96371

СТРУКТУРА СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ. СУДДІ І НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ

Курсовая

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади. Основні ознаки судової влади. Поняття і ознаки правосуддя. Суд як орган судової влади. Система судів загальної юрисдикції. Вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд України. Конституційний Суд України.

Украинкский

2015-10-05

77.47 KB

0 чел.

45

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..…….3

РОЗДІЛ 1           

ПОНЯТТЯ,ОЗНАКИ СУДОВОЇ ВЛАДИ........................................................6

1.1 Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади….6

1.2 Основні ознаки судової влади.........................................................................9

1.3 Поняття і ознаки правосуддя……………………………………..………...11  

РОЗДІЛ 2

СТРУКТУРА СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ…………………………14

2.1 Суд як орган судової влади………………………………………………14

2.2 Система судів загальної юрисдикції………………………………..............16

2.3 Вищі спеціалізовані суди…………………………………………...............18

2.4 Верховний Суд України………………………………….………..………..24

2.5 Конституційний Суд України……………………………………………...28  

РОЗДІЛ 3

СУДДІ І НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ…………………………………..………..36

ВИСНОВКИ……………………………………………………..………………40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..…...43


Вступ

Темою даної роботи є: ограни судової влади: їх структура і компетенція.

Актуальність: дана тема є актуальною,так як розвиваючись, держава вдосконалюється, приймаючи нові закони, та корегуючи існуючі і потребує детального дослідження.

Об’єкт дослідження: судова система України та суд як орган судової влади.

Предмет дослідження: органи судової влади.

Мета роботи: дослідження органів судової влади України та змін в судовій системі України.

З даної мети випливають наступні завдання:

  1.  охарактеризувати структуру органів судової влади;
  2.  визначити компетенцію органів судової влади;
  3.  розглянути суть судової системи;
  4.  дослідити зміни,що відбулися в судовій системі України за період Незалежності.

 Українське суспільство, поряд з іншим цивілізованим світом, прагне до справедливості, добробуту та свободи у самому широкому розумінні цих слів. Незважаючи на великі труднощі та перешкоди, Україна рухається шляхом демократичних змін, будівництва демократичної держави, тобто до справжнього народовладдя.

 В Україні 1996 року було прийнято Основний Закон нашої держави – Конституцію України. На конституційному рівні закріплено положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежними і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

 Конституція України започатковує законодавчу регламентацію правосуддя в нашій державі. Суди як орган судової влади повинні на рівних із законодавчою та виконавчою владами здійснювати свої повноваження (ст.6). Інші органи державної влади і посадові особи не вправі брати на себе функції і повноваження,які є компетенцією органів правосуддя. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах,визначених законом.

 Згідно зі ст.. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів іншим органам і посадовим особам, а також привласнення їх не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції, на який покладено вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційне їх тлумачення.

 В Основному Законі не дається повного визначення судової системи,а лише зазначається,що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України й що ця система базується за принципом територіальності та спеціалізації. Принцип терторіальності означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися, а можуть і не збігатися з адміністративно-територіальними одиницями. Побудова судової системи за принципом територіальності з урахуванням транспортних комунікацій і зв'язку між населеними пунктами забезпечує наближення судів до населення та їх доступність.

 Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, вісьмох підрозділів, висновку та списку використаних джерел.

Повний обсяг курсової роботи сягає 43 сторінок. Список використаної літератури становить 15 найменувань та займає 1 сторінку.


РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ СУДОВОЇ ВЛАДИ

  1.  Поняття судової влади та її співвідношення з іншими

Ідея поділу влади і виділення судової влади в самостійну гілку влади, що знайшла своє втілення в законодавстві України лише наприкінці XX століття, виникла у юристів, політиків, державних діячів, вчених ще за давніх часі. Зокрема в свій час ще великі мислителі античності (Арістотель, Платон) вказували на необхідність виділення судової влади в самостійну і незалежну гілку влади та доводили існування відносно самостійних елементів держави, що виконують визначені функції.

У класичному вигляді теорія поділу влади була розроблена мислителями кінця XVII - початку XVIII ст. Нині саме вона одержала втілення в конституційному законодавстві і державному будівництві практично всіх країн світу.

Біля джерел теорії поділу влади (у класичному розумінні цього вчення) стояв, безумовно, Джон Локк. Однак у своїх працях, неодноразово звертаючись до питання про суд, Дж. Локк все ж не виділяв судову владу в самостійну, незалежну гілку державної влади. На його думку у державі повинні були функціонувати законодавча, виконавча та федеративна гілки влади (1690р.) У своєму розумінні теорії поділу влади він зупинявся лише на характері взаємин законодавчої влади із судами, вважаючи, що законодавець зобов’язаний визначити права підданих за допомогою проголошуваних постійних законів, на сторожі яких і повинні стояти уповноважені на те судді.

Найбільш істотні аспекти доктрини поділу влади й обґрунтування ролі судової влади серед інших галузей влади містяться в працях французьких політичних мислителів Ш.Л. Монтеск’є і Ж.-Ж. Руссо.

У своєму основному творі “Про дух законів” (1748р.) Монтеск’є робить основний висновок: “У кожній державі є три роди влади: влада законодавча, влада виконавча і та що відає питаннями цивільного права”. Ця влада карає за злочини і вирішує спори при зіткненні приватних осіб, її можна назвати судовою владою. Виділення даної влади в самостійну гілку державної влади являє собою істотний внесок Ш.Л. Монтеск’є в розвиток теорії поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, завдяки чому ця доктрина знайшла стрункість і завершеність. За своїм призначенням судова влада є регулюючою, вона необхідна для того, щоб утримувати від крайностей законодавчу і виконавчу.

Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів.

Поняття судової влади містить два основні компоненти:

- цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);

- ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

- здійснення правосуддя;

- конституційний контроль;

- контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

- формування органів суддівського самоврядування;

- роз'яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

- утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов'язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно – аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.


1.2 Основні ознаки судової влади

Судова влада, як самостійна й незалежна гілка державної влади, має свої ознаки, які розкривають її поняття, допомагають відокремити її від інших гілок державної влади. До цих ознак належать:

1. Судова влада здійснюється виключно спеціальними державними органами – судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Для здійснення судової влади закон наділяє суди усіма необхідними повноваженнями. Судові рішення є обов'язковими на всій території України.

2. Судова влада в Україні належить судам, які складають єдину судову систему. Судова система, згідно з положеннями Конституції України та Закону України „Про судоустрій" представлена судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України. Судову владу можуть здійснювати тільки суди, що входять в судову систему України. Згідно зі ст. 2 Закону України „Про судоустрій" головними задачами усіх судів є захист гарантованих Конституцією України і законами прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави. Згідно зі ст. 18 Закону України „Про судоустрій", єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, обов'язковими для всіх судів правилами судочинства, забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності суддів, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України, вирішенням питань внутрішньої діяльності суддів органами судійського самоврядування.

3. Суди є правозастосовчими органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосовує норми матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного та ін.) до конкретного правовідношення, яке було предметом розгляду в судовому засіданні та виносить на їх основі мотивоване рішення (вирок).

4. Судова влада здійснюється на основі та в чіткій відповідності з вимогами процесуального закону. Саме процесуальний закон детально регламентує порядок розгляду справ в суді, гарантує дотримання прав та законних інтересів усіх учасників судового засідання.

5. Участь представників народу в здійсненні правосуддя –важлива риса судової влади. У відповідності з положеннями, закріпленими в ст. 124 Конституції України та ст. 5 Закону України „Про судоустрій в Україні" народ безпосередньо приймає участь в здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних.

6. Владний характер повноважень суду – одна з обов'язкових ознак судової влади. Вимоги та розпорядження суддів при здійсненні ними своїх повноважень обов'язкові для усіх без винятку державних органів, організацій, інших юридичних осіб, громадян. Вироки, рішення, постанови суду є актами застосування норм права і повинні виконуватися на всій території України, є обов'язковими для усіх осіб, що приймають участь у судовому процесі.

7. Виконання вимог суду і виконання його рішень забезпечується силою держави. В разі необхідності відповідні органи та посадові особи можуть застосовувати відповідні заходи для реалізації рішень та вимог суду. В державному механізмі функціонують спеціальні органи та посадові особи, в обов'язок яких входить виконання судових рішень: державні виконавці, кримінально – виконавчі інспекції Управління державного департаменту України з питань виконання покарань, органи міліції, адміністрація державних органів та установ, адміністрація підприємств, установ організацій.

8. Самостійність та незалежність судової влади. Під незалежністю судової влади слід розуміти те, що суди здійснюють свої функції без втручання кого – не будь у свою діяльність. При здійсненні правосуддя вони не залежать від органів законодавчої та виконавчої влади; від інших органів, організацій, партій та рухів, посадових осіб; від позицій сторін в судовому процесі; від висновків органів досудового слідства і прокурора; від будь – яких інших осіб. Рішення суду не потребують якого не будь подальшого ухвалення.

  1.  Поняття і ознаки правосуддя

Правосуддя - особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, стосовних до прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань та кримінальних справ і застосування встановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянинові гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод. 

Правосуддю відводиться головне місце у здійсненні правоохоронної діяльності, що пов'язано з тими завданнями, які покладає на правосуддя як основну форму реалізації судової влади держава.

Правосуддю притаманна низка ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності.

По – перше, його здійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних справ щодо захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і встановлення покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; розв'язання господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.

По – друге, розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.

По – третє, правосуддя здійснюють відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду й рішень, які виносить суд.

По – четверте, судові рішення ухвалюють суди іменем України, вони обов'язкові до виконання по всій території України. Рішення, що набрали законної сили у кожній конкретній справі є обов'язковими для всіх фізичних та юридичних осіб.

Правосуддя в Україні регулюється статтями 124- 131 Конституції України, законодавством про судоустрій. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди відповідно до ст. 6 Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. 
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Завданнями правосуддя є:

- всебічне зміцнення законності й правопорядку;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

- охорона від будь-яких посягань закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;

- виховання громадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі й гідності громадян;

- виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон.

До основних ознак правосуддя слід віднести:

1) здійснення правосуддя спеціальними державними - органами судами (суддями), які у своїй діяльності є незалежними і підкоряються тільки законові;

2) розгляд будь-яких справ у судах із дотриманням особливого порядку, регламентованого процесуальним законом, - порядку судочинства;

3) загальнообов'язковість будь-яких судових рішень у справах, що проголошуються ім'ям України і мають силу закону. 

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. 


РОЗДІЛ 2

СТРУКТУРА СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Суд як орган судової влади

Суд – це конкретний державний орган, юрисдикція якого поширюється на визначене адміністративно-територіальне утворення; структурне утворення Збройних Сил України ( гарнізон, регіон, вид ЗСУ ); спори і справи, що підлягають розгляду судом відповідно до його спеціалізації (система спеціалізованих судів ).

Конституція України (ст. 125) закріпила, що система судів загальної юрисдикції в України будується за принципами територіальності та спеціалізації. Аналогічне положення закріплене і в Законі України „Про судоустрій". Умовами для створення чи ліквідації суду є зміни в адміністративно – територіальному устрої, передислокація військ чи реорганізація Збройних Сил України.

Суди загальної юрисдикції створюються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, що узгоджується з Головою Верховного Суду України чи головою вищого спеціалізованого суду. Місцезнаходження і статус суду визначається з урахуванням принципів територіальності і спеціалізації. Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погоджена з Головою Верховного Суду чи головою вищого спеціалізованого суд, з урахуванням обсягу роботи суду, і в межах витрат, затверджених у Державному бюджеті на утримання судів.

Судова система – це сукупність всіх судів, яка об’єднаних у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями організації та функціонування, побудована на принципі територіальності та спеціалізації та ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.

Специфіка суду як органу судової влади полягає також у тому, що для його діяльності встановлені особливі правила, процедури, що жорстко регламентують діяльність усіх учасників судового засідання. Основна ціль цих процедур – забезпечити об'єктивний, повний, всебічний розгляд усіх обставин, які мають юридичне значення для конкретної справи, і забезпечити винесення законного, справедливого рішення. Що стосується встановлених для органів законодавчої чи виконавчої влади процедур, то вони не мають тієї детальності, всебічності, яка встановлена для судових процедур.

В Україні діє два види судів – Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, при цьому суди загальної юрисдикції утворюють систему судів, а Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Загальні суди – це місцеві суди ( району, району у місті, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів ), апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, військові суди регіонів, апеляційний суд ВМС України, Апеляційний суд України.
 Спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. Ці суди окремо становлять підсистему, що входить до системи судів загальної юрисдикції.
 Господарські суди України складаються з місцевих господарських судів (суди АРК, областей, міст Києва та Севастополя), апеляційних господарських судів у відповідних округах ( Указом Президента України “ Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України “ створено 7 апеляційних господарських судів, серед яких і Львівський апеляційний суд, який поширює свої повноваження на територію Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської. Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей ), Вищого господарського суду.
 
Адміністративні суди складаються з місцевих адміністративних судів у округах, апеляційних адміністративних судів у округах, Вищого адміністративного суду.

  Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції згідно ст. 125 Конституції України є Верховний Суд України.

2.2 Система судів загальної юрисдикції

Відповідно до ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності та спеціалізації.
Організаційні основи побудови системи судів загальної юрисдикції в України регламентуються гл. 3 Закону України “Про судоустрій України”. Згідно зі ст. 18 Закону України “Про судоустрій України” систему судів загальної юрисдикції становлять:
- місцеві суди;
- апеляційні суди;
- вищі спеціалізовані суди;
- Верховний Суд України.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.
Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:
- єдиними засадами організації та діяльності судів;
- єдиним статусом суддів;
- обов’язковістю для всіх судів визначених законом правил судочинства;
- забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;
- обов’язковістю виконання на території України судових рішень;
- єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;
- фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;
- вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
  Отже, виходячи з конституційної норми побудови системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності та спеціалізації, в Україні створюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.
   Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до Закону України “Про судоустрій України” за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим з Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду з урахуванням обсягу роботи суду і в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.
  Залежно від обсягу наданих їм законом повноважень суди загальної юрисдикції можуть діяти як суди першої, апеляційної чи касаційної інстанції.
  Суди першої інстанції — це суди, які розглядають справу і вирішують її по суті своїм вироком, рішенням чи постановою. Судами першої інстанції є місцеві загальні суди, місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. Як суди першої інстанції справи, що віднесені законом до їх підсудності, можуть розглядати також апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил (ВМС) України.
  Суди апеляційної інстанції — це суди, які за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, якщо це рішення не набрало законної сили. Як суди апеляційної інстанції діють апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,апеляційні господарські та адміністративні суди, Апеляційний суд України.
  Суди касаційної інстанції — це суди, які за касаційною скаргою чи касаційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість судових рішень, які набрали законної сили. У касаційному порядку справи переглядають, вищі спеціалізовані суди України, судові палати та військова судова колегія Верховного Суду України.

2.3 Вищі спеціалізовані суди

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.

Вищими спеціалізованими судами є:

– Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

– Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ);

– Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ).

Вищий спеціалізований суд має наступні повноваження з розгляду справ (ст. 32 Закону):

– розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

– розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції у випадках, передбачених процесуальним законом.

Зокрема відповідно до чинного процесуального законодавства Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо розгляду кримінальних справ має повноваження розглядати кримінальні справи в касаційному порядку, а також переглядати кримінальні справи за нововиявленими обставинами.

У вищому спеціалізованому суді можуть утворювати судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції, що формуються за поданням голови цього суду, яке він направляє до президії вищого спеціалізованого суду. Президія затверджує як кількісний, так і персональний склад судової палати.
Повноваження вищого спеціалізованого суду визначають Конституція України, Закон "Про судоустрій України" та відповідні процесуальні кодекси.

Зокрема, вищий спеціалізований суд:

1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом;

2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;

3) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення й аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Розгляд справ у вищому спеціалізованому суді здійснюють колегіально, в кількості не менше трьох суддів у порядку, визначеному процесуальним законом.
Суддя вищого спеціалізованого суду, як і судді всіх інших судових органів, є носієм судової влади, а отже його статус визначено Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з вимогами закону суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше ніж 7 років, з них 5 безпосередньо на посаді судді. Крім цього, обов'язковою умовою є володіння державною мовою та проживання на території України протягом 10 років, а також наявність фахової підготовки з питань юрисдикції цих судів.

Суддя вищого спеціалізованого суду:

1) здійснює правосуддя в порядку, визначеному процесуальним законом;

2) провадить процесуальні дії і здійснює організаційні заходи, необхідні для забезпечення своєчасного та якісного розгляду справ;

3) здійснює відповідно до закону контроль за своєчасним зверненням до виконання постановлених за його участю судових рішень;

4) здійснює інші, передбачені законом, повноваження (надання методичної допомоги суддям нижчого рівня, узагальнення судової практики тощо).
Суддя вищого спеціалізованого суду має помічника, який виконує роботу, спрямовану на забезпечення діяльності судді. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту.

Голову вищого спеціалізованого суду призначає на посаду з числа суддів відповідного суду та звільняє з посади Президент України за поданням Голови Верховного Суду України. Він є керівником суду й на нього покладають обов'язки, за виконання яких він несе особисту відповідальність.

Відповідно до ст. 41 Закону "Про судоустрій України" голова вищого спеціалізованого суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

2) розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;

3) на підставі акта про обрання суддею вищого спеціалізованого суду або припинення повноважень судді цього суду видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду пропозиції щодо їхнього персонального складу;

4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання та головує на її засіданнях; скликає Пленум вищого спеціалізованого суду, вносить на його розгляд питання та головує на його , засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій суддів вищого спеціалізованого суду під час розгляду будь-якої справи, що належить до юрисдикції цього суду;

5) керує організацією роботи судових палат, здійснює керівництво роботою апарату відповідного вищого спеціалізованого суду;

6) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

7) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення й накладає дисциплінарні стягнення;

8) погоджує подання щодо утворення та ліквідації відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів;

9) вносить подання про призначення та обрання безстрокове суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду, а також про звільнення їх з посад;

10) вносить подання про призначення суддів на адміністративні посади в порядку, встановленому Законом "Про судоустрій України";

11) затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання відповідного вищого спеціалізованого суду;

12) організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату вищого спеціалізованого суду;

13) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

14) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність вищого спеціалізованого суду;

15) представляє вищий спеціалізований суд і відповідну систему спеціалізованих судів у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами й організаціями, органами влади та організаціями інших держав.

Відповідно до ст. 43 Закону "Про судоустрій України" президія вищого спеціалізованого суду:

1) розглядає питання організації діяльності суду, судових палат і апарату суду;

2) за поданням голови вищого спеціалізованого суду затверджує склад кожної з судових палат;

3) заслуховує інформацію голів судових палат про діяльність судових палат;

4) розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

5) розглядає питання організаційного забезпечення діяльності суду й виробляє пропозиції щодо його поліпшення;

6) розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апарату вищого спеціалізованого суду та підвищення їхньої кваліфікації;

7) заслуховує інформацію голів апеляційних і місцевих спеціалізованих судів щодо організації роботи цих судів;

8) опрацьовує пропозиції щодо кількості суддів у відповідних спеціалізованих місцевих і апеляційних судах;

9) надає методичну допомогу апеляційним і місцевим судам для забезпечення правильного застосування ними законодавства та здійснює інші повноваження.

Засідання президії вищого спеціалізованого суду проводять не рідше одного разу на два місяці. Засідання президії є повноважним за присутності не менше двох третин її складу. Постанови президії приймають відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів членів президії, присутніх на засіданні, й підписують голова суду чи його заступник, який головував на засіданні.
Однією з найважливіших форм діяльності вищого спеціалізованого суду є робота Пленуму вищого спеціалізованого суду, який діє в складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду та голів апеляційних спеціалізованих судів.
Під час розгляду Пленумом питань щодо роз'яснень про застосування законодавства в роботі Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України, які вправі виступати в обговоренні цих питань. На засідання Пленуму можуть бути запрошені судді інших судів, члени Науково-консультативної ради, представники органів законодавчої і виконавчої влади, науковці тощо.

Відповідно до ст. 44 Закону "Про судоустрій України" Пленум вищого спеціалізованого суду:

1) дає роз'яснення з питань застосування спеціалізованими судами законодавства під час вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

2) затверджує склад Науково-консультативної ради при вищому спеціалізованому суді та положення про неї; затверджує склад редакційної колегії друкованого органу вищого спеціалізованого суду;

3) визначає кількісний склад суддів - членів президії вищого спеціалізованого суду;

4) заслуховує інформацію голови вищого спеціалізованого суду про діяльність відповідних спеціалізованих судів, а також повідомлення заступників голови вищого спеціалізованого суду та голів апеляційних і місцевих спеціалізованих судів про практику вирішення судових справ;

5) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо необхідності змін чинного законодавства;

6) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, у якому публікують матеріали судової практики, рішення з організаційних питань діяльності вищого спеціалізованого суду та відповідних спеціалізованих судів, інші матеріали (ст. 46 Закону "Про судоустрій України).
Зокрема, Вищий господарський суд України має два офіційні друковані видання: "Вісник Вищого господарського суду України" та "Збірник рішень Вищого господарського суду України".

     2.4 Верховний Суд України

Верховний Суд України (ВСУ) є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції і відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Він здійснює правосуддя та забезпечує одна-кове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. До організації роботи Верховного Суду України включаються повноваження Суду, його склад, та форми і методи діяльності.

Має наступні повноваження:

1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Склад Верховного Суду України формують посадові особи та органи. Серед перших слід назвати Голову Верховного Суду, його заступників та суддів, натомість серед органів — судові палати і військову колегію, президію і пленум, консультативно-дорадчу раду та інші структури.

Відповідно до ст.41 Голова ВСУ має наступні повноваження:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

2) визначає адміністративні повноваження заступника Голови ВСУ;

3) скликає Пленум ВСУ; вносить на розгляд Пленуму подання щодо призначення на посаду секретаря Пленуму; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;

4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді ВСУ або звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у ВСУ в десятиденний строк з дня їх утворення;

6) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові ДСА подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

7) інформує Пленум ВСУ про діяльність ВСУ;

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Для вирішення питань, визначених Конституцією та законами України у ВСУ діє Пленум Верховного Суду України, який є колегіальним органом і діє у складі всіх суддів ВСУ, скликається Головою ВСУ в разі потреби або на вимогу не менш як четвертої частини від складу суддів ВСУ, але не рідше одного разу на три місяці.

Щодо заступників Голови Верховного Суду України слід розглянути організацію роботи першого заступника та заступників. Ці посадові особи організовують роботу відповідних судових палат і здійснюють керівництво структурними підрозділами Суду відповідно до встановленого розподілу обов'язків, можуть головувати у судових засіданнях колегій суддів Верховного Суду України, виконують інші обов'язки, визначені розпорядженням Голови Верховного Суду України. З питань, що належать до їхніх повноважень, вони видають накази та розпорядження. Названі керівники призначаються на посаду з числа суддів Верховного Суду України строком на п'ять років та звільняються з посади Пленумом Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. Рішення Пленуму про призначення їх на посаду приймається шляхом таємного голосування у строк не пізніше трьох місяців з дня утворення відповідної вакантної посади. Вони можуть бути призначені на адміністративні посади повторно. За ініціативою Ради суддів України в порядку, встановленому Регламентом Пленуму Верховного Суду України, Перший заступник та заступники Голови Верховного Суду України можуть бути достроково звільнені з посад.

Самостійною посадовою особою, що входить до складу Верховного Суду України, є суддя Верховного Суду України. Судді обираються на посаду безстрокове, а їхня кількість встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим із Радою суддів України.

Свою діяльність судді здійснюють у складі судових палат. Судова палата — це складовий елемент внутрішньої структури Верховного Суду України. Відповідно до закону у Верховному Суді України утво-рюються і діють такі судові палати:

а) в цивільних справах;

б) у кримінальних справах;

в) у господарських справах;

г) в адміністративних справах.

Пленум ВСУ має наступні повноваження (ст. 45 Закону):

1) обирає на посади та звільняє з посад Голову Верховного Суду України, його заступника у порядку, встановленому цим Законом;

2) призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду України;

3) заслуховує інформацію Голови Верховного Суду України, заступника Голови Верховного Суду України про їх діяльність;

4) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судової системи та діяльності Верховного Суду України;

5) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

6) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

7) затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України.


2.5 Конституційний Суд України

Із здобутям Україною Незалежності, 24 серпня 1991року, стало рішуче питання щодо необхідності правового захисту Конституції, яким згодом став Конституційний Суд України.

У законодавство України інститут Конституційного Суду було запроваджено Законом №2400-ХІІ від 3 червня 1992 р. «Про Конституційний Суд України». На підставі цього закону було обрано голову Конституційного Суду проф.Л.Юзькова, проте сам орган конституційної юрисдикції так і не було сформовано.

Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Основна мета Конституційного Суду – гарантування верховенства Конституції як основного Закону держави.

Діяльність Конституційного Суду базується на таких принципах: верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ і обґрунтованості прийнятих ним судових рішень.

КСУ складається з вісімнадцяти суддів на це вказує ст.Конституції України, а також Закон України “Про конституційний Суд України”. Чисельність спеціалізованих органів конституційного правосуддя, як правило, визначається конституцією. Це має важливе політичне значення, бо при зміні політичного курсу це досить утруднює можливість відповідним політичним силам в своїх інтересах збільшувати кількість членів КС, оскільки для цього потрібно спершу внести зміни до Конституції.

Голова Конституційного Суду України має такі повноваження:

  1.  організація роботи колегій суддів, комісій і секретаріату;
  2.  скликання і проведення засідань, пленарних засідань Конституційного Суду;
  3.  розпорядження бюджетними коштами на утримання суду та ін.

Голова Конституційного Суду України має двох заступників, які обираються за поданням Голови на один трирічний строк, таємним голосуванням.

В Конституційному Суді є секретаріат, який забезпечує організаційну, науково-експертну, інформаційну та іншу діяльність суду. Керівник секретаріату призначається Конституційним Судом з числа громадян, які мають право на заняття посади професійного судді.

До складу Конституційного Суду України входять дві колегії суддів: колегія для розгляду питань про відкриття провадження за конституційними поданнями і колегія для розгляду питань про відкриття провадження за конституційними зверненнями.

Конституційний Суд України на своєму засіданні створює постійні комісії, які є допоміжними органами з питань внутрішньої діяльності суду. Конституційний Суд України може створювати також тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов’язаних з провадженням по справах.

До повноважень Конституційного Суду належать:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

  1.  законів та інших правових актів Верховної Ради України;
  2.  актів Президента України;
  3.  актів Кабінету Міністрів України;
  4.  правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість.

За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту.

3. Відповідно до Закону України “Про Конституційний Суд України” існують дві форми звернення до Конституційного Суду України: конституційне подання і конституційне звернення.

Конституційне подання – це письмове клопотання в Конституційний Суд України про визнання правового акту (або окремих його положень) неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції і законів України. Конституційним поданням також є звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Суб’єкти права на конституційне подання з питань:

  1.  прийняття рішень Конституційним Судом про конституційність законів та інших правових актів, прийнятих Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, є Президент України, не менше ніж 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна РадаАвтономної Республіки Крим;
  2.  дачі висновків Конституційним Судом;
  3.  відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість – Президент України, Кабінет Міністрів України;
  4.  дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту – Верховна Рада України;
  5.  офіційного тлумачення Конституції і законів України – Президент України, не менше ніж 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

У конституційному поданні повинні бути зазначені:

1) повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання;

2) відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

3) повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування (у разі публікації) правового акта, конституційність якого (окремих його положень) оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;

4) правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні;

5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного подання (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік матеріалів та документів, що додаються.

Конституційне подання, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.

Конституційне звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації і захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Суб’єктами права на конституційне звернення є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи.

У конституційному зверненні повинні бути зазначені:

1) прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;

3) статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України;

4) обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України;

5) дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік документів та матеріалів, що додаються.

Конституційне звернення, документи та матеріали до нього подаються у трьох примірниках.

Відкриття провадження в справах Конституційного Суду України визначається колегією суддів або Конституційним Судом на його засіданні. Справи, по яких відкрито конституційне провадження, розглядаються судом на пленарному засіданні.

Строк провадження по справах за конституційним поданням не повинен перевищувати 3 місяці. Якщо суд визнає конституційне подання невідкладним, строк його розгляду не повинен перевищувати 1 місяця.

Строк провадження по справах за конституційними зверненнями не повинен перевищувати 6 місяців.

Дата розгляду справи визначається Головою Конституційного Суду.

Колегія суддів у справах за конституційними поданнями більшістю голосів приймає рішення про відкриття провадження чи про відмову у відкриті.

Колегія суддів у справах за конституційним зверненням також приймає рішення про відкриття провадження або про відмову у відкритті.

На засіданнях Конституційного Суду розглядаються всі питання, які потребують вирішення, крім тих, які вирішуються на пленарних засіданнях. Конституційний Суд України на своїх пленарних засіданнях приймає рішення та дає висновки у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями; затверджує положення про постійні комісії; приймає рішення про утворення тимчасових комісій, затверджує їх персональний склад та призначає голів цих комісій.

На пленарних засіданнях приймаються рішення в справах: про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України; висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту.

Засідання суду вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менше 11 суддів. Рішення суду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини суддів.

Пленарне засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 12 суддів. Рішення Конституційного Суду України приймаються і даються висновки на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше 10 суддів. Голосування проводиться поіменно шляхом опитування суддів. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово і підписуються окремо суддями, які голосували за і проти.

Рішення і висновки підписуються не пізніше 7 днів після їх прийняття. Рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Копії рішень і висновків надсилаються на наступний робочий день після їх офіційного опублікування: суб’єкту права на конституційне подання або звернення, за ініціативою якого розглядалася справа, в Міністерство юстиції, а також до органу влади, який прийняв даний акт.

Учасниками конституційного провадження є: суб’єкти права на конституційне подання і звернення, їх представники, а також залучені судом до участі в розгляді справи органи і посадові особи, свідки, експерти, перекладачі.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

4. Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддя Конституційного Суду вступає на посаду з дня прийняття ним присяги на засіданні Верховної Ради України за участю Президента України, Прем’єр-міністра і Голови Верховної Ради України, не пізніше ніж через місяць після призначення його суддею.

Всі судді Конституційного Суду України є рівноправними під час розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засіданні, пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Суддя має право публічно висловлювати свою думку з питань, які стосуються провадження в суді відносно тих справ, по яких Конституційний Суд прийняв рішення чи дав висновок.

Повноваження судді, його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при введенні воєнного або надзвичайного стану в Україні.

Повноваження судді припиняються у випадку:

  1.  закінчення строку призначення;
  2.  досягнення суддею 65 річного віку;
  3.  неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
  4.  порушення, пов’язаного із вступом його в політичну партію і т.д.;
  5.  порушення суддею присяги;
  6.  вступ в законну силу обвинувального вироку відносно судді;
  7.  припинення його громадянства;
  8.  визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
  9.  подання суддею заяви про відставку або звільнення за власним бажанням.


РОЗДІЛ 3

СУДДІ І НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ

Відповідно до ч.4 ст.124 Конституції України “Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних”. Участь народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних є одним із принципів кримінально-процесуального права.
  Народні засідателі є громадянамиУкраїни, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом із професійними суддями, забезпечуючи безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду.
До списку включаються у кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція даного суду, та відповідають вимогам, які ставляться до народних засідателів і дали згоду бути народними засідателями.

Вимоги до кандидатів у судді визначаються Законом України "Про статус суддів" ( 2862-12 ).

 Народним засідателем Верховного Суду  Республіки  Крим, обласного, Київського і  Севастопольського  міських  судів, міжобласного суду може бути громадянин України, який на день обрання досяг 30-річного віку. Народним засідателем Верховного Суду України може бути громадянин України, який на день обрання досяг 35-річного віку.

 Не може бути народним засідателем особа, яка має судимість, особа з обмеженою дієздатністю або яку за рішенням суду визнано недієздатною.

 Народні засідателі закликаються до виконання своїх обов'язків у судах в порядку черговості не більш як на місяць на рік, крім випадків, коли продовження цього строку викликається необхідністю закінчити розгляд судової справи, початої з їх участю.

 За народними засідателями з числа робітників, колгоспників і службовців на час виконання ними обов'язків у суді зберігається середній заробіток за місцем постійної роботи.

 Народним засідателям, які не є робітниками, колгоспниками і службовцями, відшкодовуються витрати, зв'язані з виконанням їх обов'язків у суді. Порядок і розміри відшкодування встановлюються Президією Верховної Ради України.

Припинення повноважень суддів і звільнення їх з посади проводиться на підставах і в порядку, встановлених Законом України "Про статус суддів" (2862-12 ).

 Народні засідателі можуть бути відкликані виборцями або органом, який їх обрав, за поданням голови відповідного суду, якщо вони не виправдали виявленої їм довіри або вчинили дії, не гідні звання народного

 У разі вибуття окремих суддів і народних засідателів судів України проводяться вибори суддів і народних засідателів замість вибулих. Вибори проводяться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про статус суддів" ( 2862-12 ).

Судді - недоторканні. Гарантії  недоторканності  суддів встановлюються Законом України "Про статус суддів".

 Гарантії недоторканності суддів поширюються на  народних засідателів під час виконання ними обов'язків у суді.

Судді судів України несуть дисциплінарну відповідальність на підставах і в порядку, встановлених законами України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) і "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України" ( 3911-12 ).

Розгляд у суді присяжних складається з таких етапів: підготовчої частини; судового слідства; дебатів сторін; постановки питань присяжним; промови головуючого; наради присяжних; винесення і оголошення вердикту.
У розгляді справи беруть участь дванадцять присяжних засідателів. Присяжні обирають зі свого складу старшину, що здійснює загальне керівництво процедурою винесення вердикту.Присяжні наділені правом: брати участь в огляді і дослідженні доказів; вносити клопотанні про давання роз’яснень щодо норм закону та інших положень; робити письмові помітки; задавати запитання учасникам процесу; обговорювати питання вердикту в дорадчій кімнаті.   Судове слідство починається оголошенням не всього обвинувального висновку, а тільки резолютивної його частини ( без аналізу доказів даних слідчим) і здійснюється в загальному порядку. У процесі судового слідства присяжні задають запитання учасникам процесу.
Судові дебати здійснюється в традиційному порядку, але тільки з питань, які слід розв’язати вердиктом. Потерпілий має право брати участь у судових дебатах. Після останнього слова підсудного суддя формулює запитання присяжним. Пред присяжними ставляться три основних запитання: 

Чи доказано, що відповідне діяння мало місце? 

Чи доказано, що це діяння вчинив підсудний?

Чи винен підсудний у вчиненні цього діяння ?

Вердикт (від лат. vere diktum) означає “правильно сказане”, є, по суті, висновок суду присяжних про винність або невинуватість підсудного. Він являє собою узагальнену відповідь присяжних на поставлені перед ними запитання.
  Вердикт виноситься у дорадчій кімнаті в умовах таємниці наради присяжних. Ніхто не вправі утримуватися від голосування. Рівність голосів означає відповідь “ні”, а отже виправдання підсудного. Вердикт проголошується в залі суду старшиною присяжних засідателів.
   Народні засідателі і присяжні залучаються до зчдійснення правосуддя в порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлене необхідністю закінчити розгляд справи.
  Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя має бути надіслано судом народному засідателю або присяжному не пізніше ніж за два итжні до початку судового засідання.


Висновки

Після проголошення незалежності України, ставши членом міжнародної спільноти, наша держава зазнала значного позитивного впливу загальновизнаних принципів організації судової влади, які відбиваються також і в побудові судової системи.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

В контексті питань, розглянутих в лекції, важливим є проведення диференціації між такими близькими по значенню, але не синонімічними поняттями, як „судова влада", „правосуддя" і „судочинство".

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.

На відміну від правосуддя, судова влада – це права судових органів, якими вони наділені по закону, можливість здійснювати широкі юрисдикційні повноваження; це правовий статус судів, їх місце як особливих органів державної влади. І, крім того, термін „судова влада" включає в себе також само здійснення владних судійських повноважень.

Правосуддя треба розглядати в традиційному розумінні цього терміну – як діяльність судів загальної юрисдикції по розгляду і вирішенню цивільних, господарських, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.

Значну роль у вирішенні нових підходів до побудови судової системи відіграли вступ України до Ради Європи, ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та Протоколу № 7 до неї, що містять такі принципові положення: 

—  кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов’язків або при висуненні проти неї будьякого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону;

—  кожна людина, визнана судом винною у вчиненні кримінального злочину, має право на перегляд вищою судовою інстанцією винесеного їй вироку і призначення міри покарання. Здійснення цього права, включаючи обставини, за яких воно може бути реалізованим, регулюється законом. 
Але визнання зазначених у Конвенції положень є недостатнім для застосування їх у державахучасницях без відповідних рішень Європейського суду з прав людини, наділеного правом тлумачення положень Конвенції і Протоколів до неї. За десятки років Суд розглянув справи і дав тлумачення майже кожному з положень названих статей, які в сукупності сформували доктрину «права на суд».  У своїй сукупності положення Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції та сформовані Європейським судом принципи є всеохоплюючими для організації судової влади та здійснення правосуддя, але серед них виокремлюються і такі, що безпосередньо впливають на побудову судової системи. Вони пов’язані з необхідністю:

—  забезпечення кожному, хто намагається в судовому порядку захистити свої права й інтереси, реалізації цього права шляхом утворення розвинутої мережі судів, наближених до населення і наділених повноваженнями розгляду справ у повному обсязі, тобто за суттю (суди першої інстанції); 

—  забезпечення реалізації права особи на перегляд її справи вищим судом шляхом утворення мережі судів, наділених повноваженнями перегляду справи в апеляційному або касаційному порядку;

—  відповідного процесуального порядку розгляду й вирішення спору, що визначається особливістю його предмету.

Усі зазначені чинники знайшли своє нормативне відбиття в Конституції України. 


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України, № 1, 1997, С. 16—20. 
  2.  Бойко В. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 р. та завдання по удосконаленню організації роботи судів // Право України, № 3, 1999.
  3.  Господарсько - процесуальний кодекс України. - К.: Атіка. - 2002.
  4.  Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів " від 23 грудня 1993 року № 3781 - ХІІ
  5.  Закон України  "Про судоустрій і статус суддів " від 7 липня 2010 р. № 2453-VI.
  6.  Закон України " Про Конституційний Суд України " від 16 жовтня 1996 р.
  7.  Закон України " Про статус суддів " від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
  8.  Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31
  9.  Кельман М.С., Мурашин О.Г.,Хома Н.М.Загальна теорія держави та права : Підручник. - Львів: «Новий Світ – 2000»,2003. – 584с.
  10.  Кириченко В.М., Куракін О.М. Теорія держави і права : модульний курс : Навч.посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 264с.
  11.  Конституція України від 28.06.1996 року 422/96 - ВР.
  12.  Кримінально - процесуальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2002.
  13.  Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Харків. „КОНСУМ”. 2001р.
  14.  Хропанюк В. Н. Теорія держави і права. Хрестоматія.- М., 1998,
  15.  Цивільно - процесуальний кодекс України. - К.: Атіка. - 2002.



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22011. Османская империя в XIII-первой половине XVII вв. 94 KB
  Расцвет военно-политического могущества Османской империи. Будой была включена в состав Османской империи. Второй соперник Ирана – Египет в контроле над торговыми путями перестал существовать как самостоятельное государство его территории были включены в состав империи. Социальноэкономическое развитие Османской империи определялось прежде всего тем что в рамках этого государства все еще продолжался процесс феодализации и вплоть до XVII в.
22013. Позднее средневековье, или раннее новое время 140 KB
  К началу XVI в. Через французский и немецкий языки слово инженер проникло в Россию в XVII в. Но все же XVI век несмотря на многочисленные технические находки и нововведения еще не был отмечен подлинной технической и технологической революцией.
22014. Позднесредневековый Иран 62 KB
  Запустевшие и заброшенные земли были отданы на льготных условиях землевладельцам с обязательством заселить и обрабатывать их. Знать захватывала земли у мелких феодалов либо путем прямого захвата и насилия либо путем судебных процессов. участок обрабатываемый в течение сезона упряжкой волов мера земли разного размера для разных местностей в ср.000 федданов земли.
22015. Польские земли до XV вв. 115.5 KB
  В Польше некоторое ограничение крестьянских выходов были узаконено для всей Малой Польши Вислицким статутом Казимира III так как села пустеют то мы устанавливаем чтобы из одного села в другое вопреки желанию господина села в котором они живут могло перебраться не больше чем 12 кметя. Изданный одновременно для Великой Польши Пётрковский статут разрешал выход на рождество если за крестьянином не было недоимок. В христианизации Польши большую роль сыграла Чехия. Мешко в борьбе с Чехией овладел Силезией и частью Малой Польши.
22016. Польша в XVI-XVII вв. 89 KB
  В XVI в. Население Польши росло вплоть до середины XVII в. Судя по данным описей второй половины XVI в.
22017. Скандинавия до XV в. 127.5 KB
  Температура января – в Северной Норвегии 0 7 в Южной и Центральной Швеции – от 1 до 3. Климат морской в Норвегии Дании Исландии умеренно континентальный на большей части Швеции. Это было вызвано тем что доля территории Швеции и Норвегии это не касается Дании на которой можно вести земледельческое хозяйство невелика – в Норвегии – 3 в Швеции – 9 в Исландии – около 1 от площади страны. Полная деревня Швеции – 48 дворов.
22018. Кальциевый насос животной клетки 208.5 KB
  Он выполняет важнейшую функцию активный перенос ионов кальция через мембраны клеток поддерживая тем самым низкую концентрацию этих ионов в клетке 107 М по сравнению с окружающей средой 3103 М. Введение В цитоплазме клеток концентрация ионов кальция составляет всего 50100 нМ 5108 1107 М тогда как в окружающей клетки среде она равна примерно 3 мМ 3103 М. Поддерживает эту разницу в концентрации на четыре порядка величины система активного транспорта ионов кальция главную роль в которой играет кальциевый насос ...
22019. Общая схема реакций 129.5 KB
  Кинетика окисления ионов Fe2 образование продуктов перекисного окисления липидов MDA и хемилюминесценции I в суспензии митохондрий к которой добавлены ионы двухвалентного железа момент введения показан стрелкой Vladimirov Yu. Кинетика окисления ионов Fe2 образование продуктов перекисного окисления липидов MDA и хемилюминесценции I в суспензии митохондрий к которой добавлены ионы двухвалентного железа момент введения показан стрелкой Vladimirov Yu. Кинетика процесса перекисного окисления обладает большой сложностью...