96634

Організація осіменіння (парування) і опоросів у господарстві та заходи щодо удосконалення відтворення поголів’я

Курсовая

Лесное и сельское хозяйство

Комплектування стада кнурів-плідників і свиноматок. Особливості розвитку і продуктивного використання кнурів і свиноматок для відтворення. У цей комплекс входять: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використанням сучасних методів відбору та добору батьківських пар підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів скороспілості...

Украинкский

2015-10-08

328 KB

3 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1

ЗМІСТ

Вступ

2

РОЗДІЛ 1 Організаційно – економічна характеристика підприємства С(Ф)Г “Фортуна”

4

1.1.Адміністративне розміщення і природно-кліматичні умови сільськогосподарського підприємства.

4

1.2. Структура земельних угідь

5

1.3.Спеціалізація сільськогосподарського підприємства

5

1.4. Аналіз динаміки виробничих та економічних показників розвитку рослинництва і тваринництва.

8

1.5. Аналіз показників економічної ефективності виробництва продукції тваринництва.

11

РОЗДІЛ 2 Організація відтворення поголів'я свиней

13

2.1.Заходи і методи успішного відтворення свинопоголів'я.

13

2.2. Комплектування стада кнурів-плідників і свиноматок

13

2.3.Виробничі групи свиней.

16

2.4.Структура стада

18

2.5.Відбір і види відбору

20

2.6.Підбір свиней та складання плану парувань і опоросів.

21

2.7.Зоотехнічний облік.

24

2.8.Шляхи підвищення ефективності осіменіння маток

25

2.9.Особливості годівлі і утримання кнурів-плідників

28

2.10. Особливості розвитку і продуктивного використання кнурів і свиноматок для відтворення

32

2.11.методи вирощування і оцінка кнурів-плідників за власною продуктивністю .

36

3. Організація осіменіння (парування) і опоросів у господарстві та заходи щодо удосконалення відтворення поголів’я.

38

4.Досвід кращих підприємств регіону, України і світу у організація відтворення поголів’я свиней

43

Висновки та пропозиції

45

Список використаної літератури

47

Додатки


Вступ

В Україні виробництво свинини нарощують за рахунок збільшення поголів’я свиней, переходу до інтенсивних методів ведення галузі, широкого впровадження міжпородного схрещування та гібридизації, що сприяє значному підвищенню продуктивності тварин.

Свинарство країни нині переживає не кращі часи, вкладання грошей в цей вид бізнесу подібне ходінню по канату над ареною цирку без усілякого страхування. Але люди вчаться балансувати на цьому канаті, незважаючи на ризик. З одного боку, кон’юнктура ринку непередбачувана: палкі дискусії у Верховній Раді – звичайна справа, і немає ніякої впевненості в тому, що поставки дешевого імпорту і навіть «викид» контрабанди не перекреслять усіх зусиль вітчизняних свинарів. З іншого боку, контрабанда начебто зникла, оформити пільговий кредит на розвиток тваринництва до початку кризи було все ж таки можливо, а бюджетні дотації, що їх виділяли господарствам за вирощених свиней та збільшення поголів’я, росли з кожним роком.

Треба сказати, що тваринники ще пам’ятають часи, коли ціни на м’ясо в Україні перевищували європейські. Отже, була можливість працювати за небаченою для аграрного ринку рентабельністю. Свинарство як високотоварна галузь аграрного виробництва забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. Свині порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами характеризуються такими біологічними особливостями як скороспілість, багатоплідність, всеїдність, висока окупність корму, великий забійний вихід та висока якість м’яса. В Україні свиня споконвіку вважалась годувальницею та джерелом прибутку селянської родини і майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря.

Отже, на сьогоднішній день, продуктивність свиней значною мірою залежить від рівня селекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. У цей комплекс входять: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використанням сучасних методів відбору та добору батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на одиницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі.

У своїй роботі я спробую  обгрунтувати мету відтворення поголів’я свиней, їх заходи і методи.


РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА С(Ф)Г “Фортуна”

1.1.Адміністративне розміщення господарства

Селянське (фермерське) господарство  «Фортуна»  знаходиться в селі Карбівка, Гайсинського району, Вінницької області. 

Найближчі міста: Гайсин (5.6км), Ладижин (23.8км), Іллінці (31.1км). Найближчий історично-культурний центр місто Умань на відстані 91.8 км і село міського типу (смт) Тиврів (99.8 км).

Найближчі аеропорти: VIN - Міжнародний аеропорт Вінниця (94.4 км) і IEV - Аеропорт Київ-Жуляни (188.9 км)

Господарство розміщене у зоні українського Лісостепу. Температура повітря становить абсолютний максимум + 38, мінімум -31. Тривалість снігового покриву – 92-97 днів. Середньорічна кількість опадів  в зоні розташування господарства становить 515 мм з деякими коливаннями. З усієї кількості опадів 70% їх випадає саме в теплий період року. Переважають у господарстві такі типи ґрунтів як: чорноземи, рілля.

В загальному кліматичні умови є сприятливими для вирощування різних зернових та технічних культур.

Дане господарство спеціалізується на вирощувані, відгодівлі свиней свиней. В господарстві налічується  47 свиней.

Для ефективного ведення господарства підприємство забезпечене електромережею, водо-та газопостачанням, телефонним зв’язком. Центральна частина господарства розміщена в с. Карбівка Гайсинського району, Вінницької області.  Поблизу господарства розташовані автомобільні дороги, з твердими покриттям.

Отже, всі вище вказані фактори повинні забезпечувати добре функціонування підприємства на сільськогосподарському ринку.

1.2. Структура земельних угідь

Земля є основним засобом виробництва у сільському господарстві, тому що без неї виробництво будь-якої продукції просто неможливе. Її використання в даній галузі є особливим, тому що вона одночасно є і предметом і засобом праці. Найбільш цінною є рілля, оскільки вона має більшу продуктивність. Важливим фактором ефективного функціонування будь-якої галузі тваринництва є кормо виробництво. У зв’язку з цим розглянемо склад і структуру посівних земель.

Таблиця 1.1.

Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Види земельних угідь

2013

2014

Відхилення

+/-

га

%

га

%

Сільськогосподарських угідь, всього

1853,13

100

1853,13

100

0

З них  :    рілля

1853,13

100

1853,13

100

0

Сіножаті

-

-

-

-

-

Пасовища

-

-

-

-

-

багаторічні насадження

-

-

-

-

-

інші угіддя

-

-

-

-

-

присадибні ділянки

-

-

-

-

-

Розглянувши табличку ми можемо зробити висновок,  що площа і види земельних угідь  на нашому господарстві за два останні роки не змінилася.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

1.3. Спеціалізація сільськогосподарського підприємства

Основним показником, що визначає спеціалізацію підприємства є структура товарної продукції. В майбутньому розвиток та діяльність господарства  залежать великою мірою не тільки від ресурсного забезпечення, а і від спеціалізації, тобто тих галузей, що переважають у виробництві та реалізації.

Таблиця 1. 2

Структура товарної продукції підприємства у 2013  році

Види продукції

Вартість товарної продукції, тис. грн.

Структура товарної продукції , %

Галузева

по господарству

Зерно

5753,4

63,5

62,3

Цукрові буряки

173,6

1,9

1,8

Соняшник

3125,5

34.5

33,8

Пшениця озима

2176,0

24,03

23,5

Гречка

81,7

0,9

0,8

Кукурудза

2030,6

22,4

21,9

Ячмінь озимий

493,4

5,4

5,3

Ячмінь ярий

971,7

10,7

10,5

Всього по рослинництву

9052,5

100

98,06

ВРХ (жива маса)

-

-

-

Свині (жива маса)

178,4

100

-

Всього по тваринництву

178,4

100

Разом по господарству

 9230,9

100

На основі таблиці 1.2 проведемо аналіз товарної продукції  за 2013 рік на господарству. З таблички ми можемо побачити що наше господарство спеціалізується на вирощуванні: зернових та зернобобових культур (62,3 %), соняшнику (33,8 %), пшениця озима (23,5 %), кукурудза (21,9 %),ячмінь ярий (10,5 %), ячмінь озимий (5,3 %), цукрові буряки (1,8 %), гречка (0,8 %).

Таблиця 1.3

Структура товарної продукції підприємства у 2014  році

Види продукції

Вартість товарної продукції, тис. рн..

Структура товарної продукції , %

Галузева

по господарству

Зерно

6408,0

55,9

55,4

Цукрові буряки

-

-

-

Соняшник

4034,7

35,2

34,9

Пшениця озима

2278,8

19,9

19,7

Гречка

154,3

1,34

1,33

Кукурудза

1364,6

11,92

11,8

Ячмінь озимий

692,1

6,04

5,9

Ячмінь ярий

1918,2

16,7

16,5

Соя

783,4

6,8

6,77

Інша продукція, не названа вище

221,8

1,9

1,9

Всього по рослинництву

11447,9

100

99,05

Велика рогата худоба(жива маса)

-

-

-

Свині (жива маса)

108,9

10

0,9

Всього по тваринництву

108,9

100

0,9

Разом

11556,8

100

По структурі товарної продукції за 2014 рік ( табличка 1.3 ) ми бачимо що дане господарство стало менше вирощувати: зернових культур (55,4 %), пшеницю озиму (19,7 %),кукурудзу (11,8 %),а більшу увагу звернули на вирощування: соняшнику (34,9 %), гречки (1,33 %), ячмінь озимий (5,9%), ячмінь ярий (16,5%), а також почали вирощувати сою (6,7%) і взагалі не вирощують цукрових буряків.

1.4. Аналіз динаміки виробничих та економічних показників розвитку рослинництва і тваринництва.

Сільське господарство складається з землеробства, рослинництва і тваринництва.

Роботу підприємства оцінюють по виробничим і власне економічним показниками. Рослинництво є базовою галуззю сільського господарства, яка дає 60%, а тваринництво виробляє близько 40% валової сільськогосподарської продукції. Основними показниками у рослинництві є врожайність сільськогосподарських культур.

Урожайність – це збір продукції натуральному вираженні з одиниці площі.

Важливим виробничим показником у тваринництві є продуктивність. Продуктивність тварин – це вихід продукції натуральному вираженні розрахунку голову худоби.

Отже, розвиток рослинництва й тваринництва як складових галузі сільського господарства сприяє економічному зростанню держави через скорочення (в оптимальному варіанті — мінімізації) імпорту та максимізації прибутків від експорту цієї галузі й забезпечує необхідні умови для розв’язання багатьох соціальних проблем (головним чином — працевлаштування та поліпшення економічного становища селян).

Розглянемо табличку 1.4 щоб порівняти вироблену продукцію за два поточних роки на нашому господарстві.

Таблиця 1.4.

Динаміка виробництва продукції рослинництва

Сільськогосподарські

культури

Площа, га

Урожайність,

ц/га

Валовий збір,

Ц

Звітний рік до минулого (+/-)

2013

2014

2013

2014

2013

2014

Площа, га

Урожайність,

ц/га

Валовий збір,ц

Зернові та зернобобові, всього

1439

1473

39,6

36,4

57028

53696

34

-3,2

-3332

В т.ч.:   озима пшениця

634

575

34,3

40,9

21768

23541

-59

6,6

1773

Озимий ячмінь

125

175

34,6

24,8

4325

4350

50

9,8

25

Кукурудза на зерно

394

362

58,1

38,9

22909

14112

-32

19,2

-8797

Соняшник

357

320

32,2

32,5

11518

10420

-37

0,3

-1098

Гречка

38

42

11,5

6,3

439

268

4

-5,2

-171

Ячмінь ярий

248

319

30,5

35,8

7587

11424

71

5.3

3837

Цукрові буряки

57

-

101,5

-

5789

-

-

-

-

Соя

-

60

-

34

-

2040

-

-

-

                                                                                                             Таблиця 1.5.

Динаміка виробництва продукції тваринництва

8

Роки

2013

2014

Звітний рік до минулого, +/-

Середньорічне поголів’я, гол:

Велика рогата худоба:

У т.ч.    корови

       Свині

85

47

-38

В т.ч. основних свиноматок

        Вівці

        Коні

Продуктивність поголів’я :

Валовий надій молока, ц

Валовий приріст :

великої рогатої худоби

Свиней

62,46

28,06

-34,39

Овець

Середньорічний надій молока на одну фуражну корову, кг

Середньодобовий приріст, г:

молодняку ВРХ

Свиней

53,09

13,18

-39,91

Овець

Одержано приплоду всього, голів:

Телят

Поросят

Ягнят

лошат

Вихід молодняку на 100 голів:

Телят

Поросят

1.5. Аналіз показників економічної ефективності виробництва продукції тваринництва.

Основними показниками економічної ефективності скотарства є рівень продуктивності праці, собівартість виробництва молока та м'яса, їх рентабельність. Рівень продуктивності праці залежить від суми затрат часу в розрахунку на одну голову та її продуктивності.

Найважливішим показником ефективності виробництва продукції скотарства (молока та м'яса) є рентабельність. На неї безпосередньо або побічно впливає низка чинників. Основні з них - якість і собівартість продукції, канали реалізації, реалізаційна ціна.

Таблиця 1.6.

Аналіз економічних показників ефективності тваринництва

Показники

Одиниця виміру

Роки

Звітний рік до минулого, +/-

2013

2014

Вироблено валової продукції

Тис. грн.

8952,4

11202,2

2249,8

Вироблено товарної продукції

Тис. грн.

Повна собівартість реалізованої продукції

Тис. грн.

10006,8

11909,9

1894,1

Виручка від реалізованої продукції

Тис. грн.

9681,8

13140,5

3458,7

Рентабельність

%

96,7

110,3

18,2

Вироблено продукції на 100 га с.-г. угідь:

Молока

ц

м’яса яловичини

ц

м’яса свинини на 100 га ріллі

ц

За даними таблички 1.5 ми можемо побачити що наше господарство у 2013 році мало менші показники чим за 2014 рік,і з цього ми робимо висновок що дане господарство стало більше реалізовувати свої продукції, і тому стало більш прибутковим.

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ПОГОЛІВЯ СВИНЕЙ

2.1Заходи і методи успішного відтворення свинопоголів’я

План парування тварин складають залежно від планування опоросів. Опороси можуть бути рівномірними, тобто цілорічними або сезонними. Цілорічні або сезонні опороси повинні мати туровий характер, тобто опороси окремо взятої групи свиноматок проходять за короткий проміжок часу близько 5-10 днів.
 Рівномірні опороси планують на великих комплексах і фермах. Для невеликих товарних ферм колективних і приватних господарств доцільно застосовувати турові сезонні опороси, які планують з урахуванням найсприятливішої пори року і до підвищеного попиту населення на придбання молодняку для приватних підсобних господарств. На таких фермах опороси основних свиноматок найкраще отримувати в січні – лютому і в червні – липні, а  перевіюваних навесні – у березні, квітні,травні. При такій організації відтворення стада максимально використовується сприятлива пора року – у першому півріччі одержують 70% річного приплоду, а поросят вирощують в умовах табірного утримання на повноцінних зелених і дешевих кормах. У весняний період найбільший попит на молодняк у сільського населення, яке намагається до зими відгодувати свиню в умовах присадибного господарства

Поросята другого туру,червень – липень, до настання зими стають міцними, при інтенсивній відгодівлі у січні, лютому або березні досягають забійних кондицій.

Сезонна форма виробництва свинини дуже ефективна для господарства,але не виправдовує себе з позиції споживача м’яса. Невеликі ферми з явно вираженою сезонністю  можуть бути тільки доповненням до великих комплексів і не створювати для них конкуренції. 

2.2 Комплектування стада кнурів-плідників і свиноматок

Племінна робота у свинарстві розпочинається із комплектування провідної племінної групи свиней висококласним молодняком. Чистопородне розведення у цій групі підтримується завдяки відбору і підбору на базі обміну кнурами та періодичного завозу племінних кнурців, неспоріднених власним.

Розведення свиней у фермерському господарстві буде базуватися на таких принципах:

– у племінній групі основного стада свиней буде вестися чистопородне розведення на базі однієї із районованих порід (велика біла, миргородська або інша порода свиней в залежності від району розташування);

– у товарній групі повинне використовуватись промислове схрещування або гібридизація. Для цього необхідно використовувати як материнську породу свиноматок велику білу або миргородську, а породу кнурів полтавська м’ясна або українська м’ясна. При стабілізації виробництва подальша зоотехнічна робота буде вестися згідно схеми.

Згідно прийнятої схеми для комплектування племінної групи треба завезти племінний молодняк із провідних племінних заводів відповідної породи, а для гібридизації – кнурців другої породи.

Застосування інбридингу не допускається. Основні вимоги, які пред’являють до свиней – добра пристосованість до умов промислового виробництва і здатність проявляти високий ефект гетерозису в товарному виробництві. З цією метою в товарному свинарстві відтворення поголів’я здійснюють із застосуванням дво – або трипородного промислового схрещування і гібридизації. Гарантований ефект гетерозису можна забезпечити використанням для схрещування від селекціонованих на комбінаційну здатність ліній різних порід.

Останніми роками пропонується селекція на спеціалізовані лінії за обмеженою кількістю ознак. У спеціалізованих батьківських лініях селекцію ведуть на одержання високих показників м’ясних і відгодівельних якостей і при помірних показниках відтворних ознак. Селекцію у материнських лініях ведуть на високу відтворні якості при помірних показниках м’ясності. Таким чином, у результаті схрещування спеціалізованих ліній однієї або декількох порід, які поєднуються між собою, створюється товарний продукт – внутрішньо породний та між породний гібрид.

Відтворення стада необхідно вести за системою турових опоросів, яка передбачає:

– для основних свиноматок перший тур опоросів у січні-лютому, парування у вересні-жовтні,; другий тур опоросів у червні-липні, парування у березні-квітні;

– для перевіряючих свиноматок третій тур опоросів проводять у травні у літніх таборах; парування у січні.

Перше парування ремонтних свинок у племінному ядрі проводять у віці 9–10 місяців при досягненні живої маси 120–130 кг. У товарному репродукторі, відповідно 11–12 місяців, 110–120 кг.

Ремонтних кнурів допускають до парування (взяття сперми) при досягненні живої маси 130–150 кг, у віці 11–12 місяців.

Техніка парування передбачає визначення охоти у свиноматок кнуром-пробником 2 рази на добу: о 6.00 годині ранку й о 17.00 годині вечора. Час парування (осіменіння) молодих свинок – через 36 годин від початку охоти, дорослих – через 24 години. Початок охоти вважається середина проміжку від часу, коли свиноматка останній раз не прийняла кнура і прийняла перший раз (наприклад, останній раз не прийняла о 6.00, а перший раз прийняла о 17.00, значить, початком охоти можна вважати 12.30).

Якщо час парування випадає на нічний період, то можна парувати ввечері цього ж дня або зранку наступного дня.

Парування проводиться в спеціальному манежі. При паруванні молодих свиноматок з дорослими кнурами з великою живою масою використовують парувальний станок.

2.3Виробничі групи свиней

В усіх свинарських  господарствах стадо свиней включає різні статево-вікові групи, кількість яких у них залежить від напряму, розміру та особливостей кожного господарства.

 Кнури-плідники – основні кнури віком старше 1,5 року, які оцінені за продуктивністю спарованих ними маток. Цю виробничу групу формують як у племінних, так і в товарних господарствах. Навантаження на плідника в умовах цілорічного інтенсивного його використання при природному паруванні – 50-70 свиноматок на рік. Кнурів використовують протягом 4-5 років. При штучному осіменінні кількість свиноматок, запліднених спермою одного кнура, може досягати 300-400 голів за рік. Щорічний ремонт основного  стада повинен становити від 25% у племінних, до 40% у товарних господарствах.

Основні свиноматки – дорослі матки, призначенні для одержання від них приплоду. Групу формують із тварин,які перевірені за результатом першого опоросу і мають високу відтворну здатність. При нормальних умовах годівлі та утримання багатоплідність свиноматки становить не нижче 10-12 поросят, а великоплідність не менше 1,2кг.

На колективних фермах свиноматок використовують протягом 2,5-4 років. Щорічний ремонт стада маточного поголів’я становить 25-30%. Вік у свиноматок повинен бути у 50% - 2-3 роки, 35% - 3-4 роки,свиноматок старшого віку повинно бути не більше 15%. Така структура стада дає можливість використовувати більшість свиноматок у період їх максимальної продуктивності,а високопродуктивних свиноматок використовувати протягом тривалішого часу для більш повної реалізації їх генетичного потенціалу.

 Перевіювані свиноматки – група молодих свинок, яких оцінюють за показниками першого опоросу. Після цього свиноматок переводять до основного стада або вибраковують і переводять на відгодівлю. Для забезпечення високої ефективності відбору на кожну основну свиноматку, яку вибраковують,повинно бути дві перевіювані(1:2).

При вибракуванні із стада 25-30% основних свиноматок необхідно мати близько 70-100% перевіюваних тварин. Групу перевіюваних свиноматок формують від найбільш продуктивних свиноматок і кнурів, яких вирощують як племінних тварин і парують у 9-10-місячному віці при досягненні живої маси 110-120кг.

В залежності від фізіологічного стану свиноматок поділяють на кілька груп: холостих; умовно поросних; другого періоду поросності і підсисних. У групу свиноматок, яких готують до парування чи осіменіння,відбирають молодих,  добре розвинених свиноматок, переведених із групи ремонтного молодняку, а також тих, що прийшли в охоту після відлучення поросят або після неплідного першого осіменіння.  Період підготовки свиноматок до осіменіння триває від 7 до 40 днів. Тварин, які не запліднилися протягом двох опоросів мали низькі відтворні і материнські якості, вибраковують.

До групи умовно поросних свиноматок відносять всіх запліднених. Якщо  протягом 32діб після осіменіння свиноматка не реагує на кнура-пробника,її вважають умовно поросною. Другий період поросності триває 75-78 днів після того, як визначили,що умовно поросні тварини є фактично заплідненими.

Групу підсисних свиноматок формують за 6-7 днів до опоросу. Підсисний період, залежно від прийнятої технології, може становити 60,45 або 26 днів. На невеликих свинофермах із закінченим циклом виробництва підсисний період становить 45-60 днів.

 Поросята-сисуни  - це поросята від народження до відлучення.

 Відлучені поросята – молодняк у віці від 26-60 до 3-4місяців.

 Молодняк на дорощуванні – від відлучення до 3-4-місячного віку.

Ремонтний молодняк – група кнурів і свинок,яких відібрали для вирощування до першого парування кнурців або встановлення першої поросності у свинок і призначення для заміни вибракуваних тварин основного стада.

Свині на відгодівлі – молодняк, призначений для відгодівлі від 3-4 місячного віку до 7-8 місяців, також вибракувані дорослі тварини з основного стада або перевіювані низькопродуктивні свиноматки.

2.4 Структура стада

Головне завдання свинарських господарств в області відтворення  – раціональне використання маткового поголів'я з метою здобуття максимальної  кількості поросят з розрахунку на кожну матку за рік, а так же інтенсивне вирощування приплоду.

Структура стада  – співвідношення в ній статевих і вікових груп свиней (%). У племінних господарствах, що займаються виробництвом чистопорідного племінного молодняка, є групи: основні матки, що перевіряються; кабани-виробники; ремонтний молодняк; племінний молодняк для продажу. У товарних господарствах на свинарському комплексі з повним продуктивним циклом більш всього займають відгодівельні поголів'я для забою. Структура стада не залишається постійною, змінюється по сезонах року – від терміну опоросу маток, реалізації племінного і відгодівельного молодняка.

Зворот стада – рух свиней в стаді по місяцях року, з врахуванням їх фізіологічного стану, вступу і прибуття поголів'я, зміни віку і господарського призначення тварини. Багатоплідність свиноматок залежить від ряду факторів: спадковості, віку при першому паруванні, організації парування, умов утримання та годівлі свиноматок і кнурів перед паруванням та під час поросності маток тощо.

Оскільки багатоплідність спадкова ознака, молодняк для вирощування ремонтних свинок відбирають від багатоплідних свиноматок.

Фізіологічна зрілість свинок настає вже в 5—7-місяч-ному віці. Але від таких свиноматок, як правило, одержують мало плідні гнізда, жива маса поросят при народженні невисока. В подальшому вони не досягають необхідної живої маси. Особливо небезпечно це при недостатній годівлі.

Табличка 2.1

Структура стада свиней господарства

Виробнича група

Кількість голів

Структура стада, %

1. Кнури-плідники

1

2. Основні свиноматки

15

3. Перевірювані свиноматки

30

4. Молодняк віком 0-2 міс.

5. Молодняк віком 2-4 міс.

6. Ремонтний молодняк

7. Відгодівельний молодняк

8. Дорослі свині на відгодівлі

2.5 Відбір і види відбору

Племінна робота - сукупність заходів, спрямованих на вдосконалення племінних і продуктивних якостей тварини, підвищення економічної ефективності виробництва тваринницької продукції.

Основні елементи племінної (селекційно-племінної або селекційної роботи в тваринництві: 1) оцінка тварин за селекційним ознаками; 2) відбір тварин для відтворення стада і формування селекційних груп; 3) підбір батьківських форм (пар) для отримання максимального генетичного прогресу за комплексом господарсько корисних ознак. Всі ці елементи органічно вписуються в єдину систему племінної роботи, звану селекційної програмою. Селекційні програми, і в першу чергу організаційна і методологічна їх частини, базуються на теоретичних положеннях популяційної генетики, власне теорії розведення тварин і ряду суміжних наук, зокрема, ветеринарії, фізіології, біохімії тварин та інші. При розробці селекційних програм все більш широке застосування знаходять біотехнологічні прийоми і сучасні обчислювальні комплекси, що дозволяють оптимізувати як окремі етапи програми, так і систему племінної роботи в цілому.

Вчення про відбір розроблено ще Ч. Дарвіном, який на основі великого фактичного матеріалу встановив, що утворення нових форм живих організмів, зміна та удосконалення існуючих йдуть завдяки дії природного та штучного відбору.

Під природним добором розуміють виживання і збереження таких організмів, які завдяки своїм індивідуальним корисним змін краще пристосовуються до умов зовнішнього середовища. Так, через виживання і розмноження найбільш пристосованих особин йде еволюція диких видів тварин і рослин. Штучний відбір здійснюється людиною, кращих з кращих, шляхом відбору на плем'я і збереження для розмноження тих особин, які відрізняються бажаними якостями.

Все різноманіття сучасних порід домашніх тварин є результатом методичного, творчого відбору, проведеного людиною. Мета відбору - вибір кращих за продуктивним і спадковим якостям і вибракування особин, що не відповідають поставленим вимогам.

Розрізняють масовий відбір, коли з стада відбирають велику групу особин по їх ознаками, та індивідуальний, при якому вибирають кращих тварин за якістю їх потомства. Масовий відбір хоча і простий за формою, але малоефективний, тому що при ньому продуктивність зростає повільно, племінні якості тварин не поліпшуються. Велике значення має число ознак, за якими ведеться відбір. У зв'язку з цим розрізняють відбір односторонній (по одному показнику) та комплексний (по ряду ознак).

На ефективність відбору впливає характер кореляції між враховуються ознаками. Кореляція спостерігається як між кількісними, так і між якісними ознаками. Прийнято вважати, що між удоєм і вмістом жиру в молоці існує негативна кореляція, яку можна подолати тривалим відбором і відповідними умовами утримання. 

Оцінка за потомству дозволяє отримати найбільш достовірні дані про племінної цінності тварин. Однак вона пов'язана зі значними витратами. Тому по потомству, як правило, оцінюють лише виробників. Значення оцінки плідників за якістю потомства особливо зросло в умовах широкого застосування штучного осіменіння. Зараз сперма в замороженому стані може зберігатися десятки років, а за племінну службу виробника отримують десятки тисяч (навіть до 300 тис.) нащадків. Виявлення найбільш цінних, перевірених за якістю потомства виробників та їх подальше інтенсивне використання - ключ до швидкого якісного поліпшення порід всіх видів тварин.

2.6 Підбір свиней та складання плану парування і опоросів

Під підбором розуміють найдоцільніше поєднання із вибраних тварин батьківських пар з метою одержання від них потомства з бажаними ознаками. В свинарстві, як і в інших галузях тваринництва, використовують два види підбору: однорідний і різнорідний.

При однорідному підборі свиноматок для парування закріплюють за плідниками, подібними з ними за будовою тіла, продуктивністю та іншими ознаками.

При різнорідному підборі, навпаки, свиноматок закріплюють за кнурами, що відрізняються від них за деякими ознаками будови тіла і продуктивності. Різнорідний підбір застосовують з метою зміни типу тварин, об’єднання в потомстві цінних якостей батьків, а також виправлення окремих недоліків екстер’єру та підвищення продуктивності.

Як при однорідному, так і при різнорідному підборі може бути індивідуальне або групове закріплення свиноматок за кнурами-плідниками. Індивідуальне закріплення, як правило проводять у племінних, а групове – в товарних господарствах, особливо при використанні методу штучного осіменіння свиноматок.

При закріпленні свиноматок за кнурами насамперед необхідно виключити парування споріднених між собою тварин, оскільки свині дуже чутливі до інбридингу. Як уже зазначалося, споріднене розведення можна застосувати тільки при проведенні спеціальних селекційних робіт під методичним керівництвом висококваліфікованих спеціалістів. Щоб не допускати спорідненого розведення, в племінних господарствах складають спеціальну допоміжну таблицю з метою виявлення загальних батьків у родоводі кнура і свиноматки, намічених до парування.

При складанні плану підбору підбирати батьківські пари необхідно так, щоб кнури за класністю були вищі за свиноматок. З метою підвищення м’ясності потомства доцільно свиноматок універсального і густого м’ясо-сального типів парувати з кнурами м’ясного і беконного типів. Не слід підбирати для парування тварин з однаковими видами екстер’єру.

Щодо вікового підбору, та його доцільно проводити з врахуванням таких вимог:

-  для перевірки молодих кнурів необхідно парувати з основними і перевіюваними свиноматками, а молодих свинок парувати або штучно осіменяти спермою перевіюваних кнурів;

-   не можна старих свиноматок закріпляти за старими кнурами, бо при цьому знижується багатоплідність свиноматок і народжуються, як правило, нежиттєздатні поросята;

-   старих свиноматок і кнурів найкраще парувати з тваринами середнього і молодого віку.

Після проведення підбору свиноматок і кнурів складають план парувань і опоросів.

Якщо система опоросів у господарстві сезонна, то навантаження на одного основного кнура становить 20-25 свиноматок при природному паруванні і 200-250- при штучному осіменінні, а при цілорічній поточній системі опоросів – 50-70 свиноматок, якщо парування природне, і 350-450 свиноматок – при штучному осіменінні.

Визначити дату очікуваного опоросу можна за допомогою календаря поросності. 

Табличка 2.2

План парувань та опоросів в господарстві

Показники

Місяці року

І

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Осіменити свиноматок: осн., перевірюваних

Одерж. опоросів від свиноматок: осн., перевірюваних

Одерж. поросят від свиноматок: основних перевірюваних

2.7.Зоотехнічний облік

Організація товарних ферм  і комплексів зумовлює зміну  традиційної форми зоотехнічного обліку і оперативної звітності. На промислових свинарських комплексах зоотехнічний облік проводять згідно з інструкцією по веденню зоотехнічного обліку на промислових свинарських комплексах.

Перелік форм зоотехнічного обліку

Номер форми

Назва форми

1-СВ-к

Виробнича картка свиноматки1

2-СВ-к

Виробнича картка кнура

3-СВ-к

Журнал оцінки сперми кнурів

4-СВ-к

Журнал осіменіння свиней

5-СВ-к

Журнал щоденного обліку заплідненості свиноматок

6-СВ-к

Журнал обліку свиноматок другої половини поросності

7-СВ-к

Журнал приплоду

8-СВ-к

Картка дорощування і відгодівлі молодняка

9-СВ-к

Журнал обліку поголів'я на дорощуванні і відгодівлі

10-СВ-к

Аналіз виконання програми виробництва на комплексі


2.8 Шляхи підвищення ефективності осіменіння маток

Існує дві форми організації штучного осіменіння свиноматок – використання сперми кнурів, яких утримують на внутрігосподарських пунктах (станціях) штучного осіменіння та використання сперми кнурів, що утримують на станціях по племінній справі і штучному осіменінню тварин або на станціях при свинарських господарствах і міжгосподарських станціях.

Заплідненість та багатоплідність свиноматок у більшості залежить від своєчасного осіменіння. Вільне парування категорично забороняється. Воно виснажує кнура, призводить до безсистемного парування і не дає можливості удосконалювати стадо. В усіх невеликих господарствах слід застосовувати ручне парування, а у великих – штучне осіменіння. Але в цих випадках заплідненість свиноматок залежить від своєчасного осіменіння, а також здатності до запліднення яйцеклітин і сперміїв під час їх зустрічі в середній частині яйцепроводу. Найбільше яйцеклітин нагромаджується в яйцепроводах, а найвищу заплідненість спостерігають через 2–3 год. від початку овуляції (через 30–36 год. від початку охоти у молодих свинок та через 26–30 год. у дорослих свиноматок).

Максимальне нагромадження та найвища здатність яйцеклітин до запліднення відмічаються протягом 6–18 год. після осіменіння. В перші ж години після осіменіння й перед закінченням першої доби після нього кількість і рухливість сперміїв у яйцепроводах значно зменшується. Вважають, що здатність до запліднення спермії втрачають раніше рухливості.

При осіменінні свиноматок у кінці охоти (більше ніж через 10–12 год. після закінчення овуляції) більшість клітин уже гинуть або мають понижену здатність до запліднення. Якщо запліднення й відбувається, то значна кількість зародків гине на різних стадіях розвитку, а поросята, що народжуються, нежиттєздатні.

Найефективніше осіменяти свиноматок через 23–24 год. після початку охоти або за 10–20 год. до овуляції. Під впливом осіменіння овуляція прискорюється, в яйцепроводах знаходиться найбільша кількість повноцінних Яйцеклітин, які зустрічаються з великою кількістю сперміїв, що мають високу здатність до запліднення. Для запліднення досить одного спермія. Проникнення у яйцеклітину десятків і сотень статевих клітин кнура забезпечує яйцеклітину необхідним запасом енергії та біологічно активних речовин, прискорює розвиток зародка, підвищує зберігання ембріонів, багатоплідність та якість приплоду.

Оскільки в більшості господарств свиноматок на стан охоти перевіряють не частіше 2 разів на добу (вранці і ввечері, приблизно через 12 год.), помилка у визначенні початку охоти може становити 11–12 год. Через це осіменяти їх слід через 10–18 год. після виявлення охоти.

На всіх великих свинарських комплексах свиноматок осіменяють штучно заздалегідь розрідженою спермою або фракційним методом. Виробнича перевірка обох методів виявила їх високу ефективність.

У результаті своєчасного виявлення охоти і осіменіння спермою високої якості заплідненість і плодючість тварин при штучному осіменінні не тільки не нижча, а у більшості випадків навіть вища, ніж при природному паруванні. Крім того, кількість кнурів зменшується в 5–10 разів.

У промислових стадах для підвищення заплідненості свиноматок при повторному їх осіменінні в одну і ту ж охоту рекомендується використовувати іншого кнура тієї ж породи (для одержання більш вирівняного приплоду). В племінних господарствах для повторного осіменіння використовують того самого кнура.

Після осіменіння до закінчення охоти свиноматку протягом трьох днів утримують в індивідуальному станку.

У більшості промислових господарств пороситься не більше 70% свиноматок, що були осіменені перший раз. Приблизно від 10–15% свиноматок, які опоросилися, одержують менше 8 поросят. Свиноматки виявляються маломолочними. Поросят від таких тварин забирають і підсаджують до більш молочних, а свиноматок відправляють на повторне осіменіння або вибраковують.

Імунологічні дослідження крові свиней у господарствах Ставропілля, Ростовської і Московської областей свідчать, що у 50% кнурів із загального поголів'я в обстежених господарствах по групах крові, встановлена Імунологічна сумісність з 80–90% свиноматок. До 30% кнурів були імунологічне сумісними лише з деякими свиноматками (40–60%); а 15–20% – імунологічне несумісні з більшістю свиноматок (80–90% і більше). Сперму імунологічне несумісних кнурів, які характеризуються добрим розвитком, високою статевою активністю та задовільною якістю еякулятів, в багатьох господарствах широко використовують для змішування із спермою інших кнурів і наступного осіменіння. Це одна з головних причин надто низького (50% і менше) рівня запліднення свиноматок та їх низької багатоплідності в ряді промислових господарств.

У крові і слизі статевих шляхів свиноматок, яких осіменили, виявлені антитіла до антигену крові і сперми кнурів. У результаті в статевих шляхах свиноматки спермії гинуть в 10–30% випадках загальної кількості. В період поросності у них продовжують вироблятися і нагромаджуватися антитіла. Вважається, що плацента для антитіл непроникна, одночасно можуть порушуватися захисні функції плаценти стосовно деяких токсичних речовин і вірусів, що призводить до загибелі і розсмоктування ембріонів, абортів. У більшості випадків антитіла, нагромаджуючись в органі поросних свиноматок, суттєвого впливу на розвиток поросят не мають. Але після споживання перших порцій молозива, яке містить несумісні з білками еритроцитів антитіла, деякі (але не всі) поросята гнізда стають кволими, синіють, у них з'являються проноси та блювота. Народжені протягом перших годин життя гинуть. Симптоматичне лікування поросят в даному випадку неефективне. Тому через це в багатьох господарствах гине до 75% поросят від загальної кількості загиблих. Внаслідок цього знижується середня багатоплідність свиноматок: при першому опоросі – до 7–8, а в наступних – до 8–9 поросят.

Імунологічна несумісність свиноматок з кнурами частіше всього пов'язана з утворенням антитіл на білки А- і С-систем груп крові. Це дає можливість здійснювати груповий підбір з врахуванням взаємної імунологічної сумісності. Таким чином, розробка надійних методів запобігання імунологічній несумісності тварин – це найбільш перспективний напрям подальшого підвищення заплідненості та багатоплідності свиноматок у товарних господарствах і значного збільшення кількості поросят та свинини при зниженні її собівартості.

2.9 Особливості годівлі і утримання кнурів-плідників

Статеве дозрівання і статева активність кнурів-плідників, інтенсивність сперматогенезу й запліднювальна здатність сперміїв значною мірою залежать від біологічної повноцінності годівлі, умов утримання та від індивідуальних

особливостей кнурів.  

У племінних господарствах молодих кнурів починають використовувати при досягненні 11—12-місячного віку і живої маси160—180 кг, на товарних фермах при ручному паруванні у 10— 11-місячному віці при живій масі 130—150 кг. Інтенсивність використання молодих кнурів у 2—3 рази менша, ніж дорослих.  Раннє інтенсивне використання молодих кнурів призводить до погіршення їх розвитку і є причиною низької запліднювальної здатності сперми. Залежно від проектного рішення кнурів-плідників утримують у приміщенні для кнурів, розташованому в одному приміщенні з пунктом штучного осіменіння або в окремому приміщенні, але зблокованим з пунктом штучного осіменіння і свинарником для утримання холостих та умовно поросних свиноматок. Типовими проектами передбачається групове утримання перевірюваних і кнурів-пробників та групове або індивідуальне утримання основних кнурів-плідників.

Оптимальні характеристики мікроклімату в приміщенні для утримання кнурів такі: температура повітря 16 °С, відносна вологість 40—75 %, швидкість руху повітря 0,2— 1,0 м/с, вміст аміаку 20 мг/м3, сірководню 10 мг/м , вуглекислого газу 0,2 %. Норма станкової площі для перевірюваних і кнурів-пробників 2,5 м2, для основних кнурів-плідників при індивідуальному утриманні 7,0 м". Висота стінок станків повинна бути не нижче 1,4 м. При груповому утриманні основних кнурів-плідників (2—5 голів) площа станка на одну голову становить 3,5—4,0 м . У станках монтують напувалки та годівниці, які розділяють перегородками за кількістю тварин у станку з розрахунку, щоб фронт годівлі на одну тварину був не менше 45кг. Ha відтворну здатність кнурів, якість сперми, а також загальний стан здоров'я значною мірою впливає моціон. При сумісному утриманні на вигульних майданчиках, прогулянках або випасанні кнурів, яких утримують в окремих стаціонарних станках, їм регулярно спилюють ікла.

Активний моціон забезпечується прогоном кнурів на відстань 1,5—3 км, при цьому швидкість руху повинна бути такою, щоб кнури не дуже втомлювалися. В деяких господарствах для активного моціону кнурів використовують механічний пристрій типу «тренажер».

Кнурів-плідників необхідно регулярно купати. Для цього в приміщенні для кнурів або на пункті штучного осіменіння обладнують бокс з душовою установкою. Температура води для купання 24—30 °С. Протягом року 3—4 рази оглядають стан копит і при необхідності їх розчищають. Одержання високоякісної сперми від кнурів значною мірою залежить від повноцінної годівлі. У кнурів порівняно з плідниками інших видів сільськогосподарських тварин на утворення сперми витрачається найбільша кількість енергії та поживних речовин, в зв'язку з чим незбалансована годівля дуже впливає на спермопродукцію. Незбалансована годівля, а також неправильне утримання призводять до ожиріння кнурів, що спричинює зниження статевої активності і надалі веде до імпотенції. Зважаючи на значні індивідуальні відхилення в характері обміну речовин в організмі кнурів-плідників, основним критерієм оптимізації годівлі є стан вгодованості тварини та якість сперми. Кнурам, схильним до ожиріння, раціон може бути зменшений на 10—20 % проти норми. Енергійних і активних тварин необхідно додатково підгодовувати концентрованими кормами та кормами тваринного походження з тим, щоб утримати їх в заводській кондиції, зберегти статеву активність і якість сперми.

Особливістю годівлі кнурів є те, що кормова даванка повинна бути мінімальна за об'ємом, а в зв'язку з цим кнурам не можна згодовувати у великій кількості корми із значним вмістом води, тобто необхідно обмежувати кількість зелених кормів до 3—4 кг на добу. У період інтенсивного статевого використання у кнурів значно зростає загальний обмін речовин, у результаті чого потреба в поживних речовинах підвищується. Це потрібно враховувати при складанні раціонів для кнурів.

Добавка до раціону кнура кормів тваринного походження (кров'яного, м'ясо-кісткового борошна, відвійок) підвищує рівень сперматогенезу при інтенсивному режимі використання. На утворення 1 млрд. сперміїв рекомендується згодовувати додатково до основного раціону 10 г білка тваринного походження. Заміна 30 % білків рослинного на білки тваринного походження в раціонах молодих кнурів підвищує їх середньодобові прирости, зменшує витрати кормів і надалі сприяє підвищенню відтворної функції. На практиці необхідно враховувати, що відтворні здатності формуються на основі спадкових ознак під впливом кормових факторів, утримання та характеру експлуатації, а в зв'язку з цим ефективне використання їх можливе тільки у тому випадку, якщо зазначені фактори взаємодіють з індивідуальними властивостями.

Таблиця 2.3

Раціон годівлі кнурів-плідників

Корми

Добова даванка кормів, кг

Поживність раціону

к. од.

Перетравний протеїн, г

Обм. енергія, Мдж

Метіонін+ цистин, г

Са, г

Р, г

Каротин, мг

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Норма годівлі

-

Міститься в раціоні

-

± до

норми

годівлі

-


2.10 Особливості розвитку і продуктивного використання кнурів і свиноматок для відтворення

Для своєчасної заміни основного поголів'я, термін використання якого закінчився, у господарстві необхідно мати племінне ядро маток, з приплоду від яких формується стадо ремонтного молодняку. Якщо ремонтного молодняку у господарстві немає, його завозять з племінних господарств.

Поголів'я ремонтної групи молодняку має бути в 1,5–2 рази більшим за поголів'я основних свиноматок, яке підлягає вибракуванню. Такий підхід сприяє відбору в основне стадо після першого опоросу найбільш продуктивних свиноматок (які дають більшу кількість якісного приплоду, є високомолочними, тому добре його відгодовують), а також для забезпечення розширеного відтворення.

Науково обґрунтованим є термін використання основних свиноматок 3–4 роки. Відхилення від нього залежать від інтенсивності використання маток. Тому на комплексах прагнуть отримувати від свиноматки за 2 роки 5 опоросів, а не чотири, як за звичайних умов. Для цього поросят від маток відлучають не через два місяці, а через 26 днів, після чого маток знову спаровують. Залежно від доцільного строку використання маток норматив їх вибракування становить 25–33%, а на комплексах – 40%, тобто свиноматок використовують 2,5 року, кнурів-плідників не більше 3 років, тому третина їх щороку підлягає вибракуванню. На комплексах кнурів-плідників використовують 2,5 року.

Групу ремонтного молодняку з раннього періоду ретельно доглядають, для годівлі їх застосовують високоякісні раціони з тим, щоб виростити повноцінне, високопродуктивне поголів'я для заміни в основному стаді вибракуваних маток.

Строк першого парування ремонтного (перевірюваного) молодняку визначають за його фізіологічним станом. При використанні для промислових цілей він становить 9–10 міс. при живій масі однієї голови 100–120 кг, у племінних господарствах відповідно 10–12 міс. і 120–140 кг. Молодняк кнурів-плідників у племінних господарствах переводять в основне стадо у віці 11–12 міс. живою масою 160–180 кг, у промислових – відповідно 10–11 міс. і 130–150 кг.

На свинарських комплексах ремонт основного стада здійснюють за рахунок племінного ремонтного молодняку, завезеного з племінних господарств. На деяких комплексах створюють племінні ферми і групу ремонтного молодняку формують за рахунок приплоду від власних породних свиноматок.

Системи і строки одержання приплоду. Від систем і строків одержання приплоду в свинарстві залежать обсяг виробництва продукції, затрати праці і сумарні витрати на одиницю продукції, економічна ефективність галузі.

Фізіологічну особливість свиноматок пороситись у будь-який час можна використати з метою ефективного ведення галузі в конкретному господарстві. У свинарстві відомі системи: рівномірного отримання приплоду; турова (циклічна); потоково-турова (конвеєрна).

Система рівномірного отримання приплоду пов'язана з певними труднощами у вирішенні організаційно-економічних питань як на початковій стадії, так і в процесі дорощування та відгодівлі молодняку. Зокрема, утруднюється можливість концентрації зусиль працівників на формуванні однотипних за віком груп, годівлі за однаковими раціонами із зміною останніх залежно від віку поголів'я та ін. Доцільно вводити таку систему в господарствах, які більшість поросят реалізують після відлучення від маток відповідно до попиту на ринку і з боку своїх працівників, а також при невеликому обсязі виробництва, наприклад, у підсобних господарствах промислових підприємств для почергового забою на власні потреби.

Більш доцільною є турова (циклічна) система одержання приплоду. Суть її полягає в тому, що приплід отримують від великої групи свиноматок протягом короткого терміну (1,5–2 тижні). Якщо в господарстві є 200 свиноматок, то їх поділяють на дві групи по 100 голів у кожній. Від однієї групи приймають опороси протягом 1,5–2 тижнів в одному місяці, від другої – в наступному місяці. Переваги цієї системи в тому, що, по-перше, є можливість формувати відгодівельні групи великих розмірів з однорідним за віком молодняком. Це полегшує працю тваринників, поголів'я є однорідним, його можна утримувати на однотипних раціонах, які змінюють відповідно до вікового стану тварин. По-друге, це дає змогу більш раціонально використовувати капітальні приміщення. В одних і тих самих будівлях можна одержувати приплід з утриманням його до 2 міс. почергово турами від основних перевірюваних і разових свиноматок.

Найдоцільніший період опоросів основних свиноматок першого туру – січень – лютий. Через два місяці після відлучення поросят свиноматок групують на відгодівельних майданчиках, а в тих самих станках ферми у березні – квітні розміщують для опоросу перевірюваних і разових свиноматок.

Як січнево-лютневий, так і березнево-квітневий опороси економічно вигідні для господарства, оскільки отриманий від них молодняк свиней дорощують і відгодовують у літньо-осінній період на більш дешевих раціонах з добавкою зелених кормів, а утримання поголів'я на пасовищах в літніх таборах значно зменшує затрати праці і сумарні витрати.

Другий тур опоросів основних свиноматок, згідно з фізіологічним ритмом їх організму, проводять у липні – серпні. Поросята цього туру менш цінні для господарства, оскільки їх доводиться відгодовувати у більш складний зимовий період. Тому господарства, які планують продаж двомісячних поросят, реалізують переважно поросят від другого туру опоросів основних свиноматок. Після цього свиноматок вибраковують і замінюють молодим продуктивним поголів'ям. Спаровують свиноматок у вересні, жовтні з тим, щоб в наступному році знову повторити ті самі цикли опоросів. Почергове використання одних і тих самих капітальних приміщень для опоросів економічно вигідне, оскільки через амортизацію вартість використовуваних будівель і споруд переноситься на собівартість вироблюваної продукції. Тому наявні в господарстві капітальні приміщення необхідно використовувати якомога інтенсивніше з метою зниження виробничих витрат.

Потоково-турову (конвеєрну) систему застосовують на великих свинарських комплексах. При цьому від великої групи свиноматок одержують приплід щодня. Наприклад, на комплексах з відгодівлею за рік 108 тис. голів свиней щодня парують, об'єднуючи їх у групи по 44 голови в кожній для того, щоб за умови 75% заплідненості одержувати приплід від 33 голів і однорідними групами передавати його на відгодівлю. Згідно з технологічним процесом, через день відгодоване поголів'я (300 голів) знімають з відгодівлі і реалізують.

Для підвищення ефективності галузі у свинарстві проводиться племінна робота, адже чистопородні свиноматки, як правило, народжують більшу кількість поросят, які мають значно вищу енергію росту й розвитку. Ефективною є гібридизація свиней. У господарстві рекомендується мати кнурів-плідників двох порід. Доведено, що міжпородне схрещування і гібридизація підвищують продуктивність свиноматок (до 11 поросят за опорос), середньодобові прирости поросят вищі на 10–15%, живої маси 110–120 кг вони досягають за 6–7 міс. При цьому підвищуються віддача корму, якість продукції, вихід м'яса (при забої досягає 60%).

2.11. Методи вирощування і оцінка кнурів-плідників за власною продуктивністю.

Оцінка кнурів і свиноматок за племінними якостями найбільш ефективно проводиться шляхом правильно організованого контрольного відгодівлі їх потомства.

Суть методу контрольного відгодівлі полягає в наступному: від кожного випробуваного кнура відбирають по 12-16 нащадків (по два боровика і по дві свинки з посліду кожної спареної з кнуром свиноматки) живою масою не менше 16 кг. Кнурів, призначених для контрольного відгодівлі, каструють у 6-7-тижневому віці. Відгодовують їх на станціях контрольного відгодівлі. Обліковий період починається після досягнення підсвинки маси 30 кг, а закінчується при живій масі 100 кг. За даними середнього добового приросту і віку тварини, в якому воно досягає маси 100 кг, дають оцінку його скоростиглості. З урахуванням кількості з'їденого корму встановлюють витрата його в кормових одиницях на 1 кг приросту живої маси. Після зняття з контрольного відгодівлі всіх підсвинків вбивають для оцінки якості їх м'ясних туш. Визначають товщину шпику над 6-7-м грудним хребцем, довжину туші і масу задньої третини напівтуші.

Застосування методу контрольного відгодівлі з подальшим забоєм молодих, нерідко цінних тварин обходиться досить дорого. У зв'язку з цим П. Є. Ладан з співробітниками рекомендують впровадити в широку виробничу практику оцінку племінних тварин за власною продуктивності. Для прижиттєвої оцінки м'ясо-сальних якостей свиней використовують ультразвуковий прилад ТУК-2. На відміну від контрольного відгодівлі такий метод оцінки плідників за якістю потомства отримав назву контрольного вирощування. У господарствах, де організовані станції контрольного відгодівлі, прижиттєвої оцінкою потомства виробників можна значно скоротити термін їх випробування

Існує гіпотеза про можливість оцінки кнурів-плідників за якістю потомства, отриманого від гетероспермного осіменіння маток. Цей метод полягає в одночасній оцінці кількох кнурів на одних і тих же матках, що досягається осіменінням маток змішаної спермою 2-3 і більше кнурів і наступним імуногенетичними контролем за походженням поросят по батькові. При цьому методі виключається вплив генотипического різноманітності свиноматок на потомство, максимально вирівнюються паратипових умови, за рахунок чого збільшується вірогідність оцінки виробників.


РОЗДІЛ 3. Організація осіменіння (парування) і опоросів у господарстві та заходи щодо удосконалення відтворення поголів’я.

Правильна організація відтворення стада свиней є запорукою успішного розвитку галузі в господарстві. Відтворення залежить від ряду зоотехнічних заходів: годівлі, утримання тварин, підготовки їх до осіменіння, дотримання техніки осіменіння, проведення опоросу, вирощування поросят тощо.

Опороси свиноматок слід планувати з метою одержання необхідної кількості поросят тоді, коли саме це потрібно. Одним з основних завдань в свинарстві є ефективне використання свиноматок і одержання від них великої кількості добре розвинених поросят. Свині відрізняються від інших сільськогосподарських тварин високою плодючістю. Потенційна багатоплідність свиноматки - кількість дозрілих за один статевий цикл яйцеклітин - досягає 20 і більше. При бонітуванні свиноматок під багатоплідністю розуміють середнє число живих поросят, народжених за один опорос. Відомі випадки, коли від свиноматки за один опорос одержували 34 і навіть 36 поросят.

Багатоплідність свиноматок залежить від ряду факторів: спадковості, віку при першому паруванні, організації парування, умов утримання та годівлі свиноматок і кнурів перед паруванням та під час поросності маток тощо.

Оскільки багатоплідність спадкова ознака, молодняк для вирощування ремонтних свинок відбирають від багатоплідних свиноматок.

Фізіологічна зрілість свинок настає вже в 5-7 місячному віці. Але від таких свиноматок, як правило, одержують малоплідні гнізда, жива маса поросят при народженні невисока. В подальшому вони не досягають необхідної живої маси. Особливо небезпечно це при недостатній годівлі. Перший раз ремонтних свинок слід парувати при досягненні господарської зрілості - в 9-10-місячному віці з живою масою 120-130 кг, а ремонтних кнурів пускають у парування в 12-місячному віці, масою 150 кг і більше.

Щоб запобігти яловості, при організації парування свиноматок слід враховувати те, що хоч статеве збудження триває 3-4 дні, найвища запліднюваність буває, коли свиноматку осіменяють в період охоти - через 2 дні після початку тічки. Її треба осіменити два рази - вранці і ввечері.

В товарних господарствах, де впроваджується промислове схрещування, для збільшення виходу поросят свиноматок в одну охоту парують з двома кнурами різних порід або осіменяють змішаною спермою. У товарних господарствах найчастіше застосовують ручне парування. Свиноматок і кнурів утримують окремо, зганяють їх тільки на 10-15 хв для парування. Ні в якому випадку не можна на довгий час залишати кнура з свиноматкою - це виснажує його і призводить до яловості свиноматок.

Ведення племінної роботи на сучасному рівні, переведення свинарства на промислову основу неможливі без застосування штучного осіменіння, яке дає можливість максимально використовувати висококласних плідників, швидко підвищувати продуктивність свиноматок господарств, окремих районів і навіть областей.

На великих промислових комплексах завдяки застосуванню штучного осіменіння є можливість в 5-10 разів скоротити кількість кнурів, за рахунок чого підвищити питому вагу плідників вищого класу і скоротити витрати на утримання великої кількості низько класних кнурів.

Існує дві системи опоросів: сезонна та цілорічна . У товарних господарствах застосовують сезонні опороси, основних свиноматок парують восени та навесні, а опороси в середній частині України відбуваються в січні-лютому та липні-серпні. При цьому кращих поросят одержують від зимових опоросів, тому що свиноматки до парування та в період поросності (кінець літа - осінь) одержують кращі корми. Поросята, які народжуються влітку, як правило, гірші зимових. При сезонній системі опоросів, коли всі свиноматки поросяться за короткий період, приміщення використовуються нерівномірно протягом року, так само як і відправлення на м'ясокомбінат відгодованих тварин.

Сезонні опороси можуть бути безсистемними і туровими. В період випадку парування свиноматок і формування груп для кожної свинарки провадиться безсистемно. При турових або ущільнених опоросах для кожної свинарки формують групу маток, які поросяться протягом 7-10 днів. Це звичайно полегшує догляд за тваринами і сприяє формуванню груп однакових за масою відлучених поросят та підсвинків на відгодівлі. Всі господарства повинні переходити на турову систему опоросів як найбільш доцільну.

На комплексах, де основним завданням є максимальне використання приміщень, обладнання, робочої сили і одержання свинини рівномірно протягом року, застосовується цілорічна система опоросів, коли щомісяця пороситься однакова кількість свиноматок. У таких господарствах поросят одержують рівними групами через короткі і рівномірні проміжки часу (2-10 днів) залежно від виробничої програми господарства. Така ритмічність є особливістю роботи великих комплексів.

Найбільший вплив на якість майбутнього приплоду та виходу поросят мають годівля та умови утримання тварин.

Свиноматки і кнури повинні мати заводську вгодованість. Від свиноматки поганої вгодованості, так само як і від ожирілої, не можна одержати велику кількість добре розвинених поросят і високу молочність.

Серед багатьох способів виявлення охоти у свиноматок найпоширенішим є рефлексологічний. Суть його полягає в тому, що статеве збудження свиноматок визначають за зовнішніми ознаками, а рефлекс нерухомості - за допомогою кнура-пробника. З цією метою кнура-пробника проганяють проходом уздовж станків з індивідуальним та груповим утриманням свиноматок і спостерігають за їх поведінкою. Тих, що перебувають у стані статевого збудження, випускають у прохід до кнура. Свиноматок зі встановленим рефлексом нерухомості мітять аніліновими фарбами та розміщують в індивідуальні станки для штучного осіменіння. Використовують кнурів-пробників один раз у 2-3 дні по 35-45 хвилин уранці та ввечері при дворазовому виявленні свиноматок в охоті. При більш частому і тривалому використанні кнури втрачають жвавість, що призводить до неточного виявлення свиноматок в охоті. Особливо ретельно необхідно виявляти охоту в маток у період від 14-ї до 30-ї доби після осіменіння. Щоб не спричинити гальмування статевих рефлексів, кнурів - пробників допускають до природного парування один раз на тиждень. Використовують їх протягом 6-7 місяців, після чого вибраковують. Поповнюють кнурів-пробників молодими кнурцями, жвавими, з сильним урівноваженим типом нервової системи.

Виявляють свиноматок в охоті в основному один раз на добу - уранці. У цьому разі перше осіменіння проводять після обіду або ввечері цього самого дня, а друге - уранці наступного. Такий режим роботи найбільш раціональний, оскільки економиться робочий час і одне з осіменінь завжди збігається з інтервалом часу, протягом якого відбувається овуляція. У господарствах, де техніки із штучного осіменіння мають великий досвід роботи, при одноразовому виявленні маток в охоті (уранці) дозволяється одноразове осіменіння в цей самий день о 18-19 годині.

Якщо свиноматок в охоті виявляють двічі на день (уранці і ввечері), то перший раз їх осіменяють через 12 годин після встановлення охоти, а другий - через такий самий проміжок часу після першого осіменіння.

Осіменіння свиноматок проводять двома способами: фракційним і нефракційним. У першому разі сперму в статеві шляхи вводять пофракційно: спочатку 35-40 мл розбавленої сперми, а потім 70-80 мл глюкозо-сольового заповнювача (в 1 л дистильованої води розчиняють 30 г медичної глюкози і 4,5 г хлористого натрію). При цьому в одній дозі повинно бути не менше 1,75-2,0 млрд. сперміїв з прямолінійно поступальним рухом.

Для осіменіння свиноматок нефракційним способом сперму попередньо розбавляють з таким розрахунком, щоб в одній дозі об'ємом 100 мл містилось 3-5 млрд. сперміїв.

Слід пам'ятати, що в перший період поросності відбувається закладка майбутніх тканин та органів приплоду.

Народження слабих, часто нежиттєздатних поросят також спостерігається тоді, коли в свинарниках не створені оптимальні умови мікроклімату та буває скупченість поголів'я. Групове утримання свиноматок після їх осіменіння може призвести до того, що частина або всі запліднені яйцеклітини загинуть.

У другу половину поросності відбувається інтенсивний ріст кісткової та м'язової тканини, що обумовлює масу поросят при народженні, їх ріст, майбутню м'ясну продуктивність.

На четвертому тижні поросності свиноматок слід виділяти в групи по 3-5 голів, закріпити за свинарками, що вирощуватимуть підсисних поросят, а за 10 днів до очікуваного опоросу тварин перевести в індивідуальні станки. З поросними свиноматками потрібно поводитися лагідно і обережно, особливо під час прогулянок


4.Досвід кращих підприємств регіону, України і світу у організація відтворення поголів’я свиней

Свинарство, галузь тваринництва — розведення свиней  для одержання м’яса і сала, а також шкіри і щетини.

Завдяки багатоплідності, скоростиглості, великій забійній вазі при порівняно незначній витраті кормів на одиницю продукції, свинина відіграє головну роль в загальному виробництві м'яса (в УРСР  1970 — 46%). Вона майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину. Завдяки цим прикметам значення свинарства постійно зростає, зокрема з пол. 19ст. — з збільшенням попиту на м'ясні продукти швидко зростаючого населення міст. Зростання кількості свиней у світі (у млн тонн): 1938-39 — 296, 1965-66 — 588, і вже зараз поголів'я свиней у світі становить понад 850 млн голів, більше половини його зосереджено в Азії. Китай посідає перше місце у світі за кількістю свиней (майже 50% світового виробництва). За обсягом свинарства вирізняються також США (10,3% світового виробництва), Бразилія, ФРН, Данія, Франція, Великобританія, Нідерланди, Угорщина. Нині існує понад 600 порід свиней різних напрямків продуктивності (м'ясні, сальні, беконні, м'ясо-сальні).

Дочірнє підприємство фірма «Деметра» знаходиться у с. Кам’янка Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області.

Господарство розташоване на підвищеній місцевості. Клімат помірно-континентальний, що дозволяє розвиватися всім галузям сільського господарства.

Дане господарство спрямоване на утримання ВРХ та свиней. В даному господарстві утримується понад 2500 голштинської породи та 300 голів молодняка.

Свиней у ДПФ «Деметра» налічується понад 600 голів породи Українська велика біла.

Ферма ДПФ «Деметра» відноситься до закритого типу господарства, так як молоко і м'ясо переробляється безпосередньо в господарстві. З молока виготовляють різні тверді сири, масло та молочні продукти, а з м’ясної сировини – ковбасні та м’ясні вироби.

Господарство  «Золота Нива»  має філію ПраТ «Зерно продукт МХП» у селі Носівці, Гайсинського району,Вінницької області.

Філія налічує  великої рогатої худоби 67 голів,свиней 123.
господарство  знаходиться неподалік від районного центру, тому продукція йде на реалізацію.



Висновки і пропозиції

На підставі обґрунтування основних перспективних напрямів розвитку тваринництва в господарстві вибирають галузі, визначають їхні параметри і види продукції, яку доцільно виробляти. Ураховуючи встановлений обсяг виробництва і визначену продуктивність худоби, планують її поголів’я.

На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнічне й економічне обґрунтування раціональної структури стада. Остання характеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп худоби у стаді даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільша кількість високоякісної продукції при найменших затратах праці й коштів. Критеріями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого (валового) доходу чи товарної (валової) продукції.

Плануючи структуру стада, ураховують такі фактори: спеціалізацію галузі в господарстві, на фермі; рівень інтенсивності вирощування і вік реалізації надремонтного молодняку; строк виробничого використання маточного поголів’я, систему відтворення стада (проста чи розширена) і темпи росту поголів’я худоби, вік уведення маточного поголів’я в експлуатацію. Наприклад, у господарстві м’ясо-молочного напряму із закінченим оборотом стада корови становлять 35%, нетелі – 6, ремонтні телиці – 15, надремонтний молодняк – 44% загального поголів’я, а в господарствах, що спеціалізуються на виробництві незбираного молока, – відповідно 60, 11, 25 і 4%.

Структура стада свиней у першу чергу залежить від напряму свинарства і спеціалізації галузі в господарстві. За м’ясної і беконної відгодівлі питома вага свиноматок вища, ніж за сальної і напівсальної. У першому випадку питома вага свиноматок не перевищує 5–6%. Більш високий рівень цього показника свідчить про низьку інтенсивність використання маток. У господарствах-репродукторах питома вага свиноматок становить 16–20%.

У господарствах, що застосовують циклічну систему опоросів, може бути така структура стада свиней (%): основні матки – 7–8, свинки, старші за 9 місяців, – 15–16, кнури-виробники – 1, ремонтні кнури, старші за 6 місяців, – 2, поросята 2–4 місяців – 11, відгодівельне поголів’я – 62–64. На свинарських комплексах і фермах індустріального типу, де застосовують цілорічні рівномірні опороси, питому вагу основних маток може бути знижено до 4–6%.

При перспективному (так само як і при поточному) плануванні особливу увагу звертають на вибір раціонального співвідношення основних і разових маток. У разі широкого використання разових маток питома вага основних зменшується. При цьому детально аналізується ефективність використання разових маток порівняно з основними; вона залежить від продуктивності як основних, так і разових маток.

За інтенсивного використання основних маток (1,8–1,9 опоросу і 15–16 поросят на свиноматку) використання разових маток дає ефект, коли від них одержують не менш ніж 7–8 поросят. У цьому разі собівартість відлучених від разових маток поросят на 15–20% нижча, ніж від основних. До того ж собівартість приросту під час відгодівлі разових маток на 25–30% нижча, ніж звичайного відгодівельного поголів’я, що досягається за рахунок високих середньодобових приростів разових маток. Коли ж вихід поросят від основної свиноматки не перевищує 10–12 голів на рік, ефективне використання разових маток досягається за умови одержання від них не менше шести поросят. Якщо одержують п’ять поросят від разової матки, використання їх уважається неефективним.


Список використаної літератури

Василенко Д.Я., Меленчук О.Й. Свинарство i технология виробництва свинини – К.: Вища школа, 1996.

Герасимов В.І., Рибалко В.П., Цицюрський Л.М. та інші. Свинарство i технологія виробництва свинини. – К: Урожай, 1996.

Мережа інтернет http://skotnyidvor.ru/dovidnyk-zooinzhenera.html.

Мережа інтернет http://znyva.org.ua/.

Бусенко О.Г. Технологія виробництва продукції тваринництва. - К.: Аграрна освіта, 2001.

Ібатулін 1.1., Сривов А.І. та ін. Впрошування ремонтного молодняку сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай,1993.

Журнали: "'Гваринництво України" №5 – 2011.

Журнали: "'Гваринництво України" №1 – 2014.

Журнали: "'Гваринництво України" №2 – 2014.

Журнали: "'Гваринництво України" №6 – 2014.

Журнали: "'Гваринництво України" №10 – 2014.

Журнали: "'Гваринництво України" №12 – 2014.

Журнал "Пропозиція" №4 - 2013.

Журнал "Пропозиція" №8 – 2013.

Журнал "Пропозиція" №2 -2014.

Мережа інтернет https://svuni.wordpress.com/about/

Мережа інтернет http://ua-referat.com/Розвиток_свинарства

. Практикум із свинарства і технології виробництва свинини / В.І. Герасимов, Ю.В. Засуха, В.М. Нагаєвич та інші. – Харків: Еспада, 2003.

Засуха Ю. Г. Нагаєвич В.М. та інші технологія виробництва продукції тваринництва – Вінниця Нова Нива 2008  

 Мережа інтернет  http://www.propozitsiya.com/ 

Мережа інтернет  http://buklib.net/books/34600/

Мережа інтернет http://pidruchniki.com/

Довідник зооінженера / За ред. М.І. Машкіна. – К.: Урожай, 1981.

Гегемян Н. Состояние отрасли и пути повышения рентабельности производства свинины // Свиноводство. – 2004.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

72977. Експериментальне вивчення закону Бойля-Маріотта 119.72 KB
  Дослідити експериментально як змінюється тиск газу при зміні об’єму коли незмінна температура і стала маса даного газу і встановити співвідношення між цими величинами. Провести досліди що підтверджують закон Бойля-Маріотта або рівняння стану ідеального газу при ізотермічному процесі.
72983. Консольное приложение Windows с использованием шаблона в среде программирования Dev С++ 572.21 KB
  Дополнительное задание: Написать программу которая принимая параметры командной строки суммирует их как целочисленные значения если значение невозможно интерпретировать как целое число то суммируем значение параметра как...
72984. Побудова алгоритмів роботи з операторами циклу та масивів даних 147 KB
  Мета: Навчитися будувати алгоритм роботи з операторами циклу та масавами Завдання: Для квадратоної матриці розміром 4х4 визначити суму негативних елементів які знаходяться нижче головної діагоналі. Знайти середнє значення позитивних елементів на головній діагоналі.