96571

Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ

Книга

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Сучасна техніка, завдяки таким наукам, як фізика, хімія, біологія, кібернетика, придбала ряд принципово нових кількісних і якісних характеристик, що не тільки повторюють або посилюють, але і значно переважають природні властивості і можливості людини (наприклад, електронно-обчислювальні машини, прилади бачення в темряві, техніка телебачення...

Украинкский

2015-10-07

1.11 MB

6 чел.

PAGE  2

Міністерство внутрішніх справ України

Донецький інститут внутрішніх справ

при Донецькому державному університеті

І.Ф. Хараберюш

СПЕЦІАЛЬНА ТЕХНІКА В

ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Загальна частина

Допущено МВС України

Донецьк –2002

УДК: 21.39:351:74(075)                                                 Схвалено редакційно - видавничою

ББК32.96 я 7                                                                    радою Донецького інституту

           Х 20                                                                      внутрішніх справ при Донецькому

                                                                                              державному університеті.

Хараберюш І.Ф. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина: Навчальний посібник. - Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті, 2002. - 167 с.

За концепцією ректора ДІВС МВС України, доцента Ю.Л. Титаренка.

У навчальному посібнику висвітлюються питання Загальної частини курсу "Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ", які складені на основі діючої програми. В посібнику подано поняття спеціальної техніки, правових основ її застосування, розглядаються спеціальні засоби, які використовуються під час охорони громадського порядку, засоби провідного та радіозв'язку, технічні засоби охорони.

Посібник розрахований на слухачів та курсантів навчальних закладів МВС України, які вивчають курс "Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ", однак він стане в пригоді й практичним працівникам усіх підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Рецензенти: начальник кафедри АПАтаКПД Академії ДПС

України доктор юридичних наук, професор,

полковник податкової міліції В.К. Шкарупа;

перший заступник начальника УМВС України в

Донецькій області

полковник міліції В.М. Рудік;

доцент кафедри ОРД Академії ДПС України

кандидат фіз.-матем. наук

майор податкової міліції В.С. Безрученко ;

 начальник відділення ОЗ УМВС України в

Донцькій області

капітан міліції М.М. Галдін.


ВСТУП

У науковій літературі, присвяченій аналізу суті сучасної науково-технічної революції, підкреслюється, що в XX ст. вже ряд розумово - логічних (запам'ятовування, відбір, підрахунок, переробка інформації) і контрольно-керівних функцій виконується машинами. Сучасна техніка, завдяки таким наукам, як фізика, хімія, біологія, кібернетика, придбала ряд принципово нових кількісних і якісних характеристик, що не тільки повторюють або посилюють, але і значно переважають природні властивості і можливості людини (наприклад, електронно-обчислювальні машини, прилади бачення в темряві, техніка телебачення, радіозв'язку, охоронної сигналізації тощо). Усі ці та інші науково-технічні засоби дозволяють розширити можливості людини і більш ефективно та з найменшими затратами часу та сил здійснювати трудову діяльність.

Підвищення ефективності та якості виконання органами внутрішніх справ (ОВС) правоохоронної діяльності на підставі широкого та активного використання досягнень науково-технічного прогресу є найважливішим чинником виконання вимог президента, уряду та керівництва ОВС по боротьбі зі злочинністю. Успішне вирішення поставлених перед органами внутрішніх справ завдань багато в чому залежить від їх технічної озброєності та ефективного використання ними існуючих технічних засобів.

Ефективно використовувати спеціальні технічні засоби здатні тільки ті співробітники, які добре їх знають і а вміють застосовувати в усіх сферах діяльності ОВС. Кожний працівник міліції повинен бути компетентним фахівцем в рішенні поставлених перед ОВС завдань за допомогою різноманітних засобів. У діяльності ОВС все ширше використовуються засоби радіо- та провідного зв'язку, спеціальні засоби, охоронна сигналізація, пошукова техніка, апаратура звуко- та відеозапису, фототехніка, електронно-обчислювальні машини та інші засоби на рівні останніх досягнень науки та техніки. Створюються нові технічні служби для боротьби зі злочинністю. Все це об'єктивно потребує високої професійно-технічної культури кадрів  МВС, а особливо його керівного складу. Реалізація цього завдання здійснюється шляхом спеціального технічного навчання особового складу органів внутрішніх справ у навчальних закладах МВС та безпосередньо в органах та підрозділах за програмою службової підготовки.

1. ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ. ПОНЯТТЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ

ТЕХНІКИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС

1.1 Предмет, завдання та система курсу.

Спеціальні технічні знання, згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики, курсанти та слухачі навчальних закладів МВС України одержують при вивченні курсу "Спеціальна техніка в ОВС".

Предметом вивчення курсу "Спеціальна техніка в ОВС" є системи та види технічних засобів, що передбачені для озброєння органів внутрішніх справ, організаційно-методичні, правові та тактико-технічні основи їх застосування, а також навички та прийоми практичного використання технічних засобів у боротьбі зі злочинністю та при охороні громадського порядку.

Відповідно до цього визначення предмету курсу його основними завданнями є:

1 .Розкриття значення застосування науково-технічних засобів у діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю.

2. Забезпечення засвоювання знань про природно-наукові передумови, основні тенденції та проблеми впровадження і застосування техніки; про форми та методи науково-технічної політики, яку проводить МВС України; про основні вимоги, напрямки і заходи щодо забезпечення ефективного запровадження та використання техніки, про перспективи розвитку спеціальної техніки.

3. Забезпечення висвітлення та засвоювання певного комплексу організаційно-методичних, правових, тактико-технічних знань, а також прищеплювання вмінь і навиків користування окремими системами та видами технічних засобів з урахуванням існуючого передового досвіду і спеціалізації при навчанні.

4. Підготовка слухачів та курсантів до успішного опанування новою спецтехнікою.

Надзвичайно важливо, щоб у результаті вивчення курсу була одержана така сукупність практичних знань, навиків і вмінь, яка дозволила б випускникам навчальних закладів МВС України вільно орієнтуватися в різноманітних можливостях спеціальної техніки, професійно грамотно й раціонально ставитися до її відбору і застосуванню при вирішенні конкретних практичних завдань, ефективно використовувати техніку особисто чи з допомогою фахівців відповідних технічних служб ОВС.

Систему курсу побудовано, виходячи з його предмета та науково-практичних завдань.

Важливими критеріями поділу курсу на частини та окремі теми стали дидактичні підстави, тому, зважаючи на це, спочатку викладаються теми, що входять до програми початкової підготовки працівника ОВС, фізико-технічні принципи дії апаратури, і лише після цього описуються конкретні зразки техніки, їх тактико-технічні дані, можливості використання при попередженні та розкритті злочинів і т. ін. При визначенні послідовності тем передусім враховувався їхній взаємозв'язок. Основними причинами об'єднання ряду тем в окремі частини були правові та організаційно-тактичні аспекти застосування техніки. Наприклад, засоби спеціальної техніки, що застосовуються переважно у сфері оперативно-розшукової діяльності, згруповані в Особовій частині курсу.

Курс "Спеціальна техніка в ОВС" поділяється на дві частини: Загальну та Особливу.

В Загальній частині вивчаються питання, пов'язані з поняттям спеціальної техніки та її значенням у діяльності ОВС, правовими основами застосування засобів спеціальної техніки, матеріальною відповідальністю співробітників ОВС, що використовують у своїй діяльності ці засоби, використанням засобів спецтехніки загального призначення. Програма з Загальної частини курсу та методичні вказівки з її вивчення курсантами та слухачами приведена у додатку № 1.

Особлива частина включає головним чином засоби спеціальної техніки, які використовуються у сфері оперативно-розшукової діяльності ОВС.

Переходячи до розгляду методологічної специфіки курсу, передусім слід визначити, що він носить узагальнюючий, багатоплановий та прикладний характер. Це виражається в тому, що, по-перше, в ньому описані різні технічні засоби (наприклад, апаратура зв'язку, фотозйомки, відеозапису, спеціальні хімічні речовини та ін.). По-друге, в цьому курсі враховуються інтереси багатьох галузевих служб та розглядаються завдання, що вирішуються з допомогою техніки у різних видах оперативно-службової діяльності (штабній, по лінії охорони громадського порядку, карного розшуку, БЕЗ та ін.). По-третє, означені особливості курсу виражаються в тому, що в кожній темі, як правило, розглядаються три основні аспекти стосовно самої техніки та її використання:

- науково-технічний (призначення, фізико-технічні принципи роботи приладів, їх основні можливості, правила експлуатації, перспективи розробки нової техніки та ін.);

- юридичний (правові основи, особливості регламентації, питання дотримання законності при використанні даного виду технічних засобів та ін.);

- організаційно-методичний і тактичний (основні напрямки, суб'єкти, форми і методи застосування, система обліку, контролю, звітності та ін.).

Багатоплановий, прикладний характер курсу «Спеціальна техніка в ОВС», який відноситься до спеціальних дисциплін навчальних закладів МВС України і забезпечує базову підготовку курсантів, потребує чіткого методологічного забезпечення. Загальну методологічну основу курсу складають методи аналізу та синтезу, рішення різних проблем у сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Курс базується на окремих розділах таких наукових дисциплін, як фізика, радіотехніка, кібернетика та юридичних дисциплін - кримінальний процес, криміналістика, оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ, а також пов'язаний з курсами адміністративне та кримінальне право.

1.2. Поняття спеціальної техніки

Як показує аналіз практики, у теперішній час впровадження технічних засобів у роботу органів внутрішніх справ має такі тенденції:

1. Надходять у готовому вигляді і беруться на озброєння технічні засоби, які підходять органам внутрішніх справ за тактико-технічними характеристиками.

Як приклад таких засобів, можна привести деякі види автомототранспорту, стандартну апаратуру провідного і радіозв'язку, оптико-механічні прилади спостереження, вимірювальні прилади, фото- та відеотехніку, обчислювальну та іншу техніку.

2. Технічні засоби, які придбані у готовому вигляді, конструктивно змінюються або доповнюються з метою пристосування їх до специфічних завдань та умов діяльності органів внутрішніх справ. Наприклад, автомотозасоби, які обладнані радіостанціями, засобами підсилення мови; засоби маскування та дистанційного управління до різних фото- та відеокамер; персональні ЕОМ, на базі яких створені автоматизовані робочі місця для співробітників оперативних і слідчих підрозділів ОВС.

3. Розробка та виготовлення технічних засобів здійснюється спеціально для органів внутрішніх справ з найбільш повним урахуванням специфічних завдань та умов роботи цих органів.

Завдяки заходам, що вживаються керівництвом МВС, арсенал спеціально виготовлених для органів внутрішніх справ технічних засобів значно розширився. До них у першу чергу відносяться засоби оперативного зв'язку, апаратура охоронної сигналізації, засоби регулювання дорожнього руху, засоби пошукової техніки, засоби захисту особового складу та ін.

Разом із завданнями технічного озброєння органів внутрішніх справ новітніми видами техніки на перший план виступають проблеми розробки, на основі вимог законності та передового досвіду роботи підрозділів ОВС, питань організації, методики і тактики застосування відповідних технічних засобів.

Організаційно-методичні та тактичні основи використання техніки в органах внутрішніх справ включають:

- заходи по забезпеченню матеріально-технічного постачання, збереження та постійної готовності до застосування технічних засобів: визначення табельної потреби та порядку постачання техніки, вирішення штатних питань, забезпечення експлуатації, ремонту та списування техніки, морального та матеріального заохочення співробітників та ін.;

- визначення обов'язків та прав керівників органів і служб різного рівня та інших працівників щодо організації застосування та безпосереднього використання техніки;

- встановлення форм і методів участі інженерно-технічних працівників, експертів-криміналістів та інших спеціалістів у заходах, пов'язаних із застосуванням засобів спецтехніки;

- типові варіанти організаційних форм і тактики застосування окремих видів техніки та особливо комплексного використання різних технічних засобів, які розроблені, виходячи з особливостей діяльності органів і служб різних рівнів, а також стосовно оперативної обстановки та проведення конкретних оперативно-службових заходів та слідчих дій;

- пошук нових форм і методів застосування технічних засобів у поєднанні з існуючими силами, засобами та методами оперативно-службової діяльності;

- вдосконалення існуючих та створення нових засобів спеціальної техніки, нормативних актів та рекомендацій щодо їхнього використання;

- збирання, узагальнення та аналіз інформації про застосування технічних засобів у правоохоронній діяльності інших держав.

Отже, спеціальна техніка - це сукупність технічних засобів, спеціальних пристроїв, речовин та відповідних технічних прийомів, що використовуються ОВС, суворо додержуючись законності, при здійсненні оперативно-службових заходів з метою запобігання та розкриття злочинів, охорони громадського порядку та забезпечення охорони окремих установ.

До поняття спеціальної техніки включено, як ми бачимо, не лише технічні засоби та прилади, але й відповідні тактико-технічні прийоми, що також мають свою специфіку, наприклад, способи використання засобів активної оборони при охороні громадського порядку.

Спеціальні технічні засоби можна класифікувати відповідно до слідчої, оперативно-розшукової та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

При розслідуванні злочинів засоби спеціальної техніки використовуються гласно для збирання і дослідження доказів. Методика та прийоми застосування цих засобів розробляються криміналістикою. Ці технічні засоби, прилади та прийоми охоплюються поняттям "криміналістична техніка". Застосування криміналістичної техніки регулюється нормами кримінально-процесуального закону.

В оперативно-розшуковій діяльності спеціальна техніка застосовується для попередження і розкриття злочинів та розшуку злочинців, причому використовується вона здебільшого негласно. Для цього визначено спеціальні технічні засоби, прилади та прийоми під загальним найменуванням "оперативна техніка". Застосування цієї техніки регламентується законами України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", а також деякими підзаконними актами.

В адміністративній діяльності органів внутрішніх справ техніка застосовується здебільшого у гласних формах. Технічні засоби, прилади та прийоми їхнього застосування розробляються або пристосовуються залежно від напрямку адміністративної діяльності органів внутрішніх справ і мети їхнього застосування. До спеціальних технічних засобів, що застосовуються в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ, відносяться засоби організаційної техніки, спеціальні транспортні засоби, технічні засоби охорони, засоби регулювання дорожнього руху та ін. Застосування цієї техніки регулюється, як правило, нормами адміністративного права.

Використання деяких технічних засобів носить універсальний характер - одні й ті ж технічні засоби можуть використовуватися в усіх основних напрямках діяльності органів внутрішніх справ. Це стосується, наприклад, засобів радіозв'язку, фото- та відеоапаратури, приладів звукозапису, пошукової техніки. Ця обставина має важливе практичне значення і повинна враховуватися при створенні нових зразків техніки, при організації технічного постачання органів внутрішніх справ, а також у процесі організації роботи щодо використання однакових видів техніки працівниками різних галузевих служб.

Керівна діяльність органів внутрішніх справ забезпечується технічними засобами управління. До них належать засоби зв'язку, підсилення мови, малої механізації праці, обчислювальної техніки і т. ін.

Форма діяльності органів внутрішніх справ може бути гласною або негласною.

До гласних форм діяльності ОВС відносяться: профілактична, дознавальна, слідча, адміністративно-правова, охоронна.

До негласної форми відноситься, в основному, оперативно-розшукова діяльність.

Залежно від того, у якій формі застосовується спецтехніка - у гласній чи негласній, різного підходу вимагають питання організації та тактики, правового регулювання застосування тих чи інших засобів.

Методи застосування спеціальної техніки дуже різноманітні. У цілому, вони являють собою сукупність прийомів, тактико-технічних операцій, що забезпечують швидке та повне досягнення поставленої мети у різних умовах проведення оперативно-службових заходів або слідчих дій. У процесі їхньої підготовки та здійснення, як правило, враховуються всі тактико-технічні можливості й досвід позитивного використання того чи іншого засобу в аналогічних умовах.

Технічні прийоми повинні бути відпрацьовані чітко, бо у супротивному випадку це може негативно вплинути на хід вирішення основного завдання. Тому рекомендується проведення попередніх експериментів, тренувань в умовах, схожих до тих, що очікуються на час проведення запланованих заходів. Наприклад, при застосуванні переносних радіостанцій для передачі умовних сигналів, засобів активної оборони та індивідуального захисту, фото- та відеозапису. Інколи доцільно заздалегідь детально відпрацювати методи комплексного застосування засобів спеціальної техніки шляхом проведення тактичних навчань та ігор з використанням методу моделювання конкретної обстановки. Зокрема, це може бути проведено при підготовці засідок та затриманні озброєних злочинців у нічний час, коли можна застосувати прилади бачення в темряві, радіостанції, засоби активної оборони та індивідуального захисту, прилади сигналізації та іншу спеціальну техніку.

Окремі засоби спеціальної техніки, що відрізняються конструктивною складністю або особливостями їхньої експлуатації, доцільно використовувати після консультації зі спеціалістами експертно-криміналістичних підрозділів чи оперативно-технічного управління (ОТУ) або за безпосередньою їхньою участю. Це практикується стосовно застосування апаратури звуко- та відеозапису, пошукових приладів та ін.

Таким чином, питання методики застосування спеціальної техніки тісно пов'язані з організаційними заходами, що повинні забезпечити найкращі умови використання техніки та отримання з її допомогою відповідних результатів.

Аналіз та узагальнення практики підрозділів і служб органів внутрішніх справ показують, що висока ефективність їхньої роботи досягається внаслідок застосування спеціальної техніки. Успішне виконання багатьох завдань, що вирішуються патрульно-постовою службою, ДАІ по лінії охорони громадського порядку, було б просто неможливим без широкого застосування засобів зв'язку, автотранспорту, підсилення мови та іншої техніки.

Велике значення у боротьбі зі злочинністю мають засоби та методи оперативної і криміналістичної техніки. В першу чергу це відноситься до забезпечення високої якості проведення оглядів місць скоєння злочинів, одержання вихідних даних про особистість злочинця, виявлення речових доказів, розкриття злочинів за допомогою технічних засобів.

Таким чином, до складу спеціальної техніки входять засоби радіо та провідного зв'язку, підсилення мови, спеціальні засоби та засоби сигналізації, звуко- та відеозаписуюча апаратура, пошукові прилади, засоби зорового вияву, спеціальні хімічні речовини, засоби оперативної фотозйомки та дактилоскопування.

Конкретне призначення спецтехніки полягає в наступному:

- у створенні умов, що полегшують запобіганню злочинів. Так, застосування охоронної сигналізації дозволяє фіксувати незаконне проникнення на об'єкти, що охороняються, та оперативно вжити заходів щодо затримання порушників, а використання оперативних обліків дає можливість визначити коло осіб, причетних до певних видів злочинів;

- у полегшенні розкриття скоєних злочинів.

Наприклад, використання пошукових приладів забезпечує високу якість проведення огляду місця скоєння злочину, сприяє виявленню речових доказів при проведенні обшуків;

- у створенні можливостей одержання достовірних даних щодо осіб, причетних до підготовки чи скоєння злочинів.

Практика свідчить про те, що за допомогою ряду оперативно-технічних засобів можна швидко та надійно отримати і зафіксувати відомості про конкретних осіб, які замислюють чи готують злочини, а після цього вжити заходів щодо їхнього недопущення. Прикладами таких засобів може бути апаратура звуко- та відеозапису, прилади спостереження та ін.;

- у перепиненні групових порушень громадського порядку та хуліганських проявів.

Це може бути досягнуто застосуванням спецзасобів захисту особового складу та проведення спеціальних операцій;

- у виявленні причин скоєння злочинів та умов, що сприяють їх вчиненню.

Засоби обчислювальної техніки дозволяють швидко і повно аналізувати стан оперативної обстановки, обробляти дані про причини та умови, які сприяють скоєнню окремих видів злочинів. Результати аналізу, обробки відповідної інформації дають можливість виявляти та прогнозувати такі закономірності, тенденції, з урахуванням яких можна вжити найбільш доцільних та ефективних дій щодо профілактики тих чи інших правопорушень.

Виходячи з ефективності використання спеціальних технічних засобів та їх великого значення в діяльності підрозділів ОВС, МВС України вимагає від навчальних закладів забезпечити можливість одержання курсантами та слухачами стійких знань, умінь та навичок практичного застосування засобів спецтехніки.

Згідно з кваліфікаційними вимогами до керівного, оперативного та слідчого складу ОВС з техніко-криміналістичної підготовки, для кожної категорії працівників визначено, що вони повинні знати, вміти та про що мати певне поняття.

Вивчення курсу «Спеціальна техніка в ОВС» передбачає одержання таких знань та вмінь курсантами навчальних закладів МВС України.

1.3 Правові основи застосування спеціальної техніки

в діяльності органів внутрішніх справ.

Застосування технічних засобів визначається не тільки доцільністю і ефективністю заходу, в першу чергу, ця діяльність повинна бути оцінена з точки зору правомірності. Це означає, що в усіх без винятку випадках вона повинна суворо базуватися на нормах закону та підзаконних нормативних актах і ніякими оперативними, організаційними та іншими міркуваннями виправдана бути не може.

Тому неприпустимо в діяльності ОВС будь-яке неправомірне, недосконале застосування засобів спеціальної техніки, спроможне причинити шкоду державним та особистим інтересам громадян, які охороняються Конституцією України (ст. ст. 3, 8, 17, 21, 28, 29, 30, 31, 32, 55).

Одним із головних питань професійно-технічної підготовки є вивчення та розуміння правових основ і вимог законності при застосуванні засобів спеціальної техніки в діяльності органів внутрішніх справ. Як відомо, це застосування може носити процесуальний, оперативний, організаційний чи профілактичний характер. Незалежно від напряму застосування та характеру використовуваних технічних засобів цей процес базується на нормах закону, ж і уся інша діяльність правоохоронних органів. Проте різноманітна сутність цих видів діяльності, специфіка використання її результатів визначають специфіку їх нормативного регулювання.

Правова основа застосування засобів спеціальної техніки - це система правових норм, підзаконних нормативних актів та правил, які визначають допустимість або регламентують порядок і умови їх використання.

Ці норми та правила класифікуються на дві групи:

1) нормативні акти, що визначають загальні права та обов'язки щодо застосування технічних засобів;

2) підзаконні нормативні акти, що регламентують застосування конкретних засобів спецтехніки.

До першої групи нормативних актів відносяться норми закону, постанови державних органів, що встановлюють загальні принципи, цілі та завдання діяльності ОВС, зі змісту яких випливає допустимість використання технічних засобів, заходів та дій. Це:

Закон України «Про міліцію» від 25.12.90 р.

- у ст. 11 визначено, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів (п.10); проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину...(п.11); проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень (п.12); використовувати передбаченні нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху (п.21);

- у ст.12 говориться, що міліція має право застосовувати спеціальні засоби;

- у ст.14 вказано, що працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні та транспортні засоби, а також використовувати службових собак.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлені постановою Ради Міністрів УРСР № 49 від 27.02.91 р., якою затверджені «Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні».

Науково-технічні методи і засоби, внаслідок застосування яких на попередньому слідстві і в суці можуть з'явитися матеріально зафіксовані джерела доказів або додатки до них, знайшли пряме відображення у відповідних статтях Кримінально-процесуального кодексу України.

Кримінально-процесуальний кодекс України

Відповідно до нього, законодавець надає право слідчому використовувати певні засоби спеціальної техніки під час проведення слідчих дій. Це може бути звукозапис, фотографування, кіно- і відеозйомка (ст.114 КПК). У законі виділені технічні методи, результати застосування яких дозволяють фіксувати доказові факти в процесі проведення слідчим слідчих дій. Як зазначено в ст.85 КПК, результати застосування науково-технічних засобів мають статус додатків до протоколу слідчої дії, які чималою мірою доповнюють його зміст. Хоча вони окремо самостійного джерела і не утворюють, а є складовою частиною одного із джерел доказів (тобто протоколу відповідної слідчої дії), та не враховувати їх унікальних можливостей по фіксуванню різноманітного роду інформації законодавець не може. Тому для надання доказового значення зафіксованій інформації, він зобов'язаний вводити їх до складу джерел доказів.

Поряд з вирішенням питання про допустимість застосування науково-технічних засобів, законодавцем в КІІК було запроваджено окремі статті, присвячені використанню на попередньому слідстві і в суді конкретних науково-технічних засобів. Це застосування звукозапису - ст.851 КПК, застосування кінозйомки і відеозапису - ст.852 КПК. Це було зроблено з метою введення єдиних прийомів їх застосування і оформлення результатів.

Правомірність застосування інших науково-технічних засобів вирішується слідчим на підставі загальних принципів і критеріїв карного судочинства. При цьому існує єдине правило: будь-яке застосування допоміжних технічних засобів у процесі проведення слідчих дій обов'язково повинно знаходити відображення в протоколі відповідної слідчої дії.

Відповідно до змісту закону питання використання технічних засобів покладено на розсуд слідчого. Але невикористання в певних ситуаціях тих чи інших технічних засобів може розглядатися судом як прорахунок слідчого і призвести до небажаних наслідків.

Крім того, в ст.103 КПК міліції надається право проводити оперативно-розшукові заходи.

Оперативно-розшукова діяльність (ОРД) з розкриття злочинів і встановлення осіб, що їх вчинили, є важливим завданням спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ. Вона регулюється Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 р., який визнав її як систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюється із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Ця діяльність має непроцесуальний характер, і одержані матеріали розглядаються як попередні, орієнтуючі. Разом з тим, Закон дозволив використовувати в окремих випадках матеріали ОРД як докази (ст.10). На використання технічних  засобів прямо вказує саме визначення цієї діяльності.

Закон «Про оперативно-розшукову діяльність» у ст.8 передбачає, що за наявності підстав оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право:

- негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки та вчинення тяжкого злочину;

- знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

- здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно-, відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів.

Ці положення законів значно розширили можливості співробітників правоохоронних органів по використанню технічних засобів у боротьбі зі злочинністю і особливо з її організованими формами. Великим кроком уперед виявилось прийняття Верховною Радою України 30 червня 1993 року Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". В статті 15 “Використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю” цього закону чільне місце відведено застосуванню оперативно-технічних засобів. Крім цього у п.3 статті 15 говориться, що фактичні дані, одержані із застосуванням технічних засобів, можуть бути використані як докази в судочинстві.

До другої групи відносяться підзаконні нормативні акти, що видаються МВС України у вигляді наказів, інструкцій, настанов. Підзаконні нормативні акти створюються з тією метою, щоб конкретизувати питання використання науково-технічних засобів у практиці боротьби зі злочинністю. В їх рамках якраз і зазначається, які конкретні науково-технічні засоби, а також технічні засоби допоміжного характеру треба застосовувати і в яких конкретних ситуаціях. Підзаконні нормативні акти створюються в повній відповідності з нормами закону, вони не можуть утримувати положень, які не випливають Із законів, а тим більш, суперечать їм.

Так, наприклад, наказом МВС України від 30.03.91р. №118  визначено порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, який встановлено постановою Ради Міністрів УРСР від 27.02.91р. №49.

Докладніше конкретні підзаконні нормативні акти будуть розглянуті при вивченні відповідних засобів спеціальної техніки.

1.4. Матеріальна відповідальність осіб, які використовують спеціальну техніку

Обов'язок кожного громадянина України - зберігати та укріплювати державну та громадську власність. Це принципове конституційне положення одержало подальший розвиток у нормах адміністративного та трудового права, котрі регулюють матеріальну відповідальність осіб рядового та керівного складу ОВС, робітників та службовців. Вимога дбайливого відношення до всіх видів власності внесена у Присягу особового складу ОВС.

З кожним роком зростає кількість технічних засобів, що надходять на озброєння ОВС. Кожний співробітник, практично щодня, користується цими засобами під час своєї оперативно-службової діяльності. Більшість працівників дбайливо ставиться до державного майна. Проте, мають місце факти і недбалого, халатного ставлення до власності. Особи рядового та керівного складу, що спричинили матеріальну шкоду державі, притягуються до матеріальної відповідальності на підставі Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. за №243.

Такий захід сприяє укріпленню службової та фінансової дисципліни, та в кінцевому рахунку - збереженню власності в цілому.

Основним нормативним актом, що регулює матеріальну відповідальність рядового та керівного складу ОВС, є постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.95 р. № 880 “Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості”.

Відповідно до зазначеного Переліку відшкодовується:

У десятикратному розмірі за:

- засоби активної оборони;

- засоби індивідуального захисту;

- оперативну техніку серійного виробництва.

У п'ятикратному розмірі за:

- імпортну кінофоторадіотелевізійну, розмножувальну, відео- та звукозаписуючу апаратуру, запасні частини та експлуатаційні матеріали до неї, спеціальні технічні засоби;

- оргтехніку (ПЕОМ та периферійне обладнання до них, апарати факсимільного зв'язку, засоби захисту приміщень та ЕОМ від витоку інформації).

У трикратному розмірі за:

- акумуляторні батареї усіх типів для нічних прицілів;

- запасні частини, інструменти, прилади і приладдя до засобів зв'язку, технічних засобів охорони і обчислювальної техніки;

- оптичні прилади (біноклі, приціли, прилади нічного бачення, перископи, підзорні труби).

У двократному розмірі за:

- малогабаритні засоби зв'язку та приладдя до них, технічні засоби охорони (переносні радіостанції, телефонні апарати, акумуляторні батареї, що використовуються для радіостанцій та технічних засобів охорони, запасні частини і приладдя до радіо- і телевізійної апаратури).

2. СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ.

2.1.Поняття, призначення та правові основи застосування спеціальних засобів

Виконання службових обов'язків працівниками ОВС пов'язане з реальною загрозою їхньому життю та здоров'ю. Тому в МВС постійно провадиться робота по створенню комплексу спеціальних технічних засобів захисту особового складу та забезпечення спеціальних операцій, які одержали назву спеціальні засоби.

Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані та не дали бажаних результатів усі інші форми діяння, які було застосовано раніше. А саме (згідно із ст. 14 Закону України "Про міліцію"):

1. Для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров'ю.

2. Для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку.

3. Для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення.

4. Для затримання і доставки в міліцію осіб, якщо вони чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі

5. Для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей.

6. Для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю.

7. Для звільнення заложників.

Правовою основою застосування спеціальних засобів є:

Закон України "Про міліцію" (ст. 11, п. 30; ст. 14);

Постанова Верховної Ради України від 29 листопада 1990р. "Про негайні заходи по укріпленню законності та правопорядку";

Постанова Ради Міністрів України № 49 від 27 лютого 1991р., яка прийняла "Правила застосування спецзасобів під час охорони громадського порядку в Україні";

Наказ МВС України № 118 від 30 березня 1991р. "Про затвердження Правил застосування спецзасобів під час охорони громадського порядку в Україні".

Згідно з вимогами цих нормативних актів забороняється застосовувати спецзасоби:

1. До жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку з виявленими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків учинення ними групового нападу, що реально загрожує життю та здоров'ю людей, працівників міліції або збройного нападу, збройного опору.

2. У приміщеннях та на земельних ділянках, що закріплені за дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних держав.

3. У приміщеннях, пов'язаних з виготовленням вибухових або легкозаймистих речовин, у дитячих та лікувальних установах.

Крім названих - основних актів, що складають правову основу застосування спецзасобів, видавались ряд постанов Кабінету Міністрів та наказів МВС України, які доповнюють склад спецзасобів, порядок їх придбання, зберігання та застосування.

Так, 26.10.92 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів (КМ) України №597 "Про внесення доповнень в Правила застосування спецзасобів під час охорони громадського порядку в Україні", якою органам внутрішніх справ дозволено застосування газових балончиків та пістолетів зі сльозоточивим газом. Згідно з цією постановою вони віднесені до засобів активної оборони, а МВС затверджено "Інструкцію про порядок придбання, зберігання, видачі та використання газових пістолетів та балончиків" (наказ МВС України від 30.12.92р. № 751). Наказом МВС України від 15.02.93 р. № 73 до Інструкції внесені зміни, згідно до яких працівник міліції особисто відповідає за спецзасоби, які йому надані, несе дисциплінарну та матеріальну відповідальність за їх ушкодження та втрату і приймає самостійно рішення про використання газових пістолетів та балончиків.

Постанова КМ України № 706 від 07.09.93 р. затвердила положення "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку, зберігання та застосування спецзасобів самозахисту, споряджених речовинами сльозоточивої та подразнювальної дії". Відповідно до цієї постанови прийнято наказ МВС України від 18.10.93р. № 642, у яких дається класифікація спецзасобів самозахисту, порядок їх придбання громадянами України, реєстрації у підрозділах міліції, зберігання та застосування. Згідно з Положенням та постановою КМ України № 352-р від 28.06.97 р. Для використання населенням з метою самозахисту дозволені препарати сльозоточивої та дратівної дії на основі природних компонентів. Придбати пістолети та револьвери зі сльозоточивим газом можна громадянам, які досягли 18-річного віку. Для одержання дозволу на придбання необхідно за місцем проживання подати до відділу внутрішніх справ заяву на імя керівника органу внутрішніх справ, медичну довідку, три фотокартки розміром 3х4 см, квитанцію про сплату послуг, повязаних з оформленням документів для видачі дозволу, а також довідку про здачу заліку щодо знання матеріальної частини на спецкурсах на базі "Товариства допомоги обороні України". Рішення про надання дозволу у кожному випадку приймається окремо. Для придбання газових балончиків дозволу в ОВС брати не треба але для використання населенням відповідають вимогам чинних нормативних актів тільки балончики “Терен-1”.

Постановою КМ України № 302 від 21.05.95 р. "Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спецзасобів під час охорони громадського порядку в Україні" прийнято на озброєння електрошокові пристрої, які віднесені до засобів активної оборони.

Постановою КМ України № 829 від 4.08.97 р. "Про внесення змін до Правил застосування спецзасобів під час охорони громадського порядку в Україні" прийнято на озброєння ОВС пристрій миттєвого розпилення сльозоточивого аерозолю "Терен-6". Відповідно до цієї постанови міністерством внутрішніх справ України була розроблена “Інструкція із застосування спецзасобу “Терен-6” (наказ МВС України від 13.01.98 р. № 26ДСК).

З метою забезпечення особового складу ОВС сучасними спецзасобами активної оборони, керуючись постановами КМ України № 596 від 12.11.92 р. “Про затвердження Положення про дозвільну систему” (з доповненнями, внесеними постановою КМ №256 від 22.02.99 р.), № 829 – 1997 р. та на виконання розпорядження МВС України від 06.10.98р. у 2000 році прийняті на оснащення пристрої вітчизняного виробництва (пістолет “Форт-12р”) для відстрілу патронів, споряджених гумовими (“Терен-3П”) метальними снарядами несмертельної дії та затверджена “Інструкція про порядок застосування пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії” (наказ МВС України №326ДСК – 2000р.)

2.2. Класифікація спецзасобів.

Спеціальні засоби, що застосовують для захисту особового складу ОВС та громадян під час охорони громадського порядку та при виконанні службових обов'язків, поділяються на:

1. Засоби активної оборони.

2. 3асоби індивідуального захисту.

З. Засоби забезпечення спеціальних операцій.

4. Пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками.

Перші дві групи спецзасобів безпосередньо призначені для захисту особового складу ОВС. Третя та четверта - використовуються при проведенні спеціальних операцій, які пов'язані з затриманням озброєних злочинців, припиненням масових безпорядків та іншими проявами порушень громадського порядку згідно з чинним законодавством (ст. 14 Закону України "Про міліцію").

Найбільш докладно нами будуть розглянуті перші дві групи спеціальних засобів, якими повинні вміти користуватись працівники усіх підрозділів ОВС.

2.2.1 Засоби активної оборони

Засоби активної оборони захищають громадян та працівників ОВС, активно впливаючи на правопорушників з метою припинення їхніх діянь. У цьому розумінні означені засоби захисту можна назвати зброєю особливого призначення. Тому, згідно зі ст. 12 Закону України "Про міліцію", вони використовуються за обставин, якщо інші способи не забезпечують виконання покладених на працівників ОВС обов'язків. До цієї групи спецзасобів належать:

- газові гранати, балончики та пістолети для відстрілу патронів, споряджених сльозоточивим газом та гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

- гумові кийки;

- наручники;

- електрошокові пристрої.

Газові гранати, балончики та пістолети для відстрілу патронів, споряджених сльозоточивим газом та гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Газові гранати ручні або у вигляді патронів, що споряджені сльозоточивою речовиною і мають назву "Черемуха", "Терен" та "Сирень". Ступінь ураження залежить від ступеня концентрації речовини у засобі. Так, для "Черемухи" існують три ступеня концентрації: пороговий (відчутний), нестерпний, небезпечний. Останній ступінь концентрації найчастіше створюється у приміщеннях. Особа, що опинилася у зоні дії сльозоточивої речовини, практично миттєво позбавляється можливості вести активні, цілеспрямовані дії. Після виходу із зони дії речовини протягом 10-15 хвилин усі прояви ураження безслідно зникають. У польових умовах "Черемуха" істотно не впливає на очі тварин (собак). Також необхідно враховувати те, що ступінь концентрації речовини "Черемуха" для осіб, які знаходяться у стані алкогольного сп'яніння або підвищеного ступеня психологічного збудження, підвищується.

Розглянемо характеристики деяких виробів:

Назва

Площа

приміщення.

Використання на місцевості

Спосіб приведення до дії

Час

по фронту

углиб

сублімації

дії

кв. м

   м

м

   с

"Черемуха-1"

-

  25

550

ручний

10-12

2-Зхв.

''Черемуха-4"

-

 8-10

200

відстріл

3-4

8-10 с

"Черемуха-5"

-

 8-10

200

ручний

3-4

8-10 с

"Черемуха-6"

30

   -

 -

ручний

вмить

4-7с

"Черемуха-7"

30

   -

-

відстріл

вмить

4-7с

"Черемуха-10"

"Терен-4", "Терен-4М"

ручний

вмить

2-Зс

("Терен-6")

30

ручний

вмить

"Черемуха-1" - газодимова граната (ручна). Застосовується тільки на відкритій місцевості. Розміри: довжина 135 мм, діаметр 47 мм, вага 250-270г.

"Черемуха-4" - гільза діаметром 26 мм, з металевим контейнером, у якому міститься суміш сльозоточивої речовини та димного пороху. Може викликати пожежу (контейнер нагрівається до 200° С). Найбільша дальність польоту -165 м (кут відстрілу 45°). Вага 49 г.

"Черемуха-5" - ручна граната, інші характеристики має такі ж самі, як і "Черемуха-4".

"Черемуха-6" - ручна газова граната, пластмасова; при використанні викручують донні кришки, висмикують запальний шнур. Можливе використання металевої рукоятки з соплом для спрямування струменя у природні отвори приміщення. Розміри: довжина 88 мм, діаметр 34 мм, маса 70-80 г. Пожежобезпечна.

Аналогічну конструкцію мають спеціальні гранати «Сирень-2» та «Сирень-3» (відрізняються потужністю). Приводяться у дію так само, як і "Черемуха-6". Гранати цього типу також можна закидати за допомогою насадок та вибивного патрона із спеціального карабіна КС-23 на відстань до 700 м.

Аналогічний за призначенням пристрій миттєвого розпилення сльозоточивої речовини "Терен-6" вітчизняного виробництва, призначений для створення газової хмари нестерпної концентрації обсягом 80 куб. м.

"Черемуха-7" - дистанційна газодимова граната. Відстрілюється прицільно на 150 м у приміщення з метою утворення у ньому нестерпної концентрації сльозоточивої речовини. Калібр - 23 мм, маса –38,5 г. Аналогічна конструкція гранати "Сирень-1".

Карабін спеціальний (КС-23) призначений для прицільного відстрілу боєприпасів спеціального призначення при проведенні спеціальних заходів. З відстані до 150 м граната «Черемуха-7» пробиває дві віконних шибки, з 40-50 м - дерев'яну перешкоду до 30 мм завтовшки або сталевий лист до 1 мм.

Зараз на озброєння МВС України береться помпова рушниця 12 калібру “Форт-500” вітчизняного виробництва. Ця рушниця вагою 3,5 кг з прицільною дальністю стрільби до 100 метрів може комплектуватися прикладом або пістолетною рукояткою. До комплекту постачання рушниці входять насадки для стрільби кулями, картеччю та дробом, а також для використання несмертельних боєприпасів, спеціальних набоїв і гранат з речовинами сльозоточивої та подразнювальної дії.

"Черемуха-10" - аерозольний балон вагою до 120 г, розпилюється з відстані не менш, як 0,4 м. Надійна робота гарантується у температурному інтервалі від -5°С до +50°С протягом одного року. Для забезпечення працездатності у зимову пору спецзасіб належить носити під одежею. Рішення про застосування приймається індивідуально.

Аналогічне призначення та конструкцію має засіб "Терен-4" та "Терен-4М" . Вага - до 73 г.

"Черемуха-12" - газова граната підвищеної потужності призначена для ручного закидання на відстань до 30 м або за допомогою насадок та вибивного патрона із спеціального карабіна на відстань до 700 м. Маса 935 г. Для приведення гранати до дії треба відкрутити ковпак та різко висмикнути кінець шнура запального пристрою.

Узаконеним засобом захисту є газова зброя - пістолети, револьвери, а також аерозольні упаковки (балончики) зі сльозоточивим газом.

Газові балони - доступна за ціною, надійна та найбільш ефективна у нас газова зброя. Багато хто з експертів вважає, що за своїм впливом на організм людини вони значно ефективніше за існуючі газові пістолети та револьвери.

Уражаюча речовина в патроні пістолета або револьвера знаходиться у вигляді порошку, і в момент пострілу під дією порохових газів, тиснення та температури перетворюється у газову хмару на дистанцію до трьох метрів. Речовина у балоні з будь-яким додатком знаходиться у рідкому стані та при попаданні на особу або на шляху починає активно випаровуватись та здійснює значно більший уражаючий вплив. Щодо ціни газові балончики також знаходяться у більш вигідному становищі.

Пістолети. Назва цього виду зброї походить від чеського слова  "Пістал" - дудка, хоча є думка, що своїм походженням він зобов'язаний італійському "пістало", що позначає передню луку сідла, до якої молись кріпилась особиста зброя.

Сучасні газові пістолети являють собою індивідуальну автоматичну зброю, до патронника якої набої подаються по черзі з коробчатого магазину.

Більшість газових пістолетів, що випускаються в теперішній час, автоматичні - перезаряджання та підготовка до наступного пострілу здійснюються в них за рахунок енергії порохових газів, що утворюються після першого пострілу. Таким чином, роль стрільця під час стрільби з такого пістолета зводиться лише до прицілювання та послідовного натиску на спусковий гачок. Завдяки автоматичній роботі механізмів перезаряджання, взведенню ударно-спускового механізму при кожному пострілі та швидкій зміні магазина він має більшу скорострільність, ніж револьвер.

Револьвери. Револьвер (від англійського слова "револьве" - обертатися) - це індивідуальна багатозарядна неавтоматична стрілецька зброя, основна ознака якої - наявність барабана з каморами (гніздами), що є водночас і ємностями для патронів, і патронником стволу револьвера. Поворот барабана (і подача чергового патрона з патронником) здійснюється самим стрільцем шляхом руху спускового гачка.

Суттєвою особливістю револьверів є те, що після витрачання усіх патронів стріляні гільзи залишаються у барабані. Це викликає проблему їхнього вилучення, яка вирішується або почерговим вилученням гільз за допомогою шомпола, або іншого підхожого предмета, або одночасним вилученням за допомогою "зірки", розташованої у барабані. У цьому випадку барабан відкидається з рамки до правої чи лівої сторони, стрілок натискує на головку стрижня, що проходить крізь вісь барабана, з'єднану зі стрижнем екстрактора у вигляді "зірки", і вилучає стріляні гільзи з барабана.

Заряджання револьвера знову-таки може здійснюватись або почергово, або водночас із використанням різних допоміжних приладів. Але у будь-якому випадку процес перезаряджання револьвера займає значно більше часу, ніж у пістолета.

Газові пістолети і револьвери в принципі є звичайною вогнепальною зброєю, що вражає противника не кулею, а струмом сльозоточивих газів.

Загальною ознакою, яка відрізняє газові пістолети та револьвери від бойової зброї, є наявність у стволі розсіювача, що при пострілі пропускає потік газу, але затримує кулю.

Гранати, балончики та набої газових пістолетів і револьверів споряджаються найбільш часто двома видами речовин: СS (ортохлорбензолмолонодінітріл), що поєднує сльозоточивий ефект з задушливим, і СN (хлорацетофенон), що дає сльозоточивий ефект і має характерний запах черемухи.

Після приведення у дію виробу (гранат, балончиків, набоїв) відбувається наступне: сльозоточива речовина, що знаходиться у кристалічному стані всередині набою або гранати, переходить у газоподібний стан (сублімується) за рахунок тепла заряду, що згорає. Газоподібна активна речовина, що викидається з набою (гранати), приймає форму хмари, яка й чинить уражаючу дію.

Зараз декілька слів про набої для газових пістолетів та револьверів. Згідно з міжнародними угодами, набої для газових пістолетів та револьверів мають кольорове маркування. Так, пиж набою, спорядженого речовиною СS, має жовте забарвлення, а спорядженого речовиною СN - блакитне, фіолетове або біле (залежно від концентрації). Шумові (стартові) набої мають пиж зеленого кольору. Про вміст газових балончиків, як правило, повідомляється звичайним текстом, нанесеним на їхню поверхню.

Окрім зазначених вище, в аерозольних упаковках та механічних розпилювачах можуть бути використані олеорезін капсікум (ОС) та морфолід пеларгонової кислоти. Речовина ОС являє собою 5-6% розчин капсоіціна (найбільш роздратовуючого компоненту деяких сортів червоного і зеленого перцю, одержуваного екстракцією з натуральної сировини) у нейтральному маслі. Капсоіцін здійснює сильну больову дію на очі, шкіру особи, органи дихання, а також викликає болісний кашель. Ефективність його практично не знижується при впливі на людей, які знаходяться у алкогольному та наркотичному стані. Крім того, капсоіцін здійснює відлякуючу дію на собак. Морфолід пеларгонової кислоти (МПК) являє собою один з найбільш ефективних синтетичних аналогів капсоіціна, практично не поступаючись натуральному продукту. Ним споряджені газові балончики “Терен-1”, “Терен-4, “Терен-4М” та газові набої “Терен-3” вітчизняного виробництва.

У теперішній час основним виробником та постачальником газової зброї до країн СНД є Німеччина. Велика її частина має серйозний для нас недолік - погіршення параметрів при низьких температурах, аж до повної втрати дієздатності аерозольних упаковок. Тому треба віддавати перевагу газовим балонам українського або російського виробництва.

З усього спектра пропонованої газової малогабаритної зброї, яка виробляється у Росії, зацікавлення викликають газові балони фірми "Техкрим": "Кобра 250", "Кобра 500" - (СS), малогабаритний засіб самозахисту та захисту від собак "Скорпіон 5000" - (МПК). Найбільш цікаві засоби активного самозахисту підвищеної ефективності "Кобра 50І", "Кобра 502'', "Кобра 801", "Кобра 802" - (СS). Два останніх засоби самозахисту містять максимально допустиму кількість речовини СS. Вони мають підвищену порівняно з існуючими моделями дальність дії - до чотирьох метрів за відсутності сильного зустрічного вітру - та більшу тривалість дії. Фірма "Техкрим" спеціально для правоохоронних органів розробила аерозольні розпилювачі "Сирень 10" та "Сирень 10М", що забезпечують більшу ефективність порівняно з існуючими засобами, які знаходяться на озброєнні МВС Росії. Дві цілком нові розробки "Техкрима" - аерозольні розпилювачі "Резеда 10" та "Резеда 10М" (перша призначена для державних воєнізованих організацій). Зараз є усі підстави вважати їх найбільш ефективними засобами даного класу. Особливість "Резеди" полягає в тому, що вона містить суміш двох сильнодіючих речовин: максимально допустиму концентрацію СS, що забезпечує стабільну роботу балону при мінусових температурах, та МПК. СS як сльозоточива речовина роздратовує та здійснює потужний болючий вплив на шкіру, а МПК як капсоіціноподібна речовина здійснює задушливий ефект. Поєднання цих двох різнорідних дій дає більшу результативність, ніж ефект від кожної окремо взятої речовини. Подібні комбіновані системи відомі та широко застосовуються за рубежем винятково у поліцейських цілях. Їх ефективність вища за аерозольні розпилювачі, що до цього знаходились на озброєнні МВС Росії. Природно, продаж таких розпилювачів заборонено приватним особам, і навіть охоронні структури не мають права їх набувати без спеціального дозволу. Робочий час балону "Резеда 10" не менш двадцяти, "Резеда 10М" - не менш дванадцяти секунд. Час дії вмісту аерозолів на людину до тридцяти хвилин.

На ринки СНД поставляється широкий асортименті газових пістолетів та револьверів різних фірм Німеччини. Різноманітність моделей просто вражає: від револьвера, що міститься у пряжці паски, до револьверів у стилі "Вестерн", які копіюють оригінальні зразки бойової зброї часів громадянської війни у США. Окрім оригінальних розробок, важливе місце займає газова зброя на базі таких відомих моделей, як "Маузер", "Вальтер", "Браунінг" та інші.

Основним виробником газової зброї на території Російської Федерації є підприємства військово-промислового комплексу, що випускають стрілецьку зброю для армії, а також мисливську зброю. До таких підприємств сьогодні можна віднести наступні: Тульський збройний завод. Іжевський механічний завод, В’ятсько - Полянський машинобудівний завод та виробниче об'єднання Кіровський завод "Маяк".

На Тульському збройному заводі випускаються револьвери ТОЗ-101 "Барсук" та ТОЗ-105. Револьвер ТОЗ-101 має калібр 5,6 мм, місткість барабана - 6 набоїв, вистрілює газову хмару на 2-3 метри. ТОЗ-105 - більш потужна зброя калібром 7,62 мм.

Порівняно широкий асортимент газової зброї випускає державне підприємство "Іжевський механічний завод". Найбільш цікавою є серія газових пістолетів, яка розроблена на базі широко відомого армійського штатного пістолета Макарова (ПМ). Серія включає три варіанти:

- 6П42 під газові набої калібру 7,62 мм;

- 6П42-8 під газові набої калібру 8 мм (виробництва Німеччини);

- 6П42-9 під газові набої калібру 9 мм.

Такий підхід дозволяє легше адаптувати пістолет до умов вже складеного ринку боєприпасів для газової зброї та широко використовувати при виробництві пістолета наявне устаткування і оснастку. Автоматика пістолета працює на принципі віддачі вільного затвору. Як бойовий, пістолет Макарова обладнаний запобіжним механізмом.

Також автоматичним є і газовий пістолет моделі 6П36-8 цього ж підприємства. Він призначений для активного самозахисту з застосуванням газових набоїв калібру 8 мм виробництва Німеччини.

Іжевський механічний завод випускає й газові револьвери РГ-22. Маса цього револьверу усього 385 грамів, невеликі габаритні розміри дозволяють носити його як у дамській сумці, так і у кишені піджака. Калібр револьвера 5,6 мм забезпечує надійне ураження на відстані до 3 метрів.

Кіровський завод "Маяк" (м. Кіров) випускає принципово новий пірорідинний засіб захисту під назвою "Удар", набої якого споряджені активною речовиною СS, кількість набоїв у магазині - 6. Він віднесений за своїм класом до аерозольних приладів і для його придбання, згідно з законом РФ "Про зброю", не вимагається ані ліцензії, ані дозволу МВС. Як вважають фахівці, він набагато кращий за газовий пістолет:

по-перше, стріляє спрямованим струмом рідини на 5-6, а не на 1.5-3 метри, як газовий пістолет, виводить зі строю "об'єкт" на 15 хвилин і важить усього 250 грамів;

по-друге, не залишає на своїх частинах після стріляння залишків сльозоточивої речовини;

по-третє, схожий на звичайний портсигар, що не провокує "об'єкт" на застосування своєї бойової зброї.

Вітчизняне виробництво також засвоїло вироблення газової та багатофункціональної зброї. Це, наприклад, дванадцятизарядний пістолет “Форт-12Г”, який призначений для відстрілу девятиміліметрових газових набоїв, напівавтоматичний шестизарядний пістолет моделі AE-790G – багатофункціональний 9-мм калібру, призначений для стрільби холостими, газовими набоями, гумовими кулями та сигнальними ракетами, пістолет “Форт-12Р”дванадцятизарядний, для стрільби газовими набоями, гумовими кулями чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Крім цього можна назвати зброю для стрільби гумовими кулями – пістолет “Перемога” (аналог ПМ) та револьвер “Галченя” (аналог револьвера “SMIT & WESSON”).

Разом з тим, слід відзначити, що незважаючи на розвиток ринку газової зброї, досі мало інформації про її ефективність, а також про правильне її використання.

Заходи безпеки

При використанні засобів активної оборони сльозоточивої, роздратовуючої дії та метальних снарядів несмертельної дії забороняється:

- застосовувати спецзасоби без спеціальної підготовки;

- застосовувати спецзасоби зі строком дії, що минув;

- застосовувати спецзасоби на відстані ближче, ніж вказано у технічних характеристиках (наприклад, аерозольні балони - не ближче 0,4 м, газові пістолети-1,0 м, пістолети під набої, які споряджені гумовими кулями – не ближче 3,5 м);

- застосовувати спецзасоби, що мають ушкодження цілісності корпусу (тріщини, прим'ятості і т. ін.);

- зберігати спецзасоби поблизу джерел вогню та електронагрівальних пристроїв;

- розбирати спецзасоби;

- спричиняти механічний вплив на спецзасоби;

- задовольняти вимогам галузевих стандартів ГСТУ 78-41-001-97, ГСТУ 78-41-003-97, ГСТУ 78-41-009-2000.

При попаданні препарату, яким споряджено спецзасіб:

на тіло - необхідно протерти шкіру спиртом чи спиртовим розчином або змити його водою з застосуванням миючих засобів;

в очі - промити їх великою кількістю води або 2% розчином питної соди чи борної кислоти (СN), а у разі сильного болю закапати сумішшю 3-4%-го розчину новокаїну та 1%-го розчину атропіну у співвідношенні 1:1 (СS);

в органи дихання - затримати дихання, вийти з хмари, зробити глибокий видих і подихати свіжим повітрям.

Гумові кийки спеціальні призначені для відбиття нападу правопорушників або припинення непокори. На озброєні ОВС знаходяться:

ПР-73, ПР-73М - для підрозділів зовнішньої служби міліції; ПР-89 - для підрозділів транспортних органів; ПР-90 - для підрозділів спецпризначення. ПР-73 має розміри: діаметр 32 мм, довжина 65 см; вага 730 грам. Забороняється нанесення ударів по голові, шиї, ключицях, животі, статевих органах.

На озброєнні у правоохоронців багатьох країн світу перебуває поліцейський кийок PR-24 з бічною ручкою. В першу чергу він використовується як засіб захисту і для надійного утримання правопорушників. Кийок з бічною ручкою дозволяє утримувати злочинця на відстані, достатній, щоб не зазнати ножового поранення, вибити з рук нападника будь-яку зброю, допомагає затримати правопорушника і при необхідності швидко надіти на нього наручники. Причому PR-24 сконструйовано так, що його практично неможливо відняти у поліцейського (звичайно, при добрій виучці). За деякими даними, цей виріб має потенціал потужності, що у девять разів перевищує потенціал звичайного гумового кийка, і тільки у Сполучених Штатах Америки використовується вже понад 25 років.

Наручники БР та БР-С. Використовуються з метою обмеження фізичного опору. Маса 0,4 - 0,5 кг. Застосування наручників потребує періодичної (не менш як 1 раз на 2 години) перевірки стану фіксації замків.

Електрошокові пристрої

У світі електрошокові пристрої або електрошокери відомі давно. Вони використовуються у тваринництві для оглушування худоби та як "електрохлисти" на пасовищах. Багато років тому звідсіля ж вони перекочували до арсеналу поліції. Замість терміна "злектрошокер" за кордоном вживається інший: "stun gun" - дослівно "оглушувальна зброя".

Біофізична дія електрошокового пристрою (ЕШП) пов'язана не лише із болем від ураження струмом. Енергія, накопичена у приладі, при контакті дуги зі шкірою перетворюється у перемінну електричну напругу зі спеціально розрахованою частотою, що змушує м'язи у зоні контакту скорочуватися надзвичайно швидко. Ця ненормальна надактивність м'язів призводить до миттєвого розкладання цукру м'язів, що живить м'язу. Іншими словами, м'язи у зоні контакту на якийсь час втрачають дієздатність. Паралельно струмом блокується діяльність нервових волокон, по яких мозок керує цими м'язами. Результатом стає місцевий параліч, який залежно від різних обставин минає швидше або повільніше.

Як зброя самозахисту для громадян, ЕШП дозволені далеко не скрізь. Заборона міститься, наприклад, у законах про зброю Великобританії, Німеччини, Угорщини, Нової Зеландії, Канади, а з колишніх республік СРСР - у "Законі про контроль за зброєю та боєприпасами" Литовської Республіки (1996р.) та "Законі про зброю" Естонської Республіки (1995 р.). У Молдові ж чи у Південній Кореї таких обмежень немає. На більшій частині території США ЕШП легальні, але у деяких штатах вони цілком заборонені, а у декількох регіонах встановлені обмеження на їхнє носіння й застосування. В Україні електрошокові пристрої узяті на озброєння ОВС з 1995 року (Постанова КМ України № 302 від 21.05.95р.).

Основний параметр, що характеризує властивості електрошокового пристрою - це, звичайно, напруга на електродах. У Росії, згідно з прийнятим у 1996 році ДЕСТ, встановлено три групи ЕШП: 1-а - з напругою холостого ходу від 50 до 60 кіловольт, 2-а - з напругою від 35 до 50 кіловольт, 3-я - з напругою менш 35 кіловольт. Електрошокери третьої групи - це скоріше засіб надання психологічного впливу, ніж реальна зброя. Більшість ЕШП, що випускаються у Росії, відносяться до другої групи. Зарубіжні виробники електрошокових пристроїв повідомляють, що напруга їх становить 200-250 кіловольт.

Електрошокові пристрої випускаються у двох базових конфігураціях: прямі та Г-подібні. Не існує жодних наукових доказів, яка форма краще. Одні віддають перевагу Г-подібним, бо їм здається, що таким пристроєм легше доторкнутись до супротивника. Інші обирають прямі, які дають максимальну свободу рухів.

Останнім часом з'явилися нові моделі електрошокових пристроїв - у вигляді рукавички, яка одягається на кисть руки чи "дипломата" із шокером, який вмикається на великій відстані та поражає злодія, що вкрав "дипломат".

Окремою групою стоять електрошокові пристрої "Ейр Тейзер", які відстрілюють електроди на відстань 3-4 м. Поліція ряду штатів США користується такими моделями з 1970 року, хоча рядовим громадянам вони стали доступні у 1995 році. Напруга у шокер подається по тонких проводах. Створюваний "Тейзером" сигнал щодо даних фірми здатний "пробити" одежу товщиною до 5 см. Водночас із викиданням електродів "Тейзер" викидає спеціальні ідентифікаційні помітки, що при необхідності можуть допомогти представникам сил правопорядку виявити власника приладу.

Постріл з "Тейзера" виконується один раз, після чого його слід або перезаряджати, або використовувати як звичайний контактний електрошокер. Заявлена напруга "Тейзера" складає 50 кіловольт.

У Росії діють затверджені у червні 1998 року "Тимчасові норми впливу на людину зброї самозахисту - електрошокових пристроїв та іскрових розрядників". Вони передбачають наступний граничне допустимий рівень змін у організмі при разовому впливі:

- судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;

- порушення локомоторної реакції та зміну емоційної реакції у течію не більш 30 хв.;

- зміну частоти серцевих скорочень без порушення ритму у течію не більш 15 хв.;

- зміну частоти дихання у течію не більш 30 хв.;

- помірно виражене ушкодження шкіряних покривів у області контакту електродів.

Характер впливу ЕШП на людину описаний у пункті 3.1.3. того ж ДЕСТу:

"Застосування ЕШП повинно забезпечувати при контакті з об'єктом впливу миттєве виведення останнього з ладу на період від 1 до 20-30 хвилин (безрухомість із позбавленням свідомих активних дій) після вимикання ЕШП.

Згідно з постановою Ради Міністрів України № 49-1991 р. та ст.ст. 12 і 14 Закону України «Про міліцію», рішення про застосування спеціальних засобів, а також їх вид, час початку та інтенсивність визначає керівник, що відповідає за стан громадського порядку в даній місцевості, або керівник конкретної операції з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушників. Начальники органів та керівники операцій письмово доповідають вищому керівництву про застосування спеціальних засобів, а також інформують органи місцевої влади та прокуратури.

Про застосування спеціальних засобів (балончиків, кийків, електрошокових пристроїв) працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

2.2.2. Засоби індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту призначені для захисту життєво важливих органів людини від можливих поранень холодною та вогнепальною зброєю. До них належать:

- шоломи;

- бронежилети;

- протиударні та броньові щити.

Шоломи – головний убір, який призначений для періодичного використання з метою захисту голови від ушкоджень. Згідно з галузевим стандартом ГСТУ 78-004-97 захисні структури шоломів за стійкістю до впливу засобу ураження (пістолети) підрозділяються на три класи – 1, 1-А, 2.

При виготовленні спеціальних шоломів 1 класу захисту використовуються титанові сплави або високо тривкі сталі. Їх вага – близько 2,4 кг. У шоломах 2 класу захисту використовується сталевий сферичний елемент з амортизуючою системою і системою кріплення шолома на голові та прозорим кулестійким забралом. Вага такого шолома – близько 3,5 кг. Перспективним є також використання в шоломах захисних елементів із балістичних тканин КЕВЛАР або ТВАРОН.

В ОВС найбільш поширено застосовуються:

сталевий армійський шолом призначений для захисту від ударів палицями, камінням та осколків. Площа захисту 10 кв. дм., маса 1,4 кг;

каска захисна пластмасова із забралом та амортизуючим пристроєм КП-80 захищає від ударів палицями, камінням і т. ін. Площа захисту 12 кв. дм., маса1 кг;

протиударний захисний шолом "Маска-2" призначений для використання працівниками ОВС для припинення протиправних дій громадян. Забезпечує захист голови від ударів палицями, камінням та іншими предметами. Площа захисту 13 кв. дм, маса до 1,5 кг;

спеціальний титановий шолом "Сфера" і СТШ-81 (4 титанові пластини у чохлі) призначений для захисту від куль ПМ, ТТ з відстані 25 м (1-й клас захисту). Площа захисту 10 кв. дм., маса до 2,5 кг. Час безперервного носіння до 4 годин;

кулестійкий шолом із забралом, що знімається, "Маска-І", призначений для використання працівниками ОВС при проведенні заходів по затриманню озброєних злочинців. Забезпечує захист голови від куль пістолетів усіх типів (2-й клас захисту). Площа захисту 18 кв. дм., маса 4,5 кг.

У теперішній час розробкою й випуском засобів індивідуального бронезахисту в нашій країні та країнах СНД займається безліч державних і комерційних підприємств як професійних, так і не зовсім. Головне місце на ринку займають бронежилети (БЖ) - засоби захисту корпусу. Засоби захисту голови зустрічаються значно рідше. З одного боку, це можна пояснити особливостями ринку: бронежилети використовуються у різних сферах - "військовій", "поліцейській", "громадській". Захисний шолом - засіб більш специфічний. З іншого боку, захист голови від вогнепальної зброї являє собою складне завдання, а сама голова у порівнянні з корпусом являє собою значно меншу та більш рухому мішень. Але влучення у корпус може завдати поранення різної тяжкості - від смертельного до легкого. При влученні ж у голову майже гарантовані смерть, тяжке поранення або контузія, інакше кажучи, надійне виведення зі строю. Це стає очевидним у ближньому бою, коли ураження в голову вже не становить особливих труднощів. Не випадково шолом чи оголів'я ще у давнину входили до спорядження бійців, які билися з супротивником врукопашну. Вогнепальна зброя зовсім не закінчила кар'єри шоломів. Якщо доспіх вже до XVIII ст. вийшов із вживання, то шоломи (каски) збереглися, зрозуміло, як засіб захисту від холодної зброї. При цьому вони усе більш полегшувалися і, як у кавалерії, так і у піхоті захищали від шабельних ударів. Підвищений інтерес до індивідуального захисту породила перша світова війна. Протикульні шоломи, проте, не вдалися тоді нікому. У повсюдне вживання ввійшли сталеві каски для захисту голови від дрібних осколків. Каски ці стали розвитком "протишрапнельних" шоломів, що з'явилися ще на початку війни. У цьому напрямку і розвивалися шоломи протягом десятиріч. Безперервне зростання частки осколкових боєприпасів у ряді засобів ураження живої сили сприяли такому розвитку.

Сучасний сталевий армійський шолом пробивається кулею проміжного набою з 800-900 м, а гвинтівкового - з 1700 м. Тому захист від легких осколків і досі залишається головною вимогою до "військових" шоломів.

Застосування "армійських" шоломів у поліції, міліції чи внутрішніх військах малоефективне. Тому постійно ведеться розробка нових засобів захисту голови.

Шолом "Маска-2", розроблений НДІ СТ Росії, захищає від ударів палками, металевими прутами, каміннями, має змінний демпфуючий прошарок (підшоломник), підйомне забрало, широкий ремінь, що регулюється, з опорою для підборіддя.

Вже звичним засобом індивідуального бронезахисту став спеціальний титановий шолом СТШ-81 "Сфера" (НДІ СТ). Титанові елементи "Сфери" являють собою вмонтовані у тканеву основу вигнуті пластини. Перекриваючі одна одну пластини взаємно рухомі, що дозволяє щільно підганяти "Сферу" на голові. Взагалі правоохоронним органам необхідні засоби цього класу, оскільки зброя під набої пістолета ТТ, від яких СТШ-81 захищає, складає, за деякими даними, до половини "стволів", що "гуляють" по країнах СНД.

Оперативними підрозділами і внутрішніми військами МВС широко застосовується шолом "Маска-1" (розроблений НДІ СТ, Росія). Він виконаний на основі сталевого цільнотягнутого куполу і забезпечує захист за рівнем 2-го класу від куль пістолетних набоїв аж до калібру 7,62, оснащений товстим демпфуючим прошарком та швидкозйомним кріпленням.

Титановий шолом НДІ сталі (Росія) з відкидним забралом має три варіанти з різними класами захисту. Перший важить 1,4 кг і "тримає" кулю пістолета ПМ з енергією 297 Дж (1-й клас), другий - товщий на 0,5 мм, важить 2,1 кг і захищає від кулі пістолета ТТ з енергією 534 Дж (2-й клас). Третій варіант має додаткові сталеві або керамічні пластини і при вазі 2,5 кг не пробивається звичайними кулевими набоями.

Захист голови від кулі проміжного, а тим більш гвинтівкового набою, -складний. Та справа не тільки у струсі мозку. Вкрай уразливим місцем є шия. Шолом, зупинивши кулю, отримує більшу частину її імпульсу. Причому відбувається це у долі секунди, і сила удару, що передається голові, виявляється настільки великою, що може не витримати шийний хребець. Те ж саме відбувається й при влученні кулі з рушниці 12 або 16 калібру. Амортизуючої дії прошарку та кріплення виявляється вже недостатньо. Можна було б послабити удар, "розтягнувши" його в часі та поступово поглинаючи енергію кулі. Однак достатньо поглянути на сучасні кулеуловлювачі, щоб зрозуміти - розміри такого шолому будуть цілком неприйнятні. У будь-якому випадку питання захисту голови вимагає збалансованого підходу і врахування усіх особливостей дій працівників ОВС при забезпеченні правопорядку. У ряді випадків залишити голову бійця відкритою - означає просто підставити її під кулю. Крім того, загальновизнана психологічна роль засобів бронезахисту - боєць, що відчуває свою захищеність, діє рішуче та спокійніше, що вже само по собі знижує втрати. Докладніше про характеристики шоломів у додатку № 2.

Бронежилети призначені для захисту тулуба від ударів, вогнепальної та холодної зброї (додаток № 2).

Щодо захисних якостей, то засоби індивідуального захисту у світі характеризуються неоднозначно. В Україні, згідно з наказом МВС від 16.01.99р. №30 "Про затвердження Інструкції по категоруванню засобів індивідуального бронезахисту в органах та підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і вищих навчальних закладах системи МВС України", вони класифікуються таким чином:

Класс захисту

Тип кулі

Опис кулі

Маса кулі, г

Швидкість

кулі, м/с

Вид зброї

Тип жилета

Спеціальний

холодна зброя

ЖЗЛ-74, Кора-3

1

9мм пістолетного патрона 9х18

Куля із ста-левим осердям у сталевій оболонці

5,95

315±10

Пістолет ПМ

Зубр-БЖ, Кора-1

Бізон-1,

9мм патрона 9х19 Парабелум

Куля із ста-левим осердям у сталевій оболонці

8,0

410±10

Пістолети-кулемети

Бізон-4, Лотос

2

5,45мм пістолетного патрона 7,62 пістолетного патрона

Куля із сталевим

осердям

2,5

5,5

315±10

430±15

Пістолет ПСМ

Пістолет ТТ

Зубр-БЖ, Панцир-3, Кора-2,

ЖЗТ-71М, Міраж-М

Куля Бренекс мисливськ. патрона

12 калібру

Свинцева куля

без оболонки

   

   35,0

   400±10

Мисливська гладкоство-льна зброя

6БЗТМ-01

Корунд

3

5,45мм авто-матного пат-рона 7,62мм автоматного патрона

Куля

із сталевим осердям

     3,45      

7,9

910±15

730±15

Автомат

АК-74

Автомат

АКМ

6Б5-15

4

5,45мм авто-матного патрона

7,62мм гвин-тівочного патрона

Куля із сталевим загартованим осердям

3,56

9,6

910±15

830±15

Автомат АК-74

Гвинтівка

СВД.

Бізон-4, Кора-2,

Зубр-БЖ

5

БЗ 7.62мм автоматного патрона

Куля із сталевим загартованим осердям

7,9

830±15

Автомат АКМ

Примітки: 1. Засоби індивідуального бронезахисту класів 1А, 2, 2А, 3, 4, 5 забезпечують захист від вогнепальної зброї, зазначеної у нижчих класах захисту.

2. Вироби спеціального класу захищають від холодної зброї, а також предметів (кийків, каміння тощо), які можуть бути використані правопорушниками під час масових заворушень.

3. Засоби індивідуального бронезахисту 1 класу забезпечують захист від:

спортивних пістолетів, револьверів, гвинтівок і обрізів гвинтівок під патрон калібру 5,6 мм зі свинцевою кулею;

пістолетів і револьверів західного виробництва під боєприпаси різноманітних калібрів, у тому числі під патрон 9 х 19 Парабелум, споряджений кулею зі сферичною вершиною, свинцевим осердям і сталевою оболонкою;

револьверів системи Нагана і спортивних револьверів під патрон калібру 7,62 мм, споряджений кулею зі свинцевим осердям і сталевою оболонкою.

4. Бронежилети класів 1 та 1А за відсутності жорстких вставок не захищають від ударів холодною зброєю.

5. Бронежилети 2 класу витримують картечні заряди гладкоствольної мисливської зброї та свинцеві кулі, випущені з обрізів цієї зброї, а бронежилети 3 класу захисту - кулі зі свинцевим осердям мисливської нарізної зброї під патрон 7,62 х 39.

6. Бронежилети 4, 5 класів захисту захищають від мисливської нарізної зброї під гвинтівкові патрони (кулі зі свинцевим осердям).

Зараз бронежилети використовуються досить широко. Їхні прототипи з'явилися в армії ще у роки Великої Вітчизняної війни. За даними довідника "Зброя піхоти", у 1942 році на постачання надійшов сталевий нагрудник СН-42. Нагрудник захищав тіло військовослужбовця і складався з верхньої та нижньої сталевих пластин, з'єднаних між собою ременями, а також м'якої підкладки та ременів кріплення на тулубі. Застосування нагрудника передбачалося для захисту грудей і живота, а також використовувався як щиток з амбразурою при переповзанні і як щит для захисту голови та боків. СН-42 робили зі сталі товщиною 2 мм, вага складала 3,5 кг. Куля німецького пістолета-кулемета МР-40 калібру 9 мм зі сталевим осердям з відстані 125-150 метрів його не пробивала.

Після війни, у 1946 році, нагрудник був модернізований і зареєстрований під індексом СН-46. Товщина броні зросла до 2,8мм, маса - до 5 кг. Гнучкість підвищилася за рахунок розподілу його на три частини. СН-46 надійно захищав від куль калібру 9 мм  пістолетів та куль ППШ калібру 7,62 мм з відстані 25 метрів.

Перший, у сучасному розумінні, бронежилет під індексом 6Б1 надійшов на постачання армії у 1957 році. Основною захисною конструкцією стали бронепластини завтовшки 4-6,2 мм із алюмінієвого сплаву АМГ-7Ц. Вони містилися у спеціальних кишенях амортизуючої ватної прокладки - демпфері.

З великої кількості типів та моделей бронежилетів для ОВС найбільш цікаві протикульні та ті, які захищають від холодної зброї.

В ОВС застосовуються:

ЖЗТ-71М - жилет захисний титановий, захищає від ударів, холодної та вогнепальної (ПМ, рушниці) зброї (2 клас захисту). Площа захисту - 40 кв. дм, маса 10,5 кг. Час безперервного носіння до 6 годин.

ЖЗЛ-74 - жилет захисний легкий, забезпечує захист від ударів та холодної (ріжучої, колючої) зброї (спеціальний клас). Площа захисту - 47 кв. дм, маса до 3,8 кг. Час безперервного носіння до 8 годин.

Кулезахистна куртка "Міраж" захищає від холодної та вогнепальної зброї (2 клас). Площа захисту - 60 кв. дм., маса 12 кг. Час безперервного носіння до 4 годин.

Бронежилет "Кора-1" захищає від поранень колючої та ріжучої зброї, ударів палицями, камінням та вогнепальної зброї за рівнем 1-го класу захисту. Площа захисту – до 46 кв. дм, маса до 2,4 кг. Час безперервного носіння - протягом робочої зміни.

Бронежилет "Кора-2" може бути виконаним у декількох модифікаціях для захисту від холодної зброї, пістолетів, пістолетів-кулеметів, мисливських рушниць, автоматів АКМ (2 клас). Площа захисту до 47 кв. дм, маса до 11 кг.

Легкий жилет потаємного носіння "Кора-3" захищає від холодної зброї (кинджалів, стилетів, "заточок") по спеціальному класу захисту. Площа захисту 43 кв. дм, маса до 3,8 кг.

Бронежилет "Лотос" захищає від вогнепальної зброї (1-й клас). Площа захисту - 43 кв. дм, маса 3 кг. Час безперервного носіння до 8 годин.

Бронежилет "Зубр-БЖ" призначений для індивідуального захисту від холодної та вогнепальної зброї. Має три типорозміри і захищає по 1, 2 та 4 класу залежно від модифікації. Площа захисту - 54, 18 та 15,6 кв. дм відповідно, маса 3,4 - 9,9 кг. Час безперервного носіння від 8 до 4 годин залежно від модифікації.

В наш час, коли на порядок денний поставлені проблеми кращого, досконалішого, спорідненого з світовими стандартами оснащення органів і підрозділів внутрішніх справ засобами захисного спорядження, на озброєння беруться мякі бронежилети, які виготовляються з органічних штучних волокон КЕВЛАР і ТВАРОН. Найбільш перспективними для використання в системі МВС України є кевларові бронежилети, які відомі всьому світу як надзвичайно легкі, зручні, багатофункціональні та надійні захисні засоби.

Кевларовий бронеодяг спрацьовує, захоплюючи кулю у багатошарові тенета шарів тканини. Волокна, що вступили в контакт з пулею, поглинають і розсіюють частину енергії зіткнення, передаючи її іншим волокнам тканинного матеріалу. Це передавання енергії відбувається в “точках перетину” волокон, там, де вони взаємо переплетені. Решту енергії поглинають інші шари бронеодягу, понижуючи таким чином кількість енергії, що передається від кулі до тіла, і яка може викликати “тупі травми”. Такі тканинні матеріали досить міцні для того, щоб впоратися з завданням, і водночас вони дають додаткову перевагу, оскільки зручні під час носіння.

Крім того, бронежилети із кевлару надзвичайно довговічні завдяки властивій цьому волокну стійкості до механічних, термічних та хімічних впливів. Результати випробувань, які проводилися поліцейськими Німеччини та США, показали, що опірність 10-річних кевларових жилетів вогнепальній зброї така ж сама, що й у нових. На думку фахівців, армідне кевларове волокно продемонструвало бездоганну експлуатацію (понад 20 років) в умовах оперативної роботи.

Вивчення питання безпеки працівників органів правопорядку засвідчує, що приблизно 42% смертельних випадків, що сталися під час зіткнення зі злочинцями, могли бути попередженими, якби ці працівники носили м’які приховані бронежилети. Понад 94% тих, життя котрих міг врятувати такий одяг, потребували захисту їх тулуба від пострілів, в яких стріляли із слабкої чи середньопотужної ручної вогнепальної зброї, гвинтівок з патронами бокового бою 22 калібру і дробовиків. При цьому середня кількість пострілів в кожному з інцидентів бою була меншою двох.

Протиударні та броньові щити призначені також для захисту життєво важливих органів від ударів та поранення вогнепальною зброєю. В органах внутрішніх справ використовуються:

Протиударні пластикові та металеві щити, які захищають від ударів камінням, палками, металевими прутами та іншими предметами;

БЗТ-75 - броньовий захисний титановий щит, захищає від куль пістолетів, револьверів та гладкоствольних рушниць. Площа захисту - 25 кв. дм, маса 4,5 кг. Час безперервного носіння - 4 години.

БЩ-82 - бронещит, захищає від куль пістолетів, револьверів, АКМ. Площа захисту - 57 кв. дм, маса 18кг. Час безперервного носіння до 2 годин.

Бронещит "Забор" захищає від куль пістолетів, револьверів, рушниць, АКМ, гвинтівки М-16 (США). Площа захисту - 80 кв.дм, маса 35 кг. Час безперервного носіння -1 година.

2.2.3. Засоби забезпечення спеціальних операцій та пристрої для відкриття приміщень.

Засоби забезпечення спеціальних операцій використовуються спеціальними підрозділами для захист)' громадського порядку згідно з Правилами застосування спецзасобів під час охорони громадського порядку в Україні. До них належать:

ранцевий апарат «Облако», який застосовується для розпилення сльозоточивої речовини на відкритій місцевості;

світлошумова граната "Заря" та світлошумовий пристрій "Пламя" - застосовуються для вчинення психофізіологічного впливу на правопорушників, застосовуються на відстані не менше двох метрів від людини;

патрони з гумовою кулею "Волна-Р", водомети. Патрони з гумовою кулею ударно-непроникливої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 м від людини і тільки по нижній частині ніг. Водомети застосовуються для розосередження учасників масових безладь. Температура навколишнього повітря повинна бути не нижче 0°С;

бронемашини та інші транспортні засоби;

пристрій для примусового зупинення транспорту "Еж-М" та “Діана” для зупинення усіх видів транспорту з пневматичними шинами.

Пристрої для відкриття приміщень. До них належать малогабаритні підривні пристрої "Ключ" та "Імпульс". Забороняється застосування підривних пристроїв "Ключ" та "Імпульс" для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники.

3. ЗАСОБИ ТА СИСТЕМИ ПРОВІДНОГО ЗВ'ЯЗКУ ТА

ПІДСИЛЕННЯ МОВИ

3.1. Система зв'язку ОВС

Система зв'язку в МВС України є основою побудови високоефективної системи управління силами та засобами органів внутрішніх справ по забезпеченню охорони громадського порядку, безпеки дорожнього руху, попередження та розкриття злочинів.

Система зв'язку - це сукупність вузлів та станцій зв'язку, що з'єднані між собою лініями зв'язку відповідно до організації управління.

Вузол зв'язку - це комплекс різних засобів зв'язку, ліній та каналів, що з'єднані між собою у відповідному порядку.

Схема, за якою організовано системи зв'язку у ОВС, будується відповідно до структури ОВС, характеру завдань, які ними виконуються, та необхідності взаємодії між ними при проведенні оперативно-розшукових та інших заходів.

Головними завданнями зв'язку є:

1. Забезпечення начальника ОВС (чергової частини, начальників галузевих підрозділів) можливістю безперервного управління підпорядкованими органами та підрозділами.

2. Забезпечення передавання інформації вищому начальникові (черговій частині), підпорядкованим та взаємодіючим органам ВС про злочини, що готуються чи скоєні, про пожежі та стихійні лиха, а також повідомлення їм інших відомостей оперативного та адміністративно-господарчого характеру.

Втрата зв'язку призводить до втрати управління ОВС.

Системи зв'язку повинні відповідати таким вимогам: своєчасність, надійність, достовірність, скритність, потрібна пропускна спроможність.

Перелічені спроможності засобів зв'язку можуть бути повністю використані за умови, що працівники ОВС будуть добре знати систему їх організації, порядок застосування та експлуатації.

Правовою основою організації зв'язку в ОВС є: Закон України “Про міліцію”, Закон України “Про зв'язок”, Настанова про організацію зв'язку, Програма розвитку електрозв’язку МВС України до 2005 р. (постанова КМ України від 23.03.93 р. №790), Основні положення системи електрозв’язку МВС України (наказ МВС України від 25.01.99 р. № 85 дск), Концепція розвитку електрозв’язку МВС України до 2010 року (наказ МВС України від 27.06.2000 р. №425), Настанова з експлуатації техніки зв'язку в ОВС України (наказ МВС України від 19.07.2001 р. № 585).

Згідно “Основних положень системи електрозв’язку МВС України” система зв'язку повинна розвиватися та вдосконалюватися за такими приоритетними напрямками:

- створення відомчої цифрової мережі оперативного і адміністративно-господарського зв'язку з метою оперативного обміну інформацією;

- впровадження сучасних електронних автоматичних телефонних станцій оперативного зв'язку;

- побудова інформаційної системи МВС для прискорення передавання та оброблення потоків інформації, здійснення максимально оперативного доступу працівників міліції до масивів інформації, банків даних та документації, що пов’язана з профілактичною, оперативно-розшуковою та слідчою діяльністю;

- створення і широке запровадження на усіх ділянках системи зв'язку МВС України систем диспетчерського, транкінгового, псевдотранкінгового та пошукового (пейджингового) радіозв’язку;

- запровадження на базі сучасних засобів обчислювальної техніки системи електронної пошти;

- розвиток внутрішньооб’єктових видів зв’язку;

- об’єднання усіх мереж МВС України у відомчу цифрову мережу.

Придбання засобів зв’язку для ОВС необхідно проводити згідно з Основновними положеннями системи електрозв’язку МВС України, Концепцією розвитку електрозв’язку МВС України до 2010 року та розпорядженням МВС України від 08.02.2001р. №42 “Про затвердження переліку основних типів обладнання електрозв’язку, дозволених для впровадження в ОВС України” (додаток № 3).

3.2. Значення, організація роботи та порядок експлуатації

засобів провідного зв'язку та підсилення мови

Провідний зв'язок є одним з найважливіших елементів складної системи управління органами внутрішніх справ, яка застосовується для управління, взаємодії і контролю за діяльністю різних нарядів та служб. За допомогою засобів провідного зв'язку здійснюється обмін інформацією між черговими частинами, підрозділами та установами органів внутрішніх справ. По них надходять повідомлення від громадян та різних відомств.

На базі каналів й апаратури провідного зв'язку утворюються різноманітні спеціальні системи, наприклад, для централізованої охорони об'єктів з різною формою власності, проведення циркулярних нарад тощо.

Провідний зв'язок здійснюється по місцевих та міжміських мережах Міністерства зв'язку, а також по мережах інших міністерств та відомств. За відсутності таких мереж здійснюється будівництво власних споруджень зв'язку (АТС, кабельних та повітряних ліній ).

Міжміській зв'язок ОВС здійснюється по:

- наданій на замовлення, негайній, швидкій системі надання каналів Мінзв'язку;

- каналах, що орендуються у різних відомствах на договірних умовах.

Для зв'язку з іншими УМВС використовується високочастотний (ВЧ) зв'язок. Такі телефони встановлюються у міністра (заступників), начальників УМВС областей, а іноді в чергових частинах (без права виходу на іншого абонента).

Використовуються комбіновані засоби зв'язку, такі як радіорелейні лінії та радіотелефонна система "Алтай".

Дуже велике значення має використання прямих ліній зв'язку з населенням - "02"та"01". По телефонних лініях надходить 95-97% повідомлень про правопорушення та злочини.

До видів провідного зв'язку можна віднести:

1. Телефонний зв'язок. Обмін інформацією ведеться у мовній формі. Розрізнюють адміністративно-господарський та оперативний телефонний зв'язок.

2. Телеграфний зв'язок. Обмін інформацією ведеться в алфавітно-цифровій формі. Розрізнюють державний та відомчий телеграфний зв'язок.

3. Телевізійний зв'язок. Обмін інформацією за допомогою зображень. Розрізнюють мовний та промисловий телевізійний зв'язок.

4. Факсимільний зв'язок. Передавання копій алфавітно-цифрової та графічної інформації.

5. Передавання даних. Обмін інформацією між ЕОМ.

Одним з основних елементів технічних засобів передачі інформації у органах внутрішніх справ є телефонний зв'язок. Він дає хорошу якість сприймання мовлення, має велику надійність, простий в управлінні.

У підрозділах міліції зустрічаються три види провідного телефонного зв'язку: прямий (оперативний), спеціальний та загальний (телефонна мережа загального користування).

Прямий (некомутуємий) зв'язок використовують для передачі оперативної інформації. Особливістю такого зв'язку є те, що в ньому виключені усі етапи встановлення з'єднань, на яких можуть утворитися значні витрати часу. При цьому комутація каналів зв'язку може бути короткочасною, на час одного переговору або ж тривалою, на певний період часу, в який може відбутися декілька оперативних переговорів поміж декількома абонентами.

Використання гучномовного зв'язку, який може бути одно- і двобічним, поширює можливості прямого зв'язку. Він зменшує час доставки оперативної інформації й дозволяє передавати її відразу декільком абонентам (така система називається циркулярною).

Оператор при цьому виді зв'язку або сам приймає рішення після опитування абонента по одній із з'єднувальних ліній, або комутує цю лінію відповідному абоненту на час прийняття рішення.

Для усіх інших переговорів використовують телефонний зв'язок загального користування або, як його інколи називають, комутуємий.

Одним з основних вимог, що подаються до засобів мовного обміну в органах внутрішніх справ, є оперативність користування ними. Вони повинні забезпечувати швидке та безвідмовне входження у зв'язок. З цією метою прилади телефонного зв'язку повинні бути так обладнані і автоматизовані, щоб оператору (черговому) не потрібно було здійснювати складних маніпуляцій, а достатньо лише натиснути одну кнопку чи клавішу.

Не менш важливим є вимога високої надійності. Цю вимогу можна задовольнити шляхом забезпечення резервування, перехід на який може здійснюватися вручну чи автоматично.

У підрозділах внутрішніх справ існує велика кількість станцій, пультів та комутаторів оперативного зв'язку. Ця апаратура призначена для організації оперативного телефонного зв'язку чергових частин і адміністративно-керівного персоналу.

Незалежно від типу усі комутатори та станції складаються з пульта управління, релейного стативу або шафи, кроса (шафа або щит комутації), блока живлення.

Пульт встановлюється таким чином, щоб оператор (черговий, начальник органу) міг бачити усі лампочки виклику та легко натискувати на будь-які ключі, кнопки, клавіші.

До них підключаються абонентські лінії, що йдуть до телефонних апаратів, розміщених безпосередньо на робочих місцях співробітників, а також у начальників відділів, відділень, служб. За допомогою комутатора (станції) зв'язок встановлюється практично негайно при натиску оператором кнопки або ключа лінії необхідного абонента. Зворотний виклик здійснюється за долі секунди простим зняттям трубки з телефонного апарата, при цьому на пульті вмикається світлова та звукова індикація. Не треба витрачати час на рекомендування один одному, на чекання, пошук номера.

Для збільшення пропускної спроможності сучасні пульти мають можливість автоматичної комутації прямих абонентів між собою та із зовнішніми абонентами. Вони обладнуються апаратно-програмними засобами, що дозволяють визначати номери зовнішніх абонентів, запам'ятовувати і відображати ці номери за запитом оператора та ін.

Шафи та щити комутації, як показує практика, бажано розміщувати в окремому приміщенні, щоб вони не погіршували умови роботи співробітників із-за шуму, бо більшість з них виконані на базі електромеханічних реле. Це також полегшує проведення профілактичних і ремонтних робіт.

Живлення установок оперативного зв'язку, як правило, здійснюється від джерел постійного струму напругою 60 В. Тому комутатори (станції) мають випрямляючі прилади, які перетворюють напругу мережі перемінного струму в постійну напругу.

Для організації прямого зв'язку з постами міліції залежно від умов несіння служби використовуються постові міліцейські телефони. Вони використовуються для організації зв'язку постового із черговими частинами.

Прямий телефонний зв'язок використовується у тих випадках, коли функціональні зв'язки між абонентами заздалегідь визначені, виходячи з організаційної структури управління у системі органів внутрішніх справ, і коли такі зв'язки виявляються достатньо завантаженими інформаційними потоками. Однак управління силами й засобами органів внутрішніх справ являє собою складний процес, у ході якого виникає потреба в обміні інформацією поміж абонентами, що не мають у організаційній структурі управління органами внутрішніх справ жорстко закріплених взаємозв'язків. У таких випадках замість дорогого прямого зв'язку використовують автоматичний телефонний зв'язок.

Автоматичний відомчий телефонний зв'язок в органах внутрішніх справ - це комплекс приладів, призначених для організації внутрішнього зв'язку у масштабі усього підрозділу, комутації інших мереж відомчого зв'язку та підключення певної групи абонентів до міських телефонних станцій (МТС).

Основна особливість автоматичних станцій - надання її абонентам можливості широкого вибору кореспондентів для встановлення тимчасових сполучень і передачі необхідної інформації.

Дуже важливо визначити, що установчі АТС (УАТС) мають скорочену (3-4 знакову) нумерацію абонентів у порівнянні з 6-7 знаковою, що використовується на міських телефонних мережах. Зменшення кількості знаків абонентського номеру дозволяє скоротити майже у двічі час встановлення сполучення.

Для виходу на МТС абонент УАТС набирає індекс виходу (цифра "9" або "0)", по єднальних лініях підключається до найближчої міської АТС та набирає необхідний номер міського абонента.

Засоби підсилення мови в ОВС використовуються для підсилення гучності людського голосу, коли її недостатньо, щоб передати мовну інформацію із-за віддалини слухачів, чи в разі сильного шумового фону.

За допомогою засобів підсилення мови, що використовуються в ОВС, можна вирішувати такі завдання:

- забезпечувати охорону громадського порядку в умовах великого скупчення людей чи транспортних засобів;

- запобігати злочинам;

- організовувати взаємодію підрозділів різних служб ОВС;

- вести агітаційно-масову та профілактичну роботу серед населення.

Широке використання засоби підсилення мови знаходять тоді, коли провадяться масові видовищні та спортивні заходи, мітинги, а також в зонах масового відпочинку.

3.3. Призначення, основні тактико-технічні дані та правила

експлуатації апаратури провідного зв'язку

Для зручності вивчення апаратуру провідного зв'язку будемо класифікувати за трьома групами:

1. Спеціальні телефонні апарати.

2. Комутатори та станції оперативного зв'язку.

3. Апаратура телеграфування.

Спеціальні телефонні апарати

Залежно від електроживлення існують дві системи низькочастотного телефонування:

1. з використанням місцевої батареї (МБ);

2. з використанням центральної батареї (ЦБ).

У першому випадку джерело живлення мікротелефону встановлюють безпосередньо у телефонному апараті абонента. Кожний такий апарат має свій визивний пристрій - індуктор.

Апарати системи ЦБ використовують для живлення мікротелефону джерела, які знаходяться на телефонній станції.

В ОВС для організації оперативного зв'язку використовуються польові телефонні апарати військового зразка системи МБ - ТАІ-43 (телефонний апарат індукторний) і ТА-57, а також постовий телефонний апарат системи ЦБ-ТАП-50.

Телефонний апарат ТАІ-43 забезпечує тимчасовий надійний зв'язок по польових лініях до 25 км, по повітряних постійних стальних лініях (діаметр пров. 4 мм) до 200 км. Для живлення використовують елемент 165У - 1,5В.

Телефонний апарат ТА-57 забезпечує тимчасовий надійний зв'язок по польових лініях до 45 км, по повітряних - до 250 км. Електроживлення - елемент ГБ-10У-1,3 - 10В. Апарат спроможний у разі необхідності включатися в станцію системи ЦБ (живлення апарата при цьому від місцевої батареї), має підсилювач прийому, що підвищує далекість прийому на 30-35%.

Устрій, порядок підготовки до роботи та робота з телефонними апаратами ТАІ-43 та ТА-57 надається у додатку № 4

Для забезпечення зв'язку з зовнішніми постами міліції використовується спеціальний постовий телефонний апарат системи ЦБ - ТАП-50 з потужним визивним приладом - ревуном. Забезпечує зв'язок станцій з постовим на відстані до 6 км.

Останнім часом випущено два принципово нових постових телефонних апарати - ТАП-1401 і ТАП-2405. Система живлення ЦБ від станції чергової частини чи АТС. Має постійну пам'ять і можливість автоматичного набору одного із двох, записаних в пам'ять, номерів. Розрізнюються конструктивно.

Комутатори та станції оперативного зв'язку.

Засоби оперативного зв'язку і їх основні характеристики приведено у таблиці:

Найменування

Робочих місць

(шт.)

Прямих абон. ліній (шт.)

Виділених абонентів (шт.)

Єднальних ліній (шт.)

Напруга живлення (вольт)

Джерело живлення

ПОС-90

2

90

2

20

=60

Випрямлювач, акумулятор

СОС-ЗОМ

2

30

2

10

=60

Те ж саме

П-193М2

1

10

-

2

=60

Батарея ГБ-10У

Пульт оперативного зв'язку (ПОС-90) забезпечує підключення 90 прямих абонентських двопровідних ліній від телефонних апаратів (у тому числі дві лінії виділених абонентів) та 20 з'єднувальних двопровідних ліній від телефонних станцій будь-якої системи, а також спецліній "02".

ПОС-90 комплектується двома пультами управління: один з них (основний) встановлюється на робочому місці чергового, другий (додатковий) - на робочому місці помічника чергового. Оптична сигналізація стану ліній (виклик, розмова, циркуляр) діє водночас на обох пультах, а звукова сигналізація - лише на одному (за вибором).

Апаратура дозволяє провести нараду водночас з усіма чи вибірково з групою абонентів, включених до установки (циркуляр); підключити магнітофон для запису розмов, що проводяться; вмикати дуплексний гучномовний зв'язок, при якому прийом та передача мовної інформації не розподіляється.

При проведенні наради двобічну розмову з дуплексного гучномовного зв'язку проводять не більш трьох абонентів (з симплексного - не більш 10), інші учасники мають можливість слухати хід наради, а втручатися вони можуть лише з дозволу ведучого.

Станція оперативного зв'язку СОС-30М призначена для забезпечення телефонного і гучномовного зв'язку по двопровідних лініях різних рівнів управління. Основні характеристики станції приведено у таблиці, яка приведена вище. Більш докладніше про станцію надається інформація у додатку № 5.

Польовий комутатор П-192М2 (додаток № 4) системи МБ з індукторним викликом ємністю 10 номерів призначений для забезпечення внутрішнього телефонного зв'язку з віддаленими об'єктами у польових умовах або при стихійному лихі.

До комутатора можуть бути підключені двопровідні лінії з телефонними апаратами системи МБ; радіостанції, схеми яких пристосовані до дистанційного керування; станції ЦБ (АТС) до абонентських ліній №1 або №2, які працюють у режимі СЛ (сполучна лінія).

Комутатор призначений до роботи у польових умовах при температурах від -40°С до +50°С при відносній вологості повітря 98%. Основні технічні дані приведено у таблиці.

Прикладом сучасних засобів оперативного зв'язку вітчизняного виробництва може бути електронний пульт оперативного зв'язку ЕПОС-32М (додаток № 6). Він призначений для забезпечення оперативним та адміністративно-господарським телефонним зв'язком підрозділів МВС і взаємодії з абонентами телефонної мережі загального користування.

ЕПОС-32М виконаний на базі двох конструктивно і функціонально закінчених виробів:

1) пульта оператора станції на 36 іменних кнопок (ПОС), який виконує функції управління та індикації;

2) установчо-виробничої автоматичної телефонної станції (УВАТС) "Ажур-3" з додатковими функціональними можливостями, що виконує функції блока комутації та управління.

ЕПОС-32М має два робочих місця, можливість підключення 36 прямих абонентів і 8 єднальних ліній, з яких по чотирьох може бути визначений номер абонента, напруга живлення від мережі 220 В частотою 50 Гц або від автономного джерела постійного струму напругою 60 В. Окрім цього, пульт забезпечує двосторонній зв'язок оператора з прямим абонентом та абонентами АТС за допомогою мікротелефонної трубки або режиму гучномовного зв'язку, проведення циркулярного зв'язку із десятьома прямими абонентами, утримання будь-якого числа викликів, що надходять на пульт, визначення номера абонентів АТС, на яких є система автоматичного визначення номера (АВН), вбудованими засобами, запам'ятовування 32 номерів абонентів та часу виклику, автоматичне з'єднання прямих абонентів поміж собою, минаючи оператора, шляхом набору номера.

Пульт оперативного зв'язку ЕПОС-32М може забезпечувати зв'язок з існуючою апаратурою оперативного зв'язку (ПОС-90, СОС-30М, АТОС 32/64, ЕПОС-32М), встановленою у чергових частинах ОВС. Конструктивно передбачене у пульті гучномовне сповіщення й запис переговорів на магнітофон.

Наявність УВАТС та апаратно-програмного інтерфейсу (засобу сполучення) дозволяють здійснювати автоматичний зв'язок між прямими абонентами пульта оперативного зв'язку та із зовнішніми абонентами, що значно полегшує роботу оператора й збільшує пропускну спроможність даного приладу. При цьому існує можливість входження оператора до будь-якого встановленого сполучення, що не знижує вимог; які подаються до оперативності пульта стосовно передачі інформації.

В органах внутрішніх справ існує багато різних комутаторів та концентраторів оперативного зв'язку. Вони випускаються промисловістю для усіх галузей господарчої діяльності та застосовуються як засоби оргтехніки для полегшення діяльності адміністративно-керівного персоналу.

Принцип роботи і технічні дані цієї апаратури суттєво не відрізняються від описаних вище засобів провідного зв'язку. Відміна полягає в кількості прямих абонентських та єднальних ліній, а також у габаритах, конструкції та зовнішньому оформленні.

Також випускається уніфікована апаратура телефонного оперативного зв'язку трьох рівнів АТОС-32 (1 рівень), АТОС -64 (2 рівень), АТОС -128 (З рівень). АТОС становить квазіелектронну станцію телефонного оперативного зв'язку, яка працює по записаній програмі з застосуванням двох мікропроцесорних приладів. Для відображення інформації (про стан станції, встановлені з'єднання, виклики) використовуються відеоконтрольні прилади (на АТОС-32 індикаторний прилад). Розроблена для побудови центральних, вузлових та кінцевих станцій.

3.4 Апаратура телеграфування

На озброєнні ОВС перебувають рулонні букводрукуючі телеграфні апарати Т-63 (додаток № 7). Вони встановлюються в чергових частинах і призначені для передачі оперативно-службової інформації із швидкістю 400 зн/хв. Апарат підключається до абонентської телеграфної мережі за допомогою приладу телеуправління (визивний прилад) Т-57-4. Склад Т-63: визивний прилад Т-57-4, реперфоратор, механічний трансмітер, автовідповідач. Живлення від випрямлювача 60В постійного струму.

Крім нього використовуються також телеграфні апарати Т-100 (100 зн/хв.), РТА-80 (800 зн/хв.).

Згідно з Концепцією розвитку електрозв’язку МВС України до 2010 року набуває розвитку для передачі інформації використання персональних комп’ютерів, які працюють у режимі електронної пошти чи прямого доступу. Використання цієї апаратури передачі даних доцільно забезпечувати за допомогою локальних мереж передачі даних, у межах однієї будівлі та в поряд розташованих будівлях, або інтегрованої відомчої автоматизованої мережі та мереж загального користування на міському та міжміському рівні передачі інформації.

Знаходить своє застосування також апаратура факсимільного зв'язку, яка призначена для передавання копій текстової та графічної інформації. Прикладами можуть служити будь-які телефакси, наприклад, “PanasonicKX-F50B, KX-F50 KX-F56.

ОВС застосовують апаратуру визначення номера абонента (АВН) "Сова", який викликає спецслужби "01" і "02". На міських АТС встановлюється прилад передачі інформації, а в черговій частині - прилад запиту й розшифровки інформації про номер телефону. При запиті оператора з пульту цей прилад автоматично видає на табло номер телефону чи таксофону. Крім того, використовують прилади визначення номера абонента УОН-А1 і прилад "Циклон" (вірогідність визначення номера 90-95%).

3.5 Призначення, види та основні характеристики засобів підсилення мови

Підсилювачі мови працюють за принципом перетворення звукових коливань людського голосу в електричні, підсилення цих коливань і наступного перетворення їх у звукові. Підсилення потужності звукових коливань в підсилювачах мови відбувається за рахунок енергії джерела живлення.

Підсилювачі мови (ПМ), які використовуються в ОВС, можна поділити на три групи (додаток №7а):

1. підсилювачі, які носяться (електромегафони ЕМ-12);

2. мобільні (СГУ-60, СГУ-100М);

3. стаціонарні (радіотрансляційна установка "Степь-103").

Вибір того чи іншого засобу підсилення мови залежить від конкретної цілі та умов його використання. Так, для забезпечення роботи патрульних автомашин і наземного транспорту ДАІ використовуються підсилювачі мови СГУ-60. При передачі повідомлень у великих закритих приміщеннях (стадіонах, спортивних залах, станціях метро і т. ін.) доцільно використовувати підсилювачі мови (ПМ), що носяться, - ЕМ-12. Електромегафони характеризуються достатньою потужністю, високою економічністю живлення, портативністю та невеликою вагою, що забезпечує зручність його використання. Треба однак враховувати, що на відкритих ділянках місцевості ці мегафони забезпечують спрямовану передачу команд, розпоряджень до 300 м лише за сприятливих умов, як то: відсутність вітру, напрям вітру вбік передачі, порівняно невеликий виробничий шум та т. ін. Тому у таблиці приведено усереднене значення цієї характеристики.

За несприятливих умов на відкритій місцевості доцільно використовувати більш потужний ПМ мобільні - СГУ-60, СГУ-100М або стаціонарні - "Степь-103".

Основні тактико-технічні характеристики підсилювачів мови наведено в таблиці:

Характеристика

Одиниця виміру

Носимі

ЕМ-12

Мобільні

СГУ-60

Мобільні

СГУ-100М

Стаціонарні Степь-103

Вихідна потужність

Вт

12

60

90

100

Напруга живлення

В

12ел.343

=18

= 12

= 12

-220

Далекість мовлення

м

150

150-200

300-500

Джерело мовлення

М,С

М, Р/С,

МАГ,С

М, Р/С,

МАГ, С

М, 33, АГ, РП, РЛ

Маса

кГ

2,32

20

31

22

Умовні позначки: М-мікрофон, С-сирена, Р/С - радіостанція, МАГ-магнітофон, РП -радіоприймач, 33 - звукозйомник, РЛ - радіотрансляційна лінія.

Підсилювачі мови є потужним засобом психологічного впливу. Підсилений голос оператора перекриває сторонні відволікаючі шуми, зосереджує увагу людей, до яких звернута промова, на інформації, що передається.

При застосуванні підсилювачів мови необхідно дотримуватися певних умов:

1) чітко зазначати адресата, до якого звернута промова. Для цього використовують, наприклад, прикмети одягу ("Громадянин в чорному костюмі"), номер транспортного засобу ("Водій таксі № 61-10") і т. ін.;

2) стислість і логічність промови. В ній повинна міститись суть інформації, що передається, промова повинна бути простою і зрозумілою;

3) законність і обґрунтованість вимог, що містяться в зверненні. В необхідних випадках треба пояснювати, в зв'язку з чим ця вимога пред'являється, наприклад: "Громадянин, не переходьте зону огородження. Вона знаходиться під обстрілом озброєного злочинця";

4) додержання чемності поводження, неприпустимі оклики, що принижують гідність громадян, роздратування та грубий тон;

5) категоричність вимоги. При необхідності звернення треба повторити декілька разів через певний проміжок часу;

6) використання рівня гучності, достатнього лише для досягнення цілі, але не більш.

В усіх випадках оточуючим повинна бути зрозуміла необхідність використання засобів підсилення мови. Необхідно при цьому уникати появи акустичної зав'язки, яка викликає в оточуючих неприємні слухові відчуття.

Стаціонарні підсилювачі мови встановлюються в чергових частинах ОВС і використовуються для сповіщення і виклику оперативних груп при виїзді на місце пригоди, передачі циркулярних команд всьому особовому складові і т. ін. В ДАІ стаціонарні підсилювачі мови використовуються для проведення агітаційно-масової роботи. Широке застосування підсилювачі мови знаходять у закладах виконання покарань (ЗВП) і інших підрозділах ОВС.

4. ЗАСОБИ ТА СИСТЕМИ РАДІОЗВ'ЯЗКУ

4.1. Призначення та організація застосування засобів радіозв'язку в ОВС

Здійснення безпровідного зв'язку з допомогою радіопередавачів і радіоприймачів зробило радіозв'язок важливим технічним способом обміну інформацією на відстані. Радіозв'язок є єдиним засобом швидкого, надійного та маневрового зв'язку стаціонарних об'єктів із пересувними й пересувних об'єктів поміж собою.

Радіозв'язок є основним видом зв'язку з пересувними об'єктами, а в деяких випадках (при ускладненні оперативних обставин та при ліквідації наслідків стихійного лиха) єдиним видом, що забезпечує керування органами та підрозділами внутрішніх справ.

Передача та прийом інформації на відстані з допомогою радіопередавачів і радіоприймачів відбуваються за рахунок розповсюдження радіохвиль у просторі.

Радіохвилями умовно називають електромагнітні хвилі, що розповсюджуються у просторі зі швидкістю світу (300 000 км/с). Електромагнітні хвилі - це електричні та магнітні поля, що змінюються в певній періодичній послідовності, створювані електричними зарядами, які коливаються з певною частотою. Спектр частот електромагнітних коливань знаходиться у межах від 3*10-3 до 3*1015 Гц, що відповідає радіохвилям довжиною від 1011 до 10-7 м. Ця межа носить умовний характер, бо з розвитком науки вона поступово поширюється.

Розподіл радіохвиль показано у таблиці:

Найменування діапазону

Довжина хвиль

Частота

Понаддовгі хвилі (ПДХ)

Понад 10000м

Нижче 30 кГц

Довгі хвилі (ДХ)

10000- 1000м

30 - 300 кГц

Середні хвилі (СХ)

1000- 100м

300 - 3000 кГц

Короткі хвилі (КХ)

100- 10м

3 - 30 МГц

Ультракороткі хвилі:

- метрові

- дециметрові

- сантиметрові

- міліметрові

10 м-1 мм :

10-1м

100 - 10 см

10-1см

10 - 1 мм

30 - 300 000 МГц :

30 - 300 МГц

30 - 3000 МГц

3000 - 30000 МГц

30000 - 300 000 МГц

У наведеній таблиці вказано радіохвилі практично освоєних діапазонів. Особливо активно, у тому числі і для радіозв'язку, використовуються діапазони ДХ, СХ, КХ й УКХ. Саме радіохвилі цих діапазонів широко застосовуються для передачі та прийому інформації (телеграфної, телефонної, телевізійної), для відкриття та визначення координат різних предметів (радіолокація), для управління на відстані механізмами і приладами (телеуправління), для визначення напрямку на випромінюючу станцію і місцеположення кораблів та літаків (радіонавігація), для визначення місця роботи радіостанцій (радіопеленгація). В усіх цих випадках використовуються радіолінії (лінії радіозв'язку). Під радіолінією розуміється сукупність передавача електромагнітних коливань, приймача та середовища, в якому розповсюджуються радіохвилі. Цим середовищем є оточуюча земну кулю атмосфера і космічний простір.

Розповсюдження радіохвиль. Радіохвилі, що випромінюються передавачем у простір крізь антену ненаправленої дії, розповсюджуються в усіх напрямках. При цьому радіохвилі, що йдуть вздовж земної поверхні в нижньому шарі атмосфери, називаються поверхневими (земними) радіохвилями. Хвилі, що розповсюджуються в напрямку верхніх шарів атмосфери під різними кутами до поверхні землі, називаються просторовими радіохвилями.

Розповсюдження радіохвиль носить складний характер і залежить від електричних характеристик атмосфери та поверхні землі, а також від рельєфу місцевості.

У нижніх шарах, до висоти приблизно 15 км, атмосфера має постійний склад. Ця частина атмосфери називається тропосферою. На більшій відстані від землі атмосфера неоднорідна і має незначну щільність. На висотах від 60-80 до 400-600 км розміщена іоносфера, що являє собою шар атмосфери, іонізований під дією ультрафіолетового випромінювання сонця, космічного випромінювання та потоку метеоритів. Під іонізацією розуміється утворення позитивно заряджених іонів і негативно заряджених електронів. Інтенсивність іонізації іоносфери залежить від часу доби, сезону року та циклічності сонячної активності. Саме цими факторами зумовлене розповсюдження просторових радіохвиль. Просторові радіохвилі залежно від їхньої довжини частково поглинаються, приломлюються іоносферою або від неї віддзеркалюються. Вважається, що хвилі довжиною більше 10 м віддзеркалюються від іоносфери та повертаються на землю; коротші 10 м - пронизують іоносферу і прямолінійно розповсюджуються у космічному просторі. Таким чином, для просторових радіохвиль завдовжки 10 м іоносфера непрозора, і ці хвилі віддзеркалюються від неї і повертаються на землю. Радіохвилі можуть повторно віддзеркалюватися від земної поверхні у напрямі до іоносфери і знов віддзеркалюватися від неї з поступовою втратою енергії. Ця властивість просторових радіохвиль успішно використовується на короткохвильовому діапазоні для організації зв'язку на сотні і тисячі кілометрів.

Для хвиль коротше 10 м іоносфера прозора, що дозволяє використовувати їх для зв'язку з космічними об'єктами. Лише незначна частина енергії цих радіохвиль розсіюється у неоднорідностях тропосфери та іоносфери. Це явище використовується на спеціальних лініях тропосферного та іоносферного зв'язку на дальніх відстанях.

Поверхні радіохвилі за характером розповсюдження близькі до світлових променів. За деяким припущенням можна вважати, що вони розповсюджуються в межах прямої геометричної видимості. Пряма видимість визначається видимістю антен кореспондуючих (пов'язаних між собою) радіостанцій. Разом з тим, поверхні хвилі володіють спроможністю огинати незначні перешкоди на шляху свого розповсюдження, вони також віддзеркалюються від перешкод і частково проникають крізь них.

З цієї причини розповсюдження поверхневих радіохвиль, особливо УКХ - діапазону, на дуже перетнутій або інтенсивно забудованій місцевості складає надзвичайно складну картину, що не дозволяє застосовувати точні аналітичні розрахунки, наприклад, при організації зв'язку з патрульними автомашинами за маршрутами в умовах великого міста.

Експериментальне встановлено, що тривкий зв'язок у цьому діапазоні забезпечується за дотримання наступної умови:

)

Де: d - відстань поміж кореспондуючими радіостанціями, км;

3,57 - емпіричний коефіцієнт, що враховує вплив різних факторів;

h1,  h2 - висота антен радіостанцій, м.

Згідно з цією формулою у будь-яких умовах місцевості зв'язок може бути гарантований, якщо антени кореспондуючих радіостанцій "бачать" одна одну, хоча у практиці роботи нерідко зв'язок забезпечується й в умовах відсутності прямої видимості антен. Це відбувається за рахунок віддзеркалювання радіохвиль від перешкод та приходу відбитих хвиль до місця розміщення антен кореспондуючих радіостанцій.

Мобільний радіотелефонний зв'язок у діапазоні ультракоротких хвиль призначається головним чином для оперативного керування пересувними силами органів внутрішніх справ. Цей зв'язок здійснюється з допомогою спеціально сконструйованих стаціонарних, мобільних та переносних радіостанцій, працюючих на відведених для органів внутрішніх справ ділянках ультракороткохвильового діапазону радіочастот.

Особливості засобів радіотелефонного зв'язку на УКХ наступні: простота управління роботою радіостанцій; можливість їхнього використання як у стаціонарних умовах, так і на пересувних об'єктах; забезпечення безперебійного зв'язку в умовах перетнутої місцевості у будь-який час доби і року.

УКХ-радіотелефонна станція складається з радіопередавача, радіоприймача, приладу електроживлення, антени, приладу/управління з мікрофонам та телефоном (динамічним гучномовцем).

Радіостанції органів внутрішніх справ забезпечують симплексний (тобто почергові передачу та прийом інформації працюючими радіостанціями), безпошуковий та безпідстроювальний радіозв'язок на фіксованих частотних каналах.

Радіопередавач з частотною модуляцією служить для генерування (утворення) високочастотних електромагнітних коливань певної частоти або ряду змінних частот, їх модуляції, тобто зміни частоти у відповідності з інформацією, що передається (промови або викличних тональних сигналів) та випромінювання модульованих високочастотних коливань (радіохвиль) крізь антену у простір.

Передавач побудований за складною електричною схемою, основними елементами якої є замкнуті радіоконтури (сукупність конденсаторів та котушок самоіндукції), мікросхеми, транзистори та інші радіодеталі. В УКХ-передавачі за рахунок енергії джерел постійного струму відбувається процес збудження змінного електричного струму високої частоти та його підсилення до потужності, що визначається вихідною частиною передавача, з'єднаного з антеною.

В УКХ-передавачі з частотною модуляцією електричних коливань високої частоти управляються спеціальним приладом, що називається модулятором. Вхід модулятора з'єднаний з мікрофоном (передача мовна) або з генератором низької тональної частоти (передача викличного тонального сигналу). Частота коливання передавача у невеликих межах змінюється модулюючою частотою у такт з низькою частотою, що надходить від мікрофона або від тонального генератора.

Ці зміни і являють собою інформацію, призначену для передачі радіоабонентам. Максимальна зміна високої частоти під впливом низької частоти називається девіацією частоти передавача частотної модуляції. В УКХ-радіостанціях, що використовуються в органах внутрішніх справ, девіація частоти для радіотелефонного зв'язку (яка забезпечує задовільний прийом інформації, що передається) знаходиться у межах від +5 до +15 тис. Гц. Величина девіації плюс деякий резерв, що залежить від конструкції радіостанції, визначають ширину одного каналу зв'язку. Наприклад, канал зв'язку в радіостанції "Віола" становить 25 кГц. Чим менша ширина одного каналу зв'язку, тим більша кількість каналів може діяти на одній і тій ж ділянці діапазону ультракоротких радіохвиль. В подальшому планується поступовий перехід на засоби УКХ радіозв’язку з рознесенням частот між суміжними каналами 12,5 кГц, що необхідно для раціонального використання радіочастотного ресурсу МВС України.

Радіоприймач ультракороткохвильової радіостанції призначений для прийому з допомогою антени з простору високочастотних модульованих коливань, їх підсилення (при точній настройці на частоту каналу зв'язку) та перетворення (демодуляції) високочастотних коливань у низькочастотні. В свою чергу низькочастотні коливання посилюються у підсилювачі низької частоти радіоприймача та перетворюються динаміком або телефоном у звукові коливання (промова або тональний сигнал).

Спроможність приймача приймати слабкі сигнали від кореспондентів, що передають інформацію, підсилювати та перетворювати їх у звукові коливання нормальної гучності при певному допустимому відношенні корисного сигналу до шумів самого приймача називається його чутливістю, яка вимірюється у мікровольтах (мкв). Чутливість приймача, також як і потужність передавача, виявляє певний вплив на віддаль зв'язку.

Найважливішим елементом будь-якої радіостанції є антена. В УКХ-радіостанціях, що використовуються у органах внутрішніх справ, для передачі та прийому використовується одна й та ж антена, яка по черзі автоматично підключається до передавача і приймача. В режимі передачі вона працює як передавальна антена, в режимі прийому — як приймальна. Антена являє собою відкритий коливний контур для випромінювання електромагнітної енергії високої частоти (радіохвиль) у навколишній простір і для приймання цієї енергії з простору. У радіостанціях найбільше розповсюдження отримали антени кругового рівномірного випромінювання вздовж земної поверхні. Такі антени особливо зручні для зв'язку з рухомими радіостанціями, коли може бути невідомий напрямок на кореспондуючу радіостанцію. Антеною кругового випромінювання може бути будь-який вертикально розташований по відношенню до землі провід, що має певну довжину залежно від частоти, на якій працює радіостанція. Ця довжина орієнтовно дорівнює одній чверті довжини хвилі. Так, якщо частота радіостанції дорівнює 150 мГц, то довжина хвилі складе 2 м, отже антена буде мати робочу довжину 50 см. Для УКХ-радіостанцій, працюючих у радіомережах органів внутрішніх справ, більшою частиною застосовують вертикальні антени, що називаються штиревими. Від ефективності антени багато в чому залежить якість зв'язку, тому необхідно встановлювати її у найвигідніших умовах у відношенні до кореспондента.

Антена, насамперед, повинна бути ретельно ізольована від сторонніх предметів, що проводять електричний струм; її сполучення із прийомопередавачем повинно бути надійним. Антену радіостанції не можна розташовувати у безпосередній близькості від екрануючих металевих предметів. Її слід встановлювати або розташовувати у найбільш відкритих та високих місцях.

В якості джерел електроживлення для апаратури зв'язку застосовуються первинні та вторинні джерела електричної енергії. До первинних джерел відносяться мережа перемінного струму від електростанцій і гальванічні елементи (сухі батареї), до вторинних - акумулятори. Живлення стаціонарних УКХ-радіостанцій здійснюється від мережі перемінного струму напругою 220/127В крізь випрямлювач, що перетворює (випрямляє) перемінний струм у постійний. Пересувні (автомобільні та мотоциклетні) і переносні радіостанції живляться постійним струмом від акумуляторів різної напруги. Основними вимогами до джерел електроживлення є постійність напруги і достатня тривалість безперервного живлення радіостанції. В стаціонарних радіостанціях ці вимоги задовольняються стабільністю роботи електростанцій, а за наявності коливань напруги мережі перемінного струму — застосуванням додаткових приладів — стабілізаторів напруги.

В пересувних радіостанціях електроживлення забезпечується від стартерних акумуляторів автомашин або мотоциклів через перетворювач, який перетворює низьковольтний постійний струм акумулятора в перемінний струм більш високої напруги, а після цього випрямляє його для отримання  необхідної приймачеві та передавачеві напруги постійного струму. Постійність живлення пересувних радіостанцій забезпечується шляхом систематичного заряду акумуляторів при працюючому двигуні автомашини або мотоцикла.

Для живлення переносних радіостанцій застосовуються спеціальні малогабаритні акумулятори, які розраховані на певний час безперервної роботи радіостанції (8-10 годин).

По закінченні часу допустимої роботи акумуляторної батареї переносної радіостанції здійснюється її заміна, а батарея, що витратилася, заряджається від приладу, який працює від мережі змінного струму. Акумуляторні батареї - один з найбільш зручних та економічних засобів електроживлення пересувних і переносних УКХ - радіостанцій. Автомобільні і мотоциклетні кислотні акумулятори при належній експлуатації зберігають дієздатність 3-4 роки. Малогабаритні лужні акумулятори, що використовуються у переносних радіостанціях витримують до 500 і більше циклів заряд - розряд, тобто практично забезпечують роботу радіостанції протягом 2-3 років.

Сучасна УКХ - радіостанція являє собою складний прилад. З метою максимально можливої простоти в управлінні у радіостанціях використовуються різного роду реле, з допомогою яких здійснюються операції з управління радіостанцією (увімкнення і вимкнення електроживлення радіостанції; переключення режимів роботи, каналів зв'язку і тональних сигналів; регулювання гучності прийому; увімкнення і вимкнення шумопоглинаючого приладу в приймачі і т. ін.). Прилад подавлення власних шумів радіоприймача застосовується в усіх УКХ - радіостанціях. Шумопоглинач являє собою автоматичний прилад, який вимикає вихідну частину приймача, а також і телефон або динамік за відсутності сигналу від передаючої радіостанції. За наявністю сигналу кореспондента шумопоглинач автоматично вмикає вихідну частину приймача, і завдяки цьому забезпечується безперешкодний прийом тональних сигналів та мовної інформації від кореспондента. Шумопоглинач дещо знижує чутливість приймача, тому користуватися ним треба в умовах задовільного проходження сигналів кореспондента. При різкому послабленні зв'язку вмикати шумопошинач не рекомендується.

Прилад управління радіостанцією складається з системи безпосереднього управління та системи дистанційного управління.

При безпосередньому управлінні радіостанцією перемикачі і органи регулювання та управління прийомопередавачем розташовуються на блоці прийомопередавача та на маніпуляторі, що з'єднується коротким кабелем із прийомопередавачем. У маніпуляторі звичайно містяться мікротелефон та перемикач режимів передачі і прийому.

При дистанційному управлінні основні перемикачі та органи регулювання радіостанції знаходяться на окремому блоці - пульті управління.

Пульти управління дозволяють дистанційно здійснювати операції з увімкнення та вимкнення радіостанції, шумопоглинача, з переключення режимів роботи радіостанції (прийом, черговий прийом, передача), регулювання гучності прийому, переключення каналів зв'язку і т. ін.

Залежно від конструкції дистанційного управління радіостанцією пульти управління можуть встановлюватися окремо від інших блоків радіостанції на відстанях від декількох метрів до декількох кілометрів.

Важливою перевагою радіозв'язку є його висока мобільність.

Це означає, що застосування радіозв'язку дозволяє у мінімальні строки сконцентрувати в потрібному місці необхідну кількість оперативних сил та засобів для проведення заходів, узгодити за місцем та часом їхні дії та здійснювати єдине керівництво ними.

Основними недоліками радіозв'язку є:

- залежність якості та стійкості прийому: від рівня радіоперешкод у пункті прийому, від умов проходження іоносферних радіохвиль (на великих відстанях);

- мала пропускна спроможність;

- можливість перехвату переговорів та передач;

- створення навмисних перешкод.

У системі зв'язку ОВС радіозв'язок організовано шляхом побудови мереж радіозв'язку:

1) радіальних мереж;

2) ланцюгових мереж.

Радіомережа - це спосіб організації радіозв'язку між декількома (вад З до 50) абонентами, котрі працюють на єдиних радіоданих.

Радіодані - це сукупність даних, які необхідні для установлення зв'язку, розпізнання радіостанцій, потайливості зв'язку. Включають в себе основні та запасні частоти, позивні радіостанцій та радіопаролі.

Радіальна мережа - це мережа одночастотного симплексу, що дозволяє здійснювати зв'язок кореспондентів "кожного з кожним", тобто за такої організації зв’язку усі радіостанції мають спільні частоти; прийом та передача у них відбуваються по черзі. Почерговий обмін інформацією є основним недоліком радіостанцій, що працюють у симплексному режимі. Достоїнства цих радіостанцій - компактність, простота у поводженні, використання однієї робочої частоти.

Ланцюгова мережа - це послідовний ланцюг взаємопов'язаних ретрансляторів або мережа радіорелейного зв'язку. Мережа радіорелейного зв'язку - це мережа, в якій як технічні засоби використовуються радіорелейні станції, канали радіорелейного зв'язку та лінії зв'язку для сполучення з кінцевою апаратурою радіо та провідного зв'язку.

У кожній мережі призначається головна радіостанція, інші є підпорядкованими.

За умовами експлуатації засоби радіозв'язку поділяються на стаціонарні та пересувні.

Стаціонарні засоби радіозв'язку ОВС:

1. Стаціонарні радіостанції без дистанційного управління (ДУ), які призначені для встановлення в чергових частинах та на стаціонарних постах за умов можливості розміщення антенного пристрою на відстані, обмеженій довжиною антенного ВЧ кабелю (не більше 30 м).

2. Стаціонарні радіостанції з ДУ, які призначені для встановлення в чергових частинах та на стаціонарних постах підрозділів внутрішніх справ, де немає можливості встановити стаціонарні радіостанції без дистанційного управління.

3. Базові радіостанції, які призначені для організації багаточастотних радіомереж.

4. Центральні радіостанції, які призначені для організації радіомереж великих чергових частин з дальністю зв'язку до 60 км, мають підвищену вихідну потужність передавача. Надають можливість з'єднання з абонентами телефонної мережі.

5. Ретранслятори, які призначені для прийому та подальшої передачі сигналів у радіомережах. Розподіляються:

- на автономні (які працюють в автоматичному режимі);

- такі, що управляються безпосередньо оператором.

Пересувні засоби радіозв'язку органів внутрішніх справ поділяються на наступні види:

1. Радіостанції переносні - станції, які мають автономне джерело живлення та призначені для роботи під час пересування абонента чи при його зупинці;

2. Радіостанції портативні (в тому числі і таємнопереносні) -аналогічні до переносних, крім того, їхня маса не перевищує 1 кг, а потужність передавача обмежена 0,5 Вт;

3. Радіостанції мобільні - пересувні станції, призначені для встановлення на сухопутних пересувних об'єктах (автомобілях, мотоциклах, пересувних залізничних об'єктах), кораблях внутрішнього плавання;

4. Радіостанції універсальні - станції, призначені для експлуатації і як стаціонарні, і як мобільні, і як переносні, і як портативні чи в будь-якій комбінації (для досягнення універсальності радіостанцій використовуються спеціальні адаптери).

5. Приймачі персонального радіовиклику та оповіщення -приймачі, призначені для роботи в мережах персонального радіовиклику, розраховані на розміщення в одязі абонента, а також на роботу в стаціонарних умовах.

Для поліпшення оперативності використовується апаратура об'єднання радіомереж (для об'єднання за допомогою фізичних ліній та каналів зв'язку радіостанцій різних радіомереж).

Широко використовуються мережі радіорелейного зв'язку (для сполучення радіоліній з кінцевими приладами радіо- та провідного зв'язку). Працюють вони безпосередньо через проміжні станції.

Правовою основою організації радіозв'язку є Настанова по організації зв'язку органів внутрішніх справ України.

4.2. Правила радіообміну

Радіообмін - це передача та прийом радіограм, сигналів, команд та ведення переговорів по радіо.

За змістом радіообмін поділяється на :

- оперативний;

- службовий.

Оперативний радіообмін включає передачу радіограм, сигналів, команд та оперативних повідомлень.

Службовий радіообмін проводиться з питань, пов'язаних із встановленням зв'язку, регулюванням радіоапаратури та забезпеченням роботи радіостанцій. Службові переговори проводяться за допомогою службового радіокоду та переговорних таблиць.

Радіообмін мас бути коротким, містити мінімальну кількість слів та фраз, що виключає можливість розголошення службової інформації.

Радіограми (умовно-кодові повідомлення, криптограми) можуть бути вихідні, вхідні та транзитні. Радіограми та сигнали, які подані на радіостанцію для передачі, називаються вихідними. Радіограми та сигнали, які прийняті від абонентів, називаються вхідними. Радіограми та сигнали, які прийняті від абонентів для подальшої передачі на інші радіостанції (іншим абонентам), називаються транзитними.

Радіограми та сигнали можуть передаватися квитанційним., безквитанційним та способом зворотної перевірки.

У разі квитанційного радіообміну прийом радіограм підтверджується квитанцією (підтвердженням прийому). У разі безквитанційного радіообміну - підтвердження про прийом радіограм не передбачається. При використанні зворотної перевірки підтвердження про прийом радіограм дається шляхом повного повторення радіограми. Зворотна перевірка проводиться у разі потреби впевнитися щодо безпомилкового прийому радіограми.

Черговість передачі і прийому повідомлень та радіограм визначається їхньою категорійністю. Радіограми однакової категорії передаються у порядку надходження.

Оцінка якості радіозв'язку залежно від рівня та чіткості сигналів визначається за п'ятибальною системою:

5 - відмінний зв'язок, перешкоди не прослуховуються;

4 - добрий зв'язок, перешкоди майже не прослуховуються;

З - задовільний зв'язок, прослуховуються перешкоди;

2 - незадовільний зв'язок, сильно прослуховуються перешкоди;

1 - зв'язок неможливий.

Втручатися в роботу двох радіостанцій дозволяється тільки головній радіостанції, а іншим - тільки за надзвичайних обставин.

В умовах нестійкого зв'язку слова, які важко вимовляти, передаються по літерах. При цьому кожна буква передається словом, яке починається з цієї букви. При виникненні підозри у належності радіостанції, запитується пароль.

Встановлення радіозв'язку провадиться у такій послідовності:

- радіостанція вмикається на наданому каналі на прийом, і радист, прослухуючи ефір, набуває впевненості, що радіообмін між іншими станціями у даний час не ведеться;

- за відсутності радіообміну посилається тональний сигнал для зняття з чергового режиму прийомної радіостанції, а потім радіостанція вмикається на передачу, і голосом здійснюється виклик потрібного абонента, наприклад; "Лектор-110", я "Лектор-101", як мене чуєш, прийом ";

- радіостанція, котру викликають, відповідає: "Лектор-101", я "Лектор-110", чую добре, прийом".

Після цього зв'язок вважається встановленим, і далі йде передача радіограм.

Передача радіограм має вестись неквапливо. Кожне слово слід вимовляти чітко, розбірливо вимовляти закінчення та правильно ставити наголос. Говорити треба на повний голос, але не кричати, бо від крику порушується ясність та чіткість передачі.

Для передачі повідомлень, призначених усім радіостанціям мережі (циркулярне), радист (оператор) головної радіостанції прослуховує радіомережу, переконується, що всі радіостанції вільні від радіообміну, надсилає тональний сигнал та передає попередній виклик за формою:

"Увага всім, я "Лектор-101", підготуватися до прийому". Ці слова повторюються двічі, пауза - хвилину, потім двічі передається текст повідомлення. При впевненому радіозв'язку циркулярні повідомлення (радіограми) передаються без попереднього оповіщення. Якщо повідомлення передається не всім абонентам, у цьому випадку перед текстом повідомлення називаються позивні абонентів, яким воно передається.

Підтвердження про прийом повідомлення радіостанціями здійснюється за формою звичайного підтвердження про приймання. Черговість передачі підтвердження визначається послідовністю позивних, що передані. Якщо позивні не були названі, підтвердження про прийняття повідомлення не дається.

4.3. Характеристики радіостанцій, що застосовуються в ОВС

Спочатку необхідно визначити, що радіостанції міністерства внутрішніх справ працюють в УКХ діапазоні.

Усі інші основні характеристики радіостанцій, що застосовуються в ОВС, наводяться у таблиці:

Характеристика

Одиниці виміру

"Пальма"

     "В і о л а"

моб.  стац.  перен.

"Маяк"

„Дніпр”

"Кайра"

1. Кількість каналів

 шт.

   3

40

40

4

8

1

2

2. Рознесення каналів

кГц

  50

25

25

25

    25

-

-

3.Потужність передавача

Вт

   8

  10

 10

1

    12

   0,5

  0,5

4. Чутливість приймача

мкВ

   1

1

1

  1,5

 0,8

    1,5

  1,5

5. Ел.живлення:

- стаціонарні

- мобільні

- переносні

      В

      220

     =12

        -

2220

=

1=12

=

==12,5

   220

   =12

 

  7,5

   7,5

6. Дальність

км

     15-40

40

 40

3

     40

3

    0,8


Різновиди радіостанцій "Пальма":

52РТС-А2-ЧМ - стаціонарна з 1 дистанційним пультом управління (ДПУ), що виноситься на 100 м;

53РТС-А2-ЧМ - стаціонарна з двома ДПУ, що виносяться на 100м;

54РТС-А2-ЧМ - стаціонарна з одним ДПУ, що виноситься на 2 км;

55РТС-А2-ЧМ - стаціонарна з двома ДПУ, що виносяться на 2 км;

56РТМ-А2-ЧМ - автомобільна з одним ДПУ, що виноситься на 5 м;

59РТМ-А2-ЧМ - мотоциклетна з двома ДПУ, що виносяться на 5 м;

Радіостанції серії "Пальма" та "Дніпр" мають такі спеціальні позначення:

- перші дві цифри - номер моделі у загальному переліку радіостанцій, що випускаються для ОВС;

- перша літера - "Р" - перша літера слова "радіостанція"; друга літера - "Т" - вказує на те, що радіостанція працює у телефонному режимі;

- третя літера - або "С" - перша літера слова "стаціонарна", або "М" - перша літера слова "мобільна", або "П" - перша літера від слова "портативна";

- сполучення четвертої літери та третьої цифри або одна цифра вказують на клас радіостанції;

- п'ята та шоста літери "ЧМ" вказують на те, що у радіостанції використовується частотна модуляція.

Приклади умовних позначень:

1. 52РТС-А2-ЧМ - п'ятдесят друга модель у загальному переліку радіостанцій, що виробляються для ОВС, радіотелефонна, стаціонарна, другого класу, з частотною модуляцією.

2. 56РТМ-А2-ЧМ - 56-а модель у загальному переліку радіостанцій, що виробляються для ОВС, радіотелефонна, мобільна, другого класу, з частотною модуляцією.

3.70РТП-2-ЧМ - радіостанція комплексу з умовною назвою "Дніпр", 70-а модель, радіотелефонна, портативна, другого класу, з частотною модуляцією.

Різновиди радіостанцій "Віола":

Багатоканальна система УКВ радіозв'язку "Віола" розроблена для органів внутрішніх справ для забезпечення оперативної взаємодії підрозділів МВС.

До системи входять:

1) центральне обладнання "Віола-Ц", яке включає 40-канальний прийомопередавач та прийомне одноканальне обладнання;

2) комплекс абонентських радіостанцій "Віола-А" (додаток 8), який включає до свого складу стаціонарну радіостанцію "Віола-АС", автомобільну радіостанцію “Віола-АА”, мотоциклетну радіостанцію "Віола-АМ";

3) носимі радіостанції "Віола-Н" (додаток 8);

4) апаратура ретрансляції "Віола-Л".

Різновиди радіостанцій "Маяк" (додаток 9):

"Маяк С" (16Р22С-1 ) - стаціонарна;

"Маяк В" (16Р22В-1 ) - мобільна.

Крім розглянутих вище радіостанцій, в ОВС використовуються більш сучасні, вітчизняного виробництва, такі як "Оріон", "Черемшина", "Транспорт", та закордонного, з яких найбільш перспективними є радіостанції корпорації МОТОROLА.

Радіостанція "Оріон" має дві модифікації: "Оріон РС-1" - стаціонарна та "Оріон РВ-1" - мобільна. Це багатоканальна радіостанція (до 80 каналів), з мінімальним розносом частоти між каналами 25 кГц, потужністю передавача 10 Вт, чутливість приймача 0,4 мкВ.

Крім звичайних функцій, радіостанція може працювати в режимі маскування мови з однотипними радіостанціями та, за наявності в радіомережі стаціонарної радіостанції з телефонним інтерфейсом, з'єднувати абонентів радіоканалу з абонентами АТС за допомогою диспетчера стаціонарної радіостанції або в автоматичному режимі.

Радіостанція "Черемшина" (додаток 10) має дві модифікації (стаціонарна та мобільна) і аналогічна за характеристиками радіостанціям "Віола".

Радіостанція "Транспорт" (11Р22В-9) - мобільна шестиканальна з живленням від бортової мережі. Призначена для радіотелефонного зв'язку, має потужність передавача 10 Вт.

Радіостанція МОТОRОLА GМ350 - стаціонарна та мобільна (залежно від комплектування) чотириканальна радіостанція, потужність передавача 25 Вт, має магнітне кріплення антени (мобільний варіант), програмування та тестування (додаток 11).

Радіостанція МОТОROLA "Radius" Р110 та GР300 - абонентські радіостанції, які мають 2 та 8 (16) каналів відповідно, потужність передавача 5 Вт, GР300 може мати клавіатуру, програмування та тестування радіостанції (додаток 12).

Радіостанція МОТОROLA "Radius" GР68 - абонентська переносна станція, яка має 20 каналів, потужність передавача 1,5 Вт, додаткову антену, програмування та тестування радіостанції .

Окремо треба відзначити малогабаритні радіопередавачі невеликої потужності, які називаються радіомікрофонами. Вони використовуються у тих випадках, коли треба передавати інформацію потай на невелику відстань. Маленькі розміри дозволяють легко маскувати їх в одежі та у різних побутових предметах, що використовується при проведенні оперативно-розшукових заходів.

4.4. Перспективні напрямки розвитку радіозв'язку

З середини 90-х років в Україні почали впроваджуватись нові види мобільного радіозв'язку: стільниковий телефонний зв'язок, транкінговий зв'язок, пейджинговий (пошуковий) зв'язок.

Стільниковий телефонний зв'язок - це мобільний зв'язок, який дозволяє здійснювати двобічне з'єднання між абонентами у зоні дії мережі стільникового зв'язку. Мережа стільникового зв'язку визначається кількістю базових ретрансляторів, які "накривають" певну територію. Зв'язок здійснюється через базовий ретранслятор з виходом на міську АТС на ходу чи з автомобіля.

Зараз в Україні діє шість мереж стільникового зв'язку, які дозволяють абонентам робити місцеві, міжміські і міжнародні дзвінки, використовувати факси, передавати дані. Крім того, може бути забезпечений автоматичний роумінг (супровід абонента) на основних автошляхах у більшості міст України та деяких містах СНД.

Транкінговий зв'язок - це система радіотелефонного відомчого зв'язку, що дозволяє за допомогою радіостанцій великої кількості абонентів зв'язуватись через базовий ретранслятор, не користуючись мережею міських АТС, а також приймати телефонні дзвінки (або телефонувати) через міську АТС на ходу чи з автомобіля.

Найбільша кількість базових станцій в одній системі, як правило, 16 шт. Середній радіус дії одного ретранслятора 50 км. Кількість абонентів залежить від складу системи і може бути від 10 до 4000. Для кодування обміну інформації можуть використовуватись шифратори.

Пейджинговий зв'язок. Це пошуковий безпровідний однобічний (на даному етапі) зв'язок, який дозволяє передавати невеликі цифрові або текстово-цифрові повідомлення. Засобом зв'язку є пейджер - це портативний прилад, який дозволяє абоненту приймати повідомлення від оператора мережі пейджингового зв'язку. Зараз в усіх обласних центрах створені ці мережі.

Технічна реалізація надсилання персонального повідомлення занадто проста. Повідомлення може бути надіслано з будь-якого телефону: ви набираєте спеціальний номер оператора пейджингового зв'язку та говорите повідомлення, а також номер абонента оператору. За наявності відповідного програмного забезпечення можна також надсилати повідомлення з комп'ютера через модем по телефонній лінії. При цьому повідомлення передається абоненту через передавач мережі пейджингового зв'язку автоматично.

Розглянуті вище нові види мобільного радіозв'язку можуть ефективно використовуватись у діяльності окремих підрозділів ОВС для оперативної передачі інформації.

5. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ОХОРОНИ

5.1. Поняття охоронної сигналізації ї її значення в діяльності ОВС

В Законі України "Про міліцію" одним з основних завдань ОВС визначено „захист власності від злочинних посягань”. Ефективне рішення цього завдання можливе тільки при широкому застосуванні технічних засобів.

Впровадження в охорону об'єктів з матеріальними цінностями оперативно-технічних засобів почалося з 1952 р., коли згідно з постановою РМ СРСР N4535-1835 від 29 жовтня 1952 р. при ОВС стали створювати відділи позавідомчої охорони (теперішня назва - Державна служба охорони -ДСО).

Охоронна сигналізація (ОС) - це комплекс технічних засобів (датчики, лінії блокування, прийомо - контрольні прилади, КММ, ПЦС), які сповіщають особовий склад охорони про спроби проникнення на об'єкти, що охороняються, сторонніх осіб, або їх прагнення вийти з приміщень, що охороняються, а також про виникнення пожеж.

Засоби ОС використовуються для забезпечення охорони:

1) об'єктів, на яких зберігаються чималі матеріальні цінності (банки, склади, крамниці і т. ін.);

2) особистого майна громадян (квартири, гаражі, дачі і т. ін.);

3) місць утримання під вартою (ІТУ - ізолятор тимчасового утримання, СІЗО - слідчий ізолятор, УВП - установа виконання покарань).

Також у практиці роботи оперативних апаратів виникає необхідність обладнання засобами охоронної сигналізації:

- дільниць місцевості на імовірному напрямку руху особи, яку розшукують;

- підходів до місць зберігання предметів злочинних посягань з метою затримання злочинців на гарячому;

- цінностей, що перевозять відкрито і в контейнерах на залізничному, водному і автомобільному транспорті.

Особливе місце в системі заходів по боротьбі зі злочинністю займає попередження розбійних нападів на об'єкти (каси, банки, кімнати зберігання зброї (КЗЗ), кімнати зберігання наркотиків (КЗН) і т. ін.), що здійснюється шляхом встановлення тривожної сигналізації.

Тривожна сигналізація також встановлюється в УВП, СІЗО, при цьому використовуються потайливі кнопки, педалі та ін.

Впровадження в охорону об'єктів ОС дозволяє;

- значно покращати збереження цінностей;

- знизити вартість охорони;

- полегшити умови праці працівників охорони;

- підвищити рівень попередження та розкриття злочинів по гарячих слідах;

- має профілактичне значення.

5.2. Класифікація і стисла характеристика засобів охоронної сигналізації

Технічні засоби охорони призначені для отримання інформації про стан контрольованого параметра на об'єкті, що охороняється.

Технічні засоби охоронної сигналізації (ТЗ ОС) класифікують за двома ознаками:

1) за галуззю застосування;

2) за функціональним призначенням.

За галуззю застосування технічні засоби поділяються на три групи:

- охоронні;

- пожежні;

- охоронно-пожежні

За функціональними призначеннями технічні засоби поділяються на дві групи:

- технічні засоби виявлення (датчики) призначені для одержання інформації про стан контрольованого параметра;

- технічні засоби сповіщення призначені для прийому, перетворення, передачі, зберігання, обробки і відображення інформації, яка надходить від датчиків.

За принципом дії охоронні датчики поділяються на:

1. Електроконтактні (електромеханічні) - найбільш прості датчики, принцип дії яких заснований на замиканні чи розмиканні електричних контактів. Існують такі типи: ДЕК-2 (датчик електроконтактний); ДЕК-3; БК-1 (блок контактний); ВК-200 (вимикач кінцевий), СК-1 (сигналізатор кінцевий) та ін.

2. Магнітоконтактні - принцип дії заснований на розмиканні магнітних контактів (герконів) при зникненні магнітного поля, утвореного постійним магнітом. Типи: СМК (сигналізатор магнітоконтактний), ДМК (датчик магнітоконтактний), ДГМК (датчик інерційний магнітоконтактний), "Вікно".

3. П'єзоелектричні - перетворюють коливання пружного середовища (шибки) в електричний сигнал. Типи: "Вібратор-2" (В-2) та "Вібратор-3" (В-3).

4. Ємнісні - дія заснована на зміні ємності при наближенні людини до предмета, що охороняється (сейфа, металевої шафи). Типи: РІФ, "Бар'єр-М, "Ромб-К4М", "Спектр", "Радіан-М".

5. Ультразвукові - дія заснована на ефекті Доплера (зміна частоти хвилі, відбитої від предмета, що рухається), призначені для контролю об'єму приміщень. Типи: Ехо-3, "Фікус МП2", "Фікус МПЗ".

6. Радіохвильові - дія заснована на ефекті Доплера в НВЧ діапазоні, контролюють внутрішні і зовнішні обсяги (приміщення, стоянки). Типи:

РХС (радіохвильовий сигналізатор), "Волна-1", "Волна-2", "Контур".

7. Оптикоелектронні - дія заснована на видаванні сигналу тривоги при ослабленні або перетинанні інфрачервоного променя, спрямованого вбік дільниці, що охороняється. Типи: ДОП (датчик оптичний, дія До 2,5м), ФЕУП-М(до200м), "Квант-1" (30-50м), "Квант-2У" (10-50м), "Промінь-К" (до 200 м), "Рубіж-1" (до 200 м), "Рубіж-2" (до 300 м), "Фотон-1", "Фотон-4", "Фотон-5" (в усіх до 12 м).

Технічні засоби сповіщення поділяються на:

1) приймально-контрольні прилади (ПКП);

2) концентратори малої місткості (КММ);

3) пульти централізованого спостереження (ПЦС).

Приймально-контрольні прилади призначені для прийому від датчиків інформації (електричного сигналу), включення звукових та світлових сигналізаторів, передачі сигналу тривоги на ПЦС. ПКП поділяються на прилади з пам'яттю і без пам'яті сигналів порушення. Типи ПКП: :"Сигнал-31", "Сигнал -ЗМ1", "Сигнал-37", УОТС-1, "Дніпро", К-70, "Сигнал-40", "Сигнал-41", і т. ін.

Концентратори малої місткості - це по суті приймально-контрольні прилади, що дозволяють контролювати одночасно декілька шлейфів або окремих приміщень у межах одного чи декількох будинків, об'єднаних однією невеликою територією. Типи: "Рубін-3" (до 50 шлейфів), К-10 (10), "Промінь" (10 або ЗО), КММОП - концентратор малої місткості охоронно-пожежний - (10), "Рубін-6" (до 20 шлейфів), "Фокус-К" (16).

Пульти централізованого спостереження призначені для спостереження за станом сигналізації на об'єктах, що охороняються, з використанням абонентських телефонних ліній містських АТС.

Типи ПЦС: "Нева - 10М" (до 100 об'єктів), "Атлас-2М" (30), "Комета К" (500-800), "Циклон'* (до 1000). Розроблена автоматизована інформаційно-управляюча система централізованої охорони АІУС "Каштан" на базі персональної ЕОМ, яка дозволяє контролювати за станом 28 672 обєктів. Крім АІУС "Каштан" в Україні використовуються системи централізованого спостереження “Альфа 1К” (150 тис. обєктів), “Дунай” (28 672 обєктів), “Інтеграл” (25 600 обєктів). Також спільно із ПЦС використовується апаратура "Атлас З" для передачі сигналів на пульт централізованої охорони (ПЦО) по зайнятих телефонних лініях.

5.3. Організація застосування засобів охоронної сигналізації

Застосування конкретних типів ПКП, КММ, ПЦС визначається тактичними вимогами служби охорони, кількістю об'єктів, що охороняються і їхньою віддаленістю від пункту централізованої охорони (ПЦО) та ін.

За допомогою апаратури ОС можна організувати два види охорони:

1) автономну охорону об'єктів;

2) централізовану охорону об'єктів.

Автономне встановлення засобів ОС провадиться на окремо розташованому об'єкті охорони за допомогою ПКП, що встановлюється всередині об'єкта, датчиків, що до нього підключаються з'єднувальними лініями та світлових і звукових сповіщувачів, що встановлюють зовні в зручному для огляду місці. Концентратори використовуються на великих компактно розміщених об'єктах (універмагах, базах) і влаштовуються звичайно на контрольно-пропускному пункті (КПП) або в місці знаходження чергового.

Централізована охорона організується за допомогою пультів централізованого спостереження, які влаштовуються на ПЦО, по абонентських телефонних лініях. Сучасні ПЦС здатні контролювати одночасно стан сигналізації від 1000 об'єктів (ПЦС "Циклон") до 29000 об'єктів (АІУС "Каштан"). Для організації централізованої охорони використовуються канали зв'язку, що надаються Міністерством зв'язку, а також проектуються та здійснюється їх будівництво за рахунок власних коштів. Приміщення на АТС для встановлення апаратури охоронної сигналізації надаються підприємствами Міністерства зв'язку в установленому порядку.

Охоронну функцію в ОВС здійснює Державна служба охорони (ДСО) при МВС, що утворена на базі підрозділів охорони при ОВС згідно з постановою КМ України від 10.08.93 р. №615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності. Цією постановою затверджено:

1. Положення про Державну службу охорони при МВС.

2. Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами ДСО при МВС за договорами.

Наказом МВС України №534 від 30. 08.93р. "Про виконання Постанови КМ від 10 серпня 1993 року №615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" затверджена Концепція охорони об'єктів усіх форм власності і громадян в Україні і заходи ДСО при МВС щодо її реалізації.

Згідно з Положенням Державна служба охорони при МВС є централізованою системою підрозділів, створених для охорони на договірних засадах об'єктів та іншого майна державної, колективної та приватної власності, майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб, а також громадян. Вона діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за договорами на охорону майна та громадян.

Таким чином, охорона об'єктів підрозділами ДСО здійснюється відповідно до типових договорів після виконання власником обов'язкових вимог ДСО щодо технічної укріпленності об'єкта та обладнання його засобами охоронної сигналізації. Необхідною умовою укладання договору є безкоштовне надання власником ДСО необхідних службових і допоміжних приміщень з обладнанням та інвентарем, забезпечення їх засобами зв'язку та ін. Вартість охорони визначається, виходячи з принципів самоокупності та договірних цін. Про порядок прийому різних об'єктів під охорону сказано в наказі МВС України №496 від 22 06.92 р. "Про вдосконалення інструкції про прийом-передачу об'єктів підприємств, закладів, організацій під охорону підрозділами охорони при ОВС України".

Обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при МВС за договорами підлягають усі державні підприємства, різні установи та організації, які мають значні матеріальні цінності та велике державне значення: телецентри, будинки радіомовлення, архіви та їх сховища, банки, фондові біржі, підприємства ювелірної промисловості, об'єкти водопостачання населених пунктів, центральні й обласні аптечні склади, підприємства та об'єкти зберігання вогнепальної зброї, засобів активної оборони, вибухових речовин, психіатричні лікарні з посиленим наглядом, універсальні магазини із щоденною виручкою в сумі понад 5 тисяч мінімальних розмірів заробітної плати, бази, склади та інші об'єкти зберігання матеріальних цінностей на суму понад 20 тисяч мінімальних розмірів заробітної плати, особливо важливі мости.

Державна програма боротьби зі злочинністю, яка була затверджена Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р., визначила основні аспекти забезпечення охорони об'єктів та громадян, окресливши при цьому коло охоронних структур, що забезпечують виконання вказаних функцій, однією з яких є Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Виконуючи вказану вище постанову, МВС України розроблена концепція охорони об'єктів усіх форм власності і громадян в Україні і заходи ДСО при МВС щодо її реалізації, згідно з якою розроблені основні завдання у різних галузях діяльності ДСО. Так, у галузі охорони об'єктів усіх форм власності та громадян основними завданнями стосовно технічних засобів охорони є:

• забезпечити подальший розвиток мережі та географії пунктів централізованої охорони;

• організувати на конкурсній основі розробку нових засобів сигналізації, систем централізованого нагляду та інших технічних засобів охорони та безпеки, залучивши до цього науковий потенціал конверсійних та інших промислових підприємств України, наукових організацій та установ, а також закордонних фірм;

• сприяти створенню та приймати безпосередню участь у спільних підприємствах з виробництва технічних засобів охорони та безпеки на базі сучасних вітчизняних та іноземних технологій;

• продовжити подальше створення спеціальних проектно-монтажних підрозділів по впровадженню засобів сигналізації та консультаційно-методологічних центрів з надання послуг громадянам у їх захисті та охороні квартир, автотранспорту та іншого майна;

• забезпечити переобладнання пунктів централізованої охорони сучасною апаратурою передачі інформації з використанням засобів обчислювальної та мікропроцесорної техніки;

• забезпечити випробування вітчизняних та іноземних зразків технічних засобів охорони.


Додаток 1

1. Програма з Загальної частини дисципліни "Спецтехніка в ОВС"

1.1.Пояснювальна  записка

Програма складена відповідно до діючих у Донецькому інституті внутрішніх справ МВС України навчальних планів, що передбачають підготовку курсантів та слухачів, які навчаються за спеціальностями 7.060101 "Правознавство" та 7.060102 "Правоохоронна діяльність" за освітньо-квалiфiкацiйним рівнем "фахiвець".

Підвищення ефективності i якості здійснення органами внутрiшнiх справ правоохоронних функцiй на основі широкого i активного використання досягнень науково-технiчного прогресу є найважливiшим чинником успiшного виконання покладених на них завдань.

Розвиток i удосконалення технiчних засобів, використовуваних pабітниками ОВС в боpотьбі iз злочинністю, висуває пiдвищенi вимоги до них в знаннi цiєї технiки, умінням i навичкам її використання в усiх видах опеpатiвно-службової дiяльностi.

Цiлями вивчення курсу "Спецiальна технiка в ОВС" є :

- одержання курсантами базових знань, навичок та умінь по застосуванню засобiв спецтехніки згiдно з програмою початкової пiдготовки робiтника ОВС по несінню зовнiшньої патрульної служби i по забезпеченню охорони громадського порядку в мiсцях проведення масових заходiв;

- одержання курсантами теоретичних знань i придбання ними практичних навичок i умінь по застосуванню засобiв спецтехніки в оперативнiй дiяльностi органiв внутрiшнiх справ.

Для реалiзацiї цілей курс розбивається на дві частини - "Загальна частина" i "Особова частина ". На денній формі навчання "Загальна частина" вивчається у першому та другому семестрі, а "Особова частина" - в шостому, бо для її засвоювання вимагається певна підготовка по курсу "ОРД ОВС". На заочнiй формi навчання "Загальна частина" дисциплiни вивчається, в основному, самостiйно i з неї виконується слухачами з термiном навчання 5 рокiв i 2 роки 8 мiсяців iндивiдуальне домашнє завдання, яке подається кожним слухачем при проведеннi практичних занять.

Виконання цiлей досягається глибоким розумінням курсантами можливостей, значення i мiсця засобiв спецтехніки в дiяльностi ОВС по попередженню, розкриттю злочинiв, розшуку злочинцiв i охоронi громадського порядку.

При вивченнi "Загальної частини" з метою формування у курсантiв глибоких теоретичних знань необхiдно:

  1.  розкрити можливостi застосування засобiв спецтехніки в дiяльностi ОВС;
  2.  ознайомити курсантiв з складом засобiв спецтехніки i призначенням кожної групи засобiв;
  3.  вивчити правовi пiдстави застосування засобiв спецтехніки в дiяльностi ОВС;
  4.  вивчити склад, призначення, тактико-технiчнi данi i тактичні прийоми використання спецзасобiв, засобiв провiдного зв'язку, пiдсилення мови, радiозв’язку i технiчних засобiв охорони;
  5.  показати можливостi застосування спецзасобiв, засобiв провiдного зв'язку, пiдсилення мови, радiозв’язку i технiчних засобiв охорони в прфесійній дiяльностi робiтникiв оперативних служб ОВС.

В результаті вивчення "Загальної частини" курсу "Спецтехника в ОВС" курсанти та слухачі повиннi:

ЗНАТИ:

  1.  склад, призначення i основнi характеристики спецзасобів, засобiв провiдного зв'язку, пiдсилення мови, радiозвязку, технiчних засобiв охорони;
  2.  порядок пiдготовки до роботи i роботу з зазначеними вище засобами спецтехніки;
  3.  правовi пiдстави застосування засобiв спецтехніки в дiяльностi ОВС;
  4.  методику i тактику використання спецзасобів, засобiв провiдного зв'язку, пiдсилення мови, радiозв’язку i технiчних засобiв охорони.

УМIТИ:

  1.  пiдготувати засоби провiдного зв'язку, пiдсилення мови i радiозвязку до роботи;
  2.  застосовувати засоби активної оборони i iндивiдуального захисту;
  3.  працювати на засобах провiдного зв'язку, пiдсилення мови i радiозвязку;
  4.  органiзовувати рiзноманiтнi режими роботи засобiв оперативного зв'язку;
  5.  оформляти застосування засобiв активної оборони.

ОЗНАЙОМИТИСЯ:

  1.  з перспективами розвитку i застосування спецзасобів, технiчних засобiв охорони, засобiв зв'язку i пiдсилення мови.

Вивчення Загальної частини курсу "Спецiальна технiка в ОВС" базується на знаннях з фiзики, одержаних курсантами в середнiй школі.

1.2. Тематичнi плани

Тематичний план

з Загальної частини дисциплiни "Спецiальна технiка в ОВС" для очної форми навчання

№ п/п

Найменування   розділів та  тем

Усьо-го часів

Ауди-

тор-них

          В

-----------Лекції

    тому

---------Уроки

  числі

----------Пр.зан.

-----------

Лаб.роб.

Самост.

робота

Прим.

Т. 1

Предмет, задачі та система курсу “Спецтехніка в ОВС”

2

2

2

Т. 2

Спеціальні  засоби

6

4

 

4

2

Т. 3

Засоби та системи провідного звязку та  підсилення мови

14

12

 

10

2

2

Т. 4

Засоби та системи радіозвязку

20

12

 

10

2

8

Класна контрольна робота з тем №1-4

2

2

2

Т. 5

Технічні засоби охорони

6

2

2

4

Залік з Загальної частини

Всього

50

34

 

30

4

16

Тематичний  план

з курсу  “Спеціальна техніка в ОВС”  для  заочної форми навчання слухачів кваліфікаційного рівня “фахівець” з терміном навчання 5 років

№ п/п

Найменування   розділів та  тем

Усьо-го часів

Ауди-

тор-них

          В

-----------Лекції

    тому

-------Уроки

  числі

-------Пр.зан.

-----------

Лаб.роб.

Самост.

робота

Прим.

Загальна частина

Т. 1

Предмет, задачі та система   курсу “Спецтехніка в ОВС”

2

0.5

0.5

 

1.5

Т. 2

Спеціальні  засоби

8

1

1

7

Т. 3

Засоби та системи провідного звязку та  підсилення мови

14

1

1

 

 

13

Т. 4

Засоби та системи радіозвязку

20

1

1

 

 

19

Т. 5   

Технічні засоби охорони

6

0.5

0.5

 

5.5

Всього по Загальній частині:

50

4

4

 

46

Особова частина

Всього по Особовій частині

50

14

4

10

36

Всього по курсу:

100

18

8

10

82

1.3. Змiст Загальної частини

Тема N 1. Пpедмет, задачі та система куpсу "СТ в ОВС".

ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ.

Поняття спецiальної технiки i її значення в дiяльностi ОВС по охороні громадського поpядку та боpотьбі iз злочинністю.

Науково-технiчнi, оpганiзаційні та пpавові основи упровадження та застосування технiчних засобів.

Класифiкацiя спецiальних технiчних засобів i основнi напpямки їх застосування. Особливостi застосування спецiальних технiчних засобів опеpативними апаpатами КР та БЕЗ.

Задачі апаpатів технiчної служби МВС Укpаїни. Обовязки керівного складу ОВС по упровадженню та використанню спецiальної технiки, вивченню, узагальненню i pасповсюдженню пеpедового досвiду застосування технiчних засобів в дiяльностi ОВС.

Зв'язок куpсу "СТ в ОВС" з куpсами "Опеpатiвно-pозшукова дiяльнiсть ОВС", "Кpимiналiстика", іншими навчальними дисциплiнами.

Специфiчна теpмiнологiя куpсу, основнi фоpми i методи вивчення спецiальної технiки.

Матеpiальне забезпечення спецiальною технiкою підрозділів ОВС i вiдповiдальнiсть осiб, що використовують спецiальну технiку.

Основна лiтература :

1. І.Ф.Хараберюш. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина. Навчальний посібник. С. 3 – 19. Донецьк, ДІВС, 1999.

2. И.Ф Хараберюш. Учебное пособие по Общей часи курса "Спецтехника ОВД". С. 3 -8. Донецк, 1996.

Додаткова лiтература :

1. Закон України " Про мiлiцiю ". Ст. 11, 14.

2. УПК України. Ст. 851, 852, 103, 114, 1281, 183, 191, 194.

3. Закон України " Про оперативно-розшукову дiяльнiсть ". Ст. 8.

Тема N 2. Спецiальнi засоби

ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ

Сутність, призначення i пpавові пiдстави застосування спецiальних засобів захисту особового складу.

Основнi види засобів активної обоpони та їх основнi тактико-технiчнi данi ("Чеpемуха -1, 4, 5, 6, 7, 10, 12 "; "Сиpень-1, 2, 3"; "Терен - 4, 4М, 6"; ПР-73; БР, БР-С; каpабiн КС-23; “Форт-500” ).

Поpядок i тактика застосування засобів активної обоpони в різних умовах дiяльностi ОВС.

Основнi види засобів iндивiдуального захисту та їх основнi тактико-технiчнi данi ( КП-80; шолом аpмійський; СТШ-81, "Сфеpа"; бpонежилети ЖЗЛ-74, ЖЗТ-71М, "Мipаж", "Кора", "Лотос", "Зубр-БЖ"; щити "Вiтpаж", "Макpолон", БЗТ-75, БЩ-82, "Забоp" і т. ін.).

Зберігання, облiк i звiтнiсть про використання спецiальних засобів захисту особового складу. Спецзасоби полiцiї заpубіжних держав.

ПРАКТИЧНІ УМIННЯ

Визначати по зовнiшньому виду тип спецiальних засобів, знати пpавила застосування, заходи безпеки пpи їх використанні.

Здiйснити пpактичне знайомство та застосування даних спецiальних засобів (засобів отстpілу, засобів захисту, способи їх використання).

Основна лiтература :

1. І.Ф.Хараберюш. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина. Навчальний посібник. С. 19 - 41. Донецьк, ДІВС, 1999.

2. И.Ф Хараберюш. Учебное пособие по Общей часи курса "Спецтехника ОВД". С. 8-17. Донецк, 1996.

3. Наказ МВС України N118 вiд 30. 03. 91р.

Додаткова лiтература :

1. Закон України " Про мiлiцiю ". Ст. 14.

2. Закон України " Про оперативно-розшукову дiяльнiсть ". Ст. 8, п. 18.

3. Наказ МВС України N751 вiд 30. 12. 92р.

4. Наказ МВС України N73 вiд 15. 02. 93р.

5. Наказ МВС України N642 вiд 18. 10. 93р.

6. Наказ МВС України N26дск вiд 13. 01. 98р.

7. Наказ МВС України N30 вiд 16. 01. 99р.

8. Наказ МВС України N326дск вiд 25. 05. 2000р.

9. Методичнi рекомендацiї по використанню виробу СТШ-81 " Сфера ". М, 1987.

10.В.О.Лоторев та ін. Засоби індивідуального бронезахисту. Методичні рекомендації. Київ, 2001.

Тема N 3. Засоби та системи провідного зв'язку та пiдсилення мови

ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ.

Призначення, види i мiсце пpовідного зв'язку в своєчасному вирішенні опеpатiвно-службових задач ОВС.

Оpганiзація pоботи та поpядок експлуатацiї основних видiв пpовідного зв'язку i пiдсилення мови. Особливостi пеpедачi секpетної iнфоpмації по незахищеним каналам зв'язку. Використання лiнiй Міністерства зв’язку Укpаїни та інших вiдомств.

Класифiкацiя засобів пpовідного зв'язку i пiдсилення мови. Призначення, основнi тактико-технiчнi данi апаpатуpи пpовідного зв'язку i пiдсилення мови (телефонних апаpатів систем МБ i ЦБ, комутатоpів i станцiй опеpативного зв'язку П-193М, СОС-30М, ПОС-90, ЕПОС-32М, телегpафних апаpатів Т-63 i Т-100, обладнань визначення номеpа абонента, підсилювачей мови ЕМ-12, СГУ-60, "Степь-103" та ін.).

Оpганiзація вузлів опеpативного зв'язку ОВС. Технiка безпеки пpи pоботі з апаpатуpою пpовідного зв'язку i пiдсилення мови. Пеpспективи pазвитку засобів пpовідного зв'язку.

ПРАКТИЧНІ УМIННЯ.

Распізнавати по зовнiшньому виду, знати основнi тактико-технiчнi данi, пpинциповий устрій та пpавила експлуатацiї засобів пpовідного зв'язку i пiдсилення мови: телефонних апаpатів, телефонних комутатоpів, станцiй опеpатiвного зв'язку, телегpафних апаpатів, підсилювачей мови.

Здiйснювати пpактичну pоботу на поданих засобах пpовідного зв'язку i пiдсилення мови. Умiти органiзовувати спецiальнi режими на засобах провiдного зв'язку (видiлений абонент, циркуляр).

Знати розмiщення i призначення органiв управлiння i основних функцiональних блокiв iснуючої апаратури провiдного зв'язку i пiдсилення мови.

Основна лiтература :

1. І.Ф.Хараберюш. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина. Навчальний посібник. С. 41 - 53. Донецьк, ДІВС, 1999.

2. И.Ф.Хараберюш. Учебное пособие по Общей часи курса "Спецтехника ОВД". С.17-25. Донецк, 1996.

3. Методичнi посібники по засобам провiдного зв'язку i пiдсилення мови.

Додаткова лiтература :

1. Л.В.Долгов, В. И. Декшне. Физические и технические основи работы специальной аппаратуры. Лекции по курсу : " Основы СТ ". C. 17-25. М, 1971.

2. Органiзацiя зв'язку органiв внутрiшнiх справ. Навчальнi матерiали.Випуск 1. С. 3-10, 17-19,24. М, 1980.

3. А.С.Железняк, В. И. Попович. Средства усиления речи и тактика их использования ОВД М, 1981.

4. А.П.Анашин, В. Я. Вилков, С.Л.Мокроусов. Средства проводной связи. Учебное пособие. С.2-35, 57-58. Алма-Ата, 1975.

5. Використання апаратури визначення номеру абонента, викликаючого служби "01" i "02". М, 1981.

6. Телефоннi апарати постові ТАП-1401 i ТАП-2405. Проспект. М, 1985.

Тема N 4. Засоби та системи pадiозвязку

ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ

Основнi напpямки використання засобів pадiозв’язку та їх pоль в опеpативно-службовiй дiяльностi ОВС.

Оpганiзація використання засобів pадiозв’язку. Поняття ланцюгової та pадiальної схеми оpганiзації використання pадiозв’язку. Пpавила pадiообміну. Поpядок входження у pадiозвязок, виклик та передавання повiдомлення. Дисциплiна зв'язку пpи передаванні службової iнфоpмації. Пеpелік вiдомостей, які заборонені для пеpедачі відкpитим текстом. Особливостi pоботи з УКХ pадiостанціями.

Класифiкацiя засобів pадiозв’язку. Основнi тактико-технiчнi данi, устрій i пpавила експлуатацiї УКХ pадiостанцій ("Вiола", "Маяк", "Тpанспоpт", "Кайpа", Моторола та ін. ), pадiомікpофонів та iн.

Стислі вiдомостi про телевiзiйнi установки та напрямки їх використання в ОВС.

Використання засобів pадiозв’язку в опеpатiвно-pозшуковій дiяльностi ОВС. Технiчне оснащення чергових частин ОВС. Пеpспективи pазвитку pадiозв’язку. Стільниковий, транкінговий, пейджинговий мобільний pадiозв’язок.

ПРАКТИЧНІ УМIННЯ

Засвоїти розмiщення i призначення органiв управлiння i основних функцiональних блокiв iснуючої апаратури pадiозв’язку. Навчитися розпізнавати по зовнiшньому виду основнi засоби pадiозвязку.

По завданню викладача здiйснювати пpактичну pоботу на поданих pадiостанціях.

Здiйснювати pадiообмін пpи умовi оpганiзації ланцюгового та pадiального зв'язку. Забезпечувати пеpедачу pадiогpам окремому коpеспонденту, гpупі i усiм коpеспондентам pадiомережі. Ознайомитися iз технiчним оснащенням чергової частини ОВС мiського i обласного pівня.

Основна лiтература :

1. І.Ф.Хараберюш. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина. Навчальний посібник. С. 53 - 71. Донецьк, ДІВС, 1999.

2. И.Ф. Хараберюш. Учебное пособие по Общей часи курса "Спецтехника ОВД". С. 25-30. Донецк, 1996.

3. Методичнi посібники по засобам pадiозвязку.

Додаткова лiтература :

1. Л.В.Долгов, В.И.Декшне. Физические и технические основы работы специальной аппаратуры. Лекции по курсу : " Основы СТ ". C.3-17.М, 1971.

2. Органiзацiя зв'язку органiв внутрiшнiх справ. Навчальнi матерiали. Випуск 1. С. 11-17. М, 1980.

3. А. С. Железняк, В. И. Попович. Средства усиления речи и тактика их использования ОВД М, 1981.

4. Рекомендацiї по використанню органами внутрiшнiх справ радiостанцiй "Транспорт-НМ". М, 1988.

Класна контрольна робота з Загальної частини

Визначити мiру засвоення матерiалу по темам N1-4, знання основних визначень, понять, призначення, складу, основних технiчних характеристик засобiв спецтехніки, які були вивчені, органiзацiї, пiдготовки i порядку роботи на них, правомірність їх використання, можливостi їх використання у рiзних видах дiяльностi ОВС.

Контрольна робота проводиться з застосуванням тестуючої програми на ПЕОМ

Література :

Iндивiдуальнi варiанти контрольної роботи на ЕОМ.

Тема N 5. Технiчнi засоби охоpони

ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ

Поняття, напpями застосування i значення охоpонної сигналiзацiї. Класифiкацiя апаpатуpи сигналiзацiї. Основнi елементи сигналiзацiї: датчики, пpиймально-контpолюючі пpилади, концентратори малої ємності, системи центpалiзованної охоpони i комплекси технiчних засобів охоpони.

Класифiкацiя i пpiнцип дiї датчикiв: електромеханічні, п’єзоелектричні, ємкісні, фотопроміневі, ультpазвукові, та ін.

Призначення i пpинцип дії об'єктових пpиймально-контpолюючих пpиладів.

Призначення i особливостi використання концентpатоpів : "Рубин-3М", "Пpомiнь", "К-10" та ін.

Призначення i особливостi використання систем центpалiзованної охоpони : "Нева-10М", "Комета-К", "Циклон" та ін.

ПРАКТИЧНІ УМIННЯ

Распознавати по зовнiшньому виду основнi типи засобiв виявлення та сповiщення. Ознайомитися з їх роботою на дiючих моделях.

Ознайомитися з дiями пiдроздiлiв ОВС при спрацюванні засобiв охоронної сигналiзацiї.

Ознайомитися з органiзацiєю роботи пунктiв централiзованої охорони.

Основна лiтература:

1. І.Ф.Хараберюш. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина. Навчальний посібник. С. 71 - 77. Донецьк, ДІВС, 1999.

2. И.Ф.Хараберюш. Учебное пособие по Общей часи курса "Спецтехника ОВД". С. 31-35. Донецк, 1996.

3. Технiчнi засоби охоронної сигналiзацiї. Частина 1 i 2. М, 1986.

Додаткова лiтература :

1. А. В. Гудков, А. І. Жиряков. Технiчнi засоби охоронно-пожежної сигналiзацiї. Частина 1. М, 1988.

2. П. П. Артеменко, М. Д. Потапов. Технiчнi засоби охорони об'єктiв народного господарства i особового майна громадян. К., 1981.

  1.  Наказ МВС України N534 вiд 30. 06. 93р.

Залік

Проводиться по Загальнiй частинi курсу по заздалегiдь пiдготовленим бiлетам.

2.Методичнi вказiвки, завдання для вивчення дисциплiни, контролю знань і умінь

2.1. Методичнi вказiвки i основнi вiдомостi по вивченню дисциплiни, пiдготовцi до занять, контролю знань i умінь курсантiв i слухачiв

Для успiшного оволодіння програмним матерiалом i досягнення мети вивчення Загальної частини дисциплiни "Спецiальна технiка в ОВС" курсанти повиннi регулярно брати участь у аудиторних заняттях, готуватися до них, систематично самостiйно працювати з учбово-методичною лiтературою, законами, пiдзаконними нормативними актами, конспектами (нормативнi акти i iнша лiтература вказана у розд. 1.3 до кожної теми). Додаткова лiтература вивчається при необхiдностi. Особливе значення вона має для вивчення курсантами деяких питань при пiдготовцi до занять для одержання добрих та вiдмiнних оцiнок, а слухачам заочної форми навчання - для виконання домашнього завдання по Загальнiй частинi та написання класної контрольної роботи.

В основу методики вивчення Загальної частини курсу покладенi практичнi i лабораторні заняття. Теоретичний матерiал, що викладається, поглиблюється i закрiплюється на практичних та лабораторних заняттях, що проводяться на базi засобiв спецтехніки, які iснують в навчальному закладi.

Важливе значення для вивчення слухачами дисциплiни мають лекції, в яких викладаються основнi вiдомостi по темам з урахуванням вимог законодавства, а також даються рекомендацiї щодо роботи з лiтературою i нормативними актами. На установчих лекцiях для слухачiв також даються методичнi рекомендації по органiзацiї самостiйної роботи в межсесiйний перiод, яка є основною формою навчальної дiяльностi i освоювання питань, що вивчаються.

На практичних заняттях та при проведенні лабораторних робiт з Загальної частини курсу більш поглиблено вивчаються склад i ТТД спецзасобiв, засобiв зв'язку, пiдсилення мови i технiчних засобiв охорони, тактичнi прийоми i методика їх застосування, порядок пiдготовки до роботи, здiйснюється закрiплення курсантами теоретичного матерiалу, прищеплюються практичнi навики роботи з засобами зв'язку, пiдсилення мови i спецзасобами.

На очній формi навчання поточний контроль якостi засвоювання матерiалу здiйснюється на усiх видах занять. У ходi вивчення Загальної частини передбачається два програмованих опитування на ПЕОМ за темами N2-3 i N4, а також класна контрольна робота за темами N2-4. Підсумковий контроль проводиться у формi залка.

В Загальній частині курсу підлягають оцінюванню, в обов’язковому разі, знання з трьох тем, таких як №2 "Спеціальні засоби", №3 "Засоби та системи провідного зв'язку та підсилення мови" і №4 "Засоби та системи радiозвязку", в рамках яких набуваються теоретичні знання, а також прищеплюються певні практичні уміння та навички. За темами №1 “Предмет, задачі та система курсу” та №5 “Технічні засоби охорони” здійснюється вибірковий контроль знань.

Тема №1 “Предмет, задачі та система курсу”

Курсанти повинні знати:

  1.  ціль, задачі і структуру курсу;
  2.  предмет вивчення курсу;
  3.  поняття спеціальної техніки та її значення в діяльності ОВС;
  4.  загальні поняття правових основ застосування спецтехніки;
  5.  розвернутий зміст принципу законності при здійсненні заходів з застосуванням засобів спецтехніки;
  6.  матеріальну відповідальність осіб, що використовують спецтехніку.

Тема №2 "Спеціальні засоби"

Для одержання задовільної оцінки з цієї теми необхідно знати класифікацію та загальні характеристики спеціальних засобів, розпізнавати їх, уміти користуватись деякими з них, знати міри безпеки при роботі з ними.

Для одержання доброї оцінки необхідно, крім названого вище, уміти користуватися представленими спецзасобами, мати поняття про заходи безпеки при застосуванні відстрілюючи пристроїв, знати засоби дезактивації при впливі цих засобів на людину, основні нормативні акти, які регламентуюють їх застосування, правову основу застосування спецзасобів.

Для одержання відмінної оцінки додатково до названого вище необхідно знати порівняльні характеристики подібних засобів, що застосовуються на Україні та за кордоном, перспективи розвитку спецзасобів.

Тема №3 "Засоби та системи провідного зв'язку та підсилення мови"

З цієї теми для одержання задовільної оцінки необхідно знати основні характеристики засобів та систем провідного зв'язку та підсилення мови, уміти розрізняти їх і виконувати основні операції на представлених засобах, знати заходи безпеки при роботі з ними, задовільно виконати лабораторну роботу з теми.

Для одержання доброї оцінки, крім названого вище, необхідно уміти розвертати подані засоби і приводити їх у робочий стан, уміти усувати прості несправності засобів провідного зв'язку та підсилення мови, уміти поводитися з елементами електроживлення цих засобів, добре виконати лабораторну роботу з теми.

Для одержання відмінної оцінки, крім названого вище, необхідно знати сучасні розробки аналогічних засобів провідного зв'язку та підсилення мови у нас та за кордоном, комбіновані засоби зв'язку, організацію вузлів зв'язку в ОВС, відмінно виконати лабораторну роботу з теми.

Тема №4 "Засоби та системи радiозвязку"

Для одержання задовільної оцінки необхідно знати основні характеристики засобів та систем радiозвязку, уміти розрізняти їх та виконувати основні операції на поданих засобах радiозвязку, знати порядок установлення зв'язку, дисципліну зв'язку, задовільно виконати лабораторну роботу з теми.

Для одержання доброї оцінки, крім названого вище, необхідно уміти розвертати та приводити у робочий стан засоби радiозвязку, уміти заряджати і установлювати елементи електроживлення, уміти усувати прості несправності радіостанцій, добре виконати лабораторну роботу з теми.

Для одержання відмінної оцінки, крім названого вище, необхідно знати сучасні розробки засобів радiозвязку і телебачення у нас та за кордоном, організацію застосування радiозвязку в повсякденній і оперативній роботі ОВС, відмінно виконати лабораторну роботу з теми.

Тема №5 "Технічні засоби охорони"

З теми необхідно засвоїти:

  1.  поняття охоронної сигналізації, її значення і напрямки використання в діяльності ОВС;
  2.  загальну класифікацію і стислу характеристику засобів охоронної сигналізації ;
  3.  організацію застосування засобів охоронної сигналізації.

На підставі поточних оцінок і при відсутності академічної заборгованості курсантам виставляється підсумкова оцінка з Загальної частини курсу "Спеціальна техніка в ОВС".

При одержанні підсумкової оцінки не нижче "добре" і при наявності поточних відмінних оцінок, курсант одержує автоматичний залік з Загальної частини курсу, інші здають залік у звичайному порядку.

На заочнiй формi навчання здається залік слухачами.

Треба визначити, що на лабораторних i практичних заняттях перевiряються, виробляються, закріплюються i поглиблюються знання i умiння курсантiв i слухачiв по темам, що заплановано розглянути. Таку ж мету переслідують iндивiдуальнi заняття - один iз видiв навчальної дiяльностi курсантiв. Крiм того, метою лабораторних, практичних i індивідуальних занять є вироблення у курсантiв i слухачiв умінь творчого застосовування придбаних знань у конкретних практичних ситуаціях. Одночасно на цих заняттях курсантам надається допомога в лiквiдацiї прогалин у знаннях, практичних навичках i уміннях, в органiзацiї самостiйної роботи по вивченню програмного матерiалу.

При пiдготовцi до лабораторних i практичних занять курсантам треба вивчати тему, що є предметом занять, в повному обсязі, оскільки передбачається здійснення програмованого контролю. По деяким питанням окремих тем курсанти по вказiвцi викладача готують реферати.

Курсанти, що по будь-яким причинам пропустили заняття, не писали контрольних робiт чи одержали на заняттях або по контрольній роботі незадовільну оцінку, зобов’язані самостiйно (одержавши при необхiдностi консультацію викладача) оволодіти темами, що були предметом групових занять, контрольних робiт. Відпрацювання лабораторних i практичних занять проводиться під час консультацій та індивідуальних занять в навчально-методичних кабінетах під керівництвом консультуючого (за графіком) викладача.

Результати поточного i рубіжного контролю враховуються при атестуванні курсантiв i рішенні питання про допуск їх до заліку.

Кожний слухач заочної форми навчання квалiфiкацiйного рівня "фахiвець" з термiном навчання 5 рокiв виконує домашню роботу з Загальної частини курсу, вказiвки i завдання приведені в розд. 2.3 i в наявності окремою брошурою в загальній бiблiотецi iнституту.

Завершується вивчення Загальної для курсантiв складанням заліку, в ходi якого здiйснюється підсумковий контроль їх знань i умінь. Слухачі заочної форми навчання здають залік з усього курсу. В білеті два питання, iз яких одне - теоретичного характеру i друге - практичного. Теоретичні питання i практичнi завдання повністю співпадають з змістом програми дисциплiни (див.розд.1.3). Вони відпрацьовані курсантами повністю на групових заняттях (лабораторних, практичних), а слухачами заочної форми частково на практичних заняттях, при самостійній пiдготовцi i виконанні домашнього завдання.

На заліку оцінка виводиться по окремим оцінкам відповідей на кожне з двох питань білета. "Відмінно" ставиться, якщо серед окремих оцiнок дві оцiнки "вiдмiнно" або ж по практичному питанню оцінка "добре"; "добре" - якщо по практичному питанню оцінка не нижче "задовiльно", а по теоретичному не нижче "добре"; "задовiльно" - якщо обидві окремі оцiнки "задовiльно" або, одна iз окремих оцiнок "незадовiльно"; "незадовiльно" - якщо серед окремих оцiнок обидві оцiнки "незадовiльно".

Відповідь на питання білета оцінюється на "вiдмiнно", якщо курсант чи слухач показав тверді i глибокі знання теоретичного матерiалу i практичнi навики застосування засобiв спецтехніки, вичерпно з відповідною аргументацією розкриває суттєвість питання, правильно тлумачить дію законів i підзаконних нормативних актів, що складають правову основу застосування відповідних засобiв спецтехніки. "Добре" виставляється, якщо мають мiсце несуттєві помилки в знаннях теоретичного матерiалу чи практичного застосування засобiв спецтехніки. Оцінка "задовiльно" виставляється, якщо курсант (слухач) знає тільки основнi положення теоретичного матерiалу i норм закону, допускає чималі неточності при правовому обґрунтуванні i практичному застосуванні засобiв спецтехніки, випробовує скрути при реалiзацiї прийомів i методів застосування засобiв спецтехніки. Оцінка "незадовiльно" виставляється в тому разі, коли навчаємий не знає понад половини програмного матерiалу по відповідному питанню, з великими зусиллями i не в повному обсязі вирішує питання практичного застосування засобiв спецтехніки або взагалі не вирішує їх.

2.2. Плани лабораторних i практичних занять

№ з/п

Вид учбових занять

Кільк. годин

Тема та учбові питання занять

Матеріальне забезпечення

1.

Практичне

2

  1.  Загальна частина

Тема №1. Предмет, задачі та система курсу “Спецтехніка в ОВС”

Заняття №1. Предмет, задачі та система курсу “Спецтехніка в ОВС”

1.Предмет та задачі курсу.

2.Правові основи використання спецтехніки (СТ).

3.Матеріальна відповідальність осіб, використовуючих СТ

Слайди

2

3.

Практичне

Практичне

2

2

Тема №2. Спеціальні засоби

Заняття №2. Спеціальні засоби.

1.Поняття, призначення та правові основи використання спецзасобів.

2.Класифікація спецзасобів.

3.Оформлення використання спецзасобів. Міри особистої безпеки.

Заняття №3. Використання спецзасобів

1.Засоби активного захисту: склад засобів “Черемуха”, “Сирень”, “Терен”, підготовка та порядок використання.

2.Підготовка засобів індивідуального захисту к використанню.

3.Порядок використання засобів індивідуального захисту.

Слайди

Відеофільм, спецзасоби

4.

5.

6-9

Практичне

Лабораторна робота

Практичне

2

2

8

Тема №3. Засоби та системи провідного звзку (ПЗ) та підсилення мови (ПМ)

Заняття №4. Засоби та системи ПЗ та ПМ.

1.Значення, організація роботи та порядок експлуатації засобів ПЗ та ПМ.

2.Призначення та основні тактико-технічні дані (ТТД) апаратури ПЗ.

3.Призначення види та основні ТТД засобів ПМ.

Заняття №5. Склад та органи управління апаратури ПЗ та ПМ.

Заняття №6-8. Практична робота на засобах ПЗ та ПМ.

1.Підготовка засобів ПЗ та ПМ к роботі.

2.Організація зв’язку на СОС-30М, МИГ-22,            П-193М, П-193М2.

3.Передача інформації з використанням ПМ ЕМ-12, СГУ-60, “Степь 103”.

4.Програмований контроль знань по темам №№2-3.

Слайди, апаратура ПЗ та ПМ

Апаратура ПЗ, ПМ, методичні посібники

Апаратура ПЗ, ПМ, методичні посібники,       ПЕОМ

10

11

12-13

14-15

Практичне

Лабораторна робота

Практичне

Практичне

2

2

4

4

Тема №4. Засоби та системи радіозвязку

Заняття №9. Засоби та системи радіозвязку.

1.Призначення та організація використання радіозвязку в ОВС.

2.Правила радіообміну.

3.Характеристика радіостанцій, використаних в ОВС.

Заняття №10. Склад та органи управління апаратури радіозвязку.

Заняття №11. Практична робота на засобах радіозвязку.

1.Підготовка радіостанцій к роботі.

2.Робота в радіальній мережі по розпізнаванню абонента.

Заняття №12-13. Практична робота на засобах радіозвязку.

1.Передача кодограм.

2.Передача текстових радіограм.

3.Програмований контроль знань по темі №4.

Слайди, діафільм, апаратура радіозв’язку

Р/ст, методичні посібники

Р/ст, методпосібники

Р/ст, методпосібники, радіограми,      ПЕОМ

16

Контрольна робота

2

Заняття №14. Проміжний контроль знань

Проводиться відповідно з індивідуальними варіантами по темам №№2-4

Варіанти контрольної роботи, ПЕОМ

17

Практична робота

2

Тема №5. Технічні засоби охорони

Заняття №15. Технічні засоби охорони.

1.Поняття охоронної сигналізації (ОС) та її значення в діяльності ОВС.

2.Класифікація та характеристика засобів ОС.

3.Організація використання засобів ОС.

Слайди, апаратура ОС, відеофільм

Залік

Проводиться з Загальної частини по розробленим білетам

ПЕОМ

2.3. Методичнi вказiвки, рекомендацiї i завдання для виконання слухачами домашньої роботи з Загальної частини дисциплiни

Домашня робота переслідує ціль перевірки, закрiплення i поглиблення знань та умінь слухачів на заочнiй формi по темам №№1-5 Загальної частини курсу "Спецтехніка в ОВС", що винесені на самостійне вивчення слухачам квалiфiкацiї "фахiвець" з термiном навчання 5 рокiв. Оскільки дана робота є видом самостійних занять, то з її допомогою здiйснюється контроль за ними, а також виявляються i ліквідуються недоліки в органiзацiї самостійного вивчення слухачами дисциплiни.

Завдання для самостiйної роботи складаються iз десяти варіантів, кожний iз яких включає в себе три питання - два теоретичних i одне практичне. Варіанти слухачами вибираються по останній цифрі його залікової книжки. При виконанні роботи слухачам треба використовувати літературу, яка зазначена у розд. 1.3, інструкції по експлуатацiї технiчних засобiв, що розглядаються в завданні, а також данi методичнi вказiвки.

Робота повинна бути результатом самостійного вивчення літератури, законів, підзаконних нормативних актів i практики органiв внутрiшнiх справ по використанню спецiальних засобiв, засобiв зв'язку i охоронної сигналiзацiї при рішенні завдань охорони громадського порядку, попередження, припинення i розкриття злочинiв.

Матеріал викладається по суті в логічній послідовності. В разі необхiдностi робиться посилання на закони, нормативнi акти, iншi джерела, що використовувались. В кінці роботи в списку джерел, що використовувались при її написанні, належить вказати повне i правильне найменування нормативного акту, дату i рік його прийняття; прізвище, iнiцiали автора посібника, його найменування, мiсце, рік видання.

Робота слухачами виконується в окремому зошиті i здається викладачеві для перевірки індивідуально разом з класною контрольною роботою, що виконується згiдно з навчальним планом. Вона може бути написана на українській чи російській мові. Слухачі, які не виконали домашнє завдання, до залка не допускаються.

Варіанти самостiйної роботи i методичнi вказівки до її виконання

Варіант 1

1. Поняття спецiальної технiки, її значення в дiяльностi ОВС.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi станції оперативного зв'язку СОС-30М.

3. Описати порядок виклику одного кореспондента радіомережі (позивний покликаючої радіостанції "Ялта 101", позивний викликаємої - "Ялта 125").

Методичнi вказiвки

Відповідаючи на перше питання, необхiдно дати загальне формулювання поняття спецiальної технiки i показати роль спецiальних технiчних засобiв в адмiнiстративно-службовiй i оперативно-розшуковій дiяльностi органiв внутрiшнiх справ.

При вiдповiдi на друге питання вимагається пояснити призначення станції оперативного зв'язку, перерахувати її основнi складові частини, тактико-технiчнi данi i основнi операції, що виконуються на ній.

У вiдповiдi на третє питання треба описати послідовність дій оператора радіостанції, викласти текст виклику одного кореспондента радіомережі.

Варіант 2

1. Класифiкацiя засобiв спецiальної технiки, основнi напрямки їх застосування в органах внутрiшнiх справ.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi комутатора оперативного зв'язку П-193М2.

3. Описати порядок передачі повiдомлення усім кореспондентам радіомережі (позивний покликаючої радіостанції "Полтава 7"). Текст повiдомлення : "Зi стоянки поблизу будинку №5 по вул. Артема викрадена автомашина "Жигулі" ВАЗ-2104 білого кольору, гос. номер О1352ЕА. Прийняти заходи до виявлення автомашини. Осіб, що знаходяться в ній, затримати ".

Методичнi вказiвки

Відповідь на перше питання повинна містити класифікацію засобiв спецiальної технiки по призначенню i застосуванню.

При вiдповiдi на друге питання необхiдно пояснити призначення комутатора оперативного зв'язку П-193М2, перелічити його основнi складові частини, тактико-технiчнi данi i основнi операції, що виконуються на ньому.

В вiдповiдi на третє питання вимагається описати послідовність дій оператора радіостанції i порядок виклику усiх кореспондентів радіомережі для передачі їм повiдомлення.

Варіант 3

1. Класифiкацiя засобiв охоронної сигналiзацiї. Призначення i основнi характеристики датчикiв охоронної сигналiзацiї.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi радіостанції "Вiола АА" (автомобільна).

3. Порядок дій при визові прямого абонента з другого робочого мiсця станції оперативного зв'язку СОС-30М.

Методичнi вказiвки

При вiдповiдi на перше питання необхiдно перерахувати види засобiв охоронної сигналiзацiї, пояснити призначення кожного iз них, докладно описати всі види датчикiв, що застосовуються для блокування об'єктiв.

В вiдповiдi на друге питання треба пояснити призначення радіостанції, її основних частин, тактико-технiчнi данi i режими роботи.

В вiдповiдi на третє питання вимагається описати послідовність дій оператора при визові прямого абонента з другого робочого мiсця на пульті станції оперативного зв'язку СОС-30М.

Варіант №4

1. Способи органiзацiї радiозв’язку, їх порівняльні характеристики.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi підсилювачей мови СГУ-60 (автомобільний).

3. Обслуговування комутатора П-193М2 в режимі МБ.

Методичнi вказiвки

Для вiдповiдi на перше питання слухач повинен проаналізувати засоби органiзацiї радiозв’язку при виконанні оперативно-службових завдань робітниками органiв внутрiшнiх справ, дати їх порівняльну характеристику.

При вiдповiдi на друге питання вимагається пояснити призначення підсилювачей мови, описати його устрій, перерахувати тактико-технiчнi данi i режими роботи, які обрані для його ефективного функціонування.

В вiдповiдi на третє питання необхiдно описати дiї оператора при роботі на комутаторі в режимі МБ (телефонні апарати місцевої батареї) для сполучення їх поміж собою i при циркулярному зв'язку.

Варіант №5

1. Види провiдного зв'язку i їх роль в рiшеннi оперативно-службових завдань органiв внутрiшнiх справ.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi зарядного приладу "Ромашка-ЗУ" i акумуляторні батареї 10Д-0,55С.

3. Порядок пiдготовки до роботи підсилювача мови "Степь-103".

Методичнi вказiвки

При вiдповiдi на перше питання необхiдно перерахувати види провідних засобiв зв'язку, що стоять на озброєнні органiв внутрiшнiх справ, а також показати їх значення у виконанні оперативно-службових завдань.

В вiдповiдi на друге питання вимагається пояснити призначення зарядного приладу "Ромашка-ЗУ " i акумулятора 10Д-0,55С, назвати їх складові елементи i основнi тактико-технiчнi данi.

Для вiдповiдi на третє питання треба описати послідовність дій оператора при пiдготовцi до роботи стаціонарного підсилювача мови "Степь-103": порядок підключення мікрофонів, магнітофону, радіоприймача, трансляційної лінії.

Варіант №6

1. Відомості, що дозволяються до передачі відкритим текстом по радiозвязку органiв внутрішніх справ.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi пульта оперативного зв'язку ЕПОС-32М.

3. Описати порядок пiдготовки до роботи i використання спецзасобу "Черемуха-7".

Методичнi вказiвки

При вiдповiдi на перше питання вимагається перерахувати вiдомостi, що дозволені до відкритої передачі по радiозв’язку при виконанні робітниками органiв внутрiшнiх справ завдань оперативно-службового характеру.

В вiдповiдi на друге питання необхiдно пояснити призначення пульту оперативного зв'язку ЕПОС-32М, перерахувати його основнi складові елементи, тактико-технiчнi данi i операції, що виконуються на ньому.

Для вiдповiдi на третє питання необхiдно докладно описати дiї робiтника ОВС по застосуванню спецзасобу "Черемуха-7", правила роботи з карабіном КС-23 i порядок документального оформлення даного заходу.

Варіант №7

1. Види засобiв пiдсилення мови i їх значення в дiяльностi органiв внутрiшнiх справ.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi радіостанції “Віола АС”.

3. Порядок роботи з виділеним абонентом станції оперативного зв'язку СОС-30М з першого робочого мiсця.

Методичнi вказiвки

При вiдповiдi на перше питання необхiдно перерахувати види i дати характеристику засобiв пiдсилення мови, пiдстави для їх застосування i показати їх значення в дiяльностi ОВС.

Для вiдповiдi на друге питання слухач повинен знати: для чого призначена радіостанція “Віола АС”, iз яких частин i блокiв вона складається, її основнi тактико-технiчнi данi i режими роботи.

В вiдповiдi на третє питання вимагається описати послідовність дій оператора пульту оперативного зв'язку СОС-30М при роботі з виділеним абонентом на першому робочому мисці.

Варiант №8

1. Система охоронної сигналiзацiї. Технічні засоби сповіщення.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi радіостанції "Вiола Н" (переносна).

3. Порядок сполучення зовнішнього абонента станції оперативного зв'язку СОС-30М з внутрішнім абонентом.

Методичнi вказiвки

Відповідаючи на перше питання, слухач повинен проаналізувати існуючі системи охоронної сигналiзацiї i дати докладні характеристики однолінійним i багатолінійним (концентратори малої місткості) приймально-контрольним приладам.

В другому питанні необхiдно пояснити призначення радіостанції "Вiола Н", вказати основнi блоки, які входять в комплект радіостанції, тактико-технiчнi данi i режими роботи.

При вiдповiдi на третє питання треба описати послідовність дій оператора станції оперативного зв'язку СОС-30М при сполученні зовнішнього абонента iз внутрішнім.

Варіант №9

1. Класифiкацiя спецiальних засобiв захисту особового складу, їх порівняльна характеристика i значення для охорони громадського порядку i боротьби з злочинністю.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi електромегафона ЕМ-12.

3. Описати порядок передачі повiдомлення групі кореспондентів радіомережі (позивний виникаючої радіостанції "Львів 9 "). Текст повiдомлення: "В міському парку невідомий чоловік під словесною загрозою відібрав у громадянки Малової кільце i серги, а після цього зник в напрямі центрального входу в парк. Прикмети злочинця: на вид майже 30 рокiв, на зріст 175-180 см., обличчя овальне. Одягнутий: куртка зеленого кольору, брюки чорни, спортивна шапочка чорного кольору. Прийняти заходи до затримання.

Методичнi вказiвки

При вiдповiдi на перше питання необхiдно знати класифікацію засобiв захисту особового складу ОВС i роль кожної групи цих засобiв в дiяльностi органiв внутрiшнiх справ по адмiнiстративнiй i оперативно-розшуковій роботі.

Відповідаючи на друге питання треба пояснити призначення електромегафона ЕМ-12, описати його устрій i перерахувати основнi тактико-технiчнi характеристики.

Для вiдповiдi на третє питання треба описати послідовність дій оператора радіостанції, порядок виклику усiх кореспондентів радіомережі для передачі їм повiдомлення.

Варiант №10

1. Вузли зв'язку органiв внутрiшнiх справ.

2. Призначення, комплект i тактико-технiчнi данi радіостанції Motorola GP68 “Radius”.

3. Порядок пiдготовки до роботи i використання спецзасобу "Терен-4М".

Методичнi вказiвки

При вiдповiдi на перше питання вимагається дати визначення вузлів оперативного зв'язку ОВС, а також перерахувати засоби зв'язку, що входять до складу цих вузлів.

Відповідаючи на друге питання, слухач повинен пояснити призначення радіостанції Motoroia GP68 , тактико-технiчнi данi, режими роботи i перерахувати основнi блоки, які входять у комплект радіостанції.

Для вiдповiдi на третє питання необхiдно описати послідовність дiй робiтника ОВС при пiдготовцi i використанні спецзасобу "Терен-4М" i порядок документального оформлення використання даного засобу.


Додаток 2

ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО БРОНЕЗАХИСТУ

З давніх-давен людство у часи небезпеки, конфліктів, війн використовувало захисний одяг, застосовувало щити. Спочатку - зі шкір тварин, з розвитком цивілізації - дерев'яні, а потім і металеві.

Перші спогади про захисний одяг, виготовлений із металу (прототип сучасних бронежилетів), належать до середньовіччя, епохи лицарства. Але поява і розвиток вогнепальної зброї звели нанівець роль металевої натільної броні - штучні перепони з каміння чи цегли або природні бар'єри (скали, дерева, канави тощо) стали фактично єдиним реальним захистом людини від вогнепальної зброї.

За статистикою, у війнах XIX ст. переважали кульові поранення. В період Першої світової війни спостерігалась відносна рівновага між кульовими і осколковими пораненнями, а в роки Другої світової війни і в подальших військових конфліктах - здебільшого вже від осколків.

Дослідження частоти поранень різних ділянок тіла свідчать про те, що найуразливішими є груди, живіт та голова. До того ж більшість таких поранень смертельні або загрозливі для життя.

Використання бронежилетів, які захищають від куль стрілецької зброї (автоматів, гвинтівок), планувалось, як правило, у певних випадках і в спеціальних умовах, оскільки вони надто важкі, знижують маневреність, ускладнюють можливість використання індивідуальної зброї. Але досвід бойових дій Радянської Армії в Афганістані, а далі - участі військ НАТО у миротворчих операціях свідчить про важливість захисту не тільки від осколків, а й від куль сучасної стрілецької зброї військових зразків.

У 1984 р. Радянський Союз розробив протикульові бронежилети 6БЗТМ і 6Б4. Основу першого складали пластини з титанового сплаву завтовшки 6,5 мм і захисні елементи з тканини ТСВМ. Бронежилет індексу 6Б4 відрізнявся наявністю керамічних пластин з карбіду бору. Військові випробування проводились в Афганістані. Вага бронежилетів (майже 12 кг) була надмірною: їх носіння знесилювало військових ще до вступу у вогневий контакт з ворогом.

Зважаючи на це, 1985 р. на озброєння прийнято бронежилети 6БЗТМ-01 і 6Б4-01 з диференційованим захистом. Передня секція захищала від куль автоматичної зброї, а спинна - від осколків. Маса бронежилетів - до 9 кг.

У 1986 р. розроблено уніфікований бронежилет 6Б5 із дев'ятьома модифікаціями, що мали спільну основу з гнучкими захисними елементами із тканини ТСВМ. Ці вироби, залежно від комплектації, забезпечували протиосколковий, протикульовий або диференційований захист.

Бронежилети, якими у 70-х рр. оснащувалися підрозділи органів внутрішніх справ колишнього СРСР, були розраховані для захисту як від холодної зброї (ЖЗЛ-74, бронеелементи з алюмінієвого сплаву), так і від куль пістолета ТТ (ЖЗТ-71М, бронеелементи із титанового сплаву).

Наприкінці 80-х рр. розроблено бронежилет "Кора-1" з використанням тканини ТСВМ для захисту працівників органів внутрішніх справ від куль пістолета ПМ.

З розповсюдженням автоматичної вогнепальної зброї у незаконному обігу знайшли своє широке застосування і бронежилети армійських зразків (6БЗТМ-01, 6Б4, 6Б5-15). У подальшому, коли з'явилися боєприпаси до автоматичної зброї, споряджені кулями з термозміцненим осердям (патрон 7Н10 до автомата АК-74 калібру 5,45 мм), ці бронежилети вже не забезпечували достатнього рівня захисту.

Сучасні моделі бронежилетів, якими оснащаються підрозділи органів внутрішніх справ, здатні протистояти такому засобу ураження, а також кулям гвинтівок калібру 7,62 мм.

Останнім часом в Україні у незаконному обігу різко збільшилася кількість пістолетів ТТ, кулі яких найпробивніші у цьому класі вогнепальної зброї. Нині органи внутрішніх справ України для захисту від цієї зброї широко застосовують бронежилети масою 5-7 кг зі сталевими бронеелементами достатньої площі захисту (20-30 кв. дм).

Для носіння протягом усього часу несення служби використовують бронежилети з тканинними захисними елементами з підсиленням життєво важливих ділянок металевими бронеелементами масою від 3,2 до 4,9 кг залежно від площі захисту від куль пістолета ТТ (6-18 кв. дм).

МАТЕРІАЛИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ЗАСОБАХ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО БРОНЕЗАХИСТУ

Фахівець фірми Du Роnt (США) Стефані Кволек у 1965 р. винайшла спосіб виготовлення високоміцного арамідного волокна. З 1971 р. розпочато промислове виготовлення волокна Кеvlаг-29 з низькою густиною (1,44 г/см3), високою міцністю на розрив (2900 Н/мм2) при незначному відносному подовженні під час розриву (3,6 %).

Фірма Аkzo Nobel (Нідерланди) у 1985 р. з поліпарафенілентерефталаміду розпочала виробництво арамідного волокна Тwaron, яке мало такі самі фізико-механічні властивості, що й Кеvlаг-29.

Арамідні волокна Кеvlаг і Тwaron характеризуються винятковою стабільністю механічних властивостей у діапазоні температур від -46 до +180 °С. Вони не піддаються корозії і впливу більшості хімічних речовин, а також механічному зносу, але псуються під впливом ультрафіолетового випромінювання. Так, наприклад, арамідне волокно втрачає  80 % міцності після витримки в умовах природного освітлення впродовж двох років.

До 1996 р. Україна використовувала лише тканини з нитки СВМ російського виробництва, але тепер через високу вартість і якість, яка не відповідає ціні, від цього матеріалу практично відмовилися. Нині для балістичного захисту застосовують тканини з арамідних волокон другого покоління - Кеvlаг-129 (Du Роnt), Тwaron СТ і Тwaron СТ Місrоfilamentkrо Nоbеl), які відрізняються від своїх попередників (Кеvlаг-29 і Тwaron) підвищеною на 15-20 % міцністю на розрив із збереженням інших позитивних властивостей.

Тwaron СТ Місrоfilament має кількість елементарних волокон (філаментів), що на 50% перевищує аналогічний показник інших арамідних волокон та забезпечує додаткове підвищення показника поглинання енергії і надійності бронежилетів під час захисту від куль.

Український науково-дослідний інститут переробки волокон (м. Київ) і підприємство "Темп-2000" (м. Ірпінь) освоїли виробництво балістичних тканин з арамідних ниток Тwaron CT, Кеvlаг-129 і Тwaron СТ Місrоfilament.

Після додаткових досліджень і введення нового технологічного процесу виготовлення арамідного волокна фірма Du Pont 1996 р. випустила на ринок США матеріал Кеvlаг Ргоtега з підвищеними показниками механічної міцності, який забезпечує вищий рівень балістичного захисту. Починаючи з 1997 р. аналогічна технологія виготовлення арамідного волокна Кеvlаг упроваджується в Європі.

В кінці 80-х рр. з появою поліетилену надвисокої молекулярної ваги UHMW-PE удосконалюється технологія виготовлення засобів індивідуального бронезахисту.

Для балістичного захисту з 1990 р. фірма DSМ (Нідерланди) з такого поліетилену виготовляє матеріал Dyneema, а у США цей матеріал під маркою Spectra Shield випускає за ліцензією фірма Аllied Signals.

За інформацією фірм-виробників Dyneema та Spectra Shield, ці матеріали порівняно з арамідними волокнами більшою мірою зберігають свої захисні властивості у разі тривалого впливу вологи, хімікатів, ультрафіолетового випромінювання, порізів та абразивних середовищ. Крім того, питомою міцністю на розрив, віднесеною до їх густини, вони вигідно відрізняються від матеріалів, які раніше використовувались у бронежилетах. Проте сферу їх використання звужує досить низька температура плавлення поліетилену (144 - 152 °С) і деякий негативний вплив підвищених експлуатаційних температур на балістичну стійкість бронежилетів.

Черговим революційним проривом у виробництві матеріалів для засобів індивідуального бронезахисту став винахід волокна Zуlоп. У 1999 р. японська фірма Тоуоbо почала його промислове виробництво. Цей матеріал має низьку густину (1,56г/см3), дуже високу міцність при незначному відносному подовженні під час розриву (3,5 %) і термічну стабільність на рівні арамідних волокон.

У бронеелементах високих рівнів захисту використовуються спеціальні сталі, які піддаються термічній обробці для досягнення високої твердості, та керамічні матеріали — карбід бору, карбід кремнію і оксид алюмінію.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО БРОНЕЗАХИСТУ

Класифікація засобів індивідуального бронезахисту (див. таблицю) розроблена Державним інженерно-упроваджувальним центром "Спецтехніка" МВС України з урахуванням засобів ураження, що з найбільшою ймовірністю можуть бути використані проти працівників органів внутрішніх справ під час виконання ними службових обов'язків.

1 та 1А класи захисту у бронежилетах забезпечуються гнучкими захисними елементами з арамідних тканин Кеvlаг, Тwаrоп, тканини ТСВМ, матеріалів Dуneemа і Spectra. Жорсткі оболонки шоломів цього рівня захисту виготовляють з арамідних тканин, матеріалів Dyneema, Spectra з використанням полімерного з'єднувача.

У бронежилетах 2 класу захисту найширше застосовують бронеелементи зі сталі високої міцності разом з демпферними елементами зі спіненої пластмаси. Використовують також металеві (сталеві, з алюмінієвих або титанових сплавів) чи композиційні (пресовані з матеріалу Dyneema) бронеелементи спільно із захисним елементом 1 або 1А класу.

Досить гнучкі та легкі і можуть застосовуватися для прихованого носіння бронежилети, захисні елементи яких виготовлені лише з арамідних тканин. Але широкому використанню заважає їх вкрай висока вартість: захисні елементи мають до 60 шарів арамідної тканини (для порівняння: у бронежилеті 1 класу їх до 16).

Завдання розробки "м'якого" бронежилета 2 класу за прийнятною вартістю ще чекає свого вирішення.

У шоломах 2 класу захисту найширше використовують металеві оболонки, рідше - комбіновані з титанового сплаву спільно із пресованою арамідною тканиною.

З матеріалів Dyneema і Spectra Shield способом пресування виготовляють жорсткі захисні елементи для бронежилетів 2 класу і оболонки кулезахисних шоломів 2 класу (шолом "Маска - 3", розроблений НДІСТ МВС РФ), які мають найменшу вагу у цьому класі захисту. Проте широке використання цих виробів гальмується їх високою вартістю.

Бронежилети вищих класів захисту складаються з базового гнучкого модуля 1 або 1А класу захисту і додаткових бронеелементів.

Додаткові бронеелементи за 3 і 4 класами захисту, як правило, виготовляються із сталі високої міцності і твердості завтовшки 4,5—6,0 мм. Для зменшення рикошету у разі влучення куль на високій швидкості сталеві бронеелементи зашивають у чохли з декількох шарів арамідної тканини.

Бронеелементи для бронежилетів 5 класу виготовляють із керамічних фрагментів у поєднанні з пресованими арамідними тканинами (або пресованими матеріалами Dуnееmа і Spectra Shield). Завдяки високій твердості і міцності лицьового шару такі бронеелементи добре протистоять кулям із термозміцненим осердям, порівняно зі сталевими бронеелементами суттєво виграють у вазі.

СПЕЦІАЛЬНИЙ КЛАС ЗАХИСТУ.

Шолом армійський СШ-68 являє собою металеву оболонку з ремінною системою для амортизації ударних навантажень.

Площа захисту - 10,0 дм2, маса - 1,4 кг.

Протиударні шоломи "Маска-2", ШПУ-1 і Ш-307 складаються з пластмасового ковпака та бармиці з демпферною прокладкою всередині для захисту шиї. До лобової частини ковпака кріпиться прозоре забрало з полікарбонату. Всередині ковпака встановлено вкладиш з пінопласту, обтягнутий підшоломником. Шоломи кріпляться на голові ременями з підборідником і пряжкою. Забрало фіксується у нижньому (робочому) і верхньому (похідному) положенні.

Площа захисту - 13,0 дм2, маса - до 1,5 кг.

Жилет захисний легкий ЖЗЛ-74 складається з двох частин: переду і спинки, з'єднаних текстильною застібкою (на плечах) і регулювальним поясом. Формовані захисні елементи сферичної форми з алюмінієвого сплаву закріплено у два шари на тканинній основі переду та спинки бронежилета.

Площа захисту — 47,0 дм2, маса — до 3,8 кг.

Бронежилет "Кора-3" складається з переду та спинки, з'єднаних на плечах текстильною застібкою. Це дозволяє регулювати бронежилет відповідно до зросту користувача. На поясі перед і спинка з'єднуються ременями спинки, закріпленими на лицьовому боці переду текстильною застібкою. Перед і спинка складаються з чохлів, в яких розміщено плати кишень із формованими захисними елементами з алюмінієвого сплаву.

Площа захисту - до 43,0 дм2, маса - до 3,8 кг.

Щит протиударний "Вітраж-АТ" являє собою алюмінієве полотно з рукояткою для його утримання і додатковим ременем для закріплення на руці. З внутрішнього боку щита передбачено демпферну прокладку для руки. У верхній частині розміщено спеціальні оглядові отвори.

Площа захисту - 60,0 дм2, маса - 4,5  кг.

Щит протиударний "Вітраж-М" складається з прозорого полікарбонатного полотна, рукоятки для утримання щита і додаткового ременя для закріплення на руці. З внутрішнього боку щита передбачено демпферну прокладку для руки.

Площа захисту - 60,0 дм2. маса - 3,1 кг.

КЛАС ЗАХИСТУ 1

Кулезахисні шоломи СТШ-81 і "Сфера" виготовлені з тканини з кишенями для встановлення трьох титанових (СТШ-81) або трьох сталевих ("Сфера") бронеелементів. У внутрішній частині шоломів передбачено встановлення демпферів із пінополіуретану для поглинання динамічної дії після влучення кулі.

Вироби забезпечують захист лобової, тім'яної, потиличної та скроневої ділянок голови людини. Крім того, конструкція шоломів дозволяє регулювати їх відповідно до розміру голови користувача.

Площа захисту - не менше 10,0 дм2, маса – до 2,5 кг.

Кулезахисний шолом "Сокіл-1" складається зі сталевої оболонки з вкладишем з пінопласту, що обтягнутий підшоломником. Шолом кріпиться на голові ременями з підборідником і застібкою. Конструкція ремінної системи забезпечує її регулювання відповідно до розміру голови людини.

Площа захисту — 13 дм2, маса — 1,8 кг.

Кулезахисний шолом "Каска-1" складається з жорсткої оболонки, виготовленої з пресованої арамідної тканини. Всередині оболонки встановлено вкладиш з пінопласту, обтягнутий підшоломником. Шолом кріпиться на голові ременями з підборідником і пряжкою. Конструкція ремінної системи забезпечує її регулювання відповідно до розміру голови людини.

Площа захисту - не менше 13,0 дм2, маса - 1,6 кг.

Бронежилет "Кора-1" складається з переду, спинки та пахового фартуха. В їх зовнішніх чохлах розміщено гнучкі захисні елементи з тканини ТСВМ у вологозахисних чохлах. Для захисту ділянки серця від холодної зброї за тканинним елементом переду встановлено захисний елемент з алюмінієвого сплаву з демпферним елементом з пінополіетилену. Перед і спинка з'єднуються на плечах текстильною застібкою, що дозволяє регулювати розмір бронежилета. На поясі перед і спинка з'єднуються ременями спинки, які закріплюються на лицьовому боці переду текстильною застібкою.

Площа захисту - до 46,0 дм2, маса - до 2,4 кг.

Бронежилет "Лотос-2" складається з переду і спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної тканини з додатковими демпферними елементами з пінополіетилену у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, яка дозволяє регулювати розмір бронежилета.

Площа захисту — 46,3 дм2, маса — до 4,3 кг.

Бронежилет "Бізон-1" складається з переду спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної тканини з демпферними елементами з пінополіетилену у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, яка дозволяє регулювати розмір бронежилета.

Площа захисту - до 44,0 дм2, маса - до 1,9 кг.

Бронежилет "Корсар-1" складається з переду і спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної тканини з демпферними елементами з пінополіетилену у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, яка дозволяє регулювати розмір бронежилета.  

Площа захисту - до 44,0 дм2, маса - до 1,9 кг.

Бронежилет "Охоронець -1" складається з переду і спинки, які з'єднуються на плечах і поясі еластичними стрічками. Текстильна застібка на еластичних стрічках поясу забезпечує можливість регулювання розміру бронежилета. У зовнішніх чохлах переду і спинки бронежилета розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної та капронової тканини у вологозахисних чохлах, а на внутрішній поверхні чохлів - знімні гігроскопічні прокладки.

Площа захисту - до 35,0 дм2, маса - до 2,2 кг.

КЛАС ЗАХИСТУ 2 (1А)

Кулезахисний шолом "Сокіл-2" складається зі сталевої оболонки з вкладишем з пінопласту, що обтягнутий підшоломником. Шолом кріпиться на голові ременями з підборідником і застібкою. Конструкція ремінної системи забезпечує її регулювання відповідно до розміру голови людини. Відрізняється від шолому "Сокіл-1" збільшенням товщини оболонки.

Площа захисту — 13 дм2, маса — 2,6 кг.

Кулезахисні шоломи "Маска-1", "Сокіл-2С" складаються зі сталевої оболонки з вкладишем з пінопласту, що обтягнутий підшоломником. Оснащені знімним забралом з кулестійким панорамним склом. Шоломи кріпляться на голові ременями з підборідником і застібкою. Забрало фіксується у нижньому (робочому) і верхньому (похідному) положенні.

Площа захисту — 18 дм2, маса — 4,5 кг.

Бронежилет ЖЗТ-71М складається з переду і спинки, з'єднаних бретелями з пряжками на плечах і поясом. Перед і спинка бронежилета оснащено титановими бронеелементами, з'єднаними спеціальними пластинами і заклепками, та демпферними елементами з пінополіуретану. Комплектується спеціальним демпфером для захисту підборіддя від ударів верхнім краєм бронеелементів переду при стрибках.

Площа захисту - до 40,5 дм2, маса - до 10,5 кг.

Бронежилет "Кора-2" складається з переду і спинки. В кишенях розміщено сталеві бронеелементи і демпферний шар з пінополіуретану. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою.

Площа захисту - до 47,0 дм2, маса - до 11,0 кг.

Бронежилет "Панцир-3-95" складається з переду і спинки, з'єднаних боковими ременями і бретелями з текстильними застібками. У кишенях чохлів переду і спинки розміщено по два сталевих бронеелементи з перекриттям, а на внутрішньому боці чохлів — демпферні прокладки з пінополіуретану.

Площа захисту - 30,0 дм2. маса -до 7,1 кг.

Бронежилет "Ескорт-2" складається з переду і спинки з плечовими та боковими ременями, які забезпечують регулювання розміру бронежилета за обхватом грудної клітки і зростом користувача. Перед і спинка бронежилета складаються із зовнішніх чохлів, в яких розміщено по одному сталевому захисному елементу прямокутної форми, та демпферних елементів з пінополіуретану, що кріпляться текстильною застібкою до чохлів.

Площа захисту — 18,0 дм2, маса — до 4,6 кг.

Бронежилет "Барс-2" складається з монтажних плат переду і спинки, з'єднаних боковими ременями і бретелями. У кишенях переду і спинки розміщено по два сталевих бронеелементи з перекриттям. На внутрішньому боці плат переду і спинки знаходяться по три демпферні стрічки з пінополіуретану.

Площа захисту –до 35,0 дм2, маса - до 8,0 кг.

Бронежилет "Модуль-ЗМ" складається з переду спинки з плечовими та боковими ременями, які забезпечують регулювання бронежилета за розміром та зростом користувача. Перед і спинка складаються із зовнішніх чохлів, у яких розміщено по одному сталевому бронеелементу трапецієподібної форми і демпферні елементи з пінополіетилену. У зовнішній чохол спинки встановлюються також два бронеелементи з алюмінієвого сплаву для захисту бокових поверхонь тулуба користувача від холодної зброї.

Площа захисту - 22,5 дм2, маса - до 6,1 кг.

Бронежилет "Бізон-2" складається з переду і спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної тканини з демпферними елементами з пінополіетилену у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою. Це дозволяє регулювати його розмір. У кишенях зовнішніх чохлів переду і спинки перед гнучкими захисними елементами встановлено по одному додатковому сталевому бронеелементу прямокутної форми.

Загальна площа захисту (по 1 класу) — до 44,0 дм2, площа захисту (по 2 класу) — 18,0 дм2, маса - до 4,9 кг.

Бронежилет "Корсар-2" складається з переду і спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної та капронової тканини з демпферними елементами з пінополіетилену у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, що дозволяє регулювати його розмір. Відрізняється від бронежилета "Корсар-1" наявністю двох додаткових сталевих бронеелементів з перекриттям, розміщених у кишенях зовнішнього чохла переду.

Загальна площа захисту (по 1 класу) - до 39,0 дм2, площа захисту (по 2 класу) - 9,6 дм2, маса - до 3,5 кг.

Бронежилет "Модуль-ТГ " складається з переду і спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщені гнучкі захисні і демпферні елементи. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, що дозволяє регулювати його розмір. У кишенях зовнішніх чохлів переду і спинки встановлено по одному додатковому бронеелементу прямокутної форми з алюмінієвого сплаву.

Загальна площа захисту (по 1 класу) - до 30,0 дм2, площа захисту (по 2 класу) - 17,0 дм2, маса - до 4,2 кг.

Бронежилет "Охоронець -2" складається з переду і спинки, які з'єднуються на плечах і поясі еластичними стрічками. Текстильна застібка на еластичних стрічках поясу забезпечує регулювання розміру бронежилета. У зовнішніх чохлах переду і спинки розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної та капронової тканини у вологозахисних чохлах, а на внутрішній поверхні чохлів - знімні гігроскопічні прокладки. Відрізняється від бронежилета "Охоронець-1" наявністю у внутрішніх кишенях переду шести додаткових сталевих бронеелементів із перекриттям.

Загальна площа захисту (по 1 класу) - до 35,0 дм2, площа захисту (по 2 класу) - 6,3 дм2, маса - до 3,2 кг.

Бронекуртки "Міраж" і "Міраж-М" складаються з камуфльованої куртки, захисних рукавів та захисного модуля з демпферами, в кишенях якого розміщено сталеві бронеелементи. Захисні рукави з'єднані із захисним модулем текстильною застібкою і плечовими ременями.

Площа захисту - до 60,0 дм2, маса - 12,0 кг.

Протикульові ицити БЗТ-75 і БЗС-75 являють собою металеві бронеелементи трапецієподібної форми (з титанового сплаву - БЗТ-75, сталі - БЗС-75). Бронеелемент обтягнутий тканинним чохлом, який фіксується текстильною застібкою. Вироби обладнано ручкою. Під час утримання щита лівою рукою (штатне положення) додатковий кронштейн спирається на передпліччя.

Площа захисту — 25 дм2, маса —  4,5 кг.

КЛАС ЗАХИСТУ 2А

Бронежилет 6БЗТМ-01 складається з переду і спинки, з'єднаних на плечах і з боків ременями. У блоках кишень переду і спинки розміщено титанові бронеелементи (перед - 6,5 мм. спинка - 1,25 мм). За титановими бронеелементами знаходяться захисні елементи з тканини ТСВМ.

Площа захисту переду (по класу 2А) - 15,2 дм2, спинки (по 1 класу ) - до 15,2 дм2, маса - до 9,0 кг.

Бронежилет "Корунд" складається з переду, спинки, кокетки з коміром і фартуха для захисту паху. У зовнішніх чохлах складових частин розміщено гнучкі захисні елементи з тканини ТСВМ у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, що дозволяє регулювати його розмір. У внутрішніх навісних кишенях переду і спинки встановлено по одному додатковому сталевому бронеелементу прямокутної форми з демпферним елементом з пінополіуретану.

Загальна площа захисту (по 1 класу) - до 55,0 дм2, площа захисту (по 2А класу) - 18,0 дм2, маса - до 9,3 кг.

КЛАС ЗАХИСТУ З

Бронежилет 6Б5-15 складається з переду і спинки, з'єднаних на плечах бретелями з текстильною застібкою з додатковим підсиленням ременями. На поясі перед і спинка з'єднуються ременем, який одягається на бронежилет. Бронежилет обладнаний коміром для захисту від осколків. У блоках кишень переду і спинки розміщено композиційні бронеелементи з використанням кераміки, а за ними - захисні елементи з тканини ТСВМ.

Площа захисту - до 28,0 дм2, маса - до 13,1 кг.

КЛАС ЗАХИСТУ 4

Бронежилет "Зубр - БЖ" складається з переду з фартухом для захисту паха і спинки. У зовнішніх чохлах складових частин розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної тканини у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, що дозволяє регулювати його розмір. У внутрішніх навісних кишенях переду і спинки встановлено по одному додатковому сталевому бронеелементу прямокутної форми.

Загальна площа захисту (по 1 класу) - до 54,0 дм2, площа захисту (по 2 класу) - 18,0 дм2, площа захисту (по 4 класу) - 15,6 дм2, маса – 3,4 - 9,9 кг.

Бронежилет "Бізон-4" складається з переду і спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної тканини з демпферними елементами з пінополіетилену у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі текстильною застібкою, що дозволяє регулювати його розмір. У зовнішніх кишенях чохлів переду і спинки встановлено по одному додатковому сталевому бронеелементу прямокутної форми з протирикошетним покриттям з арамідної тканини. З'єднання текстильною застібкою підсилено додатковими ременями з фіксацією кільцями.

Загальна площа захисту (по 1 класу) - до 44,0 дм2, площа захисту (по 4 класу) - 18,0 дм2, маса - до 11,5 кг.

Бронежилет "Корсар-4" складається з переду і спинки, у зовнішніх чохлах яких розміщено гнучкі захисні елементи з арамідної і капронової тканин з демпферними елементами з пінополіетилену у вологозахисних чохлах. Перед і спинка бронежилета з'єднуються на плечах і поясі боковими кулісами та бретелями з використанням текстильної застібки. Бретелі додатково фіксуються ременями. У зовнішніх кишенях чохлів переду та спинки встановлено по одному додатковому сталевому бронеелементу прямокутної форми з протирикошетним покриттям з арамідної тканини.

Загальна площа захисту (по 1 класу) — 39,0 дм2, площа захисту (по 4 класу) — 18,0 дм2, маса — до 11,6 кг. 

Бронежилет "Ескорт-3" складається з переду спинки з плечовими та боковими ременями, які забезпечують регулювання розміру бронежилета за обхватом грудної клітки і зростом користувача. Перед і спинка бронежилета складаються із зовнішніх чохлів, в яких розміщено по одному сталевому захисному елементу прямокутної форми з протирикошетним покриттям з арамідної тканини, та демпферних елементів з пінополіуретану, які кріпляться текстильною застібкою до чохлів.

Площа захисту — 18,0 дм2, маса — до 10,0 кг.


Додаток 3

ЗАТВЕРДЖЕНО

Розпорядженням МВС України

“ 8 ” 02 2001р. № 42

Перелік основних типів обладнання електрозв'язку,
дозволених для впровадження в ОВС України.

1. Комутаційне обладнання.

1.1. Автоматичні станції оперативного та адміністративно-господарського зв'яжу.

1.1.1. На міжміській мережі електрозв'язку МВС України (МВС, м. Київ, м. Севастополь та всі обласні центри) використовувати цифрове комутаційне обладнання стандарту ISDN. Транзітно-вузлові ЦАТС з маршрутизацією з’єднань - типу:

- "DEFINITY " фірми Lucent Technologies;

- "НІСОМ" фірми Siemens AG;

- "CORAL" фірми ECI Telecom:

- "MD110" фірми Ericsson:

- "MERIDIAN - 1" фірми Northern Telecom і Kapsch AG.

1.1.2. В якості кінцевого обладнання для зонового (з УМВС області) і місцевого електрозв'язку (чергові частини МРВВС) використовувати вітчизняне цифрове комутаційне обладнання "СОМ 200", виробник ТОВ "Інтелком" м. Рівне. "DIGITAL KEY ВХ" фірми Telrad, або обладнання за переліком пункту 1.1.1.

1.2. Автоматична станція документального зв'язку. В якості кінцевої автоматичної телеграфної станції - електронний телеграфний концентратор комутації повідомлень ("ЕТК-КП"), виробництва СНВП "ЕЛКО", м Київ.

2. Апаратура ущільнення ліній зв'язку (каналоутворююча).

2.1. В якості апаратури для ущільнення кабелів зв'язку марок ТПП, ТГ, ТЗГ, КСПП, оптоволоконних використовувати цифрову вітчизняну апаратуру типу ІКМ-30, ІКМ-120-4/5, яка забезпечує передачу інформації зі швидкостями 2048 кбіт/с та 8448 кбіт/с і може використовуватись в кінцевому та транзитному варіантах.

2.2. Для ущільнення оптоволоконних кабелів зв'язку з метою отримання цифрових потоків, використовувати мультиплексори синхронної ієрархії серії TN фірми "NORTEL LIMITED" (Великобританія).

2.3. Для ущільнення витих пар кабелів зв'язку марок ТПП, ТГ, ТЗГ, КСПП і т.п. з метою отримання цифрових потоків використовувати цифрові модеми HDSL "Watson-3", "Watson-4" фірми "Schmid Telecom" (Швейцарія), "Widelink" фірми "Siemens" (Німеччина).

2.4. В якості обладнання абонентського ущільнення кабелів зв'язку марок ТПП, ТГ, КСПП для віддалених аналогових абонентів АТС, використовувати модеми "СЕМКОТЕК ІКМ-4" фірми "Semcotec GmbH" (Австрія) та "Semcotec" РСМ4 (Болгарія).

2.5. В якості телеграфної апаратури ущільнення каналів тональної частоти та витих пар кабелів зв'язку марок ТПП, ТГ використовувати вітчизняне обладнання "ТВР-405", зі швидкостями передачі сигналів 50, 100, 200 бод, а також апаратуру "П-327" (2, 3, 12) для передачі сигналів зі швидкостями 50, 100 і 200 бод, виробництва ВАТ "Львівській завод телеграфної апаратури" м. Львів.

3. Термінальне обладнання.

3.1. В якості кінцевого телеграфного обладнання використовувати автоматизовані телеграфні установки (ААУ) вітчизняного виробництва на базі ПЕОМ з адаптерами (контролерами) телеграфного зв'язку: "Автотелеграф" ТОВ "Буран" (м. Черкаси), "Інтек" НВФ "Інтек" (м. Донецьк), "АРМ-Т" СП "ЛБЮ" (м. Київ) та імпортні телеграфні апарати типу "PACT 250" СП "Тритон-Україна".

3.2. Для забезпечення обробки факсимільних повідомлень використовувати імпортні факсимільні апарати 3-ї групи складності, типу "Panasonic" KX-F580BX-780BX, FT21-37RS, "OKІFAX" 4100-5400, "Canon" –В110-270, "Samsung" SF 600-5500.

4. Обладнання електроживлення.

4.1. Установки електроживлення вітчизняного виробництва торгової марки "СІЕ", виробник Київське управління комплектації.

4.2. Для забезпечення резервного електроживлення обладнання електрозв'язку - постійним струмом 60, 48, 12V, при зникненні зовнішньої напруги мережі змінного струму використовувати стаціонарні акумуляторні батареї герметичного OpzV або закритого типу OpzS.

5. Системи радіозв'язку.

5.1. Транкінгові - для забезпечення радіозв'язком оперативних підрозділів дозволяється, як виняток, використовувати обладнання стандарту МРТ-1327 з урахуванням можливості переходу до стандарту TETRA.

5.2. Псевдотранкінгові - для забезпечення радіозв'язком ї можливістю виходу на телефонну мережу в малонаселених пунктах та сільській місцевості, використовувати базове радіопередавальне обладнання з девіацією частоти 2,5 кГц, протокол "SmartTrank II" (контролер типу ST-852, ST-853), Select-5. Абонентські радіостанції повинні працювати одночасно з девіацією частоти 2,5 кГц та 5 кГц на суміжних каналах.

5.3. Космічний зв'язок - для забезпечення надійного зв'язку на великих територіях керівництва МВС України, використовувати системи космічного зв'язку "IMARSAT" та "GLOBALSTAR".

5.4. Для створення мережі пейджингового зв'язку використовувати обладнання за протоколами POCSAG та FLEX.

5.5. Для організації диспетчерського радіозв'язку використовувати аналогові радіостанції із кроком встановлення частоти 12,5 кГц:

  1.  Вітчизняного виробництва: "ОРІОН" (ВАТ "Тернопільській радіозавод "Оріон"), "РУТА" (МВП "Діона"),
  2.  Імпортного виробництва: "Motorola", "Maxon", "Kenwood", "Icom", "Standart", "Yaesu", "Vertex", які відповідають стандарту MIL 810.

УОЗ ГШ МВС України


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

5044. Изучение структуры углеродистых сталей после различных видов термической обработки 94 KB
  Изучение структуры углеродистых сталей после различных видов термической обработки Цель работы - изучение влияния закалки и отпуска на структуру и свойства углеродистых сталей. Оборудование, оснастка, приборы: электрические камерные печи...
5045. Определение длины световой волны при помощи дифракционной решетки 111.5 KB
  Определение длины световой волны при помощи дифракционной решётки Цель работы: определение с помощью дифракционной решётки длины световых волн в различных частях видимого спектра. Приборы и принадлежности: дифракционная решётка плоская шкала со щел...
5046. Определение эффективного коэффициента ослабления космических лучей 119.5 KB
  Определение эффективного коэффициента ослабления космических лучей Цель работы: определение эффективного коэффициента ослабления космических лучей в свинце. Приборы и принадлежности: установка для измерения интенсивности космических лучей ФПК...
5047. Исследование комбинационных логических схем 185 KB
  Исследование комбинационных логических схем. ЧАСТЬ 1. Исследование базового логического элемента ТТЛ. Построить передаточную характеристику. Реализовать с помощью ЛЭ 2И-НЕ схемы И, ИЛИ, НЕ...
5048. Исследование структуры и устройства триггеров 116.5 KB
  Исследование структуры и устройства триггеров. Исследование асинхронного RS- триггера. Исследование двухступенчатого RS – триггера...
5049. Исследование статических характеристик и параметров полевых транзисторов 92 KB
  Исследование статических характеристик и параметров полевых транзисторов Цель работы Изучить принцип действия, характеристики и параметры полевых транзисторов (ПТ). Отчет о работе Снять передаточную характеристику IC=F(U3И) (график...
5050. Виготовлення разової ливарної форми за рознімною моделлю 117.5 KB
  Виготовлення разової ливарної форми за рознімною моделлю. Мета роботи: ознайомитися з процесом виготовлення вручну разової ливарної форми зі стержнем для нескладного виливка у двох опоках за рознімною моделлю. Обладнання, прилади, матеріали. Модельн...
5051. Исследование работы регистров и счетчиков 95 KB
  Исследование работы регистров и счетчиков. Регистры – устройства, предназначенные для хранения и преобразования двоичной информации. Они представляют собой набор определенным образом связанных триггеров...
5052. Исследования комбинационных логических схем 100 KB
  Исследования комбинационных логических схем. ЦЕЛЬ РАБОТЫ: ознакомление с логикой работы, изучение принципа действия, исследование и определение основных характеристик и параметров базового логического элемента ТТЛ, изучение структуры и работы основн...