96339

Доходи фізичних осіб та механізми справляння податків з них

Курсовая

Налоговое регулирование и страхование

У центрі будь-якої податкової системи знаходиться оподаткування особистих доходів. Це викликано не тільки тим що всі суспільні відносини так або інакше замикаються на людину працівника а й тим що тяжкість індивідуального податку на доходи багато в чому визначає рівень оподаткування іншими податками.

Украинкский

2015-10-05

110.08 KB

1 чел.

ВСТУП

Актуальність теми. Податки відносяться до числа ключових інструментів державної політики. Вони зачіпають самі важливі сторони життя людини і суспільства, а сам процес розробки податкового законодавства нерозривно пов'язаний з гострими суперечностями і компромісами. Тому податкова тематика завжди і у всіх країнах актуальна. Її особлива гострота для України полягає сьогодні в тому, що реформа податків багато в чому визначає глибину і характер сучасних економічних, соціальних і політичних перетворень в країні. У центрі будь-якої податкової системи знаходиться оподаткування особистих доходів. Це викликано не тільки тим, що всі суспільні відносини так або інакше замикаються на людину, працівника, а й тим, що тяжкість індивідуального податку на доходи багато в чому визначає рівень оподаткування іншими податками. Розвиток ринкових відносин, зростання цін, підвищення оплати праці-все це, змінюючи умови формування та використання доходів, вимагає великої рухливості податків. У зв'язку з цим своєчасним слід визнати введення українських поправок до прибуткового податку, коригування оподаткування сукупних доходів фізичних осіб: єдиного податку при спрощеній системі оподаткування та єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності для фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Подальший розвиток України як соціально-орієнтованої правової держави націленої на інтеграцію у європейське співтовариство визначатиметься рівнем розвитку усіх державних інститутів, зокрема й податкової системи.

Отже, податкова система потребує приведення у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових находжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики. З огляду на це, важливим є реформування і подальше вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб, а також пошук шляхів зростання фіскального й регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування.

Теоретико-методологічні засади оподаткування розроблені в працях таких видатних вчених як А. Вагнер, Д. Кейнс, А. Лаффер, Д. Міль, Ф. Нітті,   Д. Рікардо, А. Сміт та ін. Податкові теорії, що висунуті та обґрунтовані класиками економічної теорії, зокрема, А. Смітом, Д. Рікардо відповідали фінансовим системам держав середньовіччя та відображали особливості їх державного устрою.

Проте, в сучасних умовах, коли надходження від оподаткування доходів фізичних осіб стають визначальним джерелом формування бюджетних доходів, малодослідженими залишилися проблемні питання обґрунтування напрямів реформування механізму оподаткування особистих доходів та оцінка його регулюючих і фіскальних можливостей.  

Вищезазначене обумовлює відсутність єдності думок науковців і практиків щодо найбільш суперечливих і проблемних питань побудови дійсно ефективного механізму оподаткування доходів фізичних осіб, який зміг би оптимально задовольнити потреби як держави, так і платників податків. Важливість вирішення зазначених проблем обумовили вибір теми дослідження, визначили його мету та завдання. 

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення теоретично - методичних засад механізму оподаткування доходів фізичних осіб та розробка пропозицій щодо його вдосконалення в напрямках посилення фіскального і регулюючого потенціалу в ринкових умовах.

Реалізація мети дослідження передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

  1.  узагальнити історичні етапи розвитку оподаткування доходів фізичних осіб та дослідити його трансформацію;
  2.  розглянути теоретичні засади оподаткування доходів фізичних осіб;
  3.  розкрити суть механізму оподаткування доходів фізичних осіб та виділити його складові;
  4.  оцінити ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб;
  5.  оцінити стан податкового навантаження та регулюючий вплив оподаткування на доходи фізичних осіб;
  6.  запропонувати шляхи удосконалення оподаткування  доходів фізичних осіб.

Об’єктом дослідження є процес оподаткування доходів фізичних осіб. 

Предметом дослідження є доходи фізичних осіб та механізми справляння податків з них.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання соціально-економічних явищ і процесів, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених щодо використання податків як інструменту регулювання економічних відносин. Для наукового вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися: історичний метод, метод порівняльного аналізу, розрахунково-конструктивний метод та метод аналогії, статистико-економічні методи.

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

1.1. Сутність і призначення податку на доходи фізичних осіб

Розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки України вимагає становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов.

Як економічна форма та важливий регулятор взаємовідносин між громадянами, з одного боку, та державою – з іншого, податкова система в ринкових умовах стає, по суті, єдиним гнучким засобом державного впливу на економічну активність громадян і контролю за формуванням і розподілом грошових доходів населення. Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Також, податок з доходів фізичних осіб виконує роль регулювання грошових коштів (доходів) населення та стимулює використання робочої сили [8; 268].

Оподаткування доходів фізичних осіб можна розглядати як систему яка містить у собі внутрішні компоненти, які пов’язані з зовнішніми факторами. Внутрішні компоненти – принципи оподаткування доходів фізичних осіб та визначені за критерієм відповідності цим принципам податкові елементи податку на доходи фізичних осіб, спрощеної системи оподаткування доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, інших податків. Серед зовнішніх факторів, що впливають на формування системи оподаткування доходів фізичних осіб впливу набувають інші податки та збори, що мають спільне джерело сплати, світові тенденції оподаткування доходів фізичних осіб, ефективність державних витрат, інфляція тощо[4; 171].

Таким чином, система оподаткування доходів фізичних осіб формується з податків на доходи, елементи яких: субєкт, обєкт, джерело, податковий період, одиниця оподаткування, податкові ставки, пільги, податкова база, порядок обчислення податку, звітний період, способи та порядок сплати податку формуються на основі принципів оподаткування з урахуванням впливу зовнішніх факторів. Основу вітчизняної системи оподаткування доходів фізичних осіб становить податок на доходи фізичних осіб.

Структура податку на доходи фізичних осіб відображено на рис. 1.1.

Рисунок 1.1  Структура податку на доходи фізичних осіб

Фізичні особи є платниками податків по декількох причинах:

  1.  фізична особа є податковим резидентом;
  2.   в Україні як і в багатьох законодавствах, в якості кількісного критерію резиденства виділяється 183  календарних дні протягом року;
  3.  здійснює економічну діяльність чи отримує доходи з джерел в Україні. Економічна діяльність є будь-яка діяльність по виробництву та реалізації товарів, а також діяльність направлена на отримання прибутку, незалежно від результатів такої діяльності. До економічної діяльності відноситься: діяльність в якості підприємця, посередницька діяльність, довірче управління майном, надання однією особою перед іншою зобов’язань здійснювати певні дії на платній основі;
  4.  є власником майна, яке підлягає оподаткуванню;
  5.  якщо фізична особа здійснює на Україні операції чи дії, що підлягають оподаткуванню;
  6.  якщо фізична особа є учасником відносин, однією умовою яких є сплата мита чи збору [7; 364].

Положення розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України ґрунтуються на основних напрямах реформування податку, спрямованих на:

  1.  реалізацію принципів прибуткового оподаткування, характерних для соціальних держав;
  2.  розширення бази оподаткування за рахунок справляння податку з усіх видів доходів, крім цільових, що виплачуються з державних цільових фондів або одержаних як компенсація й відшкодування певних витрат;
  3.  удосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності;
  4.  реалізацію заявочного принципу реєстрації само-зайнятих осіб у податкових органах.

Відповідно до Податкового кодексу України, доходи – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами [1].

Згідно із стандартною міжнародною класифікацію, є шість основних джерел походження доходу:

  1.  трудові доходи;
  2.  підприємницькі доходи;
  3.  інвестиційні доходи;
  4.  доходи від власності;
  5.  державні соціальні трансферти;
  6.  родинна допомога і трансферти [15].

Отже, суть та призначення податку на доходи фізичних осіб полягає, по-перше, у поповненні бюджету держави для здійснення поставлених перед нею завдань та функцій, які в свою чергу мають на меті, забезпечення соціальної рівності громадян держави, а також подальшого економічного розвитку.

1.2. Правове забезпечення оподаткування доходів фізичних осіб

Найважливішим інструментом державного регулювання доходів фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є індивідуальне прибуткове оподаткування. Історично – це найдавніша форма податкових взаємовідносин між державою та громадянами на основі примусового обовязкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій [5; 204] .

Індивідуальне прибуткове оподаткування громадян в Україні здійснюється у формі податку на доходи фізичних осіб, що регулюється IV розділом Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI (зі змінами та доповненнями). Відповідними статтями цього розділу встановлені основні елементи податку на доходи фізичних осіб,  яких відносяться: платники податку, обєкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати, податковий період, ставки, пільги тощо.

Становлення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, яка мала певні відмінності від практики прибуткового оподаткування в СРСР, почалося у 1991 р. Прибуткове оподаткування фізичних осіб регламентувалося Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 [8; 272].

Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні у 1991-1992 рр. була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так, у 1991 р. ставки було встановлено у розмірі 50%; у 1992 р. - і 30% в залежності від розміру доходу. Слід зазначити, що за такими ставками оподатковувалися доходи, одержані за місцем основної роботи. Доходи за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи, а також доходи від підприємницької діяльності в разі, якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншими ставками [5; 205].

У 1993 р. у сфері оподаткування фізичних осіб відбулося декілька суттєвих змін:

  1.  по-перше, впроваджена нова шкала ставок, побудована у відносних величинах:

а) розмір місячного доходу, що не перевищував 1 мінімальної заробітної плати не оподатковувався;

б) від 1 до 10 мінімальних заробітних плат: 10% суми, що перевищувала 1 мінімальної заробітної плати;

в) від 10 до 20 мінімальних заробітних плат: податок з 10 МЗП + 20% суми, що перевищувала 10 мінімальних заробітних плат;

г) понад 30 мінімальних заробітних плат: податок з 30 мінімальних заробітних плат + 50% суми, що перевищувала 30 мінімальних заробітних плат;

  1.  по-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки проводилися для робітників і службовців за місячним доходом, а по закінченню року складався перерахунок, який включав як доходи за місцем основної роботи, так і інші доходи;
  2.  по-третє, встановлена єдина ставка для оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи, - 20%. Це значно спростило утримання податку з цих доходів, однак спричинило проблему переплат та недоплат [15].

З 1 жовтня 1994 року прийнято нову шкалу ставок прибуткового податку 50%. Шкала залишилася досить жорсткою.

До 2011 р. оподаткування доходів фізичних осіб в Україні регламентувалось Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 25.02.2003 р. №889-ГУ, який набрав чинності з 01.01.2004 р. та яким введено фіксовану ставку податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15% (до 31.12.2006 р. – 13%). Важливим етапом розвитку прибуткового оподаткування стало також запровадження механізму нарахування податкового кредиту – документально підтвердженої суми витрат платника податку – резидента, на яку дозволялося зменшення його загального річного оподатковуваного доходу [8; 273].

З 1 січня 2012 р. вступили в дію всі норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI. Так, установлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, що підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду [7; 342].

 Іншими нормативно-правовими актами, що діють на даний час:

  1.  Наказ Міндоходів від 17.01.2014 №32 «Про затвердження Порядку видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок та її форми»;
  2.  Наказ Міндоходів від 11.12.13 № 794 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу»;
  3.  Наказ Міндоходів України від 11.12.13 № 795 «Про затвердження форми довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку) та Порядку її заповнення»; 
  4.  Наказ Міндоходів від 24.12.13 № 846 «Про затвердження форми Інформації суб’єктів господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтерів), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди;
  5.  Наказ Міндоходів України від 24.12.13 № 845 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання»;
  6.  Наказ ДПС України від 20.02.2012 №136 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами – підприємцями, які здійснюють діяльність з надання нерухомого майна в оренду» [10].

Таким чином, що податок на доходи фізичних осіб виконує важливу фіскальну та соціально-регулятивну функції. Реформування податкового законодавства сприяло збільшенню податкових надходжень до бюджету та створило умови для підвищення впливу податку на рівень життя населення. Основним нормативно-правовим актом, що здійснює регулювання податку на доходи фізичних осіб є Податковий Кодекс України.

1.3. Основні елементи сучасної системи оподаткування доходів фізичних осіб

Відповідно до Податкового Кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є:

  1.  резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
  2.  нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Обєктом оподаткування резидента є:

  1.  загальний місячний оподатковуваний дохід;
  2.  чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
  3.  доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
  4.  іноземні доходи [1].

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

  1.  загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
  2.  загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
  3.  доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті [4; 178].

Дохід – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року [12].

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Податкового Кодексу [1].

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

  1.  доходи у вигляді заробітної плати, які отримує платник податку відповідно до умов трудового договору;
  2.  суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;
  3.  доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав;
  4.  частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172, 173 Податкового Кодексу;
  5.  дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду;
  6.  оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із Податковим Кодексом; [7; 353];
  7.  дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім виграшів та призів у державній грошовій лотереї);
  8.  інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами;
  9.  дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується;
  10.  сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;
  11.  кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання [4; 180];
  12.  доходи, що становлять позитивну різницю між:
  13.  сумою коштів, отриманих платником податку внаслідок його відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду, крім випадків, коли платник податку одночасно передає кошти, отримані з фонду фінансування будівництва, в управління тому самому управителю у той самий або інший фонд фінансування будівництва;
  14.  сумою коштів, отриманих платником податку від інших осіб внаслідок відступлення на їх користь права вимоги за договором про участь у фонді фінансування та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду за цим договором;
  15.  дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди [6];
  16.  сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку;
  17.  сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів, пенсійних вкладів, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:
  18.  особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;
  19.  одним з членів сім’ї першого ступеня споріднення платника податку;
  20.  роботодавцем - резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як сума, визначена абзацом першим підпункту 169. 4. 1 пункту 169. 4 статті 169 Податкового Кодексу, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків [5; 210];
  21.  дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Податкового Кодексу) у вигляді:

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів [6].

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100 - Сп),                                            (2.1)

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування  [8; 276].

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Отже, податок на доходи фізичних осіб стягується з фізичних осіб резидентів та нерезидентів, які отримують дохід від будь-якого виду діяльності. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим Кодексом.

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ НАДХОДЖЕНЬ З ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

2.1. Характеристика об’єктів дослідження

На сьогодні податок на доходи фізичних осіб досягає своєї досконалості та завершеності. Він використовується податкових системах майже всіх країн світу. При визначенні економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об’єктивне існування податку властивими йому функціями – мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів у державі, та суб’єктивний процес його використання в здійснені фінансової політики.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” внесено ряд змін до норм Податкового кодексу України та Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII ,,Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” внесено зміни до норм Бюджетного кодексу України зокрема:

  1.  щодо оподаткування пенсій. Згідно з п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються зокрема суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати [2].

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, зокрема, нарахованих (виплачених, наданих) у вигляді пенсій, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування (сума пенсії), в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Зазначаємо, що з 1 січня 2015 року  відповідно до ст. 8 Закону України від  28 грудня 2014 року № 80-VІІІ ,,Про державний бюджет на 2015 рік”  розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб  встановлено у розмір 1 218 гривень на місяць;

  1.  щодо оподаткування процентів на поточних або депозитних банківських рахунках та вкладах (депозитах) у кредитних спілках. У розділі  IV термін ,,пасивні доходи”  вживається на позначення , зокрема, таких доходів  – проценти  на  поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках; інші проценти (у тому числі дисконтні доходи); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом [10].

Відповідно до внесених змін до п.п. 167.5.1 п.167.5 ст.167 ПКУ ставки податку становить 20 відсотків – для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування. Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування [1].

Отже, податкові агенти відображають загальну суму доходів, нарахованих у вигляді  процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках; інші проценти та загальну суму нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб;

  1.  щодо оподаткування дивідендів. Доходи, що нараховуються у вигляді дивідендів. Пунктом 167.5 ст. 167 ПКУ встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:
  2.  20 відсотків  – для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування;
  3.  5 відсотків  – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) [2].

Водночас  до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою – резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

Отже, застосування ставок податку на доходи фізичних осіб у розмірі  5 або 20%. на суми  доходів,  нарахованих у вигляді дивідендів,  залежить  від того, чи є податковий агент платником податку на прибуток підприємств;

  1.  щодо оподаткування виграшів, призів.  Ставка податку у подвійному розмірі 30%. застосовується до доходів, що нараховуються податковим агентом у вигляді  виграшів чи призів (крім виграшів, призів у лотерею).

Як виняток є грошові виграші у спортивних змаганнях (крім винагород спортсменам  –  чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам) оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 167.1 цієї статті, а саме 15 відсотків [12].

При цьому відповідно до п.п. 170.6.1 п. 170.6 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді виграшів (призів) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора, призів та виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Податкові агенти  –  оператори лотереї у податковому розрахунку, подання якого передбачено Податковим Кодексом України, відображають загальну суму нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді доходів у вигляді виграшів (призів) та загальну суму утриманого з них податку. У податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого виграшу, суми нарахованого на нього податку, а також відомості про фізичну особу  –  платника податку, яка одержала дохід у вигляді виграшу (призу) [1]; 

  1.  щодо оподаткування заробітної плати. Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом,  –  обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно з Податковим кодексом України ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків;

  1.  щодо сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб. До доходів загального фонду Державного бюджету України належить зокрема податок на доходи фізичних осіб згідно з Податковим Кодексом у розмірі 25 % на відповідній  території  України   (крім території міст Києва та Севастополя)  та  у розмірі 60 відсотків  –  на території міста Києва. До доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать зокрема 60 відс. податку на доходи фізичних осіб,що сплачується (перераховується) на відповідній території (крім території міст Києва та Севастополя).

Відповідно до п. 66.1 ст. 66 БКУ до доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, зокрема, належить  15%  податку  на доходи  фізичних  осіб, що сплачується (перераховується) на відповідній території.

Отже,  з 1 січня 2015 року зарахування податку на доходи фізичних осіб на територіях України (в областях)  до  місцевих бюджетів  проводиться у розмірі  75%, по м. Києву  – 40%, до державного бюджету відповідно 25 та 60% [2];

  1.  щодо розміру податкової соціальної пільги. Податковим Кодексом України передбачено, що  платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного  податкового  року,  – для  будь-якого  платника  податку [10].

До  31 грудня 2015 року для цілей застосування податкової соціальної пільги надається в розмірі, що дорівнює  50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року,  – для будь-якого платника податку. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2015 року  у розмірі 1218 гривень.

Таким чином, 100-відсоткова податкова соціальна пільга у 2015 році становить 609 гривень;

  1.  щодо оподаткування військовим збором. Згідно Податкового кодексу платниками збору є особа фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи:

Для резидента – це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;  доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (ст. 163 Кодексу) [12].

При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка. Платник,  що  отримує  доходи  від особи,  яка  не є податковим агентом,   та іноземні  доходи,  зобов'язаний включити суму  таких  доходів  до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного  податкового  року, а також сплатити військовий збір з таких доходів

2. 2. Аналіз надходжень з податку на доходи фізичних осіб в Івано-Франківській області

Фахівці нагадують, податок на доходи фізичних осіб сплачується суб’єктами господарювання при виплаті найманим працівникам заробітної плати та в інших випадках, передбачених нормами Податкового кодексу України. Доходи, нараховані (виплачені) впродовж цього року оподатковуються за ставкою 15 відсотків. Щодо доходів, які в календарному місяці перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків [3]. 

За звітній 2014 рік надходження від податку на доходи фізичних осіб становило 327 264,1 тис. грн., що на 12 120,5 тис. грн. більше ніж у 2013 році та на 32 969,5 тис. грн. – у 2012 році [13].

Відсоток частики ПДФО у зведеному місцевому бюджеті за 2014 рік Івано-Франківської області становить 33,42 %, що на 4,24 % і 1,18% менше ніж у 2013-2012 роках. Динаміка зменшення сум податку на доходи фізичних осіб спричинена зростанням безробіття в Україні та низькими заробітними платами населення(рис. 2.1).

 

Рис.  2.1  Частка податку на доходи фізичних осіб в місцевому бюджеті Івано-Франківської області

Надходження з податку на доходи з фізичних осіб на 10 489 тис. грн. менший від показника, що був закладений у бюджет на початку року і  становить 96,9 % виконання плану. За минулі роки виконання плану не було здійснено на всі 100%.

Так у 2013 році виконання плану щодо збору податку на доходи фізичних осіб в Івано-Франківській області становило 90,8% (-31856,4 тис. грн.), а у 2012 р. – 94,6 % (-15934,2 тис. грн.) [10].

Податок на доходи фізичних осіб включає в себе збори за здійснення будь-якої діяльності резидентів та нерезидентів. В Івано-Франківській області виділяють такі основні групи доходів фізичних осіб:

  1.  податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;
  2.  податок на доходи фізичних осіб  з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, що сплачується податковими агентами;
  3.  податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата; 
  4.  податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
  5.  фіксований податок на  доходи  фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, нарахований до 1 січня звітного року [6].

Найбільша частка у зборах податку на доходи фізичних осіб займає саме податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати. До бюджету Івано-Франківської області за 2014 рік  податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати надійшло 288 251 тис. грн., у 2013 році – 281 797 тис. грн., у 2012році на 200 тис. грн. менше ніж у 2013 році      (рис. 2.2). Такі високі показники зумовлені тим, що у Івано-Франківській області станом на 01.012015р. офіційно влаштованих осіб становить 53,2 % від загальної кількості населення.

Рисунок 2.2  Відсотковий склад податку на доходи фізичних осіб в Івано-Франківській області за 2014 рік

Другим за величиною податком з доходів фізичних осіб є податок з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, що сплачується податковими агентами, який в 2014 році становив          24 273,9 тис. грн. Даний податок перевищив попередній показник 2013 р. на 30,6%, і на 21% план місцевого бюджету. У 2012 році дохід з  податок з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат склав 17029,9 тис. грн.. (Додаток А).

Отже, в даний час в Івано-Франківській області спостерігається тенденція до збільшення суми збору з податку на доходи фізичних осіб. З кожним роком відсоток надходження збільшується в середньому на 5,6%. Так у 2011 році податок на доходи фізичних осіб становив                    277 657,2 тис. грн., у 2012р. цей показник зріс на 6 %, у 2013р. – 7,1%, у 2014 році збільшився на 3,8 % з попереднім роком.

2.3. Аналіз надходжень з податку на доходи фізичних осіб в Україні

Податок на доходи фізичних осіб є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу. Відповідно до Бюджетного кодексу України (стаття 65 глава 11) в 2014 році:

  1.  до доходів бюджетів міст Києва та Севастополя зарахувалося 50% і 100% відповідно загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачувалося згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.
  2.  до доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховувалося 75% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачувалося згідно з Податковим кодексом України на території цих міст.
  3.  до доходів бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення зараховувалося 25% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачувалося згідно з Податковим кодексом на цій території.  

У структурі доходів Зведеного бюджету податок з доходів фізичних осіб займає значну частку і становить в середньому за 2011-2014 роки 13,52%. Податок з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень становить в середньому 70 % усіх податкових надходжень.

Таблиця 2.1

Частка ПДФО у структурі зведеного бюджету

Доходи

Рік

 

2011

2012

2013

2014

Податок на доходи фізичних осіб у абсолютному вимірі, млрд. грн

54,6

61,1

64,6

62,6

Доходи Зведеного бюджету, млрд. грн.

398,3

445,5

442,8

455,9

Частка податку на доходи фізичних осіб у доходах бюджету, %

13,7

13,7

14,6

13,7

Податкові надходження до бюджету, млрд. грн.

84

80,9

79,9

80,6

Частка податку на доходи фізичних осіб у податкових надходженнях до бюджету, %

65,0

75,5

80,9

77,7

ВВП, млрд. грн.

1302,1

1408,9

1454,9

1566,7

Частка податку на доходи фізичних осіб у ВВП, %

4,2

4,3

4,4

4,0

Податок з доходів фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини місцевого бюджету. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб відображена на рис. 2. 3.


Рис. 2.3 Суми надходжень до місцевих бюджетів за

2011-2014 роки

Постійне зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб свідчить про стабілізацію економічного становища в Україні, зростання доходів громадян, і, разом з тим, підвищення фіскальної ефективності даного податку. Проте у зв’язку із складною ситуацією на сході України, ми спостерігаємо стрімке падіння економіки (рис. 2.4).

Рис. 2.4  Частка податку з доходів фізичних осіб у ВВП за

2011-2014 роки

Наведені дані свідчать про зростання частки податку на доходи фізичних осіб у податкових надходженнях до бюджету в продовж 2011-2013 рр. та стрімкий спад у 2014 році, тобто відбувається погіршення його фіскальної ефективності, частка у доходах бюджету та у ВВП знижується, що говорить про те, що доходи бюджету та ВВП зростають за рахунок інших джерел (неподаткових надходжень) [16].

Для врахування особливостей формування надходжень податку використовуються дані про:

  1.  кількість платників податку та суми сплаченого податку в розрізі джерел оподаткування та видів доходів;
  2.  кількість платників, які отримали податкові соціальні пільги;
  3.  суми застосованих податкових соціальних пільг за видами пільг, які дають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу;
  4.  суми документально підтверджених витрат, включених до складу податкового кредиту платників податку [12].

Враховуючи тенденцію росту надходжень податку з доходів фізичних осіб починаючи з червня 2010 року, на яку вплинуло проведення податковою міліцією спеціальних операцій «Бюджет» та «Боротьба з виплатами зарплат «в конвертах», спостерігається ріст надходжень податку у 2013 році на рівні 80,9%  та спад у 2014 році до рівня 77,7%

Прогнозний розрахунок зменшення податку з доходів фізичних осіб від застосування податкової соціальної пільги на 2015 рік визначено в сумі 42,3 млн. грн., що на 20,3 млн. грн. або на 30 % менше, ніж в 2014 році, що в свою чергу свідчить про зниження рівня доходів громадян.

У розрізі регіонів України найбільший обсяг надходжень податку на доходи фізичних осіб спостерігається в м. Києві - 9,4 млрд. грн. (21,1% від загального обсягу надходжень цього податку), не справилися із виконанням плану по сплаті податку на доходи фізичних осіб такі області як Донецька, Луганська, Дніпропетровська [16].

Поступовий вихід із кризи впливає не тільки на ріст фонду оплати праці, а й також на збільшення інших доходів населення з яких утримується податок на доходи фізичних осіб, наприклад: продаж рухомого і нерухомого майна, на вартість якого у свою чергу впливає індекс споживчих цін, отримання дивідендів та роялті, а також від інших видів діяльності.

РОЗДІЛ ІІІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОСЛЕННЯ  ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

Звітний 2014 рік завершився прийняттям Верховною Радою України цілого пакету законопроектів, що суттєво вплинуть на бізнес, особливо в частині оподаткування і фіскального навантаження. Тому в новому 2015 році у багатьох громадян України виникло багато запитань, що стосується нових правил оподаткування.

Вводиться декларування доходів фізичними особами. З січня по листопад 2015 року всі громадяни повинні будуть подати так звану «нульову» декларацію. В ній потрібно вказати всі доходи, в тому числі отримані незаконним шляхом: готівкові гроші, заощадження, банківські метали, рухоме та нерухоме майно, цінні папери, частки/паї в юридичних особах [14].

У прикінцевих положеннях змін до Податкового кодексу України вказано, що неподання/несвоєчасне подання громадянином декларації про доходи або перекручування даних у ній тягне за собою попередження або штраф від 3 до 8 неоподаткованих мінімумів [1].

Для контролю витрат фізичних осіб у Податковому кодексі встановлюється граничний розмір готівкових розрахунків. Так розрахунок у готівці протягом дня між фізичною особою і підприємством не може перевищувати 15 мінімальних зарплат (18270 грн.). Такі ж обмеження встановлені між фізичними особами за договорами купівлі-продажу та підприємствами [3].

 З прийняттям деяких змін до Податкового кодексу України, все ще залишається невирішеними проблеми функціонування податку на доходи фізичних осіб на сучасному етапі розвитку країни:

По-перше, впровадження плоскої шкали оподаткування не забезпечила рівномірного навантаження на доходи різних верств населення. Аналіз тенденцій у сфері розподілу доходів населення засвідчив невідповідність прогресивних властивостей податку на доходи фізичних осіб ступеню нерівності доходів населення. На сьогодні потенціальна межа нерівності доходів населення є високою, проте фактично застосовується пропорційний податок на доходи фізичних осіб, перерозподільні властивості якого є незначними.

По-друге, аналіз результатів і наслідків реформи податку на доходи фізичних осіб в Україні показав, що поряд зі зниженням прогресивності податку на доходи фізичних осіб не було дотримано принципу фіскальної нейтральності реформи, основними бенефіціаріями якої стали верстви населення з високими доходами, оскільки саме на цю категорію громадян податкове навантаження зменшилося [9].

Однак, залишаються ще не вирішеними ряд проблем, зокрема, наявність прогалин у законодавстві, які повинні створювати умови для підвищення впливу податку на рівень життя населення. Отже, встановлено, що система оподаткування доходів фізичних осіб в Україні залишається надалі недосконалою і потребує подальшого поступового та послідовного реформування. Серед основних кроків на шляху удосконалення процесу стягнення даного податку можна запропонувати наступні:

  1.  запровадження регресивної шкали ставок податку на доходи фізичних осіб з одночасним застосуванням єдиного соціального податку замість існуючої складної системи нарахувань на фонд оплати праці. З метою заохочення платників податків до детінізації своїх доходів ставка податку на доходи фізичних осіб в Україні для верств населення з високими доходами має бути меншою за існуючу нормативну ставку;
  2.   у механізмі сплати податок на доходи фізичних осіб необхідно запровадити неоподатковуваний мінімум на рівні прожиткового мінімуму для всіх категорій платників, а також на вибір платника податку – норму оподаткування сімейного доходу;
  3.  необхідно здійснити глобальний підхід до визначення об’єкта оподаткування замість існуючого сьогодні вибіркового підходу;
  4.  вдосконалення механізму надання податкових пільг, зокрема на законодавчому рівні;
  5.  запровадження єдиного соціального податку має відбуватися у декілька етапів шляхом поступової зміни співвідношення платежів до фондів соціального страхування працівників і роботодавців. Протягом кількох років частки платежів працівників і роботодавців мають бути приведені до рівного співвідношення.  При цьому солідарна система соціального забезпечення також поступово має бути замінена на систему персоніфікованого індивідуального страхування громадян: медичного, життя, пенсій;
  6.  проведення податкової амністії доходів громадян, запровадження нових форм і методів адміністрування податку на доходи фізичних осіб [14].

Таким чином, податок на доходи фізичних осіб виконує важливу фіскальну та соціально-регулятивну функції. Реформування податкового законодавства сприяло збільшенню податкових надходжень до бюджету та створило умови для підвищення впливу податку на рівень життя населення. Основним напрямком подальшого удосконалення законодавчої бази у цій сфері має стати зменшення податкового навантаження на соціально-незахищені верстви населення та зростання відповідальності платників податку за ухилення від оподаткування.  

ВИСНОВКИ

Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. Потрібна активізація державної політики високих доходів громадян, насамперед - для економічного активного населення, що забезпечує процес генерації первинних доходів як об’єкта оподаткування (доходи громадян різних категорій економічно активної частини населення).

В умовах ринкової економіки перед податковою системою постають пріоритети забезпечення достатнього обсягу податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та гарантій громадянам достатнього життєвого рівня. На сучасному етапі податок з доходів фізичних осіб представляє собою обов’язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету для фінансування його видатків. Оподатковуваним доходом повинен бути сукупний доход, скоригований на суму податкових вилучень та зменшений на суму економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму та інших пільг.

Всебічний вплив на соціально-економічний розвиток відбуватиметься за умови виваженого вибору елементів податкового регулювання. Встановлення, застосування або зміна певного податкового важеля, їх скоординована дія в потрібних напрямках перетворює просту сукупність податкового інструментарію на механізм оподаткування доходів фізичних осіб. В ринкових умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету та елементів податкового регулювання особистих доходів. Його складовими є механізми оподаткування кожного виду доходів, справляння податків з яких передбачено законодавством.

На обсяг податкових надходжень від оподаткування особистих доходів впливають:

по-перше, фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, склад об’єкту оподаткування, податкові ставки та інші.

По-друге, значний вплив спричиняють об’єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є, величина доходів населення, чисельність працюючих, на яку, в свою чергу, впливає низка чинників, таких як, рівень безробіття, трудової міграції тощо.

Динамічне зростання надходжень ПДФО і високий рівень виконання планових показників (93,4 %) забезпечується, головним чином, податком із заробітної плати. Це зумовлено значним переважанням її частки у структурі об’єкту оподаткування, а також більш суворим контролем і відповідно найвищим рівнем сплати, оскільки відбувається утримання податку у джерела отримання доходу. Роль податку з інших доходів в наповненні місцевого бюджету залишається другорядною.

Фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб - це комплекс правових, організаційних та економічних заходів щодо повного використання наявних і прихованих можливостей справляння податків з особистих доходів та нарощування податкових надходжень з усіх джерел доходів для наповнення місцевого бюджету. З метою підвищення ефективності податкового планування, доцільно доповнити аналітичний інструментарій показниками фіскального потенціалу, що дозволить проводити більш повний і якісний контроль, а також вчасно вносити корективи в чинний порядок оподаткування. Нині фіскальний потенціал оподаткування доходів фізичних осіб реалізується лише частково, про що свідчить коливання зазначеного показника протягом останніх років в межах 70 %.

Під регулюючим потенціалом оподаткування особистих доходів слід розуміти здатність впливати на рівень життя громадян шляхом застосування неоподатковуваного мінімуму та прогресивного оподаткування, що забезпечить, з одного боку, зниження податкового навантаження на малозабезпечені верстви населення, а з іншого - його поступове підвищення для заможних громадян. Пільгова політика не забезпечує соціальне регулювання і підтримку громадян із низьким і середнім рівнем доходу, а призводить до соціального розшарування і зростання напруженості у суспільстві. Чинний порядок надання податкової соціальної пільги суперечить податковому законодавству, а також призводить до вагомих бюджетних втрат. Тому регулюючі можливості особистого по доходного оподаткування використовуються частково. Вдосконалення особистого по доходного оподаткування повинно відбуватися на основі впровадження комбінованих технологій справляння податку з доходів фізичних осіб. Це передбачає, що кожен вид доходів повинен мати свій механізм оподаткування, який має максимально враховувати специфіку їх отримання, вагомість для платника та трудомісткість адміністрування. Враховуючи реалії сучасного податкового регулювання та досвід зарубіжних країн запропоновано модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб на основі прогресивного оподаткування. Застосування помірних ставок прогресивної шкали від 5 до 20 % зменшить податкове навантаження на платників із низьким і середнім рівнем доходів та поступово підвищить його для заможних платників, що збільшить надходження до бюджету.

Обґрунтовано необхідність відновлення ролі і економічного призначення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його застосування дозволить зменшити базу оподаткування кожного платника та знизити податкове навантаження. При обчисленні неоподатковуваного мінімуму необхідно застосовувати міжнародні норми, а саме метод мінімального споживчого бюджету. Для зниження податкового навантаження на соціально незахищених громадян та осіб, що мають заслуги перед державою, необхідно застосовувати пільги по зменшенню сукупного оподатковуваного доходу, пов’язавши їх із неоподатковуваним мінімумом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Податковий Кодекс України;
  2.  Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року;
  3.  Гладовецький В.І. ПДФО у 2015: основні зміни / В. І. Гладковський // Консультант приватного підприємства – 06.01.2015 р. – № 1 – С. 27-28;
  4.  Гуцаленко Л. В., Державний фінансовий контроль: навчальний посібник. / Л. В. Гуцаленко, В. А. Дерій, М. М. Кацупатний . – к.: центр учбової літератури, 2009 – 424 с;
  5.  Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. посіб. – Знання, 2006. – 481 с.;
  6.  Ковальчук В. М. Призначення податку з фізичних осіб у системі оподаткування // Науковий огляд – 2014 р. – № 11 – С. 26-32;
  7.  Сідельникова Л. П., Костіна Н. М.Податкова система: Навч. посібник – Київ: Ліра – К, 2013 –604 с.;
  8.  Фінансове право: Навч. посібник  / В. Ф. Роль,  Сергієнко В. В., Попова С. М. – К: ЦУЛ, 2012 – 392 с.;
  9.  Основні елементи сучасної системи оподаткування фізичних осіб // Finalearn. Фінансова аналітика – 15.02.2015 р. – Режим доступу: http://www.finalearn.com/lifers-738-3.html.;
  10.  Офіційний сайт Державної фіскальної служби України. – Режим доступу:  http://sfs.gov.ua/;
  11.  Офіційний сайт Міністерства доходів і зборів України. – Режим доступу: http://www.minrd.gov.ua/;
  12.  Офіційний сайт Міністерства фінансів України. – Режим доступу:  http://www.minfin.gov.ua/;
  13.  Офіційний сайт міста Івано-Франківська: Режим доступу – http://www.mvk.if.ua/;
  14.  Податкова реформа: як українцям жити по-новому? // Вісник податкової служби – №2 – 02.2015 р. – Режим доступу: http://www.theinsider.ua/business/podatkova-reforma-yak-ukrayintsyam-zhiti-po-novomu/;
  15.  Трофімова М. О. Податок на доходи фізичних осіб в Україні :фіскальна та соціально-регулятивна функції // Ефективна економіка – 2012 р. – № 2 – Режим доступу – http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=947
  16.  Юрченко А.І. Ставки податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2015р.// Західна консалтингова група – 2015 – Режим доступу: http://www.zkg.ua/aktualne-fahivtsyam/stavki-podatku-na-dohodi-fizichnih-osib-z-01.01.2015.html.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55455. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ УРОКА 85.5 KB
  Важнейшей составляющей учительского профессионализма как и вообще уровня развития личности является высокий уровень развития педагогической рефлексии то есть умения по ходу урока анализировать конкретную обстановку...
55457. Психологический анализ урока. Методическое пособие 212.5 KB
  Целенаправленная организация учителем деятельности учащихся на уроке обеспечивает значимые изменения всех сфер их психической жизни. Опираясь на общую структуру деятельности А. Леонтьев и на структуру учебной деятельности...
55461. Политическая система США 52.5 KB
  Учитель применил небольшое количество методов словесного воздействия на учеников, что свидетельствует о том, что урок был проведен на высоком уровне. Уровень дисциплины на уроке был очень высоким, учитель ни разу не повысил интонацию.