96148

Роль внутрішніх помилок в створенні аварійної ситуації на судні

Реферат

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Професійна діяльність моряка ускладнюється серйозними психологічними перевантаженнями, які обумовленні як підвищеним рівнем відповідальності, високим рівнем ризику, потенційною можливістю небезпечних ситуацій, так і деприваційними процесами.

Украинкский

2015-10-03

50.86 KB

1 чел.

    1.Роль внутрішніх помилок в створенні аварійної ситуації на судні

Професійна діяльність моряка ускладнюється серйозними психологічними перевантаженнями, які обумовленні як підвищеним рівнем відповідальності, високим рівнем ризику, потенційною можливістю небезпечних ситуацій, так і деприваційними процесами.

Депривація (від пізньолатинського deprivatio – втрата, позбавлення) – сенсорна недостатність чи недовантаження системи аналізаторів, що спостерігається у людей в умовах ізоляції (в нашому випадку судно і є своєрідною ізоляцією людини від зовнішнього світу). Вона може бути сенсорною, соціальною, інформаційною тощо.

Під час депривації у людини відбуваються певні психічні, вегетативні та соматичні зміни, а їх глибина залежить від тривалості деприваційних станів та індивідуальних особливостей особистості. Тому, для збереження працездатності та психічного здоров’я в умовах депривації важливе значення має раціональна організація роботи та спеціальні заходи, які підвищують надійність зорової, слухової, інтерорецептивної*(*Інтерорецепція  приймання та перероблення інформації, яка виникає в результаті збудження інтерорецепторів**. **Інтерорецептор –численна група рецепторів, розміщених у внутрішніх органах, що сприймають подразнення) та іншої інформації. Отже, небезпечними для психічного здоров’я є довготривалі періоди роботи на судні. Довготривале незадоволення нормальних як фізіологічних, так і психологічних потреб людини приводить до стану фрустрації: тривожність, знервованість, напруга тощо, що обумовлює психічні зриви та неврози. Така людина стає вкрай небезпечною на судні: неуважна, агресивна, байдужа, провокує до конфліктів, знервованості усіх членів екіпажу тощо. 

Роздратованість, нервовість, агресивність – це перші ознаки психологічної втоми, тому обов’язок комскладу судна – організувати ефективну та безконфлік-тну роботу екіпажу. 

Депривація буває:

  1.  
    емоційна – відірваність від дому, рідних людей, звичних умов життя. Це супроводжується депресіями, порушеннями сну, тривожністю тощо.
  2.  
    інформаційна – обмежене отримання інформації. Перш за все, інформації про рідних та близьких, про події на Батьківщині, у світі тощо. Постійне переживання про відсутність особистої важливої інформації негативно відображається на психологічному стані моряка і веде до зниження рівня працездатності, уважності, відповідальності.
  3.  
    сенсорна – недостатність вражень, емоцій, переживань.


В умовах суднового життя, що характеризуються груповою закритістю, розповсюдженим є явище психологічної втоми від постійних партнерів, спілкування. 

На початку рейсу, поки ще діє пізнавальний інтерес, членам екіпажу цікаво спілкуватися, ділитися інформацією, життєвим досвідом у різних сферах соціальної діяльності, але з часом такий інтерес зникає, ба навіть переростає у нетерпимість, а деколи у відкрите протистояння. Завдання офіцерів не загострювати конфлікти, не списувати, а роботи все для того, аби екіпаж згуртовувався, кожен відчував відповідальність за іншого. Тому, претендуючи на роль керівника на судні, перш за все, треба постійно працювати над собою, своїм професійним рівнем та психічною культурою. Керівник має створювати позитивний морально-психологічний клімат, формувати нормальні людські стосунки та організовувати безконфліктну трудову діяльність на борту судна. Від цього залежатиме життя, здоров’я та доля багатьох людей. 

Не останнє місце займає монотонність. Стандартність професійної діяльності та умов життя на судні стають основою неуважності та можуть спровокувати аварійні ситуації. Під час несення вахти, монотонність дій може привести до зниження рівня уважності та спричинити дрімоту (при цьому слід враховувати і те, що відбувається порушення сну, фізичні та психологічні перевантаження), тому, несення вахти не може перевищувати чотирьох годин. 

Взагалі, робота на судні супроводжується максимальними перевантаженнями та втомою: робочий день довший аніж вісім годин; понаднормові роботи; мала укомплектованість екіпажів призводить до помилок, зіткнень та загибелі суден, загибелі моряків або порушенню їх здоров’я, створює загрозу навколишньому середовищу.

Причини втоми:

  1.  
    недостатній сон;
  2.  
    низька якість сну;
  3.  
    недостатня кількість часу на відпочинок;
  4.  
    стрес;
  5.  
    шум, вібрації;
  6.  
    їжа;
  7.  
    порушення добового ритму організму;
  8.  
    надлишкове робоче навантаження;


Ознаки фізичної втоми:

  1.  
    нездатність контролювати сон;
  2.  
    утруднення зорової координації;
  3.  
    утруднення мовлення;
  4.  
    відчуття важкості рук та ніг або уповільнення руху;
  5.  
    нелокалізований фізичний дискомфорт;
  6.  
    головний біль;
  7.  
    запаморочення;
  8.  
    пришвидшене серцебиття;
  9.  
    пришвидшене дихання;
  10.  
    втрата апетиту;
  11.  
    безсоння;
  12.  
    біль та судоми в ногах.


Ознаки емоційної втоми:

  1.  
    ризиковані дії;
  2.  
    нетерпимість та антисоціальні дії;
  3.  
    незрозуміла тривожність;
  4.  
    зниження мотивації якісного виконання роботи;
  5.  
    різкі зміни настрою.


Ознаки розумової втоми:

  1.  
    нездатність оцінювати відстань, швидкість, час;
  2.  
    неправильне розуміння ситуації, наприклад, небажання рахуватися з небезпекою;
  3.  
    уповільнена реакція чи відсутність реакції на нормальні, екстремальні чи надзвичайні ситуації;
  4.  
    зниження об’єму уваги;
  5.  
    зниження здатності звертати увагу на будь-що.


Ще одним фактором, що впливає на поведінку людини на морі є стрес. 

Стрес – стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. 

Для деяких професій фактор стресу є супроводжуючим. Професійний стрес пов’язується з переживанням психічної напруженості в умовах високої відповідальності за прийняття рішення. Робота в умовах професійного стресу є серйозним випробовуванням фізичного і психічного здоров'я спеціаліста, перевіркою міри його професійної надійності.

Професійний стрес, як правило, негативно впливає на професійну діяльність.

Фактори стресу на морі:

  1.  
    погана видимість;
  2.  
    надмірний шум;
  3.  
    вібрація;
  4.  
    стан моря;
  5.  
    гіпо- і гіпертермія;
  6.  
    вітер;
  7.  
    забруднення навколишнього середовища;
  8.  
    перевантаження (фізичні);
  9.  
    атмосферний тиск;
  10.  
    нічні вахти і нестача сну;
  11.  
    коливання кров’яного тиску;
  12.  
    відчуття небезпеки
    .


Розрізняють такі різновиди професійного стресу як інформаційний, емоційний і комунікативний стрес:

  1.  
    інформаційний стрес виникає в умовах інформаційних перевантажень, коли працівник не справляється з завданням і не встигає приймати важливі рішення.
  2.  
    емоційний стрес виникає при реальній або уявній загрозі, переживаннях провини, гніву, образи в умовах суперечностей з керівництвом, колегами, підлеглими.
  3.  
    комунікативний
     стрес пов’язаний з проблемами ділового спілкування, проявляється в підвищеній дратівливості, в незнанні прийомів захисту від маніпулювання, неспівпаданні темпів спілкування.


Ознаки стресового напруження:

1. Неможливість зосередитися.

2. Занадто часті помилки в роботі.

3. Погіршується пам’ять.

4. Часто виникає відчуття втоми.

5. Дуже швидка мова.

6. Думки часто зникають.

7. Досить часто з’являється біль (голова, спина, зона шлунку).

8. Підвищена збудженість.

9. Робота не приносить задоволення.

10. Втрата почуття гумору.

11. Різко зростає кількість випалених цигарок.

12. Пристрасть до алкогольних напоїв.

13. Постійне відчуття недоїдання.

14. Втрачається апетит (взагалі втрачено смак до їжі).

15. Неможливість вчасно закінчити роботу.

Отже, основними причинами втрати повноцінної працездатності членів екіпажу можна вважати: стан депривації, фізичні та психічні перевантаження, монотонність, втома, стрес які, в свою чергу, можуть стати причинами аварій на морі.

Враховуючи усі визначені причини, не можна забувати і про фізичні та психологічні навантаження, які переживає моряк під час виконання своїх професійних обов’язків. Для більш кращого розуміння використаємо схематичне зображення психоемоційного стану під час фізичних навантаження та їх значення для безпечної експлуатації судна.

Знаком мінус позначимо низькі навантаження та психофізичні стани, а знаком плюс – високі навантаження і відповідні психофізичні стани(рис. 1).



^ Низьке навантаження Високе навантаження

Рис. 1. Навантаження та психофізичні стани

+1 Оптимальний – найкращий стан: все стабільно, ні технічних, ні людських проблем, все відбувається за планом.

+2 Зацікавлений – виникнення проблеми, яка вимагає оптимальної концентрації уваги. При цьому робоче навантаження збільшується, але не можна допустити переходу до стану +3. Треба контролювати проблему, при потребі негайно звернутися за допомогою.

+3 Занепокоєний – ситуація набирає масштабних меж і це викликає сильне занепокоєння. Якщо потрапили в такий стан, треба сконцентрувати усі зусилля для того аби як найшвидше вийти з нього. Не соромтесь звертатися за допомогою.

-1 Нудьгуючий – втрата інтересу може привести до дрібних похибок.

-2 Неуважний – цей стан може спровокувати серйозні помилки, треба як найшвидше знайти вихід із ситуації

-3 Неуважний у критичній фазі – небезпечний крайній стан, ризик зростає, що вимагає негайних дій та пошуку виходу з критичної ситуації.

Найкритичнішими є стани +3 та -3, треба як найшвидше шукати шляхи виходу з ситуації. Особливо небезпечним є стан -3, так як відчуття небезпеки може спровокувати паніку та збентеження [44].

В таких обставинах керівник повинен:

  1.  
    вміти контролювати ситуацію та тримати її в певних межах;
  2.  
    обирати оптимальні заходи, щоб уникнути критичних станів (+3; -3).


В свою чергу, члени команди (при потребі і лоцман) повинні:

  1.  
    адекватно реагувати на ситуацію, що склалася (якщо виникає різниця у сприйнятті ситуації усередині екіпажу, негайно доповісти капітану);
  2.  
    докладати зусиль для підтримки стабільної ситуації в екіпажі та чітко виконувати команди.

2. Основні складові що забеспечують позитивний соціально-психологічний     клімат екіпажу

Актуальним є питання надійності професійної діяльності (НПД), під якою розуміється безпомилкове виконання людиною покладених на неї професійних обов’язків упродовж певного часу та в певних умовах. Якщо в процесі професійної діяльності людина допускає неточності, похибки та серйозні помилки, це має важкі наслідки, особливо в такій галузі, як мореплавство.

Проблема НПД, перш за все, пов’язана з психологічним станом людини. На судні вона загострюється, що пояснюється специфічними умовами професійної діяльності. НПД плавскладу вимагає механізмів, які б стабілізували психологічне здоров’я моряка. Адже навіть при висококласному володінні професійними навичками та вміннями, маючи відмінне фізичне здоров’я, людина залишається потенційно небезпечною при найменших психічних відхиленнях. Треба усвідомлювати той факт, що відповідальність на судні лежить на кожному з членів екіпажу, адже помилка одного може коштувати декількох десятків чужих життів, а також і значних матеріальних збитків. 

Готуючись до роботи на морському транспорті треба поступово формувати та закріплювати власну професійну надійність. Зазвичай, визначаються такі етапи становлення НПД:

  1.  
    Визначення потенційної професійної придатності як фізичної, так і психологічної. Індивідуальні особливості обумовлюють значну кількість професійних помилок на морі. 
  2.  
    Висококласна професійна підготовка. В морі, дуже часто, виникають такі ситуації, за яких немає часу шукати відповіді у підручнику, чи телефонувати знайомому. Ці ситуації вимагають чітких знань і адекватної психічної реакції.
  3.  
    Адаптація до професійної діяльності на морі. 
  4.  
    Регулярна професійна діяльність, яка забезпечить удосконалення рівня професіоналізму. Треба зазначити, що важливими у цьому аспекті є і постійні курси підвищення кваліфікації, які допомагають формуванню психоемоційної стійкості моряка.


Механізми стабілізації психологічного здоров’я моряка:

  1.  
    самоконтроль;
  2.  
    компенсація.


Самоконтроль – це контроль власних емоцій, станів, вчинків та дій. Самоконтроль свідчить про нормальний психічний стан моряка, який є основою для повноцінної професійної діяльності, а також важливим механізмом самоорганізації під час авральних чи аварійних ситуацій.

Ефективність самоконтролю залежить як від внутрішніх, так і від зовнішніх факторів. До внутрішніх відносять: тип нервової системи, мотивацію, риси характеру (дисциплінованість, відповідальність, самооцінку, самовпевненість тощо). До зовнішніх факторів належать: складність діяльності, яка виконується, навколишнє середовище, режим роботи, вимоги до виконання роботи тощо.

Професійна діяльність моряка детермінує важливість самоконтролю, адже умови життєдіяльності є досить специфічними та складними. Людина під час роботи знаходиться у стані постійного стресу. Саме стрес ускладнює самоконтроль і тим самим знижує НПД моряка, але не останнє місце займає і втома, монотонність існування, ізоляція, відірваність від сім’ї, складні умови (погана погода, хитавиця, зміна часових поясів, несення вахти у нічний час) тощо.

Риси, що свідчать про високий рівень самоконтролю:

  1.  
    витриманість;
  2.  
    надійність;
  3.  
    порядність;
  4.  
    дисциплінованість;
  5.  
    почуття відповідальності тощо.


Риси, що свідчать про слабкий самоконтроль або його відсутність:

  1.  
    недисциплінованість;
  2.  
    самовпевненість;
  3.  
    безвідповідальність;
  4.  
    недбалість;
  5.  
    безтурботність тощо.


Компенсація – відшкодування порушених психічних функцій шляхом їх заміщення. Наприклад, людина з високим рівним тривожності використовує підвищений самоконтроль під час отримання та використання інформації для компенсації власної невпевненості в правильності прийняття рішень. З цим пов’язана проблема «інформаційної надлишковості».

«Інформаційна надлишковість»  це відношення кількості інформації, яка фактично використовується під час виконання завдання, до мінімальної кількості інформації, яка необхідна для виконання завдання при відсутності перешкод.

Так, висока «інформаційна надлишковість» в європейських мовах (кількість слів, що «перекривають» значення одне одного досягає 60-80%) забезпечує надійність обробітку інформації, що міститься у повідомленні. У багатонаціональних екіпажах «інформаційна надлишковість» не виконує своїх функцій: для більшості членів екіпажу, найчастіше, загальноприйнята мова є чужою, а значить знижується якість розуміння вимог та їх виконання. Тому, аби «інформаційна надлишковість» повністю виконувала свої функції в процесі формування НПД, потрібно обирати оптимальні варіанти її реалізації: чітко формулювати вимоги, не передавати зайву інформацію, використовувати загальноприйняту термінологію тощо. Тільки в цьому випадку інформація буде виконувати компенсаційну функцію.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60932. Система освіти в Україні, Великобританії та США 669.5 KB
  Мета: навчати учнів вести бесіду за темою та вживати нові ЛО в мовленні; розширювати пасивний словниковий запас; розвивати навички аудіювання та діалогічного мовлення, вміння включати нові ЛО в мовленнєву ситуацію; прищеплювати культуру колективної співпраці та повагу до думки співрозмовника.
60934. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів 90 KB
  Мета: формувати в учнів поняття про будову клітин прокаріот і еукаріот; розвинути практичні вміння самостійно досліджувати ці клітини і вивчати їхню будову виявляти характерні риси прокаріот і еукаріот порівнювати і робити висновки про еволюцію клітин...
60935. Київська міська організація Профспілки працівників освіти і науки України: «В єдності наша сила» 67.5 KB
  Мета уроку: закріпити знання учнів стосовно діяльності КМОППОіНУ у сфері захисту соціальноекономічних трудових та культурних прав освітян. Визначити перспективи розвитку профспілки на майбутнє.
60936. Процедуры без параметров. Примеры написания и вызова 78.5 KB
  Каким бы универсальным ни был язык программирования, для решения задач в конкретной предметной области он неполон, по-этому даже простые действия над данными могут определяться громоздкими конструкциями.