96316

Економічна ефективність діяльності підприємства на прикладі ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ Україна»

Курсовая

Финансы и кредитные отношения

Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства. Економічна характеристика підприємства. Розрахунок показників ефективності діяльності підприємства. Оцінка фінансового стану фірми. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку успіху в конкурентній боротьбі втіленню нових ідей та результативних стратегій.

Украинкский

2015-10-05

76.66 KB

0 чел.

36

Зміст

І. Вступ……………………………………………………………………..3                                                                                                          

ІІ. Теоретична частина………………………………………………….....5                                                                                  

  1.  Ефективність, як економічна категорія………………………….....5                                             
  2.  Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства….....8         
  3.  Науково-технічний прогрес………………………………………...11                                                              

ІІІ. Аналітична частина…………………………………………………...17                                                                              

  1.  Економічна характеристика підприємства………………………..17                                      
  2.  Розрахунок показників ефективності діяльності підприємства…20     
  3.  Оцінка фінансового стану фірми…………………………………..25                                                       

IV. Рекомендаційна частина…………..………………………………….29                                                                      

V. Висновки та пропозиції………………………………………………..31                                                                            

VI. Список використаної літератури……………………………………..33                                                         

VII. Додатки……………….……………………………………………….35

І. ВСТУП

Управління сучасним підприємством у наш динамічний час є досить складною роботою, яку можуть виконувати лише фахівці нової генерації озброєні найсучаснішими знаннями.

Фахівці в галузі менеджменту повинні вміти виконувати функції планування, організації, координації, мотивації, контролю праці робітників організації для досягнення певних цілей. Першочергова задача менеджменту полягає в створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, які стимулюють працівників на нововведення. Керівники різних ланок повинні стати ініціаторами технологічних і організаційних змін. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку, успіху в конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та результативних стратегій.

Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативність господарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваної цінністю того, що буде загублено. В практичних розрахунках цей показник знаходиться відношенням результатів виробництва до витрат. Для характеристик використання живої праці застосовується показник продуктивності праці. Своєрідним барометром ефективності господарювання є норма прибутку та ін.

В своїй курсовій роботі я розкрию економічну ефективність діяльності підприємства за допомогою:

по-перше, економічної сутності і загальної характеристики видів ефективності, де опишу:

1) економічну сутність і загальну методологію визначення;

2) види ефективності;

по-друге, системи показників та вимірювання ефективності виробництва, де розкрию:

1) критерії і системи показників;

2) фактори підвищення ефективності діяльності підприємства;

по-третє, на прикладі ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ Україна» визначу:

1) економічну характеристику підприємства;

2) ефективність діяльності підприємства;

3) оцінка фінансового стану фірми.

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати.

Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів.

Прибуток підприємства являє собою підсумок його господарської діяльності та є джерелом його життєдіяльності. Величина прибутку напряму залежить від рівня організації стратегічного  планування на підприємстві.

Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.


ІІ. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

  1.  Ефективність, як економічна категорія

Економі́чна ефекти́вність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до доходів.

Економічна ефективність = прибуток/доходи

Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку. Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін. Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні: суттєве зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції приблизно в 2,5-3 рази перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти — у 8-10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції в 2-2,5 рази перевищують аналогічні показники у країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.

Успішна реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає здійснення не лише результативної, а й ефективної господарської діяльності. Аби бути успішною впродовж тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, діяльність підприємства має бути як результативною, так і ефективною. За словами П. Друкера, результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі; а ефективність - наслідок того, що правильно створюються ці самі речі. Перше і друге є однаково важливим.

Передумовами виникнення потреби в ефективному, раціональному веденні господарської діяльності підприємства є проблема обмеженості ресурсів, з одного боку, і постійне прагнення до зростання результатів його діяльності - з іншого. Саме ефективне використання наявних ресурсів дає змогу задовольнити максимум потреб підприємства й отримати бажаний результат.

Ефективність на макроекономічному рівні - інтегрована економічна категорія, яка відображає виробничі відносини щодо економії сукупних витрат уречевленої та живої праці на отримання кінцевого позитивного результату. Економічний зміст ефективності полягає у збільшенні результату (ефекту) з одиниці витрат сукупної праці.

Категорія "ефективність" на рівні підприємства характеризує зв'язок між величиною отриманого результату його діяльності й кількістю інвестованих або витрачених у виробництві ресурсів. Підвищення ефективності можна досягнути шляхом використання меншої кількості ресурсів для створення такого результату або за використанням такої самої кількості ресурсів чи більшого випуску з відносно меншою кількістю ресурсів для створення більшого результату.

Розкриттю сутності ефективності діяльності підприємства допоможе розмежування і чітке визначення таких категорій:результат діяльності підприємства; ефект;ефективність діяльності підприємства;критерій ефективності.

Ефект - категорія, яка відображає перевищення результатів діяльності над витратами, пов'язаними з її здійсненням, у певному періоді часу. Характеризується показниками, що відрізняються складом витрат і результатів та способами визначення витрат і результатів, здійснених у різні періоди. Проте абсолютна величина ефекту часто не вказує на ступінь результативності роботи підприємства. Ефект діяльності може бути однаковим, але ступінь використання залучених ресурсів - різним.

Ефективність діяльності підприємства - це категорія, яка виражає відповідність результатів і витрат підприємства цілям діяльності та інтересам власників. Поняття "ефективність" передбачає порівняння отриманих результатів діяльності з величиною витрачених ресурсів.

Оскільки цілі й інтереси підприємства суттєво відрізняються в коротко - і довгостроковому періодах, потрібно відповісти на запитання: Підвищення ефективності діяльності підприємства є коротко - чи довгостроковою ціллю підприємства? Чи потрібно враховувати теорію життєвого циклу підприємства при виборі критерію ефективності, розробляти різні критерії ефективності для різних фаз його життєвого циклу? На яких етапах життєвого циклу темпи розвитку підприємства кореспондують з підвищенням ефективності? На якому етапі життєвого циклу актуальною є проблема нарощування темпів розвитку, а на якому - проблема підвищення ефективності? Якими мають бути критерії ефективності для кожного з етапів?

Оскільки підприємство є відкритою системою і діє в межах певної національної економіки, проблему ефективності його діяльності можна розглядати з позицій різних зацікавлених сторін. Як економічна категорія ефективність має багато різновидів:

- економічна ефективність відображає відповідність витрат і результатів діяльності підприємства цілям та інтересам його учасників у грошовій формі;

- соціальна - відображає відповідність витрат і соціальних результатів діяльності підприємства цілям і соціальним інтересам суспільства;

- екологічна - відображає відповідність витрат й екологічних результатів інтересам держави і суспільства;

Оцінюючи економічну ефективність діяльності підприємства, потрібно враховувати ефективність для власників (учасників) підприємства. Рекомендують оцінювати такі види економічної ефективності:

- ефективність діяльності підприємства в цілому;

- ефективність участі в капіталі підприємства (ефективність власного капіталу власника підприємства або ефективність інвестицій у статутний капітал підприємства його учасників). Подібні розрахунки здійснюються з метою підтвердження для кожного з учасників доцільності його участі в капіталі підприємства і належать до класу розрахунків доцільності інвестування.

  1.  Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства

 

Жорстка конкурентна боротьба на ринку вимагає від підприємств підвищення ефективності діяльності, поліпшення споживчих якостей продукції та послуг, розширення асортименту, активізації підприємництва, ініціативи тощо.

Головною метою оцінки ефективності діяльності підприємства є виявлення можливості його подальшого розвитку, визначеного за результатами повного аналізу фінансово-господарської діяльності. Тому найважливішим завданням функціонування сучасного підприємства є підвищення ефективності його діяльності за рахунок більш повного використання його внутрішніх резервів та системна розробка шляхів підвищення ефективності діяльності. Під шляхами підвищення ефективності діяльності підприємства розуміють сукупність конкретних заходів щодо покращення ефективності виробництва.

При обґрунтуванні і аналізі усіх показників економічної ефективності враховуються фактори зростання ефективності виробництва за основними напрямами розвитку та покращення виробництва. Ці напрями охоплюють комплекси технічних, організаційних та соціально-економічних заходів, на основі яких досягається економія живої праці, ресурсів, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Основними факторами підвищення ефективності діяльності підприємства є:

– прискорення науково-технічного прогресу, підвищення технічного рівня виробництва, інноваційна політика;

– структурна перебудова економіки, її орієнтація на виробництво товарів народного споживання, конверсія оборонних підприємств та галузей, удосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень, прискорений розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей;

– вдосконалення розвитку диверсифікації, спеціалізації і кооперування, комбінування і територіальної організації виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці на підприємствах і в об'єднаннях;

 – роздержавлення і приватизація економіки, вдосконалення державного регулювання, господарського розрахунку і системи мотивації до праці;

– посилення соціально-психологічних факторів, підвищення відповідальності і творчої ініціативи працівників, всебічного розвитку особистості, посилення соціальної спрямованості в розвитку виробництва.

Слід відзначити, що фактори підвищення ефективності діяльності підприємства можуть бути класифіковані за трьома основними ознаками:

1) за основними напрямками розвитку та вдосконалення виробництва, які представляють комплекси технічних, організаційних та соціально-економічних заходів, на основі яких досягається економія суспільної праці;

2) за джерелами підвищення ефективності: зниження трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості та капіталомісткості виробництва, економії часу, раціонального використання природних ресурсів;

3) відповідно до сфери застосування фактори поділяють на народногосподарські, міжгалузеві, регіональні, галузеві та внутрішньовиробничі.

Першочергове значення в області зростання економічної ефективності виробництва надається раціональному використанню виробничого потенціалу, максимальному скороченню різного роду втрат, режиму економії затрат і ресурсів.

Рівень ефективності діяльності підприємства залежить також від зовнішніх та внутрішніх чинників.

До зовнішніх слід віднести: державну і соціальну політику (діяльність владних структур, законодавство, економічні нормативи);інституційні механізми (дослідні і навчальні центри, інститути, асоціації); інфраструктуру (інноваційні фонди, комерційні банки, фондові біржі, інформаційні мережі); структурні зміни в суспільстві та економіці (в сфері технологій, наукових досліджень, в складі).

Внутрішні чинники розподіляють на «тверді», тобто ті, що піддаються вимірюванню і мають фізичні параметри (технологія, устаткування, матеріали, енергія, вироби) та «м’які» (організація і система управління, працівники, методи роботи, стиль управління). Кожне підприємство мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також враховувати вплив на неї зовнішніх чинників.

Кількісна оцінка внутрішньовиробничих чинників дається в плані технічного та організаційного вдосконалення виробництва – зниження трудомісткості і зростання продуктивності праці, зменшення матеріалоємності та економія матеріальних ресурсів, економія від зниження витрат виробництва і приріст прибутку і рентабельності, приріст виробничих потужностей і випуску продукції, економічний ефект від реалізації заходів, а також конкретні розміри капітальних витрат і терміни реалізації заходів.

Найважливішим попередніми умовами створення цілісного та ефективного господарського механізму, адаптації підприємств до умов регульованого ринку є подальша розробка комплексу теоретичних і методичних питань в плануванні та обліку. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

Значне підвищення ефективності функціонування підприємств можливе за умови застосування сучасних управлінських методів. Як показує досвід провідних підприємств світу за допомогою ефективного менеджменту, можна суттєво знизити витрати виробництва і підвищити ефективність функціонування підприємства. Важливим поштовхом до цього є використання мотиваційного механізму залучення працівників підприємств до участі в його управлінні, посилення стимулів до створення і впровадження раціоналізаторських пропозицій.

Таким чином, підвищення ефективності діяльності підприємства – одна з центральних проблем сучасності. Для успішного вирішення різноманітних економічних і соціальних завдань немає іншого шляху, окрім різкого підвищення ефективності всього суспільного виробництва.

Найважливішою попередньою умовою створення цілісного та ефективного господарського механізму, адаптації підприємств до умов регульованого ринку є подальша розробка комплексу теоретичних і методичних питань в плануванні та управління. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

  1.  Науково-технічний прогрес

Науково-технічний прогрес — це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя. Тому, НТП слід розглядати як систему, що охоплює три взаємопов'язані стадії: науку, техніку, виробництво. НТП є, також, важливішим засобом вирішення соціально-економічних завдань, а саме: охорони навколишнього середовища, покращення умов праці, підвищення добробуту населення.

НТП притаманні як еволюційні, так і революційні форми удосконалення засобів виробництва, технологічних процесів, кінцевої продукції.

Еволюційна форма НТП характеризується поступовим неперервним вдосконаленням традиційних технічних засобів і технологій, нагромадженням цих вдосконалень. Такий процес може тривати досить довго. Революційна форма НТП пов'язана з виникненням принципово нових науково-технічних ідей і на основі цього зміною поколінь використовуваної техніки і кінцевої продукції.

Науково-технічний прогрес у будь-якій його формі відіграє важливу роль у розвитку промислового виробництва, поскільки охоплює фундаментальні теоретичні дослідження, прикладні пошуки, конструкторські розробки і створення взірців нової техніки, її освоєння і промислове виробництво, а також впровадження в народне господарство.

Науково-технічна революція (НТР) — це стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства, їх перехід у якісно новий стан на основі докорінних змін в системі наукових знань.

Сучасна НТР має ряд особливостей, основними з яких є:

- перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу;

- скорочення проміжку часу від нового наукового відкриття до його практичного використання;

- новий стан суспільного поділу праці, який відбувається завдяки перетворенню науки у пріоритетну сферу діяльності;

- інтеграція науки з виробництвом, а також різних галузей самої науки;

- якісне перетворення усіх елементів виробництва засобів і предметів праці, самої праці.

Основні напрямки НТП на сучасному етапі:

Електронізація народного господарства — забезпечення усіх сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв'язку тощо;

Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації: впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління технологічними процесами;

Створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими властивостями;

Освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та ін;

Прискорений розвиток біотехнології, яка сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів.

Рівень науково-технічного прогресу можна оцінити цілим рядом показників. Серед показників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва, які відображають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці і управління, як в цілому в господарстві країни, так і в окремих галузях і на підприємствах.

До показників технічного рівня виробництва належать:

- фондоозброєнність праці (відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності ПВП);

-технічна озброєнність праці (відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП);

-електроозброєнність праці (відношення кількості спожитої електроенергії до чисельності ПВП);

-коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їх активної частини;

-вікові характеристики виробничого устаткування.

Крім того, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядом допоміжних показників: коефіцієнт електрофікації виробництва, коефіцієнти механізації виробництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизації виробництва, частка електроенергії, використаної на технологічні цілі та інші.

Заходи по впровадженню досягнень НТП вимагають інвестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.

Ефективність — це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефективність НТП є відношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них. Ефект — це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) і негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалось уникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишнього середовища).

В залежності від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності НТП.

Види економічної ефективності НТП:

Народногосподарська — характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного доходу, а затратами — сукупність спожитих ресурсів;

Госпрозрахункова — оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства і розраховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).

Порівняльна — обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; в якості ефекту може бути прийнятий ріст прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанту в порівнянні з іншими, а в якості затрат — додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження по кращому варіанту.

Абсолютна — характеризує відношення кінцевого народногосподарського або госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанту. Цей варіант вибирається по критерію порівняльної ефективності — мінімуму приведених витрат.

Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанту заходів НТП.

Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

а)народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень);

б)госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність технічних новин з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту використовується на стадії обґрунтування доцільності розробки та вибору найкращого варіанту проектного рішення; друга форма — у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.

На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанту, при формуванні планів наукових і дослідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає врахування при оцінці заходів НТП усіх можливих наслідків — економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних. Етапи реалізації цього підходу зводяться до наступного:
- із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовільняють заданим обмеженням;
- по кожному із вибраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічний ефект;
- кращим визнається варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, а при умові його тотожності по декількох варіантах — варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

Сумарний економічний ефект від реалізації заходів НТП за певний розрахунковий період Т {Ет) обчислюється за формулою

Ет = Рт - Вт, грн.,

де Рт — вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн.;
Вт — вартісна оцінка витрат на здійснення заходів НТП за цей же період, грн.

Такий спосіб визначення економічного ефекту є однаковим як при обчисленні народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу.

При обчисленні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу — розрахункового року за допомогою коефіцієнта приведення а (див. тему 10).

З врахуванням фактору часу економічний ефект може бути представлений

Ет = £ (Рі - В/), х а, грн.,

де Pt, Bt, — вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду, грн.;

Початковим роком розрахункового періоду Г вважають рік початку фінансування робіт по здійсненню заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим — момент завершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуванням її старіння).

Вартісна оцінка результатів від впровадження заходу НТП за розрахунковий період здійснюється:

Т Рт = 2, Pt x а> гРн-

До складу поточних витрат (Сі) включаються витрати, які враховуються при існуючому порядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розробки нової техніки (коли відсутня конкретна інформація для розрахунку поточних витрат) використовується один із можливих методів обчислення собівартості проектованої нової техніки:
- метод питомих ваг;
- графоаналітичний;
- кореляційний;
- планової калькуляції.

При обчисленні економічної ефективності заходів НТП може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення виявиться вигідним для народного господарства в цілому, але призведе до зростання витрат і погіршення інших показників роботи наукових організацій, підприємств-виробників. Тому, крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначати частку його, що має одержати кожний причетний до процесу створення і впровадження нововведення.

Крім того, при аналізі ефективності заходів НТП можуть використовуватись інші показники, наприклад, коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат (капіталовкладень), строк їх окупності тощо.

Результати реалізації заходів НТП впливають на госпрозрахункові показники роботи споживачів нової техніки та інших нововведень.

ІІІ. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

  1.  Економічна характеристика підприємства

Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА», що знаходиться за адресою Львівська обл, Кам’янка-Бузький р-н, с. Колоденці, вул. І. Франка, 11а.

«Амбієнте Ферніче» було засноване у 2005 році з метою запровадження виробництва мяких меблів на Україні.

У червні 2005 року «Амбієнте Ферніче» викупило державний тваринницький комплекс площею понад 10 га землі та 10 000 м2 будівель. Серпень 2005 року – розпочата реконструкція першого приміщення, а вже у жовтні 2005 запроваджено виробничий процес.

Підприємством керують Ерік Юль Ларсен та Якоб Віллумсен, які мають величезний досвід в індустрії м’яких меблів.

На сьогоднішній день власниками «Амбієнте Ферніче» є Actona Company, Ерік Ларсен та Якоб Віллумсен.

«Амбієнте Ферніче» постачає продукцію зі шкіри високої якості для вибраних меблевих дилерів в Україні, Росії та Європі. Постачаючи високу якість, «Амбієнте Ферніче» запроваджує нові стандарти для шкіряних меблів і буде надалі переслідувати мету бути найкращим постачальником шкіряних меблів на ринку.

«Амбієнте Ферніче» використовує лише високоякісну сировину, куплену у вибіркових постачальників, які переймають високі стандарти якості, що вимагаються нами.

Європейські технології, італійська шкіра і високоосвічені люди виготовляють досконалі Амбієнте дивани.

Інтенсивний контроль якості та щільний виробничий план дають змогу стверджувати про продовження взятого курсу.

Основна мета діяльності підприємства – отримання прибутку, а також досягнення економічних і соціальних результатів, шляхом систематичного здійснення торгової діяльності для задоволення суспільних і особистих потреб.

Викидів у вигляді промислових стоків не проводиться. Вироби з дерева не надають шкідливої дії на здоров'ї. Виробничий процес екологічно чистий, що викликане застосуванням в технологічному процесі електроенергії і екологічно чистої сировини. В результаті застосування сучасного устаткування в технології виготовлення виробів з деревини ніяких шкідливих викидів ні в атмосферу, ні ст. Відходи виробництва – тирса і стружка – спалюються в спеціальних печах або продаються населенню.

Товар має сертифікат якості, товарну марку. Продукцію підприємства вигідно відрізняє від продукції конкурентів її невисока ціна, яка робить продукцію підприємства доступною для більшості жителів всієї Львівської області.

Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерела формування майна підприємства:

- грошові і матеріальні внески засновників підприємства;

- доходи, отриманих від реалізації продукції, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;

- кредити банків і інших кредиторів;

- майно, придбане у інших суб'єктів господарювання, організацій і громадян;

- доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджету;

- добродійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела.

При формуванні фінансової діяльності значна увага приділяється визначенню витрат, пов'язаних з питаннями якості, починаючи від маркетингових досліджень і закінчуючи продажем продукції. Щомісячно керівництво товариства аналізує результати фінансової діяльності та, при необхідності, вносить корективи до планів з урахуванням прийнятих цілей підприємства. Також при формуванні фінансової діяльності враховуються тимчасово вільні кошти, які спрямовуються на модернізацію підприємства, впровадження нових технологій, методів роботи, підвищення кваліфікації персоналу.

Управління фінансовими ресурсами на підприємстві здійснюється на засадах фінансових планів: стратегічних (перспективних) і оперативних (поточних). Мета фінансового планування узгодити статті витрат і доходів підприємства (прогнозовані). виходячи з плану надходжень грошових коштів, прогнозуються можливі фінансові витрати (контроль за якими здійснює рада директорів, шляхом затвердження відповідних нормозатрат, підписанням договорів і т. і.): витрати на підтримку діяльності підприємства (зарплати працівників, утримання і ремонт обладнання і майна, інших основних засобів); витрати на виконання договірних зобов'язань (розрахунки з постачальниками); витрати на розвиток і удосконалення підприємства (виробнича і соціальні сфери).

Фінансові плани розглядаються і затверджуються на зборах ради директорів. Для аналізу виконання фінансових планів і поліпшення фінансового стану підприємства кожний місяць розглядаються кредиторська і дебіторська заборгованості, визначаються шляхи їх зменшення і подальшої оптимізації. на підприємстві створена чітка структура управління фінансами, яка визначається відношенням на цей час з: державою - при виплаті податків, кредитною системою - при отриманні кредитів і їх виплаті; страховими фірмами; покупцями продукції; постачальниками сировини і матеріалів, організаціями, що надають транспортні і інші послуги; робітниками підприємства. При цьому першочерговим завданням є своєчасні розрахунки з платежів до бюджету і виплата заробітної платні працівникам.

  1.   Розрахунок показників ефективності діяльності підприємства

Поняття ефективності — одне з центральних в економічній теорії та практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя вона визначає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі. Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну ефективність. Технічна ефективність визначає результативність дій, спрямованих на вдосконалення техніки і технології, соціальна — на поліпшення умов праці, психологічного клімату в трудовому колективі тощо, економічна — на підвищення прибутковості всієї господарської діяльності, суспільна — на подолання нерівності в розподілі доходів і підтримання соціальної справедливості, виробнича — на мінімізацію витрат і максимізацію прибутку. Всі види ефективності тісно пов'язані між собою, взаємозалежні і разом визначають ефективність економічної системи країни загалом.

Результати роботи підприємства аналізують за показниками, що характеризують сторони його діяльності, їх вибір залежить від мети аналізу. Визначення стратегічних цілей потребує порівняння результатів діяльності конкретного підприємства з підприємствами-конкурентами. Для такого аналізу вибирають узагальнюючі показники, що відображають діяльність окремих напрямів або структурних підрозділів. Визначення тактичних цілей потребує контролю діяльності підприємства, тобто розрахунку показників ефективності функціонування окремих підрозділів або виробництва окремого виду продукції.

Планування як розробка завдань підприємства на перспективний і поточний періоди передбачає співставлення вигоди використання різних видів ресурсів або їх поєднання у певному періоді та можливості їх зміни в майбутньому. Кожна з цілей, що стоять перед підприємством, потребує аналізу низки показників, що дає змогу прийняти конкретні рішення щодо поведінки підприємства. Джерелом інформації є звітність підприємства: річний бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух капіталу, звіт про рух коштів та ін. На основі даних звітності визначається кінцевий результат роботи підприємства у вигляді нарощування власного капіталу за звітний період. Діяльність підприємства можна проаналізувати за економічними показниками, об'єднаними у групи, кожна з яких характеризує економічний потенціал підприємства, економічну ефективність, конкурентоспроможність і фінансову стійкість.

Економічний потенціал підприємства характеризують: активи фірми, обсяг продажів, прибуток чистий і валовий, основний і оборотний капітал, власний і позичковий капітал, виробничі потужності, науково-дослідні роботи та ін.

Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими показниками: прибуток, норма прибутку, рентабельність, а також показниками використання трудових ресурсів (продуктивність праці), основних виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість), матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача) та ін.

Продуктивність праці є узагальнюючим показником оцінки економічної ефективності суспільного виробництва і в загальному вигляді вимірюється як відношення виробленого національного доходу в країні до середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва. В окремих галузях продуктивність праці обчислюється за валовою продукцією і визначається її кількістю, виробленою в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції. На рівні підприємства основними показниками продуктивності праці є виробіток і трудомісткість. Виробіток (прямий показник) визначає кількість продукції, виробленої в одиницю часу, трудомісткість (обернений показник) визначає витрати часу на виробництво одиниці продукції. Вони розраховуються за формулами:

W = Q / T; t = T / Q

де W — виробіток; t — трудомісткість виробленої продукції; Q — обсяг виробленої продукції; Т — витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.

Як уже зазначалось вище, основними показниками ефективного використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача і матеріаломісткість.

Конкурентоспроможність підприємства можна оцінити за показниками обсягів продажів і їх збільшення, зростання рентабельності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується можливістю покривати за власні кошти вклади в основні фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, не допускаючи при цьому невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості та сплачуючи за своїми зобов'язаннями у визначені терміни. Фінансове становище підприємства можна проаналізувати за показниками платоспроможності, ліквідності, ефективності використання активів і власних коштів. Платоспроможність — це показник, що характеризує здатність підприємства виконувати свої зобов'язання. Коефіцієнт платоспроможності дорівнює:

Kп = Власний капітал / Зобов’язання х 100%

Kп = 3773,5 / 847 х 100 = 445,5

Коефіцієнт платоспроможності вимірює фінансовий ризик, тобто вірогідність банкрутства. Високий Кп свідчить про мінімальний фінансовий ризик і гарні можливості для залучення додаткових коштів інвесторів, низький — навпаки.

Ліквідність — це здатність вчасно сплатити борги (зобов'язання). Коефіцієнт ліквідності дорівнює:

Kл = Оборотні кошти / Короткострокові зобов’язання х 100%

Kл = 2153,69 / 597 х 100 =360,75

Що вищий коефіцієнт ліквідності, то більша платоспроможність фірми.

В умовах ринкової економіки зростає цінність вірогідної інформації про результати діяльності підприємства. Прийняття рішення на основі необ'єктивної інформації може призвести до банкрутства. Крім того, вибір партнера на ринку й ефективність співробітництва з ним також залежать від вивчення фінансового становища майбутнього партнера.

За показниками базового року поданими в таблиці, розрахуємо показники ефективності діяльності підприємства «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ УКРАЇНА»

Основні економічні показники діяльності підприємства за базовий рік

Показники

Одиниці виміру

Базовий рік

Вироблена продукція в порівняних цінах

тис. грн.

4213.95

Вироблена продукція в діючих цінах

тис. грн.

4064.7

Виручка (дохід) від реалізації продукції

тис. грн.

6773.55

Собівартість реалізованої продукції

тис. грн.

3611.25

Валовий прибуток

тис. грн.

3162.3

Операційні витрати

тис. грн.

4503

   в т.ч. матеріальні витрати

тис. грн.

4503

Прибуток від операційної діяльності

тис. грн.

795

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

тис. грн.

1110

Податок на прибуток

тис. грн.

330

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування

тис. грн.

780

Середньооблікова чисельність персоналу

чол.

70

  в т.ч. ПВП

чол.

70

Фонд оплати праці, всього

тис. грн.

220

  в т.ч. ПВП

тис. грн.

220

Середньорічна вартість ОВФ

тис. грн.

20100

Середньорічний залишок обігових коштів

тис. грн.

14250

1. Обчислимо рентабельність підприємства (за прибутком до оподаткування) за формулою:

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування / (Середньорічна вартість ОВФ + Середньорічний залишок обігових коштів) х 100% = 1110 / (20100 +14250) х 100% = 1110 / 34350 х 100% = 3,23%

2. Обчислимо рентабельність підприємства (за чистим прибутком) за формулою:

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування / (Середньорічна вартість ОВФ + Середньорічний залишок обігових коштів) х 100% =780 / (20100 + 14250) х 100% = 780 / 34350 х 100% = 2,27%

3. Обчислимо рентабельність операційної діяльності підприємства за формулою:

Прибуток від операційної діяльності / Операційні витрати х 100% = 795 / 4503 х 100% = 17,65%

4. Обчислимо фондовіддачу (за виробленою продукцією в порівняних цінах) за формулою:

Вироблена продукція в порівняних цінах / Середньорічна вартість ОВФ = 4213.95 / 20100 = 0,21 (тис. грн.)

5. Обчислимо фондорентабельність (обчислену за прибутком до оподаткування) за формулою:

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування / Середньорічна вартість ОВФ = 1110 / 20100 х 100% = 5,52%

6. Обчислимо фондомісткість за формулою:

Середньорічна вартість ОВФ / Вироблена продукція в діючих цінах = 20100 / 4064.7 = 4,95 (тис. грн.)

7. Обчислимо коефіцієнт обертання за формулою:

Виручка від реалізації продукції / Середньорічний залишок обігових коштів = 6773.55 / 14250 = 0,48

  1.  Оцінка фінансового стану фірми

Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі вище згадані види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Тому метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, кредиторами та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статистиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції. До невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, та загрози економічних санкцій.

За наведеними даними балансу фірми проведено оцінку стану даного підприємства в тому числі:

1. Оцінку майнового стану фірми

№ з/п

Показники

Формула для розрахунку

Дані розрахунку

1

Сума господарських коштів що знаходяться в розпорядженні підприємства

Підсумок балансу на кінець звітного періоду

4736,5

2

Структура активів підприємства:

Співвідношення між групою активів та їх загальною вартістю

- питома вага нематеріальних активів

Залишкова вартість НА / Підсумок балансу на кінець звітного періоду х 100%

1,9

- питома вага основних засобів

Залишкова вартість ОЗ /  Підсумок балансу на кінець звітного періоду х 100%

15,7

- питома вага оборотних активів

Підсумок розділу ІІ активу / Підсумок балансу на кінець звітного періоду х 100%

45,47

3

Коефіцієнт зносу основних засобів

Сума зносу ОЗ / Первісна вартість ОЗ на кінець звітного періоду х 100%

35,97

За станом на кінець року загальна сума активів які контролює підприємство становить 4736,5 тис. грн., з них переважну більшість становлять оборотні активи – 45,47%, ступінь спрацювання основних засобів становить 46,86%. На основні засоби припадає –44,04%.

Оцінка ділової активності фірми

Ділова активність проявляється в динамічному розвитку фірми, швидкості обороту засобів фірми. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів фірми, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності.

Додаткова інформація:

Чистий дохід від реалізації продукції за рік –6773,55 тис. грн.

Інші операційні доходи – 1117,7 тис. грн.

Прибуток до оподаткування – 1110 тис. грн.

Прибуток після оподаткування – 780 тис. грн.

Прибуток від операційної діяльності –795 тис. грн.

Поточні витрати, пов’язані з операційною діяльністю – 45030 тис. грн.

 

Оцінка ділової активності фірми

№ п/п

Показники

Формула для розрахунку

Дані розрахунку

1

Коефіцієнт обертання активів

Чистий дохід від реалізації / Активи

6773,55/4736,5=1,43

2

Коефіцієнт обертання обігових коштів

Чистий дохід від реалізації / Підсумок ІІ та ІІІ розділів активу балансу

6773,55/2223,69=3,04

3

Середній час оберту обігових коштів

Кількість днів в періоді / Коефіцієнт обертання обігових коштів

25/3,04=8,22

4

Коефіцієнт обертання готової продукції

Чистий дохід від реалізації / Готова продукція

6773,55/4064,7=1,66

5

Коефіцієнт обертання власного капіталу

Виручка від реалізації / Власний капітал

3162,3/3773,5=0,84

6

Віддача необоротних активів

Виручка від реалізації / Необоротні активи

3162,3/2512,81=1,26

Значення коефіцієнтів обертання свідчить про кількість обертів, яку здійснили за рік певні активи чи капітал фірми. Обігові кошти фірми обернулись за рік 8,22 разів. Тривалість одного оберту становила 25 днів.

IV. РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА

Конкурентне ринкове середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги. Основними шляхами їх отримання є такі:

- стати кращим самому через вживання заходів щодо удосконалення власної діяльності та підвищення її ефективності;

- безпосередньо послабити конкурентів;

- змінити ринкове середовище.

Оскільки реалізація останніх двох напрямків потребує значних зусиль, основним засобом отримання конкурентних переваг залишається підвищення ефективності власної діяльності.

Пошук резервів зростання ефективності роботи підприємства проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності з використанням певних чинників.

Підприємство працює в певному економічному середовищі, яке впливає на його діяльність. Досконалість податкової та амортизаційної систем, кредитна і фінансова політика держави, стабільність і прогресивність норм чинного законодавства, рівень регулювання цін у національній економіці, система ліцензування - ці та інші, незалежні від підприємства, чинники безперечно впливають на ефективність його діяльності. Це зумовлює виділення серед чинників підвищення ефективності діяльності групи неконтрольованих підприємством чинників. Удосконалення механізму економічного впливу на підприємства - основна функція держави на шляху підвищення ефективності роботи суб'єктів національної економіки.

Використання ресурсних чинників дасть змогу підприємству розробити програму заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності за рахунок власних можливостей, у таких напрямах.

ДП «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ Україна» є конкурентоспроможним. На підприємстві повністю нове обладнання. Розташоване у сусідньому селі, тому працює там багато моїх знайомих. З їх слів, заробітну плату виплачують вчасно, що є дуже важливим фактором у теперішній, непростий для населення, час.

Оскільки підприємство розташоване на краю села, то з метою полегшення добирання на робоче місце працівникам, за рахунок підприємства, ходить автобус, який з ранку привозить людей на роботу і по закінченню робочого дня розвозить працівників до дому.

Для нашого району створення такого підприємства є дуже добре, тому що безліч людей мають робочі місця.

Європейські технології, італійська шкіра і високоосвічені працівники виготовляють меблі високої якості. Але в цьому є свій «мінус», тому що малозабезпечені верстви населення не можуть собі їх позволити. Тому я б рекомендувала підприємству випускати партію меблів з дешевшої сировини, і цим зробити такі меблі доступними для бідніших людей.

V. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В даній курсовій роботі дається аналіз діяльності «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ Україна»  за базовий рік. Проаналізувавши всі показники фінансового стану підприємства можна зробити такі висновки: фінансовий стан підприємства є далекий від кризового, підприємство від продажу виготовлених товарів отримує хороший дохід, який йде на виплату заробітних плат працівникам, закупівлі сировини, сплату податків і розширення підприємства.

Підприємство «АМБІЄНТЕ ФЕРНІЧЕ Україна» має в наявності всі види обладнання, коефіцієнт зношення якого коливається в межах 2 – 2,5%, це свідчить про те, що продуктивність праці є високою. Технічний рівень протягом останніх років зріс, характеризується збільшенням коефіцієнта фондоозброєності.

Загалом підприємство повністю забезпечене матеріало-технічними, трудовими та природніми ресурсами, що дозволяє йому кожен рік виконувати виробничий план, зокрема і в базовий рік, який розглядався в даній курсовій роботі.

 Зробивши розрахунки по основних техніко-економічних показниках діяльності підприємства можна зробити висновки про те, що прогнози на наступний базовий рік являються досить сприятливими для підприємства. За ними обсягу реалізованої продукції стабільно зростає на 23,4%.

Отже, вимірювання ефективності виробництва передбачає встановлення критерію економічної ефективності, який повинен бути єдиним для усіх ланок економіки - від підприємства до народного господарства в цілому. Таким чином загальним критерієм економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності суспільної праці.

В наш час економічна ефективність виробництва оцінюється на основі даного критерію, що виражається в максимізації росту національного доходу (чистої продукції) на одиницю праці. На рівні підприємства формою єдиного критерію ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку. Ефективність виробництва находить конкретний кількісний вираз в взаємопов’язаній системі показників, характеризуючих ефективність використання основних елементів виробничого процесу. Система показників економічної ефективності виробництва повинна відповідати наступним принципам: забезпечувати взаємозв’язок критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва; визначати рівень ефективності використання всіх видів, застосовуваних в виробництві ресурсів; забезпечувати вимірювання ефективності виробництва на різних рівнях управління; стимулювати мобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності виробництва.

Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промисловості залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Для кожної галузі промисловості в наслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.

На закінчення варто зазначити, що обов’язковість у використанні (урахуванні) зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до внутрішніх чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання ефективності.

VI. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІV;
  2.  Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV;
  3.  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР;
  4.  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV;
  5.  Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ
  6.  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій», затверджена наказом МФ України від 31.03.1999 р. №291
  7.  П(с)БО 2 «Баланс», затверджений наказом МФ України від 31.03.1999 р. №87;
  8.  П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом МФ України від 31.03.1999 р. №87;
  9.  П(с)БО 15 «Дохід», затверджений наказом МФ України від 29.11.1999 р. №290;
  10.  П(с)БО 16 «Витрати», затверджений наказом МФ України від 31.12.1999 р. №318;
  11.  П(с)БО 17 «Податок на прибуток», затверджений наказом МФ України від 28.12.2000 р. №353
  12.  Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001. - 298 с.
  13.  Бутинець Ф.Ф. «Економічний аналіз. Навчальний посібник» - Житомир, ПП «Рута», 2003 р.;
  14.  Бутинець Ф.Ф., Пархоменко В.М. «Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. 2-ге видання» - Житомир, ПП «Рута», 2001 р.;
  15.  Гальчинський А. Основи економічних знань. К.: Вища школа.1999  544c.
  16.  Герасим П.М. «Управлінський облік на підприємстві» - Тернопіль, «Економічна думка», 2004 р.;
  17.  Грещак М.Г. Економіка підприємства / Підручник / за заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид.2-ге, перероб. Та доп. – К.:КНЕУ, 2001. – 528с.
  18.  Збірник систематизованого законодавства. Газета Української бухгалтерії. Випуск 5, 7, 8 – 2006 р. Випуск 1 – 2007 р.;
  19.  Іванова Н.Ю. «Аналіз прибутковості виробництва: теорія та практика. Навчальний посібник» - К., «Лібра», 2002 р.;
  20.  Коробов М.Я. «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навчальний посібник» - К., «Знання», 2000 р.;
  21.  Ковальчук І.В. «Реальна економіка. Навчальний посібник» - К., «Знання», 2004 р.;
  22.  Макаровська Т.П., Бондар Н.М. – «Економіка підприємства», Київ: МАУП. 2003 – 304с.
  23.  Ніколенко Ю.В. – «Основи економічної теорії» - Київ: Либідь, 1994. – 325с.
  24.  Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.:Скарби, 2002. – 336с.
  25.  Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. 6-е видання» – К., «А.С.К.», 2002 р.;
  26.  Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів. ЛБІ НБУ, 2000. – 485с.
  27.  Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб. – К.: «Каравелла», 2003. – 432с.
  28.  Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. Кол. І наук. Ред. Проф.. А.М. Поддєрьогін 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460с.
  29.  Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприєммства та її аналіз: навч.посібник. – 2-ге видання, перероб. І допов. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 300с.
  30.  Журнал Баланс №42, 65, 78, 114 – 2006 р., №15, 21 – 2007 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

72940. Планування аудиту 60.5 KB
  Планування аудиту означає розробку загальної стратегії виконання завдання та плану аудиту для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. В плануванні беруть участь партнер з завдання та ключовий персонал групи з завдання, що дозволяє отримати користь...
72941. Мета і загальні принципи аудиту 276 KB
  Цілі та основні принципи стандартів аудиту. Основні вимоги до аудиту. Розвиток в Україні ринкових відносин тісно пов’язаний з розвитком і вдосконаленням фінансово-економічного контролю та аудиту як одного з основоположних елементів ринкової інфраструктури.
72942. Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю 260 KB
  Підприємницький ризик, пов’язаний з відповідальністю стосовно клієнта, полягає в тому, що аудитор (або аудиторська фірма) може зазнати невдачі унаслідок взаємостосунків з клієнтом, навіть якщо аудиторський висновок, представлений аудитором цьому клієнту...
72943. Рынки факторов производства и распределения факторных доходов 62.78 KB
  Теория факторов производства буржуазная теория утверждающая что в процессе производства взаимодействуют три основных фактора: труд капитал и земля. Заработная плата представляется ценой труда и единственным результатом деятельности рабочего в процессе производства тем самым маскируется эксплуатация рабочих.
72944. Специфика формирования издержек и доход предприятия (фирмы) 45.31 KB
  Общественно необходимое рабочее время есть то рабочее время которое требуется для изготовления какой-либо потребительной стоимости при наличии общественно нормальных условий производства и при среднем в данном обществе уровне умелости и интенсивности труда...
72945. МЕТОДИКА ГИГИЕНИЧЕСКОЙ ОЦЕНКИ ПИТЬЕВОЙ ВОДЫ ПО ДАННЫМ САНИТАРНОГО ОБСЛЕДОВАНИЯ СИСТЕМ ВОДОСНАБЖЕНИЯ И РЕЗУЛЬТАТАМ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛИЗА ПРОБ 208 KB
  Усвоить общие требования к качеству питьевой воды и гигиенического значения отдельных ее показателей. Овладеть методикой чтения анализа и оценки качества питьевой воды при местном и централизованном водоснабжении.
72946. МЕТОДИКА САНИТАРНОГО ОБСЛЕДОВАНИЯ ИСТОЧНИКОВ ВОДОСНАБЖЕНИЯ И ОТБОРА ПРОБ ВОДЫ ДЛЯ БАКТЕРИОЛОГИЧЕСКОГО И САНИТАРНО-ХИМИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ 629.5 KB
  Овладеть методикой санитарного обследования источников водоснабжения и отбора проб воды для бактериологического и санитарно-химического анализа. Исходные знания и умения Знать: Гигиеническое значение воды физиологическое эндемическое эпидемиологическое токсикологическое...
72947. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ: СУТНІСТЬ, ФОРМИ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ 218.5 KB
  Для національної економіки участь в міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля– це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.
72948. МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ 116.49 KB
  Міжнародна міграція робочої сили виникла багато століть тому і, за минулий з тих пір час, перетерпіла серйозні зміни. Першим масовим переміщенням трудящих став цілеспрямований завезення рабів з Африки на американський континент, в результаті чого в 18-19 ст.