96327

ВІТОВИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ТУРИЗМ ЯК ГАЛУЗЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Курсовая

Туризм и рекреация

Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язано із тім, що туризм набирає все більшого значення для міжнародних зв’язків, є стимулом для пожвавлення економічного стану країн й окремих регіонів. Міжнародний туризм є постійним джерелом для поповнення валютних надходжень і державного бюджету.

Украинкский

2015-10-05

674.82 KB

0 чел.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СВІТОВИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ТУРИЗМ ЯК ГАЛУЗЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

5

РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

15

ВИСНОВОК

СПИСOК ВИКОРАСТАНОЇ ЛIТЕРAТУРИ

ВСТУП

Міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере із давніх часів. Сучасного вигляду туристична галузь набуває в 1937 р., коли цим питанням почали цікавитись міжнародні організації.

Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язано із тім, що туризм набирає все більшого значення для міжнародних зв’язків, є стимулом для пожвавлення економічного стану країн й окремих регіонів. Міжнародний туризм є постійним джерелом для поповнення валютних надходжень і державного бюджету. Туризм виступає стабілізатором налагодження та укріплення стосунків між країнами, дійовим чинником підвищення престижу країни в міжнародному співтоваристві, ділових колах.

Надання туристичних послуг є вигідним для держави із точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платити за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримую прибутки зберігаючи свої природні та культурно- історичні цінності.

Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій – це тих країни, уряди які стимулюють розвиток туристичної галузі, так як туризм – це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій.

На міжнародному туристичному ринку на сучасному етапі існую жорстка конкуренція. Великі туристичні підприємства намагаються розповсюджувати свій вплив, яскравим прикладом чого є просування свого капіталу на іноземні ринки. Тім самим смердоті здійснюють позитивний вплив на розвиток туристичної галузі, допомагаючи країнам, що розвиваються зайняти стійке положення на міжнародному ринку туристичних послуг.

Метою нашої курсової роботи було б розкрити запитання важливості туристичної галузі для розвитку не лише окремої країни, але й і регіонів. Туристична галузь характеризувалася як чинник встановлення міжнародних економічних зв’язків, встановлення світу у всьому світі.

У цій курсовій роботі були висвітлені запитання, котрі на форумі нашу думку є найважливішими для розвитку міжнародної туристичної галузі. По-перше дуже важливим було б охарактеризувати туризм як галузь світового господарства. У цьому розділі нами були проведені дослідження, котрі допомогли нам практично підкріпити теоретичні знання котрі ми отримали за період написання цієї курсової роботи.

По-друге, це опис рекреаційних ресурсів. Нами був проваджень розподіл країн по регіонам, так як це допомогло нам об’єктивніше висвітлювати стан рекреаційних ресурсів, фактори котрі позитивно чи негативно впливають на розвиток туризму до того чи іншому регіоні та їх потенціал у майбутньму.

Загальний обсяг роботи становить 46 сторінок. У роботі містяться 1 таблиця, 5 рисунків, 13 формул. Нами було б використано 12 літературних джерел та 4 джерела всесвітньої мережі Internet. Для проведення нами досліджень використовувалася комп’ютерна програма Econometric Views.


РОЗДІЛ 1.

СВІТОВИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ТУРИЗМ ЯК ГАЛУЗЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Щоб сформулювати повне визначення поняття «туризм», необхідно розглянути багатоаспектність туризму й його взаємодію із іншими видами діяльності. Відсутність єдиних визначень ускладнює вивчення туризму як учбової дисципліни.

Вивчення туризму із наукової точки зору (у ряді інших дисциплін) із недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв " язку із цим виникла необхідність в розробці точних визначень й термінів. Ця проблема негаразд проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно займаються різні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництва й розвитку.

Міжнародні організації постійно звертаються до тими тлумачення термінології, в основному із метою узгодження принципів міжнародної статистики. Так було в 1937 р. визначення «міжнародний турист» було б дано на Конференції експертів за статистикою Ліги Націй. 1950-го р. International Union Official Travel Organization (IUOTO) – Міжнародне об’єднання офіційних туристських організацій (МСОТО), перетворений в 1975 р. у Всесвітню туристичну організацію (СОТ), уточнивши визначення «турист», ввівши нові поняття: «екскурсант» й «транзитний мандрівник». При цьому було б дано чітке розмежування цих категорій від категорії «турист».

Певні групові й економічні інтереси країн істотно впливають на тлумачення зрозуміти, що приймаються в основі в національних нормативних актах, регулюючих певні відносини у сфері туризму.

Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система із різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, то й в межах зв’язків національної економіки зі світовим господарством у цілому [1]

Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище. Всесвітня рада із туризму й подорожей вказала на наступні характеристики сучасного туризму:

  1.  це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона обігового капіталу й включаюча такі компоненти як подорожі
  2.  (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); мешкання
  3.  (готелі й мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування
  4.  (ресторани, кафе, бари); відпочинок й дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);
  5.  провідний платник податків;
  6.  працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;
  7.  сама прогресивніша галузь не лише європейської, але й й світової економіки.

Туристська індустрія - це сукупність засобів розміщення; транспортних засобів; про " єктів харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення; організацій, що здійснюють туроператорську й турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів.

У более широкому плані туристську індустрію можна визначити як міжгалузевий комплекс, що включає:

  1.  пасажирський транспорт (повітряний, водний, автомобільний, залізничний) із його розгалуженою мережею технічних служб;
  2.  різні спеціалізовані туристські підприємства й підприємства галузей, що не мають яскраво вираженого туристського характеру (зокрема, транспортного машинобудування й автомобілебудування, паливної промисловості, капітального й дорожнього будівництва, місцевої промисловості по виготовленню сувенірів, харчової промисловості, багатьох галузей сільського господарства й т.д.);
  3.  широку сферу послуг, якими користується турист.

Розрізняють наступні види туризму (6, з. 58(: . маршрутно-пізнавальний; . спортивно-оздоровчий; . діловий й конгрес-туризм; . курортний, лікувальний; . фестивальний; . мисливський; . екологічний; . шоп-туризм; . релігійний; . учбовий; . етнічний й ін.

Ці види туризму можна згрупувати в декілька загальних розділів:

Рекреаційний туризм. Цей вид туризму є для багатьох країн наймасовішою формою. Поїздки іноземних туристів до Іспанії, Італії, в Болгарію переслідують, перш на, саме цю мітку, причому характерна велика тривалість всієї поїздки, менша кількість міст, що входять в маршрут, й відповідно, велика тривалість перебування в одному місті.

Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкому використанні авіаційного транспорту й, перш на чартерних перевезень.

Особливо відрізняються від інших видів туризму поїздки із метою лікування. Перш на, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремі туристи можуть про " єднуватися туристською фірмою для сумісних перевезень із метою отримання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування – 24 – 28 днів, тобто значно вище, ніж по інших видах туризму.

Екскурсійний туризм. Для екскурсійного туризму, як й для рекреаційного, характерні поїздки як на індивідуальній, то й на груповій основі. Цей вид туризму включає поїздки із пізнавальною метою.

Отже, при аналізі необхідно виділити по кожній стране категорії населення, що цікавиться пізнавальними поїздками взагалі й в дану країну зокрема, а також тих туристичні організації, котрі спеціалізуються на такому виді туризму.

Необхідно матір на увазі, що пізнавальні цілі можуть поєднуватися із метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті чи под годину відпочинку туристи можуть їздити на екскурсії, включаючи навіть відвідини інших міст.

У багатьох країнах характерною особливістю пізнавальних поїздок є тенденція вирушати на великі відстані із відвідинами за поїздку великого числа країн й міст. Для цого виду туризму важко виділити який- небудь одна частка транспорту, що використовується. Разом з значним про " ємом авіаперевезень, включаючи чартерні, можна відзначити зростаючу популярність туристських поїздок по залізниці, річкових й морських круїзів.

Одним із різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Поїздки в автомобілях й автобусах дають великі в порівнянні із іншими видами транспорту можливості познайомитися із країною. На тому годину смердоті мають таку велику специфіку, що їхнього прийнято виділяти в окремий вид туризму. Необхідно враховувати, що в даному випадку ними займаються лише спеціалізовані туристські організації й, перш на автомобільні клуби й асоціації. Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще вужче спеціалізація фірм, організуючих поїздки із розміщенням в кемпінгу.

Науковий туризм. Даний вид туризму, що включає поїздки із метою участі в різних конгресах, симпозіумах й нарадах, займає все понад місце в сучасному міжнародному туризмі. За наявними оцінками, учасники подібних міжнародних заходів складають 6 – 7% загальної кількості іноземних тимчасових відвідувачів, й на їхні частку доводитися біля 10% валютних надходжень від туризму. Учасники міжнародних заходів в основному використовують авіаційний транспорт.

Діловий туризм. Поїздки із діловою метою розглядаються як одна із найважливіших складових частин сучасного міжнародного туристського обміну. Більш того, цей вид поїздок вважається одним із найперспективніших, оскільки він базується на про " єктивній закономірності подальшого міжнародного розподілу роботи. Одним із різновидів ділових поїздок є також поїздки для участі чи для відвідин міжнародних й національних виставок й ярмарків. Вельми поширеною формою ділових поїздок є конгреси й наради різних міжнародних організацій. Ще однією формою ділового туризму є поїздки у складі спеціалізованих груп по професіях. З останні роки попит на такі поїздки також постійно зростає.

Етнічний туризм. Цей вид туризму, заговорили українською у " язаний із відвідинами родичів чи місць народження батьків, займає важливе місце в міжнародному туризмі. У цьому край своєрідному виді туризму за останні рокта відбуваються певні структурні зміни, що міняють його характер. Різновидом етнічного туризму є прикордонний обмін, що дає для статистики значні цифри кількості тимчасових відвідувачів, але й іншого великого економічного значення.

На тому годину при всій різноманітності видів туризму можна прийти до висновку, що сам загальні види туризму, такі як поїздки, із пізнавальною метою, із метою відпочинку чи для ділових зустрічей, в основі своєї класифікації повинні матір територіальний принцип й усередині національного ринку ділиться по видах туризму.

У годину індустрія туризму є однією із форм міжнародної торгівлі послугами, що динамічно розвиваються. О 20-й років середньорічні темпи зростання числа прибулих іноземних туристів в світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної організації, у 2013-му році в світі було б зареєстровано 1,087 міл’ярдів прибулих туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 1,159 трильярди доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту).

Всесвітня організація у туризмі виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) й тих країни, що є, в основному, приймаючими туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

У таблиці 1.1 поданий перелік країн, котрі 2013-го р. отримали найбільшу кілкість прибуттів турістів.[2]


Таблиця 1.1

Тільки дві зміни відбулися в топ-10 рейтингу у міжнародних туристських прибуттів і надходження від туризму в 2013 році:прибувають, Іспанії (з 61 млн прибуттів) відновив свою Третю позицію, коли вона втратила в 2010 році  Китаю (56 млн). Таїланд увійшов до топ-10 прибутих, це 10 сходинка , піднімаючись дивовижні на п'ять позицій, у той час як країна перемістилася вгору на два місця на 7-е в ранжування за надходжень від туризму (табл. 1.2).

Франція продовжує очолювати рейтинг міжнародних туристських прибуттів з 83 млн відвідувачів у 2012 році (2013 і раніше буде повідомлено), та 3-й в міжнародних надходжень від туризму (56 млрд доларів США в 2013 році). Сполучені Штати займають 1 місце в квитанції з US $ 140 млрд і 2 місце в заїзді

з 70 мільйонів. Іспанія і раніше другий за величиною добувач по всьому світу

і першим в Європі (60 мільярдів доларів США), і витягують його 3-е місце

в заїздах з 61 млн відвідувачів. Китай вийшов на 4 місце в заїздах

(56 млн) і залишається 4-й надходжень (52 млрд доларів США). Італія

зміцнив свої 5-е місце в заїзді (48000000) і 6-м надходжень(44 млрд доларів США). Туреччина як і раніше 6 місце в заїзді і 12 надходжень.Таїланд піднялася на дві позиції в рейтингу за міжнародними надходження до 7 сходинки, в той час як він увійшов до топ-10 за прибутих турістів. Німеччина і Великобританія залишаються відповідно 7-й і 8-й в заїздах, але переїхав на одну позицію вниз кожен в плані заробіткуу 8-му і 9-му місцях відповідно. Росія Федерація завершує десятку рейтингу по прибуттів у 9-му місці, в той час якдва китайських спеціальних адміністративних районів Макао і Гонконгу Оцінка відповідно 5 і 10 надходжень.

Таблиця 1.2

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежати наступні чинники:

  1.  Економічне зростання й соціальний прогрес привели до розширення про " єму ділових поїздок й поїздок із пізнавальною метою.
  2.  Вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки.
  3.  Збільшення числа найманих робітників й службовців в розвинених країнах й підвищення їхнього матеріального й культурного рівня.
  4.  Інтенсифікація роботи й отримання трудящими более тривалих відпусток.
  5.  Розвиток міждержавних зв " язків й культурних обмінів між країнами призвів до розширення міжособових зв " язків між й усередині регіонів.
  6.  Розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень й технологічний прогрес в області телекомунікацій.
  7.  Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах й спрощення прикордонних формальностей.
  8.  Значення туризму в світі постійно зростає, що заговорили українською у " язаний з збільшеним впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни й засіб для забезпечення зайнятості. Позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається лише у тому випадку, коли туризм в стране розвивається всесторонньо, тобто не перетворює економіку країни в економіку послуг. Іншими словами, економічна ефективність туризму припускає, що туризм в стране винен розвиватися паралельно й у взаємозв " язку із іншими галузями соціально-економічного комплексу.[3]

Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс й ВНП країни.

Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму.

З зростанням зайнятості у сфері туризму ростуть доходи населення й підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічної інфраструктури країни й мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм слід розглядати, погодившися із економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входити до числа трьох найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, питома ваги які в світовому експорті 14% й 11% відповідно. 2000-го році сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму складав 10% від загального про " єму світового експорту й 6% від світового експорту послуг.[4]

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособових контактів зростає.

Велику увагу розвитку іноземного туризму надається не так на національному рівні. Ці запитання знаходяться в центрі уваги міжнародних організацій. У цьому контексті слід вказати на такі найважливіші міжнародні догоди, як :

  1.  Заключний акт Хельсинської Наради по безпеці й співпрацю в
  2.  Європі в 1975 р., в якому значний розділ присвячений співпрацю країн — учасників цієї Наради в розвитку міжнародних туристських зв " язків;
  3.  Манільська декларація по світовому туризму, прийнята Всесвітньою конференцією у туризмі, що відбувалася Манілі в 1980р.;
  4.  Гаагська декларація Міжпарламентської конференції у туризмі, що відбувалася 1989 р.
  5.  Документ Акапулько (1982г.)
  6.  Хартія у туризмі й Кодекс поведінки туриста (Софія, 1985г.)

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинених країн у сфері туризму, Комісія ЄС опублікувала прогноз основних тенденцій розвитку туризму. В частности, в ньому наголошується, що:

1. у Європі доведеться витримувати жорстку конкуренцію за доходи від туризму, Яка якщо вимагати від європейської індустрії туризму підвищення якості послуг, що надаються. o Витрати на усі види подорожей й, в першу чергу, витрати на транспорт, збільшуватимуться швидше, ніж інші з статтею сімейного бюджету. Подорожі стануть более частими, але й менш тривалими, оскільки витрати однією поїздку знизяться. У цілому ж витрати на подорожі зростуть за рахунок споживання более якісного відпочинку;

2. кількість поїздок збільшуватиметься за рахунок міжконтинентальних подорожей із Європи до Америки, Азії й Океанії. o Сезонні зміни ринкової кін " юнктури в найближчому майбутньому перестануть бути проблемою для індустрії туризму, оскільки вдалий маркетинг сприятиме їхнього вигідному використанню. Для цого якщо потрібно активна співпраця між державами й приватними туристськими структурами. o Використання повітряного транспорту розширятиметься швидше завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів;

3. групи, включаючи сімейні, зменшуватимуться й вибиратимуть все более гнучку програму відпочинку. o По мірі все более активного упровадження комп " ютерних систем бронювання зменшуватимуться терміни бронювання. o Активніше за інші подорожуватимуть дві вікові групи: люди похилого віку й молодь.


РОЗДІЛ 2

РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Природні рекреаційні ресурси – це об’єкти й явища природного походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних й духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого і опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг. 

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їхні елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності. Розрізняють природні й соціально-економічні (чи природні й культурно- історичні) ресурси рекреаційної діяльності.[8]

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їхнього компоненти і властивості, природоохоронні проєкти.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні проєкти, пам’ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Поняття “рекреаційні ресурси” є набагато ширшим від поняття “туристичні ресурси”, оскільки включає у собі компоненти природи, соціально-економічні принципи й культурні ціності, котрі задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно- руристичних ресурсів (рис.2.1), ми прийшли висновку, що й надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал.*

Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значною різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належати: в Атлантичному океані - Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст та міських конгломерацій Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; в Тихому океані - Гавайські острови й східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст та міських конгломерацій узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані - острів Шрі-Ланка, район прибережних міських конгломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах.

Рис. 2.1. Фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, %

На нашу думку, загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно чи кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату й ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належати: 1) узбережжя теплих морів; 2) узбережжя річок, озер та водосховищ; 3) лісові масиви; 4) передгір " я та гірські країни; 5) міста - столичні та історичні центри; 6) міста-курорти чи курортні місцевості; 7) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; 8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан територї - чистота чи забрудненість вод, повітря, грунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів й океанів, поширення СНІДу, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються.

На данний момент існує ще одне питання: існує неповноцінне використання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тім, що рекреаційний попит найбільш високий в щільнонаселених урбанізованих районах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферами господарства, а чи не в оздоровчих цілях.

Рекреаційні ресурси, як й інші ресурси, у світі розташовуються нерівномірно. Для более об’єктивного висвітлення світового туристичного потенціалу, ми б хотіли розглянути рекреаційні ресурси, поділяючи їхні за такими регіонами: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, Центральна ти Південна Америка, Австралія та Океанія.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. У най-загальніший вигляді вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57 % туристських прибутків, на країни, що розвиваються,- 30 %, на країни з перехідною економікою - 13 %. При подібній регіональній структурі туристських прибутків і доходів виділяються п’ять туристичних макрорегіонів світу: [5]

  1.  Європейський (куди включають країни Західної, Північної, Південної,
  2.  Центральної, Східної Європи, а також держави Східного Середземномор’я - Ізраїль, Кіпр, Туреччину).
  3.  Американський (включаєкраїниПівнічної,Південної,ЦентральноїАмерики, острівні держави і території Карибського басейну).
  4.  Азійсько-Тихоокеанський (включає країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралію та Океанію).
  5.  Африканський (включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії).
  6.  Близькосхідний (включає країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет, Лівію) [6].

Для всіх макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибуттів (рис. 3. 1).

Рис. 2.2. Частка туристських прибуттів туристичних макрорегіонів світу, %

Європа. Має в своєму розпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси й надалі залишається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.

  1.  Позитивні якості
  2.  вигідне економічно
  3.  географічне розташування;
  4.  високий рівень економічного розвитку;
  5.  зростаюча урбанізація;
  6.  зручні транспортні зв’язки із іншими країнами;
  7.  розвинена рекреаційна інфраструктура.

У європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські територї. Більша частина регіону має усі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування.

До країн із найкращими рекреаційними ресурсами відносяться:

  1.  приморські, із переважною кількістю сонячних днів (Італія,Франція, Хорватія, Монако та інші);
  2.  країни із гірськими ландшафтами та чистимо повітрям (Швейцарія, Австрія).

Ще однією причиною популярності європейського регіону – це зосередження найбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. На розвиток рекреації впливає й ті, у Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходь: конгреси, з’їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання й інше, що сприяє розвитку туризму.

Азія. Останнім годиною цей регіон набирає все більшої популярності, що сприяє швидкому розвитку рекреаційної сфери.

Основні фактори котрі сприяють розвитку: o сусідство із великим рекреаційним ринком (Європа); o найбільш ємка та найбільша територія в світі за населенням; o територію омивають три океани, багато морів, де проходять основні водно-транспортні комунікації; o різноманітні й багаті природні ресурси та культурно-історична спадщина; o розміщення в межах територї важливих центрів паломництва; o велика різноманітність етнічного складу (екзотика).

Негативні фактори розвитку рекреації:

  1.  .непридатність значної частини територій (пустелі, скелі, міські, джунглі) для організації масового туризму;
  2.  .невисокий рівень економічного розвитку більшості країн, непідготовленість до прийому туристів;
  3.  .слабкий розвиток транспортних комунікацій, нестабільність внутрішньополітичного стану а більшості азіатських країн.

Для Азії основними постачальниками туристів є розвинені країни Європи (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія, Скандінавські країни), а також США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. З країн Африки найбільші потоки рекреантів спостерігають под годину паломництва в Мекку та Медіну.

Африка. Зараз є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.

Привабливість африканського регіону заключається в:

1. теплий клімат, сонячні дні протягом всього року;

2. чудові піщані пляжі;

3. унікальні історичні та культурні пам’ятки (Єгипетьсі піраміди);

4. екзотична флора й фауна (заповідники, національні парки, котрі зберегли свій первісний стан). Алі існують фактори котрі мають відштовхуючій вплив на туристів:

  1.  . низькій рівень економічного розвитку;
  2.  . слабко розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);
  3.  . природні умови околицях (спека, суховії, численні опади);
  4.  . нестабільне політичне положення в деяких країнах.

Алі для африканського регіону є дуже важливим й вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть Єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, із значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений посаду міністр по туризму.

Америка. Цей рекреаційний регіон включає у собі такі високорозвинуті країни як США й Канада. Північна Америка має вигідне економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику територію, котра володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури, включаючи усі види транспортних комунікацій.

Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає усі країни Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дуже мале місце, не дивлячись тих, що дуже швидко розвивається туристичний бізнес в Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори котрі мають негативний вплив: o віддаленість від інших щільно населених регіонів, де формуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія); o слабко розвинуті транспортні комунікації; o недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури в більшості країн Латинської Америки; o низький рівень економічного розвитку та тяжке матеріальне становище населення в окремих країнах регіону; o відсутність в більшості латиноамериканських країнах політичної стабільності.

Основним виглядом транспорту, який використовується для перевезення туристів, є авіаційний, на іншому місті – автомобільний транспорт. Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.

Основними іноземними туристами є громадяни сусідніх держав, з європейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція. Поїздки туристів з Латинської Америки в Європу є незначними.

Австралія та Океанія. Цей регіон знаходиться далеко від туристичних ринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній. Однак швидкий розвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім годиною в цьому регіоні.

За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потік туристів збільшився более ніж на два рази. З кожним фатальністю рекреаційна діяльність, а точніше туристична індустрія, перетворюється в более прибуткову діяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла одному місце (после експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. На Гавайських островах в цій галузі зайнято более ніж третина працездатного населення, й вон є более прибуткова ніж експорт цукрового тростини чи бананів.

У більшість туристів викликають інтерес мистецтво та побут аборигенів. Найбільша кількість туристів відвідують Австралію та Океанію в місяці, коли в Європі та Північній Америці відбувається спад туристичної активності. Це по-перше дозволяє згладити сезонні коливання в міжнародному туризмі в загальному, а по-друге відкриває перед Австралією та Океанією широкі можливості подальшого розвитку рекреаційної діяльності, а точніше міжнародного туризму.

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ВТО), сфера туризму активно розиватиметься і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд осіб на рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком.

При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд доларів США [2, 226-227].

Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 року наведено у таблиці 2.1

Талиця 2.1

Із таблиці видно, що при щорічному зростанні на 8 % кількість туристичних прибуттів у Китай досягне до 2020 року 137,1 млн дол.

Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн), далі - Франція (93,3 млн), Іспанія (71,0 млн), Гонконг (59,3 млн).

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд доларів у день.

За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

Період з 2010 року в якості базового року і закінчуючи 2030 оновлений прогноз збагачений аналізу соціальних, політичні, економічні, екологічні та технологічні чинники, які сформували туризму в минулому, і які, як очікується, будут впливати на сектор в майбутньому.

За туризму на 2030, кількість число міжнародних туристських прибуттів у світі очікується збільшення в середньому на 3,3% на рік протягом періоду з 2010 по 2030 (рис. 2.3).

З часом, темпи зростання будуть поступово сповільнюватися, від 3,8% у 2012 році до 2,9% в 2030 році, але на вершині постійно зростаючу базу номерів.

В абсолютних цифрах число міжнародних туристських прибуттів збільшиться з якоїсь 43 млн на рік, у порівнянні із середнім збільшенням 28 мільйонів на рік в період з 1995 по 2010 р

Прогнозовані темпи зростання міжнародних туристських прибуттів у світі як очікується, досягне 1,4 млрд до 2020 року і 1,8 млрд в 2030.

Міжнародні туристські прибуття в розвиваються напрямків економіки

Азії, Латинської Америки, Центральної та Східної Європи, Східної Середземноморська Європа, Близький Схід і Африка будуть рости

Подвоїти ставку (+ 4,4% рік), що в розвиненою економікою напрямки (+ 2,2% на рік). В результаті, прибулих в розвиваються економіка, як очікується, перевищать в країнах з розвиненою економіка до 2020 у 2030 році, 57% міжнародних прибуттів бути в нових напрямки економіки (в порівнянні з 30% в 1980 році) і 43% в розвинених напрямків економіки (в порівнянні з 70% в 1980 році).

По регіонах найбільше зростання буде видно в Азії та Тихоокеанський регіон, де прибулі за прогнозами, збільшиться на 331 млн, щоб досягти 535 млн в 2030 (+ 4,9% на рік). Близький Схід і Африка також очікується, більш ніж подвоїть свої заїзди в цьому період, з 61 мільйонів до 149 мільйонів, і від 50 млн до 134млн відповідно. Європа (від 475 млн до 744 млн доларів США) і Північна і Південна Америка (від 150 млн до 248 млн) порівняно зростатиме  більш повільно.

Завдяки їх швидкому зростанню, світовий ринок акцій Азії і Тихого океану (30% в 2030 році, порівняно з 22% в 2010 році),

Близький Схід (до 8%, від 6%) і Африки (на 7%, з 5%) будуть збільшення. В результаті, в Європі (до 41%, з 51%) і Північної і Південної Америці (14%, з 16%) буде спостерігатися подальше зниження їх частка в міжнародному туризмі, в основному через повільніше зростання порівняно від зрілих напрямків у Північній Америці, Північної Європи і Західної Європи.[6]

Рис 2.3. Тенденція і прогноз  роста приїзжих турістів

Фахівці Всесвітньої туристичної організації визначили п’ять найперспективніших видів туризму у ХХІ столітті:

1. Круїзи - один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. Якщо на початку 1980 р. кількість “круїзних” туристів складала 1,5 млн осіб, то нині - 10 млн, і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм - для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний туризм - активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам’яток культури.

4. Діловий туризм - набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов’язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв’язків між різними державами світу.

5. Космічний туризм - за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд доларів США.


ВИСНОВОК

Надання туристичних послуг є вигідним для держави із точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платити за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримую прибутки зберігаючи свої природні та культурно- історичні цінності.

Франція продовжує очолювати рейтинг міжнародних туристських прибуттів з 83 млн відвідувачів у 2012 році (2013 і раніше буде повідомлено), та 3-й в міжнародних надходжень від туризму (56 млрд доларів США в 2013 році). Сполучені Штати займають 1 місце в квитанції з US $ 140 млрд і 2 місце в заїздіз 70 мільйонів. Іспанія і раніше другий за величиною добувач по всьому світу і першим в Європі (60 мільярдів доларів США), і витягують його 3-е місце в заїздах з 61 млн відвідувачів.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно чи кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату й ландшафтів.

Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму мають позитивний характер. Проаналізовані дані свідчать про те, що туристична галузь економіки активно розвивається: зростає кількість туристичних прибуттів у світі загалом і у всіх туристичних макрорегіонах зокрема, створюються нові робочі місця у сфері туризму, і їх кількість постійно зростає, збільшуються прибутки від туризму. Проте існує ряд проблем галузі, вирішення яких суттєво прискорить розвиток туристичної сфери. Тому подальші наукові пошуки в цьому напрямку будуть присвячені пошукам шляхів вирішення проблем розвитку туристичної галузі господарства.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Денисов Ю.Д., Савельєв Л.А., Шевчук Л.Т. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, сучасні уявлення, перспективи розвитку // Регіональна економіка. – 2003. - № 1. - С.179-185.

2. Електроний журнал UNWTO Tourism Highlights 2014 Editon

3. Гранберг А. Основы региональной экономики. – М.: ГУ ВШЕ, 2001. – 495 с.

4. Луцишин Н.П., Луцишин П.В. Економіка й організація міжнародного туризму: Навч. посіб. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. - С.136-137.

5. Мірзодаєва Т. Теоретико-методологічні підходи до дослідження просторового розвитку регіонів // Регіональна економіка. – 2004. – № 2. – С. 118-126.

6. Всемирная туристская организация [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.unwto.org/

7. Данильчук В.Ф. Мировой рынок услуг турбизнеса: Учебное пособие. – Донецк: Донецкий ин-т туристического бизнеса, 2000. – 146 с.

8. Борущак М. Стратегия развития туристского региона: теория, методология, практика: Монографія: Пер. с польск. /М. Борущак.– Мн: БГЭУ, 2002. – 166 с.

9. 6. Смирнов І.Г. Туристично-фінансові потоки та моделі управління в міжнародному туристичному бізнесі // Географія і сучасність: Зб. наук. пр. Київ. нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова.- Київ, 2006. - Вип.5(15).

10. . Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). - К., 2004. - 436 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35609. Проект «Творческая весна» 35.5 KB
  Развитие творчества и любознательности детей является весьма актуальной темой в период обучения. формирование уважительного отношения к одноклассникам Воспитательные способствование установлению доброжелательных взаимоотношений между участниками образовательного процесса воспитание самостоятельности аккуратности развитие навыков сотрудничества между одноклассниками развитие художественного вкуса детей Развивающие развитие у школьников черт культурной личности: оценивать художественные произведения музыкальные и литературные ...
35610. Новогодняя игрушка. Творческий проект 25.18 KB
  Нитки Шарики Клей ПВА Технологический процесс. Затем шерстяные нитки обмочим в клее ПВА и начинаем наматывать на шарик. Смачиваем шерстяные нитки в клее ПВА. Затем аккуратно начинаем наматывать на шарик нитки.
35612. Ассоль. (техника- вышивка гладью) 384.5 KB
  Правила безопасности во время работы Во время работы ножницы должны лежать справа на столе с сомкнутыми лезвиями кольцами к работающему. Брать и передавать ножницы нужно сомкнутыми лезвиями к себе кольцами вперёд. Иглы булавки ножницы наперсток хранят в специальной шкатулке с крышкой. Выравнивание краев ткани Ткань размером 30x40 Измерение Линейка карандаш ножницы.
35613. Профессия графический дизайнер. Творческий проект 2 MB
  Мой логотип Визитная карточка Мои проекты и работы Разработка подарочной упаковки для фирмы diva Упаковка играет сегодня огромную роль в развитии потребительского рынка являясь важной составляющей имиджа брендов. Этапы разработки упаковки На начальном этапе разработки упаковки осуществляется выбор материала определение формы размера цветового решения разработка текста изображения и конструкции упаковки. При разработке оформления упаковки индивидуальный образ фирмы был сохранен так как подарочная упаковка создавалась именно по...
35614. Пошив юбки. Разработка творческого проекта 1.89 MB
  Юбки –запаски тканые с поперечными полосами. Развивала свои творческие способности и художественное виденье предметов с помощью изготовления юбки. Идеально подходит для юбки-солнца на мой взгляд крепсатин.
35616. ШКОЛА ТВОРЧЕСКОЙ ЖИЗНИ. ПРОЕКТ 221 KB
  По его вине Древо Жизни утратило крону. ПРОЕКТ ШКОЛА ТВОРЧЕСКОЙ ЖИЗНИ Принцип устойчивости экодеревни Проблемы экодеревень ПУТИ РЕАЛИЗАЦИИ ПРОЕКТА: Экономическая деятельность в поселении Природные виды деятельности Виды деятельности связанные с информационными технологиями Научная деятельность Искусство Народные ремёсла Медицина Туризм Строительство Малые производства Культура Образование Безопасная интеграция в природную среду Топология экологического поселения Проект...
35617. Шарлотка. Творческий проект 68.02 KB
  Тема: Шарлотка. Но от салата я отказалась И решила приготовить пирог шарлотка. Шарлотка фр. Классическая шарлотка это французское сладкое блюдо приготовленное из белого хлеба заварного крема фруктов и ликёра.