96134

Загальна характеристика Бразилії

Реферат

География, геология и геодезия

Великі розміри території ,багатство природних (мінеральних, водних, лісових) ресурсів та зростаючий демографічний потенціал перетворили Бразилію на реального економічного лідера Латинської Америки. Країна є учасником об’єднання БРІК - країн, що мають перспективи до стрімкого економічного зростання та трансформацій господарської структури...

Украинкский

2015-10-03

158.07 KB

2 чел.

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості

Реферат

На тему: Загальна характеристика Бразилії

Виконав учень 10-Е класу

Кузь Василь

  Перевірила: Харів Т.А.

Івано-Франківськ 2015

І. Паспорт Бразилії

     

   Прапор

1. Офіційна назва: Федеративна Республіка Бразилія

2. Площа: 8,5 млн. км2

3. Кількість населення: 201,1 млн. осіб (2010)

4. Густота населення: 21 осіб/км2

5. Етнічний склад населення: білі - 53,7%, мулати - 38,5%, африканці - 6,2%, інші - 0,9%

6. Домінуюча релігія: католицизм. Релігійний склад: римо-католики - 73,6%, протестанти - 15,4%, спірітуалісти - 1,3%, банту - 0,3%, інші - 1,8%

7. Офіційна мова: португальська

8. Державний устрій: федеративний

9. Форма державного правління: президентська республіка (президент обирається строком на 4 роки)

10. Адміністративно-територіальний поділ: 25 штатів і один федеральний округ

11. Столиця: Бразиліа (2,6 млн. осіб, 2009)

12. Рівень урбанізації: 86%. Найбільші міста: Сан-Паулу (10,9 млн. осіб), Ріо-де-Жанейро (6,1 млн. осіб), Белу-Орізонті (2,4 млн. осіб), Сальвадор (2,1 млн. осіб)

13.  Грошова одиниця: реал

ІІ. ПГП та ЕГП

Бразилія — найбільша за розмірами країна Південної Америки, що займає майже половину континенту і п'ята у світі після РосіїКанадиКитаю і США. Територія — 8511,996 тис. кв. км., що становить 5,7 % від усієї суші світу.

Її сусідами є десять країн. На півночі межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі і сході омивається водами Атлантичного океану. Берегова лінія Бразилії простяглася аж на 7400 км. Територія країни знаходиться водночас у двох півкулях планети — Північній та Південній.

Великі розміри території ,багатство природних (мінеральних, водних, лісових) ресурсів та зростаючий демографічний потенціал перетворили Бразилію на реального економічного лідера Латинської Америки. Країна є учасником об'єднання БРІК - країн, що мають перспективи до стрімкого економічного зростання та трансформацій господарської структури у напрямку інноваційно-інвестиційного розвитку.

Бразилія лежить у чотирьох кліматичних поясах — екваторіальному, субекваторіальному, тропічному і субтропічному. Останній охоплює лише невелику й найвужчу крайню південну частину країни. Тому тут переважає жаркий клімат із середньомісячними температурами від +16 до +29 °С. В Амазонії, переважно в її західній частині, — екваторіальний клімат. Тут випадає до 3000 мм. опадів на рік. Середні температури будь-якого місяця перевищують +24 °С. На більшій частині Бразильського нагір'я клімат субекваторіальний з вологим і сухим періодом. На крайньому та південному сході — жаркий і вологий тропічний пасатний клімат.

ІІІ. Природно-ресурсний потенціал

Бразилія має великий природно-ресурсний потенціал для створення багатогалузевого господарства.

Рельєф. Приблизно 60% площі Бразилії займають плоскогір’я, найбільші з яких Гвіанське на півночі і Бразильське на півдні. Головні гірські ланцюги Бразильського плато пролягають на крайньому заході. На кордоні з Венесуелою знаходиться найвища вершина країни — пік Небліна (3014 м). Басейн Амазонії займає понад третину території, рівнини якої майже не перевищують 150 м. На великій частині Амазонської низовини (найбільшої за площею на Землі 1,8 млн. км2) розташовані болота, затоплювані заплави і незаймані джунглі.

Клімат. Для Бразилії характерні екваторіальний клімат на півночі і субтропічний — на півдні. Середньомісячна температура коливається від +16° до +29°С. На великих висотах, особливо у штаті Сан-Паулу і у південних штатах країни, середня температура не перевищує +14°...+18°С; бувають заморозки, іноді у горах випадає сніг, однак лежить недовго. Найбільша кількість опадів — у районі Амазонії- протягом року рівномірно випадає понад 2000 мм дощі0.

Найпосушливішими є крайні північно-східні райони Бразилії, в яких випадає у середньому 500—650 мм опадів на рік.

Ріки й озера. Річкова сітка країни густа. Найбільша водна артерія світу — Амазонка (довжина 6,5 тис. км, з яких 3,6 тис. км припадає на територію Бразилії). Вона бере початок у горах Перу, потім впадає в Укаялу і несе свої води до Атлантики, утворюючи найбільшу у світі дельту (понад 100 тис. км2). На Амазонці та її притоках трапляються повені, що затоплюють зону шириною 80 км. Середньорічний стік Амазонки становить майже 7 тис. км3 (до 15% річного стоку всіх рік Землі). Ця ріка є повністю судноплавною у межах Бразилії (на 3700 км від океану). Великими річковими басейнами у Бразилії є Ла-Плата, Сан-Франціску, Токантінс. На р. Ігуасу знаходиться унікальний каскад водоспадів Ігуасу (275 водоспадів висотою 60—80 м, розділених зеленими скелястими островами).

Мінеральні ресурси. Надра країни багаті на корисні копалини, насамперед рудні. Бразилія має величезні запаси залізних (48 млрд. т) і марганцевих руд (208 млрд. т), бокситів (2 млрд. т), нікелю, вольфраму, олова, торію, золота. їй належить 90% світового видобутку дорогоцінних каменів (алмази, аквамарини, топази, аметисти і смарагди видобувають на Бразильському плоскогір’ї). Тут розвідані запаси нафти (0,7—0,9 млрд. т) у родовищах континентального шельфу, у прибережних зонах Ріо-де-Жанейро і затоки Кампус. Країна має величезні запаси промислового урану і багата на будівельну сировину.

Рослинні і тваринні ресурси. Рослинність країни, особливо у басейні Амазонки, різноманітна. Це унікальний куточок планети, де налічується 50 тис. екзотичних рослин. Вологі екваторіальні ліси представлені пальмами, лаврами, бегоніями, мімозами, мангровими і фіговими деревами, гуавою, ананасами тощо.

У Бразилії водяться багато видів мавп, ягуар, пума, оцелот, лисиця, чагарникова собака, броненосець, риба піранья, алігатор, удави боа, отруйна змія бушмастер та інші істоти.

Рекреаційні ресурси. Бразилія має потужний рекреаційний потенціал. Унікальним природним регіоном світу є Амазонія(«зеленепекло», або «легеніпланети»). Нині — це Район екотуризму, який дає унікальну можливість ознайомитися зі світом незайманої природи. До природних визначних пам’яток належать чудовий каскад водоспадів у Паулу-Афонсу (висотою 84 м), водоспад Сеті-Кедас (17 м) на р. Парана, водоспад Ігуасу (72 м) тощо, які знаходяться у 25 національних парках. Туристів приваблюють океанські пляжі Копакабана, Іпанема і Лебнон, а також гора «Цукрова голова» у бухті Ріо-де-Жанейро.

IV. Населення і трудові ресурси

Населення Бразилії походить від представників трьох великих рас — монголоїдів (індіанців), негроїдів (африканців) та європеоїдів.

Чисельність населення. Мови. На території Бразилії мешкає майже половина населення Південної Америки, або третина населення Латинської Америки. За чисельністю населення країна посідає п’яте місце у світі (186,1 млн. осіб), його кількість щорічно зростає майже на 3 млн.).

Бразилія — єдина країна Латинської Америки, де португальська мова визнана державного. Індіанські племена розмовляють своїми місцевими мовами.

Демографічні особливості. Відтворення населення країни характеризується високими показниками народжуваності (16,83%о) і природного приросту (1,06%). У Бразилії традиційними є ранні шлюби та багатодітні сім’ї (2,7 дитини на 1 жінку). Основною причиною значного приросту населення стало зниження смертності (6,15%о), насамперед дитячої (35,87%о). Жіноче населення переважає над чоловічим. У Бразилії висока частка молоді (62% молодше 29 років), осіб похилого віку — 6%. Тривалість життя становить67,7 року для чоловіків, 75,8 року — для жінок.

Національний і релігійний склад. У країні сформувалися етнічні групи мулатів (55%), метисів (38%) і негроїдного населення (6%). Корінне індіанське населення було винищено у період колонізації, частина — асимільована. Поодинокі індіанські племена живуть ізольовано у важко- доступних районах Амазонії. Національні меншини представлені італійцями, іспанцями, японцями, українцями (50 тис. осіб) тощо.

Більшість бразильців є католиками (80%). Католики африканського походження дотримуються культу «кандом-бле» (заснований на релігійному синкретизмі, тобто поєднанні вірувань у давніх язичницьких богів чорної Африки («оріша») із шануванням християнських ангелів і святих)- За кількістю протестантів (майже 3 млн.) Бразилія осідає перше місце у Південній Америці.

Розміщення населення. Населення у країні розміщене нерівномірно: воно сконцентроване на північному і південному сході, на півдні. У вузькій зоні Атлантичного узбережжя зосереджено приблизно 1/2 усього населення. Середня густота становить 18 осіб/км2. Найменш заселеною (густота менше 1 особи/км2) є західна Амазонія, район вологих екваторіальних лісів.

У Бразилії населення урбанізоване. Зростання кількості міських жителів у країні випереджає цей показник по регіону. У містах мешкають 80%. Більше половини городян сконцентровано на південному сході. У Бразилії сформувалися дві агломерації — Сан-Паулу (20 млн. осіб) і Ріо-де- Жанейро (14 млн. осіб). Містами-мільйонерами є Бразиліа (1,8 млн.), Белу-Орізонті (2,1 млн.), Салвадор (1,8 млн.), Форталеза (1,7 млн.), Ресіфі (1,2 млн.), Порту-Алегрі (1,2 млн.), Манаус (1 млн.) тощо. Навколо всіх великих міст скупчуються жебрацькі халупи (фавели).

Трудові ресурси. Загальна кількість економічно активного населення Бразилії у 2004 р. становила 89 млн. осіб, з яких понад 80% — чоловіки. Загалом у промисловості зайнято 14% осіб, у сільському господарстві — 20%, у сфері послуг — 66%. Збільшення населення за умов ринкової економіки та прискореної урбанізації загострює проблему зайнятості (безробіття становить 11,5%)

V. Господарство

Бразилія — індустріально-аграрна країна, яка за класифікацією ООН належить до НІК (нових індустріальних країн).

Сучасний стан економіки. За обсягом ВНП (1,49 трлн, дол.) Бразилія посідає перше місце у регіоні, а за економічними показниками (наприклад, за обсягами промислового виробництва) входить до першої десятки країн світу. ВНП на душу населення становить 8100 дол. Частка промисловості у ВНП збільшилася до 38%, сільського господарства сягає 10%, а сфери послуг — 52%.

У Бразилії економіка заснована на співіснуванні і конкуренції приватних фірм, міжнародних корпорацій і державних підприємств. Приватний сектор переважає у торгівлі, сільському господарстві та у деяких галузях обробної промисловості: паперовому і деревообробному комплексах, виробництві харчових, лікарських і текстильних товарів, автомобілебудуванні тощо. Держава контролює нафтову, нафтохімічну, гірничовидобувну, металургійну промисловість, сферу послуг.

У країні розгорнуті програми досліджень у галузі альтернативних джерел енергії, біотехнології. Бразилія є світовим лідером у переведенні автотранспорту на змішане пальне — бензин і спирт, що отримують із цукрової тростини. Країна стала дев’ятою у світі з тих, що оволоділи технологією повного циклу збагачення урану. Бразилія перша з латиноамериканських країн створила штучний супутник Землі, намагається запустити ракету-носій з космодрому Алкантара.

VI. Промисловість

 Бразилія досягла великих успіхів у промисловому розвитку за рахунок залучення передових технологій, іноземних інвестицій і кредитів розвинутих країн.

Гірничовидобувна промисловість. У країні видобувається понад 80 видів корисних копалин (за запасами залізної руди і бокситів вона посідає друге місце в світі, золота третє). Найбільше значення має видобуток залізних і марганцевих руд. Видобувають 165 млн. т залізних руд, з них 4/5 експортують. У родовищі Ітабіра знаходиться понад 3/4 усього їх обсягу. Видобуток марганцевої руди становить

2,5 млн. т, з яких більше 80% експортують. Бразилія належить до світових виробників бокситів (8,6 млн. т). Крім того, країна постачає на світовий ринок стратегічну сировину- уран, торій, вольфрам, ніобій, берилій, цирконій тощо. ВИ´ добуток золота (80 тис. т), алмазів (1,3 млн. каратів) — найдавніші гірничовидобувні галузі країни. Іноземний капітал поступово проникає у ці галузі, в 1977 р. була приватизована

Паливно-енергетичний комплекс. Основою паливно- енергетичного балансу країни є нафта, власні потреби в якій задовольняються на 2/3. Місцеве вугілля невисокої якості, тому його річний видобуток не перевищує 5 млн. т. Загальне виробництво електроенергії становить 342 млрд. кВттод, з яких 89% припадає на частку ГЕС. У країні діють понад 20 великих ГЕС, зокрема найбільший у світі гідроенергетичний комплекс Ітайпу на р. Парана (12,6 млн. кВт) на кордоні з Парагваєм, а також ГЕС Тукуруі (8 млн. кВт) на р. Токантінс. В Бразилії функціонують АЕС «Ангра-1» і «Ангра-2» (штат Ріо-де-Жанейро) потужністю 2 млн. кВт.

Металургія. Чорна металургія забезпечена власною рудою та імпортним коксом. Функціонують заводи з повним циклом виробництва. Країна належить до десяти світових виробників сталі (32 млн. т), яку виробляють в електроплавильних цехах. Найбільші заводи розташовані у Сабарі, Бе- лу-Орізонті, Ітабіра тощо. У кольоровій металургії найрозвинутіше виробництво алюмінію (до 2 млн. т — п’яте місце у світі), міді (до 2 млн. т — десяте місце), цинку (0,2 млн. т).

Машинобудування. На частку цієї галузі припадає понад 30% усього промислового виробництва країни. Зокрема, вирізняється автомобілебудування: щороку випускають1,7 млн. машин (сьоме місце у світі), з них більше 80% припадає на легкові автомобілі. Бразильський ринок поділено між автогігантами «Фольксваген», «ФІАТ», «Дженерал Моторе» і «Форд», що мають по кілька заводів у країні. Центрами автомобілебудування є Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Бразилія випереджає країни регіону і за обсягами продукції верстато- і тракторобудування (до 50 тис. тракторів на рік).

Авіаційну промисловість було засновано у 50-х роках XVIII ст. У країні випускають 25 моделей літаків — від малої авіації до військово-повітряної техніки. Бразилія є одним з найбільших світових виробників реактивних літаків.

Крім того, в країні створено найпотужніший у Латинській Америці військово-промисловий комплекс (виробництво стрілецької зброї, боєприпасів, ракет класу «повітря—земля» і «земля—земля»). Військова продукція характеризується надійністю і невисокою ціною, тому користується великим попитом у країнах «третього світу».

Хімічна промисловість. Основну частину продукції Бразилії становлять товари побутової й основної хімії (добрива, пластмаси, лакофарбові матеріали, ферменти, вибухові речовини, медикаменти тощо). Центрами галузі є Ресі- фі, Салвадор, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу тощо. На базі переробки нафти функціонують нафтохімічні комплекси У Кубатані, Камасарі та ін.

Легка промисловість. Бавовняне виробництво країни дає 2/3 текстильної продукції, більшу частину якої експортують. Тут розвивається виробництво тканин зі штучного волокна і трикотажу. Майже половину текстильної продукції дають підприємства Сан-Паулу, приблизно чверть Ріо-де-Жанейро. Розвинута шкіряно-взуттєва галузь.

Харчова промисловість. До найдавніших її галузей належать борошномельна і м’ясна, розвинуті також молочна і рибоконсервна промисловість. Деякі галузі країни працюють на експорт, зокрема цукрова, м’ясна, маслобійна і тютюнова. Значні інвестиції вкладають у виробництво соків і консервів з овочів і фруктів, насамперед апельсинів, персиків, маракуйї, гуаяви, томатів, перцю, кокосових горіхів.

VIІ. Сільське господарство

У цій галузі зайнято понад 20% працездатного населення (більше 18 млн. осіб). Сільське господарство забезпечує 95% потреб країни у продуктах харчування, крім пшениці. На відміну від інших країн Латинської дмерики Бразилія збільшила аграрне виробництво, не розорюючи земель. Хоча у сільському господарстві переважає капіталістичний устрій, однак ще збереглися великі латифундії, наявна значна кількість безземельного селянства, а аграрна реформа відбувається повільними темпами.

Рослинництво. Частка рослинництва становить 3/5 вартості сільськогосподарського виробництва. Країна спеціалізується на вирощуванні експортних тропічних культур. Найважливішою плантаційною культурою є кава, за виробництвом якої Бразилія посідає перше місце у світі (3,2 млн. т). Какао (10% світового збору — 344 тис. т), соя (30,9 млн.), бавовник (1,4 млн.) і цукрова тростина (334 млн. т) є найдавнішими плантаційними культурами. Виключно на експорт вирощують сизаль (волокно агави). Експортне значення також мають апельсини (18,6 млн. т), банани (6 млн.), ананаси. На півдні розвинуті тютюнництво та виноградарство. Головними продовольчими культурами (зайнято понад 1/2 посівних площ) є кукурудза (32 млн. т), рис (11,7 млн.), квасоля і маніок. їх культивують повсюдно. Із зернових вирощують пшеницю (3,3 млн. т), ячмінь та овес.

Тваринництво. Ця галузь розвивається переважно на базі природних пасовищ саван і степових районів на півдні. Країна посідає третє місце у світі за виробництвом яловичини і телятини. Загалом налічується 165 млн. голів великої рогатої худоби, 37 млн. свиней, 18 млн. овець, 10,5 млн. кіз, 6 млн. коней. Із 80-х років XX ст. у Бразилії розвивається птахівництво. Певну кількість продуктів тваринництва (м’ясо, вовна, шкури) експортують.

Рибальство. Незважаючи на велику протяжність берегової смуги, рибальство в країні розвинуте недостатньо. Загальний вилов становить 800 тис. т. Понад 25% його кількості припадає на басейн Амазонки; океанський промисел ведеться у південних і південно-східних водах. Рибопереробна промисловість розвинута слабо. Лангустів, омарів, креветок виловлюють на експорт.

Лісове господарство. Ліси займають понад 60% території Бразилії. За запасами деревини цінних порід країна посідає перше місце у світі. Найважливішим є збирання у лісах Амазонії каучуку (30—50 тис. т), бразильських горіхів, карнаубського воску, хінної кори, листя чагарнику коки чаю мате, чикле (для жувальної гумки), лікарських рослин. Деревні ресурси країни використовуються слабо, хоча ліси багаті на червоне й рожеве дерево, кедр, бальсу, пальми тощо. Заготівля промислової деревини досягає 77,8 млн. м3.

VIII. Транспорт

Густа транспортна сітка характерна тільки для прибережних районів на півдні, південному і північному сході країни.

Пріоритетним видом транспорту залишається автомобільний, на частку якого припадає більшість пасажиро- (96%) і вантажоперевезень (65%). Загальна протяжність автошляхів становить 1,98 млн. км, з них тверде покриття мають 184 тис. км. Головною транспортною магістраллю є побудоване у 70-ті роки XX ст. Трансамазонське шосе. Автомобільний парк нараховує 28 млн. одиниць, з них у Сан- Паулу — 8 млн.

Мережа залізниць Бразилії становить лише 29,4 тис. км (2,5 тис. км — електрифіковано). Більшість залізниць країни застаріли, деякі закривають. Однак будують нові залізниці, зокрема «Сталеву залізницю», яка поєднала райони видобутку залізної руди з металургійними підприємствами та портами на південно-східному узбережжі Атлантичного океану. Залізницею перевозять 21% вантажів і 417 млн. пасажирів.

У Бразилії для забезпечення потреб в експортуванні національної продукції розширюється торговий флот і розвивається портова інфраструктура. Країна має власні торгові і танкерні флоти (2,9 млн. бр.-реєстр. т у 2004 р.). Велике значення мають каботажні перевезення уздовж Атлантичного узбережжя країни. До 425 млн. т (96%) вантажів перевозиться морським транспортом. Найбільшими морськими портами є Ріо-де-Жанейро, Ресіфі, Салвадор, Віторія, Сан- тус, Сан-Луїс, Масейо тощо. Роль внутрішнього водного транспорту незначна. Протяжність судноплавних рік (Парана, Амазонка, Сан-Франціску) перевищує 50 тис. км.

Авіаційний транспорт посідає помітне місце у перевезенні пасажирів. У країні функціонує 4136 аеропортів, зокрема ЗО великих. Так, у Бразилії існує три головні авіакомпанії: «УАИЮ», «УАЄР» і «ТгапзЬгаБІІ».

Трубопровідний транспорт успішно розвивається. Краї´ на має відносно густу мережу нафто- (5212 км) і газопроводів (10 739 км).

ІХ. Зовнішньо-економічна діяльність

Зовнішньоекономічна стратегій Бразилії полягає у широкому залученні іноземних інвестицій, довгострокових кредитів і подальшій інтеграції у межах блоку МЕРКОСУР. Країна експортує (95 млрд. дол.) залізну руду, автомобілі, літаки, електронні прилади, сталь, алюміній, боксити, сою і продукти борошномельної промисловості, каву, какао, цукор, апельсиновий сік тощо. Бразилія імпортує (61 млрд. дол.) нафту, машини й устаткування, зерно, вугілля, кольорові метали.

Пріоритетним став розвиток вільних економічних зон. Найбільшою є створена у 1957 р. зона Манаус, іноземні інвестиції до якої перевищили 50 млрд. дол. На півночі розвиваються також зони вільної торгівлі Махапа і Сантана. У 2003 р. накопичена сума прямих іноземних інвестицій досягла 236 млрд. дол., або 1100 дол. на душу населення (найбільший показник серед країн, що розвиваються). Водночас збільшуються і прямі інвестиції Бразилії: за кордоном їх накопичено до 15 млрд. дол.

Основними торговельними партнерами Бразилії є країни ЄС, США, держави Латинської Америки та Азії. Україна та Бразилія мають давні зв’язки (товарообіг — 453,2 млн. дол. у 2004 р.). Крім торгівлі продуктами харчування, укладена низка угод про співробітництво у сфері енергетичного машинобудування, ракетно-космічній галузі.

Список використаної літератури 
1. Віландт Г. Латинська Америка: сьогоднішній день і перспективи / / Світова економіка і міжнародні відносини. 2005, № 2, с.91-96 
2. Елекцкій Н.Д. Світова економіка. Навчальний посібник. - М.: Ростов н / Д, 2004 - 301 с. 
3. Романова З. Бразилія - ​​висхідний гігант / / Економіст. 2006, - № 2, с.85-96 
4. Романова З. Латинська Америка і сучасна зовнішньоторговельна конкуренція / / Економіст.2005, - № 8, с.64-76 
5. Соціально-економічні концепції країн світу на рубежі тисячоліть (Влада, економіка, соціальна сфера): Міжнародна енциклопедія / За ред. Севрука Н.Є. - М.: Сфера, 2000, - 194 с. 
6. Країни світу: Короткий економічний довідник. - М.: Республіка, 2000, 489 с. 
7. Шакіров А. Економіка Бразилії в 2005 році / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2006, № 1, - с. 107-112 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32639. Технико-экономическое обоснование проекта: содержание, назначение 27 KB
  Техникоэкономическое обоснование проекта: содержание назначение ТЭО Основным документом обосновывающим целесообразность и эффективность проекта является ТЭО проекта. Эти задачи решаются с помощью ТЭО. ТЭО является обязательным документом в случае если финансирование капитальных вложений в основные фонды осуществляется полностью или на долевых началах из Государственного бюджета Российской Федерации и ее внебюджетных фондов централизованных фондов министерств и ведомств а также собственных финансовых ресурсов государственных предприятий....