96657

Зовнішньоекономічна безпека України в умовах Євроінтеграції

Курсовая

Международные отношения

Необхідністю використання переваг міжнародного поділу праці для прискорення економічного і соціального розвитку країни, потребою вирішення екологічних проблем. Об’єктивна необхідність розвитку зовнішньоекономічних відносин доповнюється об’єктивними передумовами їх реалізації.

Украинкский

2015-10-08

259 KB

1 чел.

 ДОДАТОК Б

ЗРАЗОК 

ПЛАН 

курсової роботи з дисципліни «Комплексне забезпечення ФЕБ» 

студента _________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

група ________

форма навчання______________

№ теми курсової роботи ______

Тема: «Зовнішньоекономічна безпека України в умовах Євроінтеграції»

Вступ………………………………………………………….................3

1. Суть та значення  зовнішньоекономічної  безпеки  України ……...5

2. Характеристика зовнішньоекономічної безпеки України в сучасних

умовах ……………………………………………………………...13

3. Перспективи розвитку зовнішньоекономічної безпеки України в умовах

Євроінтеграції………………………………………………………... 18

Висновки……………………………………………………………26

Список використаних джерел ……………………………………32                                                                 

План затверджено:

___________________________

(підпис наукового керівника)

_________________________

(дата)

3

Вступ

«Зовнішньоекономічна безпека України» на даний час є однією з актуальних тем дослідження, оскільки  на сьогодні, зовнішньоекономічні зв'язки України знаходяться в процесі розвитку, перед державою постає важливе завдання зайняти гідне положення у світовому економічному просторі, враховуючи тенденції розвитку світового ринку, міжнародної економічної системи і виходячи з рівня розвитку власної національної  економіки [1].

  Предметом дослідження даної теми є необхідність інтеграції нашої держави у світо-господарську систему, основні причини цього є наступні:

-   необхідністю використання переваг міжнародного поділу праці для прискорення економічного і соціального розвитку країни.

-   потребою вирішення екологічних проблем. Об'єктивна необхідність розвитку зовнішньоекономічних відносин доповнюється об'єктивними передумовами їх реалізації. Саме завдяки цим останнім, економічна інтеграція Україниу світогосподарську систему стає не тільки необхідною, а й можливою

-   використання зовнішньоекономічних зв'язків задля прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.

-   можливість виходу на світові та європейські ринки і на нові види міжнародної співпраці [3].

Об`єктом  дослідження цієї теми є стан зовнішньоекономічної безпеки України на даний час та шляхи її зміцнення для подальшого свого позиціонування на рівні країн Європейського Союзу, а також визначення основних напрямків роботи для цього. Європейський вибір України зумовлюється усвідомленням  необхідності європейської інтеграції як важливого фактора державної незалежності, політичної стабільності, економічного розвитку країни, безпеки та соціальної

4

злагоди в суспільстві. Територіальна спільність, наявність зручних транспортних комунікацій роблять європейський регіон головним на даному етапі формування та диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків нашої країни [2].

  На даному етапі розвитку зовнішньоекономічних відносин для України головними цілями є:

-   забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

-   стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

-  створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

-  наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних  країн [4].

1.Суть та значення зовнішньоекономічної безпеки України

Сьогодні актуальність проблеми забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України зросла як ніколи внаслідок об'єктивної необхідності включення нашої країни у глобалізоване світове господарство. Економічна ізоляція для нашої країни неминуче загрожує втратою темпів економічного розвитку, технологічною стагнацією та поширенням бідності, тобто зниженням рівня економічної безпеки. Цьому сприяють такі негативні явища останніх років, як катастрофічне знищення наукомісткості економіки, низький рівень інвестиційного процесу, низька конкурентоспроможність національних товарів на міжнародних ринках.

 Зовнішньоекономічну безпеку можна визначити як спроможності держави протистояти впливу екзогенних негативних факторів і мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому розподілі праці для створення сприятливих умов розвитку національної економіки.

Основними принципами здійснення зовнішньоекономічної безпеки в Україні є:

• верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності;

• захист національних економічних інтересів та економічного суверенітету України;

• узгодженість економічних інтересів окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та економічних інтересів держави;

• своєчасність та адекватність заходів щодо усунення та нейтралізації загроз національним економічним інтересам;

• рівноправність відносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

• дотримання загальновизнаних норм і принципів міжнародного права у зовнішньоекономічній діяльності;

6

• вирішення торгових спорів шляхом консультацій і переговорів;

• системність та еволюційність відкривання національної економіки.

 Процес "відкривання" національної економіки повинен відбуватися шляхом її структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особливостей України. Слід відзначити, що абсолютно відкритої економіки, тобто такої, коли без будь-яких обмежень через державні кордони здійснюється рух товарів, капіталів і робочої сили, не має жодна країна світу. Всюди, виходячи з національних інтересів, уряди відповідних країн регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Процес відкривання економіки повинен відповідати стану конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть усунені з внутрішнього ринку.

Рівень забезпечення зовнішньоекономічної безпеки можна визначити за такими показниками:

• коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП);

• коефіцієнт покриття імпорту експортом;

• відношення обсягу експорту до ВВП;

• відношення обсягу імпорту до ВВП;

• сальдо зовнішньоторговельної діяльності;

• товарна структура експорту та імпорту;

• товарна структура критичного імпорту;

• співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;

7

• співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;

• енергомісткість та матеріаломісткість експорту;

• співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн;

• вплив виробництва експортної продукції на екологію;

• питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту;

• питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту;

• частка експорту на душу населення;

• частка іноземних інвестицій у ВВП;

• співвідношення тарифного і нетарифного регулювання. Надзвичайно важливо здійснювати постійний моніторинг зазначених основних показників для визначення поточного стану забезпечення зовнішньоекономічної безпеки.

Щодо інтеграції України у світову економіку, то, з одного боку, значна частка її експорту у світовій торгівлі дає змогу впливати на інші країни, а з іншого — проникнення іноземного капіталу в національну економіку посилює вплив на її економічний розвиток ззовні.

Для забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України пріоритетними завданнями державної політики повинні стати:

• підтримка вітчизняних експортерів, розробників імпортозамінних товарів і виробників конкурентоспроможної продукції;

• створення ефективної банківської та гнучкої кредитної системи, гарантування прав власників валютних коштів;

8

• створення інфраструктури зовнішньої торгівлі та сучасної системи її інформаційного забезпечення;

• проведення гнучкої експортно-імпортної політики;

• удосконалення механізмів державного регулювання зовнішньої торгівлі;

• диверсифікація експорту та імпорту

Зростання протягом останніх років експорту з його гіпертрофованою структурою і сировинною спрямованістю на тлі зниження обсягів національного виробництва неможливо вважати досягненням, а лише невиправданим марнотратством національних ресурсів. Так само важко назвати досягненням дещо нижчі темпи зростання імпорту порівняно з експортом, оскільки масовий наплив імпортної продукції посилює деградацію національної промисловості і збільшує лави безробітних. Товарна та географічна незбалансованість експорту та імпорту, а також їх вплив на рівень життя і розвиток національної економіки свідчать про відсутність державної експортно-імпортної стратегії, що негативно впливає на забезпечення економічної безпеки України  [4].

У зв'язку з надзвичайною важливістю створення потужного експортного потенціалу, спрямованого на зростання економічної могутності держави, здійснення виваженої експортної політики, вбачається за доцільне введення поняття "експортна безпека".

Під експортною безпекою слід розуміти відповідність експорту національним інтересам України, забезпечення його раціональної товарної структури та географічної збалансованості, конкурентоспроможності, відсутності дискримінації на зовнішніх ринках та спрямованості на забезпечення високого рівня добробуту нації.

9

 Експортна стратегія повинна розроблятися на основі глибокого аналізу кон'юнктури зовнішніх ринків, становища у вітчизняному виробництві, впливу факторів, які позначилися на обсягах та структурі експортної діяльності, визначення цілей, пріоритетів і напрямів розвитку експортного потенціалу.

 Пріоритетом у розвитку експортного потенціалу повинно стати використання переваг тих виробництв, які мають передові технології та високий експортний потенціал, а саме: літакобудування, космічне ракетобудування та космічні послуги, порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів тощо. Значний експортний потенціал має також сільське господарство за умови його реформування, створення сучасної переробної промисловості, поліпшення умов зберігання продукції тощо.

 Географічне розташування України сприяє розширенню міжнародних транспортно-експедиторських послуг під час транзитних перевезень автомобільним, залізничним, повітряним, водним і трубопровідним транспортом. З цього погляду важливо забезпечити участь України у проектах прокладання трансконтинентальних транспортних коридорів "Південь — Північ", "Західна Європа — Східна Європа" тощо. Це сприятиме інтеграції України у світову систему господарства і забезпеченню її економічної безпеки.

Враховуючи весь комплекс факторів, пов'язаних із станом та перспективами розвитку експорту, необхідно сформувати цілісну систему заходів державного стимулювання експорту з метою створення сприятливих економічних, правових, організаційних та інших умов для розширення експорту та надання вітчизняним експортерам відповідної допомоги у фінансовій, правовій, інформаційній, дипломатичній, маркетинговій сферах.

Як приклад, однією з форм стимулювання експортних галузей можна назвати експортні субсидії, тобто пільги фінансового характеру, надані експортерам для розширення вивозу товарів за кордон. Надання таких субсидій дозволяє

10

виробникам продавати товар на зовнішньому ринку за більш низькою ціною, ніж на внутрішньому. Субсидії можуть бути як прямими (виплата дотацій), так і непрямими (пільгове оподатковування, кредитування, страхування).

Слід зауважити, що втрати в ціні компенсуються з державного бюджету, тобто за рахунок платників податків. Внутрішня ціна на цей товар починає рости внаслідок скорочення внутрішньої пропозиції.

 Загалом стимулювання розвитку експорту та забезпечення експортної безпеки має включати насамперед економічні та організаційно-правові заходи.

До економічних заходів слід віднести:

• страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків;

• надання урядом гарантій щодо залучення кредитних ресурсів в експортоорієнтовані виробництва, запровадження спеціальної системи кредитування обіговими коштами виробництв;

• надання державної фінансової підтримки експортерам промислової продукції;

• податкове заохочення експортерів (безперешкодне повернення податку на додану вартість у разі експорту продукції тощо);

• митно-тарифне стимулювання.

До організаційно-правових заходів належать:

• вдосконалення правової бази розвитку експортної діяльності;

• створення системи зовнішньоторговельної інформації;

• державна підтримка просування української продукції на зовнішні ринки;

• організація ефективної системи сертифікації експортної продукції;

11

• підвищення ролі закордонних українських представництв у дипломатичній підтримці ними важливих експортних операцій, попередніх маркетингових досліджень, зусиль щодо організації зарубіжних виставок, ярмарків тощо;

• проведення наукових досліджень у зовнішньоекономічній сфері, зокрема досліджень кон'юнктури товарів на зовнішніх ринках;

• підготовка кваліфікованих кадрів для діяльності у зовнішньоекономічній сфері;

• здійснення ефективного державного контролю за зовнішньоекономічними операціями з метою запобігання порушенням, збирання інформації щодо ділової репутації та фінансового стану учасників зовнішньоекономічної діяльності, обмін нею з органами безпеки інших країн;

• створення та підтримка об'єднань експортерів, координація їхньої діяльності на зовнішніх ринках з метою ефективного використання кон'юнктури та дотримання правил конкуренції.

Потрібно забезпечити раціональне територіальне розміщення експортних потужностей в Україні. Наприклад, не сприяє зміцненню економічної безпеки переважне зосередження експортного потенціалу у Донецько-Придніпровському регіоні [16].

Важливо, щоб Україна інтегрувалася у світову економіку як рівноправний партнер, що можливо лише за умов кардинального поліпшення структури зовнішньоекономічної діяльності за рахунок поставок готової продукції, використання інвестицій виробничої та науково-технічної кооперації тощо. Необхідно ефективно використовувати для розвитку експортного потенціалу різні форми міжнародного економічного співробітництва. Йдеться про створення спільних підприємств, міжнародний лізинг, створення вільних економічних зон, прикордонну торгівлю, розвиток міжнародного туризму

12

тощо. Однак таке співробітництво має відповідати вимогам економічної безпеки України, а не бути додатковим каналом відтоку капіталів з України, як це є нині.

13

2.Характеристика зовнішньоекономічної безпеки України в сучасних умовах

Під зовнішньоекономічною безпекою країни розуміється інвестиційно-привабливий стан економіки країни, яка здатна генерувати конкурентоспроможну продукцію, забезпечуючи при цьому збалансованість зовнішньої торгівлі та стійкість фінансової системи країни в глобальній системі. Таким чином, зовнішньоекономічна безпека включає в себе такі складові: інвестиційну, зовнішньоторговельну та боргову [10].

  Концепція економічної безпеки цінна тим, що дозволяє попереджати негативні деформації в економіці. Порогові значення економічних показників відіграють у цьому вирішальну роль. Пропонуємо визначати два порогові значення, перше з яких сповіщатиме про ризиковість ситуації та наближення небезпеки, дозволяючи при цьому зважено та завчасно розробити і прийняти управлінське рішення. Перетин другого порогового показника інформує про критичність ситуації  та необхідності негайного втручання держави.  Відповідно виділяється три рівні зовнішньоекономічної безпеки: нормальний, передкризовий та критичний (Таблиця 1).

14  

Першим за вагомістю показником зовнішньоторговельної безпеки варто вважати коефіцієнт покриття експортом імпорту. Починаючи із 2005 р. цей коефіцієнт набув негативного значення та постійно погіршувався (таблиця 2). У 2008 р. відхилення від нормативного значення (1) становило 19,2%, що є катастрофічним для економіки країни.

Довготривале від’ємне значення зовнішньої торгівлі держави несе в собі багато загроз, головна з яких – пошук і забезпечення зовнішніх ресурсів для вирівнювання платіжного балансу, що в основному здійснюється за рахунок зовнішніх запозичень. Як наслідок, загострюється інша зовнішня загроза економічній системі країни – високий валовий та державний борг. Відкритість економіки визначають як відношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП країни. За коефіцієнтом відкритості економіка України дещо збалансувалась, проте все ще залишається високо відкритою (таблиця 3). Насамперед, це обумовлено нерозвиненістю внутрішнього ринку. Дані таблиці 3 показують, що динаміка відкритості економіки загалом є позитивною із скороченням коефіцієнта відкритості із 119,6 у 2004 р. до 103,2 у 2010 р. Однак, якщо у 2004 р., високе значення коефіцієнта відкритості було досягнуте за рахунок розміру експорту, то в наступні роки за переважанням імпорту. Експортна та імпортна залежність, які визначаються як відношення експорту/імпорту до ВВП країни, мають тенденцію до зниження, проте різними темпами. Якщо експортна залежність знизилась із пікових 63,6% у 2004 р. до

15

50,2% у 2010 р., тобто на 13,4%, то імпортна лише на 3%. Коефіцієнт імпортної залежності у 2004 р. становив 56%, тоді як у 2010 – 53%, [4].

Від’ємний торгівельний баланс призводить до проблеми збалансування платіжного балансу. Вирівняти платіжний баланс можна за рахунок додатного притоку інвестиційного та боргового капіталу. На практиці використовується поняття широкого базового балансу, який включає в себе сальдо поточного рахунку та прямих іноземних інвестицій. Додатне значення цього показника є свідченням того, що валютні надходження за найбільш стійкими статтями платіжного балансу (експорт і ПІІ) перевищують потреби у фінансуванні обсягів імпорту. Прямі іноземні інвестиції важливі не лише з точки зору розподілу світового капіталу, а й для розвитку економіки країни у відповідності із світовими тенденціями та з використанням передових технологій. Інвестиційну привабливість економіки для іноземного капіталу можна виміряти шляхом співставлення обсягу прямих іноземних інвестицій до ВВП країни.

Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України упродовж останніх років має тенденцію до зростання, проте нині залишається недостатнім для безпечного розвитку (таблиця 4). Нормативного значення обсяг ПІІ було

16

досягнуто лише у 2005 р., за рахунок перепродажу металургійного підприємства «Криворіжсталь». З 2006 р. показник знизився, проте залишився вищим за значення 2003-2004 рр.

Важливим з точки зору економічної безпеки є дослідження накопичених ПІІ в Україну за видами економічної діяльності та основними країнами-інвесторами. Найбільший розмір ПІІ вкладено у фінансову діяльність і металургійне виробництво, частка яких у структурі за видами економічної діяльності становить більше 50%. Досить високу частку займають оптова торгівля, операції з нерухомим майном і надання послуг підприємствам. Натомість незначним є розмір інвестицій в машинобудування, виробництво харчових продуктів, хімічну та нафтохімічну промисловість. Це пояснюється все ще високою ризиковістю України для іноземних інвесторів, які надають перевагу вкладати кошти в галузі із швидкою оборотністю. Високотехнологічні галузі України є непривабливими для інвестування, та при цьому України  залишається осторонь світового технологічного розвитку. Насторожуючим фактом є походження іноземного капіталу, левову частку, якого займає Кіпр, значно випереджаючи при цьому Німеччину, Нідерланди, Росію.

Висока динаміка росту зовнішнього боргу спостерігалась починаючи із 2003 р. і продовжується зараз. В період активного економічного зростання України

17

збільшення боргу компенсовувалось ростом економіки, і відношення зовнішнього боргу до ВВП країни коливалось в межах 46-56%. Вже з 2009 р., коли відбулось падіння ВВП на 15%, а зовнішній борг продовжив зростання, це співвідношення набуло загрозливого характеру.

 Державний зовнішній борг хоч і знаходиться нині в безпечних межах, проте насторожує його швидка динаміка упродовж останніх років, та залежність умов кредитування від кон’юнктури на зовнішніх фінансових ринках та домовленостей з МВФ. Варто зазначити, що зростання валового та державного зовнішнього боргу несуть в собі ряд суттєвих загроз. З одного боку підтримка позитивного платіжного балансу дозволяє уникнути економічних деформацій в країні, а з іншого реальний обмінний курс національної валюти не забезпечує достатньої рентабельності експорту, не дозволяє звести до мінімуму попит на імпортні товари. При збільшенні валютних надходжень боргового капіталу відбувається підвищення реального обмінного курсу, що веде до скорочення доходів експортних галузей, якщо НБУ здійснює «стерилізацію» надлишкової частини валютних коштів, це впливає на інфляційні процеси в країни, а отже також несе загрози для економіки країни.

18

Товарна структура експорту демонструє неконкурентоспроможність на зовнішньому ринку українських товарів з високою доданою вартістю. Основу українського експорту товарів складають сировинні види продукції із низькою доданою вартістю, що позиціонує нашу державу як сировинний придаток розвинених країн світу. Частка сировини в товарному експорті України за останні десять років коливалась в межах 48-56% (таблиця 6), що відповідає передкризовому та критичному рівню безпеки. Одночасно, частка в експорті товарів інноваційної продукції була досить низькою. Найвищий рівень інноваційної продукції в експорті товарів спостерігався у 2005 р. і становив він 7,0% від загального обсягу експорту (таблиця 6), тоді як безпечний рівень становить 15%. Тобто досягнення цільового значення передбачає зростання більш, ніж у двічі.

19

3.Перспективи розвитку зовнішньоекономічної безпеки України в умовах

Євроінтеграції

Евроінтеграція України має сприйматися як інструмент реалізації стра-тегічних цілей і завдань національного соціально–економічного,  громадсь-ко–політичного, культурного розвитку. Найбільш складні проблеми знаходяться в економічній сфері. Європейський Союз як інтеграційне утво-рення є передусім відносно однорідним економічним простором, у якому діють єдині регуляторні норми, стандарти економічної політики та пове-дінки суб’єктів господарювання. Країна, яка проголошує прагнення стати складовою цього простору, мусить насамперед довести свою спроможність дотримуватися цих норм і стандартів, намагається бути чинником підтри-

мання соціально–економічної стабільності в регіоні, підвищення конку-рентоспроможності цього об’єднання на міжнародній арені, джерелом

нових перспектив соціально–економічного та політико–гуманітарного розвитку регіону.

 Орієнтир європейської інтеграції, обраний Україною та офіційно утверджений низкою документів найвищого рівня, є адекватною відповіддю на розгортання глобалізаційних процесів та еволюцію взаємовідносин країн європейського регіону. Розгортання соціально–економічних  перетворень  в  Україні,  стрімке  зростання  відкритості  її

економіки та посилення конкурентної боротьби на національному та міжнародних  ринках  створили  умови,  за  яких  формування  в  Україні як одній з найбільших держав Європи сучасного громадянського суспільства та конкурентоспроможної динамічної економіки європейського зразка – практично єдиний шлях збереження національної політичної й суспільної ідентичності та єдності. Альтернативою може бути лише випадіння нашої держави з–поміж суб’єктів світової геополітики,

20

фрагментація  її  між  сферами впливу основних  регіональних сил, занепад національної  економіки та соціальні катаклізми [7].

  Водночас намагання досягти випереджального зближення з євро-стандартами  у  громадсько–політичній  та  правовій  сферах  досить  часто

Зустрічає значні труднощі щодо їх повноцінного впровадження, які по-стають із незавершеності  економічних  реформ в Україні та несформовасті відповідного економіко–правового середовища, значного відставання у рівні економічного розвитку. Саме це, з точки зору автора, варто роз- глядати як фундаментальну причину недостатньої  послідовності та ре-зультативності дій, які здійснюються Україною у сфері європейської інтеграції. Економічні аспекти проблем європейської інтеграції України перебувають у центрі уваги багатьох науковців. Зокрема, Л. Гальперіна [1],

І. Єгоров [4], М. Калина [5], В. Онищенко [8], В. Папп [9] розглядали різні аспекти проблеми відповідності української економіки європейським вимогам та напрямки необхідних системних зрушень. О. Гладський [2], О. Ковальова [6], В. Сіденко [10] зосередили увагу на потенційних мож-ливостях України щодо реалізації євроінтеграційних амбіцій. Зовнішньоторговельні аспекти взаємовідносин України та ЄС розглянули у

своїх наукових працях Н. Гончаренко [3], С. Науменко [7], О. Шнирков [11].

У даному розділі аналізуються економічні проблеми європейської інтеграції України через призму сучасного співвідношення рівнів розвитку та конкурентних переваг економік України та країн ЄС, яке досить наочно демонструється динамікою взаємної торгівлі та її товарною структурою, відтак – міжнародним поділом праці в європейському регіоні.

Як бачимо з рис. 1 (дані Держкомстату), період економічного зростання, який розпочався в Україні у 2000 р., позначився досить динамічним збільшенням як експортних, так і імпортних поставок товарів між

21

Україною та 27 теперішніми країнами ЄС. За підсумками 2008 р., обсяг експорту перевищив рівень 1999 р. уп’ятеро, а обсяг імпорту – увосьмеро.

 Між тим, якщо для перших років економічного зростання характерним було позитивне сальдо торгівлі України та ЄС, відтак частка експорту до ЄС у загальному експорті з України зростала, сягнувши у 2003 р. рекордного показника 37,7 % (рис. 2), з 2005р. спостерігається зміна тенденції: темпи приросту імпорту з Євросоюзу починають суттєво перевищувати темпи приросту експорту, завдяки чому у взаємній торгівлі для України сформувалося стійке негативне сальдо, яке становило, за підсумком 2008 р., 10,7 млрд дол., що склало 58 % сумарного негативного сальдо зовнішньої торгівлі України за цей період. Протягом 2005–2008 рр. експорт з України до ЄС–27 зріс у 1,6 разу, імпорт – утричі. Відтак, якщо частка ЄС в імпорті до України залишається загалом стабільною на рівні 33–36 %, питома вага експорту товарів з України до ЄС з 2005 р. отримала чітку тенденцію до зниження, скоротившись  у 2008 р. до 27 %.  При цьому понад половину (52,8 %) експорту з України до країн  ЄС зосереджено лише на 5 з 27 країн Євросоюзу: у 2008 р. 16,1 % усього експорту до ЄС–

22

27 спрямовувалося  до  Італії, 12,9 % – до Польщі, 10,1 % – до Німеччини, 7,5 % – до Угорщини, 6,2 % – до Нідерландів.  

Отже, є підстави стверджувати про закріплення в останні роки  України  в  ролі  ринку  збуту  продукції  європейського  виробництва та про посилення труднощів реалізації  української продукції на європейських ринках. Враховуючи  те,  що, за даними статистики, частка  взаємної  торгівлі  країн  ЄС  усередині  об’єднання  перевищує  60 % їх загального товарообороту, можна констатувати вельми низький рівень залученості України до загальноєвропейського поділу праці. Посилення відкритості української економіки не сприяло її практичній інтеграції з європейською і, незважаючи на те, що економічна динаміка у 2005–2008 рр. значною мірою формувалася саме за рахунок експортного чинника, європейський вектор експорту не був визначальним у цьому процесі. Торговельне партнерство залишається вельми фрагментарним, а вся місткість європейського ринку – практично не освоєна українськими експортерами. У 2008 р. зазначена тенденція збереглася. За рік експорт товарів  з  України  до  27 країн  ЄС порівняно з аналогічним періодом 2007 р. збільшився на 30,3 %, або на 4,2 млрд дол. Імпорт товарів до України  з  країн  ЄС  зріс  на  29,9 %, проте у вар тісному виразі  приріст був у півтора разу більшим і становив 6,6 млрд дол. З цієї причини негативне  сальдо  торгівлі  товарами  

23

з  ЄС  збільшилося  за 2008 р. на 2,4 млрд дол. Відставання темпів зростання експорту до ЄС від  загального  зростання  експорту  з  України (за рік останній збільшився на 35,9 %) може пояснюватися уповільненням темпів економічного зростання у низці провідних країн ЄС та кризовими явищами в економіці України. Проте головним чином це, на нашу думку, все ж свідчить про поступове вичерпання традиційних конкурентних переваг товарів українського  виробництва  на  європейському ринку, в тому числі – внаслідок ревальвації гривні. Негативно позначилися також обмеження на експорт  зернових,  введені  Україною,  та  розгорнута в Європі інформаційна кампанія, спрямована проти низки харчових продуктів українського виробництва, насамперед – соняшникової олії, що обмежило можливості їх експорту на ринки Євросоюзу. На жаль, не додає оптимізму й товарна структура торгівлі. Переважну частку експорту з України до ЄС продовжують складати ресурсо– та екологоємні товари невисокого технологічного рівня. За підсумком першого півріччя 2008 р. частка металургійної продукції в експорті з України до ЄС становила 37,2 %, мінеральної  продукції – 17,4 %, продукції  хімічної  промисловості – 8,6 %, а  загалом на ці три галузі припадало 63,2 % експорту з України до країн Євросоюзу. Серед провідних напрямів спеціалізації України на європейському  ринку – також продукція машинобудування (12,3 %), сільськогосподарська продукція та продукція харчової промисловості

(10,4 %) та продукція легкої  промисловості (7,7 %). Позитивною ознакою поточного року стало  збільшення  в  експорті  до ЄС на 1,7 в.п. частки продукції машинобудування, причому експорт механічного обладнання, машин, механізмів і транспортних засобів зріс більше, ніж у 1,4 разу. Натомість  частка  згаданих  вище  трьох  базових  галузей  зменшилася  на 1,6 в.п. Посилилася також роль України на європейському аграрному ринку: експорт сільгосппродуктів рослинного походження збільшився у 2,2 разу (слід враховувати значний вплив на цей показник світового

24

чинника, пов’язаного зі світовою агроінфляцією). Відтак товарна структура українського експорту до ЄС свідчить про участь України у міжнародному поділі праці на європейських тере- нах насамперед як постачальника сировинної продукції з невисокою часткою доданої вартості. У товарній структурі імпорту до України з країн ЄС, навпаки, переважаючою є частка товарів з високим рівнем доданої вартості. Так, частка імпорту продукції машинобудування у першому півріччі 2008 р., хоча й зменшилася на 2,3 в.п., проте становила 43,8 %. Другою за значущістю товарною групою українського імпорту з ЄС є продукція хімічної промисловості, частка якої становила 21,5 %. Значну частку імпорту продукції  машинобудування  можна  вважати  позитивною ознакою, оскільки  це  означає  приплив  до України  виробничого обладнання досить високого технологічного рівня,  пов’язано  з динамічним зростанням внутрішніх інвестицій та припливом іноземних. Водночас рушієм приросту імпорту залишається зростання обсягів внутрішнього споживання. Так, у першому  півріччі  імпорт  продукції тваринництва  з  ЄС до України  збільшився у 3,4 разу,  рослинництва – на 63,7 %, транспортних засобів – у 1,6 разу, виробів  з деревини – у 1,7 разу, готових  харчових  продуктів – у 1,4 разу. Через триваючу стагнацію вітчизняної  нафтопереробки  на  тлі  лібералізації  імпорту  готових нафтопродуктів  зростаючий  попит  на  пальне  зумовив збільшення імпорту енергетичних матеріалів, нафти і нафтопродуктів у 2,5 разу.

Усвідомлення того, що європейський вибір України не вияв амбіцій тих чи інших вітчизняних політичних сил чи результат зовнішнього тиску з

боку провідних  «акторів» геополітичного  «театру», а  складова  об’єк-тивного процесу, потребує прагматичних підходів до реалізації проголоше-

них євроінтеграційних орієнтирів.  Такі підходи передбачають визначення послідовності «сходинок», які Україні треба здолати, щоб реально пре-тендувати на набуття рівноправного членства у Європейському Союзі.

25

Перед Україною постають завдання набуття нової якості економічного зростання та здійснення структурних економічних перетворень з метою

Оволодіння  сучасними  чинниками  конкурентоспроможності  на загальноєвропейському ринку. Вирішуючи ці проблеми, Україна прямує до створення  економіки  європейського  рівня, створює

реальне підґрунтя власної інтеграції з ЄС. Такий процес буде досить тривалим, тому  членство в  ЄС  неможливо  досягнути  вже  завтра.

Але наявність  євроінтеграційного  орієнтиру  надає політиці нашої держави у сфері економічних та соціальних перетворень належних цілеспрямованості  та  послідовності. Отже,  євроінтеграційний курс України – це насамперед комплекс викликів, на  які необхідно шукати відповіді [11].

     Готовність ЄС до розвитку партнерських економічних відносин з Україною  потребує від Євросоюзу чіткого бачення майбутнього місця України в Об’єднаній Європі, побудови адекватної політики, яка сприятиме практичному просуванню нашої держави шляхом європейської інтеграції. Очевидно, пошук відповіді на цей виклик – спільна справа України та ЄС. Отже, першочерговим завданням для України у сфері європейської інтеграції є суттєве поглиблення економічного спрямування стосунків між Україною та ЄС. Здійснення у пріоритетному порядку низки кроків, які сприятимуть встановленню взаємовигідної економічної співпраці, стане продуктивним підґрунтям для реалізації «нової хвилі» соціально–економічних перетворень, орієнтованих на впровадження в

Україні економіко–правового середовища, сумісного з нормами та стандартами Європейського Союзу. Зазначений орієнтир має бути врахованих у процесі остаточного формування нової посиленої угоди між Україною та ЄС щодо практичного формування зони вільної торгівлі нашої держави та Європейського Союзу. Активізація торгівлі з ЄС може стати сприятливим чинником для укра- їнської економіки у період

26

післякризового відновлення. Проте це можливо лише за умови забезпечення поступовості у зниженні рівня тарифного захисту українського ринку та адекватного перехідного періоду, протягом якого має відбуватися досягнення економікою України системних параметрів конкурентоспроможності. Не менш важливим напрямом було б передбачити угодою наступне: надання Україні технічної допомоги від ЄС; оволодіння європейським інструментарієм промислової та інноваційної політики, яка не суперечить нормам Євросоюзу щодо непере-

шкоджання рівноправній конкуренції; відповідну адаптацію правил надання державної допомоги. Зважаючи  на  вагомість проблем розгортання сільськогосподарської  реформи,  перспективним

напрямом  могло б стати  надання  Євросоюзом Україні технічної допомоги у реформуванні системи  державної  підтримки  сільгос-пвиробництва відповідно до вимог СОТ, формуванні інфраструктури та інститутів функціонування ринку землі сільськогосподарського призначення (зокрема механізмів оцінки вартості земель, контролю за їх цільовим використанням, застосування земель як фінансового ресурсу тощо); налагодження обміну досвідом та надання Україні технічної підтримки щодо оволодіння європейським інструментарієм регулювання внутрішнього ринку сільгосппродукції з урахуванням вимог СОТ,

норм та правил ЄС [15].

 Суттєвими першочерговими кроками щодо поліпшення практичних результатів у сфері євроінтеграції України мають стати:

• підтримка засобами економічної дипломатії створення консорціумів та альянсів українських підприємств з потужними компаніями країн ЄС;

• поширення інформації щодо інвестиційних потреб та можливостей в українському аграрному виробництві, надання  інформаційно–методичної 

та правової підтримки залученню інвестицій з країн ЄС в українське сільське господарство;

27

• налагодження практичного співробітництва в контексті Лісабонської стратегії ЄС, можливо – з формуванням окремої програми науково–технологічного  співробітництва України  та  ЄС в рамках цієї стратегії;

• запровадження моніторингу ціноутворення в рамках транснаціональних компаній, з метою запобігання ухилення від сплати податків на тери-

торії України;

• запровадження сучасних форм міжнародного спільного фінансування стратегічних інвестиційних проектів, насамперед – у галузях енергетичноїінформаційної транспортної інфраструктури;

• формування системи взаємного захисту інвестицій та протидії проявам недобросовісної конкуренції з боку представників як країн–партнерів, так і третіх країн  [20].

 Таким чином, існують значні перспективи для наукових досліджень щодо практичних шляхів Стратегічні пріоритети, №3(12), 2009 р. 135 розвитку економічних взаємовідносин між Україною та ЄС, насамперед – у торговельній та інвестиційній сферах, які сприятимуть удосконаленню

конкурентних переваг української економіки та адаптації її до ефективної конкуренції на європейському ринку [8].

28

Висновки

Проведене дослідження на тему даної роботи, дозволяютє зробити висновки та сформувати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і  мають  теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

  •  Зовнішньоекономічна безпека як складова системи економічної безпеки поряд із фінансовою, сировинно-ресурсною, енергетичною, військово-економічною, технологічною, продовольчою та соціальною безпекою є багаторівневою системою горизонтальних (соціальна, правова, фінансова, екологічна і кадрова) та вертикальних (експортна, імпортна, кредитно-інвестиційна) складових, які постійно перебувають під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників та загроз, виникнення яких значною мірою залежить від дій органів державного управління і особливостей глобалізаційних процесів у сучасній системі міжнародних економічних відносин.
  •  Економічна безпека як надсистема зовнішньоекономічної безпеки держави – це здатність держави через систему заходів забезпечувати незалежність (суверенітет) національної економіки, її стабільність, керованість і стійкість до негативних впливів, спроможність постійно удосконалювати структуру національної економічної системи з метою підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції за умов виконання вимог участі в системі міжнародних економічних відносин та геоекономічній структурі.
  •  Зовнішньоекономічна безпека, посідаючи значне місце в системі національної безпеки, є одночасно і базисним елементом системи національної безпеки, і важливим компонентом інших її структурних складових. У публікаціях учених можна виокремити три основні

29

підходи до визначення категорії зовнішньоекономічної безпеки: через “інтереси”,

через “стійкість” і через “незалежність”. Але найчастіше в літературі трапляються синтетичні визначення, тобто певна комбінація цих підходів. Після ґрунтовного аналізу різних підходів до сутності поняття “зовнішньоекономічна безпека держави” було запропоноване таке власне визначення цієї економічної категорії: зовнішньоекономічна безпека – це здатність держави через комплекс заходів у зовнішньоекономічній сфері забезпечити сталий розвиток економічної системи держави та її витривалість до зовнішніх негативних факторів, проявів глобалізаційних перетворень у світогосподарській системі з метою реалізації національних економічних інтересів.

  •  Чинники зовнішньоекономічної безпеки є сукупністю властивостей зовнішньоекономічної кон’юнктури, що впливають на стан економічної безпеки держави. За локальними ознаками та критеріями можливого впливу на стан зовнішньоекономічної безпеки держави виділено її ендогенні та екзогенні чинники, головні з яких – глобалізаційні процеси поглиблення міжнародного поділу праці і розширення міжнародного товарообміну, загальногосподарська кон’юнктура і стан національної економіки.
  •  У світовій економічній науці концепції забезпечення зовнішньоекономічної безпеки розвинуті недостатньо. Водночас наявні методи оцінювання зовнішньоекономічної безпеки держави складають чотири основні групи: спостереження основних макроекономічних показників і порівняння їх із граничними значеннями; експертна оцінка для ранжирування територій за рівнем загроз; оцінка темпів економічного зростання країни за основними макроекономічними показниками і динаміка їх змін; методи

30

прикладної математики і, зокрема, багатовимірного статистичного аналізу.

  •  Неодмінною умовою забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України є моніторинг її стану. Для характеристики рівня зовнішньоекономічної безпеки розроблено модель оцінювання зовнішньоекономічної безпеки, яка дає змогу визначити пріоритетність зовнішньоекономічної діяльності за різними групами країн чи інших суб’єктів міжнародних економічних відносин і яку можна використати для оцінки зовнішньоекономічної безпеки України на різних етапах інтеграції до ЄС. Модель включає комплекс коефіцієнтів визначення індикаторів зовнішньоекономічної безпеки (коефіцієнт відкритості національної економіки, коефіцієнт покриття імпорту експортом, коефіцієнт покриття імпорту експортом товарів, коефіцієнт покриття імпорту експортом послуг, коефіцієнт експортної та імпортної квот, коефіцієнт Баласса, індекс Грубеля–Ллойда) та розрахунок інтегрального коефіцієнта зовнішньоекономічної безпеки держави.
  •  Зовнішньоекономічну діяльність України з ЄС на сучасному етапі характеризують високі темпи зростання. Відзначено наявність певних змін у геоекономічній структурі зовнішньої торгівлі України, зокрема зростання зовнішньоторговельного обороту з країнами ЄС. Це значною мірою зумовлено вступом до ЄС нових країн-членів, які були й залишаються одними із значних зовнішньоекономічних партнерів України. Подальше розширення ЄС за рахунок інших країн ЦСЄ також зумовить зміну структури зовнішньоекономічної діяльності України.

31

  •  Ризики у зовнішньоторговельній структурі України спричинено зволіканням структурних зрушень у народному господарстві, які мають відбуватися природно, згідно з ринковими законами.

Зовнішньоторговельна структура України на сучасному етапі дедалі більше орієнтується на ЄС. Водночас слід відзначити, що торгівля міжсекторного характеру між Україною і країнами Центральної та Східної

  •  Європи і Балтії (ЦСЄБ) новими членами ЄС залишається неоптимальною. Дослідження поточного міжсекторного характеру торгівлі Україна – ЦСЄБ свідчить про те, що у випадку реалізації правила порівняльної переваги діятиме внутрішній природний механізм перерозподілу ресурсів всередині виробничої структури, який здатний спричиняти погіршення факторної інтенсивності в імпортозамінних секторах.
  •  Найбільшою загрозою зовнішньоекономічній безпеці України в умовах євроінтеграції є експортна орієнтованість зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС на основі традиційних однорідних товарів за умови ненасиченості вітчизняного ринку диференційованою продукцією. Порівняльний аналіз структури експорту демонструє, що входження України в систему зовнішньоекономічних зв’язків з ЄС потребує серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно високих вимог світового ринку. Слід визнати, що процес адаптації зовнішньоекономічних зв’язків України до вимог світового ринку надзвичайно складний. Вирішальним чинником має стати докорінна структурна перебудова народного господарства на підставі постійного моніторингу індикаторів зовнішньоекономічної безпеки.
  •  Інтеграція України до ЄС має важливі економічні переваги для України, а саме: макроекономічна стабільність, збільшення

32

продуктивності економіки, збільшення обсягів торгівлі між Україною та ЄС, забезпечення вільного руху факторів виробництва в межах ЄС, гарантований захист прав працівників та споживачів.

Ризики процесу інтеграції пов’язані насамперед з потребою в заходах щодо приведення у відповідність до норм ЄС не тільки на макроекономічному рівні, а й на рівні окремих підприємств; викликані потребою модернізації економіки і правової системи, а також зміцнення ринкової економіки в Україні.

  •  Підвищення ефективності діяльності України на ринку ЄС – стратегічний напрям забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України в умовах євроінтеграції і, водночас, індикатор, який дає змогу оцінювати результативність внутрішніх економічних реформ у нашій державі та її євроінтеграційного курсу. Належний рівень забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України в умовах євроінтеграції неможливий без підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Тому стратегічною метою має стати  посилення конкурентоспроможності і економіки України в цілому, і її окремих галузей та суб’єктів господарювання на внутрішньому і зовнішньому ринках за умов активного залучення на цій основі у процеси європейської промислової співпраці, особливо, науково-технічної кооперації, транснаціоналізації та глобалізації виробництва.
  •  Головним у контексті зовнішньоекономічної безпеки в разі інтеграції України до ЄС постає питання максимізації потенційних переваг участі в багатосторонній торговельній системі та мінімізації можливих ризиків приєднання до неї. Для вирішення цього питання основними пріоритетами зовнішньоекономічної безпеки України в умовах євроінтеграції на підготовчому етапі мають бути: завершення переговорного процесу про умови приєднання України до СОТ та

33

вирішення у найкоротші терміни всього комплексу питань, пов’язаних з організацією вступу; проведення переговорів про надання Україні преференцій у торгівлі з ЄС на основі Загальної

системи преференцій ЄС та укладення преференційних угод про торгівлю товарами і послугами з урахуванням можливих загроз зовнішньоекономічній безпеці країни; внесення у майбутній посилений План дій України та ЄС положень про скасування з боку ЄС дискримінаційних інструментів торговельного режиму щодо України, а також про її участь в економічних і науково-технологічних програмах ЄС;

  •  здійснення переговорного процесу про досягнення нового, порівнюючи з УПС, формату стосунків Україна – ЄС та підписання відповідної посиленої угоди (з питань економічного та торговельно-економічного співробітництва, регіональної та соціальної політики, галузевого та транскордонного розвитку, охорони довкілля).
  •  Основними пріоритетами зовнішньоекономічної безпеки України в умовах євроінтеграції на першій стадії інтеграції – створенні зони вільної торгівлі з ЄС є: коригування моделі інтеграції української економіки до ЄС через пріоритетний розвиток внутрішнього ринку, проведення політики зменшення частки експорту у ВВП за збереження значної ролі зовнішньої торгівлі у процесі відтворення; застосування ефективної імпортної політики з використанням процедур, прийнятих у рамках СОТ, які не суперечать чесній конкуренції та зростанню конкурентоспроможності національного капіталу; погодження в рамках переговорів з ЄК щодо створення зони вільної торгівлі положень про вільне функціонування ринкових інститутів, стабільних та недискримінаційних правових рамок для суб’єктів господарювання обох сторін, гарантування правових норм у торговельно-економічній сфері, чітко визначених прав власності,

34

застосування відповідних нормативів походження товарів та інших правил, які діють у рамках аналогічних угод; підтримання високотехнологічного експорту через сприяння просуванню

української продукції на зовнішній ринок, спрощення та пришвидшення процедури експортного контролю; створення системи моніторингу стану зовнішньоекономічної безпеки України з можливим застосуванням методики, запропонованої в цьому дослідженні.

35

Список використаних джерел

1. Гальперіна, Л. Європейський вибір України та можливості дотримання Маастрихтських критеріїв з точки - 2011

зору внутрішньої макрорівноваги / Л. Гальперіна // Стратегія розвитку України. – 2012. – № 1. – С. 35–41.

2. Гладський, О. Основні умови та фактори здійснення євроінтеграційного вибору України / О. Гладський //

Вісник НАДУ при Президентові України. – 2005. – № 3. – С. 94–101.

3. Гончаренко, Н. І. Інтеграційний вектор України: гравітаційна модель зовнішньої торгівлі країн Європей-

ського Союзу та України / Н. І. Гончаренко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 1. – С. 78–84.

4. Єгоров, І. Ю. Україна в світлі європейських індикаторів науково–технічного розвитку / І. Ю. Єгоров // Наука та наукознавство. – 2012. – № 1. – С. 3–10.

5. Калина, М. Євроінтеграційна політика України в контексті необхідності досягнення відповідності копенгагенським критеріям Європейського Союзу / М. Калина // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2005. – № 1. – С. 346–352.

6. Ковальова, О. О. Європейська стратегія сусідства: нові можливості для України / О. О. Ковальова // Стратегічна панорама. – 2004. – № 4. – С. 29–34.

7. Науменко, С. В. Стратегія забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України за умов інтеграції до Європейського Союзу / С. В. Науменко // Регіональна  економіка. – 2007. – № 4. – С. 26–33.

8. Онищенко, В. П. Україна у координатах Європейського Союзу / В. П. Онищенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – № 3. – С. 5–14.

9. Папп, В. В. Структурна трансформація економіки України у контексті євроінтеграційних процесів /

В. В. Папп // Регіональна економіка. – 2008. – № 1. – С. 23–30.

10. Сіденко, В. Р. Потенціал економічного розвитку України в контексті європейської інтеграції / В. Р. Сіденко //Фінанси України. – 2007. – № 9. – С. 143–150.

11. Шнирков, О. Створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС: передумови та наслідки /О. Шнирков, А. Копистира // Міжнародний огляд. – 2008. – № 1. – С. 3–14.

12. Україна. Каб. Міністрів. Про затвердження Державної цільової програми

інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки : Постанова… від 28 трав. 2008 р. № 502 // Офіційний вісник иУкраїни. – 2008. – № 39. – Ст. 1301.

13. Україна. Каб. Міністрів. Про затвердження Державної цільової програми

інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на

2008-2011 роки : Постанова… від 2 лип. 2008 р. № 594 // Офіційний вісник

України. – 2008. – № 49. – Ст. 1584.

14. Україна. Каб. Міністрів. Про утворення Координаційного бюро європейсь-

кої та євроатлантичної інтеграції : Постанова… від 16 лип. 2008 р. № 649 //

Офіційний вісник України. – 2008. – № 54. – Ст. 1805.

15. Україна. Каб. Міністрів. Про затвердження Державної цільової програми

підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки : Постанова від 5 листоп. 2008 р. № 974 // Офіційний вісник України. – 2008 –Ст. 2887.

16. Україна. Президент (1994 – 2004; Л. Д. Кучма). Про Стратегію економічного та соціального розвитку України “Шляхом європейської інтеграції” на 2004-2015 роки : Указ… від 28 квіт. 2004 р. № 493/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 18 .– Ст. 1278.

17. Актуальні питання реформування та розвитку структур безпеки і оборо-

ни України [Текст] : наук.-інформ. зб. / ред. В. П. Горбулін, С. І. Пирожков,

рец. В. М. Рижих, відпов. за вип. Є. В. Мокрецов. – К. : ДП “НВЦ “Євроатлантикінформ”, 2006. – Вип. 22. – 176 с. – (Сер. Дослідження і розробки у сфері євроатлантичної інтеграції України).

18. Актуальні проблеми державного управління інноваційними процессами [Текст] : наук.-інформ. зб. / ред. В. П. Горбулін, С. І. Пирожков, рец. В. М. Рижих, відпов. за вип. Є. В. Мокрецов. – К. : ДП “НВЦ “Євроатлантикінформ”, 2006. – Вип. 24. – 129 с. – (Сер. Дослідження і розробки у сфері євроатлантичної інтеграції України).

19. Актуальні проблеми реалізації політики національної безпеки України в оборонній сфері [Текст] : наук.-інформ. зб. / ред. В. П. Горбулін, С. І. Пирожков; рец. В. М. Рижих; відпов. за вип. Є. В. Мокрецов. – К. : ДП “НВЦ “Євроатлантикінформ”, 2006. – Вип. 27. – 190 с. – (Сер. Дослідження і розробки у сфері євроатлантичної інтеграції України).

20. Васильченко, З. М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація [Текст] : моногр. / З. М. Васильченко. – К. : Кондор, 2004. – 528 с. : граф., табл.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69634. Обчислення пропускної здатності каналу зв’язку 126 KB
  Якщо вважати що канал зв’язку це сукупність засобів призначених для передачі інформації від джерела повідомлень до адресата то під пропускною здатністю каналу зв’язку можна вважати його максимальну швидкість передачі інформації.
69635. Особливості застосування ентропії 283 KB
  Поняття ентропії Ентропія в теорії інформації міра хаотичності інформації невизначеність появи будь якого символу первинного алфавіту. Якщо ж врахувати що деякі поєднання символів зустрічаються дуже рідко то невизначеність ще більше зменшується у цьому випадку говорять...
69637. Обчислення кількості інформації при передачі повідомлень по дискретному каналу 173 KB
  Задача визначення кількості інформації або інформаційних втрат при передачі повідомлень по каналах зв’язку з завадами є однією з центральних в теорії інформації, оскільки практично не існує системи передачі без апаратних завад або завад у каналі зв’язку.
69638. Обчислення швидкості передачі інформації і пропускної здатності каналів зв’язку 63 KB
  Обчислення швидкості передачі інформації і пропускної здатності каналів зв’язку В умовах відсутності завад швидкість передачі інформації визначається кількістю інформації що переноситься символом повідомлення за одиницю часу і рівна де...
69639. Інформація, дані, повідомлення, сигнали. Канали передачі даних і їх класифікація. Кількісна оцінка інформації 338 KB
  Певна сукупність даних отриманих від джерела інформації називається повідомленням. При цьому використовуються як спеціальні виділені лінії зв’язку які використовуються при передачі інформації на невеликі відстані до 10 км так і лінії зв’язку мереж загального користування.
69641. Види ентропії та їх властивості. Безумовна ентропія та її властивості 89.5 KB
  Коли говорять про безумовну ентропію то слово безумовна опускають. Безумовна ентропія це питома кількість інформації на один елемент повідомлень складених з алфавітів між символами яких немає взаємозалежності. В цьому випаду ентропія джерела повідомлень і являє собою невизначеність...
69642. Вивчення спектрів періодичних негармонічних сигналів 176.39 KB
  Для синтезу складних сигналів в якості ортогональної системи функцій можна використовувати систему тригонометричних функцій кратних аргументів, ортогональну на відрізку Т. Періодичний сигнал може бути відновлений з допомогою ряду Фур’є. Приведемо розклади в ряд Фур’є деяких управляючих сигналів...