97157

Вступ до мови програмування С++. Базові поняття

Доклад

Информатика, кибернетика и программирование

Приступаючи до вивчення мови програмування C++, важливо знати, як вона вписується в історичний контекст мов програмування. Розуміючи, що привело до її створення, які принципи розроблення вона представляє і що во- на успадкувала від своїх попередників, студентам буде легше оцінити суть новаторства і унікальність засобів мови програмування C++.

Украинкский

2015-10-14

29.96 KB

5 чел.

Мiнiстерство освiти i науки України    

Буковинський державний фiнансово-економiчний унiверситет

Кафедра комп’ютерних дисциплін

Тема доповіді:

«Вступ до мови програмування С++. Базові поняття»

Студента групи КН-12

Яцька Дмитра Васильовича

Викладач: Довгунь А.Я.

Чернiвцi 2014

План

  1.  Загальні поняття про мову програмування С++.
  2.  Поняття компілятора, інтерпретатора, транслятора.
  3.  Алфавіт мови С++. Ключові слова мови С++.
  4.  Головний модуль програми С++. Директиви препроцесора, коментарі.
  5.  Змінні та їх види, типи даних, поняття простору імен.

Вступ

  1.  Загальні поняття про мову програмування С++.

Мова програмування

С++ – одна з найдосконаліших мов, яку має засвоїти потенційний програміст-початківець. Ця заява може видатися дуже серйозною, але вона – не перебільшення. Мова С++ – центр притягання, навколо якого "обертається" все сучасне програмування. Її синтаксис і принципи розроблення програм визначають суть об'єктно-орієнтованого програмуван- ня. Понад це, мова C++ вторувала шлях для розроблення багатьох інших мов майбутнього. Наприклад, мови Java та С# – прямі "нащадки" мови C++. Її також можна назвати універсальною мовою програмування, оскільки вона дає змогу фаховим програмістам обмінюватися різноманітними ідеями. Сьогодні бути професійним програмістом високого класу означає бути компетентним у тонкощах мови C++, позаяк це ключ до оволодіння сучасними перспектив- ними технологіями програмування.

Приступаючи до вивчення мови програмування C++, важливо знати, як вона вписується в історичний контекст мов програмування. Розуміючи, що привело до її створення, які принципи розроблення вона представляє і що во- на успадкувала від своїх попередників, студентам буде легше оцінити суть новаторства і унікальність засобів мови програмування C++. Саме тому у цьому розділі спробуємо зробити короткий екскурс в історію створення мови програмування C++, заглянути в її витоки, проаналізувати її взаємини з без- посереднім попередником, тобто мовою С, розглянути її області застосування та принципи програмування, які вона підтримує. Тут також студент дізнаєтеся, яке місце займає мова C++ серед інших мов програмування.

Витоки мови програмування C++

Історія розроблення мови програмування C++ починається з мови С, тобто її побудовано на фундаменті та синтаксисі мови С. Мова C++ насправ- ді є надбудовою мови С, тобто усі компілятори C++-програм можна викорис- товувати для компілювання С-програм. Мову C++ можна назвати розшире- ною та поліпшеною версією мови С, у якій реалізовано технологію об'єктно- орієнтованого, узагальненого та процедурного програмування. Вона також містить ряд інших удосконалень мови С, наприклад, розширений набір біб-ліотечних функцій. Щоб до кінця зрозуміти і оцінити переваги мови прог- рамування C++, необхідно зрозуміти все "як" і "чому" відносно мови С.

  1.  Поняття компілятора, інтерпретатора, транслятора.

Компілятор – комп'ютерна програма що перетворює (компілює) сирцевий код, написаний певною мовою програмування, на семантично еквівалентний код в іншій мові програмування, який, як правило, необхідний для виконання програми машиною, наприклад, комп'ютером.

Коротко компілятор можна визначити, як програму або технічний засіб, що виконує компіляцію.

Інтерпритатор – у найпростішому випадку інтерпретатор читає вихідний текст програми по одному рядку за раз, виконує цей рядок і тільки після цього переходить до наступного.

Транслятор – програма або технічний засіб, який виконує перетворення чи іншу обробку текстів програм.

Транслятори поділяються на:

- Компілятори;

- Декомпілятори;

- Асемблери;

- Дизасемблери;

- Інтерпретатори;

- Препроцесори.

Оскільки компілятори та інтерпретатори реалізують мови програмування, вони мають спільні риси: їх структура досить схожа, в основу їх реалізації покладено спільні теоретичні результати та практичні методи реалізації.

  1.  Алфавіт мови С++. Ключові слова мови С++.

У природній мові спілкуванння виділяють чотири основні елементи: символ, слово, словосполучення та речення. Подібні елементи існують і в алгоритмічній мові, тільки слова мають назву лексеми, словосполучення — вирази, а речення — оператори. Лексеми створюються із символів, вирази — із лексем та символів, оператори — з символів, виразів і лексем.

Алфавіт мови C++ включає:

  1.  великі (A-Z) і малі (a—z) літери латинського алфавіту та символ підкреслення (_);
  2.  арабські цифри від 0 до 9;
  3.  знаки арифметичних дій +, -, *,/,%, ++, --;
  4.  знаки побітових операцій «, », &, |, ~, ^;
  5.  знаки відношень <, <—, ==, !=, >, >=; □ знаки логічних операцій &&, ||, !;
  6.  розділові знаки „ пропуск; □ спеціальні знаки ., =, ->, ?, \, $, #, '," ;
  7.  символи дужок (,),[,], {, }.

Інші символи, а також літери кирилиці не використовуються для побудови базових елементів мови або для їх розділу, але вони можуть застосовуватись у символьних константах та коментарях.

Лексеми, тобто базові елементи мови з певним самостійним значенням, складаються із символів алфавіту. До них відносять ідентифікатори, ключові слова, знаки операцій, константи, роздільники (дужки, крапка, кома, символи пропуску). Межі лексем визначаються іншими лексемами-роздільниками або знаками операцій.

Ідентифікатором, тобто ім’ям програмного об’єкта, назива-еться будь-яка послідовність літер латинського алфавіту, цифр i символу підкреслення за умови, що першою стоїть літера або символ підкреслення, а не цифра.

Існує два різновиди ідентифікаторів:

  1.  стандартні, наприклад, імена всіх вбудованих у мову функцій;
  2.  користувальницькі.

Характерно, що мова C++ чуттєва до регистру літер, тому компілятор розпізнає великі і малі літери латинського алфавіту як різні символи. Це дає можливість створювати ідентифікатори. що однаково читаються, але відрізняються написом одного або декількох символів. Наприклад, ідентифікатори «Sigma»«sigma» і «sigMa» вважаються різними.

Ідентифікатори можуть мати будь-яку довжину, але значимими є не більше 31 символу від початку ідентифікатора, a в деяких компіляторах це обмеження ще більш суворе (не бiльше 8 символів). Імена програмних об’єктів створюються на етапі оголошення даних, після цього їх можна використовувати в різних операторах програми.

Надамо декілька порад щодо вибору ідентифікатора:

  1.  рекомендується не жалкувати часу на створення ідентифікаторів переважно за їх змістовим призначенням;
  2.  ім’я програмного об’єкта повинно легко розпізнаватись і, бажано, не мати символів, які можна переплутати між собою;
  3.  ідентифікатор не повинен збігатися з ключовими словами, а також з іменами стандартних об’єктів мови C++; 
  4.  не слід починати ідентифікатори із символу підкреслення, бо вони можуть співпадати з іменами системних функцій або змінних;
  5.  для розділу частин імені можна використовувати символ підкреслення;
  6.  всередині ідентифікатора не можна розміщати символи пропуску.

Ключовими (службовими) словами називають ряд зарезер-вованих ідентифікаторів, що вживаються для побудови конструкцій мови і мають фіксоване значення. За смисловим навантаженням службові слова поділяються на такі основні групи:

  1.  специфікатори типів — char, int, long, typedef, short, float, double, enum, struct, union, signed, unsigned, void;
  2.  квалифікатори типів — const і volatile;
  3.  класи пам’яті — auto, extern, register, static;
  4.  для побудови операторів — for, while, do, if, else, switch, case, continue, goto, break, return, default, sizeof.

Ключові слова C++

asm

delete

Goto

register

throw

auto

do

If

return

try

break

double

Inline

short

typedef

case

else

Int

signed

typename

catch

enum

Long

sizeof

union

char

explicit

New

static

unsigned

class

extern

Operator

struct

virtual

const

float

Private

switch

void

continue

for

Protected

template

volatile

default

friend

Public

this

while

Як роздільники лексем застосовуються такі символи: пропуск, табуляція, символ нового рядка, коментар. Між будь-яки-ми двома лексемами допускається довільна кількість символів-роздільників. Крім того, деякі лексеми («*», «+», «,», « », «(», «->» тощо) самі є роздільниками і відділяти їх від інших лексем символами-роздільниками необов’язково.

  1.  Головний модуль програми С++. Директиви препроцесора, коментарі.

Препроцесор — програма, яка виконує попередню обробку даних, для того, щоб вони могли використовуватись іншою програмою, наприклад, такою як компілятор. Про дані на виході препроцесора говорять, що вони знаходяться в препроцесованій формі, придатній для обробки подальшими програмами (компілятор). Результат і вид обробки залежать від виду препроцесора; так, деякі препроцесори можуть тільки виконати просту текстову підстановку, інші здатні за можливостями порівнятися з мовами програмування. Найчастіший випадок використання препроцесора — обробка початкового коду перед передачею його на наступний крок компіляції. Мови програмуванняC/C++ і система комп'ютерної верстки TeX використовують препроцесори, що значно розширяють їхні можливості.

У деяких мовах програмування етап компіляції і трансляції отримали назву препроцесинг.

Коментарі - пояснення до початкового тексту програми, що знаходяться безпосередньо усередині коментованого коду. Синтаксис коментарів визначається мовою програмування. З точки зору компілятора або інтерпретатора, коментарі - частина тексту програми, що не впливає на її семантику. Коментарі не чинять ніякого впливу на результат компіляції програми або її інтерпретацію. Крім вихідних текстів програм, коментарі також застосовуються в мовах розмітки і мовами опису.

Однорядкові і багаторядкові коментарі

З точки зору синтаксису, існують два види коментарів. Багаторядковий коментар може мати будь-яку довжину, він відзначається спеціальними символами на початку і наприкінці (наприклад, / * * /). Деякі мови дозволяють вкладення багаторядкових коментарів, інші - ні.

Однорядковий коментар відзначається спеціальним символом на початку (наприклад, //) і триває до кінця рядка. Зазвичай допускається вкладення однорядкових коментарів в інші, як одно- так і багаторядкові коментарі. Способи запису можна чергувати, з точки зору семантики вони однакові.

Анотації

Інший вид коментарів - анотації - застосовується в начерках доказів правильності програм. Такі коментарі описують стан комп'ютера, коли програма в процесі виконання досягне точки, де розташований коментар. Програма, забезпечена коментарями-анотаціями, називається анотованої програмою.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78936. Ряд Фурье 2.11 MB
  Ввести понятия ряда Фурье с опорой на физический контекст лекций. Рассмотреть физические задачи, приводящие к понятию ряда Фурье. Изучить свойства четной и нечетной периодической функции, а также ряд Фурье в комплексной области. Дать характеристику приложению рядов Фурье
78937. Постпозитивизм. Тезисы Поппера 23.5 KB
  Постпозитивизм Постпозитивизммножество концепций на смену позитивизму; внимание уделяется рациональным методам познания. Постпозитивизм – историческая школа течение: критический рационализм наиболее авторитетная часть постпозитивизма.
78938. Социологический и культурологический подходы к исследованию науки 25 KB
  Основные функции современного соц. сциентизма: социолог не определяет цели и их проблемы исследования, это результат руководства общества; так называемые руководители общества получают от социологов данные, рекомендации и прочие «орудия» технологического плана, которые они могут применять или нет в каждом нужном направлении; для выработки своих рекомендаций социологи должны полностью отказаться от фил. взглядов на общество.
78939. Традиционалистский и техногенный типы цивилизационного развития 25.5 KB
  Понятие цивилизации впервые возникло в 18 веке во Франции для обозначения общества в котором господствует свобода равенство и братство. Традиционные цивилизации. Техногенные цивилизации. Особенности техногенной цивилизации: Ориентация на совершенствование техники производства.
78940. Соотношение науки, философии, искусства, обыденного познения 36 KB
  Соотношение науки философии искусства обыденного познения. Проблема отличия науки от других форм познавательной деятельности – это проблема демаркации т. 5 Для науки характерна постоянная методологическая рефлексия. Иногда можно выделить конденсат народной науки в виде заветов примет наставлений ритуалов и пр.
78941. Стратегии порождения научных знаний 29 KB
  Иными словами элементы предпосылки ростки будущей науки формировались в недрах другой духовной системы но они еще не выделялись из них как автономное самостоятельное целое. Действительно предпосылки науки создавались в древневосточных цивилизациях Египте Вавилоне Индии Китае Древней Греции в форме эмпирических знаний о природе и обществе в виде отдельных элементов зачатков астрономии этики логики математики и др. Постепенно складываются в самостоятельные отрасли знания астрономия механика физика химия и другие...
78942. Культура античного полиса и становление первых форм теоретической науки 31.5 KB
  Так в древнеегипетской цивилизации носителями знаний были жрецы в зависимости от уровня посвящения обладавшие той или иной суммой знаний. Знания существовали в религиозномистической форме и только жрецы могли читать священные книги и как носители практических знаний имели власть над людьми. Предпосылкой возникновения научных знаний многие исследователи истории науки считают миф. Особенности греческого мышления которое было рациональным теоретическим что в данном случае равносильно созерцательному наложили отпечаток на формирование...
78943. Развитие форм научного мышления в средние века 41 KB
  Но в это время существуют уже области знаний которые подготавливали возможность рождения науки. Каковы особенности интеллектуальной атмосферы Средневековья и кто являлся основными представителями средневековой науки Эпоху Средневековья относят к началу II в. Важными остаются вопросы о соотношении разума и веры науки и религии. К особенностям средневековой науки ученые причисляют ее ориентацию на совокупность правил в форме комментариев тенденцию к систематизации и классификации знаний.
78944. Формирование эмпирического метода исследования 26.5 KB
  Некоторый фрагмент действительности объективные события результаты относящиеся либо к объективной реальности факты действительности либо к сфере сознания и познания факты сознания. В научном познании факты играют двоякую роль: вопервых совокупность фактов образует эмпирическую основу для выдвижения гипотез и построения теорий; вовторых факты имеют решающее значение в подтверждении теорий если они соответствуют совокупности фактов или их опровержении если тут нет соответствия. При этом недопустимо выхватывать отдельные...