96354

ЗАСТАРІЛА ЛЕКСИКА В ІСТОРИЧНІЙ ПОВІСТІ БОГДАНА ЛЕПКОГО «МОТРЯ»

Курсовая

Иностранные языки, филология и лингвистика

Відбиток у творчості поета залишила табірна епопея 1915 р. Письменник був покликаний Спілкою Визволення України для найблагороднішої праці в раштатському, а за рік – вецлярському таборах для полонених – українців. Завдяки самозреченій праці професорів із числа чільної галицької інтелігенції, втім і Лепкого, вони перетворювалися з гарматного...

Украинкский

2015-10-05

95.21 KB

5 чел.

31

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

   

ГОЛОВЧАК АННА ВІТАЛІЇВНА


ЗАСТАРІЛА ЛЕКСИКА

В ІСТОРИЧНІЙ ПОВІСТІ БОГДАНА ЛЕПКОГО “МОТРЯ”

Курсова робота

напрямку підготовки 6.020303 “Філологія”,

спеціальності “Українська мова і література”

І  курс

                Керівник – кандидат філолог. наук,
                                        доцент  ГАЛАС Б.К.

   

Національна шкала_____________
                                        (
оцінка)
Кількість балів ____________
 
Члени комісії______________ ,______________
               (підпис) (прізвище)
  Члени комісії______________  ,______________
                               (підпис) (прізвище)
  Члени комісії______________  ,______________
                            (підпис) (прізвище)

Ужгород – 2015

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………

3

Розділ 1.

Застаріла лексика як предмет дослідження в українському             мовознавстві……………………………………….………………

9

Розділ 2.

Лексичні ресурси з ознаками застарілості у повісті Богдана Лепкого “Мотря” …………………………………………………

18

Висновки……………………………………….………………….

29

Список використаної літератури………………………………

32


   ВСТУП

Богдан Сильвестрович Лепкий – поет і прозаїк, публіцист і редактор, дослідник і видавець, перекладач, художник і мистецтвознавець – уособлював собою тип культурного діяча, який сформувався на зламі століть і після смерті Івана Франка став найпопулярнішою фігурою в Галичині. Дослідник козацької України, її культури і письменства, Богдан Лепкий створив цикл історичних повістей, присвячених одній історичній постаті –  гетьману Івану Степановичу Мазепі. Сюди належить і повість “Мотря”. Ці твори і донині залишаються чи не єдиною об'єктивною оповіддю про визвольну боротьбу України другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть, трагедію Батурина і Полтавської битви 1709 року і про видатну постать української історії – гетьмана Івана Мазепу.

Син – первісток священника і водночас літератора Сильвестра Лепкого, як письменника свого часу знаного під під псевдонімом Марко Мурава, Народився майбутній митець на подільській землі 9 листопада 1872 р. Сталося це на Кривенькому Чортківського повіту, тепер Гусятинського району на Тернопіллі.2

Походив із давнього роду, чиє коріння сягало римських патриціїїв Меттелів, один із яких був папою римським. Хлопчиною п’яти літ, тільки-но вивчившися читати, Богдан полонився поезією Шевченка, особливо його ранніми поемами про козаків. “Кобзар”, за його зізнанням у “Казці мойого життя . Бережани”, “зворушував до глибин душі”, “чимсь великим, могутнім непереможним розвивав образну уяву. Згодом Лепкий звеличив “Кобзаря”, поряд ізРусалкою Дністровою, Франковим “Мойсеєм”.

Сприятлива гімназійна атмосфера, рано відкритий у собі потяг до словесної творчості й до малярства, багата фантазія теж формуали Лепкого як людину і митця. Здобувши реноме літерата разом із приятелем Яричевським вирішив присвятитися літературі, хоч у Відні паралельно вчився малювати. За матуру з відзнакою Богдан був ви нагороджений поїздкою до Праги разом із хором товариства  “Боян”. Бачене викликало бажання працювати для розвитку своєї нації. У молоді роки Лепкий навчався в університетах Відня і Львова. Передумавши багато, Лепкий врешті виробив світогляд, заснований на теорії боротьби матерії й духа, що творять світ. Спілкування з діячами культури, продовжене і далі охопило літераторів і вчених І. Франка, М. Вороного,

С. Яричевського, В.Шурата, К. Студинського, О. Маковея, Ф. Колессу, співаків Соломію Крушельницьку, Олександра Мишугу та ін.

У Відні Лепкий належав до студентського товариства “Січ”. Після року навчання перевівся до Львова. В 1895 р. закінчив філософський відділ і здобув посаду молодшого вчителя української мови та літератури у рідній Бережанській гімназії. Його дебютна публікація “Зорі” 1895 р. – сюжетний вірш “В світ за очі”. Тематично продожений поемою За морем, він став відгуком на лиху долю емігрантів і набув чималої популярності. Водночас митець спробував сили у жанрах малої прози і драматургії, літературознавства.

Відібраний як найкраща кандидатура на посаду лектора в Ягелонському університеті, Богдан прибув до Кракова з молодою дружиною Олександрою після одруження у 1897 р. – уже автором першої книжки. Закінчив університетську освіту в 1899 р.

Ставши в центрі української громади в Кракові, Лепкий відігравав роль амбасадора рідної культури, а на Західній Україніі – посла європейської літератури та мистецтва. Тяжким ударом, що захмарив уходження в літературу, стала для Богдана Нестора смерть батька (1901).

Проте у перед- і “молодомузівський” період одна за одною виходили друком книжки поезії (“Стрічки”, “Листки падуть”, “Осінь”, “На чужині”,“Над рікою”, “Поезіє, розрадо одинока”, “Для ідеї”, “З над моря”) та прози Лепкого (“Щаслива година”, “Оповідання”, “В глухім куті”, “В горах”, “По дорозі життя”, “Кидаю слова та інші) Разом із 1901 до 1913 р. – аж 15 збірок, і це без публікацій у періодиці, окремих видань циклів віршів, у галицьких обставинах, прикритих для свободи творчості молодого покоління. Лепкий – прозаїк – реалістично опрацював сучасні соціальні проблеми, не  нехтуваві романтичними можливостями історичних тем. До столітнього ювілею Кобзаря написав драму “Мотря” з часів Мазепи, але її було знищено під час обстрілу російським військом карпатського селища Ямче.

З початком братовбивчої для українців війни. Що перетворила родину Лепкого на втікачів. Водночас поет повязував надії “кайдани прірвати”. Вибороти в огні світової війни волю Україні.

Відбиток у творчості поета залишила табірна епопея 1915 р. Письменник був покликаний Спілкою Визволення України для найблагороднішої праці в раштатському, а за рік – вецлярському  таборах для полонених – українців. Завдяки самозреченій праці професорів із числа чільної галицької інтелігенції, втім і Лепкого, вони перетворювалися з гарматного м’яса самодержця
Миколи II на свідомих українців, патріотів і захисників рідного краю. Лепкий був лектором українознавства, причому навіть на такі виклади, як про апокрифи, ходили тисячі слухачів! Співпрацював із часописом “Громадська думка”, заснував малярську майстерню.

Наступну чорну смугу біографії митця відкрили тяжкі враження з табору українських селян – утікачів від війни у м. Гмінд, руїна на місті батьківського обійстя в Жукові.

Вигнаний із Галичини, Лепкий із родиною 1920 р. перебрався у Шпандау під Берліном. Долаючи недугу, працював у однойменних часописі та видавництві “Українське слово”, що за редагуванням Лепкого випустило в світ цілу бібліотечку української літератури, очолював “Громада” міського українства. З 1922 р. мешкав у Ванзее, де часто зустрічався з гетьманом Скоропадським.

З другої половини 20-х років відійшов від творення лірики (остання збірка віршів “Сльота” датована 1926 р.) й остаточно зосередився на написанні художньої прози. Творив її під псевдонімом “Нестор”, справді ставши літописцем української історії та державницької думки. Найбільшим обсягом його твором стала епопея Мазепа. Тривала й громадська діяльність письменника. В 30-ті роки вона набула ще й високих політичних регістрів. Обраний депутатом польського парламенту чи, як це називалося, сенатором варшавського сейму, Лепкий став захисником інтересів українців, ущемлюваних владою міжвоєнної Речі Посполитої.

У Черчому застала його Друга Світова війна – все-таки несподівано, хоча ще в 1939 р. Лепкий друкував статті з передчуттям скорих воєнних громів. Вагання  виїжджати чи ні, закінчились наближенням Червоної армії. Не без пригод Лепкий дістався до Перемишля, а звідти до Кракова.

Останні роки Лепкого, з 1937 р. засмученого вдівця, видалися тяжкими. У час Другої світової, коли він не вітав окупаційний німецький режим і повинен був зводити кінці з кінцями Лепкий дописував до часописів, передусім “Краківських вістей”, намагався зробити перекладами на німецьку. Загострився ревматизм, і серце митця одного спекотного дня спинилося в дорозі до нотаріуса.

Богдан Лепкий помер 21 липня 1941 р. Поховали письменника на Раковецькому кладовищі. 3

Творчість Лепкого, сповнена національної ідеї, багато в чому визначала рівень української літератури та української мови в Західній Україні періоду другої половини ХІХ – першої половини ХХ століть.4 В період тоталітаризму твори письменника були заборонені або ж надійно заховані в спеціальних фондах наукових бібліотек. Доступними вони стали лише у 90-х роках ХХ століття.

Більш ґрунтовне дослідження творчої спадщини Богдана Лепкого в різних аспектах почалося вже в незалежній Україні. В основному це був літературознавчий підхід. Життя і творчість письменника досліджували Н. Білик-Лиса (зокрема українські національні ідеї в ній), М. Жулинський, Ф. Погребенник (звернув увагу на різні аспекти творчості), Р Коритко (про повернення творчості Б. Лепкого широкому загалу), М. Ільницький, В. Качкан та ін. Дуже велика увага в літературознавстві приділялася історичним творам Б. Лепкого, зокрема циклу повістей про Мазепу. Про це писали Г. Андрусишин (присвячено увагу образу Івана Мазепи), Т. М. Литвиненко (є автором декількох праць: “Історіософська концепція пентелогії Б. Лепкого “Мазепа” та її художня реалізація” та “Фольклор в епопеї Б. Лепкого “Мазепа”), Лупак Н. (також більшу увагу приділяє образу гетьмана та інші. Проте дуже мало досліджень творчості Б. Лепкого з погляду мовознавства. Наявні декілька статей про його діяльність, зокрема про нього написали свої статті такі дослідники: О. Кравченко-Дзюдзи “Мовно-стилістичні особливості прози Б. Лепкого”, Т. Свердан “Усічені фразеологізми у трилогіїї Богдана Лепкого “Мазепа” та Л. Бурківської яка написала дисертацію і надрукувала такі статті за її матеріалами: “Історизми в повісті Б. Лепкого “Мотря”, “Назви старовинного одягу як художня деталь в історичній повісті “Мотря” та “Про деякі особливості ідеостилю Богдана Лепкого: на матеріалі тетралогії “Мазепа”.

Метою нашої курсової роботи є дослідження застарілої лексики з погляду мовознавчої науки; перевірити, які слова застарілої лексики зустрічаються в історичній повісті Богдана Лепкого “Мотря”, визначити їх функцію та класифікацію в тексті, вживання застарілих слів.

Актуальність теми  зумовлена створенням сучасними науковцями словників, визначенням їх ролі у формуванні та функціонуванні застарілої лексики. Тому, дослідження даного питання полягає у використанні застарілих слів не тільки в сучасній українській літературній мові, але й у широкому використанні їх у творчості відомих українських письменників, зокрема в історичній повісті “Мотря”.

Об'єктом дослідження є історична повість Богдана Лепкого “Мотря”.

Предмет дослідження функціонування застарілої лексики в історичній повісті “Мотря”.


Розділ 1

Застаріла лексика як предмет дослідження

в українському мовознавстві

Лексичні дослідження характеризуються неабияким інтересом до еволюційних проблем розвитку мови, до механізму удосконалення лексичної номінації, оскільки характерною особливістю словникового складу мови є його постійний розвиток. Відтак у лексиконі української мови діють два процеси – поява нових слів і вихід з ужитку застарілих слів, що зумовлює наявність двох пластів лексики – активної та пасивної. Втрата лексемою того чи іншого значення або вихід її з ужитку – це результат тривалого процесу архаїзації, дослідження якого є досить актуальним, оскільки пасивний словник живої мови є відкритою системою, кількість одиниць якої необмежена.

До пасивної лексики належать всі слова, що вживаються в мові рідко, які не є звичайними, повсякденними у спілкуванні людей, у висловлюванні ними думок з якоїсь ділянки життя і діяльності колективу. В складі пасивної лексики перебувають всі застарілі слова, що вже вийшли або виходять із звичайного вжитку в літературній мові, або нові слова, які недавно виникли і не стали загальновживаними в ній чи активно використовуваними в окремих сферах діяльності суспільства (фугаска – фугасна бомба, станкіст – кулеметник станкового кулемета). Отже, з погляду активності й повсякденності вживання всю лексику сучасної української літературної мови можна розподілити на три групи: а) слова звичайні, сучасні; б) застарілі слова; в) нові слова, або неологізми. 5

Застарілі слова. Словниковий склад мови поволі, але постійно втрачає окремі слова, які поступово виходять з активного вжитку або й зовсім забуваються. Процес цей дуже складний, причини, що викликали усунення слова з активної лексики чи и зовсім з словникового складу мови, можуть бути різні.

Застарілі слова за ступенем їх вживання і зрозумілості неоднорідні. Одні з них зовсім випали з словника сучасної мови, і їх значення незрозуміле для осіб, які не мають спеціальної підготовки, напр. – вазнь – “щастя”, “удача”. Інші ж застарілі слова зрідка вживаються і в сучасній літературній мові, й значення їх здебільшого ще зрозуміле. Напр.: кутя, гетьман, рать, гонець, корчма, свита, уста, паливода, ярижник, дзигарі і ін. Деякі слова застаріли і вийшли з ужитку в мові тому, що зникли, ті предмети й поняття, які називалися цими словами; а деякі вийшли з складу активної лексики тому, що були витіснені іншими, які мали з ними однакове значення. Перші звичайно називаються історизмами, а другі – архаїзмами. 6

Архаїзми – це слова, що вийшли з активного словника мовців, оскільки їх витіснили інші, які мали з ними однакове значення. При цьому реалії, позначувані ними не зникли з повсякденного людського життя: десниця – права рука; спудей – студент; перст – палець; ректи – говорити; возатай – візник; глагол – слово; ланіти – щоки; зріти – бачити; живіт – життя; чололоб; вия – шия; піїт – поет; вої – воїни; зело – дуже; град – місто, злато – золото; врата – ворота; рать – військо.

Поряд з архаїзмом завжди існує (як синонім) звичайне сучасне слово. У зв’язку з цим архаїзми не вживаються з нейтральним значенням (ці синоніми виконують їхні синоніми з активної лексики), а завжди мають стилістичне забарвлення, тому їх ще називають стилістичними архаїзмами. У художній літературі вони виражають урочистість. пафос, подеколи іронію.

Історизми – це слова, які виходять з активного вжитку через те, що зникли предмети й поняття, позначувані ними: смерд, кріпак, війт, князь, поміщик, земство, повіт, волость, свита, жупан, сап’янці. 

Ще у 20-ті рр. ХХ ст. широко вживалися слова продподаток, неп, непман, куркуль та ін. Перетворюються на історизми ще недавно вкрай активні такі слова й словосполучення: Генеральний секретар ЦК КПРС, комсомолець, жовтеня, піонер та ін.

Серед історизмів можна виділити такі головні семантичні групи:

  1.  Слова, що характеризують класову структуру суспільства: боярин, вельможа, дворянин, кріпак, поміщик, цар, челядь, смерд.
  2.  Назви колишніх урядових, військових чинів, посад: війт, городовий, десятник, осавул, хорунжий, столоначальник.
  3.  Назви установ минулих епох: волость, зборня, ратуша, сенат.
  4.  Назви колишніх професій: бондар, стельмах, дігтяр, покоївка, кожум’яка, лакей.
  5.  Назви старовинної зброї, амуніції: булава, мушкет, щит, меч, гаківниця, самопал, ятаган.
  6.  Назви старовинного одягу: очіпок, плахта, кирея, жупан, свита, намітка.
  7.  Назви старовинних монет, грошових одиниць, одиниць виміру: гріш, гульден, золотник, катеринка, полтина, півкопи, таляр, червінець,  гони, лікоть, аршин, миля.

Історизми не виконують якоїсь стилістичної функції, а є нейтральними словами, тобто назвами речей, явищ, які вживалися в певний історичний час.

Отже, історизми – це застарілі слова, які не мають синонімів, слів-замінників. Вони використовуються або в спеціальній історичній літературі або в художніх творах, коли треба відтворити колорит певної історичної епохи. 7

Проблема функціонування пасивної лексики в художньому тексті постійно перебуває у полі зору українських мовознавців – І. Білодіда, Л. Булаховського, В. Ващенка, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюха, А. Коваль, В. Русанівського, Г. Скрипник, Н. Сологуб, І. Чередниченка. Мова творів М. Стельмаха стала об’єктом зацікавлень вітчизняних науковців. Л. Авксентьєв вивчав фразеологію його творчості, А. Бевзенко досліджував лексичну синоніміку творів прозаїка. Мова творчості М. Стельмаха в контексті української народно пісенності присвячена наукова праця Л. Козловської. Вивченням дієслівної синонімії творів письменника займався М. Миронюк. Н. Сидяченко детально проаналізувала епітети в образній системі митця. Специфіку мовотворчості М. Стельмаха в аспекті розмовності як стилістичної категорії української літературної мови дослідила Т. Ткаченко.

У кожній мові є застарілий пласт лексики, яку сприймають як невідповідну сучасному стану літературної мови і використовують рідко або й зовсім не вживають, але склад архаїчного лексикону неоднорідний. Одні слова архаїзуються, оскільки зникають із життя суспільства позначувані ними предмети, події, явища, поняття. Інші забуваються носіями мови через витіснення їх рівнозначними словами, що з певних причин виявляються більш прийнятними для називання тих самих предметів, подій, явищ. Такі мовні процеси зумовлюють поділ застарілої лексики на дві групи. Першу групу застарілих слів називають матеріальними архаїзмами або історизмами, а другу – стилістичними архаїзмами. 8 І. Білодід поділяє історизми на семантичні групи: 1) слова, що характеризують соціальний стан, місце людини у суспільстві, наприклад: боярин, купець, холоп тощо;

2) назви колишніх урядових і військових чинів, адміністративних посад: 

капрал, осавула, кошовий; 3) назви не існуючих у наш час установ і організацій: управа, віче, земство;

4) назви колишніх професій: бондар, чумак, дігтяр; 5) назви зниклих побутових звичаїв, давніх обрядів, релігійних свят: досвідки, маслосвяття, сповідання; 6) назви стародавньої зброї, амуніції, військових регалій: лук, щит, ратище; 7) назви колишніх знарядь праці: драч, рало, соха; 8) назви старовинного чоловічого і жіночого одягу, взуття, головних уборів, які вийшли з ужитку: талійка, чушка, каптур; 9) назви старовинних монет, грошових одиниць: півкопи, осьмак, золотник; 10) назви старовинних одиниць виміру і ваги: око, сажень, фунт; 11) назви старовинного посуду: коновки, куманці, штофи; 12) імена і прізвища відомих історичних діячів: Богдан Хмельницький, Олександр Невський, Олександр Суворов; 13) назви зниклих народів: ассірійці, вавілонці, половці; 14) назви колишніх релігійних організацій та їх представників: тевтонський орден, єзуїт, крилошан. 9

Стилістичні архаїзми, на думку І. Білодіда, залежно від того, застаріли вони в усіх своїх значеннях як певні звукові комплекси чи лише в окремих, слід поділяти на лексичні і семантичні. Лексичні архаїзми науковець класифікує на: 1) власне лексичні архаїзми, тобто застарілі слова, витіснені з мови синонімічними номенами, наприклад: ажитація – хвилювання, відати – знати, оний – той, перст – палець; 2) лексико-словотворчі архаїзми, яким у сучасній українській літературній мові відповідають назви з тим самим коренем, але з іншими суфіксами і префіксами, наприклад: імати – мати, коляса – коляска, лиса – лисиця, метіль – метелик; 3) лексико-фонетичні архаїзми, які мають

дещо інакше звукове оформлення кореня або закінчення порівняно із сучасною української літературною мовою; 4) фонетичні архаїзми – слова із застарілою вимовою окремих звуків, наприклад: збірати – збирати, кровавий – кривавий.

Семантичні архаїзми – це слова, у яких поряд із активно вживаними в сучасній українській літературній мові значеннями є застарілі значення, наприклад, слово колода означає: 1) великий шматок дерева (І стали зв’язувать плоти безшумно з колод, лози й снопів – П. Тичина); 2) вулик (… по-господарському у довбану колоду збирав упійманий пропахлий воском рій – М. Рильський); 3) одиниця вимірювання (поширене в давньоукраїнській мові): Брали єсмы по колодЂ вовса (Укр. грамота між 1386—1418 рр.)10.

А. Грищенко виділяє також дві групи застарілої лексики – історизми й архаїзми. Історизми, на його думку, – це слова, що використовуються для позначення предметів, явищ, які вийшли з ужитку, припинили своє існування у зв’язку із соціально-побутовими і суспільно-політичними змінами [4, с. 160]. Групу лексичних історизмів, за твердженням ученого, становлять слова, що позначають предмети і поняття, пов’язані з такими явищами в історії українського народу, як козацтво і Запорізька Січ, а саме: 1) назви одиниць адміністративно-територіального поділу: паланка, курінь; 2) назви військових формувань: сотня, полк; 3) назви осіб за їх роллю в ієрархічній адміністративній і військовій організації: гетьман, генеральний писар, осавул; 4) назви військових атрибутів (клейнодів) як символів влади: булава, бунчук, шестопер або пірнач; 4) назви грошових одиниць і різних мір ваги, об’єму, розміру та ін.

А. Грищенко зазначає, що у тих випадках, якщо предмети, явища, дії або поняття зберігаються (у побуті, духовній і матеріальній культурі, у різних сферах соціальних стосунків тощо), а назви їх у процесі розвитку мови замінюються іншими, то первісні номінації переходять до розряду архаїзмів.

Науковець поділяє архаїзми на кілька груп: 1) власне лексичні – застарілі слова, витіснені з уживання іншими лексичними одиницями, наприклад: зане, затуж – тому що, бо; десниця – права рука; 2) лексико-словотвірні слова, що відрізняються від сучасних лексем словотвірними елементами, наприклад: перебути – бути, миса – миска, вой – воїн; 3) лексико-фонетичні – відмінні від сучасних номенів фонетичними рисами, наприклад: глас – голос, серебро – срібло, сей – цей, 4) морфологічні, з огляду на різницю у граматичному оформленні, наприклад: гортанію – гортанню, паде – падає.

Л. Шевченко кваліфікує архаїзми як застарілі назви предметів та явищ, витіснені новими сучасними номенами, і поділяє їх на такі типи: 1) власне лексичні архаїзми – слова, змінені лексемами з іншим коренем: рать – військо, уста – губи; 2) лексико-словотворчі – відрізняються від сьогоднішніх відповідників суфіксами або префіксами: шкатула – шкатулка, вої – воїн; 3) лексико-морфологічні – характеризуються застарілою граматичною формою: роля – роль, синове – сини; 4) лексико-фонетичні архаїзми від сучасних назв відрізняються однією чи кількома фонемами: піїт – поет, ріжний – різний; 5) лексико-семантичні архаїзми – лексеми, які уживаються сьогодні з іншим значенням: живіт – життя, язик – мова. Історизми, вважає Л. Шевченко, – слова, що означають предмети, які нині вийшли з ужитку, поняття, які стали неактуальними: князь, довбня; назви відомих історичних осіб: Юлій Цезар, Симон Петлюра. Також науковець виділяє семантичні історизми – неактуальні тепер окремі значення слів, які активно продовжують уживатися в мові з іншими, як правило, похідними, значеннями: староста (класу, групи, але не села), щит (ядерний, але не лицарський). 11

За І. Ющуком, історизми – це слова, що вийшли з активного ужитку, оскільки зникли позначувані ними речі, явища, зокрема: а) назви давніхсуспільно-політичних реалій: смерд, воєвода; б) назви колишніх професій: мечник, лучник; в) назви вже застарілих знарядь праці, зброї: рало, сагайдак; г) назви не вживаних предметів одягу: жупан, плахта; д) назви старовинних грошових одиниць та одиниць міри: шаг, копа; е) назви зниклих народів, племен: гуни, печеніги. 12

Архаїзми, на думку І. Ющука, – слова, які набули статусу застарілих через витіснення їх іншими лексемами. Мовознавець класифікує архаїзми на такі види: 1) лексичні – повністю застарілі слова: ланіти – щоки, рать – військо, всує – даремно; 2) словотвірні – із застарілими суфіксами та префіксами: словеса – слова, фортеція – фортеця, рибар – рибалка; 3) фонетичні – із застарілим звуковим оформленням: вольний – вільний, сподар – господар, сей – цей; 4) семантичні – із застарілим значенням: лікоть (міра довжини), колода (вулик), поїзд (валка підвід). 13

В енциклопедії “Українська мова” подано ще таке визначення історизмів: слова або їх окремі значення, що вийшли з ужитку разом із позначуваними ними реаліями і не мають у сучасній мові синонімів – замінників. Це назви понять матеріальної культури, соціально-політичної сфери, професій, звичаїв та обрядів минулих епох. 14 

Архаїзм, за твердженням О. Тараненка, – мовна одиниця, що на сучасному етапі є застарілою в мові або зовсім вийшла із загального вжитку. Відповідно до мовного рівня учений виділяє такі групи архаїзмів: а) лексичні (чадо, ректи, понеже); б) фразеологічні (во врем’я оно, ситник берднику не товариш); в) фонетичні (вольний, невольник, безродний); г) морфонологічні (вовци, птаси); д) словотвірно – афіксальні (подушне, мостове мито); е) морфологічні (дрібен, окропіте); є) синтаксичні (многая літа, святая святих). 15

Таким чином відбувається активне дослідження різних аспектів застарілої лексики. Науковці створюють нові класифікації застарілого пласту мови, детальніше аналізують їхню структуру, стилістичні, фонетичні, словотвірні, лексичні характеристики, вивчають долю застарілих номенів у сучасній літературній українській мові.

Мовознавці чітко й обґрунтовано класифікують застарілу лексику за певними ознаками, виділяють різновиди у їх складі, проте підходи до групування цих мовних одиниць різні. Загально-прийнято класифікувати історизми за принципом поділу на лексико-семантичні групи, запропонованими І. Білодідом його праці: Сучасна українська літературна мова, оскільки він найчіткіше диференціював мовні одиниці. Архаїзми  класифікують відповідно до наукових розробок Л. Шевченка.16

Розділ 2

лексичні ресурси з ознаками застарілості

у повісті Богдана Лепкого “Мотря”

Досліджуючи лексику даної повісті Богдана Лепкого “Мотря”, було виявлено 101 застаріле слово і перевірено за словниками: СУМ в 11-ти томах та Великим тлумачним словником української мови за редакцією В. Т. Бусла. Зокрема, для більшості слів, виявлених у повісті, у даному словнику подано ремарку – заст. Для деяких архаїзмів, виявлених у цій повісті, не виявлено записів у словниках, але те, що вони не вживаються у сучасній мові і наявність їхніх лексичних замінників, відносить їх до ряду архаїзмів.

АМАЗОНКА ‘жінка-вершник’ [СУМ I 37]. Це якась незвичайна дівчина. Як вона слухала його оповідання, сіяла, - руки її дрижали, затискалися , ніби шукали шаблюки. Це якась амазонка (92).

БАКАЛЯВР “бакалавр” Коли б її в цей момент, врадувану й рум'яну, побачив був київський спудей, а хоч би й бакалявр, так повірив би, що очам його явилася українська Псіхе…(237).

БАЛАЧКА ‘говірка діалект’ [СУМ I 96].У нас,почав Кожухівський,все та сама жура, і все та сама балачка (433). 

БЕЗЗАКОНІЄ беззаконня [СУМ І 40] Отврати лице твоє от гріх моїх і вся беззаконія моя очисти (123).

БЛАЗЕНЬ ‘особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами’ [СУМ І 196]. Веселий народ малороси завважив цар,вам і блазнів і карлів не треба, а мої понадуваються, як сичі, що й страва мені не смакує (8).

БРАТОЛЮБІЄ ‘любов до ближнього’ [СУМ І 83]. Коли в нас нема ні згоди, ні братолюбія, а лиш один другому завидуємо та ногу підставляємо і навіть на гетьмана свого московським людям всячину нашіптуємо до вуха, так що тоді йому робити? (30).

БУДУЧНІСТЬ ‘майбутнє’ [СУМ І 107].  Господи, як важко свою будучність відгадати (127).

БУЛАВА іст. ‘палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю’ [СУМ I 253]. А все ж таки яка приваблива гетьманська булав! (40).

ВАТАГА ‘стрій козачих загонів у поході’ [СУМ I 296]. Як де зуздрів ватагу людей, то не додивляючись, хто вони, дав знак, і козаки ніби під землею ховалися (76).

ВІЗОК ‘екіпаж на ресорах із дверцятами та вікнами, іноді – з відкидним верхом’[СУМ I 669]. Зібрав біду на візок та й “Діду, діду, село горить! (83).

ВІЧЕ іст. ‘масові збори населення; мітинг’ [СУМ I 691]. Вічевий дзвін упав, і вона голову свою поклала за волю й славу рідного города – держави (93).

ВОРОЖБИТ ‘той, хто вгадує майбутнє чи минуле, за якимись прикметами або ворожачи на картах’ [СУМ I 739].Ви ворожбит? (83).

ВСЕНОЩНА ‘у православних християн – церковна служба, що правиться цілу ніч під Великдень’ [СУМ I 764] Дзвін на всенощну гуде (252).

ГАБА ‘турецьке сукно білого кольору’ [СУМ II 7]. Обривають вітри золотисто  сині киндяки, а дощі змивають червону габу турецьку, тільки кров християнськая на ній, тільки чути плачі невільницькі (162).

ГАЙДУК іст. ‘солдат придворної охорони’ [СУМ II 16]. Кочубеєві гайдуки пустилися кіньми поруч тих возів, що гнали, як осінній вітер, і розпитували їх про подробиці нападу (214).

ГАЙДУК іст. ‘у XV-XIX ст. у південних слов'ян – повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування’ [СУМ II 16] На бронзових сиділи гайдуки, двох їх стояло на лавочці заду (21).

ДЕРГА ‘товста і груба тканина; рядно, покривало, килим’ [СУМ II 245]
Незабаром горіла ватра, снувався білий димок, ніби шукав собі дороги до зір, кругом ватри на дергах лежали козаки, оспирані на кульбаки, а коні гризли траву (67).

ДІЯНІЄ вчинки [ВТССУМ, 228]. Внезапу судія пріїдет, і коєгождо діяння обнажатся, со страхом, зовем свят, свят, свят єси Боже наш (123)

ЄСТЬ ‘є’ [ВТССУМ 270]. Прескорбна єсть душа моє (32).

ЖІНОТА ‘збір. до жінка’ [ВТССУМ 26]. Подвір'ям перебігали дворові люди, челядь, прислуга, сердюки, мужчини та жінота (122).

ЖУПАН ‘теплий верхній чоловічий суконний одяг’ [СУМ II 547]. Годі було слідити за їх бистрими скоками, за рухом ніг, бо вони, як буря, неслися по салі , тільки поли їх жупанів розвівалися, тільки червоні сап’янці мигтіли поперед очі, тільки чуби скакали, як живі (160).

ЗАМОК ‘великий поміщицький будинок; палац’ [СУМ III 274]. В повній величі своїй вийшов із чигиринського замку на зустріч передовому полкові, переїхав Дніпро і заложив гетьманські клейноди прощаючи Україну за все (40).

ЗАПОРОЖЦІ іст. ‘жителі Запоріжжя’ [СУМ III 274].  Мазепа таки покинув його, ніби не з власної волі, а перехоплений запорожцями і доставлений до Самойловича (40).

ЗБРУЯ ‘спорядження воїна’ [СУМ III 452]. Дивилися на їх однакові свитки й шапки, на коней тої самої породи, того ж росту й масті й на таку саму збрую й казали (85).

ЗНАХАР ‘людина, що лікує різними немедичними засобами, а також займається чаклуванням’ [СУМ III 645]. Як наш Зосим вам не поможуть, то вже ніхто у світі не поможе, казали горді за свого знахаря (72).

КАНТ ‘хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту’
[СУМ IV 89]. Одні на бандурах грають, другі співають канти, треті й так, за простимі, людям очі деруть (83).

КАНЦЕЛЯРИСТ ‘дрібний службовець канцелярії; писар’ [СУМ IV 90].
Вечоріло коли, гетьманський  канцелярист Іван Чуйкевич із своїм невеликим кінним відділом опинився на лівому боці Дніпра (64).

КАПІТЕЛЬ арх.Горішня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав’ [СУМ IV 94]. Золочені капітелі мерехтіли (261).

КАРАБЕЛЯ ‘крива шабля’ [СУМ IV 99].  – Голове хронь, писка тронь, складай бронь!гукає шляхтич і напирає на нашого шляхетного уродженого своєю погаратаною карабелею (153).

КАРАБЕЛЯ ‘крива шабля’ [СУМ IV 99]. Криті двері відчинилися, і в гетьманську спальню всунулася маленька персона в контушу, у високій соболиній шапці з чаплиним білим пером із величезною карабелею (41).

КИРЕЯ ‘верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк’
[СУМ
IV 152]. А що Мазепа,говорив дальше гетьман,старий. заслужений і надто відомий у світі та що його Господь милосердний якось не дуже-то й поспішається до себе покликати, так треба його того Мазепу, герцогством цісарським піддурити в кирею горностаєву вдягнути, княжу корону на голову вложити (30).

КЛЕЙНОДИ іст. ‘знаки влади, регалії’ [СУМ IV 178]. В повній величі своїй вийшов із чигиринського замку на зустріч передовому полкові, переїхав Дніпро і заложив гетьманські клейноди прощаючи Україну за все (40).

Клю́чник ‘той, хто мав ключі від комор панського маєтку, економії тощо й розпоряджався продуктовими запасами’ [СУМ IV 331]. Хлопці рядом уставилися від дверей до креденсу, біля котрого за бар’єром тупцював старий ключник і поралося двох крайчих (6).

КНЯГИНЯ іст. ‘дружина князя’ [СУМ IV 198]. Княгиня Дольськая яка красовиця, а біля Мотрі померкла би, як від сонця зірниця (43).

Князь іст. ‘голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства’ [СУМ ІV 199]. Сідай, князю! – гукнув на нього цар і сіпнув так сильно за рукав, що Меншиков перестрашено глянув, чи він ще ремена тримається (8).

КОБЕНЯК ‘суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк’ [СУМ IV 200]. А вам – то пан Біг не жалував язиків,каже той, що його брали на (65).

КОМЕДІАНТ ‘артист / цирковий клоун’ [СУМ IV 243]. У Марселі і в Парижі є окремі доми, кофейнями звані, куди сходиться інтересний народ, письменники, комедіанти тощо (15)

крÉденс ‘буфет для посуду’ [СУМ IV 331]. Хлопці рядом уставилися від дверей до креденсу, біля котрого за бар’єром тупцював старий ключник і поралося двох крайчих (6).

КРАМ предмет торгівлі (звичайно фабричного виробництва); товар
[СУМ
IV 322]. Більший пан – кращий крам (100).

КРЕВНИЙ ‘родовий, родовитий’[СУМ IV 331]. Гетьман пригадував собі усі відомі з історії випадки, коли пануючі женилися, розводячися з першою жінкою, брали за жінок своїх кревних, усували усякі перешкоди (228).

КРІПОСТЬ ‘фортеця’ [СУМ IV 358]. І невже ж я на приказ царський не будував кріпостей на річці Самарі і на Орелі, зражуючи собі Запорозьке військо, бо тії кріпості, як вашій світлості відомо, заступали шлях українському людові на Запорожжя (16).

КУЛЬБАКА ‘сідло’ [СУМ IV 392]. Незабаром горіла ватра, снувався білий димок, ніби шукав собі дороги до зір, кругом ватри на дергах лежали козаки, оспирані на кульбаки, а коні гризли траву (67).

ЛАМПАДА ‘світильник, лампа’ [СУМ IV 442]. Горіла тільки лампада під образом Богоматері, її тускле сяєво мерехтіло кругом, як крізь сон (167).

ЛОЖЕ ‘місце для спання; постіль’ [СУМ IV 540].  Ігуменя жила в другій келії.а в третій стояло її тверде ложе, горіли лампи перед іконами і пахло ладаном (57).

ЛОНО ‘груди; живіт; утроба’ [СУМ ІІІ 286].  Жінки плакали навзрид, упивали, тулячи до лона перестрашених і покалічених дітей (195).

ЛЯХИ іст. ‘поляки’ [СУМ IV 582]. Один в лапцях, а другий в капцях, в одного подрана сукмана, а в другого сорочка від Різдва до  Великодня порвана, один наш, а другийлях (153).

МАЛОРОСИ ‘офіційна назва українців у дореволюційній Росії’
[СУМ ІV 611]
.  Веселий народ малороси,  завважив цар,  вам і блазнів і карлів не треба,а мої понадуваються,як сичі. що й страва мені не смакує (8).

МАШТАЛІРвізник [СУМ ІV 659]. Праворуч сів гетьман, ліворуч Войнаровський, служба обтулила їм ноги, чура замкнув дверці, і скочив на козел біля машталіра (45).

МУЖ ‘чоловік’ [СУМ IV 820]. Слави хочеться і влади хочеться, на те ми і мужі (40).

НЕВОЛЬНИК ‘той, кого взяли в полон або насильно поневолили’
[СУМ
V 265]. Невольник не знає  що воля (31).

НИТКОПЛУТ ‘ткач нитей’ [СУМ V 415]. Як ткач – ниткоплут любується новими узорами, котрі сам він придумав, так любувався Мазепа своїми планами (229).

НУМЕР номер З такими світлицями, як спорі койці на кури, вешталися наймити корчмарки по стайні та попід нумерами, себто по гостинних кімнатах (77).

ОКАЯННИЙ ‘грішний, проклятий’[СУМ V 661].Відчини, окаянний, відчини! Кажу тобі, відчини хутчіш (242).

ОТАМАН іст. ‘виборний або призначений ватажок козацького війська’
[СУМ V 80].Терпи, козаче, отаманом будеш …(46)

ПАН ‘формула звертання до чоловіка, вживана в усній народній мові’
[СУМ XI 41]. Чого ж бо то пан гетьман хоче? (98)

ПАНІМАТКА ‘мати стосовно до своїх дітей’ [СУМ VI 46]. В неї сиділи дві паніматки, як відьми (250).

ПАНЦИР ‘частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї’ [СУМ VI 53]. Гетьман признався, що так дійсно стать його крае достосовується до цілості, а бляхи на панцирі вирізнюються від сукна і полотна на інших вбраннях (49).

ПАТИНОК ‘туфлі без каблуків у деяких східних народів’[СУМ VI 93].Сядеш, як у бабинім патинку (115).

ПАХОЛОК ‘слуга’ [СУМ VII 101].Вашої герцогської милості найпокірніший пахолок, – відповів тоненький голосок (223).

ПЕРУН ‘грім’ [СУМ VI 334]. Бачили, як цар вискочив з повозу. мов перун із хмари, і влетів на галеру (22).

ПИР ‘бенкет, учта’ [СУМ VІ 356] Пир тривав вже якусь годину, з’їли страв чимало, а чарок випили ще більше… (6).

ПИСАР ‘людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець’ [СУМ VI 360]. Чого він стоїть перед ним, такий гарний собою і такий безталанний і, ніби з докором, глядить на свого головного писаря (40).

ПОБІДА ‘перемога’ [СУМ VI 614]. До того відомо, що побіда перехиляється на сторону Карла,  чого ж тоді гетьманові триматися царя? (431).

ПОБІДНИК ‘переможець’ [СУМ VI 615]. Тепер Карлоі його партія радо приймуть нас до своєї нас до своєї спілки, а пізніше не схочуть, як побідники, зроблять з нами що їм буде завгодно (431).

ПОКІЙ ‘відсутність руху і шуму; тиша’ [СУМ VII 24]. Гетьман відпровадив Любов Федорівну до того покою, з котрого привів її (158).

ПОСАДНИЦЯ іст. ‘жінка посадника’ Чому не посадниця Марта Борецька в своїх молодих літах? (92).

ПОСТОЛИ ‘м'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками’
[СУМ VII 377]. На мощеній доріжці почувся глухий відгомін деревляних  постолів, і такий самий деревляний голос поспитав глухо, хто там бентежить мир приюту сього (55)

ПРЕЧ геть [СУМ ІV 568].  Про антихриста ,   зашипіла няня,   ні в днину, під вечір не слід у християнській хаті говорити, хай-ся преч каже! (99)

ПРИСЛУГА ‘хатня робітниця; наймичка / слуги, челядь’ [СУМ IІX 24] Прислуга розносила чорну каву, варену на турецький лад (14).

ПРОЧАНИН паломник [СУМ VІІ 345]. Стрічали прочан, що до святого Києва мандрували (76).

РАМЕНО ‘плече’ [СУМ IIX 446]. Одежди на них майже не було, якесь порване лахміття звисало в декого з рамен, а в других щолиш із пояса (50).

РАТНИК ‘боєць раті, воїн’ [СУМ IIX 454]. Цього він боявся, навіть дуже, бо Кочубей, видимо, невидимо запопадає царської ласки, і хоч нерадо, а все таки доніс би царському воєводі про сутичку гетьманської старшини з царськими ратниками,дарма. що ті ратники мордували  й грабували спокійний народ (92).

РЕГІМЕНТ ‘рідко’ [СУМ VIII 477]. … а задля вас усіх, що під моїм урядом і регіментом єсьте, для жінок і дітей ваших, для загального добра матері нашої рідної, України безталанної, для користі війска Запорозького й народу українського. для збільшення й умноження військових прав і вольностей наших, хочу бажаю, всією душею і всім помишленієм моїм за помочею  Божою так зробити, щоби ви з жінками і дітьми своїми і весь наш край рідний з військом преславним Запорозьким ні під царем. ні під королем. ні під ханом, ні під жодним ворогом нашим не загинули. лиш осталися вольними і незалежними однині і довіку віков (35).

РЕГІМЕНТАРІЙ ‘рідко’ [СУМ IIX 477]. І нема вже ні чужих реґіментарі у нас, ні московських воєводів, ні цар нам не пан, ні король, ні хан,гетьман заправляє нашою країною,наш український гетьман! (182).

САЖЕНЬ ‘давня східнослов'янська лінійна міра, яка вживалася до запровадження метричної системи мір; з XVIII ст. дорівнювала 3 аршинам, або 2,134 м.’ [СУМ XI 15]. Кожда груда землі полита була слізьми й кров’ю, кождий сажень валу виростав з тяжкої льдської кривди (50)

САЛЬВА ‘залп, салют’ [СУМ ІX 21]. Дано 12 сальвів,від яких задрижала земля і посипалися спілі грушки в гетьманському саді (12).

СВЯТИНЯ ‘храм’ [СУМ IX 103]. Отсю кімнатку Кочубей назвав своєю святинею (113).

СЕБТО ‘цебто’ [СУМ XI 109]. – Себто? (245).

СЕРДЮК іст ‘на Лівобережній Україні кінця XVII – початку XVIII ст. – козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана’ [СУМ IX 133]. Наліво від входових дверей,на майдані,стояв почетний відділ сердюків, хлоп в хлопа вибраний і вимуштруваний,—стояти, як витесані з мармору (21).

СЕРПАНОК ‘головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа’ [СУМ XI 140].  Зірви серпанок з голови своєї і кинь позад себе! – Кинула – і послався густий туман (235).

СЛОВЕСА слова [ВТССУМ 1149] Всякий бо, що чує словеса мої і не творить їх, уподоблюється до мужа юродивого, що домівку, свою на піску создав (265).

СЛУГА ‘у поміщицькому та буржуазному побуті – людина для особистих послуг у домі’ [СУМ IX 376]. Ну, то й гаразд!гукнув Кочубей, встаючи з фотеля,і вже хотів плескати в долоні, щоб покликати слуг та казати принести щонайстаршого масла з пивниці, але Чуйкевич вхопив його за руки (102).

СПУДЕЙ ‘учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Київської академії’ [СУМ XI 611].Ти не спудей, щоб тобі довго толкувати (221).

СТОРОЖА ‘загін, група людей, що охороняють кого-, що – небудь; варта’[СУМ IX 734]. Перед каретою передня, за нею задня сторожа (21).

СУПЛІКА писане прохання, або скарга [СУМ V 477]. Тих суплік і в царя, і в Меншикова, і в других царських урядників чимало (156).

СУПОСТАТ ‘ворог, недруг, супротивник негідник, мерзотник’
[СУМ І
X 849]. Дякував за честь,яка його і його генеральських старшин і цілий край нинішньої днини стрінула, бажав цареві Мавтузалемових літ і Самсоннової сили. щоб він під ноги свої підкорив усякого врага і супостата, щоби про нього слава на весь світ залунала і щоби вовіки вічні не вмовкала (12).

ТОЛКОВАННЯ ‘пояснення’ [СУМ V 593]. У першій стояли шафи з книгами богослужебними, з метриками монастирськими, з літописними записками, з толкованнями Святого письма та роздумуваннями письменних… (57). 

ТРАПЕЗА ‘обідній стіл, стіл з їжею та частуванням’ [СУМ X 235].Я вас на велике діло кличу і на важке, не для розваги старого женолюба, не хочу вас впускати в свою хату, як ясне сонце у замкнену трапезу, в котрій вже повечеряло суто (190).

ТРУБАДУР іст.середньовічний провансальський поет – лірик і співець’
[СУМ X 289]. З бронзової вежі на годиннику вискочив трубадур, і залунала романтична курантова арія (221).

УДІЛ іст. ‘князівське володіння в давній Русі’ Кочубей, зітхаючи, взяв доньку за руку і повів її по східцях уділ (242).

УСТА губи / рот [СУМ Х 494]. Мотря піднесла чарку до уст (98).

ХОРУГВА ‘корогва’ [СУМ ХІ 131]. Дівчата квіти під ноги сиплять, малинові хоругви лопотять, як птиці, що крила широко розпустили, бо вилетіли з кліток (178).

ХОРУНЖИЙ ‘особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець’ варта’ [СУМ XI 131]. Біля гетьмана остались самі близькі до нього: миргородський полковник Данило Апостол, лубенський – Зеленський, компанійські полковники Кожухівський і Андріяш, генеральний хорунжий Іван Сулима і найближчі з усіх Орлик і Войнаровський (22).

ЦІСАР ‘володав, монарх’ [СУМ IV 144]. Стелюся до стіп вашої пре світлості, пане герцогу цісарський, і б’ю покірно чолом (41).

ЧАРКА ‘Велика посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих’
[СУМ XІ 271]. Нараз дехто мало чарки з рук не випустив з рук,бо ще гетьман не проголосив останнього слова,як з валів ревнули грамати (12).

ЧЕЛЯДНА іст.приміщення для слуг та наймитів’ [СУМ XI 292].
Хотіла повертатися і йти геть, у челядну, на двір, тікати до себе – де-бедь, щоб тільки побачити людей (237).

ЧЕЛЯДЬ іст. дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга [СУМ XI 292]. В шатрі жінка і внук – поводатор, тільки й челяді в мене (83).

ЧИН ‘особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами’ [СУМ XI 324].Великого труду стоїть отсей мій судейський чин (117).

ЧОРНЯК ‘простий люд’ [СУМ XI 362]. Гетьман вечеряти до чорняків вийде (191).

ЮПКА ‘чоловічий короткополий каптан з домашнього тонкого сукна, пошитий у талію, із складками і стоячим коміром’ [СУМ XI 614]. – Може, це тобі наскучила гетьманська служба і рад би шаблю на юпку проміняти? (90).

ЯСНОВЕЛЬМОЖНИЙ іст.почесно-шанобливе найменування польських панів і українських гетьманів’ [СУМ XI 657]. – Кінець світа,ваша ясновельможності (155)


Висновки

Богдан Лепкий – прозаїк – реалістично опрацював сучасні соціальні проблеми, не  нехтуваві романтичними можливостями історичних тем.

Для створення повісті “Мотря” Богдан Лепкий використовував історизми та архаїзми для того, щоб передати специфіку живої народнорозмовної мови, відтворити колорит минулого, зобразити побут і життя народу, надати твору більшої емоційності, символізму. У даній повісті Богдан Лепкий використав багато слів, які позначали назви у воєнної галузі, побуті, традицій,  суспільних станів людей. Застаріла лексика у романі типізує та індивідуалізує риси характеру персонажів, надають зображуваним подіям відтінку, іронії, зневаги, викликають жартівливо-гумористичний, глузливий ефект або навпаки, сповнюють мовлення пафосом урочистості, справжньої чи удаваної поваги,

Уся лексика української літературної мови складає її словниковий склад та поділяється на дві великі групи: активну та пасивну. Між активною лексикою та пасивною відбувається тісний взаємозв'язок, тобто перехід слів з однієї групи до іншої, причому процес утворення нових слів більш інтенсивніший ніж процес архаїзації;

— до пасивної лексики входять застарілі слова та неологізми;

— застарілі слова в свою чергу поділяються на історизми (матеріальні архаїзми) та власне архаїзми;

— специфіка історичної прози передбачає стилізацію оповіді, тобто введення в канву твору таких лексичних, фразеологічних засобів, які наближають оповідь до зображуваної епохи;

— стилістичною нормою художньо-історичної оповіді є використання історизмів та архаїзмів;

— до історизмів звертаються, коли потрібно назвати реалії, події, явища, які вже зникли з нашого побуту;

— архаїзми використовують для відтворення колориту епохи;

— Богдан Лепкий в історичній повісті “Мотря” також звертається до історизмів та архаїзмів, як засобів стилізації;

Обрані застарілі слова із повісті, можна поділити на групи відносно їх значення:

— назви колишніх урядових та військових чинів, адміністративних посад (князь, княгиня, цісар, отаман, посадниця, хорунжий, писар, канцелярист);

— назви неіснуючих у наш час установ і організацій (віче, волость, земство, управа);

— назви старовинного чоловічого та жіночого одягу, взуття, головних уборів, тканин які вийшли з ужитку (жупан, запаска, кирея, габа, серпанок, дерга, юпка, патинок);

— назви старовинних одиниць виміру і ваги (верства, лікоть, миля, п'ядь, сажень, рамено);

 назви колишніх організацій та їх представництв (орден тевтонський, єзуїт, запорожець);

  1.  назви військовиків (амазонка, ватага, ратник, сердюк, сторожа, запорожці, гайдук);
  2.  назви представників різних соціальних верств населення (ключник, блазень,прислуга, комедіант, знахар, ворожбит, челядь, пан, слуга, чорняк, трубадур, спудей, пахолок);
  3.   назви, що позначають предмети, співвідносні з певним соціальним станом ( клейноди, булава, пірнач)
  4.   власні назвиісторизми (Батурин, Бахмач,Троя);

Також знайдено такі групи архаїзмів:

  1.   лексико-словотворні архаїзми (будучність, єсть, словета, жінота);
  2.  архаїзми запозичені з інших мов (старослов'янської: беззаконіє, братолюбіє помишленіє, скончаніє; та польської – малжонк);
  3.   лексико-фонетичні архаїзми (нумер, бакалявр, хоругва);
  4.  власне лексичні архаїзми (машталір, преч, лоно, рамена, єсть,

хоругва, черево, бакалавр, сестріниця, прочанин,красноречивий, спудей).

 


Список літератури

  1.  Бурківська Л. Про деякі особливості ідіостилю Богдана Лепкого: на матеріалі тетралогії “Мазепа” // Українська мова та література в школі. – 2005. – №5 – С. 58-63.
  2.  Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. Бусел. В.Т. – К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2007. – 1440 с.
  3.  Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985.
  4.  Грищенко А. П. Сучасна літературна мова: підручник / А. П. Грищенко. – К.: Вища школа, 1993. – 493 с.
  5.  Жулинський М. Богдан Лепкий (1872-1941). – К.,1990.
  6.  Іванченко Ю. Від упорядника // Мазепа: Збірник.К., 1993.С 5-8.
  7.  Історія української літератури. Кінець XIX – початок XX ст.:У 2 кн.: Підручник / За ред. проф. О. Д. Гнідан. – К. – Либідь, 2006. – Кн. 2. – С 316-322.
  8.  Качкан В. В ключі української ментальності: Б. Лепкий // Українське народознавство в іменах: У 2-х ч. – К., 1994. – Ч.1. – С. 243-252.
  9.  Лепкий Б. С. Мотря: Історична повість. – К.: Дніпро, 1992. – 464 с.
  10.  Новий довідник: Українська мова. Українська література. – К.:ТОВ “Казка”, 2008. – С.131-132.
  11.  Погребенник Ф. Богдан Лепкий – поет, прозаік, вчений // Жовтень. – 1988. – №1. – С. 3.
  12.  Сучасна українська літературна мова Лексикологія і фразеологія./ За ред. Білодід І. К. – К.: Наукова думка, 1973. – С. 219.
  13.  Тараненко О.О. Застарілі слова // Українська мова: Енциклопедія. – К.:Енциклопедія ім. М. Бажана,2000. – С. 180-181.
  14.  Українська мова: енциклопедія / Русанівський В. М. , Тараненко О. О. ,
    Зяблюк М. П. та ін. К.: 2004. С.195.
  15.  Шевченко Л. Ю. Сучасна українська мова: довідник / Л. Ю. Шевченко, В. В. Різун, Ю. В. Лисенко. – К.: Либідь, 1993. – С.143.
  16.  Шевчук Ю.І. Лексичні архаїзми: Лінгвістична суть та характерні риси // Мовознавство, – 1985, – №1 – С. 68-71.
  17.  Шумило Н. Богдан Лепкий на перехресті традиційного й нового // Слово і час. – 1998. – №9-10. – С. 44-48.
  18.  Ющук І. П. Українська мова: підручник / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2008. – С.226.

2 Тут і далі: Історія української літератури. Кінець XIX – початок XX ст.: У 2 кн.: Підручник / За ред. проф. О. Д. Гнідан. – К. – Либідь, 2006. – Кн. 2. – С. 316-322.

3 Історія української літератури. Кінець XIX – початок XX ст.: У 2 кн.: Підручник / За ред. проф. О. Д. Гнідан. – К. – Либідь, 2006. – Кн. 2. – С. 316-322.

4 Іванченко Ю. Від упорядника // Мазепа: Збірник.К., 1993.С. 5-8.

5 Жовтобрюх М. А. Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Рад. школа, 1965. – С. 63-65.

6 Грищенко А. П. Сучасна літературна мова : підручник / А. П. Грищенко. — К. : Вища школа, 1993.  С. 345.

7 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ “Казка”, 2008. — С.131 — 132.

8 Сучасна українська літературна мова: Лексикологія і фразеологія. / За ред.
Білодід І. К. – К.: Наукова думка, 1973. С. 219.

9 Сучасна українська літературна мова: Лексикологія і фразеологія. С. 220

10 Сучасна українська літературна мова: Лексикологія і фразеологія. С. 220.

11 Грищенко А. П. Сучасна літературна мова: підручник / А. П. Грищенко.  
К.: Вища школа, 1993. С. 493. 

12 Ющук І. П. Українська мова: підручник / Ющук І. П. К.: Либідь, 2008.
С. 225-226.

13 Шевченко Л. Ю. Сучасна українська мова: довідник / Шевченко Л. Ю. , Різун В. В., Лисенко Ю. В. — К.: Либідь, 1993. С.143

14 Українська мова: енциклопедія / Русанівський В. М. , Тараненко О. О.,
Зяблюк М. П. та ін. — К.: 2004. С.195.

15 Тараненко О.О. Застарілі слова // Українська мова: Енциклопедія.

К.: Енциклопедія ім. М. Бажана, 2000. – С. 180-181.

16  Шевченко Л. Ю. Сучасна українська мова : довідник / Л. Ю. Шевченко, В. В. Різун, Ю. В. Лисенко. – К. : Либідь, 1993. – 136 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

791. Машиностроительный комплекс России 247.5 KB
  Структура машиностроения и его основные особенности в РФ. Особенности размещения машиностроения в РФ. Современное состояние машиностроения РФ и перспективы развития. Место РФ в мировом производстве машиностроения.
792. Численное решение задачи Коши 522.5 KB
  Приближенное численное решение задачи Коши для обыкновенного дифференциального уравнения первого порядка. Решение осуществлено как с помощью встроенных функций пакета MATHCAD, так и с помощью пользовательских функций.
793. Обработка одномерных массивов 201 KB
  Типовые алгоритмы обработки одномерных массивов. Вычисление суммы и произведения элементов, находящихся на разных местах в массиве. Вычисление суммы, произведения и количества элементов, удовлетворяющих заданному условию и находящихся на разных местах в массиве.
794. Инфляция и её последствия. Антиинфляционная политика Государства 217.5 KB
  Инфляция как форма проявления макроэкономической нестабильности. Особенности инфляции РФ и антиинфляционная политика государства. Анализ уровня инфляции на 2010-2011 гг. Социально-экономические последствия инфляции.
795. Разработка в среде Turbo Pascal программы, реализующей нахождение чисел фибоначчи 190.5 KB
  Система программирования, созданная для повышения качества и скорости разработки программ. Написать, проанализировать работу и программы в среде Turbo Pascal, реализующей сортировку строк матрицы.
796. Разработка веб-сайта Департамента градостроительной политики города Москвы 287 KB
  Используемые программные средства для разработки. Общие технологические требования. Схема сайта и его информационное содержимое. Общий шаблон для страниц. Схема публичной части сайта. Администрирование и организация прав доступа
797. Основам теплопередачи при сварке. Температурный режим в заданный момент времени 138.5 KB
  Распределение максимальной температуры. Термический цикл точки, максимальная температура которой равна температуре плавления. Основные теплофизические свойства материала, который используется в расчётах. Реализация метода источников.
798. Инфляция: механизм, причины, последствия 227 KB
  Инфляция и степень ее проявления в экономике. Инфляция и антиинфляционная политика в России и за рубежом. Относительное изменение среднего (общего) уровня цен. Несоответствие денежного спроса и товарной массы.
799. Расстановка рабочих мест оснащенных компьютерами 203 KB
  Расположение рабочего стола и монитора относительно оконных проемов. ребования к микроклимату на рабочем месте. Оптимальные величины показателей микроклимата на рабочих местах производственных помещений. Требования к уровням шума и вибрации.