96363

ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ПІДПРИЄМСВІ ТОРГІВЛІ

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Науково-теоретичні основи обліку фінансових результатів. Нормативно-правові акти, що регламентують облік фінансових результатів. Сутність фінансових результатів. Класифікація фінансових результатів. Методологічні засади обліку фінансових результатів. Оцінка фінансових результатів. Фінансово-економічна та організаційна характеристика ТОВ Фенікс.

Украинкский

2015-10-05

419.5 KB

4 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

Кафедра «Облік і аудит»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бухгалтерський облік в галузях національно-економічного комплексу»

на тему: «ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ПІДПРИЄМСВІ ТОРГІВЛІ»

                                                                          Студентки  3 курсу групи 3-ОА*

                                                                      Галузь знань:0305 «Економіка та підприємниц-

                                                                          тво»

                                                                  напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

                                                                          Онищук О.В.

                                                                           Керівник Ярмоліцька .О.В.

                                                                        Національна шкала________________

                                                                        Кількість балів:__________ Оцінка: ЕСТS                                                              

                                             

                                             Члени комісії     __________________   __________________

                                                                                  (підпис)                          (прізвище та ініціали)

                                                                        __________________   __________________

                                                                                  (підпис)                          (прізвище та ініціали)

                                                                        __________________   __________________

                                                                                  (підпис)                          (прізвище та ініціали)

м. Київ-2015 рік

                                                       ЗМІСТ

Вступ..................................................................................................................3

Розділ 1.Науково-теоретичні основи обліку фінансових результатів

1.1 Нормативно - правові акти, що регламентують облік фінансових результатів...................................................................................................................5
1.2.Сутність фінансових результатів ….…………………..……………………....5

1.3.Класифікація фінансових результатів…….…………………………………....6

1.4. Методологічні засади обліку фінансових результатів……………………....12

1.5.Оцінка фінансових результатів………………………………………………..13

Розділ 2. Фінансово –економічна та організаційна характеристика ТОВ "Фенікс"………………………………………………………………………….….18

2.1 Загальна інформація, організаційно-правова форма, види діяльності та структура ТОВ "Фенікс".................................................................................18
2.2 Облік
фінансових результатів ТОВ "Фенікс"………..………………..……...26

Розділ 3.Організаційно-методологічні засади бухгалтерського обліку фінансових результатів у підприємствах торгівлі……………..…………………30

3.1.Синтетичний та аналітичний облік фінансових результатів……….………..30

3.2.Особливості інвентаризації  обліку фінансових результатів………………..33

3.3.Порядок відображення  обліку фінансових результатів у формах фінансової звітності……………………………………………………………………………36

3.4.Рекомендації щодо удосконалення бухгалтерського обліку фінансових результатів..................................................................................................................37

Висновки та рекомендації……………………………………………….......39

Список використаної літератури…………………………………………...42

Додатки………………………………………………………………………44

 Вступ

Торговельна діяльність підприємств забезпечує безперервний процес руху активів у формі товарів від виробничих підприємств різних форм власності до безпосередніх споживачів. Для забезпечення торговельної діяльності підприємства здійснюють операції купівлі-продажу товарів, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат торговельних підприємств.

Основним завданням торговельного підприємства є найбільш повне і оптимальне забезпечення товарного асортименту для здійснення торговельних операцій як з оптовими, так і з роздрібними покупцями. Темпи росту обсягу реалізації продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток торговельного підприємства. Оскільки метою будь-якої діяльності, у тому числі і торговельної, є отримання прибутку, який є фінансовою базою подальшого розвитку підприємства та показником ефективності даного виду діяльності, то постає необхідність в повному та достовірному його визначенні, тобто достовірному визначенні доходів та витрат, понесених підприємством на його отримання.

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки та розширення прав торговельних підприємств вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку торговельної діяльності.

Облік діяльності торговельного підприємства здійснюється за такими напрямками:

  •  кількісний і вартісний облік товарів;
  •  облік надходження та вибуття товарів на підприємстві та розрахунків з постачальниками;
  •  облік наявності товарів та руху на складах;
  •  облік доходів та витрат торговельного підприємства;
  •  порядок формування та облік фінансових результатів торговельного підприємства.

У зв'язку з дослідженням цих питань стає чітко обумовленою актуальність теми дослідження.

Мета курсової роботи — дослідження обліку діяльності торговельного підприємства і визначення шляхів її удосконалення.

Для досягнення мети необхідно вирішити задачі:

  •  здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік діяльності торговельного підприємства;
  •  переглянути літературні джерела;
  •  розкрити теоретичні основи обліку діяльності торговельного підприємства;
  •  розглянути особливості обліку діяльності торговельного підприємства;
  •  розглянути первинний облік діяльності торговельного підприємства;
  •  розробити шляхи вдосконалення обліку діяльності торговельного підприємства.

При написанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила діяльності торговельного підприємства, порядок надходження, зберігання та вибуття товарів, формування доходів, витрат та фінансового результату діяльності торговельного підприємства.

Теоретичні засади бухгалтерського обліку діяльності торговельного підприємства складають Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського обліку діяльності торговельного підприємства. Також була використана різноманітна науково-практична література, з якої була взята інформація про аналітичний і синтетичний облік діяльності торговельного підприємства, порядок і методи її здійснення, первинний і складський облік товарів.Метою даної курсової роботи є узагальнення, розширення й закріплення знань з теоретичних основ бухгалтерського обліку, дослідження фінансових результатів на прикладі конкретного підприємства.

Предметом дослідження є доходи, витрати та фінансові результати підприємства оптової торгівлі.

Об’єктом дослідження обрано товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс” (далі ТОВ “Фенікс”).

Розділ 1. Науково-теоретичні основи обліку фінансових результатів

1.1 Нормативно-правові акти, що регламентують облік фінансових результатів

Основна складова при визначенні національної системи обліку та звітності - це наявна законодавча база та сукупність інших нормативних документів, що є основою організації обліку. Одним з найважливіших результатів реформи бухгалтерського обліку в Україні є побудова в цілому системи регулювання обліку, орієнтованої на забезпечення потреб усіх зацікавлених користувачів бухгалтерської інформації, що врахувала необхідність гармонізації стандартів українського обліку з міжнародними.   В більшості провідних країн світу держава виступає гарантом того, що всі учасники ринкових відносин будуть одержувати достовірну бухгалтерську інформацію для того, щоб виключити збитки від ризику для фізичних і юридичних осіб, які вступають у взаємовідносини під час комерційних угод. Досягається це за рахунок норм законодавства, які містять детальні положення щодо ведення бухгалтерського обліку.        З січня 2000 року розпочався новий етап в розвитку українського бухгалтерського обліку, який характеризується введенням в дію Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Документом вищої юридичної сили з бухгалтерського обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який забезпечує єдність у веденні обліку.        Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:         – створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;         – удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Структура регулювання бухгалтерського обліку в Україні є наступною: перший рівень (основа) - загальні положення Закону; другий рівень - Стандарти і План рахунків, що базуються на Законі, затверджені Мінфіном і зареєстровані в Мінюсті; третій рівень - накази та листи Мінфіну, що роз’яснюють, як застосовувати кожний Стандарт в тій чи іншій конкретній ситуації.  Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.            При організації бухгалтерського обліку фінансових результатів необхідно використовувати таки основні нормативні документи:

                                        Таблиця 1.1 Основні нормативно-правові документи

№ з/п

Назва документу

Характеристика

1

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.99 р.

З початку 2000 року бухгалтерський облік на Україні зазнав величезних змін, ці зміни почались з прийняття цього закону. Закон України про бухгалтерський облік регулює питання організації обліку, здійснення та заповнення фінансової звітності, основні принципи та засади бухгалтерського обліку

2

План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р.

Кожне підприємство неможливе без здійснення господарських операцій. На підприємствах документальне оформлення цих операцій здійснюється за допомогою бухгалтерських рахунків, які після прийняття наказу від 30.11.99 р. максимально наблизився до міжнародних стандартів

3

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87

Цим положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів

4

П(С)БО 3 «Звіт про фінансовий результат», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку є необхідною складовою бухгалтерського обліку. За допомогою даного стандарту розкривається порядок заповнення Звіту в якому відображаються витрати виробництва

5

П(С)БО 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318

Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності

6

Закон України «Про податок на прибуток» №168/97-ВР від 3 квітня 1997р. Із змінами і доповненнями

Цей закон є також витратами підприємства від здійснення виробництва та реалізації і регулює порядок віднесення цих витрат на зменшення прибутку.

7

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами і доповненнями.

Визначає порядок оподаткування прибутку підприємств

1.2.Сутність та зміст  фінансових результатів

Головною метою створення та подальшої діяльність будь-якого господарюючого суб'єкту, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку.   Отже, фінансовий результат - це прибуток або збиток який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексної оцінки ефективності цієї діяльності.

Як бачимо, поняття фінансового результату тісно пов'язане з поняттями прибутків і витрат.

У положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" надані наступні визначення прибутку та збитку: прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати; це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого збиток були здійснені ці витрати.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансовий результат (прибуток або збиток) повинен визначатися і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів та витрат. Отже, відповідно до вищезазначеного принципу, для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно зіставляти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Тобто, якщо доходи суб'єкта господарської діяльності перевищують витрати, що були здійснені для отримання цих доходів, то він отримує позитивний фінансовий результат (прибуток), у разі, коли витрати більші за доходи господарюючий суб'єкт отримує негативний фінансовий результат (збитки).

Як економічна категорія фінансові результати визначаються як різниця між сукупною виручкою та сукупними витратами підприємства. Перевищення валових сукупної виручки над сукупними витратами стає можливим завдяки створення додаткової вартості. Додаткова вартість виступає у вигляді збільшення вартості товару відносно витрат на його виробництва, як прирощування всього авансованого капіталу . Закон додаткової вартості діє всіх стадіях виробничого процесу.

Таким чином, основоположними поняттями фінансових результатів як економічної та бухгалтерської категорії є поняття доходів і витрат.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати", дає наступне визначення доходів - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або доходи зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Щодо економічної вигоди, то згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  вона визначається як потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або витрати збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Але, слід зазначити, що в економічній теорії існують різні підходи до визначення доходів та витрат. Відповідно до теорії альтернативного підходу доходи підприємства поділяються реальні (фактичні) та альтернативні. Реальні (фактичні) доходи за цією теорією визначаються як валова виручка підприємства від реалізації товарів, робіт, послуг (тобто у разі здійснення звичайної діяльності).

Альтернативні ж доходи визначаються величиною можливого доходу, який підприємство отримає у разі зміни своєї діяльності (наприклад, кошти підприємства не будуть витрачені на придбання сировини, а вносяться на депозитний банківський рахунок або інвестуються у акції інших підприємств). Порівнюючи обидва види доходів підприємство визначає найбільш оптимальний напрямок своєї діяльності, який забезпечує найбільший дохід при рівних витратах коштів підприємства. Підчас порівнянні зазначених доходів їх величину, як правило, помножують на ймовірність отримання цього доходу, що дозволяє врахувати підприємницький ризик за видами діяльності, які порівнюються.

Щодо витрат підприємства, то в економічній теорії існує їх розподіл на зовнішні (явні) і внутрішні (скриті). До зовнішніх витрат належать платежі зовнішнім (відносно підприємства) постачальникам. Отже, різниця між сукупною виручкою та зовнішніми витратами дорівнює величині бухгалтерського прибутку, але при цьому не враховуються скриті витрати, до яких належать витрати на ресурси, належні самому підприємству. Таким чином, якщо вилучити з величини бухгалтерського прибутку внутрішні витрати, то визначена величина буде складати економічний прибуток підприємства.

Всі підприємства однієї галузі придбають необхідні ресурси на ринку факторів виробництва, де ціни не залежать від даних суб'єктів господарської діяльності, а формуються за об'єктивним механізмом ринкової кон'юнктури (окрім ринків з різним ступенем монополізації), тому кожне підприємство сплачуватиме рівні суми за рівні обсяги будь-якого ресурсу, аби отримати цей ресурс у своє підпорядкування. Це означає, що явні витрати за втраченими можливостями підприємств однієї галузі на одиницю продукції виступають рівними.

Щодо скритих витрат, які визначаються віддачею капітальних ресурсів та підприємницької здатності, то в умовах конкуренції прагнення кожного підприємства не допустити переваги конкурентів повинно привести галузь до стану, коли жодне з підприємств не буде мати односторонніх вигод. В цьому випадку віддача всіх ресурсів рівна на всіх підприємствах, а економічний прибуток дорівнює нулю і носить назву "нормального прибутку", отримання якого достатньо для того, щоб залишитися в галузі.

Це означає, що в умовах абсолютної конкуренції, коли галузь знаходиться у рівновазі, витрати втраченої можливості кожного підприємства галузі співпадають з їхньою сукупною виручкою, і економічний прибуток всіх підприємств дорівнює нулю. За рівноважного стану всі основні показники, які формують попит та пропозицію на товарнім ринку (пропозиція ресурсів, ступень розвитку технології, рівень доходів споживачів, тощо) залишаються незмінними.

Будь-які відхилення від рівноваги, викликані діями одного з підприємств, яке, наприклад, застосувало декілька новацій, через що і отримало економічний прибуток, в довгостроковому періоді усуваються через вхід до галузі інших підприємств. Галузь, яка знаходиться в рівновазі, абсолютно статична, всі вчинки підприємств можна передбачити, будь-який ризик відсутній.

В цьому зв'язку існування чистого прибутку зазначена економічна теорія пояснює віддачею специфічного ресурсу - підприємницьких здатностей. Прибуток виступає винагородою, яку отримує підприємець. Це плата за те, що він організовує виробництво, керує їм, упроваджує інновації, несе ризик. Виконуючи свої функції, підприємець забезпечує перевищення виручки (доходу) від реалізації продукції над витратами на її виробництво і реалізацію.

Відповідно до економічної теорії маржиналізму доходи, витрати та відповідно, фінансовий результат є функціями від обсягу виробництва. При цьому за умов чистої конкуренції збільшення обсягу випуску не гарантує підприємству збільшення прибутку, оскільки обсяг реалізації продукції на ринку чистої конкуренції є зворотною пропорцією до ціни одиниці продукції.

Згідно з цією теорією існує лише один обсяг виробництва, який забезпечує найбільший економічний ефект, тобто найбільшу прибутковість. Для визначення такого обсягу виробництва використовуються поняття граничних витрат та граничного доходу, які дорівнюють питомій вазі приросту відповідно витрат та доходу при збільшенні (зменшенні) обсягу випуску продукції на визначену фіксовану величину, що обумовлена виробничою та технологічною структурою підприємства. Найбільший фінансовий результат може бути досягнутий при обсягу виробництва, на якому встановлюється рівновага між граничним доходом та граничними витратами підприємства.

1.3.Класифікація фінансових результатів

 

Існує досить багато класифікаційних критеріїв щодо фінансових результатів. Насамперед, відносно своєї величини фінансові результати розрізняться на позитивні фінансові результати (прибуток), нульовий фінансовий результат та негативний фінансовий результат (збиток).

Згідно з П (С) БО № 3 "Звіт про фінансові результати" фінансові результати класифікуються наступним чином:

  •  фінансові результати операційної діяльності;
  •  фінансові результати інвестиційної діяльності;
  •  фінансові результати фінансової діяльності;
  •  фінансові результати надзвичайних подій.

Національними положеннями (стандартами), вищезазначені види діяльності визначаються наступним чином.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність визначається згідно з П (С) БО 3 як операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

За цією класифікацію фінансові результати визначаються та відображаються у звіті про фінансові результати.

План рахунків бухгалтерського обліку містить окремий рахунок 79 "Фінансові результати", який безпосередньо призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства, має субрахунки відповідно до яких фінансові результати класифікуються на:

  •  результат основної діяльності;
  •  результат фінансових операцій;
  •  результат іншої звичайної діяльності;
  •  результат надзвичайних подій.

Згідно з Інструкцією до Плану рахунків фінансовий результат від основної діяльності - це прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства, який є різницею між сумою доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг й доходів від іншої операційної діяльності та сумою собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Результат фінансових операцій визначається як прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства, який є різницею між сумою доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів та сумою фінансових витрат.

Результат від іншої звичайної діяльності - це прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства, який дорівнює різниці між сумою доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства та сумою інших витрат.

Результат надзвичайних подій визначається як прибуток (збиток) від надзвичайних подій, який становить різницю між сумою доходів, одержаних від надзвичайних подій, та сумою витрат від надзвичайних подій.

Відповідно до П (С) БО 17 "Податок на прибуток"  фінансові результати поділяються на облікові та податкові. П (С) БО 17 дає наступне визначення цих фінансових результатів:

Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) поточного та минулих років обліковуються на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", субрахунки якого також утворюють відповідну класифікацію фінансових результатів:

  •  прибуток нерозподілений;
  •  непокриті збитки;
  •  прибуток, використаний у звітному періоді.

Згідно з Інструкцією до Плану рахунків прибуток нерозподілений - це прибуток поточного та минулого звітного періодів, яка не була використана у поточному або минулих звітних періодах.

Непокриті збитки - це збитки підприємства, які не були покриті у поточному або минулих звітних періодах за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

Прибуток, використаний у звітному періоді це сума прибутку, який був розподілений між власниками (нарахування дивідендів), або був спрямований виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Методикою економічного аналізу також передбачена класифікація фінансових результатів, згідно з якою прибуток (збиток) поділяється на: балансовий прибуток (збиток), прибуток який оподатковується, і госпрозрахунковий прибуток.

Балансовий прибуток являє собою загальний фінансовий з урахуванням всіх прибутків і збитків, тобто різниця між чистим прибутком, який був отримана від всіх видів діяльності і збитками.

Прибуток, який оподатковується, є різницю між скоригованими валовими прибутками та валовими витратами, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку".

Госпрозрахунковий прибуток являє собою чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після вирахування з неї всіх відповідних сум податків, відрахувань і інших платежів, а також покриття збитків.  

 1.4. Методологічні засади обліку біологічних активів

Методологічні засади обліку біологічних активів, визначені П(С)БО 30 «Біологічні активи», значно відрізняються від обліку інших оборотних і необоротних активів. Основні зміни полягають у тому, що нині біологічні активи при оприбуткуванні й на кожну дату балансу оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Незалежно від напряму подальшого використання при оприбуткуванні біологічних активів визначаються доходи (витрати) від первісного визнання як різниця між справедливою вартістю таких активів і витратами на їх отримання. Зростання (зменшення) справедливої вартості біологічних активів на дату балансу також відноситься до інших операційних доходів (витрат) підприємства.

Очікувалося, що впровадження положень П(С)БО 30 «Біологічні активи» повинно позитивно вплинути на бухгалтерський облік і показники фінансового стану аграрних підприємств. Проте результати проведених автором у 2008-2009 рр. монографічних і соціологічних обстежень в аграрних підприємствах Черкаської та Київської областей свідчать, що окремі сільськогосподарські підприємства продовжують обліковувати біологічні активи у складі основних засобів і запасів, не виділяючи їх в окрему обліково-аналітичну групу. Гальмування впровадження П(С)БО 30 «Біологічні активи» спричинене недосконалістю передбачених ним методологічних і організаційних засад бухгалтерського обліку біологічних активів. До методологічних недоліків слід віднести невизначеність щодо об’єктів обліку витрат, складність оцінки біологічних активів, відсутність механізму формування капітальних інвестицій на відновлення довгострокових біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю, суб’єктивне підвищення величини доходів (витрат) підприємства за рахунок доходів від первісного визнання нереалізованих на дату балансу біологічних активів та сільськогосподарської продукції.

Дослідження організації обліку витрат в сільськогосподарських підприємствах України показало, що витрати на формування додаткових біологічних активів рослинництва (розсада, саджанці, живці), призначених для реалізації та забезпечення виробничого процесу власного підприємства,  обліковуються на одному аналітичному рахунку 231 «Вирощування розсади (саджанців, живців)». Разом з тим встановлено, що технологія вирощування додаткових біологічних активів рослинництва для власного виробництва та реалізації можуть значно відрізнятися в частині використання насіння різних сортів, засобів догляду за рослинами, селекційної роботи та ін. Тому така побудова обліку не дозволяє формувати повну і оперативну інформації для здійснення контролю за витратами та їх аналізу, встановлення цін на розсаду та інші додаткові біологічні активи рослинництва.

З урахуванням вище зазначеного, уточнено об’єкти обліку витрат на формування додаткових біологічних активів рослинництва і обґрунтовано доцільність відкриття на субрахунку   (рахунок 23 «Виробництво») аналітичних рахунків «Вирощування розсади (саджанців, живців) для внутрігосподарських потреб» і «Вирощування розсади (саджанців, живців) для реалізації» з подальшою деталізацією по видам культур, сортам. Це дозволить формувати обліково-аналітичну інформацію для розрахунку собівартості додаткових біологічних активів рослинництва залежно від технології вирощування, здійснювати оперативний контроль за витратами в процесі біологічних перетворень, здійснювати стратегічне і оперативне планування виробничої діяльності.  

Дослідження практики організації бухгалтерського обліку біологічних активів в аграрних підприємствах показало, що їх первинний облік потребує поліпшення. Так, не врегульованим залишається питання документальної фіксації зміни справедливої вартості біологічних активів на дату балансу і планових витрат при їх реалізації. Вказані недоліки ускладнюють первинний облік та оцінку біологічних активів у підприємствах. Для удосконалення первинного обліку біологічних активів розроблені наступні первинні документи: Довідка про зміну справедливої вартості біологічних активів, Розрахунок витрат на продаж біологічних активів. Впровадження таких первинних документів фіксації господарських операцій з біологічними активами сприятиме стандартизації первинного обліку в сільському господарстві.

1.5.Оцінка біологічних активів

      

  Одним із головних положень обліку і контролю матеріальних цінностей на  підприємствах, господарствах АПК та і всього господарського комплексу країни є їхня оцінка. Від того, наскільки правильно вирішується це питання, залежить рівень ряду показників, що характеризують діяльність

підприємства,  достовірність  і  реальність  формування  в  обліку і  звітності  

інформації про майнове і фінансове положення підприємства, результату

його господарської діяльності, складання калькуляції тощо.

Від того, як оцінені активи підприємства, залежить якість, економічна

цінність  балансу  будь - якого  підприємства.  Спосіб  оцінки  господарських

засобів  є  вирішальним  при  правильній  організації  бухгалтерського обліку

на підприємстві. Згідно з П(С)БО 9 „Запаси”, оцінка є одним із обов’язкових критеріїв визнання активу. Об’єктивна і економічно обґрунтована оцінка матеріальних оборотних засобів покликана сприяти виконанню найбільш важливих завдань їхнього обліку. Під оцінкою зазвичай розуміють визначення розмірів господарських засобів у грошовому виразі.

 За допомогою оцінки переводять натуральні показники у вартісні. В

економічній літературі, зокрема з питань бухгалтерського обліку, часто

вживається термін „таксація”. Під таксацією розуміють теорію і практику оцінки цінностей у бухгалтерському обліку . Ще в 1925 році О.В. Чаянов, визначаючи термін таксації, писав: „Під терміном сільськогосподарської таксації ми розуємо вчення про методи і способи, які дозволяють з існуючого в кожний момент чи очікуваного стану ринкової кон’юнктури визначити в грошових одиницях цінність чи вартість сільськогосподарської продукції чи предметів, які служать для сільськогосподарського виробництва, що перебувають на території сільського господарства”. Таксацію не потрібно плутати з таксуванням (множенням числа однорідних об’єктів на ціну за один об’єкт, тобто із встановленням їхньої вартості).

В економічній літературі оцінку розглядають як один з елементів методу бухгалтерського обліку і як технічний засіб. У сьогоднішніх умовах

господарювання через ринкові процеси в економіці нашої країни проблема

оцінки стала не тільки обліковою, а і фінансовою взагалі. В умовах ринкових перетворень продовжується масове реформування сільськогосподарських підприємств: утворення і функціонування різних внутрішньогосподарських формувань, підприємств і господарств різних форм власності. Крім того, наявність інфляційних процесів в економіці країни перетворили питання оцінки матеріальних цінностей на актуальне. Більш того, воно значно ускладнюється і переросло в проблему першочергової важливості з уведенням у дію П(С)БО 30 „Біологічні активи”.

 Основними загальновизнаними оцінками є собівартість і ціна. Собівартість виступає як частина вартості, виражена в грошовій формі. Поняття „виробничі затрати” має двояке значення і розглядається як суспільні затрати праці, тотожні з вартістю (в господарській практиці вони

проявляються в конкретній формі ціни), і суспільні затрати у вигляді засобів виробництва, що споживаються в процесі праці, і грошових затрат на заробітну плату, що характеризують собівартість. Повна собівартість на відміну від суспільних виробничих затрат відображає не тільки  умови виробництва, але й умови обертання та розподілу суспільного продукту у вартісній формі. Категорія собівартості продукції за своєю економічною суттю – грошова форма частини вартості, яка може виражатися системою показників і вимірюватися в конкретних умовах залежно від вимог управління господарства. Собівартість можна формувати за різними критеріями: за об’єктом діяльності, до якої вона відноситься (собівартість товарної, реалізованої продукції); техніці розрахунку (середня собівартість, галузева); за джерелами даних і часовому аспекті (планова, нормативна, фактична собівартість); щодо інших величин.

 Ціна в економічній теорії розглядається як грошовий вираз вартості. Таке визначення ціни є загальним, воно правильне для будь-якого товарного

виробництва. У практиці обліку застосовують фактичні і передбачувані ціни (планові, нормативні, розрахункові тощо). Специфіка різних господарських засобів вимагає використання номінальних (гроші, цінні папери, талони, марки тощо) і поточних цін (ціни придбання, ціни продажу). З погляду державної політики, розрізняють ціни тверді, лімітовані і вільні. Спеціальну ціну складає залишкова вартість деяких видів матеріальних цінностей. Використання в бухгалтерському обліку того чи іншого виду цін визначається вимогами відповідного підприємства, характером використання для виготовлення продукції господарських засобів, стану економіки в цілому. У кожному конкретному випадку структура ціни повинна в грошовій формі виражати відповідні, але не обов’язково всі складові змісту вартості.

 З уведенням у дію П(С)БО 30 „Біологічні активи” [12], крім поняття

„сільськогосподарська продукція, продукція сільського господарства, тварини, рослини тощо обліковим працівникам”, потрібно буде оперувати такими поняттями, як „біологічні активи”, додаткові біологічні активи, „поточні та довгострокові біологічні активи”, „группа біологічних активів”, „біологічні перетворення” тощо. Це нові для нас поняття, але проблема не у їхній новизні, а в нових (не звичних для нас) правилах їхньої оцінки.

 Придбані або одержані біологічні активи, залежно від їхньої приналежності до поточних чи довгострокових, будуть зараховувати на баланс підприємства за первісною вартістю, яка визначена П(С)БО 9„Запаси” та П(С)БО 7 „Основні засоби”. Згідно з П(С)БО 9„Запаси”  первісною вартістю запасів, що виготовляються власнимисилами підприємства, є їхня виробнича собівартість, яка визначаєтьсязгідно з П(С)БО 16 „Витрати”. Відповідно до П(С)БО 7 „Основнізасоби” первісна вартість об’єкта основних (у т. ч. і біологічного активу, який має ознаки основних засобів) складається з витрат на придбання або створення основного засобу, сум податків, зборів та інших платежів у зв’язку з придбанням та інших витрат, пов’язаних із доведенням їх до стану, у якому вони придатні до використання за призначенням і запланованою метою.

Біологічні активи, одержані як внесок до статутного капіталу підприємства, при їхньому первісному визнанні оцінюються за погодженою із засновниками або учасниками підприємства справедливою вартістю з урахуванням витрат, безпосередньо пов’язаних із їхнім доведенням до стану, придатного до використання за призначенням.

 Первісною вартістю, безоплатно одержаних біологічних активів, є їхня справедлива вартість з урахуванням витрат на доведення їх до стану, в

якому вони придатні для викорис-тання із запланованою метою.

Згідно з проектом Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів первісною вартістю біологічного активу, отриманого в обмін на подібний біологічний актив, є справедлива вартість

переданного біологічного активу. Подібними вважаються біологічні активи

одного виду та функціонального призначення. При обміні на неподібний біологічний актив первісною вартістю буде справедлива вартість  переданого біологічного активу, збільшена або зменшена на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що належить до сплати чи отримання за обмінною операцією.

 Відображення біологічних активів на дату проміжного чи річного балансу здійснюється за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. При цьому справедливо виникає питання щодо визначеності поняття „місце продажу”: це передбачувана місцевість чи фактично місцевість приймання передачі активу; це місце укладання договору, юридична адреса продавця чи покупця, місце складання документів про передачу такого активу чи безпосередньо місце приймання передачі самого активу. Зауважимо, що в П(С)БО 30 „Біологічні активи”  та в інших стандартах, а також методичних рекомендаціях суть, визначення чи обґрунтування такого поняття не подано. Вважаємо за доцільне подати обґрунтування даного поняття в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку біологічних активів.

 Крім того, існує проблема щодо визначеності поняття „очікувані витрати”. Знову маємо ту ж картину: ні в П(С)БО 30 „Біологічні активи”, ні в інших стандартах, ні в методичних рекомендаціях немає трактування данного поняття. Але в П(С)БО 30 „Біологічні активи” подано визначення поняття „витрати на місці продажу”. Витрати на місці продажу це і є очікувані витрати, чи це різні поняття? На нашу думку, невизначеність поняття „місце продажу” потягнула за собою невизначеність у рівноцінності понять „очікувані витрати” та „витрати на місці продажу”. З логічного погляду поняття „очікувані витрати” є більш ширше, ніж поняття „витрати за місцем продажу”, оскільки до очікуваних витрат можна віднести всі передбачувані витрати, а до витрат на місці продажу – фактично здійснені витрати.

 Згідно з Методичними рекомендаціями з обліку біологічних активів витрати за місцем продажу є витратами зі збуту. Правда, це лише частина витрат зі збуту, які безпосередньо пов’язані з продажем біологічних активів на ринку, зокрема комісійні винагороди продавцям, брокерам, а також непрямі податки, що сплачуються при реалізації цих активів. Транспортні та інші витрати на збут до витрат на місці продажу не відносяться. Така постановка питання призведе до того, що різні статті витрат зі збуту будуть покриватися з різних джерел. Ці зміни неминуче вплинуть на організацію обліку витрат зі збуту з метою їхнього розподілу на витрати за місцем продажу, які зменшуватимуть справедливу вартість на дату балансу та інші витрати зі збуту, які будуть компенсуватися за рахунок прибутку.

 Крім того, в практичній діяльності, тим більше в ринкових умовах, прогнози дуже часто не співпадають з фактом. Що ж тоді робити з сумою врахованих очікуваних витрат, але не виправданих (не здійснених) при продажу біологічних активів, або, навпаки, коли вони фактично значно перевищують суму враховану? Таких запитань можна ставити багато і вони потребують негайно вирішення. На нашу думку, всі ці моменти потрібно врахувати при підготовці та затвердженні Методичних рекомендацій з   обліку біологічних активів.

 За умов, коли справедливу вартість біологічних активів на дату балансу достовірно визначити не можна, вони визнаються в періоді, коли це стає можливим, за первісною вартістю. При цьому довгострокові активи – за

первісною вартістю з урахуванням суми їхнього зносу і втрат від зменшення корисності відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби” і 28 „Зменшення корисності активів” , а поточні біологічні активи – відповідно до П(С)БО 9    „Запаси”.

 Біологічні активи на дату балансу оцінюються, виходячи з цін, що склалися на звітну дату на відповідні біологічні активи на активному ринку. Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів базується також на цінах активного ринку. Встановлення цін активного ринку для сільськогосподарських підприємств на сьогодні є ще однією проблемою оцінки. Знову постає питання невизначеності: чи можна місцеві ринкові ціни вважати цінами активного ринку? На нашу думку, більш доцільним було б використання місцевих ринкових цін.

Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів рекомендовано для визначення цін аналізувати цінові пропозиції постійних контрагентів (покупців і заготівельних організацій) на біологічні активи, які оцінюються, та ціни підприємств регіону, які продають подібні біологічні активи. Але, на мою думку, оцінка за ринковими цінами – „слизький” шлях, бо вони можуть часто змінюватися і навіть остаточний баланс у результаті стає нестійким і умовним. Це прямее спотворення балансу, поскільки при такій оцінці в баланс може вводитися прибуток, що дійсно не був одержаний, чи збитки, яких не потерпіли. Разом з тим не можна робити революцію, нічого не змінюючи. Такою „революцією” в обліку біологічних активів буде їхня оцінка за справедливою вартістю.

 Застосування такої методики оцінки біологічних активів і додаткових

біологічних активів за справедливою вартістю дозволить ще на один крок

максимально наблизити національну методологію та методику бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів фінансової звітності.

 Бухгалтерія та облікова інформація існує не сама по собі і створюється не сама для себе, а для управління. Тому оцінка біологічних активів за справедливою вартістю – в фінансовому обліку та фактичною собівартістю – в управлінському дозволить проводити ефективний аналіз і приймати керівництву дієві управлінські рішення.

 

Розділ 2. Фінансово –економічна та організаційна характеристика ТОВ "Фенікс"           

2.1 Загальна інформація, організаційно-правова форма, види діяльності та структура ТОВ "Фенікс"  

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс” створене у відповідності з досягнутою домовленістю між громадянами України: Близнюк Наталією Петрівною, Федорович Іваном Івановичем, шляхом об’єднання по пайовій участі їхнього майна і грошових засобів з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку та досягнення соціального ефекту шляхом створення нових робочих місць.

Для досягнення поставлених завдань Товариство в установленому порядку як на Україні, так і поза її межами здійснює різні види діяльності.

Основним видом діяльності є гуртова торгівля – ініціативна, самостійна діяльність щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Товариство з усім його майном і коштами є спільною власністю його учасників, з визначенням частин кожного учасника.

Товариство користується правами і несе обов’язки по законодавству України, пов’язані з його діяльністю, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, створює філії, представництва і дочірні підприємства, як на території України так і поза її межами, має круглу печатку і штамп зі своїм найменуванням, бланки, товарний та обслуговування знаки, інші реквізити і атрибутику, котрі затверджуються директором Товариства.

Предметом діяльності Товариства є:

-

оптова торгівля непродовольчими і продовольчими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення, на підставі ліцензії;

-

металопродукція.

Мета діяльності Товариства полягає у найповнішому задоволенні суспільних потреб в перелічених вище продукції, товарах, роботах і послугах та отримання прибутку від їхньої реалізації.

За рахунок прибутку Товариство задовольняє соціальні, економічні інтереси учасників Товариства та членів трудового колективу.

Для забезпечення діяльності Товариства створюється Статутний фонд у розмірі 10000(десять тисяч) гривень.

Участь у Товаристві ґрунтується на майновому вкладі в Статутний фонд. Вклади в Статутний фонд приймаються у формі грошових внесків у національній та іноземній валюті, будівлями, спорудами, обладнанням, автотранспортними засобами, машинами і механізмами, прав користування землею, водою й іншими природними ресурсами, а також об’єктами інтелектуальної власності, цінними паперами, іншими майновими правами. Вид вкладів, їхній розмір для кожного учасника визначаються зборами учасників та установчим Договором. Створений Статутний фонд розподіляється між учасниками на вклади:

-7500 грн., або 85 % належить Близнюк Наталії Петрівні;

-1500 грн., або 15 % належить Федоровичу Івану Івановичу.

До дня державної реєстрації Товариства учасники зобов’язані внести в Статутний фонд не менше 30 % розміру своїх вкладів. Вклади вносяться в одну з банківських установ м. Івано-Франківська. Решта вкладу вносяться не пізніше одного року.

У Товаристві створюється Резервний фонд у розмірі 25 % Статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до Резервного фонду становить 5 % суми чистого прибутку.

Органами управління Товариства є:

- вищий орган – це збори учасників Товариства;

- виконавчий орган – в особі Директора Товариства;

- контрольний орган за діяльністю Директора – це Ревізійна комісія Товариства.

Облік, звітність та документообіг Товариства організовує директор відповідно до законодавчих актів України.

Товариство самостійно веде бухгалтерський облік, сплачує податки в бюджет та інші обов’язкові платежі, подає бухгалтерську і статистичну звітність в порядку, обсягах та строки визначені законодавчими актами України.

Структура бухгалтерського обліку підприємства

В загальному вигляді структуру б/о можна представити за допомогою наступної схеми (рис. 1).

Бухгалтерський облік на ТОВ “Фенікс” здійснюється за допомогою журнально-ордерної форми, записи до якої здійснюються вручну. Тому необхідно замінити ручний спосіб ведення бухгалтерського обліку на комп’ютерний, який базується на використанні принципів меморіально-ордерної або журнально-ордерної форми обліку. При такому способі ведення обліку збирання, передавання, систематизація та оброблення бухгалтерської інформації здійснюється автоматизовано з використанням спеціально розробленого програмного забезпечення.

Автоматизація облікового процесу дасть можливість підвищити оперативність і точність облікових даних, необхідних для управління підприємством, адже в умовах ринкових відносин інформація – це гроші, а своєчасна інформація – великі гроші.

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

Визначення терміну „облікова політика” дається в ст. 1 З-ну У „Про б/о і фінансову звітність України” і в п. 3 П(С)БО № 1: „облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються п-вом для складання і подання фінансової звітності”.

В економічній літературі вона трактується таким чином:

Облікова політика – це сукупність конкретних методів і форм (способів) ведення б/о, що обирається підприємство виходячи із загальноприйнятих правил та особливостей своєї діяльності для підготовки та надання фінансової звітності.

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку. Основна її мета – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією б/о, представленою відповідними методиками та обліковими процедурами, серед яких містяться альтернативні варіанти.

Облікова політика підприємства згідно з п.п.25.1. П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів обліку за окремими статтями звітності.

Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику (Додаток 1), який розробляє головний бухгалтер підприємства і несе відповідальність за його формування, керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.

Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, яким чином формуються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовнішніх зобов’язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми є її фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Така незалежність характеризується коефіцієнтом фінансової незалежності (автономності) Кфн, який визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу:

Кф.н. = р.380ф№1+р.430ф.№1+р.630ф.№1/р.640ф.№1

Визначаємо коефіцієнт фінансової незалежності по нашому підприємству:

- на початок звітного періоду: Кф. н. = 1630,7 / 2464,5 = 0,66;

- на кінець звітного періоду: Кф. н. = 2881,7 / 3766,5 = 0,77.

Коефіцієнт фінансової незалежності на даному підприємстві є вищим 0,5. Це свідчить про хороший фінансовий стан ТзОВ “Фенікс”.

Як бачимо, на кінець звітного року даний коефіцієнт зріс в порівнянні з даними на початок періоду. Це викликано збільшенням прибутку і відповідно власного капіталу.

Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов’язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність – здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів належать також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють наступні види платоспроможності: грошову, розрахункову, фінансову.

Коефіцієнт грошової платоспроможності Кг.п. (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань:

К г.п.= р.220ф.№1+р.230ф.№1+р.240ф.№1/р.620ф.№1+р.630ф.№1

Значення цього коефіцієнту повинно бути в межах 0,2-0,35

Визначаємо коефіцієнт грошової платоспроможності:

- на початок звітного періоду: Кг. п. = 20,5 / 833,8 = 0,025;

- на кінець звітного періоду: Кг. п. = 25,5 / 884,8 = 0,028.

Коефіцієнт грошової платоспроможності є досить низьким. На кінець звітного року коефіцієнт збільшився в порівнянні з даними на початок звітного року і свідчить що дане підприємство є підприємством з середньою платоспроможністю.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності Кр.п. (проміжний коефіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості:

Кр.п.=р.260ф.№1-р.100ф.№1-р.120ф№1/р.620ф.№1

До чисельника та знаменника можуть бути включені відповідно витрати та доходи майбутніх періодів, які не перевищують 12 календарних місяців з дати балансу. Даний показник повинен бути вище попереднього.

Визначаємо коефіцієнт розрахункової платоспроможності:

- на початок звітного періоду: Кр.п . = (2104,8-9,1) / 833,8 = 2,51;

- на кінець звітного періоду: Кр. п . = (3186-8,3-77,3) / 884,8 = 3,50.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності є значно вищим за коефіцієнт грошової платоспроможності.

Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (Кл.п.) визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов’язань та доходів майбутніх періодів.

Кл.п.=р.260ф.№1+р.270ф.№1/р.480ф.№1+р.620ф.№1+р.630ф.№1

Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов’язання і повинен перевищувати 1.

Визначаємо коефіцієнт ліквідності платоспроможності:

- на початок звітного періоду: Кл.п . = 2104,8 / 833,8 = 2,52;

- на кінець звітного періоду: Кл.п . = 3186,7 / 884,8 = 3,60.

Цей показник значно перевищує 1, тому дане підприємство може вільно погасити свої зобов’язання.

Досить поширеним є середній коефіцієнт ліквідності (Клікв(сер)) та коефіцієнт критичної ліквідності. Реальнішим є коефіцієнт критичної ліквідності.

Клікв(сер) =р.260ф.№1/р.620ф.№1

К лікв(Крит)= р.260ф.№1-(р.100ф.№1+р.110ф.№1+р.120ф.№1)/р.620ф.№1

Визначаємо середній коефіцієнт ліквідності :

- на початок звітного періоду: Клікв.(сер.) = 2104,8 / 833,8 = 2,52;

- на кінець звітного періоду: Клікв.(сер.) = 3186,7 / 884,8 = 3,60.

Визначаємо коефіцієнт критичної ліквідності :

- на початок звітного періоду: Клікв.(крит.) = (2104,8-9,1) / 833,8 = 2,51;

- на кінець звітного періоду: Клікв.(крит.) = 3186,7-(8,3+77,3) / 884,8 = 3,50.

Дуже добре, коли Клікв(крит) дорівнює 1. В нашому випадку він значно перевищує 1, що свідчить про стабільний фінансовий стан підприємства.

Збільшення значення показників ліквідності порівняно з попередньою звітною датою свідчить про покращення фінансового стану підприємства.

Для більш детального аналізу фінансового стану необхідно розрахувати показники оборотності запасів, дебіторської заборгованості, прибутковості. Це вимагає залучення даних не лише балансу, а й інших форм звітності.

Коефіцієнт оборотності запасів(К.о.з) визначається відношенням виручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми не грошових оборотних активів:

Ко.з.=р.035ф№2/середній залишок негрошових оборотних активів

Визначаємо коефіцієнт оборотності запасів:

Ко.з. = 11963,6 / 359,7 = 33,26

Цей коефіцієнт є високим і значно вищим середньогалузевого.

Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням доходів від продажу(без ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо на початок і кінець звітного періоду.

Визначаємо оборотність дебіторської заборгованості:

Од.з. = р.035ф№2/(р.160ф.№1(поч.) +р.160ф.№1(кін)):2

Од.з. = 11963,6 / (259,9+431,3):2 = 34,6

Цей показник показує, що за звітний період кошти, вкладені у розрахунки обертаються 34,6 раз і визначає ефективність кредитного контролю.

Цей показник є високим, тому що доходи значно перевищують дебіторську заборгованість.

Показники прибутковості показують, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання товариством прибутку.

Відношення прибутку до власного капіталу характеризує прибутковість власного капіталу.

Визначаємо коефіцієнт прибутковості власного капіталу:

Коефіцієнт

Прибутковості = р.035ф№2/середній розмір власного капіталу

Власного капіталу

Коефіцієнт

Прибутковості = 4363,6/((858,1+1236,6):2) = 4,17

Власного капіталу

Підприємство ефективно використовувало власний капітал.

Вимірювачем ефективності використання всіх активів підприємства (рентабельність виробництва) є співвідношення чистого прибутку і середньої суми активів:

Коефіцієнт

Прибутковості = р.220ф.№2/(р.280ф.№1(поч..)+р.280ф.№1(кін.)):2

активів

Коефіцієнт

Прибутковості = 1322,4/(2464,5+3766,5):2 = 0,42

активів

Цей показник показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.

Рентабельність продукції визначається відношенням величини прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції:

Рентабельність продукції = р.100ф.№2/р.040ф.№2

Рентабельність продукції = 1719,6/9275,0 = 0,19

Цей показник дозволяє визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту.

Всі дані для обчислення показників взято в Додатку 2 (Баланс підприємства).

4. Облік доходів торгівельного підприємства

Доходи торгівельного підприємства визначаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності [1,528].

Дохід визначається після збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб [5,14]:

1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів.

2. Сума надходження за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

3.Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

4.Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

5.Сума податку : під заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставоодержувачу; одержана позикодавцем від позичальника в погашення позики.

6.Надходження, що належать іншим особам.

Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати.

Дохід (виручка від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається у разі наявності наступних умов:

- покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію(товар, інший актив);

- підприємство не здійснює подальшого управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Бухгалтерський облік доходів торгівельних підприємств має забезпечити об’єктивне відображення в синтетичному і аналітичному обліку не тільки валових доходів від основної (звичайної) діяльності від іншої звичайної діяльності, фінансових операцій та надзвичайних подій, ефективний аналіз доходів, але й правильне визначення чистого доходу підприємства від торговельної діяльності.

Бухгалтерський облік доходів торгівельних підприємств має важливе значення для контролю та аналізу їх рівня, структури та динаміки.

Доходи торгівельного підприємства відображаються в обліку на наступних семи синтетичних рахунках [5,53]:

· 702 “Дохід від реалізації товарів”,

· 71 “Інший операційний дохід”,

· 72 “Дохід від участі в капіталі”,

· 73 “Інші фінансові доходи,

· 74 “Інші доходи”.

· 75 “Надзвичайні доходи”,

· 79 “Фінансові результати”.

Синтетичний і аналітичний облік доходів торгівельних підприємств є єдиним джерелом інформації для складання Звіту про фінансові результати від господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства за звітний період відображаються у Звіті про фінансові результати, що складається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3.

Цим Положенням визначені зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Для малих підприємств може передбачатися спрощена форма Звіту про фінансові результати.

При способі нарахування дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

Положенням "Звіт про фінансові результати" (пункти 12 - 37) встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства.

Протягом року на рахунках класів 7 "Доходи і результати діяльності" та 9 "Витрати діяльності" відображаються і накопичуються відповідно доходи та витрати, що дає можливість складати проміжну звітність про фінансові результати (квартальну, піврічну). В кінці року рахунки доходів і витрат закриваються перенесенням сальдо з цих рахунків на рахунок 79 "Фінансові результати"

На рахунку 70 "Доходи від реалізації" відображається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), нарахована або отримана підприємством у звітному періоді наростаючим підсумком з початку року. Для визначення на цьому рахунку чистого доходу підприємства на дебеті рахунку 70 "Доходи від реалізації" відображають податки, що підлягають сплаті з доходу (податок на додану вартість і акцизний збір), а також частину доходу, що передається іншим підприємствам за договорами про спільну діяльність, за договорами комісії і ін.

На рахунку 74 "Інші доходи" відображаються доходи від інших операцій підприємства, які виникають в процесі його звичайної діяльності (від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, іноземної валюти, від операційної оренди, економічних санкцій та ін.).

Враховуючи, що підприємства звичайно здійснюють різні види основної діяльності (виробництво продукції, роботи, послуги, торгівля тощо), а для обліку фінансових результатів від основної діяльності на рахунку 79 "Фінансові результати" виділено один субрахунок, то в аналітичному обліку до субрахунку 791 "Фінансовий результат від основної діяльності" необхідно виділити фінансові результати за видами основної діяльності аналогічно як це зроблено на рахунках 70 "Доходи від реалізації" і 90 "Собівартість реалізації". Без цього не можливий ефективний аналіз фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Синтетичний облік доходів на оптово-збутових, оптових і посередницьких підприємствах та підприємствах роздрібної торгівлі має особливості, що випливають із специфіки торговельної діяльності та порядку ціноутворення в оптовій і роздрібній торгівлі, з особливого порядку обліку доходів.

5. Облік витрат підприємства оптової торгівлі

Витрати торговельних підприємств, включаючи витрати на управління торгівлею, на перевезення, зберігання та реалізацію товарів тощо, мають безпосередній вплив на фінансові результати від реалізації товарів. Рівень витрат торгівлі є одним із найважливіших якісних показників роботи торговельних підприємств.

Бухгалтерський облік витрат торговельних підприємств має важливе значення для контролю та аналізу їх рівня, структури та динаміки.

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (Додаток 3).

Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництва та видами продукції Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 і 9.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [1,530].

Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства.

Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом.

Рис. 2. Класифікація витрат

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:

· основні витрати;

· витрати на обслуговування;

· витрати на управління.

Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції.

Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру.

Витрати на управління – включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати).

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об’єктами обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає заробітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих безпосереднім виготовленням конкретних видів продукції.

Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.

За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.

Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску продукції.

Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні – збільшується.

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.

До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90. 91, 92, 93, 94 (Додаток 4 ).

До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.

До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 – 979 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат”, оскільки насправді є для страхових організацій основними.

До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.

Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 “Податок на прибуток”, то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.

6. Облік фінансових результатів діяльності

Рахунок 79 “Фінансові результати” призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати, підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій [1,532].

За кредитом рахунку 79 “Фінансові результати” відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів за дебетом суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунку 79 – при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки” (непокриті збитки).

Рахунок 79 “Фінансові результати” має такі субрахунки:

791 “Результат основної діяльності”

792 “Результат фінансових операцій”

793 “Результат іншої звичайної діяльності”

794 “Результат надзвичайних подій”

Рахунок 79 “Фінансові результати” кореспондує

за дебетом з кредитом рахунків:

23 “Виробництво”

26 “Готова продукція”

44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”

49 “Страхові резерви”

70 “Доходи від реалізації”

80 “Матеріальні витрати”

81 “Витрати на оплату праці”

82 ”Відрахування на соціальні заходи”

83 “Амортизація”

84 “Інші операційні витрати”

85 “Інші затрати”

90 “Собівартість реалізації”

92 “Адміністративні витрати”

93 “Витрати на збут”

94 “Інші витрати операційної діяльності”

95 “Фінансові витрати”

96 “Витрати від участі в капіталі”

97 “Інші витрати”

98 “Податки на прибуток”

99 “Надзвичайні витрати” | за кредитом з дебетом рахунків:

44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”

49 “Страхові резерви”

70 “Доходи від реалізації”

71 “Інший операційний дохід”

72 “Дохід від участі в капіталі”

73 “Інші фінансові доходи”

74 “Інші доходи”

75 “Надзвичайні доходи”

98 “Податки на прибуток”

В тому разі, коли оптове підприємство здійснює, крім оптового продажу товарів, інші види господарської діяльності (роздрібну торгівлю, виробництво продукції тощо) бухгалтерські записи на відображення в бухгалтерському обліку фінансових результатів від їх здійснення будуть аналогічними. Але на субрахунок 791 "Фінансовий результат від основної діяльності" списуються чистий дохід та собівартість за видами діяльності з відповідних субрахунків до рахунків 70 “Доходи від реалізації” і 90 “Собівартість реалізації” [5,20].

З метою інформаційного забезпечення аналізу фінансових результатів господарської діяльності до субрахунку 791 "Фінансовий результат від основної діяльності" необхідно виділити окремі аналітичні рахунки (статті) доходів і витрат за видами основної діяльності підприємства.

Фінансові результати від фінансових операцій, від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій відображаються в синтетичному обліку в кінці звітного року на субрахунках:

792 "Фінансовий результат від фінансових операцій",

793 "Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності",

794 "Фінансовий результат від надзвичайних подій".

Протягом року доходи і витрати, пов’язані з вказаними видами неопераційної діяльності обліковуються на рахунках:

72 "Дохід від участі в капіталі",

73 "Інші фінансові доходи",

74 "Інші доходи",

75 "Надзвичайні доходи",

95 "Фінансові витрати",

96 "Втрати від участі в капіталі",

97 "Інші витрати",

99 "Надзвичайні витрати".

Накопичені протягом звітного року на вказаних синтетичних рахунках доходи і витрати в кінці року списуються на відповідні субрахунки фінансових результатів: 792 "Фінансовий результат від фінансових операцій", 793 "Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності" і 794 "Фінансовий результат від надзвичайних подій" наступними заключними записами на бухгалтерських рахунках:

1. На відображення в обліку фінансового результату від фінансових операцій:

1.1. На списання кінцевого сальдо доходу від участі в капіталі:

Дт 72 "Дохід від участі в капіталі"

Кт 792 "Фінансовий результат від фінансових операцій"

1.2. На списання кінцевого сальдо інших фінансових доходів:

Дт 73 "Інші фінансові доходи"

Кт 792 "Фінансовий результат від фінансових операцій"

1.3 На списання кінцевого сальдо фінансових витрат:

Дт 792 "Фінансовий результат від фінансових операцій"

Кт 95 "Фінансові витрати"

1.4. На списання кінцевого сальдо втрат від участі в капіталі:

Дт 792 "Фінансовий результат від фінансових операцій"

Кт 96 "Втрати від участі в капіталі"

2. На відображення в обліку фінансового результату від іншої звичайної діяльності:

2.1. На списання кінцевого сальдо інших доходів:

Дт 74 "Інші доходи"

Кт 793 "Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності"

2.2. На списання кінцевого сальдо інших витрат:

Дт 793 "Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності"

Кт 97 "Інші витрати"

3. На відображення в обліку фінансового результату від надзвичайних подій:

3.1. На списання кінцевого сальдо надзвичайних доходів:

Дт 75 "Надзвичайні доходи"

Кт 794 "Фінансовий результат від надзвичайних подій"

3.2. На списання кінцевого сальдо надзвичайних витрат:

Дт 794 "Фінансовий результат від надзвичайних подій"

Кт 99 "Надзвичайні витрати"

Аналітичний облік доходів і витрат від фінансових операцій, від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій до рахунків 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи", 75 "Надзвичайні доходи", 95 "Фінансові витрати", 96 "Втрати від участі в капіталі", 97 "Інші витрати" і 99 "Надзвичайні витрати" та фінансових результатів від вказаних операцій за звітний рік на субрахунках 792 "Фінансовий результат від фінансових операцій", 793 "Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності" і 794 "Фінансовий результат від надзвичайних подій" ведеться за статтями доходів і витрат, економічний зміст яких визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”.

7. Звітність про фінансові результати

За загальними положеннями Положення (стандарту) 3 "Звіт про фінансові результати" господарсько-фінансова діяльність підприємства складається із звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Бухгалтерський звіт про фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства складається за звітний період (квартал, рік) за даними аналітичного обліку до рахунків обліку доходів і витрат та фінансових результатів. Без належного, раціонально організованого аналітичного обліку доходів і витрат від звичайної діяльності та надзвичайних подій заповнити Звіт про фінансові результати точно й об’єктивно практично не можливо [4,570].

Заповнення Звіту про фінансові результати при відсутності належно організованого аналітичного обліку доходів і витрат можливе тільки за вибірковими даними із облікових регістрів і первинних бухгалтерських документів. У зв’язку з тим, що точність вибіркових даних про доходи і витрати не може бути системно перевірена, то при заповнені Звіту про фінансові результати можливі помилки, що суттєво можуть вплинути на точність і об’єктивність звіту.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Структура Звіту про фінансові результати [9]

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

1. Фінансові результати

Формуються на підставі визначення фінансових результатів від усіх видів діяльності. Виділяють такі види діяльності: операційна, інша і надзвичайна.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інша діяльність – доходи від інвестиційної або фінансової діяльності(дивіденди, відсотки та інші доходи; участь у дочірніх підприємствах тощо).

Надзвичайна діяльність – події та операції, які неможливо передбачити в межах звичайної діяльності; вони відбуваються без участі підприємства і нерегулярно(повені, зсуви, землетруси, пожежі, аварії).

Фінансовий результат розраховують поступово: дохід від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) показують за методом брутто з наступним відніманням наданих знижок, поверненням проданих товарів, податків(ПДВ, акциз).

2. Елементи операційних витрат

У цьому розділі відображають витрати операційної діяльності: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші операційні витрати.

Ці дані необхідні для складання Звіту про рух грошових коштів.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій

Цей розділ заповнюють акціонерні товариства, акції яких відкрито продаються або купуються на фондових біржах.

Звіт про фінансові результати підприємства оптової торгівлі в Додатку 5.

 2.2.Облік  біологічних  активів на підприємстві ТОВ "Фенікс"

Незважаючи на те, що ТОВ “Уніком-2007” не займається вирощуванням молодняка худоби та птахів, та вирощуванням рослин, Статутом товариства передбачено здійснення подібної діяльності, тому розглянемо загальні принципи здійснення обліку за рахунком Поточні біологічні активи, якими буде керуватися підприємство у своїй діяльності та надамо поради щодо організації даного обліку. Облік повинен здійснюватися згідно з Методичними рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів. Розглянемо основні принципи обліку:

Біологічний актив визнається активом, якщо:

- підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на біологічний актив;

- підприємство здійснює управління біологічним активом та контроль за його використанням;

- є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з його використанням у сільськогосподарській діяльності;
         - вартість біологічного активу може бути достовірно визначена.    
Біологічний актив визнається запасом, якщо він не використовується в сільськогосподарській діяльності та утримується для продажу або напрям його використання не визначено. Біологічний актив визнається основним засобом, якщо він використовується в іншій діяльності, ніж сільськогосподарська, та очікуваний строк його використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Надходження, переміщення та вибуття біологічних активів на підприємстві оформлюється відповідними первинними та зведеними обліковими документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо підприємство використовує для оформлення господарських операцій форми первинних та зведених облікових документів, які не затверджені органами державної влади, ці документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

-  дату і місце складання;

         - назву підприємства, від імені якого складено документ;

         - зміст та обсяг господарської операції та одиницю її виміру;

         - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і  правильність її оформлення;

        - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В аналітичному обліку біологічні активи відображаються у вартісному та кількісному виразі.

Одиницею виміру біологічних активів є штуки, голови тощо.
Окремі види біологічних активів тваринництва, можуть додатково характеризуватися їх живою масою, якщо її на дату балансу можна достовірно визначити (велика рогата худоба, свині тощо). Біологічні активи рослинництва в аналітичному обліку кількісно можуть відображатися у одиницях площі, яку вони фактично займають, у разі якщо їх кількість неможливо визначити або це економічно недоцільно (зернові культури, соняшник, цукрові буряки, насадження тощо).

Біологічні активи, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, фактично понесених підприємством для їх одержання, зокрема:

- ціна придбання за вирахуванням знижок, відповідно до договору з постачальником (продавцем), непрямих податків, крім випадків, якщо вони не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства;
        - суми ввізного мита;

        - витрати на транспортування;

        - інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням біологічних активів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісна вартість безоплатно одержаних біологічних активів дорівнює їх справедливій вартості з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою ціллю. На справедливу вартість безоплатно отриманих довгострокових біологічних активів збільшується додатковий капітал, а поточних активів - інший операційний дохід. Первісною вартістю біологічних активів, що одержані як внесок до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Витрати на доставку та інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням безоплатно отриманих та одержаних як внесок до статутного капіталу біологічних активів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою, включаються до первісної вартості поточних біологічних активів безпосередньо, а довгострокових активів - з відображенням в обліку капітальних інвестицій.Біологічні активи відображаються на дату проміжного та річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів та сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку. До витрат на місці продажу включається тільки частина витрат на збут, які безпосередньо пов'язані з продажем біологічних активів та сільськогосподарської продукції на активному ринку, зокрема комісійні винагороди продавцям, брокерам, а також непрямі податки, що сплачуються при реалізації цих активів. Транспортні та інші витрати на збут до витрат на місці продажу не відносяться. Підприємство може самостійно визначити методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості біологічних активів та/або сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарська продукція та додаткові біологічні активи при їх первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів і сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку.


Таблиця 2.1 Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку за основними операціями з біологічними активами та сільськогосподарською продукцією

N з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Кореспонденція рахунків

Дебет

Дебет

1

2

3

4

Облік надходження біологічних активів

1

Придбано поточний біологічний актив:

- отримано від постачальників - платників податку на додану вартість (ПДВ) за вартістю без ПДВ

21 "Поточні біологічні активи"

63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

- на суму податкового кредиту з ПДВ за операцією

64 "Розрахунки за податками й платежами"

63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

- отримано від постачальників - неплатників ПДВ за вартістю у сумі зобов'язання перед постачальником

21 "Поточні біологічні активи"

63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

Облік первісного визнання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

2

Первісне визнання

сільськогосподарської продукції

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

23 "Виробництво"

 

Первісне визнання

приросту живої маси

21 "Поточні біологічні активи"

23 "Виробництво"

Первісне визнання

додаткового біологічного активу:

 - рослинництва

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

23 "Виробництво"

 - тваринництва

21 "Поточні біологічні активи"

23 "Виробництво"

Облік вибуття біологічних активів

22

Списано собівартість реалізованих додаткових біологічних активів:

рослинництва

901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

тваринництва

901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

21 "Поточні біологічні активи" 

 

Розділ 3. Організаційно-методологічні засади бухгалтерського обліку  фінансових результатів

3.1.Синтетичний та аналітичний облік фінансових результатів

Для обліку фінансових результатів використовують рахунки 79 "Фінансові результати" та 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Якщо рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є пасивним і його сальдо відображається в балансі. На рахунку 79 "Фінансові результати" обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності.           Виходячи із класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями і побудована система рахунків бухгалтерського обліку для відображення формування фінансових результатів діяльності підприємства та визначення чистого доходу (прибутку) чи збитку звітного періоду, а також для складання Звіту про фінансові результати. Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 "Фінансові результати", який ведеться на підприємстві за субрахунками (таблиця 3.1):

  •  791 "Результат основної діяльності":
  •  7911 "Результат реалізації готової продукції";
  •  7912 "Результат реалізації товарів, робіт, послуг";
  •  7913 "Результат іншої операційної діяльності";
  •  792 "Результат фінансових операцій";
  •  793 "Результат іншої звичайної діяльності";
  •  794 "Результат надзвичайних подій".

По кредиту рахунка 79 "Фінансові результати" та його субрахунків відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Таблиця 3.1. Характеристика субрахунків рахунку 79 "Фінансові результати"

№ субрахунку

Назва субрахунку

Характеристика

1

2

3

791

"Результат основної діяльності"

Призначений для визначення розміру прибутку (збитку) від основної діяльності підприємства. По кредиту субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів під реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід"), а по

дебету субрахунку відображається сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності"). Шляхом порівняння на субрахунку 791 "Результат основної діяльності" кредитового обороту (загальна сума одержаних доходів від реалізації та інших операційний доход) з дебетовим оборотом (загальна сума операційних витрат з урахуванням суми податку на прибуток від звичайної діяльності) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності підприємства.

Визначену суму фінансового результату від основної діяльності списують на фінансово-результатний активно-пасивний рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

792

"Результат фінансових операцій"

Призначений для визначення розміру прибутку (збитку) від фінансових операцій підприємства По кредиту субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків інших фінансових доходів, а по дебету - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати". Сальдо субрахунку наприкінці звітного періоду списують відповідним записами на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

793

"Результат іншої звичайної діяльності"

Призначений для визначення розміру прибутку (збитку) від іншої звичайної діяльності підприємства. По кредиту субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, а по дебету - списання витрат з рахунка 97 "Інші витрати". Сальдо субрахунку наприкінці звітного періоду списують відповідним записами на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

Отриманий кінцевий фінансовий результат за результатами діяльності в кінці звітного періоду на підприємстві списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Запис по кредиту даного рахунка свідчить про отримані прибутки, а запис по дебету - про збитки.     Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2. Характеристика субрахунків рахунка 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"

№ субрахунку

Назва субрахунку

Характеристика

441

"Прибуток нерозподілений"

Відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку. За кредитом цей рахунок кореспондує лише з дебетом рахунку 79 "Фінансовий результат"; цією кореспонденцією списується чистий прибуток, який був отриманий у звітному періоді.

442

"Непокриті збитки"

Відображаються непокриті збитки. За дебетом цей рахунок кореспондує лише з кредитом рахунку 79 "Фінансовий результат"; цією кореспонденцією списується збиток звітного періоду. Списання збитків здійснюється за кредитом рахунка 442 "Непокриті збитки" за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо

443

"Прибуток, використаний у звітному періоді"

Відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за довгостроковими зобов'язаннями за облігаціями, відрахування з прибутку до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді.

Таким чином на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" формуються фінансові результати від усіх видів діяльності підприємства за звітний період - основної діяльності, фінансових операцій та надзвичайних подій.            Основні бухгалтерські проведення, які складаються при визначенні фінансового результату, подано в таблиці 3.3, яка складається на основі даних Головної книги підприємства.

Таблиця 3.3. Типові бухгалтерські проводки по рахунку 79 "Фінансові результати"

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

2

3

4

1

Списано собівартість реалізації продукції (послуг, товарів, робіт) на фінансовий результат

791

90

2

Списано адміністративні витрати на фінансові результати

791

92

3

Списано витрати на збут на фінансові результати

791

93

4

Списано інші операційні витрати на фінансові результати

791

94

5

Списано податок на прибуток за даними бухгалтерського обліку

791

981

6

Списано інші звичайні витрати на фінансові результати

793

97

7

Списано результат від реалізації на фінансові результати

703

791

8

Списано інші операційні доходи на фінансові результати

71

791

9

Списано інші звичайні доходи на фінансові результати

74

793

10

Списання фінансового результату від основної діяльності до складу нерозподіленого прибутку (збитку)

442

791

11

Списання фінансового результату від іншої звичайної діяльності до складу нерозподіленого прибутку (збитку)

793

441

 

3.2.Особливості інвентаризації обліку фінансових результатів

З часом, навіть при самому ретельному здійсненні обліку, можливе виникнення невідповідності даних обліку фактичній наявності активів і зобов’язань підприємства, установи або організації (далі — підприємство). Причинами виникнення такої невідповідності можуть бути як природні (не враховані) процеси, так і штучно створювані через недбалість або злочинні задуми матеріально відповідальних осіб та облікових працівників. Інвентаризація є одним зі способів контролю за збереженням, а в деяких випадках і стану, активів підприємства. Вона дозволяє виявити існуючі невідповідності, винних у їх виникненні осіб і відшкодувати за рахунок цих осіб заподіяну підприємству шкоду. Тільки після проведення інвентаризації активів і зобов’язань підприємства можна з упевненістю стверджувати, що дані бухгалтерського обліку підприємства є достовірними. Відповідно, якщо річна інвентаризація не проводилася, то будь-який перевіряючий має право не визнати річний фінансовий звіт підприємства достовірним.    У зв’язку з появою П(С)БО 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Мінфіну України від 18.11.2005 р. № 780 (далі — П(С)БО 30), до П(С)БО 2 «Баланс», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. № 87 (далі — П(С)БО 2) і безпосередньо до самої форми балансу Наказом Мінфіну України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 11.12.2006 р. № 1176 (далі — Наказ № 1176) були внесені зміни, внаслідок яких біологічні активи (довгострокові та поточні) були виділені зі складу інших довгострокових і поточних активів підприємств. Ці документи Мінфіну ще раз підкреслили особливий статус біологічних активів у складі інших активів підприємства. Не дивно, що до порядку здійснення їхньої інвентаризації та до оформлення її результатів висуваються особливі вимоги. Які? Про це трохи пізніше, а поки кілька пояснень, необхідних для правильного розуміння всього нижче викладеного.          Біологічні активи, як правило, є на балансі підприємств, що здійснюють сільськогосподарську діяльність. Саме на ці підприємства і поширює свою дію П(С)БО 30. Порядок здійснення інвентаризації біологічних активів сільськогосподарських підприємств визначено в додатку до Листа Міністерства аграрної політики України «Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків і незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств» від 04.12.2003 р. № 37-27-12/14023 (далі — Методрекомендації № 37). Здійснення інвентаризації активів сільгосппідприємств відповідно до цих Методрекомендацій — це особлива тема, що вимагає її окремого та докладного розгляду. Тому в рамках цього циклу статей з інвентаризації ми її не розглядаємо.            Як виключення, біологічні активи можуть перебувати на балансі підприємств, що не мають ніякого відношення до сільського господарства. Наприклад, підприємства, що здійснюють туристичну діяльність, можуть мати на балансі робочу худобу (коней), охоронні підприємства — собак, а на прилеглих до готелів і зон відпочинку територіях можуть бути багаторічні насадження. На ці підприємства поширює свою дію П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (далі — П(С)БО 7). Тому далі ми їх будемо іменувати основними засобами (біологічними активами).        Відповідно до вимог Наказу Мінфіну «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його застосування» від 30.11.1999 р. № 291 (далі — План рахунків) для цих основних засобів (біологічних активів) у структурі рахунку 10 «Основні засоби» виділені два субрахунки 107 «Тварини» і 108 «Багаторічні насадження», на яких вони і враховуються. Питанням здійснення інвентаризації тільки цих двох видів основних засобів (біологічних активів), які цілком можуть з’явитися на балансі будь-якого несільськогосподарського підприємства, ми і приділимо увагу.    В «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженій наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69 (далі — Інструкція № 69) основні засоби (біологічні активи) як окремий об’єкт інвентаризації не виділяються. Ніякого особливого порядку здійснення інвентаризації основних засобів (біологічних активів) Інструкція № 69 не містить. У зв’язку з цим у несільськогосподарських підприємств виникає питання, в якому порядку здійснювати інвентаризацію основних засобів (біологічних активів) і чи треба при її здійсненні керуватися вимогами Методрекомендацій № 37, визначених для сільськогосподарських підприємств. На думку автора, несільськогосподарські підприємства повинні при здійсненні інвентаризації основних засобів (біологічних активів) керуватися вимогами Методрекомендацій № 37 тільки в межах, що визначають порядок здійснення інвентаризації біологічних активів. Все-таки інші вимоги Методрекомендацій № 37 можуть бути ними зігноровані.       Наприклад, відповідно до Методрекомендацій № 37 проводити інвентаризацію робочої худоби необхідно чотири рази на рік: на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня та 31 грудня (перед складанням річної звітності). А відповідно до Інструкції № 69 інвентаризацію необхідно проводити тільки перед складанням річної звітності, причому не раніше 1 жовтня1. Оскільки ми розглядаємо порядок проведення інвентаризації несільськогосподарського підприємства, що має на балансі робочу худобу, то таке підприємство має право проігнорувати цю вимогу.         В Інструкції № 69 передбачено ще ряд ситуацій, за яких проведення інвентаризації є обов’язковим (див. «ШБ» № 20/2006 с. 29), але це тільки в тому випадку, якщо така ситуація дійсно складеться. Наприклад, при пожежі або зміні матеріально відповідальної особи.       Методрекомендацій № 37 і провести інвентаризацію робочої худоби відповідно до вимог Інструкції № 69 один раз на рік.      А тепер кілька слів про особливості здійснення інвентаризації тварин, у тому числі робочої худоби і багаторічних насаджень і оформленні їхніх результатів. Відповідно до Методрекомендацій № 37 кожний вид тварин інвентаризується окремо і окремо вказується в інвентаризаційному описі. Крім цього, робочу худобу й особливо цінні породи тварин заносять до інвентаризаційного опису індивідуально із зазначенням інвентарного номеру, клички, породи, угодованості, року народження, живої маси та балансової вартості. З огляду на ці вимоги Методрекомендацій № 37, які повною мірою можна віднести і до несільськогосподарських підприємств, що мають на балансі робочу худобу, дійдемо висновку, що використовувати для оформлення інвентаризації робочої худоби необхідно особливу форму інвентаризаційного опису. Така форма визначена1 в Додатку № 8 до Методрекомендацій № 37 і зветься: «Інвентаризаційний опис №___ робочої худоби та продуктивних тварин, птиці, бджолосімей» під № Інв-8с.-г.       Якихось особливих вимог до порядку здійснення інвентаризації багаторічних насаджень Методрекомендації № 37 не містять.   При інвентаризації багаторічних насаджень, садів, виноградників, ягідників, лісопосадок складаються окремі інвентаризаційні описи.  Насадження описують за видами, ботанічними сортами із вказівкою року закладання, посадки, площі, кількості дерев або кущів та їх балансової вартості. Багаторічні насадження інвентаризаційна комісія заносить до інвентаризаційного опису багаторічних насаджень (ф. № Інв.- 3сг).   У випадку здійснення інвентаризації багаторічних насаджень різних порід дерев, посадка яких здійснювалася в різні роки, в «Інвентаризаційному описі №__ багаторічних насаджень» форми № Інв-3с.-г. інвентаризаційна комісія має право вказувати кожне дерево або групу однорідних дерев того самого року посадки окремим рядком, без зазначення площі такої посадки. Площа ділянки посадки багаторічних насаджень, що інвентаризується, у такому випадку може вказуватися окремо в рядку «Разом». Зразок оформлення «Інвентаризаційного опису №__ багаторічних насаджень» форми № Інв-3с.-г. наведено нижче.

 3.3.Порядок відображення обліку біологічних активів у формах фінансової звітності

Методологічні засади формування інформації в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності про фінансові результати підприємствами визначені П(С)БО 30 «Біологічні активи». Сільськогосподарська діяльність визначається як процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та  додаткових біологічних активів. Біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів (тварин або рослин, які в процесі біологічних перетворень здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди).

Для відображення інформації про біологічні активи у формі № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» призначено два розділи: ХІV «Біологічні активи» та XV «Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів». Однак, вони не розкривають повної інформації про фінансові результати від сільськогосподарської діяльності відповідно до П(С)БО 30 «Біологічні активи», оскільки не включають показники фінансового результату від зміни справедливої вартості біологічних активів, а також не містить інформації про прибутки (збитки) від вибуття довгострокових біологічних активів, оцінених за первісною вартістю.

У звіті про «Фінансові результати» визначають фінансові результати за видами діяльності в цілому по підприємству шляхом порівняння доходів і витрат. Для цього використовують відповідні обороти рахунків класу 7 «Доходи та результати діяльності» та класу 9 «Витрати діяльності». Крім того, з прийняттям П(С)БО 30 «Біологічні активи» було внесено деякі зміни в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та змінено форму самого Звіту. Так, починаючі з фінансової звітності за 2007 рік, в першому розділі Звіту до статті «Інші операційні доходи» слід включати дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

Отже, при вивченні порядку складання Звіту про фінансові результати на сільськогосподарських підприємствах можна виявити недоліки цього процесу. Перш за все, більшість сільськогосподарських підприємств не дотримуються вимог П(С)БО 30 «Біологічні активи», а саме не здійснюють оцінку біологічних активів та сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю і не визначають доходи (витрати) від первісного визнання біологічних активів та сільськогосподарської продукції. По-друге, вимагає вдосконалення і сама форма Звіту. Це пов’язано з тим, що у Звіті про фінансові результати нелогічно розташовані статті, які відображають доходи, витрати та фінансові результати від фінансової та інвестиційної діяльності.

3.4. Рекомендації щодо удосконалення бухгалтерського обліку біологічних активів

 

Удосконалення оцінки біологічних активів пропонується здійснювати шляхом реалізації низки методичних і організаційних заходів .

Аналіз біологічних активів у сільськогосподарських підприємствах України здебільшого зводиться до вивчення динаміки урожайності рослин і продуктивності тварин. При цьому обліковці та економісти недостатньо уваги приділяють дослідженню ефективності використання таких активів. Тому неможливо повною мірою виявити й використати матеріальні, фінансові та трудові резерви поліпшення досягнутих результатів.

Виокремлення біологічних активів у бухгалтерському обліку і формування інформаційної бази, яка ґрунтується на ринковій вартості, зумовлюють необхідність розробки та впровадження методики аналізу біологічних активів з урахуванням їх природно-економічних особливостей і кон’юнктури ринку аграрної продукції.  Однією з найважливіших характеристик цих активів має бути їх економічна ефективність, зокрема рентабельність.  Враховуючи нові методичні підходи до визначення фінансових результатів (визначення прибутку вже при первісному оприбуткуванні продукції або біологічних активів, незалежно від їх реалізації), рентабельність біологічних активів необхідно розраховувати при їх первісному визнанні, реалізації, а також в цілому по рослинництву і тваринництву. Це дозволить точніше оцінити ефективність витрачання коштів і виявити резерви їх економії не тільки по завершенню операційно-виробничого циклу, а й у період формування, вирощування, утримання, використання рослин і тварин, не оічкуючи надходження готової продукції, а також спрогнозувати можливі фінансові результати за видами активів.

Іншим важливим показником, який характеризує ефективність використання довгострокових біологічних активів, є їх віддача, яку слід розраховувати як відношення вартості виробленої в господарстві продукції до середньорічної вартості активів. Для аналізу віддачі біологічних активів доцільно застосовувати такі методи аналізу: ряди динаміки, інтегральний, логарифмічний, кореляційний, регресійний, а також метод різниць.

Встановлено, що за останні 3 роки рівень віддачі біологічних активів знижується. Так, у 2008 р. віддача біологічних активів основного стада великої рогатої худоби становила 2,57 грн., що на 12 % менше порівняно з 2005 р. Результати вибіркового обстеження 36 господарств Київської та Черкаської областей, проведеного автором у 2007-2009 рр., показали, що основними факторами, які впливають на вищевказаний показник, є: затрати праці та витрати кормів на 1 ц молока, його собівартість, ринкова ціна, навантаження поголів’я на працівників  і частка продуктивного поголів’я у загальній кількості стада (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Залежність віддачі біологічних активів основного стада великої рогатої худоби  від виробничих факторів сільськогосподарських підприємств Київської і Черкаської областей  за 2007-2009 рр.*

Показник

Групи за величиною віддачі          біологічних активів, грн.

У середньому (разом)

Відношення ІІІ групи до І, %

І група

ІІ група

ІІІ група

0,5-1,5

1,5-2,5

2,5-3,5

Кількість підприємств, од.

16

13

8

36

-

Затрати праці на 1 ц молока, люд.-год

12,4

7,2

4,9

8,2

39,6

Собівартість 1 ц молока, грн.

112,90

102,10

107,20

107,40

95,0

Витрати кормів на 1 ц молока, ц корм. од.

4,2

2,8

2,3

3,1

53,8

Ринкова ціна 1 ц молока, грн.

82,40

100,40

137,80

106,90

167,2

Навантаження тваринників, гол. на 1 працівника

6,0

5,4

5,7

5,7

94,7

Частка продуктивного поголів’я, %

71,6

80,4

87,6

79,8

+8,2 проц. п

* Розраховано автором за даними форми державного статистичного спостереження 50 с-г «Основні економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств» і Річних звітів підприємств Київської та Черкаської областей

Результати проведеного кореляційно-регресійного аналізу підтвердили, що наявність зв'язку між віддачею біологічних активів і такими залежними змінними (грн.): собівартість 1 ц молока, витрати кормів на 1 ц  молока, навантаження поголів’я на 1 працівника та ціна 1 ц молока. Розрахований множинний коефіцієнт кореляції дорівнює 0,79, що свідчить про значний зв’язок між вищевказаною результативною ознакою та залежними змінними. При цьому коефіцієнт детермінації становить 61,6 %. Це свідчить про те, що  віддача біологічних активів на 61,6 % формується під впливом вказаних вище факторів.

 Висновки та рекомендації

Фінансове планування - це процес прогнозування стану фінансів підприємства на перспективний період та розробка шляхів оптимізації фінансового становища відповідно до стратегічних цілей та завдань підприємства.

Після завершенням процесу планування проводиться розробка фінансового плану діяльності підприємства у цілому, і це дає можливість оцінити кінцеві результати його господарювання в плановому періоді.

Залежно від напрямку статутної діяльності, підприємства дуже істотно відрізняються одне від одного за технологічним процесом, за організаційною структурою, за взаємозв’язками з партнерами та контрагентами, а також за взаємозалежністю між окремими структурними підрозділами всередині себе.

Відмітні особливості підприємства насамперед виявляються в організації виробництва, яка обумовлюється технологією виготовлення продукції. Тому зміст, обсяг, вид і форма надання інформації, необхідної для управління процесом виробництва, кожне підприємство формує самостійно. При цьому особливе значення має правильна організація та своєчасність обліку витрат за видами продукції (робіт, послуг) і підрозділами, тобто правильна організація аналітичного обліку.

У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи та витрати відображаються в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Облік витрат і доходів ведеться, а звітність складається на підставі принципу нарахування. Тобто доходи відображаються в бухгалтерському обліку і відповідно у фінансовій звітності по відвантаженню продукції (товарів), виконанню робіт, наданню послуг незалежно від термінів одержання грошових коштів від покупців (замовників).

Фінансовий результат звітного періоду визначається виходячи з порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Наприклад, в момент реалізації водночас відображається виручка від реалізації продукції і списується собівартість реалізованої продукції. Проте не всі витрати можна пов'язати з певними доходами. Наприклад, адміністративні витрати, витрати на збут не можна пов'язати з якимось конкретним видом доходів. Тому такі витрати відображаються в тому періоді, в якому вони виникли, і списуються в кінці звітного періоду на фінансові результати.

Для окремого ведення обліку доходів і витрат, а також складання Звіту про фінансові результати Планом рахунків передбачено відповідні класи рахунків. Так, для узагальнення інформації про доходи підприємства передбачено клас 7 „Доходи і результати діяльності", про витрати — клас 8 „Витрати за елементами" та клас 9 „Витрати діяльності". На рахунках класу 9 обліковують витрати, які зменшують доходи звітного періоду, а рахунки класу 8 призначені для відображення операційних витрат підприємства за економічними елементами. При цьому рахунки класу 9 „Витрати діяльності" застосовуються всіма підприємствами, крім малих, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 „Витрати за елементами". Малі підприємства можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 або рахунків класу 9 з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8, тобто в порядку, передбаченому для всіх інших підприємств.

Для відображення витрат обігу (витрат періоду) торговельними підприємствами використовуються такі рахунки:

- 92 „Адміністративні витрати", де відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням підприємством;

93 „Витрати на збут", на якому відображаються всі витрати торговельного підприємства, крім загальногосподарських і фінансових витрат;

94 „Інші витрати операційної діяльності", де відображаються інші витрати, що не знайшли свого відображення на рахунках 90 — 93. На цьому рахунку відображаються суми уцінки, нестачі товарів та курсові різниці, що виникли внаслідок відображення валютних операцій;

95 „Фінансові витрати".

На цьому рахунку підприємство торгівлі відображає витрати, пов'язані з виплатою відсотків за кредит, інші витрати, пов'язані із залученням позикового капіталу

В торговельній діяльності рахунки класу 8 використовуються виключно для відображення витрат.

При формуванні витрат слід дотримуватись вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати".

З економічної точки зору витрати у торгівлі мають продуктивний характер — вони беруть участь у створенні доданої вартості.

Згідно з обліковою політикою ТОВ “Фенікс” ведення бухгалтерського обліку на даному підприємстві здійснюється бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером.

Для підвищення ефективності облікових робіт доцільно створити:

- матеріальну групу, працівники якої ведуть облік заготовки матеріальних цінностей, розрахунків із постачальниками, матеріалів, надходження і використання матеріалів. Так як ТОВ “Фенікс” невелике підприємство у матеріальній групі можна здійснювати також облік основних засобів, МШП, готової продукції;

- загальну групу, працівники якої ведуть облік решти операцій, заповнюють Головну книгу, складають бухгалтерську звітність.

Працівників матеріальної групи можна ввести в склад комерційного відділу й адміністративно підпорядкувати комерційному директору, а методологічно – головному бухгалтерові.

Бухгалтерський облік на ТОВ “Фенікс” здійснюється за допомогою журнально-ордерної форми. Наряду з перевагами, журнально-ордерна форма обліку має такі недоліки:

- побудова журналів-ордерів не відображає нових форм організації обліку;

- склад аналітичних даних не відповідає сучасному рівневі потреб в інформаційному забезпеченні управління підприємством.

Список  використаної літератури

1. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник/За ред. Р.Я.Хом’яка. – 2 – ге вид., доповнене і перер. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект - Захід», 2013. – 820с.

2. Должанський М.І., ДолжанськийА.М. бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень(стандартів) бухгалтерського обліку: Навч.пос. – Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494с.

3. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів.(Під ред. проф. Н.М.Ушакової) – К. «Хрещатик»,1999. – 800с

4. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт – бланш, 2002. – 628с.

5. Журнал. Бізнес № 47(410)/20листопада 2000 року/Бухгалтерія.

6. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996- XIV (зі змінами і доповненнями).

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

12. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні Львів "Інтелект - Захід", за редакцією Хом'яка Р. Л.

13. Інструкція про застосування Плану рахунків. Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 291 від 30. 11. 99 року.

14. Регістри бухгалтерського обліку Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 356 від 29. 12. 2000 року.

15. Бутинець Ф. Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік" Житомир: ПП "Рута". 2001. – 480с.

16. Мельничук М.М. Поточні витрати торговельного підприємства. Резерви їх економії. – К., 1995. – 360с.

17. Договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”

18. Статут товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”.

19. Облікова політика товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”.

20. Звіт про фінансові результати товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”

Додаток 1

ТОВ “Фенікс”

Наказ №1 від 03.01.2000р.                                                       м. Івано-Франківськ

Про організацію бухгалтерського

обліку та облікову політику в 2000 році

Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та затвердженими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку необхідно забезпечити на підприємстві єдині (постійні) принципи, методи та процедури при відображенні поточних операцій в обліку та складанні фінансової звітності.

Для забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві з урахуванням особливостей діяльності та технології оброблення облікових даних

НАКАЗУЮ ЗАТВЕРДИТИ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ:

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дата державної реєстрації і № Свідоцтва, ідентифікаційний код - 17 жовтня 1997 р.,код 25070060

Дата реєстрації і № Свідоцтва платника ПДВ - 25 жовтня 1997р., 25459652

Форма власності підприємства- колективна

Форма фінансування – госпрозрахунок.

Основний вид господарської діяльності – оптова торгівля.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

2.1. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покласти на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером Ткаченко Т.В. Відповідальність працівників бухгалтерської служби за ведення бухгалтерського обліку регулюється посадовими інструкціями.

2. 2 Головному бухгалтеру ТзОВ “Фенікс” Ткаченко Т.В.:

- здійснювати ведення бухгалтерського обліку згідно з принципами та методами, передбаченими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

- забезпечити безперервність відображення операцій та достовірну оцінку активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнально-ордерну форму обліку.

2.3. Встановити межу істотності в розмірі 0.1 тис. грн.

2.4. Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей: –

у бухгалтерії – у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумовому виразі; –

на складах – у картках складського обліку в кількісному виразі.

2.5. Одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку вважати вид запасів.

Оцінку запасів (матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів) при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснювати за методом середньозваженої собівартості.

Оцінку запасів (купованих товарів для роздрібної торгівлі) здійснювати за цінами продажу.

2.6. Застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

2.7. Відносити до малоцінних необоротних активів відповідно до пункту 5.1. П(С) БО 7 активи з терміном корисного використання більше одного року та вартістю до 1000 грн. Амортизацію по таких активах нараховувати в першому місяці використання об'єктів у розмірі 100 відсотків їх вартості.

2.8. Термін використання нематеріальних активів визначати щодо кожного об'єкта окремо в момент зарахування його на баланс виходячи з: –

терміну корисного використання подібних активів; –

передбачуваного морального зносу; –

правових чи інших подібних обмежень стосовно термінів його використання та інших факторів.

Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом.

2.9. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи; при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг.

2.10. Сформувати резерв сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості; для цього встановити коефіцієнт сумнівності щодо простроченої дебіторської заборгованості терміном: –

від 1 до 30 днів – 5 %; –

від 30 до 60 днів – 20 %; –

від 60 до 90 днів – 60 %; –

понад 90 днів – 80 %.

Величину резерву сумнівних боргів визначати як суму добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на коефіцієнт сумнівності.

2.11. Встановити попередільний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної собівартості продукції.

2.12. Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов'язань, інших витрат і платежів не провадити.

2.13. Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами застосовувати бухгалтерські рахунки класу 9 плану рахунків.

2.14. Затвердити систему оплати праці: –

за штатним розкладом – для інженерно-технічних працівників та службовців; –

за відрядними розцінками – для робітників основного та допоміжного виробництва.

Включити до системи оплати праці перелік витрат на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, витрати на виплату авторських винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати у грошовій або натуральній формі, які можуть бути встановлені за домовленістю сторін.

ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ

3. Вести податковий облік згідно із законодавством України:

3.1встановити порядок нагромадження даних про валові витрати і валові доходи для цілей оподаткування на основі первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій на окремих нагромаджувальних картках із наступним використанням цих даних для упорядкування податкової звітності;

3.2 призначити відповідальними за виписку податкових накладних по ПДВ і ведення Книг обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг) бухгалтера Романів О.Р.

3.3 розрахунок приросту (зменшення) балансової вартості покупних товарів (крім активів, які підлягають амортизації, цінних паперів і деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (п, 5,9 Закону “Про оподаткування прибутків підприємств”) здійснювати щоквартально;

3.4 перерахунок балансової вартості іноземної валюти і заборгованості в іноземній валюті, що знаходяться на обліку на кінець періоду, здійснювати щоквартально.

ІУ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ

4.1. У відповідності до п.3 ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ покласти відповідальність на директора ТзОВ “Фенікс” Близнюк Н.П.

4.2. У відповідності до п.7 ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ покласти відповідальність на головного бухгалтера ТзОВ “Фенікс” Ткаченко Т.В.

4.3. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві створити постійно діючу інвентаризаційну комісію в складі:

Голова комісії – директор Близнюк Н.П.

Заст. Голови комісії – головний бухгалтер Ткаченко Т.В.

Члени комісії: бухгалтер Романів О.Р.

експерт з маркетингу ЛесівО.М.

комірник Баканова Н.В.

Інвентаризацію розрахунків провести станом на 01.11.2000 року, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та грошових документів станом на 01.12.2000 р.

4.4. Затвердити відповідальність за якість і своєчасність упорядкування й надання звітності:

- фінансової головний бухгалтер Ткаченко Т.В.

- статистичної головний бухгалтер Ткаченко Т.В.

- податкової головний бухгалтер Ткаченко Т.В.

4.5. Покласти обов’язки з ведення управлінського обліку на головного бухгалтера.

4.6. Призначити відповідальних:

за видачу дозволу на реалізацію продукції майна і цінностей ТзОВ “Фенікс” комерційного директора Ткача В.В.;

за видачу доручень на одержання ТМЦ – бухгалтера Романів О.Р.;

за облік і збереження бланків суворої звітності – головного бухгалтера Ткаченко Т.В.

за здійснення виробничого контролю – комерційного директора Ткача В.В..

4.7. Призначити матеріально-відповідальних осіб:

за грошові цінності – касира Федорович Г.С.

за товарні цінності – комірника Баканову Н. В.

4.8. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою

Директор Близнюк Н.П.

Додаток 3

Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України від 31 грудня 1999 р. N 318

Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України 19 січня 2000 р. за N 27/4248

(Із змінам і доповненнями, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2000р. №131)

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Положення (стандарт) 16 застосовується до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Довгострокові контракти".

4. Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.

Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об'єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Визнання витрат

5. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

6. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

8. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

9. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Склад витрат

10. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

11. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:*

прямі матеріальні витрати;*

прямі витрати на оплату праці;*

інші прямі витрати;*

загально-виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

12. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

13. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

14. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

15. До складу загальновиробничих витрат включаються:

15.1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

15.2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

15.3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

15.4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

15.5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

15.6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

15.7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

15.8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

15.9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

16. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни

20. До інших операційних витрат включаються:*

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";*

собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю є еквівалентом, виражена в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;*

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;*

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;*

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);*

втрати від знецінення запасів;*

нестачі й втрати від псування цінностей;*

визнані штрафи, пеня, неустойка;*

витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;*

інші витрати операційної діяльності.

21. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:*

матеріальні затрати;*

витрати на оплату праці;*

відрахування на соціальні заходи;*

амортизація;*

інші операційні витрати.

22. До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):*

сировини й основних матеріалів;*

купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;*

палива й енергії;*

будівельних матеріалів;*

запасних частин;*

тари й тарних матеріалів;*

допоміжних та інших матеріалів.

23. До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

24. До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

25. До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

26. До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп. 22 - 25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

27. До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

28. Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі. Приклад розрахунку втрат від участі в капіталі наведено в додатку 2 до цього Положення (стандарту).

29. До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:*

собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);*

собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);*

собівартість реалізованих майнових комплексів;*

втрати від неопераційних курсових різниць;*

сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;*

витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);*

залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;*

інші витрати звичайної діяльності.

30. Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

31. Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій. Приклад розрахунку для включення до фінансової звітності втрат від надзвичайних подій наведено в додатку З до цього Положення (стандарту).

Розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності

32. У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:*

склад і суму витрат, відображених у статтях "Інші операційні витрати" та "Інші витрати" Звіту про фінансові результати;*

склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;*

склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).

Начальник Управління методології бухгалтерського обліку В. М. Пархоменко


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80324. ПРИНЦИПИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСІВ 138 KB
  Кількісними показниками діяльності підприємства є показники обсягу тих або інших процесів, наприклад кількість заготовлених (придбаних) виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива тощо), виробленої та реалізованої готової продукції в цілому та за окремими її видами тощо. Цей показник дає змогу
80325. ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ 97.96 KB
  Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування.
80326. ТЕХНІКА І ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 166.24 KB
  Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, мащинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
80327. БУХГАЛТЕРСЬКА (ФІНАНСОВА) ЗВІТНІСТЬ 178.03 KB
  Поняття та принципи побудови звітності Бухгалтерський облік як відомо це процес виявлення вимірювання реєстрації накопичення узагальнення зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників що характеризують діяльність підприємства здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного...
80328. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І СУТЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 63.5 KB
  Оперативно-технічний облік являє собою збір поточної інформації про хід господарської діяльності підприємства, а також контроль за здійсненням окремих операцій безпосередньо в період їх виконання.
80329. ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 80.5 KB
  Виходячи із цього джерела утворення господарських засобів теж є одним із елементів предмету бухгалтерського обліку. Зазначені господарські операції відображають процес кругообігу господарських засобів підприємства. Джерела утворення господарських засобів які дають відповідь на питання за рахунок чого сформовано господарські засоби. До засобів праці належать земельні ділянки будівлі і споруди машини і обладнання транспортні засоби та ін.
80330. Бухгалтерський баланс. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями 136 KB
  Бухгалтерський баланс Бухгалтерський баланс його зміст і будова Форма структура і зміст балансу Зміни в балансі зумовлені господарськими операціями Бухгалтерський баланс його зміст і будова Для забезпечення оперативного керівництва діяльністю підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси їхній склад і розміщення а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію узагальнену і згруповану у відповідному порядку одержують за допомогою бухгалтерського балансу. У лівій частині...
80331. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва 106.5 KB
  Все ж наближено про досягнутий рівень соціальної ефективності можна судити за таким узагальнюючим показником визначеним у динаміці як питома вага прибутку спрямованого на соціальні доходи у загальній масі чистого прибутку а також величина цього прибутку на одного середньооблікового працівника. Для оцінки рівня екологічної ефективності можуть бути використані такі показники: – частка чистого прибутку підприємства що направляється на заходи екологічного спрямування і його абсолютна величина в динаміці; – частка сільськогосподарської...
80332. Земельні ресурси та ефективність їх використання 145.5 KB
  Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини.