, заглянемо до Кривого?" А хтось з чумаків додавав: "Та й вип'ємо з рога".  З того часу й повелося, що хто б не проїжджав повз село, той і казав: "Не завадило б заїхати до Кривого Рога". Так і залишилася за селом назва - Кривий Ріг.

4.Жовті Води

Жо́вті Во́ди — місто обласного значення у Дніпропетровській області. Сьоме за чисельністю населення місто області. Жовті Води розташовані на заході Дніпропетровської області на межі з Кіровоградською областю.

Долину річки Жовтої з її притоками, вербами, чагарниками очерету в старовину називали урочищем Жовті Води. Оскільки в деяких місцях річка омивала виходи залізної руди, і яскраво-жовта фарба — продукт окислення залізняку — потрапляла до річки, запорізькі козаки назвали річку Жовтою, а долину біля неї — Жовтими Водами. Ця місцевість відносилася до так званого Дикого поля.

Переправа на річці Жовтій називалася Жовтим Бродом. Тут стояли козацькі зимівники, укріплені для захисту від татар. Помилково вважається, що поблизу міста в урочищі Жовті Води 16 травня 1648 року відбулася битва українсько-татарського війська під керівництвом Богдана Хмельницького з військами Речі Посполитої під керівництвом С. Потоцького.  Наприкінці 19 століття у басейні Жовтої були виявлені багаті поклади залізних руд. У 1895 році починається розробка рудника поблизу села Весело-Іванівка. Підприємець Львов та інженер Боруцький орендували у жителів цього села 870 десятин землі. Згодом цей рудник став власністю гірничопромислового товариства «Жовта Ріка». У 1898 році видобуток руди почався на Краснокутському кар'єрі, власником якого був катеринославський купець Копилов. Поряд із цими рудниками виникло селище Жовта Ріка.

22 травня 1957 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Жовта Ріка було перейменоване в місто Жовті Води з наданням статусу міста обласного підпорядкування Дніпропетровської області.

5.Павлоград

Павлогра́д — місто обласного значення Дніпропетровської області, центр Павлоградського району, центр вугільного басейну Західний Донбас.

У 1660 році Кошем Запорізьким на території сучасного Павлограда був зроблений перевіз через річку Вовчу. Саме тут проходив таємний козацький шлях на Кальміус і Кагальник. Першими поселенцями у цій місцевості були запорожці Самарської та Кальміуської паланок, а також демобілізовані військові які займалися скотарством і рільництвом. На початку 1770 року відставний запорожець, військовий старшина Матвій Хижняк збудував зимівник, від якого пішли Матвіївські хутори, а далі слобода Матвіївка. Хижняк розпланував розташування слободи, виділив місце для церкви з дзвіницею, школою та шпиталем, призначив вулиці та місця для побудови будинків слобожан і запросив сімейний та осілий народ селитися в слободі та влаштовуватись будинками і садибами. Невдовзі зимівнику було надано ранг державної військової слободи, яка одержала назву Луганська. Матвія Хижняка було призначено осадчим слободи та земським наглядачем. У 1784 році іменним указом Катерини II «Розпорядження по налагодженню Катеринославського намісництва» слобода Луганська була перейменована у повітове місто Павлоград (назване по імені спадкоємця престолу Павла), яке увійшло до складу Катеринославського намісництва.

За іншою версією історія міста починається з окопу, коли в 1779 році, у трикутнику між річками Гніздкою, Вовчою та Кочергою поблизу слободи Луганської був споруджений окоп (шанець). Цим окопом та вищезгаданими річками утворилась загороджена місцевість (град), яка і була названа Павлоградом.

6.Новомосковськ

Новомоскóвськ (давні назви до 1794 року — Самарчик, Новоселиця) — місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області, адміністративний центр Новомосковського району.

У 17 столітті на околицях та поблизу сучасного Новомосковська запорізькі козаки заснували кілька хуторів-зимівників. Вже 1672 року в Орловському Куті існував Самарський Пустинно-Миколаївський монастир. 1688 року на березі Самари, згідно з доповненнями до Переяславських статей, для захисту кордонів Російської імперії від татарських набігів збудовано фортецю Ново-Богородськ. При фортеці було засноване поселення під назвою Стара Самара. Фортеця проіснувала до 1711 року, коли за умовами Прутського миру кордони були відсунуті на північ. 1736 року відновлена під назвою Самарського ретраншемента. Згодом на землі між Старою Самарою і монастирем почали повертатися запорожці. Вони заснували тут слободу Самарчик, або Новоселицю. Значну частину населення становили також переселенці зі Старої Самари. 1744 року за сенатським указом відновлена влада Коша Запорозької Січі і Новоселиця стала центром Самарської паланки. У першій половині 18 століття тут було побудоване сторожове укріплення для захисту слободи від татарських нападів.

Місто Катеринослав І заснували в низині, яку часто затоплювало під час повені, тому його перенесли на високий правий берег Дніпра у Половицю, а на його місці утворили повітове місто Новоселиці. Невдовзі з тієї самої причини і його було перенесено за течією Самари на більш підвищене місце.  З 26 вересня 1794 року за царським указом місто Новоселиця перейменовано в Новомосковськ (від словосполучення Нова Москва). Новомосковськ довгий час мав паралельну народну назву Самарь.

7.Нікополь

Ні́кополь (Никипіль, Нікопіль, Микитино) — місто обласного підпорядкування у Дніпропетровській області. Адміністративний центр Нікопольського району. Четверте за чисельністю населення місто області, центр Нікопольського марганцевого басейну.

У кінці 15 століття землі за Дніпровськими порогами починають освоювати українські козаки. Наприкінці 16 століття на місці сучасного Нікополя існувала козацька переправа через Дніпро — Микитин Ріг. Сама назва Микитин Ріг відноситься до часів готської держави. Саме в цих місцях загинув великомученик Микита, готський воїн. Зараз він є святим покровителем Нікополя. Перше документальне свідчення про цю переправу є у щоденнику посла німецького імператора Еріха Лясоти, який побував у Запорізькій Січі 1594 року.

З 1639 по 1652 рік у районі Микитиного Рогу (в парку Перемоги, центр сучасного міста) була розташована Січ, яку називають Микитинською або ще Першою чи Старою. Саме сюди 1647 року, рятуючись втечею від переслідувань польської влади, прибув Богдан Хмельницький. Під його керівництвом у січні 1648 року козаки розгромили польський гарнізон, який стояв на Січі. Тут же Хмельницького, на початку лютого, було обрано гетьманом України.

У джерелах 1652 року згадується невелике поселення Микитине, розташоване в цій же місцевості. За умовами Андрусівського договору у Микитиному козаки, що їздили по сіль у Крим, мали переправлятися через Дніпро. З цього часу в документах поселення згадується під назвою Микитинський Перевіз. Січ звідси була перенесена на острів Чортомлик у 1652 році.

1764 року російський уряд прийняв рішення про будівництво в цій місцевості пристані з фортецею. 1779 року розпочалося спорудження фортеці, якій було дано назву Слов'янськ. За наказом новоросійського губернатора Г. Потьомкіна разом з фортецею мали побудувати і місто Слов'янськ, майбутній центр губернії. Але ні фортеці, ні міста так і не було збудовано. 1782 року поселення було перейменоване на Нікополь (грец. місто Микити). На той час у ньому налічувалося 200 будинків, переважно запорозьких козаків, які переселилися до містечка після зруйнування Нової Січі.

8. Історія назв річок Дніпропетровської області.

Дніпро. Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот. Геродот відвідав грецькі колонії на берегах Дніпровського лиману за 450 років до нашої ери, а також плавав по річці до самих порогів. Опис Дніпра вище порогів історик зробив за розповідями купців, що плавали по річці в торгових справах. З того часу про велику слов'янську річку писали безліч істориків і письменників — і давніх часів, і середніх віків. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі «Повість врем'яних літ» і у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім». Назва річки «Дніпро» вперше трапляється в літературних пам'ятках першої половини IV століття нашої ери. Походить від давньосхідноіранського «велика річка».  До того річка мала давньогрецьку назву Борисфен, що означає «той, що тече з півночі». Предки українців, давні східні слов'яни, називали її Славутичем («син слави») — ця назва досі зрідка використовується як синонім, особливо як поетична назва; римляни називали річку Данаприс, турки — Узу або Узи. Деякі дослідники схиляються до думки, що Дніпро в давнину називався Сіндгу, Сінд, Інд, оскільки в низів'ях річки існувала Сіндика, інакше — Сіндська Скіфія.

Інгуле́ць (Малий Інгул) — річка на півдні України, права притока Дніпра. Використовується для водопостачання Кривого Рогу. Згідно з Топонімічним словником України, слово Інгулець тюркського походження. Є кілька тлумачень слова:

від турецького äŋgül — «тихий, ледачий»,

від тюркського енгел — «перешкода»,

від татарського словосполучення ени-гьол — «нове озеро» (її так могли назвати за русло, що розширюється),

від татарських слів ін — «печера» і галь (ґуль) — «ріка» (ще скіфи вміли копати печери уздовж берегів рік для зимовища своїх табунів).

Гайчур (Гайчул, Янчул, Анчу, Ганчул) — річка, ліва притока Вовчої. Назву виводять від тюркського «вільно, легко» і «степ». Дослівно: «Ріка на степовому роздоллі». Таке тлумачення вважають сумнівним, вказуючи, що форма Ганчул є звуковим різновидом первинної форми Янчул. Остання являє собою словосполучення «сторона, бік» + термін «боковий степ» на відміну від просто «територія, де були всі головні поселення ногайців». «Боковим степом, стороною» спочатку називався степовий простір на північний схід, звідки починалися володіння запорожців.

Базавлу́к — річка в південній частині Дніпропетровської області, в межах Криничанського, Софіївського та Нікопольського районів. Права притока Дніпра.

Етимологія назви належить до чітко не з'ясованих. Дехто з дослідників назву виводить від тюркських *bazuk, *buzuk (тур. Bazyk) «зіпсована вода». Назва утворилася за допомогою тюркського форманта *lук. Є припущення, що назва походить від турецької «базар-лук» — торгівля.

Оріль (Єрель, Орел, Оггек Арел, Орель, Оугль, Угла, Уголь) — ліва притока Дніпра. Походження назви остаточно не етимологізовано. Існує кілька гіпотез. У літописі 1152 року згадується під назвою Уголь, Оугль — слов’янське «кут». Гадають, що слов’янське Уголь, Оугль є аналогією половецького Єрель, його калькою (перекладом). У літописі під 1183 роком при описі знаменитої перемоги Святослава над половецьким ханом Кобяком говориться: «Возвратишася Русь и стояша на месте нарицаемом Ерель, его же Русь зовет Уголь...». Назву Єрель виводять від тюркського «кривий» або «кутастий», дану за вигин русла. Гадають також, що назву Оріль слід розуміти не в значенні «вигин ріки», а в значенні «окраїна руської землі, що клином заходить в степи кочівників». Виходячи з цього, назву могли дати тільки руські люди, причому словом, запозиченим у тюркських племен.

Ревун — права протока Дніпра, що відділяє з півночі Томаківський острів, на якому була розташована перша (Томаківська) Запорозька Січ. Назва від неозначеної форми дієслова «ревіти». Дана за характер течії, її бистрину: внаслідок перетинання русел твердими породами утворюється гуркіт води, ревіння

Саксага́нь — річка в Україні, в південно-східній частині Придніпровської височини, в межах Верхньодніпровського, П'ятихатського, Софіївського та Криворізького районів Дніпропетровської області. Назву виводять від турецького «сорока», татарського, казахського «те саме». Якщо погодитися з таким тлумаченням, то можна припустити, що назва дана за характер течії річки, особливо в її верхів'ї, де вона, протікаючи по кам'янистому ложеві, утворює «скрекотання».

Томаківка — річка в Україні, в межах Запорізького району Запорізької області і Томаківського та Нікопольского районів Дніпропетровської області. Назва від тюркського «гирло ріки, горло, вихід в ущелину». Під'їжджаючи до лівого берега Дніпра, кочівники бачили на протилежному березі гирло якоїсь річки — «tamak, tomak». Від цієї тюркської основи та українського суфіксу «-івк(а)» й утворився гідронім.

Чаплинка — річка в Україні, в межах Магдалинівського та Петриківського районів Дніпропетровської області ліва притока Самари (басейн Дніпра). Назва від «чапля» — рід птахів родини чаплевих. Ще донедавна на деревах і в заростях поблизу ріки водилися ці птахи.

Чортомли́к — річка в Україні, в межах Нікопольського району Дніпропетровської області. Одні вважають, що гідронім походить від тюркського «щука». Інші — від «щучий». Дослівно: «Ріка, багата щуками».

Література:

Топонімічний словник України  (http://www.toponymic-dictionary.in.ua)

Вікіпедія, вільна енциклопедія (http://uk.wikipedia.org)

Походження назв міст України (http://ukrmap.org.ua/origin_ukr.htm)

Сайт «Зернятко». Прислів'я, приказки, міфи, легенди, цитати (http://zernyatko.te.ua)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8778. NAT (Network Address Translation - трансляция сетевых адресов) 50.5 KB
  NAT, Proxy NAT (Network Address Translation - трансляция сетевых адресов) реализует преобразование (подмену) IP адресов локальных сетей во внешние IP адреса глобальной сети Internet...
8779. VLAN (Virtual Local Area Network) и VPN (Virtual Private Network) 38 KB
  VLAN, VPN. VLAN(Virtual Local Area Network) иVPN(Virtual Private Network)- два популярных способа решения задачи построения независимых сетей, использующих общие физические линии связи в локальны...
8780. Сети ФЭУ 47 KB
  Сети ФЭУ Серверы сети Novell (Net Ware 5.0): S1FEM, S2FEM, S3FEM Серверысети Microsoft (MS Windows 2000 server): NTS1, NTS2 Серверы приложений: TS (MSWindows 2000 server) – терминальный сервер Appsrv (MS Windows...
8781. Адресация в IP сети 51.5 KB
  Адресация в IP сети В IP сетях используют три типа: физические адреса узлов – MAC адреса (физический уровень) сетевые адреса - IP адреса (сетевой/транспортный уровень) символьные адреса - DNS (Domain Name...
8782. SIP (Session Initiation Protocol) - ориентированный на операторов глобальной сети Internet протокол IEFT для IP-телефонии 54 KB
  SIP SIP(Session Initiation Protocol)- ориентированный на операторов глобальной сети Internet протокол IEFT для IP-телефонии. IEFT (Internet Engineering Task Force) - тактическая группа проектирования Interne...
8783. Файловая система UNIX 57.5 KB
  Файловая система UNIX. Одними из базовых принципов UNIX являются: представление всех объектов, включая устройства, как файлов взаимодействие с файловыми системами разных типов, в том числе NFS. Сетевая файловая система NF...
8784. Меж сетевой экран (МСЭ) или firewall 59 KB
  МСЭ Другим популярным методом защиты сетей является использование МежСетевого Экрана (МСЭ) илиfirewall. МСЭ или брандмауэр (перевод на немецкий язык англ. Firewall) осуществляет фильтрацию IP пакетов для защиты внутренней информационной среды ...
8785. Протоколы SLIP и PPP 62 KB
  Протоколы SLIP и PPP. В качестве протоколов канального уровня для удалённого доступа используются протоколы SLIP и РРР. Протокол SLIP (SerialLineIP) один из старейших (1984 г.) протоколов стека TCP/IP, используемый для соединения с компь...
8786. Задачи курса. Классификация компьютерных сетей 68 KB
  Задачи курса. Классификация компьютерных сетей Под термином сеть будем понимать систему связи со многими источниками и/или получателями сообщений. Места, где пути распространения сигналов в сети разветвляются или оканчиваются, называются узлами сети...