96270

Особливості проведення уроків музики

Научная статья

Педагогика и дидактика

Особливості шкільного уроку музики визначаються специфікою музичного мистецтва, в якому емоційна сфера відіграє визначальну роль. Тому пізнання художнього світу музики, яке відбувається в процесі навчання, не може зводитися тільки до роботи думки, а має органічно поєднувати свідомість і почуття.

Украинкский

2015-10-04

86 KB

3 чел.

PAGE  1

Особливості проведення уроків музики

  1.  Урок музики – урок мистецтва. Типи уроку музики.
  2.  Гра – основний метод організації музичного виховання молодших школярів. Співвідношення ігрових,  навчальних і творчих форм діяльності на уроці.
  3.  Принцип побудови уроку музики.
  4.  Особливості оцінки  музично-творчої діяльності дітей. Критерії оцінки уроку музики.

     Особливості шкільного уроку музики визначаються специфікою музичного мистецтва, в якому емоційна сфера відіграє визначальну роль. Тому пізнання художнього світу музики, яке відбувається в процесі навчання, не може зводитися тільки до роботи думки, а має органічно поєднувати свідомість і почуття.

Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким же живим і захоплюючим має бути навчання. Якщо вчитель з'являється на урок з бажанням разом з учнями відчути радість спілкування з музикою, то тим самим він створює подібний настрій у дітей. Важливо, щоб спілкування з музикою виявляло особистісне ставлення, власне переживання школяра.

Для уроків музики характерна часта зміна видів діяльності, що допомагає підтримувати інтерес і увагу дітей. Вся діяльність має об'єднуватися спільною темою, якій би підпорядковувалися окремі елементи.

Єдина тема чверті дає змогу досягнути цілісності уроку, єдності всіх його складових частин, оскільки в основу його побудови покладені не види діяльності учнів, а різні грані музики як єдиного цілого.].

У свідомості учнів урок музики теж повинен бути цілісним, об'єднувати його складові елементи в єдине поняття: музика, музичне мистецтво.

Відповідно до тематичної побудови програми виділяються певні типи уроку музики: урок введення в тему, урок поглиблення теми, урок узагальнення теми. Окремо слід виділити підсумкові уроки чверті й заключні уроки-концерти .

Головною ознакою уроку введення в тему є наявність у його змісті початкової інформації щодо теми; пошукової ситуації, в якій учні, розглядаючи музичний матеріал під новим кутом зору, заданим темою чверті, і, опираючись на набутий життєвий і музичний досвід, роблять перші узагальнення.

Особливістю уроку поглиблення теми є наявність у його змісті нового знання, що виступає однією з граней теми чверті. На основі сприймання музики і роздумів про неї, активного музикування учні мають виділити й усвідомити нову для них якість теми.

Головною ознакою уроку узагальнення теми є наявність у його змісті цілісної узагальненої характеристики знань, які розкривають суть теми чверті.

Завданням заключного уроку-концерту є показ рівня музичної культури учнів, досягнутий ними протягом навчального року. Він проводиться в урочистій обстановці, краще в актовому залі школи, із запрошенням батьків і вчителів.

Кожен урок повинен мати свою драматургію, передбачати кульмінаційні моменти. Тут важко давати конкретні поради, адже кожен клас має свої особливості, а кожен урок — свої завдання. Відмінними є й звички і наміри вчителів.

Важливо, щоб будь-яка музично-освітня діяльність була спрямована на виховання учнів, розвиток їхньої музичної культури.

Для першокласників навчання є новим видом діяльності. Тому великого значення набуває адаптаційний період, який проходить повільно й нелегко. Вже з перших уроків слід привчати дітей до правил поведінки в класі, до того, що під час звучання музики не можна займатися сторонніми справами, розмовляти. Коли в класі звучить музика, ніхто не повинен піднімати руку, навіть коли він готовий відповісти на поставлене вчителем запитання.

У кожного вчителя знайдуться власні прийоми, але неодмінною умовою є простота і лаконічність вимог на уроці, неодноразовий показ зразка виконання кожної вимоги чи правила, заохочення дітей до правильної поведінки. Коли учні розмовляють під час звучання музики, можна, звичайно, звернутися до заклику "Тихіше!". Але ефективнішими можуть бути слова: "Правильно і добре робить той, хто сидить мовчки й уважно слухає музику, не заважаючи іншим".

2. Оскільки діти постійно прагнуть до руху і дії, їм важко сидіти нерухомо за партами. Гра, ігрові моменти на уроці — це можливість такої організації навчання дітей, яка, не вимагаючи надмірних зусиль, робить процес навчання привабливим.

 Важливо знайти правильне співвідношення ігрових і навчальних форм діяльності в школі. З цією метою доцільно якомога частіше використовувати в навчальній роботі ігрові форми і водночас вчити дітей спостерігати музичні явища, порівнювати їх, знаходити спільне і відмінне. На чільному місці мають бути сприймання і виконання, бо саме у цьому процесі виникають і розвиваються музичні уявлення, для осмислення яких необхідні певні поняття, відповідна термінологія, графічні знаки тощо.

На уроці музики доцільніші такі ігри, які не вимагають тривалої підготовки дітей, в яких можна варіювати ігрові елементи, і, звичайно, всі вони мають бути навчальними. Критерієм доцільності використання гри є те, наскільки вона допомагає досягти навчальної, виховної і розвиваючої мети.

Проблема гри на уроці музики багатоаспектна. Крім змісту ігрових ситуацій, необхідно правильно визначити місце і обсяг гри залежно від дидактичних завдань. На різних уроках проблема стимулювання навчально-пізнавальної діяльності за допомогою гри вирішується по-різному. Найчастіше використовуються ігри ролеві, рухливі, дидактичні. На уроці музики недопустимі азартні ігри типу "Знайди схований предмет", "Голосно-тихо" тощо.

Учитель повинен добре володіти методикою проведення ігор, чітко уявляти їх мету і завдання, надавати дітям значної самостійності. Гра має бути динамічною, тому недопустимі довгі пояснення, численні зауваження дисциплінарного порядку. Особливої уваги вимагає організація ігор-змагань, в яких охоче беруть участь діти. Зробити урок цікавим, але не розважальним, ефективним, а не ефектним, навчати граючись, а не просто грати — це найважливіші проблеми, які постають перед учителем у першому класі.

Специфічною для молодших школярів є, поряд з ігровою, художня діяльність. Діти із задоволенням малюють, ліплять, танцюють, співають, слухають казки. Вони здатні відчувати виразність епітетів і порівнянь, спроможні розповісти про свої враження. Виконання пісень і танцювальних рухів набуває виразності, що свідчить про вміння дітей передати своє ставлення до музики. Помітними стають вияви музичних здібностей, особливо в сфері мелодичного слуху. Учні здатні вислухати невеликий твір від початку до кінця, запам'ятати і впізнати його.

Як правило, діти рано починають співати самі, наслідуючи маму, сестричку, аудіозапис. Але їхні пісеньки, здебільшого, не повторюють почуту мелодію, а співаються довільно, варіативно, залежно від настрою й обставин. Тобто, в них дитина мимоволі виявляє елементи творчості. Коли за допомогою вчителя учні дійдуть висновку, що є мелодії сумні й веселі, спокійні й бадьорі тощо, їхні імпровізації стануть виразнішими й усвідомленішими. Цінність таких імпровізацій значна, адже вони приносять дітям естетичне задоволення і викликають захоплення музичними заняттями.

     Музична творчість дітей може виявлятися у тій найпростішій сфері ритмоінтонації й формоутворенні, яка дістала назву "елементарного музикування".

Важливо створити на уроці умови для творчої активності кожного учня. Музична творчість активізує фантазію учнів, спонукає до самостійних пошуків форм втілення свого задуму, сприяє глибшому сприйманню музики. У музичних іграх діти придумують оригінальні рухи, передають поведінку персонажів відповідно до музики і літературного тексту. Ефективною формою роботи є створення дітьми імпровізацій на тексти дитячого фольклору. Танцювальна творчість виявляється в умінні учнів комбінувати знайомі елементи танцю, створювати власні рухи тощо.

З 1-го класу слід виховувати у дітей вміння видозмінювати, творити мелодії, показавши їм, як можна "гратися" з ритмами, інтонаціями на основі жанрових і образних уявлень. Наприклад, у першій чверті поспівка "Ходить квочка коло кілочка" співається на одному звуці. Учні домагаються виразного співу, уявляючи різні ситуації: квочка спокійна або стривожена, бо з'явився шуліка, сердиться на неслухняних діточок тощо. Коли учні засвоять ступені ЗО і ВІ у другій чверті, можна запропонувати їм уявити, як би виконала цю поспівку зозуля. У третій чверті, після засвоєння нового ступеня РА, школярі можуть імпровізувати вже на трьох ступенях тощо.

Важливим стимулом до творчості є створення на уроці пошукових ситуацій. Це і впізнавання музичних жанрів за їх характерними ознаками, і взнавання мелодій у різному тембровому звучанні, і знаходження виконавських засобів для втілення певного образу.

  

    3.Уроки музики у початкових класах будуються за "мозаїчним" принципом. Як правило, діти на уроці слухають два-три твори, співають поспівки і пісні, розучують нову пісню, виконують довільні й танцювальні рухи, підбирають темброво-ритмічні супроводи, розмірковують про музику, проводять музичну гру тощо. Така різноманітність форм роботи може бути позитивною, якщо вона. зумовлена багатством змісту уроку і використанням різних ігрових прийомів. Водночас слід пам'ятати, що від перетворення уроку в калейдоскоп різних видів діяльності діти можуть стомлюватися не менше, ніж від будь-якої однієї діяльності протягом тривалого часу.

    Доцільно починати урок з входу дітей до класу під звуки музики (маршу або танцю), що створює відповідний емоційний фон, націлює їх на уважне вслуховування в музику і вираження її характеру в рухах, виробляє навички координації найпростіших рухів рук і ніг під музику. Тут важливий виразний показ учителя, лаконічні і чіткі пояснення, поєднання колективних і групових форм роботи, що дозволяє контролювати виконувані рухи і виправляти недоліки, допомагати дітям з недостатньо розвинутою координацією. Далі можна починати поспівки і музично-ритмічні вправи, та завершити їх виконанням улюбленої пісні. Така "музична зарядка" має тривати до п'яти хвилин і постійно змінюватися та збагачуватися новим матеріалом

.Він подається у програмі, але кожен учитель може сам знайти багато нових поспівок. При цьому слід дотримуватись таких вимог:

вправи мають бути короткими, простими, виразними і вимагати осмисленого й емоційного виконання. Слід уникати нецікавих, формальних вправ. Найпростіша пісенька передусім має розкривати дітям художній образ;

займатися ними на кожному уроці слід лише кілька хвилин, не втомлюючи дітей і не задаючи їм надмірних вокальних завдань;

не слід одразу вимагати від дітей бездоганної якості виконання, адже успіх приходить лише в результаті систематичної роботи.

Добре, коли "музична зарядка" об'єднана якимось сюжетно-образним задумом. Навіть музичне вітання, яким обмінюються вчитель і діти на початку уроку, можна виконати з різними емоційними відтінками, запропонувати учням уявити сонячний чи похмурий день, радість чи стриманість від зустрічі тощо.

Продовження уроку залежить від його змісту і конкретних завдань. Доцільно послухати музику (нову чи знайому дітям), проаналізувати її. На кінець уроку краще планувати повторення вивчених раніше пісень, проведення гри тощо.

Оскільки на одному уроці звучить кілька пісень, слід подбати про те, щоб завдання роботи над ними були різними: з однією піснею учні тільки знайомляться, іншу доучують, наступну повторюють як добре вивчену. Робота над кількома піснями на уроці дозволяє переключати увагу дітей, тим самим активізуючи їх. Зокрема, розучування нової пісні вимагає більшого напруження уваги, слухової зосередженості, але меншого вокального навантаження (розучування йде по голосах, групах, є зупинки для пояснень учителя тощо). Повторення вже вивчених пісень, навпаки, не вимагає такого напруження, але значно зростає співацьке навантаження.

На уроці доцільно чергувати спів сидячи зі співом стоячи. Якщо розучування нової пісні краще проводити сидячи, то повторення вже вивчених пісень краще проводити стоячи.

Учителю слід ретельно обдумувати план кожного уроку, дотримуючись генеральної лінії програми, не захоплюватися окремими видами роботи, не підмінювати прагнення до кінцевої мети (виховання музичної культури учнів) намаганням досягти успіху в одному з видів діяльності.

Практика ж засвідчує, що саме захоплення окремими видами роботи на уроках музики є найбільшим недоліком багатьох учителів, що працюють за даними програмами.

Програми з музики пропонують вчителю цікавий матеріал, різноманітні прийоми роботи, і далеко не всі вчителі уникають спокуси домогтися на уроці засвоєння цікавої гри і її бездоганного проведення або поєднати виконання пісні з добре підібраним супроводом та злагодженим веденням хороводу тощо. Зрозуміло, що при цьому починаються тривалі вправляння, нескінченні повторення якоїсь діяльності, тобто засоби навчання починають розвиватися самоцільно.

Слід пам'ятати, що якщо вчитель знаходить задоволення у нагромадженні педагогічних прийомів замість того, щоб разом з учнями проникати в глибинні скарби музики і у такий спосіб досягати впливу музики на дітей, він ніколи не дійде до рівня сучасних вимог духовного розвитку дитини.

Не слід перетворювати урок музики у розвагу. Певне розумове і фізичне напруження учні повинні відчувати у навчальній діяльності, бо це сприяє розвитку особистості. Відсутність труднощів знижує інтерес до будь-якої діяльності, тому певна втомленість дітей на уроці цілком природна.

 

Навчаючи співу, прийомам музикування, слід опиратися на вроджену здатність дітей до наслідування. Однак наслідувальний спосіб навчання, якщо лише ним обмежитися, легко набуває бездумного, механічного характеру. Тому треба заохочувати дітей до вільного вираження у співі та грі власних почуттів і уявлень, розвиваючи їхню фантазію; вчити стежити за розвитком музики, обмінюватися враженнями, порівнювати твори, виражати їх зміст пластичними рухами.

  Головне, не давати дітям готових оцінок і суджень, які вони мають запам'ятати, а ставити їм запитання, на які б вони самостійно знаходили відповіді. Важливо звільняти учнів від побоювань висловити неправильну думку, вчити їх мати власне судження і вміти аргументувати його. Це, звичайно, дається не одразу, але прагнути до цього слід з самого початку.

Музична діяльність школярів організується вчителем шляхом постановки завдань, метою яких є зосередження уваги на музиці, упорядкування спостережень за нею. Система запитань і завдань, яка допомагає учням сприйняти або виконати твір, має реалізуватися в діалозі й спонукати до творчого різночитання музичного змісту. Запитання на уроці можуть ставитися не лише у вербальній формі, але й виражатися жестом, реакцією вчителя на якість виконання. Важлива правильна спрямованість запитань — не загострювати увагу на деталях, а спрямовувати дітей до їх внутрішнього світу, почуттів і вражень, народжених музикою. Важливо не тільки поставити доцільне запитання, а й почути відповідь, оцінити її оригінальність, особистісне забарвлення тощо.

Переважання колективних форм роботи на уроці створює передумови для глибокого і всебічного спілкування дітей, (взаємовпливу один на одного)

Розвиткові інтересу до музичної діяльності сприяє створення ситуацій успіху. Вони особливо необхідні тоді, коли учні виявляють старанність, але відчувають труднощі в досягненні успіху. Заохочуючи дітей, вчитель піднімає їхній емоційний тонус, створює обстановку невимушеності. Це особливо важливо для тих учнів, які відчувають невпевненість і боязкість при виконанні творчих завдань.

Важливо враховувати особливості дитячої уваги і сприймання. Якщо дітей приваблює яскравий сюжет, образ, то тоді вони з неослабною увагою можуть тривалий час займатися певною діяльністю. Тому слід наповнити їхню музичну діяльність яскравими життєвими образами, ігровими моментами, пошуковими ситуаціями.

Діяльність молодших школярів на уроці значною мірою визначається умінням учителя вступити в безпосередній контакт з кожним. Для цього педагогічна практика виробила багато прийомів: натяк, вказівка, запитання, підтвердження, приязне слово, підбадьорливий кивок, засуджуючий чи запитальний погляд тощо.

Наприкінці уроку діти втомлюються, починають відволікатися, потребують активних дій. Тому в різні моменти уроку слід надавати дітям змогу рухатися, співати не тільки сидячи, а й стояти, виступати в ролі "диригентів" у процесі слухання музики, грати на уявних інструментах тощо.

Є ряд причин, що .послаблюють увагу учнів. Одна з них — стомленість, що швидко наступає, якщо вони виконують важкі, нецікаві або одноманітні завдання. Постійна слухова стомленість може викликати байдужість до музики, негативне ставлення до неї, зниження сприйнятливості, перенасичення музичними враженнями. Якщо ж вчитель пропонує знайомі або надто легкі завдання, то діти теж нудьгують і шукають більш цікавіше заняття. Тому вчителю слід ретельно готуватися до уроку музики, щоб він пройшов плідно і захоплююче.

Ефективним засобом попередження надмірної втомлюваності учнів на уроці є фізкультхвилинки. Слід попереджувати настання втоми у дітей, ще до уроку обдумати, коли робота учнів буде найнапруженішою, коли їм буде потрібен активний відпочинок, визначити музику, під яку будуть рухатися діти.

Найбільша ефективність фізкультхвилинок досягається при різноманітності їх форм і змісту, наявності ігрових елементів.

Наприклад, можна проводити такі  фізкультхвилинки:

танцювальні (всі рухи довільні, бажаючі можуть підспівувати);

ритмічні (відрізняються від танцювальних чіткішим виконанням рухів);

мовно-рухові (колективне читання дитячих фольклорних текстів і виконання рухів) ;

наслідувальні (імітація гри піаніста, скрипаля тощо).

Нерідко труднощі викликає організація опитування учнів. Подекуди вчителі цілі уроки присвячують перевірці набутих за чверть чи півріччя знань, або викликають учнів по одному для виконання пісні. Зрозуміло, що таке опитування не відображає суті музичного розвитку учнів і не має нічого спільного з об'єктивною оцінкою роботи кожного учня.

4. Оцінка результатів навчальної роботи учнів, у якій би формі вона на виражалась (цифровій чи словесній), є важливим засобом не тільки навчального, але й виховного впливу. Вона може задовольняти учня і спонукати до нових досягнень, або, навпаки, викликати розчарування, зневіру в своїх можливостях, негативно впливати на його ставлення до музики.

Головне призначення оцінки в тому, щоб викликати у дітей прагнення пізнати музику, стимулювати зацікавлене ставлення до музичних занять, тактично вказати на недоліки в музичній діяльності.

Постають запитання; Як можна правильно оцінити розвиток музичної культури дітей? Як оцінити музичні здібності учнів, якщо тільки тривале й систематичне навчання дає підставу для суджень про рівень розвитку музичних здібностей дитини? Як слід підходити до оцінки виконавської діяльності школярів, яка вимагає тривалого часу для оволодіння нею і залежить від індивідуальних музичних і виконавських здібностей? Як можна оцінювати думки і почуття учнів, їх емоційне ставлення до музичних творів? Що має оцінювати вчитель: результати музичної' діяльності учнів (тобто знання, уміння й навички), чи активність і самостійність, старанність і емоційність реакції на музику?

Звичайно, краще було б, якби вчитель міг охопити всі показники основ музичної культури: інтерес до музики й безпосередній емоційний відгук на неї, висловлювання дітей про сприйнятий або виконаний твір, уміння користуватися набутими знаннями і виконавськими навичками, виявлений художній смак, виразність і грамотність співу тощо.

Зрозуміла складність такого оцінювання, тому в початковій школі на перший план висувається оцінка активності, самостійності, старанності й емоційності відгуку дітей на музику. Що стосується знань, то на чільне місце ставляться ті, що свідчать про засвоєння учнем основної теми чверті.

Можна оцінювати успіхи учнів в окремих видах навчальної діяльності (спів, слухання музики, спів по нотах, імпровізація тощо), пам'ятаючи при цьому,  що ці види — не мета музичних занять, а лише засіб оволодіння основами музичної культури.

Про музику як живе мистецтво правильних відповідей учнів на одне й те ж запитання вчителя може виявитися багато, адже вони випливають із безпосередніх вражень і переконань учнів, їх життєвого й художнього досвіду і самоцінні за своєю природою. Тож чи можна поділяти їх на "правильні" або "неправильні" лише тому, що вони відповідають або не відповідають усталеним поглядам учителя?

Унікальність, неповторність і самоцінність результатів дитячого музичного мислення і творчості дозволяють ставити знак рівності між виявами музичності кожної дитини. Рівність між учнями на уроках музики має досягатися не за рахунок однаковості знань і вмінь, а завдяки виявленню унікальності кожної дитини.

Слід уникати негативних оцінок, які можуть викликати у дітей невдоволення, що може переноситися на урок музики в цілому. Якщо й ставити низьку оцінку, то лише за відверте небажання учня працювати, розвивати свої музичні здібності. По суті, цю оцінку вчитель ставить не учневі, а самому собі. Бо на те він і вчитель, щоб зацікавлювати дітей музикою, залучати до захоплюючої діяльності на уроці.

Навіть у школяра з неточною інтонацією і нерозвиненою слуховою увагою можна знайти те, що дозволяє вчителю позитивною оцінкою підтримати його інтерес до музичних занять. Якщо учень активний, виявляє старанність, і при цьому фальшиво співає (що чують учні), йому завжди можна для заохочення поставити високу оцінку, сказавши, наприклад, таке: "Сашко поки що неточно співає, але як він гарно вимовляє слова (добре відкриває рота, правильно сидить тощо)”. І така мотивація оцінки буде зрозумілою дітям і правильно сприйнята ними.

Метою вчителя має бути не тільки залучення учнів до музики, не просто вивчення музичної діяльності, ознайомлення з мовою музичного мистецтва та розвиток художнього смаку. Головне — наповнити навчання учнів радістю відкриттів і здобутків.

Важливо створити умови для виникнення в учнів бажання виразити свої враження і переживання у процесі виконавської діяльності, сприймання музики чи засвоєння музичних знань. Тут уміння вислухати учня, стати на його позицію, вважати її такою ж самоцінною, як і свою власну,. є необхідною умовою занять музикою, створення творчої атмосфери на уроці. Поза особистісним спілкуванням між учителем і учнями така атмосфера виникнути не може..

Критеріями оцінки якості та ефективності уроку музики як уроку мистецтва є:

  1.  Чи сподобався учням урок?
  2.  Як була організована їхня художньо-пізнавальна й музично-творча
    діяльність?
  3.  Як учні працювали?
  4.  Чому саме вони навчилися?

Означені критерії тісно взаємозв'язані між собою. Негативна відповідь на будь-який з них суттєво знижує оцінку якості й ефективності уроку музики. Однак особливо важливий перший критерій. Навіть коли позитивно оцінено решта три, але учням урок не сподобався і не зацікавив їх, можна вважати такий урок невдалим.

В іншому випадку урок може сподобатися учням завдяки цікавій бесіді вчителя і вдало підібраному матеріалу, але самі вони перебували лише в ролі слухачів або пасивних виконавців вказівок учителя. Чи можна вважати цей урок ефективним?

Буває й таке: учні активно працюють (визначають лад, тональність, розмір мелодії, пишуть музичний диктант, сольфеджують тощо), але ця робота не пов'язана з живим звучанням і виконанням музики, осмисленням музичних вражень. Такий урок теж не можна назвати вдалим.

Відповідність уроку всім означеним критеріям оцінки його якості й ефективності свідчить про високу педагогічну майстерність учителя музики, його здатність успішно вирішувати музично-освітні й виховні завдання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68902. Понятие системного программирования 56 KB
  Например с точки зрения программиста который занимается ядром операционной системы человек создающий компилятор является пользователем системы т. Примеров таких систем можно привести множество: операционная система офисное программное обеспечение системы проектирования и т.
68903. Скелет оконной программы 95.5 KB
  Функцию создания окна. Для его создания необходимо выполнить два шага: регистрацию класса окна и вызвать функцию создания окна. Оба этих действия определяют основные свойства видимые и невидимые характеристики окна.
68904. Понятие контекста устройства 126 KB
  В связи с этим между программой и видео памятью было введено некоторое промежуточное звено получившее название контекста. Благодаря введению контекста процесс вывода информации изменился и имеет следующий вид рис. Программная модель контекста В программе см.
68905. Мышь и таймер 45.5 KB
  Когда пользователь перемещает мышь операционная система перемещает по экрану растровую картинку обычно стрелку которая называется курсор мыши mouse cursor. Курсор мыши имеет вершину картинки hot spot размером в один пиксель...
68906. Клавиатура 59.5 KB
  Таким образом программа получает только адресованные ей сообщения от клавиатуры. Возникает вопрос: Windows многозадачное приложение и одновременно в системе могут работать несколько программ и соответственно открыты несколько окон какое же из окон будет получать сообщения от клавиатуры...
68908. Файлы образов фрагментов экрана 46.5 KB
  Детали формата Каждый файл содержит заголовок файла заголовок Bitmp карту цветов если изображение не 24 битное и собственно изображение. Заголовок Bitmp Windows За заголовком файла следует заголовок Bitmp и необязательно карта цветов.
68909. Преобразование на плоскости 85 KB
  Представление графических изображений осуществляется точками и линиями. Возможность преобразования точек и линий является основой компьютерной графики. При использовании компьютерной графики можно изменять масштаб изображения, вращать его, смещать и трансформировать для улучшения наглядности изображения объекта.
68910. Аффинные преобразования координат при моделировании динамики объектов 197 KB
  Начальному положению фигуры соответствует единичная матрица R единицы на главной диагонали остальные члены нули. Новые координаты x y высчитываются в процедуре NEW_XY которая вызывается непосредственно при выводе фигуры на экран процедурой PICT.=