96576

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В СТОВ «СВІТОЧ» БАШТАНСЬКОГО РАЙОНУ

Курсовая

Лесное и сельское хозяйство

Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику. Показники економічної ефективності виробництва соняшнику і методика їх визначення. Виробничо-економічна характеристика підприємства. Місце соняшнику у економіці господарства, динаміка виробництва і продажу, показники врожайності і якості продукції.

Украинкский

2015-10-07

204.44 KB

6 чел.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

сільського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з економіки аграрних підприємств

з основами статистики

на тему:

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

В СТОВ «СВІТОЧ» БАШТАНСЬКОГО РАЙОНУ

Виконала:

студентка групи Б

Кравчина Валерія

Перевірив:

Христенко О.А.

Миколаїв − 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА – ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ 6

1.1. Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику 6

1.2. Показники економічної ефективності виробництва соняшнику і методика їх визначення 12

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВАПРОДУКЦІЇ СОНЯШНИКУ У СТОВ «СВІТОЧ» БАШТАНСЬКОГО РАЙОНУ 19

2.1. Виробничо-економічна характеристика підприємства 19

2.2. Місце соняшнику у економіці господарства, динаміка виробництва і продажу, показники врожайності і якості продукції 24

2.3. Динаміка і структура собівартості соняшнику, причини її зміни 35

2.4. Економічна ефективність виробництва і реалізації соняшнику, причини її зміни 37

РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА ТА ФАКТОРИ УРОЖАЙНОСТІ СОНЯШНИКУ У ТОВ «СВІТОЧ» БАШТАНСЬКОГО РАЙОНУ 40

3.1. Динаміка врожайності соняшнику. 40

3.2. Кореляційний аналіз факторів врожайності соняшнику 50

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ 51

ВИСНОВКИ 57

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 59

ДОДАТКИ

ВСТУП

Україна займає одне з провідних місць (третє, поступаючись Аргентині і Росії) серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. Ринок його насіння в країні розгалужений та різноманітний, що зумовлено великою площею посівів та популярністю культури, сприятливими природно-кліматичними умовами вирощування та високим потенціалом урожайності, попитом на сировину. Особливо це стосується Південного регіону та його областей, які відносяться до найбільш сприятливих зон вирощування цієї культури.

Поряд з цим, нині переважають екстенсивні методи виробництва соняшнику, про що свідчать темпи зниження врожайності порівняно з темпами скорочення валового збору. Але екстенсивний, енергозатратний шлях одержання сировини може призвести до кризи соняшникової галузі країни та її регіонів. Без застосування сучасних технологій вирощування та переробки соняшнику, наукового обґрунтування напрямів підвищення ефективності його виробництва, механізму регулювання взаємовідносин в регіональному підкомплексі, не можна розраховувати на одержання високих врожаїв, бо природна родючість ґрунтів, яка з року в рік вичерпується, не забезпечить приріст валових зборів цієї культури.

В зв’язку з цим пошук резервів та можливостей забезпечення стабільної прибутковості сільськогосподарських підприємств України на інтенсивній основі, забезпечення споживчого продовольчого ринку якісною продукцією, а потреби переробних підприємств у екологічно чистій сировині в достатніх обсягах, власного ринку та розширення експорту – зумовлює необхідність подальшого дослідження проблем підвищення врожайності культури при зменшенні площ посіву.

Дослідженням теоретичних і практичних аспектів виробництва соняшнику займаються багато науковців, зокрема відомі вітчизняні вчені-економісти: В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, О.В. Воронянська, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, О.Д. Гудзинський, М.В. Зубець, О.В. Крисальний, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, П.Т. Саблук, В.В. Юрчишин.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних засад і перспективних практичних напрямів підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику в сільськогосподарських підприємствах.

У відповідності з визначеною метою були поставлені та вирішені наступні завдання:

  1.  обґрунтувати й узагальнити науково-теоретичні основи формування і функціонування виробництва соняшнику;
  2.  систематизувати показники і критерії, що характеризують економічну ефективність виробництва соняшнику;
  3.  здійснити оцінку економічної ефективності виробництва соняшнику у досліджуваному господарстві;
  4.  дослідити динаміку та фактори виробництва соняшнику у сільгосппідприємстві;
  5.  обґрунтувати шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику.

Об’єктом дослідження є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світоч» (СТОВ «Світоч») Баштанського району.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику у сільськогосподарському підприємстві.

В процесі дослідження використовувалися такі методи: діалектичний та абстрактно-логічний – при здійсненні теоретичних і методичних узагальнень; визначенні проблем організації розвитку і ефективного функціонування соняшникового підкомплексу; статистико-економічні – при відображенні обсягів виробництва соняшнику у СТОВ «Світоч»; метод групувань – для визначення впливу концентрації, спеціалізації, врожайності, рівня інтенсивності на ефективність виробництва соняшнику; метод аналітичного вирівнювання як один із формалізованих методів прогнозування та планування виробництва соняшнику у господарстві.

Інформаційну основу дослідження склали річні звіти СТОВ «Світоч»; статичні матеріали Миколаївського державного обласного управління статистики і Державного комітету статистики України; матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань. Періодом дослідження було обрано 2010-2011 роки.

Курсовий проект складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Також до курсового дослідження додаються фінансові звіти підприємства.


РОЗДІЛ 1

ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА – ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

  1.  Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

Україна − одна з провідних держав з виробництва технічних культур та зокрема соняшнику.

Розміщення посівів технічних культур в Україні склалося відповідно до зональних природно-кліматичних умов [14]:

  1.  господарства Полісся і Карпат спеціалізуються на вирощуванні льону-довгунцю;
  2.  господарства Лісостепу − цукрових буряків, соняшнику, ріпаку озимого;
  3.  господарства Степу − соняшнику, ріпаку озимого і ярого, рицини;
  4.  господарства передгірних і гірських районів Криму − ефірноолійних культур і тютюну.

Закономірність виробництва спостерігається і в розміщенні підприємств переробної промисловості. На Поліссі розташовані льонозаводи, в Лісостепу − цукрові, у Степу олійні заводи.

Провідні технічні культури Степу України − олійні культури. Ця група об’єднує культури, насіння та плоди яких містять багато олії і є основною сировиною для її одержання. Серед олійних культур розрізняють власне олійні, які вирощують виключно для одержання олії, та культури комплексного використання, з яких олію одержують як побічний продукт. До першої групи належить соняшник, ріпак, рицина, гірчиця, рижій та інші. До другої − льон-довгунець, коноплі. До олійних відносять також сою. Насіння олійних культур містить значну кількість олії: соняшник − 29,0-56,9%, рицина − 47,2-58,2%, ріпак озимий − 45,0-49,6%, насіння льону − 30,0-47,8%, соя − 15,5-24,5% [11].

Олійно-жирова галузь характеризується високою концентрацією виробництва, що позитивно впливає на рівень його ефективності. Понад 70% загального обсягу продукції комплексу припадає на великі підприємства, а мала переробка становить менше 2%.

Природні й економічні ресурси для виробництва та переробки олійних культур дають можливість вітчизняній олійно-жировій галузі й надалі займатиме лідируючі позиції у світі. Так, за підсумками асоціації «Укроліяпром» у 2010-11 маркетинговому році за обсягами виробництва соняшникового насіння (7,2 млн т) і соняшникової олії (3,1 млн т) Україна зайняла перші місця [18].

Водночас, незважаючи на економічну привабливість і великий потенціал, динамічному розвитку комплексу перешкоджає нестабільність виробництва олійного насіння, що може призвести до послаблення позицій вітчизняної олійно-жирової галузі на зовнішніх продовольчих ринках.

Порівняно з іншими країнами-виробниками наша держава має унікальні природно-кліматичні умови для вирощування різних видів олійних культур, проте основною продукцією сировинної бази підприємств олієжирового комплексу залишається соняшник, а в секторі промислового виробництва рослинних олій на соняшникову припадає 97%. Нині соняшник – друга за популярністю культура після пшениці і основна олійна культура в Україні.

Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50-52% олії, а селекційних  до 60%. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98% загального виробництва олії в Україні.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55-60%), яка має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров’я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, D, Е, К). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Побічні продукти переробки насіння соняшнику  макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35% від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха містить 38-42% перетравного протеїну, 20-22% безазотистих екстрактивних речовин, 6-7% жиру, 14% клітковини, 6,8% золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33-34% перетравного протеїну, 3% жиру, 100 кг його відповідають 102 корм. од.

Лузга (вихід 16-22% від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного  фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

Кошики соняшнику (вихід 56-60% від маси насіння) є цінним кормом для тварин. Їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба. В них міститься 6,2-9,9% протеїну, 3,5-6,9% жиру, 43,9-54,7% безазотистих екстрактивних речовин та 13,0-17,7% клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80-90 кг вівса, 70-80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13-0,16 корм. од., 10-15 г протеїну, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл  як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Соняшник  чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.

У загальній посівній площі, що відведена під технічні культури, найбільшу питому вагу має соняшник (70%), цукрові буряки (15%), решту (15%) становлять інші технічні культури (рис. 1.1).

Таблиця 1.1

Динаміка виробництва технічних культур по Україні у всіх категоріях господарств в 1990-2011 роках [6]

Показники

Роки

1990

1995

2000

2005

2007

2008

2009

2010

2011

Уся посівна площа

32406

30963

27173

26044

25928

26060

27133

26990

26952

Технічні культури, у т.ч.

3751

3748

4187

5260

6105

5920

6778

6545

7296

  1.  цукрові буряки

1607

1475

856

652

815

610

380

322

501

  1.  соняшник

1636

2020

2943

3743

3964

3604

4306

4232

4573

  1.  соя

93

25

65

438

751

671

558

644

107

  1.  ріпак

90

49

214

207

414

891

1412

1060

907

  1.  льон-довгунець

172

98

23

25

14

13

7

2

1

*Джерело: за даними Державної служби статистики України

Як бачимо з таблиці 1.1, площа посівів технічних культур до загальної площі посівів у 2011 р. становить 27,07%, соняшнику 16,97%, ріпаку3,36%, що не відповідає Постанові Кабміну № 164 від 11 лютого 2010 р., котра вносить свої нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах і програмі розвитку ріпаківництва в Україні 2008-2015 рр. Так згідно Постанові Кабміну №164 перед аграріями ставиться чітке завдання: оптимізувати площі посівів соняшнику в поточному році до 20% від загальної кількості посівних площ, а в подальшому до 12%. При цьому не мають бути знижені обсяги виробництва. Для цього необхідно підвищити врожайність технічних культур з одного гектара. Що стосується площ посівів ріпаку, то вони у 2010 р. майже у два рази менші ніж заплановано згідно програми розвитку ріпаківництва в Україні 2008-2015 рр.

Сьогодні соняшник вирощують більше 40% сільськогосподарських підприємств всіх форм власності, на які припадає до 80% всього валового збору. Господарства населення забезпечують виробництво цієї культури на рівні 20%.

В середньому, за останні п’ять років, в Україні під соняшником було зайнято близько 15% всіх посівних площ, а його частка у вітчизняному виробництві олійних культур сягає 70%. Сільгоспвиробники за два останніх десятка років збільшили посівні площі під цією культурою у 2,8 рази – від 1,6 до 4,5 млн га. За цим показником наша держава займає друге місце в світі, проте за урожайністю ми лише десяті (15-16 ц/га). Така ситуація свідчить про екстенсивний тип виробництва та можливі негативні наслідки цього підходу. Соняшник істотно виснажує землю і вирощувати його можна на одному місці раз на 8-10 років. Проте, в багатьох господарствах концентрація соняшнику в структурі посівних площ становить 25-30%, а повернення на попереднє місце вирощування здійснюється з порушенням норм, що призводить до різкого погіршення фітосанітарної ситуації на полях, сильного висушування і виносу поживних речовин з ґрунту, зменшення урожайності соняшнику та й інших культур сівозміни.

Системність агротехнологічних порушень зумовлює нестабільність виробництва олійного насіння, а відповідно й переробки, підвищує сировинні ризики галузі, негативно впливає на продуктивність сільськогосподарського виробництва в цілому.

З метою обмеження негативного впливу порушень у сівозмінах на родючість ґрунтів 2010 р. була прийнята постанова №164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах», в якій уряд встановив нормативну структуру посівних площ, а також допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі, зокрема що стосується соняшнику – це не менше ніж через сім років. Цей документ повинен призупинити використання тактики «спаленої землі» в олійному виробництві.

У звітному періоді за даними Мінагрополітики в одному з районів Миколаївської області 80% землі засіяно соняшником, при нормі для регіону 29%. М.Я.Азаров доручив на державному рівні дослідити ситуацію: «Це нікуди не годиться. Така експлуатація землі і такі доходи нам абсолютно не потрібні» [8].

Щоб задовольнити попит на олійне насіння і стабілізувати сировинну базу переробних підприємств, необхідно обґрунтовано підійти не тільки до вирощування соняшнику, а також максимально використати потенціал інших олійних культур як джерела виробництва високоліквідної продукції, яка має попит в багатьох галузях промисловості. Такі позиції в олійно-жировій галузі можуть зайняти ріпак та соя.

Отже, у підсумку зазначимо, що олійні культури  це велика група сільськогосподарських культур, продукція вирощування яких є сировиною для легкої, харчової та інших видів переробної промисловості.

Розміщення посівів олійних культур в Україні склалося відповідно до зональних природно-економічних умов, що дає змогу скоротити строки та відстані перевезень сировини до місць переробки, зменшити втрати при перевезенні та зберіганні, підвищити ефективність виробництва кінцевого продукту.

Для сільськогосподарських підприємств виробництво соняшнику, як правило, є високодохідною та прибутковою продукцією.

  1.  Показники економічної ефективності виробництва соняшнику і методика їх визначення

Аналіз показників економічної ефективності вирощування соняшнику дає змогу виявити ефективність окремих прийомів або форм організації праці, які потім використовуватимуться у практичній діяльності господарств чи окремих підрозділів.

Ефективність виробництва  складна  економічна категорія, в якій відображається дія об’єктивних економічних законів виробництва  результативність. Вона є формою виразу мети виробництва. Поняття «ефект» і «економічна  ефективність» мають різне наповнення. Ефект  це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів у сільському господарстві. Наприклад, ефект від застосування добрив  це приріст урожаю. Але ефект не показує, вигідна певна справа, чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставити ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність [1].

Ефективність   це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витратами на їх досягнення ресурсами, які можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах (вартісній, натуральній, соціальній), то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну [4].

Технологічна ефективність  це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. В рослинництві показниками технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цукру в цукрових буряках, олії  в насінні соняшнику, білка  в зерні тощо). Таким чином, за результат діяльності підприємств береться валове виробництво певного виду продукції і цей результат зіставляється з ресурсом  посівною площею культури. Щоб вирахувати якість продукції, можна визначити біологічний вихід цукру, олії, білка тощо на гектар посівної площі, помноживши врожайність культури з гектара на відсоток вмісту відповідної органічної речовини (коефіцієнт).

Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність через існування постійних  витрат, на які, як відомо, виробники в короткостроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку й особливості сільського господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва  землі і живих організмів як засобів виробництва. Вони дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами.

Економічна ефективність  це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення [4]:

1) ресурси і результати виражені у вартісній формі;

2) ресурси  у вартісній, а результати  у натуральній формі;

3) ресурси  у натуральній, а результати  у вартісній формі.

Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва  доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств  раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект. З огляду на сказане, для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств слід широко використовувати показники ефективності сільськогосподарського виробництва.

Соціальна ефективність  поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня  економічної ефективності досягнуто. Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена. Проте досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за такими показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, направленого на соціальні заходи в загальній  масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства, тощо [4].

Для економічної оцінки виробництва соняшнику використовуються наступні дані [21]:

  1.  валовий збір культури;
  2.  вихід основної (побічної) продукції в умовних одиницях в оприбуткованій після доробки вазі;
  3.  ціни реалізації;
  4.  обсяги та вартість реалізованого урожаю в асортименті з урахуванням якості;
  5.  обсяги та вартість реалізованого валового збору соняшнику понад рівень, досягнутий у минулі роки;
  6.  повні виробничі витрати коштів;
  7.  середньорічна кількість зайнятих робітників, витрати праці у господарстві;
  8.  капітальні вкладення у виробництво соняшнику.

Найважливішим результативним показником сільськогосподарського виробництва є обсяг валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий дохід та прибуток.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв’язків та госпрозрахунку.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов’язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників [22]:

  1.  вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів на 1 грн. виробничих витрат;
  2.  обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва;
  3.  рівень рентабельності та норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Наведені показники характеризують ефективність використаних виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і тваринництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва в розрахунку на 1 га посіву; на одного середньорічного працівника; на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий дохід і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат;  рівень рентабельності виробництва.

На основі цих даних розраховують показники економічної ефективності технологій, а саме [4]:

  1.  Урожайність соняшнику, ц/га (з урахуванням якості) (У).

Урожайність – натуральний показник, який безпосередньо впливає на всі інші показники економічної ефективності, без нього не можна визначити рівень технології, використання землі та інших ресурсів підприємства. Визначається врожайність розподілом валового виробництва технічних культур на посівну площу:

,       (1.1)

де ВЗ – валовий збір продукції після доробки, ц;

Sп – площа посіву, га.

  1.  Продуктивність праці.

Під продуктивністю праці розуміють її плідність, дієвість. Вимірюється цей показник і кількістю продукції, що створюється в одиницю робочого часу, або величиною часу, що затрачується на виробництво одиниці продукції. Зворотнім показником продуктивності є трудомісткість.

Продуктивність праці визначається розподілом валової продукції на витрати праці в людино-годинах:

ПП = ,      (1.2)

де ПП – продуктивність праці;

ВП – валова продукція;

Т – витрати праці.

  1.  Трудомісткість продукції (Т), або (прямі витрати праці на виробництво 1 ц продукції, люд.-год.), люд-год./ц

,       (1.3)

де ЗТ – прямі витрати праці, люд.-год.

  1.  Середня ціна реалізації 1 ц продукції (Ц), грн:

,       (1.4)

де ГВ – грошова виручка від реалізації продукції, тис. грн;

К – кількість реалізованої продукції, ц.

Іншими показниками є наступні:

  1.  оплата праці за 1 ц продукції, грн;
  2.  вихід валового прибутку технічних культур на 1 люд-год. і 1 середньорічного працівника, ц, грн;
  3.  питомі капіталовкладення на 1 га, грн;
  4.  приведені витрати на 1 га, на 1 ц продукції, грн;
  5.  річний економічний ефект на 1 га, грн

Узагальнюючими показниками ефективності сільськогосподарського виробництва є сума прибутку в розрахунку на одиницю затрат і рентабельність. Рентабельність характеризує дохідність господарства, окремих його галузей або видів продукції.

Технологія виробництва соняшнику є комплексом організаційно-господарських та агротехнічних заходів, тому економічна ефективність може визначатися як системи в цілому, так і будь-якої її складової. Практика кращих господарств України переконливо доводить переваги впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.


РОЗДІЛ 2

РІВЕНЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВАПРОДУКЦІЇ СОНЯШНИКУ У СТОВ «СВІТОЧ» БАШТАНСЬКОГО РАЙОНУ

  1.  Виробничо-економічна характеристика підприємства

СТОВ «Світоч» базується у Баштанському районі Миколаївської області у селі Новопавлівка. Відстань до обласного центру м. Миколаєва - 65 км, до районного центру м. Баштанка  15 км. До найближчої залізничної станції «Явкіно»  25 км. Дане розташування сільськогосподарського підприємства досить вдалим і дозволяє налагоджувати вигідні партнерські взаємовідносини з реалізації і переробки сільськогосподарської продукції.

Територія господарства СТОВ «Світоч» належить до посушливої помірно жаркої агрокліматичної зони з м’якою зимою. Рельєф території, на якій розташоване господарство, представлений степами. Середньорічна температура повітря становить 8−11°С. Середньорічна температура найбільш холодного місяця – січня – від 0 до 4°С, найбільш теплого – липня – від 23 до 25°С.

Природні умови досліджуваного господарства сприяють отриманню високих урожаїв сільськогосподарських культур.

У таблиці 2.1 розглянемо показники розміру виробництва в досліджуваному господарстві.

За даними таблиці 2.1 можна сказати, що найбільше вартості валової продукції у постійних цінах 2010 року була отримана у 2010 році. У 2011 році показник зменшився порівняно з показником 2010 року на третину, що свідчить про скорочення виробництва сільськогосподарських культур.

В той час як показник грошової виручка від реалізації сільськогосподарської продукції найбільшим набув тенденцію до зростання і у 2011 році зріс на 20,0% та 1,4% порівняно з попередніми роками.

Таблиця 2.1

Показники розміру виробництва

в СТОВ «Світоч» Баштанського району*

Показники

Роки

2011 в %

2009

2010

2011

2009

2010

Вартість валової продукції сільського господарства (у постійних цінах 2010 p.), тис. грн

5400,1

7535,4

5038,5

93,3

66,9

Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн

4605,1

5451,3

5526,2

120,0

101,4

Середньорічна чисельність працюючих, чол.

63

61

57

90,5

93,4

Площа сільськогосподарських угідь, га

2928

2928

2504

85,5

85,5

Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн

416

373,5

435

104,6

116,5

Поголів'я худоби та птиці, ум. гол.

201

201

210

104,3

104,2

*Джерело: статистична і фінансова звітність ТОВ «Світоч»

Відмітимо, що у ТОВ «Світоч» у звітному році скоротилася кількість працюючих і площа земельних угідь, що можна визнати негативним для ділової активності підприємства. Проте, в той самий час, у господарстві зросла середньорічна вартість основних виробничих засобів,показник 2011 року у матеріальному виражені склав 435,0 тис. грн, що на 4,6% та на 16,5% більше за попередні роки.

У господарстві займаються виробництвом продукції тваринництва. Потрібно відмітити, що у 2011 році поголів'я худоби було найбільшим.

Загалом зазначимо, що виробництво у СТОВ «Світоч» досить стабільне. Валової продукції найбільше було вироблено у 2010 році, а виручки від реалізації найбільше було отримано у 2011 році. Попри скорочення трудових і земельних ресурсів у господарстві відбувається нарощування основних виробничих засобів, що є позитивним. Також у СТОВ «Світоч» у звітному періоді зросло поголів'я худоби.

Продовжуючи дослідження визначимо спеціалізацію господарства (табл. 2.2). Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства є розмір та структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції.

Таблиця 2.2

Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції ТОВ «Світоч» Баштанського району

Галузі та види продукції

Роки

В середньому за три роки

Структура, %

2009

2010

2011

по с/г

по під-ву

тис грн

%

тис грн

%

тис грн

%

тис грн

Зернові і зернобобові культури

2629,3

56,8

1807,1

32,2

1468,5

26,4

1968,3

37,7

37,4

Соняшник

1254,2

27,1

3034,7

54,1

3260,7

58,7

2516,5

48,2

47,8

Інша продукція рослинництва

61,4

1,3

54,0

1,0

44,6

0,8

53,3

1,0

1,0

Всього по рослинництву

3944,9

85,3

4895,8

87,3

4773,8

85,9

4538,2

86,8

86,2

ВРХ

231,6

5,0

272,5

4,9

204,4

3,7

236,2

4,5

4,5

Свині

14,5

0,3

25,4

0,5

25,2

0,5

21,7

0,4

0,4

Молоко

366,2

7,9

363,3

6,5

506,9

9,1

412,1

7,9

7,8

Інша продукція тваринництва

17,9

0,4

20,3

0,4

15,9

0,3

18,0

0,3

0,3

Всього по тваринництву

630,2

13,6

681,5

12,2

752,4

13,5

688,0

13,2

13,1

Всього по сільськогосподарському виробництву

4575,1

98,9

5577,3

99,5

5526,2

99,4

5226,2

100,0

99,3

Послуги у сільскому господарсті

50,2

1,1

29,9

0,5

31,8

0,6

37,3

Х

0,7

Разом по господарству

4625,3

100,0

5607,2

100,0

5558,0

100,0

5263,5

Х

100,0

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»

Аналіз розрахованих у табл. 2.2 свідчить, у СТОВ «Світоч» виробляється як продукція рослинництва, так продукції тваринницької галузі. Питома вага  грошової виручки від реалізації продукції рослинництва в середньому за період дослідження складає 86,2%, в той час як галузь тваринництва має тільки 13,1%.

У галузі виробництва провідною культурою є соняшник (47,8%), на долю зерновиробництва припадає 37,4%. У тваринництві провідним є виробництво молока - 7,8% у структурі грошових надходжень

Загалом грошова виручка від реалізації продукції сільського господарства складає 99,3%. Також відмітимо, що господарство здійснює послуги в сільському господарстві, проте прибуток від їх реалізації не перевищує 1,0%.

На основі проведених розрахунків визначається рівень спеціалізації, який виражається коефіцієнтом спеціалізації КС

КС=     (2.1)

де Рі – частка і-ї галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

і – порядковий номер галузі у ранжируваному ряді за її часткою у виразі від реалізації продукції.

КС==100,0/238,8=0,42

Коефіцієнт спеціалізації дорівнює 0,42, що є свідчить про спеціалізацію ТОВ «Світоч» Баштанського району як вище середнього.

Таким чином, виробничим напрямом господарства є виробництво соняшнику, які в структурі товарної продукції господарства складають відповідно 47,8%. Галузь тваринництва є допоміжною.

Для повноти характеристики економічного стану СТОВ «Світоч»  розглянемо рівень економічної ефективності використання основних виробничих ресурсів господарства (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Забезпеченість ТОВ «Світоч» Баштанського району

виробничими ресурсами та ефективність їх використання

Показники

Роки

2011 р. в %

2009

2010

2011

2009 р.

2010 р.

Припадає на одного середньорічного працівника, зайнятого в с/г виробництві:

  1.  с/г угідь, га

46,5

48,0

43,9

94,5

91,5

  1.  основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн

6,6

6,1

7,6

115,6

124,6

Припадає на 100 га с/г угідь:

 

 

 

 

 

  1.  основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн

14,2

12,8

17,4

122,3

136,2

Одержано на 100 га с/г угідь, тис. грн:

 

 

 

 

 

  1.  валової продукції сільського господарства (у постійних цінах 2010 p.)

184,4

257,4

201,2

109,1

78,2

  1.  товарної продукції

157,3

186,2

220,7

140,3

118,5

  1.  прибутку

32,9

57,1

57,1

173,5

99,9

Одержано на одного працівника, зайнятого в с/г виробництві, тис. грн

 

 

 

 

 

  1.  валової продукції сільського господарства (у постійних цінах 2010 p.)

85,7

123,5

88,4

103,1

71,6

  1.  товарної продукції

73,1

89,4

97,0

132,6

108,5

  1.  прибутку

15,3

27,4

25,1

164,0

91,5

Фондовіддача, грн/ грн

11,1

14,6

12,7

114,8

87,0

Рівень рентабельності, %

20,9

30,7

25,9

Х

Х

Норма прибутку, %

231,5

447,7

328,5

Х

Х

*Джерело: статистична і фінансова звітність ТОВ «Світоч»

Аналізуючи показники таблиці 2.3 можна дійти висновку, що найбільше навантаження на одного середньорічного працівника зайнятого в сільськогосподарському виробництві було у 2010 році, коли у господарстві кількість працівників почала зменшуватися, а кількість сільськогосподарських угідь залишалася незмінною. Найбільші показники фондоозброєності і фондозабезпеченості зафіксовано у 2011 році, даний факт можна пояснити зростанням вартості основних виробничих фондів ТОВ «Світоч», що, безумовно, є позитивним для господарства.

Найбільше валової продукції у постійних цінах 2010 p. на 100 га ріллі було отримано у 2010 році, тоді як показник 2011 року скоротився на 21,0%. На одного працівника найбільше валової продукції припадало також у 2010 році. Факторами цього явища є скорочення кількості працівників у господарстві. Кількість товарної продукції і прибутку на 100 га ріллі найбільше було отримано у 2011 році.

Найкращі показники на одного середньорічного працівника зайнятого в сільськогосподарському виробництві одержано у 2010 році. Фондовіддача у ТОВ «Світоч» Баштанського району найбільшою була у 2010 році, аналогічно і рівень рентабельності і норма прибутку у даному періоді були найбільшими.

Отже, у підсумку зазначимо, що у господарстві найефективніше виробничі ресурси використовувалися у 2010 році. В той час, як у звітному році, економічна ефективність використання основних ресурсів зменшилися.

  1.  Місце соняшнику у економіці господарства, динаміка виробництва і продажу, показники врожайності і якості продукції

Продовжуючи дане дослідження розрахуємо і прокоментуємо питому вагу валової і товарної продукції, затрат праці, витрат виробництва, а також прибутку від реалізації соняшнику, у загальних обсягах аналогічних показників підприємства в цілому за останні 3 роки (табл. 2.4).

Аналіз даних табл. 2.4 дозволяє визначити значення соняшнику в економіці підприємства. Валова продукція соняшнику в ТОВ «Світоч» Баштанського району складає 46,9% у загальній структурі валової продукції господарства у 2011 році. Валовий дохід від соняшнику найбільшим був у 2011 році і потрібно сказати, що в господарстві існує тенденцію до зростання даного показника.


Таблиця 2.4

Роль соняшнику в економіці ТОВ «Світоч» Баштанського району*

Показники

Підприємство

Соняшник

2009 р

2010 р.

2011 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

%

%

%

Площа посіву, га

2928,0

2928,0

2504,0

270,0

9,2

350,0

12,0

350,0

14,0

Валова продукція (у постійних цінах 2010 p.), тис. грн

5400,1

7535,4

5038,5

803,8

14,9

3424,2

45,4

2364,9

46,9

Валовий доход, тис. грн

4605,1

5451,3

5526,2

1254,2

27,2

3034,7

55,7

3260,7

59,0

Собівартість продукції, тис. грн

3668,0

3957,4

4139,9

664,8

18,1

1102,7

27,9

924,7

22,3

Фонд оплати праці, тис. грн

885,2

1177,8

1230,3

89,6

10,1

187,2

15,9

135,1

11,0

Виробничі витрати, тис. грн

4950,8

5873,2

6383,4

542,2

11,0

1203,2

20,5

1453,7

22,8

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»


Таблиця 2.5

Склад та структура орних земель ТОВ «Світоч» Баштанського району*

Культури та види угідь

2009 р.

2010 р.

2011 р.

У середньому за три роки

га

%

га

%

га

%

га

%

Рілля – всього

2928

100,0

Х

2928

100,0

Х

2504

100,0

Х

2786,7

100,0

Х

Площа посіву

2416

82,5

100,0

2416

82,5

100,0

2074

82,8

100,0

2302,0

82,6

100,0

у т.ч.: зернові і зернобобові

1325

45,3

54,8

1000

34,2

41,4

920

36,7

44,4

1081,7

38,8

47,0

Соняшник на зерно

350

12,0

14,5

350

12,0

14,5

270

10,8

13,0

323,3

11,6

14,0

Всього технічних культур

350

12,0

14,5

350

12,0

14,5

270

10,8

13,0

323,3

11,6

14,0

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»


Фонд оплати праці на виробництво соняшнику у господарстві складає 11,0%. В той час як земельних угідь під виробництво культури відведено тільки 14,0% від загальної земельної площі СТОВ «Світоч».

Виробничі витрати на виробництво продукції щорічно збільшуються і найбільший показник зафіксовано у 2011 році.

Отже, можна дійти висновку, що виробництво соняшнику є провідним для ТОВ «Світоч» Баштанського району і економічно вигідним.

У таблиці 2.5 розглянемо склад та структуру орних земель (ріллі) і посівних площ підприємства.

Аналіз розрахованих в таблиці 2.5 даних свідчить, що в господарстві у 2009 році найбільші площі (47,0%) відводилися під посіви зернових культур, а саме пшениці озимої і ячменю озимого. Під соняшник відводилося тільки 14,0% посівних земель ТОВ «Світоч».

Наочно динаміка посівних земель ТОВ «Світоч» представлено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка посівних земель ТОВ «Світоч» Баштанського району у 2009-2011 рр.*

*Джерело: табл. 2.5

У господарстві під чисті пари площі не відводяться.

В господарстві діє сівозміна: польова – 10-пільна. Більшість полів знаходяться на орних землях, які є найбільш родючими, не еродованими і добре окультуреними.

У діючій сівозміні слід відмітити порушення чергування  культур в ній. Так висів соняшнику відбувається а одному полі через три роки (27,5%). Під пар відводиться до 9,0% сільськогосподарських земель. В польовій сівозміні простежується перенасиченість такої культури як озима пшениця, до того ж розташування соняшнику в середині сівозміни є помилковим.

Вирощування соняшнику на одному полі через 3-4 роки взагалі не припустимо. Це сприяє глибокому висушуванню ґрунтів, зниженню родючості, розповсюдженню таких хвороб, як біла та сіра гнилі, несправжня борошниста роса, фомопсис. Тому потрібно скорочувати площі під соняшником на півдні до такого рівня, при якому продуктивність за роками не буде знижуватися та підвищить урожайність сівозмін. Ті регіони, де соняшник повертається через 4-6 років, як показують результати аналізу, не втрачають урожайності [28].

Сучасні дослідження показали, що вирощування соняшнику в п’ятипільній сівозміні (чорний або зайнятий пар, озима пшениця, соя, кукурудза на зерно, соняшник) з насиченням 20% не призводило до виснаження ґрунту, а також до суттєвого зменшення макроелементів.

На можливість повернення соняшнику на попереднє місце через 4-6 років без значного зниження урожайності також вказує В. Щербаков. На його думку, це можливо за умови використання сучасних, більш стійких до А-F рас вовчка та хвороб гібридів соняшнику, застосування інтенсивних технологій його вирощування, своєчасному захисті від хвороб, шкідників та бур’янів [22].

Отже, основними чинниками недобору урожаю соняшнику є порушення основних вимог сівозміни і технології вирощування культури, а також недостатня увага щодо підбору гібриду і якості насіннєвого матеріалу.

Ефективність виробництва соняшнику в значній мірі залежить від фактично досягнутої врожайності (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка урожайності соняшнику, ц/га

в ТОВ «Світоч» Баштанського району*

Культури

Роки

В середньому по господарству за 3 роки

2009

2010

2011

Соняшник на зерно

22,4

34,4

30,8

29,2

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»

Аналіз даних таблиці 2.7 свідчить, що за досліджувані роки врожайність соняшнику найбільшою була у 2010 році, тоді як показники 2011 року скоротилися.

Продовжуючи дослідження розглянемо динаміку валових зборів і обсягів продажу соняшнику в цілому, а також рівень товарності зерновиробництва (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Динаміка виробництва та продажу соняшнику

в ТОВ «Світоч» Баштанського району*

Показники

Роки

В середньому за 3 роки

2011 р. у % до 2010 р.

2009

2010

2011

Площа посіву соняшнику - всього, га

350,0

350,0

270,0

323,3

77,1

Урожайність, ц/га

32,1

35,0

35,6

34,2

101,6

Валовий збір з – всього, тонн

782,3

1204,8

832,1

939,7

69,1

Продано соняшнику з урахуванням переробки, всього тонн

776,4

1195,0

1175,3

у 10,5 рази

98,4

Рівень товарності, %

99,2

99,2

141,2

113,2

142,4

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»

За даними таблиці 2.7 можна зробити наступні висновки. Обсяги виробництва соняшнику у ТОВ «Світоч» в 2011 році скоротилися і складали тільки 69,1% від показника 2010 року. Проте потрібно відмітити, що обсяги реалізації соняшнику у господарстві у 2011 році зросли і скали 1175,3 т, що на 1,6% менше за показники 2010 року, проте у десять с половиною разів більше за показник 2009 року.

Рівень товарності найвищим соняшнику в 2009-2010 рр. становив 99,2%. Але у 2011 році показник збільшився і складав 141,2%, що свідчить про реалізацію продукції не тільки поточного року, а й запасів попередніх років.

Продовжуючи дослідження розглянемо рівень продуктивності праці при виробництві у ТОВ «Світоч» (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Динаміка продуктивності праці у рослинництві

в ТОВ «Світоч» Баштанського району

Показники

Роки

В середньому за 3 роки

2011 р. у % до 2010 р.

2009

2010

2011

В розрахунку на 1 робітника господарства, отримано:

  1.  соняшнику, тонн;

12,4

19,8

14,6

15,6

73,9

  1.  валової продукції зерновиробництва у постійних цінах 2010 p., тис. грн;

12,8

56,1

41,5

36,8

73,9

  1.  валового доходу від реалізації соняшнику , тис. грн;

19,9

49,7

57,2

42,3

115,0

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»

Аналіз даних табл. 2.8 свідчить, що найбільше соняшнику на зерно на 1 працівника було отримано у 2010 році, тоді як у 2011 роки показник зменшився на 26,0%. Також валової продукції у постійних цінах 2010 p. і валового доходу найбільше було отримано у 2010 та 2011 році відповідно. Зростання показників у 2010-2011 рр. можна пояснити зменшенням основних збільшенням кількості працівників у господарстві.

Отже, вартісні та натуральні показники свідчать, що використання трудових ресурсів ТОВ «Світоч» є досить ефективним.

  1.  Динаміка і структура собівартості соняшнику, причини її зміни

Розглянемо структуру собівартості виробництва соняшнику у СТОВ «Світоч». Структура собівартості продукції характеризується процентним співвідношенням окремих статей витрат у загальних витратах виробництва. Вона залежить від особливостей окремих сільськогосподарських галузей та їх виробничої спеціалізації, рівня технічної оснащеності і організації виробництва. Вивчення структури собівартості продукції дає змогу з’ясувати економічне значення окремих статей витрат і основні фактори, під впливом яких формуються її рівень і динаміка.

В таблиця 2.9 наведено дані для визначення впливу факторів на виробничу собівартість.

Таблиця 2.9

Вихідні дані визначення впливу факторів на виробництво і собівартість соняшнику у СТОВ «Світоч» Баштанського району*

Показники

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Факторні

Виробнича собівартість соняшнику, тис грн

664,8

1102,7

924,7

Кількість виробленої продукції, ц

7823

12048

8321

Результативний

 

 

 

Виробнича собівартість 1 ц соняшнику, грн

85,0

91,5

111,1

*Побудовано і розраховано з використанням форм статистичної звітності СТОВ «Світоч» 

Аналіз даних таблиці 2.9 дозволяє зробити наступний висновок: у 2010 році собівартість виробництва соняшнику збільшилася на 5,5 грн, тоді як у 2011 році показник збільшився ще на 20,0 грн. Щоб встановити за рахунок чого змінилася собівартість соняшнику в господарстві проаналізуємо структуру витрат на його виробництво (табл. 2.10).

Аналіз наведених у таблиці 2.10 даних свідчить, що найменша собівартість виробництва соняшнику була зафіксована у 2009 році і складала 106,1 грн за 1 ц продукції. В той час як у 2010 році даний показник збільшився на 75,0% в основному за рахунок збільшення витрат за статтями «Насіння», «Нафтопродукти», «Амортизаційні відрахування» та «Решта матеріальних витрат». Крім того у цьому періоді господарство при виробництві соняшнику сплачувало послуги сторонніх організацій за роботи і послуги.

Таблиця 2.10

Склад та структура виробничої собівартості 1 ц соняшнику

в СТОВ «Світоч» Баштанського району*

Статті

Роки

В середньому за 2009-2011 рр.

2009

2010

2011

грн

%

Насіння

10,2

11

13,1

11,4

11,9

Мінеральні добрива

15

10,3

8,8

11,4

11,9

Нафтопродукти

20,3

21

25

22,1

23,0

Оплата праці і робіт сторонніх організацій

 

 

7,2

2,4

2,5

Решта матеріальних витрат

2,1

5,8

8,7

5,5

5,8

Прямі витрати на оплату праці

5,3

6,2

7,7

6,4

6,7

Амортизаційні відрахування

4,9

5,1

5,7

5,2

5,5

Відрахування на соціальні заходи

4,2

6,5

7,9

6,2

6,5

Інші витрати

23

25,6

27

25,2

26,3

Всього витрат

85

91,5

111,1

95,9

100,0

*Побудовано і розраховано з використанням форм статистичної звітності СТОВ «Світоч» 

У 2011 році показник собівартості виробництва 1 ц соняшнику зріс порівняно з показником 2010 року майже на 20 грн. На нашу думку це можна пов’язати з зменшенням зростання валових зборів культури,.

Дані фактори сприяли зменшенню собівартості виробництва 1 ц соняшнику у СТОВ «Світоч».

Аналіз середніх показників за 2009-2011 рр. свідчать, що найсуттєвіші витрати відбулися за статтями «Інші витрати»  30,4%, «Нафтопродукти»  24,1% та «Насіння»  10,2%.

Визначення зміни собівартості виробництва соняшнику в 2011 році в порівнянні з 2009 році в цілому та за рахунок факторів: урожайності (продуктивності тварин), затрати коштів на гектар посівів. Розрахунки проведемо у відносних і абсолютних величинах (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Вихідні дані для визначення зміни собівартості соняшнику

у СТОВ «Світоч» Баштанського району*

Показники

2009 р.

2011 р.

Виробнича собівартість 1 ц соняшнику, грн

91,5

111,1

Урожайність, ц/га

35,0

35,6

Виробничі витрати на 1 га, грн

1357,4

2811,2

*Побудовано і розраховано з використанням форм статистичної звітності СТОВ «Світоч» 

Аналіз розрахованих даних у таблиці 2.34 показує, що затрати коштів на 1 га посівної площі під соняшник збільшилися більше, ніж вдвічі за рахунок збільшення виробничої собівартості соняшнику. В той час як урожайність соняшнику СТОВ «Світоч» у 2011 році майже не змінилася.

  1.  Економічна ефективність виробництва і реалізації соняшнику, причини її зміни

Продовжуючи дослідження проаналізуємо економічну ефективність виробництва соняшнику у ТОВ «Світоч», використовуючи систему натуральних та вартісних показників у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Економічна ефективність виробництва соняшнику

в ТОВ «Світоч» Баштанського району

Показники

Роки

2011 р. у% до 2010 р.

2009

2010

2011

Урожайність, ц/га

32,1

35,0

35,6

101,6

Собівартість 1 ц, грн:

 

 

 

 

  1.  виробнича;

85,0

91,5

111,1

121,4

  1.  реалізованої продукції

101,0

120,5

154,3

128,0

Ціна реалізації 1 ц, грн

160,3

251,9

391,9

155,6

Прибуток (+), збиток (-), грн:

 

 

 

 

  1.  на 1 ц соняшнику;

59,3

131,4

237,6

180,8

  1.  на 1 га посіву;

1904,7

4602,7

8451,8

183,6

Рівень рентабельності, %

58,7

109,0

154,0

Х

*Джерело: статистична і фінансова звітність ТОВ «Світоч»

Аналіз даних табл. 2.10 свідчать, що рентабельність виробництва соняшнику у ТОВ «Світоч» у звітному році зросла. Фактором зростання  показника стало суттєве збільшення ціни реалізації.

За проведеними розрахунками можна зробити наступні висновки. У звітному році у ТОВ «Світоч» економічна ефективність використання виробничих ресурсів у 2010 і 2011 рр. майже не змінилася. Рівень виробництва і реалізації соняшнику у звітному році збільшилися.


РОЗДІЛ 3

ДИНАМІКА ТА ФАКТОРИ УРОЖАЙНОСТІ СОНЯШНИКУ У ТОВ «СВІТОЧ» БАШТАНСЬКОГО РАЙОНУ

  1.  Динаміка врожайності соняшнику.

Урожай і урожайність − найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва вцілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.

Під урожаєм (валовим збором) у статистиці розуміють загальний обсяг продукції,зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність –це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі.Для культур, що вирощуються у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому грунті – на 1 м2.

Розрізняють такі показники урожаю с/г культур:

1.  Видовий

2.  Біологічний

3.  Фактичний

Видовий − це очікувані розміри валового збору продукції певної культури до моменту збирання цієї культури.

Фактичний урожай − це кількість фактично зібраного і оприбуткованого валового збору, тієї чи іншої культури на основі бухгалтерських документів .

Біологічний – це кількість фактично зібраної продукції.фактичний урожай буд відрізнятися від біологічного на величину втрат під час збирання і транспортування продукції.

Відповідно до показників урожаю розрізняють такі показники урожайності:

1.  Видова урожайність;

2.  Біологічна урожайність;

3.  Фактична урожайність.

Для визначення фактичної урожайності користуються наступною формулою:

Ур=,      (3.1)

де Вз – валові збори;

Пп – площа посіву;

Ур – урожайність культури.

При цьому в практиці фактичну урожайність по соняшнику визначають в первісно-оприбуткованій масі після доробки, тобто очищення та сушки зерна і соняшника.

Фактичну урожайність основних с/г культур розраховують з розрахунку на весняну продуктивну площу.

При аналізі даних про урожай і урожайність визначають:

Виконання планових завдань по урожаю і урожайності.Для цього визначають відносні величини планового завдання і виконання плану.

Досліджують динаміку урожайності за останні три роки. Для чого визначають показники ряду динаміки,проводять укрупнення періодів, визначають ковзну середню,роблять вирівнювання динамічного ряду за рівнянням будь-якої математичної лінії.

На рівень урожайності впливають природні фактори, які характеризуються якістю ґрунтів і кліматичними показниками та метереологічних умов.

А також впливають економічні фактори, які є наслідком розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсифікації землеробства. До них належать наявність, структура, якість і ступінь використання виробничих ресурсів: робочої сили, меліоративних споруд, тракторів, палива, добрив, засобів захисту рослин від бур’янів.

На урожайність сільськогосподарських культур також впливає рівень агротехніки. Система показників агротехніки характеризує виконані роботи, які сприяють формуванню урожаю (підготовка грунту до сівби, підготовка насіння, сівба), а також матеріальні витрати для підвищення урожаіності сільськогосподарських культур (вартість насіння, добрив, гербицидів, води тощо).

У таблиці 3.1 і на рис 3.1 відображено динаміку урожайності досліджуваного господарства за останні 7 років

Таблиця 3.1

Динаміка урожайності соняшнику

у СТОВ «Світоч» Баштанського районуза 2005-2011 рр.

Показник

Роки

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Урожайність, ц/га

15,4

17,6

6,9

15,9

14,7

14,0

14,0

Рис. 3.1. Динаміка урожайності соняшнику

у СТОВ «Світоч» Баштанського району за 2005-2011 рр.

Показники таблиці 3.1 і рис. 3.1 покують, що найменший показник припадає на 2007 р., а найбільший – на 2006 р. – становить 17,6 ц з 1 га. Потрібно відмітити, що показники досить нерівні, мають велику відмінності.

Під час аналізу динаміки суспільно-економічних явищ визначають абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1% приросту на основі порівняння рівнів динаміки. Рівень,який порівнюють, називають поточним, а рівень з яким порівнюють називають базисним.Крім того розрізняють початковий рівень, за який приймають величину першого члена ряду, кінцевий рівень, який є величиною останнього члена ряду, і середній рівень- середня величина з усіх рівнів ряду динаміки.

Абсолютний приріст − це різниця між поточним і попереднім або початковим рівнем ряду динаміки.Він може бути додатною або від’ємною величиною.При цьому, якщо рівні ряду динаміки зменшуються, то буде абсолютне зниження і показник записують із знаком мінус. Абсолютний приріст виражають у одиницях вимірювань, що і рівні ряду динаміки.Є абсолютні прирости базисні і ланцюгові. Базисні одержують тоді, коли кожний рівень ряду динаміки порівнюють з початковим рівнем. Ланцюгові одержують тоді, коли кожний рівень динаміки порівнюють з попереднім рівнем.

Середній абсолютний приріст-у рядах динаміки визначаються за формулою:

,      (3.1)

деYn- кінцевий рівень ряду динаміки.

Yo- початковий рівень ряду динаміки.

n-кількість рівнів

Темп зростання − відношення поточного рівня ряду динаміки до попереднього або початкового. Він може бути ланцюговим, коли порівнюють поточний з попереднім і базисним, коли порівнюють поточний з початковим. Темп зростання виражається в коефіцієнтах чи у відсотках.

Темп приросту показує на скільки відсотків або разів збільшився чи зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним рівнем.Його визначають віднімаючи від темпу зростання 100%,якщо в коефіцієнтах то 1.

Абсолютне значення 1%приросту − відношення абсолютного приросту за певний період до темпу приросту того самого періоду.

Середні темпи зростання визначаються за формулою середньої геометричної [3 ст. 70-74.].

,      (3.2)

Обчислення абсолютного приросту, темпів приросту і зростання, абсолютного значення 1% приросту урожайності соняшнику у СТОВ «Світоч» розглянемо у таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Показники динаміки урожайності соняшнику

у СТОВ «Світоч» Баштанського району

Роки

Площа, ц/га

Абсолютний приріст, ц/га

Темпи зростання, %

Темпи приросту, %

Значення 1% приросту

баз.

ланц.

баз.

ланц.

баз.

ланц.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2005

15,4

-

… 

100,0

-

… 

… 

2006

17,6

2,2

2,2

114,3

114,3

14,3

14,3

0,2

2007

6,9

-8,5

-10,7

44,8

39,2

-55,2

-60,8

 

2008

15,9

0,5

9,0

103,2

230,4

3,2

130,4

0,1 

2009

14,7

-0,7

-1,2

95,7

92,7

-4,3

-7,3

2010

14,0

-1,4

-0,7

90,9

95,0

-9,1

-5,0

 

2011

12,5

-2,9

-1,5

81,3

89,4

-18,7

-10,6

 

Базисні показники динаміки показують, що найбільше зростання урожайності в порівнянні з 2005 роком відбулося в 2006 році, що де абсолютний приріст у порівнянні з базисним показником склав 2,2 ц, а у порівнянні з ланцюговим показником найбільший приріст відбувся у 2008 році – 9,0 ц.

Найбільший темп зростання у порівнянні з базисним показником також спостерігаємо у 2006 році, а саме 114,3%, у порівнянні з ланцюговим показником у 2008 році – 230,4%. Найбільше значення 1,0% приросту також було у 2006 році і склало 0,2.

У 2011 році показник урожайності становив тільки 12,5 ц з 1 га. Абсолютний приріст у порівнянні з базисним показником є від’ємним і складає -2,9 ц, у порівнянні з ланцюговим показником -1,5 ц. Темп зростання у порівнянні з базисним і ланцюговим показниками становить 81,3% і 89,4% відповідно, а темп зростання є від’ємним і становить -18,7% та-10,6%відповідно.

Визначимо узагальнюючі показники динаміки:

  1.  середній рівень ряду

==13,9 ц

  1.  середній абсолютний приріст

=-0,48 ц

  1.  середній темп зростання

=0,974 або 97,4%

  1.  середній темп приросту

Таким чином, середня врожайність соняшнику за 2005-2011 рр. склала 13,9 ц, середній абсолютний показник зменшення врожайності склав 0,48 ц, а щорічне середнє зменшення 2,6%.

Розглянемозміну валового збору соняшнику в господарстві в середньомуза періодами:

І – 2005-2008 рр.

ІІ −2009-2011 рр.

Необхідні показники для визначення індексів наведені в таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Показники для аналізу валового збору соняшнику

у СТОВ «Світоч» Баштанського району

Показники

Середні показники за періоди

І (2005-2008 рр.)

ІІ (2009-2011 рр.)

Урожайність, ц/га

13,95

13,8

Площа посіву, га

380

437,7

Валовий збір, ц

5415,75

5961,7

Умовний показник: 13,95×437,7=6106,38 ц

Для цієї мети використаємо індексний метод аналізу:

Ів.з.=      (3.3)

Δв.з.=ΣУ1П1-ΣУ0П0     (3.4)

Іу=      (3.5)

∆у= У1П10П1     (3.6)

Іn=      (3.7)

Δn=ΣП1-ΣП0      (3.8)

деУ0, У1 – урожайність відповідно базисного та звітного року, ц з 1 га;

П0, П1 – посівні площі в цих же роках, га.

Ів.з.= =1,100    Δв.з.=5961,7–5415,75=545,9 ц

Іу==0,976     Δу=5961,7-6106,38=-144,7 ц

Іn==1,128     Δn=6106,38-5415,75=690,63 ц

1,100=0,97×1,128      545,9=-144,7+690,63

Розрахунки показують, що валовий збір насіння соняшнику у ІІ періоді в порівнянні з І періодом збільшився на 10,1% або на 545,9 ц.

Зростання валового збору відбулося за рахунок збільшення посівних площ на 15,2%, що призвело до збільшення 690,63 ц. В той час як фактор зменшення урожайності призвело до скорочення показника валового збору на 144,7 ц.

Таким чином, збільшення площі посіву є визначним фактором від якого залежить зміна валового виробництва продукції.

Для вивчення тенденції в динамічному ряду використаємо математичне рівнянні прямої.

Необхідна інформація для розв’язання рівняння прямої наведене в 3.3.

Таблиця 3.3

Вихідні дані для вирівнювання динамічного ряду урожайності соняшнику у СТОВ «Світоч» Баштанського району

Роки

Урожайність, ц з 1 га

t

t2

t3

t4

yt

yt2

2006

17,6

1

1

1

1

17,6

17,6

2007

6,9

2

4

8

16

13,8

27,6

2008

15,9

3

9

27

81

47,7

143,1

2009

14,7

4

16

64

256

58,8

235,2

2010

14,0

5

25

125

625

70

350

2011

14,0

6

36

216

1296

84

504

Всього

83,1

21

91

441

2275

291,9

1277,5

Для знаходження параметрів рівняння прямої аo і а1, розв’яжемо систему рівнянь:

0 + 21а1= 83,1

21а0 + 91а1= 291,9

а0 + 3,5а1 = 13,85

а0 + 4,333а1= 13,9

0,833а1 = 0,05

а1= 0,06

а0 + 3,50,06 = 13,85

а0 = 13,85-0,21 = 13,63

Рівняння прямої має вигляд:

Yt=13,63+ 0,06t.

Отже, у 2010 році, що передує досліджуваному періоду, в СТОВ «Світоч» вирівняний рівень врожайностісоняшнику становить біля 13,6 ц з 1 га, при цьому вона щорічно збільшувалась в середньому на 0,06 ц з 1 га.

Щоб знайти невідомі параметри рівняння параболи, розв’язують систему рівнянь:

Підставимо значення та проведемо розрахунки:

6а0 + 21а1 + 91a2 = 83,1

21а0 + 91а1 + 441a2 = 291,9

91а0 + 441а1 + 2275a2 = 1277,5

а0+ 3,5а1+ 15,17a2= 13,85

а0 + 4,33а1 + 21a2 = 13,9

а0 + 4,85а1 + 25a2 = 14,03

Від другого рівняння віднімемо перше, а потім від нього ж віднімемо третє.

0,83а1+ 5,83a2= 0,05

- 0,52а1 – 4,0a2= -0,13

а1+ 7,02a2= 0,06

а1+ 7,69a2= 0,25

0,67a2= 0,19

a2= 0,28

а1+7,020,28=0,06

a1=0,06-1,99=-1,93

а0 - 3,5(-1,93)+ 15,170,28= 13,85

а0+ 6,77+4,25=13,85

а0+11,02=13,85

а0 = 13,85-11,02=2,83

Отже, рівняння параболи другого порядку має вигляд:

Yt=2,83+1,93t + 0,28t2.

Таким чином, в підприємстві за 2006-2011 роки середнє щорічне зростання врожайності соняшнику становить 1,93 ц з 1 га, а середнє прискорення збільшення рівнів складає 0,28 ц з 1 га.


  1.  Кореляційний аналіз факторів врожайності соняшнику

Таблиця 3.4

Дані для розрахунку параметрів рівняння кореляційної залежності  урожайності соняшнику (Y) від внесення добрив (Х1) і ґрунтів (Х2)

в СТОВ «Світоч» Баштанського району

Роки

Х1

Х2

Y

Х1Y

Х2Y

Х1 Х2

Х12

Х2 2

2006

0,5

1,4

17,6

8,8

24,64

0,7

0,25

1,96

2007

0,5

1,1

6,9

3,45

7,59

0,55

0,25

1,21

2008

0,4

1,5

15,9

6,36

23,85

0,6

0,16

2,25

2009

0,3

1,4

14,7

4,41

20,58

0,42

0,09

1,96

2010

0,3

0,7

14

4,2

9,8

0,21

0,09

0,49

2011

0,4

1,3

14

5,6

18,2

0,52

0,16

1,69

Разом

2,4

7,4

83,1

32,82

104,66

3,0

1,0

9,56


РОЗДІЛ 4

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

У СТОВ «Світоч» у 2009-2011 рр. вирощувалися гібриди соняшнику: Ясон і Харківський 49. В таблиці 3.1 представлено площі і урожайність даних гібридів у звітному році.

Таблиця 3.1

Сортовий склад соняшнику

в СТОВ «Світоч» Баштанського району*

Гібриди

Площа посіву, га

Урожайність, ц з 1 га

Ясон

130

36,4

Харківський 49

140

34,6

Загалом

270,0

Х

*Побудовано і розраховано з використанням форм статистичної звітності СТОВ «Світоч» 

За наведеними даними у таблиці 3.1 можна дійти висновку, що середня урожайність гібридів Ясон та Харківського 49 складає 35,6 ц з га, тоді як показник урожайності по гібриду Ясон становив 36,4 ц з 1 га, гібриду Харківський 49 – 34,6 ц з га.

Впровадження нових гібридів із високим адаптивним потенціалом, використання високоякісного насіння і застосування сучасних технологій вирощування має забезпечити високий рівень ефективності виробництва за рахунок значного підвищення урожайності при оптимальному рівні посівних площ.

Сучасна пропозиція гібридів вітчизняної селекції, які у 2011 році зарекомендували себе як стабільно врожайні (110-120 ц/га) у всіх кліматичних зонах України, – це ранньостиглий Дніпровський 181 (ФАО-180), високотехнологічний гібрид Любава 279 МВ (ФАО-280) з високою рентабельністю при вирощуванні на зерно, гібрид Кредит (ФАО 310) та універсальні гібриди харківської групи з високим потенціалом урожайності на зерно – 115 ц/га та силосної маси – 550-600 ц/га [20].

Гібриди соняшнику французької селекції Коралія, Соларні, Ягуар, Атланта, Лайка є найстійкішими проти хвороб та вилягання з високим вмістом олії [19].

За недостатнього і нестабільного зволоження в Степу України, де знаходиться СТОВ «Світоч»а» важливим фактором стабілізації виробництва соняшнику є збереження родючості ґрунтів при ефективному використанні мінеральних і органічних добрив. Саме вони визначають 50-52% факторів зростання врожайності сільськогосподарських культур. Але через брак фінансових коштів господарство вносить добрива лише під пріоритетні культури, таким в господарстві є соняшник.

Найбільш ефективне під цю культуру азотно-фосфорне добриво, калійні добрива доцільно вносити на ґрунтах з низьким вмістом калію. Основне добриво вносять восени перед оранкою розкидачами ІРМГ-4А, РУМ-5, РУМ-8, НРУ-0,5, KCA-3 [15].

Систематичне застосування побічної продукції попередника на фоні внесення мінеральних добрив нормою N40P40K40 забезпечує підвищення урожайності не тільки в порівнянні з варіантом без використання добрив, а й за мінеральної системи удобрення.  

У СТОВ «Світоч» під соняшник вносять органічні добрива, зокрема перепрілого гною з розрахунку 25-40 т/га, і половинної дози мінеральних добрив. Якщо восени добрива не вносили, навесні вносять мінеральні добрива локально-стрічковим способом одночасно з сівбою туковисіваючими апаратами сівалки СПЧ-6М.

Серед найважливіших заходів щодо прискорення науково-технічного прогресу в сільському господарстві, підвищення родючості ґрунтів, продуктивності і стійкості землеробства значне місце займає впровадження раціонального обробітку ґрунту в сівозмінах. Способи, строки підготовки ґрунту під посів соняшнику суттєво впливають на водний, поживний та мікробіологічний режими ґрунту. Від цього залежить в значній мірі своєчасність і повнота сходів, ріст, розвиток культури протягом вегетації і, в кінцевому результаті, її врожайність [38].

Згідно з прийнятої в СТОВ «Світоч» системи, обробіток ґрунту під соняшник на полях, засмічених однорічними бур’янами, проводять 2-3 дискових лущення на глибину 6-8 або 8-10 см, а потім оранку. Перше лущення проводять слідом за збиранням попередника, наступні  в міру появи бур’янів. Після озимих і ярих колосових культур на ґрунтах, де не поширюється вітрова ерозія, застосовують напівпаровий обробіток. При цьому після лущення на глибину 6-8 см проводять оранку в ранні строки (липень-серпень) з одночасною заробкою стерні і коткуванням. Бур’яни у міру появи знищують культивацією на глибину 8-10 см з одночасним боронуванням.

Глибина основного обробітку на ґрунтах, які не ущільнюються і не запливають, становить 20-22, на важких ґрунтах  25-27 см. На ґрунтах з неглибоким гумусним горизонтом ефективне поглиблення орного шару без вивертання нижніх пластів на поверхню [65].

Після кукурудзи на зерно і силос поля обробляють у двох напрямах (уздовж і впоперек) дисковими лущильниками, а вслід за цим проводять оранку на глибину 27-30 см. При засміченні поля багаторічними коренепаростковими бур’янами (будяком, осотом, березкою польовою, латуком татарським та ін.) після збирання колосових проводять пошаровий обробіток, який складається з раннього дискового лущення на глибину 8-10 см, а після відростання бур’янів (паростків)  лущення важкими дисковими боронами типу БДТ або лемішного лущення на глибину 10-12 см і після повторного відростання бур’янів  оранки на глибину 27-30 см.

Для боротьби з багаторічними коренепаростковими бур’янами в СТОВ «Світоч» використовують гербіциди. Найбільш ефективний та стійкий на посівах соняшнику гербіцид трефлан (аналог нітрану). Цей гербіцид найбільш токсичний у період проростання насіння бур’янів. Трефлан найбільш повно знищує просо куряче, лободу білу, мишій, щирицю, зірочник та інші види бур’янів. Вносять гербіциди з розрахунку 1,25-1,5 кг/га діючої речовини, або 5-6 кг/га за препаратом. Вносять гербіцид до сівби соняшнику і негайно загортають його в ґрунт. Норма витрати робочої рідини - 150-250 л/га. Агрегат для внесення трефлану складається з трактора K-701, ємкості на 2-3 т, начепленої на нього, дискової та зубової борін (БДТ-7 та БЗСС-1,0). При внесенні гербіциду одночасно з передпосівною культивацією використовують також агрегат з двох культиваторів КПС-4, восьми ланок борін ЗБСС-1,0 на зчіпці С-11 та підживлювача-обприскувача універсального ПОУ. Довжина штанги і ширина захвату знарядь повинні бути однаковими.

Для боротьби з однорічними бур’янами (лободою білою, щирицею, просом курячим, мишієм) використовують також прометрин (1,5-2,5 кг/га). Вносять його до або після сівби соняшнику, але обов’язково до з’явлення сходів.

На ділянках, де ґрунти підвернені вітрової ерозії в СТОВ «Світоч» використовують безполицеве розпушування ґрунту плоскорізами із залишенням стерні на поверхні поля. Ця система складається з неглибоких (8-10 або 10-12 см) лущень культиваторами-плоскорізами КПЕ-3,8, КПШ-9, КПП-2,2, безполицевого розпушування на глибину 22-25 см культиваторами-глибокорозпушувачами КПГ-250 або КПГ-2-150. При поширенні водної ерозії основний обробіток передбачає оранку впоперек схилу, обробіток плоскорізами, лункування та боронування зябу, щілювання тощо.

Поверхню ґрунту вирівнюють волокушами, вирівнювачами ВП-8 під кутом 45° до напряму оранки, а також агрегатами типу КОМБІ-8,8, культиваторами УСМК-5.4А з роторними коточками (переобладнаними культиваторами КПС-4). Вирівнювання забезпечує якісне внесення гербіцидів та рівномірне загортання насіння.

Засівають площі районованим і перспективним високих репродукцій та кондиційним насінням, яке господарство закуповує в Одеському селекційно-генетичному інституті районованих та перспективних сортів.

Для програмованої сівби у СТОВ «Світоч» використовують здорове, відкаліброване за розмірами та питомою масою насіння, зі схожістю близько 92%, вологістю 10%, масою 1000 шт. 65-90 г. Глибина загортання насіння - 5-7 см. Густота посівів залежно від району вирощування та запасів ґрунтової вологи становить від 30-40 до 40-50 тис. на 1 га. Оскільки польова схожість насіння, як правило, нижча за лабораторну, норму висіву слід збільшувати на 15-20%.

Сівбу соняшнику починають при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 10-12°С. Висівають його пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см. Розрив у часі між передпосівним обробітком ґрунту і сівбою має бути мінімальним. Після сівби обов’язкове коткування кільчасто-шпоровими або кільчасто-зубчастими котками.

При інтенсивній технології вирощування догляд за посівами соняшнику звичайно не проводять. Якщо з’являється багато бур’янів, їх слід знищити до- або післясходовим боронуванням чи культивацією міжрядь при висоті рослин соняшнику 40-50 см.

Урожай соняшнику підвищується при розміщенні на його посівах пасік. Крім того, запилення рослин бджолами зменшує самозапилення квіток у кошиках, пустозерність тощо. Пасіку вивозять на посіви з розрахунку 1-2 бджолосім’ї на гектар.

Урожай у південних районах вирощування збирають при настанні господарської стиглості. Зовнішньою ознакою господарської стиглості є побуріння основної маси кошиків. Вологість насіння на час збирання звичайно становить 18-20%. У північних та східних районах України з несприятливими погодними умовами у період наливання насіння (коли вологість його на корені вже не зменшується) збирання можна починати при вологості насіння 20-25%. При цьому технологія передбачає негайне очищення та сушіння насіння.

Для підсушування рослин і насіння соняшнику проводять десикацію. Передзбиральну десикацію проводять через 35-40 днів після початку масового цвітіння при вологості насіння 30-35%. Для цього використовують хлорат магнію (20 кг/га) та реглон (2-3 л/га). Десиканти розчиняють у воді з розрахунку 100 л/га і обробляють посіви за допомогою сільськогосподарської авіації. Збирання врожаю починають після обробки хлоратом магнію через 7-10, реглоном  через 5-6 днів. Цей прийом зменшує вологість насіння на 10-12%.

Наявність сільськогосподарської техніки дозволяє всі робити по вирощуванню соняшнику проводити в кращі агротехнічні строки і з хорошою якістю (табл. 3.2).

Таблиця 2.29

Склад та використання машинно-тракторного парку

у СТОВ «Світоч» Баштанського району у 2009-2011 р.*

Показники

2010 р.

2011 р.

план

факт

%

план

факт

%

Вантажні автомобілі, шт.

18

18

100,0

18

18

100,0

Трактори, шт.

16

16

100,0

16

16

100,0

Комбайни, шт.

4

4

100,0

4

4

100,0

Сівалки тракторні, шт.

7

7

100,0

7

7

100,0

Плуги тракторні, шт.

3

3

100,0

4

3

75,0

Тракторні причепи, шт.

6

6

100,0

6

6

100,0

Культиватори, шт.

10

10

100,0

10

10

100,0

Розкидувачі твердих мінеральних добрив, шт.

1

1

100,0

1

1

100,0

Машини для внесення в ґрунт органічних твердих і рідких добрив, шт.

1

1

100,0

1

1

100,0

Бензин, т

54

48

88,9

52

46

88,5

Дизельно паливо, т

250

245

98,0

235

225

95,7

Дизельні мастила, т

19

17

89,5

16

16

100,0

Засоби захисту рослин, т

1,9

1,8

94,7

1,1

0,8

72,7

*Побудовано і розраховано з використанням економічного паспорту СТОВ «Світоч» 

Збирають соняшник зернозбиральними комбайнами, обладнаними пристроями ПСП-1,5 або 34-103A. Такі комбайни збирають насіння, кошики, зрізують та подрібнюють стебла, розкидають їх по полю. Bopox відразу очищають на зерноочисних агрегатах ЗАВ-20, ЗАВ-40. Насіння соняшнику підсушують до 12, а те, що зберігатимуть, – до 6-7%.


ВИСНОВКИ

СТОВ «Світоч» базується у Баштанському районі Миколаївської області у селі Новопавлівка. Природні умови досліджуваного господарства сприяють отриманню високих урожаїв сільськогосподарських культур.

Найбільше вартості валової продукції у постійних цінах 2010 року була отримана у 2010 році. У 2011 році показник зменшився порівняно з показником 2010 року на третину, що свідчить про скорочення виробництва сільськогосподарських культур.

У звітному році скоротилася кількість працюючих і площа земельних угідь, що можна визнати негативним для ділової активності підприємства. Проте, в той самий час, у господарстві зросла середньорічна вартість основних виробничих засобів,показник 2011 року у матеріальному виражені склав 435,0 тис. грн, що на 4,6% та на 16,5% більше за попередні роки.

У СТОВ «Світоч» виробляється як продукція рослинництва, так продукції тваринницької галузі. Питома вага  грошової виручки від реалізації продукції рослинництва в середньому за період дослідження складає 86,2%, в той час як галузь тваринництва має тільки 13,1%.

У рослинницькій галузі провідною культурою є соняшник (47,8%), на долю зерновиробництва припадає 37,4%. У тваринництві провідним є виробництво молока - 7,8% у структурі грошових надходжень

Загалом грошова виручка від реалізації продукції сільського господарства складає 99,3%. Також відмітимо, що господарство здійснює послуги в сільському господарстві, проте прибуток від їх реалізації не перевищує 1,0%.

Коефіцієнт спеціалізації дорівнює 0,42, що є свідчить про спеціалізацію ТОВ «Світоч» Баштанського району як вище середнього.

у господарстві найефективніше виробничі ресурси використовувалися у 2010 році. В той час, як у звітному році, економічна ефективність використання основних ресурсів зменшилися.

Валова продукція соняшнику в ТОВ «Світоч» Баштанського району складає 46,9% у загальній структурі валової продукції господарства у 2011 році. Валовий дохід від соняшнику найбільшим був у 2011 році і потрібно сказати, що в господарстві існує тенденцію до зростання даного показника.

Фонд оплати праці на виробництво соняшнику у господарстві складає 11,0%. В той час як земельних угідь під виробництво культури відведено тільки 14,0% від загальної земельної площі СТОВ «Світоч».

Виробничі витрати на виробництво продукції щорічно збільшуються і найбільший показник зафіксовано у 2011 році. Отже, можна дійти висновку, що виробництво соняшнику є провідним для ТОВ «Світоч» Баштанського району і економічно вигідним.

Впровадження нових гібридів із високим адаптивним потенціалом, використання високоякісного насіння і застосування сучасних технологій вирощування має забезпечити високий рівень ефективності виробництва соняшнику за рахунок значного підвищення урожайності при оптимальному рівні посівних площ.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Адаменко Т. Перспективи виробництва олійних культур в Україні в умовах зміни клімату: (матеріали третьої міжнародної конференції «Масложирова промисловість: стан, перспективи, технології» [Електронний ресурс] / Т. Адаменко // Агроогляд: овочі та фрукти: [Електронний ресурс]. − Режим доступу: www.lol.org.ua
  2.  Дудко С.С. Нові перспективні гібриди соняшнику від Євраліс Семанс / С.С. Дудко // Пропозиція, 2010.  № 2.
  3.  Ермаков О.Ю. Аграрне виробництво в умовах ринкових трансформацій / О.Ю. Єрмаков // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2006.  №2. – С. 35-37.
  4.  Ефективність використання ресурсів.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://trackls.narod.ru/books/bk3/pan2.html
  5.  Жигало В.С. Виробництво зернових та олійних культур в Україні: проблеми та перспективи в умовах світової продовольчої кризи / В.С. Жигадло, О.В. Сікачина; за ред. В. Артюшина. – К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2008. – 44 с.
  6.  Калетник Г.М. державне регулювання економіки – К.: Алефа, 2011. – 420 с
  7.  Карпенко О.В. Ефективність виробництва, переробки та збуту соняшнику: [Електронний ресурс]/ О.В. Карпенко// Режим доступу: http://referatu.net.ua/referats/7569/154369/?page=10
  8.  Каталог гібридів соняшнику селекції Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН / [Кириченко В.В., Макляк К.М., Коломацька В.П. та ін.]. – Х.: Магда ЛТД, 2011. – 36 с.
  9.  Кириченко В.В. Селекция и семеноводство подсолнечника (Helianthus annus L.) / В.В. Кириченко – Харьков, 2005. – 385 с.
  10.  Кириченко В.В. Стан і перспективи розвитку селекції і насінництва гібридного соняшнику / В.В. Кириченко // Химия и технология жиров. Перспективы развития масложировой отрасли. 2-я международная научно-техническая конференция. – 2009. – С. 5-7.
  11.  Котікова О.І. Методологічні підходи до формування концепції стійкого розвитку/ О.І.Котікова // Аграрний вісник Причорномор’я. Вип. 2(49). – Миколаїв, 2009. – С. 42-48.
  12.  Крестьянінова В.В. Планування та прогнозування ефективного виробництва соняшнику // Таврійський науковий вісник.  Херсон, 2007.  Випуск 50.  С. 294-299.
  13.  Лазарчук О.В. Поняття та види ефективності / О.В. Лазарчук, Н.О. Билик: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2011/Stroitelstvo/7_85174.doc.htm
  14.  Лисенький А.С. Соняшник. Урожайність. Цифри і факти / А.С.Лисенький // Пропозиція, 2005.  №1.  ст. 62.
  15.  Лисогор В.М. Аналіз експортного потенціалу України на ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки: зб. наук. праць ВДАУ / В.М. Лисогор, О.В. Пітик ; наук. ред.. Л.П. Середа. – Вінниця. – Випуск 38. – 2009. – С. 127-135.
  16.  Лисогор В.М. Неформалізований аналіз інноваційних механізмів державного регулювання виробництва насіння соняшнику // В.М. Лисогор, О.В. Пітик. – Вінниця. – Випуск 1. – 2011. – С. 138-142. [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2011_1/138-142.pdf]
  17.  Масличные // Агроперспектива. – 2011. – № 482(9-16 марта) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.agroperspectiva. com
  18.  Масличные: обзор рынка / АгроСфера. – 2011. – №21(473). – С. 46-52.
  19.  Махненко М.М. Насіння соняшнику: європейській державі – європейську якість/ М.М.Махненко// Пропозиція.  2009.  № 12.
  20.  Огляд ринку олійних культур: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agrobiz.net/news1.php?news=oglyad-rinku-oliynih-kultur---uak
  21.  Офіційний сайт асоціації «Укроліяпром» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukroilprom.org.ua
  22.  Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. Нормативи від 11.02.2010 №164 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/164-2010-%D0%BF
  23.  Рослинництво: [підруч.] / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О. І. Зінченка.  К.: Аграрна освіта, 2001.  591 с.
  24.  Статистика: [навч. посіб.] / К.Д. Самойлик, Л.М.Вершиніна, О.А.Христенко. – Миколаїв, 2006. – 194 с.
  25.  Статистична інформація [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Державного комітету статистики України – Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua.
  26.  Федченко І.О. Підходи до ґрунтоощадного землеробства / І.О.Федченко // Пропозиція. ‒ 2005. ‒ № 3.
  27.  Характеристика гібридів і сортів соняшника Інституту олійних культур УААН: [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://izvestie.zp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3&Itemid=3.
  28.  Шевченко Л. Система заходів підвищення врожайності соняшнику / А. Шевченко, А. Азаренкова // Пропозиція.  2008.  № 4.  С. 18-19
  29.  Щербаков В. Роль олійних культур у підвищенні ефективності аграрного виробництва / В. Щербаков // Пропозиція. – 2009. ‒ №6. – С. 64-68.


ДОДАТКИ


Додаток В

Визначення вартості валової продукції сільського господарства в постійних цінах 2010 року у ТОВ «Світоч» Баштанського району*

Продукція

Ціни 2010 р.

2009

2010

2011

2009

2010

2011

ц

ц

ц

тис. грн

тис. грн

тис. грн

Пшениця озима

102,75

27812

22804

10570

2857,7

2343,1

1086,1

Жито

91,19

692

285

474

71,1

26,0

43,2

Гречка

357,69

54

19

94

5,5

6,8

33,6

Кукурудза на зерно

107,27

1613

0,0

173,0

0,0

Ячмінь озимий

95,4

7220

5206

2431

741,9

496,7

231,9

Ячмінь ярий

95,4

4619

472

2801

474,6

45,0

267,2

Просо

100,48

165

98

35

17,0

9,8

3,5

Соняшник

284,21

7823

12048

8321

803,8

3424,2

2364,9

Кормові коренеплоди

26,54

630

2253

820

64,7

59,8

21,8

ВРХ

1164,16

320

235

215

32,9

273,6

250,3

Свині   

1273,46

37

27

39

3,8

34,4

49,7

Молоко

248,66

3184

2586

2760

327,2

643,0

686,3

Разом по господарству

5400,1

7535,4

5038,5

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»

Додаток Г

Розрахунок умовного поголів'я худоби і птиці у ТОВ «Світоч»

Види тварин

Середньорічне поголів'я на початок року, голів

Коефіцієнт переведення в умовне поголів'я

Умовне поголів'я, голів

2009

2010

2011

2009

2010

2011

ВРХ

133

131

127

0,6

79,8

78,6

76,2

Молочні стадо

100

100

100

1

100

100

100

Свині

70

75

111

0,3

21

22,5

33,3

Разом

Х

Х

Х

Х

201

201

210

*Джерело: статистична звітність ТОВ «Світоч»


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69772. Перемикання контексту й обробка переривань 28 KB
  Найважливішим завданням операційної системи під час керування процесами і потоками є організація перемикання контексту передачі керування від одного потоку до іншого зі збереженням стану процесора. Звичайно потрібно виконати такі операції: зберегти стан процесора потоку в деякій ділянці...
69773. Керування процесами в UNIX і Linux 50.5 KB
  Образ процесу В UNIXсистемах образ процесу містить такі компоненти: керуючий блок процесу; код програми яку виконує процес; стек процесу де зберігаються тимчасові дані параметри процедур повернені значення локальні змінні тощо; глобальні дані спільні для всього процесу.
69774. Види планування процесів і потоків 48.5 KB
  Види планування процесів і потоків. Довготермінове планування Засоби довготермінового планування визначають яку з програм треба завантажити у пам’ять для виконання. Таке планування називають також статичним оскільки воно не залежить від поточного стану системи.
69775. Реалізація планування в Linux 55 KB
  Ядро Linux при плануванні не розрізняє процеси і потоки тому для визначеності ми надалі говоритимемо про планування процесів. Планування процесів реального часу в ядрі Стосовно процесів реального часу достатньо сказати що: вони завжди матимуть під час планування пріоритет...
69776. Розробка системи розпізнавання двох об’єктів розпізнавання образів 402 KB
  Мета роботи: Вивчити основні принципи роботи алгоритму розпізнавання образів Hamming classification. Пояснення Хемінгової мережі та її класифікація: задаємо фігури у вигляді координат ,задаємо їх колір(розмір) та запускаємо програму.
69777. КАРФАГЕН В ЦИВИЛИЗАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ СРЕДИЗЕМНОМОРЬЯ 35.5 KB
  К тому же говоря о Карфагене обойти тему Финикии просто невозможно так как она важна для более ясного понимания некоторых аспектов истории карфагенской державы. Уже в начале II тысячелетия до нашей эры это были пусть и маленькие но процветающие города...
69778. Пути совершенствования маркетинговой стратегии предприятия 694.5 KB
  Результатом этого является предоставление потребителям услуг удовлетворяющих их потребности и получение организацией за счет увеличения объема реализации продукции прибыли необходимой для ее нормального и эффективного функционирования и лучшего удовлетворения запросов...
69779. СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ТЕХНОЛОГИЙ РАСЧЕТОВ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ПЛАСТИКОВЫХ КАРТ 231.61 KB
  Рассмотреть теоретические аспекты пластиковых карт, как платёжного средства, виды пластиковых карт и их характеристики Исследовать порядок расчетов с использованием пластиковых карт в России; Исследовать платежные системы, используемые для расчетов пластиковыми картами...
69780. СТАНОВЛЕНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ СТУДЕНТОВ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ВУЗА 55.03 KB
  Актуальность исследования. Традиционно в качестве основных критериев профессионального развития личности выступали критерии эффективности деятельности, но уже в работах Е.А. Климова отмечается недостаточность этих критериев для оценки уровня профессионализации.