96238

Символіка козацтва

Реферат

История и СИД

Основним символом на полі бою був прапор або корогва. Прапори Війська Запорозького шили з найдорожчих тканин, оздоблювали вишивкою. Досить часто на прапорах вишивали образ Пресвятої Богородиці, заступниці козацтва, серед святих найчастіше на прапорах зображували архістратига Михаїла.

Украинкский

2015-10-04

25.19 KB

0 чел.

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Реферат

з історії України

на тему:

«Символіка козацтва»

Виконала:

Студентка 1 курсу, 3 групи

Інституту психології, спеціальності

«психологія»

Оріховська Соломія Ігорівна

Науковий керівник:

Набока Сергій Валерійович

Київ-2015

План

ВСТУП

РОЗДІЛ I.

1.

2.

РОЗДІЛ II.

1.

2.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ I

НАЗВА РОЗДІЛУ

1.

Клейноди

Сама ж лексема клейнод як назва коштовності чи знаку влади — це давнє запозичення з середньоверхньонімецької мови (kleinôt, kleinât — ‘художньо виконана дрібничка , а також ‘ чистий , гарний, витончений ’), яке зустрічається в багатьох слов’янських мовах: рос. клейноды, польськ. klejnot, чеськ. klenot.

ПРАПОР.

Основним символом на полі бою був прапор або корогва. Прапори Війська Запорозького шили з найдорожчих тканин, оздоблювали вишивкою. Досить часто на прапорах вишивали образ Пресвятої Богородиці, заступниці козацтва, серед святих найчастіше на прапорах зображували архістратига Михаїла. Досить поширеними на козацьких прапорах є зображення хрестів, сонця, місяця. До речі, перший прапор, малиновий з білим хрестом, веде свій початок ще від Дмитра Вишневецького, який спочатку був його родовим гербом. Щодо кольорів козацьких прапорів, то найчастіше зустрічаються малиновий, жовтий, синій, жовто-блакитний, білий, блакитний, сріблястий. Але в багатьох прапорах існували різні варіанти поєднання жовтого і блакитного кольорів: на блакитному тлі — жовті символи (або навпаки): хрести, півмісяці, зірки, фігура козака, зброя. Наприклад, прапор останнього кошового отамана Петра Калнишевського був блакитний, прошитий золотими нитками. але лиштва зосталась малиновою. У січовому війську з багатьох січових корогв, особливо тих, що належали Кошу і кошовому отаману, переважають малинові, з червоної китайки. Але значна кількість прапорів має також жовту, синю або обидві барви. Тобто саме з того часу бере свій початок сучасний синьо-жовтий прапор. Кожний колір козацької атрибутики мав певне значення: синій — боротьба за свободу, надія, жовтий — сонце, світло, добробут, праця.

Прапори (корогви) набули широкого застосування  в козацько-гетьманську добу. У козацькому війську було, в основному, три роди корогв: 1 – корогва всього війська або гетьманська, 2 – корогви полкові, 3 – сотенні. Козаки також користувалися прапором тих держав, на службі яких вони перебували.Як подає в "Історії запорозьких козаків" Д.І.Яворницький, "знаменом, хоругов'ю, чи корогвою і прапором звався шовковий яскраво-червоного кольору плат із зображенням на ньому посередині або білого польського орла, коли запорожці були за польським королем, або двоголового російського орла, коли запорожці перейшли до московського царя, а по боках – Спасителя та Архангела Михаїла".

Уперше козакам вручив корогву – бойовий прапор з польським орлом – король Стефан Баторій у 1576 р. У своєму привілеї король, зокрема, зазначав: "Як добре козаки з татарами б'ються, настановив їм корогву…".

У 1594 році українські козаки були на цісарській службі й отримали австрійські прапори. З цим прапором вони воювали проти Речі Посполитої під час повстання 1594–1596 рр., очолюваного гетьманом Григорієм Лободою, Матвієм Шаулою та сотником Северином Наливайком.

Корогва – найзначніша святиня українського козацтва. На ній найчастіше золотом вишивався образ Покрови – Пресвятої Богородиці Діви Марії – заступниці козацтва, Запорозької Січі. Розуміючи значення, яке надавали козаки корогві, польська шляхта завжди намагалася, аби на знак перемир'я козаки завжди видавали її. Так, у 1598 р., ведучи переговори з повстанцями про перемир'я в с. Солониця під Лубнами, польський гетьман Станіслав Жолковський вимагав від козацького гетьмана "розпустить свою купу та віддати корогву Максиміліана".

Збереглися відомості, описи прапорів, що вручалися українським козакам урядом Російської держави. Перебуваючи в 1654 р. в Богуславі, де містилася квартира гетьмана Б.Хмельницького, сірійський мандрівник Павло Алепський зазначав: "військо мало корогву христолюбивого і хороброго гетьмана Зіновія із чорного і жовтого шовку, у смуги, з хрестом на ратищі".

З різних письмових згадок видно, що в козацькому війську довго не було одного типу козацьких корогв, а панувала повна довільність, так само і щодо барв прапорів. У роки національно-визвольної війни 1648–1657 рр. козацьке військо використовувало прапори різних кольорів. Очевидець штурму козаками м. Гомеля в 1651 р. писав: "О 8 годині рано при зміні варти побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга, червона корогва, а коло неї – три білі і дві чорні, і дві жовто-блакитні".

Про те, що козаки використовували корогви різних кольорів, згадує і М.С.Грушевський: "В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви".

З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя. Традицію використання козаками жовто-блакитних кольорів підтверджує і те, що ще напередодні Великої Вітчизняної війни в Ермітажі зберігалися козацькі прапори з поєднанням цих кольорів. На одному з прапорів – архистратиг Михаїл, одягнутий в золоту кирею і блакитні штани. Ще на одному знамені "1774 року февраля 28 створеному коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського: продовгуватий прямокутник блакитного кольору, на якому яскраві золоті герби".

Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, які входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії.

ГЕРБ.

Лицар із самопалом — перша пам'ятка козацького герботворення. Вперше цей герб фіксується на печатці 1592 року. На ній зображено вояка з мушкетом, символ Війська Запорозького. За легендою, записаною в козацькому літописі Григорія Грабянки,  поява в козаків гербу позв'язувалася із військовою реформою короля Речі Посполитої Стефана Баторія. Герб надавався усьому козацтву, тобто був зовнішнім атрибутом соціальної ідентифікації, засобом підтвердження козацьких претензій на вольності:

«А в лѣто 1576 за Стефана Баторія Короля Полского Козаки въ лучшій еще строй учиненни. Тойже Король, видя у Козаковъ мужество великое и зъ Татари на бранехъ, постави имъ Гетмана, присла имъ короговъ, бунчукъ и булаву, и на печати гербъ, рицарь зъ самопаломъ и на головѣ колпакъ перекривленній…»

Проте деякі історики вважають, що герб Війська Запорозького має місцеве українське походження — він виник з ініціативи козацтва для обґрунтування привілейованого статусу та політичної ваги запорозького козацтва.

До речі, даний символ у 1918 році був гербом Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, а згідно з Конституцією України 1996 року має бути і складовою великого герба України.

БУЛАВА ТА ПІРНАЧ.

Найважливіша ознака гетьманської влади – булава  – палиця з горіхової деревини (завдовжки 0,5—0,8 метрів) зі срібною чи визолоченою кулею (10—15 см у діаметрі) в кінці, яка завжди розкішно оздоблювалася, здебільшого смарагдами, перлами та іншим коштовним камінням.

Полковнича булава замість кулі мала кілька металевих пластин — пер, тому й називалася ще перначем. Звичай носіння його козацькими офіцерами зберігався аж до початку XX сторіччя. Відомо, що козацькі отамани використовували пернач як символ влади у період національно-визвольних змагань 1917—1922 років.

В Етимологічному словнику української мови (К., 1982. — Т. 1) подається походження слова булава від пол. bulov ‘ломака’. Від цього терміна засвідчене й похідне слово булавничий ‘козак у запорізькому війську, що зберігав булаву кошового отамана’. В «Історичному словнику...» Є. Тимченка (Харків, 1930) зазначено, що одним із символів влади у козаків був буздиган ‘різновид булави у формі кулі на древці, що вживався як символ військової влади’. Згадку про цей клейнод виявляємо у прозі Г. Хоткевича: А от колекція булав і буздиганів. Яких тільки тут не було... Та які красиві вони, все ж це не зброя, а тільки церемоніальне знаряддя.  Слово буздиган тюркського походження і відоме багатьом слов’янським мовам, пор.: болг. боздуган, буздюган; серб., хорв. buzdohan, buzdovan; п. buzduhan; рос. буздуган, буздыхан. Пам’ятки української мови цю лексему засвідчують досить рідко, оскільки козаки надавали перевагу словам булава та пернач.

Від часів появи людства на планеті, булава стала одним з перших видів озброєння та предметів культу й символів влади водночас. Саме у такій якості булава функціонувала в країнах Стародавнього Сходу, де віднайдені найдав-ніші відомі нині зразки.

 Додамо, що досліджені на сьогоднішній день артефакти свідчать про проникнення шестоперів на терени України з країн Середнього Сходу через посередництво Золотої Орди.

Литаври

Важливим атрибутом козацтва були котли або литаври — мідні чи срібні півкулі з натягнутою на них шкірою і дерев’яними паличками для ударів. Литаври кріпилися на дерев’яних або залізних триногах, відав ними козак-довбуш. Військовий довбуш був важливою особою на Січі, оскільки ударами в литаври збирав козаків на січовий майдан, на козацьку раду. Ударом литаврів довбуш подавав сигнал про те, що кошовий отаман ставав під корогву, а військова старшина — під бунчук. Мідні духові труби використовувалися в походах і битвах для подання бойових сигналів і як військова музика.

Лексема довбиш (довбуш, добош) запозичена з угорської мови (уг. dobos і схв. Doboшaр ‘барабанщик’), очевидно, через посередництво польської (dobosz). Ця назва військового литавриста є похідною від dob ‘барабан’. Саме у такому значенні названий історизм функціонує в історичній прозі: Десь опівдні до литавр, які стояли біля стовпа на майдані, підійшов довбиш з короткими палицями і почав барабанити (П. Панч).


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Кукс В.В. Історія становлення й утвердження Державного прапора України
  2.  Історія українського козацтва: нариси у 2 т.Редкол: Смолій (відп. ред) та інші. – Київ.: Вид.дім „Києво-Могилянська академія”, 2006р, Т.1. - 800 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23130. Явища переносу в газах, рідинах і твердих тілах 77 KB
  Явища переносу в газах рідинах і твердих тілах. Явища переносу я. Всі явища переносу являються необоротними. 1 Процеси переносу в газах Загальне рівняння переносу G характеризує деяку молекулярну властивість віднесену до однієї молукули.
23131. Фазові перетворення першого і другого роду 55 KB
  Фазові перетворення першого і другого роду. Перетворення при яких відбуваються стрибки перших похідних від хімічного потенціалу називаються фазовими переходами першого роду. При фазових переходах першого роду виділяється або поглинається тепло: прихована теплота. рівняння Клапейрона Клаузіуса для фазових переходів першого роду.
23132. Рівняння Максвелла, як узагальнення експериментальних фактів 64 KB
  Рівняння Максвелла як узагальнення експериментальних фактів. Рівняння Максвела сформульовані на основі узагальнення емпіричних законів електричних та магнітних явищ. Ці рівняння звязують величини що характеризують електромагнітне поле з розподілами електричних зарядів та струмів в просторі. Перше рівняння випливає з експериментально встановленого закону електромагнітної індукції Фарадея: де потік вектора магнітної індукції через поверхню S.
23133. Признаки, типология и эволюция общественных систем 22 KB
  Различают эволюционный и революционный путь развития. С понятием социальной эволюции связывают: постепенное накопление изменений естественно обусловленный характер этих изменений органический характер процессов обуславливающий развитие всех процессов на основе естественных функциональных взаимосвязей С понятием социальной революции связывают: относительно быстрые изменения субъективно направляемые изменения на основе знания неорганический характер процессов Существуют 2 точки зрения на процессы развития о. Теории линейновосходящего...
23134. Культура как социальная система 21.5 KB
  Понятие и сущность культуры 2. Формы культуры 4. Понятие и сущность культуры Зарождение общества и культуры: репродуктивные стратегии; роль сексуальных ограничений в процессе зарождения и становления человеческого общества. Контдиктатный принцип культуры: культура как форма диктатуры слабых; культура как механизм инвариации проявления воли.
23135. Социальная структура и социальная стратификация 15 KB
  Социальная структура и социальная стратификация. Конкретизация понятия €œсоциальная структура€ 2. Социальная стратификация 3. Социальная мобильность 4.
23136. Личность и общество 26.5 KB
  Процесс начальной социализации достигает определенной степени завершенности при достижении личностью социальной зрелости характеризуемой достижением интегрального социального статуса. Брим младший выделил следующие важные отличия социализации взрослых и детей: 1. Роджер Гоулд полагал что социализация взрослых не является продолжением социализации детей а представляет процесс преодоления психологических тенденций сложившихся в детстве. Отклонение в социализации принято называть девиацией: формы негативного поведения лиц сферу...
23137. Соціологія як наука 246.5 KB
  Предмет соціології: Соціологія наука про системне розуміння суспільства. Спільності вихідний елемент суспільства і предмет соціології. Роль модель поводження відповідно до прав і обов'язків що відповідає соціальним нормам культурі даного суспільства. Модель поводження відбиває культуру суспільства: традиції звичаї соціальні норми правила цінності передані від покоління до покоління.
23138. Социология как наука 37 KB
  Предмет социологии: Социология наука о системном понимании общества. Общности исходный элемент общества и предмет социологии. Роль модель поведения в соответствии с правами и обязанностями соответствующая социальным нормам культуре данного общества. Модель поведения отражает культуру общества: традиции обычаи социальные нормы правила ценности передаваемые от поколения к поколению.