96139

Система охорони здоров’я в Україні

Реферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

За даною програмою вказані тривожні цифри, які показують, що переважна більшість українців: Перебувають під впливом серйозних факторів ризику, таким як паління, надмірне вживання алкоголю, неправильне харчування, відсутність фізичної активності, забруднення повітря та води; не отримують ефективної та якісної допомоги на рівні цивілізованих країн.

Украинкский

2015-10-03

65.5 KB

0 чел.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра цивільного права

Р Е Ф Е Р А Т

з предмету «Медичне право: цивільно-правові аспекти»

на тему:

«Система охорони здоров’я в Україні»

Виконав :

Студент 5 групи

1 року навчання ОКР «Магістр»

заочної форми навчання

Графський Дмитро Петрович

Перевірив:

зав. каф., д.ю.н., проф.

Майданик Роман Андрійович

Київ – 2015

ЗМІСТ

Вступ 3

1.Структура охорони здоров’я України. 4

2.Управління охороною здоров’я  5

Висновки 8

Список використаної літератури 9


ВСТУП

Система охорони здоров'я будь-якої країни має відповідати певним універсальним критеріям: ієрархічна будова; налагоджені управлінські комунікації між суб'єктами та об'єктами управління. При цьому система охорони здоров'я країни повинна враховувати особливості стану здоров'я населення, його захворюваність.

Систему охорони здоров'я повністю контролює держава. Управління та координація цієї системи забезпечується Міністерством охорони здоров'я України (Міністр охорони здоров'я України - Олександр Квіташвілі )через:

1. Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим.

2. Управління (департамент) охорони здоров'я при обласних державних адміністраціях.

3. Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Управління охорони здоров'я Севастопольської міської державної адміністрації.

В свою чергу відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров'я України ( Затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011 ) МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.

У зв’язку з досить важким становищем в нашій сучасній медицині та враховуючи низький рівень забезпечення осіб медичними послугами, які гарантуються державою, була  створена «Національна стратегія побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015–2025». Цей документ був створений Стратегічною дорадчою групою з питань реформування системи охорони здоров’я в Україні (СДГ з охорони здоров’я), яка була створена Наказом МОЗ № 522 від 24.07.2014 року. Створення СДГ було результатом спільної ініціативи громадянського суспільства, Уряду України та Міжнародного фонду «Відродження». Метою спільною ініціативи було залучення висококваліфікованих національних та міжнародних експертів для надання консультативної допомоги Уряду щодо стратегії реформування галузі, оптимального використання міжнародної допомоги, консолідації зусиль донорів щодо підтримки реформ в Україні та вирішення нагальних проблем.

За даною програмою вказані тривожні цифри, які показують, що переважна більшість українців:

  •  Перебувають під впливом серйозних факторів ризику, таким як паління, надмірне вживання алкоголю, неправильне харчування, відсутність фізичної активності, забруднення повітря та води;
  •  не отримують ефективної та якісної допомоги на рівні цивілізованих країн. Крім того, наші громадяни залишаються незахищеними від фінансового зубожіння у разі хвороби, незважаючи на те, що Україна витрачає значну кількість свого бюджету на медицину.

  1.  Структура охорони здоровя України

Структура охорони здоров'я України має три основних рівні: національний, регіональний та субрегіональний (місцевий).

Національний рівень системи охорони здоров'я представлений Міністерством охорони здоров'я України (суб'єкт управління) та закладами охорони здоров'я державної форми власності, які підпорядковані безпосередньо МО3 (об'єкт управління).

Регіональний рівень системи охорони здоров'я представлений Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим та управліннями охорони здоров'я при обласних державних адміністраціях (суб'єкт управління) та державні заклади охорони здоров'я, які передані їм в управління відповідними рішеннями вищих органів державної влади, та заклади охорони здоров'я, які перебувають у спільній власності територіальних громад. Наприклад, обласні лікарні, діагностичні центри, тощо (об'єкти управління).

Субрегіональний (місцевий) рівень системи охорони здоров'я представляють районні державні адміністрації, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські органи місцевого самоврядування (суб'єкт управління) та заклади охорони здоров'я, які підпорядковані цим органам на правах комунальної власності (об'єкт управління).

В Україні збереглася система первинної медико-санітарної допомоги, що існувала за часів СРСР та ґрунтувалася на моделі Семашко. Безпосередньо охорону здоров'я забезпечують санітарно-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України покладаються на відділ охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим та органи місцевої державної адміністрації.

  1.  Управління охороною здоров’я

В Україні існує триланкова система управління охороною здоров'я.

Основою національної системи охорони здоров'я є первинна лікувально-профілактична допомога, яка надається переважно за територіальною ознакою лікарями загальної практики.

Світовий досвід свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є найефективнішим засобом досягнення справедливого розподілу і раціонального використання коштів, підвищення результативності роботи галузі охорони здоров'я.

Принцип доступності лікувально-профілактичної допомоги реалізується згідно ст. 49 Конституції України, відповідно до якої "кожний має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного та доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності".

Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоров'я здійснюють:

  •  у містах - управління (відділ) охорони здоров'я виконавчого комітету міської Ради;
  •   у селах (селищах) - головний лікар району.

В Україні первинна медико-санітарна допомога представлена роздробленими структурами, що функціонально, організаційно та фінансово поєднані із спеціалізованою амбулаторною допомогою. Впродовж тривалого часу увага в основному приділялася розвитку дорогих видів спеціалізованої та швидкої медичної допомоги. Фінансове забезпечення первинної допомоги становить менше ніж 10 % коштів, виділених на охорону здоров'я, що не дозволяє досягти оптимального розподілу обсягів роботи між рівнями медичної допомоги. В Україні на первинному рівні починають і закінчують лікування лише до 30 % пацієнтів у містах і до 50 % пацієнтів у сільській місцевості.

Нераціональна організація первинної допомоги та її недостатнє фінансування призвели до втрати комплексності та наступності в наданні медичної допомоги, формального підходу до здійснення профілактики та диспансерної роботи. Як наслідок спостерігаються високі показники пізнього виявлення тяжких хвороб та ускладнень хронічних захворювань, що зумовлює надмірну потребу в дорогому спеціалізованому лікуванні.

Спеціалізована (вторинна) лікувально-профілактична допомога подається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики. Спеціалізована лікувально-профілактична допомога надається в спеціалізованих лікарняних відділеннях міських, центральних районних і частково в обласних лікарнях.

Управління закладами вторинної ланки національної системи охорони здоров'я здійснюють:

o центральною районною лікарнею - головний лікар району;

o міськими лікарнями - відділ (управління) охорони здоров'я виконавчого комітету міської Ради;

o обласними лікарнями - управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації.

Високоспеціалізована (третинна) лікувально-профілактична допомога подається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку в галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко трапляються. Високоспеціалізована лікувально-профілактична допомога надається в спеціалізованих республіканських лікарнях, республіканських диспансерах, спеціалізованих санаторіях, клініках при науково-дослідних інститутах, підпорядкованих Академії медичних наук України, клінічних закладах охорони здоров'я (міські, обласні лікарні), на базі яких працюють відповідні кафедри медичних академій, інститутів та університетів, Інститутів удосконалення лікарів.

Висновки

Нажаль політичне керівництво і виконавча, законодавча гілки української влади зберегли в незмінному стані систему охорони здоров’я, що була успадкована з радянського періоду. Система ігнорувала потреби здорового населення та не могла відповісти на зростаючий тягар неінфекційних захворювань.

Можливий шлях реорганізації системи охорони здоров'я в Україні включає залучення до первинного контакту вузьких спеціалістів. Основну стратегію реорганізації системи охорони здоров'я полягає у раціональному використанні ресурсів, для чого необхідно впровадити:

  •  зміни підходів і механізмів розподілу ресурсів в охороні здоров'я - від "утримання" медичних закладів до їхнього фінансування залежно від обсягу та структури виконуваної роботи;
  •  реформування первинної медичної допомоги;
  •  структурного реформування стаціонарної допомоги;
  •  стандартизації медичної діяльності на всіх рівнях;
  •  змін функцій та механізмів управління охороною здоров'я;
  •  формування базових територіальних програм, які мають бути законом для медичних установ;
  •  залучення додаткових ресурсів з інших джерел (обов'язкове медичне страхування, добровільне медичне страхування);
  •  використання доведено ефективних медичних втручань (доказова медицина).


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № 30. - С. 141.
  2.  Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» / Відомості Верховної Ради України (ВВР) /  1993.
  3.  Вороненка Ю. В. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / Ю. В. Вороненко, Л. О. Прус, А. П. Чуйко. - К.: Здоров'я, 2002. - 358 с.
  4.  Реформа системи охорони здоров’я України: проблеми сьогодення / М.Б. Щербиніна, д.м.н., професор, І.Ю. Скирда, к.м.н., ДУ «Інститут гастроентерології НАМН»,  - м. Дніпропетровськ.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35749. ИЗОНИТЬ. Творческая работа 1.74 MB
  Среди большого многообразия меня привлекли работы в технике изонить оригинальные красивые эффектные. ИЗОНИТЬ история и современность Нитяная графика как вид декоративноприкладного искусства впервые появилась в Англии в XVII веке. Термин ниточный дизайн нитяная графика изографика изонить хордовая вышивка используется в России. Создание панно в технике изонить становится в последние годы все более популярным занятием для детей и взрослых.
35754. Котел-утилизатор для охлаждения конвертерных газов В-90Б 364.5 KB
  Рациональное использование топливно-энергетических ресурсов-важнейшая задача, значимость которой все возрастает. Значительная экономия топливно-энергетических ресурсов может быть достигнута при более широком вовлечении в топливно-энергетический баланс страны вторичных..
35755. Дорожный набор. Творческий проект 162.5 KB
  5 Развитие идеи6 Изготовление набора6 Инструкция по сборке скрепера 7 Оценка стоимости готового изделия.Процес изготовления изделия.Анализ готового изделия. Своей задачей я ставлю увеличение функций данного набора и увеличение прочности изделия.