97145

Ипровадження інформаційних технологій на уроках трудового навчання в 7 класі

Дипломная

Педагогика и дидактика

Будь-яка педагогічна технологія - це інформаційна технологія оскільки основу технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації. Інформатизація освіти спрямовується на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації удосконалення форм і змісту навчального процесу впровадження...

Украинкский

2015-10-14

619.5 KB

4 чел.

PAGE  2


ЗМІСТ


ВСТУП

Передавання знань є складовою людської діяльності, тому застосування новітніх інформаційних технологій у галузі освіти зумовлені двома чинниками. З одного боку, це необхідність підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого - необхідність більш ефективної передачі знань, до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Наявність знань та вмінь з інформаційних технологій стає базовою вимогою для випускника школи. Молода людина, яка не володіє сучасними ІКТ, буде неминуче відкинута за межі сучасного інформаційного суспільства.

Концепція інформаційних технологій була додана до елементу комунікації і виникла у 1980-ті роки. Наразі ІКТ включають апаратні засоби (комп'ютери, сервери, тощо) та програмне забезпечення (операційні системи, мережеві протоколи, пошукові системи, тощо). Їхні можливості широко застосовують під час навчального процесу, звідси ІКТ можна вважати педагогічною технологію.

Будь-яка педагогічна технологія - це інформаційна технологія, оскільки основу технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації.

Тому інформатизація суспільства – це перспективний шлях до економічного, соціального та освітнього розвитку. Інформатизація освіти спрямовується на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ютерних методів навчання та тестування, що надає можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог. Одним із важливих напрямків розвитку інформатизації освіти є нові комп’ютерні технології. Інтерактивність, інтенсифікація процесу навчання, зворотний зв'язок – помітні переваги цих технологій, котрі зумовили необхідність їх застосування у різних галузях людської діяльності, насамперед у тих, які пов'язані з освітою та професійною підготовкою. Нині помітно зросла кількість досліджень, предметом яких стало використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. Цій темі в Україні присвячені дослідження таких науковців, як В.Ю. Биков, Я.В. Булахова, О.М. Бондаренко, В.Ф. Заболотний, Г.О. Козлакова, О.А. Міщенко, О.П. Пінчук, О.В. Шестопал, А. Верлань, Р. Гуревич, М. Жалдак, Ю. Дорошенко, Г. Кедрович, Т. Коваль, С. Сисоєва, О. Спірін, О. Стефаненко та ін.

Як свідчать дослідження цих та інших учених, основними напрямами формування перспективної системи освіти, що мають принципово важливе значення для України, котра нині перебуває на етапі складних економічних перетворень, є такі:

  •  підвищення якості освіти шляхом  інформування учнів про сучасні досягнення науки у більшому обсязі та швидшими темпами; 
  •  забезпечення орієнтації навчання на нові технології ІКТ; 
  •  забезпечення більшої доступності освіти для різних верств населення; 
  •  підвищення творчого потенціалу освіти. 

На думку зарубіжних вчених інформаційні технології посідають чинне місце в системі освіти. Так за Дж. Велінгтоном, інформаційні технології – це системи, створені для виробництва, передачі, відбору, трансформації (обробки) і використання інформації у вигляді звуку, тексту, графічного зображення і цифрової інформації.

Сьогодні гострою є потреба розробки і впровадження нових технологій формування знань, умінь і навичок, нового змісту, методів, засобів навчання, дидактично-методичного забезпечення в цілому. Впровадження ІКТ в освітню систему України та формування єдиного інформаційно-освітнього простору - одні з пріоритетних напрямів сучасної державної політики. Науково-методичні основи використання ІКТ у навчально-виховному процесі в середовищі «1 учень - 1 комп'ютер» є основною метою ІКТ в навчанні та підготовці учнів до життєдіяльності, яка відповідає умовам інформаційного суспільства.

Вдале поєднання традиційних методів навчання з інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ) може значно підвищити продуктивність вивчення будь-якого предмета. Ілюструючи події, процеси та явища, які є об'єктами вивчення, за допомогою ІКТ, учитель урізноманітнює урок, робить його інтенсивним, інтерактивним. Крім того, слід зазначити, що учням на таких уроках більш цікаво. Під ІКТ ми розуміємо засоби введення, накопичення, зберігання, передавання, оброблення, контролю і виведення інформації, які ґрунтуються на використанні комп'ютерної техніки, комунікацій і новітніх технологій. Використання у навчально-виховному процесі ІКТ сприяє гармонійному формуванню творчої та діяльнісної особистості учня.

Об’єкт дослідження: процес використання інтерактивних технологій у середній школі.

Предмет дослідження: використання інформаційних технологій  на уроках трудового навчання в середніх класах.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити систему впровадження інформаційних технологій на уроках трудового навчання в 7 класі.

Реалізація зазначеної мети зумовила постановку таких завдань:

  •  проаналізувати сутність поняття інформаційна технологія;
  •  розкрити методику використання інформаційних технологій на уроках трудового навчання;
  •  апробувати розроблене дослідження в навчальному процесі.


РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЗНЗ

  1.  Сутність поняття інформаційно-комунікаційні технології 

Технологія це система взаємопов’язаних способів опрацювання матеріалів та  прийомів виготовлення продукції у виробничому процесі. Інформація є одним із видів ресурсів, що використовуються людиною в трудовій діяльності і побуті. Інформаційний ресурс – особливий вид ресурсу, який ґрунтується на ідеях і знаннях, накопичених у результаті науково - технологічної діяльності людей у певній області, у тому числі в економіці, і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення. Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей, зокрема, на відміну від інших, матеріальних  ресурсів, він практично невичерпний; з розвитком суспільства і зростанням використання знань, обсяги інформаційного ресурсу зростають.

Інформаційна технологія – технологія опрацювання інформації, яка складається з сукупності технологічних елементів: збирання, накопичення, пошуку, передавання інформації користувачам на основі сучасних технічних засобів. Технологія як строго наукове поняття означає визначений комплекс наукових і інженерних знань, втілений у способах, прийомах праці, наборах виробничо-речовинних факторів виробництва. Під інформаційними технологіями розуміється переробка інформації на базі комп'ютерних обчислювальних систем [21].

У наш час людство переживає науково-технічну революцію, в якості матеріальної основи якої служить електронно-обчислювальна техніка. На базі цієї техніки з'являється новий вид технологій - інформаційні. До них відносяться процеси, де «вихідним матеріалом» і «продукцією» є інформація. Зрозуміло, що інформація, яка переробляється, зв'язана з визначеними матеріальними носіями і, отже, ці процеси включають також переробку речовини і переробку енергії. Але останнє не має істотного значення для інформаційних технологій. Головну роль тут грає інформація, а не її носій. Як виробничі, так і інформаційні технології виникають не спонтанно, а в результаті технологізації того чи іншого соціального процесу, тобто цілеспрямованого активного впливу людини на ту чи іншу область виробництва і перетворення її на базі машинної техніки. Чим ширше використання ЕОМ, тим вище їхній інтелектуальний рівень, тим більше виникає видів інформаційних технологій [1].

Основні види інформаційних технологій які, використовують в навчальному процесі мають таку класифікацію:

1.Інтерактивні заняття. Цей вид роботи вчитель застосовує здебільшого для вивчення нового матеріалу. Ефективність  його значно залежить від складеної навчальної програми. Низькоякісні програми, як правило, надають можливість лише поступово перегортати сторінки, відводить учневі лише пасивну роль у навчанні й нічим не відрізняються від звичайного підручника. Високоякісні програми, навпаки, активно втягують учня у взаємодію з ПК у режимі «запитання – відповідь», що відбувається протягом усієї презентації нового матеріалу. Кожне запитання, яке ПК виводить перед учнем на дисплей, контролює розуміння матеріалу, а відповідь учня знову ж таки викликає адекватну реакцію комп'ютера. В міру того як учень навчається на занятті, комп'ютер аналізує його відповіді, і на основі цих даних визначає подальші відповідні індивідуальні види діяльності, наприклад: допоміжна інформація в разі виникнення труднощів у розумінні матеріалу, детальніший розгляд теми, що викликала зацікавленість, або можливість повторити чи пропустити певний розділ цього заняття.

2. Різноманітні комп'ютерні вправи. Цей вид діяльності спрямований на практичне застосування та засвоєння відповідних умінь і навичок на основі попередньо вивченого теоретичного матеріалу. Дуже корисним є те, що можна вільно розширювати комплекс вправ, доповнювати його. Наприклад, під час вивчення теми «Елементи машинознавства», а саме будови швейної машини, вчитель пропонує, щоб учні спочатку опрацювали внутрішню будову за допомогою комп’ютера, маючи можливість побачити її ніби «зсередини», а потім  відповіли на питання про типи з'єднань, які використовуються у швейній машині, знайшли несправності у роботі і навіть запропонували методи ліквідації цих несправностей.

3.Використання мультимедійних технологій у навчанні дає змогу здійснити справжній технологічний прорив в організації і практичній реалізації навчального процесу. З'явившись спочатку як техногенне об'єднання різноманітних способів подання інформації (аудіо-, відео-), що й породило сучасну назву, поняття «мультимедіа» поступово наповнилося новим змістом саме завдяки змістовній частині додатків, а не технічних засобів, які їх реалізують. На сьогоднішній день мультимедійні програми широко використовуються в різноманітних галузях завдяки різноплановій спрямованості: довідники, енциклопедії, репетитори з різних предметів, навчальні, демонстраційні програми тощо. Вже існують десятки тисяч компакт-дисків з мультимедійними навчальними програмами із різних предметів – загальноосвітніх, загально технічних і спеціальних [2].

До інформаційних технологій також відносяться: звукові, екранні, екранно-звукові (аудитивні, візуальні, аудіовізуальні) засоби. Саме такі назви у найбільшій мірі розкривають загальні форми передачі навчальної інформації учням, а також вид апаратури, технічні пристосування, що необхідні для їх використання у процесі навчання.

До звукових засобів навчання відносяться фонозаписи навчальної інформації, виконані механічним, магнітним, оптичним способами на платівках, магнітній стрічці, а також радіопередачі прямої трансляції на урок, чи у позаурочний час.

Екранні засоби навчання  - це діапозитиви, діафільми, епіпроекції, транспаранти до графопроектора, кінокільцівки, неозвучені кінофрагменти та відеозаписи, носії інформації для комп'ютерної техніки, на яких зафіксовані зображення об'єктивно існуючих явищ та процесів або їх моделей, малюнків, схем, графіків, друкованих або рукописних текстів. За своїми специфічними особливостями екранні засоби можна поділити на статичні екранні засоби  і динамічні екранні засоби  навчання.

Статичні екранні засоби навчання. Діапозитиви - це окремі кадри фотоплівки, на яких зафіксована навчальна інформація. (Наприклад, явищ і процесів, малюнків, рукописних, друкованих текстів, графіків, діаграм, таблиць тощо.) Такі діапозитиви можуть бути монохромними або кольоровими. Демонстрація здійснюється за допомогою діапроекторів.

Транспаранти (до графопроектора) - це окремі кадри (в більшості розмірами 250х250 мм), на яких навчальна інформація зафіксована фотографічним або іншим способом на прозорій плівці. Демонструються транспаранти за допомогою графопроекторів. На відміну від діапозитивів для унаочнення складного явища чи процесу можна виготовити декілька траспарантів, що дає можливість при накладанні один на одного показати динаміку побудови об'єкту вивчення.

Епіпроекції - це окремі кадри з непрозорою основою (в більшості розмірами 140х140 мм), на яких зафіксована навчальна інформація демонструються епіпроекції спеціальним проекційним приладом «Епіпроектор». За його допомогою можна показати на екрані зображення окремих малюнків, друкованих текстів з книжок та журналів, рукописів з учнівських зошитів тощо. Епіпроекції можуть використовуватись і за допомогою сучасних комплексів телевізійної апаратури.

Діафільми - це сукупність кадрів, змонтованих у певній послідовності на одній плівці. На них фотографічним способом зафіксовано  зображення об'єктів вивчення, яке необхідне, на думку автора діафільму, для пояснення вчителем окремої теми чи розділу програми, що вивчається на протязі одного або кількох занять.

Динамічні екранні засоби навчання. Неозвучені кінофрагменти, відеозаписи - це сукупність певної кількості кадрів, змонтованих на одній кіноплівці, відеокасеті. Демонстрація таких кіноплівок за допомогою кінопроектора, відеопроектора, відеомагнітофона дає змогу одержати на екрані конкретне чи опосередковане динамічне зображення явищ і процесів, що вивчаються.

Кінокільцівки - це певна частина одного кінофрагмента, у кадрах якого зафіксовано зображення послідовних фаз, як правило, одного циклічного процесу або явища. Кінокільцівку можна безперервно демонструвати багато разів для показу і пояснення закономірностей перебігу процесу чи явища, які вивчаються, так як кіноплівка склеєна в кільце.

Екранно-звуковими засобами навчання  є кінофільми та кінофрагменти, дискети для комп'ютерної техніки, телепередачі та відеозаписи. Навчальні кінофільми можуть складатися з однієї або декількох частин, що розраховані на унаочнення і пояснення цілої теми, яка вивчається на протязі одного, або кількох занять.

Озвучені кінофрагменти - це окремі логічно закінчені частини кінофільмів, які розраховані на унаочнення та пояснення окремого питання, яке вивчається на занятті. Як і кінофільми, вони можуть бути кольоровими або монохромними. Для демонстрації кінофрагментів, кінофільмів, кінокільцівок використовується кінопроектор.

Дискети, компакт-диски – засоби, на яких може бути зафіксована звукова, наочна, наочно-звукова навчальна інформація про явища та процеси, що вивчаються, демонстрація яких здійснюється при використанні комп’ютерної техніки.

Телевізійні передачі. За інформаційними можливостями це аналогічні до кінофрагментів, кінофільмів екранно-звукові засоби навчання, що створюються на замовлення Міністерства освіти і демонструються на екранах телевізорів за наперед визначеним розкладом їх використання.

Відеозаписи - це записані на магнітну стрічку відеокасети, навчальні телепередачі або окремі відеофрагменти. Такі відеокасети - із відеозаписами надсилаються у магазини для продажу школам. Відеозаписи можуть створюватись і вчителями шкіл самостійно, за допомогою відеомагнітофона та теле- (відео-) камери.

Проекційна  апаратура - діапроектори,  графопроектори, епіпроектори, які призначені для демонстрації на екран зображень малюнків, схем, надписів, тощо, зафіксованих у кадрах діафільмів, діапозитивів, транспарантів, епіпроекцій.

Звуковідтворююча апаратура - це магнітофони, електропрогравачі, які призначені для відтворення звукової фонограми, записаній на магнітній стрічці або на платівці.

Телевізійна апаратура - це телевізори, відеопроектори, відеомагнітофони, відеокамери, відеоплеєри.

Комплекс проекційної та звуковідтворюючої апаратури - це кінопроектори для демонстрації кінокільцівок, кінофрагментів, кінофільмів, озвучених чи не озвучених.

Комплекс технічних пристосувань та пристроїв - це екрани для проекції зображень, прилади для дистанційного включення апаратури ТЗН, механізми для затемнення навчального приміщення, включення (виключення) освітлення.

Комплекс комп'ютерної техніки – це сукупність засобів комп’ютерної техніки та спряжених із нею технічних пристроїв для відтворення звукової, наочної, наочно-звукової навчальної інформаціі, яка зберігається на магнітних носіях та компакт-дисках. Відтворення може бути звуковим, екранним, у вигляді твердих копій.

До інформаційних технологій також можна віднести технічні засоби навчання.

Сьогодні   у   педагогічній   літературі   не   існує   єдиної загальноприйнятої класифікації ТЗН. Це пояснюється перш за все, складністю завдання та застосування різних підходів до класифікації, які відрізняються між собою змістом принципів, покладених в основу класифікації.

Наприклад:

  •  за характером повідомлення навчальної інформації;
  •  за призначенням;
  •  за навчальними предметами;
  •  за характером побудови змісту інформаційного фонду.
  •  Аналізуючи різні підходи до класифікації, можна відзначити, що до основних ознак відносяться наявність чи відсутність у ТЗН можливостей:
  •  виконувати інформаційні функції подачі навчальної інформації, необхідної для формування в учнів знань,   умінь та навичок та застосовування їх у практичній діяльності;
  •  виконувати організаційно-технічні функції для розкодування інформації, закладеної у інформаційному фонді і передачі її учням;
  •  використовувати різні форми передачі навчальної інформації учням, зокрема, статичність і динамічність показу наочності;
  •  застосування з дидактичним призначенням ілюстрації до пояснень вчителя або як автономне (самостійне) джерело навчальної інформації.

Отже, інформаційні технології є перспективним і високоефективним інструментом, що дозволяє надати велику кількість інформації у більшому обсязі, ніж традиційні джерела інформації [3].

1.2. Становлення та розвиток інформаційних технологій: історичний аспект

Сучасне людство перейшло в епоху інформатизації – період свого розвитку, який спрямовано на повне використання достовірного, вичерпного і сучасного знання в усіх суспільно важливих областях людської діяльності.

Завдяки процесу інформатизації створюється нова суспільна ланка – інформаційне суспільство, яке в свою чергу характеризується високим рівнем інформаційних технологій, розвинутими інфраструктурами, які забезпечують виготовлення інформаційних ресурсів і можливість доступу до інформації, прискоренням процесів автоматизації обробки інформації, радикальними змінами соціальних структур, внаслідок чого відбувається розширення сфери інформаційної діяльності. Істотно, що невпинний процес інформатизації суспільства впливає на визначення нових освітніх стандартів, впровадження сучасних технологій до сфери навчання з усіх галузей і рівнів освіти.

Підготувати людину до активної і плідної життєдіяльності в інформаційному суспільстві – одне з головних завдань сучасного етапу модернізації національної системи освіти, внаслідок чого виникають нові вимоги до спеціаліста з вищою освітою, зокрема: вільне орієнтування в світовому інформаційному просторі, наявність знань і навичок для пошуку, обробки та зберігання інформації, використання сучасних інформаційних технологій і професійних комп’ютерних комунікаційних систем. Отже одним із головних завдань педагогічної науки є створення науково-педагогічного забезпечення цього процесу [4].

Наприкінці ХХ ст. вперше в історії людства до числа основних засобів праці в суспільному виробництві промислово розвинутих країн почали зараховувати інформацію та інформаційні ресурси. Постійний процес збільшення трудових ресурсів, завдяки переходу їх зі сфери матеріальної до інформаційної, підштовхнув інженерів і конструкторів до створення машини нового типу для обробки інформації. Це у свою чергу вплинуло на створення нової області науки – інформаційні технології, предметом якої є аналіз фундаментальних співвідношень у великих системах певного класу, у першу чергу, великих інформаційних системах. Еволюція інформаційних технологій окреслює шлях застосування найпростіших пристроїв лічби та ЕОМ, який є неперервним витісненням механічних способів обробки інформації автоматизованими.

За визначенням українського вченого і педагога М.І. Жалдака інформаційні технології характеризуються, як сукупність методів і технічних засобів збору, організації, зберігання, обробки, передачі і подання інформації, яка розширяє знання людей і розвиває їх можливості щодо керування технічними та соціальними процесами [5].

У 1951 р. в м. Києві під керівництвом академіка С.О. Лебедева було побудовано першу в континентальній Європі програмнокеровану ЕОМ – «МЭСМ» (Мала електронно-лічильна машина), що в свою чергу сприяло практичному впровадженню досягнень кібернетики в освіту.

При Київському будинку науково-технічної пропаганди було організовано цикл лекцій В.М. Глушкова для інженерів, наукових співробітників і викладачів навчальних закладів з основ теорії алгоритмів, теорії автоматів та елементів математичної логіки.

Отже, починаючи з другої половини ХХ ст. на теренах колишнього СРСР розпочалися експерименти із застосування, введення та вивчення елементів програмування і кібернетики в освітніх програмах. Перші спроби застосування в Україні ЕОМ в навчальному процесі відбулися в 1960 р. на базі Київського вищого радіотехнічного училища військ протиповітряної оборони (КВІРТУ).

Курсанти училища першими проходили контроль знань (тестування) з використанням ЕОМ «Промінь», яку було розроблено в інституті кібернетики АН УРСР під керівництвом академіка В.М. Глушкова.

Наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. ХХ ст. розпочалося вивчення елементів кібернетики та основ програмування у вищих педагогічних закладах. Так, у 1960 р. у Київському державному педагогічному інституті імені О.М. Горького при кафедрі математичного аналізу (завідувач кафедри професор М.О. Давидов) було створено електронно-обчислювальну лабораторію на базі ЕОМ «Мінськ-1» (завідувач лабораторії А.М. Сахно, головний інженер Е.В. Бурфан). Згодом лабораторію було реорганізовано у Головний обчислювальний центр Міністерства освіти УРСР, директором якого був призначений В.Ю. Биков [22].

У цьому ж році під керівництвом академіка В.М. Глушкова у вузівських центрах зібрали групу учнів для вивчення елементів програмування для ЕОМ.

Починаючи з 1964 р., до навчальних планів фізико-математичних факультетів вищих педагогічних закладів вводиться офіційний курс програмування для ЕОМ «Математичні машини і програмування з обчислювальним практикумом». У 1970 році цей курс оновлюється і вводиться під назвою «Обчислювальні машини і програмування». Наступна програма «Обчислювальна математика і програмування»  була оновлена в 1976 р., в ній вже було зосереджено питання ознайомлення з мовою програмування високого рівня Алгол-60.

Вагомий внесок у процес автоматизації навчального процесу вніс професор О.М. Довгялло, його роботи присвячено використанню комп’ютерів при вивчені різних предметів, створенню систем програмування курсів навчального призначення, опрацювання теорії діалогового навчання. Але незабезпеченість шкіл відповідною матеріально-технічною базою, вузький напрям роботи техніки, придатної для створення довідкових і тестувальних систем, побудованих за принципами програмованого навчання, недостатня підготовка вчителів з використання ЕОМ та інші організаційні проблеми призвели до уповільнення процесу впровадження факультативних курсів із програмування та кібернетики.

Тому з другої половини 1970-х по 1985-і рр. ХХ ст. викладачі і методисти ВНЗ значну увагу приділяли питанням впровадження в навчальний процес мікрокалькуляторів. Це уможливило зменшення витрат навчального часу на різноманітні обчислення та дозволило більше часу приділяти розв’язанню змістовних задач, формуванню навичок роботи з автоматизованими пристроями, удосконаленню методики навчання шкільних дисциплін, особливо природничо-наукового циклу. За визначенням українських дослідників, на початку зародження процесу комп’ютеризації навчального процесу у школах Україні було 1463 кабінетів інформатики, що налічували 6574 комп’ютеризованих робочих місця, які було оснащено переважно різнотипними, значною мірою програмно несумісними комп’ютерними засобами, відповідно в міських поселеннях – 1022 кабінети (5055 місць), у сільських – 441 кабінет (1519 місць).

У 1970 р. з’являються мікропроцесори, що стає поштовхом, на думку академіка А.П. Єршова, для реального початку шкільної інформатики. Отже, постала практична потреба в появі комп’ютерно-грамотних випускників, у зв’язку з поширенням процесу застосування обчислювальної техніки, на прикладі персональних ЕОМ та вбудованих мікропроцесорів. В зв’язку з цим у вищих навчальних закладах розпочинається підготовка вчителів математики і фізики з поглибленим вивченням інформатики та обчислювальної техніки. Видаються перші в Україні навчальні посібники з інформатики, авторами яких в Україні стали видатні вчені, педагоги А.Ф. Верлань, В.М. Касаткін, М.І. Жалдак, Н.В. Морзе.

Новий етап розвитку інформаційних технологій навчання розпочинається в 1985 р. з прийняттям урядової постанови «Про заходи щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів і широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес». Постанова передбачала введення в 9-10 класах нового предмету «Основи інформатики та обчислювальної техніки», орієнтованої на розробку вітчизняної обчислювальної техніки навчального призначення і програмно-методичного забезпечення курсу інформатики у загальноосвітній школі. Програму було розроблено під кураторством Обчислювального центру Сибірського відділення АН СРСР (А.П. Єршов) і науково-дослідного інституту змісту і методів навчання АПН СРСР (В.М. Монахов) із залученням групи педагогів–інформатиків із різних регіонів країни [23].

У 1988 р. робоча група під керівництвом академіка А.П. Єршова запропонувала на обговорення педагогічної громадськості Концепцію інформатизації освіти, в якій вперше визначено поняття «нова інформаційна технологія (НІТ)».

Процес інформатизації освіти, який підтримує інтеграційні тенденції пізнання закономірностей предметних областей та навколишнього середовища, актуалізує розробку підходів до використання потенціалу НІТ для розвитку особистості учня, підвищення рівня його креативності, розвитку здібностей учнів до альтернативного мислення, формування навичок розробки стратегій і пошуку рішення навчальних і практичних задач, прогнозувати результати використання прийнятих рішень на основі моделювання вивчаючих об’єктів, явищ, процесів, взаємозв’язків між ними.

У цей же час український професор М.І. Шкіль розробив посібник для вчителів, в якому вперше в СРСР було запропоновано так званий користувацький ухил у навчанні інформатики, коли на перший план виводиться вивчення основ сучасних інформаційних технологій, а оволодіння основами програмування переходить на другий план, а іноді (у навчальних закладах гуманітарного спрямування) і зовсім опускаються, хоча курс інформатики при цьому може бути досить ґрунтовним.

У 90-х рр. продовжувалося формування методичної системи навчання курсу інформатики, зокрема розвиток змісту і програми навчального курсу. Останній значною мірою пов’язаний з тенденцією посилення уваги до загальноосвітніх функцій курсу, потенційних можливостей його використання для розв’язування загальних задач навчання, виховання і розвитку учнів, тобто з переходом від прикладних задач комп’ютерної грамотності до повноцінного загальнонаукового навчального предмета.

У 1996 р. Міністерством освіти України було затверджено нову програму шкільного курсу інформатики, побудованого на засадах користувацького ухилу в навчанні цього предмета (автори програми М.І. Жалдак, Н.В. Морзе, Г.Г. Науменко). Удосконалений варіант програми, в якому враховуються природні зміни в апаратному та програмному забезпеченні сучасних інформаційних систем, підтверджено Міністерством освіти і науки України в 2001 р. [6].

У наш час можна говорити про поступову трансформацію поняття «нові інформаційні технології навчання» у більш сучасне поняття «інформаційно-комунікаційні технології навчання».

Отже, на основі вищесказаного можна зробити висновок, що в умовах швидких змін і постійного вдосконалення засобів інформаційних технологій особливої уваги потребує проблема вивчення теоретичних основ інформаційних технологій, з якої має розпочатися науково і методично обґрунтоване впровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес загальноосвітньої школи, як цього вимагає сучасне суспільство, накопичення власного практичного досвіду, який стане підґрунтям для самореалізації молодого фахівця в інформаційному просторі сучасного суспільства.

1.3. Сучасний стан використання ІКТ на уроках трудового навчання

Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ ст. визначає головною метою освіти «створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості, як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства» [7]. Саме тому в національній системі освіти пріоритетним напрямком є особистісний розвиток, який пов’язаний із формуванням творчого потенціалу, розвитку творчих здібностей.

Розв’язання даної проблеми в процесі трудового навчання пов’язане з доцільним використанням різних методів і засобів, у тому числі, і застосування ІКТ.

Однією з найголовніших ознак творчої людини дослідники вважають наявність здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні надбання людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання.

Творчі здібності пов’язуються з створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів, методів отримання інформації та реалізації її у практичній діяльності.

Найбільш ефективно ці завдання можуть бути вирішені шляхом використання в навчанні сучасних педагогічних технологій у поєднанні з інформаційними засобами, які забезпечують цілісний розвиток особистості, становлення її творчого потенціалу [26].

Використання ІКТ в освіті – це широке впровадження в педагогічну практику психолого-педагогічних розробок, що дозволяють інтенсифікувати навчальний процес, та створення можливості легкого доступу учнів до практично необмеженого обсягу інформації та її аналітичної обробки, підсилення інтелектуальних можливостей, створення умов для перебудови їхньої пізнавальної діяльності.

Комп’ютер дозволяє більш широко використовувати міжпредметні зв’язки. Праця в навчальних майстернях стає більш усвідомленою, а значить і творчою. Уміння в процесі практичної роботи застосовувати знання фізики, хімії та інших природничих наук свідчать про їхнє глибоке розуміння. Крім того, багатофакторність системи, науковий підхід, багатий інструментарій, великий обсяг електронної довідкової інформації, залучення мультимедійних засобів дозволяють досягнути вдалого поєднання ігрової, пізнавальної та експериментально-дослідницької активності. Ефективність раціонального використання інформаційних технологій обумовлюється, ще й тим, що скорочується час вивчення теоретичного матеріалу програми. Вивільняється час до творчої практичної роботи, усунення прогалин у знаннях, актуалізації раніше вивченого матеріалу. У разі виникнення труднощів учень за допомогою комп’ютера може самостійно швидко знайти необхідну інформацію й повторити її. Використання ІКТ у процесі трудового навчання, створює можливість для більш предметного ознайомлення школярів із технікою (в тому числі комп’ютерною) та її використанням у сучасному виробництві. Це сприяє розширенню в учнів кругозору, розвитку обізнаності в різних сферах людського життя, бачення проблем сучасного виробництва та життя. Творча людина не обмежується якимось одним видом діяльності, вона повинна бути компетентною в широкому колі питань. Використання інформаційних технологій у трудовому навчанні пов’язане з вирішенням низки дидактичних питань, спрямованих на глибоке засвоєння змісту навчального матеріалу, використання наочності, організацію творчої діяльності учнів, виховання учнів тощо. У сукупності добре організоване навчання й виховання безумовно, позитивно впливає на формування творчих здібностей школярів [24].

Якість та міцність засвоєння навчального матеріалу учнем залежить не тільки від об’єктивних факторів (змісту й структури матеріалу, використання різних форм і методів навчання, часу навчання), але й від суб’єктивного відношення учня до даного навчального матеріалу й навчання в цілому. Використання ІКТ у процесі трудового навчання дає можливість, впливати на мотиваційну сферу школяра, викликати інтерес у учнів, як за рахунок використання самого комп’ютера, так і можливостей сприйняття, перетворення та подачі інформації.

У діяльності сучасної людини існує немало трудомістких інформаційно-пошукових, обчислювальних та інших подібних операцій, які допоможе виконати комп’ютер за наявності відповідного програмного забезпечення і його вмілого використання. Не звільняючи учнів від необхідності навчитися користуватися звичайним довідковим матеріалом, ми в той же час готуємо їх до майбутньої трудової діяльності в умовах сучасного автоматизованого виробництва.

Використовуючи комп’ютер, мультимедійні засоби, можна демонструвати й аналізувати прийоми виконання технологічних операцій, їх послідовність, спостерігати за процесом зміни об’єкту, побудувати креслення і т.д. Завдяки комп’ютерній техніці, в процесі трудового навчання, з’являється можливість значно впливати на розвиток таких рис як уважність, спостережливість, зосередженість, які є важливими для творчої особистості [25].

У процесі викладання учням навчального матеріалу викладач широко використовує один з найважливіших принципів дидактики - принцип наочності. Принцип наочності вперше теоретично обґрунтував Я.А. Коменський, який висунув вимогу вчити людей пізнавати самі речі, а не тільки свідоцтва про них. Коменський приділяє велике значення також діяльності розуму [8]. Розвиваючи його ідеї про наочність в навчанні І.Г. Песталоцці переоцінював наочність, помилково вважаючи її абсолютною основою всілякого пізнання. Ушинський казав про необхідність використовування наочності в діяльності учнів. Образну мову вчителя він відносив до засобів наочності, а наочність вважав одним із шляхів зближення вчителя з класом.

До інформаційних технологій також належать: технічні пристрої та дидактичні засоби навчання,які за допомогою цих пристроїв відтворюються. Свідоме оволодіння знаннями базується на практичному досвіді, який у свою чергу, засновано на безпосередніх спостереженнях. Наочність сприяє кращому засвоєнню знань, надає активність розумової діяльності, мобілізує увагу. Слово «наочність» означає доступність візуальному спостереженню, та очевидно те, що можна показати, побачити, безпосередньо сприйняти. Використання в процесі навчання різних теоретичних моделей у вигляді графічних схем, відтворюючих своїм змістом найбільш загальні залежності, широко практикується в сучасній школі при засвоєнні знань. Прийнято вважати, що наочність виконує ілюстративну функцію, та ця функція далеко не поодинока. Наочний матеріал може виконувати функцію пояснювальну, операторну, тобто не тільки ілюструвати, показувати спосіб дії з матеріалами.

Для ефективного використання інформаційних технологій в процесі засвоєння знань велику роль грає не тільки старанний відбір наочних засобів у відповідності до рівня знань, а й організація їх сприйняття. Важливе значення має у зв'язку з цим постановка перед учнями задач у момент демонстрування наочного матеріалу.

Але на противагу ряду позитивних рис використання ІКТ існують і їх недоліки:

  •  Кожному учню необхідний доступ до комп'ютера.
  •  Потрібне спеціальне обладнання для роботи програм .
  •  Розробка може вимагати значних фінансових затрат та затрат часу.
  •  Internet надає величезну кількість інформації, яка може збивати учнів.

Отже, інформаційні технології на сучасному етапі є головною перспективою для впровадження їх у навчальний процес, та пошуку більш різноманітних, складніших технологій.

1.4. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на розумовий розвиток учнів

Одним з важливих особливостей і переваг інформаційно – комунікаційних технологій порівняно з іншими навчальними засобами полягає саме в тому, що мультемидійні програми здебільшого розраховані на самостійне активне сприймання та засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Уже сама побудова, дидактичне спрямування та розв'язання навчальної (наукової) проблеми передбачають активну розумову діяльність учнів. Вони можуть обирати оптимальний темп роботи з мультемидійною програмою відповідно до індивідуальних розумових, психолого-фізіологічних можливостей та інтересів; перевіряти правильність відповідей, використовувати у процесі сприймання та засвоєння знань необхідну зорово-слухову та текстову інформацію.

Розрізняють такі типи засвоєння школярами знань: ознайомлюючий, тобто це такий тип засвоєння знань коли учень ознайомлюється з навчальним матеріалом, або відтворює його з опорою на підказку. Наступний етап репродуктивний це коли учень відтворює матеріал самостійно, без опори на будь-яку підказку, а також застосовує його в типовій, звичайній, тобто подібній до навчальної ситуації. Продуктивний – на цьому етапі учень створює нову навчальну ситуацію, шляхом перетворення раніше засвоєних знань. Творчий або креативний етап учні самостійно аналізують факти, явища та вирішують навчальні завдання [11].

Самостійна ж робота із засобами ІКТ як важливий стимул у навчанні створює всі передумови для застосування практичних та інтелектуальних умінь, поєднання чуттєвого і раціонального пізнання, бо знання, які учні здобувають у результаті самостійної діяльності, засвоюються значно краще порівняно з тими, які повідомляє вчитель.

Засвоєння готових знань на основі мультемидійної інформації потрібне, але під час виконання певних завдань треба вміло поєднувати ці два типи пізнавальної діяльності так, щоб основна ознака того чи іншого явища, події чи процесу була доведена і розкрита самими учнями у посильній для них роботі.

Інформаційно – комунікативні технології навчання досить перспективні для підвищення творчої активності. Учень відходить від позиції об'єкта навчання отримувача готової  навчальної інформації, стає активним суб'єктом навчання, він може самостійно здобувати необхідну інформацію і навіть вміти винайти, сконструювати необхідні для цього способи дій [15].

Також ефективність використання ІКТ в навчально-виховному процесі особливо позначається на психічному розвитку, рівні інтелектуальної активності школярів. Тому, що ІКТ на уроці можна використовувати на всіх етапах: і для перевірки домашнього завдання, і для вивчення нового матеріалу, і для його закріплення. Для перевірки домашнього завдання найчастіше використовують тести. Є кілька програм створення тестів, вони прості у використанні і всім доступні. При вивченні нового матеріалу ефективним є використання презентацій та відеофільмів [12].

Систематичне і педагогічно доцільне використання на уроках аудіовізуальних засобів сприяє вдосконаленню сенсомоторної сфери учнів, розвиває їх зорову і слухову чутливість, формує вміння сприймати, відкривати в предметах нові риси, відчувати ритм і гармонію звуків, розвиває спостережливість.

Поряд з розвитком сприймання в ході використання іноваційно-комунікативних технологій  розвивається перцептивна увага. Певні властивості подразників (динамізм, яскравість, контрастність, змістовність тощо), їх співвідношення сприяють виникненню мимовільної уваги, стійкості і зосередженості її. До ефективних засобів керування увагою належить, наприклад, монтажник збір режисерських планів аудіовізуального матеріалу, подвійна експозиція, зміна ракурсів, застосуванні засобів мультиплікації, уповільнення або прискорення зйомки, авторське читання тексту, музичне оформлення тощо.

Швидка зміна кадрів, затягнені режисерські плани в фільмі чи телепередачі негативно впливають наглядача, приводять до втрати зосередженості його уваги. Вчителю слід використовувати спеціальні методичні прийоми для зосередження учнівської уваги. З цією метою доцільно розкрити школярам теоретичне і практичне значення теми, яка подається аудіовізуальними засобами, поставити певні завдання. Ефективною мовою підтримання уваги є зміна видів діяльності учнів, а також чергування різних прийомів виконання завдань [16].

Поєднання аудіовізуального зображення і слова вчителя створює сприятливі умови для розвитку пам'яті учня. Психологічні дослідження показують, що ефективність запам'ятовування, збереження і відтворення елементів залежить від способу роботи з матеріалом: кількості повторень, їх розподілу, варіативності чи шаблонності тощо; особливостей організації навчального матеріалу (комбінації його елементів, виділення опорних пунктів і т. п.); трансформації часових уявлень в просторові і навпаки. При використанні аудіовізуальних засобів можливості формування мнемічних операцій значно зростають. Технічні засоби навчання, передусім телебачення, сприяють активізації мовлення школярів за умови поєднання зображення і слова. Використання ІКТ збільшує обсяг аудіовізуальної інформації для аналізу, зіставлень і порівнянь, спрямовує пізнавальну діяльність учнів у певному напрямі. Це сприяє розвитку їх мислення, формує систему розумових дій, здатність до самостійної творчої роботи. Інформаційно-комунікативні технології активно впливають не лише на логіку думки учня, а й на його уяву, почуття. Емоційно насичена інформація впливає на формування в учнів пізнавальних інтересів, співчуття, співпереживання. Тому автори наочних посібників повинні дотримуватись психологічної рівноваги між логікою і емоціями [19].

Отже, телебачення та інші технічні засоби навчання беруть на себе функцію не лише одного з каналів інформації, а й включилися в систему власне виховного впливу. При цьому слід мати на увазі, що ряд телевізійних передач спеціально адресовано дітям та юнацтву, маючи своєю метою насамперед формування у них ідейно-політичних, патріотичних, моральних, трудових та естетичних якостей.


РОЗДІЛ ІІ.
УЗАГАЛЬНЕННЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІКТ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

2.1. Методика втілення презентацій на уроках трудового навчання

Мультимедійна презентація – це програма, яка може містити текстові матеріали, фотографії, малюнки, діаграми та графіки, слайд-шоу, звукове оформлення і дикторський супровід, відеофрагменти й анімацію, тривимірну графіку. Вона створюється в програмі Microsoft Power Point будь-якої версії, в єдиному стилі, в кількості 30-40 слайдів. Кожна презентація повинна мати титульний, інформаційний та закріплюючий слайди. У титульному слайді зазначається тема, виконавець, навчальний заклад та місто; в інформаційному подається основна інформація (актуальність проблеми; науковий апарат; завдання дослідження; хід, зміст дослідження; результати дослідження; основні висновки. Крім того, інформаційні слайди можуть містити діаграми і графіки, необхідні текстові, табличні й інші матеріали. Вибір типу інформації, схем структуризації даних та порядок їх викладу здійснюється відповідно до мети створення презентації); в закріплюючому слайді – джерела інформації і ілюстрованого матеріалу (автор,рік видання, адреса сайту).

Основною відмінністю презентацій від решти способів представлення інформації є їх особлива насиченість змістом та інтерактивність, тобто здатність певним чином змінюватися й реагувати на дії користувача. Заняття із застосуванням мультимедійних презентацій має ряд переваг: унаочнює матеріали, що презентуються; підвищує оперативність і об’єктивність оцінювання результатів наукового дослідження; сприяє співробітництву викладача та студентів на занятті; сприяє розвитку та формуванню продуктивного мислення учнів.

Мультимедійні засоби навчання, що використовуються в навчальному процесі, повинні відповідати системі психологічних, дидактичних та методичних вимог.

До специфічних дидактичних умов відносять: адаптивність до індивідуальних можливостей студента; інтерактивність навчання; реалізація можливостей комп’ютерної візуалізації навчальної інформації; розвиток інтелектуального потенціалу студента; системність і структурно-функціональна єдність представлення навчального матеріалу; забезпечення повноти (цілісності) і неперервності дидактичного циклу навчання. З дидактичними вимогами тісно пов’язані методичні вимоги. Методичні вимоги до мультимедійних засобів навчання враховують облік своєрідності і особливості конкретної навчальної дисципліни, специфіку відповідної науки, її понятійного апарату, особливості методів дослідження її закономірностей, можливостей реалізації сучасних методів обробки інформації. Мультимедійні засоби навчання повинні відповідати наступним методичним вимогам: представлення навчального матеріалу з опорою на взаємозв’язок і взаємодію понятійних, образних і дієвих компонентів мислення; відображення системи термінів навчальної дисципліни у вигляді ієрархічної структури високого порядку; надання студенту можливості виконання різноманітних контролюючих тренувальних дій.

Поряд з дидактичними та методичними вимогами також виділяють ряд психологічних вимог, що впливають на успішність і якість створення мультимедійних засобів навчання.

При створенні мультимедійної презентації до заняття необхідно керуватись такими правилами: презентація повинна бути короткою, доступною та композиційно цілісною; тривалість презентації повинна становити не більше 20-30-ти хвилин; при викладанні матеріалу слід виділити декілька ключових моментів і в ході демонстрації час від часу повертатись до них, щоб висвітлити питання з різних сторін.

При створенні ефективної мультимедійної презентації корисно керуватися наступними рекомендаціями:

  •  у презентації не повинно бути нічого зайвого: кожний слайд має бути необхідною ланкою вивчення нового матеріалу та працювати на загальну презентацію;
  •  користуватися готовими шаблонами при виборі стилю символів і кольору фону;
  •  не створювати творчого підходу;
  •  не перенавантажувати слайди зайвими деталями. Не слід намагатися в одному слайді подати дуже багато інформації;
  •  слід використовувати мінімум додаткових ефектів, тільки щоб привернути увагу студентів до ключових моментів демонстрації. Корисна навчальна інформація повинна виступати на передній план, а звукові та візуальні ефекти доповнювати її [9].

Мультимедійна презентація повинна мати такі елементи: зручна система навігації, що дозволяє легко переміщатись по презентації; використання мультимедійних можливостей сучасних комп’ютерів і Інтернету (графічних вставок, анімації, звуку); розбиття заняття на невеличкі логічно замкнуті блоки (слайди); кожний слайд презентації повинен мати заголовок; посилання на літературні джерела, електронні бібліотеки та на джерела інформації в мережі Інтернету; доступність і швидке завантаження.

При створенні мультимедійної презентації необхідно: провести розщеплення заняття на невеличкі смислові частини – модулі; підібрати для кожного модуля відповідної форми представлення; визначити основну послідовність переходу між слайдами; проектувати способи закріплення набутих знань і навичок, здійснювати зворотній зв’язок, підбір задач, контрольних питань, завдань для моделювання. При створенні мультимедійних презентацій необхідно враховувати особливості сприйняття інформації з екрану комп’ютера, продумати й підтримувати єдиний стиль представлення інформації для всього заняття та прагнути до уніфікації структури й форми представлення навчального матеріалу. Шрифти рекомендується використовувати стандартні – Times, Arial. Краще за все обмежитись використовуванням двох або трьох шрифтів для всієї презентації. Наприклад, основний текст презентації – шрифт Times New Roman, заголовок слайду – Arial і інший – для виокремлення елементів тексту (марковані списки). Уся презентація виконується в єдиній колірній палітрі, зазвичай на базі одного шаблона. Необхідно запам’ятати одне з правил для правильного вибору фону. Будь-який фоновий малюнок підвищує стомлюваність очей і знижує ефективність засвоєння презентованого матеріалу. Використання фотографій як фону є не завжди вдалою ідеєю через труднощі з підбором шрифту. В цьому випадку треба або використовувати більш-менш однотонні, іноді ледь розмиті фотографії, або розташовувати текст не на самій фотографії, а на кольоровій підкладці. Але такий варіант оформлення фону має бути виправданим метою презентації. Заважає сприйняттю текстової інформації й використаний у презентації фону у вигляді анімаційного об’єкта [13].

При створенні мультимедійних презентацій враховуємо таку послідовність: мотивація, постановка навчальної мети, створення передумов до сприйняття навчального матеріалу, подача самого навчального матеріалу та його оцінка. Традиційно на  заняттях використовуються презентації – набір слайдів, представлених у певному порядку. Презентація демонструється на великому екрані за допомогою мультимедійного проектора і служить ілюстрацією до розповіді викладача. В якості інформаційного наповнення презентації можуть бути використані різні види інформації (текстова, аудіо, графічна, анімація, відео та ін.).

Пропонуємо алгоритм по застосуванню презентацій на уроках, що дасть змогу викладачеві успішно провести заняття: визначити тему, мету і вид заняття; скласти тимчасову структуру уроку, намітити основні завдання і необхідні етапи для їх досягнення; продумати етапи, на яких необхідні інструменти мультимедіа; із резервів комп’ютерного забезпечення відібрати найбільш ефективні засоби; розглянути доцільність їх застосування в порівнянні з традиційними засобами; відібрати матеріали, які оцінюються за часом: їх тривалість не повинна перевищувати норм, рекомендується продивитись і врахувати інтерактивний характер матеріалу; створити часову розгортку лекції; із знайденого матеріалу скласти презентацію.

При створенні уроків із застосуванням мультимедіа варто керуватись такими критеріями відбору інформації: зміст, глибина і обсяг навчальної інформації повинні відповідати пізнавальним можливостям студентів, враховувати їх інтелектуальну підготовку і вікові особливості; слайди презентації повинні містити тільки основні моменти лекції (основні визначення, схеми, анімаційні та відеофрагменти, що відображають сутність явищ, що вивчаються); при відборі матеріалу для зорового ряду опису моделі уникати дальніх планів і дрібних деталей; сліду уникати великих текстових фрагментів; виділяти в текстах найбільш важливі моменти, використовуючи напівжирний чи курсивний шрифт; на рівень сприйняття матеріалу великий вплив має кольорова гама слайда, тому необхідно підібрати правильне забарвлення презентації, щоб слайд добре «читався». [14]

Таким чином, мультимедійні засоби навчання дозволяють: підвищити інформативність уроку; стимулювати мотивацію навчання; підвищити наочність навчання за рахунок структурної надмірності; реалізувати доступність і сприйняття інформації за рахунок паралельного представлення інформації в різних модальностях: візуальної і слухової; організувати увагу аудиторії в фазі її біологічного зниження (15-20 хвилин після початку уроку та останні хвилини уроку) за рахунок художньо-естетичного виконання слайдів- заставок або за рахунок доцільно застосованої анімації та звукового ефекту; здійснити повтор (перегляд, коротке відтворення) матеріалу попередньої лекції; створити викладачеві комфортні умови роботи на лекції [17].

Останнім часом багато уваги приділяється створенню і удосконаленню електронних підручників з різних дисциплін. Важливим моментом у них є використання мультимедійних засобів для підвищення наочності інформації до такої міри, яка не йде в порівняння з використанням звичайних підручників.

Електронні підручники з великим успіхом застосовуються на різних заняттях і в ході самостійної підготовки студентів до занять. Одним із аспектів застосування мультимедійних технологій в навчальному процесі є навчальні програми. Ці програми застосовуються на практичних заняттях і дозволяють імітувати будь-які процеси та явища, або працювати в якості електронного тренажера. Досвід використання електронних підручників, навчальних програм і електронних тренажерів показує, що їх ефективність залежить від наявності зворотного зв’язку з учнями. Досить важливим при створенні цих програмних продуктів є врахування психолого-педагогічних і естетичних вимог [18].

Систематичне використання комп’ютерів, зокрема мультимедійних презентацій, на уроці сприяє:

  •   підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;
  •   зростанню продуктивності уроку;
  •   реалізації між предметних зв’язків;
  •   логізації й структуруванню навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів.

Використання презентацій є доцільним на будь-якому етапі вивчення теми і на будь-якому етапі уроку: під час пояснення нового матеріалу, закріплення.

Перед початком роботи над презентацією необхідно досягти повного розуміння того, про що йтиметься. Презентація повинна бути короткою, доступною і композиційно завершеною. Її тривалість за сценарієм повинна складати не більше 20-30 хвилин при кількості 20-25 слайдів, причому демонстрація одного слайду займає близько 1 хвилину [20].

У цілому мультимедіа, є корисною і плідною навчальною технологією, завдяки притаманній їй якості інтерактивності, гнучкості і інтеграції різноманітних типів мультемидійної навчальної інформації, а також завдяки можливості враховувати індивідуальні особливості учнів та сприяти підвищенню їх мотивації [10].

2.2. Аналіз навчальної програми з трудового навчання 7 класу (технічні види праці)

Навчальна програма з трудового навчання для 5-9 класів (технічні види праці) рекомендована Міністерством освіти і науки України (лист від 27.08.2010№ 1/11-8205).

Трудове навчання – загальноосвітній предмет, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі «Технологія».

Головна мета трудового навчання – формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

Досягнення цієї мети забезпечується змістом трудового навчання, який розроблено відповідно до Державних стандартів освітньої галузі «Технологія».

Реалізація змісту навчальної програми повинна забезпечувати розв’язання таких завдань:

  •  формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і науки;
  •  формування в учнів практичних навичок  творчої діяльності, творчого та критичного  мислення в процесі вивчення проектної технології;
  •  ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунiкаційних технологій в сучасному виробництві, повсякденному житті;
  •  формування культури поводження з різноманітними засобами праці;
  •  створення умов для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів;
  •  формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;
  •  виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;
  •  створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Реалізація змісту навчального предмета передбачена за трьома варіантами програми:

  •  для хлопців;
  •   для дівчат;
  •  для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, регіональних умов та кадрового забезпечення.

Навчальна програма побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна – у другому. У 9-му класі спочатку вивчають варіативний модуль, потім проектують та виготовляють комплексний виріб.  Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів.

Варіативні модулі розраховані на 16 годин кожен. Розроблено окремі переліки варіативних модулів, які можуть вивчатися у 5-6 класах та у 7-9 класах. Ці модулі, з зазначеного переліку, обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені у зміст базового модуля є:

  •  проектування виробів (у 5-му класі основи художньо-конструкторської діяльності);
  •  конструкційні матеріали;
  •  основи техніки і технологій.

На освоєння навчального матеріалу передбаченого базовим модулем не відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Згідно навчальної програми тематичний план для 7 класу складається з двох розділів. З яких на перший розділ відводиться 10 годин, а на другий 22 години. Та двох варіативних модулів  по 16 годин. Резерв часу згідно плану 6 годин.

Розділ 1.Основи вивчення матеріалів та способи їх обробки.

На вивчення даного розділу відводиться 10 годин.

Він включає в себе:

  •  Роботу з інформаційними джерелами;
  •  визначення зразків для проектування;
  •  вибір та обґрунтування виробу для проектування та виготовлення;    
  •  використання методу фокальних об’єктів;
  •  вивчення типових та спеціальних деталей. Видів з’єднань деталей: рухомі й нерухомі, рознімні й не рознімні;
  •  вивчення деревини як конструкційного матеріалу: породи  деревини, властивості , вади деревини, пиломатеріали;
  •  основи технічної графіки: типи ліній, масштаб, нанесення розмірів, ескіз, креслення.
  •  ознайомлення з вимірювальними та розмічальними інструментами (столярний кутник, рейсмус тощо). Припуск на обробку;
  •  вивчення технології обробки деревини.

Розділ2. Проектування та виготовлення виробів з деревини

На вивчення даного розділу відводиться 22 години.

Розділ в себе включає:

  •  Пошук необхідної інформації для проекту;
  •  використання Методу проектування (метод фокальних об’єктів);
  •  визначення основних етапів проектування виробу: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний;
  •  вибір конструкційних матеріалів;
  •  вибір форми деталей виробів з прямолінійними та криволінійними контурами, з отворами;
  •  технологічний процес виготовлення проектованого виробу;
  •  опоряджувальні та оздоблювальні роботи;
  •  презентація результатів проектної діяльності.

Варіативні модулі у даному класі розраховані на 16 годин кожен. Теми при вивченні варіативних модулів обирає вчитель спираючись на матеріальну базу школи, своєї фахової підготовки та бажання учнів. Згідно навчальної програми для 7 класу передбачено такі варіативні модулі.

Варіативний модуль №1. Технологія оздоблення одягу.

Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів 7 класів з різними видами оздоблення одягу, яке по праву можна вважати роботою дизайнера одягу. Одяг, оздоблений модними, красивими елементами, не тільки виявляє  індивідуальність, а й свідчить про майстерність його власника.

В «Основах технології оздоблення одягу» передбачено ознайомлення учнів із видами оздоблення із різних матеріалів. Учитель добирає із кожного виду той чи інший елемент для виконання учнями. Учні мають сформувати уміння із їх виконання.

Проектування  оздоблення  виробів полягає в тому, що учні добирають виріб для оздоблення і виконують його оздоблення (вид – за вибором учнів). Це можуть бути і коміри (сплетені, вишиті тощо), і кишеньки, і брошки, і намисто, і вишивка на одязі чи на комірі тощо.

Складність техніки оздоблення має відповідати віковим особливостям учнів.

Оздоблення одягу запропонованими техніками  не потребує дорогих матеріалів, інструментів та складного обладнання.

Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним вимогам.

Варіативний модуль № 2. Технологія писанкарства.

Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів з одним із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва – яскравою народною творчістю – писанкарством.

    Писанки, прикрашені різноманітним орнаментом яйця, були в Україні одним з найпоширеніших видів народної творчості.  Різноманітність художніх традицій у цьому виді народного мистецтва – надзвичайна, що дає унікальний матеріал для вивчення української національної орнаментики.

    Для виготовлення виробів у цій техніці використовують яйця (як натуральні так і виточені з деревини).  Інструменти для розписування (писанок) можна виготовити самостійно.

Учні ознайомлюються з різними видами технік писанкарства (крашанка, крапанка, писанка з малюнками-символами). Ознайомлення із символами в писанкарстві дасть можливість учням виконати оригінальну проектну роботу, використовуючи різні або улюблену техніки.

     Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним вимогам, протипожежній безпеці. (Додаток А)

2.3. Хід та аналіз результатів педагогічного експерименту

Завдання дослідження – дослідити ефективність впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на уроках трудового навчання 7 класу.

Фізіологами, психологами і педагогами давно доведено, що людина бачить і чує не все, що їй показують або говорять, а лише те, що сама хоче побачити або почути, чи те, на що хтось звертає її увагу. Ця дидактична закономірність формулюється так: наочність обов'язково повинна поєднуватись зі словом вчителя або учнів. При цьому евристичні способи поєднання значно ефективніші від ілюстративних. Коли сам викладач аналізує наочний посібник, словесно ілюструючи, що в ньому зображено і чому, то цей спосіб менш ефективний, ніж той, коли педагог запитаннями і евристичними завданнями пропонує учням самим визначити і роз'яснити ті сторони наочного зображення, які потрібні для реалізації цілей навчання.

Із двох форм запитань до наочності краще збуджують самостійну думку учня не запитання типу: «Що зображено в таблиці?», «З яких деталей складається механізм?», «Яка послідовність дій у певному виробничому процесі?» (Хоч ці запитання необхідні на попередньому етапі застосування наочності). Значно ефективніші запитання типу: «Чому саме така послідовність дій?», «Навіщо введена певна деталь в механізм?», «Що відбувається в машині при такій-то зміні певної деталі (наприклад, шатуна або поршня)?» тощо. На жаль, таких запитань поки надзвичайно мало в існуючих підручниках.

Моє дослідження проходило на базі Дубовогаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Основним завданням якого було дослідити  ефективність використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках трудового навчання в 7 класі.

Для цього я використав педагогічний експеримент, який проводився у 7 класі  Дубовогаївської ЗОШ ,де навчається 12 учнів. Перед проведеннями занять клас був поділений на дві групи експериментальну й контрольну по 6 учнів у кожній.

В експериментальній групі проводилися заняття з трудового навчання з використанням мультимедійних презентацій та відеофільмів. Так як навчальна майстерня з трудового навчання не має належного обладнання, то заняття проводилися в кабінеті інформатики даної школи (Додаток В).  Це повинно було покращити запам'ятовування навчального матеріалу. А в контрольний учні займалися, як завжди в навчальній майстерні, де навчальний матеріал засвоювали без використання інформаційних технологій та технічних засобів навчання. Всього було проведено по 4 заняття в кожній групі.

Після проведення цих занять для перевірки результативності засвоєння знань учнями Дубовогаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів 7 класу були розроблені тестові завдання (Додаток Б).

У результаті перевірки тестових завдань, були отримані наступні результати. Із 6 учнів кожної групи тестові завдання виконали всі учні.

І показали такі результати:

Таблиця 2.1

Результати тестування

Кількість правильно виконаних тестів

20

17

15

12

10

5

Експериментальна  група

0

3

1

1

1

0

Контрольна група

0

1

0

1

2

2

Графічно результати дослідження представлені на діаграмі.

Згідно визначеними критеріями експериментальна та контрольна групи показали такий рівень їх засвоєння.

Проведене дослідження дало такі результати:

Серед учнів експериментального класу, в якому використовувалися інформаційно-комунікаційні технології під час проведення занять було виявлено вищий рівень знань.

Отже проведене дослідження дає можливість стверджувати, що використання ІКТ сприяє більш ефективному запам`ятовуванню вивченого матеріалу.


РОЗДІЛ ІІІ.
ОЦІНКА СТАНУ ОХОРОНИ ПРАЦІ В НАВЧАЛЬНИХ МАЙСТЕРНЯХ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

3.1. Охорона праці для навчальних майстерень з трудового навчання  в загальноосвітніх закладах

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини у процесі праці. На жаль, абсолютно безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Завдання охорони праці - звести до мінімуму імовірність ураження або захворювання робітника з одночасним забезпеченням комфорту для досягнення максимальної продуктивності праці. Реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю певних небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Питання збереження людиною здоров’я, працездатності, а іноді і самого життя під час її трудової діяльності зростало у міру розвитку науково-технічного прогресу. Актуальним це питання стало і під час навчальної діяльності. Але найбільшої уваги питанню охорони праці приділяють при викладанні трудового навчання в навчальних майстернях [27].

Навчальні майстерні з трудового навчання в школі - це навчальний підрозділ школи для проведення уроків, позакласних і факультативних занять. Це спеціально обладнане приміщення, яке забезпечує наукову організацію праці учнів і вчителів трудового навчання, що сприяє підвищенню ефективності проведення уроків. Вся робота здійснюється за допомогою комплексного використання всієї матеріально-технічної і дидактичної бази, наявної в майстерні.

 Зміст роботи майстерні визначається Законами України «Про загальну середню освіту», «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та іншими нормативними документами Уряду та Міністерства освіти і науки України. Робота проводиться у відповідності з навчальними планами, програмами і підручниками, програмами факультативних занять, спецкурсів, затвердженими Міносвіти і науки України та планами позакласної роботи з трудового навчання.

Завданням функціонування навчальних майстерень є створення передумов для:

  •  організації індивідуального та диференційованого навчання;
  •  реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;
  •  забезпечення в старшій школі профільного і поглибленого навчання;
  •  організації роботи гуртків і факультативів;
  •  проведення засідань шкільних методичних об’єднань;
  •  індивідуальної підготовки учителя до занять та підвищення його науково-методичного рівня;
  •  забезпечення можливості використання вчителем сучасних  педагогічних засобів навчання спільно з традиційною наочністю;
  •  забезпечення інтеграції знань різних галузей науки і виробництва, цілісного розвитку особистості школяра;
  •  профорієнтація.  

Перед початком навчального року проводиться огляд навчальних майстерень з метою визначення стану готовності їх до проведення занять і складається акт-дозвіл на проведення занять в майстерні.

Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу мають відповідати вимогам, затвердженим постановою Головного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63 (далі – ДСанПіН 5.5.2.008-01), та ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

У загальноосвітньому навчально-виховному закладі створюються такі навчальні майстерні:

— для трудового навчання учнів 1-3/4 класів;

— для трудового навчання учнів 4/5-11 класів (з обробки деревини, обробки металів) або комбінована обробки тканини, волокнистих матеріалів та з обробки харчових продуктів), або комбінована.

До складу майстерень входять допоміжні приміщення, що призначені для зберігання навчально-наочних посібників, навчального обладнання, матеріалів, незакінчених робіт та встановлення електрифікованого обладнання, яке використовується вчителем для виконання заготівельних робіт.

У спеціальних, спеціалізованих навчально-виховних закладах, школах-інтернатах, крім вище перелічених, можуть створюватись навчальні майстерні інших профілів.

Навчальні майстерні призначені для:

— трудового навчання учнів 1-9 (1-11) класів;

— поглибленої трудової підготовки учнів;

— роботи технічних, художньо-прикладних гуртків, клубів за інтересами;

— проведення факультативних занять з трудового навчання;

— організації продуктивної праці учнів.

Кількість майстерень, їх різновиди і площі в кожному загальноосвітньому навчально-виховному закладі визначаються в залежності від кількості і наповненості класів згідно встановлених норм.

Можливий варіант створення майстерень для кількох загальноосвітніх навчально-виховних закладів даного адміністративного району. Крім цього, підприємства, організації за рахунок власних асигнувань можуть створювати навчально-виробничі дільниці на правах своїх структурних підрозділів.

Приміщення навчальних майстерень повинні бути світлими, теплими і сухими. Забороняється організація майстерень у підвальних і напівпідвальних приміщеннях.

Навчальні майстерні оснащуються верстатним та іншим обладнанням у відповідності з «Типовим переліком навчально-наочних посібників і навчального обладнання для загальноосвітніх навчально-виховних закладів», а також дидактичними матеріалами, технічною і технологічною документацією.

Обладнання, непередбачене «Типовим переліком», у тому числі саморобне, встановлюється в майстернях за погодженням з представником органів Державного комітету України по нагляду за охороною праці.

У навчальних майстернях обладнуються робочі місця учнів індивідуального і колективного користування та робоче місце вчителя у відповідності до вимог ергономіки.

Кількість робочих місць у майстернях визначається наповненістю класів з урахуванням поділу на підгрупи у відповідності до встановлених діючих нормативів.

Робоче місце вчителя розміщується на підвищенні розміром (орієнтовно) 3600 х 2000 х 200 мм, яке оснащується столом з місцем для технічних засобів навчання, класною дошкою, пультом для аварійного знеструмлення робочих місць учнів та обладнанням, необхідним для демонстрування прийомів роботи. В зоні робочого місця вчителя рекомендується розміщувати шафи-секції для зберігання навчально-наочних посібників, інструментів, пристосувань. До робочих місць учнів та вчителя підводиться електричний струм напругою не більше 42 В.

Майстерні повинні відповідати вимогам «Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах» та «Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії для шкільних і навчально-виробничих майстерень, а також для навчальних комбінатів, цехів (прольотів, дільниць) і підприємств, у яких проводиться трудова підготовка учнів», затверджених Міністерством освіти України.

Кожна навчальна майстерня обладнується умивальником з щітками і милом в кількості 20% від числа учнів, а також електрорушниками, ємкостями для відходів, сміття, обтирочних матеріалів. Навчальні майстерні повинні повністю забезпечуватися засобами пожежегасіння, пінними та вуглекислотними вогнегасниками, ношами та універсальними аптечками першої допомоги.

Приміщення майстерень оформляються стендами, таблицями і плакатами з безпеки праці і виробничої санітарії, матеріалознавства, технології обробки матеріалів, профорієнтації тощо. В майстернях організовують постійно діючі виставки виробів  виготовлених учнями.

Колір фарбування стін, обладнання, інструментів добирається відповідно до вимог ергономіки і технічної естетики, з використанням сигнальних кольорів і знаків безпеки.

При виконанні конкретних видів робіт робочі місця учнів забезпечуються інструкціями з безпеки праці. Вони складаються на основі Типових інструкцій, розроблених Міністерством освіти України, і затверджуються директором загальноосвітнього закладу. Інструкції переглядаються в міру необхідності, але не рідше одного разу в 3 роки.

До занять (роботи) в навчальних майстернях допускаються учні, які пройшли медичний огляд і не мають відповідних протипоказань. Відомості про учнів, не допущених до роботи в навчальних майстернях, вчитель отримує у медичного персоналу, закріпленого за загальноосвітнім закладом. В майстернях учні працюють у спецодязі, який добирається індивідуально для кожного учня.

До виконання кожного виду робіт учні допускаються тільки після проведення інструктажу з безпеки праці.

Висновок про придатність майстерень для проведення занять оформляється щорічно відповідним актом комісією з прийому загальноосвітнього навчально-виховного закладу до навчального року.

Режим занять, умови навколишнього середовища в навчальних майстернях визначаються з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог щодо організації трудового навчання учнів 1-9(1-11) класів, затверджених Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України.

Адміністрація загальноосвітнього навчально-виховного закладу здійснює заходи, що сприяють модернізації майстерень, систематичному поповненню їx обладнанням, поліпшенню технічного обслуговування, раціоналізації робочих місць.

Наказом по загальноосвітньому навчально-виховному закладу на вчителя (вчителів) трудового навчання покладається виконання обов'язків майстра навчальної майстерні (майстерень), якими передбачено:

— виконання спільно з заступником (помічником) директора по господарській частині робіт по забезпеченню майстерень обладнанням, матеріалами;

— планування роботи майстерень;

— налагодження техніки, обладнання, підготовка їх до занять;

— своєчасна перевірка електрообладнання, його заземлення, стану ізоляції електропроводки;

— забезпечення санітарно-гігієнічних вимог та безпеки праці;

— збереження матеріальних цінностей та ведення їх обліку.

Вчителі трудового навчання, керівники гуртків, які працюють у майстернях, несуть відповідальність за виконання учнями правил безпеки праці, виробничої санітарії, за охорону життя та здоров'я учнів.

Використання навчальних майстерень, їх обладнання в цілях, непередбачених даним Положенням, забороняється.

У майстернях для трудового навчання учнів 1-3 (4) класів робоче місце індивідуального користування являє собою верстак відповідної ростової групи або учнівський стіл із змінними укладками, в яких знаходяться комплекти ручних інструментів №1 і №2. Висота робочого місця підбирається, як правило: 50% ростової групи "Б" (600 мм) і 50% групи "В" (660 мм).

Для виконання окремих видів робіт, передбачених програмою, а також для різних занять у позаурочний час, в майстернях обладнуються 6-8 робочих місць колективного користування (покриття столів пластикове або ліноліумне), висота яких відповідає ростовій групі "Г" (720 мм). На робочих місцях колективного користування встановлюються лещата з шириною губок 40 мм, пристосування для обробки деревини, тонкого листового металу, прилади для випалювання тощо.

МАЙСТЕРНІ 3 ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ І МЕТАЛУ

Робочим місцем індивідуального користування в даних майстернях є столярний, слюсарний або комбінований верстак.

Робочим місцем колективного користування в майстернях з обробки деревини і металу є верстати, муфельна піч, прес для штампування, універсальні пристосування для згинання листового металу, дроту, а також додаткове обладнання для організації продуктивної праці. Верстатне робоче місце обладнується тумбочками або укладками для розміщення  вимірювальних та ріжучих інструментів, заготовок, готової продукції і документації. Токарні верстати додатково комплектуються гачками для прибирання стружки.

Робочі місця для термічної обробки матеріалів, токарної обробки деревини та виконання робіт на заточних, фугувальних, круглопильних верстатах обладнуються вентиляційними пристроями.

Навчальні майстерні з трудового навчання оснащуються:

  •  Повним комплектом навчального обладнання з технічної або обслуговуючої праці;
  •  Комплектом технічних засобів навчання та пристроями для їх використання;
  •  Комплектом навчально-методичних посібників для вчителів та  бібліотекою, до якої  входять методичні посібники для педагогів та  науково-популярна література для учнів;
  •  Картотекою дидактичних матеріалів, інструкціями для виконання  лабораторних і   практичних робіт, екскурсій; картотекою навчального обладнання та  наочних посібників;
  •  Протипожежним інвентарем, медичною аптечкою.

До загального обладнання майстерень трудового навчання входять:

  •  Меблі (робочі місця учнів, робоче місце вчителя, шафи для зберігання навчального обладнання);
  •  Класна дошка (різних конструкцій);
  •  Технічні засоби навчання (за умови забезпеченості навчального закладу)- ПК,    
  •  Відеоапаратура, кінопроектор, діапроектор, епіпроектор, кодоскоп, телевізор, магнітофон тощо;
  •  Пристрої для демонстрування навчального обладнання (екран, підставка  для експонатів   та ін.)
  •   Навчальна майстерня забезпечується системою електрообладнання із загальних стаціонарних та спеціалізованих взаємозв’язаних електричних пристроїв і джерел, які вмикаються до мережі змінного трифазного струму.

До спеціального обладнання майстерень  входять:

  •  Постійні стенди і експозиції: “ТБ в майстерні з трудового навчання”,
  •  “Кращі роботи учнів”;  
  •  Лабораторне та демонстраційне обладнання;

 Навчальне обладнання зберігається за розділами програми, відповідно до вимог зберігання та з урахуванням частоти використання, габаритів і ваги.

Санітарно-гігієнічні вимоги до навчальних майстерень.

У майстерні  повинні дотримуватись такі санітарно-гігієнічні вимоги:

Згідно з постановою Головного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63 (далі – ДСанПіН 5.5.2.008-01), фон стін має бути світлих тонів (світло-кремового, світло-зеленого і світло-блакитного кольорів). Стіни фарбуються  клейовими  фарбами. Стеля побілена набіло. Підлога пофарбована масляними емалями.

Освітлення майстерень повинно відповідати вимогам СниП 11-4-79 «Природне і штучне освітлення» має бути не менш як 300 лк незалежно від типу освітлення. Освітлення має бути рівномірним, давати напрям світлового потоку з лівого.

Сонцезахист в майстерні забезпечують розсувними сонцезахисними шторами світлих тонів або жалюзями.  

Майстерні забезпечуються опаленням і припливно-витяжною вентиляцією відповідно до СниП 2.04.05-91 «Опалення, вентиляція і кондиціювання» з таким розрахунком, щоб у приміщеннях підтримувалась температура у межах 20-23С в теплу пору року та 17-20С в холодну пору року; вологість-40-60%. Тепловий і повітряний режим підтримується систематичним провітрюванням (природна або штучна вентиляція) та вологим прибиранням.

Учнівські столи і стільці повинні відповідати нормам ГОСТ 11015-93 «Столи учнівські. Типи і функціональні розміри», ГОСТ 11016-93 «Стільці учнівські. Типи і функціональні розміри». Відстань між першим рядом столів і дошкою повинна бути не менш як 1,5 м, а від демонстраційного стола - не менш як 0,8м. Демонстраційний стіл установлюється на подіумі заввишки 0,15м і повинен відповідати ГОСТу 18607-93 «Столи демонстраційні. Функціональні розміри». Відстань від останнього ряду учнівських столів до дошки не повинна перевищувати 10м.

Відповідно до ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів» майстерня забезпечується водопроводом і каналізацією. В майстерні встановлюються раковини з підведенням холодної води. На одному з кранів має бути постійно закріплена гумова трубка.

В майстерні  повинні бути:

Документи з ТБ:  акт-дозвіл на проведення занять в майстерні, загальні інструкції з ТБ (електробезпека, пожежна безпека, інструкції з ТБ при проведенні практичних і лабораторних робіт,  при проведенні екскурсій), нормативно-правові документи, журнал інструктажу учнів з безпеки життєдіяльності;

Засоби пожежегасіння-вогнегасник (вуглекислотний, пінний, порошковий), ящик або відро з піском і совком; покривало з вогнетривкого матеріалу;

Медична аптечка та інструкція з надання першої допомоги.

Майстерня з  трудового навчання може використовуватись в якості класних кімнат для проведення занять з інших предметів лише з дозволу директора школи (розклад роботи майстерні затверджується директором школи).

Усі інші питання організації та роботи майстерні діють  відповідно до Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом МОН України від 20.07.2004 № 601 (Додаток Г).

3.2. Аналіз навчального кабінету де проводилися заняття з   використанням ІКТ

Невід'ємним компонентом культури сучасної людини є інформаційна культура, вирішальний внесок в формування якої сьогодні належить вивчення інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій в загальноосвітніх навчальних закладах. Без вивчення інформатики неможливе формування сучасного світогляду, розуміння ролі інформаційних процесів у природі, суспільстві, техніці. Від рівня і якості опанування шкільного курсу інформатики залежить успішність подальшого продовження освіти та самооцінки випускників.

Характеристика кабінету інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій та його роботи

Дубовогаївська  ЗОШ забезпечена комп’ютерним кабінетом сучасного зразка.

Кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій школи призначений для формування інформаційно-освітнього й культурного середовища, яке створюється з використанням апаратно-програмних засобів навчання.

Основною метою створення ІКТ є забезпечення належних умов для проведення навчально-виховного процесу та розв’язання загальноосвітнім навчальним закладом завдань, визначених цілями та змістом освіти у відповідності до Державного стандарту базової ї повної середньої освіти.

Завданням кабінету є забезпечення технічних і методичних передумов для формування інформаційної культури учнів, навчальної діяльності учнів засобами новітніх технологій, наступності між ступенями освіти, єдності між теоретичними складовими змісту освіти, профільного навчання у старшій школі.

Навчально-виховне середовище, створене в ІКТ, використовується для навчання інформатики, інших навчальних дисциплін навчальної галузі «Технологія», роботи гуртка інформатики та позаурочних занять. Кабінет інформатики використовується учителями-предметниками при індивідуальній підготовці до занять для створення роздаткового матеріалу, плакатів.

Заняття у кабінеті інформатики забезпечують:

  •  формування в учнів сучасної інформаційної картини світу;
  •  формування умінь і навичок використання інформаційних технологій як важливої складової продуктивної діяльності громадянина в сучасному інформаційному суспільстві;
  •  формування творчої особистості, розвиток в учнів теоретичного мислення, пам'яті, уяви;
  •  виховання підростаючого покоління, спрямованого на формування в учнів високих громадянських і моральних якостей.

Роботою кабінету керує завідувач – учитель інформатики Савченко Анатолій Володимирович,  який діє згідно Положення про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів.

Кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій Дубовогаївської  ЗОШ І-ІІІ ступенів оснащений: дев'ятьма комп’ютерами ІІІ покоління.

Робоче місце учителя обладнане:

  •  системним блоком;
  •  монітором LG 17;
  •  блоком безперебійного живлення;
  •  комбайном Samsung;
  •  звуковими колонками;
  •  маніпулятором "миша", килимком;
  •  стандартною клавіатурою;
  •  зовнішнім модемом;
  •  магнітними носіями.

Робоче місце учня обладнане:

  •  системним блоком;
  •  монітором LG 19;
  •  маніпулятором "миша", килимком;
  •  стандартною клавіатурою.

У кабінеті всі комп’ютери об’єднані в локальну мережу.

На персональних комп’ютерах встановлене таке базове програмне забезпечення:

  •  операційна система Windows XP з українською мовою інтерфейсу;
  •  засіб архівування WIN RAR;
  •  антивірус Касперського.

 Прикладне програмне забезпечення загального призначення
складається з:

  •  текстового процесора Microsoft Word XP;
  •  табличного процесора Microsoft Excel XP;
  •  системи управління базами даних Microsoft Access XP;
  •  системи підготовки мультимедійних презентацій Microsoft Power Point XP;
  •  телекомунікаційного програмного забезпечення Internet Explorer;
  •  мови програмування високо рівня Turbo Pascal 5.0;

У склад прикладного програмного забезпечення навчального призначення входять такі програми:

  •  «Біологія, 6-11 класи»;
  •  «Хімія, 8-11 класи»;
  •  «Задачник з фізики, 7-11 класи»;
  •  «Пакет динамічної геометрії, 8 клас»;
  •  «Алгебра»;
  •  системи тестування;

Електричне обладнання кабінету відповідає вимогам електробезпеки. У кабінеті наявні засоби аварійного відключення живлення та переносний вогнегасник.

Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка.

У кабінеті інформатики, додатково до матеріальних об’єктів забезпечення навчально-виховного процесу, зберігаються і використовуються:

  •  паспорт кабінету;
  •  навчальні програми з інформатики та інших дисциплін, відповідні підручники, посібники, предметні науково-методичні і науково-популярні журнали;
  •  інструкції до практичних робіт, інструкції до програмних засобів та систем програмування;

Мета викладання інформатики досягається через практичне оволодіння учнями навичками роботи з основними складовими сучасного програмного забезпечення комп’ютерів, ознайомлення з функціональним призначенням основних пристроїв комп’ютера, з основними технологіями розв’язування задач за допомогою комп’ютера, починаючи від їх постановки й побудови відповідних інформаційних моделей і закінчуючи інтерпретацією результатів, отриманих за допомогою комп’ютера.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики здійснюється згідно з критеріями для підсумкового (тематичного) оцінювання навчальних досягнень.

У системі оцінювання навчальних досягнень учнів обов’язковим і основним є тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів з кожної теми. Також учителем інформатики здійснюється поточне оцінювання, яке проводиться безпосередньо під час занять, за результатами виконання домашніх завдань, усних відповідей, практичних завдань, практичних робіт, самостійних робіт тощо. Велика увага відводиться проведенню практичних робіт, під час яких учень розширює і поглиблює свої теоретичні знання, вчиться використовувати отримані знання, вміння і навички для розв’язування завдань, у тому числі прикладного змісту.

Оцінювання практичних робіт виконує навчальну, діагностико-коригуючу, стимулюючо-мотиваційну, розвивальну, виховну та контролюючу функції.

Учитель інформатики проводить корегуючу роботу з учнями та консультації.

У лютому учитель інформатики проводить тиждень пропаганди інформатики у школі. Метою проведення тижня є підвищення інтересу учнів до інформаційних технологій, розширення знань, умінь і навичок учнів з предмету, залучення учнів до творчої діяльності.

У наш час існує дуже мало галузей, у яких не використовувалися б ті або інші дані, отримані за допомогою комп'ютерів. Використання комп'ютерів і комп'ютерної техніки в науці значно прискорило обчислення, полегшило розрахунки й навіть дозволило зробити відкриття, про які раніше можна було тільки мріяти. У навчанні комп'ютери відіграють роль і навчальних посібників і наочного матеріалу. Крім того, у даний момент комп'ютер став не тільки помічником в освіті, науці й на виробництві, але й багатофункціональним центром розваг. Тому саме вивчення інформатики в школі підготує дитину до використання сучасних інформаційних технологій у подальшій діяльності.

Рис. 3.1. Схема кабінету інформатики де проводилися заняття


ВИСНОВКИ

На основі аналізу педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми дослідження встановлено, що основна перевага ІКТ перед іншими комп'ютерними навчальними засобами полягає в динамічності, можливості вносити зміни в процес учіння, виправляти, доповнювати, враховуючи індивідуальні особливості конкретного учня чи колективу . Мультимедійні засоби надають нові можливості в організації навчального процесу вчителю, а учневі у виявленні і розвитку його творчих здібностей, а також сприяють формуванню самостійної роботи під час навчальної діяльності. Організаційні можливості засвоєння самостійно навчального матеріалу при використанні мультимедійних засобів, без сумніву, набагато вищі ніж у традиційному, бо вони у першу чергу забезпечують полі сенсорне сприйняття матеріалу: зорове, слухове та чуттєве, а таке поєднання подачі матеріалу сприяє мобілізації активності учнів, стимулює їх мисленнєву діяльність, викликає інтерес до навчання, довільна увага перетворюється у мимовільну, розвиваються всі види пам'яті і таким чином створюються належні умови для творчого розвитку уяви, яка спонукає кожного учня, незалежно від його індивідуальних задатків, до раціонального пошуку найоптимальніших кроків для самостійного оволодіння матеріалом. Також вони сприяють формуванню мотивів учіння через виявлення потреб та інтересів під час попереднього контролю, який проводиться з метою встановлення вихідного (початкового) рівне знань, умінь та навичок учнів, бо якщо учень не усвідомлює потреби в учінні, якщо в нього немає пізнавального інтересу, він, як правило, не проявляє розумової активності, тому й навчальний процес буде перебувати на стадії «затримки», і водночас не буде давати належного результату. Адже сформувати в учня мотиваційну сферу – означає виробити в нього систему цінностей розкрити індивідуальну суть навчання, бо учень починає усвідомлювати, що навчання допомагає йому визначити своє місце у житті.

Отже, використання технічних засобів навчання в навчальному процесі значно поліпшує якість знань учнів та спрощує сприйняття навчального матеріалу. Це є необхідною умовою навчального процесу. Адже принцип доступності та наочності є основними принципами навчання. Психологічним механізмом формування чуттєвого досвіду є сприяння на відчуття дійсності: сприйняття, увага та відтворення. Формування чуттєвого досвіду здійснюється за допомогою спирання на наочність.

Для формування наукових узагальнень (систем понять) недостатньо тільки показувати наочний матеріал. Необхідно так організовувати учбову діяльність, щоб були створені умови для самостійного розподілу та узагальнення учнем суттєвих і несуттєвих ознак. Використання інформаційно-комунікаційних технологій це конкретний шлях до моделювання,  та формування знаннь про властивості конкретних об'єктів.

Проведене педагогічне дослідження показало ефективність використання ІКТ в процесі навчальної діяльності, а саме рівень знань учнів в експериментальному класі виявився вищим,ніж у контрольному.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис. - Л.: Наука, 1989. -194с.
  2.  Цідило І. Роль комп’ютерних технологій у формуванні навичок конструювання виробів на уроках трудового навчання / Труд. підготов. в закл. освіти. – 2004. - №3. – С.37-39.
  3.  Верлань А.Ф., Тверезовська Л.О., Федорчук В.А. Інформаційні технології в сучасній школі – Кам’янець-Подільський, 1996.- 72 с.
  4.  Гуржій А.М., Биков В.Ю., Гапон В.В., Плескач М.Я. Інформатизація і комп’ютеризація загальноосвітніх навчальних закладів України – 20 років // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2005. – № 5. – С.3-12.
  5.  Шолохович В.Ф. Информационные технологии обучения // Информатика и образование. – М.: Аспект, 1997. – № 2. – С.5-14.
  6.  Жалдак М.І., Морзе Н.В., Рамський Ю.С. Двадцять років становлення і  розвитку методичної системи навчання інформатики в школі та в педагогічному університеті // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2005. – № 5. – С.12-20.
  7.  Гуревич Р.С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для педагогічних працівників; студентів педагогічних вищих навчальних закладів / Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю.   – Вінниця, ДОВ «Вінниця», 2002. – 116 с.
  8.  Дорошенко Ю.О. Комп'ютерна графіка в старших класах. / Ю.О. Дорошенко. - Тернопіль: «Підручники і посібники», 2005. – 128 с.
  9.  Білоконна Н.І. До проблеми використання інформаційних технологій у навчальному процесі / Н.І. Білоконна, С.П. Білоконний // ІІ Славянские педагогические чтения: Тез. докл. междунар. конф., 16–18 окт. 2003 г. – Тирасполь «Астра», 2003. – С. 49-53.
  10.   Іщук Н.Ю. Застосування засобів мультимедіа у процесі підготовки економістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Н.Ю. Іщук. – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2004. – 20 с.
  11.   Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001.
  12.   Жук Ю.О. Дослідження впливу інформаційних і комунікаційних технологій на формування особистісних якостей учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Ю.О. Жук // Вересень. - №1 (23), 2003.- С. 18-22
  13.   Алексеева М.Б. Технология использования систем мультимедиа: Учеб. пособие / Алексеева М.Б., Балан С.Н. – СПб.: Изд. Дом  «Бизнесс-пресса», 2002. – 176 с.
  14.   Гнедко Н. Застосування мультимедійних курсів лекцій в освітньому процесі вищих навчальних закладів / Наталя Гнедко // Наука, освіта, суспільство очима молодих: Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих науковців 13-14 травня 2009 року, м. Рівне. – Рівне: РВВ РДГУ, 2009. – С.30-31.
  15.   Головань М.С. Зміст дидактичних принципів в умовах навчання на основі нових інформаційних технологій / Головань М.С. // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СДПУ ім. Макаренка, 2000. – С.17-25.
  16.   Головская И.Г. Мультипликация как психологическая основа представления дидактического материала в обучающих информационных системах / Головская И.Г., Чебыкин А.Я.  // Нові інформаційні технології навчання в навчальних закладах України: Тези доп. I-ї Української наук.-метод. конф. – Одеса, 1992. – С.34.
  17.   Гороль П.К. Мультимедійні засоби навчання. Лабораторні роботи. Навчально-методичний посібник / Гороль П.К.,  Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю., Шестопалюк О.В.  – Вінниця ТОВ «Ландо ЛТД», 2008. – 633 с.
  18.   Коровець І.Є. Критерії ефективності використання мультимедійних засобів навчання в процесі трудової підготовки школярів / Коровець І.Є. // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. – Випуск 17 / редкол.: І.А.Зязюн та ін. – Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. – С. 112-115.
  19.    Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. / Е. И. Машбиц. – М.: Педагогика, 1998. – 192 с.
  20.   Мультимедия: учебное пособие / под. ред. А.И. Петренка. – М.: Бином, 1994. – 270с.
  21.   Ніколаєнко С. Освіта в інноваційному поступі суспільства // Фізика та астрономія в школі. – 2006. – № 3. – С. 20-22.
  22.   Основи інформаційних технологій навчання : посібник для вчителів / [Б.І. Машбиць, О.О. Гокунь, М.І. Жалдак та ін.]; за ред. Ю.І. Машбиця / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К.: ІЗМН, 1997. – 264 с.
  23.   Роберт И. Новые информационные технологии в обучении: дидактические проблемы, перспективы использования / Роберт И.   // Информатика и образование. – 1990. – №4. – С. 18
  24.   Ващук О.В. Використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі учнів 5-7 класів / Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне, 2003. – Вип. 25. – С. 98-103.
  25.  Комп’ютерно-інформаційні і комунікаційні технології у навчальному процесі середньої та вищої школи: [Матеріали міжнар. наук. конф., м. Косів Івано-Франківської обл.] //Освіта. – 2003. – 23-30 лип. (№34). – С. 1-7.
  26.  Замліла Н.С. Мультимедійні проекти – одна з форм роботи з обдарованою молоддю в школі / Обдар. дитина. – 2004. - №9. – С. 32-35.
  27.  Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник –– Львів: УАД, 2006 – 336 с.

    


ДОДАТКИ

Додаток А

Міністерство освіти і науки України

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

Трудове навчання. 5-9 класи

Нова редакція

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

(лист від 27.08.10 № 1/11-8205)


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Реформування української  системи освіти відбувається у відповідності до світових тенденцій, які встановлюють пріоритет творчого розвитку, критичного мислення, компетентностей особистості над традиційним заучуванням  знань і вмінь.  

Вчитель не стільки контролює вивчення і відтворення  учнем певних знань і відповідних вмінь, а допомагає і підтримує його у процесі засвоєння і застосування нових знань на практиці з урахуванням його особистих здібностей та природних нахилів.

Відповідно до цього змінюються традиційні підходи до змісту освіти, і зокрема, в трудовому навчанні учнів. Так, сучасний розвиток суспільства та виробництва потребує не лише навчати учнів запам’ятовувати і відтворювати техніко-технологічні знання та прийоми роботи інструментом, а й застосовувати такі знання та вміння на практиці  – через розв’язання творчих завдань (виконання навчальних і творчих проектів), формування відповідного досвіду.

Реалізація такої моделі забезпечується змістом трудового навчання учнів у 5-9 класах.

Трудове навчання — загальноосвітній предмет, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі «Технологія».

Головна мета трудового навчання – формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

Досягнення цієї мети забезпечується змістом трудового навчання, який розроблено відповідно до Державних стандартів освітньої галузі «Технологія».

Реалізація змісту навчальної програми повинна забезпечувати розв’язання таких завдань:

  •  формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і науки;
  •  формування в учнів практичних навичок  творчої діяльності, творчого та критичного  мислення в процесі вивчення проектної технології;
  •  ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунiкаційних технологій в сучасному виробництві, повсякденному житті;
  •  формування культури поводження з різноманітними засобами праці;
  •  створення умов для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів;
  •  формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;
  •  виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;
  •  створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Реалізація змісту навчального предмета передбачена за трьома варіантами програми:

для хлопців;

для дівчат;

для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, регіональних умов та кадрового забезпечення.

Навчальна програма побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна – у другому. У 9-му класі спочатку вивчають варіативний модуль, потім проектують та виготовляють комплексний виріб.  Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів.

Варіативні модулі розраховані на 16 годин кожен. Розроблено окремі переліки варіативних модулів, які можуть вивчатися у 5-6 класах та у 7-9 класах. Ці модулі, з зазначеного переліку, обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені у зміст базового модуля є:

  •  проектування виробів ( у 5-му класі основи художньо-конструкторської діяльності);
  •  конструкційні матеріали;
  •  основи техніки і технологій.

На освоєння навчального матеріалу передбаченого базовим модулем не відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Наприклад. У 8-му класі з сумісним навчанням  обрано 4 варіативні модулі: технологія токарної обробки деревини; технологія вирощування рослин та догляду за ними; технологія писанкарства; технологія оздоблення одягу. Навчальний матеріал базового модуля для 8-го класу можна розподілити таким чином:

Варіативний модуль

Зміст базового модуля

Технологія токарної обробки деревини

Фактура матеріалу.

Виконання ескізного малюнку виробу із зазначенням інформації необхідної для його виготовлення

Технологія оздоблення одягу

Матеріали хімічного походження (штучні, синтетичні). Їх переваги і недоліки у порівнянні із натуральними матеріалами. Способи отримання штучних і синтетичних матеріалів. Їх вплив на здоров’я людини і навколишнє середовище.

Ритм. Динамічні й статичні форми. Рівновага.

Технологія писанкарства

Комбінаторика у художньому конструюванні. Симетрія і асиметрія

Технологія вирощування рослин та догляду за ними

Відомості про основні базові технології: механічні, хімічні, біологічні, енергетичні, інформаційні.

У 6-му класі з сумісним навчанням  обрано 2 варіативні модулі: технологія виготовлення дерев’яної іграшки та технологія виготовлення народної ляльки. Навчальний матеріал базового модуля для 6-го класу можна розподілити таким чином:

Варіативний модуль

Зміст базового модуля

Технологія виготовлення дерев’яної іграшки

Метод комбінування. Моделі-аналоги, опис об’єкта проектування.

Аналіз конструкції  проектованого виробу  (порівняння зразків-аналогів, визначення їх позитивних і негативних ознак в конструкції тощо).

Площинна розмітка.

Види конструкційних матеріалів, які застосовуються для проектування і виготовлення виробів: тонколистовий метал, дріт.

Еволюція знарядь праці.  Машина як вид техніки.

Технологія виготовлення народної ляльки

Види конструкційних матеріалів, які застосовуються для проектування і виготовлення виробів: тканини (бавовняні, льняні), фольга. Особливості розмічання на різних конструкційних матеріалах.

     

Структура та зміст інваріантних та варіативних модулів побудована таким чином, щоб учні спочатку освоїли основи технології обробки певних матеріалів, а потім приступили до проектної, творчої діяльності. Засвоєння учнями технічних знань (призначення і будова інструменту, устаткування і т.д.), вмінь виконувати технологічні операції має другорядне значення. Їх якість і глибина вивчення мають підпорядковуватися завданням проекту, який виконують учні. Якщо учні не використовуватимуть певні технологічні операції під час роботи над проектом, то і ознайомлення з ними має бути поверхневе. Критерій оцінювання «застосовувати при роботі над проектом» є значно вагомішим ніж «знати» та «вміти виконувати окремі технологічні операції».

Трудове навчання у 5-9 класах базується на практичній діяльності учнів. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. Однак, не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, під час яких вчитель може розкрити навчальний матеріал всього модуля, або його окремої частини. Такі уроки у навчальному процесі можуть бути одиничними.

У 5-му класі учні вивчають найпростіші прийоми обробки фанери, ДВП, тканини, прийоми роботи із шаблоном, виготовляють на основі цього найпростіший  виріб запропонований учителем. Після цього, під час вивчення наступного розділу, учнів навчають основам художньо-конструкторської діяльності: вибір форми конструйованого виробу із застосуванням методів проектування, обґрунтування вибору, планування відповідних операцій тощо.

У 6-9 класах учнів залучають до проектної діяльності. Так, змістом програми передбачено, що з 6-го класу учнів навчають працювати з інформаційними джерелами, знаходити інформацію, яка стосується теми проекту, відбирати та аналізувати інформацію (зразки об’єкту проектування), застосовувати методи проектної діяльності, планувати технологічний процес з виготовлення виробу та здійснювати відбір матеріалу та інструментів.

В залежності від складності конструкції та затрачених коштів на матеріали, доцільно проводити елементарне економічне обґрунтування виробу перед тим, як його буде виготовлено. Якщо виріб потребує дорогих за вартістю матеріалів чи устаткування (що буде добре видно після визначення його собівартості), якого немає у шкільній майстерні, то учитель пропонує учасникам проекту переглянути конструкцію виробу, замінити конструкційний матеріал на інший тощо. Це не лише розвиває технічне і технологічне мислення учнів (обґрунтування конструкції, добір інструментів тощо) але й привчає до економного використання матеріалів, наукової організації праці тощо.

Під час роботи у навчальній майстерні особливу увагу слід звертати на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

7 клас

Тематичний план

з. п.

Назва теми

Кількість годин

1

Розділ 1. Основи вивчення матеріалів та способів   їх обробки

10

2

Розділ 2. Проектування та виготовлення виробів з деревини

22

3

Варіативний модуль

16

4

Варіативний модуль

16

5

Резерв часу

6

Програма

Розділ

К-сть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

10

Розділ 1. Основи вивчення матеріалів та способів   їх обробки

 Робота з інформаційними джерелами.  Визначення зразків для проектування. Вибір та обґрунтування виробу для проектування та виготовлення.     Метод фокальних об’єктів.

Типові та спеціальні деталі. Види з’єднань деталей: рухомі й нерухомі, рознімні й не рознімні.

 Деревина як конструкційний матеріал: породи  деревини , властивості , вади деревини, пиломатеріали.

 Основи технічної графіки: типи ліній, масштаб, нанесення розмірів, ескіз, креслення.

 Вимірювальний та розмічальний інструмент (столярний кутник, рейсмус тощо). Припуск на обробку.

 Технології обробки деревини (розмічання).

 З’єднання деталей з деревини.

 Опоряджувальні роботи.

Орієнтовні об’єкти практичної діяльності:

свічник, іграшки, інструменти, підставки під квіти, предмети ужиткового призначення

Використовує інформаційні джерела під час проектування виробу;

вибирає та обґрунтовує конструкцію об’єкта проектування;

використовує методи проектування та метод фокальних об’єктів під час визначення та обґрунтування конструкції майбутнього виробу;

розрізняє типові та спеціальні деталі, види з’єднань;

характеризує деревину як конструкційний матеріал;

визначає вологість і твердість деревини, етапи і правила розмічання, різання;

складає план роботи з виготовлення виробу;

добирає  деревину для виготовлення виробу;

здійснює підготовку матеріалу до роботи;

виконує розмічання заготовок із деревини;

називає види інструментів для  вимірювання та розмічання, види опорядження;

виготовляє виріб за зразком;

організовує робоче місце;

дотримується правил безпечної роботи, санітарно-гігієнічних вимог в процесі виготовлення виробів із деревини;

2

22

Розділ 2. Проектування та виготовлення виробів з деревини

Пошук необхідної інформації для проекту.

Методи проектування (метод фокальних об’єктів).

Основні етапи проектування виробу: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний.

Вибір конструкційних матеріалів.

Форма деталей виробів з прямолінійними та криволінійними контурами, з отворами.

Технологічний процес виготовлення проектованого виробу .

Опоряджувальні та оздоблювальні роботи.

Презентація результатів проектної діяльності.

Орієнтовні об’єкти проектної діяльності:

підставки під квіти, книги, точені вироби, пристрій для заправки  інструменту, інструменти для шкільної майстерні (кутник, малка, єрунок, ручки для ножівок, напилків, стамесок) предмети ужиткового призначення.

Характеризує  метод фокальних об’єктів;

пояснює процес проектування; називає етапи проектування;

складає план роботи з виконання проекту;

виконує пошук необхідної для проекту інформації в різних інформаційних джерелах, аналізує її;

обирає виріб для проектування;

розробляє критерії виробу з урахуванням показників якості;

характеризує деревину як конструкційний матеріал, її властивості, вади, процес обробки деревини, знаряддя праці для ручної обробки матеріалу різанням, способи отримання виробу заданої форми і розмірів ;

розпізнає види деревини і пиломатеріалів;

визначає вологість і твердість деревини, етапи і правила розмічання, різання;

розкриває поняття технічного малюнка, ескізу, масштабу;

розпізнає і називає типи ліній, види оздоблення;

дотримується правил нанесення розмірів, умовних позначень на кресленні;

виконує технічний малюнок, креслення виробу в масштабі та в натуральну величину;

описує виріб для виготовлення із застосуванням методу фокальних об’єктів;

складає технологічну послідовність виготовлення виробу (плоских або об’ємних);

добирає матеріали для виготовлення виробу, технологію обробки матеріалу;

виготовляє та оздоблює спроектований виріб;

застосовує допоміжні матеріали для оздоблення;

обґрунтовує естетичну оцінку виробу;

 здійснює аналіз допущених помилок;

організовує робоче місце;

дотримується правил безпечної роботи, санітарно-гігієнічних вимог  в процесі виготовлення виробів із деревини.

3

16

Варіативний модуль.

4

16

Варіативний модуль.

5

6

Резерв часу


Додаток Б

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

  1.  Як називають здатність чинити опір руйнуванню від механічних зусиль?

а) міцність;

б) твердість;

в) зносостійкість.

  1.  Як називається ступінь насичення деревини водою?

а) в’язкість;

б) твердість;

в) вологість.

  1.  Здатність деревини проводити електричний струм.

а) вологість;

б) електропровідність;

в) твердість.

  1.  Як називається розрив деревини вздовж волокон?

а) тріщини;

б) завилькуватість;

в) сучки.

  1.  Тонкий листовий деревний матеріал, який виготовляють із кряжів або брусів струганням чи лущенням колоди?

а) шпон;

б) ДВП;

в) ДСП.

  1.  Який інструмент застосовують для розмічання, перевірки прямих кутів?

а) столярний кутник;

б) столярна лінійка;

в) рейсмус.

  1.  Щоб деревина не гнила, її обробляють токсичними для грибів речовинами, які називаються …

а) антисептиками;

б) фарбами;

в) лаками.

  1.  

Яка операція показана на малюнку?

а) перевіряють кутником прямий кут;

б) по кутнику та мітці проводять лінії на гранях;

в) кутником та олівцем проводять прямий кут.

  1.  

Яка операція показана на малюнку?

а) розмітка паралельних ліній рейсмусом;

б) проведення риски на гранях;.

в) проведення риски на площині.

  1.  Скільки вимірів можна виконати зразу штангенциркулем?

а) шість;

б) чотири;

в) один.

  1.  Як називається розмір, який враховує обидва види похибок (виготовлення і вимірювання)?

а) дійсним;

б) точний;

в) вимірювальний.

  1.  Як називається встановлений час виконання технологічної операції одним або кількома виконавцями?

а) норма часу;

б) критерії часу;

в) година виконання.

13. Як називається характерний малюнок у повздовжньому розрізі    деревини:

а) текстура ;

б) стовбур ;

в) корінь.

14. Багатошаровий матеріал, що складається із шарів лущеного шпону це:

а) ДВП ;

б) ДСП ;

в) фанера.

15. Властивість деревини раптово руйнуватися:

а) твердість;

б) ламкість;

в) крихкість.

16. Зображення деталі за допомогою креслярських інструментів:

а) зображення;

б) ескіз;

в) креслення.

17.  Що таке шаблон :

а) пристосування з обрисами  готової деталі;

б) надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталі;

в) частина матеріалу для виготовлення деталі.

18. Інструмент для розпилювання деревини:

а) ножиці;

б) пилка;

в) буравчик.

19. Операція розділення деревних матеріалів на частини за допомогою       багато різцевого інструмента – пилки.

а) рубання;

б) пиляння;

в) різання.

20. Властивість деревини легко розщеплюватися під дією ножа чи сокири у вздовж волокон:

а) міцність;

б) розколюваність;

в) крихкість.


Додаток В

Тема уроку:Види конструкційних матеріалів. Фанера, ДВП.

Мета уроку:

  •  освітня: засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, процес виготовлення шпону, фанери, ДВП та їх призначення; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість.
  •  розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторової уяви;
  •  виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці. 

Опорні поняття:матеріалознавство, конструкція, деревина, породи дерев, текстура,шпон, фанера, деревоволокниста плита (ДВП).

Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак"

Обладнання та матеріали: Зразки порід деревини, зразки деревинних матеріалів (фанера різної товщини, ДВП), комп'ютер, електронна презентація.

Тип уроку: Комбінований.

Хід уроку

I. Організаційна частина (1-2 хв.)

Привітання. Рапорт чергових.

II. Актуалізація опорних знань учнів (5-7 хв.) (методом бесіди з’ясовують такі питання ):

  1.  Що називають технологією?
  2.  Які технології ми будемо вивчати на уроках трудового навчання?
  3.  Що таке технологічний процес?
  4.  Що необхідно, щоб відбувся технологічний процес?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності (3-5 хв.)

На сьогоднішньому занятті ми ознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним але й мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховувати потребу матеріалу, з якого він буде виготовлятись.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (3-5 хв.)

- навчитися розпізнавати деревину за текстурою, кольором, запахом;

- вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП);

- вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість.

V. Вивчення нового матеріалу  (15-20 хв.):

  1.  Деревина як конструкційний матеріал.
  2.  Властивості деревини.
  3.  Фанера, її види та властивості.
  4.  ДВП та їх види, використання ДВП.

Породи дерев поділяються на два види – листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені – це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породи дерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші.

Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожної породи у поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок – текстуру. 

Деревина добре обробляється різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, має після обробки гарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробки деревини багато які з її негативних якостей усуваються.

Дерево, що росте складається з трьох частин:

- корінь; 

- стовбур – основна частина;

- крона (верховіття).

Стовбури розрізують спеціальними пилками уздовж волокон на пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, брусся та ін.

У ваших підручниках на ст. 23 є малюнок, на якому зображені дерева різних порід та текстура деревини. Порівняйте їх зі зразками та скажіть, яких зразків немає у нашому наборі, але є в підручнику?

Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять із шпону.

Фанера – багатошаровий матеріал, що складається зі склеєних між собою шарів лущеного шпону, іноді в поєднанні з іншими матеріалами.

Шпон – це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильних верстатах із розпарених колод. Широкий різак (ніж) зрізує шпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеями і смолами.

За кількістю шарів фанеру поділяють на тришарову, п’ятишарову та багатошарову. Кількість шарів у більшості випадків непарна, оскільки напрям волокон у сусідніх шарах шпону має бути спрямований під кутом 900 один до одного.

Розміри окремих листів фанери різної товщини мають фіксовану величину, при цьому довжина завжди визначається вздовж напряму волокон деревини зовнішнього шару шпону, а ширина – впоперек. Стандартними розмірами для фанери певної товщини вважаються такі: 2440х1220мм (товщина 3мм); 1525х1525мм (товщина 6; 7; 8; 9 мм).

Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з дерев’яних чи інших рослинних волокон з додаванням спеціальних клейових сумішей і використовують як будівельний матеріал та замінник фанери.

Товщина деревоволокнистих плит залежно від їх механічних властивостей  може становити 2,5; 3,2; 4,5; 6; 8 та 12 мм. Товщина м’яких плин досягає 25 мм.

М’які плити складаються з хаотично переплетених волокон  деревини або інших волокон рослинного походження, які утворюють порожнисту структуру.

Напівтверді плити схожі на товстий картон і можуть мати товщину 6; 8; та 12 мм.

Тверді плити мають товщину 2,5; 3,2; 4,5 та 6 мм.

VI. Практична робота (20-25 хв.)

Вступний інструктаж.

Завдання 1. Ознайомитися з породами деревини, видами пиломатеріалів, із зразками шпону та фанери.

  •  вказати на текстуру деревини як основний показник, за яким визначають її породу; 
  •  повідомити дітям послідовність виконання роботи: визначити види пиломатеріалів і породи деревини та записати їх назви до таблиці:

Таблиця 1

№ п/п

Назва пиломатеріалів

Порода деревини

1.

2.

3.

Дошка обрізна

Брус

Обапіл

Береза

Береза

Сосна

VII. Підсумок уроку (3 хв.)

Закріплення пройденого матеріалу:

  •  Чи відповідає очікуваний результат отриманим результатам на уроці?
  •  Які знання, (назвати конкретно - що саме?) отримані, на уроці ви зможете використати у подальшій роботі в майстерні?

VIII.Заключна частина (5 хв):

  •  аналіз типових помилок та способи їх усунення;
  •  мотивація оцінок;
  •  виставлення оцінок за роботу на уроці

Домашнє завдання:В. К. Сидоренко, Трудове навчання (для хлопців), §4,5


Тема уроку:
Властивості фанери та ДВП.

Мета уроку:

  •  освітня: засвоєння знань про деревину як конструкційний матеріал, властивості деревини та її застосування в залежності від властивостей; вивчення будови фанери та ДВП; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість.
  •  розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторової уяви;
  •  виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці. 

Опорні поняття:властивість, якість, ознака, фізичні, механічні, технологічні властивості, міцність, твердість, пружність, крихкість, маркування.

Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак".

Обладнання та матеріали: Зразки деревинних матеріалів (фанера, ДВП), комп'ютер, електронна презентація, інструкції до ЛПР.

Тип уроку: Комбінований.

Хід уроку

I. Організаційна частина (1-2 хв.)

Привітання. Рапорт чергового учня.

II. Актуалізація опорних знань  учнів (10 хв.) (фронтальна бесіда):

  1.  Які матеріали називають конструкційними?
    1.  За якими ознаками розрізняють породи дерев?
    2.  Яким чином сучасне виробництво впливає на екологію планети?
    3.  Що таке шпон?
    4.  Чому листи шпону при виготовленні фанери укладаються з різним напрямом волокон?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності(2-3 хв.) сьогодні на уроці ми вивчимо властивості деревини та її галузі застосування в залежності від цих  властивостей, будову фанери та ДВП; навчимося розраховувати кількість матеріалу, необхідну для виготовлення виробу з фанери. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленні будь-якого виробу з деревини.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2-3 хв.)

- навчитися характеризувати властивості деревини;

- вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП);

- вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.):

  1.  Що таке властивість матеріалу?
  2.  Фізичні, механічні та технологічні властивості.
  3.  Властивості фанери та ДВП.

Що таке властивість матеріалу?

До властивостей матеріалу ми відносимо такі його характерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них.

У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі групи. Для нас важливими будуть такі основні властивості конструкційних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.

Фізичні властивості матеріалу знаходять прояв під час його взаємодії з навколишнім середовищем; механічні властивості матеріалу виявляються   у його здатності витримувати зовнішні механічні зусилля; технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінювати свою форму під час обробки.

Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характеризуються такими фізичними (природніми) властивостями: вони мають певний колір, запах, вологість та щільність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придатність його  до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оброблені виробу  з неї можна обмежитися лише лакуванням.

Міцність матеріалу – здатність витримувати навантаження без руйнування.

Твердість матеріалу – здатність протистояти проникненню в нього інших, більш твердих тіл.

Пружність матеріалу – здатність відновлювати початкову форму після припинення дії зовнішніх сил.

Крихкість – це властивість деревини раптово руйнуватися без помітної зміни її форми під дією навантаження.

Якщо волокна деревини слабо зв’язані між собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість деревини називають розколюваністю. Крихкість деревини пов’язана  із її здатністю до розколюваності. Більш крихкий матеріал внаслідок дії на нього певного навантаження швидше руйнуватиметься.

Переходячи до розгляду технологічних властивостей фанери та ДВП, слід зауважити, що ці матеріали добре обробляються за допомогою як ручного (столярні ножівки з дрібним зубом, ручний дриль та лобзик),  так і механізованого інструменту (дискова пилка, свердлильний верстат та електролобзик).

Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закріпленого на брусках різної форми або на горизонтальній рівній поверхні.

VI. Лабораторно-практична робота «Порівняння пружних властивостей фанери та ДВП» (20 хв.).

Для виконання лабораторно-практичної роботи слід пояснити учням як правильно користуватись інструкційними картами та робити записи ходу роботи. Виконання роботи можна організувати як роботу малими групами під керівництвом і за допомогою вчителя.

По завершенню роботи слід обговорити з учнями її результати та зробити висновки. Допомогти учням правильно сформулювати висновки та записати їх у зошити.

Фронтальна бесіда:

  •  Для чого ми з вами проводили цю роботу?
  •  Що підтвердили проведені досліди?
  •  Де у побуті чи в школі  ви зустрічали прояви пружних властивостей фанери та ДВП

VII. Практична робота (20 хв.).

Завдання 1:  Вибрати матеріал для виготовлення підставки для чашки (технологіями колективно-групового обговорення)

1. Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу.

2. Виконати розрахунок матеріалу (фанери) керуючись заданими розмірами підставки для чашки (Ø80мм).

6.2 Поточний інструктаж.

  •  звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;
  •  слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;
  •  відповідно до проведеної роботи скласти таблицю:

Таблиця 2

Технічний малюнок

Матеріал

Товщина матеріалу, мм

Ширина довжина заготовки, мм

Фанера

4

Заключний інструктаж: аналіз типових помилок у виборі матеріалу та складанні розрахунку, пояснення методів контролю розрахунків, зв'язок з математикою рівня початкової школи.

VIII. Підсумкова частина (5 хв.):

  1.  Що нового ми дізнались і навчились сьогодні на уроці?
  2.  Де у своєму житті ви можете використати набуті знання і вміння?

Мотивація та оголошення оцінок.

Домашнє завдання: читати § 6-7 підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)".


Тема уроку:
Процес  розмічання  деталей на заготовці.

Мета уроку:

  •  освітня: засвоєння знань про технологію створення ескізу деталі та кресленика, про процес розмічання деталей на заготовці;  формування умінь виконання ескізу і кресленика деталі виробу;формування умінь виконання розмічання заготовки для випилювання.
  •  розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторової уяви;
  •  виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці. 

Опорні поняття: кресленик, державний стандарт, формат, типи ліній, розміри, масштаб, ескіз, заготовка, розмічання, вимірювальні інструменти, розмічальні інструменти, базова крайка, шаблон, припуск..

Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу уроків.

Обладнання та матеріали: заготовки з фанери або ДВП, креслярське приладдя, мультимедіа проектор, електронна презентація, технологічна карта.

Тип уроку: Комбінований.

Хід уроку.

I. Організаційна частина (1-2 хв.)

Привітання. Рапорт чергового учня.

II. Актуалізація опорних знань  учнів (10 хв.) (фронтальна бесіда):

  •  Завдяки яким властивостям фанера та ДВП мають переваги над пиломатеріалами?
  •  Як відрізняються між собою різні види фанери?
  •  Які технологічні властивості фанери ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності(2-3 хв.) сьогодні на уроці ми вивчимо правила та порядок розмічання заготовки для виготовлення виробу; навчимося користуватись вимірювальним та розмічальним інструментом. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленні будь-якого виробу з деревини.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2-3 хв.)

- ознайомитись з елементами графічних знань;

- вивчити інструменти для розмічання деревних матеріалів (фанери та ДВП) та способи їх використання;

- навчитись розмічати  заготовку з урахуванням припусків.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (в ході виконання практичного завдання , 30-40 хв.):

  1.  Креслення, лінії креслення.
  2.  Масштаб, визначення і запис масштабу.
  3.  Ескіз, послідовність його виконання.
  4.  Інструменти для розмічання.
  5.  Розмічання деталей прямокутної форми, розмічання дуг і кіл.
  6.  Шаблони, їх виготовлення і використання.
  7.  Розмічання деталей з фанери з використанням шаблона.

Креслення, лінії креслення.

Креслення – це зображення деталі, виконане за допомогою креслярських інструментів із зазначенням його розмірів, назви, масштабу і матеріалу.

Креслення мають бути однаково зрозумілими для тих, хто їх виконує, і для тих, хто буде користуватися ними, навіть людям, які спілкуються різними мовами, тому що креслення – це універсальна мова техніки.

Розроблено єдині правила виконання креслення та  вимоги до їх оформлення. Вони містяться в документах, які називають державними стандартами.

Щоб  креслення були зручними для зберігання і користування ними, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін. У школі користуються аркушами з розмірами сторін 297х210 мм. Цей формат позначають А4, він є найменшим з форматів, визначених державним стандартом для виконання креслеників.

Для виконання креслення застосовують лінії різної товщини й начерку. Найчастіше ви будете застосовувати такі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрих пунктирну.

Назва

Накреслення

Основне призначення

Товщина ліній

Суцільна товста

Лінії видимого контуру (умовно позначають літерою s)

Від 0,5 до 1,4 мм

Штрихова

Лінії невидимого контуру

Від s/3 до s/2

Суцільна тонка

Розмірні й виносні лінії, лінії побудов, лінії штриховки

Від s/3 до s/2

Штрих-пунктирна

Осьова й центрові лінії

Від s/3 до s/2

Штрих-пунктирна з двома точками тонка

Лінії згину на розгортках. Лінії, для зображення частин виробів у крайніх або проміжних положеннях

Від s/3 до s/2

Масштаб, визначення і запис масштабу.

Масштаб визначають відношенням розміру зображення предмета до його натурального розміру.

На креслениках зображення предметів збільшують чи зменшують не в довільну кількість разів. Державні стандарти визначають такі зменшення масштабів:

- масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; та ін.;

- масштаби натурального розміру – 1:1;

- масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; та ін.;

За будь-якого масштабу зображення розміри на кресленику наносять дійсні. На полі кресленика масштаби записують так: М 2:1; М1:5; М 1:10 і т.д.

Ескіз, послідовність його виконання

Ескізом називають зображення виробу, виконане за правилами креслення без застосування креслярських інструментів, без масштабу, лише додержуючись на око пропорції між частинами зображуваної деталі.

Пропоную вам виконати рамки для розкладу (демонстрація рамки).

Щоб правильно виконати ескіз деталі, рекомендуємо дотримуватися такої послідовності:

1. Ознайомитися з деталлю, вивчивши її будову.

2. Визначити положення зображення на полі ескізу.

3. Послідовно розмітити й обвести контур зображення предмета. Побудову зображень на ескізах здійснюють так само, як і на креслениках.

Під керівництвом і за допомогою вчителя діти виконують у зошитах ескіз рамки для розкладу.

Інструменти для розмічання.

Перед виготовленням деталі потрібної форми виконують її розмітку на матеріалі заготовки.

Заготовка – частина матеріалу, достатня за розмірами та підготовлена для виготовлення з неї деталі або виробу (наприклад, відрізки фанери чи ДВП потрібного розміру).

Розмічанням називають нанесення контурних ліній майбутньої деталі на заготовку.

Для розмічання заготовок з деревних матеріалів використовують вимірювальні та розмічальні інструменти: лінійки, олівці, рулетки, кутники, циркулі, а також шаблони.

Лінійки призначені для розмічання, вимірювання, а також для контролю поверхні деталі після обробки.

Рулетка складається із круглого металевого або пластмасового футляра, у якому розташована вимірювальна стрічка певної довжини з нанесеною на ній шкалою в метрах, сантиметрах та міліметрах. Стандартні значення довжини стрічки рулеток: 1, 2, 3, 5, 1, 2, 3, 5, 75 і 1 м. Рулетку використовують для попередніх швидких вимірів довжини, а також для грубої розмітки довгомірних лісоматеріалів.

Кутник призначений для перевірки прямого кута між частинами виробу. Кутники бувають дерев’яні розміром 25х16х22; 50х300х24 мм та металеві розміром 500х240 мм.

Циркулі призначені для креслення дуг і кіл а розмічальний також для перенесення розмірів.

Розмічання деталей прямокутної форми.

У якій же послідовності виконуються розмічальні операції?

Для кращого розуміння пояснюваного матеріалу вчитель пропонує учням виконати на заготовці розмічання прямокутної рамки для розкладу, демонструючи прийоми роботи на дошці.

Роботу розпочинають з визначення найрівнішого ребра, від якого найкраще виконувати розмічання. Це ребро називають базовим, а проведену поблизу базового ребра лінію, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою лінією.

За допомогою циркуля можна досить швидко накреслити кілька дуг і кіл.

Шаблони, їх виготовлення і використання.

Проблемне питання:А як можна швидко розмітити декілька однакових деталей складної форми, де багато дуг і кіл різних радіусів?

Для розмічання декількох однакових деталей складної криволінійної форми застосовують шаблони.

Шаблон – пристосування у вигляді пластини з обрисами готової деталі.

Розмічання за шаблонами дає змогу швидко і точно викреслити потрібну форму деталі. Для цього шаблон кладуть на поверхню заготовки, притискають або кріплять до неї й окреслюють по контуру олівцем.

Учитель пропонує учням накреслити на папері і виготовити з картону шаблон рамки для розкладу та за його допомогою розмітити малюнок рамки на фанері. В процесі роботи пояснює необхідність та призначення припусків.

Під час розмічання необхідно передбачати припуск.

Припуском називають надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталі.

Припуски не повинні бути завеликими або замалими. Для деталей із фанери або ДВП припуск становить від 0,5 до 2,5 мм, а для виробів із дерев’яних брусків – від 1,5 до 7 мм.

VI. Заключна частина (5 хв.)

Рефлексія: що нового ми навчились на уроці? Як ми можемо використовувати набуті знання і вміння?

  1.  Аналіз роботи учнів на уроці: типові помилки при виконанні практичних завдань, шляхи їх усунення.
  2.  Мотивація та повідомлення оцінок.

Домашнє завдання(2-3 хв.) опрацювати додаткову інформацію підручника В. К Сидоренка «Трудове навчання (для хлопців)» на ст. 57.
Тема уроку:
Процес обробки деревних матеріалів різанням.

Мета уроку:

  •  освітня: засвоєння знань про технологію різання деревних матеріалів;  формування умінь вибору та використання ріжучого інструменту в залежності від властивостей матеріалу.
  •  розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторової уяви;
  •  виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці. 

Опорні поняття: обробка матеріалів,  різання, пиляння, пилка, полотно, зубці, різці, сила різання.

Об’єкт навчальної діяльності: ножівка, фанера S4.

Обладнання та матеріали: заготовки з фанери або ДВП, ножівки з різними різцями, комп'ютер, електронна презентація.

Тип уроку: Комбінований.

Хід  уроку

I. Організаційна частина (1-2 хв.)

Привітання. Рапорт чергового учня.

II. Актуалізація опорних знань учнів (5-7 хв.) (фронтальна бесіда):

  1.  Який процес називають розмічанням деталі?
  2.  За допомогою якого інструменту розмічають деталі прямокутної форми?
  3.  Як розмітити деталі круглої форми? А неправильної форми?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності(3-5 хв.) сьогодні на уроці ми вивчимо способи ручної та механічної обробки деревинних матеріалів, будову та принцип дії ріжучого інструменту; дослідимо співвідношення сили різання та опору різних видів деревини і деревинних матеріалів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виборі ріжучого інструмента для виготовлення будь-якого виробу з деревини.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку(3-5 хв.)

- одержати загальне уявлення про технологію пиляння;

- вияснити суть різання і пиляння;

- навчитись регулювати силу різання з урахуванням опору матеріалу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (15 - 20 хв.):

  1.  Ручна та механічна обробка деревних матеріалів.
  2.  Види пилок, принцип їх роботи.
  3.  Різання, сила різання.
  4.  Пиляння.

Для того, щоб виготовити будь-який виріб з деревинних матеріалів, потрібні інструменти, за допомогою яких можна було б заготовки розрізати, свердлити та обпилювати. Залежно від виду інструмента розрізняють ручну та механічну обробку деревинних матеріалів.

Ручна та механічна обробка деревини матеріалів – це способи обробки, внаслідок яких змінюється форма, зовнішній вигляд і розміри деревинних матеріалів.

Пилка – інструмент для розрізання (розпилювання) різних матеріалів (деревини, металів, пластмас тощо) – металева пластина з численними зубцями на робочій крайці.

Усі пилки будь-якого типу працюють за однаковим принципом. Незалежно від форми робочої поверхні пилки (довге полотно у дворучної пили, полотно, що звужується, в ножівки по дереву), всі вони мають різці у вигляді клину (мал. 38). Звичайний ніж як різальний інструмент має лезо, яке в перерізі має форму клина, у ручної пилки чи дискової пили є багато клинів (різців), розташованих у ряд.

Різання полягає в тому, що під впливом зовнішніх сил різець, який має форму клина, проникає в деревинний матеріал, перерізає волокна й видаляє зайву деревину у вигляді стружки.

Інколи різання може здійснюватись без утворення стружки. Наприклад, у разі розколювання дерев’яного бруса сокирою.

Велику чи малу силу треба прикласти під час різання залежить зокрема, від форми клину та від його розмірів. Пиляння пилкою з дрібним зубом потребує менше зусиль, при цьому поверхня пропилу утворюється більш гладенькою.

Потрібну для різання силу називають силою різання.

Сила різання залежить від твердості деревних матеріалів кутів загострення різця та вологості деревини.

Пиляння – це операція розділення деревних матеріалів на частини за допомогою багато різцевого інструмента – пилки.

VI. Практична робота (20- 25 хв.)

Вступний інструктаж:

  1.  Завдання на практичну роботу: розмітити на заготовках з деревини та деревного матеріалу прямі лінії з напрямком поздовж і поперек волокон. Оберіть інструмент для пиляння та розріжте заготовки за лініями розмітки.
  2.  Правила безпеки при використанні ріжучого інструменту.
  3.  Правильне положення інструменту при поперечному і поздовжньому пилянні.

Поточний інструктаж:цільові обходи робочих місць з метою запобігання травматизму та надання учням допомоги у процесі виконання практичної роботи.

Заключний інструктаж:

  •  аналіз роботи при виконанні практичного завдання: типові помилки та способи їх усунення.
  •  оголошення оцінок і їх мотивація.

Домашнє завдання (3-5 хв.) опрацювати запитання і завдання підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)" на ст. 63.


Додаток Г

Навчальна майстерня  - творча лабораторія вчителя трудового навчання. Методичні рекомендації вчителям трудового навчання.

Наумчак А.А., методист методичного кабінету Новокаховської міської ради.


У посібнику представлені методичні рекомендації вчителям
трудового навчання  щодо атестації навчальних майстерень  у загальноосвітньому навчальному закладі.

Майстерня – навчальний підрозділ школи для проведення уроків, позакласних і факультативних занять. Це спеціально обладнане приміщення, яке забезпечує наукову організацію праці учнів і вчителів трудового навчання, що сприяє підвищенню ефективності проведення уроків. Вся робота здійснюється за допомогою комплексного використання всієї наявної матеріально-технічної і дидактичної бази.

Зміст

Розділ 1 . Навчальна майстерня – творча лабораторія вчителя трудового навчання.

1.1. Основні завдання навчальних майстерень.

1.2. Паспорт навчальної майстерні.

1.3. Атестаційні  листи  навчальних майстерень.

1.4.Навчально – методичне забезпечення навчально–виховного процесу.

Розділ 2. Нормативні документи про навчальні майстерні в ЗНЗ.

2.1. Положення про навчальні майстерні загальноосвітнього   навчально–виховного закладу.

2.2. Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів.

2.3. Правила безпеки під час занять у навчальних і навчально–виробничих майстернях навчальних закладів системи загальної середньої освіти.

2.4. Інструкції з охорони праці а навчальних майстернях.

лев