96613

Система управління фінансово-економічною безпекою підприємства

Курсовая

Финансы и кредитные отношения

Розкрити сутність, мету та завдання управління фінансово-економічною безпекою підприємства. Дослідити організацію управління фінансово-економічної безпеки на підприємстві. Визначити шляхи вдосконалення управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

Украинкский

2015-10-08

182.5 KB

9 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1

ДОДАТОК А

____________________________________________________________________________________
(повне найменування вищого навчального закладу)
____________________________________________________________________________________
(повна назва кафедри, циклової комісії)


КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
(РОБОТА)

з ____________________________________________________________________________________
(назва дисципліни)
на тему: ______________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________


 

Студента (ки) _____ курсу ______ групи
напряму підготовки ____________________________
спеціальності __________________________________
______________________________________________
                                  (прізвище та ініціали) 
Керівник _____________________________________
_____________________________________________
  (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ___________________________
Кількість балів: __________ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії

________________
(підпис)

___________________________
(прізвище та ініціали)

________________
(підпис)

___________________________
(прізвище та ініціали)

________________
(підпис)

___________________________
(прізвище та ініціали)

м. ____________ - 20__ рік



 ДОДАТОК Б

ЗРАЗОК 

ПЛАН 

курсової роботи з дисципліни «Комплексне забезпечення ФЕБ» 

студента _________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

група ________

форма навчання______________

№ теми курсової роботи ______

Тема: Система управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

Вступ…………………………………………………………..................3

1. Суть, мета та завдання управління фінансово-економічною безпекоюпідприємства………………………………………………….4

2. Організація управління фінансово-економічною безпекою на підприємстві……………………………………………………………..16

3. Шляхи вдосконалення управління фінансово-економічною безпекою підприємства…………………………………………………25

Висновки………………………………………………………………   30

Список використаних джерел ………………………………………...32                                                                    

План затверджено:

___________________________

(підпис наукового керівника)

_________________________

(дата)

Вступ.

Актуальність теми. На даний момент економіка нашої країни переживає дуже складний період. Світова економічна криза,вади законодавства, економічні реформи уряду, застаріла техніка і технологія, некомпетентність персоналу, тиск збоку кримінальних угруповань – все це залишає свій відбиток на діяльності підприємства в цілому, та на його розвитку зокрема. Тому успішне функціонування і економічний розвиток українських підприємств багато в чому залежить від вдосконалення їх діяльності у сфері забезпечення економічної безпеки. Важливим аспектом для ефективного управління є розуміння економічної безпеки підприємства як складного комплексного явища. Тому проблема пошуку і впровадження в практику нових форм і методів управління, розробка стратегії економічної безпеки підприємств дозволили б підготувати і реалізувати відповідні програми дій по нейтралізації зовнішніх і ліквідації внутрішніх, постійно виникаючих загроз.

Головною метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування, розробка методичних підходів і рекомендацій, пов’язаних з управлінням фінансово-економічною безпекою підприємства.

Об'єкт дослідження –  фінансово-економічна безпека підприємства.

Предмет дослідження – методичні, теоретичні і практичні основи управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

 Для досягнення поставлених цілей необхідно вирішити наступні завдання:

  1.  Розкрити сутність, мету та завдання управління фінансово-економічною безпекою підприємства.
  2.  Дослідити організацію управління фінансово-економічної безпеки на підприємстві.
  3.  Визначити шляхи вдосконалення управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

  1.  Суть, мета та завдання управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

Складність, динамізм та непередбачуваність зовнішнього середовища сучасних підприємств, постійне зростання кількості загроз та ризиків у їх господарській діяльності зумовлюють необхідність виділення окремої функціональної підсистеми у їх загальній системі менеджменту – системи управління фінансово-економічною безпекою підприємства [1, с. 99].

У вузькому розумінні, система управління фінансово-економічною безпекою підприємства включає управлінські органи, підрозділи і виконавців, які виконують закріплені за ними функції й вирішують поставлені перед ними завдання (суб’єкти управління) та сукупність методів, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив.

У широкому розумінні система управління фінансово-економічною безпекою підприємства складається з наступних компонентів:

– організаційна структура, що відображає склад і підпорядкованість різних елементів, ланок і рівнів управління фінансово-економічною безпекою;

– суб’єкти управління (управлінські кадри) – працівники, що здійснюють функції управління або сприяють їхньому здійсненню, тобто професійно беруть участь у процесі управління і входять в апарат управління;

– механізм управління – сукупність головних елементів впливу на процес розробки і реалізації управлінських рішень для забезпечення захисту фінансово-економічних інтересів підприємства;

– об’єкт управління – комплекс діяльності людей, виділений із соціального середовища або як ланка соціальної системи (наприклад, підприємство), або як особлива функція, що вимагає спеціального механізму управління (наприклад, управління фінансами, збутом, персоналом тощо);

– функції управління – особливі види діяльності, що виражають напрямки або стадії здійснення цілеспрямованого впливу суб’єктів управління на об’єкти управління;

– процес управління – вплив суб’єктів управління на об’єкт управління за допомогою обраних методів для досягнення запланованих цілей.

Отже, поняття системи управління фінансово-економічною безпекою підприємства включає механізм управління фінансово-економічною безпекою підприємства, який являє собою сукупність його головних принципів, методів, прийомів, форм, інструментів і стимулів. На думку І.О. Бланка, структура механізму управління фінансовою безпекою складається з системи державного норматив-но-правового регулювання, ринкового та внутрішнього механізму регулювання фінансової безпеки підприємства, системи методів та інструментів управління фінансовою безпекою підприємства [2, с. 99].

Головна мета управління фінансово-економічною безпекою підприємства – досягнення високої фінансової стійкості підприємства та захист його фінансово-економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз для забезпечення стійкого розвитку в довгостроковому періоді.

Основними завданнями управління фінансово-економічною безпекою підприємства є:

– встановлення системи пріоритетних фінансових інтересів, що потребують захисту в процесі фінансово-економічного розвитку підприємства;

– ідентифікація і прогнозування зовнішніх та внутрішніх загроз фінансово-економічним інтересам підприємства; виявлення та попередження кризових явищ;

– забезпечення ефективної нейтралізації загроз фінансово-економічним інтересам підприємства, розроблення необхідних заходів та оцінка їхньої ефективності.

У теорії та практиці існує багато підходів щодо розуміння суті управління, зокрема:

– загальний – що розглядає його як науку і мистецтво, організацію діяльності відповідно до вимог її об’єктивних законів;

– суб’єктно-об’єктний – цілеспрямований вплив суб’єкта управління на його об’єкт, який здійснюється для досягнення певної мети;

– функціональний – визначає управління як набір певних функцій (планування, організацію, мотивацію, контроль);

– процесуальний – згідно якого управління – процес діяльності, прийняття і реалізації управлінських рішень.

З точки зору загального підходу, під управлінням безпекою розуміють організовані дії, які забезпечують узгодженість функціонування усіх служб, підрозділів і співробітників з метою усунення різноманітних загроз діяльності фірми [20, с. 51]

З точки зору суб’єктно-об’єктного підходу управління фінансово-економічною безпекою підприємства слід розглядати як цілеспрямований вплив відповідного суб’єкта (чи суб’єктів) на визначені об’єкти, що здійснюється для досягнення певної мети та цілей управління або стану об’єкта управлінського впливу.

З методологічного погляду, управління фінансово-економічною безпекою підприємства – система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з забезпеченням захисту його пріоритетних фінансово-економічних інтересів від внутрішніх та зовнішніх загроз [4, с. 74].

З точки зору функціональнопроцесійного підходу, управління фінансово-економічною безпекою підприємства – це безперервний процес виконання управлінських функцій, насамперед, організації, планування, аналізу, мотивації та контролю.

В даній курсові роботі управління фінансово-економічною безпекою підприємства розглядається як процес формування і використання управлінських компетенцій у сфері різних видів менеджменту підприємства, зокрема: фінансового, стратегічного менеджменту, ризик-менеджменту, антикризового менеджменту і т. д. з метою нейтралізації чи мінімізації різноманітних загроз його фінансово-економічним інтересам (табл. 1.1 ).

Головні підходи до визначення управління фінансово-економічної безпеки підприємства представлені на рис. 1. 1.

Управління фінансово-економічною безпекою підприємства здійснюється відповідно до його концепції. Концепція визначається як система поглядів, ідей, цільових установок, пронизаних єдиним, визначальним задумом, основною думкою, що містить постановку та шляхи вирішення виявлених проблем. Концепція фінансово-економічної безпеки підприємства є основою для розроблення стратегії фінансово-економічної безпеки та прийняття управлінських рішень у цій сфері [8, с. 26].

Таблиця 1.1

Види менеджменту

Вид менеджменту

Інструменти, які використовуються для   формування управлінських компетенцій у сфері фінансово-економічної безпеки

Фінансовий

Механізм управління прибутку на основі CVP-аналізу, операційний леверидж (важіль), фінансовий леверидж (важіль)

Стратегічний

Методи стратегічного аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства (PEST-аналіз і SWOT-аналіз)

Ризик-менеджмент

Методи оцінки фінансово-економічних ризиків, механізми нейтралізації фінансово-економічних ризиків

Антикризовий

Моделі прогнозування банкрутства, методи та механізми відновлення фінансової рівноваги та платоспроможності

Концепція фінансово-економічної безпеки підприємства являє собою документ, в якому відображені головні положення щодо формування та організації управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

Концепція фінансово-економічної безпеки має довільну форму.

Як правило, вона містить наступні головні розділи:

I. Загальні положення.

У цьому розділі дається визначення усіх понять та термінів, які й будуть далі використовуватися у Концепції (фінансово-економічна безпека підприємства; фінансово-економічні інтереси підприємства; загроза фінансово-економічним інтересам підприємства; система управління фінансово-економічною безпекою підприємства тощо).

ІІ. Загрози фінансово-економічній безпеці підприємства.

Цей розділ містить перелік потенційних та реальних загроз фінансово-економічній безпеці підприємства; джерела цих загроз та можливі їхні негативні наслідки для фінансово-економічної діяльності підприємства.

ІІІ. Основи формування та організації управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

У цьому розділі наводиться перелік суб’єктів та об’єктів управління фінансово-економічною безпекою; головні принципи, мету, завдання та функції управління фінансово-економічною безпекою.

ІV. Механізми управління фінансово-економічною безпекою підприємства [10, с. 45].

Цей розділ містить короткий опис механізмів управління фінансово-економічною безпекою підприємства, методів та заходів забезпечення нейтралізації, ліквідації чи мінімізації загроз його фінансово-економічним інтересам.

Крім наведених, Концепція може містити такі розділи як «Фінансове забезпечення управління фінансово-економічною безпекою підприємства»; «Відповідальність за рівень фінансово-економічної безпеки підприємства» тощо.

Виділяють зовнішні та внутрішні суб’єкти управління фінансово-економічною безпекою підприємства. Серед внутрішніх суб’єктів управління фінансово-економічною безпекою підприємства можна виділити спеціалізовані та неспеціалізовані.

До спеціалізованих відносять тих, що безпосередньо здійснюють управління, або основним призначенням яких є управління фінансово-економічною безпекою підприємства. До неспеціалізованих – які в межах своїх повноважень виконують окремі функції управління, чи приймають окремі рішення щодо забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства.

Рис. 1.1. Управління фінансово-економічною безпекою підприємства

Внутрішніми спеціалізованими суб’єктами управління фінансовою безпекою підприємства можуть бути:

– Рада з безпеки підприємства;

– керівник підприємства;

– власник підприємства, котрий самостійно здійснює функції управління фінансовою безпекою, як правило, на малих підприємствах, з невеликим обсягом фінансової діяльності;

– керівник служби фінансово-економічної безпеки;

– служба (відділ) фінансово-економічної безпеки;

– професіонал з фінансово-економічної безпеки;

– аналітик з фінансово-економічної безпеки;

– працівники служби фінансово-економічної безпеки.

Внутрішніми неспеціалізованими суб’єктами управління фінансовою безпекою підприємства можуть бути:

– фінансово-економічний відділ;

– маркетинговий відділ;

– юридичний відділ;

– фінансовий менеджер широкого профілю, який у загальному управляє фінансово-економічною діяльністю підприємства;

– функціональний фінансовий менеджер, вузький спеціаліст, що виконує спеціалізовані функції управління фінансово-економічною безпекою [24, с. 89].

У вітчизняній практиці господарювання нерідко суб’єктами управління фінансово-економічною безпекою є також фінансовий директор, головний економіст, юрисконсульт, бухгалтер підприємства, оскільки самостійного підрозділу чи спеціалістів у цій сфері у них немає. До певної міри це можна виправдати на підприємствах з невеликими обсягами фінансово-економічної діяльності. Однак, у інших випадках це свідчить про те, що вітчизняними власниками та керівниками суб’єктів господарювання ще не усвідомлена важливість управління фінансово-економічною безпекою підприємства, особливо у сучасних умовах [12, с. 95].

Зовнішніми суб’єктами управління фінансово-економічною безпекою підприємства можуть бути: органи державної влади та управління, правоохоронні органи, суб’єкти недержавної системи безпеки, партнери з бізнесу, консалтингові фірми, колекторські компанії, страхові організації, детективні, охоронні агентства, суспільно-політичні організації, ЗМІ.

Зовнішні суб’єкти управління фінансово-економічною безпекою підприємства можуть впливати на її рівень як прямо, так і опосередковано; за їх допомогою можуть розроблятися окремі рішення чи реалізовуватися заходи із забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства.

Серед об’єктів управління фінансово-економічною безпекою підприємства слід виділяти об’єкти прямого та непрямого впливу.

До об’єктів прямого впливу слід віднести:

– параметри фінансово-економічної діяльності підприємства (прибуток, джерела формування фінансових ресурсів, структуру капіталу, активів та грошових потоків, реальні та фінансові інвестиції, фінансові ризики, фінансові інновації);

– інформаційні ресурси (фінансово-економічні дані підприємства);

– персонал підприємства.

До об’єктів управління фінансово-економічною безпекою непрямого впливу відносять чинники (компоненти) його зовнішнього мікросередовища та внутрішнього середовища. Адже, якщо це можливо, підприємство ліквідовує, нейтралізує чи мінімізує загрози його фінансовій безпеці, шляхом впливу на чинники свого внутрішнього та зовнішнього мікросередовища. Наприклад, у разі затримки виплати дебіторської заборгованості підприємствами – споживачами, підприємство впливає на боржника різними методами правового чи економічного характеру. Якщо існує загроза падіння споживчого попиту на продукцію, підприємство за допомогою різноманітних маркетингових методів його стимулювання може її нейтралізувати [13, с. 47].

Вплив будь-якого суб’єкта на об’єкт управління здійснюється з метою приведення останнього в бажаний стан, досягнення визначеної мети управління.

Отже, за суб’єктно-об’єктним підходом, управління фінансово-економічною безпекою підприємства можна визначити як цілеспрямований вплив посадових осіб, наділених відповідними повноваженнями, на фінансову систему підприємства, його внутрішнє та безпосереднє зовнішнє оточення з метою досягнення високої фінансової стійкості та захищеності його фінансово-економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз для забезпечення стійкого розвитку в довгостроковому періоді.

Як і будь-яке управління, управління фінансово-економічною безпекою має здійснюватися за певними правилами, тобто принципами, та на основі відповідних методів управління.

Головними є наступні принципи управління фінансово-економічною безпекою підприємства:

– системність побудови – усі елементи системи управління фінансово-економічною безпекою підприємства мають бути взаємопов’язані та взаємоузгоджені;

інтегрованість із загальною системою менеджменту – система управління фінансово-економічною безпекою підприємства має бути органічно інтегрована у загальну систему менеджменту підприємства;

інтегрованість із системою управління економічною безпекою підприємства – система управління фінансово-економічною безпекою підприємства має бути органічно інтегрована у загальну систему управління економічною безпекою підприємства;

спрямованість на стратегічні цілі фінансово-економічного розвитку підприємства – усі прийняті управлінські рішення не повинні суперечити загальній стратегії фінансово-економічного розвитку підприємства;

об’єктивність – управлінські рішення мають розроблятися з урахуванням об’єктивних економічних законів, на основі глибокого аналізу ситуації з застосуванням наукових методів пізнання;

комплексний характер управлінських рішень – усі прийняті управлінські рішення мають бути збалансованими, несуперечливими;

безперервність – процес управління фінансово-економічною безпекою підприємств має відбуватися безперервно;

оперативність та динамічність управління – система управління фінансово-економічною безпекою має забезпечувати швидку реакцію підприємства на появу реальних та потенційних загроз та своєчасне прийняття відповідних управлінських рішень;

варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень – кожне управлінське рішення у сфері фінансово-економічною безпеки повинне розроблятися у кількох альтернативних варіантах, враховуючи визначені критерії;

принцип неперервності моніторингу зовнішнього середовища підприємства – моніторинг зовнішнього середовища підприємства у зв’язку з його високим динамізмом та невизначеністю має відбуватися постійно з метою своєчасного виявлення та ідентифікації загроз фінансово-економічним інтересам підприємства;

адекватність реагування на окремі загрози фінансовим інтересам – заходи стосовно реагування на загрози фінансово-економічним інтересам підприємства мають розроблятися відповідно до визначених критеріїв, наприклад, ймовірність реалізації загрози, величина можливих збитків; пріоритетної реакції потребують загрози з високою ймовірністю реалізації та (або) з великим обсягом можливої шкоди підприємству;

гнучкість управління (адаптивність сформованої системи фінансової безпеки) – система управління фінансово-економічною безпекою підприємства, її елементи мусять адаптуватися до змін чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства; розроблені чи прийняті управлінські рішення мають швидко коригуватися, якщо цього вимагає зміна зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства;

ефективність управлінських рішень, що приймаються – витрати на заходи з ліквідації, нейтралізації чи мінімізації загроз фінансово-економічним інтересам підприємства мають бути меншими, ніж можливі збитки від їх реалізації;

законність управлінських рішень – усі прийняті управлінські рішення повинні мати легітимний характер і не суперечити чинному законодавству;

стимулювання та відповідальність персоналу і керівництва за стан фінансової безпеки підприємства – має бути розроблена дієва і ефективна система стимулів та відповідальності посадових осіб за стан фінансово-економічної безпеки підприємства [22, с. 54].

Суб’єкти управління впливають на об’єкти управлінського впливу за допомогою певних способів, прийомів, засобів – методів управління.

У практиці управління використовують три основні групи методів:

1) адміністративні (організаційно-розпорядчі) – передбачають прямий вплив на об’єкт управління, базуються на використанні адміністративної влади та примусу, створюють передумови для використання економічних методів: накази, розпорядження, інструкції, правила і т. п.;

2) економічні – характеризуються непрямим впливом на об’єкт управління, через його економічні інтереси шляхом матеріального стимулювання;

3) соціально-психологічні – доповнюють адміністративні та економічні методи та базуються на закономірностях функціонування людської психіки, впливають на мотиви соціальної поведінки людини, включають різноманітні засоби соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, вирішення конфліктних ситуацій, гуманізації та демократизації праці, спрямовані на формування задоволення працею, сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, розвиток особистості, соціальний захист працівників, тощо. За їх допомогою здійснюється управління поведінкою індивіда, груп, між особовими і між груповими стосунками в колективі.

У практиці управління комплексно використовуються усі названі групи методів. В управлінні фінансово-економічною безпекою підприємства також застосовуються усі три групи методів управлінського впливу. Методи розкривають шляхи протидії ідентифікованим реальним та потенційним небезпекам, загрозам та ризикам у конкретних умовах та у визначений термін часу.

Так, за допомогою організаційно-розпорядчих методів формується організаційна структура управління фінансово-економічною безпекою, визначаються повноваження та відповідальність посадових осіб (фіксуються у відповідних внутрішніх нормативних документах підприємства), розпорядок роботи (правила трудової дисципліни); порядок дій у тій чи іншій ситуації (наприклад, інструкція щодо оцінки фінансових ризиків ) та регламентуються інші дії суб’єктів управління фінансово-економічною безпекою[26, с. 125].

Економічні методи створюють матеріальну зацікавленість у відповідальних осіб за стан (рівень) фінансово-економічної безпеки підприємства.

Вплив суб’єктів управління фінансово-економічною безпекою на такі об’єкти, як параметри фінансово-економічної діяльності, відбувається через використання таких економічних методів, як метод техніко-економічних розрахунків; балансовий метод; економіко-статистичні методи; експертні методи (методи експертних оцінок); методи дисконтування вартості; методи нарощування вартості (компаундинг); методи амортизації активів; інші фінансові методи; формуванням фондів економічного стимулювання і гнучкі моделі заробітної плати; премії та штрафи.

В управлінні фінансово-економічною безпекою підприємства використовують також такі соціально-психологічні методи, як бесіди; підбір кадрів з урахуванням психологічних характеристик працівників; діагностику психоемоційного стану працівників; підтримку ініціативи; формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі; забезпечення перспективного соціального й професійного росту; інформування про результати праці; гуманізацію праці; соціальне регулювання (укладання договорів, взаємних зобов’язань, об’єднання інтересів працівників); пропаганду та агітацію (призначених для поширення і роз’яснення політики керівництва у сфері фінансово-економічної безпеки, формування переконань та ідеалів); особистого прикладу; формування неформальних комунікацій[18, с. 567].

  1.  Організація управління фінансово-економічною безпекою на підприємстві.

Поняття «організація» (від франц. – organisation, від лат. organizo – впорядковую) означає впорядкованість, створення «стрункого ладу».

Поняття «організація» охоплює такі взаємопов’язані елементи

– мету, завдання;

– групування завдань для визначення видів робіт, у тому числі у відповідних підрозділах згідно з метою організації;

– делегування повноважень, розподіл відповідальності й визначення кількості рівнів у ієрархії управління;

– створення організаційного клімату, який спонукає працівників активно працювати для досягнення мети організації;

– проектування системи комунікацій, яка здатна забезпечити прийняття ефективних рішень, їхнього контролю та координації;

– побудова єдиної організаційної системи, що забезпечує внутрішнє узгодження всіх елементів організації, адаптацію до змін зовнішнього середовища.

Отже, під організацією управління фінансово-економічною безпекою підприємства слід насамперед розуміти формування його організаційної структури (визначення складу суб’єктів управління та їхніх взаємозв’язків) та розподіл завдань, повноважень, відповідальності між окремими ланками управління.

Організаційну структуру управління фінансово-економічною безпекою підприємства визначають як склад, взаємозв’язки та субпідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління фінансово-економічною безпекою підприємства [14, с. 46].

Організаційна структура управління фінансово-економічною безпекою підприємства становить єдність і взаємозв’язок його рівнів та ланок.

Ланка управління фінансово-економічною безпекою підприємства – є відокремленим органом (працівником), наділеним функціями управління, можливістю їхньої реалізації, а також відповідальністю.

Рівень управління фінансово-економічною безпекою підприємства відображає сукупність його ланок на певному щаблі ієрархії управління.

Організаційне забезпечення управління фінансово-економічною безпекою – це взаємопов’язана сукупність внутрішніх функціональних служб та підрозділів підприємства, які здійснюють розробку, прийняття і реалізацію управлінських рішень, що забезпечують захист його фінансово-економічних інтересів [5, с. 87].

Головними чинниками, які визначають організаційну структуру управління фінансово-економічною безпекою на підприємстві, є:

– вид економічної діяльності підприємства;

– організаційно-правова форма підприємства;

– характеристики ринку, на якому діє підприємство (рівень та методи конкуренції, особливості попиту тощо) та його ринкова позиція (частка ринку, рівень конкурентоспроможності та ін.);

– обсяг фінансово-економічної діяльності підприємства;

– головні види фінансово-економічної діяльності підприємства;

– досягнутий рівень фінансово-економічної безпеки;

– наявність та кількість регіональних відділень;

– кількість та професійно-кваліфікаційний рівень працівників;

– можливість фінансового забезпечення функціонування системи управління фінансово-економічною безпекою підприємства;

– стиль керівництва (менеджменту);

– погляди власників (керівників) на необхідність та принципи побудови системи управління фінансово-економічною безпекою та інші [7, с. 23].

Отже, організаційна функція передбачає формування системи управління фінансово-економічною діяльністю підприємства, установи, організації на основі прямих та зворотних зв’язків між керуючою та керованою системами.

Практичне виконання організації управління фінансово-економічною безпекою підприємства серед багатьох інших завдань передбачає: регламентацію управлінських функцій, операцій і процедур; визначення складу підрозділу фінансово-економічної безпеки та кількості працівників для реалізації кожної управлінської функції; встановлення посадових прав і обов’язків, відображених у відповідних посадових інструкціях та положенні про службу (відділ, підрозділ) фінансово-економічної безпеки підприємства.

Організаційна структура управління фінансово-економічною безпекою підприємства повинна відповідати певним принципам. Такими принципами є:

1) адаптивність (здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі);

2) гнучкість, динамізм (здатність швидко реагувати на зміни чинників зовнішнього середовища);

3) адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

4) спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

5) оптимальність (налагодження раціональних зв’язків між рівнями та ланками управління);

6) оперативність (недопущення незворотніх змін у керованій системі за час прийняття рішення);

7) надійність (гарантованість достовірності передавання інформації);

8) економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації);

9) простота (легкість розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації) [19, с. 123].

Можна виділити два принципові підходи до організації управління фінансово-економічною безпекою підприємства:

– без створення спеціалізованого підрозділу;

– зі створенням спеціалізованого підрозділу.

Якщо на підприємстві не створений спеціалізований підрозділ (відділ, служба) фінансово-економічної безпеки, функції управління фінансово-економічною безпекою підприємства виконуються його:

– власником чи керівником (якщо обсяги фінансово-економічної діяльності невеликі);

– організаційними структурними одиницями: фінансово-економічним відділом (діагностика фінансового стану, нейтралізація фінансових ризиків тощо); маркетинговим відділом (моніторинг зовнішнього середовища, конкурентна розвідка тощо) та юридичним відділом (правовий захист), відділ кадрів (підбір персоналу) та іншими.

У такому разі часто виникають проблеми координації роботи усіх структурних підрозділів підприємства щодо захисту його фінансово-економічних інтересів; розмежування обов’язків, повноважень і відповідальності у сфері фінансово-економічної безпеки.

Вказані проблеми, а також зростання кількості загроз, ризиків і небезпек у господарській діяльності зумовлюють необхідність створення підрозділу (відділу, служби) фінансово-економічної безпеки підприємства.

Служба (відділ) фінансово-економічної безпеки підприємства – це штатний структурний підрозділ підприємства, який підпорядковується безпосередньо його першому керівникові (власнику) і організовує у взаємодії з іншими структурними підрозділами (а також за необхідності, органами державної влади та управління, іншими зовнішніми суб’єктами) розроблення, реалізацію та контроль виконання заходів щодо захисту фінансово-економічних інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Структура служби фінансово-економічної безпеки підприємства може бути різною [27, с. 99].

На невеликих та середніх за обсягами фінансово-економічної діяльності підприємствах служба фінансово-економічної безпеки може складатися з двох підвідділів: аналітичного та оперативної роботи (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Можлива організаційна структура служби ФЕБ

на невеликих чи середніх підприємствах

Аналітичний відділ:

– організовує збір інформації з відкритих джерел, формує інформаційні масиви і баз даних управління фінансово-економічною безпекою підприємства;

– аналізує та оцінює рівень фінансово-економічної безпеки підприємства; дані моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

– ідентифікує, класифікує загрози фінансово-економічній безпеці підприємства;

– розробляє рекомендації щодо стратегії фінансово-економічної безпеки; заходів захисту фінансово-економічних інтересів підприємства, вдосконалення системи управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

Оперативний відділ:

  •  здійснює моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;

– організовує збір інформації з закритих джерел;

– реалізує конкретні заходи захисту об’єктів фінансово-економічної безпеки підприємства та його фінансово-економічних інтересів;

– контактує та взаємодіє у разі потреби з суб’єктами зовнішнього мікросередовища підприємства [11, с. 43].

На середніх та великих за обсягами фінансово-економічної діяльності службах фінансово-економічної безпеки структура служби ФЕБ складається з окремих відділів (секторів), які забезпечують виконання певних функцій управління або захист об’єктів безпеки (рис. 2.2):

– відділ (сектор) інформаційно-аналітичного забезпечення;

– відділ (сектор) захисту комерційної таємниці та інтелектуальної власності;

– відділ (сектор) охорони;

– відділ (сектор) спеціального документообігу;

– відділ (сектор) оперативної роботи;

– відділ (сектор) розвідки та контррозвідки.

  1.  

 

Рис. 2.2 Можлива організаційна структура служби ФЕБ на середніх та великих підприємствах

Відділ (сектор) інформаційно-аналітичного забезпечення здійснює: збір, та систематизацію необхідної інформації; моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища з метою своєчасного виявлення загроз його фінансово-економічним інтересам; аналіз та оцінку рівня фінансово-економічної безпеки; прогнозування стану елементів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства та рівня його фінансово-економічної безпеки; підтримку прийняття рішень у сфері фінансово-економічної безпеки.

Відділ (сектор) охорони забезпечує: охорону будівель та приміщень, обладнання та майна, керівництва та персоналу, заходів, що проводить фірма, перевезень матеріально-технічних цінностей, фінансових коштів; забезпечує контроль відвідувачів та транспорту.

Відділ (сектор) інформаційної безпеки: забезпечує збереження комерційної таємниці та інтелектуальної власності підприємства; виявляє технічні канали витоку інформації; контролює доступ до конфіденційної інформації; забезпечує технічний захист інформації підприємства.

Відділ (сектор) оперативної роботи: у разі потреби проводить конкурентну розвідку та контррозвідку; веде облік та виконує аналіз намагань порушення фінансово-економічних інтересів підприємства; взаємодіє з правоохоронними органами, державними органами та іншими суб’єктами зовнішнього середовища з питань фінансово-економічної безпеки [15, с. 64].

На крупних підприємствах з особливо великим обсягом господарської діяльності доцільно будувати структуру служби фінансово-економічної безпеки за її складовими (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Варіант організаційної структура служби ФЕБ,

побудованої за принципом її складових

Головною метою діяльності служби фінансово-економічної безпеки підприємства є захист його фінансово-економічних інтересів та запобігання фінансовій, матеріальній та нематеріальній шкоді, яку може завдати реалізація зовнішніх і внутрішніх загроз [16, с. 84].

Загальними функціями служби фінансово-економічної безпеки підприємства є:

– організація захисту його фінансово-економічних інтересів;

– моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища;

– прогнозування загроз зовнішнього та внутрішнього середовища;

– розроблення планів заходів з забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства;

– оцінка ризику альтернативних управлінських рішень;

– інформаційне забезпечення управління фінансово-економічною безпекою підприємства: організація спеціального діловодства; пошук (добування) необхідної інформації;

– аналіз рівня фінансово-економічної безпеки та захищеності фінансово-економічних інтересів підприємства;

– контроль за виконанням планових заходів з забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства;

– оцінка ефективності управлінських рішень у сфері фінансово-економічної безпеки. [17, с. 23].

Основними завданнями служби фінансово-економічної безпеки підприємства є:

– забезпечення збереження, ефективного використання та нарощування фінансових, матеріальних, інформаційних ресурсів, об’єктів інтелектуальної власності та персоналу;

– своєчасне виявлення, нейтралізація чи мінімізація реалізації загроз фінансово-економічним інтересам підприємства; причин і умов, що можуть завдати фінансового, матеріального і морального збитку підприємству, порушення його нормального функціонування і розвитку;

– аналіз і оцінка рівня фінансово-економічної стійкості, ступеня захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз;

– створення умов для максимально можливого відшкодування і локалізації збитків, нанесених реалізацією загроз;

– прогнозування стану чинників зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, що можуть порушити нормальний розвиток і функціонування підприємства;

– добування необхідної інформації для вироблення оптимальних управлінських рішень у питаннях стратегії і тактики діяльності підприємства;

– забезпечення захисту відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації): запобігання несанкціонованого доступу до них; виявлення і локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації;

– забезпечення безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради у рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;

– охорона приміщень, устаткування, іншого майна та матеріальних цінностей, необхідних для господарської діяльності;

забезпечення особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;

– аналіз і оцінка ефективності заходів, спрямованих на захист фінансово-економічних інтересів підприємства.

Виконуючи свої функції, служба ФЕБ тісно взаємодіє з іншими структурними підрозділами підприємства, а саме:

– з юридичним відділом (щодо підготовки контрактів і забезпечення виконання договірних зобов’язань партнерів, порушення позовів проти недобросовісних конкурентів; взаємодії з суб’єктами зовнішнього середовища підприємства тощо);

– з відділом кадрів (щодо підбору, перевірки, психофізіологічної діагностики, підвищення кваліфікації кадрів, проведення інструктажів з питань безпеки);

– відділом маркетингу (щодо аналізу інформації про споживачів, партнерів та конкурентів) та іншими.

Функції, права, повноваження та відповідальність керівника та працівників служби фінансово-економічної безпеки мають бути узагальнені в їхніх посадових інструкціях [25, с. 75].

  1.  Шляхи вдосконалення управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

Висока криміналізація сучасного суспільства різко загострила проблему забезпечення фінансово-економічної безпеки переважної більшості недержавних суб'єктів господарювання вітчизняної економіки. Виникла потреба в механізмі мобілізації Й оптимального управління корпоративними ресурсами суб'єктів господарювання для захисту здійснюваного ними бізнесу від протиправних намагань зловмисників.

Вагомий внесок в інтерпретацію і вирішення різних аспектів указаної проблеми зробили роботи вітчизняних учених і публіцистів, це: Л.І. Абалкін, Дж.-К. Ван Хорн, Т. Аллісон, К. Жюгляр, Дж.-Найт, Й. Шумпетер, О.І. Баранівський, З.М. Борисенко, О.Ф. Бєлов, І.Ф. Бінько, О.Г. Білорус, З.С. Варналій, С.Б. Воронцов, В.М. Геєць, В.П. Горбулін, А.С. Гальчинський, М.П. Денисенко, В.С. Загорський, М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, Я.А. Жаліло, [3, с. 12].

Отже, основні наукові результати дозволяють вирішити важливе завдання, яке полягає у визначені основних умов функціонування управління системою фінансової безпеки підприємства, виявленні основних організаційних форм та показників оцінки фінансової безпеки підприємства, виробленні рекомендацій щодо підвищення якості управління системи фінансової безпеки підприємства і зробити наступні висновки і пропозиції.

1. Фінансова безпека є однією з головних складових економічної безпеки держави і передбачає захищеність її інтересів держави у фінансовій сфері.

2. Фінансова безпека підприємства в ринковій економіці, а особливо в умовах глобальної фінансової кризи, повинна плануватись і прогнозуватись. На підприємствах, де діяльність пов'язана з постійними притоками і відтоком грошових коштів, основними індикаторами безпеки є контроль за рухом грошових потоків і їхньої динаміки з метою інноваційно-інвестиційного та соціально-економічного розвитку підприємства. Основним методом вдосконалення  ефективного планування грошових потоків і базою контролю за їх динамікою є бюджетування як управління процесами створення, розподілу, використання фінансових ресурсів із метою забезпечення розвитку підприємства та його фінансової безпеки.

3. Поняття фінансової стійкості підприємства як здатність підприємства функціонувати й розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищах, що гарантує
його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.

4.  Загальна модель передумов нормального фінансового розвитку підприємства складається з двох невід'ємних і взаємозалежних складових: фінансової стабільності і стійкості підприємства та його економічної безпеки.

Разом з тим, не дивлячись на велику кількість публікацій, залишається багато невирішених проблем управління фінансовою безпекою, яка є основною складовою захисту від загроз як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів господарювання — підприємств і організацій [9, с. 25—27]. Крім того, ситуацію ускладнює відсутність системності, скоординованості та єдиних поглядів стосовно категорійно-понятійного апарату в цій сфері та обґрунтованих пропозицій щодо впровадження сучасних методів та моделей управління фінансовою безпекою на всіх рівнях управління економікою.

Економічна безпека підприємства — це такий стан корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найефективніше їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам [23, с. 95].

Серед функціональних складових належного рівня економічної безпеки фінансова складова вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є двигуном будь-якої економічної системи.

У процесі вдосконалення фінансової безпеки спочатку оцінюються загрози економічній безпеці підприємства, що мають правовий характер і включають:

- внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помилкова кадрова і цінова політика);

- зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші форми конкуренції);

- форс-мажорні (стихійне лихо, страйки, збройні конфлікти) та наближені до форс-мажорних обставини.

У процесі оцінки поточного рівня вдосконалення фінансової складової підлягають аналізу:

- фінансова звітність і результати роботи підприємства — платоспроможність, фінансова незалежність;

- конкурентний стан підприємства на ринку — частка ринку, якою володіє суб'єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій та менеджменту;

- ринок цінних паперів підприємства [21, с. 33].

У сучасних умовах важливою передумовою економічної безпеки підприємства є його екологічна безпека, яку можна оцінити за допомогою так званих екологічних паспортів.

В Україні потрібен закон про екологічні паспорти. Всі підприємства мають бути паспортизовані. Ще 17 років тому розпочалася активна робота з екологічної паспортизації підприємств України, яка тривала кілька років у всіх союзних республіках. Початок цій роботі поклала постанова Верховної Ради СРСР "Про невідкладні заходи з екологічного оздоровлення країни" від 27 листопада 1989 р. Передбачалося протягом 1990— 1991 pp. провести екологічну паспортизацію всіх діючих підприємств і екологічно небезпечних об'єктів, за результатами якої розробити конкретні плани оздоровлення екологічної обстановки. Аналогічні рішення були ухвалені за всім ієрархічним ланцюжком органів державного управління, до обласного рівня.

Певною мірою ця діяльність була спробою створити в умовах планової економіки СРСР певний аналог ринкового механізму, що здобував у цей час дедалі більше визнання на Заході у формі створення систем екологічного менеджменту й аудиту — СЕМА. Впровадження СЕМА на підприємствах давало компаніям низку конкурентних переваг і можливість отримати подвійну вигоду: екологічну й економічну. Перший етап упровадження СЕМА полягав у екологічному обстеженні виробничого об'єкта, що й стало аналогом радянської паспортизації підприємств, але завдання створення СЕМА в СРСР не ставилося.

У 1990 р. було прийнято державний стандарт СРСР ГОСТ 17.0.0.04—90 і розроблено методичні вказівки щодо заповнення та ведення екологічного паспорта промислового підприємства (ЕППП). З їх використанням протягом двох років було паспортизовано більшість підприємств України. Особливу увагу при цьому приділяли контролю якості заповнення ЕППП, яка внаслідок украй обмежених термінів проведення цієї роботи і недостатньої кваліфікації більшості її виконавців залишалася дуже низькою. Це й стало однією з причин висновку, зробленого Мінприроди України, про недоцільність продовження цієї роботи, про що було сповіщено всі зацікавлені сторони. Головне, щоЕПШІ, як з'ясувалося, ніяк не впливав на виробничу діяльність підприємства.

Дані ЕППП — це не лише тонни викидів, скидів та інші важливі та потрібні показники екологічної характеристики, а й оцінювання класу екологічної небезпеки (ЕН) підприємства, його впливу на довкілля. Наприклад, найнебезпечніші підприємства отримували перший клас ЕН, менш небезпечні — другий тощо, і так до четвертого класу — цілком екологічно безпечні. Це потрібно, щоб стимулювати підприємства до вжиття дійових заходів, спрямованих на зниження класу ЕН, а отже, і шкідливого впливу на природу. А для цього слід законодавчо запровадити підвищувальні коефіцієнти до тарифів зборів за забруднення довкілля залежно від класу ЕН. Чим небезпечніше підприємство, тим вищим має бути скоригований коефіцієнтом тариф, а отже, і плата за забруднення.

Вдосконалення фінансово-економічної безпеки є одним з основних принципів нормального функціонування підприємства, реалізація якого передбачає використання комплексного науково-практичного системного підходу. Головний його зміст — це виявлення й усунення зовнішніх і внутрішніх загроз. Тому кожне підприємство має розробляти власну комплексну систему вдосконалення фінансово-економічної безпеки. Діяльність щодо вдосконалення безпеки на підприємстві спрямована на конкретні об'єкти і провадиться за допомогою особливих засобів і методів відповідно до визначених принципів. Вона тісно пов'язана з діяльністю всіх функціональних ланок підприємства і має здійснюватися комплексно. Головна роль у цьому процесі належить службі безпеки. Фахівці служби безпеки покликані відстежувати економічну ситуацію на підприємстві, у його внутрішньому та зовнішньому середовищі, і вчасно реагувати на небезпечні, ризикові ситуації й загрози.

Висновки

Економічна безпека підприємства - це такий стан, який характеризує захищеність фінансово-економічного, комерційного, інтелектуально-кадрового, виробничо-технічного, соціального, інноваційно-технологічного та екологічного потенціалу підприємства від негативних зовнішніх та внутрішніх факторів впливу, шляхом ефективного використання корпоративних ресурсів, а також забезпечення стабільного функціонування підприємства як у даний час, так і в майбутньому.

В наш час основним завданням кожного підприємства є те, що воно має постійно стежити за змінами на ринках, де реалізується продукція: як змінюється місткість ринку, попит на продукцію підприємства, ціни на неї, асортимент продукції ринку, конкурентоспроможність продукції, які існують можливості для освоєння нових ніш ринку.

Існуючі на сьогодні підходи до визначення рівня ЕБП не можна назвати такими, за допомогою яких можна визначити точний рівень економічної безпеки певного підприємства. Оскільки в сучасних умовах функціонування господарюючих суб’єктів, кожен з них має ряд особливостей, які кардинально відрізняють одне підприємство від іншого.

Можна зробити висновок, що найважливішими показниками при визначенні рівня ЕБП є показники, які забезпечують рівень поточної безпеки, а саме показники платоспроможності, ліквідності та фінансової незалежності.

І основним фактором задовільного фінансово-економічного стану є  високий рівень прибутковості основної діяльності підприємства.

Також при визначенні рівня ЕБП свою позицію і далеко не останню займають такі характеристики як інтелектуально-кадрова та інформаційна. Адже успіх підприємства на 50% залежить від того на скільки компетентним і, що не менш важливо, відданим є персонал даного підприємства, а також від кількості та якості наявних інформаційних ресурсів.

Основною метою дослідження було дослідження шляхів вдосконалення управління фінансово-економічної безпеки підприємства, яка наведена у питані 3.

На мою думку, запровадження та реалізація вдосконалення дозволить сучасним підприємствам забезпечити одну з найважливіших складових своєї діяльності, а саме забезпечити свою конкурентоспроможність. Адже у майбутньому економічні зміни відбуватимуться ще швидше, і тому тільки технології адаптації дозволять підприємствам змінюватися на стільки динамічно, на скільки це необхідно, щоб бути конкурентоспроможними.

Список використаної літератури

  1.  Ареф’єва О.В. Планування економічної безпеки підприємств / О.В. Ареф’єва, Т.Б. Кузенко. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. – С. 34–54, 66–73, 99–105.
  2.  Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення). — К.: Національний торговельно-економічний університет, 2004.— 759с.
  3.  Бланк И.А. Управление финансовой безопасностю предприятия / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 2004. – С. 73–110.
  4.  Донець Л.І. Економічна безпека підприємства: навч. посібник / Л.І. Донець, Н.В. Ващенко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 48–64.
  5.  Єпіфанов А.О. Фінансова безпека підприємств і банківських установ: монографія / А.О. Єпіфанов, О.Л. Пластун, В.С. Домбровький. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. – С. 94–144.
  6.  Єрмошенко М.М. Економічні та організаційні засади забезпечен-ня фінансової безпеки підприємства: препр. наук. доп. / М.М. Єрмошенко, К.С. Горячева, АМ. Ашуєв // Національна академія управління; М.М. Єрмошенко (наук. ред.). – К., 2005. – 77 с.
  7.  Іванюта Т.М. Економічна безпека підприємства. навч. посібник / Т.М. Іванюта, А.О. Заічковський. – К.: ЦУЛ, 2009. – С. 147–160.
  8.  Ігнатенко А.В. Механізми нейтралізації фінансових ризиків україн-ських підприємств в умовах глобалізації / А.В. Ігнатенко, В.Г. Кабанов, О.І. Харченко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5 (95). – С. 136–143.
  9.  Кім Ю. Г. Формування системи фінансової безпеки транспортно-експедиційного підприємства / Г.Ю.Кім. Монографія. - К.: ЗАТ "ДОРАДО", 2007. - 170 с.
  10.  Коженьовскі Л. Управління безпекою / Л. Коженьовскі // Акту- альні проблеми економіки. – 2004. – № 1 (31). – С. 147.
  11.  Марченко О.М. Концептуальні засади управління фінансовою безпекою підприємства / О.М. Марченко // Вісник Львівського державного університету. Серія економічна. – 2003. – Вип. 32. – С. 100–105.
  12.  Марченко О.М. Управління фінансовою безпекою операційної ді-яльності / О.М. Марченко // Вісник Львівського державного університету. Серія економічна. – 2007. Вип. 37 (2). – С. 82–89.
  13.  Минаев Г.А. Безопасность организации: учебник / Г.А. Минаев. – К: КНТ, 2009. – С. 261–311.
  14.  Одинцов А.А. Економічна і інформаційна безпека підприємницт-ва: учеб. пособие для вузов / А.А. Одинцов. – М.: Академія, 2006. – С. 217–234.
  15.  Організація та управління економічною безпекою суб'єктів господарської діяльності: за заг. ред. ЗахаровО.І., Пригунов П.Я. Навч. посіб. — К., 2008. — 257 с.
  16.  Оробчук М. Г. Організація і планування діяльності підприємства: навч. посібник / М.Г. Оробчук, Б.М. Максимів, О.М. Марченко – Львів: Вида-вничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 335 с.
  17.  Ортинський В.Л. Економічна безпека підприємств, організацій та установ / В.Л. Ортинський, І.С. Керницький, З.Б. Живко – К.: Правова єдність, 2009. – 544 с.
  18.  Основи економічної безпеки. (Держава, регіон, підприємство, особистість) / под. ред. Е.А. Олейникова. – М.,1997. – 288 с.
  19.  Осовська Г.В. Менеджмент організацій: підручник для студ. вищ. навч. закладів / Г.В. Осовська, О.А. Осовський. – К.: Кондор, 2009. – 680 с.
  20.  Реверчук Н.Й. Управління економічною безпекою підприємниць-ких структур: монографія / Н.Й. Реверчук. – Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 195 с.
  21.  Сідак В.С. Забезпечення інформаційної безпеки в країнах НАТО і ЄС. / В.С. Сідак — К.: Видавництво КНТ, 2007 р. — 179с.
  22.  Скібіцька Л.І. Менеджмент: навч. посібник / Л.І. Скібіцька, О.М. Скібіцький. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 416 с.
  23.  Сухоруков А.І. Фінансова безпека держави: Навч.
    посіб. / А. І. Сухоруков, О. Д. Ладюк. — К.: Центр уч
    бової літератури, 2007. — 192 с.
  24.  Управління фінансово-економічною безпекою: навч. посібник [О.А. Кириченко, С.М. Лаптєв, П.Я. Пригунов, О.І. Захаров та ін.]; за ред. чл.-кор. АПН України, проф. В.С. Сідака. – К.: Дорадо-Друк, 2010. – С. 143–163, 184–296.
  25.  Фінансова безпека підприємств і банківських установ: монографія [А.О. Єпіфанов, О.Л. ластун, В.С. Домбровський та ін.]; за заг. ред. проф. А.О. Єпіфанова. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ». – 2009. – С. 23–24, 60–70.
  26.  Щокін Г. Система управління та її закони // Персонал. – 2005. – № 10. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://www.personal.in.ua>
  27.  Ярочкин В.И. Система безопаности фирмы. – 3-е изд., перераб. и доп. / В.И. Ярочкин. – М.: Ось-89, 2003. – С. 10–54.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2571. Изучение взаимодействия тел при ударе 112.5 KB
  Цель работы: Изучить законы сохранения энергии и импульса; определить экспериментально работу деформации, коэффициент восстановления скорости, время и силу взаимодействия тел при ударе.