96718

АНАЛІЗ ОБОРОТНОСТІ НА ТОВ «ТД «ВЕСЕЛКА-СВІТЛО»

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Визначення роль оборотних коштів у фінансуванні витрат на виробництво та реалізацію продукції Структура оборотних коштів; Визначення оцінка використання оборотних коштів у виробництв; Визначення потреби в оборотних коштах, Визначення нормування оборотних коштів; Ефективність використання оборотних коштів;...

Украинкский

2015-10-09

206 KB

0 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 2

ЗМІСТ

Введення...........................................................................................................2

Розділ1 ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ОБОРОТНЬОГО КАПІТАЛУ.......................................................................................................4

1.1 Джерела формування оборотних коштів..................................................6

1.2 Роль оборотних коштів у фінансуванні витрат на виробництво та реалізацію продукції............................................................................................9

1.3 Структура оборотних коштів..................................................................13

Розділ 2 ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ВИРОБНИЦТВІ..................................................................................................14

2.1 Визначення потреби в оборотних коштах..............................................14

2.2 Нормування оборотних коштів................................................................18

2.3 Ефективність використання оборотних коштів........................................22

2.4 Економія оборотних коштів на підприємстві..........................................24

3. АНАЛІЗ ОБОРОТНОСТІ НА ТОВ «ТД« ВЕСЕЛКА-СВІТЛО ………28

3.1. характеристика підприємства …………………………………………..28

3.2. Аналіз оборотності оборотних коштів ……………………………….29

3.3 шляхи прискорення оборотності коштів НА ТОВ «ТД«ВЕСЕЛКА-СВІТЛО …………………………………………………………………..…35

Висновки.........................................................................................................38

Перелік Джерел ..........................................................................................42


ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи обумовлена необхідністю ефективного управління діяльністю підприємств в умовах сучасного стану економіки, недосконалістю теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення ефективного функціонування підприємств, а також антикризового управління, необхідністю проведення системних досліджень з питань формування цілісної наукової парадигми антикризового управління фінансами підприємств; удосконалення політики держави в галузі оздоровлення реального сектору економіки, що сприятиме підвищенню фінансової безпеки, як окремих вітчизняних підприємств, так і економіки в цілому.

Метою даної роботи є вивчення фінансових ресурсів підприємства та аналіз ефективності їх використання.

Завданням курсової роботи є:

 Визначення роль оборотних коштів у фінансуванні витрат на виробництво та реалізацію продукції

Структура оборотних коштів;

Визначення оцінка використання оборотних коштів у виробництв;

Визначення потреби в оборотних коштах 

Визначення нормування оборотних коштів;

Ефективність використання оборотних коштів;

Економія оборотних коштів на підприємстві;

АНАЛІЗ ОБОРОТНОСТІ НА ТОВ «ТД« ВЕСЕЛКА-СВІТЛО »

. Характеристика підприємства

. Аналіз оборотності оборотних коштів

Шляхи прискорення оборотності коштів НА ТОВ «ТД«ВЕСЕЛКА-СВІТЛО

Об’єктом дослідження є система показників фінансового стану підприємства та їх аналіз на прикладі ТОВ «ТД«ВЕСЕЛКА-СВІТЛО

Предметом дослідження є фінансовий стан підприємства, що формується в результаті взаємодії всіх елементів його фінансової системи. Методи дослідження. Здійснення дослідження роботи спирається на наукові концепції та теоретичні досягнення вітчизняних вчених. У роботі застосовано цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства: горизонтальний аналіз – в процесі порівняння кожної позиції звітності підприємства з попереднім періодом; вертикальний аналіз – при визначенні структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; трендовий аналіз – при порівнянні кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначенні тренду, тобто основної тенденції динаміки показників (за допомогою тренду, здійснюється перспективний прогнозний аналіз фінансового стану); метод фінансових коефіцієнтів (відносних показників) – при розрахунку відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначенні взаємозв’язків показників; порівняльний аналіз - при аналізі показників підприємства порівняно з середніми показниками. Інформаційною базою дослідження стали: законодавчі акти України, нормативно-правові акти, наукові праці провідних економістів, публікації з періодичних видань, а також матеріали фінансової звітності підприємства " ТОВ «ТД«ВЕСЕЛКА-СВІТЛО

В першому розділі досліджуються теоретичні засади дослідження роль оборотних коштів у фінансуванні витрат на виробництво та реалізацію продукції розглядаються поняття фінансів організації (підприємства), фінансових ресурсів та види субсидій. У другому розділі розглянемо показники формування фінансових ресурсів, типи фінансової стійкості підприємства, критерії фінансової стабільності, показники фінансової стійкості та управління фінансовими ресурсами на підприємстві. Дамо визначення наступним поняттям: ліквідність, платоспроможність та рентабельність. Третій розділ роботи присвячено аналізу фінансової діяльності ТОВ «ТД«ВЕСЕЛКА-СВІТЛО що дозволяє відповісти на питання: наскільки ефективно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. описуються шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства


Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ОБОРОТНЬОГО КАПІТАЛУ

Оборотні кошти являють собою економічну категорію, в котрій сплітається дуже багато теоретичних та практичних аспектів. Серед яких є дуже важливим питання про значення, склад та основи організації виробничих фондів.У теорії фінансового менеджменту існують два основні трактування поняття “постійний оборотний капітал”. Згідно першому трактуванню постійний оборотний капітал (або системна частина поточних активів) є тією частиною грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом всього операційного циклу. Це усереднена, наприклад, по тимчасовому параметру, величина поточних активів, що знаходяться в постійному веденні підприємства.

Згідно другому трактуванню постійний оборотний капітал може бути визначений як мінімум поточних активів, необхідний для здійснення виробничої діяльності. Цей підхід означає, що підприємству для здійснення своєї діяльності необхідний деякий мінімум оборотних коштів, наприклад постійний залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку, деякий аналог резервного капіталу.

Категорія змінного оборотного капіталу відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди або як страховий запас. Наприклад, потреба в додаткових виробничо-матеріальних запасах може бути пов'язана з підтримкою високого рівня продаж під час сезонної реалізації. В той же час у міру реалізації зростає дебіторська заборгованість. Додаткові грошові кошти необхідні для оплати поставок сировини і матеріалів, а також трудової діяльності, передуючих періоду високої ділової активності

Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.[1c,60-69]Оборотні виробничі фонди містять у собі:

Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати,допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидко знос. Предмети й інструменти);Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів,на перестановку устаткування).Оборотні виробничі фонди в своєму русі також пов'язаний з фондами обігу, які обслуговують сферу обігу

До фондів обігу відносяться:

- Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але неоплачені;

- Кошти, в розрахунках;

-  Грошові кошти в касі і на рахунках.

Склад оборотних  коштів  підприємтва представлений у додатку

1.1ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу

чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

- власні та прирівняні до власних;

- залучені;

- позичкові оборотні кошти (кредити )

Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів(прибуток і ін.).

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд),відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і між галузевих позабюджетних фондів). На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних кошті в сталі пасиви. Сталі пасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів,авансування покупців(замовників). [2c,176-178]

Формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової не стабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів,комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

У діяльності багатьох підприємств укорінялася порочна практика зловживання позиковими засобами. Нормою стала, на перший погляд парадоксальна ситуація, коли підприємство, яке вважається безнадійним боржником, в той же час має солідний валютний рахунок, здійснює активні фінансові вкладення в акції і інші цінні папери, в статутні капітали інших підприємств. В Україні на кінець 1990р. за рахунок кредиторської заборгованості фінансувалося лише 2% оборотних активів підприємств промисловості, то у 1993р. – 55%, у 1995р. – 68%, а у 1998 – 94% оборотних активів. [3c,57]

Надмірно висока облікова ставка НБУ, яка за інфляції 20 % на рік у 1998 р. становила понад 60 %, зробила майже неможливим одержання довгострокових кредитів. [4c,35]

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.[2c,178-179]

Слід також виділити інші джерела формування оборотних коштів, до яких відносяться засоби підприємства, тимчасово не використовувані за цільовим призначенням (фонди, резерви і ін.).

1.2. РОЛЬ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ФІНАНСУВАННІВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ТА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ

Оборотні кошти, як і інші фінансові категорії, розкривають свою суть у виконанні відповідних функцій. Найважливіша з них - виробнича, тобто забезпечення безперервного процесу виробництва завдяки постійному (безперебійному) процесу формування на підприємстві запасів і заділів матеріальних активів. Друга функція оборотних коштів - платіжно-розрахункова.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Матеріальні елементи оборотних фондів у процесі труда зазнають змін у своїй натуральній формі та фізико-хімічних засобів.

Оборотні кошти виступають перш за все як вартісна категорія: на практиці вони не є матеріальними цінностями, бо з них не можна виробляти готову продукцію. Будучи вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів незакінченого виробництва,готової продукції. Оборотні кошти не витрачаються,не споживаються, а авансуються (відмінна риса в л. коштів)з тим, щоб повернутися після одного кругообігу і вступити в іншій; оборотні фонди безпосередньо беруть участь в створенні нової вартості,а оборотні кошти- побічно, через оборотні фонди. В процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують в процесі виробництва,беруть участь у формуванні витрат виробництва. [5.57]

Оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, тоді як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Якби оборотні кошти прямо і безпосередньо брали участь в створенні нового продукту, то вони поступово зменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні б зникнути.

Оборотні фонди, будучи споживною вартістю, виступають в єдиній формі — продуктивної. Оборотні кошти, як наголошувалося, не тільки послідовно приймають різні форми, але і постійно в певних частинах перебувають в цих формах.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але неповністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці(готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. [6c,65-72]

Умови, при яких час знаходження оборотних коштів у сфері виробництва менше часу їх знаходження у сфері обігу, призводять до того, що подальша програма виготовлення виробів не може бути почата без відповідної перерви у виробничому процесі, поки не повернуться з сфери обігу необхідні для його продовження оборотні кошти. Це призводить, природно, і до утруднень в здійсненні подальшого відтворювального процесу, навіть в колишніх розмірах. Таким чином, породжується автоматична система придушення виробництва. Перерви у виробничому процесі можуть бути ліквідовані лише додатковою сумою оборотних коштів, одержаних по кредиту у комерційних банків. Це призводить до збільшення собівартості продукції, зростання цін, розвитку інфляційних процесів і зниження рівня конкурентоспроможності товарів і до зростання взаємної заборгованості та неплатежів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т... П... Т' - Д', де

Д-грошові кошти, авансовані суб'єктом;

Т-засоби виробництва;

П- виробництво

Т'- готова продукція;

Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. К. Маркс зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть використані на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Цінові гроші частково будуть витрачені на відшкодування виробничих витрат,тобто знову  на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.[7,101]Отже, оборотні кошти - це авансована в грошовій формі вартість, що приймає в процесі планомірного кругообігу засобів форму оборотних фондів і фондів обігу,необхідна для підтримки безперервності кругообігу і повертається в початкову форму після його завершення.Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їх організації і ефективності використовування залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.

1.3. СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів. Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів,вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.[8c,120-130]

За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу — 28% (з них близько 17% — вартість готової продукції, а 6% — грошові кошти).[9c,201-203]

Розділ 2. ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ УВИРОБНИЦТВІ

2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ

Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. До отримання виручки від реалізації продукції оборотні кошти є джерелом фінансування поточних виробничих витрат підприємства. Період часу від моменту споживання виробничих запасів, їх перетворення в готову продукцію до її реалізації може бути достатньо тривалим. Надходження виручки від реалізації продукції часто не співпадає з часом споживання матеріальних ресурсів. Це зумовлює необхідність формування оборотних коштів в певному розмірі.

Конкретні умови роботи кожного підприємства істотно впливають на розмір норм оборотних коштів. До таких умов можна віднести:

- тривалість виробничого циклу;

- періодичність запуску матеріалів у виробництво;

- час підготовки матеріалів для виробничого споживання;

- віддаленість постачальників від споживачів; частоту, рівномірність і комплексність поставок, розмір партій, що поставляються, якість матеріалів і інші умови постачання;

- характер відвантаження готової продукції; швидкість перевезень і регулярність роботи транспорту; систему і форми розрахунків, швидкість документообігу.

Наприклад існує пряма залежність між діяльністю виробничого циклу підприємств і їх потребою в обігових засобах. Чим довше цикл, тим більше оборотних засобів залучено в їх безперервний кругообіг. На підприємствах таких галузей, як суднобудування, важке і енергетичне машинобудування і інші, цикл розтягується на роки.

На підприємствах з коротким виробничим циклом (у добувної, легкої, харчової промисловості і т.д.)довго тривалість циклу обчислюється тижнями, а часто і днями. Але у будь-якому випадку розрахунок потреби в оборотних коштах вимагає стараності, оскільки помилки можуть привести до зростання витрат або навіть до порушень у виробничій діяльності.

Конкуренція примушує багато підприємств освоювати нову продукцію. А це вимушує створювати нову конструкторську-технологічну документацію, розробляти оснащення і інструмент, привертати організації-співвиконавців для виконання різних робіт, пов'язаних з упровадженням в виробництво нової продукції. Все це збільшує потребу в оборотних коштах.

На нормально працюючому підприємстві найбільшу питому вагу займають оборотні кошти, обслуговуючі процес виробництва і початок реалізації. Тому при плануванні увага надається в основному виробничим запасам, незавершеному виробництву і готовій продукції на складі. Ця частина матеріальних оборотних коштів повинна бути об'єктом постійного контролю з боку фінансових служб підприємства.[10c,245]

Для планування оборотних коштів використовують три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунки. Підприємство може застосувати будь-який з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і беручи до уваги розміри підприємства, об'єм виробничої програми, характер господарських зв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів.

Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні на тих підприємствах, які функціонують більше року, в основному сформували виробничу програму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини планованої частини оборотних коштів і не мають в своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів для детальнішої роботи у області планування оборотних коштів.

Аналітичний метод припускає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середньо фактичних залишків з урахуванням зростання об'єму виробництва. Слід проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів в цілях виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних, а також всі стадії незавершеного виробництва для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини накопичення готової продукції на складі і визначити дійсну потребу в оборотних коштах. При цьому необхідно врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році (наприклад, зміна цін).

При коефіцієнтному методі запаси і витрати підрозділяються на залежні безпосередньо від зміни об'ємів виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежні від нього. По першій групі потреба в оборотних коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. По другій групі оборотних коштів, що не має пропорційної залежності від зростання об'єму виробництва, потреба планується на рівні їх середньо фактичних залишків за ряд років.

Метод прямого розрахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням всіх змін в рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод, будучи дуже трудомістким, вимагає високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства (постачання, юридичної, збуту продукції, виробничого відділу, бухгалтерії і ін.). Але це дозволяє найточніше розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Заморожування засобів (власних і позикових) у будь-якому вигляді, будь то складські запаси готової продукції або припинене виробництво, зайві сировина і матеріали, обходиться підприємству дуже дорого, оскільки вільні грошові кошти можна використовувати раціональніше для отримання додаткового доходу.[11- 21-23]

2.2 НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів,необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому виразі.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу складає 24 дні. Отже, запасів повинне бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво в перебігу 24 днів. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить(вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні  на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

а) у виробничих запасах(ВЗ):

- сировина (1)

- основні матеріали (2)

- купувальні п /фабрикаты (3)

- допоміжні матеріали (4)

- тара (5)

- запаси для ремонту (6)

- незавершене виробництво (НЗВ) (7)

Норматив оборотних коштів на (1); (2) і (3):

Н0 =С0 *ДО,де(2.1)

С0 - середньодобова витрата сировини (визначається розподілом суми витрат даного вигляду ВЗ за відповідний квартал залежно від галузі на кількість днів в кварталі (90 днів));Д0 - норма запасу в днях (відображає кількість днів,в перебігу яких оборотні кошти перебувають в матеріальних запасах) .[12c,123-125]:

Норматив оборотних коштів на (4) встановлюється по двох основних групах матеріалів:

1. група - матеріали,що витрачаються регулярно і у великій кількості (норматив розраховується також, як і на (1),(2) і (3));

2. група - допоміжні матеріали,які використовуються у виробництві рідкісно і в незначному об'ємі. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі фактичних даних за ряд років.

Норматив оборотних коштів на (6) в більшості підприємств промисловості встановлюється на 1000 грн. балансової вартості машин, обладнання і транспортних засобів.

Норма оборотних коштів на тару(5) визначається в гривнях на 1000 грн. товарної продукції.

б) у незавершеному виробництві. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:

Н=Р*Т*ДО,де(2.2.)

Р- одно денні витрати на виробництво продукції;Т-тривалість виробничого циклу в днях;К-коефіцієнт наростання витрат.[12c,126]

Коефіцієнт наростання витрат відображає характер наростання витрат в незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.

в)готова продукція.(ГП). Нормування оборотних коштів по запасахГП здійснюється на основі формули:

Нгг - оборотні кошти по готовій продукції ;Нз- норма запасу в днях;Тп -об'ем товарної продукції;Д- кількість днів в кварталі[12,130]

Нз обчислюється як середня величина на основі норм запасів по видах.

г) норматив витрат майбутніх періодів:

Н м.п.=( α м.п. /100)*Ст.п.(2.5)

де α м.п.. – питома вага витрат майбутніх періодів в собівартості майбутньої продукції; Ст.п. – собівартість товарної продукції майбутнього періоду.[12,131]

Розробка норм запасу є найскладнішою частиною роботи визначення потреби підприємства в оборотних коштах, тому норми можуть використовуватися протягом ряду років.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому. По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.[13c,163-165]

2.3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Підвищення ефективності використання оборотних коштів дозволяє вивільнити значні грошові ресурси і направити їх на здійснення заходів щодо нарощування виробничих потужностей, рішення соціальних задач колективу підприємства, результативну роботу на фінансовому ринку. Крім того, краще використання оборотних коштів призводить до вивільнення матеріальних ресурсів, в яких вони були раніше розміщені. В цьому випадку йдеться про значення підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, перш за все оборотністю оборотних коштів. Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу засобів з моменту перетворення оборотних коштів в грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг засобів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозв'язаних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

Тривалість одного обороту оборотних коштів в днях (О) обчислюється по формулі:

О=Т/(С:Д),де(2.6)

С-залишки оборотних коштів(середні або на певну дату);Т-об'їм товарної продукції; Д - число днів у роз оглядаємо періоді. [14,129]

Кількість оборотів за певний період, або коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обчислюється за формулою:

К о =Т/С(2.7)

Чим вищий за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.[15с,100]

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається за формулою[15с,101]:

Кз=С/Т(2.8)

Коефіцієнт збереження власних оборотних коштів дозволяє зробити висновок про те, що відбулося за час господарювання з величиною авансованих у виробництво і реалізацію коштів, використовувалися вони за призначенням або були витрачені через ті або інші причини. Розрахунок може бути виконаний таким чином:

Кв = Ок / Он(2.9)

де Ок - фактичні залишки власних оборотних коштів на кінець звітного періоду;Он- фактичні залишки власних оборотних коштів на початок звітного періоду[16,23]

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

Ке=П/С;(2.10)

Р=(П/С)*100%(2.11)

ДеКе- коефіцієнт ефективності оборотних коштів,коп.;П- прибуток від реалізаціїпродукції,грн.;Р-рентабельністьоборотнихкоштів,%.[17,37]

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох чинників, які можна розділити на зовнішні, які мають вплив незалежно від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх чинників можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови отримання кредитів і процентні ставки за ними, можливість цільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету. Ці і інші чинники визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювати внутрішніми чинниками раціонального руху оборотних коштів.

На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх чинників, що впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.[18,14-16]

В умовах науково-технічного прогресу великий економічний ефект у всіх галузях промисловості дає максимальне використання місцевих і вторинних видів сировини і матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів, які містять цінну сировину. Ця проблема особливо актуальна в сучасних умовах. Тому народногосподарське значення має будівництво металургійних заводів невеликої потужності у місцях утворення лому чорних металів і споживання металопродукції, що сприятиме скороченню транспортних витрат.

  1.  ЕКОНОМІЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносять заходи, пов'язані з підвищенням наукового рівня нормування та планування матеріаломісткості промислової продукції, розробкою та упровадженням технічно об ґрунтованих норм і нормативів витрат матеріальних ресурсів; комплекси заходів пов'язаних зі встановленням прогресивних пропорцій,які полягають у прискорені розвитку виробництва нових, найбільш ефективних видів сировини і матеріалів, топливно - енергитичних ресурсів, вдосконаленні паливного балансу країни.

Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці Але справа не тільки в цьому - економія матеріальних ресурсів спричиняє за собою економію витрат також і живої праці: скорочується відносна витрата робочої сили на транспортування матеріалів, їх відвантаження і вивантаження, на їх зберігання. Суттєво впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивну дію і на фінансовий стан підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами слід розуміти виникаючі або що виникли, але ще не були використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

З погляду сфери виникнення і використання резервів економії матеріальних ресурсів вони можуть бути підрозділені на три групи:

1. народногосподарські;

2. загальнопромислові-міжгалузеві;

3. внутрішньовиробничі (цехові, заводські, галузеві).

До народногосподарських відносяться резерви, які мають важливе значення для народного господарства і всіх його галузей: встановлення прогресивних народногосподарських пропорцій в здобичі і виробництві економічних, штучних і синтетичних видів сировини і матеріалів; вдосконалення структури паливно-енергетичного комплексу.

До загальнопромислових-міжгалузевих резервів відносяться: упровадження нових ефективних способів і систем розробки родовищ корисної копалини, збагачення та переробка в цілях підвищення ступеня витягання корисної копалини з надр,забезпечення повнішої і комплексної переробки мінеральної сировини; розвиток спеціалізації, кооперації і комбінування в промисловості; створення і розвиток підприємств різних форм власності.

До внутрішньовиробничих резервів відносяться можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів, що безпосередньо пов'язано з вдосконаленням техніки, технології організації процесів виробництва, освоєнням більш досконалих типів і моделей виробів, підвищенням якості продукції в конкретних галузях і підгалузях промисловості.

У загальній системі заходів щодо забезпечення режиму економії основне місце займає економія предметів праці, під якою прийнято розуміти зменшення витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції, зрозуміло, без якого б те не було збитку для якості, надійності і довговічності виробів.

Чимале значення має скорочення витрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15 - 20% всієї економії матеріальних ресурсів. Для цього необхідно забезпечити пильне дотримання правил зберігання і перевезення продукції,раціонально підготувати паливо, сировину, матеріали до переробки в процесі виробництва, підсилити увагу трудових колективів до питань якості роботи Рішенню цієї задачі сприятимуть розвиток акціонерної форми господарювання та приватизація підприємства.

Таким чином, економічна ефективність поліпшення використання і економії оборотних фондів достатньо великі, тому що вони позитивно впливають на виробничу та господарську діяльності підприємства.[19с,23]

3  АНАЛІЗ ОБОРОТНОСТІ НА ТОВ «ТД« ВЕСЕЛКА-СВІТЛО

3.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Основним видом діяльності є роздрібна торгівля. До липня 2007 торговельну діяльність здійснювали три підприємства: ТД «Веселка», мінімаркет «Радуга-2» і гастроном «Веселка». З липня 2007 року свою діяльність розпочали павільйон «Радуга-Апельсин» і об'єкт громадського харчування кафе «Піца-Веселка». У лютому 2008 року до ТОВ «ТД« Веселка-Світло »була приєднана мережу торгових кіосків. ТОВ «ТД« Веселка-Світло »здійснює діяльність по здачі в оренду будівель і приміщень. У 2007 році також суспільством надавалися транспортні послуги. Підприємство почало здійснювати новий вид діяльності: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (маркетингові послуги). У 2008 році планується відкриття дрібнооптового магазину.
ТОВ «ТД« Веселка-Світло »є прибутковим підприємством. Чистий прибуток за 2007 рік склала 125956 тис. грн., В порівнянні з 2006 роком вона збільшилася на 156%. Суспільство постійно розвивається, освоюються нові ринки збуту продукції, нові види діяльності, відкриваються нові торгові точки. Проводиться робота по розширенню асортименту продукції, контролю якості, відповідність стандартам. Велика увага приділяється кадрових питань. Проводяться різні лекції, семінари, спрямовані на підвищення кваліфікації працівників, освоєння нових методик роботи з покупцями.
 

3.2. Аналіз оборотності оборотних коштів

Наявність у комерційної організації власного оборотного капіталу, його склад і структура, швидкість обороту і ефективність використання оборотного капіталу багато в чому зумовлюють фінансовий стан підприємства і стійкість його положення на фінансовому ринку, основними показниками яких є: платоспроможність, тобто можливість погашати в строк свої боргові зобов'язання; ліквідність - здатність у будь-який момент здійснювати необхідні витрати;• можливості подальшої мобілізації фінансових ресурсів. Ефективне використання оборотного капіталу відіграє велику роль у забезпеченні нормалізації роботи підприємства, підвищення рівня рентабельності виробництва і залежить від безлічі факторів. У сучасних умовах величезне негативное вплив на ефективність використання оборотних коштів і уповільнення їх оборотності надають чинники кризового стану економіки: зниження обсягу виробництва і споживчого попиту;• високі темпи інфляції• розрив господарських зв'язків;• порушення договірної та платіжно-розрахункової дисципліни;• високий рівень податкового тягаря;• зниження доступу до кредитів внаслідок високих банківських відсотків. Всі перераховані фактори впливають на використання оборотного капіталу поза залежністю від інтересів підприємства. Разом з тим підприємства мають внутрішні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів, на які воно може активно впливати. Критерієм ефективності управління оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки. Оборотність оборотних коштів характеризує інтенсивність їх використання. Проведемо аналіз оборотності оборотних коштів на ТОВ «ТД« Веселка-Світло ». Для аналізу взято дані за 2007 рік. Насамперед, визначимо частку оборотних коштів у загальній сумі активів.

Таблица 3.1

Структура активів ТОВ «ТД« Веселка-Світло »

джерела коштів

На початок року

На кінець року

Зміна за звітний період

сума, тис.грн.

%

сума, тис.грн.

%

суми,

тис.грн.

%

необоротні активи

1 875 900

54,088

2 627 254

50,106

751 354

-3,982

оборотні активи

1 592 311

45,912

2 616 190

49,894

1 023 879

3,982

Разом

3 468 211

100

5 243 444

100

1 775 233

-

Джерело: власна розробка.
Аналізуючи таблицю 1 можна побачити, що частки необоротних і оборотних активів у загальній сумі активів майже однакові і становлять відповідно на початок року 54,088% і 45,912%, на кінець року - 50,106% і 49,894%. На кінець року питома вага оборотних активів збільшився на 3,982%, з чого можна зробити висновки: внаслідок зниження частки необоротних активів підвищилася мобільність коштів, підприємство отримало можливість більш гнучко управляти своїми активами; підвищилася роль обігових коштів, від кількості та структури яких благополуччя підприємства залежить тепер більшою мірою.
Далі необхідно дати загальну оцінку змін в наявності і структурі оборотних активів за їх найважливішим групам. Дані представлені в табл.
3.1

Таблица 3.2

Аналіз наявності складу і структури оборотних активів

вид коштів

Наличие средств, тис.грн

Структура коштів,%

на початок року

на кінець року

зміна, тис.грн.

на початок року

на кінець року

зміна, тис.грн.

Запаси і витрати
в тому числі:

1 112 099

1 600 081

487 982

69,842

61,161

-8,681

-Сировина, матеріали та інші активи

55 881

128 433

72 552

5,025

8,027

3,002

витрати на реалізацію

571

548

-23

0,051

0,034

-0,017

--Готова продукція і товари для реалізації

1 046 250

1 373 625

327 375

94,079

85,847

-8,232

-Товари відвантажені

9 397

18 755

9 358

0,845

1,172

0,327

-витрати майбутніх періодів

-

78 720

78 720

-

4,920

4,920

Податки по придбаних активів

83 750

126 428

42 678

5,259

4,832

-0,427

дебіторська заборгованість

95 503

322 041

226 538

5,998

12,310

6,312

грошові кошти

300 959

567 640

266 681

18,901

21,697

2,796

Разом оборотні активи

1 592 311

2 616 190

1 023 879

100

100

-


За даними таблиці 3.2 можна зробити висновок, що основна питома вага в структурі оборотних коштів займають запаси і витрати - 69,842% на початок року і 61,161% на кінець року, а в них - готова продукція і товари для реалізації - 94,079% на початок року і 85,847% на кінець року, що природно для підприємства торгівлі. Розглянемо більш детально зміна структури оборотних активів. Питома вага запасів і витрат зменшився на 8,681%. З них частка сировини, матеріалів та інших активів збільшилася на 3,002%. До складу цієї статті входять матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети, паливо, запчастини. Збільшення даної статті нераціонально, оскільки за рахунок неї знижується оборотність оборотних коштів. Далі витрати на реалізацію знизилися на 0,017%. Частка товарів для реалізації зменшилася на 8,232%. Даний показник можна пояснити збільшенням товарообігу, зниженням залишків на складах, кращою прохідністю товарів. Товари відвантажені збільшилися на 0,327%, це в основному повернення тари постачальникам; збільшення показника означає порушення розрахункової дисципліни за здану тару, несвоєчасна оплата її постачальником. Витрати майбутніх періодів збільшилися на 4,92%. Це єдиний нематеріальний елемент оборотних проізводственних фондів. Він включає витрати на підготовку і освоєння нової продукції,  новой технології, які виробляються в даному році, але відносяться на продукцію майбутнього року. Загалом в структурі запасів і витрат спостерігається позитивна тенденція: скорочення даної статті підвищує оборотність оборотного капіталу. Податки по придбаних активів знизилися на 0,427%, що означає зменшення придбаних за рік активів. Однак зниження запасів і витрат компенсувалося збільшенням інших статей: дебіторська заборгованість збільшилася на 6,312%, що є негативним моментом. Дебіторська заборгованість завжди відволікає кошти з  обороту, перешкоджає їх ефективному використанню. Грошові кошти збільшилися на 2,8%. Таким чином, скорочення запасів і витрат перетекло в основному в дебіторську заборгованість та грошові кошти.
Проведемо аналіз дебіторської заборгованості.

Таблица 3.3

Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості.

дебіторська заборгованість

На початок року

На кінець року

Зміна за звітний період

сума, тис.грн.

питома вага,%

сума, тис.грн.

питома вага,%

суми, тис.грн .

%

Покупців і замовників

34 631

36,262

192 671

59,828

158 040

23,566

Постачальників і підрядників

-

-

129 317

40,156

129 317

40,156

різних дебіторів

59 907

62,728

53

0,016

-59 854

-62,712

інша заборгованість

965

1,010

-

-

-965

-1,010

Разом

95 503

100

322 041

100

226 538

-


Таким чином, ми бачимо, що відбулося збільшення заборгованості покупців і замовників на 23,566%, що означає зниження контролю за відпуском товару по безготівковому розрахунку, відсутність попередньої оплати за товар покупцями і замовниками. Також збільшилася заборгованість постачальників і підрядників - на 40,156%. Вона складається із заборгованості постачальників - це передоплата за товар (збільшення даної статті, ймовірно, сталося внаслідок відсутності контролю за товарами, за якими була проведена передоплата, затримкою відвантаження зазначеного товару) і заборгованості підрядників - видані аванси (це пов'язано з освоєнням нової технології, нових видів виробництв, які вимагають передоплати за проведені роботи). Заборгованість різних дебіторів зменшилася на 62,712%. Сюди входять розрахунки з організаціями та особами за виконавчими документами, розрахунки за претензіями, розрахунки за депонованих сум. Інша заборгованість зменшилася на 1,01%.
Оскільки оборотність оборотних коштів тісно пов'язана з їх віддачею і є одним з найважливіших показників, які характеризують ефективність використання коштів підприємства та його ділову активність, у процесі аналізу необхідно дати оцінку фактично досягнутої швидкості оборотності засобів на підприємстві.
Швидкість оборотності оборотних коштів характеризується наступними показниками:
Коефіцієнтом оборотності (Коб). Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообігів, скоєних обіговими коштами підприємства за певний період (рік, квартал), або показує обсяг реалізованої продукції, який припадає на 1 грн. оборотних коштів.
З формули видно, що збільшення числа оборотів веде або до зростання випуску продукції на 1грн. обігових коштів, або до того, що на цей же обсяг продукції потрібно затратити меншу суму оборотних коштів.
Коб = Рп ÷ СО,
де Коб, - коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обороти;
Рп - обсяг реалізованої продукції, грн .;
СО- середній залишок оборотних коштів, грн .;
СО = (1 592 311 + 2 616 190) ÷ 2 = 2 104 250,5 тис.грн.
До про = 26494185 ÷ 2104 250,5 = 12,591 оборотів
Таким чином, за рік оборотні кошти зробили 12,591 оборотів.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Кз), величина якого обернено коефіцієнту оборотності. Він характеризує суму оборотних коштів, витрачених на 1 грн. реалізованої продукції:
Кз = СО ÷ Рп,
де Кз - коефіцієнт завантаження оборотних коштів.
Кз = 2 104 250,5 ÷ 26494185 = 0,079 тис.грн.
Тривалість одного обороту в днях (Т), яка знаходиться діленням кількості днів у періоді на коефіцієнт оборотності Коб.
Т = Д ÷ Ко, (2.3)
де Д - число днів у періоді (360, 90).
Т = 360 ÷ 12,59 = 28,594 = 29 днів
На даному підприємстві тривалість одного обороту становить 29 днів.
Чим менше тривалість обороту оборотних коштів або більше число скоєних ними кругообігів при тому ж обсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно оборотних коштів, і, навпаки, чим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.

3.3 ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ОБОРОТНОСТІ ОБОРОТНИХ КОШТІВ  НА ТОВ «ТД« ВЕСЕЛКА-СВІТЛО »

Тривалість обороту як усіх поточних активів, так і окремих видів може змінитися за рахунок суми виручки і середніх залишків оборотних коштів. Для розрахунку впливу даних факторів використовується спосіб ланцюгової підстановки:
Т 0 = С0 × Д ÷ РП0
СО 0 = 1 146 089 + 1 592 311 = 1 369 200 тис. грн.
Т 0 = 1369200 × 360 ÷ 16136047 = 30,547 днів
Т ум = СО 1 × Д ÷ РП0
Т ум = 2 104 250,5 × 360 ÷ 16136047 = 46,947 днів
Т 1 = СО 1 × Д ÷ Рп1
Т 1 = 2104 250,5 × 360 ÷ 26494185 = 28,592 днів
Звідси зміна тривалості обороту оборотного капіталу за рахунок суми оборотного капіталу (Т РП):
Т РП = Т1 - Т ум
Т РП = 28,592 - 46,947 = -18,355
За рахунок зміни суми оборотного капіталу тривалість обороту зменшилась на 18,355 оборотів

Тривалість обороту за звітний рік в порівнянні з попереднім зменшилася на 1,955 днів.
Ефект прискорення оборотності оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їх використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів.
Абсолютне вивільнення відображає пряме зменшення потреби в оборотних коштах.
Відносне вивільнення відбиває як зміна величини оборотних коштів, так і зміна обсягу реалізованої продукції.
Сума вивільнених коштів з обороту в зв'язку з прискоренням (-Е) чи додатково залучених коштів в оборот (+ Е) при сповільненні оборотності капіталу визначається множенням одноденного обороту по реалізації на
змінені тривалості обороту:
 ± Е = РП факт ÷ Д × Т
± Е = 26494185 ÷ 360 × (-1,955) = -143 878,144 тис. грн.
У зв'язку з прискоренням оборотності оборотних коштів отримали додатково вивільнені кошти на суму 143 878,144 тис. грн.
Такий же результат можна отримати і іншим способом, використовуючи коефіцієнт оборотності капіталу. Для цього з фактичної середньорічної суми оборотного капіталу звітного року слід відняти розрахункову його величину, яка потрібна була б для забезпечення фактичної суми обороту при коефіцієнті оборотності капіталу минулого року.
Щоб встановити вплив коефіцієнта оборотності (Коб) на зміну суми виручки (Рп), можна використовувати таку факторну модель:
Рп = СО × Коб (3.7)
Звідси:
Δ Рп Коб = СО1 × ΔКоб (3.8)
Коб 0 = 16136047 ÷ 1369200 = 11,785
ΔКоб = 12,591 - 11,785 = 0,806
Δ Рп Коб = 2 104 250,5 × 0,806 = 1 696 025,903
За рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на 0,806 оборотів, сума виручки збільшилася на 1696 025,903 тис.грн.
Δ Рп СО = ΔСО × ΔКоб 0 (3.9)
Δ СО = 2 104 250,5- 1 369 200 = 736 050,5
Δ Рп СО = 736 050,5 × 11,785 = 8 674 355,143
За рахунок збільшення середніх залишків оборотних коштів сума виручки збільшилася на 8674 355,143 тис.грн.

ВИСНОВКИ

Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.

До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це готова продукція, товари, гроші (кошти) та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями.

Оборотні фонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю.

Основні джерела формування оборотних коштів:

1. Власні джерела, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал,нерозподілений прибуток,цільове фінансування.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

2. Позичкові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.

Відомо, що через низку цілком об'єктивних причин (інфляція, зростання обсягів виробництва) у підприємства завжди виникає додаткова потреба в оборотних коштах. Тому підприємство використовує позичкові кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні позики. Поряд із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, котрі оформляються як позики, векселі, товарні кредити, авансові платежі.

Кредит має двоїстий вплив на фінансове положення підприємства в цілому і на стан оборотних коштів зокрема. Без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних засобів підприємству необхідно чи скорочувати цілком припиняти виробництво, що грозить серйозними фінансовими утрудненнями, може призвести до банкрутства. З іншого боку, рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитних ресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це приводить до збільшення нестабільності фінансового стану, зникають власні оборотні кошти, переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують норму прибутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського відсотка.

3. Додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов'язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження. В даний час неплатоспроможність підприємств досягла загрозливих масштабів і має тенденцію до зростання. Методи рішення цієї проблеми (взаємний залік неплатежів, передоплата, векселі), що застосовуються, поки не дають необхідного ефекту. Особливо, згубно це позначається на підприємствах з тривалим виробничим циклом.

Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані.

Раціональне й ощадливе використання оборотних фондів – першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають ¾ собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки,технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

Основна риса сучасного перехідного періоду - нестача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборотна інших стадіях. Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів.У процесі аналізу з'ясовуються причини утворення понаднормативних або менших за нормативи оборотних коштів. Аналіз нормованих оборотних коштів проводиться як в цілому, так і за окремими балансовими статтями, всередині статей - за групами, усередині груп - за видами для виявлення змін або недостач цінностей. Стан виробничих запасів аналізують за даними аналітичного обліку сировини, матеріалів, палива та інших цінностей, що його ведуть на складах матеріально відповідальні особи і бухгалтерія.

Незавершене виробництво аналізується за фактичними даними про залишки напівфабрикатів і деталей у кожному цеху (коморі, на робочому місці) із залученням даних про норми та запаси кожного виду деталей і напівфабрикатів. Аналіз запасів готової продукції проводиться також за даними аналітичного обліку складів. При цьому перевіряється, чи немає продукції, яка тривалий час зберігається на складі, яку не відвантажено через низьку якість, втрату товарного вигляду, за браком попиту.

Часто нормативів оборотних коштів не дотримуються через їх недостатню обґрунтованість. Тому у випадках, коли відхилення від нормативів неможливо точно пояснити, потрібно перевірити правильність розрахунку нормативів

Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливістю держання нових кредитів.

У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потреба в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти,свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів,їхньому неефективному використанню.

Для ліквідації понаднормативних запасів необхідно скоротити закупівлю тих матеріалів, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, зменшити незавершене виробництво, ужити необхідних заходів для забезпечення відвантаження покупцям усієї готової продукції Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

Слід наголосити, що за умов ринкової економіки, аналізуючи саму тільки оборотність оборотних коштів, не можна дати однозначної відповіді що до її прискорення або сповільнення.

Для цього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високий показник оборотності може свідчити про недостатність товарно-матеріальних запасів, що надалі гальмуватиме розвиток бізнесу, а низький показник оборотності інколи є виправданим, наприклад, коли очікується підвищення цін на сировину й напівфабрикати.

У процесі аналізу цього питання слід обов'язково порівняти темпи збільшення обсягу продажу з темпами збільшення виробничих запасів. Якщо темпи зростання обсягу продажу будуть вищими за темпи зростання виробничих запасів, це завжди свідчитиме про добрий фінансовий стан підприємства

Отже, аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ

1.Экономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. В.Я.Горфинкеля, 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ - Дана, 2001. - 718с.

2.Бородина Е.И., Голикова Ю.С. "Финансы предприятий": Учеб. пособие. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ,1995-207с.

3.Фінанси  України за 1999 рік/Держкомстат України. – К.:Техніка, 1997.

4.Фінанси  України РСР (1989-1990роки)/ Мінстат УРСР. – К.,1991.

5.Назаренков О.Ф. Стан та тенденції структури оборотних коштів промислових підприємств в Україні. //Актуальні проблеми економіки- 2006. - №6(60) – С.53-62

6. Шохин Е.И. Теория финансов предприятий: Учебное пособие для вузов. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 112 с. //Сущность оборотных средств и их роль в финансировании затрат на производство и реализацию продукции

7.В.М. Семёнов. «Экономика предприятия» В.М. М. .: Филинъ, 1997. – 272c.

8. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – К.:Ника – Центр, 2001,345с.

9.Сорока Р. Механізм управління оборотним капіталом торгівельних підприємств// Регіональна економіка. – 2003. - №4. – С.200-204

10.Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники.- Фінанси України, № 11, 1996.-245 с.

11.Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 1997.-323с.

12.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.,іл.

13. Фишер С., Дорибуш Р., Экономика: - М.: «Дело ЛТД», 1993. 864 с.

14. Экономика предприятия. Учебник для вузов. Под ред.В,Я, Горфинкеля. М.: Банки и биржы, ЮНИТИ, 1996. 367 с.

15.Егоренко Д.В. "Совершенствование анализа эффективности использования оборотных средств" 2000, 165с.

16.Алексеев Б.Н., Товмач Ф.Н. "Экономический анализ хозяйственной деятельности предприятия": Учебное пособие. Министерство образования Украины, ДонГУ, Донецк 1998, 98с.

17.Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом. – М.: Перспектива,1998  25с

18.Аврамчук Л., Муравський О. Контроль за ефективним використанням оборотних коштів підприємства// Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2001. - №11.- С.14-16

19.Золотарев А. "Рациональное использование оборотных средств в промышленности" // Экономика Украины. - 2001. №7.- с. 29-32

20.Смоляков Д.Р.Фінансовий менеджмент// "Круглийстіл" -2004 р.- № 10-11 (23-24).-с.20-28

21.Маргасова В.Г. Оцінка діючої системи управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості Чернігівського регіону.//Актуальні проблеми економіки.-2006.-№9(63)-С.75-83

22.. Экономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. В.П.Грузинова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 535с.

23.Радионов А.Р. "Управление сбытовыми запасами и оборотными средствами предприятия" (Практика нормирования): Учеб. пособие для вузов. - М.: Дело и сервис,1999.-400с.

24.Моляков Д.С., Шохин Е.И. "Теория финансов предприятия": Учеб. пособие для вузов. - М.: Финансы и статистика,2000.-112с.

25. Золотарьов А., Волик І. Посилення взаємодії виробництва і обігу //Економіка України. -2000. -№5. -с. 13-18

26. Кукин С., Денисенко В.Стальные инвестиции//Инвест газета.-2006. - №10- С.24-29


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

417. Установка приложения на персональный компьютер на примере Matlab 687.38 KB
  Для того, чтобы установить Matlab на компьютер, запускаем установочный файл пакета Matlab. Автоматически запустится мастер установки данного продукта.
418. Проект цеха по ремонту автотракторной техники 96 KB
  Значительная часть промышленных зданий и сооружений возводится по типовым проектам. Сегодня промышленная архитектура является областью творчества, обладающей своими средствами выразительности. Типовые столбчатые монолитные железобетонные фундаменты под колонны промышленных зданий.
419. Проектирование и исследование механизма шагового конвейера 686.5 KB
  Кинематическое исследование рычажного механизма, план механизма при рабочем и холостом ходах. План скоростей для начального звена. Погрешности кинематического расчета. Общие положения и определения инерциальных нагрузок. Силовой расчет ведущего звена при рабочем ходе.
420. Станция локальной вычислительной сети с маркерным способом доступа 591.5 KB
  Разработка структурной и принципиальной схемы станции локальной вычислительной сети (ЛВС). Разработка блок-схемы алгоритма работы станции в режиме ликвидации логического соединения. Написание программы в командах микропроцессорного комплекта серии PIC16C64.
421. Построение с помощью компьютерной графики 767.5 KB
  Построение третьего вида по двум данным. Построение трех видов с простыми разрезами. Местные виды, сечения, выносные элементы, местные разрезы (на примере вала) в среде AutoCAD 2011.
422. Построение эмпирических формул методом наименьших квадратов 575.5 KB
  Нахождение эмпирических формул методом наименьших квадратов (МНК) посредством возможностей пакета Microsoft Excel, Mathcad, MATLAB. Уравнения различных видов с помощью аппроксимации линейной, квадратичной и экспоненциальной зависимостей.
423. Привод к роликовому конвейеру 4.24 MB
  Выбор электродвигателя и кинематический расчет привода. Предварительный расчет валов редуктора и выбор подшипников. Проверка прочности шпоночных соединений. Конструирование корпуса редуктора.
424. Философское учение о ценностях (аксиология) 164.5 KB
  В качестве философской категории ценность — то, что чувства людей диктуют признать стоящим над всем и к чему можно стремиться, созерцать, относиться с уважением, признанием, почтением. Жизненные ценности: их роль в воспитательной деятельности. Типы ценностного сознания в истории культуры.
425. Использование стекла в архитектуре 79 KB
  Сырьем для производства обычного стекла служит главным образом оксид кремния (71-73%), или, иначе говоря, обычный песок. Оксиды магния и алюминия выполняют стабилизирующую функцию, повышая прочность стекла.