96710

Ринок оптової торгівлі Барабашово у м.Харкові

Курсовая

Маркетинг и реклама

Постійне і системне вивчення попиту і поточної кон\'юнктури всередині окремих сегментів товарного ринку і конкретних цільових ринків; перетворення виробничого велико-серійного асортименту в торговельний, адаптований до реальних можливостей існуючої роздрібної та дрібно-роздрібної торговельної мережі;...

Украинкский

2015-10-09

209.5 KB

1 чел.

ЗМІСТ

Вступ  ……………………………………………………………………..……...... 1.Організація оптової торгівлі……………………………………….................... 1.1Функції оптової  торгівлі…………………………………………………...… 1.2Фактори, що впливають на оптову торгівлю……………................................ 1.3.Роль та значення оптової торговлі……………………………………………………. 2.Характеристика Барабашово у м.Харкові…………………………………….... 2.1.Істория виникнення ринку……………………………………………….…... 2.2.ІнфраструктураБарабашово…………….........................................2.3.Організація оптової торговлі на ринку ………………………........................ 3.Рекомендації щодо збільшення продажу на ринку……………………………. ВИСНОВКИ………………………………………………………………………... СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….……

ВСТУП

       Оптова торгівля  є частиною ринку товарів та послуг, тобто споживчого ринку.Історично  спочатку виник саме споживчий ринок. Це товарні біржі, безліч інших форм оптової та роздрібноїторгівлі, маркетингу і маркетингових організацій і т.д. Історично, розвиваючись і вдосконалюючись у міру дозрівання, об'єктивних економічних умов, від ринку товарів і послуг відділялися ринки факторів виробництва. Це робило ринки доцільніше і раціональніше, більш спеціалізованими, отже, більш досконалими. 
«Організація оптової торгівлі» полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку економіки, в умовах вже щодо сформованих економічних зв'язків і конкурентного середовища, стає актуальним не тільки загальне вдосконалення існуючих технологій організації оптової торгівлі, а й впровадження нових для економіки методик просування товару. 
Оптова торгівля як ринок проміжних продавців висловлює сукупність економічних відносин осіб і організацій, які купують товари для перепродажу або здачі їх в оренду іншим споживачам з вигодою для себе. Використання посередників пояснюється в основному їх неперевершеною ефективністю в забезпеченні широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності оптові торговці пропонують фірмі більше того, що вона звичайно може зробити поодинці. 
Предметом дослідження є процес організації оптової торгівлі. Об'єктом дослідження вибрано ринок Барабашова

Метою курсової роботи є дослідження організації ринку оптової торгівлі.

1.Організація оптової торгівлі.

1.1Функції оптової торговлі.

Активна двостороння скерованість оптової торгівлі на обслуговування виробництва і роздрібного товарного ринку визначає сукупність її основних функцій. Функціями оптової торгівлі в частині її взаємодії із представниками сфери виробництва є:

• стимулювання і концентрація підприємницької діяльності всіх форм, видів І різновидів;

• активна участь у проектуванні і формуванні виробничого асортименту товарів і послуг, піднесенні загального рівня якості виготовлюваних матеріальних благ

• організація й інвестиційне забезпечення процесу руху щойно виготовлених матеріальних благ зі сфери виробництва за рахунок повсякденного вдосконалення наявних та створення нових каналів товаропросування;

• перейняття на себе певної частини комерційного ризику, постійно супутнього життєвому циклу товарів і послуг на ринку; усунення або згладжування діаметральних суперечностей бізнесового ризику (успіх-поразка);

• формування оптимальної концепції логістичного забезпечення сучасних виробництв відповідно до комерційних, справді ринкових засад, основною з яких є максимізація прибутку на фоні безумовного врахування комерційних інтересів інших суб'єктів ринку.

Оптова торгівля виконує також низку функцій, спрямованих на обслуговування потреб роздрібних торговельних підприємств і індивідуальних споживачів товарів і послуг. Ці функції включають:

• постійне і системне вивчення попиту і поточної кон'юнктури всередині окремих сегментів товарного ринку і конкретних цільових ринків;

• перетворення виробничого велико-серійного асортименту в торговельний, адаптований до реальних можливостей існуючої роздрібної та дрібно-роздрібної торговельної мережі;

• концентрація матеріальних благ за рахунок власних і залучених основних та оборотних засобів з метою створення передумов для ритмічного постачання торговельних підприємств в зоні обслуговування;

• здійснення внутрішньо складських технологічних операцій, супутніх процесу зберігання товарних запасів;

• організація своєчасної доставки товарів у роздрібну торговельну мережу;

• проведення товарного і фінансового кредитування клієнтів-покупців (підприємств роздрібної торгівлі);

• інформаційне обслуговування наявних і потенційних клієнтів з числа покупців оптових партій товарів або комплексу послуг.

Допоміжні функції оптової торгівлі

Крім сукупності основних функцій оптова торгівля виконує також цілий комплекс допоміжних, пов'язаних з інфраструктурним забезпеченням гуртового продажу матеріальних благ, функцій. Сюди належать заходи, що сприяють збережуваності матеріальних цінностей в ході транспортування вантажів, забезпечують сезонне і тимчасове зберігання на гуртових підприємствах, фасування і підсортування, подрібнення і розукомплектування товарних партій відповідно до вимог клієнтів споживчого ринку або інших оптових покупців.

1.2Фактори, що впливають на оптову торгівлю

Оптова торгівля, як і інші види господарської діяльності, є продуктом суспільного розподілу праці і пов'язаних з ним процесів спеціалізації і кооперації суспільно-корисної людської діяльності. Місцем її здійснення є товарний ринок, вона повністю охоплює його складову частину — оптовий ринок — і деяку частину споживчого ринку.

Суспільний розподіл праці не випадково відокремлює торгівлю гуртовими партіями матеріальних благ в самостійний вид діяльності. Необхідність існування оптової торгівлі в економічному механізмі ринкового типу обумовлюється об'єктивною дією кількох груп факторів: виробничих, транспортних і торговельних.

Виробничі фактори, а саме: нерівномірне розташування, концентрація і спеціалізація в окремих регіонах, сезонний характер багатьох виробництв, організаційно-технологічні особливості різних виробничих циклів тощо — обумовлюють потребу в територіально рівномірно розгалуженій мережі оптових підприємств, здатній ефективно забезпечувати товарообмін на міжрегіональному рівні.

Транспортні фактори (стан і пропускна здатність шляхів сполучення, рівень технічного оснащення рухомого складу і транспортних засобів, відпрацьованості схем і маршрутів доставки вантажів) однаковою мірою впливають на обидва функціональні рівні оптової торгівлі — міжрегіональний і регіональний.

Торговельні фактори — рівень розвитку, концентрації і розміщення роздрібної торговельної мережі, спеціалізація і потужність роздрібних торговельних підприємств тощо — відіграють помітну роль на регіональному рівні оптової торгівлі

1.3 Роль та значення оптової торговлі

Роль оптової торговлі.

Сукупність оптових підприємств з різними масштабами комерційної діяльності і зонами обслуговування (діяльності) становлять єдину систему оптової торгівлі на міжрегіональному і регіональному функціональних рівнях.

Залежно від функціонального рівня оптових суб'єктів ринку модифікується роль усієї системи оптової торгівлі. На міжрегіональному рівні її учасники покликані стати стратегічним підґрунтям системи каналів переміщення товарів для задоволення потреб вітчизняних і закордонних товаровиробників у постачанні їм сировини і реалізації їхньої готової продукції. Основним пріоритетом ролі міжрегіональних суб'єктів оптової торгівлі при цьому є активізація випуску та реалізації товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішніх товарних ринках.

Роль оптових організаційних структур регіонального рівня полягає у завершенні процесу оптової реалізації товарів. Для цього регіональні оптові суб'єкти закуповують гуртові партії товарів у міжрегіональних оптовиків, у товаровиробників з метою насичення місцевих товарних ринків, забезпечення потреб у товарах роздрібних торговельних підприємства.

Значення оптової торгівлі

Основні учасники товарного ринку - виробники, посередники, споживачі продукції - повинні бути рівноправними партнерами, що проявляється в такій формі товарних зв'язків, як оптова торгівля, здатна активно регулювати накопичення і переміщення продукції в часі і просторі. Оптова торгівля - це форма відносин між підприємствамиорганізаціями, при якій господарські зв'язки по постачаннях продукції формуються сторонами самостійно. Вона впливає на систему економічних зв'язків між регіонами, галузями, визначає шляху переміщення товарів у країні, завдяки чому удосконалюється територіальний поділ праці, досягається пропорційність у розвитку регіонів. Для раціонального розподілу торгової кон'юнктури оптова торгівля повинна володіти конкретними даними про дійсний стан і перспективні зміни ситуацій на регіональних і галузевих ринках
Історично процес розвитку товарного 
господарства сприяв відокремленню сфери обігу і виділенню в ній посередницьких галузей - оптової і роздрібної торгівлі. Оптова торгівля передує роздрібній, в результаті оптового продажу товари не переходять в сферу особистого споживання, вони роблять або в виробниче споживання, або здобуваються роздрібною торгівлею для реалізації населенню. Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсяг продажу товарів виробничим і торговельним підприємствам, а також посередниками іншим торговельним підприємствам і юридичним особам для наступної реалізації населенню або для виробничого споживання. Оптова торгівля включає в себе будь-яку діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто купує їх з метою перепродажу або професійного використання. Оптові торговці відрізняються від роздрібних по наступних характеристиках: 
- Оптовик приділяє менше уваги стимулюванню, атмосфері магазину і схильності свого торгового підприємства; 
- Оптовик має справу переважно з професійними клієнтами, а не з кінцевими споживачами; 
- Оптові угоди за обсягом зазвичай крупніше роздрібних; 
- Торгова зона оптовика, як правило, значно більше такої у роздрібного торговця; 
- Правові норми і 
податкова політика щодо оптових і роздрібних торговців розрізняється. 
Оптова торгівля надає послуги виробникам товарів і роздрібної торгівлі. У результаті її діяльності 
товар наближається до споживача, але ще не потрапляє у сферу особистого споживання. 
Найважливіше завдання оптової торгівлі - планомірно регулювати товарну пропозицію у відповідності з попитом. Об'єктивна можливість успішно вирішитице завдання обумовлена проміжним положенням оптової торгівлі: у ній концентрується значна частина товарних 
ресурсів, що дозволяє не обмежуватисяопераціями пасивного характеру, а активно впливати на сферу виробництва, роздрібну торгівлю і через неї - на сферу споживання. Оптова торгівля як ніяке інше ланка, пов'язане з реалізацією товарів, здатна активно регулювати регіональні та галузеві ринки за рахунок накопичення та переміщення товарів. Цей напрям роботи і має зайняти визначальне місце у всій її діяльності. Оптові підприємства покликані удосконалювати звенность товароруху, розвивати централізовану поставку і кільцевий завіз товарів. В даний час поряд з позитивним в діяльності оптових підприємств є істотні недоліки. Нерідко не дотримуються терміни постачання товарів, порушуються договірні зобов'язання за обсягом, асортиментом та якістю товарів, що поставляються. 
Від роботи оптової торгівлі багато в чому залежить ефективність функціонування всього народногосподарського комплексу, збалансованість внутрішнього ринку, задоволення зростаючих потреб людей. У нових умовах господарювання сфера оптової торгівлі буде значно розширена. Посилення ролі товарно-грошових відносин пов'язано не тільки з розвитком оптової торгівлі предметами споживання, але і з переходів до оптової торгівлі засобами виробництва. Ці дві форми стають найважливішими каналами планомірного руху матеріально-технічних і товарних ресурсів. Оптовики забезпечують ефективність торгового
процесу. Малому виробнику з обмеженими фінансовими ресурсами не під силу створити і утримувати організацію прямого маркетингу. Навіть маючи в своєму розпорядженні достатній капітал, виробник вважає за краще спрямовувати кошти на розвиток власного виробництва, а не на організацію оптової торгівлі. Ефективність діяльності оптових торговців практично завжди вище завдяки розмаху операцій, більшій кількості ділових контактів у сфері роздрібного продажу і наявності спеціальних знань і умінь. Роздрібні торговці, які мають справу з широким асортиментом товарів, зазвичай воліють закуповувати весь набір товарів в одного оптовика, а не частинами в різних виробників. Оптова торгівля зв'язує практично всі галузі економіки, всі підприємства та організації, що здійснюють матеріальне виробництво й товарний обіг. Вона включає стадії просування товару від виробників до підприємств роздрібної торгівлі, а при торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення - безпосередньо до підприємств-споживачів. Існують наступні форми оптової торгівлі: 
- Прямі зв'язки між виробниками й покупцями; 
- Через 
посередницькі організації і підприємства; комерційні контакти суб'єктів ринку.
Прямі зв'язки в господарських взаєминах між виробниками та покупцями товарів практикуються при транзитних (вагонних) поставках партії продукції. 
Господарські зв'язки по поставці продукції можуть бути короткостроковими до року й тривалими. Швидка зміна асортименту продукції, високі темпи оновлення її номенклатури, одноразовий характер споживання вимагають короткострокових господарських зв'язків, але в більшості випадків економічнодоцільніше тривалі зв'язки. При тривалих господарських зв'язках постачальнику і покупцеві надано право визначати номенклатуру і види, строки поставок,якість продукції, що поставляється, матеріальну відповідальність і матеріальну винагороду за виконання умов поставок. Такі зв'язки забезпечують сторонам безпосередній контакт, дозволяють взаємопов'язувати періодичність поставки, скорочувати час на узгодження умов асортименту, додаткових технічних вимог. Споживачі можуть стимулювати виробників у випуску високоякісної продукції, а виробники, зацікавлені в збуті продукції, надавати різноманітну допомогу і послуги споживачам. 
Організація прямих тривалих господарських зв'язків дозволяє: 
- Звільняти сторони від щорічного складання 
договорів поставки (договір оформляється на кілька років); 
- Періодично коректувати асортименти й поквартальні строки поставки; 
- Відпрацьовувати технологію виготовлення продукції й тим самим підвищувати її якість; 
- Погоджувати графіки виробництва продукції з зацікавлений іншими підприємствами; 
- Скорочувати терміни подання специфікацій; 
- Знижувати 
документообіг у сфері обігу. 
Оптова торгівля через посередницькі організації та підприємства (оптові магазини й бази, дрібнооптові і фірмові магазини та ін) доцільна для покупців, які купують продукцію в разовому порядку або в обсягах менше транзитних норм. 
Маючи в своєму розпорядженні складськими площами, складським технологічним обладнанням (стелажами, контейнерами, бункерами, резервуарами тощо) і підйомно-транспортними засобами (навантажувачами, кранами, конвеєрами та ін), посередницькі підприємства організують приймання, 
сортування, зберігання, відпуск товарів покупцям. Крім того, ці підприємства надають покупцям різні послуги (з підготовки продукції і споживання. Комерційно-інформаційні, транспортні, транспортно-експедиційні, лізингові та ін.) 
Комерційні контакти суб'єктів ринку бувають декількох видів. 
а) Прямий 
товарообмін - бартерні угоди. При цьому використовуються угоди про поставку конкретного виду товару від одного підприємства до іншого, і навпаки. У бартерних угодах, як правило, присутня натуральний обмін. У ході реалізації товарів можуть призначатися конкурентні торги, при цьому продавці визначають умови торгівлі, дають характеристику товару чи послуги в письмовому вигляді. Покупець, вивчивши пропозиції, вибирає краще з його погляд. 
б) Широке поширення отримує аукціонна торгівля, при якій продавець з метою отримання найбільшого прибутку використовує конкуренцію покупців, присутніх при продажі. Аукціонний продаж може проводити продавець чи 
посередницька організація, що спеціалізується на цьому виді торгівлі. На аукціоні пропонуються товари як великими партіями (оптова торгівля), так і окремими виробами (роздрібна торгівля). Публічні аукціонні торги проводяться в заздалегідь обумовлений час у спеціальному місці. Організація аукціону включає підготовку, огляд товару потенційними покупцями, безпосередньо аукціонний торг, оформлення і виконання аукціонних угод. 
в) Значна роль в оптовій торгівлі приділяється товарній 
біржі
На біржі товар продається без огляду, торгові угоди не укладаються. 
Товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів як таких, а контрактів на їх поставку. При цьому ведеться вільна купівля і продаж контрактів (покупець вільний самостійно вибирати продавця, продавець - покупця). Угоди укладаються тільки професійними посередниками - брокерами. Базисні ринкові ціни встановлюються біржовий котируванням і формуються під впливом реальних співвідношень попиту і пропозиції. Покупець дає брокеру доручення на вчинення біржової угоди, в якому визначаються конкретний товар, термін його поставки, ціна. 
г) Можливість встановлення комерційних контактів між виробником і потенційними покупцями створюють оптові ярмарки. Оптове призначення ярмарківскладається в налагодженні безпосередніх ділових контактів між суб'єктами ринку (виробниками продукції, посередниками, покупцями), зацікавленими в реалізації й придбанні конкретної товарної продукції. 

 2Характеристика ринку Барабашово

Ринок Барабашова (також Барабашово, неофіційна назва Барабан, рідше Барабашка) - найбільший промислово-речовий ринок України, займає площу більше 75 га , будучи найбільшим у Східній Європі і 14-е місце в рейтингу найбільших ринків світу . Ринок Барабашова розташований у Харкові. Покупці з'їжджаються для оптових і роздрібних покупок з усіх регіонів країни і ближнього зарубіжжя. Більшу частину площі ринку займають майданчики торгового центру (ТЦ) концерну «АВЕК і К» під назвою «Барабашово» Олександра Фельдмана .

Територія торгового центру розділена на 8 торгових майданчиків за асортиментом товарів і розташуванню. Загальна кількість торговельних і складських місць - близько 18 000.

Торговий центр постійно розвивається, що виражено як у реконструкції існуючих торгових площ, так і в розширенні території та відкритті нових торгових майданчиків. При цьому відбувається роздільне акцентування роздрібного та оптових форматів.

Розташований на Салтівці, між станціями метро «Академіка Павлова» і «Академіка Барабашова». Від останньої станції і пішла назва. Таким чином, до відомому харківському астроному Миколі Павловичу Барабашово ринок не має ніякого відношення.

2.Історія ринку Барабашово

Торговий центр з'явився в 1995 році на незабудованій майданчику на захід від станції метро «Ім. Академіка Барабашова ». До цього часу на цьому місці знаходився невеликий стихійний продовольчий ринок, орієнтований на жителів навколишніх кварталів приватного сектора.

З тих пір ринок постійно розширюється, захопивши всі вільні площі між Тюріним озером і Салтівськім метродепо; останнім часом - шляхом знесення житлових будинків приватної забудови Тюрінка і Рашкіна дачі.

Перше офіційна назва нового торгового об'єкта - «Речовий ринок по пр. 50-річчя ВЛКСМ біля станції метро ім. "Ак. Барабашова "». Через рік офіційна назва змінилася на "Торговий центр біля станції метро« Ім. Ак. Барабашова ». Розташування біля станції метро, ​​названій на честь видатного харківського астронома, і стало причиною появи« народного »назви -« Барабашово ». Таким чином, прямого відношення до Миколі Павловичу Барабашово торговий центр не має, але що стало загальноприйнятим назву пізніше було зроблено офіційним.

Найперша торгова площадка збереглася донині, хоча і була частково реконструйована - це так звані «Кам'яні ряди» («Кам'янка»). Слідом за цим територія торгового центру розширилася на південь до вул. Льва Толстого і на північний захід до вул. Проспектній. Тут же знаходиться перша будівля, в якому розташовувалася адміністрація торгового центру - двоповерховий особняк з червоної цегли, розташований по вул. Льва Толстого, 49.

Наступним етапом розвитку стало розширення території до вул. Амурської - «Барабашово» «розвернувся» до двох виходів станції метро. Почалося розширення до вул. Академіка Павлова (тут розмістився авторинок) і поступове освоєння нової оптової майданчика «Лужники» (також званої «Ямою») між вул. Якіра, вул. Амурської та вул. Ак. Павлова. Розширення в цей бік, а також деякі інші етапи розвитку торгового центру, було пов'язане з обширним викупом домоволодінь приватного сектора.

У період до 2003 року територія торгового центру значно збільшилася. Був повністю освоєна майданчик «Лужники», автомобільний ринок перемістився на місце салтівського таксопарку по інший бік вул. Ак. Павлова, на колишньому місці авторинку почала будуватися найбільша на сьогоднішній день майданчик «Нове століття». Території з продажу будівельних та господарських товарів виявилися зосереджені в східній частині торгового центра, одяг, взуття та супутні товари - у західній, а авторинок зайняв окрему територію. Приблизно таку логіку територіального поділу «Барабашово» має і донині.

У 2005 році був побудований і відкритий додатковий вихід зі станції метро «Ім. Ак. Барабашово », провідний на територію торгового майданчика« Лужники ». Тоді ж на території «Барабашово» з'явився гіпермаркет «Нове століття» - єдину будівлю площею понад 20 тис. Кв. м. з центральною системою кондиціонування, ескалаторами і кафе. Цей торговий центр орієнтований переважно на роздрібних покупців.

До 2008 року більша частина території торгового центру придбала сучасний формат - контейнерні майданчики були перебудовані в двоповерхові магазини, проходи між якими накриті навісами. З'явилося кілька нових автостоянок, втому числі паркінг над магазинами майданчика «Лужники». До цього часу роздрібний гіпермаркет «Нове століття» розширився, а в районі терміналу громадського транспорту з'явився ще один великий роздрібних гіпермаркет. Можна сказати, що тепер територія в районі зупинок громадського транспорту стала в першу чергу орієнтована на роздрібних покупців, а оптова торгівля сконцентрувалася на великих територіях в центральній частині торгового центра і поблизу автостоянок. У 2008 році площа ринку становила вже понад 70 га, займаючи таким чином друге місце в Східній Європі, поки в 2009 році не був закритий Черкізовський ринок у Москві, що розташовувався на площі в 200 га.

У 2011 році відкрито нову оптова торгова площадка, на територію нового майданчика переїхав і дитячий ринок [4]. Майданчик побудована поряд з найбільшою автостоянкою торгового центру вздовж вул. Ак. Павлова. Раніше тут була заболочена місцевість; допочатку будівництва майданчика виконано комплекс складних робіт з водопониження, а територія навколо знаходиться поруч озера укріплена. Таким чином, торгова площа «Барабашово» збільшилася приблизно на 10 гектарів, і він практично впритул досяг станції метро «Академіка Павлова». В першу чергу будівництва увійшли понад 700 нових магазинів і автостоянка. Триває подальший розвиток цієї території: будівництво нових магазинів і автостоянки.

У планах на майбутнє анонсований проект Cosmo Mall . Це проект будівництва сучасного торгово-розважального центру вздовж проспекту 50-річчя ВЛКСМ поряд з діючою територією ТЦ «Барабашово»

2.2 Інфраструктура Барабашово
Інфроструктура ринку Барабашово розділяеться на:

-Упорядкована територія: велика частина торгових місць являє собою двоповерхові павільйонами, проходи між якими накриті навісами.

-16 автостоянок, що вміщають понад 5000 автомобілів, включаючи автобуси.

-Два роздрібних гіпермаркету.

-Відділення банків, банкомати, пункти обміну валют.

-Медичний центр, аптеки.

-Стаціонарні та мобільні кафе.

-Кілька охоронюваних малоформатних складських комплексів.

-Охорона.

-Пожежна бригада.

-Міське відділення МВС на території.

-Навігаційні схеми на території.

2.3 Організація оптової торгівлі на ринку «Барабашово»

На  ринку багатий асортимент різних товарів,таких як:

-Одяг та аксесуари (майданчика «Нове століття» і «Лужники», включаючи два гіпермаркети): чоловічий і жіночий одяг, взуття та аксесуари, постільна та спідня білизна, купальні костюми, ділові костюми, спортивний одяг та аксесуари, сумки, головні убори, весільні вбрання та аксесуари, косметика, канцтовари, предмети декору.

-Товари для будівництва та ремонту (майданчик в районі вул. Якіра та Є. Стасовой, включаючи кілька великих магазинів): шпалери, світильники, керамічна плитка, пластик, гіпсокартон, інші оздоблювальні матеріали та суміші, мийки, ванни, змішувачі, труби, сантехнічна фурнітура , столярні вироби, столярна і будівельна фурнітура.

-Товари для дому (майданчик між вул. Якіра та Проспектній): посуд і столові прилади, електроніка, електротехніка, побутова хімія, товари для кухні, домашній текстиль, санітарно-гігієнічні товари, садово-городні товари, товари для рибалок і туризму.

-Господарські товари (район вул. Проспектній і Е. Стасовой): ручний і електроінструмент, бензопили, генератори, бетономішалки, культиватори, тачки, поливальний інструмент, садовий інструмент, кабелі, світлотехніка, електрофурнітура, троси, металовироби.

-Товари для дітей (нова майданчик вздовж вул. Ак. Павлова): м'які і розвиваючі іграшки, коляски, дитячі велосипеди, дитячий одяг, товари для мам.

-Тканини і фурнітура (тильна частина «Нового століття» у бік вул.Барабашова): тканини, нитки, пряжа, швейна фурнітура, елементи декору, штори та гардини, швейні машини і аксесуари.

-Велотоварів (вздовж вул. Є. Стасовой): вітчизняні та імпортні велосипеди, Велопокришка, велодеталі і запчастини, навісне велооборудованіе, світлотехніка.

-Автомобілі та авто-мото товари (вздовж пр. 50-річчя ВЛКСМ): старі автомобілі і мототехніка, автозапчастини, шини, масла, акумулятори, автоскла, сигналізації, автоакустика, автоелектрика, елементи інтер'єру, екстер'єру та автотюнінгу, запчастини для мототехніки.

3.Рекомендації щодо збільшення продажу на ринку

Рекламне дослідження ринку має починатися з дослідження цілей передбачених заходів, тому що саме цим зумовлюється весь подальший хід досліджень: збирання інформації, її обробка, опрацювання рекомендацій. Неправильна або неефективна постановка цілей призводить до невиправданих втрат коштів і часу.
Розробка цілей — це основний аспект будь-якої дії у рекламному менеджменті. Без визначеної мети неможливо керувати процесом прийняття рішень у галузі рекламної діяльності та контролювати його.
Мета — це те, що об’єднує рекламодавця, діловода рекламної агенції та творчу групу, що розробляє рекламне звернення. Цілями рекламної кампанії визначається також методика координації роботи таких груп, як укладачі рекламних звернень, спеціалісти засобів масової інформації та посередники по закупівлі місця для рекламного звернення в засобах масової інформації, а також спеціалісти з досліджень та аналізу ефективності рекламного бізнесу.
Найважливішою функцією планування цілей є забезпечення спеціалістів з прийняття рішень критеріями визначення ефективності рекламних заходів за оперативного управління рекламою, а також при оцінюванні ефективності рекламної кампанії. Тобто визначення цілей передбачає фіксування фактичного стану справ (поінформованість про торгову марку, частку на ринку) на початку рекламної кампанії і після закінчення її. Порівнювання результатів дає змогу визначити ефект, який отримала фірма від рекламної кампанії.

Принципи опрацювання цілей реклами пройшли у своєму розвитку кілька етапів.

На першому етапі основним критерієм ефективності рекламної кампанії було зростання продажу товарів і зростання частки продукту фірми на ринку збуту. Це, на перший погляд, дуже проста, зручна та приваблива мета, оскільки основними показниками успіху є рекламний дохід і рекламний прибуток. Рекламний дохід — це збільшення внаслідок рекламування обсягів збуту (продажу) продукту, а рекламний прибуток — це різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу.

На жаль, цей спосіб має занадто багато недоліків:

1. Реклама — це лише одна з багатьох складових, що впливають на обсяги продажу продукту. До інших складових належать ціна, окремі атрибути продукту, умови сервісу, упаковка, потреби та смаки споживачів, які постійно змінюються. Дуже важливим чинником є законодавство. Виокремити з усіх цих складових тільки дані про конкретний вплив реклами як такої на збут даного товару (виробу, послуги, ідеї) практично неможливо навіть із допомогою сучасної обчислювальної техніки.

2. Наявний так званий ефект зміщення дії реклами, тобто зростання продажу продукту може відбуватись без рекламної кампанії (що можна було спостерігати в колишньому Радянському Союзі).

3. Найчастіше спрацьовує ефект уповільненої дії рекламного звернення, тобто витрати на рекламу не збігаються з часом, коли починається збільшення продажу.

4. Якщо рекламодавець послідовно проводить кілька рекламних кампаній для одного продукту або одну для багатьох груп продуктів паралельно, то вони «накладаються» одна на одну і дані щодо їхньої ефективності не можуть бути точно обраховані.

Справа ускладнюється тим, що навіть найефективніша рекламна кампанія далеко не завжди веде до негайного і відчутного зростання обсягу продажу товару. Зарубіжні спеціалісти стверджують, що вплив рекламної кампанії може виявитися навіть через кілька років. Тому необхідно протягом тривалого часу після проведення рекламної кампанії очікувати та підраховувати її результати.

Ось чому цілі, які виходять зі збільшення обсягу продажу товару, є не дуже ефективними. Проте показники обсягу продажу та отриманого у зв’язку з цим прибутку можна брати за основу для вибору товарів, що рекламуються безпосередньо у торгівлі (реклама на місці продажу та ін.).

Для того щоб правильно визначити, що саме треба купити і в якій кількості, а також як рекламувати товари, працівники торгівлі мають проаналізувати:

задоволений попит;

незадоволений попит;

потенційні можливості продажу.

Аналіз задоволеного попиту базується на даних звітів про продаж товарів за добу, тиждень, місяць, рік (за наростаючим підсумком), на аналізі товарів підвищеного попиту, індивідуальних покупок і претензій покупців до асортименту товарів, що є у магазині (торговельній точці).

Аналіз індивідуальних покупок передбачає використання даних касового апарата, що дає змогу відповісти на такі питання:

скільки покупців зробили покупки за день;

скільки одиниць найменувань товарів було придбано одним покупцем;

скільки купівель у вартісному вимірі припадає на одного покупця.


Аналіз незадоволеного попиту передбачає розробку та ведення таких документів:

звіт про товарні залишки;

звіт про товари, що не мають попиту;

книги незадоволеного попиту.

Звіт про стан товарних залишків ведеться за кожну добу (на початок і кінець робочого дня), а також за місяць, квартал, рік. Дані звіту дозволяють визначити просування товарів за добу, місяць, квартал, рік у цілому, виявити ті товари, які зовсім не просуваються. Звіти про неходові товари складаються із визначеною періодичністю (один раз на тиждень, місяць) і враховують ту продукцію, яка не мала просування за визначений для аналізу період (місяць, квартал, рік).


Аналіз потенційного продажу також ведеться, восновному, з використанням даних книги незадоволеного попиту, де вказуються причини відмови покупцям у товарі, до якого вони виявили інтерес. Аналіз передбачає також підрахунок співвідношення покупців і просто відвідувачів. Кількість відвідувачів визначається вибірково по днях з урахуванням часу відвідування.

Аналіз потенційного продажу має також містити аналітичні дані про кількість покупок на одного відвідувача або одного покупця у різні періоди року та доби.

Проведені дослідження даватимуть змогу:

визначати інтенсивність продажу до і після проведення рекламних заходів;

урахувати інтенсивність проведення самих рекламних заходів (реклама залучає занадто велику кількість відвідувачів, що призводить до появи черг, — необхідно зменшити періодичність подачі рекламного звернення в засобах масової інформації; помітного збільшення кількості відвідувачів не виявлено — треба провести допоміжні заходи або змінити ідеологію рекламної кампанії);

за значного збільшення кількості покупок у розрахунку на одного покупця, коли з’являються ускладнення із задоволенням попиту, необхідно передбачити розширення торгівлі цими товарами і зменшити рекламні заходи (доки не можна буде задовольнити попит).

Зроблені висновки дають змогу визначити ефективність рекламних заходів з формули:

Такі підрахунки можна провести за певний час стосовно кількості покупок на одного покупця (відвідувача), відмовлень від покупки з різних причин, кількості ходового товару за окремими номенклатурними групами тощо.

У середині ХХ століття великого поширення набула концепція поведінки фірм на ринках збуту (або поведінки людини на ринках споживачів), яка базувалася на теорії етапів життєвого циклу фірми, продукту (групи продуктів), сім’ї, окремої людини.

Життєвий цикл товару в сучасному розумінні включає етап виведення товару на ринок, етап зростання, етап зрілості та етап занепаду (деякі дослідники додають іще нульовий етап — етап досліджень та розробки і останній — витиснення товару з ринку).

Найчастіше життєвий цикл товару визначають як процес розвитку продажу товару та отримання прибутку. Цей процес складається з чотирьох етапів: упровадження на ринок, зростання продажу, зрілість та занепад.

Розвиток продажу та отримання прибутку за концепцією життєвого циклу товару є метою комерційної діяльності фірми (поряд з іншими), а метою досліджень є визначення етапу життєвого циклу фірми, її продукту та її поведінки на ринку збуту даної групи товару.

Поведінка на ринках збуту є похідною від етапу життєвого циклу товару.

У підручниках з економіки, як правило, наводяться плавні (класичні) криві, що відображують життєвий цикл товару. Однак на практиці такі графіки можуть мати вигляд кривої з повторним циклом (в результаті заходів стимулювання збуту, проведених на етапі спадання збуту товару), гребінчастої кривої (послідовний ряд циклів визначається відкриттям нових характеристик товару, способів його використання, розширенням сфери використання товару тощо). Можливі також зовсім нетипові варіанти кривої життєвого циклу товару (стиль, мода, фетиш, класичний бум тощо).

Етап упровадження товару на ринки — це розповсюдження товару та одержання його торгівлею.

Етап зростання — це збільшення продажу товару в період, коли приклад тих, хто купив товар ще на етапі впровадження, починають наслідувати пересічні громадяни.

Етап зрілості — період, що настає з насиченням ринку товарами та сповільненням темпів зростання збуту.

Етап занепаду — спадання збуту товару, що настає після проходження ним усіх попередніх етапів.

Досвід країн з розвинутою економікою доводить, що кожному етапу життєвого циклу має відповідати н алежна реакція фірми (табл. 4.3).

Отже, аналіз продажу, витрат, прибутку та інших показників має дати відповідь, на якому етапі життєвого циклу знаходиться товар (товарна група) та яку необхідно рекомендувати лінію поведінки на ринках збуту. Знаючи класичні рекомендації щодо поведінки фірм на окремих етапах життєвого циклу товару, дослідник конкретизує їх у вигляді бізнес-плану, бюджету та інших документів (наприклад, стратегії поведінки фірми на ринках збуту наступного року тощо).

Цілі рекламування, що виходять з етапів життєвого циклу товару, завжди тісно пов’язані із загальними цілями фірми, цілями її маркетингу, цінової політики й політики товаропросування.

  Завершальною стадією комерційної діяльності оптових торговельних підприємств є продаж товарів.Вона визначає ефективність їхньої роботи, а від її організації залежить своєчасність та безперервність забезпечення клієнтів товарами.

Реалізація товарів, як і купівля їх, здійснюється на підставі укладених договорів поставки, купівлі-продажу тощо, з оформленням супровідних документів (накладна, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна, рахунок-фактура, рахунок тощо).

Підприємства оптової торгівлі, як правило, реалізують товари з оптових баз, товарних складів, складів-холодильників, складів-магазинів.

Однак у практичній діяльності постачальники можуть відвантажувати товари покупцям, минаючи склади і бази оптово-торгівельного підприємства. Такий вид продажу називають реалізацією товарів транзитом за участю оптового підприємства в розрахунках за товари як з постачальниками, так і з покупцями. Реалізація транзитом значно прискорює просування товарів до споживачів і знижує витрати оптовика, пов’язані з придбанням (транспортні, вантажно-розвантажувальні, витрати на складування, зберігання тощо) і продажем.

Визначаючи форми оптового продажу, підприємства оптової торгівлі мають спиратися на результати маркетингових досліджень стосовно можливостей покупців купувати великі партії товару, їхніх фінансових ресурсів, здатності до зберігання великої кількості товару та швидкого використання його.

Маркетингова діяльність стає провідною темою для сучасних підприємств оптової торгівлі. Головною метою їх є надання допомоги постачальникам і клієнтам у розробленні ефективних маркетингових програм.

Оптовик, зорієнтований на надання маркетингових послуг, розробляє й реалізує маркетингові рішення, які вможливлюють підвищення ефективності маркетингової діяльності всіх суб’єктів товарного ринку. Маркетингові рішення оптових підприємств передусім стосуються вибору цільового ринку, формування товарного асортименту та комплексу послуг, ціноутворення, стимулювання збуту і вибору місця розташування підприємства.

Оптовому підприємству доцільно визначити свій цільовий ринок замість намагань обслужити одразу всіх можливих клієнтів. Обравши свій цільовий ринок, оптовик дістає змогу вивчати особливості клієнтів і відповідно до цього організувати обслуговування. Для визначення цільового ринку використовують різноманітні ознаки, наприклад: характер споживання товарів; розмір магазинів; асортиментний профіль, професійних споживачів певних асортиментних груп тощо.

У межах цільової групи оптовик може визначити найвигідніших для себе клієнтів, розробляти для них привабливі пропозиції й встановити з ними більш тісні та довірчі відносини. Він може запропонувати таким клієнтам систему автоматизованої видачі повторних замовлень, організувати курси для навчання персоналу й консультаційну службу. Для менш вигідних для нього клієнтів оптовик може встановлювати жорсткіші умови, підвищені обсяги мінімальних замовлень або надбавки до ціни за замовлення невеликого обсягу.

Важливим є рішення оптового підприємства щодо товарного асортименту й комплексу послуг, які запропонуватимуться клієнтам. Це рішення, з одного боку, має забезпечити максимально повний асортимент товарів і постійно підтримувати достатній товарний запас для негайної поставки їх, а з іншого — одержання максимального прибутку. З урахуванням конкретних умов оптовик приймає рішення щодо кількості й переліку асортиментних груп, які йому економічно вигідно продавати, та стосовно доцільного рівня товарних запасів. Водночас оптовик вирішує, який комплекс послуг буде найпривабливішим для клієнтів, а від яких послуг варто відмовитися. Головне — сформувати такий комплекс послуг, який суттєво збільшить споживчу цінність товару й задовільнить індивідуальні потреби кожного клієнта.

Суттєвий вплив на процес продажу справляє цінова політика оптовика. Для покриття своїх витрат підприємство оптової торгівлі встановлює торгівельну націнку до первинної вартості товару. Вона включає також і прибуток оптовика. Тому оптові підприємства мають використовувати нові підходи до ціноутворення. Диверсифікація послуг, оптимальне поєднання товару та послуги сприяють скороченню витрат та раціоналізації процесів торгівлі й створюють умови для зниження цін та підвищення рівня обслуговування. Перспективним стає ціноутворення, здійснюване на засадах розрахунків собівартості за видами діяльності, коли клієнт платить за товар і кожну надану послугу, що збільшує його цінність, виходячи з грошового еквівалента виконуваної функції. Це вможливить перехід від простого продажу товару до задоволення потреб клієнта із оптимальним поєднанням товару та послуги, тобто так званим інтегрованим товаром.

Більшості підприємствам оптової торгівлі доводиться вирішувати питання стимулювання продажу товарів. Адже, незважаючи на формування ринкових відносин і появу конкурентів, використання ними реклами на сферу торгівлі, стимулювання продажу, пропаганди й методів особистого продажу й досі мають випадковий характер. Практично не використовується техніка особистого продажу, оскільки оптовики розглядають продажу як переговори одного постачальника з одним клієнтом, а не як колективні зусилля із забезпечення продаж основним клієнтам, зміцнення відносин із цими клієнтами й забезпечення їхніх потреб у товарах та послугах.

Суттєвим маркетинговим рішенням оптових підприємств є застосування нових методів і засобів діяльності з приймання замовлень від покупців та організації товароруху. Одним із таких напрямів є використання персональних комп’ютерів для приймання й оброблення замовлень та управління операціями продажу.

Таким чином, оптовий продаж товарів є однією з провідних комерційних функцій оптових підприємств. Зміст роботи з оптового продажу товарів охоплює виконання таких операцій:

встановлення комерційних зв’язків із покупцями товарів;

організація та технологія оптового продажу товарів;

надання різноманітних послуг клієнтам;

організація обліку та виконання договорів із покупцями;

рекламно-інформаційна діяльність.

Найліпшою формою організації комерційних зв’язків оптового підприємства з покупцями є договори поставки, купівлі-продажу. Вони укладаються, як правило, з постійними клієнтами в разі доволі великих обсягів продажу. Ініціатива встановлення комерційних зв’язків належить оптовому підприємству, яке направляє своїм постійним клієнтам комерційну пропозицію (оферту), в якій вказано асортимент товарів в укрупненій номенклатурі, діапазон цін, загальні умови поставки, видовий склад супутніх послуг, умови розрахунків тощо. Комерційна пропозиція є підставою для підписання угоди або оформлення замовлення на поставку товарів покупцем.

У договорі поставки вказують: назву сторін, предмет договору: асортимент, строки й кількість поставки товарів, ціна за одиницю та вартість товару, порядок поставки, якість та комплектність товарів, майнову відповідальність сторін. У договорах передбачається порядок і терміни виконання замовлень на поточне завезення товарів, відповідальність як оптового підприємства за кожен випадок порушення договірних зобов’язань, так і покупця за неподання або несвоєчасне подання замовлення на відпуск товару.

Договір може містити зобов’язання оптовика з надання транспортно-експедиторських послуг, порядок та умови відпуску товарів, надання додаткових послуг, розрахунків тощо.

Оптове торговельне підприємство здійснює продаж товарів своїм клієнтам на підставі їхніх замовлень. Покупцями товарів, які пропонує оптовик, є підприємства роздрібної торгівлі, промислові підприємства, громадські організації та установи, інші підприємства оптової торгівлі. Замовлення на поставку товару містить розгорнутий (специфікований) асортимент товарів, ціну, кількість, якість та конкретні терміни поставки. Після підготовки замовлення на поставку товарів, покупець залишає у себе копію, а оригінал направляє на адресу підприємства оптової торгівлі. Спосіб передання замовлення залежить від терміновості його виконання та вимог, що їх висуває замовник стосовно виконання замовлення.

Після отримання замовлення покупця оптове підприємство приймає його до виконання, намагаючись максимально повно задовольнити потреби замовника.

У процесі узгодження замовлення клієнт може попросити в оптового підприємства кредит під товар. Оптовик оцінює платоспроможність клієнта на підставі інформації, отриманої від власної бухгалтерії та місцевих фінансових установ. Оцінка платоспроможності впливає на рішення щодо можливої величини кредиту. Строк кредиту визначають у замовленні, він може коливатися від кількох днів до одного-двох місяців з моменту оформлення рахунку. У вітчизняній практиці цей кредит має форму відтермінування оплати купленого товару. Уразі прийняття до виконання кожного нового замовлення клієнта необхідно обов’язково перевірити всі розрахункові та бухгалтерські документи. Така форма перевірки дає змогу правильно оцінити умови кредитування покупця, сприяє поліпшенню фінансового становища оптового підприємства, запобігає виникненню безнадійних боргів.

Після перевірки замовлення відповідальними працівниками оптового підприємства його передають на склад для виконання. Виконання замовлення передбачає: комплектування його товарами із відповідним фасуванням, підсортуванням тощо; упакування, доставку.

Методами продажу товарів зі складів оптового підприємства є:

особисте відбирання товарів покупцем;

продаж за письмовими й телефонними замовленнями;

шляхом посилкових операцій.

Сутність методу продажу шляхом особистого відбирання полягає в тому, що покупець самостійно відбирає необхідні товари на складі оптового підприємства і формує партію продажу.

Такий метод застосовують, головним чином, у разі продажу товарів складного асортименту, а також нових та маловідомих товарів. Він дає змогу покупцеві ознайомиться з наявними на складі товарами за всіма асортиментними позиціями.

Система особистого відбирання товарів робить взаємини між працівниками оптового підприємства та покупцями більш оперативними й конкретними.

Перевагою цього методу є й те, що він уможливлює визначення ставлення покупця до асортименту товарів, їхньої якості, зовнішнього оформлення, а також тенденцій у змінах попиту, врахування побажань і зауважень клієнта при оформленні замовлення.

Разом із тим цей метод продажу вимагає чіткого й уважного обслуговування покупців персоналом оптового підприємства. Продавець має глибоко знати характеристики товару та кваліфіковано відповідати на запитання клієнта стосовно технічних й експлуатаційних особливостей товару, його якості, гарантій безпеки та надійності, умов поставки тощо і максимально повно задовольнити його інтерес.

Оптові торговельні підприємства, які мають постійних покупців, домовляються з ними про здійснення попередніх замовлень на наступну продажу по телефону. Завчасне приймання замовлень по телефону заощаджує час клієнтів і сприяє більш якісному, своєчасному та ефективному виконанню замовлень.

Деякі оптовики вдосконалили цей метод і самі в чітко визначені дні телефонують до своїх постійних клієнтів, і передусім до тих, хто перебуває поблизу основних маршрутів обслуговування. Такий зв’язок із постійними клієнтами значною мірою сприяє оптимізації комерційної роботи з оптового продажу товарів.

Безпосередню передачу замовлення з рук до рук здійснюють багато покупців через власних працівників, методом кур’єрського зв’язку. Вона свідчить про терміновість замовлення та впевненість замовника щодо можливості оптовика виконати всі умови клієнта. За надійної організації технологічного процесу виконання таких замовлень здійснюють у присутності представника замовника, обов’язковою вимогою є наявність у нього відповідно оформленого доручення. Таку форму найчастіше застосовують під час продажу товарів виробничо-технічного призначення, коли вимогою є поставка в найстисліший термін.

Поштово-посилкову форму оптового продажу застосовують лише для покупців, які перебувають на значних відстанях від складів оптовика, а оптовий продаж ведуть дрібнооптовими партіями товарів. Ця форма оптового продажу дістала поширення в торгівлі дорогоцінними металами, коштовностями тощо.

Незалежно від форми оптового продажу актуальною залишається організація регулярного і чіткого обліку торговельних операцій за кожною товарною позицією та замовником. Важливим тут є застосування сучасної комп’ютерної техніки, що забезпечує безперервний облік продажу товарів в асортименті за кожним покупцем. Одночасно відстежується зміна товарних запасівна складах оптовика в асортиментному розрізі, що сприяє чіткому та повному виконанню замовлень.

Успішний оптовий продаж товарів неможливий без широкого і повного інформування покупців стосовно асортименту товарів, появи нових товарів, без реклами й стимулювання продажу.

Найзручнішими й доступнішими для ознайомлення й відбирання товарів є демонстраційні зали або асортиментні кабінети, створювані на підприємствах оптової торгівлі.

У демонстраційних залах проводять випробування нових товарів, демонструють їх роботу. Вони слугують місцем проведення торговельних переговорів та укладання комерційних угод. Для роботи в демонстраційних залах запрошують представників товаровиробників, які не лише ознайомлюють клієнтів зі зразками своєї продукції, а й проводять навчання торговельних працівників оптового підприємства.

Однією з головних вимог до організації демонстраційних залів та асортиментних кабінетів є правильне розташування товарів у виставковому залі. На найвидніших і найдоступніших місцях розміщують зразки нових товарів та виробів, які освоює промисловість.

Діяльність демонстраційних залів та асортиментних кабінетів забезпечують торговельні працівники оптового підприємства. Вони розміщують зразки товарів, консультують покупців з питань якості й асортименту товарів, оформлюють замовлення на поставку продукції, беруть участь у підготовці пропозицій щодо розширення асортименту товарів та поліпшення якості їх.

Організація демонстраційних залів та асортиментних кабінетів є ефективним засобом реклами не тільки нових товарів, а й самого оптового підприємства, його можливостей з обслуговування клієнтів.

Іншим важливим засобом ознайомлення замовників із можливостями оптового підприємства й асортиментом пропонованих товарів є використання каталогів товарів і різноманітних проспектів, прайсів.

До каталогів товарів включають також товари, що не підлягають збереженню на складі оптового підприємства, але можуть бути поставлені на вимогу покупця. Каталоги широко використовують торговельні працівники в процесі формування замовлень споживачів і здійснення торговельних операцій. Для деяких підприємств оптової торгівлі каталог є єдиним засобом пропозиції товару.

Проспекти містять інформацію про властивості, технічні характеристики, конструктивні особливості, призначення, гарантійне обслуговування товару, способи його використання та догляду за ним.

В останні роки поширеним засобом інформування потенційних покупців стало — розміщення реклами оптових підприємств в електронних засобах масової інформації, зокрема на ВЕБ-сторінках інформаційної мережі Інтернет.

Широке інформування споживачів стосовно споживчих властивостей, якісних особливостей, умов використання й утилізації, гарантій безпеки та надійності, інших характеристик товару має надзвичайно велике значення для розширення кола клієнтів та швидкої реалізації товарних запасів. Ефективна реклама товарів сприяє розширенню ринку продаж та збільшенню обсягу їх. Вона дає змогу включати в обіг взаємозамінні товари, переключати попит з одних товарів на інші, що сприяє оптимізації товарних запасів у системі «оптове підприємство — покупець».

ВИСНОВОК 
Сфера оптової торгівлі складається з безлічі організацій, що займаються переміщенням товарів і послуг з місць їх виробництва до місць використання.
 
Оптова торгівля включає в себе будь-яку діяльність з продажу товарів або послуг тим, хто купує їх з метою перепродажу або професійного використання. Оптові торговці допомагають виробникам ефективно доставляти товари безлічі роздрібних торгових підприємств і промисловим споживачам в будь-якій частині країни. Оптовики виконують багато різних функцій, включаючи діяльність по збуту та стимулювання, закупівлі і формування товарного асортименту, розбивку великих партій товару на дрібні, складування, транспортування, фінансування, прийняття ризику, надання інформації про ринок і послуг з управління та консультаційних послуг. Усіх оптовиків можна розділити на чотири групи. Оптовики-купці, набувають право власності на товар. Їх можна додатково поділити на оптових торговців з повним циклом обслуговування (торговці оптом, дистриб'ютори товарів промислового призначення) і оптових торговців з обмеженим циклом обслуговування (оптовики, які торгують за готівковий розрахунок без доставки товару, оптовики-комівояжери, оптовики-організатори, оптовики-консигнанти, сільськогосподарські виробничі кооперативи і оптовики-посилторговци). Агенти і брокери не набувають права власності на товар, а отримують комісійну винагороду за сприяння купівлі-продажу. Оптові відділення і контори виробників - це підрозділи фірм, які не є підприємствами оптової торгівлі, підрозділи, створені для того, щоб обходитися без залучення послуг професійних оптовиків. До числа різних спеціалізованих оптовиків ставляться оптовики-скупники сільгоспродуктів, оптові нафтобази і оптовики-аукціоністи. Оптова торгівля - самостійна галузь економіки. Прогресивно мислячі оптові торговці постійно пристосовують свої послуги до конкретних потреб цільових споживачів і вишукують шляхи та способи скорочення витрат ведення справ. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Гаджинский А. Практикум по логистике. 4-е издание / А. Гаджинский. – М. : Дашков и К., 2007. – 260 с.

2.Локтєва Е.М. Основи комерційної діяльності. Практикум. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 382с.

3.Балабанова Л.В., Германчук А.М. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика. Навчальний посібник. – Київ: вид.  Професіонал, 2004. - 285 с.

4.Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. Монографія. К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 807с.

5.Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 19 лютого 1997 р. //Урядовий кур'єр. – 1997.- 15 травня.

6.Про захист  прав споживачів: Закон України(Нова редакція). Урядовий кур’єр. - 2005.-01 грудня.

7. Мальська М.П. Міжнародний туризм і сфера послуг : Підручник / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. – К. : Знання, 2008. – 661 с.

8.Абчук В.А. Комерция: Учебник. – СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2008. – 475с.

9.Аникин Б.А. Логистика: ученик /Б.А. Аникин. –М. :ИНФРА, 2006.-365 с.

10. Журнал «Вісник КНТЕУ»;

11. Закон України  «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні »  від 22.03.2012 № 4618-VI.//Відомості Верховної Ради України. - 20112.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81482. Холестерин как предшественник ряда других стероидов. Представление о биосинтезе холестерина. Написать ход реакций до образования мевалоновой кислоты. Роль гидроксиметилглутарил-КоА-редуктазы 165.9 KB
  В печени синтезируется более 50 холестерола в тонком кишечнике 15 20 остальной холестерол синтезируется в коже коре надпочечников половых железах. В сутки в организме синтезируется около 1 г холестерола; с пищей поступает 300500 мг Холестерол выполняет много функций: входит в состав всех мембран клеток и влияет на их свойства служит исходным субстратом в синтезе жёлчных кислот и стероидных гормонов. Предшественники в метаболическом пути синтеза холестерола превращаются также в убихинон компонент дыхательной цепи и долихол...
81483. Синтез желчных кислот из холестерина. Конъюгация желчных кислот, первичные и вторичные желчные кислоты. Выведение желчных кислот и холестерина из организма 104.99 KB
  Конъюгация желчных кислот первичные и вторичные желчные кислоты. Выведение желчных кислот и холестерина из организма. Жёлчные кислоты синтезируются в печени из холестерола.
81484. ЛПНП и ЛПВП - транспортные, формы холестерина в крови, роль в обмене холестерина. Гиперхолестеринемия. Биохимические основы развития атеросклероза 110.43 KB
  Содержание холестерола и его эфиров в ЛППП достигает 45; часть этих липопротеинов захватывается клетками печени через рецепторы ЛПНП которые взаимодействуют и с апоЕ и с апоВ100. Транспорт холестерола в составе ЛПНП. Рецепторы ЛПНП. На ЛППП оставшиеся в крови продолжает действовать ЛПлипаза и они превращаются в ЛПНП содержащие до 55 холестерола и его эфиров.
81485. Механизм возникновения желчнокаменной болезни (холестериновые камни). Применение хенодезокеихолевой кислоты для лечения желчнокаменной болезни 103 KB
  Выделение холестерола в жёлчь должно сопровождаться пропорциональным выделением жёлчных кислот и фосфолипидов удерживающих гидрофобные молекулы холестерола в жёлчи в мицеллярном состоянии У большинства больных желчнокаменной болезнью активность ГМГКоАредуктазы повышена следовательно увеличен синтез холестерола а активность 7αгидроксилазы участвующей в синтезе жёлчных кислот снижена. В результате синтез холестерола увеличен а синтез жёлчных кислот из него замедлен что приводит к диспропорции количества холестерола и жёлчных кислот...
81486. Общая схема источников и путей расходования аминокислот в тканях. Динамическое состояние белков в организме 134.22 KB
  Значение аминокислот для организма в первую очередь определяется тем что они используются для синтеза белков метаболизм которых занимает особое место в процессах обмена веществ между организмом и внешней средой. Аминокислоты непосредственно участвуют в биосинтезе не только белков но и большого количества других биологически активных соединений регулирующих процессы обмена веществ в организме таких как нейромедиаторы и гормоны производные аминокислот. Аминокислоты служат донорами азота при синтезе всех азотсодержащих небелковых...
81487. Переваривание белков. Протеиназы - пепсин, трипсин, химотрипсин; проферменты протеиназ и механизмы их превращения в ферменты. Субстратная специфичность протеиназ. Экзопептидазы и эндопептидазы 110.2 KB
  Подавляющее их количество входит в состав белков которые гидролизуются в ЖКТ под действием ферментов протеаз пептидщцролаз. Под действием всех протеаз ЖКТ белки пищи распадаются на отдельные аминокислоты которые затем поступают в клетки тканей. Источником Н является Н2СО3 которая образуется в обкладочных клетках желудка из СО2 диффундирующего из крови и Н2О под действием фермента карбоангидразы карбонатдегидратазы: Н2О СО2 → Н2СО3 → НСО3 H Диссоциация Н2СО3 приводит к образованию бикарбоната который с участием специальных...
81488. Диагностическое значение биохимического анализа желудочного и дуоденального сока. Дать краткую характеристику состава этих соков 109.1 KB
  Анализ желудочного сока является очень важным методом исследования больных с заболеваниями желудка кишечника печени желчного пузыря крови и пр Составная часть Единицы СИ Азот: небелковый 143 343 ммоль л мочевины и аммиака 499 999 ммоль л аминокислот 143 57 ммоль л Хлориды 1551 ммоль л Свободная хлористоводородная кислота 20 ммоль л Мочевая кислота 476 1189 мкмоль л Калий 56 353 мэкв л ммоль л Натрий 313 1893 мэкв л ммоль л Общая кислотность 4060 ммоль л Свободная соляная кислота 2040 ммоль л Связанная соляная кислота...
81489. Протеиназы поджелудочной железы и панкреатиты. Применение ингибиторов протеиназ для лечения панкреатитов 115.09 KB
  Протеолитические ферменты трипсин химотрипсин эластаза карбоксипептидазы А и В выделяются панкреацитами в неактивном состоянии что предотвращает самопереваривание клеток. Трипсин. Трипсиноген и трипсин получены в кристаллическом виде полностью расшифрована их первичная структура и известен молекулярный механизм превращения профермента в активный фермент. В опытах in vitro превращение трипсиногена в трипсинкатализируют не только энтеропептидаза и сам трипсин но и другие протеиназы и ионы Са2.
81490. Трансаминирование: аминотрансферазы; коферментная функция витамина В6. Специфичность аминотрансфераз 144.39 KB
  Из реакции переноса NH2 наиболее важны реакции трансаминирования . 346 относится к альдиминам или шиффовым основаниям во время реакции аминокислота 1 вытесняет остаток лизина и образуется новый альдимин 2. На второй частиреакции те же стадии протекают в противоположном направлении: пиридоксаминфосфат и вторая 2кетокислота образуют кетимин который иэомеризуется в альдимин. Механизм реакции трансаминирования открыт в 1937 году советскими учеными А.