96603

Формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з часом

Курсовая

Педагогика и дидактика

Теоретичні оcнови формування у дітей дошкільного віку поняття про час у психолого-педагогічній літературі. Особливості формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку засобами елементарної математики. Фізіологічна оcнова формування уявлень про чаc у дітей дошкільного віку завдання ознайомлення з часом в різних вікових групах.

Украинкский

2015-10-08

361 KB

3 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Навчально-науковий інститут педагогіки

Кафедра дошкільного виховання та педагогічних інновацій

Курсова робота

з методики формування елементарних математичних уявлень дітей дошкільного віку

Формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з часом

           Виконала:

                                                      студентка 4 курсу

           групи № 45

                                денної форми навчання

                                          Грозовська Дарія Феліксівна

                             Науковий керівник:

                              кандидат педагогічних наук, доцент

                                          Тарнавська Наталія Петрівна

Житомир -2015

                                                          ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ
I. Теоретичні оcнови формування у дітей дошкільного віку поняття про час у психолого – педагогічній літературі………….……………………….…..8
1.1. Особливості формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку засобами елементарної математики…………………………8
1.2. Фізіологічна о
cнова формування уявлень про чаc  у дітей дошкільного віку, завдання ознайомлення з часом в різних вікових групах………….…….12
1.3. Форми, методи, прийоми формування уявлень про ча
c в різних вікових групах……………………………………………………………………………...17

Виcновки до розділу I…………………………………………………………... .22

Розділ II. Екcпериментальне вивчення впливу педагогічних умов на розвиток пізнавальних інтереcів дітей cтаршого дошкільного віку при ознайомленні з часом…………………………………………………………………………….....24

2.1. Методика організації доcлідження з вивчення особливостей орієнтування в чаcі дітей cтаршого дошкільного віку………...……………………..……….. 24
2.2. Система роботи  з формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………….28

2.3 Статистична обробка результатів експерименту ..……………………..…..28

Виcновки до розділу II……………………………………………………………33
Ви
cновки…..……………………………………………………………………... .35
Cписок викориcтаних джерел…………………………………………………. ..37
Додатки….………………………………………………………………………. ..39

 

                                                           ВCТУП

         Актуальніcть доcлідження. Cучасні умови праці вимагають від людини вміння cтежити за плином чаcу в процесі діяльноcті, розподіляти її в часі, реагувати на різні cигнали з певною швидкіcтю і через задані тимчаcові інтервали, приcкорювати або cповільнювати темп cвоєї діяльноcті, раціонально використовувати час. У всіх видах діяльності людини так чи інакше потрібно орієнтація в часі, відчуття часу. У свою чергу відчуття часу спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, а й  соціальних відносин людини.

        В програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»  визначено завдання: «закріплювати й поглиблювати часові уявлення: ранок, день, вечір, ніч, вчора, сьогодні, завтра; вчити послідовно називати дні тижня, пори року, місяці року; ознайомлювати з календарем та вчити ним користуватися;  вчити визначати час за годинником»[2, 213].

           Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні діти дошкільного віку повинні вміти визначати, встановлювати часову послідовність подій, користуватися словами «вчора», «сьогодні», «завтра», «раніше», «пізніше», «зараз», «спочатку», «тепер», «давно», «скоро». Розуміти властивості часу, володіти часовими поняттями (на світанку, в сутінках, опівдні, опівночі, доба, тиждень, місяць, рік). Мати уявлення про причинно-часові залежності ритмічних природних явищ: тривалість секунди, хвилини, години. Спромагатися визначити час за допомогою годинника, знати, що година складається із хвилин, оцінювати часові інтервали. Називати порядок та пояснювати послідовність пір року, днів тижня, частин доби; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами в природному та соціальному довкіллі.

           З проблемою часу дитина стикається щодня, зриваючи листок календаря, щохвилини, дивлячись на годинник. У часі живе і дитина, тому в сучасних програмах виховання і навчання передбачено розвиток у дітей орієнтування в часі. Введення цього розділу обумовлено рядом причин. Дітей знайомлять з навколишнім світом, в якому всі події протікають у часі. Тимчасові характеристики реальних явищ, їх тривалість, порядок проходження один за одним, швидкість протікання, частоту повторень і ритм необхідно показувати і пояснювати дошкільнятам[12].

           Час є універсальною, базисною категорією в пізнанні дитиною оточуючих його людей і речей. З моменту народження він орієнтується в часі за допомогою чергування біологічних ритмів свого життя (зміна сну і неспання, час годування і т.п.), які регулюються соціальним середовищем.           Уявлення дитини про час досліджувалися в роботах як зарубіжних, так і вітчизняних філософів і психологів. У вітчизняній психології вони вивчалися в рамках суб'єктної парадигми С.Л. Рубінштейна, на основі якої була розроблена концепція особистісної організації часу як життєвого шляху. Найбільш повно ця концепція представлена ​​в роботах К.А. Абульхановой-Славської [7]. На основі цієї парадигми розгорнуті теоретико-емпіричні дослідження, кожне з яких направлено на побудову численних інтегральних моделей організації часу. В рамках цих досліджень долається протиставлення суб'єктивного і об'єктивного часу, що було предметом обговорення в дослідженнях Ш. Бюлер, П. Жане,  К. Левіна, Ж. Піаже  та інших.

          Дітям вже в дошкільному віці життєво необхідно навчитися самим орієнтуватися в часі: визначати, вимірювати час (правильно позначаючи в мові), відчувати його довжину (щоб регулювати і планувати діяльність в часі), міняти темп і ритм своїх дій залежно від залишку часу. Уміння регулювати і планувати діяльність в часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність, необхідних дитині при навчанні в школі і в повсякденному житті.
          Проблема часу - це не тільки особиста проблема окремої людини, а й наукова проблема, яка стала предметом вивчення філософії, психології, педагогіки, мистецтвознавства. Філософи вивчають час як форму буття матерії, як одну з гранично загальних, фундаментальних, що відбиває важливі, істотні зв'язки відносин дійсності (Арістотель, В.Г. Біблер. Г.Г. Гадамер,        Г. Гегель, А. Ейнштейн Г.В. Лейбніц, Н.І. Лобачевський, А.Ф. Лосєв,          Н.О. Лоський,   В.С. Соловйов та ін.). Аналіз філософських робіт дозволив виділити основні властивості часу, такі як плинність, незворотність, відсутність наочних форм, неповторність.

Діти дошкільного віку, осягаючи навколишній світ, зокрема, таку категорію як час, сприймають його специфічним чином (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, А.В. Запорожець, А.М. Леушина, Т. А. Мусеїбова, Т.Д. Ріхтерман та ін.). Основними особливостями сприйняття дошкільнятами часу є опосередкованість, змішання просторово - часових понять, відсутність точного мовного позначення даної категорії, співпідпорядкованості власних дій, часу та ін. Дослідники відзначають, що час і простір є найбільш складними категоріями для сприйняття і розуміння їхніми дітьми дошкільного віку. У дітей спостерігається змішання часових рамок, і час існує лише в понятті "зараз".

Значущість формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з часом актуалізує тему нашого дослідження – формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з часом.

Об’єкт дослідження: формування початкових уявлень про час у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: педагогічні умови покращення формування пізнавальних інтересів у дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні з часом.

Мета дослідження:

  1.  Теоретично обґрунтувати особливості формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з часом.
  2.  Практично перевірити вплив педагогічних умов на формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з часом.

         Гіпотеза дослідження: при оптимізації педагогічних умов активізується пізнавальний інтерес дошкільників, що позитивно впливатиме на розвиток уявлень про час.

         Досягнення мети і перевірки гіпотези дослідження зумовили вирішення таких завдань:

  1.   Проаналізувати і охарактеризувати поняття часу і його особливості у психолого-педагогічній літературі.
  2.   Визначити психологічні основи сприйняття часу дітьми дошкільного віку.
  3.   Описати фізіологічну основу формування уявлень про час у дітей дошкільного віку.
  4.  Обґрунтувати форми, методи, способи педагогічної взаємодії щодо формування пізнавальних інтересів у дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні з часом.
  5.  Організувати і провести експериментальне дослідження з навчання дітей старшого дошкільного віку орієнтуванню в часі.

Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань було використано такі методи:

 теоретичні: аналіз, синтез, систематизація вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної й методичної літератури; термінологічний аналіз  досліджуваних понять з метою з’ясування сутності поняття «орієнтування в часі» дітей дошкільного віку;

 емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, педагогічний експеримент із аналізом отриманих даних, методи математичної обробки даних.

       - теоретичне значення: вивчення питання формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні з часом сприяє подальшому дослідженню та удосконаленню цієї проблеми.

      - практичне значення: отримані результати дослідження формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні з часом можуть бути впроваджені у навчально-виховний процес дитячого навчального закладу.

         База проведення дослідження:  Житомирський НВК № 11.

                                                          

                                                     РОЗДІЛ I

Теоретичні основи формування у дітей дошкільного віку поняття про час у психолого-педагогічній літературі

  1.  Особливості формування пізнавальних інтересів дітей старшого дошкільного віку засобами елементарної математики

В ході безпосереднього спілкування з навколишнім світом, вивчаючи і освоюючи враження про нього, людство виробило ряд основних понять, на яких будується вся наша система знань. Одним з них є поняття часу. Ця категорія з'явилася в процесі усвідомлення людиною зміни подій: сон змінюється неспанням, день - ніч і т. д. і їх кругообігу. Це призвело до думки про тривалість часу.

Час – це, насамперед, філософська категорія. В історії філософії проводився діалектичний аналіз часу, в результаті якого встановлено, що основними моментами є тривалість і мить. Мить - чисте «коли», позбавлене тривалості. Тривалість - строк існування об'єктів або його елементів, збереження їх існування. Між довжиною різних явищ є часові відносини одночасності і послідовності. Порядок «минуле-сьогодення-майбутнє» характеризує часове ставлення послідовності[12]. Крім того, це актуальна психологічна й педагогічна проблема. З матеріалістичних позицій час, як і простір, визначається як форма існування матерії.

Часові уявлення й поняття відбивають явища зовнішнього світу, а часові відношення – реально існуючі відношення процесів в об’єктивному світі. Відображення часу виступає в двох основних формах: почуттєвій і логічній. Розвиток у людини сприймання часу пов’язаний з досвідом, а не є  «даним зверху», «…готовим від природи» (В.М. Бехтерев). Як зазначили І.М. Сєченов і І.П. Павлов, часові уявлення утворюються на ґрунті будь-якого ритмічного процесу.

         На підставі психолого-педагогічних досліджень виділяються засоби, що забезпечують навчання дітей орієнтуванню в часі: накопичення соціального досвіду в різних видах діяльності (гра, праця, навчання), художні засоби (картини, фотографії, художня література), явища навколишньої дійсності, різні моделі - як матеріальні і матеріалізовані форми наочності. Перш за все, використовуються будь-які зручні випадки в режимних моментах або створюються спеціальні ситуації з метою збагачення досвіду дитини з орієнтування її в часі. Наприклад, під час проведення з дітьми ранкової гімнастики можна кілька раз підкреслити тривалість і послідовність вправ: «Зараз ми зробимо таку вправу... стільки ж часу ми будемо робити наступну вправу» і т. д. Після закінчення гімнастики вихователь звертається до дітей з питаннями, відповіді на які потребують оцінювання або порівняння виконаних вправ: «Діти, чи довго ми сьогодні робили гімнастику? А яку вправу ви робили довше за інші? Згадайте, яка вправу ми робили на початку гімнастики? «Що ми будемо робити після ранкової гімнастики? »
Поглиблення, уточнення і закріплення правильного розуміння та вживання тимчасових термінів здійснюється на заняттях з використанням роздаткового дидактичного матеріалу. Оскільки дітям відомі зміст і послідовність режимних моментів в дитячому садку, то вихователь, підбираючи картини із зображеннями різних режимних процесів, спочатку демонструє перед дітьми дві перші (ранкова гімнастика і прогулянка) і з'ясовує, що зображено на кожній з них , а потім запитує, що триває довше, а що - коротше. Після цього демонструється ще одна картинка - денний сон - і питається, що буде раніше – прогулянка або денний сон
[5, 98].

У старшій групі робота починається з уточнення понять, які сформувалися в попередній групі. Особлива увага приділяється навчанню розрізняти частини доби, визначати їх послідовність. У цій групі дошкільники повинні вміти визначати періоди доби, спостерігаючи не тільки за працею людей, а й за положенням сонця. Під час спостережень і порівнянь дітям пояснюються поняття «небесне склепіння», «захід», «горизонт», дається можливість переконатися, що положення сонця на небі вранці та ввечері різне, що сонце впродовж дня рухається. Днем порівняно з ранком і ввечері сонце піднімається вище горизонту, і тіні від предметів стають короткими. Період доби, коли сонце високо на небі і діти грають на майданчику, називають «полудень», це середина дня. У старшій групі дітям пояснюють, що загальна тривалість ранку, дня, вечора і ночі становить добу. На заняттях завдання поступово ускладнюються, широко використовуються моделі, в тому числі і об’ємні.

Діалектичний матеріалізм не просто визнає зовнішній зв'язок часу з рухомою матерією, а вважає, що рух є сутністю часу і що, матерія, рух, час і простір невіддільні одне від одного.

Закон філософії - заперечення заперечення - виступає як ядро ​​розвитку в тому сенсі, що він обумовлює порядок розвитку, при якому відбувається перехід до нового етапу на основі старого. Це і є закон вирішення протиріч в шляху руху, в його підсумки (О.А. Фунтікова Є.І. Щербакова).
Створена об'ємна модель часу дозволила наочно показати динаміку і основні властивості часу: незворотність, плинність і періодичність. У процесі використання цієї моделі діти легко і досить швидко доходять до самої суті такого складного не так математичного, скільки філософського поняття - час.
         Одним із завдань у старшій групі є формування у дітей знань про тиждень. Ознайомлення дошкільнят з днями тижня слід співвідносити як міру робочого і вихідного часу. У тижні сім діб. Для кращого запам'ятовування днів тижня можна використовувати картинки, короткі вірші, моделі і т. Д. Щоб діти краще запам'ятали послідовність днів тижня, можна рекомендувати батькам закріплювати ці знання вдома. У навчанні дітей цього віку використовуються дидактичні ігри, різні вправи: «Назви наступний день», «Назви сусідів названого дня» і т. д. Дошкільнятам можна показати, що якщо тиждень починається з понеділка, то закінчується він в неділю, а якщо з четверга, то закінчується в середу[14, 213].

У дітей старшої групи розширюються і поглиблюються знання про час, його характерні особливості, такі, як об'єктивність, плинність, періодичність, незворотність. На прикладі конкретних ситуацій показується можливість точного визначення часу. Специфіка часу не дозволяє організовувати безпосередні дії з одиницями його вимірювання. Тому формування знань про тиждень, рік та ін. слід проводити на основі оперування з еквівалентами – символами.

У цій віковій групі поглиблюються уявлення дітей про пори року та самої одиниці - рік. Використовуються чотирьохкольорові кола, фішки, що дозволяє майбутнім школярам краще засвоїти послідовність пір року, усвідомити, що тривалість року не змінюється, якщо почати рахунок з будь-якого часу року (від літа до літа або від зими до зими).
Діти засвоюють послідовність місяців, співвідносять місяці і сезони. Практикуються такі вправи: «Виклади на колі місяці, відповідні весні, літу, осені» і т. д. Старших дошкільнят можна знайомити з малими одиницями часу - хвилиною, секундою, годиною. Для формування у них початкових уявлень про тривалість години, хвилини і секунди використовуються різні годинники як прилади для вимірювання (пісочні, механічні, електронні і т. д.)
[18].

         Отже, з вдосконаленням засобів відображення часу зростають можливості більш точного і глибокого пізнання предметної дійсності. Диференціація цих відносин впливає на розвиток сприйняття. У процесі навчання дітей просторово-тимчасовому орієнтуванню є важливою умовою засвоєння знань, навичок і вмінь, розвитку мислення. У якому середовищі людина не знаходилася б, яким би видом діяльності не займався, для нього життєво необхідним є правильне відображення змін, що відбуваються у просторі та часі (Л. Н. Люблінська).

1.2. Фізіологічна основа уявлень про час дітей дошкільного віку, завдання ознайомлення з часом в різних вікових групах

 

      Дошкільний вік - це початок всебічного розвитку і формування особистості. У цей період діяльність аналізаторів, розвиток уявлень, уяви, пам'яті, мислення, мовлення в комплексі призводять до формування чуттєвого етапу пізнання світу. Інтенсивно формується логічне мислення, з'являються елементи абстрактних міркувань.

До кінця дошкільного періоду дитина володіє необхідними якостями і властивостями особистості для того, щоб приступити до систематичного оволодіння суспільно-історичним досвідом людини. Для цього необхідна спеціальна навчальна діяльність.
Пізнавальна діяльність старшого дошкільника переважно проходить в процесі навчання. Важливе значення має і розширення сфери спілкування.
Мислення у дітей даного віку від емоційно-образного переходить до абстрактно-логічного і у взаємозв'язку з їх мовою. Словниковий запас нараховує приблизно 3500-4000 слів [9].
Велике значення в пізнавальній діяльності старшого дошкільника має пам'ять, яке переважно має наочно-образний характер.
Особливістю дітей даного віку є потреба в осмисленні того, що відбувається навколо, в пошуку детермінанти навколишньої дійсності. Пізнавальна активність дітей у цьому віці сприяє розвитку інтелекту та формуванню готовності до систематичного навчання. Тому такий важливий вже з трирічного віку розвиток кругозору, насичення доступними розумінню дітей заняттями, що дає поживу для розуму чотирирічної дитини і викликає потребу дослідити природу того, що його оточує.

Вже у віці декількох місяців дитина прагне активно орієнтуватися в часі. Це необхідно йому для освоєння та вивчення навколишнього його світу. До року або півтора років дитина починає розуміти, що таке «зараз» - воно схоже на «тут». Трохи пізніше з'ясовується і що таке «скоро» - воно схоже на «там», «недалеко». До трьох років стає ясним, що буває «сьогодні», «завтра»,«Вчора». Тільки до 7-8 років складається наше звичайне інтуїтивне уявлення про час, як про рівномірний і повсюдний потік миттєвостей [6, 14].

У своєму розвитку дитина, ймовірно, повторює - у дуже прискореному темпі - той довгий і давній шлях, яким людство, розвиваючись від первісного стану, прийшло до нашого сучасного поняття часу. На найперших порах джерелом відчуття і переживання часу було, напевно, прагнення перетворити бажане в доступне. Як говорив ще сто років тому французький психолог        М. Гюйо: «Час закрив доступ до собі суті, яка нічого не бажала б, ні до чого не прагнула. Майбутнє - це не те, що йде до нас, а те, до чого ми йдемо. Мета-дія-досягнення. За цим зразком у свідомості людей виник ланцюжок «майбутнє - скоро - зараз», який перетворилася потім в уявлення про послідовність миттєвостей, що змінюють один одного у загальному потоці часу.

Свідоме сприйняття часу у людини складалося у процесі соціально - виробничої практики. Різного роду знаряддя виміру часу, часові поняття і т.д.. У людини орієнтування в часі складаються з двох форм відображення часу. Одна з них - безпосереднє відчуття тривалості, обумовлене вісцеральною чутливістю, на базі чого утворюються умовні рефлекси. Інша - власне сприйняття часу, яке, розвиваючись на органічній основі, пов'язане з узагальнюючою функцією другої сигнальної системи [16].

Безпосереднє сприйняття часової тривалості виражається в нашій здатності відчувати її, безпосередньо оцінювати і орієнтуватися у часі без допоміжних засобів. Цю здатність називають «почуттям часу ». У різних видах діяльності «почуття часу» виступає як почуття темпу, то, як почуття ритму, то, як відчуття швидкості.

У ранньому віці «почуття часу» формується на основі чуттєвого досвіду без опори на знання еталонів часу. Немовля кричить, значить, настав час годування. Дитина сита - вона спокійно лежить, усміхається. У неї немає ще узагальненого «почуття часу», воно залишається пов'язаним лише з тієї конкретною діяльністю, в якій воно сформувалося, тобто, має порівняно вузьку сферу застосування. Час - об'єкт пізнання - є надзвичайно багатогранною стороною навколишнього реальності. Сприйняття часу - це відображення в мозку об'єктивної тривалості, швидкості, послідовності явищ дійсності. На думку Д. Б. Ельконіна, для пізнання різних сторін часу потрібна функція різних кіркових структур мозку [14].

Процес сприйняття та відображення часу у дітей утворюється з великими труднощами і характеризується крайньою нестійкістю. Сприйняття дітьми тягучості, плинності часу, його незворотності, і періодичності вельми складно через відсутність наочних форм. Тяжко навчити дітей і розумінню сенсу слів, що позначають часові відносини у силу їх відносного характеру.

Діти дошкільного віку вже відносно точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають певне уявлення на основі особистого досвіду. Але їм дуже важко виділити час у давно минулі події, уявити собі його тривалість, його значення і розмістити в послідовному порядку давно минулі події. Розвитку здатності до більш точної локалізації та розумінню послідовності подій у часі може сприяти усвідомлення причинних залежностей цих подій, а також - розвиток умінь користуватися різними часовими еталонами, що дозволяє висловити часові відносини у якісних показниках [11].

Завдання ознайомлення дітей з часовими уявленнями у різних вікових групах

Вікова група

Завдання

Перша молодша група

Формування в дітей розуміння й правильного застосування слів, які вказують на тривалість і часові відношення (довго, незабаром, зараз, потім, раніше), а також слів, якими позначається порядок протікання явищ і дій у часі (було, є, буде), здійснюється в повсякденному житті. Насамперед, використовуються будь-які зручні випадки в режимних моментах або створюються спеціальні ситуації з метою збагачення досвіду дитини з орієнтування її в часі. Дітей ознайомлюють з поняттями «день» та «ніч».

Друга молодша група

 У дітей молодшої групи формуються знання про частини доби й уміння розрізняти їх під час конкретного спостереження, потім діти закріплюють свої знання про те, що роблять дорослі й діти в бесідах за картинами, сюжетно-дидактичних іграх та ін. Малята розповідають, що вони роблять вранці вдома й у ДНЗ, що  роблять вдень у дошкільному закладі, а що роблять увечері вдома. Вихователь стежить за тим, щоб діти застосовували слова: ранок, день, вечір, ніч. Слово «доба» діти в цій групі не застосовують. Необхідно звертати увагу дітей на найбільш помітні природні особливості частин доби (світанок, сонце світить яскраво, темно, сутінки, на небі з’явився місяць).

Середня група

 У середній групі потрібно навчити дітей розрізняти і правильно застосовувати слова «сьогодні», «завтра», «вчора». Закріплюються поняття «швидко», «повільно» у процесі безпосередніх спостережень за своїми діями та діями інших людей, тварин тощо. Діти вчаться розрізняти час діяльності не тільки свій, а й інших людей – «Лікар зранку йде на роботу». Дітей знайомлять із добою, порами року (їх циклічністю, тривалістю), днями тижня, місяцями.

Старша група

 У старшій групі робота починається з уточнення понять, що сформувалися в попередній групі. У цій групі дошкільники повинні вміти визначати періоди доби не тільки спостерігаючи за працею людей, а й за положенням сонця. Шляхом спостережень і порівнянь дітям пояснюють поняття «небесний звід», «захід», «обрій», дається можливість зрозуміти, що положення сонця на небі вранці та ввечері різне, що сонце протягом дня рухається по небосхилу. Діти засвоюють поняття «схід сонця», «захід сонця», «світанок», «сутінки». Дітей ознайомлюють з календарем, пісочним і циферблатним годинником.

         

          Отже, час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію тимчасових одиниць і відносин в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навички розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей треба знайомити з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

          У дошкільному віці можливе формування почуття часу стосовно до життя дитини, її різноманітної діяльності - заняття, ігри, вільна діяльність.
Таким чином, при цілеспрямованому навчанні, активному формуванні уявлень про час, систематичному керівництві пізнавальною діяльністю дітей, виконання завдань згідно програми, вони набувають здатність засвоєння уявлень про час і орієнтуванні в часі.

1.3  Форми, методи, прийоми  формування уявлень про час в різних вікових групах

         У програмах дошкільної освіти для кожної вікової  групи вказані зміст та обсяг орієнтувань дитини у часі. Так, відповідно до програм, орієнтування в часі дітей групи молодшого дошкільного віку передбачає:

- знайомство дітей з назвою і змістом частин доби (ранок, день, ніч, вечір) на основі орієнтації на власну, найбільш характерну для цього відрізка часу діяльність;
- формування елементарних уявлень про зиму, літо, весни, осені в стислій, доступній дітям формі, спираючись на найбільш яскраві характерні прояви сезонів року [2, 63].

       Робота з навчання орієнтуванні в часі дітей групи середнього дошкільного віку передбачає:

- продовжити знайомство дітей з частинами доби на основі визначення характерної діяльності не тільки дітей, а й дорослих в певний відрізок часу;
- формувати поняття «доба», познайомити зі словами, що позначають послідовність зміни доби (вчора, сьогодні, завтра), спонукати до їх визначення дітьми;

- познайомити з днями тижня;

- сприяти збагаченню уявлень про пори року, їх послідовність, характерні прояви в природі та діяльність дітей і дорослих у різні пори року.

       Орієнтування в часі дітей старшого дошкільного віку ведеться в наступному напрямку:

- збагачення уявлень дітей про рік і пори року, місяці, тижні, про зв’язки між ними; знайомство з календарем;

- знайомство з приладами вимірювання часу (секундомір, годинник);
- формування вміння визначати час за різними годинниками з точністю до години, півгодини, чверті години;

- розширення і поглиблення уявлень про частини доби; формування уявлення про часові явища: сутінки, світанок, захід, схід;

- сприяти розвитку почуття часу.

        Щоб успішніше реалізувати вимоги програми, слід використовувати різні види занять, насамперед з математики, а також вільний від занять час.

Задачу за орієнтуванням в часі необхідно планувати як складову частину занять у всіх вікових групах.

        Протягом дня вихователь має можливість неодноразово визначати різні часові відрізки і характер занять дітей в даний період. Наприклад: "Вранці, ви вмилися і поснідали. Зараз вже день. Вдень тата і мами працюють, а ми будемо займатися, а потім грати".

        Проаналізуємо методику роботи з орієнтування в часі дітей у різних вікових групах.

       У молодшій групі уточнюють уявлення дітей про такі проміжки часу, як ранок, день, вечір і ніч. Частини доби малюки розрізняють по зміні змісту їхньої діяльності, а також діяльності оточуючих їх дорослих в ці відрізки часу. Точний розпорядок дня, строго встановлений час підйому дітей, ранкової гімнастики, сніданку, заняття і т.д. створюють реальні умови для формування уявлення про частини доби. Педагог називає відрізок часу і перераховує відповідні йому види діяльності дітей: «Зараз ранок. Ми зробили гімнастику, вмилися і тепер будемо снідати ». Або: «Ми вже поснідали, позаймались. Зараз вже день. Скоро будемо обідати ». Дитину запитують, наприклад: «Зараз ранок. Що ти робиш вранці? Коли ти встаєш? »І т.п.
        З дітьми розглядають картинки, фотографії, що зображують діяльність дітей і дорослих у різні відрізки часу. Ілюстрації мають бути такими, щоб на них були явно видно ознаки, характерні для даного відрізку часу. Вихователь з'ясовує, що роблять діти (дорослі), намальовані на картинці, коли вони це роблять. Пропонує питання: «А ти що робив вранці? Днем? »Або:« А ти коли граєш? Гуляєш? Спиш? »Потім діти підбирають картинки, на яких намальовано те, що роблять діти або дорослі, наприклад, вранці, вдень або ввечері.
       Поступово слова ранок, день, вечір, ніч наповнюються конкретним змістом, набувають емоційного забарвлення. Діти починають ними користуватися у своєму мовленні.

       У середній групі орієнтування в часі розвивається у дітей в основному в повсякденному житті. Важливо, щоб воно базувалося на міцній чуттєвій основі.
       Педагог уточнює уявлення дітей про частини доби, пов'язуючи їх назви з тим, що роблять діти і близькі їм дорослі вранці, вдень, ввечері, вночі.
Ведеться бесіда з дітьми з метою уточнення їх уявлення про добу. Розмова може бути побудована приблизно так: спочатку вихователь просить дітей розповісти, що вони робили до того, як прийшли в дитячий сад, що вранці робили в дитячому садку, що роблять вдень ​​в дитячому садку і т.д. Він уточнює і узагальнює, що діти роблять в кожний з періодів доби. А на закінчення говорить про те, що ранок, день, вечір і ніч - це частини доби [
18].
      Часові поняття «сьогодні», «завтра», «вчора» носять відносний характер; дітям важко їх засвоїти. Тому необхідно якомога частіше користуватися словами сьогодні, завтра, вчора і спонукати дітей до цього. Вихователь постійно звертається до дітей з питаннями: «Коли ми малювали? Що ми бачили сьогодні (вчора)? Куди підемо завтра?

        На початку навчального року у дітей старшої групи закріплюють і поглиблюють уявлення про такі часові відрізки, як ранок, день, вечір і ніч. Назви частин доби пов'язують не тільки з конкретним змістом діяльності дітей і оточуючих їх дорослих, а й з більш об'єктивними показниками часу - явищами природи (ранок - встає сонце, стає все світліше і світліше і т.п.). Вихователь розмовляє з дітьми про те, що, коли і в якій послідовності вони і дорослі, які їх оточують, роблять протягом дня, про враження раннього ранку, полудня, вечора. Він читає дітям вірші й оповідання відповідного змісту.
       Як наочний матеріал використовують картинки або фотографії, де зображені діти в процесі різних видів діяльності протягом дня: прибирання ліжка, ранкова гімнастика, умивання, сніданок і т.д. Уточнити уявлення про частини доби дозволяють дидактичні ігри, наприклад гра «Наш день».
Мінливість і відносність таких позначень часу, як «вчора», «сьогодні», «завтра», ускладнює засвоєння їх дітьми. П'ятирічні діти плутають ці слова. Смислове значення даних слів педагог розкриває, задаючи дітям питання: «Де ми були з вами вчора? Коли ми ходили в парк? Яке зайняття у нас сьогодні?
      Для вправляння дітей у використанні тимчасових термінів у старшій групі широко використовують словесні дидактичні ігри та ігрові вправи, наприклад «Продовж речення!». Цю вправу можна проводити у формі гри з м'ячем. Діти стають в коло. Вихователь вимовляє коротку фразу і кидає м'яч. Той, кому потрапив м'яч, називає відповідний час. Наприклад: вихователь кидає м'яч і говорить: «На пошту ми ходили ..." "... вчора», - закінчує фразу дитина, що зловив м'яч. «Заняття з математики у нас було ..." "... сьогодні».       На одному із занять діти дізнаються про те, що добу, які у розмові люди зазвичай називають словом день, змінюються одні іншими. Сім таких днів складають тиждень. Кожен день тижня має свою назву. Послідовність днів тижня завжди одна й та ж: понеділок, вівторок, середа ... Назви днів тижня пов'язують з конкретним змістом діяльності дітей («По середах у нас заняття з математики та фізкультури, по четвергах - ...»). Для закріплення знання послідовності днів тижня може бути використана словесна дидактична гра «Дні тижня».
      У підготовчій до школи групі закріплюють знання про такі періоди часу, як ранок, день, вечір, ніч, тиждень, дають уявлення про місяці, діти запам'ятовують їх назви.

              Необхідна постійна робота по формуванню у дошкільнят уявлень про час. Так, у дітей старшого дошкільного віку при відсутності систематичної роботи з ознайомлення з часом і способами його вимірювання складаються дуже уривчасті, неточні уявлення про календарний час. Заучування назв і послідовності днів тижня, місяців носить чисто формальний характер, не пов'язане з формуванням основних понять про тривалість часу, про його плинність, незворотність, про зміну і періодичність часу. Відомості про окремі часові позначення є поверхневими, поза системою часових відносин.
        Немає сумніву в тому, що необхідно систематичне ознайомлення дітей з календарем в дитячому садку. Воно полегшить їм орієнтування в навколишній дійсності, так як розпорядок життя в дитячому саду будується за певним планом, пов'язаному з днями тижня. Діти дізнаються, в які дні тижня які проводяться заняття, що сприятиме формуванню їх психологічної готовності до занять.

         За допомогою календаря визначається і час настання свят, що викликають підвищений інтерес у дітей. Знайомство з календарем допоможе усвідомити також послідовність пір року, з якими пов'язані сезонні зміни [15, 9].

         Отже, під час формування уявлень про час в різних вікових групах використовуються різноманітні форми, методи, прийоми навчання і виховання дітей. В залежності від віку дітей їх зміст і мета будуть різними за складністю та об’ємом подачі матеріалу. Знання еталонів часу, вміння встановлювати тимчасові відносини сприяють усвідомленню дітьми послідовності подій, що відбуваються, причинно-наслідкових зв'язків між ними. Орієнтування в часі має базуватися на міцній чуттєвої основі, тобто переживанні тривалості часу у зв'язку із здійсненням різноманітної діяльності, по-різному емоційно забарвленої, а також спостереженнями за явищами природи, подіями суспільного життя. Необхідна постійна робота по формуванню у дошкільнят уявлень про час.

 

         

                

                   

                          Висновки до розділу I

           Процес первинного засвоєння дитиною часових відносин залежить не тільки від рівня розвитку його мовних здібностей, а й від індивідуальних та вікових особливостей. У дітей раннього віку переважають мимовільні пам'ять і увага, мислення є здебільшого наочно дієвим і наочно-образним. Відповідно, дитина не може утримувати в пам'яті відразу кілька подій, плутає їх послідовність. Сприйняття часу являє собою дуже складну для дитини задачу, значно більш важку, ніж сприйняття простору. Для сприйняття часу у людини немає спеціального аналізатора. Фіксується і вимірюється час спеціальним приладом - годинником. У дорослої людини сприйняття часу є результатом діяльності системи аналізаторів, у дитини такої злагодженості в роботі аналізаторів немає.

         Сприйняття часу легко спотворюється суб'єктивними чинниками: наповненістю часового проміжку подіями, ціннісними уявленнями суб'єкта, емоційним станом людини. Діти знайомляться з навколишнім світом, в якому всі події, зміни явищ протікають у часі. Часові характеристики розгортання реальних явищ, їх тривалість, порядок проходження один за одним, швидкість протікання, частоту повторень і ритм необхідно показувати і пояснювати дітям дошкільного віку.

         Дошкільникам необхідно навчитися самостійно орієнтуватися в часі: визначати, вимірювати час (правильно позначаючи в мові), відчувати його тривалість (щоб регулювати і планувати діяльність у часі), міняти темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу. Уміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність. Разом з тим специфічні особливості часу як об'єктивної реальності ускладнюють його сприйняття дітьми. Час завжди в русі, протягом часу завжди відбувається в одному напрямку - від минулого до майбутнього, він – незворотній. Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відносин в постійно повторюваних явищах життя і діяльності.      Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжках часу, навик розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей треба знайомити з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.
          Всі міри часу (хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік) представляють певну систему часових еталонів, де кожна міра складається з одиниць попередньої і служить підставою для побудови наступної. Тому знайомство дітей з одиницями вимірювання часу має здійснюватися в суворій системі і послідовності, де знання одних інтервалів часу, можливість їх визначення і вимірювання служили б підставою для ознайомлення з наступними і розкривали дітям істотні характеристики часу.

         Освоєння часових понять дітьми протікає з різною швидкістю і характеризується крайньою нестійкістю. Сприйняття плинності часу, його незворотність і періодичності утруднено через відсутність наочних форм.
         Молодші дошкільнята пов'язують поняття часу з подіями, добре чи знайомими і емоційно привабливими. Вони починають розрізняти частини доби, співвідносячи їх із звичними для цих часових відрізків справами.
Діти 4-5 років відносно точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають уявлення на основі особистого досвіду.

          У дошкільному віці можливе формування почуття часу стосовно до життя дитини, її різноманітної діяльності - заняття, ігри, вільна діяльність.
Таким чином, при цілеспрямованому навчанні, активному формуванні уявлень про час, систематичному керівництві пізнавальною діяльністю дітей вони набувають здатність засвоєння уявлень про час і орієнтуванні на час, набуваючи при цьому різних пізнавальних інтересів.

                                                     

                                                      РОЗДІЛ II

Екcпериментальне вивчення впливу педагогічних умов на розвиток пізнавальних інтереcів дітей cтаршого дошкільного віку при ознайомленні з часом

2.1. Методика організації доcлідження з вивчення особливостей орієнтування в чаcі дітей cтаршого дошкільного віку

            Дослідження для виявлення рівня тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку було проведене на базі НВК №11 м. Житомира у старшій групі №1.  У дослідженні взяли участь 15 дітей старшого дошкільного віку (5-6 років).

            Що стосується фізичного та психічного розвитку дітей, то можна зробити висновок, що їм характерна висока активність, впевненість у своїх діях. У більшості дітей добре розвинене логічне мислення, увага, уява, пам’ять. Для свого віку вони достатньо допитливі, люблять гратись, малювати, ліпити тощо.     

          Метою констатувального експерименту було: виявити рівень засвоєння уявлення про час у дітей старшого дошкільного віку.
          Якісне визначення рівня сформованості уявлень про час у старших дошкільників включає в себе наступні знання і уміння:

- знання про пори року, місяці, дні тижня, години, хвилини;

- використання в своєму словнику цих та інших визначень, що характеризують тимчасові зміни (вчора, сьогодні, минулий, майбутній, завтра, потім, спочатку, рано, пізно, швидко, повільно і т.д.);
- знання про реальні тимчасові зміни (зміна сезонів, частина доби тощо).                Уміння визначати ту чи іншу пору року з тих чи інших часових параметрів, а саме: зміни в тваринному світі, в рослинному світі, в неживій природі (опади, природні явища), в житті людей.

          Завдання:
- виявити рівень сформованості тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку;

- розробити комплекс розвиваючих заходів з формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку;

- провести контрольну діагностику рівня сформованості тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.

          Експериментальне дослідження проводилось в три етапи: констатувальний,  формувальний та контрольний експерименти.

I етап – діагностика рівня засвоєння уявлення про час.

II етап -  комплекс розвиваючих заходів з формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.

III етап – аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

           На першому етапі дослідження використовувалася діагностика рівня засвоєння уявлення про час у дітей старшої групи. Була використана діагностика за методикою К.Й.  Щербакової (Додаток 1).

     Показники рівня засвоєння уявлень про час в результаті діагностики показані в таблицях 1,2 (Додаток 2). Виявилось, що в групі переважає ередній рівень сформованості уявлень про час. При відповідях на запитання були виявлені однотипні види помилок. На запитання, що робиш вранці Дмитро К., Марина Б., Яна Д., Вероніка У., Святослав М., Лена В., Поліна К. почали розповідати весь свій день по порядку, але з допомогою вихователя. Катя С. навіть з допомогою вихователя не змогла відповісти, що вона робила вранці, а просто безладно перебирала все, що робила цілий день.

          Коли діти називали дні тижня, у деяких була порушена послідовність. Наприклад, Марина Б., Женя С., Святослав М., Лена В. називали дні тижні не підряд, починаючи не з понеділка, а з інших днів тижня. Лена В., Олексій Г. і Поліна К. не назвали вихідні дні, а Катя С. назвала тільки три дня тижня.
Великі труднощі викликало питання, що довше: день чи ніч. Всі діти відповідали по-різному. Всім дітям було важко відповісти на це питання. Деякі з допомогою вихователя впоралися із завданням. Максим Р.,       Дмитро К., Женя С., Катя С. і Вероніка У. навіть з підказкою вихователя не впоралися із завданням.

            На восьме запитання: яка стрілка рухається швидше, Настя Д.,  Марина Б, Анна М., Сергій О., Женя С., Лена В. і Поліна К. давали правильну відповідь, якщо їм давався годинник, так як багато хто не зміг назвати стрілку, але показували правильно. Дмитро К., Катя С., Вероніка У., Святослав М., Лена В. не показали навіть на годиннику.
Місяці зими Настя Д. Марина Б., Анна М., Святослав М., Лена В. і Поліна К. також називали за допомогою вихователя. Максим Р., Дмитро К., Женя С, Олексій Г. називали один місяць, а Катя С. не назвала жодного місяця зими.
З метою підвищення рівня засвоєння уявлення про час був розроблений комплекс розвиваючих заходів на формування тимчасових уявлень.

2.2. Система роботи з формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку

         На другому етапі дослідження було розроблено комплекс розвиваючих заходів на формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку (таблиця 3). У цей комплекс входили: заняття, вправи та ігри на формування тимчасових уявлень.

          Під час проведення дослідження вирішувалися такі завдання:

  •  скласти систему розвиваючих ігор, вправ та занять;
  •  апробувати вплив розробленого комплексу розвиваючих заходів на формування рівня засвоєння тимчасових уявлень.

Таблиця 3

Комплекс розвиваючих заходів на формування тимчасових уявлень у дітей старшої групи №1

             Заняття

                            Мета

1.  Знайомство з календарем

Ознайомити дітей з видами календаря, розповісти про його значення; допомогти дітям наочно уявити довгі проміжки часу: тиждень, місяць, рік.

  1.  Дні тижня, місяць

Розвивати уявлення про дні тижня, вчити дітей зв’язувати назви днів тижня з їх порядковим номером; ознайомити з кількістю та назвами місяців, ввести поняття «рік».

  1.  Узагальнююче заняття по знайомству з календарем

Удосконалити знання дітей про календар, скільки місяців у році, уточнити назви днів тижня, їх послідовність.

  1.  Уявлення про 1 хвилину

Ознайомити дітей з тривалістю                  1-хвилинного інтервалу, із секундоміром і пісочним годинником, вчити контролювати час.

  1.  Закріплення 1-хвилинного інтервалу

Закріпити уявлення про тривалість 1-хвилинного інтервалу, формувати почуття задоволення від уміння точно визначати час.

  1.  Заняття з ознайомлення з    3-хвилинним інтервалом.

Познайомити дітей з тривалістю               3-хвилинного інтервалу, вчити контролювати час за пісочним годинником при виконанні різноманітної діяльності, формувати почуття задоволення від уміння виконувати завдання на час.

  1.  Вміння визначати обсяг роботи на 3-хвилинний інтервал

Вчити дітей правильно вибирати обсяг роботи відповідно вказаному інтервалу, розвивати вміння правильно планувати діяльність за часом.

  1.  Уявлення про тривалість 5-хвилинного інтервалу

Познайомити з тривалістю 5-хвилинного інтервалу, вчити контролювати час за пісочним годинником в процесі виконання різноманітної діяльності; вчити порівнювати можливий обсяг роботи для виконання 1 - 3 - 5 хвилин.

  1.  Ознайомлення з циферблатним годинником

Ознайомити дітей з циферблатним годинником, його структурою, розповісти про важливість цього приладу, вчити орієнтуватися в часі за допомогою годинника.

                   Вправи

                                Мета

№1 «Пори року»

Сформувати уявлення у дітей про пори року, ознайомити з їх послідовністю.

№2 «Коли це буває?»

Вчити дітей співвідносити характерні ознаки сезонної приналежності з порами року.

№3 «Чим схожі і чим        відрізняються?»

Формувати уявлення про сезонні ознаки на основі проведення порівняння.

№4 «Склади картинку»

Закріпити уявлення дітей про пори року

№5 «Склади візерунок за 1 хвилину»

Вчити закінчувати роботу за пісочним годинником.

№6 «Склади човен за 3 хвилини»

Слідкувати за пісочним годинником і закінчувати роботу по закінченню 3 хвилин.

№7 «Малювати геометричні фігури 3 хвилини»

Вчити точно визначати часовий інтервал.

№8 «Вирізати фігури 3 хвилини»

Розвивати уміння правильно вибирати листок, на якому можна встигнути вирізати всі фігури за 3 хвилини.

№9 «Склади візерунок з геометричних фігур за 5 хвилин»

Вчити своєчасно закінчувати роботу, викладати більше візерунків за 5 хвилин.

№10 «Побудуй будинок з конструктора за 5 хвилин»

Вчити слідкувати за часом по пісочному годиннику, своєчасно закінчувати роботу.

                     Ігри

                                Мета

  1.  «Наш день»

Закріпити знання про частини доби.

  1.  «Пори року»

Закріпити знання про пори року.

  1.  «Котра година?»

Знайомство з моделлю годинника, вправляти у визначенні рівно години й півгодини.

  1.  «Навпаки»(Словесна гра)

Вчити давати відповіді протилежними за змістом словами(вечір – ранок тощо).

  1.  «Придумати речення із запропонованим словом, що характеризує час»(Словесна гра)

Вчити придумувати речення зі словами, які характеризують час.

  1.  «Продовж речення»(Словесна гра)

Вчити продовжувати речення, використовуючи слова, які характеризують час

  1.  «Назви сусідів»

Закріпити знання дітей про дні тижня, називати їх по порядку, починаючи з будь-якого дня.

  1.  «По порядку, шикуйсь»

Закріпити знання про назви днів тижня, називати порядковий номер вказаного дня.

  1.  «Доба»

Визначити рівень вміння дітей орієнтуватися часі.

  1.   «Живі місяці»

Закріпити знання про місяці, їх кількість.

            Комплекс розвиваючих заходів на формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку проводилося в період з 3 лютого 2015 року по 13 березня 2015 року.

            З дітьми, у яких виявили, середній і низький рівень тимчасових уявлень, були проведені індивідуальні заняття, з метою підвищення рівня (Додаток 3).

            З дітьми низького рівня: Дмитром К., Мариною Б, Катею С., проводилися додаткові заняття з формування тимчасових уявлень. Велика увага приділялася питанням, на які дітям було важко відповісти.
            Всі заняття та ігри викликали у дітей великий інтерес, що необхідно для успішного навчання.

            Сподобалися ігри, діти використовували їх в самостійній діяльності. Рухливі ігри використовувалися також і на інших заняттях.

2.3.  Статистична обробка результатів експерименту

            На третьому етапі дослідження з метою визначення впливу розробленого комплексу розвиваючих заходів на формування уявлень про час, була проведена контрольна діагностика. Результати діагностики рівня засвоєння уявлень про час дітей старшої групи наочно представлені в діаграмах (рис. 1, рис. 2). А також у таблицях 4, 5 (Додаток 4).

Діаграма рівня засвоєння тимчасових уявлень дітьми старшого дошкільного віку

                       (рис. 1)                                                      (рис. 2)

          На початку експерименту у дітей переважав середній рівень, а після проведеного комплексу розвиваючих заходів - високий рівень значно підвищився. Значно покращився результат у дітей: Дмитро К., Марина Б, Женя С., Катя С., Вероніка У. У цих дітей був низький рівень, а на другому етапі підвищився до середнього. У Максима Р., Олексія Г., від середнього перейшли до високого рівня. Таким чином, виконана робота дала позитивні результати.
            Отже, для того, щоб навчання дошкільнят дало позитивний результат, необхідно використовувати різноманітні методи, включаючи індивідуальні заняття та закріплювати знання в різних видах діяльності. Так само слід зазначити, що для хорошого рівня розвитку тимчасових уявлень, вихователі повинні приділяти увагу тимчасовим відносинам і в життєвій ситуації. Можна використовувати дидактичні ігри для самостійної діяльності, в групі має бути календар-модель, щоб діти могли побачити день тижня, час року і місяць.
           У ході дослідження з метою формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку розроблені рекомендації для педагогів і завдання для індивідуальних занять з дітьми (Додаток 5).

           Дослідження показало, що розроблений комплекс розвиваючих заходів на формування уявлень про час у дітей дошкільного віку сприяв підвищенню рівня засвоєння уявлення про час, що підтверджує гіпотезу.

Висновки до розділу II

             Привчаючи дітей до точності в часі, необхідно суворо дотримуватися намічених завдань,  оскільки всі відступи від наміченого часу сприймаються дітьми особливо гостро.  У ході експерименту, ми зазначили для себе, що в процесі будь-якого заняття в дитячому садку є можливість тренувати дітей в умінні виконувати роботу точно в рамках зазначеного часу, вчити їх самих визначати тривалість тієї чи іншої діяльності по інтервалах часу і заздалегідь планувати можливий обсяг роботи на той чи інший відрізок часу в межах 1, 3 і 5 хвилин. Виховна цінність таких занять зростає. У нашому досвіді в таких умовах діти більш організовано працювали, менше відволікалися, регулювали темп своєї діяльності і більше встигали зробити. У них не витрачався час на очікування відстаючих, всі привчалися закінчувати роботу одночасно, що вкрай важливо в плані підготовки до школи. У ході роботи у дітей все більше удосконалювалося відчуття часу і вміння регулювати свою діяльність  в часі.

            У дітей цього віку відбувається формування і осмислення таких властивостей навколишнього світу, як простір і час, кількість і якість, рух і спокій, зміна і розвиток, причина і наслідок, живе і неживе та ін.
Позитивний вплив на інтелектуальний розвиток дітей надає рішення задач на встановлення просторових і часових зв'язків, якісних і кількісних відносин, а також виділення основних, суттєвих властивостей об'єктів і дій. Особливе значення для інтелектуального розвитку має діяльність, спрямована на об'єднання об'єктів в групи на основі подібності (класифікація) та їх упорядкування на основі відмінності (систематизація). Прямі відносини (схожість) слід вивчати в єдності зі зворотними (відмінності).
Поняття «час» є невід'ємною складовою частиною картини світу в цілому; це не абсолютна величина, вона не існує поза матерією і незалежно від неї. Розуміння часу пов'язане з розумінням нерозривному зв'язку між минулим, сьогоденням і майбутнім, і відчуттям його руху. Безперервність і циклічність є основними властивостями часу.

          Наше дослідження часового подання показали, що діти справляються із завданнями і практично на 97% в змозі відтворити запропонований на на заняттях матеріал, розібравшись в ньому.

           Найкращий результат показаний дітьми в засвоєнні орієнтування дітей по днях тижня і порам року. Діти також встановлювали тимчасову послідовність між ланками, пов'язаними різноманітними відносинами. Але у всіх серіях експериментів були виявлені однотипні види помилок при порушенні дітьми послідовності. Так, насамперед, порушувався вибір точки відліку. На першому місці розташовувалося ланка, яка найсильніше емоційно впливало на дитину. Цей вид помилок найчастіше приводив до порушення послідовності всіх інших ланок.

ВИСНОВКИ

          В результаті проведеного теоретичного і практичного дослідження проблеми ознайомлення з часом дітей старшого дошкільного віку можна зробити такі висновки:

  1.  У цій роботі дана характеристика поняття часу та визначено його особливості. Час висловлює тривалість процесів і подій, їх послідовність, переривчастість або безперервність, взаємозв'язок минулого, сьогодення і майбутнього. За тривалістю воно вимірюється секундами, хвилинами, годинами, добами. Тривалість і протяжність протікання тієї чи іншої події, дії визначається словами повільно, скоро, довго, швидко, миттєво, зараз, сьогодні, завтра і т.д.
  2.  У роботі проаналізовано психологічні основи сприйняття часу дітьми дошкільного віку. Орієнтування в часі створює для дитини великі труднощі, ніж орієнтування в просторі. Дитина живе, її організм певним чином реагує на плин часу: у відомий час доби їй хочеться їсти, спати і т.д., але сама дитина довго не сприймає час. У дитини знайомство з часом починається тільки із засвоєнням позначень часу, вироблених людьми. А ці позначення засвоїти не так-то легко, оскільки вони мають відносний характер (те, що напередодні називалося «завтра», називається «сьогодні», а наступного дня вже «вчора»).

         Засвоюючи уявлення про час доби, діти перш за все орієнтуються на власні дії: вранці вмиваються, снідають; вдень грають, займаються, обідають; ввечері лягають спати. Уявлення про пори року засвоюються принаймні через знайомство із сезонними явищами природи.

  1.  У роботі описана методика формування уявлень про час в старшій дошкільній групі №1. У програмі дошкільної освіти «Українське дошкілля» для даної вікової групи вказані зміст та обсяг орієнтувань в часі. Ці вимоги зафіксовані в курсовій роботі.
  2.  У практичній частині організовано та проведено експериментальне дослідження з навчання дітей старшого дошкільного віку орієнтуванню в часі і формування пізнавальних інтересів у дітей під час цілеспрямованого навчання. Запропонована методика роботи з формування тимчасових уявлень підвищує засвоюваність знань дошкільнят, попереджаючи і усуваючи труднощі, які виникають у дітей в період формування понять про час.

Під час проведення експериментального дослідження використовувалися різні форми, методи взаємодії з дітьми: заняття, вправи, ігри тощо.

Можна також зазначити, що експеримент пройшов вдало, адже, якщо звернути увагу на те, що на початку експерименту лише 37%  дітей старшої групи №1 мали високий рівень уявлень про час, то в кінці експерименту їх кількість зросла до 69%.

        В умовах дитячого садка вихователь також може разом з дітьми зустріти схід сонця, подивитися, як поступово все забарвлюється в помаранчеві, пурпурні і жовті тони; поспостерігати, як у міру появи сонця все навколо освітлюється яскравим світлом. Потім можна прочитати вірш про сонце, порадіти світлу. В кінці дня поспостерігати, як все навколо змінюється, занурюється в темряву, попрощатися з сонцем до ранку. Після цього запропонувати дітям намалювати фарбами день і ніч і влаштувати виставку. І тільки потім слід переходити до розмови про те, як життєдіяльність людей змінюється в залежності від часу доби, використовуючи при цьому життєвий досвід дітей і близьких їм дорослих. Це дуже важливо, бо не людина визначає час у відповідності зі своїми життєвими потребами, а час впливає на повсякденне життя людей.

                       Список використаних джерел

  1.  Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) [Текст] // Дошкільне виховання. - 2012. - № 7.
  2.  Білан О.І., Возна Л.М., Максименко О.Л. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» - Тернопіль: Мандрівець, 2013. — 264 с.
  3.   Веракса Н.В. Формирование единых временно-пространственных представлений // Дошк. воспитание. – 1976. – №5.–С. 4648.
  4.   Грибанова А.К., Колечко В.В., Пасека A.M., Щебракова Е.И. Математика дошкольникам. - Рад. школа. 1988. - 112 с.
  5.    Грибанова О.К., Щербакова К.Й., Белова С.Ф., Назаренко К.В. Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей, К., Вища школа, 1987, с 98 – 109.
  6.   Дубовицький С. Формування інтересу до математики. (Дефектологія. – 2000р. – №2 – ст.14).
  7.    Леушина А.М. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. - М., 1974.
  8.  Позднякова В. Игровые комплексы для занятий по формированию элементарных математических представлений / В.Позднякова // Дошкольное воспитание. – 1996. – №1. -432 с.
  9.  Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /  Тамара Іллівна Поніманська. – К. : Академвидав, 2004. – 456с.
  10.   Попович Н. С. Орієнтування в часі шестилітками // Розкажіть онуку.- 2003.- № 22 – 23. - с. 32
  11.   Рихтерман Т.Д. Как дети ориентируются во времени.//Дошк. воспитание.- 1968. -  №4.
  12.   Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. - М., 1982.
  13.   Скиба Л. В. Рахування до 7: Геометричні фігури, часові уявлення. // Скарбничка вихователя дитячого садка. 1997. - № 5 – 6. С. 15 – 16.
  14.   Сучасне заняття в дошкільному закладі: навч.- метот. посіб. / За ред.         Н.В. Гавриш; авт. кол. : Н.В. Гавриш, О.О. Ліннік, Н.В. Губанова. – Луганськ: Альма-матер, 2007. – 496с.
  15.   Фунтилова О. Дітям про час. // Дошкільне виховання.  - 1996.- № 11.    С. 8 – 11.
  16.   Шаваран Г. Орієнтування в часі. // Палітра педагога.- 2004.- № 2.
  17.   Штейнберг, В.Э. Дидактические многомерные инструменты: Теория, методика, практика / В.Э. Штейнберг. – М.: Народное образование, 2002. -455 с.
  18.  Щербакова Е. И. Методика обучения математике в детском саду. - М., Академия, 2000.

                                              ДОДАТКИ

Додаток 1

Діагностика К.Й. Щербакової з визначення рівня уявлення про час у дітей старшого дошкільного віку

Питання до дітей:

1.Що ти робиш вранці? Вдень? Ввечері? Вночі?

2.Назви дні тижня.

3.Яка зараз пора року? Яка була? Буде?

4.Коли буває новий рік?

5.Коли день твого народження?

6.Що можна зробити за одну хвилину? За годину?

7.Яке заняття і вас сьогодні було? А завтра?

8.Яка стрілка на годиннику рухається швидше? Яка повільніше?

9.Що довше: день чи ніч? Ранок чи вечір?

10.Назви місяці зими.

За повну правильну відповідь – 2 бали.

За невірну відповідь – 1 бал.

За відсутність відповіді – 0 балів.

Рівень сформованості тимчасових уявлень дітей -  середній рівень:

  •  знати і називати дні тижня по порядку;
  •  розуміти, з яких частин складається доба: ранок, день, вечір, ніч;
  •  за допомогою площинних і об’ємних моделей розуміти безперервність і незворотність часу;
  •  формувати знання про співвідношення одиниць часу: тиждень містить сім днів, місяць – 4 тижні, рік – дванадцять місяців і т.д.;
  •  орієнтуватися в часі по годиннику.

Показники: дитина називає частини доби, дні тижня; орієнтується в часі, користується годинником; застосовує набуті знання в самостійній діяльності.               

Високий рівень:

  •  усвідомлено використовувати у своєму мовленні слова: вчора, сьогодні завтра;
  •  знати дні тижня, пори року по порядку;
  •  вміти користуватися моделями часу;
  •  розуміти об’єктивність, безперервність, незворотність часу: після зими завжди наступає весна після зими, а після ночі – ранок;
  •  орієнтуватися по годиннику;
  •  орієнтуватися в часі;
  •  користуватися годинником.

Показники:

Високий рівень – 15-20 балів.

Середній рівень – 9-14 балів.

Низький рівень – 0-8 балів.

 Додаток 2

Таблиця 1

Показники рівня засвоєння уявлень про час на I етапі

П.І. дитини

Бали

Рівень

1. Настя Д.

17

високий

2. Максим Р.

13

середній

3. Дмитро К.

6

низький

4. Марина Б.

7

низький

5. Анна М.

16

високий

6.Яна Д.

17

високий

7.Сергій О.

17

високий

8.Женя С.

13

середній

9.Катя С.

4

низький

10. Вероніка У.

9

середній

11. Святослав М.

11

середній

12. Лена В.

12

середній

13. Ліза Б.

13

середній

14. Олексій Г.

16

високий

15. Поліна К.

11

середній

 

   Таблиця 2

      Показники рівня засвоєння у відсотковому відношенні

Рівень

%

Кількість дітей

Високий

Середній

Низький

37

44

19

5

7

3

Додаток 3

Зразки конспектів занять (вибіркові)

Заняття №1:

Тема: Формування уявлень дітей про інтервал часу в одну хвилину

Програмовий зміст: ознайомити дітей з тривалістю 1однієї хвилини; вчити контролювати час за пісочним годинником, секундоміром; розвивати пам’ять, увагу, мислення, уяву; виховувати інтерес до виконання математичних завдань і відчуття часу.

Матеріал: секундомір, пісочні годинники.

Хід заняття

  1.  Вступна частина

Вихователь:  Діти, погляньте, що у мене в руках. Цей прилад називається секундомір. Він рахує секунди. Секунда зовсім коротка. Скажеш «раз» і секунда пройшла. А у хвилині таких секунд 60. Ми з вами ще не знаємо такого числа, але це багато.

-Давайте послухаємо, як цокотить секундомір відраховуючи секунди.

 ( Вихователь пропонує дітям поседіти одну хвилину  та виміряти її тривалість секундоміром).

  1.  Основна частина

Вихователь: Сьогодні я принесла ще один прилад - пісочний годинник, він так називається тому, що всередині нього знаходиться пісок. Цей пісочний годинник 1-хвилинного інтервалу, адже пісочок пересипається з верхньої комірочки в нижню рівно 1 хвилину.

-То якими приладами можна виміряти 1 хвилину, діти? (секундоміром, пісочним годинником).

-Діти, в кожного з вас на столику лежать палички, давайте протягом однієї хвилини будемо викладати їх в рядочок, але уважно слідкуйте за годинником, коли весь пісочок пересипиться – закінчуємо роботу, зрозуміли?? Тоді почали.

(Діти виконують завдання)

-Давайте поглянемо, скільки паличок за одну хвилину виклала Катя, Діма, Вероніка…

-Ви гарно впоралися з цим завданням.

-А зараз я вам роздам пенали з різними фігурками, роздивіться, які вони, як їх багато. Давайте кожен з вас викладе з цих фігурок якийсь візерунок, який побажає, але викласти його потрібно за 1 хвилину, запам’ятайте і виконуючи роботу слідкуйте за часом.

(Діти працюють)

Вихователь: Все, час закінчився, всі встигли виконати завдання? Що ти виклала нам, Марино?  Олексій, який у тебе візерунок?

  1.  Заключна частина

Вихователь: Діти, то з якими приладами ми сьогодні ознайомились? (Секундомір, 1-хвилинний пісочний годинник).

-Чому цей прилад називається секундомір? Пісочний годинник?

-Що ми сьогодні робили на протязі однієї хвилини?

-Чи багато роботи ми встигаємо зробити за одну хвилину?

-Вам сподобалось вимірювати час цими приладами?

-Будете використовувати їх в майбутньому?

-Гаразд, можете йти гратись.

Заняття №2:

Тема: Ознайомлення з тривалістю 3-хвилинного інтервалу

Програмовий зміст: ознайомити дітей з тривалістю 3-хвилинного інтервалу; вчити контролювати час за пісочним годинником, в процесі виконання різноманітної діяльності; формувати почуття задоволення від уміння виконувати завдання на час, виховувати посидючість, кмітливість, повагу до однолітків.

Матеріал: секундомір на столі у вихователя , на кожному столику пісочний годинник (3-хвилинний, 1-хвилинний),  2 аркуша білого паперу, аркуш паперу в клітинку.

Хід заняття

  1.  Вступна частина

Вихователь: Діти, ви знаєте скільки триває 1 хвилина ? Так, хвилина – це 60 секунд. Чи знаєте ви, що можна встигнути зробити за 1 хвилину? Як ви вважаєте, що більше: 1 хвилина чи 3 хвилини? Так 3 хвилини більше, ніж 1 хвилина. 3 хвилини – 1 хвилина, ще 1 і ще 1 хвилина, три рази по 1 хвилині.

    ( Вихователь дає завдання показати 3 хвилини на 1-хвилинному пісочному годиннику(3 рази їх перевернути), 3-хвилинному годиннику).

II.     Основна частина

- Як ви думаєте, що можна встигнути зробити за 3 хвилини? Подивимося, що ж ми встигнемо зробити.

1-ше завдання. З листа паперу скласти човник за 3 хвилини. Стежити за пісочним годинником і закінчити з закінченням 3 хвилин.
2-ге завдання. 3 хвилини малювати на аркуші паперу в клітинку кола по рядках. Оцінити своєчасність закінчення. Порахувати, хто скільки рядків кіл встиг намалювати за 3 хвилини.

3-тє завдання. Малювати хто, що хоче 3 хвилини. Стежити за пісочним годинником і закінчити вчасно. Оцінити своєчасність закінчення. Розповісти, хто, що встиг намалювати за 3 хвилини.

4-те завдання. В роздягальні протягом 3 хвилин одягатися, стежачи за часом по пісочному годиннику. Розповісти, скільки речей встигли надіти за 3 хвилини. Порівняти з тим, що встигали одягти за 1 хвилину (спостерігати за 3-4 дітьми).

III.      Заключна частина

Вихователь:  Діти, то що вам запамяталось сьогодні?

- Який часовий інтервал ми розглядали?

- Що ми робили з вами?

- Яке завдання сподобалось найбільше?

  •  А зараз час повертатись до групи.

Заняття №3:

Тема:  Ознайомлення з тривалістю 5-хвилинного інтервалу.

Програмовий зміст: ознайомити дітей з тривалістю 5-хвилинного інтервалу; вчити контролювати час за пісочним годинником і годинником-конструктором в процесі виконання різноманітної діяльності; формувати почуття задоволення від уміння виконувати завдання на час; виховувати культуру поведінки, повагу до дорослого, однолітків.

Матеріал: пісочні годинники на 1-3-5 хвилин, годинник-конструктор, матеріал для виконання вправ.

Хід заняття

  1.  Вступна частина

Вихователь: Добрий день, діти. Сьогодні ми з вами поринемо в прекрасну країну часу. Хочете туди вирушити?  Тоді давайте заплющимо оченята, і перенесемося туди. Відкривайте очі. Ос ми з вами і на місці.

(Діти підходять до столиків)

-Погляньте, як багато тут різних годинників. Ми візьмемо ось ці три, як бачите, всередині цих годинників різна кількість пісочку. Зараз я одночасно переверну ці пісочні годинники, вони всі покажуть різний час, а ви самі потім вирішите, за скільки хвилин пересиплеться пісок у всіх цих годинниках. (Показує).

II. Основна частина

-Перший годинник, який пересипався найшвидше, на скільки хвилин, як ви вважаєте? (На 1 хвилину) Вірно.

-А другий? (3 хвилини.)

-Так, а третій годинник зовсім новий для нас. Сьогодні ми з ним познайомимося. Цей пісочний годинник аж на 5 хвилин. Як можна це перевірити? Скільки разів стрілка на секундомірі повинна обійти коло?(5 разів.).

-Діти, то скільки ж у 5 хвилинах по одній хвилині? 5 хвилин – це 5 разів по 1 хвилині, Зрозуміли? Як ви вважаєте, що можна встигнути зробити за 5 хвилин?

-Зараз ми з вами будемо виконувати певну роботу за 5 хвилин.

Завдання №1: 5 хвилин робити з паперу коробочку (спочатку скласти папір, надрізати і склеїти). Весь час стежити за пісочним годинником, який знаходиться  у кожного на столику. Оцінити своєчасність закінчення роботи і скільки встигли зробити.

Завдання №2: 5 хвилин викладати візерунок з вирізаних геометричних фігур. Оцінити своєчасність закінчення завдання і відзначити, хто скільки візерунків встиг викласти.

III. Заключна частина

Вихователь:  Діти, то з яким часовим інтервалом ми з вами сьогодні познайомились?

-5 хвилин – це більше , ніж 1 і 3 хвилини?

-За скільки хвилин ми виконаємо більше роботи6 за 1 чи за 5 хвилин?

-За 3 чи за 5 хвилин?

-Яке завдання вам сподобалось більше виконувати? Чому?

-Гаразд, а зараз давайте заплющимо оченята та перенесемося назад в групу.

Додоток 4

Таблиця 4

Показники рівня засвоєння тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного віку на III етапі дослідження

П. І. дитини

Бали на I етапі 

Рівень на I етапі

Бали на III етапі

Рівень на III етапі

1. Настя Д.

17

високий

20

високий

  1.  Максим Р.

13

середній

19

високий

  1.  Дмитро К.

6

низький

14

середній

4. Марина Б.

10

середній

17

високий

5. Анна М.

16

високий

20

високий

6. Яна Д.

17

високий

20

високий

7. Сергій О.

17

високий

19

високий

8. Женя С.

13

середній

17

високий

9. Катя С.

4

низький

8

низький

10. Вероніка У.

9

низький

16

середній

11. Святослав М.

11

середній

14

середній

12. Лєна В.

12

середній

14

Середнiй

13. Ліза Б.

13

середній

17

високий

14. Олексій Г.

16

високий

19

високий

15. Поліна К.

11

середній

14

середнiй

Таблиця 5

Показники рівня сформованості тимчасових уявлень у відсотковому відношенні

Рівень

%

Кількість дітей

Високий

Середній

Низький

69

28

3

9

5

1


                                                                                             

   Додаток 5

Педагогічні рекомендації під час ознайомлення дітей з часом

          Співвідношення уявлень про час та об'єктивної часової мережі розвивається у дітей під впливом навчання та в процесі організації житія, тобто створення певного режиму. Але інколи уявлення про часовий простір у дітей затримуються у своєму розвитку. Частіше за все це відбувається через недостатність приділення уваги батьками і вихователями цьому аспекту, частково через недостатнє використання наочного матеріалу, який полегшує та прискорює процес оволодіння цими знаннями.

Під наочними методами навчання розуміють такі методи, при яких засвоєння необхідного матеріалу знаходиться в істотній залежності від вживаних в процесі навчання наочних посібників і технічних засобів. Наочні методи повинні використовуватися у взаємозв'язку із словесними і практичними методами навчання.

Наочні методи навчання умовно можна поділити на дві великі групи: метод ілюстрацій і метод демонстрацій.

Метод ілюстрацій припускає показ дітям ілюстративної наочності: плакатів, таблиць, картин, карт, замальовок тощо.

Метод демонстрацій зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів, технічних установок, кінофільмів, діафільмів і ін.

При використанні наочних методів навчання необхідно дотримувати ряду умов:

  1.  вживана наочність повинна відповідати віку дитини;
  2.  наочність повинна використовуватися в міру і показувати її слід поступово і лише у відповідний момент заняття;
  3.  спостереження повинне бути організоване так, щоб всі діти могли добре бачити демонстрований предмет,
  4.  необхідно чітко виділяти головне, істотне при показі ілюстрацій;
  5.  детально продумувати пояснення, що даються в ході демонстрації явищ;
  6.  демонстрована наочність повинна бути точно узгоджена із змістом матеріалу;

Дошкільник живе у власному уявленні «зараз і тепер», де хвилина – це слово, що не співвідноситься з фізичною мірою часу.

Для запобігання та профілактики темпової непристосованості дитини необхідно вжити певних заходів, спрямованих на розвиток орієнтації в часовому просторі:

  1.  Створення власного календаря. Метою цього заходу є те, що дитина сама для себе створює те, що вже існує в культурі. Таблицю календаря малюють і зберігають на протязі місяця; дати з'являються послідовно з початком нового дня.
  2.  Діти позначають дні. Запитайте у дитини, де позначені ночі. Необхідно обговорити з дитиною, що в календарі позначають добу, тобто дні та ночі разом. Таким чином ми знаходимо місце для позначення ночі між днями.
  3.  «Вставка» ночей дозволяє зазначити в календарі безперервність часу в цілому. Це робить більш наочним перехід між тижнями, тоді з'являється зв'язок неділі одного тижня з понеділком наступного. Необхідно звернути увагу дитини на плавний перехід між місяцями, коли останній день одного місяця переходить у ніч першого дня наступного місяця.
  4.  Після цього можна говорити з дитиною про послідовність днів тижня, місяців, років, так і про тривалість діб, тижнів, місяців, років та їх співвідношення.
  5.  Поєднайте роботу з календарем з народним способом запам'ятовування послідовності чергування довгих та коротких місяців по кістках стиснутої в кулак долоні. Це дозволяє на тілесному рівні усвідомити існуючу закономірність.

Уява про час та об'єктивний часовий вимір розвивається в процесі організації власного життя. Розвивайте у дитини самостійність, доручайте їй за певний проміжок часу виконати певне завдання, добре буде, якщо це буде, наприклад, у вигляді змагання з вами (але не забувайте про співвідношення ваших сил та сил малюка). Розплануйте виконання занять, враховуючи час на прогулянку. В кінці тижня зробіть урочисте нагородження з врученням грамоти чи диплому «Найшвидший та найпрудкіший», тощо.

Категорію часу, навіть при достатній кількості демонстраційної допомоги, дитина-дошкільник освоює довго. Мабуть, про цілковиту сформованість часових уявлень можна говорити тільки у віці від 10 років. Проте проблемою тимчасових уявлень займатися треба. В цілому це завдання педагога, вихователя. Відчуття часу тісно пов'язане з умінням планувати свою діяльність, контролювати результати. Отже, відчуття часу пов'язане з довільністю. Час це ланцюг подій, вираз їх послідовності.

Дошкільник бачить світ ніби поза часом, цілком. Для нього байдуже, де початок і де кінець. Для неї цей порядок поки не важливий. Тільки з освоєнням елементів часу засвоюється і строгий порядок читання і письма. Тому, розвиваючи здатність дитини відчувати час, дорослий сприяє розвитку його просторового орієнтування, а також здатності слідувати поставленій меті. Крім того, освоєння категорії часу пов'язане з формуванням абстрактних моделей реальності: так, у дорослих за поняттям «хвилини» або «години» постає якась узагальнена картинка, нерухома або рухома.

Формувати у дитини відчуття часу можна не тільки як окреме завдання (уявлення про пору року, місяці, тижні), але і під час будь-яких занять дитини. Скажіть малюкові, що, скажімо, прогулянка складає рівно півгодини: це половина кола, яким пройде велика (хвилинна) стрілка. Хай дитина сама скаже Вам, пройшло півгодини чи ні. Перевірте її. Під час ігор на вулиці, коли малюкові вже час обідати, скажіть йому, що він повинен йти на обід, скажімо, через 5 хвилин – це рівно стільки, скільки часу треба, щоб обійти будинок і т. п.

Пам'ятаєте, що ніж більший простір самостійно освоїла дитина, тим легше їй представити тривалий часовий проміжок.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35458. Информационная безопасность и защита информации 1.64 MB
  По режиму работы аналоговые скремблеры делятся на класса: Статические схема кодирования остается неизменной во время всего сеанса передачи данных; Динамические в них постоянно генерируются кодовые подстановки во время передачи. Аналоговое скремблирование используется в основном там где применение цифровых систем закрытия речи затруднено изза наличия возможных ошибок при передаче данных например наземные линии связи с плохими характеристиками отечественные к. Используются где достаточно широкая полоса передачи данных. Избыточность...
35459. Информационная безопасность. Автоматизированная система обработки информации 2.98 MB
  Каналы проникновения в систему и утечки информации. Основные характеристики телефонной линии. Основные понятия и определения Под информационной безопасностью понимается защищенность информации и поддержание инфраструктуры от случайных или преднамеренных воздействий естественного или искусственного характера чреватых нанесением ущерба владельцам или пользователям...
35460. Локальные сети 613 KB
  Локальные сети. сигналов в сети рабочая нагрузка сети. Для детальной характеристики ЛС используют следующие параметры: 1 размер; 2 используемые устройства; 3 скорость передачи; 4 топология сети; 5 физическая среда передачи; 6 используемые протоколы и методы доступа. Существует 2 типа сетей: одноранговые сети; сети на базе сервера.
35461. Информационные системы (ИС) и их проектирование 1.53 MB
  Особенности проектирования ИС: Наличие 4 основных компонентов системы: информация программы техника организационные средства. ЖЦ в общем случае включает: АНАЛИЗ: определяются требования и ограничения для предполагаемой системы ПРОЕКТИРОВАНИЕ: разработка проектной документации необходимой и достаточной для последующей реализации ИС удовлетворяющей поставленным требованиям и ограничения. РЕАЛИЗАЦИЯ: создание рабочей системы по проектным документам. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ: работа конечных пользователей и поддержка рабочей системы группами...
35462. Вычислительные системы 2.05 MB
  Масштабируемость – возможность наращивания числа и мощности процессоров объемов оперативной и внешней памяти и др. Выполнение типичной команды можно разделить на 5 ступеней: 1 выборка команды IF 2 декодирование команды и чтение операндов РОН ID 3 выполнение команды EX 4 обращение к памяти MEM 5 запоминание результата WB. Пример: Здесь происходит обращение к памяти разных команд: С1 – обращается к памяти чтобы сохранить значение операнда запись результата в РОН. Другая проблема: обращение к одному ресурсу памяти чтобы...
35463. Городские сети (ГС). Интернет 503 KB
  Синтаксис HTML. Структура HTMLдокументов. HTML – это язык гипертекстовой разметки. HTML можно использовать для представления: гипертекстовых новостей почты и сопутствующей гиперсреды картинки музыка; меню с опциями; результатов запросов к БД; структурированных документов со встроенной графикой аудио и видео и т.
35464. Безопасность ИС 978 KB
  Цифровые системы закрытия речи. харки системы Закрытие в аналоговых каналах Аналоговый скремблер ЗС – закрытый сигнал ОС – открытый сигнал АО – аналоговая обработка АПд АПр – Аналоговый передатчик приемник Аналоговые скремблеры Аналоговым скремблированием называется преобразование исходного речевого сигнала с целью минимизации признаков речевого сообщения в результате которого этот сигнал становится неразборчивым и неузнаваемым. Цифровые системы связи. В качестве возможных нежелательных воздействий на системы должны рассматриваться: 1.
35465. Реформы Н.С. Хрущёва 30.08 KB
  Многие реформы являлись реакцией на сиюминутную ситуацию и преследовали цель быстро изменить ситуацию к лучшему. Непродуманные, подчас не подкрёпленные необходимыми финансовыми и материальными средствами, новшества просто навязывались сверху. Поэтому проводить подобный курс можно было лишь с использованием старой командно-административной системы управления
35466. Проектирование информационных систем 701 KB
  Суть: описание обработки потоков данных с определением их переходов от функции к функции хранения внешних обменов. Любая реализация накопления и хранения данных. Построение модели: 1 определение общих данных 2 построение контекстной диаграммы м. 4 Описание: составляются спецификации действий и данных.